Основи аудиту

3.10

Чи класифікується дебіторська заборгованість за термінами оплати, чи перевіряється на повноту і точність відповідною особою?

3.11

Скарги замовників і питання, пов'язані з виставленням рахунків-фактур, контролюються і вирішуються вчасно?

3.12

Журнал замовлень ведеться і перевіряється регулярно для обліку невід-вантажених замовлень?

3.13

Рахунки-фактури:

- порівнюються зі схваленими замовленнями на продаж

- порівнюються з документацією на відвантаження

- перераховуються на арифметичну точність

- звіряються із затвердженими прейскурантами?

3.14

Записи в журналі реєстрації виписки рахунків періодично порівнюються з документами на відвантаження?

3.15

Сумарні підсумки (наприклад, сума партії) рахунків-фактур підбиваються щодня і порівнюються із записом у журналі-ордері?

3.16

Відповідна особа періодично порівнює фактичний продаж із плановим продажем і контролює суттєву різницю?

3.17

Адекватність резерву на покриття сумнівних боргів по рахунках періодично оцінюється відповідною особою?

3.18

Наявність актів звірки взаєморозра-хунків

3.19

Наявність інвентаризаційних описів дебіторів, кредиторів

IV. Аналіз актів перевірок різними контролюючими органами

4.1.

Наявність актів перевірки дебіторської заборгованості контролюючими органами:

- внутрішніми;

- зовнішніми.

4.2.

Наявність помилок і фактів обману, виявлених контролюючими органами

внутрішніми;

- зовнішніми.

4.3.

Суттєвість помилок і фактів обману, виявлених контролюючими органами:

- суттєві;

- несуттєві.

4.4.

Інші питання, що стосуються дебіторської і кредиторської заборгованості.

Виконав

Перевірив

Ознайомився

Програма аудиту дебіторської заборгованості та зобов'язань

Залежно від оцінки внутрішнього контролю і системи обліку та умов договору аудитор вибирає методичні прийоми організації перевірки: суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований.

У зв'язку зі значною кількістю об'єктів аудиту дебіторської заборгованості й зобов'язань аудитору необхідно використовувати метод стратифікації, тобто розподіляти всю сукупність (генеральну) на дрібніші підсукупності, кожна з яких має власну характеристику. У нашому випадку за підсукупність може братися кожен балансовий рахунок, який узагальнює інформацію з відповідних рахунків.

Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої обов'язково вносить аудиторські процедури за всіма виділеними підсукупностями зі вказівкою на виконавців та терміни виконання. До програми входять такі питання:

контроль наявності, якості та реєстрації укладених договорів;

звірка залишків по розрахунках за даними Головної книги, синтетичного й аналітичного обліку;

перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів;

контроль повноти й реальності відображення господарських операцій по безготівкових розрахунках у первинних документах;

контроль правильності розрахунків у первинних документах (як за кількістю, так і за вартістю);

контроль відповідності та своєчасності облікової реєстрації (аналітичний, синтетичний, зведений синтетичний облік);

перевірка розрахунків за товарообмінними операціями;

перевірка безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованості;

перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування завданих збитків;

перевірка розрахунків щодо зовнішньоекономічної діяльності;

перевірка забезпечення зобов'язань;

перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора;

інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості і зобов'язань.

Особливу увагу необхідно приділити аудиту дебіторської заборгованості, тому що суми дебіторської заборгованості -- це вилучені з обігу засоби суб'єкта господарювання.

У зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну, аудитор перевіряє правильність проведеної класифікації. Зокрема, до довгострокової дебіторської заборгованості (рядок 050 нового Балансу) слід відносити: майно в оренді (довгострокова оренда) (рядок 050), інші необоротні активи (рядок 060) та дебіторську заборгованість за векселями одержаними (довгостроковими) (рядок 160).

Аудитор повинен також з'ясувати, чи існує операційна дебіторська заборгованість, строк погашення якої перевищує терміни позовної давності. На рис. 15 наведено балансовий підхід до оцінки безнадійності дебіторської заборгованості.



Рис. 15 Балансовий підхід до оцінки безнадійної дебіторської заборгованості

Особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, де наведено:

· перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

· перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін із виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;

· склад і суми статті Балансу "Інша дебіторська заборгованість";

· метод визначення резерву сумнівних боргів;

· суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги класифіковану за строками непогашення.

У Звіті про фінансові результати аудитор перевіряє правильність заповнення рядка 090 "Інші операційні витрати" в частині віднесення сумнівних і безнадійних боргів, а у Звіті про рух грошових коштів -- рядка 080 "Зменшення (збільшення) оборотних активів" у частині зміни сальдо операційної поточної дебіторської заборгованості.

Аудитор повинен також переконатися у зіставності даних бухгалтерської і не бухгалтерської звітності по дебіторах (звіт директора, голови правління, фінансовий огляд).

Критерій законності передбачає перевірку законності операцій, що призвели до виникнення дебіторської заборгованості, відповідність її обліку чинним законодавчим актам і нормативним документам.

Оцінка дебіторської заборгованості за критерієм постійності передбачає контроль додержання постійності обраної підприємством облікової політики щодо дебіторської заборгованості (наприклад, постійність застосування обраного методу створення резерву безнадійних боргів) та вплив дебіторської заборгованості на безперервність функціонування підприємства. Так, якщо дебіторська заборгованість становить значну частину активів підприємства і її погашення може спричинити суттєві фінансові труднощі або навіть банкрутство -- така інформація повинна бути зазначена в примітках до фінансової звітності та бути підставою для застосування методів, відмінних від тих, які застосовуються при безперервності роботи підприємства.

Перевірка за критерієм відповідності передбачає контроль аудитором додержання меж звітного періоду. Відповідно до цього всі операції з виникнення, погашення та списання дебіторської заборгованості мають бути відображені в тому періоді, в якому вони були здійснені.

Найтиповіші помилки бухгалтерів та факти зловживань щодо безготівкових розрахунків і зобов'язань дебіторської заборгованості

На основі практичного досвіду аудиту дебіторської заборгованості, виявлення проблем, спричинених застосуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, можна назвати найтиповіші помилки бухгалтерів або факти (види) зловживань, шахрайства, обману, викривлення інформації щодо дебіторської заборгованості з корисливою метою, які виявляються аудиторами під час перевірки звітності підприємств - клієнтів. Наведені нижче основні види порушень повинні братися до уваги як бухгалтерами-практиками для їх уникнення, так і аудиторами для виявлення у процесі аудиту:

заміни виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств-дебіторів);

зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів-платників;

неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;

списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;

невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку дебіторської заборгованості та зобов'язань;

приховування дебіторської заборгованості та зобов'язань шляхом відображення у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого (слід докладно вивчити склад таких статей балансу: "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги" (рядки 160,161, 162), "Дебіторська заборгованість по розрахунках" (рядки 170-210), "Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги" (рядок 350), "Поточні зобов'язання по розрахунках" (рядки 540-600), "Інші поточні зобов'язання" (рядок 610));

неправильне визначення (оцінка) сум дебіторської заборгованості та зобов'язань у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті;

неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгованості, що може бути спричинено:

відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди;

арифметичними неточностями;

неправильним групуванням дебітором за періодами простроченості погашення заборгованості;

невзяттям до уваги вхідного сальдо по рахунку "Резерв сумнівних боргів";

навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення розміру загальних витрат звітного періоду і, як наслідок, зменшення суми оподатковуваного прибутку;

невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою для виникнення дебіторської заборгованості;

шахрайством із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загальногосподарські витрати, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.);

неправильним оформленням або відсутністю договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості;

неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;

відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству;

зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів):

неправильною класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокову та короткострокову, внаслідок чого викривляється фінансовий стан підприємства при аналізі показників, що його характеризують;

записом дебіторської заборгованості за фіктивними рахунками неіснуючих клієнтів або за фіктивними, нетоварними операціями.



Рис. 16 Послідовність проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості та зобов'язань

Етапи перевірки

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, аудиторська перевірка складається з окремих послідовних етапів, які в узагальненому вигляді можна назвати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний (етап аудиту окремих статей звітності), підсумковий етап.

Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку дебіторської заборгованості та зобов'язань, правильності їх оцінки, аудитору необхідно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом або отримана самим аудитором у ході проведення аудиту.

Аудит зобов'язань перед банками

Мета і завдання аудиту зобов'язань перед банками

Суб'єкти підприємницької діяльності в умовах формування ринкових відносин самі визначають співвідношення власного капіталу і залучених джерел, керуючись при цьому принципом економічної доцільності. У складі залучених джерел поряд із банківським кредитом широко використовується комерційний кредит.

У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних методи кредитування. Суть першого методу (індивідуального підходу) полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку, позика надається на певний термін у декілька тижнів, місяців чи років і пов'язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка таких позик суб'єктам підприємницької діяльності перевищує 50%.

Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування. Такий метод називається кредитною лінією. Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне збалансоване зобов'язання про надання грошових коштів.

У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній: відновлювальну (револьверну) та не відновлювальну.

У разі відкриття не відновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування запроваджується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов'язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому розмірі та його погашення позичальником відносини між банком і позичальником припиняються.

При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дає змогу підприємству-позичальнику отримати позику в межах установленого ліміту, погасити всю її суму (або частину суми) й автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою кредитування і нерідко надається без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може бути як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує 180 днів, так і довгостроковою із терміном дії 3-5 років.

Залежно від характеру зобов'язань банку розрізняють підтверджену та обов'язкову кредитні лінії.

Підтверджена кредитна лінія передбачає домовленість про намір банку кредитувати. Вона не є офіційним зобов'язанням банку. Банк зобов'язується надати позику згідно із заявкою клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало зацікавлений у такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку надає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може заздалегідь не визначатися. Такі зобов'язання не враховуються навіть за балансом.

Обов'язкова кредитна лінія являє собою контактне зобов'язання, згідно з яким банк зобов'язується у письмовій формі кредитувати клієнта на його прохання згідно з термінами та умовами, передбаченими кредитною угодою. Отже, банк може відмовити у кредитуванні лише у разі виявлення реального погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов кредитної угоди.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, до якого входять організаційні й технічні умови кредитування, обумовлює форму позикового рахунка. Форма позикового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в облікових регістрах. Для проведення операцій із кредитування банк може відкрити позичальникам такі позикові рахунки: простий (окремий) позиковий рахунок, спеціальний позиковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позиковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа з дозволом на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито декілька простих позикових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.

Спеціальний позиковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в позичанні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен.

Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом оплати грошово-розрахункових документів (оплата сировини і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету і т. ін.) безпосередньо зі спецпозикового рахунка. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. Нині ця форма рахунка майже не використовується комерційними банками. Застосування спецпозикового рахунка можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Якщо у підприємця є можливість значно підвищити обсяг пропозиції товарів (послуг) на ринку, але власних коштів для цього недостатньо або їх може не вистачити навіть на забезпечення поточної комерційної діяльності, тоді залучення банківських позик може значно підвищити фінансовий результат, якщо здійснити правильний розрахунок строків і розмірів кредиту. Але це залучення може призвести до додаткових збитків у разі неефективного їх використання без перспективного аналізу результатів залучення позикових коштів до обігу і пов'язаного з ним ризику.

Мета аудиту

Метою аудиту розрахунків із банком за зобов'язаннями є підтвердження аудитором повноти, правдивості й неупередженості інформації, відображеної в первинних документах, регістрах обліку і звітності, щодо наявності та руху коштів за зобов'язаннями перед банком.

Завдання аудиту

Завдання аудиту слід розглядати в двох напрямах:

· підтвердження висновком аудитора інформації клієнта щодо фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших документів, які надаються банку для одержання кредитів;

· встановлення об'єктивної істини щодо доцільності, цільового використання та законності одержаних кредитів, правильності їх відображення в обліку та звітності, донесення цієї інформації через аудиторський висновок до користувачів.

Особливості нормативної бази

Під кредитною операцією розуміють укладання кредитної угоди про надання позики або угоди про прийняте банком на себе зобов'язання щодо видачі кредиту, яке супроводжується записами у банківських рахунках із відповідним відображенням операції в балансі кредитора і позичальника. Параметри кредитної угоди зазначено на рис.

Рис. 17. Параметри кредитної угоди

Видача кредитів регулюється Положенням "Про кредитування", розробленим НБУ. Нижче наведено перелік документів, що подаються позичальником з метою одержання кредиту в обов'язковому порядку:

· заявка на отримання кредиту за визначеною банком формою;

· анкета позичальника (стислі відомості про позичальника) за визначеною банком формою;

· копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта;

· копія Статуту;

· копія свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію);

· копії ліцензій, передбачених законодавством.

· техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об'єкта кредитування із зазначенням:

--спрямування позикових коштів;

- розрахунку затрат і надходжень на весь термін користування позикою;

· копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: угоди на придбання й реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг, виконання робіт та ін., накладні, митні декларації тощо;

· засвідчений аудитором бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності фірми, за необхідності -- розшифровка окремих статей балансу;

· документи, що стосуються забезпечення кредиту:

застава майна -- опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених товарно-матеріальних цінностей, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони -- у разі застави транспортних засобів);

застава нерухомості -- довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;

гарантія (поручительство) - угода гарантії (поручительства), а також документи по гаранту, зазначені в пп. 3-5, 9, 11-12.;

страхування -- страховий поліс, угода про страхування, умови страхування, а також документи по страховій компанії, перераховані у пп. 9, 11, 12;

· довідка з обслуговуючого банку про рахунки позичальника, наявність/відсутність заборгованості за кредитами.

· Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську й кредиторську заборгованості, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та ін.

Бухгалтерський облік кредитів банків та їх відображення в звітності регламентуються П(с)БО 11 "Зобов'язання", за якими кредити поділяються на довгострокові і поточні.

У примітках надається інформація про види кредитів, їх суми, строки погашення.

Для узагальнення інформації про рух позикових коштів у Плані рахунків передбачено такі рахунки:

50 "Довгострокові позики";

60 "Короткострокові позики".

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:

"Довгострокові кредити банків у національній валюті";

"Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

"Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

"Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

"Інші довгострокові позики в національній валюті";

"Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банком за надані кредити.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків).

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) по кожному кредиту (позиці) окремо та строками їх погашення.

Рахунок 60 "Короткострокові позики"

На рахунку 60 "Короткострокові позики" ведеться облік розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув.

За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом -- сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Рахунок 60 "Короткострокові позики" має такі субрахунки:

"Короткострокові кредити банків у національній валюті";

"Короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

"Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті";

"Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

"Прострочені позики в національній валюті";

" Прострочені позики в іноземній валюті".

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) по кожному кредиту (позиці) окремо та строками їх погашення.

Предметна область аудиторського дослідження

До об'єктів дослідження належать види кредитів, які можуть одержувати позичальники (див. рис. 10.15); документи, необхідні для одержання кредиту (рис. 10.13); документи, що підтверджують одержання кредиту, його цільове використання, оплату відсотків та погашення кредитів, регістри обліку та фінансову звітність.

Здійснення кредитних операцій супроводжується виконанням таких облікових операцій:

реєстрація і відкриття особового позикового рахунка позичальника в кредитній установі;

операції з видачі кредиту;

операції з оформлення документів, які супроводжують кредитну операцію;

операції з погашення кредиту;

операції з оплатою за користування кредитом;

відображення в бухгалтерському обліку одержання, використання та погашення кредитів;

відображення кредитних операцій у балансі підприємства, викладення інформації у примітках до звітності.

Ці операції супроводжуються оформленням таких документів

Із метою встановлення методу організації аудиторського дослідження зобов'язань перед банком та кількості необхідних аудиторських процедур для встановлення об'єктивної істини про інформацію, що підлягає підтвердженню аудиторським висновком, проводять тестування системи внутрішнього контролю. Тести внутрішнього контролю повинні дати відповідь на такі запитання:

Чи розподілено несумісні обов'язки?

Чи здійснюються кредитні операції у відповідності з чинним законодавством?

Чи всі кредитні операції за витратами санкціонуються відповідною особою?



Рис. 18 Класифікація кредитів

Рис. 19 Документи за розрахунками із банком за кредитами

Зразок тесту внутрішнього контролю зобов'язань перед банком наведено нижче.

Зразок

Аудиторська фірма

Суб'єкт господарювання

Період перевірки

Термін перевірки

Тест внутрішнього контролю зобов'язань перед банком

№ з/ІІ		Варіант відповіді	Примітки
		так	ні	інф. відсутня
1	2	3	4	5	6
1	У бухгалтерському обліку класифікація позик відображається відповідно до П(с)БО 11 "Зобов'язання"?
2	Чи були прострочені кредити?
3	Чи виявляли винних осіб у несвоєчасному погашенні кредитів?
4	Доручення на перерахування грошей із рахунка в національній валюті подаються: - на паперових носіях; - в електронному вигляді за допомогою системи "Банк-клієнт"?
5	Право підпису на банківських документах (електронного підпису) має: - тільки керівник; - делеговано іншим посадовим особам?
6	Наявність суцільної реєстрації платіжних доручень на перерахування кредитних коштів.
7	Наявність пропусків у нумерації платіжних доручень на перерахування кредитних коштів.
8	Регістри з обліку операцій на кредитних рахунках формуються: - автоматизовано; - вручну?
9	Банківські виписки по кредитних рахунках групуються і підшиваються у хронологічному порядку?
10	Наявність окремих синтетичних регістрів для обліку руху кредит них коштів у різних валютах.
11	Облік руху кредитних коштів в іноземній валюті ведеться у двох валютах: валюті розрахунків і національній валюті?
12	Перерахунок залишку кредитів в іноземній валюті для відображення в національній валюті здійснюється за курсом НБУ на дату звіту?

Виконав

Перевірив

Ознайомився

Залежно від обраного методу організації перевірки аудитор зосереджує свою увагу на таких питаннях:

§ перевірка наявності договорів на одержання кредитів та позик, видачу позик іншим організаціям та своїм працівникам;

§ перевірка наявності договорів на видачу позик іншим організаціям та своїм працівникам;

§ перевірка правильності класифікації кредитів і позик на довгострокові та короткострокові;

§ перевірка цільового використання кредитів;

§ перевірка повноти і своєчасності погашення кредитів, позик;

§ складання переліку несвоєчасно погашених кредитів і позик;

§ перевірка правильності нарахування та списання процентів за кредит (період, сума);

§ перевірка правильності складання кореспонденції за рахунками:

601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті";

602 " Короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

603 "Відстрочені короткострокові кредити у національній валюті";

604 "Відстрочені короткострокові кредити в іноземній валюті";

605 "Прострочені позики у національній валюті";

606" Прострочені позики в іноземній валюті";

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

503 "Відстрочені довгострокові кредити у національній валюті";

504 "Відстрочені довгострокові кредити в іноземній валюті";

505 "Інші довгострокові позики у національній валюті";

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті";

§ відповідність записів аналітичного обліку за наведеними рахунками записам у Головній книзі та формах фінансової звітності;

§ звірення оборотів і залишків у виписках банку, регістрах бухгалтерського обліку й у Головній книзі;

§ зіставлення сум, відображених у фінансовій звітності, із залишком у Головній книзі;

§ перевірка правильності застосування курсу валюти при відображенні у національній валюті одержання і погашення кредитів, наданих в іноземній валюті;

§ перевірка правильності визначення курсових різниць на дату операції і на кінець звітного періоду.

При аудиті кредитних операцій на підприємстві необхідно впевнитись у відсутності помилок та порушень.

На рис. 19 наведено типові помилки та порушення, які зустрічаються в операціях із кредитами.

Типові помилки і порушення в операціях із кредитами

оформлення операцій фіктивними документами;

фальсифікація документів, записів;

видача кредитів без документів позичальника;

видача кредиту за умови часткової відсутності документів;

внесення недостовірних даних у документи;

видача кредиту за документами, в яких є виправлення, приписки, підтверджені висновками;

використання кредитів не за цільовим призначенням;

привласнення кредитів.

Питання для самопідготовки

1. Що є метою аудиту безготівкових розрахунків?

Які завдання стоять перед аудитом безготівкових розрахунків?

Яким нормативним документом регулюється порядок відкриття рахунків у банках?

Як суб'єкт господарювання обирає банк для зберігання своїх коштів і здійснення безготівкових розрахунків?

Як регулюються відносини між суб'єктом господарювання і банком?

Яким нормативним документом встановлено порядок проведення розрахунків у національній валюті?

Які Ви знаєте форми розрахунків у національній валюті?

За відсутності (недостатності) грошей на рахунку суб'єкта господарювання та за наявності одночасно кількох розрахункових документів які платежі є пріоритетними?

Назвіть форми розрахунків в іноземній валюті.

Які критерії визнання активом дебіторської заборгованості?

Яка дебіторська заборгованість визначається оборотним активом?

Які Ви знаєте форми безготівкових розрахунків?

Які рахунки для суб'єктів господарювання можуть бути відкриті в банках?

Які рахунки передбачені Планом рахунків для відображення бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів?

3. Аудит необоротних активів і капітальних інвестицій

аудит безготівковий необоротний актив

Вивчивши цю тему. Ви повинні знати:

Ш мету аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш завдання аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш які нормативні документи регулюють відображення основних засобів у податковому і бухгалтерському обліку;

Ш відмінності між податковим і бухгалтерським обліком основних засобів;

Ш об'єкти аудиторського дослідження при аудиті необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш доказові джерела інформації з аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш які аудиторські процедури необхідно виконувати на ознайомчому етапі;

Ш які питання вносити до тесту внутрішнього контролю необоротних активів;

Ш із чого складається аудиторський ризик та як його зменшити при аудиті необоротних активів;

Ш як проводити тестування системи обліку необоротних активів;

Ш як підготувати програму аудиту основних засобів;

Ш перелік аудиторських процедур основного стану аудиту основних засобів;

Ш як здійснювати перевірку права власності на необоротні активи;

Ш як здійснювати перевірку правильності віднесення активів до основних засобів;

Ш як виконувати фізичну перевірку необоротних активів;

Ш як виконувати перевірку відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку;

Ш як виконувати перевірку правильності відображення в обліку операцій, пов'язаних із рухом основних засобів;

Ш як перевіряти оцінку основних засобів;

Ш як здійснювати перевірку повноти оприбуткування основних засобів;

Ш як здійснювати аудит списання основних засобів;

Ш які аудиторські процедури слід виконувати при аудиті витрат на ремонти;

Ш як здійснювати аудит амортизаційних відрахувань;

Ш як здійснювати аудит переоцінки основних засобів;

Ш як виконувати аналіз ефективності використання основних засобів;

Ш як здійснювати аудит нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

На основі набутих знань Ви повинні вміти:

Ш сформувати мету аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш визначити завдання аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш визначати особливості аудиту необоротних активів із метою проведення перевірки операцій із необоротними засобами по суті;

Ш визначати основні відмінності відображення операцій із необоротними акти вами в податковому і бухгалтерському обліку;

Ш визначати об'єкти аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій;

Ш виконувати тести внутрішнього контролю і системи обліку необоротних активів

Ш визначати ризик контролю та обліку, давати їм оцінку;

Ш встановлювати ризик виявлення та розраховувати аудиторський ризик;

Ш складати програму аудиту необоротних активів;

Ш виконувати перевірку наявності документів на право власності на об'єкті необоротних активів;

Ш виконувати перевірку правильності віднесення активів до основних засобів;

Ш виконувати фізичну перевірку основних засобів;

Ш виконувати перевірку відповідності даних синтетичного й аналітичного обліку

Ш виконувати перевірку руху основних засобів;

Ш перевіряти питання оренди та витрат на ремонт;

Ш перевіряти правильність нарахування амортизації;

Ш виконувати перевірку справедливої вартості, правильності розрахунку індексу переоцінки, правильності визначення переоціненої вартості та зносу;

Ш виконувати аналіз ефективності використання необоротних активів;

Ш виконувати аудит нематеріальних активів.

Ключові терміни і поняття
Мета аудиту необоротних активі; Завдання аудиту необоротних активів; Завдання аудиту капітальних інвестицій; П(С)БУ 7 "Основні засоби" Основні засоби; Нематеріальні активи; Капітальні інвестиції Класифікаційні групи основних засобів Амортизація основних засобів Амортизація необоротних активів; Перевірка права власності на необоротні активи; Перевірка правильності віднесення активів до основних засобів; Фактична перевірка необоротних активів; Перевірка відповідності даних синтетичного й аналітичного обліку; Перевірка оцінки основних засобів Зменшення корисності основних засобів;	Економічний смисл і правила переоцінки основних засобів; Об'єкти аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій; Ознайомчий етап аудиту необоротних активів; Тест внутрішнього контролю необоротних активів; Тест системи обліку необоротних активів; Аудиторський ризик; Програма аудиту основних засобів; Аудит надходження обладнання, яке перебуває монтажу; Перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів Аудит витрат на ремонт; Аудит амортизаційних відрахувань; Аудит переоцінки; Аудит нематеріальних активів.

При підготовці до заняття слід використовувати такі нормативні документи:

* Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями;

* П(с)БО 2 "Баланс";

* П(с)БО 7 "Основні засоби";

* П(с)БО 19 "Об'єднання підприємств".

Мета й завдання аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій

Мета аудиту

Метою аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій є об'єктивний збір і оцінка свідчень про економічні дії і події з необоротними засобами і капітальними інвестиціями з метою встановлення ступеня відповідності цих тверджень прийнятим нормам податкового і бухгалтерського обліку та надання результатів перевірки зацікавленим користувачам.

Аудит необоротних активів є невід'ємною частиною загального аудиту суб'єкта господарювання. Метою аудиторської перевірки основних засобів є підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності:

§ початкової вартості основних засобів;

§ сум нарахованої амортизації необоротних активів;

§ операцій, пов'язаних із рухом необоротних активів у періоді, що перевіряється;

§ витрат на поліпшення основних засобів та ремонти;

§ результатів переоцінки;

§ капітальних інвестицій;

§ нематеріальних активів;

§ інших питань.

Завдання аудиту основних засобів та нематеріальних активів

У зв'язку зі значним обсягом інформації варто поділити завдання на три групи: завдання аудиту основних засобів; нематеріальних активів; капітальних інвестицій, -- і перевірку проводити за цими напрямами.

Основні засоби

При проведенні аудиту основних засобів необхідно вивчити широке коло питань, які можна об'єднати в такі групи:

§ перевірка того, що основні засоби та нематеріальні активи, відображені у звітності, належать підприємству;

§ перевірка відповідності оцінки та класифікації основних засобів і нематеріальних активів чинним П(с)БО;

§ перевірка відповідності нарахування та відображення зносу основних засобів та нематеріальних активів обраній обліковій політиці;

§ перевірка достовірності відображення залишків основних засобів і нематеріальних активів у звітності підприємства;

§ оцінка організації синтетичного й аналітичного обліку основних засобів у бухгалтерії підприємства і за матеріально відповідальними особами в місцях експлуатації основних засобів як власних (рахунок 10), так і орендованих, у порядку операційної (позабалансовий рахунок 01) і фінансової оренди у відповідності зі встановленими правилами;

§ перевірка правильності щомісячного нарахування зносу (кредит рахунка 13) по власних і основних засобах, узятих у фінансову оренду, оскільки ці дані пов'язані з формуванням собівартості продукції (робіт, послуг) (дебет рахунків 23, 91, 92, 93 і т. ін.), мають вплив на фінансові результати підприємства (його балансовий прибуток чи збиток);

§ перевірка дотримання підприємством податкового законодавства щодо операцій, пов'язаних із придбанням і вибуттям основних засобів, їх орендою у фізичних і юридичних осіб, із нарахуванням амортизації;

§ перевірка й оцінка чинного на підприємстві порядку обліку затрат на поліпшення основних засобів та їх ремонти при підрядному і господарському способах виконання робіт, виходячи з прийнятої підприємством облікової політики;

§ аналіз використання підприємством основних засобів за часом і потужністю з урахуванням специфіки виробничої діяльності підприємства, якщо це обумовлено укладеним з аудитором договором;

§ перевірка результатів проведеної переоцінки основних засобів.

Ці питання вивчаються аудитором, дається їх оцінка в аналітичній частині аудиторського висновку, де викладаються пропозиції щодо усунення виявлених порушень і відхилень від встановлених правил обліку.

Завдання аудиту капітальних вкладень

До основних завдань, які вирішуються у межах аналізу й аудиту капітальних інвестицій, можна віднести такі:

§ аналіз ефективності інвестиційних проектів;

§ моніторинговий контроль критичних співвідношень обсягів виробництва і реалізації за проектом;

§ оцінка забезпеченості проектів капітальних інвестицій джерелами фінансування;

§ аналіз результатів обсягу капіталу, що інвестується, і віддачі від проектованих виробництв;

§ підтвердження реальності наданих фінансових звітів.

Особливості нормативної бази аудиту необоротних активів

На етапі підготовки до аудиту основних засобів, нематеріальних активів та капітальних вкладень необхідно досконало вивчити нормативну базу з питань відображення цих об'єктів у податковому і бухгалтерському обліку.

Із введенням П(с)БО 7 "Основні засоби" та П(с)БО 8 "Нематеріальні активи" відбулося різке розмежування бухгалтерського і податкового обліків. Тому суб'єктом господарювання треба вести окремо податковий облік основних засобів і нематеріальних активів, призначений для встановлення бази оподаткування прибутку, і бухгалтерський облік, метою якого є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про наявність, стан необоротних засобів та їх рух.

У податковому обліку, починаючи звітний рік, бухгалтери повинні з огляду на чинну нормативну базу з оподаткування і бухгалтерського обліку визначитися з початковими залишками та порядком нарахування амортизації.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) суб'єкти господарювання, які мають на своєму балансі основні фонди, на початку звітного року повинні:

визначити відповідно до пп. 8.3.2. Закону про оподаткування прибутку балансову вартість груп основних фондів станом на початок року з метою на рахування амортизації за І квартал поточного року;

нарахувати амортизацію за І квартал поточного року, виходячи з балансової вартості груп (для групи 1 -- виходячи з балансової вартості об'єктів) і норм амортизації, передбачених п. 8.6. Закону про прибуток.

При перевірці правильності визначення балансової вартості основних засобів у податковому обліку необхідно пам'ятати, що з 1 січня 2004 року в разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів через загрозу чи неминучість їх заміни, зруйнування або ліквідації платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

§ збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого суб'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

§ не змінює балансової вартості груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Норми амортизації основних фондів, віднесених до груп 1, 2 і 3 у 2003 році, залишились ті ж, що й у 2002-му.

З 1 січня 2003 року основні фонди підлягають розподілу не на 3, а на 4 групи.

До нової, четвертої, групи віднесено електронно-обчислювальні машини та інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інформаційні системи, телефони (у т. ч. мобільні), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість "малоцінки", які раніше включалися до гр. 2 (пп. 8.2.2).

При здійсненні аудиту необоротних активів необхідно:

1) визначити суму "ремонтного ліміту" на поточний рік, яка згідно з пп. 8.7.1. Закону про оподаткування прибутку повинна дорівнювати 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок року;

перевірити, чи містять групи 2 і 3 основних фондів матеріальні цінності. Це в інтересах самого підприємства, оскільки пп. 8.4.7. Закону про оподаткування прибутку передбачено, що коли на початок звітного кварталу групи 2 і З основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість таких груп відноситься до валових витрат звітного періоду;

визначитися із щорічною індексацією балансової вартості груп основних фондів: згідно з пп. 8.3.3 платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації;

перевірити, чи в складі групи основних фондів 1 немає об'єктів із залишковою вартістю 1700 грн і менше. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для відображення амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у податковому обліку слід керуватися статтею 8 Закону про оподаткування прибутку. Це пов'язано з тим, що всі матеріальні цінності, термін експлуатації яких перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, потрапляють до категорії "Основні засоби".

На жаль, у Законі про оподаткування прибутку не встановлені особливі норми амортизації (за ставкою 50% і 100%) аналогічно тому, як це зроблено у П(с)БО 7. Тому малоцінні необоротні матеріальні активи у податковому обліку повинні бути зараховані до основних засобів (імовірно, до 2 або 3 групи), і на них повинна нараховуватися амортизація за нормами, передбаченими для відповідної групи.

У бухгалтерському обліку

На відміну від чотирьох класифікаційних груп основних фондів у податковому обліку, в бухгалтерському обліку виділяють 9 груп основних засобів, передбачених Інструкцією № 291 та П(с)БО 7 "Основні засоби", які обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби" на таких субрахунках:

"Земельні ділянки";

"Капітальні витрати на поліпшення земель";

"Будівлі і споруди";

"Машини та обладнання";

"Транспортні засоби";

"Інструменти, прилади та інвентар";

"Робоча і продуктивна худоба";

"Багаторічні насадження";

"Інші основні засоби".

У бухгалтерському обліку від податкового обліку відрізняється: саме поняття основних засобів; порядок списання їх із балансу; нарахування амортизації; зменшення корисності основних засобів тощо.

Поняття "зменшення корисності" основних засобів є новим для вітчизняної економічної науки і господарської практики. У п. 4 П(с)БО 7 "зменшення корисності" визначено як втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Під сумою очікуваного відшкодування, згідно із п. 4 П(с)БО 7, розуміють суму, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу при його майбутньому використанні, включаючи його ліквідаційну вартість.

Зменшення корисності -- це вид уцінки об'єкта, яка здійснюється у разі, коли знос об'єкта, як фізичний, так і моральний, значно більший від нарахованого. Причинами цього є припинення діяльності, для якої використовувався об'єкт, поламки, аварії, підвищений фізичний знос унаслідок стихійних лих, порушення правил експлуатації, і врешті, втрата об'єктом товарного вигляду.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів, які враховані за початковою вартістю, входять до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів (п. 31 П(с)БО 7). При цьому дебетується субрахунок 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" у кореспонденції з субрахунками 131 або 132, тобто суми зменшення корисності не включаються ні до виробничої собівартості, ні до адміністративних витрат, ні до витрат на збут.

Після зменшення корисності об'єкта основних засобів норма його амортизації не змінюється у разі використання виробничого або прямолінійного методу.

Зменшення корисності об'єктів, які раніше були дооцінені, відображається в порядку, передбаченому для відображення суми уцінки раніше дооцінених об'єктів (п. 31 П(с)БО 7). Цей порядок передбачений п. 20 П(с)БО 7 і встановлює, що в такому випадку на суму зменшення корисності зменшується сума додаткового капіталу (субрахунок 423), нарахованого у зв'язку з попередніми дооцінками об'єкта, а якщо сума зменшення корисності перевищує суму нарахованого додаткового капіталу, то різниця входить до витрат звітного періоду. Указані витрати відображаються по дебету субрахунка 975.

У процесі використання об'єктів основних засобів відбувається їх фізичний знос, який може відрізнятися від зносу нарахованого. Крім того, змінюються ринкові ціни, відбуваються інфляційні процеси. Усе це тягне за собою відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості. Тому, дотримуючись міжнародної практики обліку основних засобів, у П(с)БО 7 "Основні засоби" передбачено переоцінку основних засобів у разі відхилення залишкової вартості від справедливої вартості на дату балансу більш ніж на 10%. У балансі основні засоби відображаються за первісною або залишковою вартістю.

Економічний сенс і правило переоцінки основних засобів

Економічний сенс переоцінки полягає, по-перше, у визначенні реальної (або справедливої) вартості активів підприємства, а отже, і реальної вартості самого підприємства, по-друге -- в можливості уточнення витрат підприємства, передусім собівартості продукції (робіт, послуг) і товарів, що дає змогу відкоригувати цінову політику.

П(с)БО 7 не встановлює процедури переоцінки, не визначає осіб, які повинні її здійснювати, не наводить форми документа, в якому повинні відображатися результати переоцінки. Ці питання повинні регулюватися підприємством самостійно і відображатися в наказі про облікову політику. Основою переоцінки є індекс переоцінки. Згідно з п. 17 П(с)БО 7 "індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість".

Основні відмінності між податковим і бухгалтерським обліком основних засобів показані в таблиці

Основні відмінності між податковим і бухгалтерським обліком необоротних засобів

№ з/п	Основні положення	Вимоги за бухгалтерським обліком	Вимоги за податковим обліком
		П(с)БО 7	Закон про оподаткування прибутку
1	Основні засоби	Це матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів і послуг, здачі в оренду іншим особам або для цілей управління, очікуваний термін корисного використання яких понад один рік (або операційного циклу, якщо він більший за рік)	Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податків протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом
2	Об'єкт	Закінчений об'єкт з усіма засобами і пристроями до нього, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно об'єднаних предметів, що являють собою єдине ціле і спільно виконують певну роботу	Таке визначення відсутнє, хоча у багатьох підпунктах ст. 8 є згадка про об'єкти основних фондів, що найчастіше пов'язано з основними фондами групи 1
3	Оцінка і відображення основних засобів	1. Об'єкт основних засобів оцінюється за собівартістю на дату прийняття його на баланс. Собівартість об'єкта основних засобів -- це сума сплачених грошових коштів (чи їх еквівалентів) або справедлива вартість інших форм компенсації в момент його придбання чи спорудження. 2. Основні засоби відображаються в балансі за таких умов: -- оцінка може бути достовірно визначена; -- в майбутньому очікується отримання економічних вигод, пов'язаних із їх використанням	Фактичні затрати на придбання і виготовлення, понесені платником податків у звітному періоді
4	Балансова вартість	Сума, за якою актив вноситься до балансу після вирахування будь-якої суми накопиченого зносу. У формі № 1 "Баланс" у статті "Основні засоби" наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість основних засобів, сума зносу та їх залишкова вартість	Балансова вартість груп основних фондів (об'єктів групи 1) визначається за формулою, наведеною у пп. 8.3.2. Закону про прибуток: Б(а) = Б(а-І) + П(а-І) - В(а_І) - А(а_І), де Б(а) -- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1 ) на початок розрахункового кварталу;
			Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а-І) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшено основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; ...

Подобные документы

• Організація і методика проведення аудиту касових операцій

  Особливості нормативної бази готівково-розрахункових операцій. Порядок організації та документальне оформлення касових операцій. Методика аудиту касових операцій. Оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення зон ризику, руху грошових коштів в касі.
  
  курсовая работа [77,0 K], добавлен 12.04.2008
  

• Аудит аудиту готівково-розрахункових операцій

  Економічна сутність готівково-розрахунковиї операцій підприємства. Нормативно-правове регулювання готівково-розрахунковиї операцій. Організація аудиту готівково-розрахункових операцій. Аудиторська перевірка ЗАТ "Вентиляторний завод "Горизонт".
  
  курсовая работа [45,8 K], добавлен 13.08.2008
  

• Аудит витрат діяльності

  Мета й завдання аудиту витрат, його нормативна база. Предметна область аудиторського дослідження. Оцінка системи внутрішнього контролю. Перевірка правильності оприбуткування продукції з виробництва. Типові помилки та порушення при проведенні аудиту.
  
  курсовая работа [45,4 K], добавлен 24.04.2010
  

• Аудит та фінансовий облік підприємства, яке займається неспеціалізованою оптовою торгівлею

  Підстави проведення аудиту, його нормативно-правове регулювання та організаційні етапи. Складання плану аудиту, встановлення обсягу та видів перевірки та фінансового обліку. Дослідження методики аудиту готівково-розрахункових операцій оптової торгівлі.
  
  отчет по практике [515,0 K], добавлен 27.06.2023
  

• Аудит в організації

  Суть аудиту, його різновиди та характеристика, завдання та цілі проведення. Предмет та методи вивчення аудиту, його організаційно-правові основи в Україні. Порядок оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Формування аудиторського висновку.
  
  курс лекций [63,2 K], добавлен 14.01.2010
  

• Основи аудиту

  Сутність аудиту, його розвиток, мета і завдання. Організаційно-економічні та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Поняття аудиторського ризику. Контрольно-аудиторський процес. Робоча документація аудитора. Оформлення результатів перевірки.
  
  курс лекций [69,4 K], добавлен 21.01.2011
  

• Організація і проведення державного фінансового аудиту касових операцій в Долинському САЛГ

  Мета і завдання державного фінансового аудиту касових операцій. Типові порушення, що виявляються в процесі державного фінансового аудиту. Характеристика перевірки ефективності використання державних коштів для здійснення касових операцій Долинським САЛГ.
  
  курсовая работа [152,0 K], добавлен 25.04.2015
  

• Організація аудиту розрахунків з бюджетом з податку на прибуток

  Мета, завдання аудиту податкової звітності з податку на прибуток. Особливості методики ведення обліку податку на прибуток, нарахування і сплата цього податку. Принципи формування документів з обчислення цього виду податку, проведення цього виду аудиту.
  
  реферат [42,8 K], добавлен 08.07.2014
  

• Аудит як форма контролю

  Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.
  
  курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014
  

• Сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку, аналізу та аудиту грошових коштів на підприємстві

  Економічна сутність і класифікація грошових коштів підприємства; мета, завдання, принципи їх обліку, аудиту; аналіз нормативно-правової бази. Особливості обліку та аудиту грошових коштів на ТОВ "Горобина", відображення інформації у фінансовій звітності.
  
  дипломная работа [204,7 K], добавлен 13.11.2011
  

• Організація бухгалтерського обліку та внутрішнього аудиту на ПСРП "Ремавтоагрегат"

  Господарська діяльність підприємства, структура та функції бухгалтерії. Особливості аудиту необоротних активів. Вивчення обліку грошових коштів, розрахунків з оплати праці, поточних зобов’язань. Порядок формування доходів, витрат й фінансових результатів.
  
  отчет по практике [470,1 K], добавлен 14.05.2015
  

• Аудиторська перевірка обліку необоротних активів

  Економічна сутність необоротних активів, їх класифікація та типи, методика проведення аудиторської перевірки, нормативно-правове регулювання. Фінансово-економічний аналіз діяльності ВАТ "Борекс", порядок проведення аудиту його необоротних активів.
  
  курсовая работа [57,4 K], добавлен 17.12.2013
  

• Здійснення державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів

  Завдання та опис етапів процесу аудиту виконання бюджету. Джерела інформації та мета складання програми аудиту, структура аудиторського звіту. Опис типових порушень. Проблеми та напрями вдосконалення роботи органів державного фінансового контролю.
  
  курсовая работа [51,8 K], добавлен 16.01.2011
  

• Аудит власного капіталу ВАТ "ММКК"

  Особливості нормативної бази аудиту власного капіталу, предметна область дослідження. Коротка організаційно-економічна характеристика ВАТ "Молочанський молочноконсервний комбінат". Аудиторська перевірка статутного та резервного капіталу підприємства.
  
  курсовая работа [72,9 K], добавлен 21.11.2011
  

• Аудит дебіторської заборгованості на ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"

  Головні завдання аудиту дебіторської заборгованості. Джерела інформації перевірки дебіторської заборгованості. Основні етапи аудиту розрахунків. Методичні прийоми та методи фінансового аудиту. Приклад незалежного зовнішнього аудиту на ВАТ "СВЗ".
  
  контрольная работа [18,2 K], добавлен 08.08.2010
  

• Організація контрольно-ревізійної роботи

  Особливості проведення ревізії касових операцій. Ревізія встановлення нового ліміту каси, порядку ведення касової книги, розрахункових операцій. Ревізія розрахунків з підзвітними особами, розрахунків по оплаті праці. Контроль і ревізія основних засобів.
  
  курсовая работа [48,2 K], добавлен 10.07.2012
  

• Відомості, які обов’язково повинні віднайти відображення в договорі на проведення аудиту

  Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні. Договір на здійснення аудиту: призначення, головна мета, особливості та приклади оформлення. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності, складання аудиторського висновку.
  
  реферат [242,5 K], добавлен 29.12.2010
  

• Планування аудиту

  Проведення попередньої оцінки аудиторського ризику та його суттєвості. Етапи планування аудиту організації. Оцінка системи внутрішнього контролю на ВАТ "Рівнехолод". Підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Розгляд аудиторського рішення.
  
  курсовая работа [168,7 K], добавлен 16.12.2010
  

• Організація та методика аудиту обліку доходів від операційної діяльності на ТОВ "Золотий колос"

  Законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності. Характеристика діяльності підприємства ТОВ "Золотий колос" та розрахунок його аудиторського ризику. Планування та проведення аудиту доходів від операційної діяльності.
  
  курсовая работа [454,4 K], добавлен 15.01.2011
  

• Аудит коштів і оцінка платоспроможності ПП "Європацукор"

  Сутність грошових коштів і розрахунків, порядок документального оформлення операцій з ними. Особливості проведення аудиту в умовах використання клієнтом обчислювальної техніки для ведення обліку. Методика аудиту облікової політики ПП "Європацукор".
  
  курсовая работа [111,5 K], добавлен 20.08.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам