Організація і методика обліку та внутрішньогосподарського контролю розрахунків з оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр

за спеціальністю 8.03050901 «Облік і аудит»

Організація і методика обліку та внутрішньогосподарського контролю розрахунків з оплати праці

Виконав студент 5 курсу, група - МОА-11 А.В.Большешальська

Керівник дипломної роботи Ф.О.Журавка

Консультант з охорони праці та

безпеки в надзвичайних ситуаціях Г.О. Пересадько

Суми - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Економічна сутність, функції, види та форми оплати праці

1.2 Нормативно-правове регулювання оплати праці та її обліку

1.3 Розрахунки з оплати праці як об'єкт обліку і внутрішньогосподарського контролю

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ (НА ПРИКЛАДІ ПП НТЦ «ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ»)

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Методика нарахування та утримання при розрахунку заробітної плати

2.3 Особливості організації первинного, синтетичного та аналітичного обліку виплат працівникам на підприємстві

2.4 Особливості організації внутрішньогосподарського контролю розрахунків з оплати праці

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

3.1 Пропозиції щодо удосконалення синтетичного, аналітичного та первинного обліку розрахунків з оплати праці на ПП НТЦ «Промтехкомплект»

3.2 Удосконалення організації обліку виплат відпускних сум працівникам підприємства

3.3 Шляхи удосконалення організації внутрішньогосподарського контролю підприємства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Система управління охороною праці на підприємстві

4.2 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Для успішного функцioнувaння в умовах ринкової економіки підприємству нeoбхідно мати такий тип економічної поведінки, що дозвoляв би адаптувaтися до динамiчних умов зовнішнього середoвища. При цьому особливy роль відіграє застосування ефективних методів управління працею, які б забезпечували зацікавленість працівників у високопродуктивній праці й поліпшенні кінцевих результатів діяльності підприємства. На сучасному етапі основним засобом формування такої зацікавленості є оплата праці, яка відображає кількість і якість витраченої працівником праці.

Заробітна плата має важливе значення в системі обліку на підприємстві, вона є основним джерелом доходів робітників підприємств.

Проблема організації оплати праці на підприємстві є однією з найбільш гострих, оскільки в умовах спаду продажів, скорочення чисельності працівників відбуваються зміни в організації праці та її оплати. Саме тому актуальною є проблема удосконалення організації обліку розрахунків з оплати праці. оплата праця нарахування облік

На сьогоднішній день багато науковців досліджують питання оплати праці, проблему її організації та нормативно-правового забезпечення, документування розрахунків з оплати праці, удосконалення організаційно - економічного механізму управління оплатою праці.

Серед науковців, які приділяють особливу увагу дослідженням обліку праці та її оплати є Абалкін Л. І., Бутинець Ф. Ф., Волгін М. О., Генкін Б. М., Голов С. Ф., Гончарова А. В., Калина А. В., Капустін Є. І., Карпухін Д. М., Колосова Р. П., Маневич Ю. Л., Мошенський М. Г., Нікіфорова А. А., Погосян Г. Р., Ракоті В. Д., Семенов Г. А., Сотченко Ю.К. та інші.

Враховуючи напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених, все ж таки багато питань з обліку розрахунків з працівниками залишаються невирішеними, тому вони потребують подальшого наукового дослідження.

До питань, що залишаються дискусійними можна віднести зокрема питання організації обліку нарахувань та утримань з заробітної плати працівників, автоматизації розрахунків з персоналом.

Актуальним залишається визначення основних завдань щодо вдосконалення організації розрахунків з оплати праці, проблема оптимізації використання трудових ресурсів, зменшення втрат робочого часу, підвищення продуктивності працюючих.

Метою дипломної роботи є вивчення стану організації і методики бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю розрахунків з оплати праці на підприємстві і визначення шляхів їх вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети дипломної роботи визначено такі завдання:

– дослідити теоретичні аспекти організації і методики обліку розрахунків з оплати праці;

– оцінити систему внутрішньогосподарського контролю розрахунків з оплати праці;

– ознайомитися з нормативно-правовими засадами бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю оплати праці на підприємстві;

– дослідити фінансово-економічний стан підприємства на підставі аналізу фінансової звітності;

– з'ясувати реальний стан обліку та контролю оплати праці на підприємстві;

– визначити основні проблеми організації обліку та контролю розрахунків за виплатами працівникам та запропонувати шляхи їх удосконалення на досліджуваному підприємстві;

– провести аналіз системи охорони праці на підприємстві, дослідити умови праці та безпеку у надзвичайних ситуаціях.

Об'єктом дослідження є система розрахунків з оплати праці на приватному підприємстві науково-технічному центрі «Промтехкомплект» м. Суми.

Предметом дослідження є організація та методика обліку і контролю оплати праці на підприємстві в сучасних умовах господарювання.

У дипломній роботі були використані такі методи дослідження як системний аналіз - для деталізації і розчленування об'єкта дослідження на окремі важливі складові елементи; синтез - для узагальнення різних аспектів обліку і аналізу розрахунків з оплати праці; дослідження документів та реєстрів обліку за формою і змістом - для виявлення їхньої відповідності щодо інформаційної ємності адекватного вимогам стандартів; аналітичні розрахунки; порівняння - для зіставлення даних у динаміці; групування для визначення залежності показників одне від одного; середніх і відносних величин при аналізі розрахунків по оплаті праці.

Теоретичною та методологічною основою написання дипломної роботи є джерела навчальної, монографічної та періодичної літератури з обраної теми, а також нормативно-правові документи з обліку розрахунків за виплатами працівникам.

Практична частина дипломної роботи виконана на базі внутрішніх нормативних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку, фінансової звітності та первинної документації, яка характеризує особливості розрахунків за виплатами працівникам ПП НТЦ «Промтехкомплект».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Економічна сутність, функції, види та форми оплати праці

Оплата праці є важливою складовою ринкових відносин, концентрованим вираженням ефективності економіки і соціальної політики держави, інтегральним показником якості та результативності реформи. Оплата праці як багатоаспектна категорія покликана відігравати значну роль в житті суспільства. З одного боку, оплата праці є основним джерелом доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація зацікавлює працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Отже, оплата праці є однією з найскладніших категорій, яка відбиває різнобічні інтереси сторін суспільно-трудових відносин - працівників, роботодавців та держави.

Особливість оплати праці як економічної категорії полягає в вирішенні нею щонайменше двох життєво важливих проблем: по-перше, відтворення робочої сили, по-друге, мотивації до праці, а, відповідно, і зацікавленості працівників в результативності діяльності своїх організацій, а відтак, розвитку економіки регіонів, країни і суспільства вцілому.

Нині в законодавстві терміни «оплата праця» і «заробітна плата» застосовуються як синоніми.

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата.

У сучасній економічній літературі відсутнє загальноприйняте визначення заробітної плати. Найпоширенішими визначеннями заpобітної плати, наведеними в літерaтурниx джерелах є:

- заробітна плата - сукупність виплат в грошовій (валютній) і (або) натуральній формі, отриманих робітником за певний період часу [27];

- заробітна плата - частина вартості у грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам залежно від кількості і якості затраченої ними праці [63];

- винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку було виконано або має бути виконано [26].

Останнє визначення найточніше відповідає трактуванню заробітної плати в Законі України «Про оплату праці», де заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [55].

Запропонуємо власне визначення заробітної плати, поєднавши усі вищевикладені.

Отже, на нашу думку, заробітною платою можна вважати винагороду у натуральній чи грошовій формі, що виплачується працівнику роботодавцем залежно від кількості та якості виконаної ним роботи.

Рoзміp заробiтної плaти залeжить вiд cкладності й умов викoнyваної pоботи, професійно-ділoвих якостей працівника, резyльтaтiв йoго пpаці та гоcподаpської діяльноcтi підпpиємcтвa, уcтанoви, оpганiзацiї [22].

Деpжава здійcнює рeгулювaння оплaти працi пpацівників підпpиємcтв усіx фоpм власностi шляхом устанoвлeння розмiру мінімальнoї заpобітної плати й іншиx держaвних нoрм i гаpантій, уcтановлення yмов i розміpів оплaти пpаці керiвників підприємcтв, заcнованих на державнiй, комyнальній власнoсті, працівникiв підприємcтв, устaнов i органiзацій, які фінанcуються aбо дотуються з бюджeту, а також шляxом оподaткування дохoдів працiвників.

На всіx іншиx підприємстваx фоpми та розміpи зарoбітної плaти yстановлює влаcник або yповноважений ним oрган. Вoни погоджyються з трудoвим колeктивом шляxом yкладання колективнoго договоpу (ст. 97 КЗпП) [22].

Заробітна плата виконує ряд функцій:

– відтворювальну;

- стимулюючу;

- регулюючу;

- соціальну;

- вимірювально-розподільчу;

- ресурсно-розміщувальну;

- формування платоспроможного попиту населення.

Відтворювальну функцію заробітна плата виконує як основне джерело доходів населення. Розміри заробітної плати повинні забезпечувати відновлення працездатності населення, розвиток їх фізичних і духовних сил на основі постійного розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Високооплачувана праця створює матеріальну зацікавленість персоналу підприємства в трудовій активності і підвищенні своєї кваліфікації.

Регулююча функція заробітної плати встановлює залежність оплати праці від кваліфікації, ступеня її складності, напруженості завдань.

Соціальна функція заробітної плати характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, але й моральним фактором. Сам факт отримання більш високої заробітної плати передбачає визнання більших заслуг робітника перед колективом у створенні продукції, більшої ваги трудового вкладу працівника в суспільне виробництво. Соціальна функція реалізує принцип соціальної справедливості щодо одержання доходів, тобто за однакову роботу робітники одержують однакову зарплату.

Вимірювально-розподільна функція призначена для відображення міри живої праці при розподілі фонду споживання між найманими робітниками і власниками засобів виробництва.

Зміст ресурсно-розміщувальної функції полягає в оптимізації розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах (міграції).

Функція формування платоспроможного попиту населення -ув'язування платоспроможності попиту і виробництва споживчих товарів. Платоспроможний попит формується під впливом двох основних факторів потреб і доходів суспільства. Тому за допомогою заробітної плати встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

Всі перелічені функції тісно взаємопов'язані, й лише при їх сукупному виконанні досягається ефективна організація заробітної плати. Будь-яке протиставлення, якоїсь із перелічених функцій сприяє розвитку кризових явищ в країні [29].

В основi побyдови буxгалтерського обліку заробітнoї плати лежaть системи показників, розрахунків та докyментацiя.

Оснoвними показниками облiку пpаці та її оплати є:

- чисельніcть працюючиx рiзних пpофесій;

- їx кваліфiкація;

- витpати робочoго часy у годиннo-дняx;

- кількість виробіткy абo обсяг виконаниx робiт;

- розмір фондy оплати пpаці різним категoріям робітникiв за видами нарахувань;

- преміальні виплати;

- розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток;

- виплати на соціальне страхування працюючих;

- розмір відрахувань за їх видами [70].

Згідно з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців [47].

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Вона включає:

- доплати;

- надбавки;

- гарантійні та компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством;

- премії пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановленні зазначеними актами норми [47].

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводиться оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) тобто є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

З точки зору українського законодавства, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб [55].

Розміри мінімальної заробітної плати для працездатних осіб на 2012 рік наведені у табл.1.1.

Розмір прожиткового мінімуму встановлюється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет» на відповідний рік. Розрахунок прожиткового мінімуму здійснюється з використанням вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик (набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та набір послуг).

Таблиця 1.1 - Розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб у 2012 році

Період	Розмір мінімальної заробітної плати	Розмір погодинної оплати праці
з 01.01.2012 року	1073	6,43
з 01.04.2012 року	1094	6,56
з 01.07.2012 року	1102	6,61
з 01.10.2012 року	1118	6,7
з 01.12.2012 року	1134	6,8

Розрізняють номінальну, реальну заробітну плату та реальні доходи працівників. Відповідно під номінальною заробітною платою розуміють суму коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості, якості затраченої ними праці, результатів праці [20].

Відповідно до Кодексу Законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик [22].

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці [6].

Тарифна система оплати праці застосовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а для розподілу працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми та системи оплати праці. Основні форми та системи оплати праці наведені на рис.1.1.

Рисунок 1.1 - Форми та системи оплати праці

На підприємствах України застосовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну.

На основі погодинної і відрядної форм оплати праці підприємства застосовують різні, часом надто складні, системи оплати праці, які спрямовані на стимулювання зростання кількості та якості вироблюваної продукції, на інтенсифікацію праці. За їх допомогою власники підприємств намагаються зацікавити найманих працівників у найбільшій віддачі, у найкращому виконанні своїх трудових обов'язків, в ініціативності та винахідливості [18].

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників [6].

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці: проста почасова та почасово-преміальна.

При простій почасовій оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

При почасово-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування працівниками-погодинниками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання [13].

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми [22].

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробітку.

Заробіток визначається множенням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку [34].

Відрядна форма оплати праці містить такі системи: пряма відрядна, преміальна, прогресивна, акордна та бригадна.

Пряма відрядна система - це система, у разі застосування якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію).

Відрядно-преміальна система - це різновид відрядної форми оплати праці, за якого понад заробітну плату, належну за виконану роботу виплачується премія.

Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату праці за роботу, виконану у межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норму, - за прогресивно-зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм.

Акордна система оплата праці - це різновид відрядної форми, за якого норма та розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а за весь комплекс робіт.

Відрядна бригадна система оплати праці - це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою [6].

Форми i системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови винагороди й інших виплат установлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм i гарантій, передбачених законодавством. Якщо колективний договір не укладено, власник зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом [22].

Конкретні розміри тарифних ставок, окладів, розрядних розцінок, а також надбавок, доплат i премій установлюються власником або уповноваженим ним органом. Власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені законодавством i колективним договором.

Отже, оплата праці є однією з найскладніших категорій, яка відбиває різнобічні інтереси сторін суспільно-трудових відносин - працівників, роботодавців та держави.

1.2 Нормативно-правове регулювання оплати праці та її обліку

В умовах ринкового господарювання, відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку країни істотно змінюється і політика в області оплати праці, соціальної підтримки і захисту працівників. Багато функцій держави щодо реалізації цієї політики передані безпосередньо підприємствам, які самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів.

Нормативне регулювання діяльності підприємств і організацій покликане забезпечити правильне й однакове ведення бухгалтерського обліку.

Ринкові умови вимагають вступу підприємств, кредитних установ, інших об'єктів у договірні відносини з використанням майна, коштів, проведенням комерційних операцій та залученням інвестицій. Довірчість цих відносин повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію.

Трудові відносини в Україні регулюються численними законодавчими та нормативними актами. Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У статтях 43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму [24].

Облік розрахунків з оплати праці є досить складною ділянкою обліку, яка вимагає досить ретельного організаційного забезпечення.

До основних норм діючого законодавства, що юридично регулюють розрахунки з оплати праці можна віднести:

- Кодекс Законів про Працю [22];

- Закон України «Про оплату праці» [55];

- Закон України «Про відпустки» [45];

- Закон України «Про охорону праці» [56].

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини [22].

Основним документом, який визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці є Закон України «Про оплату праці». Він спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати [55].

28 жовтня 2003 року було прийнято положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 26, в якому розкрито порядок відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності виплат працівникам.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями-підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Таким чином, основним завданням П(С)БО 26 є забезпечення чіткої та повної інформації про всі виплати працівникам [39].

Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи [45].

Особливо важливим у сучасних умовах господарювання є Закон України «Про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [56].

Позитивним явищем щодо регулювання доходів та оплати праці в Україні можна вважати законодавче регулювання інфляції. Рівень інфляції в країні постійно коливається, а саме в більшості випадків зростає, тому доходи громадян частково знецінюються. Примусова індексація доходів працівників почалася із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 р. Ця постанова стала позитивним фактором, який вплинув на незначне, але, все ж таки на збільшення доходів громадян [49].

Питання оплати праці регулюються досить широким колом нормативних документів, основні з яких наведені у табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Діюча нормативно-правова база з питань оплати праці

Нормативний документ	Зміст та використання в обліково-аналітичному процесі
Конституція України від 28.06.1996 р.	Регулює основні права та обов'язки громадян України, визначає право громадянина на працю та її оплату
Господарський Кодекс України №436-IV від 16.01.2003 р.	Розмежовує види підприємств взалежності від засновників та інших факторів, визначає форми організації бухгалтерського обліку в залежності від типу підприємства
Цивільний Кодекс України №435-ІV від 16.01.2003 р.	Визначає основні аспекти юридичних стосунків підприємств, регулює правові взаємовідносини між підприємствами та працівниками
Податковий кодекс України №2755-VI вiд 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями	Визначає порядок оподаткування всіх видів доходів фізичних осіб, розмір податкової соціальної пільги, розрахунок податку з доходів працівників, складання звітності по податку з доходів працівників
Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР зі змінами та доповненнями	Визначає сутність та принципи оплати праці в України, регулює економічні, правові, організаційні основи оплати праці працівників, які знаходяться в трудових відносинах
Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р.	Визначає порядок організації бухгалтерського обліку на підприємствах різних галузей в Україні, регулює організацію бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вiд 08.07.2010 р. №2464-VI	Визначає платників, порядок стягнення та використання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосовується для правильного розрахунку розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджене Наказом Мінфіну України від 31.01.2000 р. №20	Визначає методологічні засади формування в обліку інформації про зобов'язання підприємства, та її розкриття в фінансовій звітності, регулює порядок обліку довгострокових та поточних зобов'язань підприємства
П(С)БО 26 «Виплати працівниками», затверджене Наказом Мінфіну України від 28.10.2003 р. №601	Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати працівникам, регулює порядок виплат в грошовій та негрошовій формах працівникам за виконану роботу

Локальне і індивідуально-договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. №3356-XII (зі змінами та доповненнями).

Під колективним договором розуміють усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, а з іншого - однією чи кількома організаціями працівників, належним чином обраних і уповноважених згідно із законодавством країни [53].

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється :

– Міністерством праці України та його органами;

– фінансовими органами;

– органами Державної податкової інспекції;

– професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників.

Вказаною нормативною базою, яка регулює розрахунки та їх відображення у обліку та звітності має бути забезпечено кожне робоче місце бухгалтера, відповідального за певну ділянку обліку розрахунків. Нормативна база на робочому місці може бути представлена як у документальному, так і в електронному вигляді. Наявність такої бази у документальному вигляді є обов'язковою, так як полегшує роботу працівників бухгалтерії по розрахункам з оплати праці.

1.3 Розрахунки з оплати праці як об'єкт обліку і внутрішньогосподарського контролю

Заробітна плата - це точка перетину інтересів багатьох: підприємства, працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати, тому важко переоцінити значення роботи бухгалтера, пов'язаної з обліком розрахунків з оплати праці. Вона, зазвичай, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок і порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Є тільки один спосіб уникнути таких помилок - абсолютно точно знати, як виконувати будь-які розрахунки, пов'язані із заробітною платою.

Питання нарахування заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства. З одного боку, це пов'язано зі ставленням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата слугує основним джерелом матеріальних благ. З іншого боку, з тою обставиною, що суми, які спрямовує підприємство на оплату праці, так чи інакше слугують мірою, що визначає надходження податків і обов'язкових зборів у бюджет і цільові фонди.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання); правильне нарахування і розподіл за напрямками витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань до Пенсійного фонду України [73].

Оплата праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності й господарювання, регулюється, з одного боку, шляхом встановлення державного розміру мінімальної заробітної плати, норм, гарантій і компенсацій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, які фінансує бюджет, умов і розмірів оплати праці керівників державних підприємств, оподаткування прибутків працівників, з іншого - угодами, які укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях і на підприємстві.

Регулювання оплати праці на рівні підприємства передбачає розроблення, затвердження й застосування внутрішніх (локальних) нормативних документів, зокрема положень: про оплату праці, про преміювання за виконання виробничих завдань і функцій, про винагороду за підсумками роботи за рік тощо.

Ці положення розробляються відділом організації праці й заробітної плати та затверджуються, як правило, наказом керівника підприємства.

Для проведення розрахунків з оплати праці підприємство згідно з установчими документами, розробляє штатний розпис - внутрішній нормативний документ, у якому викладено перелік посад (професій), передбачених на підприємстві, із зазначенням їх посадових окладів [60].

Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій [6].

Облік особового складу працівників здійснює відділ кадрів. Обліку підлягають усі працівники підрозділів незалежно від робіт, які вони виконують, та посад, що обіймають [64].

З 1 січня 2009 р. набув чинності наказ Держкомстату України (нині - Державної служби статистики) від 05.12. 2008 р., №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», який затвердив нові типові форми для ведення кадрового обліку, обліку використання робочого часу і розрахунків з працівниками із заробітної плати (табл. 1.3) [21].

Протягом місяця відбувається підготовка та опрацювання первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці. Після їх розрахункової обробки складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями [18].

Таблиця 1.3 - Типові форми первинної облікової документації з обліку розрахунків з оплати праці підприємств, установ, організацій

Типова форма	Назва документа	Сутність документа	Особливості документообігу
№П-1	Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу	Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу застосовується для обліку прийнятих на роботу	Заповнюється у відділі кадрів на всіх працівників
№П-2	Особова картка працівника	Містить особисті дані працівника	На підставі підписаного наказу про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку -особову картку працівника; робить відповідні записи в трудову книжку; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ
№П-3	Наказ (розпорядження) про надання відпустки	Застосовується для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам відповідно до чинних законодавчих актів і колективних договорів, графіків відпусток	На підставі наказу про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку
№П-4	Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору	Застосовується при звільненні працівників	На підставі наказу про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником
№П-5	Табель обліку використання робочого часу	Облік використання робочого часу, контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах	Ці документи здають до бухгалтерії для нарахування заробітної плати
№П-6	Розрахунково-платіжна відомість працівника	1) за ними здійснюються розрахунки з робітниками та службовцями; 2) вони є формою аналітичного обліку до рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»	Заповнюються в бухгалтерії
№П-7	Розрахунково - платіжна відомість (зведена)

Наступним етапом облікової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності.

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працівникам і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Для обліку зарплати та розрахунків з працівниками використовується рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». На ньому ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який належить як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1591 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» викладено у новій редакції План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [35].

Оновлений План рахунків не містить субрахунків, але підприємства можуть самостійно вводити субрахунки, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності, а також використовувати субрахунки, визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків (наказ Міністерства фінансів №291 від 30.11.99 р.) [47].

Враховуючи субрахунки, що існували до нововведень можна стверджувати, що на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» мають вестися розрахунки за заробітною платою, з депонентами, розрахунки за іншими виплатами.

На рахунку 66 відображають заробітну плату, нараховану за поточний місяць, не виплачену вчасно, інші виплати працівникам, зокрема розрахунки за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, а саме допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу. Кредитове сальдо рахунку показує залишок заборгованості із заробітної плати [30].

Для управління підприємством та з метою поліпшення організації праці та її оплати, аналізу резервів зниження витрат на оплату праці, підвищення продуктивності та розрахунків з кожним окремим працівником важливе значення має аналітичний облік праці, заробітної плати та розрахунків з персоналом.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівникові, видах виплат і утримань. Сума нарахованих заробітних плат по всіх працівниках дорівнює обороту по кредиту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» за звітний період. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої заробітної плати дорівнюватиме обороту по дебету рахунку 66. Кредитове сальдо цього рахунку дорівнюватиме сумі в графі розрахунково-платіжної відомості «Сума, що належить до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Розрахункові або розрахунково-платіжні відомості складають за кожним структурним підрозділом у розрізі категорій персоналу і табельних номерів працівників [25].

Відображення затрат підприємства, зокрема і затрат на оплату праці, можна здійснювати трьома способами:

- за допомогою рахунків тільки класу 9 «Витрати діяльності»;

- за допомогою рахунків 8 і 9 класів;

- малими і неприбутковими підприємствами - тільки за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Склад витрат на оплату праці встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 13.01.04 р. №5 [47].

Облік обов'язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65 «Розрахунки зі страхування». За кредитом відображається нарахування зборів, за дебетом - перерахування їх отримувачу та нарахування допомоги за рахунок коштів фондів соціального страхування.

Якщо підприємство є суб'єктом малого підприємництва, то нарахування зборів відображається на рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи».

Якщо підприємство використовує рахунки тільки класу 9, то нарахування витрат на оплату праці й обов'язкових зборів відноситиметься до дебету відповідних рахунків:

- 23 «Виробництво» - оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у виробництві товарів (робіт, послуг) і відрахування на неї;

- 91 «Загальновиробничі витрати» - оплата праці апарату управління і

відрахування на неї;

– 92 «Адміністративні витрати» - оплата праці продавців, персоналу

відділу збуту, торгових агентів і відрахування на неї;

- 93 «Витрати на збут» - оплата праці працівників об'єктів соціально-культурного призначення і відрахування з неї;

- 949 «Інші витрати операційної діяльності» - інші нарахування працівникам і відрахування з них.

Найменш трудомістким під час обліку витрат на оплату праці є застосування рахунків класу 8 [72].

Деяку особливість має бухгалтерський облік сум оплати відпусток. З метою рівномірного включення майбутніх витрат до витрат звітного періоду підприємство може прийняти рішення про створення резерву відпусток [67]. Резерв на оплату відпусток має створюватися щомісяця. При цьому величина резерву визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці [31].

Щомісяця певна сума резерву в бухгалтерському обліку включається до складу витрат звітного періоду. В результаті, нараховуючи резерв, підприємство рівномірно включає суми відпускних до витрат звітного періоду і таким чином уникає їх різких коливань. При безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам сума відпускних уже не включається до витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок коштів сформованого резерву.

Крім обов'язкового резервування сум, підприємства на свій розсуд можуть створювати забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат [58].

Для обліку утримань із заробітної плати використовують рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» [70].

З метою надання інформації користувачам про діяльність підприємства для прийняття ефективних управлінських рішень проводять внутрішньогосподарський контроль.

Контроль виконує соціальну функцію в процесі управління незалежно від суспільно-політичного устрою, в умовах якого функціонує суб'єкт господарювання, та є об'єктивною необхідністю у врегулюванні соціально-трудових відносин, шляхом активізації механізму трудових ресурсів, з одного боку, та правильного розподілу витрат на їх відтворення з іншого [74].

Внутрішній контроль є однією із функцій управління господарською діяльністю підприємства. Організовуючи систему внутрішнього контролю на підприємстві необхідно дотримуватися системного підходу, що забезпечує його найбільшу результативність та, в свою чергу, визначає раціональність контрольної діяльності.

Суб'єктами внутрішньогосподарського контролю на підприємстві виступають особа або група осіб, які наділені відповідними правами та обов'язками зі здійснення контрольних функцій над об'єктами контролю.

Суб'єктами внутрішнього контролю виступають:

- суб'єкти організації (керівник, власник або підпорядкований йому орган - на них покладено обов'язок організувати контрольну діяльність на підприємстві);

- суб'єкти здійснення контролю (працівники підприємства, які підпорядковані керівнику підприємства та підрозділи апарату управління, на яких делеговано контрольні функції адміністрацією).

Управлінський персонал та бухгалтери виконують згідно своїх посадових інструкцій попередній, поточний та наступний контроль. Суб'єкти ведення бухгалтерського обліку виконують наступні контрольні процедури щодо облікового відображення фактів господарського життя з виплат працівникам в первинних документах, регістрах обліку й у регламентованих та управлінських звітах:

- перевірка дотримання чинного законодавства, норм колективного договору та соціального пакету стосовно облікового відображення виплат працівникам;

- встановлення правильності розрахунку величини соціальних гарантій, які залежать від продуктивності виконання трудових обов'язків;

- забезпечення єдиних методологічних засад облікового відображення виплат працівникам та формування й подання фінансової, податкової, статистичної та управлінської звітності щодо даного об'єкту облікового відображення звітності.

Бухгалтер здійснює перевірку законності виплат працівникам як відповідно до поданих документів, чинного законодавства, так і в межах затвердженого рівня виплат у колективному договорі.

Завдання внутрішньогосподарського контролю операцій з виплат працівникам підприємства:

- попередній контроль:

1) перевірка наявності трудових книжок працівників;

2) врахування пільг згідно переліку поданих документів, що надають на це право працівнику;

3) доцільність джерел фінансування соціально гарантованих виплат працівникам;

4) відповідність нормам чинного законодавства та внутрішнім документам операцій з виплат працівникам;

- поточний контроль:

1) контроль за повнотою та цільовим використанням коштів, спрямованих на соціальні заходи;

2) перевірка джерел здійснення виплат працівникам;

3) своєчасність погашення кредиторської заборгованості за виплатами працівникам;

4) правильність та повнота облікового відображення операцій з виплат працівникам в первинних документах, регістрах обліку, Головній книзі, бухгалтерській звітності;

- наступний контроль:

1) достовірність відображення операцій з виплат працівникам в системі бухгалтерського обліку та звітності (фінансовій, статистичній, податковій, управлінській);

2) оформлення первинних документів, облікових регістрів та Головної книги з дотриманням законодавчо встановлених вимог;

3) відповідність нарахованого і фактично виплаченого рівня заробітної плати та інших виплат чинному законодавству та іншим нормативним документам;

4) правильність розрахунків з фондами соціального страхування та бюджетами різних рівнів;

5) додержання термінів виплат працівникам, задекларованим в розпорядчих документах підприємства [74].

Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, слід зазначити, що від організації обліку оплати праці залежить якість, правдивість, справедливість, повнота і своєчасність розрахунків з персоналом з оплати праці.

Облік праці та заробітної плати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою оподаткування.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ (НА ПРИКЛАДІ ПП НТЦ «ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ»)

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Приватне підприємство науково-технічний центр «Промтехкомплект» (далі - ПП НТЦ «Промтехкомплект») було засноване у 2006 році, як суб'єкт малого підприємництва, підприємство з загальною чисельністю працюючих 40 чоловік. З 2011 року підприємство розширило свою діяльність, збільшилися обсяги реалізації та загальна виручка (дохід), чисельність працюючих зросла до 76 чоловік, тобто на сьогоднішній день підприємство можна охарактеризувати, як середнє.

Місцезнаходження підприємства - м. Суми, вул. Ковпака 4.

Дане підприємство створено з метою здійснення підприємницької діяльності та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів власника підприємства, а також з метою організації і координації, підвищення ефективності спільної підприємницької діяльності, взаємовигідного співробітництва.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банківських установах, круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, знак для товарів і послуг та інші реквізити.

Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством. Підприємство здійснює експортно-імпортні операції на договірних основах.

Загальний розмір статутного фонду ПП НТЦ «Промтехкомплект» на момент створення підприємства складав 30000 грн.

Основною діяльністю підприємства є виробництво та торгівля насосним обладнанням та запчастинами до нього.

Окрім вищезазначеної діяльності досліджуване підприємство має право займатися й іншими видами діяльності, що вказані у Статуті підприємства (Додаток А).

Предметом діяльності досліджуваного підприємства можуть бути:

- виробництво насосного обладнання та запчастин;

- виробництво продукції виробничо-технічного призначення;

- оптова та роздрібна торгівля насосами, електродвигунами та запчастинами до них;

- виконання проектно-конструкторських, дослідних, проектних, обчислювальних, виробничих, монтажних, ремонтних, реставраційних, інжинірингових та інших робіт і послуг;

- оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання та промислово-технічного призначення;

- зовнішньоекономічна діяльність, експорт власної та придбаної продукції, імпорт технологічного обладнання, сировини, матеріалів для статутної діяльності, а також товарів;

- та ін. діяльність, що не суперечить чинному законодавству України.

ПП НТЦ «Промтехкомплект» має свою організаційну структуру.

Вищим органом управління підприємства є його власник.

Виконавчий орган підприємства - дирекція яку очолює директор і який підзвітний власнику. До складу Дирекції входять головний бухгалтер та перший замісник директора.

Загалом підприємство поділене на відділи, зокрема відділ виробництва, конструкторський відділ, слюсарно-механічний, ремонтно-енергетичний, модельний та комерційний відділи. Кожен з них виконує свої функції та має свого керівника. Всі відділи підпорядковані головному інженеру, який, у свою чергу приймає розпорядження від директора підприємства. Вищою організаційною ланкою на підприємстві виступає група управління.

...