Організація і методика аудиту ефективності виконання бюджетних програм економічного та соціального розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Організація і методика аудиту ефективності виконання бюджетних програм економічного та соціального розвитку»

СОДЕРЖАНИЕ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ

1.1 Суть та особливості програмно-цільового методу складання бюджету

1.2 Нормативно-правове регулювання та організація державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм

1.3 Методичні основи державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм

Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

2.1 Аналіз основних програм економічного та соціального розвитку України

2.2 Характеристика основних показників паспорту державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

РОЗДІЛ 3. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ СОЦІАЛЬНОГО ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

3.1 Огляд основних соціальних та економічних програм у зарубіжних країнах

3.2 Особливості проведення аудиту ефективності виконання бюджетних програм у країнах Європейського Союзу

3.3 Аудит ефективності виконання бюджетних програм у США

Розділ 4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТИВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

4.1 Аналіз фінансового забезпечення державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

4.2 Оцінка показників продукту державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

4.3 Аналіз показників ефективності та якості державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

Розділ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

5.1 Організація і планування державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

5.2 Проведення державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

5.3 Узагальнення та реалізація результатів державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку

5.4 Напрями удосконалення державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм

 ВСТУП

Функціонування бюджетних відносин будь-якої країни з огляду на обмеженість фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію соціальних та економічних програм, вимагає підвищення ефективності державного фінансового контролю. У світовій практиці оцінка виконання державних програм є об'єктом такої форми контролю, як аудит адміністративної діяльності. Необхідність впровадження його аналога - аудиту ефективності - в Україні обумовлена потребами контролю не тільки законності й цільового характеру використання бюджетних коштів, але й оцінкою економічності, результативності та ефективності виконання бюджетних і державних програм,все це свідчить про актуальність даної теми.

Проблеми раціонального використання бюджетних коштів досліджувалися С. С. Аптекарем, О. В. Длугопольським, Т. Д. Косовою, Л. О. Омелянович, О. О. Папаїкою, О. О. Шубіним, В. Г. Дем'янишиним та іншими. бюджет державний фінансовий аудит

З метою екстраполяції досвіду закордонних країн були використані роботи В. В. Бурцева, Ю. А. Косенко, М. В. Мельника, В. І. Шлейникова, А. М. Сауніна, В. В. Філіппової, , О. І. Іванової, офіційні документи Міжнародних організацій контролю (Committee International Organization of Supreme Audit Institutions, INTOSAI), Східноєвропейських країн, США.

Віддаючи належне науковому внеску зазначених авторів, слід зауважити, що питання розвитку аудиту ефективності висвітлені недостатньо:

теоретико-методологічне обґрунтування його впровадження має низку протиріч;

не чітко визначені об'єкти і критерії оцінки бюджетних програм;

не приділено увагу оцінці ризику при проведенні контрольно-аналітичних заходів.

Проблеми теоретичного і прикладного характеру впровадження державного аудиту ефективності виконання бюджетних програм соціального та економічного розвитку пов'язані з недосконалістю бюджетного процесу, законодавчої бази, застарілою структурою системи державного контролю, усталеними методичними підходами його здійснення й ментальністю суб'єктів контролю.

Мета роботи полягає в дослідженні теоретичних положень, методичних основ та наданні практичних рекомендацій щодо вдосконалення організації та методики державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм соціального та економічного розвитку.

Для реалізації мети було поставлено і вирішено такі завдання:

визначено суть та особливості програмно-цільового методу складання бюджету;

проведено комплексний аналіз основних програм економічного та соціального розвитку України;

досліджені основні програми економічного та соціального розвитку України;

визначено основні показники паспорту цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку;

досліджено аудит ефективності виконання бюджетних програм у країнах Європейського Союзу та США;

проведено аналіз фінансового забезпечення державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку;

розкрито організацію і методику державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку;

визначено та запропоновано напрями удосконалення державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм.

Об'єктом дослідження, є процес державного фінансового аудиту виконання державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 р.

Предметом дослідження є теоретико-методичні основи і практичне функціонування системи державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм соціального та економічного розвитку.

У дипломній роботі застосовувались такі методи дослідження як:

системний аналіз (для досліджені класифікації державного фінансового контролю);

аналіз і синтез (для визначення взаємозв'язку між чинниками неекономічного, нецільового використання коштів і ефективністю виконання бюджетних програм);

теорія економічної інформації (при формуванні таблиць вхідної інформації для проведення аналізу);

метод експертної оцінки (при досліджені методики оцінки ефективності виконання бюджетних програм);

методи економічного аналізу, статистичні дослідження, методи документального контролю, арифметичні перевірки.

Інформаційною базою дослідження були наукові праці провідних учених з питань державного фінансового контролю, у тому числі нормативно-правові акти України, офіційні документи Міжнародних організацій контролю (INTOSAI), Європейського Союзу, США.

Дипломна робота складається зі вступу, п`яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 154 сторінках друкованого тексту, що включає 2 таблиць, 19 рисунків. Робота містить 11 додатків. Список використаних джерел налічує 73 джерела.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ

1.1 Суть та особливості програмно-цільового методу складання бюджету

Сучасний етап соціально-економічного розвитку держави вимагає поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, поліпшення прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання коштів бюджету. Для досягнення цих цілей в Україні з 2002 року почалось впровадження програмно-цільового методу складання бюджету.

Програмно-цільовий метод складання бюджету було запропоновано у США в середині 1960-х років. Вперше його було застосовано в Міністерстві оборони міністром Робертом Макнамарою. Він запозичив цю систему в автомобілебудівній компанії "Форд", яку сам раніше і очолював. Цей підхід настільки сподобався тогочасному Президенту США Ліндону Джонсону, що він наказав усім іншим міністерствам федерального уряду перейняти його [37,с. 160].

В Україні цей метод був вперше запроваджений при складан ні бюджету на 2002 рік. У статті 10 Бюджетного кодексу визначе но законодавчо застосування програмно-цільового методу при формуванні бюджету. Кабінет Міністрів України розпорядженням № 538-р від 14 вересня 2002 року схвалив Концепцію застосуван ня програмно-цільового методу у бюджетному процесі [63]. Цей доку мент визначив мету та основні принципи застосування програмно- цільового методу, його елементи та етапи реалізації Концепції.

Відтоді практика програмно-цільового методу складання бюджету поширилася на цілу низку інших країн. Канада й більшість країн Європейського союзу активно практикують програмно-цільовий метод складання бюджету. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу іншим країнам саме у формі програм, після здійснення яких ЄС прагне бачити досягнення конкретних результатів. В Сполучених Штатах програмно-цільовий метод складання бюджету застосовується більшістю урядів штатів і муніципальних урядів.

В умовах обмеженості фінансування економічного зростання особливо актуальним стає питання вдосконалення процесу бюджетування та програмно-цільового методу формування бюджету, а також посилення важелів бюджетної політики у процесі підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Протягом останніх років в Україні спостерігається негативна тенденція розвитку процесу бюджетування. Тому є надзвичайно актуальним завданням вирішення питань, які потребують наукових досліджень, зокрема оптимізація процесу управління бюджетними видатками, визначення їх структури та контроль за ефективним використанням бюджетних коштів [45].

Крім особливостей планування доходів та витрат бюджету особливий інтерес викликає моніторинг реалізації бюджетної стратегії, а особливо - фінансування соціального захисту населення України. Постає необхідність у науковому концептуальному підході до створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу доходів та видатків регіонів у розрізі програмно - цільового процесу бюджетування.

Дедалі більше дослідників схиляється до думки, що найпрогресивнішими в плані застосування програмно-цільового методу складання бюджету є Австралія та Нова Зеландія. З регулярних бюджетних звітів, що видаються цими двома країнами, видно, що вони досягли вражаючого рівня відкритості й прозорості діяльності урядових структур та результатів, які при цьому досягаються. Саме їх досвід застосування програмно-цільового методу складання бюджету, в основі якого лежить абсолютно нова для України бюджетна філософія, часто ставлять за приклад для наслідування рештою країн світу.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетних програм.

Програма - це комплекс взаємопов'язаних бюджетних заходів, які потрібно здійснити або які вважаються за необхідні для досягнення спільного бюджетного результату чи одержання бажаного наслідку. Кожна програма визначається своєю особливою бюджетною метою. Всі заходи, передбачені програмою, мають підлягати класифікації в одній загальній функціональній класифікації [26].

Програмно-цільовий метод складання бюджету - це практика групування різних видів бюджетних видатків в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття видатків була закріплена за певним видом програми. Кожна програма - це фіскальне зобов'язання одного головного розпорядника коштів, ефективність роботи якого оцінюється з погляду успішності досягання мети програми.

Запровадження програмно-цільового методу складання бюджету є істотною зміною в бюджетній ідеології. Бюджетний процес можна уявити як виробничу функцію, яка встановлює зв'язок між бюджетними результатами та ресурсами державного сектора, що використовуються для досягнення цих результатів. У цьому контексті формування бюджету полягає в тому, щоб виходити з обсягу наявних ресурсів, що використовуються для досягнення певних результатів у державному секторі. При традиційній практиці формування бюджетів увага часто зосереджується саме на ресурсній частині виробничої функції державного сектора, і часто мало уваги приділяється одержуваним результатам. З іншого боку, програмно-цільовий метод формування бюджету застосовує зовсім інший підхід до формування бюджету, особливістю якого є те, що процес починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результатів. Результати в цій системі - це те, чого уряд має намір досягти, або цілі, яких він досягає, здійснюючи певні заходи в державному секторі [57].

Завдяки тому, що програмно-цільовий метод складання бюджету зосереджує увагу на результатах та досягненнях діяльності уряду та його структур, він дозволяє посилити дієвість та ефективність державного сектора. В аналітичному плані він запроваджує в бюджетний процес важливі елементи аналізу зіставлення витрат і досягнутих результатов. Цей аналіз є інструментом оцінки програм, який забезпечує схвалення та здійснення у бюджетній сфері тих програм, результати від реалізації яких (що можуть бути визначені кількісно) перевищуватимуть витрати на них.

Однак оскільки часто результати, яких досягають, витрачаючи державні кошти, є нематеріальними за своєю природою, в багатьох випадках застосовувати аналіз витрат і результатів непросто. За умови, коли результат важко оцінити кількісно, нерідко застосовується дещо менш потужний критерій ефективності, а саме критерій ефективності витрат. Аналіз ефективності витрат спонукає розробників бюджетної політики шукати такий метод досягнення тієї чи іншої цілі, який пов'язаний із якнайменшими витратами.

Завдяки тому, що програмно-цільовий метод складання бюджету формує систему звітування та оцінки роботи, він забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі. При застосуванні програмно-цільового методу як суспільство в цілому, так і законодавча гілка влади можуть отримати значно чіткішу картину того, що робить головний розпорядник бюджетних коштів і для чого він взагалі існує, чого він намагається досягнути, яким чином він намагається це здійснювати і, в кінцевому результаті, наскільки успішно він це здійснює. Ця чітка картина, у свою чергу, сприяє створенню такого клімату для розробки політики, в якому стає можливим приймати більш раціональні фінансові рішення стосовно рівня та складу видатків бюджету.Програмно-цільовий метод складання бюджету формує систему звітування та оцінки роботи, він забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі. При застосуванні програмно-цільового методу як суспільство в цілому, так і законодавча гілка влади можуть отримати значно чіткішу картину того, що робить головний розпорядник бюджетних коштів і для чого він взагалі існує, чого він намагається досягнути, яким чином він намагається це здійснювати і, в кінцевому результаті, наскільки успішно він це здійснює. Ця чітка картина, у свою чергу, сприяє створенню такого клімату для розробки політики, в якому стає можливим приймати більш раціональні фінансові рішення стосовно рівня та складу видатків бюджету[58].

Із запровадженням програмно-цільового методу складання бюджетів помітно змінюється характер обговорення державної політики. Акцент переноситься з потреби в коштах для утримання бюджетних установ на те, які результати будуть від використання бюджетних коштів, тобто забезпечується ефективність їх використання. Розробники політики зосереджують свою увагу на тому, що одержує суспільство за ті кошти, які воно витрачає. Замість того, щоб ставити питання, чи правильно витрачаються кошти при виконанні бюджетного плану, спочатку піднімаються питання про те, наскільки добре витрачаються кошти при досягненні цілей державної політики.

Таким чином, запровадження програмно-цільового методу до складання та виконання бюджету має такі переваги:

забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм;

упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;

посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавче визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;

підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.

Світова практика виділяє такі головні елементи програмно-цільового бюджетування, як:

Стратегічне планування діяльності органів державної влади та його складова фінансове стратегічне планування (перший етап циклу бюджетування);

Середньострокове бюджетування, що визначає певні часові фіскальні рамки для оптимального розподілу ресурсів у середньостроковій перспективі за програмами (другий етап циклу бюджетування);

Система моніторингу й оцінки бюджетних програм і результатів діяльності їх виконавців (основою для останньої є стратегічні плани).

Технічними інструментами програмно-цільового бюджетування є:

стратегічний план головного розпорядника бюджетних коштів;

середньострокові фіскальні рамки (обсяги доходів, видатків і джерел фінансування дефіциту на середньострокову перспективу);

бюджетна програма, що є інструментом реалізації бюджетування, який систематизує цілі та очікувані результати від витрачання бюджетних коштів;

показники виконання, що відбивають безпосередні результати (від реалізації програми) та кінцеві результати діяльності органів державної влади (показники реалізації стратегії).

Сучасна ситуація є наслідком неефективного управління у сфері загальноекономічного планування розвитку держави в цілому й управління бюджетом зокрема, яке, власне, є одним із найдієвіших інструментів регулювання соціально-економічних процесів у країні. Затверджується багато програм, які відповідають індивідуальним або груповим інтересам, без прив'язки до загальнодержавної (національної) стратегії [58].

Таким чином, можна виділити головні перешкоди на шляху повноцінного запровадження технологій бюджетування в Україні :

Відсутність загальнодержавних і регіональних стратегічних орієнтирів розвитку, а також якісного та зрозумілого стратегічного планування на рівні головних розпорядників бюджетних коштів.

Нереформованості більшості галузей економіки, що ускладнює застосування прогресивних технологій бюджетування;

Недостатня обізнаність фахівців провідних державних установ та органів місцевого самоврядування з надбанням світової фінансової теорії і практики, української фінансової науки;

Недосконалість управління державним і місцевими бюджетами, форм та методів бюджетного менеджменту, відсутність реального планування і прогнозування бюджету на середньо та довгостроковий періоди на основі новітніх світових бюджетних технологій, які досить успішно застосовуються в Західній Європі.

Для повноцінного застосування програмно-цільового бюджетування в Україні потрібні системні зміни. По-перше, модернізація всієї системи стратегічного планування і програмування державної політики. Цей крок має також враховувати структурні реформи в Україні, спрямовані на підвищення ефективності функціонування галузей і підвищення якості надання державних послуг.

По-друге, вдосконалення методики бюджетування (в даному випадку програмно-цільового бюджетування на основі принципу "базового" бюджетування) з огляду на світовий досвід. По-третє, поступове і професійне навчання сучасних методик бюджетування фахівців, що працюють у сфері державних фінансів, починаючи з рівня політиків, державних службовців, які приймають управлінські рішення, й закінчуючи фахівцями на місцях і майбутніми спеціалістами.

Необхідною умовою ефективного бюджетування є запровадження наступних заходів:

розробка чіткої системи державних програмних і прогнозних документів;

здійснення поступових структурних змін, передусім у соціально-культурній сфері, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів;

створення системи оцінювання результативності бюджетних програм на основі безпосередніх показників їх виконання та ефективності діяльності бюджетних установ і організацій, що надають бюджетні послуги, за кінцевими результатами;

зміна підходів до формування й виконання бюджетних програм на рівні державного бюджету. Запровадження дворівневої структури програм;

удосконалення бюджетної класифікації в частині програмної

класифікації та кредитування бюджету, яка може бути застосована як для державного так і для місцевих бюджетів.

Отже, усі запропоновані заходи треба здійснювати поступово, з урахуванням зарубіжного досвіду реформування державного управління, важливою складовою того є запровадження сучасних технологій бюджетування. Аналіз світового досвіду допоможе не тільки оцінити переваги та недоліки різних методів бюджетування, а й обрати та поступово впровадити оптимальний для України варіант.

1.2 Нормативне регулювання та організація державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. N 1017 [47] аудит ефективності - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм.

Основними завданнями аудиту ефективності є:

оцінка виконання результативних показників бюджетних програм;

оцінка ефективності виконання бюджетних програм;

виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасній, повній і якісній реалізації запланованих цілей;

визначення ступеня впливу виявлених упущень і недоліків на реалізацію запланованих цілей;

розроблення пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Аудит ефективності проводиться шляхом аналізу:

нормативно-правових актів, розрахунків та обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій щодо напряму діяльності в бюджетній програмі, стосовно якої проводиться аудит ефективності;

результатів раніше здійснених контролюючими органами контрольних заходів;

показників статистичної, фінансової та оперативної звітності;

даних порівняння фактично досягнутих результативних показників виконання бюджетних програм із запланованими в динаміці за кілька років, а також з вітчизняним і зарубіжним досвідом за напрямом діяльності в бюджетній програмі, стосовно якої проводиться аудит ефективності, тощо;

даних інтерв'ювання, анкетування, опитування громадян і збирання інформації від юридичних осіб.

Також,одним з головних нормативних документів що регулює аудит виконання бюджетних програм є Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми: Наказ ГоловКРУ України 15.12.2005 N 444 [55].

Для проведення аудиту ефективності, як правило, створюється аудиторська група. Аудитори, що входять до складу цієї групи, повинні мати навички проведення аналізу, написання звітів зі складних питань, що вимагають логічного і ретельного обґрунтованого викладу. Крім того, аудит ефективності може вимагати додаткової підготовки в таких галузях знань як державне управління, економіка та соціальні науки.

У разі необхідності до проведення аудиту ефективності можуть залучатись фахівці підприємств, установ та організацій, оскільки в окремих випадках тільки їхня кваліфікація та компетентність у специфічних питаннях дозволяють зробити відповідні висновки та підготувати аудиторський звіт і обґрунтовані пропозиції. Питання щодо залучення до аудиту таких фахівців, залежно від конкретних обставин, вирішує керівник органу ДКРС з направленням відповідного звернення. Залучені фахівці по питаннях, які входять до їх компетенції, мають надати письмово відомості для використання їх при складанні аудиторського звіту. Керівник аудиторської групи проводить інструктаж серед аудиторів та залучених фахівців щодо визначення ключових питань, методів дослідження тощо.

Керівнику аудиторської групи необхідно враховувати, що в ході ревізій та перевірок розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (які можуть бути проведені до початку аудиту ефективності) працівниками органів ДКРС може бути зібрана корисна для аудиту ефективності інформація. За відповідним зверненням керівника аудиторської групи (аудитора) керівництвом органу ДКРС, що проводить аудит ефективності, приймається рішення щодо надання доручень з отримання зазначеної інформації.

Організація роботи:

Аудит ефективності бюджетних програм, що фінансуються з державного бюджету, на рівні головного розпорядника бюджетних коштів здійснюється фахівцями ГоловКРУ України із залученням для дослідження інших стадій проходження бюджетних коштів фахівців регіональних КРУ (участь в аудиті ефективності).

Аудит ефективності бюджетних програм місцевих бюджетів здійснюється фахівцями органів ДКРС відповідного рівня.

Рішення про необхідність залучення до аудиту ефективності підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів приймається керівництвом відповідного органу ДКРС самостійно, виходячи з необхідності цього.

Проведенню аудиту ефективності передує направлення головному розпоряднику бюджетних коштів за досліджуваною програмою (відповідальному виконавцю) не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення аудиту ефективності, повідомлення про проведення аудиту ефективності.

Збір інформації в процесі аудиту ефективності може проводитися як за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу, так і за письмовим зверненням до нього органів ДКРС. Збирання інформації за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу здійснюється на підставі направлення, виданого керівником органу ДКРС або його заступником.

Аудитор зобов'язаний пред'явити керівнику учасника бюджетного процесу направлення на право проведення аудиту ефективності та на його прохання розписатися в журналі відвідування учасника бюджетного процесу.

Отже, на сьогодні система органів, що здійснюють державний фінансовий аудит потребує вдосконалення та приведення у відповідність міжнародним нормам, що визначає правовий статус контролюючих суб`єктів. Неоднозначне визначення їх завдань та функцій, нечіткість закріплених повноважень, все це не сприяє належному здійсненню розвитку різних форм аудиту відповідно до міжнародних стандартів та норм та потребує негайного вирішення для того щоб країні піднятись на новий рівень розвитку.

1.3 Методичні основи державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм

Методичні рекомендації щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетної програми розроблено на виконання вимог ст. 113 Бюджетного кодексу України та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.2004 N 1017 "Про затвердження Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм" [47].

Дослідження під час проведення аудиту може здійснюватись за допомогою різних методів. Загалом слово „метод” походить від грецького „methodos” і означає, спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя, прийом або систему прийомів, що використовуються в будь-якій діяльності [46].

Аудит ефективності виконання бюджетних програм за своєю суттю відноситься до перевірок діяльності а отже представляє контрольний захід. Метод контролю більшість із науковців за результатами систематизації В. Ф. Максімової представляють як сукупність способів процедур прийомів форм. У деяких роботах метод контролю зводиться до елементів системи та функцій управління до характеристичних властивостей до задач або цілей контролю.

Метод аудиту ефективності виконання бюджетних програм як науки, це впорядкована сукупність знань про способи прийоми і підходи мислення суб'єктів аудиту ефективності при дослідженні інформації щодо виконання бюджетної програми з метою отримання свідоцтв достовірності й об'єктивної оцінки ефективності використання бюджетних коштів для можливості прийняття ефективних рішень.

Основним елементом методу є його науковий інструментарій (апарат)- сукупність загальнонаукових і специфічних способів і прийомів дослідження як минулих так і поточних і майбутніх подій та явищ. Відокремити прийоми і способи що належать лише конкретній економічній науці практично неможливо - науковий інструментарій різних наук певним чином взаємопов'язаний. Тому структура методу

аудиту ефективності виконання бюджетної програми носить дискутивний характер серед закордонних й вітчизняних науковців [47].

У науковій літературі згадуються такі прийоми і способи при проведенні аудиту ефективності дескриптивна статистика у тому числі розрахунок середньостатистичного значення,медіани, моди, варіації, стандартного відхилення, розмаху варіації часток та експертиза моделювання прогнозування регресивні й кореляційні методи,інвентаризація, перерахунки, дослідження документів, огляд, інтерв'ю, спостереження, вивчення документів, аналіз методів організації й результатів роботи підконтрольних суб'єктів конкретних ситуацій, наявних даних,нормативно-правових актів, планів, методичних розробок, показників статистичної фінансової та оперативної звітності,результатів раніше проведених ревізій і перевірок ефективності використання комп'ютерної техніки, опитування, інтерв'ювання, анкетування, обстеження, порівняння планових показників з фактично досягнутими результатів діяльності минулих періодів і поточного року, до затвердження програми і після, кращого досвіду і результатів діяльності підконтрольного суб'єкта.

В методології наукових досліджень виділяють 2 рівні методів пізнання:

теоретичний, що полягає у розробці наукових гіпотез і теорій, відкритті законів і закономірностей і базується на логічному аналізі та теоретичних узагальненнях;

емпіричний, що спирається на результати практичних досліджень, як на єдиний засіб достовірного пізнання.

Стосовно головних методичних прийомів аудиту ефективності,то вони діляться на дві основні підгрупи: загальнонаукові і власні (табл.)1.1.

Таблиця 1.1 Основні методичні прийоми аудиту ефективності

Загальнонаукові	Власні
аналіз і синтез	аналіз нормативно-правових актів, планових показників,методичних документів,видань і публікацій.
індукція і дедукція	аналіз результатів ревізій і перевірок
абстрагування і конкретизація	аналіз статистичної,оперативної та фінансової звітності
аналогія	обстеження виробничих приміщень,хронометраж робочого часу
моделювання	опитування, інтерв`ювання
системний підхід	збір інформації у юридичних осіб

В загальному розумінні аналіз звітних показників в аудиті ефективності має на меті встановити:

досягнення цілей, визначених паспортом бюджетної програми;

наявність достатнього бюджетного фінансування;

який обсяг товарів, робіт, послуг в кількісному та вартісному виразі було створено за рахунок бюджетних коштів;

яка кількість фізичних чи юридичних осіб отримала необхідні послуги за рахунок бюджетних коштів.

Основні методичні прийоми державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм наведені на рис.1.1.

Рис.1.1.Методичні прийоми державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм

На рівні користувачів результатами бюджетної програми методом опитування (співбесіди, анкетування, інтерв'ювання) з'ясовується:

стан поінформованості громадян про існування досліджуваної програми;

стан задоволення попиту громадян у програмі, якістю отриманих соціальних послуг за кошти бюджетної програми;

доцільність функціонування досліджуваної бюджетної програми;

недоліки та прорахунки при виконанні програми, бачення шляхів їх усунення.

Також існують загально прийнятті вимоги до складання анкет,які допомагають чітко з`ясувати і лаконічно сформувати питання які виникають під час перевірки рис.1.2.

Рис.1.2.Основні вимогу до складання анкет

Другий етап аудиту ефективності виконання бюджетних програм - це проведення самого дослідження, яке складається з таких стадій:

обговорення результатів з учасниками аудиту ефективності

підготовка висновків та пропозицій, реалізація яких підвищила б рівень виконання бюджетної програми;

збір даних, їх узагальнення та аналіз з метою підтвердження або спростування висунутих гіпотез аудиту;

На рівні головного розпорядника бюджетних коштів для спростування чи підтвердження гіпотез аудиту мають бути досліджені такі орієнтовні питання:

оцінити, чи цілі досліджуваної бюджетної програми пов'язані з цілями довгострокової державної програми та відповідають функціям головного розпорядника;

визначити, чи не дублює та суперечить досліджувана програма іншим програмам;

з'ясувати чи визначав головний розпорядник показники, яких необхідно досягнути кожному виконавцю бюджетної програми, чи правильно вони визначені;

дослідити відповідність фактичних одержувачів бюджетних коштів тим, які були визначені на етапі планування, та з'ясувати причини відхилення;

дослідити обґрунтованість розрахунків, наявність проектно-кошторисної документації та затвердженого механізму проходження коштів;

проаналізувати достатність затверджених обсягів бюджетних коштів для задоволення технологічних потреб, можливість залучення альтернативних джерел фінансування;

проаналізувати ефективність запровадженої системи звітності, у т.ч. стосовно її орієнтації на продукт;

визначити, чи звітував головний розпорядник щодо реалізації досліджуваних програм, а також наскільки його звіти є надійними;

визначити, чи аналізував головний розпорядник можливість реалізації програми іншими шляхами чи засобами;

встановити, чи регламентовано порядок проведення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, чи дотримуються встановлені вимоги [3;с.312].

На рівні одержувачів бюджетних коштів необхідно проаналізувати:

чи забезпечено єдине трактування існуючої нормативно-методологічної бази щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів, чи зрозумілими були вказівки розпорядника бюджетних коштів (відповідального виконавця) та стан їх виконання;

чи дозволяла матеріально-технічна база, наявні кадри тощо бути виконавцем бюджетної програми;

чи звітність, яка направлялась розпоряднику бюджетних коштів (відповідальному виконавцю), була достовірною;

як вплинула ритмічність фінансування на досягнення запланованих результатів.

На рівні користувачів результатами бюджетної програми методом опитування (співбесіди, анкетування, інтерв'ювання) з'ясовується:

стан поінформованості громадян про існування досліджуваної програми;

стан задоволення попиту громадян у програмі, якістю отриманих соціальних послуг за кошти бюджетної програми;

доцільність функціонування досліджуваної бюджетної програми;

недоліки та прорахунки при виконанні програми, бачення шляхів їх усунення.

На всіх етапах і стадіях аудиту ефективності застосовуються такі методи порівняння:

в динаміці показників діяльності галузі, міністерства, підприємства, установи (до і після затвердження програми);

планових і звітних показників;

відповідних показників у одержувачів бюджетних коштів і суб'єктів господарювання, які не приймали участі у виконанні бюджетної програми;

з кращим з вітчизняним та зарубіжним досвідом у сфері реалізації бюджетної програми, технологічними та іншими нормами тощо.

На всіх етапах та рівнях процесу дослідження може проводитися опитування у формі анкетування.

Основні вимоги до складання анкет:

анкета має містити не більше 12 запитань;

запитання формуються у порядку від простих - до складних;

лаконічність запитань (не більше 15 слів);

однозначність запитань;

охоплення не менше 5% користувачів програми;

опитувані мають бути завірені в тому, що анкети є анонімними і зібрані дані будуть використані в узагальненому вигляді.

Безпосередній керівник аудитора (керівника аудиторської групи) систематично контролює хід проведення аудиту ефективності, виконання його програми, дотримання термінів та обґрунтованість висновків.

Результати аудиторського дослідження відображаються в аудиторському звіті.

При проведенні аудиту ефективності бюджетної програми державного бюджету на регіональному рівні складається інформація про участь в аудиті ефективності, яка є складовою аудиторського звіту.

За результатами аудитів ефективності програм місцевих бюджетів складається аудиторський звіт.

За результатами аудиту ефективності у одержувачів бюджетних коштів складається довідка про участь в аудиті ефективності, один примірник якої залишається в одержувача бюджетних коштів.

Рекомендується підписання довідки посадовою особою, що проводила

збір інформації для аудиторського дослідження за місцезнаходженням одержувача бюджетних коштів, та посадовою особою одержувача бюджетних коштів.

Аудиторський звіт має бути написаний відповідно до специфіки користувачів, для яких він призначений.

Аудиторський звіт викладається в довільній формі і має виключати можливість двоякого трактування та нечіткість і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об'єктивною та забезпечена надійними та достовірними фактами аудиторського дослідження.

Інформація аудиторського звіту має бути зрозумілою та конструктивною, речення - короткими та чіткими. Кожне слово повинно бути точним і недвозначним. Слід уникати сленгових виразів, специфічних технічних термінів, повторів, літературних цитат. Звіт не повинен містити будь-яких обвинувачень з приводу порушень, помилок або невідповідностей.

Таким чином, запровадження аудиту ефективності в практику державного управління в Україні є явищем перспективним і вимагає додаткового методичного забезпечення, яке конкретизоване у системі контролю якості аудиту ефективності. Вона дозволяє сформувати достатній рівень впевненості у достовірності отриманих результатів аудиту та відповідностей цілей і результатів бюджетних програм.

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

2.1 Аналіз основних програм економічного та соціального розвитку України

На сьогодні питання обґрунтування вибору шляхів суспільного розвитку України є надзвичайно актуальними. Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується поступовим економічним відновленням [10;с.336].

Для забезпечення сталості темпів економічного зростання та змін його якості необхідним є запровадження сучасних інструментів стратегічного планування довгострокового горизонту. Ретельне вивчення вітчизняного досвіду розроблення та реалізації документів стратегічного планування, здійснення аналізу результатів впровадження програм, успіхів і невдач на шляху розв'язання проблем розвитку,співставлення визначених у стратегіях і програмах критеріїв з реальними досягненнями має сприяти посиленню ефективності стратегічного планування, що зумовлює актуальність даного дослідження.

На сьогодні система стратегічного планування соціально-економічного розвитку України відносно регламентована на законодавчому рівні і ґрунтується, насамперед, на Законі України від 23 березня 2000 р. № 1602-III «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України та відповідних постановах Кабінету Міністрів України». Закон регламентує основи системи стратегічного планування, терміни розроблення відповідних документів, їх узгодженість, ним встановлюється загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, а також права та відповідальність учасників державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України.

На законодавчому рівні система прогнозно-програмних документів складається з наступних документів: прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо та короткостроковий періоди; прогнозів та програм економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів та міст; Прогнозів та програм розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період [20].

Стратегічні і прогнозно-програмні документи з питань економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу, які на практиці розроблялись за роки незалежності, можна виокремити у наступні групи:

стратегії національного розвитку на довгострокову перспективу (макрорівень): Державні стратегії економічного і соціального розвитку країни; Стратегії (програми, плани) розвитку країни, розроблені науковими інституціями, політичними партіями або окремими політиками; Стратегії розвитку, розроблені громадськими організаціями та незалежними експертами;

стратегії (програми, плани) розвитку на довго та середньострокову перспективу: програми діяльності Кабінету Міністрів України (КМУ); прогнози економічного і соціального розвитку на середньострокову перспективу; державні цільові програми; галузеві стратегії/програми розвитку; стратегії регіонального розвитку та стратегії економічного та соціального розвитку, розроблені на субнаціональному та локальному рівні (стратегії розвитку областей, міст); стратегії (програми) розвитку у сферах, що потребують окремої уваги з боку держави.

Окремим сегментом довгострокового стратегічного планування є чергові та позачергові Послання Президента України до народу України, Послання Президента України про внутрішнє та зовнішнє становище України до Верховної Ради України, Програми реформ та Національні проекти [7;с.240].

У 1998 році вперше з моменту отримання незалежності в Україні було розроблено науково обґрунтований документ стратегічного рівня - Програма «Україна - 2010», але ця програма не була ні затверджена, ні реалізована. Деякі положення Програми були враховані у наступних стратегічних документах уряду. У підготовці Програми брали участь урядовці та фахівці Національного інституту стратегічних досліджень, Президії НАН України та її установ (передусім - Інституту економічного прогнозування). У Програмі «Україна - 2010» (обсягом близько 100 сторінок) поєднано цільові аспекти розвитку в напрямі інтеграції України у світову економіку з пріоритетами економічної політики, соціального прогресу, демократичних перетворень, екологічно безпечного сталого розвитку [26;с.164].

Структуру цього документу можна вважати достатньо логічною для викладення стратегії розвитку країни:

ідея соціального прогресу і стабільності;

екологічна політика і сталий розвиток суспільства;

демократичні перетворення та формування відкритого суспільства;

пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку.

Ще один документ, який визначав довгострокові стратегічні цілі і пріоритети на загальнонаціональному рівні, - Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції»». Це єдина довгострокова стратегія, яку було офіційно затверджено (Указ Президента України від 28.04.2004 р. № 493). Базовими інституціями у підготовці cтратегії були Міністерство економіки, Національний інститут стратегічних досліджень та Інститут економічного прогнозування НАН України. У цій cтратегії були визначені стратегічні пріоритети до 2015 pоку в усіх сферах суспільного життя економічній, соціальній, політичній. Найважливішими стратегічними завданнями були визначені:

створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі;

забезпечення сталого економічного зростання та прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

утвердження інноваційної моделі розвитку та утвердження України як конкурентоспроможної високотехнологічної держави;

соціальна переорієнтація економічної політики. Вирішення завдань, пов'язаних з європейською інтеграцією України, утвердженням соціально орієнтованого структурно-інноваційного шляху розвитку, передбачалось здійснювати поетапно.

Головною метою стратегії є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання. Досягнення поставлених цілей можливе за умови максимального використання потенціалу та переваг розвитку кожного окремого регіону, підвищення ролі регіональних органів влади у визначенні довгострокових перспектив розвитку та відповідальності за їх досягнення.

У Стратегії, яка охоплювала період у 11 років, було встановлено завдання для розвитку всіх секторів економіки, а також у багатьох випадках було визначено кількісні параметри розвитку. Однак механізми моніторингу і контролю за досягненням і виконанням поставлених завдань в стратегії не були передбачені. Надмірний обсяг (понад 400 сторінок) і деталізація документу перешкоджали його сприйняттю як стратегії, хоча з урахуванням її положень було розроблено значну кількість регіональних, галузевих та інших програмних документів [34].

Сутність Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр. полягає у здійсненні глибоких якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Реалізація визначених Стратегією завдань створить реальні передумови для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі, забезпечить стале економічне зростання, сприятиме утвердженню інноваційної моделі розвитку та соціальній переорієнтації економічної політики.

Вирішення завдань, пов'язаних з європейською інтеграцією України, утвердженням соціально орієнтованого структурно-інноваційного шляху розвитку, має здійснюватися поетапно.

Перший етап (2004-2005 рр.) - період формування інституційних, фінансових та організаційних передумов, глибоких якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя -- економічній, соціальній, політичній, духовній, подолання існуючих системних деформацій, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату та необхідних засад, зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, довгострокового економічного зростання, посилення на цій основі іміджу України як стабільного міжнародного партнера.

При цьому слід враховувати, що екстенсивні чинники, які забезпечували економічне зростання у 2000-2003 рр. (використання наслідків глибокої девальвації гривні у 1997-1999 рр.,завантаження виробничих потужностей, що простоювали в роки економічної кризи), значною мірою вичерпані. Щоб зберегти високий рівень зростання виробництва, потрібна ефективна політика держави (виконавчої та законодавчої влади), яка протягом 2004-2005 рр. повинна забезпечити закріплення щорічних темпів зростання ВВП на рівні 6-7%, інвестицій в основний капітал - 10-12%, інфляції - 5-6%, реальних наявних доходів населення - 7-8%. У цей період необхідно завершити формування базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової та ефективної конкуренції.

Головним у соціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок стимулювання випереджальних темпів зростання заробітної плати, посилення адресності соціальної підтримки. Водночас, відчутне поліпшення життя людей можливе лише за умови успішного функціонування та розвитку реальної економіки.

Другий етап (2006-2009 рр.) - період розгорнутого економічного розвитку на основі здійснення комплексної модернізації підприємств, утвердження принципів та механізмів структурно-інноваційної моделі соціально орієнтованої економіки, упорядкування відносин власності, глибокої демократизації суспільних процесів. За ці роки необхідно забезпечити збільшення середньорічних темпів приросту ВВП до 7,1%. Водночас мають залишатися високими (до 12-13%) темпи зростання інвестицій в основний капітал. Середньорічний рівень інфляції має бути знижений до 4--5%. Зберігатиметься високий рівень зростання реальних доходів населення - у межах 7-8% за рік.

Третій етап (2010-2015 рр.) - період закріплення стійких темпів зростання з акцентами на вирішення широкого комплексу проблем поліпшення добробуту населення, прискореної реалізації структурних завдань євроінтеграційного курсу України. У зазначений період середньорічні темпи зростання ВВП становитимуть 6%, інвестицій в основний капітал - 11,7%, реальних доходів населення 6,0%. Інфляція в середньому за рік зменшиться до 3-4%.

Прогнози першого, другого та третього етапів економічної динаміки характеризують базовий варіант розвитку української економіки. Відповідно до цього сценарію Україна матиме сприятливі передумови розвитку економіки і на віддаленішу перспективу(табл.2.1.)

Прогноз основних макроіндикаторів економіки України до 2015 р. за базовим сценарієм

Показники	Роки та періоди середньорічної динаміки
	Фактичні дані	Прогноз
	1999	2000	2001	2002	2003	2004-2005	2006-2009	2010-2015
Зміна реальних макропоказників
ВВП,%	-0,2	5,9	9,2	5,2	9,3	4,9	7,2	5,7
Кінцеві споживчі витрати,%	-3,7	2	9,3	5	12,9	3,9	5,5	4,5
домогосподарств	-1,9	2,5	9,6	9,5	12,6	4,7	6,8	5,4
Валове нагромадження основного капіталу,%	0,1	12,4	6,2	3,4	12,2	8,7	11,8	10,8
Інвестиції в основний капітал	0,4	14,4	20,8	8,9	27,7	12	12,6	11,8
Основні фонди,%	1,3	1	2,4	1,1	1	2,1	2,5	3,6
Експорт товарів і послуг,%	-7,3	12,8	9,5	10,7	24	6,1	6,6	5,6
Імпорт товарів і послуг,%	-19,1	17,8	14,2	5	28,3	8,1	6,8	5,4
Ціни та обмінний курс
Обмінний курс, середній за період, грн./дол. США	4,13	5,44	5,37	5,33	5,33	5,45	5,58	5,75
Гроші та кредит
Ставка рефінансування НБУ,% річних	44	29,6	20,2	9,2	7	6,7	6	5,3
Відсоткова ставка за кредитами,% річних	53,4	40,3	31,9	24,8	17,9	16,5	13	9,2
Відсоткова ставка за депозитами,% річних	20,7	13,5	11,2	7,8 ...

Подобные документы

• Здійснення державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів

  Завдання та опис етапів процесу аудиту виконання бюджету. Джерела інформації та мета складання програми аудиту, структура аудиторського звіту. Опис типових порушень. Проблеми та напрями вдосконалення роботи органів державного фінансового контролю.
  
  курсовая работа [51,8 K], добавлен 16.01.2011
  

• Організація аудиту ефективності в системі зовнішнього державного фінансового контролю

  Результативність — міра відповідності фактичних результатів діяльності розпорядника, одержувача бюджетних коштів запланованим економічним результатам. Порядок ознайомлення керівництва організацій, що перевіряються, з результатами аудиту ефективності.
  
  статья [17,7 K], добавлен 24.04.2018
  

• Організація і проведення державного фінансового аудиту касових операцій в Долинському САЛГ

  Мета і завдання державного фінансового аудиту касових операцій. Типові порушення, що виявляються в процесі державного фінансового аудиту. Характеристика перевірки ефективності використання державних коштів для здійснення касових операцій Долинським САЛГ.
  
  курсовая работа [152,0 K], добавлен 25.04.2015
  

• Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах

  Фінансова звітність як джерело інформації про стан підприємства, її призначення та функції. Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах. Аналіз діяльності підприємства за даними звітності. Охорона праці та навколишнього середовища.
  
  дипломная работа [240,6 K], добавлен 20.11.2013
  

• Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства

  Організація діяльності аудиторів та аудиторських фірм та інформаційне забезпечення аудиту. Організація і методика проведення аудиту праці та її оплати. Трудова угода. Звіт про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства.
  
  контрольная работа [38,8 K], добавлен 13.08.2008
  

• Аудит в комп’ютерному середовищі

  Методика аудиту в середовищі електронної обробки даних. Характеристика автоматизованих систем обробки економічної інформації, функціонування та принципи побудови. Організація і методика виконання аналітичних процедур. Автоматизація робочого місця.
  
  курсовая работа [35,8 K], добавлен 25.05.2009
  

• Організація бухгалтерського обліку та оформлення фінансової звітності у бюджетних установах

  Зміст та етапи розвитку бухгалтерського обліку, його форми та принципи, особливості організації в бюджетних установах. Облікова політика підприємств. Сучасні підходи до складання фінансової звітності. Основи регулювання та контролю бухгалтерського обліку.
  
  курсовая работа [415,8 K], добавлен 04.08.2011
  

• Аудит та фінансовий облік підприємства, яке займається неспеціалізованою оптовою торгівлею

  Підстави проведення аудиту, його нормативно-правове регулювання та організаційні етапи. Складання плану аудиту, встановлення обсягу та видів перевірки та фінансового обліку. Дослідження методики аудиту готівково-розрахункових операцій оптової торгівлі.
  
  отчет по практике [515,0 K], добавлен 27.06.2023
  

• Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання

  Загальні поняття формування кошторису бюджетних установ. Бюджетна класифікація: призначення та зміст доходів і видатків. Основні принципи та порядок фінансування бюджетних установ. Методика складання проекту кошторису бюджетної установи, аналіз видатків.
  
  курсовая работа [171,0 K], добавлен 05.11.2010
  

• Організація аудиту загальновиробничих витрат

  Дослідження організації виробництва та системи бухгалтерського обліку на підприємстві, визначення аудиторського ризику та суттєвості. Перелік об'єктів аудиту загальновиробничих витрат. Аналіз методики складання планів та програм фінансових перевірок.
  
  курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.11.2012
  

• Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах

  Особливості бухгалтерського обліку в бюджетних установах, забезпечення збереження державного майна як його основна мета. Суб'єкти нормативного регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Норми національних стандартів бухгалтерського обліку.
  
  контрольная работа [24,0 K], добавлен 25.10.2010
  

• Організація і методика проведення аудиту (на прикладі ПРАТ АПК "Зоря")

  Завдання та інформаційна база аудиту амортизації. Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю ПРАТ АПК "Зоря". Стан внутрішнього контролю за формуванням та обліком доходів. Методика аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
  
  курсовая работа [155,8 K], добавлен 04.02.2013
  

• Внутрішній аудит

  Мета та завдання внутрішнього аудиту, його стандартизація на сучасному етапі. Організація та служби внутрішнього аудиту, методичні прийоми, реалізація результатів. Посадові обов’язки внутрішнього аудитора. Загальний план внутрішнього аудиту ПП "Еталон".
  
  методичка [86,1 K], добавлен 22.11.2011
  

• Дослідження критеріїв оцінки фінансової звітності, нормативне регулювання аудиту і фінансової звітності і їх вплив на саму методику аудиту

  Вплив критеріїв підготовки фінансової звітності на організацію проведення аудиту. Організація контролю якості, розробка нових стандартів. Моделі побудови системи нагляду за професією аудитора. Перспективи розвитку ринку аудиторських послуг в Україні.
  
  контрольная работа [28,8 K], добавлен 24.01.2011
  

• Організація внутрішнього контролю та аудиту на підприємстві (на прикладі Хлібокомбінату Березнівського районного споживчого товариства)

  Завдання та інформаційна база аудиту нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Стан внутрішнього контролю за формуванням та обліком запасів на підприємстві. Методика аудиту поточних зобов'язань за розрахунками зі страхування та основних засобів.
  
  курсовая работа [146,8 K], добавлен 10.04.2014
  

• Удосконалення методики складання та аудит фінансової звітності

  Нормативне регулювання обліку і аудиту фінансової звітності. Організація та методика складання форми звітності №1 "Баланс" та №2 "Звіт по фінансові результати" на підприємстві. Методика проведення та документальне оформлення аудиту фінансової звітності.
  
  дипломная работа [609,7 K], добавлен 06.11.2011
  

• Ведення аудиту на підприємстві

  Способи та методи контролю за веденням обліку та документації на підприємстві. Нормативно-законодавчі аспекти організації аудиту. Проблеми внутрішнього аудиту на підприємстві, шляхи їх вирішення. Організація та контроль за складанням фінансової звітності.
  
  курсовая работа [166,6 K], добавлен 12.01.2012
  

• Методика аудиту грошових коштів

  Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.
  
  курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.01.2009
  

• Організація і методика аудиту обліку грошових коштів на прикладі ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"

  Законодавчо-нормативне регулювання аудиту грошових коштів. Аналіз показників діяльності і фінансової стійкості підприємства та визначення зон аудиторського ризику. Планування аудиту грошових коштів та перевірка їх обліку. Складання аудиторського висновку.
  
  курсовая работа [443,3 K], добавлен 21.12.2013
  

• Організація і методика аудиту (на прикладі приватного підприємства інституту "Рівнеагропроект")

  Завдання та інформаційна база аудиту дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом. Конкретні завдання аудиту. Перелік інформації, що належить до отримання при перевірці. Характеристика системи внутрішнього контролю інституту "Рівнеагропроект".
  
  курсовая работа [68,7 K], добавлен 11.11.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам