Облік і аудит виробництва і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт

Основи відображення витрат, пов’язаних з виробництвом і здачею робіт замовнику по об’єктах будівництва. Контроль за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Встановлення розміру і причин відхилення фактичної собівартості від кошторису.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 23.04.2015
Размер файла 216,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Пільгова пенсія надається по списку №1 чоловікам при досягнені 50 років, жінками 45, по списку №2 - чоловікам - 55, жінкам - 50.

За роботу в шкідливих умовах праці на підставі атестації робочих місць встановлюються надбавки до заробітної плати в розмірі до 12%, а за роботу в особливо шкідливих умовах праці - до 24%. [28]

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону праці" та ст. 163 КЗпПУ на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, робітникам і службовцям видаються безплатно відповідно до норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10. 1996 р. №170 затверджене Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, згідно якого ЗІЗ видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі типових. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і строками носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до якої відносяться ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.

З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства працівникам може видаватися спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту понад передбачені норми.

В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, роботодавець може за погодженням з уповноваженим з охорони праці трудового колективу підприємства і профспілками замінювати: комбінезон - костюмом і навпаки; черевики (напівчоботи) - чоботами і навпаки, валянки - чоботами кирзовими тощо. Заміна одних видів спеціального одягу і спеціального взуття на інші не повинна погіршувати їх захисні властивості. У тих випадках, коли засоби індивідуального захисту не вказані в Типових галузевих нормах, але передбачені нормативними актами з охорони праці, вони повинні бути видані працівникам в залежності від характеру і умов робіт, що виконуються, на строк носіння - до зношення.

ЗІЗ, що видаються працівникам, повинні відповідати характеру і умовам їхнього застосування і забезпечувати безпеку праці. ЗІЗ, що надходять на підприємство, обов`язково перевіряються на їх відповідність вимогам стандартів та технічних умов, для чого створюється комісія з представників адміністрації, профспілкової організації та уповноваженого з охорони праці трудового колективу підприємства. У випадку невідповідності ЗІЗ вимогам нормативно-технічної документації роботодавець у встановленому порядку подає рекламації постачальникам з застосуванням заходів майнової відповідальності. [30]

ЗІЗ, що видаються працівникам, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані засоби не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержуваних нових.

Роботодавець може видавати працівникам два комплекти спецодягу на два строки носіння. Роботодавець також зобов'язаний організувати заміну або ремонт спеціального одягу і спеціального взуття, що стали непридатними до закінчення встановленого строку носіння з незалежних від працівника причин. Роботодавець компенсує працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушений і працівник був вимушений придбати їх за власні кошти. У випадку пропажі ЗІЗ у встановлених місцях їх зберігання або псування ЗІЗ з незалежних від працівника причин, роботодавець зобов'язаний видати йому інший придатний для використання спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Засоби індивідуального захисту, що були в користуванні, можуть бути видані іншим працівникам тільки після прання, хімчистки, дезинфекції та ремонту. Строк носіння таких ЗІЗ в залежності від ступеня їх зношеності встановлюється роботодавцем за погодженням з уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці та профспілками. [30]

Черговий спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту колективного користування повинні утримуватися в коморі цеху або дільниці і видаватися працівникам тільки на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені, або можуть бути закріплені за певними робочими місцями (наприклад, кожухи на зовнішніх постах, рукавиці діелектричні при електроустановках тощо) і передаватися однією зміною іншій.

Передбачені нормами теплий спеціальний одяг і спеціальне взуття видаються працівникам з настанням холодної пори року. Порядок їх зберігання з настанням теплої пори року визначається роботодавцем. Час користування теплим спеціальним одягом і спеціальним взуттям встановлюється роботодавцем спільно з уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці і профспілками з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов.

Під час виконання роботи працівники зобов'язані використовувати за призначенням і бережливо ставитись до виданих в їх користування ЗІЗ. Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без встановлених нормами засобів індивідуального захисту, а також в несправному, невідремонтованому, забрудненому спеціальному одязі і спеціальному взутті та інших засобах індивідуального захисту. [30]

Роботодавець при видачі працівникам таких засобів індивідуального захисту, як респіратори, протигази, саморятівники, запобіжні пояси, електрозахисні засоби, накомарники, каски, повинен проводити навчання і перевірку знань працівників щодо правил користування і найпростіших способів перевірки придатності цих засобів, а також тренування щодо їх застосування.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити регулярне, відповідно до встановлених строків, випробування і перевірку придатності засобів індивідуального захисту (респіраторів, протигазів, саморятівників, запобіжних поясів, електрозахисних засобів, накомарників, касок), а також своєчасну заміну фільтрів, скляних деталей та інших частин, захисні властивості яких погіршились. Після перевірки на ЗІЗ повинна бути зроблена відмітка (клеймо, штамп) про термін наступного випробування.

Для зберігання виданого працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту створюються спеціально обладнані приміщення (гардеробні). В окремих випадках там, де за умовами роботи вказаний порядок зберігання ЗІЗ не може бути застосований (наприклад, на лісозаготівлях, геологорозвідувальних роботах), вони можуть залишатися в неробочий час у працівників.

Роботодавець зобов'язаний організувати належний догляд за засобами індивідуального захисту, своєчасно здійснювати хімчистку, прання, обезпилювання, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу, а також ремонт, дегазацію і знешкодження спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. У випадку, коли роботодавець не організував своєчасну хімчистку або прання одягу, він зобов'язаний оплатити працівникові його витрати. У тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, на підприємстві повинні влаштовуватись сушарні для спеціального одягу і спеціального взуття, камери для обезпилювання і установки для дегазації, дезактивації і знешкодження засобів індивідуального захисту. [28]

Хімчистка, прання, ремонт, дегазація, дезактивація, обеззараження і обезпилення спеціального одягу, а також ремонт, дегазація, дезактивація і знешкодження спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту повинні здійснюватись в той час, коли працівники не зайняті на роботі (у вихідні дні) або під час міжзмінних перерв. При невиконанні цієї умови роботодавець повинен видавати працівникові два комплекти спецодягу. При цьому строк ношення, передбачений нормами, подвоюється.

У випадках забруднення спеціального одягу або необхідності його ремонту раніше встановленого строку, хімчистка, прання та ремонт повинні проводитися достроково. При необхідності повинен здійснюватись також достроковий ремонт спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

При хімчистці, пранні, дегазації, дезактивації і обеззараженні спеціального одягу повинно бути забезпечено збереження його захисних властивостей. Видача працівникам спеціального одягу після хімчистки, прання, дегазації, дезактивації, обеззараження і обезпилювання в непридатному стані або з втратою захисних властивостей не дозволяється.

Хімчистка, прання, ремонт, дегазація, дезактивація, знешкодження і обезпилювання спеціального одягу працівників, які зайняті на роботах з шкідливими для здоров'я речовинами (свинець, його сплави і сполуки, ртуть, етилований бензин, радіоактивні речовини тощо), повинні здійснюватись відповідно до інструкцій і вказівок органів санітарного нагляду.

У випадку інфекційного захворювання працівника спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, якими він користувався, і приміщення, в якому вони зберігались, повинні бути піддані дезинфекції дезстанціями або дезвідділеннями санепідстанцій.

Спеціальне взуття підлягає регулярному чищенню і змащуванню, для чого працівникам повинні бути забезпечені відповідні умови (місця для чищення взуття, щітки, мазі тощо). [28]

Трудові спори з питань видачі і користування спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту розглядаються комісіями по трудових спорах. Каліцтво або ж інше ушкодження здоров'я (травма, хвороба) працівника веде до втрати ним професійної працездатності, а відтак - до втрати заробітної плати та інших доходів, тим самим він позбавляється можливості для нормального існування як самого себе, так і своїх утриманців. Тому Закон "Про охорону праці" передбачає, що в разі ушкодження здоров`я працівника, йому повинно бути надане відповідне відшкодування, а в разі смерті працівника відшкодування надається членам сім`ї померлого. Відшкодування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цим законом передбачається, що у разі настання страхового випадку застрахованому чи особам, які мають на це право, Фонд виплачує страхові виплати, які складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. [28]

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, і не може перевищувати його.

У разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому сплачується одноразова страхова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку його за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації. [30]

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків незалежно від того, ким вони здійснюються.

Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата провадиться за кожним її видом.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження. [54]

За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем.

Згідно з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати й інші витрати.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд, а сім'ї померлого сплачується одноразова допомога, розмір якої повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення. При цьому неповнолітнім особам, які народилися інвалідами внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності, а також учням, студентам, аспірантам тощо, які стали інвалідами під час відповідних занять або робіт, Фонд провадить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 16 років - у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста) проживання цих осіб, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати. [54]

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. [54]

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

4.3 Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики, спрямованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління охороною праці. Стаття 31 Закону України "Про охорону праці" визначає, що державне управління охороною праці здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенцією Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці є:

забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці;

подання на затвердження Верховною Радою України загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

спрямування і координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

встановлення єдиної державної статистичної звітності з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці в країні створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. [54]

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Крім вищеперелічених функцій, які покладаються на всі міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, деякі міністерства, зокрема Мінпраці, МОЗ, МНС виконують спеціальні функції охорони праці.

Міністерство праці та соціальної політики України забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці. [54]

Міністерство охорони здоров`я України розробляє гігієнічно обґрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях та у межах робочої зони підприємств, опрацьовує санітарні норми щодо нормативів та методик визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієни праці та виробничого середовища, розробляє методику атестації робочих місць тощо.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснює заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру і зменшення збитків під час аварій та катастроф, проводить оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та інформування його про наявну обстановку, організовує та проводить рятувальні та інші невідкладні роботи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз цим органом є Державний комітет України з нагляду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці):

здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм. [28]

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Діяльність місцевих державних адміністрацій спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практичного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної політики - пріоритет життя і здоров`я працівників. В умовах переходу до ринкової економіки, створення численних підприємств та інших господарств з недержавними формами власності, що не мають галузевого підпорядкування, незмірно зростає значення місцевих органів державної виконавчої влади в організації безпечних і здорових умов праці, усуненні причин виробничого травматизму та професійних захворювань. [30]

Законами "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування" передбачено, що захист прав, свобод і законних інтересів громадян є одним з головних принципів, на яких ґрунтується місцеве та регіональне самоврядування. Отже, порушення цих прав, пов`язане з невиконанням вимог законодавства про охорону праці, є об`єктом та предметом діяльності місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування.

Закон "Про охорону праці" передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної життєдіяльності населення. [28]

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконання цих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці.

Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання визначають свої повноваження в галузі охорони праці статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в їх апаратах створюються служби охорони праці.

В нашій країні передбачено управління охороною праці як на державному, так і на галузевому, регіональному і виробничому рівнях. Загальні положення щодо управління охороною праці, порядок введення в дію системи управління, основні функції і завдання управління викладені в Типовому положенні про систему управління охороною праці на галузевому, регіональному та виробничому рівнях. [28]

У спрощеному вигляді будь-яка система управління представляє собою сукупність суб`єкта управління та об`єкта управління, що знаходяться у певному середовищі та інформативно зв`язані між собою - від суб`єкта управління до об`єкта спрямовані функції управління, а від об`єкта управління до суб`єкта - зворотній зв`язок (рис. 4.1). В суб`єкті управління можна виділити два органи - управляючий та виконавчий. Управління завжди здійснюється заради досягнення певної мети.

Створення системи управління здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об`єкта управління, завдань і заходів щодо досягнення мети, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров`я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Таким чином, система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність суб`єкта та об'єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Охорона праці базується на законах та інших нормативно-правових актах, які є головним джерелом зовнішньої інформації, що надходить до СУОП. [54]

Рис. 4.1. Структурна схема системи управління

Як суб`єкт так і об`єкт СУОП визначаються рівнем системи. На державному рівні суб`єктом управління виступає Кабінет Міністрів, а об`єктами управління є діяльність галузевих міністерств, обласних та місцевих державних адміністрацій по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях. На галузевому рівні суб`єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об`єктами управління - діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці. Суб`єкт управління на регіональному рівні - відповідна державна адміністрація, а об`єкт управління - діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Суб'єктом управління в СУОП підприємства є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах - керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об'єктом управління в СУОП підприємства є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Типова СУОП підприємства функціонує наступним чином. [28]

Керівник (головний інженер) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Зовнішнім збурюючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

Функція прогнозування та планування робіт з охорони праці, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Висновки та пропозиції

Конкурентна боротьба підприємств-виробників продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках потребує постійного аналізу витрат та їх оптимізації.

Бажаним результатом діяльності суб'єктів господарювання є отримання прибутку. На його формування впливають реально одержані доходи та правильно сформовані витрати.

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни в організації та методах контролю. Облік виробничих витрат є лише однією з частин структури управління будь-якого підприємства, і повинен бути організований таким чином, щоб відповідати потребам ефективного прийняття управлінських рішень.

Колишній підхід з акцентом на стандартизовані процедури поступився місцем більш гнучким системам обліку, які орієнтовані на використання можливостей підприємства. Умови ринкової економіки вимагають дотримання оптимізації витрат (використання мінімальної їх кількості для випуску максимально якісної продукції) при здійсненні діяльності господарювання.

Для вдалої оптимізації витрат необхідно проводити їх аналіз на основі фактичних облікових даних. На формування облікової інформації впливає методологія бухгалтерського обліку. Структура інформаційної системи бухгалтерського обліку визначають такі методологічні принципи, як рахунки та подвійний запис, баланс та інші.

Огляд організаційно - економічних характеристик даного підприємства дає можливість зробити висновок, що протягом 2014 р. філія працювала стабільно і прибутково. Але наприкінці розглянутого періоду намітились негативні тенденції у структурі доходів, що свідчить про погіршення структури активів підприємства, які можуть викликати погіршення показників діяльності у майбутньому. Адже на дохідність підприємства значний вплив справляє якраз підтримання оптимальної структури його балансу, як у частині активів так і пасивів. Додатково, розглянуто інформацію про первинну документацію, що є початковим етапом відображення діяльності філії, розкрито методику обліку операційних витрат з використанням рахунків класу 9.

Досліджено облік витрат в розрізі статей калькуляції, за місцями їх виникнення та за видами виробництв. В даній дипломній роботі наведено етапи перевірки зовнішнього аудиту витрат операційної діяльності на філії "Згурівського райДУ" ДП "Київського облдорупр".

Будівництво, як і будь-яка інша галузь, має унікальні особливості. З точки зору обліку найсуттєвіша з них - тривалість операційного циклу. Якщо на багатьох виробництвах він становить кілька годин, днів або місяців, то спорудження будівлі може тривати рік, два, а то й більше. Саме тому для будівельних бухгалтерів розробили свої нормативні акти. Ключовий серед них - ПСБО 18 "Будівельні контракти". Становлення ринкових відносин в нашій державі обумовлює необхідність удосконалювати господарський механізм і зокрема управління економічними процесами на підприємствах і об'єднаннях незалежно від форм власності. Важливе місце в системі управління ланками економіки - підприємством і їх підрозділами займає бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності.

Важливе місце посідає бухгалтерський облік і аудит витрат на виробництво і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт. В складі матеріальних ресурсів, які використовуються на технологічні цілі велику питому вагу посідають будівельні роботи. Ця особливість обумовлює необхідність удосконалення первинного обліку і зокрема відпуску на виробництво і запуску у виробництво.

Як уже відмічалося, первинна фіксація витрат матеріалів і деталей за кожну зміну здійснюється записом в спеціальний журнал, але ж на практиці немає можливості стежити за своєчасністю і правильністю цих записів.

Тому слід було б замість журналу фіксувати фактичні витрати матеріалів і основних матеріалів в спеціальних нагромаджувальних документах, які можна було б прикласти в якості первинних документів до звітів про рух сировини і матеріалів, що знаходяться під записом у майстра (бригадира, технолога).

Було б доцільним фіксувати фактичний вихід будівельних машин за кожну зміну, і не стільки як засіб контролю за збереженням основних засобів, скільки для того, щоб мати інформацію про результати використання основних засобів.

Більше уваги слід було б приділити обліку і розподілу непрямих витрат. Варто було б вести облік витрат на утримання і експлуатацію машин і устаткування в підрозділах підприємства.

Доцільно було б фіксувати в спеціальних журналах фактичну завантаженість окремих апаратів і обладнання з ним щоб можна було оцінити рівень ефективності їх використання. Крім цього це дало б змогу більш чітко і точно визначити фактичну участь конкретних видів обладнання в виробництві конкретних видів виробів, таким чином більш точно розподілити витрати на утримання і експлуатацію машин і механізмів в розрізі видів будівельних послуг, виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг.

На основі інформації про витрати будівельних матеріалів і матеріалів за кожну зміну в розрізі видів послуг в порядку викладеному вище можна і необхідно аналізувати результати виробничого процесу за кожну зміну співстановлення - фактичні дані з нормативними, виявити відхилення і оперативно визначити причини відхилень, що дав можливість своєчасно виявити на хід того чи іншого процесу, використати в потрібному напрямку.

Фіксація виробничих активів і запуску основних матеріалів на виробництво і вихід півфабрикатів і готової продукції з виробництва за кожну зміну створили б умови для залучення до аудиту результатів виробництва не тільки спеціалістів економічних і технологічних служб, але і безпосередніх виробників - майстрів, бригадирів і навіть робітників.

Для цього в первинних документах в яких б фіксувалися дані про фактичний об'єм витрат сировини: основних матеріалів за кожну зміну і виходу продукції необхідно передбачити реквізити (норм, позиції) для відображення в них нормальних даних.

Вирішення цих та інших питань удосконалення первинного обліку являється своєчасним ще і тому що в недалекому майбутньому виробничий облік відділиться від фінансового і виробничими будуть в більш повній мірі змушені до обліку операцій виробничого процесу і аудиту результатів.

Під час написання дипломної роботи особлива увага приділялася охороні праці бо це є важливим етапом в функціонуванні філії, для надання кращих результатів роботи працівник не повинен відволікатися на придбання одягу чи оснащення свого робочого місця і т.д. До основних функцій управління охороною праці належать: прогнозування і планування робіт; організація та координація робіт; облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; контроль за станом охорони праці, функціонуванням СУОП; стимулювання діяльності з охорони праці.

Основні завдання управління охороною праці:

навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

організація лікувально-профілактичного обслуговування;

професійний добір працівників з окремих професій;

удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 11. 05. 2000 р. №1707 ІІІ із змінами та доповненнями // Практикум з бухгалтерського обліку: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. (с. 53-67).

2. Постанова Президії Верховної Ради України про деякі організаційні заходи щодо забезпечення охорони промислової власності від 2.12.1991 р. №1897 - 12 ст.

3. Постанова президії Верховної Ради України про проекти законів про приватизацію державних підприємств, про право на приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та про банкрутство від 18.12.1991 р. №2000 - 12 ст.

4. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні затверджена постановою Комітету Міністрів України від 3 квітня 1994 р. №250

5. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. №473.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" від 28 квітня 2001 року №205.

7. Типове Положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: затверджено Постановою Кабінету Міністрів в України від 26.04.1996 р.

8. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. №25

9. Г.П. Атрохимович, Комаров В.И. Економіка підприємств харчової промисловості в умовах госпрозрахунку. М. Агропромвидат 1990 - 254 с.

10. Абрамов А.И. Аксененко А.Ф. Ейденов А.М. Собівартість продукції в соціалістичнім виробництві - М. Мисль 2007 - 208 с.

11. Акиненко А.Ф., Ширімет А.Д,. Облік калькулювання і аналіз собівартості продукції -- МГУ, 2008 - 269 с.

12. Барабанов І.М. Основи бухгалтерського обліку - М. Феномен і статистика, 2009 - 228 с.

13. Баскин А.И. Планування потребності в матеріальних ресурсах на підприємстві - Київ: техніка, 2003, 49 с.

14. Безруких П.С. Облік і калькулювання собівартості продукції. М. Фінанси 2009 - 320 с.

15. Белобжецький І.А., Бронник А.С. Пособия по учету и отчетности на промышленном предприятием М. Беларус, 2008 - 302 с.

16. Безруких П.С. Бухгалтерський облік в промисловості. М. Фінанси і статистика, 2009 - 263 с.

17. Багнрольц С.Б. Вопроси совершенствования економического анализа себестоимости продукции и финансового состояния обьеденений. бухгалтерский учет. 2009 №7 с. 8.

18. Басманов И.А. Теоретические основы учета и калькулирование себестоимости промышленной продукции. Под. ряд. проф. В.А. Новака - М. Фінанси, 2010 - 167 с.

19. Волуев Б.И. Кирсанов В.Д. Учет и контроль затрат на производство в обьединениях легкой промышленности М. Легкая и пищевая промышленность 2012 - 224 с.

20. Ворончик П.Т., Онищук В.М. Довідник з питань бухгалтерського обліку - К: Україна, 2011, 366 с.

21. Ганбель Н. К., О формировании продукции. бухгалтерский учет - 2012 -- №11 - с. 35.

22. Голов С.Ф., Єфименко В.И. Фінансовий та управлінський облік.: - К.: ТОВ "Автоінтерсервіс", 2008. - 544 с.

23. Гришин А.С. Себестоимость продукции и пути ее снижения на предприятиях мясной и молочной промышленности - 2011 - 46 с.

24. Давидова В.В. Совершенствование учета и економического анализа в условиях полного хозрасчета и самофинансирования: Сб. научн. тр. - Соронск: издательство Саратовского университета, 127 с.

25. Ивашкевич В.В. Організація бухгалтерського обліку з використанням ЕОМ. бухгалтерський облік 2010 - №11 - 50-53 с.

26. Житна І.П. Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. - Київ. Вища школа 2012, 190 с.

27. Загладин В.В. Материальные ресурсы рациональное использование и Экономика, 2009, 346 с.

28. Зацарний В.В., Зеркалов Д.В, Основні поняття в галузі охорони праці - Київ, 2008, 250 с.

29. Ивашкевич В.Б. Проблемы учета и калькулирование себестоимости продукции М. 2008 - 159 с.

30. Козяков В.С, Митюк Л.О., Наукові правові та організаційні основи охорони праці, Київ, 2009 - 203 с.

31. Кузьминский М.Н. Організація бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності - Київ: Вища школа 2006 - 253 с.

32. Ломыкин И.А. Основы бухгалтерского учета. Учебник М: МГУ, 2011 - 272 с

33. Лостовицький В.Е. Аудит прямих витрат на виробництві. М: Финансы и статистика, 2008 - 165 с.

34. Либерман Л.В. Облік матеріальних цінностей. - М: Фінанси і статистика 2009 - 107 с.

35. Мельничук Г.М. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Підручник - К. Вища школа 2010 - т. 318 с.

36. Моргулис А.М., Бердников Н.Ф., Слабинский В.Т. Калькуляція собівартості в промисловості - М. Феномен, 2010 - 287 с.

37. Малюга Н.М., Белоусова. І.А., Герасимчук Н.В., Давидюк Т.В. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир: ЖІТІ, 2011. - 256 с.

38. Мельничук Г.М., Лавочкин В. С., Данкевич Н. В.,Аналіз і аудит непрямих витрат на виробництві - Київ, техніка, 2010 - 152 с.

39. Методические указания по анализу финансово-господарської діяльності виробничих об'єднань і підприємств промисловості - М. Фінанси і статистика, 2013 - 128 с.

40. Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт затверджене наказом Держбуду України від 7 травня 2012 року №81.

41. Нормативний метод обліку і калькулювання собівартості продукції. Сборник статтей. П.С. Безруких и Н. Иванова - М. Фінанси 2007 - 131 с.

42. Новодварский В.Д. бухгалтерський облік в системі управління М: Финансы, 2009 -72 с.

43. Петрова В. И. Научная организация бухгалтерского учета - М. Финансы, 2008 - 136 с.

44. Палий В.Ф., С.Б. Бергольд, економічний аналіз господарської діяльності на сучасному етапі розвитку Бухгалтерський облік - 2005 -- №1 с. 47.

45. Палий В.Ф. Основы калькулирования. - М.: "Финансы и статистика", 2009. - 288 с.

46. Поклад И.И. Учет калькулирования и анализ себестоимости промыщленной продукции - М. Финансы, 2008 - 225 с.

47. Стуков С.А., Реблкин В.И., Ушаков А.С. Учет, анализ и рынок. бухгалтерський облік - 2011 -- №2 - 20-23 с.

48. Сенчаков В.К. Учет и контроль - важный инструмент управления экономикой. бухгалтерский учет - 2009 - №11 - 3-9 с.

49. Сопко В.В. Мельничук Г.М. Учет и анализ в управлении предприятием. Киев техника - 2012 - 182 с.

50. Сопко В.В. Ткаченко Н.Н. Бухгалтерский учет в промышленности и в других отраслях народного хозяйства. - К: Высшая школа 2012 - 463 с.

51. Петрова В.И. Видянин В.И. Совершенствование методологии бухгалтерского учета и экономического анализа - М: Финансы и статистика, 2009, 239 с.

52. Пушкарь М.С. Бухгалтерский учет в системе управления. - М. Финансы и статистика, 2010, 176 с.

53. Стуков С.А. Новейшие принципы в развитии производственного учета. Калинин: КГУ. 2013 - 38 с.

54. Ткачук К.Н, Халімовський М.О. Основи охорони праці - Київ 2013, 120с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Сутність та класифікація витрат підприємства. Організація обліку та облікова політика ТОВ "Полімер Технопак". Облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції (робіт та послуг), автоматизація та шляхи удосконалення витрат на підприємстві.

    курсовая работа [1,5 M], добавлен 25.05.2014

  • Внутрішній та зовнішній (фінансовий) облік, принципи його ведення. Сутність витрат та їх класифікація. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Облік відхилень прямих витрат у системі "стандарт-кост". Управління витратами на підприємстві.

    курсовая работа [215,2 K], добавлен 25.11.2012

  • Економічна сутність робіт та послуг, як об’єктів обліку. Документальне оформлення операцій з виконання робіт та надання послуг. Синтетичний та аналітичний облік фактичної собівартості виконаних робіт та послуг. Методика внутришнього та зовнішнього аудиту.

    дипломная работа [244,7 K], добавлен 20.11.2010

  • Калькулювання собівартості за замовленнями, його нормативно-законодавча база. Облік собівартості реалізованої продукції, невиробничих витрат. Документальні джерела: відстеження окремих видів витрат. Облікові записи в системі позамовного калькулювання.

    курсовая работа [56,8 K], добавлен 04.01.2011

  • Теоретичні основи формування та обліку собівартості продукції, загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції, робіт і послуг. Групування витрат за статтями калькуляції. Організація аналітичного обліку основного виробництва.

    курсовая работа [465,6 K], добавлен 04.08.2010

  • Впровадження управлінського обліку на підприємствах. Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні. Економічний зміст обліку витрат. Класифікація витрат ремонтно–механічної майстерні. Порядок визначення фактичної собівартості виконаних робіт.

    курсовая работа [68,7 K], добавлен 20.08.2011

  • Ведення обліку і розподілу витрат на виробництво продукції. Порядок визначення обсягу і оцінки незавершеного виробництва. Порядок розрахунку фактичної собівартості продукції. Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці готової продукції.

    курсовая работа [150,5 K], добавлен 30.03.2012

  • Кругообіг господарських активів підприємства. Основні завдання обліку процесу виробництва, витрат та виходу продукції. Визначення фактичної собівартості продукції, робіт і послуг. Функції, повноваження та обов'язки комітету міжнародних стандартів обліку.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 17.09.2011

  • Управлінський облік витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції будівельного підприємства. Дослідження методів обліку витрат, виходу продукції і визначення собівартості. Об'єктом спостереження обрано приватне підприємство "Газель".

    курсовая работа [51,6 K], добавлен 21.12.2008

  • Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ "Пресмаш". Порівняльна відомість економічних показників. Склад, мета та етапи обліку витрат виробництва. Автоматизація обліку витрат виробництва з використанням програми 1С:Бухгалтерія.

    презентация [5,5 M], добавлен 01.05.2014

  • Облік витрат матеріалів. Облік витрат на оплату праці та утримань на соціальні заходи. Облік витрат з обслуговування виробництва й управління. Облік загальновиробничих витрат. Облік витрат допоміжного виробництва. Попроцесний метод калькулювання.

    курсовая работа [48,9 K], добавлен 01.06.2010

  • Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Обсяг і структура товарної продукції. Показники платоспроможності та ліквідності. Економічний зміст виробничих витрат та завдання обліку виходу продукції. Класифікація витрат виробництва.

    дипломная работа [97,4 K], добавлен 22.08.2011

  • Облік основних господарських процесів із застосуванням реквізитів. Облік необоротних активів, готової продукції, товарно-матеріальних цінностей, облік праці та її оплати. Бухгалтерський облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції.

    отчет по практике [74,6 K], добавлен 26.06.2013

  • Завдання, принципи та основні методи обліку витрат на виробництво. Значення і класифікація затрат за економічними елементами і статтями калькуляці. Аналіз матеріальних та трудових витрат на прикладі ВАТ "Ватра". Шляхи зниження собівартості продукції.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 12.05.2009

  • Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Особливості організації обліку необоротних матеріальних активів, витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції. Облік надходження, вибуття запасів та бартерних операцій.

    курсовая работа [38,4 K], добавлен 19.08.2010

  • Основи побудови фінансового обліку. Облік грошових коштів і поточних фінансових інвестицій. Облік дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів. Фінансова звітність підприємства. Класифікація і поведінка витрат. Бюджетне планування і контроль.

    отчет по практике [609,2 K], добавлен 11.03.2016

  • Облікова політика ВАТ "Племзавод ім. Літвінова", аудит витрат і виходу продукції. Аналіз залежності собівартості продукції тваринництва від виробничих витрат, облік рівня рентабельності. Резерви зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

    курсовая работа [116,8 K], добавлен 12.05.2011

  • Економіко-правове регулювання діяльності будівельних підприємств. Калькулювання собівартості в будівництві, методи обліку витрат на виробництво. Розробка і складання будівельної кошторисної документації за допомогою спеціальних комп'ютерних програм.

    реферат [60,2 K], добавлен 14.08.2010

  • Централізація обліку в виробничих об’єднаннях. Особливості процесу нафтодобування і характеристика об’єктів обліку витрат і калькулювання. Порядок обліку витрат за статтями калькуляції. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукції.

    курсовая работа [54,4 K], добавлен 18.12.2010

  • Кошторис виробництва та собівартість продукції. Складання кошторисів підрозділів. Сутність і методи калькулювання собівартості на прикладі ЗАТ "Глорія". Калькулювання собівартості продукції та складання кошторису. Зведений кошторис галантерейного цеху.

    курсовая работа [7,0 M], добавлен 28.04.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.