Кожний зі стандартів включає загальні положення, в яких зазначається сфера застосування та наводяться основні терміни, що використовуються в стандарті, подаються визначення та оцінка об'єкта обліку, перелік інформації, яка має бути розкрита в примітках до фінансової звітності відносно такого об'єкта, коротко викладена методологія обліку.

Безумовно, що П(С)БО -- не інструкція з обліку. У П(С)БО не наводяться первинні документи, в яких фіксується господарські операції, бухгалтерські проведення на рахунках, регістри обліку. Вони регламентуються іншими нормативними документами Міністерства фінансів України, галузевих органів управління. Важливим інструментом регулювання бухгалтерського обліку є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 [6 c. 3-13].

Цим же наказом затверджена Інструкція про застосування зазначеного Плану рахунків [7 c. 14-64].

Слід відмітити, що План рахунків відповідає методиці складання фінансової звітності. Кожний з його дев'яти класів рахунків узгоджений з відповідними розділами Балансу підприємства, або ж звіту про фінансові результати, а рахунки класу 0 -- із примітками до фінансової звітності.

Так, сальдо рахунків класів 1--3 використовується для заповнення розділів Активу Балансу, а сальдо рахунків класів 4--6 (крім дебетових сальдо) -- для заповнення розділів Пасиву Балансу. Дані рахунків класів 7--9 використовуються для складання Звіту про фінансові результати.

Підприємство може самостійно вводити до Плану рахунків субрахунки, не передбачені в Плані рахунків, а також субрахунки другого й інших порядків, виходячи з власних потреб.

1.3 Результати діяльності підприємств сфери послуг як економічна та обліково-аналітична категорія

Фінансовий результат - кінцевий економічний результат діяльності підприємства, що виражається у формі прибутку або збитку за визначений період часу.

З економічної точки зору, прибуток - це різниця між усіма надходженнями підприємства і усіма витратами, пов'язаними з виробництвом та продажем його товарів та послуг. В схематичному уявленні прибуток - це те, що залишається підприємству після сплати факторів виробництва (робоча сила, капіталовкладення, сировина) і взагалі за вирахуванням усіх витрат. Саме існування прибутку вже припускає, що всі отримані підприємством суми (приблизно відповідають його обороту) перевищують понесені їм витрати. Розкриваючи сутність прибутку, необхідно розглянути його основні ознаки та їх характеристику, як це представлено в таблиці 1.2

Таблиця 1.2 Основні ознаки прибутку та їх характеристика

Ознака	Характеристика
1	2
1. Прибуток - форма доходу підприємця, який займається відповідним видом діяльності	Зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку, але недостатня для його повної характеристики, оскільки діяльність може бути не пов'язаною з отриманням прибутку (політична діяльність, благодійна та ін.)
2. Прибуток - форма доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягненні певного комерційного успіху	Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу, як особливим фактором виробництва, та в опосередкованому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.
3. Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, який вклав свій капітал в заснування підприємства.	Виступає результатом вдалого ведення бізнесу. Прибуток - плата за ризик здійсненої підприємницької діяльності, оскільки підприємець може не отримати запланованого прибутку, а й втратити вкладений капітал. Рівень прибутку та рівень підприємницького ризику знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.
4. Прибуток характеризує лише ту частину доходу, яка «очищена» від понесених витрат на здійснення цієї діяльності	В кількісному вираженні прибуток є кінцевим показником, різницею між сукупними доходами та сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.
5. Прибуток - вартісний показник, виражений в грошовій формі	Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з ним основних показників: вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат, ін., та з діючим порядком податкового її регулювання.

Враховуючи основні ознаки та характеристики прибутку, наведені вище, можна сформулювати поняття прибутку. Прибуток представляє собою виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал та характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, та є різницею між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Поняття прибутку носить залишковий (те, що залишається від надходжень та витрат), всебічний (всі доходи, всі витрати і все, що залишається) та простий (різниця) характер. Економісти й політики, які займались аналізом сутності прибутку, розійшлися в поглядах по двох пунктах: точний склад прибутку та його виправдання. Перше утворює проблеми тільки з точки зору бухгалтерського обліку, але за цим неодмінно іде друге.

Прибуток - чистий дохід підприємства за певний проміжок господарчої діяльності за вирахуванням обов'язкових витрат, виплат акціонерам та всіх резервних відрахувань на покриття комерційного та промислового ризику [20]. Таке визначення прибутку відповідає і поняттю «чистий прибуток». Термін «валовий прибуток» часто використовується для визначення сумарного перевищення продажів над купівлями. З точки зору обліку за результатом прибуток (чистий) відповідає тій частині виробленій продукції, яка залишається після забезпечення покриття експлуатаційних витрат і необхідних відрахувань до резервних фондів. У балансі підприємства його використовують для вирівнювання пасиву з перевищуючим його активом. Він записується в строку «чистий результат за звітний період» (зі знаком +) і завжди фігурує в пасиві.

В традиційному та елементарному розумінні прибуток виступає як найбільш значимий і практично єдиний показник успіху підприємства та гарного управління їм. В той же час існує цілий ряд моментів, які спонукають внести певні нюанси в цю точку зору, а саме:

1) динамічне підприємство, яке здійснює капіталовкладення, примушене нести все зростаючи постійні витрати, які впливають на наступні результати;

2) складні протиріччя між багаточисельними учасниками діяльності підприємства і їх інтересами (генеральна дирекція, правління підприємства, адміністративний апарат, працівники, акціонери) мають різні наслідки з точки зору формування і розмірів прибутку;

3) великі податки підштовхують підприємства до обмеження прибутку і утворенню можливо більших резервів - існуючих або прихованих, - які не підлягають оподаткуванню;

4) сама податкова система в прагненні заохочувати інвестиції шляхом надання різноманітних пільг сприяє зменшенню прибутку в якості базової основи оподаткування.

Із врахуванням цієї сукупності факторів визначення прибутку часто виявляється не стільки простою констатацією дохідності підприємства, скільки результатом взаємодії різних правил та складних рішень, в тому числі іноді і прагнення підприємства скоротити ту частину плодів своєї діяльності, яка обкладається податками в інтересах всього суспільства.

Прийняті заходи по участі робітників в прибутках підприємства змусили уточнити склад прибутку. Можна констатувати, що в більшості випадків воно ототожнюється з доходом.

Дуже важко надати чітке бухгалтерське визначення прибутку. Цілком очевидно, що ці труднощі пов'язані з його розподілом між учасниками операцій і з цієї причини бухгалтерська проблема невіддільна від політичної. Саме тому поняття прибутку краще визначати залежно від того, кому він передається та ким присвоюється. Межі прибутку визначаються способами його використання. Він іде на сплату дивідендів акціонерам за вкладеним капіталом; на створення резервів; на додаткові інвестиції, які покриваються самофінансуванням (збільшення активів). Прибуток можна також використовувати і на підвищення заробітної плати, на видачу премій або додаткових витрат, пов'язаних з «підвищенням рівня добробуту підприємства». Економісти-класики (зокрема, Жан-Батіст Сей) проводили елементарне розмежування між валовим та чистим прибутком, отримуваним вирахуванням із брутто-прибутку таких складників:

відсотка, який підприємець міг би мати від вкладення капіталу не в своє, а в інші підприємства; орендної плати, котру можна було б отримати за здавання нерухомості;

еквівалента заробітної плати, яку підприємець отримував би, працюючи на іншому підприємстві [34, с. 540].

Сума, яка залишається після цих вирахувань, являє собою свого роду «премію за підприємництво», винагороду за ініціативу та ризик особі, яка вирішила створити своє підприємство. Подібний аналіз, що застосовується до більшості малих індивідуальних підприємств, в котрих головна роль належить підприємцю, в меншій мірі підходить для розгляду феномена прибутку великих підприємств, але може служити відправною точкою для оцінки можливостей створення або згортання малих та середніх підприємств. При цьому він дозволяє побачити специфічність прибутку, який уявляє собою спосіб отримання доходу, відмінного, однак, від заробітної плати, ренти або відсотків.

Якщо прибутки акціонера можна в певній мірі прирівнювати до отримуваних відсотків, то між прибутками малого підприємця та великого підприємства (прибуток установи, а не фізичної особи), не дивлячись на існуючі відмінності, є одне спільне: і в тому і в іншому випадках - це компенсація за ініціативу, за ведення справи або правильну політику управління підприємством.

На думку ліберальних економістів, прибуток служить компенсацією за позитивні дії, які є невід'ємними від підприємництва. Наприклад, Шумпетер [34, с. 620], ім'я якого пов'язане зі з'ясуванням значення інновацій, вважав, що прибуток - це винагорода за їх вступ, яке дозволяє господарюючим суб'єктам створювати підприємства, ринки, сприяти прогресу. На думку більшості прихильників класичної економічної теорії, прибуток - це в першу чергу винагорода за ризик, за можливі втрати в умовах ринкової невизначеності. Більш сучасні аналітики дивляться на справу інакше і роблять натиск на зв'язок між прибутками та перспективами, які відкриваються перед підприємцем. Ці перспективи можуть носити кон'юнктурний характер: вигода від різкого зросту цін на сировину для підприємства, що володіє його запасами, або від їх пониження - для підприємства, яке купує сировину. Джерелом прибутку може стати також розрив між мінливими цінами на продукцію підприємства та заробітною платою. Перспективи можуть бути і структурними, пов'язаними з місцем підприємства в економічному житті, що дозволяє йому використати найсприятливіші обставини і отримати певні переваги в торгах (зокрема, з державною владою) або просто завдяки послабленню конкуренції.

Таким чином всі складники прибутку пов'язані з підприємництвом, але їх обґрунтованість змінюється залежно від того, відноситься він до функції творення (передбачаючи ініціативу, інновації, ризик) або підтримує вже досягнуте положення, захищене підприємницькою діяльністю (монополія, картельне погодження, рента).

Згідно з традиційним марксистським аналізом, джерелом прибутку служить присвоєна підприємцем додана вартість - різниця між заробітною платою (яку підприємець прагне понизити) та ціною на продавану продукцію (при прагненні зробити її максимально великою). Маркс вважав, що феномен прибутку невідокремлений від логіки капіталістичного розвитку і подібно капіталізму - приречений.

Аналіз Маркса дозволив виявити надмірний необґрунтований прибуток, здобутий підприємцем зі свого положення в економічному житті. Однак сьогодні, розглядаючи цю проблему необхідно приймати до уваги досвід соціалістичних країн. Розвиток системи соціалістичного планування (зокрема, в Угорщині, а потім в СРСР) призвело до визнання того, що і соціалістичне підприємство має право вільно розпоряджуватись частиною прибутку. Це говорить про те, що без перспективи отримання якоїсь, навіть обмеженої, винагороди, підприємство втрачає динамічність і відчуває труднощі в роботі [43, c. 378].

Ці аналізи та накопичений досвід дозволяють виділити в розумінні прибутку головне, те, що узаконено практикою і не залежить від ідеології або політики. Треба виходити з наступного:

- мінімум прибутку невідокремлений від функції підприємництва;

- ця функція передбачає здібність та бажання організовувати та забезпечувати функціонування виробничої одиниці. Це прагнення реалізується певним керуючим органом та пов'язано з тим, що, складаючи частину загальної структури, виробнича одиниця має можливість будувати сприятливі для себе прогнози. Прибуток - це знак очікуваного успіху, а надія на його отримання служить стимулом діяльності;

- величина прибутку, його обґрунтованість та розподіл можуть суттєво змінюватись в залежності від підприємства, ситуації, економічної системи. Але важливе не те, як називати прибуток, а те, що підприємство може виникнути та розвиватися тільки тоді, коли очікується отримання якоїсь винагороди. При відсутності інших стимулів та інших підходів такою винагородою для підприємства в теперішній час служить категорія фінансового надходження, яка має назву прибуток;

- прибуток може вважатися ознакою виробничої одиниці, навіть якщо мова не йде про ринкову або капіталістичну економіку, у випадку коли колектив робітників погоджується, щоб ця частка загального збагачення надходила безпосередньо виробникам. Крім того, може бути створена децентралізована інстанція для прийняття рішень стосовно використання прибутку та його розподілу. Але і в цьому випадку мова йде про ознаку, винагороду та стимул виробничої одиниці, або підприємства.

Правила розподілу прибутку залежать від юридичної форми підприємства.

В індивідуальних підприємствах прибуток складає дохід підприємця та знаходиться в його розпорядженні.

Визначення показників фінансових результатів діяльності підприємств у різних джерелах (законодавстві, нормативних документах директивних органів, економічній літературі) ґрунтується на різних економічних чинниках, які мають місце в господарській діяльності і впливають на величину фінансового результату.

В одних джерелах фінансові результати діяльності визначаються як категорія політекономії - узагальнені джерела формування прибутку або збитку (додана вартість, земля, капітал) [ 43, 64].

В інших джерелах (переважно нормативних) у визначення фінансового результату господарської діяльності викладено методику його розрахунку: прибуток або збиток як різниця між доходами і витратами. При цьому доходи і витрати формуються за сферами діяльності, їх склад визначається директивними органами і встановленою методикою розподілу результату діяльності. Наприклад, визначається, які витрати формують фінансовий результат діяльності, інші відносяться за рахунок одержаного фінансового результату.

На думку автора, самі по собі окремі чинники (земля, праця, капітал) фінансового результату не дають і за відсутності господарської діяльності фінансовий результат також відсутній. Він виникає при поєднанні цих факторів у процесі господарської діяльності на підприємствах залежно від галузевого спрямування. В окремих галузях (на підприємствах) фінансовий результат діяльності може мати від'ємне значення, що відображає перерозподіл одержаного фінансового результату певної діяльності. Якщо одне підприємство (галузь) в результаті діяльності збиткове, то прибутковим є інше підприємство (галузь). Власність на капітал має вартість його продажу, якщо власник капіталу не здійснює виробничу діяльність. Під час продажу (оренди) капіталу виникає вартість, яка є прибутком для власника капіталу і елементом виробничих витрат для покупця, який організує виробничий процес, торгівлю, іншу діяльність. Фінансовий результат у господарській діяльності покупця буде зменшений на вартість придбаного капіталу для цієї діяльності, тобто маємо перерозподіл прибутку між продавцем і покупцем капіталу [46, c. 387].

Згідно проведеного дослідження вважаю доцільним розглядати фінансові результати господарської діяльності (прибуток, збиток) окремо як економічну категорію і окремо як методику визначення результату діяльності для конкретного суб'єкту діяльності (підприємства, галузі, тощо).

Як економічна категорія фінансовим результатом діяльності є додана вартість, яка створена працею робітників в результаті господарської діяльності (теорія А. Сміта, Д. Рікардо, К.Маркса).

Згідно з цією теорією працею робітників у господарській діяльності створюється додатковий продукт - додана вартість, яка розподіляється на заробітну плату і прибуток. Заробітна плата є елементом витрат виробництва і собівартості продукції, прибуток - залишкова частина доданої вартості, яка підлягає додатковому розподілу (нарахування дивідендів акціонерам, тощо) [51, c. 132].

Співвідношення між заробітною платою і прибутком на конкретному підприємстві можуть бути різними залежно від особливостей економічної політики держави, галузі, підприємства.

Висновки до розділу I

Організація - це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки його до ефективної діяльності. Для того, щоб процес організації бухгалтерського обліку відбувся, потрібно щоб власник підприємства застосував заходи, які були б направлені на забезпечення реєстрації фактів господарського життя, їх узагальнення з метою отримання необхідної інформації для складання звітності та прийняття управлінських рішень. Провести свої заходи він може лише через головного бухгалтера, якому делегує відповідні повноваження.

Оскільки у теорії і практиці ми дуже часто чуємо словосполучення «організація обліку» і «ведення обліку», то потрібно з'ясувати, що є між ними спільного, а що відмінного. Наприклад якщо власник або керівник підприємства веде особисто облік або замовляє цю роботу у спеціалізованих фірмах, то на такому підприємстві, як правило, має місце лише ведення обліку, оскільки організовувати нікого. Якщо ж є колектив обліковців, то щоб він гармонійно працював, його повинен очолити головний бухгалтер. Саме на нього у такому випадку й покладено завдання організувати роботу кожного бухгалтера, довести до нього функції, які він буде виконувати та яку відповідальність нестиме за це.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил фінансової звітності, які є, як зазначалося раніше, обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також з метою вдосконалення обліку та фінансової звітності.

Основними нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закону України від 16.07.99 р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1, с. 3];

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку [10, c. 120];

3. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 [12 c. 49].

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій [6 c. 3-13] та розроблена до нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 3О.11.99 р. №291 [7 c. 14-64].

Діяльність підприємства сфери послуг в будь-якій галузі призводить до отримання певного результату.

Фінансовий результат - кінцевий економічний результат діяльності підприємства, що виражається у формі прибутку або збитку за визначений період часу.

Самі по собі окремі чинники (земля, праця, капітал) фінансового результату не дають і за відсутності господарської діяльності фінансовий результат також відсутній. Він виникає при поєднанні цих факторів у процесі господарської діяльності на підприємствах залежно від галузевого спрямування.

Розділ II. Особливості методики й організації обліку доходів, витрат і результатів господарської діяльності підприємств сфери послуг

2.1 Облік доходів та витрат на підприємствах сфери послуг

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються: П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», (Звіт про фінансові результати (форма 2-м)) [10], Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [7].

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів [15, с. 640].

Для визначення фінансового результату діяльності за звітний період необхідно дотримуватись принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності [18, с. 832].

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли відбувається господарська операція, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів, оскільки не завжди оплата грошових коштів збігається по звітних періодах з моментом здійснення господарської операції.

Принцип нарахування застосовується в поєднанні з принципом відповідності, який полягає в порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погоджені із цим доходом.

Наприклад, якщо підприємство визнало дохід від надання послуг в момент здачі об'єкта замовникам, то одночасно необхідно визнати собівартість виконаних робіт. У даному випадку дохід визнається в момент збільшення активу - дебіторської заборгованості, а витрати - одночасно зі зменшенням активів (товарів).

Для визначення фінансового результату, виходячи з принципу періодичності, доходи та витрати підприємства розподіляються за звітними періодами.

Доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства визначаються наростаючим підсумком за звітний період.

Правильне застосування вказаних принципів дає можливість достовірно визнати і порівняти суму доходу і відповідних витрат кожного звітного періоду.

Доходи малих підприємств визначаються згідно з Положенням (стандартом) 15 «Дохід». Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Доходом визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

На підприємствах сфери послуг ведеться бухгалтерський облік і подається фінансова звітність згідно з порядком установленого П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва». Цим стандартом встановлено склад доходів, що відносяться до відповідної групи. Визнані доходи на підприємствах сфери послуг класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка від надання послуг);

- інші операційні доходи;

- інші звичайні доходи;

- надзвичайні доходи.

Підприємства отримують доходи в результаті здійснення своєї звичайної діяльності або від надзвичайних подій.

Під звичайною діяльністю підприємства розуміють будь-яку операційну діяльність, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

До надзвичайних подій відносять події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайні події - це стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо.

Спрощеним Планом рахунків передбачено для обліку доходів використання рахунку 70 «Доходи».

За рахунком 70 «Доходи» ведеться облік та узагальнення інформації про доходи від реалізації, інших операційних, інших звичайних і надзвичайних доходів, а також вирахувань з доходу. По кредиту цього рахунку відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включені до ціни продажу, за дебетом - щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати» [17, с. 728].

До складу доходу від операційної діяльності (виручки) від реалізації входять загальні доходи (виручка) від реалізації готової продукції, товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

До складу інших операційних доходів підприємства входять: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій).

До складу інших звичайних доходів входять: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

До надзвичайних доходів включаються: суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

До вирахувань з доходу належать непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір) та інші вирахування (надані знижки, вартість повернутих товарів та інші обов'язкові збори).

Механізм формування доходів підприємств сфери послуг показано на рис. 2.1

Рис. 2.2 Формування доходів на підприємствах сфери послуг

Враховуючи представлену класифікацію доходів, у бухгалтерському обліку субрахунки використовуються малими підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків. Для деталізованого обліку доходів, спрощеним Планом рахунків передбачено використання таких субрахунків (табл.2.1).

Таблиця 2.1 Склад рахунку 70 «Доходи»

Код	Синтетичний рахунок	Код	Субрахунки
70	Доходи	701	Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
		702	Вирахування з доходу
		703	Інші операційні доходи
		704	Інші звичайні доходи
		705	Надзвичайні доходи

Типові операції щодо обліку доходів суб'єкта підприємництва сфери послуг наведені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Операції щодо обліку доходів

Зміст операції	Бухгалтерський запис
	Дебет	Кредит
Визнання доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	37 «Розрахунки з різними дебіторами»	701 «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Визнання інших операційних доходів	37 «Розрахунки з різними дебіторами» 31 «Рахунки в банках» 20 «Виробничі запаси»	703 «Інші операційні доходи»
Визнання інших звичайних доходів	37 «Розрахунки з різними дебіторами» 31 «Рахунки в банках 20 «Виробничі запаси	704 «Інші звичайні доходи»
Визнання доходів від надзвичайних подій	37 «Розрахунки з різними дебіторами» 69 «Доходи майбутніх періодів»	705 «Надзвичайні доходи»

У відповідності до пункту 8 П(С)БО 15, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності таких умов:

- покупцю передано ризики та вигоди, пов'язані із правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

- існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а затрати, що пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

У відповідності до пункту 10 П(С)БО 15, дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції за наявності наведених умов:

- можливість достовірної оцінки доходу (між сторонами мають бути погоджені права кожної із сторін, величина компенсації, спосіб та строки розрахунків);

- можливість отримання економічних вигод від надання послуг;

- можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

- можливість достовірної оцінки витрат, що були здійснені для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Існують наступні методи оцінки завершеності операцій по наданню послуг (згідно пункту 11 П(С)БО 15):

· вивчення виконаної роботи (узгоджена між сторонами оцінка готовності виконаної роботи);

· визначення питомої ваги об'єму послуг, виконаних на певну дату, в загальному об'ємі послуг, які повинні бути виконані:

Відсоток виконання = (Обсяг послуг, наданих на певну дату) / (Загальний обсяг послуг, які мають бути надані) х 100%;

· визначення питомої ваги витрат, які несе підприємство у зв'язку з виконанням послуг, в загальній очікуваній сумі таких витрат:

Відсоток виконання = (Витрати, понесені на певну дату) / (Загальна сума попередньо оцінених витрат) х 100%

Сума витрат, понесених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Підприємства сфери послуг здійснюють облік витрат - за одним з чотирьох варіантів:

· тільки на рахунках 8 класу «Витрати за елементами»;

· тільки на рахунках класу 9 «Витати діяльності;

· на рахунках класів 8 і 9 повного Плану рахунків;

· на рахунках спрощеного Плану рахунків

Малим підприємствам нормативними документами рекомендовано вести облік витрат на рахунках спрощеного Плану рахунків.

Основні вимоги до визнання, складу і оцінки витрат визначені П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318 [10]. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами визнаються зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

До виробничої собівартості робіт, послуг включаються:

· прямі матеріальні витрати - вартість сировини і основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів тощо, що можуть бути віднесені до конкретного об'єкту витрат;

· прямі витрати на оплату праці - заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виконанні робіт і наданні послуг, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкту витрат:

· інші прямі витрати - відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати на брак без відповідних відрахувань:

· змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, постійні загальновиробничі витрати відносяться на собівартість продукції шляхом їх розподілу).

Витрати пов'язані з операційною діяльністю, що не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, які обліковуються за 92, 93 та 94 рахунками відповідно, однак використання рахунків цього класу є не обов'язковим для малих підприємств [22, с. 272].

Згідно з П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва» [10, с. 264] встановлено наступне відображення витрат для суб'єктів малого бізнесу:

У складі інших операційних витрат відображаються: адміністративні витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих оборотних активів (крім фінансових інвестицій), відрахування на створення резерву сумнівних боргів; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць, визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних витрат; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).У цій статті також відображаються належна до сплати за звітний період сума єдиного податку, плата за спеціальний торговий патент і сума єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників з конкретизованою назвою та сумою кожного податку.

У складі інших звичайних витрат відображаються: витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від не операційних курсових різниць: втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У складі надзвичайних витрат відображаються: втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникнення втрат від стихійного лиха та техногенних аварій; втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

За підсумками інвентаризації, яка проводиться перед складанням фінансових звітів, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) зменшується на вартість виявлених у виробництві сировини, матеріалів, комплектуючих, які не пройшли обробку [44,с. 334]. В обліку це оформлюється сторнуючими записами:

· Дт 79 «Фінансові результати» - Кт 80 «Матеріальні витрати»:

· Дт 80 «Матеріальні витрати» - Кт 20 «Запаси».

За другим варіантом витрати обліковуються наступним чином: уся сума витрат операційної діяльності що місяця списується:

· Дт 79 «Фінансові результати» - Кт рахунків 8 класу

Схеми обліку витрат та формування фінансових результатів на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги подано на рис. 2.2, 2.3, 2.4.

Рис. 2.2 Схема обліку витрат та формування фінансових результатів на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги (за спрощеним Планом рахунків)



Рис. 2.3 Схема обліку витрат та формування фінансових результатів на малих підприємствах, що виконують роботи та надають послуги (за 8 класом)

Рис. 2.4 Схема обліку витрат та формування фінансових результатів на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги (з використанням рахунків 8 та 9 класів)

Підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити що спрощена система бухгалтерського обліку ускладнює облікову роботу та призводить до виникнення неврегульованих питань. Тому її використання є доцільним для підприємств, які виконують роботи, надають послуги та для торгівельних підприємств. Для виробничих підприємств (особливо з тривалим циклом), та підприємств які мають значний обсяг незавершеного виробництва, залишків сировини і матеріалів на складах краще використовувати звичайну систему бухгалтерського обліку, передбачену для всіх інших підприємств.

2.2 Оподаткування результатів діяльності підприємств сфери послуг

Відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], статті 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» [3] і на виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 p. №1706, Наказом Міністерства фінансів України затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва [8]. Спрощений План рахунків можуть застосовувати суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Суб'єкти підприємницької діяльності спрощений План рахунків застосовують у разі складання ними фінансової звітності відповідно до П(C)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» [10].

Записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків і на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань, про доходи і витрати, факти фінансово-господарської діяльності необхідно здійснювати відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [7].

В спрощеному Плані рахунків передбачено лише коди та назви синтетичних рахунків першого порядку, тобто ті, які в своєму коді мають 2 цифри - перша - найменування класу (по аналогії з «повним» планом рахунків) та друга - код синтетичного рахунку. Такого розподілу на класи в порівнянні із повним планом рахунків не спостерігається, що ускладнює їх використання. Спостерігається також занадто узагальнення на цих рахунках інформації, якою оперує бухгалтер при відображенні господарської діяльності в розрізі об'єктів бухгалтерського обліку, що також не полегшує роботу бухгалтера, а скоріше заплутує.

Якщо загальноприйнятий для всіх підприємств План свого часу здивував бухгалтерів абсолютно нікому не потрібною, зайвою подрібненістю рахунків на субрахунки, то в спрощеному Плані - явний перебір з узагальненням.

Податкова система України включає в себе 24 види загальнодержавних та 16 видів місцевих податків та зборів. Крім того, є навантаження на фонд оплати праці за рахунок внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування [20, с. 166].

Одним із напрямів державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, сутність якого полягає у:

· заміні низки існуючих податків та зборів (обов'язкових платежів) єдиним податком, який фактично є податком з реалізації;

· відсутності податкового обліку;

· спрощенні бухгалтерського обліку та звітності.

Єдиний податок є найбільш прозорим з існуючих. Він має чітко визначений Указом №727 об'єкт оподаткування - виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Витрати платника податку, пов'язані із здійсненням його господарської діяльності, не враховуються при обчисленні суми єдиного податку, відповідно, сума податкових зобов'язань не залежить від суми отриманого ним прибутку. У зв'язку з цим перед платником єдиного податку не постає проблема оптимізації витрат виробництва та обігу з метою зменшення суми оподатковуваного прибутку, а також величини податку до бюджету [21, с. 440].

Спрощена система оподаткування обліку та звітності є найбільш привабливою для суб'єктів малого підприємництва.

Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента» від 03.07.98 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.98 р. №746/99 [5] визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу [21].

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

> 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

> 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Таким чином, доцільність переходу на спрощену систему оподаткування визначається сумою несплачених платежів до бюджету, які для різних категорій платників визначатимуться по-різному.

Так, малі підприємства, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком по ставці 6%, сплачують ПДВ, на відміну від малих підприємств, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком по ставці 10%.

Отже, доцільність чи недоцільність від переходу на спрощену систему оподаткування можна в першому наближені визначити так: порівняти загальну суму податків, які сплачувались до переходу, та виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), помноженої на 0,1 або 0,06 (залежно від обраної ставки податку).

Малі підприємства - платники єдиного податку сплачують такі податки і збори:

- єдиний податок за ставкою 6% суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі сплати податку на додану вартість (пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168);

- єдиний податок за ставкою 10% від суми виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку;

- акцизний збір відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.92 р. №18-92;

- податок з доходів фізичних осіб, що утримується з загального місячного доходу, який виплачується працівникам, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV;

- відрахування до Пенсійного фонду України з доходів працівників (за ставкою 1% або 2%) відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. №400/97-ВР;

- відрахування на соціальне страхування на випадок безробіття з доходів працівників (ставка - 0,6%) відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування»;

Для платників єдиного податку заборонено бартерні операції.

Указом також встановлено, що відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного кварталу в разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу (раніше дозволялося лише з початку наступного року).

Доцільність застосування спрощеної системи залежить від видів діяльності підприємства. Найефективнішим є застосування підприємствами, що надають послуги чи виконують роботи. Це пов'язано з тим, що найбільша питома вага вартості цих робіт (послуг) мають витрати на оплату праці, наприклад, охоронні підприємства.

Підприємствам, які виконують роботи, надають послуги чи реалізують товари кінцевому споживачу для власного споживання, доцільно обирати ставку податку - 10% (без сплати ПДВ). Підприємствам, робота яких спрямована на продаж товарів юридичним чи фізичним особам для подальшого перепродажу краще обирати ставку 6% із сплатою ПДВ.

Крім того, одним з вагомих аргументів щодо переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності є значне скорочення документообігу та обсягів податкової та фінансової звітності.

Порядок складання і склад фінансової звітності для суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими згідно з чинним законодавством, встановлюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва» [10].

Форма ведення бухгалтерського обліку - це система регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Для підприємств сфери послуг Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку № 422 від 25.06.2003 р. [13] передбачено використання простої та спрощеної форм бухгалтерського обліку, регістри яких побудовані на застосуванні спрощеного Плану рахунків № 196 [8].

Проста форма бухгалтерського обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій. Її рекомендовано використовувати малим підприємствам з незначним документооборотом, невеликою кількістю господарських операцій, які виконують нематеріаломіскі роботи і послуги.

В Журналі записи здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів, відомостей нарахування заробітної плати і амортизації тощо з відображенням суми операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Журнал ведеться щомісяця. Дані рядка «Сальдо на кінець місяця» з Журналу за попередній місяць переносяться у рядок «Сальдо на початок місяця» Журналу за звітний місяць за кожним рахунком бухгалтерського обліку.

Для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці з дебіторами і кредиторами малі підприємства застосовують Відомість № 3-м, підсумкові дані якої (без повторення записів, що здійснюються у Журналі безпосередньо з первинних документів) заносяться до Журналу обліку господарських операцій з позначенням у графі 3 «Відомість 3-м».

Спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у таких регістрах (табл.2. 3).

Таблиця 2.3 Регістри бухгалтерського обліку для підприємств сфери послуг за спрощеною формою

Назва регістра	Зміст і призначення регістра
1	2
Відомість 1-м Розділ 1. Облік готівки і грошових документів Розділ 2. Облік грошових коштів та їх еквівалентів (зворотна сторона).	Систематизація інформації про наявність і рух готівки, грошових коштів на рахунках у банках, еквівалентів грошових коштів, грошових коштів у дорозі та грошових документів
Відомість 2-м Облік запасів	Систематизація інформації про наявність і рух сировини й матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, тари й тарних матеріалів, будівельних матеріалів, переданих в переробку, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, інших матеріалів, тварин на вирощуванні і відгодівлі, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції і товарів
Відомість 3-м Розділ 1.Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами за податками й платежами, довгострокових зобов'язань і доходів майбутніх періодів Розділ 2. Облік розрахунків з оплати праці (зворотна сторона)	Систематизація господарських операцій по розрахунках з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами і кредиторами, з учасниками, за податками й платежами, за відрахуванням на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування і страхування майна, по розрахунках з оплати праці, доходів майбутніх періодів і резерву сумнівних боргів.
Відомість 4-м Розділ 1.Облік необоротних активів та амортизації (зносу) Розділ 2.Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів	Систематизація інформації про наявність, рух і знос необоротних активів (основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів), про капітальні і фінансові інвестиції та інші необоротні активи
Відомість 5-м Розділ 1. Облік витрат Розділ 2. Облік витрат на виробництво Розділ 3. Облік доходів і фінансових результатів Розділ 4. Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і платежів	Систематизація інформації про доходи від реалізації, інші операційні, інші звичайні і надзвичайні доходи, вирахування з доходу, про витрати операційної діяльності за елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати), про витрати майбутніх періодів, про фінансові результати, про нерозподілені прибутки (непокриті збитки) та використання прибутку. Також систематизується інформація про власний (статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений) капітал, створення і використання забезпечень майбутніх витрат і платежів ...

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 
•  4 

магистерская работа "Організація фінансового обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг" скачать

Подобные документы

• Організація бухгалтерського обліку на прикладі КСП "Балинське"

  Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, обліку власного капіталу, зобов’язань, оборотних активів, витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Інформаційне та ергономічне забезпечення обліку, контролю і аналізу.
  
  отчет по практике [710,8 K], добавлен 10.12.2013
  

• Організація бухгалтерського обліку на молочно-переробному підприємстві

  Загальна характеристика підприємства та організація обліку та аудиту на підприємстві. Аналіз фінансового стану. Особливості обліку фінансових інвестицій. Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності.
  
  дипломная работа [386,9 K], добавлен 10.05.2013
  

• Організація і методологія обліку, аналізу та аудиту витрат на збут в ПрАТ "Фабрика Мрія"

  Розгляд теоретичних основ формування витрат на збут підприємства. Ознайомлення з науково-нормативним забезпеченням аналізу і аудиту витрат на збут. Розробка напрямів інтеграції фінансового, податкового, управлінського та статистичного обліку організації.
  
  дипломная работа [1015,8 K], добавлен 27.09.2015
  

• Основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

  Аналіз фінансового стану підприємства. Економічна характеристика основних показників діяльності організації. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві. Особливості організації податкового обліку витрат компанії в умовах комп’ютерних технологій.
  
  дипломная работа [834,6 K], добавлен 04.10.2015
  

• Процес організації бухгалтерського обліку та аудиту доходів від реалізації продукції

  Порядок визнання, класифікація та завдання обліку доходів від реалізації продукції. Особливості аудиту, синтетичний та аналітичний облік доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) в СФГ "Котон". Шляхи удосконалення обліку та аудиту на підприємстві.
  
  дипломная работа [110,2 K], добавлен 06.11.2011
  

• Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

  Ведення фінансової бухгалтерії в Україні як обов'язкове. Форма організації бухгалтерського обліку, облікова політика. Форма та зміст фінансової звітності. Особливості обліку інвестиційної нерухомості. Витрати: поняття, класифікація та умови визнання.
  
  реферат [31,2 K], добавлен 26.10.2010
  

• Управлінський облік витрат і доходів на підприємстві

  Сутність і синтетичний облік витрат підприємства. Облік доходів та результатів діяльності. Документальне оформлення обліку витрат і доходів на ВАТ "Вінтер". Інформація про види продукції та послуг. Методика і організація обліку витрат на інновації.
  
  магистерская работа [294,7 K], добавлен 26.12.2010
  

• Організація обліку і аудиту грошових коштів і аналіз грошових потоків підприємства (на прикладі ДП "Коростенський лісгосп АПК")

  Загальна характеристика ДП "Коростенський лісгосп АПК", технологія його виробництва. Особливості організації і ведення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту грошових коштів на підприємстві. Специфіка організації обліку грошових коштів на підприємстві.
  
  дипломная работа [478,5 K], добавлен 13.05.2014
  

• Організація та методика обліку, аналізу та аудиту загальновиробничих витрат підприємства

  Виникнення витрат на виробництво продукції. Витрати в бухгалтерському розумінні. Формування бухгалтерського обліку. Значення і завдання обліку загальновиробничих витрат. Прийоми і методи дослідження в обліку, аналізі і аудиті загальновиробничих витрат.
  
  дипломная работа [840,9 K], добавлен 24.02.2012
  

• Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

  Основи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в системі управління підприємством, його сучасний стан та перспективи вдосконалення. Бухгалтерський апарат, його структура та функції, організація праці персоналу, форми та методи обліку.
  
  курсовая работа [312,0 K], добавлен 23.07.2010
  

• Організація бухгалтерського обліку та оформлення фінансової звітності у бюджетних установах

  Зміст та етапи розвитку бухгалтерського обліку, його форми та принципи, особливості організації в бюджетних установах. Облікова політика підприємств. Сучасні підходи до складання фінансової звітності. Основи регулювання та контролю бухгалтерського обліку.
  
  курсовая работа [415,8 K], добавлен 04.08.2011
  

• Методика та організація обліку, аналізу та аудиту наявності, руху і використання основних засобів в умовах автоматизації обліку

  Система бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту основних засобів на ПАТ "Кредмаш". Облік надходження, визначення вартості, зносу основних засобів на підприємстві, нарахування амортизації, ремонту, модифікації, переоцінки, інвентаризації та вибуття ОЗ.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 24.10.2014
  

• Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

  Значення бухгалтерського обліку в діяльності організації, його принципи та правове регулювання, міжнародні стандарти. План рахунків та його характеристика. Організація обліку грошових коштів та операцій над ними. Облік товарно-матеріальних цінностей.
  
  учебное пособие [369,1 K], добавлен 01.07.2009
  

• Поняття малого підприємства, суб’єкти, об’єкти та принципи організації обліку на малому підприємстві

  Поняття "мале підприємство", класифікація организацій в залежності від обсягів господарського обороту підприємства і чисельності працівників. Організація бухгалтерського обліку на малому підприємстві. Облік праці і заробітної плати на малих підприємствах.
  
  реферат [17,4 K], добавлен 11.09.2012
  

• Шляхи вдосконалення фінансового та управлінського обліку, аудиту і аналізу ефективності витрат СТОВ "Старокотельнянське" Андрушівського району Житомирської області

  Поняття та економічна сутність витрат підприємства, головний зміст, основні етапи та методика правового регулювання їх обліку, аналізу і аудиту. Вивчення та оцінка стану обліку витрат, шляхи удосконалення даного процесу на СТОВ "Старокотельнянське".
  
  дипломная работа [274,1 K], добавлен 18.12.2013
  

• Напрями удосконалення обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг) ТОВ "Полімер Технопак"

  Сутність та класифікація витрат підприємства. Організація обліку та облікова політика ТОВ "Полімер Технопак". Облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг), автоматизація та шляхи удосконалення витрат на підприємстві.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 25.05.2014
  

• Управлінський облік на підприємстві

  Призначення управлінського обліку, його методи та способи. Проблеми управлінського обліку в Україні. Організація управлінського обліку на прикладі підприємства ПАТ "Комсомолець". Проблеми вдосконалення управлінського обліку та аналізу на підприємствах.
  
  курсовая работа [240,7 K], добавлен 28.05.2013
  

• Облік, аналіз і аудит грошових коштів підприємств в умовах ринкових відносин

  Організація та методики обліку, аналізу і аудиту грошових коштів на рахунках в банку. Інформаційні системи та технології обліку. Теорія аналізу фінансової діяльності підприємства. Оцінка фінансово-господарської діяльності ПП "Івасюк Федір Петрович".
  
  курсовая работа [500,7 K], добавлен 21.10.2010
  

• Організація бухгалтерського обліку та аудиту доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) в СФГ "Котон" Вовчанського району Харківської області

  Порядок формування та основні елементи облікової політики щодо обліку доходів і результатів від реалізації продукції у сільському господарстві. Оцінка стану обліку і аудиту від реалізації продукції в СФГ "Котон", шляхи його удосконалення і систематизації.
  
  дипломная работа [109,7 K], добавлен 10.11.2011
  

• Організація обліку реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг

  Економічний зміст і нормативне регулювання реалізації продукції. Оцінка стану організації бухгалтерського обліку розрахунків на ТОВ "Куземинське", аналіз обліку реалізації продукції, робіт та послуг на підприємстві. Розробка заходів щодо їх вдосконалення.
  
  дипломная работа [556,7 K], добавлен 23.07.2010
  

Другие документы, подобные "Організація фінансового обліку і аналізу господарської діяльності на підприємстві сфери послуг"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам