Фінансовий облік на підприємстві лісового господарства

В кінці року планову оцінку молодняку доводять до рівня фактичної. Якщо при цьому фактична собівартість буде меншою від планової, то її зменшують, записуючи різницю методом "червоне сторно". Якщо фактична оцінка перевищує планову, то на різницю роблять дооцінку тварин. На кінець року у балансі тварин, які залишилися у господарстві, показують за фактичною собівартістю.

Тварини, придбані в інших сільськогосподарських підприємствах за грошові кошти, оприбутковують на підставі Товарно-транспортних накладних і Рахунків-фактур, а в разі придбання племінних тварин заповнюють Племінне свідоцтво.

Тварин, які надійшли в порядку безоплатної передачі від інших підприємств як внесок до статутного капіталу, приймають на облік на підставі Рахунків-фактур і Товарно-транспортних накладних (ф. № 1 с. -г. твар.)

Сільськогосподарські підприємства здійснюють закупівлю худоби у громадян (відповідно до укладених договорів) з постановкою тварин на дорощування і відгодівлю для одержання додаткового приросту маси, а також надають допомогу населенню шляхом приймання від громадян та подальшого продажу заготівельним організаціям.

Зоотехнік і ветеринарний персонал оглядають в присутності особи, яка здає тварин, кожну голову, визначають її вгодованість та живу масу і складають Акт на передачу (продаж;) закупівлю худоби та птиці за договорами з громадянами (ф. № 956), який затверджує керівник сільськогосподарського підприємства.

Один примірник Акта видають особі, що передала тварин. При постановці на вирощування та відгодівлю останнім присвоюють інвентарний номер. Головний бухгалтер перевіряє правильність розрахунку вартості куплених тварин в Акті на закупівлю худоби у населення, виписує видатковий касовий ордер і передає його разом з актом у касу для оплати.

Молодняк тварин, а також інша худоба, куплена у населення, стає власністю підприємства і обліковується на фермі і в бухгалтерії на загальних підставах.

При одержанні приплоду (телят, лошат,) завідувач ферми, зоотехнік чи бригадир складають у двох примірниках Акт на оприбуткування приплоду тварин (ф. № 95). Записи в ньому здійснюють індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби і коней, а по всіх інших тваринах - загалом із зазначенням статі.

Обидва примірники акту передають у бухгалтерію: один - на наступний день після його складання, а другий в кінці місяця разом зі Звітом про рух худоби і птиці на фермі (ф. № 102) після того як на його підставі будуть зроблені записи в Книзі обліку руху худоби і птиці (ф. № 34) на фермі та в реєстрах зоотехнічного обліку, а також нарахована заробітна плата тваринникам.

Продукцією вирощування молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі є приріст живої маси поголів'я, яке зважують, а також приріст, розрахований по поголів'ю, яке не зважують.

Молодняк та відгодовуване поголів'я великої рогатої худоби обов'язково зважують щомісяця, а також при переведенні у наступну вікову групу, з ферми на ферму, від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, в основне стадо, при вибракуванні з основного стада, у момент падежу, забою, продажу тощо. Дані про масу тварин записують у відповідні документи (Акти на переведення худоби і птиці та інше). Результат зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі що залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображують у Відомості зважування тварин (ф. № 98), яку складають зоотехнік, завідувач ферми чи бригадир при щомісячних, періодичних і вибіркових зважуваннях тварин у підзвіті кожного скотаря, свинарки, тощо.

Приріст живої маси визначають на підставі Відомості привісу, яка складається на основі відомості зважування. Розрахунок визначення приросту (ф. № 98а) використовується для визначення приросту тварин. Його повинен складати зоотехнік (завідувач ферми) чи бригадир щомісяця на підставі даних відомості й зважування тварин та документів на надходження та вибуття худоби загалом по фермі та за видами і обліковими групами та особами, за якими закріплені тварини.

При розрахунку кількості приросту маси до живої маси худоби та птиці певної групи на кінець звітного періоду додається жива маса худоби та птиці, що вибула з цієї вікової групи протягом звітного періоду (включаючи і загиблих тварин), а з одержаного підсумку віднімають масу худоби та птиці, яка надійшла в цю вікову групу за відповідний звітний період, та живу масу худоби та птиці, що була в групі на початок звітного періоду.

Розрахунок приросту живої маси можна визначити за формулою:

П = В _к.р. + В_в +В_п - В _п.р,

де П - приріст живої маси; В_к.р - вага поголів"я тварин на кінець року;

В_в - вага тварин, які вибули протягом року (включаючи вагу падежу);

В_п - вага приплоду і поголів'я, яке надійшло протягом року;

В_{п р} - вага поголів'я на початок року.

Розрахунок приросту живої маси разом зі Звітом про рух худоби та птиці на фермі передають до бухгалтерії і він є підставою для оприбуткування одержаного приросту і нарахування заробітної плати працівникам ферми.

По молодняку, приріст маси якого не визначають, щомісяця розраховують вартість приросту тварин за фактичною кількістю кормо-днів та плановою собівартістю утримання голови протягом одного дня (кормо-дня).

Вибуття тварин в інші господарства, продаж переробним підприємствам (м'ясокомбінатам) обліковують у Товарно-транспортній накладній (ф. № 1 с. -г. (тварини), в якій зазначають, тварин, що вибули, їх номери, клички, стать, вік, масть, живу масу і вартість. Перед відправленням тварин зважують і визначають їх вгодованість. Товарно-транспортну накладну підписують завідувач ферми (бригадир), зоотехнік, ветеринарний лікар, особа відповідальна за відправлення і приймальник (представник покупця або водій).

Переробні підприємства приймають тварин та птицю у встановленому порядку і на прийняту продукцію виписують Приймальну квитанцію (ф. ПК-1).

Відправку на переробні підприємства худоби і птиці прийнятих від громадян для реалізації за договорами також оформлюють Товарно-транспортною накладною з поміткою "Прийнято від громадян для реалізації".

У разі забою тварин знятих з відгодівлі або нагулу, вимушеного дорізу, падежу, загибелі від стихійного лиха або з інших причин, комісія, призначена керівником підприємства, складає Акт на вибуття тварин та птиці (ф. 100) на кожен випадок окремо.

Акт складає в день вибуття (забою, падежу тощо) комісія в складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідувача ферми (бригадира) та особи, за якою було закріплено тварину. Після оформлення, акт передається керівнику підприємства на розгляд і затвердження.

Продукція одержана від забою передається на склад по накладній внутрігосподарського призначення.

У випадках, коли молодняк тварин відпускають працівникам підприємства у рахунок заробітної плати або як натуральну оплату праці, чи за готівку оформлюють Накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87). В цій накладній вказують кількість голів, їх живу масу, вартість, інвентарний номер, стать, вік. Продаж за готівку оформляють також відомістю, товарно-транспортною накладною.

Велике значення має правильне документальне оформлення переведення тварин з однієї вікової групи в іншу. У всіх випадках переведення телят з однієї облікової групи в іншу (включаючи і переведення тварин в основне стадо), складають Акт на переведення тварин з групи в групу (ф. № 97). Ці документи підписують також працівники, які прийняли худобу та птицю для подальшого догляду, і затверджує керівник підприємства.

Відповідальність за ведення обліку на фермі (у бригаді, цеху) покладено на її завідувача. В міру відображення руху тварин у первинних документах дані їх реєструються в Книзі обліку руху тварин і птиці.. В ній книзі відкривають аналітичні рахунки по кожній статево-віковій групі тварин у тому ж порядку, що і в бухгалтерії підприємства. Після запису всіх даних первинних документів за місяць, прораховують підсумки по руху тварин і виводять залишки на початок наступного місяця, які відображають в кількісних показниках (головах, кілограмах живої маси).

На підставі первинних документів та Книги обліку руху тварин і птиці складають Звіт про рух тварин і птиці на фермі (ф.№102), в якому відображають підсумкові дані про наявність і рух тварин за місяць по кожній обліковій групі. Залишки і рух тварин та птиці у звіті відображають у кількісних показниках. Звіт складається завідувачем ферми в двох примірниках і у встановлені строки разом з первинними документами по надходженню та вибуттю тварин та птиці подається до бухгалтерії для перевірки та бухгалтерського обліку поголів'я.

Для обліку інформації про наявність і рух тварин, що знаходяться на вирощування і відгодівлі, птиці, звірів, кролів, бджолосімей, худоби, вибракуваної з основного стада і реалізованої без поставлення на відгодівлю, а також тварин, прийнятих від населення для реалізації призначений рахунок 21 "Поточні біологічні активи".

За дебетом рахунка 21 "Поточні біологічні активи" відображується надходження (придбання, приплід молодняку продуктивної й робочої худоби, вибракувана з основного стада худоба для подальшої відгодівлі або для реалізації без відгодівлі) тварин на вирощуванні, які обліковуються за первісною вартістю; приріст живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Рахунок 21 "Поточні біологічні активи" має такі субрахунки:

211 "Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю";

212 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю";

213 "Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю".

Аналітичний облік молодняка тварин, тварин на відгодівлі в книзі обліку руху худоби. Вона відкривається на рік. На кожну статево-вікову групу відводиться окрема сторінка, записи проводяться на основі звітів про рух худоби та птиці на фермі. Із звітів проставляється залишок на початок місяця надходження за каналами надходження, вибуття за каналами вибуття. Ця книга ведеться в сумовому виразі. При цьому одержаний приплід і приріст живої маси оцінюється за плановою собівартістю, переведені тварини з основного стада - за їх балансовою вартістю, куплені - за цінами придбання. Вибуття тварин оцінюється за плановою собівартістю 1 ц живої маси.

Для обліку поточих біологічних активів тваринництва використовують Журнал-ордер № 8 с. -г. та Відомість 8.2.

2.10 Облік основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності лісогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

Збільшення надходження основних засобів обов'язково повинно бути відображено в тому чи іншому первинному документі. Для оприбуткування основних засобів використовують Акт приймання-передачі основних засобів (ф. № ОЗ-1), який складає комісія, призначена керівником господарства, на кожну машину, яка надходить у господарство, або на прийняття і здачу кожного об'єкта в експлуатацію. Акт затверджується керівником господарства, після чого разом із технічною документацією передається в бухгалтерію для відображення зафіксованих у них даних на рахунках синтетичного і аналітичного обліків (додаток 89).

Приймання закінчення робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (додаток 90).

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта з придатному для використання стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку зміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття, внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Приймаючи рішення про списання основних засобів, підприємство повинно виходити з того, що активи, які належать до основних засобів, неможливо або економічно недоцільно відновляти, а також, якщо об'єкт не може бути реалізований або переданий іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Визначенням непридатності основних засобів, неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту повинна займатися компетентна, постійно діюча комісія. Її склад затверджується наказом по підприємству. До складу комісії залучається: заступник керівника підприємства, головний інженер, головний агроном, головний зоотехнік, інженер-будівельник, керівник відповідного структурного підрозділу, головний бухгалтер, особа на яку ' покладено відповідальність за збереження об'єкта. До компетенції постійно діючої комісії входить безпосередній огляд технічного стану об'єкта, що підлягає списанню, вияснення конкретних причин списання об'єкта (знос, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварії і ін.), виявлення осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття об'єкта з експлуатації, внесення пропозицій відносно притягнення цих осіб до відповідальності, визначення використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списують, складання актів на списання об'єктів.

Акти на списання основних засобів вміщують в собі дані про первісну вартість об'єкта, суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей у результаті ліквідації об'єкта, тобто в них є всі необхідні дані для складання бухгалтерських проводок.

Основним первинним документом, що призначений для обліку наявності, контролю за збереженням і станом об'єктів основних засобів протягом терміну їх експлуатації є інвентарна картка (додаток 91).

Інвентарні картки, основний обліковий документ об'єктів основних засобів, зберігаються в бухгалтерії. Однак самі об'єкти основних засобів знаходяться безпосередньо в цехах, на дільницях і інших підрозділах установи. Відповідальність за їхню схоронність і відповідне технічним вимогам використання (експлуатацію) несуть матеріально відповідальні особи, як правило, керівники таких цехів, дільниць і т.д. У зв'язку з цим виникає необхідність у наявності повної інформації по об'єктам основних засобів, що знаходяться під їхньою відповідальністю. Таку інформацію матеріально відповідальні особи дістають з типової форми ОЗ-13 Інвентарний список основних засобів (додаток 92). Заповнюється Інвентарний список на підставі даних інвентарних карток.

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів які віднесені до складу основних засобів. За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигад, первісне очікуваних вія використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів; за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, в також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. організація фінансовий облік лісове

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість необоротних активів має розподілятися протягом усього терміну їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації - розподілити вартість необоротних активів тривалого використання на витрати протягом очікуваного терміну експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки.

У ДП "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" використовується метод прямолінійного списання вартості об'єкта, який передбачає нарахування амортизації протягом терміну його експлуатації. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості терміну служби. Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується шляхом ділення амортизаційної вартості (первісної вартості об'єкта мінус його ліквідаційну вартість) на кількість звітних періодів експлуатації об'єкта. Норма амортизації є постійною.

Характерною рисою основних засобів є те, що вони експлуатуються тривалий термін, поступово зношуючись і переносячи свою вартість шляхом нарахування амортизації на витрати підприємства. Амортизація не може бути нарахована більше первісної чи відбудовної вартості об'єкта основних засобів, у зв'язку з цим виникає необхідність у контролі за її нарахуванням.

Відомість нарахування зносу на основні засоби (додаток 93) застосовується для обрахування суми зносу основних засобів за повний календарний рік (незалежно від того, у якому місяці звітного року вони придбані або зруйновані) відповідно до норм зносу, встановлених в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів. Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100 % вартості основних засобів.

ДП "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" також використовує Зведену відомість для розрахунку зносу і залишкової вартості основних засобів (додаток 94) в розрізі рахунків, та Відомість для відображення річної амортизації наростаючим підсумком з початку звітного року (додаток 95).

Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і не матеріальних активів, що підлягають амортизації. За кредитом цього рахунку відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу.

Інвентаризація основних засобів в підприємствах проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69.

· Інвентаризація основних засобів має проводитися не рідше одного разу на рік (але не раніше 1 жовтня). Інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів дозволено проводити один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у 5 років, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим:

· при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в АТ, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

· перед складанням річного звіту, крім майна, цінностей і зобов'язань, інвентаризація якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року;

· у разі зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

· під час виявлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день виявлення таких фактів);

· за рішенням судово-слідчих органів;

· у разі стихійного лиха, пожежі, аварії та в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризацію основних засобів проводить комісія, призначена наказом керівника підприємства (додаток 96), з компетентних осіб, які знають об'єкт інвентаризації. Очолює комісію керівник або його заступник.

Комісія проводить засідання яке оформлюється Протоколом (додаток 97), та складає Графік проведення планової ревізії (додаток 98). Результати інвентаризації записують в інвентаризаційну відомість (додаток 99), яку складають за кожним місцезнаходженням об'єкта посадові особи, відповідальні за їх збереження. Форма опису забезпечує відображення даних інвентаризації на три дати з метою скорочення обсягу робіт під час щорічного проведення Інвентаризації основних засобів. При виявленні об'єктів основних засобів, які не взяті на облік, або при виявленні недостачі складають належні акти.

Синтетичний облік по рахунку 13 ведеться в Довідці до Ж.О. №8 (додаток 100), по рахунку 10 в Ж.О. №8 (додаток 101).

2.11 Облік капітальних інвестицій

Більшість матеріальних і нематеріальних необоротних активів надходить на підприємство внаслідок здійснення капітальних інвестицій.

Капітальні інвестиції - це витрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також на реконструкцію, розширення та технічне переозброєння діючих підприємств.

За економічним змістом вони являють собою основне джерело простого та розширеного відтворення.

Капітальні інвестиції класифікують за такими ознаками: за структурою (капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних матеріальних активів, формування основного стада), призначенням (капітальні інвестиції, які здійснюються для виробничої і невиробничої сфер діяльності); ступенем готовності (закінчені об'єкти, незавершене виробництво); способом організації (господарський, підрядний, змішаний).

У лісогосподарських підприємствах в окрему групу капітальних інвестицій слід виділити витрати на закладання і вирощування насаджень, меліорацію та іригацію земель.

Завдання бухгалтерського обліку такі: правильне і своєчасне оформлення документів з відображення обсягів будівельно-монтажних робіт і витрат на капітальні інвестиції з придбання або створення інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів; об'єктивне і достовірне формування вартості об'єктів капітального інвестування; правильне відображення витрат на незавершене будівництво; контроль за дотриманням фінансової дисципліни; контроль за економним витрачанням матеріальних і трудових ресурсів на будівництво об'єктів.

Первинний облік обсягів і витрат капітальних інвестицій організовують залежно від виду капіталовкладень, способу виконання будівельно-монтажних робіт, а також каналів і способів придбання машин, обладнання та устаткування.

Капітальні роботи можуть виконуватися підрядний способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями), на договірних засадах або господарським способам (тобто самим підприємством).

Порядок обліку втрат на капітальні інвестиції регламентується П(С)БО 16 "Витрати".

Синтетичний облік витрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) в підприємстві ведеться на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" за субрахунками:

151 "Капітальне будівництво";

152 "Придбання основних засобів";

153 "Придбання інших необоротних активів";

154 "Придбання нематеріальних активів";

За дебетом рахунку 15 і його субрахунків відображують витрати, за кредитом - їх списання на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти.

Можлива кореспонденція рахунків наведена в додатку 102.

Капітальні інвестиції оформлюють Видатковими накладними (додатки 103; 104), та Актами виконання робіт (додаток 105).

Облік катальних інвестицій в ДП "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" ведеться в Довідці до Журнал-ордеру №8 (додаток 102). Синтетичний облік - Журнал-ордер №8 (додаток 101).

2.12 Облік праці та її оплати

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю, Законом України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5; Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889-ІУ; Законом України "Про відпустки" від 15.11.99 р.; Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Колективний договір укладається на всіх підприємствах (незалежно від форми власності і господарювання), які використовують найману працю. Колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Умови колективних договорів та угод є обов'язковими для підприємств, на які ці договори поширюються, та для сторін, які їх уклали. Колективний договір або угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі або угоді.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником (або уповноваженим органом, особою). За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечити умови, необхідні для виконання роботи (додаток 106).

Трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі. Це є обов'язковим в таких випадках: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними та геологічними умовами, з умовами підвищеного ризику для здоров'я; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітніми. Укладання трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу.

Первинний облік нарахування заробітної плати водіям та облік перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюється Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України і Мінтрасту України від 07.08.1996 р. № 228/253. Цією Інструкцією затверджені такі форми єдиної первинної транспортної документації: Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні ф. № 1 (міжнародна); Подорожній лист вантажного автомобіля ф. № 2 (що діє у межах України). Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розпис. На лицьовому його боці записують завдання водію і характеристику автомобіля та реєструють видачу палива, на зворотному - виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу. Всі подорожні листи після виконання робіт здають у бухгалтерію, де на їх основі нараховують оплату праці за робочий день (день або зміну), визначають обсяг виконаних робіт і наданих послуг (додаток 107).

Обліковий лист роботи тракториста застосовують для обліку виконаних робіт, списання нафтопродуктів і нарахування оплати праці механізаторам. У ньому відображаються обсяги перевезень, відстань, пункти відправки та призначення, обсяги використаного пального (додаток 108).

Для обліку обсягу виконаних робіт у ДП "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" застосовують Наряд-акт виконання робіт (спеціалізована форма для лісового господарства ЛГ-1) (додатки 109; 110). У них на лицьовому боці вказують завдання, розряд роботи, норму часу і розцінку за одиницю робіт. На зворотному боці заповнюють табель, в якому обліковується час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток кожного члена бригади визначається в табелі пропорційно до виконаних робіт, відпрацьованого часу, розряду робіт і встановлених розцінок.

Основним документом по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу. Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. Табельний облік у відділках, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад вихідні або святкові дні - "ВС", дні хвороби - "X", відрядження - "СВ", відпустка - "ЧВ" тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці (додаток 112).

Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.

Відпустка оформляються Наказом (про надання відпустки) власника або уповноваженого ним органу (додаток 115).

У ДП "Чугуїво-бабчанське лісове господарство" на ПК ведеться Розрахункова відомість. В ній відображають аналітичний облік розрахунків із працівниками підприємства (додаток 112).

Розрахункові відомості складаються по окремих структурних підрозділах. У них записують усіх працівників підрозділу за категоріями із зазначенням прізвища, посади, відпрацьовано днів (годин), нарахована заробітна плата, доплати за шкідливі умови праці, між розрядні доплати, доплати за бригадирство, внески до ФСС, профспілкові внески, ПДФО (додатки 113; 114).

Для видачі з каси сум, що належать працюючим складають Платіжну відомість (додатки 22; 24).

Також на підприємстві ведеться Журнал інших виконаних робіт, в якому роботи класифікуються за їх найменуванням із вказанням розміру заробітної плати. Цей журнал ділиться на дві частини, тобто поділ на першу(додаток 116) і другу половину місяця (додаток 117), для розрахунку заробітної плати в розрізі кожного працівника, як додаток до журналу використовується Накопичувальна відомість (додатки 118; 119; 120).

Також на ЧБЛГ ведуть Книгу з нарахування заробітної плати, в якій на кожного працівника відкривається окремий аркуш і здійснюється нарахування заробітної плати за кожен місяць з усіма відрахуваннями (додаток 121).

Розрахунки з оплати праці ведуть на синтетичному рахунку 66 "Розрахунки по оплаті праці". На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці за всіма її видами, а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Рахунок 66 "Розрахунки по оплаті праці" має такі субрахунки:

661 "Розрахунки по заробітній праці";

662 "Розрахунки з депонентами".

На першому субрахунку відображують суми, нарахованої заробітної плати працівникам підприємства, які належать як до облікового, так і до необлікового складу.

На другому субрахунку відображують суми не виплаченої (депонованої) заробітної плати, які перераховуються з першого субрахунка. якщо працівник з будь-яких причин в установлений термін не одержав нарахованої йому суми.

По кредиту субрахунка 661 обліковують суми нарахованої заробітної плати і виплати, які не входять до фонду оплати праці.

По дебету субрахунка 661 відображують виплачені суми, включаючи вартість натуральної оплати, всі види утримань із оплати праці, депонування сум не виплаченої заробітної плати.

По рахунку 66 може бути розгорнутий залишок: кредитовий, який відображує заборгованість господарства працівникам підприємства по заробітній платі, а дебетовий, що показує заборгованість працівників господарству по заробітній платі.

На підприємстві складається Звіт по оплаті праці та чисельності працівників в якому відображається заборгованість на початок місяця, нараховано, утримано із ЗП, та суми які виплачено. Також існують розділи:

· Оплата праці по видах виробництва;

· Оплата праці по складу та категоріях;

· Використання календарного фонду часу (довідка);

· Середньоспискова чисельність працівників;

· Виплата по соцстраху та пенсійному фонду (довідка).

Цей звіт ведеться у двох видах. Перший - це виплата заробітної плати за рахунок коштів підприємства (додаток 122), друга - виплата ЗП за рахунок бюджетних коштів (додаток 123).

Синтетичний облік заробітної плати ведеться в Журнал-ордері № 4 (додаток 124).

2.13 Облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичений капітал).

Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал, зокрема зареєстрована його частина - статутний капітал. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. У зв'язку з таким визначенням власного капіталу можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний (стартовий) капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі основна облікова модель набуває вигляду А=К. Саме так трактується початковий статутний капітал П(С)Б 02 "Баланс", у пункті 37 якого записано, що статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств - у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів - за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню держмайном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України).

Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:

· введенні в дію нових потужностей;

· реконструкції та модернізації обладнання;

· безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;

· дооцінці засобів;

· отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;

· виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах державними структурами.

Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних злитті підприємств або їх ліквідації.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 "Статутний капітал"; рахунок пасивний. Сальдо цього рахунка повинно відповідати розміру статутного капіталу.

По дебету рахунка 40 відображаються:

· кошти, отримані від інших підприємств;

· кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних підприємств.

По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:

· при ліквідації підприємства;

· в зв'язку з передачею коштів іншому державному підприємству.

Розмір статутного капіталу ДП "Чугуїво-Бабчанського лісгоспу" відображено в Статуті підприємства (додаток 1). Це 1955033 грн. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними.

Облік коштів статутного капіталу ведеться на рахунку 40 "Статутний капітал".

Формування статутного капіталу після державної реєстрації товариства, на всю суму, зазначену в статуті, відображають записом:

дебет рахунка 46 "Неоплачений капітал";

кредит рахунка 40 "Статутний капітал".

Для обліку додаткового капіталу призначено рахунок 42 "Додатковий капітал", на якому ведеться узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Крім того. на рахунку 42 "Додатковий капітал" відображаються суми дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунка 42 "Додатковий капітал" відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - його зменшення.

Резервний капітал - це страховий капітал, створений підприємством за рахунок відрахувань власного прибутку з метою погашення можливих збитків, здійснення виплат інвесторам і кредиторам при недостатньому забезпеченні коштами.

На законодавчому рівні встановлюється обов'язковість і мінімальні розміри формування резервного капіталу для окремих видів підприємств.

Створення резервного капіталу є необов'язковим, але бажаним у стосунках з кредиторами елементом гарантії.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства Планом рахунків призначено рахунок 43 "Резервний капітал", за кредитом якого відображається створення резервів, а за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду, що дозволяє контролювати динаміку його зміни і дотримання мінімального розміру.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Облік неоплаченого капіталу ведеться на рахунку 46 "Неоплачений капітал". За дебетом рахунка відображується заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу підприємства. Тому при створенні господарського товариства після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення підписки на них на всю суму зареєстрованого статутного капіталу здійснюють бухгалтерський запис:

дебет рахунка 46 "Неоплачений капітал";

кредит рахунка 40 "Статутний капітал".

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень підприємства Можуть одержувати як субсидії, асигнуватися з бюджету і позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних і фізичних осіб (на фінансування капітальних інвестицій, науково-дослідні роботи, соціальний захист громадян, на державне регулювання цін на продовольчі товари, медикаменти, паливо для населення, послуги житлово-комунального господарства і пасажирського транспорту тощо).

Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами.

Відповідно до національного Плану рахунків облік коштів цільового фінансування та їх використання ведеться на пасивному рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". По кредиту цього рахунка відображається надходження коштів цільового призначення, а по дебету - їх використання за відповідними напрямками, визнання їх доходами, а також повернення невикористаних сум.

Надходження коштів на цільові заходи відображається по кредиту рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" в кореспонденції з дебетом рахунків:

30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" (на суму коштів, одержаних на цільові заходи із бюджету, позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних та фізичних осіб); 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари" та ін. (на вартість одержаних на цільові заходи товарно-матеріальних цінностей) та ін.

Використання коштів, одержаних у порядку цільового фінансування, відображається на відповідних рахунках обліку виробничих затрат або рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" (на утримання дошкільних дитячих установ, оздоровчі, соціально-культурні заходи та ін.).

Одночасно використані у звітному періоді кошти цільового призначення зараховуються до операційних доходів підприємства записом по дебету рахунка 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" і кредиту рахунка 718 "Одержані гранти та субсидії".

За травень місяць підприємство отримало від держави кошти на ведення лісового та мисливського господарства і на створення захисних лісонасаджень та полезахисних лісосмуг.

Синтетичний облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань ведеться в Журнал-ордері № 10 (додаток 125).

2.14 Облік реалізації продукції, матеріалів, робіт і послуг

Реалізація продукції окремого підприємства - це, перш за все, відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства та отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та його власників.

Місце і роль процесу реалізації у лісогосподарському відтворенні визначається відповідним господарським механізмом, який встановлює умови реалізації та умови розрахунків за продану продукцію, нерідко регулює ціни. Визначення поняття та моменту здійснення реалізації знайшло відображення у законодавчих актах, що регулюють сплату податків.

Поняття "продаж", яке детально визначене в Законі України "Про податок на додану вартість", має характерне фіскальне спрямування, в першу чергу, за рахунок включення до продажу операцій з безоплатної передачі активів.

Позитивним моментом податкової реформи стало запровадження єдиного порядку визначення реалізованої продукції як вартості відвантаженої продукції та дати реалізації як дати відвантаження, що дало змогу досягти відповідності з міжнародними підходами до поняття "реалізація".

Реформа бухгалтерського обліку, яка проводитеся в Україні, не змінила суті процесу реалізації, запропонувавши дещо інші підходи до організації його обліку. Національний стандарт П(С)Б 0 15 "Дохід" містить порядок визначення, оцінку та розкриття у фінансовій звітності доходу, який виникає в результаті реалізації чи використання активів підприємства іншими суб'єктами господарювання. Даний стандарт фактично визначає період відображення в звітності, а отже і у фінансовому обліку, виручки від реалізації у всіх її аспектах.

Отже, відвантажена покупцям і списана з матеріально відповідальних осіб лісогосподарська продукція вважається реалізованою. Відношення реалізованої продукції до валової (виробленої) становить коефіцієнт товарності. Чим менше залишається готової продукції для внутрішньогосподарських потреб, тим вищий рівень її товарності.

При реалізації продукції організаціям ДП "Чугуїво-Бабчанське лісове господарство" заключає Договори постачання (додаток 126). Реалізація оформляється Товарно-транспортними накладними (додаток 127), Податковими накладними (додаток 128). Оплата здійснюється на основі Платіжного доручення (додаток 129). Продукція також реалізується за готівку за Видатковими накладними. Існує можливість видачі продукції в рахунок заробітної плати за Накладними (внутрішньогосподарського призначення).

Перелік покупців, видів реалізованої продукції, її вартість та кількість відображається в Журналі реалізації (додаток 130).

Процес реалізації лісогосподарської продукції, товарів, робіт і послуг, як уже зазначалося, відображують на кількох балансових рахунках: 90 "Собівартість реалізації", 93 "Витрати на збут", 70 "Доходи від реалізації".

Для обліку доходів від реалізації призначений рахунок 70 "Доходи від реалізації". Рахунок 70 "Доходи від реалізації" призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, а також про суму знижок, наданих покупцям та про інші вирахування з доходу.

За кредитом субрахунків 70 відображується збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та Інших передбачених законодавством) та списання у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для бухгалтерського обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт та послуг призначено рахунок 90 "Собівартість реалізації". За дебетом цього рахунка відображується виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі втрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

При організації аналітичного обліку за рахунком 90 "Собівартість реалізації" необхідно дотримуватись того принципу, який закладений при організації аналітичного обліку за рахунком 70 "Доходи від реалізації", тобто аналітичні рахунки як за напрямами реалізації, так і за видами реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг повинні бути тотожними.

Дебет рахунка 90 "Собівартість реалізації" кореспондує з кредитом рахунків: 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 28 "Товари".

Для обліку витрат на збут передбачено ведення рахунка 93 "Витрати на збут", на якому лісогосподарські підприємства відображують витрати, пов'язані з реалізацією продукції: тара і пакувальні матеріали для готової продукції; доставка продукції на станцію відправлення, вантаження в автомобілі, вагони та інші транспортні засоби; комісійні збори, сплачені збутовим та іншим посередницьким організаціям, вивізне мито; утримання приміщень для зберігання продукції в місцях її реалізації, оплата праці продавців, рекламні витрати, інші аналогічні за призначенням витрати.

Дебет рахунка 93 "Витрати на збут" кореспондує з кредитом таких рахунків: 20 "Виробничі запаси" - на вартість матеріальних цінностей, використаних при відвантаженні продукції, а також при її зберіганні в місцях реалізації; 23 "Виробництво" - на вартість послуг з транспортування продукції до місця реалізації; 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - на вартість робіт та послуг з транспортування продукції до місця реалізації; 37 "Розрахунки з різними дебіторами" - на суму витрат службових відряджень працівників збуту; 66 "Розрахунки з оплати праці" - на суму нарахованої оплати праці працівникам, зайнятим на реалізації продукції; 65 "Розрахунки за страхуванням" - на суму нарахувань на соціальні заходи, що відносяться на збут, та ін.

...