Методологію обліку витрат підприємства визначає НП(С)БО 16 "Витрати" він затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28 лютого 2013 року №336/22868. Це положення визначає формування в бух обліку інформації про витрати підприємства. Елемент витрат - сукупність

економічно однорідних витрат.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт обліку витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. [22]

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

Погашення одержаних позик.

Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. [21]

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

1.2 Склад витрат, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт

Будівельне виробництво, як і інші галузі матеріального виробництва - це процес виробничого споживання предметів і засобів праці, а також живої праці, що призводить до утворення витрат виробництва.

Під витратами будівельного виробництва прийнято розуміти витрати живої і уречевленої праці на виконання будівельно-монтажних робіт та їх реалізацію. У практиці для характеристики всіх витрат будівельного виробництва за конкретний період використовують термін "витрати на виробництво". [10]

Витратами на здійснення будівельно-монтажних робіт визнаються витрати, безпосередньо пов'язані з використанням персоналу і ресурсів певного будівельного підприємства. Їх виникнення фіксується в первинних документах (актах, нарядах, звітах про використання матеріалів на виробництво, рахунках тощо) в тому місяці, до якого вони відносяться, незалежно від часу оплати.

До основних завдань обліку витрат на виробництво готової будівельної продукції слід віднести:

- повне, своєчасне і точне відображення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і здачею робіт замовнику по об'єктах будівництва;

- виявлення відхилень від встановлених норм;

- контроль за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

- встановлення розміру і причин відхилення фактичної собівартості від кошторисних і планових її розмірів.

Для визначення витрат виробництва використовується категорія собівартості продукції (робіт або послуг).

Собівартість будівельно-монтажних робіт (продукції) є економічною категорією, що відображає витрати будівельного підприємства на їх виробництво і здачу замовнику. У собівартості знаходить своє відображення досягнутий будівельним підприємством рівень використання ресурсів та ефективності господарювання. Основним чинником, що впливає на зниження собівартості є економія матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Важлива роль у вирішенні цього завдання належить бухгалтерському обліку, який повинен забезпечити правильність і достовірність обліку витрат, пов'язаних з виконанням будівельно-монтажних робіт. [23]

Собівартість продукції - найважливіший показник виробничо-господарської діяльності будівельних підприємств, обчислення якого необхідно для наступних цілей:

визначення рентабельності будівельного виробництва та окремих видів робіт;

виявлення резервів зниження собівартості будівельних робіт; визначення договірних цін на будівельну продукцію;

розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки, технології, організаційно - технічних заходів.

Витрати на виробництво будівельних робіт включаються до собівартості робіт того календарного періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їх виникнення.

Не включаються до собівартості витрати, пов'язані з управлінням будівельним підприємством, збутом продукції, управлінням об'єктами соціальної сфери будівельного підприємства.

Важливою умовою отримання достовірних даних про собівартість продукції є чітке визначення складу виробничих витрат.

Витрати на будівництво групують за:

- місцями виникнення. Таке групування витрат необхідне для організації внутрішньозаводського госпрозрахунку і визначення собівартості будівельних робіт за будівельними ділянками, об'єктами, підсобними виробництвами та іншими структурними підрозділами підприємства;

- видами будівельних робіт (послуг). Це групування витрат застосовують для обчислення собівартості будівельних робіт;

- періодичністю (часом) виникнення. За цією ознакою розрізняють поточні - постійні виробничі витрати та одноразові - однократні або періодично здійснювані;

- способом включення до собівартості будівельних робіт розрізняють прямі і непрямі витрати. Під прямими витратами розуміють витрати, пов'язані з виробництвом будівельних робіт, які можна прямо і безпосередньо включати до собівартості робіт. Під непрямими витратами розуміють витрати, пов'язані з організацією і управлінням виробництвом будівельних робіт, що відносяться до діяльності будівельного підприємства в цілому;

- відношенням до обсягу будівельного виробництва розрізняють змінні та умовно - постійні витрати. Витрати, що не залежать безпосередньо від обсягу будівельних робіт, питома вага яких у собівартості при збільшенні обсягу робіт буде скорочуватися, а при зменшенні - збільшуватися, відносяться до постійних витрат. Витрати, що змінюються пропорційно зростанню обсягу виконуваних робіт, відносяться до змінних витрат;

- ефективністю розрізняють продуктивні і непродуктивні витрати;

- видами витрат, тобто за елементами витрат і статтями калькуляції.

Відповідно до Типових методичних рекомендацій по плануванню та обліку собівартості будівельних робіт, витрати будівельного виробництва обліковуються за єдиною для всіх будівельних підприємств номенклатурою витрат. Розрізняють постатейний та по елементний склад собівартості будівельних робіт. [11]

Групування витрат за елементами передбачає поділ всіх витрат на однорідні за економічним змістом витрати, які не можна розбити на складові частини. Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. Поділ в обліку витрат за елементами необхідний для встановлення кошторисних і фактичних витрат будівельного виробництва в цілому по підприємству при визначенні фонду оплати праці, обсягу закупівлі матеріальних ресурсів, суми амортизаційних відрахувань як джерела придбання основних засобів, тобто облік витрат за елементами дозволяє визначити, які саме ресурси були використані для виконання будівельних робіт і на яку суму(рис 1.4).

Рис. 1.4 Групування витрат за економічними елементами

Витрати, що утворюють собівартість будівельних робіт, групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати. [14]

В елементі "Матеріальні витрати" відображаються:

вартість придбаних у інших підприємств матеріалів, будівельних конструкцій і деталей, палива, енергії, пари, води, запасних частин для ремонту будівельних машин і механізмів, а також робіт та послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами безпосередньо при проведення будівельних робіт, при експлуатації, обслуговування і ремонті будівельних машин і механізмів, на адміністративно-господарські та інші виробничі потреби;

знос тимчасових споруд, пристосувань і пристроїв;

знос малоцінних необоротних матеріальних активів;

витрати, пов'язані з використанням природних ресурсів (відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, відрахування на рекультивацію земель і подібні витрати);

вартість втрат від нестачі матеріальних ресурсів у межах норм природного убутку;

вартість продукції (робіт, послуг) підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв, що знаходяться на балансі будівельного підприємства, яка використовується цим підприємством для власних виробничо-господарських потреб.

В елементі витрати на оплату праці відображаються:

витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати за фактично виконану роботу, розраховані виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів відповідно до прийнятих на будівельному підприємстві форм і систем оплати праці;

витрати на оплату праці позаштатних працівників будівельного підприємства, зайнятих в основній діяльності;

виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (не явочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплата перерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати.

Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

виплати працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовці кадрів;

-- оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;

-- витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

-- витрати пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);

-- оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;

виплати громадянам за виконання робіт, послуг, згідно з договорами, цивільно-правового характеру;

виплата працівникам, звільненим з будівельного підприємства у зв'язку з його реорганізацією, скороченням чисельності працівників. [10]

В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:

-- вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг тощо);

-- вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

Витрати на оплату праці поділяються на основну та додаткову заробітну плату.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці) норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - ця винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. [49]

До елемента "Відрахування на соціальні заходи" належать:

Відрахування у розмірі 1,5% - військовий збір до податкового органу що відраховують на потреби армії України.

Відрахування в розмірі 2%, 3,6% - Єдиний соціальний внесок що утримується із заробітної плати працівників і перераховується до пенсійного фонду України

Відрахування в розмірі 15% - ПДФО що утримується із заробітної плати працівників і перераховується до податкового органу

Відрахування в розмірі 37,6% нарахування на заробітну плату працівників що перераховується у пенсійний фонд України з доходу підприємстві

Для того щоб провести ці відрахування касир філії заповнює платіжку, яка передається в банк Аваль де з розрахункового рахунку філії кошти перераховуються на рахунки зазначених вище установ.

До елемента "Амортизація належать:

витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини;

До активної частини основних виробничих фондів належать машини та обладнання, транспортні засоби.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця;

амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем 1 використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;

витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) не житлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах;

витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства. [36]

До елементу "Інші витрати" в складі собівартості будівельних робіт відображаються:

податки, збори, відрахування до спеціальних позабюджетних фондів, що стягуються відповідно до встановленого законодавством порядку: платежі за гранично допустимі викиди забруднюючих речовин;

з обов'язкового страхування майна будівельного підприємства, що обліковується у складі виробничих засобів;

винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції;

оплата відпусток за користування кредитами;

витрати на рекламу;

лізингові платежі;

оплата стороннім підприємствам за пожежну, воєнізовану і сторожову охорону та інші витрати.

Групування витрат за елементами здійснюється будівельними підприємствами розрахунковим шляхом, виходячи зі складу витрат, що включаються до того або іншого елементу, приблизний склад яких був розглянутий вище.

Сума витрат за економічними елементами визначає розмір витрат, понесених підприємством за звітний період, незалежно від наявності незавершеного виробництва.

Групування витрат за елементами дозволяє відокремити витрати живої праці в собівартості будівельно-монтажних робіт, вираженій в заробітній платі працівників, від витрат минулої праці, уречевленої в засобах виробництва. [23]

Крім того, така класифікація виробничих витрат дає змогу забезпечити взаємну звірку показників собівартості з показниками інших сторін виробничо-господарської діяльності будівельного підприємства.

Якщо групування витрат за елементами здійснюється по всій господарській діяльності підприємства незалежно від того, з якою метою були понесені ці витрати (безпосередньо на виготовлення і випуск продукції, потреби по обслуговуванню виробництва і управління ним, збут продукції тощо), то класифікація витрат за статтями калькуляції відображає цільове призначення витрат, їх зв'язок з технологічним процесом виробництва.

Сума витрат за калькуляційними статтями визначає розмір витрат, що утворюють собівартість виконаних робіт або наданих послуг. Чим більше витрат буде віднесено на собівартість будівельної продукції безпосередньо, тим точніше буде вона визначена. Склад калькуляційних статей визначається підприємством самостійно. [44]

Основними з них є:

прямі матеріальні витрати

прямі витрати на оплату праці

витрати на експлуатацію будівельних машин та механізмів, які можна віднести до конкретних об'єктів витрат за прямою ознакою

інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів, загально виробничі витрати тощо).

До статті "Прямі матеріальні витрати" відносяться:

витрати на придбані у сторонніх підприємств матеріали, конструкції, вироби, деталі для будівельно-монтажних робіт, що становлять основу будівельної продукції.

Вартість вказаних вище матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання з врахуванням витрат будівельного підприємства на їх доставку до приоб'єктного складу і заготівельно-складських витрат;

витрати на виготовлення продукції в підсобних виробництвах будівельного підприємства, не виділених на окремий баланс. Вартість цієї продукції включається до собівартості будівельно-монтажних робіт за собівартістю її виготовлення;

витрати на придбання у сторонніх підприємств паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, пари, води та інших ресурсів для будівельно-монтажних робіт.

До даної статті не включаються витрати на придбання матеріалів, деталей, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, що використовуються під час експлуатації, поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування власних та орендованих будівельних машин і механізмів, на виготовлення продукції в підсобних виробництвах будівельного підприємства, не виділених на окремий баланс, а також витрати на придбання матеріалів, необхідних для обслуговування та управління виробництвом.

До статті "Прямі витрати на оплату праці" відноситься основна заробітна плата штатних і позаштатних працівників та лінійного персоналу, зайнятих безпосередньо на будівельно-монтажних роботах. [14]

До складу "Витрат на оплату праці" включаються:

виплата заробітної плати за фактично виконану роботу, обчислена виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів відповідно до прийнятих на підприємстві форм і систем оплати праці;

надбавки до тарифних ставок і окладів за професійну майстерність тощо;

компенсуючі виплати, пов'язані з режимом роботи та умовами праці: доплати до тарифних ставок і окладів за роботу в нічний час, понаднормову роботу, роботу в багатозмінному режимі, за суміщення професій, доплати за рухомий і роз'їзний характер роботи, за роботу у важких, шкідливих і особливо шкідливих умовах праці тощо;

одноразові винагороди за вислугу років;

суми, що виплачуються працівникам при виконанні робіт вахтовим методом.

У складі даної статті не відображаються витрати на оплату праці працівників допоміжних виробництв, обслуговуючих та інших господарств будівельного підприємства, працівників, зайнятих управлінням і обслуговуванням будівельних машин і механізмів, працівників, зайнятих на некапітальних роботах та інших роботах, здійснюваних за рахунок накладних витрат, а також оплата праці працівників, зайнятих навантаженням, розвантаженням і доставкою матеріалів до приоб'єктного складу.

До статті "Експлуатація будівельних машин та механізмів" включаються витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат за прямою ознакою:

основна та додаткова заробітна плата робітників, які зайняті керуванням, обслуговуванням, ремонтом, технічним оглядом і технічним обслуговуванням власних і орендованих будівельних машин і механізмів;

вартість паливних і мастильних матеріалів, електроенергії та інших матеріалів і запасних частин, що використовуються під час експлуатації або ремонту;

витрати на перебазування будівельних машин і механізмів з об'єкта на об'єкт, а також на утримання та ремонт рейкових і безрейкових колій;

витрати на переміщення за допомогою будівельних машин матеріалів і будівельних конструкцій у межах будівельного майданчика;

інші витрати, пов'язані з експлуатацією та утриманням будівельної техніки; [11]

До статті "Інші прямі витрати" відносяться:

відрахування на соціальні заходи;

основна заробітна плата працівників, зайнятих управлінням, обслуговуванням, поточним ремонтом, технічним оглядом і технічним обслуговуванням власних та орендованих будівельних машин і механізмів, нарахована у відповідності з формами і системами оплати праці;

вартість паливно-мастильних матеріалів, електроенергії та інших запасних матеріалів і частин, які використовуються під час експлуатації, поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування власної та орендованої будівельної техніки, включаючи витрати на їх доставку до приоб'єктного складу і заготовельно-складські витрати;

витрати на перебазування будівельних машин і механізмів з об'єкту на об'єкт, а також на утримання та ремонт рейкових і безрейкових колій;

амортизаційні відрахування від балансової вартості будівельних машин і механізмів, обладнання ремонтних майстерень, гаражів та інших споруд, які обслуговують будівельну техніку, в тому числі у формі прискореної амортизації активної частини основних засобів;

сума нарахованих відсотків за користування орендованими будівельними машинами та механізмами;

вартість послуг, наданих управліннями механізації та іншими спеціалізованими підприємствами при виконанні будівельно-монтажних робіт, включаючи перебазування будівельних машин з об'єкта на об'єкт;

витрати на переміщення матеріалів та будівельних конструкцій за допомогою будівельних машин в межах будівельного майданчику;

інші витрати, пов'язані з експлуатацією та утриманням будівельної техніки.

До собівартості будівельних робіт не включаються витрати на утримання будівельних машин та механізмів, переданих в оренду стороннім підприємствам, а саме: витрати на експлуатацію будівельної техніки, що використовується на роботах, виконуваних не за договорами на будівництво. [23]

До статті "Загальновиробничі витрати" відносяться:

витрати на основну і додаткову заробітну плату лінійного персоналу, майстрів, механіків будівельних ділянок, крім тих, що включені до складу бригад, працівників, які здійснюють господарське обслуговування і відповідні відрахування на соціальні заходи;

витрати, пов'язані з набором робочої сили, з підготовкою і перепідготовкою кадрів;

витрати на дотримання правил техніки безпеки праці, протипожежної і пожежної охорони, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами виконання будівельно-монтажних робіт;

амортизаційні відрахування і витрати на проведення поточного ремонту пристроїв та обладнання, які входять до складу основних засобів і не передбачені в прямих витратах;

знос і витрати, пов'язані з ремонтом, утриманням та розбиранням тимчасових споруд, пристроїв і пристосувань;

витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технології та організації будівельного виробництва, нормативними роботами;

витрати некапітального характеру, пов'язані із забезпеченням якості будівництва;

витрати на благоустрій і утримання будівельних майданчиків;

витрати на перебазування лінійних підрозділів будівельних підприємств на інше будівництво та в межах будівельного майданчика.

До понад нормативних виробничих витрат в будівництві відносяться такі накладні витрати:

витрати на спорудження і розбирання тимчасових будівель і споруд від їх кошторисної вартості у випадку, якщо кошти для таких потреб передбачені в договірній ціні;

передбачені законодавством виплати, які включаються до фактичної собівартості будівельно-монтажних робіт, але не плануються;

витрати які не передбачені нормами накладних витрат на будівельно-монтажні роботи, але не враховуються договірною ціною.

Будівельним підприємствам надано право самостійно розширювати номенклатуру статей витрат на здійснення будівельних робіт, виходячи з прийнятих об'єктів обліку і економічної доцільності.

Не включаються до собівартості будівельних робіт і розглядаються як витрати періоду, в якому вони були понесені, наступні витрати:

1) адміністративні витрати;

2) витрати на збут;

3) інші операційні витрати;

4) фінансові витрати;

5) втрати від участі в капіталі;

6) інші витрати.

1.3 Основи калькулювання і собівартості будівельно-монтажних робіт

Слово "калькуляція" (лат. сalculatio - обчислення) почали вживати в другій половині ХІХ ст. для позначення розрахунку собівартості.

Калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції в цілому та в розрізі окремих статей витрат будівельно-монтажних робіт.

Калькуляція представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу - заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції в основному та допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо.

Проте основним призначенням калькуляції є отримання інформації про собівартість для організації та управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат. [13]

Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції. В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво та кількість випущеної продукції, та собівартість одиниці виробу, визначається економічна вигідність виробництва.

Одним з важливих завдань діяльності кожного підприємства є калькулювання собівартості продукції.

Собівартість продукції - це грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням в процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.

Витрати, які відносяться на собівартість продукції, визначаються галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. До собівартості продукції, зокрема, включаються витрати праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції на підприємстві (витрати на підготовку і освоєння виробництва, витрати пов'язані з винахідництвом, витрати пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів, витрати по управлінню виробництвом).

Крім цього, до собівартості продукції включаються також втрати від браку, від простоїв за внутрішньовиробничими причинами, нестачі матеріальних цінностей у виробництві й на складах в межах норм природного убутку. [28]

Види собівартості:

виробнича - включає прямі витрати і загально виробничі витрати, характеризує витрати цеху на виготовлення продукції;

маржинальна - це виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають на одиницю продукції;

повна собівартість - виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних, комерційних і збутових витрат;

індивідуальна собівартість - характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції;

середньогалузева собівартість - характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої із індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

За ознакою часу собівартість поділяється на планову (нормативну) і фактичну собівартість. До розрахунку планової собівартості включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на минулий період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію.

Завдання калькулювання - визначити витрати, що приходяться на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції, призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.

В процесі калькулювання розв'язуються два основних завдання управлінського обліку:

на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити адекватну, справедливу і конкурентоздатну продажну ціну;

дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

Об'єктом калькулювання є витрати, пов'язані з виробництвом конкретного продукту. А отже, передумовою калькулювання є облік виробничих витрат (виробничий облік). Між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв'язок та взаємозалежність. Так, базою для розрахунку собівартості одиниці продукції є інформація, зібрана в системі виробничого обліку. Калькулювання собівартості кінцевого продукту визначається системою і організацією виробничого обліку. [32]

Своєчасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або його підрозділом плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань за собівартістю. За результатами калькулювання можна прийняти рішення про проведення ремонту самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій.

Отже, виробничий облік і калькулювання є основними елементами системи управління не тільки собівартості продукції, але й виробництвом в цілому.

За часом складання калькуляції поділяються на: директивні (попередні) та звітні.

Директивні складаються для обґрунтування і удосконалення нормативів витрат виробництва, встановлення допустимих меж трудових і матеріальних витрат за статтями калькуляції у відповідності до конкретних умов і способів виготовлення продукції.

Звітні калькуляції складаються на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

За рівнем охоплення витрат або місцем їх здійснення калькуляції поділяються на:

- галузеві - відображають рівень собівартості певного виду продукції у конкретній галузі;

- повні - відображають витрати на виробництво та збут продукції;

- виробничі - складаються за всіма статтями витрат на виробництво;

- внутрішньогосподарські доцільно складати на продукцію окремих цехів основного та допоміжних виробництв;

- калькуляція змінних витрат містить лише прямі витрати на виробництво;

- технологічні калькуляції складаються на окремі деталі, вузли, і характеризують рівень технології на підприємстві.

За характером виробництва калькуляції поділяються на:

- масові (періодичні) складаються за певний період з метою розрахунку середньої собівартості одного виробу;

- індивідуальні складаються лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів;

- проміжні складаються на окремі етапи робіт по об'єктах з тривалим циклом виробництва.

За властивостями калькуляційного об'єкту калькуляції поділяються на:

- загальні відображають собівартість певного виду продукції в цілому по підприємству;

- параметричні дають уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметру;

- калькуляція за центрами витрат - це розрахунок собівартості продукції певного підрозділу підприємства. [15]

В залежності від технології і характеру продукції об'єктами калькулювання можуть бути: один продукт (комплекс продуктів) в цілому по виробництву; один продукт (комплекс продуктів) по окремих процесах, стадіях, фазах виробництва; виріб (група виробів) по підприємству; виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад; вид робіт, послуг по структурних підрозділах підприємства; напівфабрикат; деталі, вузли.

Вид калькулювання характеризується сукупністю способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об'єктами і прийомів визначення собівартості калькуляційних одиниць.

В залежності від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва на промислових підприємствах застосовуються попроцесний і позамовний види калькулювання.

Галузь застосування позамовного калькулювання - це цехи і підприємства одиничного та дрібносерійного виробництва, які виготовляють продукцію за замовленнями окремих споживачів, а також компетентні виробництва. Позамовне калькулювання застосовують у всіх ремонтно-механічних цехах підприємств машинобудування. [18]