Теоретичні та методологічні аспекти обліку та аудиту виробничих запасів

Види продукції	2005р.	2006р.	2007р.
	Питома вага, ПВі	Порядковий номер по питомій вазі, і	2і-1	ПВі(2і-1)	Питома вага, ПВі	Порядковий номер по питомій вазі, і	2і-1	ПВі(2і-1)	Питома вага, ПВі	Порядковий номер по питомій вазі, і	2і-1	ПВі(2і-1)
Зерно	12,7	2	3	38,1	9,2	2	3	27,6	6,6	2	3	19,8
Соняшник	7,6	3	5	38	5,5	3	5	27,5	2,8	3	5	14,0
Соя	-	-	-	-	-	-	-	-	0,7	4	7	4,9
картопля	1,5	5	9	13,5	0,1	5	9	0,9	-	-	-	-
Овочі відкритого грунту	1,7	4	7	11,9	0,3	4	7	2,1	-	-	-	-
Овочі закритого грунту	76,5	1	1	76,5	84,9	1	1	84,9	89,9	1	1	89,9
РАЗОМ	100			178	100			143	100			128,6

Кс₂₀₀₄ = 100/178 = 0,562, ?К₁ = Кс₂₀₀₆-Кс₂₀₀₄ = 0,216,

Кс₂₀₀₅ = 100/143 = 0,699, ?К₂ = Кс₂₀₀₆-Кс₂₀₀₅ = 0,079.

Кс₂₀₀₆ = 100/128,6 = 0,778,

Аналізуючи дані таблиці 2.1.2 і 2.1.3 ми бачимо, що за всі три роки ТОВ „Красноградська овочева фабрика” мало поглиблений рівень спеціалізації. Більше 70 % проданої продукції становили овочі закритого ґрунту в 2007р. Рівень спеціалізації склав 0,778, що на 0,216 вище ніж в 2005 р. і на 0,079 вище від 2006 р.

Важливе значення для підприємства є ефективність роботи (табл. 2.1.4.).

Таблиця 2.1.4 Динаміка показників інтенсифікації сільськогосподарського виробництва ТОВ „Красноградська овочева фабрика”

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2007 р. у % до
				2005 р.	2006 р.
1. Рівень інтенсивності:
З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь:
- середньорічної вартості активів підприємства, тис.грн.	238,7	326,5	1661,2	695,9	508,8
- поточних виробничих витрат, тис.грн.	341,4	796,3	957,7	280,5	120,3
- у тому числі оплати праці, тис.грн	97,7	162,4	188,6	193,0	116,1
- затрат живої праці, тис.люд-год.	27,69	36,2	36,2	131,2	100
2.Результати інтенсифікації
З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь:
- валової продукції сільського господарства, тис.грн.	369,2	580	1158,3	313,7	199,7
- товарної продукції сільського господарства, тис.грн.	490,7	922,9	1867,8	380,6	202,4
- чистого прибутку, тис.грн.	3,8	10,4	811,0	21342,1	7798,1
3.Економічна ефективність інтенсифікації:
Валова продукція(грн) з розрахунку на:
100 грн основних засобів	154,66	177,65	69,7	45,1	39,2
100 грн поточних виробничих витрат	108,14	72,84	120,9	111,8	166,0
1 люд-год затрат праці	13,39	16,00	32,0	239,0	200,0
Одного середньорічного працівника	26,97	23,73	44,0	163,1	185,4
Рівень рентабельності, %	1,0	1,2	52,0	79,5	79,1
Норма прибутку, %	0,3	0,3	22,0	21,7	21,7
Чистий прибуток з розрахунку на 100 грн поточних витрат, грн	1,13	1,30	84,7	7495,6	6515,4

Проаналізувавши дані видно, що в 2007 році видно значно зріс порівняно з попередніми роками рівень інтенсивності,так середньорічна вартість активів з

розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2007 р. склала 1661,2 тис.грн., що на 595,9% більше ніж в 2005 р. І на 408,8% більше ніж в 2006 р. Вартість поточних виробничих витрат в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2007 р. становила 857,7 тис.грн., що на 180,5% більше ніж в 2005 р. і на 20,3% більше ніж в 2006 р. Зросли і затрати живої праці з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, які в 2007 р. становили 36,2 тис.люд-год., що на131,2% більше ніж в 2005 р.

Ці зміни вплинули на результати інтенсифікації.А саме, збільшилася в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь валова і товарна продукція та чистий прибуток. Так, валова продукція в 2007 р. становила 1158,3 тис.грн. в розрахунку на 100 га угідь, що на 213,7% більше ніж в 2005 р. і на 99,7% більше ніж в 2006 р. Товарна продукція в 2007 р. становила 1867,8 тис.грн, що на 280,6% та 102,4% більше ніж в 2005 і 2006 рр. відповідно. Чистий прибуток в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 2007 р. склав 811,0 тис.грн., що на 21242,1% та 7698,8% більше ніж в 2005 і 2006 рр. відповідно.

Покращились і загальні результати діяльності підприємства. Зріс рівень рентабельності виробництва з 1,0% в 2005 р. до 80,5% в 2007 р. Зросла і норма прибутку з 0,3% в 2005 р. до 22,0% в 2007 р. Чистий прибуток з розрахунку на 100 грн. поточних витрат в 2007 р. склав 84,7, що на 7395,6% та 6415,4% більше ніж в 2005 і 2006 рр. відповідно.

Аграрні підприємства України з метою ефективного функціонування гостро потребують оновлення матеріально-технічної бази. В умовах обмеженості власних джерел фінансування набуває актуальності розвиток довгострокового банківського кредитування. Можливість залучення аграрними підприємствами довгострокових банківських кредитів залежить від їх фінансового стану.

Ринкова економіка дає підприємствам повну свободу щодо розпорядження одержаними прибутками і, таким чином, зацікавлює товаровиробників у високоефективній діяльності. Однак, водночас ринок висуває жорсткі вимоги своїм суб'єктам. З повною реальною конкуренцією, яка особливо посилилась з переходом на наш ринок чисельних іноземних фірм, товаровиробники України змушені турбуватись про асортимент, якість і ціну вироблюваної продукції, шукати нові, більш ефективні форми господарювання, переходити на нові матеріально-, енерго- та людинозберігаючі технології, всілякими шляхами знижувати собівартість продукції, тобто підвищувати ефективність використання виробничого і фінансового капіталу. Тому в умовах формування ринкових відносин, розвитку фондового ринку особливо актуальними стають показники фінансового стану підприємства та їх оцінка.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї економічної діяльності підприємства, визначення його на ту чи іншу дату, допомагає відповісти на питання, наскільки правильно підприємство керувало фінансовими ресурсами на протязі періоду, як воно використовувало майно, яка структура цього майна, наскільки раціонально воно поєднувало власні та залучені джерела, наскільки ефективно використовувало власний капітал.

Фінансову діяльність підприємства складає сукупність операцій надходження та використання засобів у вартісній оцінці в процесі виробництва і реалізації продукції. Аналіз фінансового стану здійснюється з метою поліпшення організації фінансів і підвищення ефективності їх використання. Він тісно пов'язаний з аналізом використання виробничої програми за кількісними і якісними показниками, плану реалізації продукції, фінансових результатів цієї продукції. Чим вище показник виробництва та реалізації продукції, чим нижче їх собівартість, тим вище рентабельність і більший прибуток, тим кращий фінансовий стан підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства необхідно визначити стан розрахунків з дебіторами та кредиторами, визначити платоспроможність підприємства та ліквідність балансу. Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору короткострокової та довгострокової перспектив. В першому випадку критерієм оцінки фінансового стану виступає платоспроможність підприємства. Стан розрахунків, тобто аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей, відіграє величезну роль у формуванні фінансового стану будь-якого сільськогосподарського підприємства

Діяльність підприємства залежить насамперед від можливості його самостійно та своєчасно проводити розрахунки з кредиторами.

Платоспроможність підприємства - це здатність власними платіжними засобами погасити платіжні зобов'язання на певну дату.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, досягнутих для розрахунків по кредиторській заборгованості.

Визначимо платоспроможність ТОВ''Красноградська овочева фабрика'' Красноградського району Харківської області на початок і кінець 2007 року (табл. 2.1.5.).

Таблиця 2.1.5.Платоспроможність ТОВ „Красноградська овочева фабрика” у 2007 році, тис.грн

Показники	На початок	На кінець	Зміна(+,-)
Платіжні засоби
Грошові кошти та їх еквіваленти	6,8	24,2	+17,4
Готова продукція, товари	204,4	3,2	-201,2
Дебіторська заборгованість	390,7	604,1	+213,4
Разом платіжних засобів	601,9	631,5	+29,6
Платіжні зобов'язання
Короткострокові кредити	5200,0	3167,2	-2032,8
Розрахунки з кредиторами	1308,2	438,3	-869,9
Разом платіжних зобов'язань	6508,2	3605,5	-2902,7
Коефіцієнт платоспроможності	0,092	0,175	+0,083
Перевищення:
платіжних засобів	-	-	-
платіжних зобов'язань	5906,3	2974,0	-2932,3

Аналізуючи дані підприємства видно, що на кінець 2007 року платоспроможність підприємства зросла, оскільки відбулося збільшення платіжних засобів на кінець року на 29,6 тис.грн і зменшились платіжні зобов'язання на 2902,7 тис.грн. Проте, підприємство є неплатоспроможним, тому, що коефіцієнт платоспроможності як на кінець, так і на початок 2007 року менше за критичне значення - одиницю.

Основним джерелом даних для аналізу фінансового стану господарства є бухгалтерський баланс. Форма та зміст балансу, який буде використаний в подальшому аналізі фінансового стану ТОВ „Красноградська овочева фабрика” за 2007 рік. Саме тому наступним етапом аналізу буде визначення рівня фінансової стійкості за критеріями ліквідності на кінець 2005-2007 років (табл. 2.1.6)..

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу оцінити можливості господарства щодо миттєвого погашення своїх поточних зобов'язань. Його розраховують як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Нормативним значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності вважають рівень 0,2.

Таблиця 2.1.6. Показники ліквідності балансу ТОВ''Красноградська овочева фабрика'' в 2007 році, тис.грн

Показники	На початок	На кінець	Зміна (+,-)
1.Оборотні засоби
Перша група
Грошові кошти та їх еквіваленти	6,8	24,2	+17,4
Друга група
Дебіторська заборгованість	390,7	604,1	+213,4
Третя група
Запаси	1572,8	1631,0	+58,2
Всього оборотних засобів	1970,3	2259,3	+289,0
2. Поточні зобов'язання	6508,2	3605,5	-2902,7
3.Коефіцієнти ліквідності балансу:
- абсолютний	0,001	0,007	+0,006
- проміжний	0,061	0,174	+0,113
- загального покриття	0,303	0,627	+0,324

Річ у тім, що значні залишки грошових коштів на рахунках у банку чи касі можуть свідчити про неефективну політику щодо їх використання, невдало складені чи відсутні плани грошових потоків. Підприємству важливо мати наявні грошові кошти на дату відповідних платежів, але не завжди. Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності в звітному році (та і в минулому) значно нижче нормативу і становить 0,03, що в двічі більше ніж у минулому році, але це не означає покращення ліквідності балансу, а лише зміну структури поточних зобов'язань. Для більш повного визначення фінансового стану господарства необхідно обчислити показники ліквідності балансу на 2007 рік (абсолютний, проміжний, загального покриття), дати їм оцінку, використовуючи їх теоретичне значення .

Коефіцієнт проміжної ліквідності (як видно із його назви) відображає проміжну ліквідність підприємства. Він дорівнює відношенню грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань. Оптимальним вважають значення цього коефіцієнта у межах від 0,6 до 0.80. В звітному році значення коефіцієнта проміжної ліквідності знаходилося нижче норми і становило 0,061 і 0,174 відповідно на початок і кінці 2007 року. Це означає, що в разі необхідності

підприємство не може розрахуватися за своїми зобов'язаннями в повній мірі, реалізувавши фінансові інвестиції та отримавши дебіторську заборгованість.

Коефіцієнт загального покриття дорівнює відношенню всіх оборотних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань. Раніше вважалося, що коефіцієнт загального покриття не повинен бути меншим двох. Сьогодні відносно надійним вважається його рівень у межах 1,3--1,7. Так, значний вплив на можливості підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями виявляє структура та ліквідність матеріально-виробничих запасів, незавершеного виробництва. Тому при однаковому значенні коефіцієнта загального покриття реальна можливість може відрізнятися. Також необхідно враховувати тривалість обороту матеріально-виробничих запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості. Значення коефіцієнту загального покриття в ТОВ ”Красноградська овочева фабрика” становить на кінець звітного року 0,627, що значно нижче нормативу, а це звичайно негативно, бо не дає змогу погасити підприємству всі зобов'язання за рахунок реалізації оборотних активів. Ліквідність має важливе значення для підприємства не тільки для оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але є джерелом інформації про фінансовий стан для зовнішніх інвесторів (банківських установ).

Для підвищення рівня ліквідності балансу необхідно виконувати плани по реалізації продукції, підвищувати її якість, зменшувати витрати на її виробництво (собівартість). Крім того, необхідно дотримуватися суворої фінансової дисципліни, ефективно використовувати виробничий потенціал. Для більш детальної характеристики економічного стану підприємства необхідно також розглянути динаміку показників ділової активності капіталу (табл.2.1.7.).

Таблиця 2.1.7. Динаміка показників ділової активності капіталу ТОВ „Красноградська овочева фабрика”

№ п/п	Показник	Роки	Відхилення 2007 р. (+,-)
		2005 р.	2006 р.	2007 р.	2005 р.	2006 р.
1	Оборотність активів, ресурсовіддача	0,389	0,491	0,899	0,51	0,408
2	Оборотність дебіторської заборгованості	4,884	11,21	14,671	9,787	3,641
3	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	75	33	25	-580	-8
4	Оборотність кредиторської заборгованості	5,033	3,414	12,017	6,984	8,603
5	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	73	107	30	-43	-77
6	Оборотність запасів	1,708	2,840	3,229	1,521	0,389
7	Тривалість обороту запасів	214	129	113	-101	-16
8	Тривалість операційного циклу	289	162	138	-151	-24
9	Тривалість фінансового циклу	216	55	108	-108	53
10	Оборотність обігових засобів	1,333	2,222	3,923	2,59	1,701
11	Тривалість обороту обігових засобів	274	164	93	-181	-71
12	Оборотність власного капіталу	1,110	1,820	1,417	0,307	-0,403
13	Маневреність робочого капіталу	-	-	-	-	-
14	Коефіцієнт достатності робочого капіталу	-	-	-	-	-
15	Фондовіддача	1,026	0,634	1,166	0,14	0,532
16	Співвідношення виручки від реалізації та поточних активів	0,598	0,673	2,458	1,86	1,785

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує цілу низку господарських явищ:

- відображає ефективність політики кооперативу з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію в кредит;

- характеризує рівень комерційного ринку, зумовленого реалізацією товару в кредит.

У цілому вважається, що чим більше значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, тим відповідно, менший ризик неодержання платежів

підприємством. Але з іншого боку, досвід багатьох компаній у розвинених країнах свідчить про необхідність надання покупцям відстрочки у платі за свою продукцію. Інакше в умовах конкуренції вони можуть втратити ринки збуту своєї продукції. Вітчизняні компанії та підприємства ще мають опановувати всі тонкощі технології ведення кредитної політики.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в звітному році збільшився в порівнянні з минулим роком на 3,461 і становить 14,671, що свідчить про те, що підприємство зменшило обсяг реалізації товарів продукції, товарів, робіт і послуг в кредит. Тривалість обороту дебіторської заборгованості становить 25 день, що на 8 днів менше, ніж у 2006 році. Таку ситуацію не можна назвати позитивною, оскільки таким чином кооператив розширює ринки збути своєї продукції. Цей коефіцієнт, як, до речі, і всі інші, необхідно розглядати у взаємозв'язку з іншими коефіцієнтами, щоб уявити реальну картину фінансового стану підприємства. Зменшення тривалості обороту кредиторської заборгованості на 77днів свідчить про те, що зменшився період на протязі якого підприємство погашає свої борги. Ці коефіцієнти тісно пов'язані: підприємство отримує вчасно кошти за реалізовану продукцію, і як наслідок має більше коштів розрахуватися за власними зобов'язаннями. Зменшення вище проаналізованих коефіцієнтів призводить до зменшення проміжку часу між придбанням сировини, матеріалів для здійснення основної діяльності та одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції, товарів і послуг в звітному році; часу, упродовж якого грошові кошти вилучені з обігу підприємства.

Рівень оборотності матеріально-виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Для сільськогосподарських підприємств характерний досить тривалий час здійснення виробничого процесу. А це зменшує значення коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих запасів порівняно з іншими галузями.

Значення коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих запасів в ТОВ”Красноградська овочева фабрика” свідчить про ефективніше використання сировини, матеріально-виробничих запасів в 2007 році. Так в минулому році наявні матеріально-виробничі ресурси підприємство використовувало за 164 дні, а в звітному за 93 днів, що на 71 день менше. Фондовіддача -- це ключовий показник, який характеризує ефективність використання основних засобів. Підвищення цього коефіцієнта свідчить про те, що підприємство використовує застаріле виробниче обладнання і не виділяє коштів на нові машини.

Підвищення коефіцієнту співвідношення виручки від реалізації та поточних активів в 2007 році на 1,785 в порівнянні з 2006 роком, говорить про те, що на 1 грн. пасивів припадає на 1,785 більше грн. ніж в минулому році і становить 2,458грн.

При організації бухгалтерського обліку ТОВ”Красноградська овочева фабрика” керується Законом України „Про бухгалтерський облік і звітність в Україні” від 16 липня 1999 року зі змінами і доповненнями та національними положеннями бухгалтерського обліку України затвердженими Міністерством Фінансів України.

В ТОВ”Красноградська овочева фабрика”створено бухгалтерську службу, яка складається з головного бухгалтера - Ткачук І. В., бухгалтерів - Шептури С.Ф. та Кубрик Р.Г., та касира - Луніна О.М.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених методологічних засад бухгалтерського обліку: під її керівництвом були розроблені посадові інструкції для всіх працівників бухгалтерії, забезпечує ведення бухгалтерського обліку, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, вимагає від всіх підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів...

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України ''Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні'', прийнятому 16.07.1999 р.. Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків, розроблений на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706. При реформуванні бухгалтерського обліку в ТОВ''Красноградська овочева фабрика''Красноградського району Харківської області за орієнтир взято національні Положення(стандарти)бухгалтерського обліку, розроблені на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, та новий План рахунків з інструкцією по його застосуванню.

Як зазначено в Законі ''Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні'', підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них, з дотриманням єдиних засад, що визначені цим законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технологій обробки даних. Згідно Наказу про облікову політику на досліджуваному підприємстві бухгалтерський облік здійснюється за журнально-ордерною формою обліку. Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку заснована на використанні принципу систематизації та накопичення даних з первинних документів безпосередньо в регістри аналітичного і синтетичного обліку. Журнали-ордери - це реєстри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунку, операції якого обліковуються у журналі-ордері.

Журнали-ордери побудовані за кредитовим принципом: господарські операції записують по кредиту синтетичного рахунку у розрізі субрахунків, що кореспондують з ним по дебету. Ця форма обліку покращує організацію облікових робіт на всіх ділянках господарювання, прискорює їх виконання, що посилює оперативний контроль за виробничою діяльністю підприємства.

Отже, впровадження журнально-ордерної форми обліку дає можливість уникнути дублювання тих самих показників у різних бухгалтерських реєстрах, прискорює строки складання звітності та поліпшує її якість.

У підприємстві почали вводити автоматизовувати облікову роботу. Поки-що автоматизовано ведеться лише облік оплати праці і облік основних засобів. У ТОВ”Красноградська овочева фабрика” використовується централізована форма організації бухгалтерського обліку. Тобто в апараті головної бухгалтерії товариства зосереджується ведення всього синтетичного і аналітичного обліку, а в окремих виробничих підрозділах оформляється тільки первинна документація. Потім первинні документи щоденно здають до бухгалтерії, або в інші встановлені строки без попереднього опрацювання, чи з незначним опрацюванням. На підставі даних обліку складають баланс і інші звітні форми по господарству в цілому.

Отже, в головній бухгалтерії збирається вся документація і здійснюється робота, пов'язана з синтетичним і аналітичним обліком господарських операцій.

Це дозволяє краще організовувати керування і контроль з боку головного бухгалтера, раціональніше розподілити роботу між працівниками бухгалтерії, відповідно до їх кваліфікації, ефективніше використовувати обчислювальну техніку, створити умови для підвищення продуктивності праці працівників обліку, спростити облік і сприяти економії засобів для ведення бухгалтерського обліку за рахунок використання невеликої кількості висококваліфікованих бухгалтерів і зменшення загальної чисельності працівників обліку.

Спеціалістами підприємства необхідно поліпшити показники платоспроможності господарства, ліквідності балансу, оскільки стабільний фінансовий стан підприємства обумовить можливість отримання ним довгострокових банківських кредитів при інших сприятливих умовах.

2.2 Первинний облік виробничих запасів

Організацію обліку запасів у ТОВ „Красноградська овочева фабрика” внести зміни згідно рекомендації аграрного сектору доцільно розглядати в розрізі таких аспектів:

Ш фінансовий, управлінський та податковий облік запасів;

Ш документальне оформлення наявності та руху запасів за всіма стадіями (придбання, переробка, реалізація);

Ш облік запасів за місцями їх зберігання та використання (склади, кладові, цехи тощо);

Ш оцінка запасів на всіх стадіях їх просування та організація обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

Ш синтетичний та аналітичний облік запасів у бухгалтерії (системи, форми обліку, рахунки першого, другого та третього порядку, реєстри обліку);

Ш організація роботи облікового апарату, що має відношення до обліку запасів (бухгалтери, матеріально відповідальні особи тощо).

Кожен з аспектів організації обліку запасів має цілий ряд проблемних питань сьогодення. З метою дотримання чинного законодавства України необхідно перш за

все дотримуватись принципів бухгалтерського обліку господарської діяльності, в тому числі операцій з запасами:

Ш обачності, щодо незавищення оцінки активів та незаниження обсягу їх витрат;

Ш повного висвітлення даних про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій із запасами;

Ш послідовності застосування форм, методів і способів обліку запасів на підприємстві;

Ш автономності відображення запасів підприємства від майна власника;

Ш безперервності діяльності підприємства;

Ш доходи і витрати, пов'язані із запасами, відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

Ш відображення операцій з руху запасів щодо їх економічної суті;

Ш визначення пріоритетною оцінку запасів підприємства, виходячи із витрат на виробництво та придбання;

Ш вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій з обліку запасів в єдиному грошовому вимірнику;

Ш періодичне визначення наявності запасів на певну дату на підприємстві та визначення обсягу їх витрат за відповідний період і відображення таких даних у звітності.

Організація документального оформлення руху запасів передбачає, перш за все, оформлення первинними документами усіх стадій просування товарно-матеріальних цінностей з усуненням дублювання, забезпечення цілісності та всебічності відображення господарських операцій і використання принципу випереджувального відображення з відходом від фіксації факту здійснення господарської операцій з руху оборотних засобів.

Комплекс робіт з визначення змісту форми носіїв облікової інформації умовно можна розділити на такі етапи:

1) визначення основних характеристик майбутньої форми;

2) визначення переліку необхідних реквізитів;

3) попереднє проектування зон розміщення інформації;

4) вибір форми розміщення реквізитів у зони;

5) монтаж форми носія в цілому (ескіз);

6) розрахунок загальної площі та вибір формату;

7) остаточне редагування та оформлення носія.

При розміщенні реквізитів необхідно врахувати такі особливості:

- послідовність розміщення їх повинна бути такою, як це передбачено при введенні в комп'ютер;

- необхідність дотримання логічного та арифметичного їх взаємозв'язку;

- зручність здійснення записів;

- легкість для читання.

Для своєчасного і достовірного надання інформації про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві бухгалтерська служба повинна забезпечити правильне документальне оформлення та систематичний облік надходження, видатку і переміщення запасів.

Документальне оформлення оприбуткованих матеріальних цінностей залежить від джерел їх надходження на підприємство. Так, товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані:

- у постачальника;

- підзвітними особами в торговельній мережі за рахунок коштів, виділених на господарські потреби;

- вироблені у власному виробництві;

- отримані від ліквідації основних засобів, списання малоцінних та швидкозношуваних предметів у процесі капітального ремонту.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, рахунками, накладними, платіжними вимогами-дорученнями, ярликами, кіпними картами, свідоцтвами якості та іншими документами, які підтверджують кількість вантажу, що надійшов, посвідчення постачальника і порядок розрахунків.

Важливим документом при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей є вантажна квитанція, яка засвідчує дійсність відправлення вантажу, служить підставою для його отримання і для пред'явлення претензій транспортним організаціям при частковій або повній втраті вантажу.

Одержання товарно-матеріальних цінностей безпосередньо у постачальника або у транспортної організації здійснюється матеріально відповідальною особою, на яку виписується доручення встановленого зразка, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 (зі змінами та доповненнями).

Матеріальні цінності приймаються відповідно до встановлених правил і термінів. При порушенні цих правил і термінів підприємства втрачають можливість пред'явлення претензій постачальникам або транспортним організаціям при нестачах або зниженні якості матеріальних цінностей.

Товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані матеріально відповідальними (підзвітними) особами в роздрібній торговельній мережі за рахунок коштів, виділених на господарські потреби. У цьому випадку документом, що підтверджує кількість і вартість товарно-матеріальних цінностей, буде товарний чек. Для підтвердження оплати до товарного чека повинні бути додані належним чином оформлені чек ЕККА або квитанція прибуткового касового ордера.

На матеріальні цінності, що надійшли через підзвітну особу, складаються прибуткові ордери, а на товарних чеках, доданих до авансового звіту, проставляються відмітки комірника з посиланням на номери прибуткових ордерів.

Після надходження прибуткових документів складається реєстр на здачу документів, який передасться в одному екземплярі в бухгалтерський підрозділ разом з первинними документами.

При опрацюванні первинних документів звертається увага на:

* відповідність виконання умов укладеного контракту (оплата страхування, транспортних витрат тощо);

* правильність таксування первинних документів для визначення облікової ціни отриманих товарно-матеріальних цінностей із врахуванням послуг посередника, транспортних витрат, мита та інших витрат;

* наявність та правильність оформлення податкової накладної, якщо отримувач є платником податку на додану вартість.

У випадку наявності помилок в оформленні податкової накладної необхідно звернутися до постачальника з проханням виписати правильно оформлену податкову накладну.

Неправильно оформлена податкова накладна при використанні товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності або самостійний розрахунок

суми податку на додану вартість (ПДВ) не є підставою для проведення зарахування суми ПДВ у розрахунки з бюджетом за податковим кредитом.

Видаток товарно-матеріальних цінностей здійснюють згідно з вимогами угод, інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, стандартів, технічних та особливих умов постачання окремих цінностей.

Підставою для відпуску товарно-матеріальних цінностей є рахунок-фактура, вимога-накладна, специфікація, лімітна карта та інші документи, які підтверджують фактично відпущену їх кількість.

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193). Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримувачем.

Отримання запасів як внесок до статутного капіталу оформлюється прибутковим ордером (форма М-4, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193) або актом про приймання матеріалів (форма М-7, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193), або товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346) тощо.

Обмін запасів на інші подібні і неподібні запаси оформлюється прибутковим ордером або актом про приймання матеріалів, або товарно-транспортною накладною тощо.

Запаси, які одержані безоплатно, оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування, або актом про приймання матеріалів, або прибутковим ордером. Прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прийняття запасів.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Надходження запасів для реалізації на умовах комісії оформлюється квитанцією і товарним ярликом (форми № 1-ВТ, № 3-ВТ, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 8.07.1997 № 343.

Для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки (форми М-8, М-9, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193).

Відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів оформлюється актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма М-10, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193) за дозволом керівника підприємства або осіб, на те уповноважених.

Вибуття запасів для реалізації (крім товарів в роздрібній торгівлі) оформлюється товарно-транспортною накладною або накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписує уповноважена особа на основі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи.

Приймання та здавання первинних документів на підприємстві може оформлюватися реєстром (форма М-13, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193) або іншою формою. Реєстр складається матеріально відповідальною особою та здається разом з первинними документами та необхідними додатками до бухгалтерської служби підприємства або іншої служби, в якій здійснюється обробка первинних документів.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання документів від інших підприємств та організацій, дата прийняття їх до обліку, дата передачі в обробку та до архіву.

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням послідовності, взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку і внесені до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і передаються до архіву.

Документи, створені із застосуванням засобів обчислювальної техніки на електронних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку у порядку, визначеному Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Зберігання документів про господарські операції із запасами здійснюється відповідно до Закону України „Про Національний архівний фонд і архівні установи” і Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг”.

2.3 Організація складського господарства та складського обліку

Запаси у ТОВ «Красноградська овочева фабрика» зберігаються у спеціалізованих та інших місцях (склади, комори тощо) зберігання. Склади можуть бути загального та спеціалізованого призначення (центральні, проміжні, експедиторські та інші).

Організація зберігання запасів на підприємстві здійснюється залежно від виду запасів, технології виробництва, умов постачання, умов збуту тощо.

Кожному складу присвоюють постійний номер, який надалі зазначається на всіх документах при оформленні операцій з руху запасів на даному складі.

Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Керівник підприємства відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” затверджує перелік посадових осіб, яких наділяє правом підписувати документи на отримання та відпуск з місць зберігання запасів, давати дозвіл на вивезення запасів з підприємства та отримання їх від інших підприємств.

При прийманні запасів матеріально відповідальна особа проводить перевірку відповідності запасів асортименту, кількості, вазі, обсягу площі і якості, які зазначені у супровідних документах.

В місцях зберігання кожна однорідна група (вид) запасів може позначатися матеріальним ярликом (форма М-16, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193), який прикріплюється до місця зберігання запасів.

Матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу).

Облік запасів на складі може здійснюватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів (форма М-12, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193).

Картки складського обліку оформляються матеріально відповідальною особою в одному примірнику на основі первинних документів у відповідності з номенклатурою запасів.

Якщо протягом дня відбулось декілька однакових (або однорідних) операцій за кількома документами, може бути зроблено один запис з відображенням номерів документів або номера реєстру, який складається за цими документами, та загальної кількості запасів. При незначній номенклатурі запасів замість карток складського обліку може застосовуватися книга обліку залишків запасів на складі.

У визначений термін матеріально відповідальні особи подають усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби. Матеріальний звіт (форма М-19, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193 ) з відображенням у ньому наявності і руху запасів складають і подають до бухгалтерської служби.

Бухгалтерська служба відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” забезпечує дотримання правил ведення обліку запасів на складі та в інших місцях зберігання запасів в терміни, встановлені керівником (власником) підприємства.

Перевірка фактичної наявності запасів, їх стану та умов зберігання здійснюється інвентаризацією. Проведення інвентаризації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” та Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69.

Для забезпечення ефективності використання запасів у виробництві здійснюється контроль використання запасів у порядку, в спосіб і строки, визначені керівником (власником) підприємства.

2.4 Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів

Бухгалтерська служба ТОВ «Красноградська овочева фабрика» перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

Після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку. Для цього, зокрема, можуть застосовуватися облікові регістри, затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.12.2000 №356 „Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку” та від 25.06.2003 №422 „Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами”.

Аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів.

Синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 № 186.

Нестачі та втрати запасів, в межах встановлених норм природного убутку під час транспортування, відносяться на збільшення первісної вартості оприбуткованих запасів такого найменування, групи, видів.

Нестачі та втрати запасів в межах встановлених норм природного убутку під час зберігання, а також нестачі та втрати запасів понад норми природного убутку визнаються витратами звітного періоду з відображенням їх фактичної собівартості (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за дебетом субрахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”. Якщо на підприємстві облік запасів ведеться за цінами продажу, то списанню підлягає також відповідна сума торговельної націнки, що за розрахунком відноситься до вартості запасів, що виявилися у нестачі або зіпсовані.

Сума уцінки первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації на дату балансу включається до складу інших операційних витрат за дебетом субрахунку 946 „Втрати від знецінення запасів” із зменшенням фактичної (балансової) вартості відповідних запасів.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах величини попереднього зменшення (уцінки) визнається інший операційний дохід за кредитом субрахунку 719 „Інші доходи від операційної діяльності” із збільшенням балансової вартості відповідних запасів.

Порядок відображення суми податку на додану вартість, яка обчислюється при надходженні та вибутті запасів, визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 №141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №818).

ТОВ «Красноградська овочева фабрика» використовує для пакування і транспортування запасів тару, строк корисного використання якої менше одного року, оцінюють придбану (отриману) тару за первісною вартістю в порядку, наведеному у підпункті 2.2 цих Методичних рекомендацій.

Тара, строк корисного використання якої більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), призначена для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах, для транспортування товарно-матеріальних цінностей і багаторазового використання з метою здійснення технологічного процесу виробництва (металеві й дерев'яні бочки, цистерни, контейнери тощо), відображається на субрахунку 115 «Інвентарна тара».

Тара, призначена для багаторазового використання, може класифікуватися за видами продукції, для пакування яких вона призначена (засоби пакетування і спеціалізовані контейнери, тара-устаткування, засоби пакування чорних металів і металоконструкцій, засоби пакування продукції кольорової металургії, засоби пакування газової продукції, засоби пакування хімічних реактивів тощо).

Наявність та рух тари (окрім тари, що використовується як господарський інвентар), строк корисного використання якої менше одного року, а також тарні матеріали (матеріали і деталі, що призначені для виготовлення тари та її ремонту, зокрема, деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо) відображаються:

на субрахунку 204 „Тара й тарні матеріали” - всіма підприємствами, окрім підприємств, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням;

на субрахунку 284 „Тара під товарами” - організаціями, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням;

на рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” - підприємствами, що використовують тару для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах, для транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Оцінку тари при вибутті здійснюють за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу/роздрібних цін.

Вартість тари при вибутті включається до:

виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва;

витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах;

собівартості реалізованих виробничих запасів, якщо її вартість не включена до первісної вартості реалізованої готової продукції, товарів, інших запасів, зазначена в супроводжуючих документах, окремою позицією і оплачена покупцем окремо.

Якщо договором передбачено повернення багаторазової тари, грошові кошти передані (отримані) у забезпечення тари (гарантії покупця на повернення тари) відображаються на рахунку 31 „Рахунки в банках” та субрахунку 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” (або 685 „Розрахунки з іншими кредиторами”) в розрізі контрагентів та договорів.

Покупець відображає вартість такої тари на позабалансовому рахунку 023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” за вартістю тари.

Відпуск тари виробничим цехам підприємства для затарювання продукції здійснюють за накладними-вимогами на відпуск матеріалів (внутрішнє переміщення) або лімітно-забірними картками. При передачі тари разом з продукцією з виробництва на склад готової продукції окремий документ на тару не оформлюється, а виписується один документ на продукцію із зазначенням в ньому кожного виду тари окремим рядком.

Відпуск тари філіям або дочірнім підприємствам, розміщеним за межами території підприємства, здійснюється за товарно-транспортною накладною.

Матеріально відповідальна особа у порядку, встановленому наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів”, у визначений термін подає до бухгалтерської служби матеріальний звіт з усіма первинними документами з надходження та вибуття тари.

При інвентаризації тара носиться до опису (для тари постійного зберігання і тари багаторазового використання, іншого призначення (форма М-21, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193)) за призначенням і якісним складом: нова, використовувана і та, що потребує ремонту.

Непридатна для використання тара може бути списана за актом про її ліквідацію, який затверджується керівником підприємства.

Форма акта має містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а також інформацію про причини необхідності виведення з експлуатації тари, про можливість використання підприємством відходів від ліквідації (макулатура, дрова, металобрухт).

В бухгалтерському обліку на кожний вид товарно-матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, на якому об'єкти обліку відображаються за кількістю (у прийнятих одиницях виміру) та вартістю (у прийнятій системі оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами, місцем зберігання, матеріально відповідальними особами, за субрахунками і рахунками бухгалтерського обліку.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що визнані для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291, передбачені рахунки класу 2 "Запаси".

Порядок оформлення в обліку операцій з надходження товарно-матеріальних цінностей залежить від видів матеріалів, джерел їх надходження, порядку їх оплати і напрямку їх подальшого використання. Якщо товарно-матеріальні цінності використовуються у господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, що є платником ПДВ, сума ПДВ, що виділена в прибуткових документах, відноситься на розрахунки з бюджетом за податковим кредитом. У випадку використання цінностей не для господарської діяльності ПДВ не виділяється, а входить до загальної суми оприбуткованих матеріальних цінностей незалежно від того, чи є суб'єкт підприємницької діяльності платником ПДВ.

Для здійснення контролю за станом розрахунків з постачальником, а також за податковими накладними, які є підставою для нарахування податкового кредиту, доцільно до субрахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" відкрити субрахунки другого порядку - аналітичні рахунки "Розрахунки з постачальниками, які є платниками ПДВ" та "Розрахунки з постачальниками, які не є платниками ПДВ".

Для здійснення контролю за станом розрахунків з бюджетом за видами по...