Бухгалтерський облік згідно з національними стандартами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська державна академія залізничного транспорту

Донецький інститут залізничного транспорту

Бухгалтерський облік

згідно з національними стандартами

Навчальний посібник

Частина І

Донецьк 2003

Навчальний посібник з дисципліни „Бухгалтерський облік згідно з національними стандартами” затверджений та рекомендований до друку на засіданні кафедри “Бухгалтерський облік та аудит”.

Протокол № 5 від 24.05. 2003 року.

Укладач:

ст. викладач І.В. Тараненко (ДонІЗТ)

ст. викладач Г.Т. Тимофєєва (ДонІЗТ)

Рецензенти:

головний бухгалтер Л.К. Забалоцька (Донецька дистанція колії)

Зміст

Тема 1. Бізнес і бухгалтерський облік

1.1 Форми та види бізнесу, їх вплив на організацію обліку

1.2 Бухгалтерський облік як мова бізнесу: поняття та принципи побудови

Тема 2. Стан бухгалтерського обліку виробничих фондів на підприємстві

2.1 Склад, класифікація та оцінка основних засобів

2.2 Документальне оформлення руху основних засобів

2.3 Бухгалтерський облік надходження основних засобів

2.4 Бухгалтерський облік вибуття основних засобів

2.5 Облік ремонту основних засобів

2.6 Переоцінка основних засобів

2.7 Амортизація і знос основних засобів

2.8 Особливості відображення руху основних засобів у податковому обліку

Тема 3. Бухгалтерський облік оборотних коштів

3.1 Облік виробничих запасів

3.2 Облік дебіторської заборгованості

3.3 Облік коштів і їхніх еквівалентів

Додаток 1

Література

Тема 1 Бізнес і бухгалтерський облік

1.1 Форми та види бізнесу, їх вплив на організацію обліку

Коло застосування бухгалтерського обліку надзвичайно широке, але в будь-якому випадку його можна назвати одним словом - БІЗНЕС. Всі учасники ринку, займаючись певною справою, бажають знати, скільки вони витрачають, скільки вкладають в справу, скільки віддають державі у вигляді податків, а скільки залишається їм особисто. Вони бажають мати цю інформацію постійно. І саме бухгалтерський облік надає їм таку можливість.

Бухгалтерський облік є скрізь, де здійснюється господарська діяльність. Господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, виконанням робіт, наданням послуг.

Підприємницьку діяльність здійснюють суб'єкти господарювання. Суб'єкт господарювання - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.

Юридичними особами - є підприємства, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати зобов'язання, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному або в третейському суді. Діяльність суб'єктів підприємництва - фізичних осіб - іноді називають їх власною справою, ділом або бізнесом.

Підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Воно володіє майном, може від свого імені придбати майнові та власні немайнові права, виконувати зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в суді та арбітражі, а також несе самостійну майнову відповідальність за свої борги. Наявність у підприємства статусу юридичної особи означає, що воно є суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Юридичні особи повинні мати самостійний баланс або кошторис доходів і видатків. Саме так реалізовується один з основних принципів бухгалтерського обліку - автономність.

Перший принцип бухгалтерського обліку

Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства (ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Серед юридичних осіб виділяють комерційні і некомерційні організації. До підприємств відносяться заводи, фабрики, контори, шахти, ферми тощо. Всі вони, в свою чергу, класифікуються за декількома ознаками. Відповідно до встановлених в Україні форм власності можуть діяти підприємства наступних видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

господарське товариство;

підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, засноване на державній власності;

казенне підприємство.

Відповідно до обсягів господарського обороту, за чисельністю працівників, незалежно від форм власності підприємства можна віднести до категорії малих, середніх або великих.

Згідно з діючим законодавством України всі підприємства, незалежно від форм власності, виду діяльності, масштабності тощо, повинні забезпечити ведення бухгалтерського обліку. Будь-який господарюючий суб'єкт здійснює облік постійно, облік відповідає єдиним принципам і вимогам, використовує один і той же вимірник (грошовий), має єдину техніку і технологію ведення. Проте йому притаманна певна специфіка залежно від виду здійснюваної діяльності. В залежності від того, хто займається господарюванням на ринку, визначається й специфіка бухгалтерського обліку, тому єдиною відмінною ознакою у веденні бухгалтерського обліку є вид та форма господарювання.

1.2 Бухгалтерський облік як мова бізнесу: поняття та принципи побудови

Бухгалтерський облік здебільшого називають мовою бізнесу. І це дійсно так. Адже, він широко використовувався в діловому світі для опису угод між різними підприємствами. Крім того, не тільки бухгалтери широко оперують термінами і поняттями бухгалтерського обліку, але й менеджери, фінансисти, плановики та інші особи, які складають управлінський апарат будь-якого підприємства, власники, інвестори, банкіри, юристи, бухгалтери - всі, хто так чи інакше вступає в ділове життя.

Принцип бухгалтерського обліку - це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Перелік таких принципів існує в більшості країн, де регулюється ведення бухгалтерського обліку, існують й міжнародні принципи - загальні та обов'язкові для виконання декількома країнами.

Виходячи з того, що бухгалтерському обліку підлягають всі господарські операції, що викликають зміни ресурсів, які мають грошовий вираз, в його основу покладено принцип суцільності та безперервності.

Запам'ятайте !

Принцип безперервності - другий принцип бухгалтерського обліку.

Другий принцип бухгалтерського обліку

Безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі (ст..4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Нагадаємо: перший принцип - автономність підприємства.

Бухгалтерський облік є ланкою, яка поєднує господарську діяльність підприємства і осіб, що приймають відповідні рішення. Дані про господарську діяльність є входом в систему бухгалтерського обліку, а корисна інформація для осіб, які приймають рішення, - виходом з неї.

Дані бухгалтерського обліку - це міжнародна мова підприємців всіх рівнів. Розуміючи опубліковану облікову інформацію, підприємець вирішує, чи можна при ділових угодах довіряти партнеру.

Без правильного бухгалтерського обліку неможливо:

забезпечити контроль за наявністю та рухом майна та раціональним використанням всіх видів ресурсів;

своєчасно попереджати негативні факти в господарській діяльності, виявляти та мобілізувати резерви, розробляти заходи щодо їх використання;

одержувати повну та правдиву інформацію про господарські процеси та фінансові результати діяльності;

правильно розраховуватися з фінансовими органами.

В процесі своєї діяльності будь-яке підприємство здійснює певні операції, які складають його господарську діяльність. Всі без винятку операції повинні бути зафіксовані, саме це є функцією господарського обліку. Господарський облік - це спостереження, сприйняття, вимірювання.

Головне завдання бухгалтера - це використання наявної інформації, її аналіз та інтерпретація.

Управлінці та бухгалтери тісно співпрацюють. Поради бухгалтера як одного із найбільш кваліфікованих інтерпретаторів даних, що надаються ним, особливо цінуються. Управлінці повинні розуміти всю термінологію, яка використовується бухгалтером. Такі ж елементарні навички читання бухгалтерських документів необхідні інвесторам і всім, хто вивчає фінансові звіти підприємства і згідно з цим будує своєї відносини з ним. В свою чергу, бухгалтер повинен володіти якомога ширшою інформацією щодо ділового життя підприємства.

Бухгалтерію можна розглядати з двох точок зору: як облікову науку, і як сукупність записів господарських операцій тієї чи іншої господарської одиниці. Слід зазначити, що бухгалтерія - це облік господарських операцій, який ведеться в письмовій формі за певним планом і за певною системою, або ж можна сказати, що рахівництвом називають всі ті засоби, за допомогою яких здійснюється облік господарських процесів.

Як наука, бухгалтерія ставить собі за мету вивчити і встановити правила та прийоми обліку господарських процесів.

Користувачі, які проявляють непрямий фінансовий інтерес. В останній час суспільство в цілому, в особі державних службовців і громадських груп стало одним з користувачів бухгалтерської інформації, а саме:

- податкові органи контролюють сплату різних видів податків;

- більшість підприємств надає інформацію одному або декільком регулюючим органам на рівні держави або міста;

- професійні спілки, аудиторські компанії, групи споживачів цікавляться фінансовим станом та прибутками підприємства.

По відношенню до підприємства всіх вище перерахованих користувачів можна умовно поділити на дві групи: зовнішні (що не входять до складу підприємства) та внутрішні.

Внутрішні та зовнішні користувачі бухгалтерської інформації. Основним користувачем бухгалтерської інформації є управлінська служба підприємства, головними умовами ефективної діяльності якої є наявність інформації та вміння її аналізувати.

Облік є найважливішою функцією господарського управління, що забезпечує управлінські органи інформацією про різні аспекти діяльності підприємств та безпосередньо впливає на якість управлінських рішень, ефективність системи управління. Він є органічною функцією управління, що тісно пов'язана з такими управлінськими функціями, як планування та регулювання, аналіз і контроль.

Основні зовнішні та внутрішні користувачі бухгалтерської інформації перераховані на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Зовнішні та внутрішні користувачі бухгалтерської інформації

Сутність предмету бухгалтерського обліку розкривається через об'єкти, що обліковуються, які за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в дві групи:

об'єкти, що забезпечують господарську діяльність підприємства;

об'єкти, що складають господарську діяльність підприємства.

До першої групи відносяться господарські засоби та їх джерела, до другої - господарські процеси та їх результати (табл. 1.1).

При самостійному формуванні об'єктів першої групи слід дотримуватись умови їх достатності і повноти для здійснення статутної діяльності підприємства.

Таблиця 1.1 - Об'єкти предмету бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку
Виробничо-господарська і фінансова діяльність економічного суб'єкту, оцінена в грошовому виразі
Об'єкти бухгалтерського спостереження
Що забезпечує виробничу і фінансову діяльність	Що складають виробничу і фінансову діяльність
Господарські засоби	Джерела засобів	Господарські процеси	Результати господарських процесів
	Власні	Залучені
Необоротні активи	Статутний капітал	Позики банку	Процес придбання (заготівлі)	Економія або перевитрати
Оборотні активи	Додатковий капітал	Кредиторська заборгованість	Процес виробництва	Економія або перевитрати
Запаси, кошти в розрахунках та інші активи	Резервний капітал		Процес реалізації	Прибуток або збиток
	Прибуток

Розглянемо більш детально об'єкти бухгалтерського обліку:

І. Господарські засоби підприємства:

необоротні активи - основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Основні засоби - споруди, машини, обладнання, транспорт, інвентар тощо. Вони використовуються в господарській діяльності тривалий час (більше року), не змінюючи свого зовнішнього вигляду, зношуються поступово, що дозволяє підприємству включати їх вартість до собівартості продукції (робіт, послуг) частинами, протягом нормативного строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Нематеріальні активи - об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, патенти, винаходи, а також інші майнові права, в тому числі на промислову та інтелектуальну власність). Нематеріальні активи, як і основні засоби, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими на підприємстві нормами.

оборотні активи - сировина, матеріали, комплектуючі, тара, паливо тощо. Вони використовуються менше року або одного операційного циклу, якщо він менше року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Ця особливість зумовлює необхідність мати в наявності частину активів підприємства у вигляді засобів в обороті - матеріальних ресурсів, залишку незавершеного виробництва, готової продукції тощо ;

грошові кошти - сума готівки в касі підприємства, вільні грошові кошти, що зберігають на поточному, валютному та інших рахунках в банку, та інші грошові кошти підприємства ;

кошти в розрахунках (“нам винні”) - дебіторська заборгованість за товари і послуги, продукцію, за виданими авансами, отриманими векселями, суми, що видані підзвітним особам тощо ;

вилучені активи - господарські засоби, вилучені з певних причин з господарського обороту на цілі, непов'язані безпосередньо з виробничою діяльністю.

Всі перераховані види господарських засобів підприємства складають актив балансу.

ІІ. Джерела утворення засобів підприємства

Джерелами власних активів підприємства є:

статутний капітал - сукупність в грошовому виразі внесків засновників (власників) в майно (вартість основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, в тому числі грошових коштів) при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених засновницькими документами;

додатковий капітал, як джерело власних засобів, утворюється за рахунок сум переоцінки основних засобів, вартості активів, безоплатно отриманих підприємством, сум емісійного доходу тощо;

резервний капітал утворюється за рахунок прибутку підприємства і призначається для покриття непередбачених втрат і збитків або виплат дивідендів засновникам, що мають привілейовані акції при недостатності для цих цілей прибутку;

фінансування - це кошти, отримані від інших юридичних осіб на виконання певного виду робіт (поверненню ці кошти не підлягають);

прибуток - сума перевищення доходів над витратами підприємства, отримана від усіх видів діяльності за звітний період.

Джерелами залучених коштів підприємства є:

кредити банку - суми отриманих короткострокових і довгострокових позик банку на різні цілі (придбання обладнання, матеріалів, видачу заробітної плати тощо) з обов'язковим поверненням за певну плату (кредитний процент);

залучені кошти - суми, отримані в борг від юридичних або фізичних осіб на різні цілі за найбільш вигідною процентною ставкою;

розрахунки та інша кредиторська заборгованість (“ми винні”) - суми заборгованості постачальникам за товари та послуги, з оплати праці, по розрахункам з бюджетом, органами соціального страхування тощо.

Розглянуті вище джерела господарських засобів складають пасив балансу. В узагальненому вигляді їх так і називають - джерела засобів.

ІІІ. Господарські процеси діяльності підприємства поділяються на три групи:

придбання (заготівля) - купуються товарно-матеріальні цінності різного виду, необхідні для здійснення виробничих і господарських потреб, й товари для реалізації;

виробництво - виконується основне завдання підприємства: виготовляється продукція, надаються послуги, виконуються роботи;

реалізація - здійснюються договірні зобов'язання перед замовниками і покупцями, а виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг зараховується на поточний рахунок в банку або утворюється дебіторська заборгованість.

ІV. В результаті обліку процесу постачання (заготівлі) і виробництва, шляхом зіставлення планових (кошторисних) та звітних показників визначається економія або перевитрата, а в результаті обліку процесу реалізації шляхом зіставлення отриманих доходів і понесених витрат визначається прибуток або збиток. Все це представляє собою результати діяльності підприємства.

Тобто до об'єктів предмету бухгалтерського обліку відносять і фінансові показники економічної життєдіяльності, в тому числі її окремих фактів та їх різноманітних груп. В число важливих фінансових показників входять фінансові результати - прибуток або збиток, які характеризують економічну життєдіяльність підприємства в цілому та призначені для задоволення майнових інтересів з акціонерами (іншими засновниками) - з приводу дивідендів (або інших відрахувань з прибутку) та з державою - з приводу податку на прибуток.

З історії Історія бухгалтерського обліку знає випадки, коли права та обов'язки, які випливають з договору, виступали об'єктом обліку. Про це, зокрема, писав відомий іспанський бухгалтер Дієго дель Кастілло ще в 1522 р..

Багато бухгалтерів, найбільш яскраво це робив Е.К. Гільде, звертають увагу на те, що не всі факти та відповідно не вся інформація, надана в первинних документах, цікавить бухгалтера. Наприклад, укладено господарську угоду, з якої випливають певні юридичні зобов'язання. Факт та інформація про неї очевидна, але цей факт не входить до предмету бухгалтерського обліку. Предмет бухгалтерського обліку не “даний”, а “заданий” йому інтересами осіб, що приймають участь в господарських процесах. Об'єктами бухгалтерського обліку виступають факти господарського життя. При їх класифікації виділяти факти станів.

Кожний факт стану - це тільки матеріал, вихідні дані для вирішення бухгалтерських завдань, що дозволяють на мікро рівні підвищити ефективність господарських процесів, з яких складається господарська діяльність підприємства, а на макро рівні - виявити за допомогою спеціальних статистичних процедур закономірності формування сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Факти стану - це наслідок дій і подій. Вони характеризують засоби і джерела засобів на певний момент часу. Звертаючись до об'єктів бухгалтерського обліку, можна виділити дві групи фактів стану: засоби та їх джерела.

При визначенні предмета бухгалтерського обліку необхідно звернути увагу на оцінку. Адже в облік відображають такі господарські факти, які попередньо одержали грошову оцінку; якщо ж об'єкт неможливо оцінити, то його не можна розглядати як предмет бухгалтерського обліку. Звідси під предметом обліку слід розуміти наявність та рух господарських засобів і джерел їх утворення, господарські процеси та результати діяльності, відображені за допомогою грошової оцінки. Основною перевагою такого трактування є те, що в ньому наголошується на обов'язковій оцінці об'єктів обліку, уточнюється зміст предмету бухгалтерського обліку, коло об'єктів, які можуть до нього віднесені.

Плани рахунків бухгалтерського обліку

Принципи побудови Планів рахунків

При розгляді прикладів та вирішенні навчальних завдань з бухгалтерського обліку, а також при веденні обліку господарських операцій підприємств, слід з'ясувати питання про те, які бувають рахунки, скільки їх, яке вони мають призначення, що обліковується по дебету та по кредиту ? Відповіді на ці питання дає План рахунків.

Планом рахунків бухгалтерського обліку називають перелік рахунків, що відображає всестороннє систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства і визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління, щоденного контролю в інтересах власників, органів державного управління та інших зацікавлених осіб. На його підставі організується вся система бухгалтерського обліку на підприємствах, він є схемою реєстрації та групування фактів господарської діяльності підприємства в бухгалтерському обліку, у якій наводяться найменування і коди синтетичних бухгалтерських рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахунків другого порядку).

Наявність єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку дозволяє забезпечити єдине, тотожне відображення однакових операцій як на окремому підприємстві, так і на різних підприємствах незалежно від форм власності та організаційно-правових форм діяльності.

Єдиний План рахунків забезпечує однаковість номенклатури рахунків, визначає порядок щомісячного закриття результатних рахунків та встановлює тісний взаємозв'язок бухгалтерської звітності з поточним обліком.

В основу Плану рахунків бухгалтерського обліку покладений круговорот засобів на підприємстві. Щоб почати процес виробництва підприємство повинно мати засоби праці (основні засоби), предмети праці (виробничі запаси), далі - здійснити виготовлення продукції та виконання робіт (витрати на виробництво), виготовити продукцію та реалізувати її, отримати від цих операцій прибуток. До проміжних етапів слід віднести розрахункові операції по придбанню предметів праці та продажу готової продукції, а також облік грошових коштів до тих пір, поки вони не вкладені в діло, що приносять прибуток (тобто приріст майна).

Облікова політика Укрзалізниці

І. Загальні положення

1. облікова політика відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. та (4) Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика Укрзалізниці розроблена на підставі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, затвердженого 03.07.2000 р. №251 - Ц (4),Наказу Укрзалізниці від 12.11.99 № 319 - Ц “Про виконання рішень ХVI засідання Ради Укрзалізниці від 21.10.99 р.” та інших нормативних документів щодо організації бухгалтерського обліку.

Облікова політика є елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Укрзалізниці.

2. Метою облікової політики Укрзалізниці є розкриття найважливіших положень, які використовуються при веденні бухгалтерського обліку та складання і подання фінансових звітів підприємства: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про власний капітал, звіту про рух грошових коштів та приміток до фінансової звітності, інформація яких необхідна користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень.

3. Положення облікової політики Укрзалізниці є обов'язковими для застосування в підприємствах основної діяльності залізничного транспорту.

Обрану облікову політику необхідно обґрунтувати та затвердити наказом керівника підприємства.

4. Бухгалтерський облік господарських операцій з 01.01.2000р. у всіх підприємствах та організаціях залізничного транспорту України здійснюється у відповідності з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій основної діяльності залізничного транспорту України.

В плані рахунків бухгалтерського обліку кожна цифра в коді рахунку визначає його відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок). Найменування синтетичних рахунків - рахунки першого порядку, субрахунки - рахунки другого порядку.

Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку.

Виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності підприємствами залізничного транспорту використовуються рахунки першого, другого і третього порядків, передбачених Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій основної діяльності залізничного транспорту України.

Нові рахунки (рахунки другого та третього порядку) можуть вводитися до Плану рахунків Укрзалізницею за відповідними клопотаннями підприємств щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

5. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій покладається на керівника залізниці, підприємства, організації.

На кожній залізниці створена фінансово-економічна служба, яка є окремим підрозділом управління залізниці і підпорядкована безпосередньо начальнику залізниці.

Фінансово-економічна служба залізниці забезпечує на підприємствах, що входять до її складу:

- дотримання встановлених принципів формування фінансової звітності та єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

- здійснює керівництво фінансовою діяльністю, плануванням;

- забезпечує підвищення рівня фінансово-економічної роботи;

- зміцнення фінансово-розрахункової дисципліни;

- здійснює контроль за збереженням державної власності, правильним використанням оборотних коштів, кредитів;

- дотримання режиму економії;

- зниження собівартості перевезень;

- повноти отримання виручки і доходів від перевезень;

- забезпечує використання виручки в межах встановленого ліміту;

- складання і подання в установлені строки фінансової звітності користувачам, визначеним законодавством.

Основними завданнями фінансово-економічної служби залізниці є:

- організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій в підвідомчих підприємствах;

- розробка поточних та перспективних планів та контроль за їх виконанням;

- здійснення контролю за використанням коштів в межах встановлених лімітів та фінансування підприємств, що входять до складу залізниці;

- здійснення разом з причетними службами залізниці економічного аналізу фінансово-господарської діяльності та підготовка пропозицій по підвищенню ефективності роботи структурних підрозділів;

- забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в підрозділах, підпорядкованих залізниці;

- забезпечення постачання підприємств та організацій залізниці необхідними бланками тощо.

Фінансово-економічну службу залізниці очолює начальник служби, який виконує функції головного бухгалтера залізниці і вказівки якого з питань бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування, контролю за надходженням доходів є обов'язковими для всіх служб, відділів та інших підрозділів залізниці.

Начальник служби має право першого підпису на всіх платіжних документах.

6. Підприємства та структурні підрозділи, що входять до складу основної діяльності залізничного транспорту, ведуть бухгалтерський облік, складають та подають річну фінансову звітність в такому обсязі:

- баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до річної(3) фінансової звітності, форму №14 - зал (фін) “Звіт про доходи і витрати підприємств основної діяльності залізничного транспорту України” (1), та проміжну (квартальну) фінансову звітність в такому обсязі: баланс, звіт про фінансові результати, форму №14 - зал (фін).

Строки подання фінансової звітності в Укрзалізницю встановлені додатком 1 до облікової політики.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства залізничного транспорту зобов'язані щорічно проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з чинним законодавством України, в наступні строки:

- станом на 1 жовтня - інвентаризацію виробничих запасів ;

- станом на 1 листопада - інвентаризацію необоротних активів та зобов'язань. (5)

- станом на 1 грудня - інвентаризацію інших активів балансу.

Між матеріально-відповідальними особами та керівництвом підприємства, установи, організації укладаються письмові угоди про матеріальну відповідальність згідно з положенням “Про визначення розміру і порядок покриття шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації залізничного транспорту, що входять до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України”, затвердженого наказом від 05. 11. 99р. №315-Ц.

ІІ. Принципи оцінки та методи обліку статей звітності

На підприємствах залізничного транспорту застосовуються наступні методи оцінки та нарахування зносу:

1. Нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю.

При придбанні (створенні) нематеріального активу наказом керівника підприємства визначається строк його корисного використання. Амортизація (знос) нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання нематеріального активу.

2. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом ФІФО, за яким оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у яків вони надходили на підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття) оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів (2).

Оприбуткування колісних пар, викочених з-під вантажних вагонів та колісних пар, що відправляються в ремонт, проводиться по вартості, яка визначається згідно додатку до п. 2 (додається) (2).

Аналітичний облік запасів здійснюється відповідно до Класифікатора матеріально-технічних ресурсів, які використовуються на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 20.12.2001р. №716-Ц (додаток 2). (6)

Розрахунок нормативу запасів товарно-матеріальних ресурсів здійснюється відповідно до Методики розрахунку нормативу запасів товарно-матеріальних ресурсів на залізничному транспорті, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28.12.2001р. №738-Ц. (6)

При передачі в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, їх вартість виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. З оперативного обліку малоцінні предмети, які вийшли з ладу, списуються відповідно до актів, складених комісією і затверджених керівником підприємства.

3. Розкриття інформації про запаси, здійснюється відповідно до розділу VIII “Запаси” форми №5 “Примітки до річної фінансової звітності” (3).

Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги ведеться за первісною вартістю окремо по кожному дебітору, а також за класифікаційними групами.

4. Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її не погашення в наступному порядку:

1 група - до 30 днів (4) з дати виникнення ;

2 група - (4) по 60 день з дати виникнення ;

3 група - з 61 по 90 день з дати виникнення ;

4 група - з 91 до 1 року з дати виникнення ;

5 група - 1 рік і більше з дати виникнення.

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включаються до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто після вирахування із первісної вартості резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів.

При цьому враховується безнадійна дебіторська заборгованість, яка відповідає будь-якій з ознак, наведеній в п. 1.25 Закону Україні “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97 - ВР зі змінами та доповненнями, а також дебіторська заборгованість, яка віднесена до 5 групи класифікації (крім інших випадків, передбачених угодою). По сумах дебіторської заборгованості, віднесених до 5 групи, необхідно обов'язкове звернення до правових органів щодо їх стягнення (1).

Бухгалтерський облік резерву сумнівних боргів ведеться на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” по кожному дебітору.

5. При розкритті інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності наводиться:

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості ;

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості пов'язаних сторін з виділенням внутрішнього групового сальдо дебіторської заборгованості ;

- метод визначення величини резерву сумнівних боргів ;

- склад і суми статті балансу “Інша дебіторська заборгованість” розшифровка суми по рядку 210 активу балансу в розрізі рахунків і субрахунків ;

- сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари,, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками не погашення відповідно до п. 4 цього розділу ;

- перелік дебіторів та суми дебіторської заборгованості, віднесеної до резерву сумнівних боргів та інформація про роботу по її стягненню.

6. На підприємствах основної діяльності залізничного транспорту доход складається із доходів від перевезень та доходів від підсобно-допоміжної діяльності.

Формування доходів залізниць України від перевезень проводиться згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98р. №173 “Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту”.

7. Загально виробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Перелік і склад постійних і змінних загально виробничих витрат підприємств залізничного транспорту наведено в додатку 4 до “облікової політики”.

8. Забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів підприємствами залізничного транспорту не створюються.

Суми, нараховані за відпустки, які протікають у 2-х або 3-х суміжних місцях, відображаються місяцем початку відпустки за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” з дебетом рахунків:

а) відповідних рахунків витрат (23, 91, 92, 93, 94) за дні відпусток звітного місяця ;

б) 39 “Витрати майбутніх періодів” - за дні відпусток, що належать до наступних місяців.

У наступному звітному місяці за кредитом рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” здійснюється їх списання та включення до складу витрат звітного періоду. (5)

9. Основні засоби придбані (створені) зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

10. Безкоштовно отримані основні засоби зараховуються на баланс за справедливою вартістю на дату отримання.

Для організації обліку основних засобів на підприємствах залізничного транспорту наказом керівника створюється постійно діюча комісія. До складу комісії входять:

- керівник підприємства - голова комісії ;

- головний інженер - заступник голови комісії ;

- головний бухгалтер і компетентні спеціалісти - члени комісії.

На комісію покладаються обов'язки визначені Типовим положенням про постійно діючу комісію по організації обліку основних засобів на підприємствах залізничного транспорту (далі - комісія).

Для координації роботи комісій підприємств, підрозділів підпорядкованих Укрзалізниці, створених постійно діюча комісія Укрзалізниці під головуванням заступника генерального директора Укрзалізниці (ЦЗТ), склад якої визначено додатком 5 до облікової політики.

10. Очікувані строки корисного використання (експлуатації) основних засобів підприємств залізничного транспорту встановлюється Укрзалізницею.

На інші необоротні матеріальні активи, крім бібліотечних фондів і малоцінних необоротних матеріальних активів, очікувані строки корисного використання (експлуатації) встановлюються постійно діючою комісією підприємства. (4)

11. На підприємствах залізничного транспорту до складу малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться предмети вартістю до 500 грн. (2)

Спецодяг і спецвзуття, незалежно від вартості, обліковуються на субрахунку 1121. (4)

Термін служби та порядок списання окремих предметів, постільних речей та м'якого з'ємного інвентарю пасажирських вагонів встановлюється Інструкцією про термін служби та порядок списання окремих предметів, постільних речей та м'якого інвентарю пасажирських вагонів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2001р. №804. (6)

12. Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів) нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

Розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності проводиться згідно з додатковими 6, 7, 8 (3) до облікової політики. (2)

13. Здійснювати податковий облік згідно з чинним законодавством України. (4)

По мірі затвердження Міністерством фінансів України наступних положень (стандартів) бухгалтерського обліку будуть розроблені доповнення до облікової політики.

Тема 2 Стан бухгалтерського обліку виробничих фондів на підприємстві

2.1 Склад, класифікація та оцінка основних засобів

Для здійснення своєї діяльності підприємства повинні мати засоби праці та матеріальні умови. Вони є важливішими елементами виробничих сил і визначають їх розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці виділені в окремий об'єкт обліку - основні засоби підприємства.

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально - речових цінностей, діючих у натуральній формі протягом тривалого часу, як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері.

Згідно П(С)БО7, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До основних засобів відносяться будівлі, споруди, обладнання, обчислювальна техніка, прибори, транспортні засоби, інструменти, інвентар, та інші матеріальні цінності (засоби праці), діючі у натуральній формі на протязі тривалого часу і вартість яких поступово зменшується у зв'язку зі зношенням. До основних засобів належать також капітальні вкладення в багаторічні насадження, капітальні витрати з поліпшення земель, в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, які належать до основних засобів. У складі основних засобів облікується також частина будівлі, яка належить підприємству на правах власності.

Не відносяться до основних засобів предмети строком служби до одного року незалежно від вартості: спецодяг, спецвзуття, формений одяг, призначений для робітників підприємства, тимчасові споруди, витрати на побудову яких облікуються в собівартості будівельно-монтажних робіт, тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах та інші.

Бухгалтерський облік основних засобів на підприємствах повинен проводитися незалежно від того, застосовуються основні засоби у господарській діяльності підприємств (основні виробничі фонди) чи не застосовуються у господарській діяльності підприємств (основні невиробничі фонди).

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для використання певних самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування і прилади, загальне керування, єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Подібні об'єкти - це об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Для правильного обліку основних засобів головним є їх наукове обґрунтування, класифікація за важливішими економічними та технічними признаками.

Класифікація основних засобів здійснюється за такими критеріями.

1. В залежності від характеру участі основних засобів в процесі виробництва - на виробничі та невиробничі.

2. За належністю - на орендовані та власні.

3. За використанням - на діючі (основні засоби в експлуатації) та бездіючі.

4. В залежності від цільового призначення та характеру виконуючих функцій виробничі основні фонди поділяються у відповідності з національними стандартами бухгалтерського обліку. Облік основних засобів ведеться за такими групами:

група 1 - земельні ділянки;

група 2 - капітальні витрати з поліпшення земель;

група 3 - будинки та споруди;

група 4 - машини та обладнання;

група 5 - транспортні засоби, автотранспорт;

група 6 - інструменти, прилади та інвентар;

група 7 - робоча та продуктова худоба;

група 8 - багаторічні насадження;

група 9 - інші основні засоби.

Інші основні засоби у бухгалтерському обліку поділяються на такі групи:

· бібліотечні фонди;

· малоцінні необоротні нематеріальні активи, тимчасові некапітальні споруди;

· інвентарна тара;

· предмети прокату;

· та інші необоротні матеріальні активи.

Об'єкт основних засобів визначається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена.

Об'єкти основних засобів облікуються в бухгалтерському обліку по первісній та залишковій вартості.

Первісна вартість складається з фактичних витрат на їх придбання, споруду та виробництво, враховуючи витрати на установку, монтаж та наладку і державну реставрацію.

За національними стандартами бухгалтерського обліку первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальнику;

- суми, що сплачують підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт;

- суми, що сплачують за інформаційні, консультаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням (створенням) основних засобів;

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних засобів;

- суми мита;

- суми непрямих податків у зв'язку придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;

- витрати із страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо у зв'язані з придбанням (створенням) основних засобів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання з запланованими цілями.

В процесі експлуатації основні засоби втрачають свою первісну якість, вони фізично та морально зношуються. Відповідно, їх фактична вартість по мірі зношення зменшується на його величину. Залишкова вартість є різницею між первісною вартістю і нарахованою сумою зменшення. Основні засоби мають також відновлену вартість. Під відновленою вартістю основних засобів розуміють вартість їх відтворення (побудови чи придбання). В сучасних умовах для визначення відповідної вартості за постановою Уряду первісна вартість уточнюється шляхом переоцінки. У поточному обліку основні засоби відображають за первісною вартістю, а схильнені переоцінки - по відновлювальній. В балансі основні засоби показують за залишковою вартістю. Справочно без врахування первісна (відновлена) вартість та знос основних засобів.

За національними стандартами бухгалтерського обліку вартість, яка амортизується, - це первісна вартість (або переоцінена) вартість необоротних активів з врахуванням їх ліквідаційної вартості. А ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за врахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Згідно з положенням МСБУ передбачаються наступні методи оцінки основних засобів:

- історична (фактична) собівартість;

- поточна (поновлена) собівартість;

- сума відшкодування, що очікується;

- справжня вартість;

- справедлива вартість.

Історична собівартість - це сума грошових коштів, їх еквівалентів та інших форм компенсацій, наданих на момент отримання активів.

Поточна собівартість - це сума грошових коштів, їх еквівалентів та інших форм компенсацій, яку необхідно було б витратити для придбання (побудови) такого чи аналогічного активу на поточний момент (на дату складання Балансу). Це означення є фактичною залишковою вартістю активу.

Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство сподівається отримати в результаті майбутнього використання активу,

враховуючи його ліквідаційну вартість.

Справжня вартість активу - вартість майбутніх чистих грошових надходжень, що очікують від використання активу у звичайній господарській діяльності.

Справедлива вартість активу - сума, за яку актив може бути обмінений в операції між зацікавленими і незалежними сторонами. Така оцінка найбільш схожа з поняттям експертної оцінки чи звичайної ціни для цілей оподаткування.

2.2 Документальне оформлення руху основних засобів

Всі операції, що пов'язані з рухом основних засобів, оформлюють первісними документами, які забезпечують правильність та своєчасність їх обліку.

Основні засоби надходять на підприємство (на експлуатацію) в результаті:

- капітальних вкладень;

- придбання за плату у інших підприємств та осіб;

- отримання від інших підприємств чи осіб безоплатно;

- внесення засновниками в рахунок їх внесків в статутний капітал підприємства;

- оприходування надмірів (лишків) основних засобів, що були виявлені при інвентаризації;

- внутрішнього переміщення.

Основні засоби вибувають з підприємства в результаті:

- часткової чи повної ліквідації;

- безкоштовної передачи їх іншим підприємствам або особам;

- реалізації;

- недостач, виявлених при інвентаризації.

Придбання в експлуатацію основних засобів здійснюється комісією, призначеною для цієї цілі наказом або розпорядженням керівника підприємства. Як правило, на підприємстві діють постійні діючи комісії, до складу яких враховують головного механіка, спеціаліста по будівництву, інженера по техніці безпеки, бухгалтера, матеріально-відповідальну особу, якій передається в експлуатацію об'єкт основних засобів.

Введення в дію об'єктів основних засобів, а також їх купівлю комісія оформлює "Актом прийому-передачі" (внутрішнього переміщення) основних засобів в єдиному екземплярі на кожний об'єкт. Складання загального акту на декілька об'єктів, що отримуються, припускається лише у відношенні господарчого інвентарю, інструментів, обладнання, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість, отримуються одночасно і під відповідальність одної й ' тої ж особи.

Акт є єдиним первісним бухгалтерським документом, в якому вказується склад комісії, ретельна характеристика об'єкта, джерело придбання (побудови), рік побудови або випуску заводом, дата введення в експлуатацію, кратка технічна документація і результати випробування, його відповідність технічним умовам, заключення комісії. Вказується також, хто прийняв; необхідна інформація для нарахування зносу. В тому випадку, коли на підприємство надходять основні засоби, які були в експлуатації, в акті прийому-передачі вказуються суми зносу.

Повністю сформований акт разом з доданою технічною документацією після затвердження керівником підприємства надається в бухгалтерію.

Введення в дію деяких об'єктів потребує складання спеціальних актів державного прийняття.

Прийняття закінчених робіт по добудові і дообладнанню об'єкта, що виконуються в порядку капітальних вкладень і збільшуючих його залишкову вартість, оформлюється "Актом прийома-здачи відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів". Якщо ремонт, реконструкцію і модернізацію виконує інше підприємство, акт складають у двох екземплярах. Другий екземпляр надають підприємству, яке виконало капітальний ремонт, реконструкцію та модернізацію.

Бухгалтерія на ґрунті цих документів відкриває інвентарну картку, привласнює об'єкту інвентарний номер, який після цього проставляє в "Акті прийома-передачі". Інвентарні картки є грантом для ведення аналітичного обліку основних засобів.

При розміщенні в одній будівлі кількох складових підрозділів підприємства, за яким витрати облікуються окремо, треба відкрити також справочні інвентарні картки з поміткою "для нарахування амортизації", окремо по кожному виду витрат у відповідності з затвердженим розподілом площі і залишкової вартості інвентарного об'єкта між відповідними користувачами.

...