Облік та аудит виробничих запасів в умовах АРМ бухгалтера

Тому згідно зі ст. 3 Закону України “Про правонаступництво України” від 12.09.91 р. № 1543-ХП Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Тобто наразі в Україні діють:

· Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення

· Положення про поставки товарів народного споживання, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р. № 888 у частині, що не суперечить чинному цивільному законодавству України.

Водночас у частині першій ст.687 ЦКУ встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки та інших умов здійснюється у випадках і в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. При цьому, якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що зазвичай ставляться в таких випадках. Тобто ЦКУ підходить до цього питання досить лояльно. У зв'язку з цим під час приймання запасів можна використовувати:

Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6 (далі - Інструкція № П-6); Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР він 25.04.66 р. № П-7 (далі - Інструкція № П-7).

Крім того, використання цих документів дозволено Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”. Нині ці Інструкції діють на території України в частині, що не суперечить Законам і Конституції України. Названі Інструкції застосовують у тих випадках, коли стандартами, технічними умовами та Особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими правилами не встановлено іншого порядку приймання товарів. Товарно-матеріальні цінності відпускаються представнику покупця лише за наявності належно оформлених довіреностей відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України вад 16.05.96 р. № 99. Нагадаємо, довіреність є бланком, що вимагає окремого обліку, який передбачає:

· ведення обліку виданих, повернутих і використаних бланків довіреностей у спеціальному журналі;

· покладення обов'язків щодо їх обліку на спеціально призначену відповідальну особу,

· облік бланків довіреностей на позабалансовому рахунку (крім їх балансового обліку на субрахунку 209 “Інші матеріали”);

· списання бланків довіреностей за актом.

Для отримання товарно-матеріальних цінностей підприємство-одержувач визначає матеріально відповідальних осіб (комірників, експедиторів), яким і видаються довіреності.

Довіреності видаються в одному примірнику під розпис матеріально відповідальної особи в журналі обліку виданих довіреностей. їх видають лише тим особам, з якими укладено договір про матеріальну відповідальність. Працівник, який отримав довіреність, повинен відзвітуватися перед бухгалтерією про виконання доручення або повернути невикористану довіреність.

Строк дії довіреності, як правило, не перевищує 10 днів. Проте у разі одержання цінностей, розрахунки за якими проводяться в порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано кільцевими перевезеннями, можливе видання довіреності строком на один місяць. Після оформлення всіх необхідних документів під час отримання запасів та їх оплати такі операції відображаються в податковому та бухгалтерському обліку.

Для обліку запасів під час їх надходження в бухгалтерському обліку передбачено рахунок 20 “Виробничі запаси. На цьому рахунку ведуть синтетичний облік наявності та руху запасів сировини і матеріалів (у том числі сировини й матеріалів, що перебувають у дорозі та у переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом цього рахунку відображається надходження запасів на підприємство та їх дооцінка, за кредитом - списання у виробництво, передача на сторону, реалізація, уцінка та інше вибуття. Розглянемо відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з придбанням запасів, на умовному числовому прикладі.

Так, для забезпечення власної господарської діяльності досліджуване підприємство придбало: 10 л. трансмісійного масла ТАД-17 (для вантажного автомобіля) загальною вартістю 950 гри. (ПДВ - 158,33 грн.) та один ремінь генератора до автомобіля ВАЗ-21099 вартістю 148 грн. (у тому числі ПДВ - 24,67 грн.). Крім того, в порядку авансової оплати придбано 30 мішків портланд-цементу 400 за ціною 60,00 грн. загальною вартістю 1800 грн. (без ПДВ). У поточному місяці 20 мішків цементу списано у виробництво. На рахунках бухгалтерського обліку такі операції відобразяться так (див. табл. 2.1.).

Прокоментуємо рядок 6 таблиці. Більшість фахівців радить використовувати в цьому випадку кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” з огляду на його “кредитову” природу з одночасним закриттям на рахунок 37 “Розрахунки зрізними дебіторами”, що має “Дебетову” природу. З позиції класичної інтерпретації теорії бухгалтерського обліку такий порядок, мабуть, має право на існування. Однак з практичного погляду така подвійна кореспонденція є лише надмірним загромадженням обліку, що, на думку автора, призводить до завуалювання економічної суті звичайної операції купівлі-продажу замість надання повної і правдивої інформації, як того вимагає Закон про бух облік.

Таблиця 2.1. Бухгалтерський облік надходження запасів

№ з/п	Зміст бухгалтерського запису	Кореспонденція рахунків
		дебет	кредит	сума
1	Оприбутковано трансмісійне масло	203	631	791,67
2	Оприбутковано ремінь генератора	207	631	123,33
3	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	641	631	183,00
4	Здійснено оплату постачальнику	631	311	1098
5	Здійснено передоплату постачальнику за цемент	371	311	1800,00
6	Оприбутковано 30 мішків цементу на складі	205	371	1800,00
7	Списано 20 мішків цементу у виробництво	23	205	1200,00

Штучна проводка Дт 63 Kт 37, яка відображає проведення заліку заборгованостей (взаємозаліку), є некоректною ще й тому, що кредиторської заборгованості перед підприємством постачальником за рахунком 63 (як і за будь-яким іншим рахунком) не існує. Кожна господарська операція, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону про бухгалтерський облік має ґрунтуватися на даних первинного документа. Штучна (додаткова) проводка Дт 63 Kт 37 не має первинного документа, отже, його потрібно створити. Таким документом у цьому випадку буде бухгалтерська довідка, на складання якої бухгалтеру доведеться витратити частину свого дорогоцінного часу. То чи варто все ускладнювати лише заради удаваного дотримання вимог Інструкції № 291. Проте обидві позиції не є догмами, тому на практиці бухгалтери роблять вибір на користь зручності у своїй роботі. Головне - дотримати основні принципи бухгалтерського обліку, закладені Законом про бухгалтерський облік.

Для обліку запасів у розрізі назв та місць зберігання суб'єкти підприємництва, які не застосовують засоби автоматизації бухгалтерського обліку, використовують різні аналітичні регістри бухгалтерського обліку. До таких регістрів при журнально-ордерній формі обліку належать картки, відомості, книги, журнали. Підсистема обліку товарно-матеріальних цінностей забезпечує розв'язання зав­дань кількісного (складського) та вартісного (бухгалтерського й управлінського) обліку ТМЦ і необхідного для обліку податку на прибуток окремого обліку приросту-убутку запасів, що його веде відділ головного бухгалтера. В таблиці 2.2., подано фрагмент плану рахунків із конфігурації, де обліковуються види запасів, визначені п. 6 П(С)БО 9. Тут же показано й аналітичні розрізи для кожного рахунка. Якщо докладний облік не потрібен, за допомогою певних налаштувань облікової політики можна відмовитися від частини аналітичних розрізів.

Таблиця 2.2. Фрагмент плану рахунків із конфігурації обліку запасів за видами згідно п. 6 П(С)БО 9

Код	Наименование	Заб.	Акт	Вал	Кол	Субконто 1	Субконто 2	Субконто 3
2	Запасы		А
20	Производственные запасы		А			Номенклатура	Партии	Склады
21	Животные на выращивании откорме		А		x
22	Малоценные и быстроизнашивающиеся предметы		А		x	Номенклатура
23	Производство		А			Подразделения	Номенклатурные группы	Статьи затрат (об)
24	Брак в производстве		А			Подразделения	Номенклатурные группы	Статьи затрат (об)
25	Полуфабрикаты		А		x	Номенклатура	Партии	Склады
26	Готовая продукция		А		x	Номенклатура	Партии	Склады
27	Продукция сельскохозяйственного производства		АП
28	Товары		АП			Номенклатура	Партии	Склады
281	Товары на складе		А		x	Номенклатура	Партии	Склады
282	Товары в торговле (по продажной стоимости)		А
2821	Товары в розничной торговле (в АТТ по продажной стоимости)		А		x	Номенклатура	Склады	Партии
2822	Товары в розничной торговле (в НТТ по продажной стоимости)		А			Номенклатура	Склады	Ставки НДС
283	Товары на комиссии		А		x	Номенклатура	Партии
284	Тара под товарами		А		x	Номенклатура	Партии	Склады
285	Торговая наценка		П
2851	Торговая наценка в автоматизированных торговых точках		П			Номенклатура	Склады	Партии
2852	Торговая наценка в неавтоматизированных торговых точках		П			Склады	Ставки НДС
289	Товары в торговле (по покупной стоимости)		А		x	Номенклатура	Партии	Склады

Розглянемо загальну організацію бухгалтерського обліку запасів з використанням конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”. Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси, розкриття її у фінансовій звітності, а також саме поняття запасів містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 “Запасів” (П(С)БО 9). Відповідно до цього стандарту і побудовано облік ТМЦ у конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”. Для узагальнення інформації у Плані рахунків виділено окремий клас рахунків -- клас 2 “Запаси”, що складається з дев'яти рахунків. Запаси, згідно з п. 6 П(С)БО 9, поділяються на шість груп.

Запаси, що надійшли на підприємство, зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка визначається залежно від способу їх надходження на підприємство та може включати додаткові витрати на їх придбання. Одиницею обліку ТМЦ є їх найменування або однорідна група (вид).

Схема структур, що використовуються для бухгалтерського обліку ТМЦ, наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структури обліку запасів в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

При проведенні документів (на малюнку зліва документи багатофункціональні, тому їх не так багато) інформація потрапляє до регістру бухгалтерії Хозрасчетный. Саме у цьому регістрі і міститься весь бухгалтерський облік (аналогічно до того як це реалізовано у попередній версії у журналі проведень бухгалтерського обліку). Але тепер регістр має більше можливостей.

Стандарт 9 також визначає низку вимог до оцінки запасів у процесі їх перебування на підприємстві та вибуття. Способи оцінки вибуття запасів передбачені у п. 16 П(С)БО 9. Оцінка вибуття на практиці ставить чимало облікових завдань, адже кожен вид запасів (однорідна група) за стандартом оцінюється по-різному. Крім бухгалтерських, конфігурація “1С:Бухгалтерія 8.0 для України” шляхом певної організації інформації дозволяє вирішити й управлінські завдання. До цього переліку входять ціноутворення, рух, оцінка витрат за номенклатурними групами і зручна організація окремих процесів, у яких беруть участь запаси ? облік поворотної тари, роздрібна, комісійна торгівля, переробка давальницької сировини (рис. 2.2.).

Інформація узагальнюється за планом рахунків (фрагмент плану рахунків, що належить до ТМЦ, показано в табл. 2.1) за різними аналітичними напрямами. Усі вони містяться у плані видів характеристик, а ТМЦ, що належать до обліку, наведені у схемі.

Повністю незалежний довідник “Склады” дозволяє зберігати на одному складі товари різних підприємств. У попередній версії 7.7 субконто (об'єкти аналітичного обліку) містилися переважно у довідниках. У конфігурації «1С:Бухгалтерія 8.0 для України» видів більше, наприклад субконто “Партии” утворюють групи документів (рис. 2.1.).

Організація обліку ТМЦ припускає зберігання широкої номенклатури запасів. Характерно, що вимоги національного П(С)БО 9 навіть перевищують вимоги М(С)БЗ 2, який не вимагає розподілу на групи, не виділяє МШП і не поширюється на біологічні активи (тварин). Для організації інформації довідник «Номенклатура» має низку залежних довідників. Для організації роботи з документами рахунки обліку номенклатури (мал. 2.2) і різні схеми реалізації зберігаються окремо, що дає можливість користувачеві будувати багатофункціональні документи.

Рис. 2.2. Управлінська аналітика в довіднику “Номенклатура” з обліку запасів в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

Облік податку на прибуток передбачає вирішення специфічних завдань. У конфігурації «1С: Бухгалтерія 8.0 для України» податковий облік ведеться незалежно від бухгалтерського. Автори конфігурації запропонували свій незалежний план рахунків ? «Податковий» і спеціальні регістри накопичення. Структурну схему цього рішення наведено на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Структурна схема податкового обліку з урахуванням вимог Податкового кодексу України

План рахунків (фрагмент рахунків, що відносяться до обліку запасів, подано на рис. 2.4) передбачає облік у тих аналітичних розрізах, яких потребує заповнення Декларації про оподаткування прибутку. Записи до регістру “Налоговый” проводяться тими документами з увімкненим прапорцем “Отразить в налоговом учете”. Уся інформація у декларації про прибуток відображається тільки за оборотами плану рахунків, навіть якщо при цьому додатково використовуються регістри.

Регістри накопичення призначені для реалізації алгоритму списання партій, що вибувають, обраним в обліковій політиці методом. Цей метод незалежний, він може відрізнятися від встановленого в бухгалтерському обліку, хоча можна (навіть радимо) вибрати ті, що збігаються по групах з методами П(С)БО 9.

У податковому обліку методи також можуть бути різні для різних видів запасів, з урахуванням, звичайно, обмежень, встановлених ПКУ, тобто запасів, що мають різні призначення й умови використання. Наприклад, в оптовій і роздрібній торгівлі, щодо МШП і виробничих запасів також не можна змінювати метод протягом року.

ПКУ вимагає враховувати тільки ті запаси, які беруть участь у господарській діяльності підприємства. Для цього запаси обліковують за податковими призначеннями (рис. 2.4), щоб автоматично контролювати використання у тій діяльності, для якої вони отримувалися.

Рис. 2.4. Структурна запасів, які беруть участь в господарській діяльності в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

Під час надходження запасів зазначається їх очікуване податкове призначення, участь у господарській діяльності. Є автоматичний контроль податкового призначення, і програма не дасть списати на невиробничі цілі запаси, призначені для податкової діяльності. Для цього слід заздалегідь спеціальним документом змінити їх податкове призначення.

2.2 Організація обліку вибуття матеріальних запасів в умовах АРМ

З метою правильної оцінки товарно-матеріальних запасів їх необхідно правильно класифікувати при постановці на бухгалтерський облік. Класифікація товарно-матеріальних запасів, як об'єктів бухгалтерського обліку для цілей оцінки залежить від багатьох факторів, основними з яких є належність цінностей до певних їх видів і характер володіння ними. В подальшому на оцінку товарно-матеріальних запасів впливають наступні фактори: порядок використання, форми первинного обліку та інші (рисунок 2.5).

Оцінку товарно-матеріальних запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами будемо розглядати на наступних етапах їх руху:

вступ товарно-матеріальних запасів до балансу;

перебування товарно-матеріальних запасів на балансі;

вихід товарно-матеріальних запасів із балансу.

При оцінці запасів для відображення їх обліку, як правило, використовуються два принципи оцінки: за фактичною і за плановою собівартістю. Інші можливі ціни базуються на цих двох принципах, які часто називаються основними методами оцінки. Більш детально розглянемо способи оцінки ТМЗ, які пропонують застосовувати в обліку та звітності різні автори.

Отже, на думку більшості авторів, ТМЗ оцінюється за їх фактичною собівартістю, яка складається із закупівельної ціни і витрат, пов'язаних із придбанням та транспортуванням, що включають в себе націнки, комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування тощо.

Досліджуване підприємство свої товарно-матеріальні запаси оцінює за фактичною собівартістю. Але це має такі недоліки для бухгалтерів обєднання: фактичну собівартість ТМЗ можна розрахувати тільки по закінченню місяця, коли в обліку будуть відображені всі складові цієї собівартості.

Рис 2.5. Фактори, що впливають на оцінку ТМЗ

Протягом місяця визначити фактичну собівартість матеріалів в поточному обліку дуже важко, а іноді і неможливо, так як деякі транспортні організації надсилають рахунки за надані ними послуги по транспортуванню матеріалів в кінці місяця або на початку наступного. Тому в поточному обліку, поряд з оцінкою засобів підприємства за їх фактичною собівартістю, з метою забезпечення кращого порівняння з плановим завданням і спрощення техніки облікової реєстрації, доцільно б було використовувати облікові ціни, в якості яких можуть виступати планова собівартість, фактурні ціни постачальників, прейскурантні ціни Т.С.Мітюшкін, В.Макаров, М. Вейсман, Є. Свідерський, П. Єфімцев, Л.Соріна, Г.Лазарович, В. Сопко, В. Палій.

У всіх випадках, коли засоби підприємства обліковуються на бухгалтерських рахунках не за фактичною собівартістю, різницею між їх обліковою оцінкою і фактичною собівартістю повинна відображатись в обліку окремою сумою. Розглянемо оцінку запасів в залежності від способів їх обліку. Практика обліку запасів відрізняється від ідеї тим, що облікова система слідкує за кожним рухом елементу запасів(рисунок 2.6).



Рис.2.6. Методи обліку запасів в залежності від способу оцінки

Конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості ТМЗ залежить і від способу обліку запасів, який застосовується, - безперервного або періодичного. Основою названих способів ТМЗ є купівельна ціна матеріалів. Способи обліку можна умовно поділити на дві групи: точний облік (одиничний облік) та наближений облік. В залежності від цього застосовують різні методи оцінки Згідно GAAP в практиці бухгалтерського обліку допускається використання чотирьох методів оцінки запасів (рисунок 2.7)24.

Визначення вартості ТМЗ як найменшого значення між вартістю придбання і ринковою вартістю (LCM). В стабільному економічному середовищі, що характеризується незначним рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, ТМЗ доцільно враховувати за вартістю їх придбання. Однак, при збільшенні річного рівня інфляції відображення ТМЗ за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу.



Рис. 2.7. Методи відображення руху запасів згідно GAAP

Наведемо особливості методів оцінки запасів. Метод середньої вартості (середніх цін) передбачає, що на підставі даних про вартість запасів на початок і на кінець звітного періоду можна отримати достовірну інформацію про вартість обороту запасів протягом цього періоду. В свою чергу, метод середньої вартості поділяється на: а) оперативний; б) підсумковий методи середньої вартості.

Перевага оперативного методу середньої вартості (при безперервному методі обліку ТМЗ) полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках ми знаємо відразу в момент здійснення операції. Він надає об'єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дозволяє здійснити маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу ручної роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів та собівартості готової продукції не є досить об'єктивною. Це і є недоліком даного методу.

В обліковій літературі можна зустріти і інші назви методів оцінки ТМЗ, які по суті є аналогічними до оперативного методу середньої вартості. Даний метод називають також методом плинної середньої або методом середньої собівартості, який є традиційним для вітчизняної облікової практики, або методом середньозваженої вартості.

Перевагою підсумкового методу середньої вартості (при періодичному методі обліку ТМЗ) є можливість при його належному використанні дати об'єктивну картину про стан та рух ТМЗ. Недоліком є те, що простота методу заключає в собі погрозу легкого маніпулювання цифрами вбік завищення або заниження показників витрачених запасів.

Вибір методу оцінки використаних запасів може істотно впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Наприклад, використання методу ФІФО в умовах постійного росту цін на матеріали призведе до значного зниження собівартості продукції і, відповідно, збільшення прибутку (в тому числі і оподатковуваного).

Метод ЛІФО в цих умовах, навпаки, викличе збільшення собівартості продукції та заниження прибутку. При існуванні різних способів оцінки використаних запасів, метод їх оцінки стає важливим елементом управління собівартістю продукції.

Отже, метод ЛІФО дозволяє ліпше адаптуватись до умов інфляції та мати при інших рівних умовах величину собівартості продукції, більш або менш адекватну до ринкових умов. Метод ФІФО також реальний для застосування в умовах інфляції: його застосування веде до зниження собівартості, а, відповідно, і до збільшення прибутку. Таким чином ті підприємства, які повністю або частково мають пільги щодо сплати податку на прибуток, а також мають за мету фінансування розвитку підприємства на даному етапі (в поточному році), можуть розглянути для себе варіант застосування методу ФІФО.

Необхідно відмітити, що в нашій країні підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації закордонним партнерам, інвесторам, в той час, як розрахунок податку здійснюється відповідно до діючих нормативних документів, які не діють підприємству можливості вибору між ФІФО і ЛІФО. Тому використання ЛІФО призведе лише до зниження чистого документів, які не діють підприємству можливості вибору між ФІФО і ЛІФО. Тому використання ЛІФО призведе лише до зниження чистого доходу і не дозволить при цьому зекономити на податках. Крім того, підприємству, особливо такому, яке веде пошуки інвестора або партнера, вигідно представити результати своєї діяльності як можна в більш сприятливому світлі, тобто відобразити у згідності, яка орієнтується на зовнішнього приватного користувача, більш високий показник чистого доходу. В подібній ситуації використання ФІФО або інших методів розрахунку вартості ТМЗ (наприклад, як середньо і вартості за період) може виявитись для підприємства переважним. Різниця, яка виникає в результаті відмінності між оцінками ФІФО і ЛІФО, називається резервом ЛІФО. В аналітичній таблиці її додають до балансової вартості, а також до нерозподіленого прибутку - для збереження рівності обох частин балансу. Таким чином одержують поточну вартість запасів. З часом ситуація дещо ускладнюється в зв'язку з інфляцією і поповненням запасів. Ще один варіант оцінки - це отримання середньої величини із оцінок ФІФО і ЛІФО [10].

Визначення вартості ТМЗ як найменшого значення між вартістю придбання і ринковою вартістю (LCM). В стабільному економічному середовищі, що характеризується незначним рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, ТМЗ доцільно враховувати за вартістю їх придбання. Однак, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається в відчутних коливаннях цін, відображення ТМЗ за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу.

З метою збереження об'єктивності оцінки ТМЗ в умовах цінової нестабільності, передбачати оцінку запасів або за вартістю їх придбання, або за ринковою вартістю, обираючи найменшу з них (lower of cost or market- LMC). Найменші або мінімальні оцінки відноситься до класифікаційної групи оцінок за методами розрахунку.

В основу такого підходу закладений принцип консерватизму. При збільшенні цін на ТМЗ вже закуплені запаси відображаються за вартістю їх придбання, і прибуток, зумовлений зростанням цін, не відображається шляхом збільшення вартості ТМЗ доти ,поки вони не будуть реалізовані на ринку.

Окрім принципу консерватизму даний підхід спирається також на принцип співвіднесення доходів і затрат. ТМЗ є джерелом потенційного доходу, а при його зменшенні в результаті зниження ринкових цін цінність ТМЗ, що розглядається в цій якості, також зменшується. З метою збереження об'єктивності обліку це повинно знайти відображення в реєстрації збитку за період, протягом якого мало місце таке зменшення.

При зниженні цін і списанні вартості ТМЗ з рівня витрат на придбання дорівнює їх поточній вартості .Значення останньої визначається на підставі так званих витрат на заміну (replacement cost) - коштів, які в цей момент необхідно витратити на придбання на ринку аналогічного товару. При цьому вартість запасів не завжди дорівнює їх ринковій вартості, тобто витратам на їх заміну. Щоб на основі витрат на заміну (а для окремої одиниці ТМЗ - ціни заміни) отримати вартість запасу, проводиться розрахунок вартості одиниці ТМЗ (рисунок 2.8).



Рис. 2.8. Розрахунок вартості одиниці ТМЗ

При оцінці вартості одиниці ТМЗ чисту вартість заміни також називають верхнім вартості ТМЗ, а чистий прибуток за мінусом нормального прибутку - нижчим рівнем. В залежності від величини даного виду ТМЗ на ринку (його ціни заміни) обирається спосіб оцінки даного виду ТМЗ , що знаходяться у власності підприємства (таблиця 2.3)

Таблиця 2.3. Способи оцінки запасів в залежності від величини вартості запасів.

№ з/п	Ціна заміни	Спосіб оцінки ТМЗ
1.	Якщо ціна заміни більша ніж чиста вартість реалізації одиниці одного виду ТМЗ	ТМЗ оцінюється за чистою вартістю реалізації
2.	Якщо ціна заміни менша ніж чиста вартість реалізації, але більша чистої вартості реалізації за мінусом нормального прибутку	ТМЗ оцінюється за ціною заміни
3.	Якщо ціна заміни менша ніж чиста вартість реалізації за мінусом нормального прибутку	ТМЗ оцін. за чистою вартістю реал. за мінусом норм. прибутку

Але, на жаль зі всієї різноманітності оцінки ТМЗ, які є в бухгалтерському обліку, Обласним об'єднанням , як і більшістю підприємств , використовується оцінка за фактичною собівартістю. І пов'язано це не з низьким кваліфікаційним рівнем бухгалтерів, а з недостатністю часу для впровадження іншої оцінки, оскільки у зв'язку з недосконалістю діючої на підприємстві програми, бухгалтери займаються монотонною роботою обліковця, а зовсім не бухгалтера-аналітика. Це не дає змогу розрахувати економічний ефект, а значить і вигоду для підприємства застосування іншого методу т. ін.

Операції з обліку складських запасів, ? через те, що їх багато, ? становлять неабияку частку роботи бухгалтера. На великих підприємствах цим напрямом обліку займаються спеціально виділені фахівці. Проте більшості бухгалтерів треба бути універсальними солдатами обліку, добре розуміючись і на цій галузі. Оскільки запаси зі складів підприємства вибувають з різною метою, розглянемо, як це відображається у конфігурації.

Основні напрями вибуття запасів ? насамперед виробнича переробка, переміщення всередині балансу на інші склади і в торгові точки, вибуття, безпосередньо пов'язане з продажем. Запаси можуть вибувати також з причин, не пов'язаних із господарською діяльністю (так зване інше вибуття). Це може відбуватися у результаті їх безоплатної передачі іншим юридичним та фізичним особам, списання для власних господарських потреб, встановлення наднормативних недостач і крадіжок тощо.

Тут слід відзначити, що вперше у новій конфігурації ми стикаємося з можливістю налаштовувати аналітичні розрізи в обліковій політиці. У попередній версії аналітичні розрізи (субконто) у плані рахунків були наперед встановлені і для багатьох підприємств налаштування були надмірними (табл.. 2.4). Тепер при встановленні конфігурації або за допомогою обробки “Настройка параметров учета” можна налаштувати деталізацію аналітичного обліку ТМЦ незалежно у податковому та бухгалтерському обліку. При цьому установка окремих прапорців вплине на аналітику плану рахунків, а налаштування автоматично відпрацьовуватимуться документами конфігурації. Потрібні налаштування рекомендується здійснити перед початком роботи.

Таблиця 2.4. Налаштування аналітики в обліковій політиці в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

Команда	Режим виконання	Виконувані процедури
Вести партіонний облік	Предприятие - Настройка параметров учета - Аналитический учет МПЗ	Автоматично встановлює субконто партії на рахунки, де обліковується номенклатура
Облік ФІФО	Предприятие - Учетная политика (бухгалтерский учет)	Якщо встановлюється такий прапорець хоча б однієї організації, яка враховується у базі, програма примусово встановлює облік за партіями
Вести складський облік (у бухгалтерському обліку)	Предприятие - Настройка параметров учета - Аналитический учет МПЗ - Вести складской учет	На рахунках, що мають аналітичний облік за номенклатурою, буде встановлено субконто “Склады” (Якщо зняти прапорець у процесі, надалі інформація про склади буде втрачена). При встановленому складському обліку оцінка вибуття запасів (прип., ФІФО або інший метод) заст.. не в рамках всієї організації, а в рамках складу
Вести підсумковий облік за складами*	Предприятие - Настройка параметров учета - Аналитический учет МПЗ - Вести складской учет - Вести суммовой учет по складам	Якщо підсумковий облік ведеться, то при виборі партій накладається умова на вибір складу, з якого ведеться списання. Якщо не ведеться, то аналітичний облік тільки кількісний, склад вказується, але списання лише кількісне
Вести складський облік (у податковому обліку)	Предприятие - Настройка параметров учета - Аналитический учет МПЗ - Вести складской (налоговый) учет	Враховуються партії у рамках складів у податкових регістрах
* Підсумковий облік за складами встановлено опціонально з такою метою. Якщо одночасно ведеться партіонний облік за складами, то вартість партій встановлюється за складами, й однакові ТМЦ на різних складах можуть мати різну вартість. Якщо це суперечить обліковій політиці підприємства, за складами можна вести лише кількісний облік, а кількісно-підсумковий - загалом у рамках підприємства. Оскільки у податковому обліку раніше був дозволений тільки метод ФІФО, а для переходу на будь-який інший треба зробити перерахунок на момент переходу, цей метод залишається одним із найпопулярніших. Метод ФІФО потребує обліку партій, який проводиться автоматично.

Оцінка вартості запасів, що вибувають, є, як правило, серйозною обліковою проблемою, адже кожен вид запасів (однорідна група) оцінюється по-різному. Способи оцінки вибуття запасів передбачено у п. 16 П(С)БО 9.

У бухгалтерському обліку партії визначаються за допомогою субконто “Партии”, у вигляді яких виступають документи:

“Отчет производства за смену”;

“Авансовый отче”;

“Оприходование товаров”;

“Поступление товаров и услуг”;

“Возврат товаров от покупа теля”;

“Поступление из переработки”;

“Партия (ручной учет)”;

Партія є джерелом інформації про документ, що утворив партію, контрагента, договір, ціну номенклатури (рис. 2.9, 2.10). Партія дозволяє представити докладну вартісну оцінку запасів і при списанні партій реалізовувати алгоритм погашення партій (перших за часом надходження, ФІФО, середньої).

Рис. 2.9. Налаштування параметрів обліку в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

Для погашення партій здійснюється:

· вибір запасів, що підходять за деякими фільтрами;

· з відповідних вибирається списувана за датою надходження.

Для прикладу на рис. 2.11 наведено структуру регістра партії товарів на складах у податковому обліку і список партій у цьому регістрі.

Рис. 2.10. Налаштування параметрів обліку в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

Рис. 2.11. Структура регістра партії товарів на складах у податковому обліку в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

При виборі роль фільтрів виконують організації, адже запаси належать певній організації. Погашаються партії:

· у межах організації;

· у межах рахунка обліку ? ТМЦ однієї номенклатури можуть бути прийняті до обліку на різні рахунки (погашаються у межах одного рахунка, наприклад, партії МШП не змішуються з такими самими ТМЦ, але товарами);

· у межах податкових призначень (у цьому разі ми використовуємо податковий регістр ? тільки партії, призначені для податкової діяльності, решта не враховуються).

Аналітичний облік запасів ведеться у конфігурації (при найдокладніших налаштуваннях в обліковій політиці) за номенклатурою (ТМЦ), складами і партіями. Винятки ? виробничі рахунки 23 “Виробництво” і 24 “Брак.

Склади бувають різних типів та описують фізичні місця зберігання. Для зберігання даних про ТМЦ використовується довідник “Номенклатура”, субконто “Партии” ? для організації обліку вибуття запасів.

У довіднику “Номенклатура” зберігається інформація про запаси, розподілені на групи, а також послуги, що надаються і споживаються підприємством (рис.2.12). Нагадаємо, що для розподілу на групи за вимогами П(С)БО 9 використовуються субрахунки, тож довідник “Номенклатура” можна розподілити на групи відповідно до своїх завдань.



Рис. 2.12. Інформація про запаси у довіднику “Номенклатура”

Як і у версії для “1С: Підприємства 7.7”, є особлива група “Услуги”, що містить найменування послуг для заповнення табличних частин, оскільки для товарів і послуг використовуються одні і ті самі товарні документи. Групи номенклатури не тотожні у конфігурації поняттю “Номенклатурні групи”, що використовується для обліку на виробничих рахунках і рахунках доходів.

“Номенклатурные группы” ? Це окремий незалежний довідник, що використовується як розріз аналітики на рахунках обліку виробництва, з іншим розподілом на групи (продукції, що випускається, товарів, послуг, що надаються) відповідно до завдань оцінки центрів витрат (основного допоміжного виробництва) та доходів від продажу. Він використовується зі звичайною метою: контроль витрат, оцінка виконання бюджетів, управління за відхиленнями, контроль накладних витрат за групами продукції, економічної ефективності напрямів, які у попередній конфігурації 7.7 виокремити було проблематично. У демонстраційній версії конфігурації, що входить до постачання, виділено групи, представлені на рис. 2.12. При використанні конфігурації їх слід замінити відповідно до напрямів діяльності підприємства. Кожен елемент номенклатури у довіднику входить тільки до однієї групи, при цьому кількість елементів у ній необмежена.

“Единицы измерения” ? на практиці часто виникає ситуація, коли один і той самий об'єкт надходить в одних одиницях вимірювання, а вибуває (продається, надходить у виробництво) в інших одиницях вимірювання. Наприклад, товар може надходити в упаковках, бобінах, бочках, а продаватися у штуках, метрах і літрах. Для коректного перерахунку “1С:Бухгалтерія для України 8.0” використовує довідник “Единицы измерения”, що має однорівневу структуру. Редагується з форми довідника. Для заповнення може використовуватися вбудований класифікатор (рис. 2.13). Заповнення звичайне (справа вгорі вікна кнопка “Подбор из классификатора”, вибрати потрібну одиницю, натиснути “Enter”).

Незалежний довідник “Склады” містить перелік місць зберігання товарів (складів, комор, кімнат тощо). Товари, що містяться на складі (тобто фізично перебувають в одному місці), можуть бути власністю різних підприємств. Налаштуваннями облікової політики (як ми вже зазначали) можна налаштувати погашення партій у межах складу або на підприємстві загалом. Склади можуть бути різних видів ? гуртовий, роздрібний, у конфігурації також використовується абревіатура АТТ ? автоматизована торгова точка і неавтоматизована торгова точка (НТТ). Два останні ? для роздрібної торгівлі. У межах складу встановлюється тип цін номенклатури з довідника “Тип цен”, який використовуватиметься для підставляння до табличної частини всієї номенклатури, що продається.



Рис. 2.13. Вбудований класифікатор “Единицы измерения”

Для зберігання типів цін призначено довідник “Типы цен”, що містить довільну кількість типів цін, що їх використовує підприємство. Для них задаються валюта, метод і порядок округлення (рис.2.14.). Ціни задаються у будь-якій валюті. Під час виписування документів продажу (рахунки, накладні) ці ціни перераховуються у валюту документа за поточним курсом НБУ (крос-перерахунок з однієї іноземної валюти в іншу відбувається через курс гривні). Передбачено можливість зберігання цін з ПДВ.

Окреме призначення має у довіднику тип цін “Плановая себестоимость продукции”, які ми розглянемо в обліку виробництва.

Щоб універсальний документ опрацьовував різні схеми реалізації, у конфігурації передбачено довідник “Схемы реализации”, який може бути налаштований користувачем.



Рис. 2.14. Формування цінових номенклатур

Ці схеми як параметри зазначаються у регістрі відомостей “Счета учета номенклатуры” (наприклад, продукції зазначається параметр “Реализация продукции” тощо), які використовуються за умовчанням. Майте на увазі, що при налаштуванні своїх схем реалізації їх ще треба включити до регістру відомостей.

Роботу з новою конфігурацією користувачі зазвичай починають з обліку товарних операцій (як і коштів). Перед початком оформлення документів рекомендуємо переглянути перераховані довідники (вони доступні через меню “Операции” ? “Справочники”) та відредагувати їх відповідно до завдань вашого підприємства. Дрібні правки вносять у процесі роботи, але структурні зміни зручно продумати і внести заздалегідь.

2.3 Методика облікового відображення руху запасів в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”

У конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України” розрізняють схеми надходження запасів від постачальників (вітчизняних та іноземних) і від підзвітних осіб, які опрацьовуються універсальним документом “Поступление товаров и услуг” з різними видами операцій (рис. 2.15). Номенклатура оприбутковується на різні рахунки з урахуванням її виду, зазначеного у документі, та відомостей регістру “Счета учета номенклатурыг”. Додаткові витрати на придбання запасів можуть бути включені безпосередньо до їхньої первісної вартості документами “Поступление дополнительных расходов” або “ГТД по импорту для импортных запасов”. За допомогою цих документів відображаємо послуги сторонніх організацій. Включення власних витрат підприємства на доставку у вартості товарів не передбачено.

Рис. 2.15. Формування універсального документа на оприбуткування запасів

Є алгоритм розподілу додаткових послуг зі списку придбаних запасів, вказаних у табличній частині. У конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України” немає механізму обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) на окремому субрахунку, відповідно немає і механізму розподілу ТЗВ між запасами, що надійшли та вибули, як і в конфігурації “1С:Бухгатерія 7.7 для України”.

Якщо куплені запаси з якоїсь причини доводиться повернути постачальникові, використовуємо документ “Возврат товаров поставщику”. Його зручно вводити на підставі накладної, якою було оприбутковано ТМЦ, що повертається. У цьому разі більшість полів документа заповнюються автоматично.

Усі перераховані документи разом із документом “Доверенность”, що передбачає друкування довіреності на бланк суворої звітності, і документом “Регистрация налоговых документов” (для реєстрації вхідних податкових накладних), є в меню “Основная деятельность” - “Покупка”.

Так, ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” у I кварталі 2012 р. за договором із ПрАТ “Вест-трейд” придбало 10 метрів погонних обрізного бруса на суму 1200 грн. Документи реєструються в обліковій системі.

При заповненні документа спочатку встановлюємо необхідну операцію (рис. 2.15, кнопка зліва вгорі). Зі списку “покупка-комиссия”, в “переработку”, “оборудование и объекты строительства” нас цікавить перша операція. З такого налаштування починається заповнення всіх багатофункціональних документів. При виборі операції змінюється видимий склад реквізитів і граф табличної частини. Далі документ заповнюємо зверху вниз і зліва направо.

Наступна кнопка “Цены и валюта” (рис. 2.15) дозволяє встановити тип цін з однойменного довідника. Товар ми купуємо за закупівельними цінами ? встановимо тип цін “Закупочные” (рис. 2.16).

Рис. 2.16. Формування цінових номенклатур

Відтак позначаємо прапорець “Отразить в налоговом учете”. При цьому відразу включається контроль податкового призначення запасів і виду податкової діяльності. При проведенні заповнюємо податкові регістри та формуємо проведення за податковим планом рахунків. Якщо податковим обліком займається окрема людина, прапорець “Отразить в налоговом учете” не вмикаємо, а налаштування податкового обліку можна зробити окремо і знову провести документи.

Далі заповнюються параметри вашої організації і контрагента. У конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України” збережено концепцію документів-замовлень (договорів), за якими визначається момент взаєморозрахунків. Прямо з цього документа вводимо документ взаєморозрахунків з контрагентом ? “Договор контрагента” (рис. 2.16). У цьому договорі вказується схема обліку ПДВ. У системі можливий вибір усіх варіантів за “першою” подією, за відвантаженням і за оплатою (касовим методом). Проте протягом періоду всі документи проводяться “за відвантаженням”, а наприкінці податкового періоду регламентним документом вони приводяться у відповідність до обраної схеми обліку ПДВ. Документ розрахунків вноситься, якщо у рамках договору розрахунки ведуться за рахунками окремо.

Після цього починаємо запов­нення табличної частини за документами постачальника. При цьому можна скористатися кнопками “Подбор”, “Заполнить”, “Добавить”, якщо така номенклатура вже є у базі або були введені рахунки з переліком цієї номенклатури.

Документ містить кілька табличних частин; товари, тара і послуги заповнюються за документами постачальника. Рахунки за умовчанням автоматично підставляються з регістру відомостей “Счета учета номенклатуры”. Рахунки, розміщені на закладці, потрібні для розрахунків з контрагентами. За умовчанням вони беруться з регістру відомостей “Счета учета расчетов с контрагентами” і можуть бути змінені користувачем. Закладка “Дополнительно” призначена для відбору в списках документів за вхідними номерами, відповідальними тощо. Після проведення документ формує проведення, для перегляду яких призначені кнопки вгорі справа -- окремо для бухгалтерських проведень (рис. 2.17) і окремо для податкових. Кнопка Перейти (рис. 2. 15) дозволяє розглянути всю пов'язану з документом інформацію; проведення руху регістрів, введені на його підставі документи (як у випадку на рис. 2.17, згодом ми можемо змінити податкове призначення запасів, отриманих за цим документом).

Рис. 2.17. Журнал бухгалтерських проведень

Після проведення документ записано у базі, він утворив партію, проведено записи у регістрах госпрозрахункового і податкового обліку (проведення). Тепер можемо опрацювати ціни за отриманою номенклатурою.

Перший вхід до підсистеми ціноутворення ми зробили, встановивши номенклатурі тип цін “Закупочные” (мал. 2.16) і зробивши такі записи у регістрі відомостей “Цены номенклатуры” (за всією групою номенклатури, що містилася у табличних частинах). Для кожної позиції номенклатури може бути встановлено кілька типів цін, призначених для використання у різних ситуаціях.

Для встановлення цін використовується документ “Установка цен номенклатуры” (рис. 2.18), причому кілька разів. Особливо цей документ зручний для групового встановлення цін (меню “Основная деятельность” ? “Товары” (материалы, продукция, услуги) ? Установка цен номенклатуры). Цей документ також можна ввести на підставі документа “Поступление товаров и услуг” і заповнити групою номенклатури. Зробимо це за прибутковим документом, для чого натиснемо кнопку “Изменить”.

Рис. 2.18. Формування цінових номенклатур

У результаті автоматично буде викликано обробку табличної частини, в якій можна буде всі ціни, наприклад, збільшити на 50% (рис. 2.18), встановити їм новий тип “Оптовые”, і при проведенні до регістру відомостей “Цены номенклатуры” будуть записані оптові ціни за кожною номенклатурною позицією.

Аналогічно звичайні ціни може встановити, наприклад, працівник, який відповідає за це, після їх публічного оголошення при проведенні. Як і в інших випадках, переглядаємо зроблені у регістрі записи за допомогою кнопки Перейти.

Операції з обліку складських запасів, ? через те, що їх багато, ? становлять неабияку частку роботи бухгалтера. На великих підприємствах цим напрямом обліку займаються спеціально виділені фахівці. Проте більшості бухгалтерів треба бути універсальними солдатами обліку, добре розуміючись і на цій галузі. Оскільки запаси зі складів підприємства вибувають з різною метою, розглянемо, як це відображається у конфігурації.

Основні напрями вибуття запасів ? насамперед виробнича переробка, переміщення всередині балансу на інші склади і в торгові точки, вибуття, безпосередньо пов'язане з продажем. Запаси можуть вибувати також з причин, не пов'язаних із господарською діяльністю (так зване інше вибуття). Це може відбуватися у результаті їх безоплатної передачі іншим юридичним та фізичним особам, списання для власних господарських потреб, встановлення наднормативних недостач і крадіжок тощо.

Нами розглянуто основні процедури та методика обліку руху запасів в конфігурації “1С:Бухгалтерія 8.0 для України”, на прикладі ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”. Нажаль, рамки дипломної роботи не дозволяють охопити усі сторини методики автоматизованого обліку запасів з використанням даної програми. Проте, ми можемо зробити висновок про збільшення інформативності та оперативності облікової реєстрації господарських операцій за умови використання даної програми. В процесі роботи з “1С:Бухгалтерія 8.0 для України” нами встановлено, також і недоліки, такі, як відсутність можливості виділяти ТЗВ на окремому синтетичному рахунку, що створює неабиякі труднощі для формування облікової політики та обліку транспортних витрат ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”, а тому рекомендуємо перейти на платформу “1С:Бухгалтерія 8.2 для України”, в якій, дана проблема усунута.

3. Організація аудиту та методика аналізу матеріальних цінностей

3.1 Особливості організації і методика здійснення аудит товарно-матеріальних цінностей

Завдання аудиту виробничих запасів полягає в перевірці: забезпечення контролю за збереженням запасів на всіх етапах їх руху і зберігання;

­ правильності і своєчасності документального відображення операцій із надходження та відпуску запасів;

­ правильності визначення первинної вартості запасів, що придбаваються або виготовляються безпосередньо підприємством;

­ дотримання норм витрачання запасів для здійснення господарської діяльності і порядку обліку витрачання запасів у виробництві.

Джерелами інформації при аудиті виробничих запасів виступають:

­ Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07. 1999 р. № 996-ХІУ (зі змінами і доповненнями);

­ НП(С)БЮ 1, П(С)БО 9, 10, 11, 15, 16, затверджені відповідними наказами Мінфіну України;

­ Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну України від 11. 08. 94 № 69 (зі змінами і доповненнями);

­ первинні документи з обліку запасів (прибуткові ордери, картки обліку ТМЦ, акти приймання ТМЦ, лімітно-забірні картки, вимоги, накладні);

­ облікові реєстри (журнали-ордери 3, 5, 5А та відомості аналітичного обліку до них, Головна книга, журнали продажу товарів, відомості руху ТМЦ тощо);

­ фінансова звітність (форми № 1, 2, 3).

Послідовність аудиту запасів показано на рисунку 3.1.

Аудит виробничих запасів необхідно розпочати з перевірки своєчасності та повноти проведення інвентаризації виробничих запасів та контролю виконання угод з постачальниками і покупцями відповідних запасів.

Рис.3.1. Послідовність здійснення аудиту запасів

При цьому аудитор вивчає організацію укладання угод про повну матеріальну відповідальність, стан складського господарства, розташування виробничих запасів, дотримання умов і правил їх зберігання і охорони та придатність ваговимірювальних приладів.

Завдання аудитора полягає у вивченні якості проведеної клієнтом інвентаризації. Аудитор вивчає якісний склад інвентаризаційної комісії, наявність розписки матеріально-відповідальної особи про те, що на день проведення інвентаризації всі прибуткові і витратні документи на матеріальні цінності передані до бухгалтерії, а всі матеріальні цінності, що надійшли під відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.

Результати інвентаризації аудитор досліджує шляхом вивчення інвентаризаційних описів, підписаних членами комісії та матеріально відповідальною особою, та порівнювальних відомостей, складених бухгалтерією підприємства. Результати перевірки аудитор задокументовує в робочих документах, виявлені недоліки фіксує в групувальному журналі недоліків і в разі виникнення сумнівів і непорозумінь щодо повноти і достовірності проведеної клієнтом інвентаризації може запропонувати керівництву підприємства провести додаткову вибіркову інвентаризацію виробничих запасів в його присутності.

Аудитор повинен особливу увагу звернути на правильність відображення в обліку розкрадань виробничих запасів, правильність розрахунку збитків від розкрадань та своєчасність відшкодування завданого збитку винною особою. При цьому перевірці підлягають бухгалтерські записи по дебету субрахунку 947 „Нестачі і втрати від псування цінностей” (журнал 5), (крім сум розкрадання МШП, на які раніше був нарахований знос у розмірі 100% при передачі в експлуатацію і облікований у складі витрат в період списання МШП) та на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”. У випадку встановлення винної особи аудитор перевіряє правильність розрахунку розміру збитків від розкрадання згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116.

...