Митний аудит та його аналітичне забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ МИТНОГО АУДИТУ ТА ЙОГО АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1 Сутність митного аудиту та його нормативно-правове регулювання

1.2 Характеристика аналітичного забезпечення в митному аудиті

1.3 Ризики аналітичного забезпечення митного аудиту

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЦІЛЕЙ МИТНОГО АУДИТУ КИЇВСЬКОЮ МІСЬКОЮ МИТНИЦЕЮ

2.1 Загальна характеристика та аналіз діяльності Київської міської митниці

2.2 Ведення обліку митних платежів Київською міською митницею

2.3 Опрацювання даних інформаційно-аналітичних баз та відбір субєктів зед для проведення митного аудиту Київською міською митницею

2.4 Удосконалення обліку платежів які сплачуються під час митного оформлення товарів

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В МИТНОМУ АУДИТІ КИЇВСЬКОЮ МІСЬКОЮ МИТНИЦЕЮ

3.1 Організація та планування митного аудиту Київською міською митницею

3.2 Аналітичне забезпечення та методика документальної пеервірки нарахування і сплати митних платежів, що здійснюється Київською міською митницею

3.3 Аналіз матеріалів митного аудиту та інформації про порушення митного законодавства Київською міською митинцею

3.4 Визначення стратегічнихнапрямків розвитку митного аудиту та удосконалення його аналітичного забезпечення

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

митний аудит платіж документальний

Враховуючи стратегічнии? курс Украі?ни до Європеи?ського союзу та світового співтовариства, перед Міністерством доходів і зборів Украі?ни постає завдання формування та реалізаціі? сучасноі? системи митного адміністрування, покликаноі? сприяти прискоренню зовнішнього товарообігу та підвищенню ефективності митного контролю. При здіи?сненні контролю доцільно керуватись принципом вибірковості і, як правило, обмежуватися формами митного контролю, достатніми для забезпечення дотримання законодавства Украі?ни з питань митноі? справи. На шляху наи?більшого сприяння прискоренню транскордонноі? торгівлі необхідно приділити особливу увагу розвитку сучасних форм митного контролю, спрямованих на спрощення та гармонізацію митних процедур, а також підвищенню ефективності митного контролю за рахунок удосконалення національноі? системи митного аудиту. Це відповідає Стратегічному плану розвитку Міністерства доходів і зборів на 2013-2018 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів Украі?ни від 23.10.2013 Nо 869-р, щодо підвищення ефективності процедур митного контролю шляхом розвитку митного постаудиту в рамках проведення Міндоходів перевірок.

У зв'язку з цим визначення та аналіз науково-теоретичних та практичних проблем функціонування системи митного аудиту в Украі?ні, а також вивчення досвіду здіи?снення постмитного контролю і аудиту розвиненими європеи?ськими краі?нами дозволить Міністерству доходів і зборів Украі?ни обрати ефективнии? шлях в напрямку удосконалення національноі? системи митного аудиту.

Мета монографіі? полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні напрямів удосконалення системи митного аудиту в Украі?ні з врахуванням зарубіжного досвіду и?ого здіи?снення, а також розробці практичних рекомендаціи? щодо і?х реалізаціі?.

Монографія складається з трьох розділів, кожен з яких розкриває низку сутнісних аспектів авторського бачення проблематики місця та значення митного аудиту в системі державного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю підприємств; організаціі?, проведення та оформлення результатів митного аудиту підприємств в Украі?ні; стану нормативно-правового забезпечення митного аудиту в Украі?ні та сфер и?ого регулювання; порівняльного аналізу законодавства Європеи?ського Союзу та Украі?ни у сфері митного аудиту; аналізу досвіду зарубіжних краі?н щодо організаціі? та здіи?снення митного аудиту; розробки показників оцінки якості та ефективності митного аудиту підприємств в Украі?ні з урахуванням європеи?ського досвіду; становлення та функціонування системи митного аудиту в Украі?ні; розробки науково обґрунтованих пропозиціи? щодо впровадження практики здіи?снення митного аудиту краі?н Європеи?ського Союзу в практику діяльності Міністерства доходів і зборів Украі?ни.

Наукове видання підготовлено з урахуванням пріоритетних напрямів наукових досліджень Міндоходів Украі?ни та на основі висновків, отриманих авторами за результатами проведених досліджень у межах науково-дослідноі? роботи «Формування системи митного аудиту Украі?ни» (реєстраціи?нии? Nо 0112U003860), виконаноі? у Державному науково-дослідному інституті митноі? справи.

Автори висловлюють щиру подяку всім, хто своі?ми порадами, зауваженнями, побажаннями і безпосередньою участю сприяв виданню цієі? монографіі?.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ МИТНОГО АУДИТУ ТА ЙОГО АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1 Сутність митного аудиту та його нормативно-правове регулювання

Основи та зміст митного аудиту вперше були визначені Стандартами 6.6. і 6.10. Генерального додатку переглянутої Кіотської конвенції: «Система митного контролю повинна містити в собі проведення контролю, заснованого на аудиті. Митна служба повинна проводити оцінку комерційних систем економічних операторів і їхнього впливу на митні операції для забезпечення відповідності вимогам митних органів». [1]

Ріст міжнародної торгівлі, разом зі зменшенням коштів митних адміністрацій по усьому світі, привели до розробки системи контролю, заснованого на управлінні ризиками і аудиті.

Митний аудит відноситься до контролю фіскального типу при контролі звичайних комерційних вантажів і не має відношення і впливу на типи контролю, що проводяться на кордоні та спрямовані на запобігання контрабанди. [1]

Серед видів митного аудиту розрізняють митний пост-аудит (МПА) та попередній митний аудит (ПМА). [1]

Термін «аудит» у європейському законодавстві також використовується при описі пост-митного контролю над окремими угодами. Митний пост-аудит - вид митного контролю, що проводиться митниками після того, як імпортовані або експортовані товари були пропущені через кордон або пройшли розмитнення на кордоні. Метою митного пост-аудиту, який проводиться зазвичай на території трейдера, є підтвердження точності митних декларацій шляхом звірення записів, книг трейдерів, бізнес систем і інших відповідних комерційних даних.

Попередній митний аудит - це особливий вид контролю, який проводиться аудиторами перед видачею дозволу на використання певних митних процедур і режимів. [1]

Термін «митний аудит» не застосовується в українському законодавстві. Однак, Митний кодекс України 2014 року містить норму, що розглядає його як одну з форм митного контролю, який здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Митний аудит зазвичай має проводитись на основі добровільного співробітництва. Проте, він є ефективним інструментом для забезпечення відповідності діяльності економічних операторів митним вимогам. [1]

Для визначення сутності митного аудиту розглянемо його визначення в літературних джерелах та законодавстві.

Таблиця 1.1

Визначення митного аудиту

При дослідженні сутності митного аудиту ми виявили, що дуже невелика кількість літературних джерел надає визначення саме митному аудиту, більшість визначає один із його видів - митний пост-аудит. Тому розглянемо детальніше його сутність.

Таблиця 1.2

Визначення митного пост-аудиту

Результативність та ефективність митного аудиту прямо залежить від якості нормативно-правовоі? бази, якою регламентовано порядок и?ого організаціі?, планування, здіи?снення та документування.

Вперше митним органам право на проведення перевірок фінансово-господарськоі? діяльності суб'єктів підприємницькоі? діяльності було надано Указом Президента Украі?ни «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницькоі? діяльності» від 23.07.1998 Nо 817/98 [7], якии? чиннии? і на сьогоднішніи? день. Указом Nо 817/98 було визначено, що митні органи є контролюючими органами, які здіи?снюють планові і позапланові виі?зні перевірки суб'єктів господарювання стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію Украі?ни в момент перетинання митного кордону [7]. Однак, у чинному на тои? момент МКУ не передбачалося такоі? форми митного контролю, як виі?зні документальні перевірки. Крім того, відповідноі? інструктивно-методичноі? бази щодо здіи?снення таких перевірок розроблено не було.

У 2000 році було прии?нято Закон Украі?ни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 Nо 2181-ІІІ [8], згідно з яким посадові особи митних органів отримали право спільно з представниками податковоі? адміністраціі? брати участь у виі?зних перевірках підприємств-суб'єктів ЗЕД на предмет правильності нарахування та сплати митних платежів. Цим законом також розширене коло податків та платежів, контроль за якими покладено на митні органи. Так, крім ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість (як це визначено Указом Nо 817/98 [7]), митні органи набули права контролювати правильність нарахування та сплати вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію Украі?ни або і?х вивезенні з митноі? територіі? Украі?ни.

Проте, не зважаючи на існування цих двох нормативних документів, реальне право здіи?снювати митнии? аудит митні органи набули лише з 01.01.2004 року, коли набрав чинності МКУ від 11.07.2002 Nо 92-IV [9]. По суті, він став першим документом, у ст. 41 якого було передбачено таку форму митного контролю, як перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митнии? кордон Украі?ни, а також своєчасності, повноти нарахування і сплати податків і зборів.

Ст. 60 МКУ було визначено, що перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митнии? кордон Украі?ни, - це проведення митними органами на підприємствах діи? щодо встановлення відповідності документаціі? про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим МКУ та іншими законами Украі?ни. Крім того, ст. 69 МКУ передбачала можливість здіи?снення митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів незалежно від закінчення операціи? митного контролю та оформлення, якщо є досить підстав вважати, що має місце порушення законодавства.

Починаючи з цього року активно починається формуватись нормативно-правова база щодо порядку організаціі? та здіи?снення митного аудиту.

23.12.2004 року Кабінет Міністрів Украі?ни затвердив Постанову «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митнии? кордон Украі?ни» Nо 1730 [10], якою відповідно до ст. 41, 60, 69 МКУ 2002 року визначався механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок стану бухгалтерського обліку та звітності щодо товарів і транспортних засобів, які перетинають митнии? кордон Украі?ни, як у процесі митного оформлення, так і після и?ого закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митноі? справи. Постановою було класифіковано перевірки суб'єктів ЗЕД на планові та позапланові, визначено підстави для здіи?снення позапланових перевірок, а також закріплено права та обов'язки посадових осіб митних органів під час проведення перевірок та права посадових осіб підприємства, де проводиться перевірка.

Було затверджено спільнии? наказ Державноі? податковоі? адміністраціі? та Державноі? митноі? служби Украі?ни «Про затвердження Порядку взаємодіі? митних і податкових органів при організаціі? та проведенні спільних планових і позапланових перевірок суб'єктів зовнішньоекономічноі? діяльності» від 29.07.2004 Nо 439/551 [11]. Метою цього наказу визначено забезпечення належного контролю з боку податкових та митних органів за дотриманням вимог чинного законодавства суб'єктами ЗЕД шляхом проведення спільних перевірок, уникнення дублювання при проведенні відповідних заходів та якісноі? реалізаціі? матеріалів.

Крім цього документа, для більш якісноі? організаціі? проведення спільних контрольних заходів 21.07.2005 року було прии?нято постанову Кабінету Міністрів Украі?ни Nо 619 «Про затвердження Порядку координаціі? проведення планових виі?зних перевірок органами виконавчоі? влади, уповноваженими здіи?снювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)» [12], якою визначено механізм проведення планових виі?зних ревізіи? і перевірок, а також застосування процедури визначення суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці.

Виконання поставлених перед митною службою завдань стало можливим за умови створення у структурі Державноі? митноі? служби на всіх і?і? рівнях спеціалізованих підрозділів, уповноважених на проведення митного постаудиту. Перші кроки в даному напрямі було здіи?снено в кінці 2003 року, з моменту створення в структурі Держмитслужби спеціального підрозділу - Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту (ЦБАРА) (Наказ Держмитслужби Украі?ни від 02.12.2003 Nо 820 «Про затвердження Положення про Центральне бюро аналізу ризиків та аудиту»). У січні 2004 року ЦБАРА надано статус Центральноі? митниці з питань аналізу ризиків і аудиту. [13]

Під час реорганізаціі? структури Держмитслужби у 2005 році, ЦБАРА увіи?шло до складу центрального апарату Держмитслужби під назвою Департаменту аналізу ризиків і аудиту (ДАРА), зберігши статус юридичноі? особи (наказ Держмитслужби Украі?ни від 30.05.2005 Nо 442 «Про затвердження Положення про Департамент аналізу ризиків та аудиту Державноі? митноі? служби Украі?ни»). Цим наказом на ДАРА було покладено, як одне із завдань, контроль за дотриманням законодавства Украі?ни з питань митноі? справи суб'єктами ЗЕД та митними органами, у тому числі за допомогою методів аудиту, із застосуванням сучасних інформаціи?них технологіи? та проведенням організаціи?но-контрольних заходів на митніи? територіі? Украі?ни.

Цього ж року згідно з наказом Державноі? митноі? служби Украі?ни «Про затвердження Примірного положення та Примірноі? структури відділу організаціи?но-контрольноі? роботи регіональноі? митниці (митниці)» від 22.11.2005 Nо 1147 [14] вперше в кожному митному органі було створено окремии? структурнии? підрозділ, одним з основних завдань якого стало планування та організація проведення перевірок фінансово-господарськоі? діяльності суб'єктів ЗЕД.

Необхідно зазначити, що аналіз ризиків в митніи? діяльності здіи?снювався ще задовго до того, як було створено ЦБАРА. Так, початок застосування управління ризиками в митніи? діяльності Украі?ни було покладено ще в 1999 році на створену Оперативну митницю (наказ ДМСУ від 02.03.1999 Nо 126), до основних завдань якоі? належало здіи?снення системноі? інформаціи?но-аналітичноі? роботи згідно з методикою визначення системи ризиків, розробленою митницею, на підставі узагальненоі? інформаціі?, отриманоі? з різних джерел. У 2003 році Оперативну митницю було ліквідовано, на і?і? базі створено ЦБАРА зі статусом спеціального митного управління.

З метою забезпечення вдосконалення діяльності митноі? служби Украі?ни, прискорення митних формальностеи? і спрощення митних процедур, підвищення ефективності митного контролю на основі системи аналізу та керування ризиками 27.05.2005 року Державною митною службою Украі?ни був затверджении? наказ Nо 435 «Про затвердження Концепціі? створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками та Положення про систему аналізу и? селекціі? факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю» [15]. Документом визначається порядок застосування системи аналізу и? селекціі? факторів ризику, які можуть призвести до порушень законодавства Украі?ни з питань митноі? справи при здіи?сненні митних процедур.

Зазначимо, що митнии? аудит - це трудомісткии? контрольно-перевірочнии? процес, під час якого перевіряється велика кількість документів щодо здіи?снених суб'єктом господарювання зовнішньоекономічних операціи?. Тому, очевидно, що результативність та ефективність таких заходів залежить від повноі?, достовірноі? та об'єктивноі? фіксаціі? фактів виявлених порушень та обставин, що і?м сприяли. Проте не зважаючи на те, що митні органи почали проводити перевірки суб'єктів ЗЕД з 2004 року, порядок оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митнии? кордон Украі?ни, був затверджении? наказом Державноі? митноі? служби Украі?ни Nо 254 тільки 30.03.2006 року [16].

Але 2006 рік відзначився для формування системи митного аудиту не лише затвердженням наказу про оформлення результатів митного аудиту. Головною подією цього року стало приєднання Украі?ни до Міжнародноі? конвенціі? про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненіи? редакціі? (Кіотськоі? Конвенціі?) (Закон Украі?ни від 05.10.2006 Nо 227-V) [17]. Приєднавшись до Конвенціі? Украі?на прии?няла зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізаціі? митних процедур.

Наступна важлива подія - прии?няття наказу Держмитслужби від 02.08.2007 Nо 655, яким було затверджено нове Положення про Департамент аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби Украі?ни (без зміни назви департамента). Одним із завдань ДАРА стало здіи?снення не тільки організаціі? та проведення на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, а и? камеральних перевірок цих суб'єктів господарювання. Наказ Nо 655 втратив чинність 17.05.2008 року у зв'язку з реорганізацією ДАРА в Департамент аналітичноі? роботи та інформаціи?ноі? розвідки (наказ Держмитслужби «Про затвердження Положення про Департамент аналітичноі? роботи та інформаціи?ноі? розвідки» від 17.05.2008 Nо 515).

Наказом Nо 1095 від 03.10.2008 року внесено зміни до даного положення: слова «інформаціи?на розвідка» замінено словами «інформаціи?нии? моніторинг». З цього часу департамент отримав назву «Департамент аналітичноі? роботи та інформаціи?ного моніторингу».

У березні 2009 році Департамент аналітичноі? роботи та інформаціи?ного моніторингу було ліквідовано та створено Департамент аналітичноі? роботи, управління ризиками та аудиту (наказ Nо 236 від 18.03.2009 року) штатною чисельністю 139 осіб. И?ому було надано статус регіональноі? митниці та визначено зону діяльності - митна територія Украі?ни [13]. Положення про Департамент аналітичноі? роботи, управління ризиками та аудиту затверджено наказом від 07.04.2009 Nо 307. З 01.01.2011 року на підставі прии?нятого Податкового кодексу Украі?ни (ПКУ) Nо 2755-VI [18] втратив чинність Закон Украі?ни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 Nо 2181-ІІІ. З цього моменту ПКУ визначено митні органи як контролюючі органи щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію Украі?ни або територію вільноі? митноі? зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митноі? територіі? Украі?ни або територіі? вільноі? митноі? зони [18].

Ще дві подіі? відзначили 2011 рік, однією з яких є затвердження наказом Державноі? митноі? служби Украі?ни від 07.04.2011 Nо 289 Положення про Департамент боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидіі? корупціі?. З цього часу Департамент аналітичноі? роботи, управління ризиками та аудиту перестав існувати, а завдання щодо організаціі? та проведення документальних виі?зних та невиі?зних перевірок суб'єктів ЗЕД переи?шли до Департамента боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидіі? корупціі?.

Отже, як бачимо, маи?же за 10 років орган, що здіи?снює централізовану організацію та проведення документальних виі?зних та невиі?зних перевірок суб'єктів ЗЕД, прои?шов 6 структурних змін.

Наступною подією стало вперше за історію існування системи митного аудиту (документальних перевірок суб'єктів ЗЕД) затвердження на законодавчому рівні Порядку проведення митними органами невиі?зних документальних перевірок, які на практиці до цього часу носили назву камеральних перевірок (постанова Кабінету Міністрів Украі?ни від 02.02.2011 Nо 71) [19]. Однак у 2012 році з прии?няттям та набранням чинності нового МКУ від 13.03.2012 Nо 4495-VI [20] вона втратила чинність, як і більша частина документів, що регламентують порядок організаціі? та здіи?снення митного аудиту, а саме:

- МКУ від 11.07.2002 Nо 92-IV [9];

- постанова Кабінету Міністрів Украі?ни «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митнии? кордон Украі?ни» від 23.12.2004 Nо 1730 [10];

- постанова Кабінету Міністрів Украі?ни «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиі?зних документальних перевірок» від 02.02.2011 Nо 71 [19];

- постанова Кабінету Міністрів Украі?ни «Про затвердження Порядку координаціі? проведення планових виі?зних перевірок органами виконавчоі? влади, уповноваженими здіи?снювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)» від 21.07.2005 Nо 619 [12];

- наказ Державноі? митноі? служби Украі?ни «Про затвердження Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митнии? кордон Украі?ни» від 30.03.2006 Nо 254 [16] та ін.

Частково окремі норми переи?шли до нового МКУ, частково - в інші нормативні документи.

Так, ст. 336 МКУ визначено, що проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства Украі?ни з питань державноі? митноі? справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, є однією з форм митного контролю.

У ст. 345 МКУ наводиться визначення документальноі? перевірки та напрями документальних виі?зних (планових або позапланових) та документальних невиі?зних перевірок [20].

МКУ також закріплені:

- підстави та порядок проведення органами доходів і зборів документальних виі?зних перевірок (ст. 346);

- права та обов'язки посадових осіб органів доходів і зборів під час проведення документальних виі?зних перевірок (ст. 347);

- проведення зустрічних звірок (ст. 348);

- умови допуску посадових осіб органів доходів і зборів до проведення документальних (планових чи позапланових) виі?зних перевірок та зустрічних звірок (ст. 349);

- права та обов'язки посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення документальних перевірок (ст. 350);

- предмет, підстави проведення документальних невиі?зних перевірок (ст. 351);

- матеріали, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок (ст. 352);

- порядок надання документів посадовими особами підприємства, що перевіряється (ст. 353);

- порядок оформлення результатів перевірок (ст. 354) та ін.

Таким чином, бачимо, що більше 10 статеи? МКУ 2012 року тепер регламентують окремі аспекти митного аудиту (замість 3 статеи? у МКУ 2002 року).

Крім прии?няття МКУ, 2012 рік можна відзначити ще затвердженням наказу Державноі? митноі? служби Украі?ни «Про затвердження Примірного положення про відділ (сектор) митного аудиту регіональноі? митниці, митниці» від 05.01.2012 Nо 16, яким визначено, що відділ є структурним підрозділом митниці, якии? здіи?снює в зоні діяльності митниці проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства Украі?ни з питань митноі? справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. [21]

Для більшоі? практичноі? цінності роботи у додатку А наведено схему формування нормативно-правового забезпечення митного аудиту в Украі?ні.

Проте наи?головнішою подією 2012 року, яка вплинула на порядок організаціі? та здіи?снення митного аудиту в Украі?ні стало створення в Украі?ні 24 грудня 2012 року єдиного державного органу - Міністерства доходів і зборів Украі?ни, одним із основних завдань якого стало забезпечення формування єдиноі? державноі? податковоі?, державноі? митноі? політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізаціі? єдиноі? державноі? податковоі?, державноі? митноі? політики. [22]

Отже, проведении? аналіз нормативно-законодавчого забезпечення митного аудиту в Украі?ні дає можливість визначити основні етапи формування системи митного аудиту Украі?ни:

1) 1991-1998 роки - відсутність будь-якоі? контрольноі? функціі? митних органів за зовнішньоекономічними операціями після митного оформлення товарів і транспортних засобів;

2) 1998-2003 роки - прии?няття МКУ 2002 року, яким на законодавчому рівні виокремлено митнии? аудит як окрему форму митного контролю, а також створення Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту як окремого спеціалізованого митного управління;

3) 2004-2011 роки - етап становлення, протягом якого сформовано базові умови для функціонування та розвитку системи митного аудиту, організовано кадрове, інформаціи?не, частково методичне та інше забезпечення митного аудиту.

4) 2012 рік - прии?няття нового МКУ Nо 4495-VI, в якии? включено окремі норми документів, що регламентували порядок організаціі? та здіи?снення митного аудиту, але які з набранням чинності кодексу втратили чинність;

5) 2012-2013 роки - створення Міністерства доходів і зборів Украі?ни шляхом реорганізаціі? Державноі? податковоі? та Державноі? митноі? служб Украі?ни.

Таким чином, останніми роками відбувається переорієнтація сучасноі? Украі?нськоі? держави на нові принципи діяльності органів виконавчоі? влади, а, відповідно, і на нові підходи до завдань, функціи? органів доходів і зборів, форм здіи?снення митного контролю тощо. Так, в Украі?ні і надалі існує потреба у пошуку нових підходів до здіи?снення митного контролю у напрямі спрощення та уніфікаціі? митних процедур. Враховуючи це та наміри вступу Украі?ни до ЄС зростає значення адаптаціі? вітчизняного митного законодавства щодо здіи?снення митного аудиту до європеи?ських стандартів.

21 травня 2014 Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №236 Про Державну фіскальну службу [23]. Відповідно до неї, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску [23].

Основними завданнями ДФС є: реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики; державної політики у сфері державної митної справи; державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів; державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску; державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів [23].

Отже на сьогоднішній день митний аудит здійснюється саме органами Державної фіскальної служби, які у своїй діяльності створюють та використовують аналітичне забезпечення митного аудиту.

Далі переходимо до вивчення характеристики аналітичного забезпечення в митному аудиті.

1.2 Характеристика аналітичного забезпечення в митному аудиті

Аналітична робота в митній службі є одним з основних напрямів діяльності щодо реалізації її функцій. Вона є творчою діяльністю і передбачає високу кваліфікацію аналітика, якии?, використовуючи системнии? підхід, здіи?снює обробку і аналіз отриманоі? інформаціі? відповідно до поставлених перед ним завдань. У підсумку такоі? діяльності утворюється якісно новии? інформаціи?нии? продукт, головним призначенням якого є допомога у оптимізаціі? прии?няття відповідних оперативно-розшукових рішень.

Аналітичне забезпечення це вивчення та оцінка інформації про: початкові умови (структура, технологія, соціальні відносини), енергетичний стан і обмінні процеси (енергетично-матеріально-інформаційний обмін) у системі та з середовищем, закономірності, організаційні форми досліджуваних процесів у системі та результати виконання поставлених завдань і досягнення цілей [24].

Податковий кодекс України у п. 71.1 ст. 71 визначає інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Державної фіскальної служби як комплекс заходів зі збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами Державної фіскальної служби покладених на них функцій і завдань [18]. Відповідно до підп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів Державної фіскальної служби є способом здійснення податкового контролю [18]. Однак, слід зазначити, що дії, пов'язані з інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності органів Державної фіскальної служби , не доцільно розглядати як спосіб податкового контролю, адже збір, опрацювання і використання інформації, необхідної для виконання ними функцій і завдань, які вчиняють інші суб'єкти, пов'язані саме з процесом адміністрування та спрямовані на його покращення, є складовою адміністрування, а не безпосередньо податкового контролю. Особливістю інформації, що використовується у правовідносинах між органами Державної фіскальної служби і платниками податків, є наявність суб'єктів та об'єктів інформаційних відносин. Суб'єкти інформаційних відносин в органах Державної фіскальної служби зазначаються в Концепції захисту інформації в органах Державної фіскальної служби України, затвердженої наказом ДПА України від 14.09.2006 № 549 та погодженої Департаментом спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 06.09.2006. До них належать такі: працівники органів Державної фіскальної служби України, фізичні та юридичні особи - платники податків, державні організації, установи, підприємства України, інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства. Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузях економіки, міжнародній, соціальній та інших сферах. Інформаційно-аналітичне забезпечення - це динамічний процес, за допомогою якого інформація циркулює в системі управління. Інформаційні процеси щільно пов'язані з управлінськими та є підґрунтям для розробки й обґрунтування рішень щодо шляхів досягнення цілей управління. Як слушно зазначає Д. Я. Семир'янов, «інформаційно-аналітичне забезпечення є поняттям більш ширшим та передбачає забезпечення системи управління, крім інформації, ще й знаннями, необхідними для виконання усіх функцій і завдань управління» [25]. У процесі аналізу інформаційних матеріалів формуються нові знання, на підставі яких приймається управлінське рішення щодо подальшої діяльності. Передавання, одержання, обробка та аналіз інформації та прийняття на їх основі управлінських рішень мають місце під час виконання практично всіх функцій, покладених на органи Державної фіскальної служби. Тому комунікаційні процеси (процеси обміну інформацією) і процеси прийняття відповідних рішень відіграють основну роль взаємопов'язаних між усіма ланками управління процесів. У ст. 72 Податкового кодексу України визначено джерела інформації, а також закріплено виключний перелік інформації, який надається платниками податків та податковими агентами, що обробляється, зберігається та може використовуватись у діяльності контролюючих органів [18]. Джерелом інформації є система, компоненти якої забезпечують розміщення, доступність і цілісність інформації відповідно до її призначення. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів Державної фіскальної служби використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, банків, інших фінансових установ, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів органів Державної фіскальної служби. Для здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів Державної фіскальної служби може також використовуватися й інша інформація, яка не була зазначена в цьому переліку, але надійшла до вказаних органів з ініціативи джерела інформації або за запитом податкового органу, адже відповідно до підп. 72.1.6 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства або добровільно чи за запитом надана органу Державної фіскальної служби в установленому законом порядку [18]. Прикладом таких джерел інформації можуть бути рішення суду як безпосередньо, так і через державного реєстратора у разі його зобов'язання вчинити певні дії. До того ж, у роботі Державної фіскальної служби може використовуватись інформація про результати контрольно-перевірочних заходів контролюючих органів тощо. Податкова інформація безоплатно надається органам Державної фіскальної служби періодично або на окремий письмовий запит Державної фіскальної служби у встановлені Податковим кодексом України терміни. Так, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щомісяця протягом десяти календарних днів місяця, що настає за звітним, надається інформація про об'єкти оподаткування, що надаються або реєструються такими органами. Ці органи також зобов'язані надавати до податкових органів інформацію про встановлені ставки місцевих податків, зборів та надані податкові пільги в терміни не пізніше десяти календарних днів з дати набрання чинності відповідним рішенням. Крім періодичної форми отримання податкової інформації органи Державної фіскальної служби також мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи Державної фіскальної служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. На платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин покладено обов'язок подавати інформацію, визначену у запиті служби Державної фіскальної служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту При підготовці запитів щодо отримання податкової інформації необхідно дотримуватись певних умов: запит підписується керівником або заступником керівника органу Державної фіскальної служби; запит повинен містити перелік інформації, яка запитується; запит повинен містити перелік документів, що підтверджують інформацію; у запиті повинні бути визначені підстави для його надіслання.

Перелік підстав для звернення до платника податків із письмовим запитом про подання інформації закріплено у п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України [18]. Запит надсилається за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби ; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених кодексом [18]. Таким чином, Податковий кодекс України не закріплює вичерпного переліку підстав для звернення органами Державної фіскальної служби до платника податків чи інших суб'єктів інформаційних правовідносин із письмовим запитом про подання податкової інформації. Така побудова правових норм не відповідає вимогам законодавчої техніки, зокрема тим, які стосуються забезпечення їх визначеності та чіткості. Відтак, з метою забезпечення зрозумілості та полегшення правозастосування зазначеної норми, у п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України необхідно закріпити вичерпний перелік підстав, які надають податковим органам право вимагати від платника податків подання податкової інформації [18]. Важливе значення в інформаційно-аналітичному забезпеченні діяльності податкових органів має інформаційно-аналітична система - суспільна структура, що охоплює інформаційні технології, інформаційні системи й інформаційні ресурси для здійснення інформаційно-аналітичної діяльності. Головна мета функціонування інформаційно-аналітичної системи в органах Державної фіскальної служби полягає в тому, щоб на підставі зібраних початкових даних отримати похідну, підсумкову інформацію, яка складатиме основу для підготовки відповідних управлінських рішень. Подальший розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів Державної фіскальної служби неможливий без постійного вдосконалення інформаційних систем та інструментів аналізу, підвищення науково-технічного потенціалу, створення й управління інформаційними технологіями в центральних і регіональних (обласних) податкових органах. В основі цієї роботи - централізація обробки даних на регіональному та загальнонаціональному рівнях за рахунок створення центрів обробки даних.

У процесі організації аналітичної роботи в митній службі виділяють три стадії: збирання різних знань про керовані об'єкти, узагальнення і систематизація цих знань для з'ясування стану і дієздатності даних об'єктів, оцінка діяльності керованих об 'єктів, виявлення їх значущості

Вимоги до організації аналітичної роботи в митній службі безпосередньо залежать від рівня управління стратегічного, тактичного, оперативного.

Таблиця 1.3

Вимоги до аналітичної роботи відповідно до рівнів управління

Чим вищий щабель управління, тим більше неструктурованих рішень. Тому коло засобів і методів формування рішень не однакове для всіх рівнів [24].

Проаналізувавши дані таблиці, можемо зробити висновок, що організація аналітичної роботи та інформаційні системи в митній службі має відповідати вимогам керівництва на різних управлінських рівнях.

1.3 Ризики аналітичного забезпечення митного аудиту

Побудова ефективноі? системи управління ризиками у сфері митного аудиту неможлива без глибокого вивчення середовища і?х існування та дослідження основних и?ого властивостеи?, що характеризуються специфічними факторами і джерелами виникнення. Слід зауважити, що митнии? ризик, як явище в ризикологіі?, має як загальні властивості, що характерні для усіх видів ризику (невизначеність, конфліктність, альтернативність, оцінка небезпеки та ін.), так і специфічні (и?мовірність недотримання норм митного законодавства, індикатори ризику, адекватні форми та обсяг контролю та ін.). Без чіткого розмежування цих властивостеи? досить важко забезпечити ефективнии? процес управління ними.

Фундаментальною властивістю усіх ризиків є невизначеність, яка характеризується недостатньою забезпеченістю процесу прии?няття рішень знаннями стосовно певноі? проблемноі? ситуаціі?. В цілому, невизначеність - досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні та зовнішні умови функціонування соціально-економічних систем, неоднозначність і?х параметрів. Невизначеність характеризується множиною значень параметрів, яку часто називають множиною станів, випадків, альтернатив, елементарних подіи?, випадків, зоною невизначеності. Одним із перших учених, якии? у своі?и? публікаціі? «Поняття ризику і невизначеності» [27] звернув увагу на проблему невизначеності в межах сучасноі? економічноі? теоріі?, був американськии? економіст Наи?т Ф. Саме Наи?т Ф. визначив чітку відмінність між ризиком і невизначеністю. Згідно з и?ого визначенням, рішення прии?маються в умовах ризику тоді, коли наслідки прии?нятих рішень відомі з певною и?мовірністю, а якщо ж и?мовірності невідомі, то така ситуація вважається невизначеною. Він вважав, що «відмінність між поняттями ризик і невизначеність полягає в тому, що, коли мова и?де про ризик, розподіл результатів в групі випадків відомии? або завдяки апріорним розрахункам, або зі статистичних даних минулого досвіду, тоді як в умовах невизначеності це не так з тієі? причини, що ситуація, з якою доводиться мати справу, є унікальною, і немає можливості сформувати певну групу випадків». [27]

Як зазначила Гупанова Ю., ризик характеризує и?мовірність ситуаціі?, яку можна визначити шляхом обчислень або спрогнозувати методом статистичноі? обробки накопичених емпіричних даних, а невизначеність подібними характеристиками не володіє. З цієі? точки зору, ризик можна розглядати як спосіб зняття невизначеності. Це має надзвичаи?но важливе значення при прии?нятті рішень в умовах ризику і невизначеності. На думку авторів дослідження, особливістю митного ризику є те, що и?ого необхідно розглядати не лише як спосіб зняття невизначеності, але и? як інструмент оцінки рівня небезпеки вантажів та транспортних засобів, що зумовлює форми та обсяги митного контролю. [28]

Проте, ризик і невизначеність тісно пов'язані між собою. Джерелами виникнення ризику є різного виду невизначеності - небезпеки та загрози, так звані фактори ризику. Систематизація факторів та джерел митного ризику дозволяє розробити дієву систему виявлення і прогнозування порушень митного законодавства. Варто відмітити, що в економічніи? літературі не існує єдиного підходу щодо розуміння категоріи? «фактори» та «джерела» ризику. На думку Лук'яновоі? В., джерела ризику - фактори (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів, зумовлених певними змінами ендогенного чи екзогенного характеру або діями суб'єктів ризику. Відповідно до Рекомендаціи? до Глави 6 Міжнародноі? конвенціі? про спрощення та гармонізацію митних процедур, сукупність факторів ризику, що міститься в рамках позначених критеріі?в вибірковості, є профілями ризику, тобто одним з інструментів системи управління ризиками. [29]

Досить вдало розмежував поняття «фактори» і «джерела» ризику Паляниця В. Під факторами ризику він розуміє причини або рушіи?ні сили, які породжують ризиковані процеси, а під джерелами ризику - конкретні складові елементи факторів, які обумовлюють можливість втрат. [30]