Облік та аудит виробничих запасів в умовах АРМ бухгалтера

Суми, стягнені з винних осіб, в першу чергу спрямовуються на відшкодування збитків, нанесених підприємству, а залишок перераховується до Державного бюджету України [12; 71; 72].

Аудитор повинен перевірити своєчасність та правильність відображення в обліку одержаної від винної особи компенсації збитків від розкрадання виробничих запасів.

Правильна організація та документальне оформлення надходження виробничих запасів гарантують їх збереженість та безперервне забезпечення виробничого процесу необхідними матеріальними цінностями.

Тому наступний етап аудиту виробничих запасів - це перевірка їх надходження.

Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел. Згідно з П(С)БО 9 в момент надходження запаси повинні бути оцінені за первинною вартістю. Аудитор перевіряє правильність визначення [72]:

­ підприємством первинної вартості запасів залежно від джерел їх надходження:

­ придбані за плату (рахунки постачальників, комісійні винагороди, послуги товарних бірж, митні збори і мито, транспортні витрати, витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування, інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якості технічних характеристик виробничих запасів);

­ внесок до статутного фонду (узгоджена засновниками справедлива вартість);

­ одержані безоплатно (справедлива вартість); вироблені власними силами (собівартість виробництва відповідно до П(С)БО 16 „Витрати”);

­ в результаті обміну на подібні запаси (балансова вартість переданих запасів, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість);

­ в результаті обміну на неподібні запаси (справедлива вартість переданих запасів, збільшена або зменшена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана чи одержана в процесі обміну).

Аналітичний облік руху виробничих запасів ведеться бухгалтерією підприємства в кількісному і грошовому вираженні за складами, цехами, виробничими ділянками та іншими місцями зберігання, за матеріально відповідальними особами та визначеною обліковою політикою підприємства номенклатурою.

Запаси, що надходять або безпосередньо від постачальника, або від транспортної організації, приймаються за кількістю і якістю.

Аудитор повинен перевірити своєчасність та правильність документального оформлення оприбуткування запасів первинними документами типової форми, затвердженими наказом Мінстату України від 21.06.96 № 193 “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів”.

Особливу увагу аудитор повинен звернути на наявність спірних відносин між підприємством і постачальниками або покупцями запасів, вирішення яких повинно здійснюватися шляхом доарбітражного врегулювання питання або розгляду позову в суді.

Якщо при прийманні запасів виявлено їх невідповідність стандартам, одержувач зобов'язаний зупинити приймання і запросити для його завершення представника постачальника. Якщо він не з'являється - експерта бюро товарних експертиз або представника відповідної інспекції з якості. Акт про фактичну якість складається в день закінчення приймання і підписується всіма особами, які брали участь в перевірці якості.

Якщо при прийманні запасів за участю представника виявлено нестачу запасів проти даних, зазначених у супровідних документах (рахунках-фактурах, специфікаціях тощо), то результати приймання за кількістю оформлюються комерційним актом того самого дня, коли нестача виявлена.

Згідно з Арбітражним процесуальним кодексом України підприємства, що порушили майнові права і законні інтереси партнерів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи претензії.

Підприємства, чиї права і законні інтереси порушено, з метою врегулювання спору звертаються до порушника з письмовою претензією. Претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня одержання претензії.

Визнана претензія повинна бути погашена або шляхом поставки запасів, або шляхом зарахування на рахунок грошових коштів.

В разі порушення термінів розгляду претензії або залишення її без відповіді арбітражний суд при вирішенні господарського спору має право стягнути в доход державного бюджету з підприємства, яке допустило порушення, штраф.

Згідно з Цивільним кодексом України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми [46].

Аудитор повинен перевірити своєчасність та дотримання послідовності процедур виставлення претензії та правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій за претензіями, проаналізувати стан розрахунків за претензіями з метою контролю за терміном позовної давності (три роки) і станом доарбітражного врегулювання питання.

При перевірці надходження виробничих запасів аудитор може провести взаємну звірку прибуткових документів підприємства з рахунками та інформацією постачальників. При взаємній звірці аудитор з'ясовує відповідність назви, сорту, кількості, якості, ціни оприбуткованих запасів з аналогічними показниками, вказаними в документах постачальника.

Запаси з однойменною назвою можуть надходити на підприємство за різною вартістю в залежності від джерел надходження та термінів постачання.

Існуюча система витрачання виробничих запасів дозволяє розрахувати обсяги використаних товарно-матеріальних цінностей та їх вартість.

Підприємство повинно дотримуватися для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, лише одного методу для визначення собівартості запасів, які списують.

Як вище зазначалось, П(С)БО 9 пропонує шість методів оцінки запасів при їх вибутті (передачі у виробництво, продажу та інше):

Аудитор повинен з'ясувати, який метод або методи регламентовані обліковою політикою підприємства і чи дотримується воно обраного методу, вивчити чинність операцій, пов'язаних з витрачанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, тари, МШП тощо. Для цього аудитор проводить взаємну звірку витратних первинних документів (лімітно-забірних карток, накладних на відпуск, вимог) з первинними документами та обліковими реєстрами витрат на виробництво (фактичними калькуляціями, журналами 5,5А) та з даними оплати рахунків постачальників. П(С)БО 9 „Запаси” вказує на необхідність відображення у балансі запасів за найменшою з двох оцінок - первинною вартістю або чистою вартістю реалізації. Така вимога покликана необхідністю застосування принципу обачності, відповідно до якого активи або доходи не повинні бути завищеними, а зобов'язання або витрати - заниженими.

Чиста вартість реалізації запасів - це сума, яку очікується отримати при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням ймовірних витрат на завершення виробництва запасів і їх реалізацію [48]:

Чвр = Пв - Взв - Вр,

де: Чвр - чиста вартість реалізації;

Пв - первинна вартість;

Взв - витрати на завершення виробництва;

Вр -витрати на реалізацію.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ринкова ціна знизилася або вони зіпсовані, тобто втратили первинно очікувану економічну вигоду.

Таким чином, на дату складання балансу підприємство повинно проводити переоцінку запасів.

Матеріали переоцінки запасів підлягають суцільній перевірці аудитором. Аудитор встановлює чинність змін вартості запасів, компетентність комісії, яка проводила переоцінку, її склад і правомочність, ретельно перевіряється оформлення актів переоцінки та правильність відображення її результатів в бухгалтерському обліку. Аудитор повинен впевнитися, що сума уцінки списана на витрати звітного періоду (в дебет субрахунку 946 „Втрати від знецінення запасів”) з одночасним відображенням її у позабалансовому обліку на рахунку 07 „Списані активи”. Аудитор повинен також проконтролювати ситуацію, коли в наступному періоді (на кінець звітного року) підприємство зробило нову оцінку чистої вартості реалізації запасів і при цьому чиста вартість реалізації запасів, які раніше були уцінені, зросла. Аудитор повинен проконтролювати, що на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах суми попередньої уцінки підприємство сторнувало запис про попереднє зменшення вартості цих запасів через те, що дооцінка запасів можлива тільки до рівня первинної вартості. Аудитор також повинен перевірити відображення суми уцінки запасів у Примітках до фінансової звітності.

Належну увагу аудитор приділяє контролю обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів. Як відомо, статус МШП у зв'язку зі стандартизацією бухгалтерського обліку докорінно змінився.

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” до складу оборотних коштів відносяться МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року і відображаються на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Малоцінні предмети, термін корисного використання яких більше одного року (спеціальні інструменти, спеціальні пристосування, спецодяг, тимчасові споруди), відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” відображаються в складі необоротних активів на субрахунках 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, 113 “Тимчасові (нетитульні) споруди”.

Підприємство, враховуючи специфіку свого виробництва та керуючись типовими галузевими нормами використання окремих предметів в обліковій політиці, встановлює терміни їх корисного використання.

Аудитор повинен перевірити фіксацію цього моменту в обліковій політиці підприємства та правильність відображення операцій з МШП в бухгалтерському обліку. Зокрема, аудитор перевіряє правильність нарахування і відображення амортизації на малоцінні необоротні матеріальні активи за обраним методом (50% в першому місяці використання і наступні 50% в місяці списання з балансу або 100% в першому місяці використання) та організацію оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації та відповідними особами протягом терміну їх фактичного використання для МШП, які відображаються в складі запасів на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

До типових порушень при операціях з виробничими запасами необхідно віднести наступні:

­ незадовільна організація складського господарства та зберігання виробничих запасів;

­ невиконання завдань по заготівлі матеріальних цінностей;

­ неправильне визначення первинної вартості придбаних запасів (включення до її складу понаднормових втрат і нестач запасів, процентів за користування позиками, витрат на збут);

­ порушення правил приймання вантажів;

­ неповне оприбуткування виробничих запасів;

­ необґрунтовані претензії до постачальників;

­ нераціональне використання матеріальних цінностей у виробництві, порушення норм і лімітів їх відпуску;

­ нестачі, крадіжки, псування, привласнення матеріальних цінностей;

­ неправильне визначення розміру компенсації завданих підприємству збитків;

­ несвоєчасне і неправильне оформлення первинних документів з обліку руху виробничих запасів;

­ незадовільна організація бухгалтерського обліку виробничих запасів.

3.2 Аналіз складу, структури та динаміки власного оборотного капіталу, використання матеріальних ресурсів та плану матеріально-технічного постачання ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

Основним завданням аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися у складі, та динаміці оборотного капіталу; у співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу, та темпів зростання реалізації та змін якості оборотного капіталу та ефективності його використання. Для оцінки цих показників нами проведено аналіз наявності, структури та динаміки зміни оборотного капіталу ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Аналіз зміни складу, структури та динаміки оборотного капіталу ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” за 2012 рік.

Актив	Абсолютні величини	Питома вага, %	Зміни
	на початок звітного періоду	на кінець звіт. періоду	на початок звітного періоду	на кінець звіт. періоду	в абсолютних величинах (3 - 2)	у пит вазі (5 -	у % на початок пер. (6:2)*100	у % до зміни підс. балансу (6:6б)*100
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Загальна величина майна	22567,20	24289,10	100,00	100,00	+1721,90	0,00	+7,63	+100,00
Необоротні активи	11463,70	12560,90	50,80	51,71	+1097,20	+0,91	+9,57	+63,72
Оборотні активи	11103,50	11728,20	49,20	48,29	+624,70	-0,91	+5,63	+36,28
у тому числі - запаси	4484,60	4724,00	19,87	19,45	+239,40	-0,42	+5,34	+13,90
векселі одержані	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	*	0,00
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	4911,80	4427,10	21,77	18,23	-484,70	-3,54	-9,87	-28,15
дебіторська заборгованісь за розрахунками та інша	1245,70	1224,70	5,52	5,04	-21,00	-0,48	-1,69	-1,22
Гр.. кошти та їх еквіваленти	461,40	1352,40	2,04	5,57	+891,00	+3,53	+193,11	+51,75

З даних таблиці 3.1 видно, що загальна сума поточних активів за 2012 рік збільшилась на 624,70 тис. грн. - із 11103,50 тис. грн. до 11728,20 тис. грн., або на 5,63 %. При цьому найбільше зростання поточного майна відбулося за рахунок приросту грошових коштів - на 891,0 тис. грн. - із 461,40 тис. грн. до1352,4 тис. грн., або на 193,11 %. Запаси зросли на 239,4 тис. грн. - із 4484,6 до 4724,00 тис. грн., або на 5,34 %.

Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів , можна зробити висновок, що у звітному році частка виробничих запасів знизилась на 0,42 % (з 19,87 до 19,45%). Це, в свою чергу, може свідчити про зниження у 2012 році ділової активності та виробничого потенціалу підприємства, через нераціональну господарську стратегію, в наслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в платіжних активах, які характеризуються низьким рівнем дохідності. Так, приріст майна підприємства на 7,63 % на 63,72 % відбувся за рахунок приросту необоротних активів і лише на 36,28 % за рахунок позитивної динаміки поточних активів.

Для більш детальної оцінки фінансового стану ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” проведемо аналіз раціональності формування джерел фінансування поточних активів. Насамперед дамо оцінку наявності власного оборотного капіталу та факторів, які вплинули на зміну його величини у 2012 році.

Таблиця 3.2. Аналіз наявності власного оборотного капіталу на ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” та факторів впливу на його зміну у 2012 році

№ з/п	Показники	На поч.. року тис. грн.	На кінець року тис. грн.	Відхилення тис. грн.
1	Статутний капітал	6488,6	8769,4	+2280,8
2	Додатковий капітал	2959,1	2701,7	-257,4
	Інший додатковий капітал	2001,4	2117,2	+115,8
	Вилучений капітал	(-)	(218,3)	-218,3
3	Нерозподілений прибуток	1188,5	474,8	-713,7
5	Забезпечення витрат і платежів	-	-	-
6	Усього власних та прирівняних до них коштів	12637,6	13844,8	+1207,2
7	Довгострокові зобов'язання		324,1	+324,1
8	Усього влас. капіталу та довгост. зобов'язань	12637,6	14168,9	1801,3
9	Основні засоби	10057,8	11245,8	-1188,0
10	Нематеріальні активи	1352,3	946,5	+405,8
11	Довгострокові фінансові вкладення	53,6	286,66	-233,06
12	Інші необоротні активи	-	-	-
13	Усього необоротних активів	11463,7	12560,9	-1096,9
14	Наявність власного оборотного капіталу	1173,9	1608,0	+434,1

Дані таблиці 3.2 свідчать про наявність на підприємстві оборотного капіталу сформованого за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Так на початок року цей показник становив 1173,9 тис. грн. і зріс до кінця року до рівня 1608,0 тис. грн. Враховуючи відсутність значних обсягів довгострокових позик на досліджуваному підприємстві склалась кризова ситуація з покриттям запасів і витрат власними коштами. Більше того, на суму в 7757,1 тис. грн. профінансовано формування необоротних активів за рахунок поточних зобов'язань, що недопустимо з точки зору збереження хоча б якогось рівня ліквідності балансу. Основними факторами, які посилили позитивні процеси приросту власних оборотних коштів у 2012 році стали - збільшення величини статутного капіталу на 2280,8 тис. грн. та зменшення розміру нематеріальних активів на суму 405,8 тис. грн.

Необхідною умовою виробництва продукції, зменшення собівартості, зростання прибутку і рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, насамперед, визначається якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється обґрунтування плану потреби виробництва в матеріальних ресурсах і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм і нормативів, також витрати матеріалів на одиницю продукції.

Важливою умовою роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах і джерелами їх покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників у відповідності з укладеними договорами. Внутрішні джерела - це скорочення витрат сировини, використання вторинної сировини, власного виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження інновацій.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів із зовні - це різниця між загальною потребою у матеріальних ресурсах і сумою власних внутрішніх джерел їх покриття.

У процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів, договори на їхнє постачання і фактичне їхнє використання.

Аналізується також якість отриманих матеріалів від постачальників, їх відповідність стандартам, технічним умовам, умовам договору. У випадку порушення умов договору пред'являються претензії постачальникам.

Особлива увага при аналізі приділяється виконанню умов постачання матеріалів, які надходять на підприємство за державним замовленням і кооперативними поставками.

Велике значення при аналізі надається виконанню плану по терміну постачання (ритмічність постачань).

Порушення термінів постачань веде до недовиконання планів виробництва і реалізації продукції. Дня оцінки ритмічності постачань використовується коефіцієнт ритмічності, варіації. Пильна увага при аналізі приділяється стану складських запасів сировини, матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові.

Величина поточного запасу (Зпот) залежить від інтервалу постачання (Іпт) (у днях) і середньодобової витрати 1-го матеріалу (Вді) [7]:

Зпот. = Тпт Ч Вді

У процесі аналізу перевіряється фактична відповідність розмірів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на основі даних про фактичну наявність сировини і матеріалів у натурі і середньодобові їхні витрати розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.

Перевіряють також стан сировини і матеріалів щодо виявлення зайвих і непотрібних. їх можна установити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрат. Якщо за матеріалами немає витрат протягом року, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість. Наприкінці аналізу підраховуються втрати продукції через [35]:

а) недопоставки матеріалів;

б) погану якість матеріалів;

в) заміну матеріалів:

г) зміну цін на матеріали.

д) простої в зв'язку з порушенням графіка постачання.

Зменшення обсягу виробництва продукції в зв'язку з недопоставками матеріалів розраховується як кількість недопоставлених матеріалів і-того виду, поділена на норму їхньої витрати на одиницю продукції

де - запаси (фактичні і планові),

- норма витрат матеріалів на одиницю продукції по плану.

У зв'язку з низькою якістю сировини і матеріалів утворюються надпланові відходи. Щоб підрахувати на скільки за рахунок цього фактора зменшується вихід продукції, необхідно кількість надпланових витрат і-того виду сировини розділити на норму витрати його на одиницю продукції.

При порушенні асортименту матеріалів, що поставляються, можна зробити доробку матеріалу, що надійшов, чи знайти йому заміну. При доробці утворюється перевитрата матеріалу на одиницю продукції, що веде до збільшення суми змінних витрат. Щоб визначити перевитрати матеріалу на одиницю продукції в результаті його доробки необхідно зміни норм витрат (НВ) матеріалів на одиницю продукції помножити на фактичний випуск продукції (ОВП) з цього матеріалу і на його ціну (Ц) [106].

Крім того, буде додаткова витрата засобів на оплату праці працівників за доробку матеріалу:

де - перемінна заробітна плата;

- кількість додатково обробленого матеріалу.

Якщо відбувається заміна одного матеріалу іншим, більш дорогим, то зростає сума витрат. Для її визначення необхідно кількість заміненого матеріалу (Кз) помножити на різницю в ціні взаємозамінних матеріалів:

,

де - ціна матеріалу після і до заміни матеріалу.

Аналогічна ситуація виникає при збільшенні постачальником цін на сировину і матеріали. У цьому випадку необхідно оцінити, що вигідніше покупцю[106]:

а) збільшити перемінні витрати в зв'язку з прийняттям більш дорогих матеріалів, але за рахунок нарощування виробництва дістати додатковий прибуток;

б) зменшити обсяг виробництва, якщо в результаті використання дорогої сировини продукція виявилася збитковою;

в) шукати дешеві ринки сировини;

г) змінити структуру виробництва.

Втрати мають місце через неритмічне постачання матеріалів. У зв'язку з цим підприємство простоює і недоодержує продукцію (прибуток) Для визначення цих втрат необхідно кількість чол./год. простою через відсутність матеріалів () помножити на планову середньочасову виробку продукції ():

Збільшиться також і сума витрат, тому що простої з вини підприємства оплачують робітникам в розмірі 2/3 тарифної заробітної плати.

Для характеристики ефективності використання матеріальних показників застосовують систему узагальнюючих і приватних показників. До першої системи відносяться: матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів (табл. 3.3).

Матеріаловіддача - відношення вартості виробленої продукції до суми матеріальних витрат. Характеризує віддачу матеріалів на одну гривню виробленої продукції.

Матеріаломісткість - відношення суми матеріальних витрат до обсягу виробленої продукції. Показує, скільки матеріальних витрат приходиться на виробництво одиниці продукції [11].

Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів виробництва валової чи товарної продукції до темпів росту матеріальних витрат характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддач і й одночасно розкриває фактори їхнього росту.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції - відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат - відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки ощадливо використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їхньої перевитрати. Якщо коефіцієнт більше 1, то перевитрата матеріальних ресурсів є на одиницю продукції і навпаки.

Таблиця 3.3. Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів на ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” у 2012 році

№ з/ч	Показники	2010 рік тис. грн.	2011 рік тис. грн.	2012 рік	Базовий темп приросту 2012 р. до	Відхилення факту 2012 р. від плану
				План тис. грн.	Факт тис. грн.	2010 рік, %	2011 рік, %	Абсолютне тис. грн.	Відносне %
1.	Обсяг реаліз. продукції, робіт і послуг	11457,80	12317,20	12500,0	12797,80	+11,70	+3,90	+297,80	+2,40
2.	Матеріальні витрати. грн.	6756,80	5656,80	7500,0	7950,20	+17,67	+40,54	+450,00	+6,00
3.	Матеріаловіддача, грн.	1,70	2,17	1,67	1,61	+2,29	-25,8	-0,06	-3,59
4.	Матеріаломісткість, грн.	0,59	0,46	0,48	0,60	+7,15	+30,43	+0,12	+26,09
5.	Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних витрат	+0,66	-+0,09	Ч	Ч
6.	Питома вага матеріальних витрат %	58,5	60,01	54,0	58,6	Ч	Ч	+4,60	Ч
7.	Коефіцієнт матеріальних витрат	1,02	Ч	Ч	Ч	Ч

Виходячи з даних таблиці 3.3, видно, що підприємство перевиконало план із обсягу виробництва продукції в 2012 році на 2,4 %, в той час як фактичні матеріальні витрати збільшилися порівняно з планом аж на 6,0 %. Це, в свою чергу, негативно вплинуло на матеріаловіддачу. Вона фактично в 2012 році порівняно з планом знизилась на 3,59 % оскільки темпи росту обсягів матеріальних витрат перевищували темпи росту обсягів випуску і реалізації продукції. При цьому питома вага матеріальних витрат в 2012 році зросла на 4,6 % у порівнянні з планом, проте знизилась на 1,5 % у порівнянні з попереднім 2011 роком. Це є негативним показником, оскільки матеріаломісткість в цьому ж році зросла на 26,09 % порівняно з планом, а порівняно з 2010 і 2011 роками зросла на 7,15 % і 30,43 % відповідно.

У процесі аналізу необхідно розглянути всі показники, які впливають на зміни матеріаловіддачі і матеріаломісткості. Приватні показники матеріальності застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливо-, енерго-,...), а також для характеристики рівня матеріальності виробу.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована як у вартісному вираженні, так і в натуральному і умовно-натуральному вираженні. Розраховується як відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво конкретного виду продукції до кількості виробленої продукції цього виду.

Матеріальність також, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції і суми матеріальних витрат на їх виробництво.

У свою чергу, валова (товарна) продукція у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції, її структури і рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції, вартості матеріалів.

Загальна матеріалоємність залежить від: структури виробленої продукції (ПВ); норми витрати матеріалів на одиницю продукції (ПМВ): цін на матеріальні ресурси (ЦМ); відпускних цін на продукцію (ЦП).

3.3 Аналіз ринкової стійкості та показників ліквідності поточних матеріальних актив ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності організації, тобто її здатності вчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти.

Чим менше час, який буде потрібно, щоб цей вид активів перетворився в гроші, тим вище їх ліквідність. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності й розміщені в порядку її спаду, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Оскільки одні види активів перетворюються на гроші швидше, інші - повільніше, треба згрупувати активи підприємства за ступенем їхньої ліквідності.

Перша група (А₁) ? це абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи (А₂) відносяться ліквідні активи, які перебувають у розпорядженні підприємства: дебіторська заборгованість та векселі отримані.

Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи - групи повільно реалізованих активів (А₃). Крім цього, до цієї групи належать витрати майбутніх періодів та інші оборотні активи.

Четверта група (А₄) - це важкореалізовувані активи, куди входять необоротні активи, які відбиті у першому розділі активу балансу.

За настанням терміну оплати зобов'язання підприємства поділяють на чотири групи:

Найбільш термінові зобов'язання П₁ - це кредиторська заборгованість за придбані товари і послуги.

Короткострокові зобов'язання П₂ - це короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання у розрахунках та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід зарахувати також частину пасивів, поданих у другому розділі пасиву “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, у частині сум, запланованих для виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати упорядкування балансу або протягом операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке обмеження стосується і розділу 5 “Доходи майбутніх періодів”.

Довгострокові пасиви П₃ - це довгострокові кредити банку і позики, а також статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесені до другої групи.

Постійні пасиви П₄- власні джерела коштів, що знаходяться постійно в розпорядженні підприємства.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні статей активу, згрупованих за ознакою ліквідності та розміщених в порядку зниження ліквідності, зі статтями пасиву, що групуються за ступенем терміновості погашення зобов'язань.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо

А₁ > П₁; А₂ > П₂; А₃ > П₃; А₄ ? П₄ (3)

Аналіз ліквідності балансу за абсолютними величинами рекомендовано проводити в табличній формі (табл. 3.4), попередньо провівши необхідні розрахунки і групування статей балансу.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізованих активів з довгостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Більш точно оцінити ліквідність балансу можна на основі проведеного внутрішнього аналізу фінансового стану. У цьому випадку сума по кожній балансової статті, що входить в яку-небудь з перших трьох груп активу і пасиву (див. групи А1-А3 і П1-П3), розбивається на частини, відповідні різних термінів перетворення в грошові кошти для активних статей і різним строками погашення зобов'язань для пасивних статей: до 3-х місяців, від 3-х до 6-ти місяців; від 6-ти місяців до року; понад року.

Таблиця 3.4. Аналіз ліквідності показників балансу ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

	Пл. надлишок (+) або нестача (-)	У % до величини групи пасиву
Група активу	на початок звітного 2012 р.	на кінець звітного 2012 р.	Група пасиву	на початок звіт. періоду	на кінець звіт. Пер.	на початок звіт. періоду (2 - 5)	на кінець звіт. періоду (3 - 6)	на початок звітного періоду (7:5)*100	на кінець звітного періоду (8:6)*100
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
A1	461,40	1352,40	П1	8105,00	9305,00	-7643,60	-7952,60	-94,31	-85,47
A2	6157,50	5651,80	П2	1824,60	815,20	+4332,90	+4836,60	+237,47	+593,30
A3	4484,60	4724,00	П3	0,00	324,10	+4484,60	+4399,90	*	+1357,57
A4	11463,70	12560,90	П4	12637,60	13844,80	-1173,90	-1283,90	-9,29	-9,27
Баланс	22567,20	24289,10	Баланс	22567,20	24289,10	*	*	*	*

Так розбиваються, в першу чергу, суми за статтями, що відображає дебіторську заборгованість та інші активи, кредиторську заборгованість та інші пасиви, а також короткострокові кредити і позикові кошти.

Для розподілу по термінах перетворення в кошти сум за статтями розділу II активу використовуються величини запасів в днях обороту. Далі підсумовуються величини по активу з однаковими інтервалами зміни ліквідності і величини по пасиву з однаковими інтервалами зміни терміну погашення заборгованості. В результаті отримуємо підсумки по 4-м групам по активу (не рахуючи важко реалізованих активів і постійних пасивів).

Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, чи покриваються зобов'язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.

Зіставлення підсумків I групи по активу і пасиву, тобто А1 і П1 (терміни до 3-х місяців), відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння підсумків II групи по активу і пасиву, тобто А2 і П2 (терміни від 3-х до 6-ти місяців), показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому.

Зіставлення підсумків по активу і пасиву для III і IV груп відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за даною схемою, досить повно представляє фінансовий стан з точки зору можливостей своєчасного здійснення розрахунків.

Результати розрахунків за даними аналізованої організації (табл. 3.4) показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп по активу і пасиву має наступний вигляд:

{А1 <П1; А2 >П2; А3> П3; А4 <П4}.

Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу як достатня. Зіставлення першої нерівності свідчить про те, що в найближчий до розглянутого моменту проміжок часу організації не вдасться поправити свою платоспроможність. Причому за аналізований період зріс платіжний недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань (співвідношення по першій групі).

На початку аналізованого періоду питома вага браку коштів знизилась з 94,31 % до 85,47 %, хоча теоретично достатнйо високим є надлишок коштів по групах А2 і П2 ? 593,3 %. Одержані результати за табл. 3.4 показують, що підприємству не вистачає коштів на поточне покриття операційних потреб. Значне перевищення активів групи А1 свідчить про надмірні залишки дебіторської заборгованості, які не дозволяють вільно оперувати платіжними засобами.

Що стосується перспективної ліквідності, то підприємство має деякий платіжний надлишок. Для більш повної характеристики ліквідності слід провести детальний коефіцієнтний аналіз ліквідності та змін його в динаміці.

Серед відносних показників фінансового стану виділимо дві основні групи:

· коефіцієнти ліквідності;

· коефіцієнти фінансової стійкості й платоспроможності;

Аналіз величин коефіцієнтів було виконано згідно з даними фінансової звітності реального підприємства, наведеної у додатках до цього посібника.

Для оцінки ліквідності розраховують показники: коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності, а також коефіцієнт абсолютної ліквідності - показник чистого оборотного капіталу (його наявність і величина свідчать про можливість підприємства виплачувати свої зобов'язання і розширювати подальшу діяльність. Розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов'язаннями).

1. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальної ліквідності, коефіцієнт покриття боргів). Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) розраховують за формулою

У європейській обліково-аналітичній практиці доводиться критичне нижнє значення показника - 2. Але це тільки орієнтовне значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності. На відміну від коефіцієнта поточної ліквідності він враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховують за формулою

В економічній літературі приводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта - 1, однак ця оцінка має умовний характер (наприклад, у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, тому що велика частина коштів вкладена в запаси).

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховують за формулою



Теоретичне значення цього коефіцієнта повинно бути не менше 0,2 - 0,25. У табл. 3.5 наведено вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів ліквідності.

Результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності за звітністю ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” наведено у табл. 3.5. Для задоволення поточних зобов'язань підприємство не має достатньої кількості оборотних активів, про що свідчить величина коефіцієнта покриття, який на кінець 2012 р. склав 1,16, а в 2011 р.йог значення складало 1,12. Звітний показник покриття значно нижче нормативного значення (-0,84). Це означає, що підприємство не в змозі вчасно ліквідовувати свої борги. Коефіцієнт швидкої ліквідності за аналізований період зріс з 0,67 до 0,70, проте, залишається значно нижче нормативного значення (1,00), тобто підприємство не має можливості сплатити поточні зобов'язання за умови своєчасного розрахунку з дебіторами і така ситуація зберігається впродовж кількох років, про що свідчить динаміка коефіцієнта (рис. 3.2). Про нездатність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість свідчать фактичні дані щодо коефіцієнта абсолютної ліквідності, який в 2012 р. складав 0,13, при нормативному значенні 0,25. Отже у підприємства не вистачає також і грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань. Коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості підприємства складається з показників, як поділені на дві групи. Першу групу показників фінансової стійкості підприємства складають коефіцієнти капіталізації: Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) Кквк.

(4.19).

Цей показник характеризує частку власних джерел підприємства у загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство.

Таблиця 3.5. Аналітичні дані щодо показників ліквідності ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

Рис. 3.2. Загальні показники ліквідності ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу К_кпк (або коефіцієнт фінансової залежності). Характеризує частку позикових джерел у загальній сумі джерел майна підприємства. Він є доповненням до попереднього показника, їхня сума дорівнює 1 (або 100 %):

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (фінансового ризику) К_спвк. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансовій стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію і показує величину позикових джерел, що приходиться на кожну грошову одиницю власних джерел.

Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне співвідношення власних і позикових джерел, прийнятних у фінансовому управлінні, 50:50. Зворотний йому коефіцієнт - коефіцієнт фінансового ризику.

Друга група показників фінансової стійкості характеризує взаємозв'язок пасивів і активів балансу підприємства і включає коефіцієнти покриття: Коефіцієнт маневреності власних коштів К_м: Даний показник показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може відчутно коливатись залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства.



Коефіцієнт структури довгострокових вкладень К_сдв: Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власнику підприємства. Збільшення коефіцієнта в динаміці говорить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів К_дпз: ? характеризує частку довгострокових позик, притягнутих для фінансування активів поряд з власними коштами.

Треба ще раз підкреслити, що не існує певних єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої приналежності підприємства, правил кредитування, сформованої структури джерел коштів, оборотності обігових коштів, іміджу підприємства і т.д. Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті порівнянь по групах підприємств. Коефіцієнти з використанням довгострокових джерел фінансування у межах даного змістовного модулю не розраховувались через відсутність у підприємства довгострокових позик.

Аналіз фінансової стабільності підприємства зводиться до аналізу показників капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів, і показників покриття, які характеризують фінансову стабільність з позиції витрат на обслуговування зовнішніх джерел залучених засобів (табл. 3.6). З наведеної таблиці можна зробити наступні висновки: за досліджуваний період 2011-2012 рр., коефіцієнт автономії підприємства дещо перевищує нормативне значення + 0,07. На кінець 2012 р. він склав - 0,56 а на кінець 2012 р. - 0,57. Це означає, що підприємство не відчуває дефіциту власних засобів для здійснення своєї діяльності, тому залучає мало довгострокових позикових коштів. Про це також свідчить коефіцієнт структури довгострокових вкладень, який в 2012 р. склав 0,03, що менше нормативного значення на 0,27.

Таблиця 3.6.. Аналітичні дані показників фінансової стійкості й платоспроможності ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

Рис. 3.3. Загальні показники ринкової стійкості ТОВ “Лісокомбінат Брошнів”

Слід зазначити, що тенденція показника фінансової залежності до зменшення вказує на деяке скорочення величини питомої ваги залучених засобів у фінансування підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику відображає, скільки одиниць залучених засобів приходиться на кожну одиницю власних. Динаміка зміни коефіцієнта протягом 2010 ? 2012 рр. свідчить про існування певного рівня залежності ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” від зовнішніх джерел, тобто про загрозу виникнення фінансової нестабільності. Про можливість виникнення нестабільності положення підприємства свідчать значення коефіцієнта маневреності власного капіталу, їх значення достатньо низьку, але спостерігається незначний ріст їхнього рівня. Причина таких значень коефіцієнта - значна питома вага залучених коштів у загальній сумі поточних активів і незмога підприємства забезпечити гнучкість використання власних засобів.

Висновки

В дипломній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано напрямки вирішення науково-практичної проблеми, що виявляється у дослідженні та розробці теоретичних і методичних підходів та практичних рекомендацій з удосконалення обліку і аудиту операцій з товарно-виробничими запасами в умовах АРМ бухгалтера. На підставі проведеного дослідження теоретичних засад обліку товарно-виробничих запасів та практичного аспекту автоматизації обліку з'ясовано наступне:

1. В обліковій літературі для визначення товарно-виробничих запасів використовуються різні поняття: матеріальні ресурси, матеріальні цінності, запаси, складські запаси, матеріальні запаси, матеріальні активи, виробничі запаси, товарні запаси, запаси матеріальних цінностей, предмети праці, оборотні активи, предмети обігу, матеріали, товарно-матеріальні запаси, матеріально-виробничі запаси тощо. В роботі обґрунтовано, що термін “товарно-виробничі запаси” є більш прийнятним для розкриття суті предметів праці, їх окремих характерних ознак. Товарно-виробничі запаси - це матеріальні елементи господарської діяльності підприємства, що включають активи, призначені для обробки чи використання в процесі виробництва, а також реалізації як готової продукції або товарів певного підприємства.

2. Запаси класифікуються за наступними ознаками: за призначенням і причинами утворення (постійні і сезонні), за місцем перебування (що зберігаються на складах, знаходяться у виробництві, продукція відвантажена споживачу, але ще не отримана ним), за рівнем запасів на підприємстві (нормативні і понаднормативні), за наявністю запасів на початок і кінець звітного періоду (початкові і кінцеві), за місцем в балансі (балансові і позабалансові), за ступенем ліквідності (ліквідні і неліквідні), за походженням (первинні та вторинні), за обсягом (вільні й обмежені), за сферою використання (у сфері виробництва й у сфері обігу), за складом і структурою (виробничі, запаси незавершеного виробництва, запаси готової продукції, запаси товарні).

3. Важливе значення при формуванні облікової політики підприємства приділяється оцінці. При цьому вагоме місце займає оцінка запасів при їх вибутті, так як саме тут виникають проблемні питання, пов'язані з вибором найбільш оптимального методу, варіанту впливу на вартість продукції, що виготовляється, ціну готових виробів, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продуктів праці тощо.

4. З метою посилення функції обліку виділено зовнішні та внутрішні фактори впливу на вибір оцінки запасів при їх списанні. До зовнішніх факторів відносяться: наявність у підприємства пільг по податку на прибуток; реалізація підприємством підакцизних товарів; застосування методів оцінки в умовах інфляції; зниження ціни і попиту на продукцію, що виробляється підприємством; незмінність попиту на продукцію при зміні цін. Внутрішні фактори визначаються організаційними особливостями господарюючого суб'єкта та специфікою технології, що застосовується підприємством у виробництві. Запропоновано використовувати універсальну технологію вибору методу оцінки запасів, яка передбачає врахування мети списання запасів (у виробництво, у невиробничу сферу, продаж) і дозволяє на підставі факторів впливу вибирати й обґрунтовувати найбільш доцільний метод списання, що зумовлюється впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

5. Облік товарно-виробничих запасів є одним з найбільш трудомістких у бухгалтерському обліку будь-якого підприємства, тому раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріалоємності, підвищення оборотності товарів, належний їх облік можуть бути забезпечені тільки в умовах функціонування сучасних засобів обчислювальної техніки з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера і комплексних комп'ютерних облікових програм.

6. В результаті дослідження виявлено конкретні особливості комп'ютерного обліку товарно-виробничих запасів. У більшості комп'ютерних програм є можливість не тільки детального багаторівневого обліку, але й аналітичного обліку в різних незалежних розрізах, що принципово неможливо в умовах ручного обліку. Як оптимальна рекомендується схема аналітичного обліку товарно-виробничих запасів, реалізована в Типовій конфігурації для України програми “1С: Бухгалтерія 8” у розрізі місць збереження (чи складів матеріально відповідальних осіб), власне товарно-виробничих запасів і партій товарно-виробничих запасів. При такій побудові обліку є можливим одержання, наприклад.

7. Для підвищення рівня контролю за використанням і обліком товарно-виробничих запасів на підприємстві рекомендується проводити аудит операцій, пов'язаних з їх рухом. Будучи однієї з форм контролю, аудит дозволяє вирішити комплекс завдань, що забезпечують збереженість запасів, достовірність їх оцінки, своєчасність і правильність відображення даних з руху запасів в обліку, достовірне відображення запасів у звітності, тому в роботі пропонується методика аудиту операцій з руху запасів. За результатами проведеного дослідження в роботі запропонована програма аудиту операцій із запасами. Також визначені мета, завдання, зазначені джерела інформації, наведений перелік об'єктів, питань, що вимагають вивчення в процесі проведення аудиторської перевірки операцій із запасами.

8. За результатами дослідження сучасного стану методичного забезпечення процесу аналізу використання запасів визначено оптимальний набір прийомів фінансового аналізу, сукупне використання яких формує аналітичний метод, що формує інформаційну базу про складу, структури та динаміки власного оборотного капіталу, використання матеріальних ресурсів та плану матеріально-технічного постачання ТОВ “Лісокомбінат Брошнів” а також забезпечує оперативною інформацією про ринкову стійкості та показників ліквідності поточних матеріальних актив досліджуваного підприємства.

Список використаних джерел

1. Атамас, П.Й. Управлінський облік: [Текст] : навч.посібник, 2--ге вид./ П. Й. Атамас. -К.: ЦУЛ, 2009. -440 с.

2. Аудит Монтгомери [Текст] / Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. О'Рейли, М.Б. Хирш; Пер. с англ. под. ред. Я.В. Соколова. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 542 с.

3. Бабенко И. П. Курс двойной бухгалтерии: [Текст] / Бабенко И. П. - С.- Петербург: Издание В. И. Губинского, 2004. - 1106 с.

4. Бабець Є.К. Теорія економічного аналізу: [Текст] / Є.К. Бабець, М.І. Горлов, С.О. Жуков, В.П. Стасюк, Навч. посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2007. - 384 с.

5. Бабіч В. В. Фінансовий облік-2 [Текст] : (Облік зобов'язань, капіталу. Звітність) : навч. посібник / В. В. Бабіч ; М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2010. - 433 с.

6. Бабіч В.В., Фінансовий облік (облік активів) : [Текст] / С.В.Сагова; КНЕУ Навчальний посібник, 2007- 339 с.

7. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика: [Текст] Навчальний посібник /О. Я. Базілінська - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 328 с.

8. Бардаш, С.В. Контроль діяльності суб'єктів господарювання : гіпотези та версії порушень [Текст] : монографія / С. В. Бардаш. -К.: КНТЕУ, 2008. -312 с.

9. Бачинський В. I., Бухгалтерський облік (загальна теорія) : [Текст] / П. О. Куцик, Л. Г. Медвідь, Т. В. Попітіч [Текст] Навч. посіб. - Львів: "Магнолія 2006", 2010. - 319 с

10. Бенько І.Д., Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: [Текст] / М.Р.Лучко; Київ: Знання Навчальний посібник, 2007 - 419 с

11. Бернстайн Л. Анализ финансовой отчеотности. Теория, практика и интерпретация: [Текст] / Л. Бернстайн, Пер. с англ.. - М., 1996. - 624 с.

12. Білуха Т. М. Курс аудиту: [Текст] Підручник. / Т. М. Білуха - К.: Вища школа. - знання 1988. - 574 с.

13. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: [Текст] / И.А. Бланк - К.: Ольга-Н, Ника-Центр, 2001. - 448 с.

14. Бойчик І. М. Економіка підприємства: [Текст] Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. / І. М. Бойчик - К.: Атака, 2006. - 528 с.

15. Бондар Т.А. Облік і контроль лізингових процесів: сучасний стан та перспективи розвитку: [Текст] / Т.А. Бондар; Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04. - Київський національний економічний університет (КНЕУ). - Київ, 2004.

16. Моделирование учета производственных расходов [Текст] / А.С. Бородкин // Бухгалтерский учет. - 1973. - № 11. - с. 8-13.

17. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: [Текст] Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. - 6-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП. «Рута», 2005. - 756 с.

18. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку : [Текст] в 2 ч. Ч. 1 / Бутинець Ф. Ф. - Житомир : ПП “Рута”, 2001. - 512 с.

...