Особливості аудиту в Україні
Передумови та історія виникнення аудиту. Теоретичні засади аудиту в Україні. Мета та завдання аудиторської діяльності. Класифікація аудиторських послуг. Правова основа та забезпечення аудиту. Методика проведення аудиту, його інформаційне забезпечення.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 2,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Тема 1. Теоретичні засади аудиту в Україні
- 1. Поняття, мета і завдання аудиторської діяльності
- 2. Класифікація аудиторських послуг
- 3. Передумови та історія виникнення аудиту
- Тема 2. Правова основа і правове забезпечення аудиту
- 1. Аудиторська палата України (АПУ)
- 2. Сертифікація аудиторської діяльності
- 3. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності
- Тема 3. Методика проведення аудиту
- 1. Умови підготовки, форма і зміст листа-зобов'язання аудиторської організації на проведення аудиту
- 2. Договір про надання аудиторських послуг
- 3. Методика проведення аудиту
- 4. Методичні прийоми організації аудиторської перевірки
- Тема 4. Регулювання аудиторської діяльності та її інформаційне забезпечення
- 1. Регулювання аудиторської діяльності в умовах ринку. Аудиторська палата України. Професійні об'єднання аудиторів
- 2. Сертифікація та підвищення кваліфікації аудиторів. Реєстр аудиторських фірм та аудиторів
- 3. Контроль якості професійних аудиторських послуг
- Тема 5. Аудиторські послуги
- 1. Перелік видів аудиторських послуг та їх відображення в українському законодавстві
- 2. Консультування в різних галузях діяльності
- Тема 6. Методичні прийоми та процедури аудиту фінансової звітності
- 1. Мета і завдання аудиту фінансової звітності
- 2. Призначення основних компонентів фінансової звітності та особливості перевірки
- 3. Етапи аудиту фінансової звітності
- 4. Методи аналізу фінансової звітності
- Тема 7. Методичні прийоми аудиту фінансової звітності на підприємстві
- 1. Зміст та основні процедури аналізу фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерської звітності
- 2. Методика проведення аудиту фінансового стану підприємств
- Тема 8. Аудиторський ризик, та методика його використання
- 1. Поняття аудиторського ризику
- 2. Методи визначення розміру аудиторського ризику
- 2.1 Оцінювання властивого ризику
- 2.2 Оцінювання ризику при контролі
- Тема 9. Помилки й шахрайство
- 1. Поняття помилок і шахрайства, причини їх виникнення
- 2. Наслідки помилок та шахрайства, методи їх виявлення
- 3. Дії аудитора при виявленні помилок і шахрайства
- Тема 10. Планування, стадії та процедури аудиту
- 1. Планування аудиту
- 2. Стадії (етапи) аудиту
- 3. Процедури аудиту
- Тема 11. Аудиторські докази
- 1. Поняття аудиторських доказів та їх види
- 2. Джерела аудиторських доказів
- 3. Процедури одержання аудиторських доказів
- Тема 12. Аудиторські робочі документи
- 1. Поняття робочих документів аудитора
- 2. Класифікація робочих документів аудитора
- 3. Організація робочих документів у межах аудиторської фірми
- Тема 13. Аудиторський звіт та аудиторський висновок
- 1. Поняття аудиторського звіту й висновку
- 2. Структура та зміст аудиторського висновку
- 3. Види аудиторських висновків
- Тема 14: Становлення внутрішнього аудиту в Україні
- 1. Становлення, тенденції розвитку та актуальність внутрішнього аудиту
- 2. Види внутрішнього аудиту
- Тема 15. Стандарти Внутрішнього аудиту
- 1. Нормативні базові вимоги
- Тема 16. Реалізація матеріалів внутрішнього аудиту
- 1. Узагальнення результатів внутрішнього аудиту
- 2. Організація внутрішньої аудиторської перевірки ефективності СВК бізнес-процесів компанії
- Тема 17. Організація служби внутрішнього аудиту (СВА)
- 1. Стан внутрішнього аудиту
- 2. Ефективність роботи СВА
- Тема 18. Робота СВА з матеріалами аудиту після затвердження остаточної редакції "Аудиторського звіту"
- 1. Робота СВА з менеджментом компанії щодо побудови й оптимізації СВК бізнес-процесів
- 2. Робота СВА з матеріалами аудиту для задоволення власних потреб служби
Тема 1. Теоретичні засади аудиту в Україні
1. Поняття, мета і завдання аудиторської діяльності
При обговоренні теми даної теми необхідно показати, що нові умови господарювання (роздержавлення власності, створення самостійних підприємств, діяльність яких заснована на недержавних формах власності) зумовили необхідність виникнення та розвитку аудиту.
Практика аудиту в найбільш розвинутих країнах (Великобританія, США) дозволяє виділити три основні підходи щодо необхідності аудиту: потреби потенційного чи існуючого інвестора, теорія агентів і теорія мотивації.
Підхід, що враховує потреби потенційного чи існуючого інвестора, полягає в тому, що кожен інвестор компанії не має впевненості у достовірності показників фінансової звітності. Актуальність цієї проблеми загострюється із зростанням класу акціонерів, які фактично не мають відношення до управління компаніями. Отже, підтверджуючи публічну звітність, аудитор виступає певним гарантом порядності у відносинах між інвесторами (акціонерами) та менеджерами господарюючого суб'єкту.
Теорія агентів (або керуючих) - це потреба в аудиті на замовлення власників. Власники, як правило, наймають для управління своїми фірмами виконавчих директорів, самі ж безпосередньо справами фірми не займаються. Результати діяльності вони вивчають через фінансову звітність. Підтверджуючи звітність, аудитор виступає гарантом порядності та чесності керуючих господарюючим суб'єктом в питаннях розпорядження майном власника.
Теорія мотивації - пояснюється тим, що менеджери більш відповідально будуть відноситись до складання звітності, якщо знатимуть про обов'язковість її перевірки аудитором. Це знижує ймовірність помилок, зловживань, шахрайства, тобто сприяє отриманню споживачами достовірної публічної звітності.
Аудит - це перевірка публічної фінансової звітності, яка має на меті встановити відповідність складених фінансових звітів (у всіх суттєвих аспектах) чинному законодавству та встановленим стандартам.
Для правильного тлумачення аудиту його слід відрізнити від поняття " аудиторська діяльність". Закон України " Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Розглядаючи аудит як загальне поняття, характерне для всіх видів цієї форми контролю д. е. н., професор Рудницький В.С. дає таке визначення:
Аудит - це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх об'єктивної кількісної та якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям і надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти дослідження.
Основним завданням аудиту є збирання достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта аудиту і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.
Завдання аудиту в сучасній практиці суттєво розширились. Головна увага приділяється підвищенню ефективності систем управління насамперед системи внутрішнього контролю. Системний підхід підготував грунт для розвитку аудиторської діяльності, тобто аудиторські структур почали значно більше займатися консультаційною діяльністю, безпосередньо аудиторськими перевірками.
аудит аудиторська послуга україна
Тому аудит паралельно з основним завданням в функціональні завдання: коригування і санації, оперативного контр аналізу, стратегічні завдання.
Завдання коригування і санації передбачають розробку за результаті проведеного аудиту на прохання клієнта рекомендацій щодо виправлення викритих ним помилок та уникнення зловживань Аудитор може дати рекомендації щодо санації і відновлення бухгалтерської документації, постановки бухгалтерського обліку, але безпосередньо він не бере участі у виправленні помилок і проведенні санацій.
Завдання оперативного контролю і аналізу передбачає проведення оперативного аудиту й аналізу безпосередньо у процесі господарської діяльності клієнта з метою попередження помилок, вибору оптимальних варіантів управлінських рішень без безпосередньо втручання аудитора.
Завдання стратегічного аналізу передбачають, що аудитор на підставі даних, одержаних у процесі аудиту, розробляє пропозиції щодо перспективних питань розвитку господарського суб'єкта.
Отже, в сучасних умовах господарювання мета, завдання та функції незалежного аудиторського контролю визначаються економічними погребами формування ринкових відносин.
Адже після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. Тому саме аудит у цій конкурентній боротьбі служить вагомим засобом, який допомагає утриматися на ринку.
Послуги аудиторської фірми - це будь-які послуги, що не заборонені законодавством і надаються працівниками аудиторської фірми
2. Класифікація аудиторських послуг
Класифікація в аудиті застосовується для того, щоб розподілити всі види послуг на певні ряди за ознакою об'єктів цих послуг і, тим самим, розкласти аудиторську діяльність на окремі процеси. Аудиторські послуги класифікуються наступним чином:
До послуг дії відносять послуги по складанню документів, склад яких передбачено договором з клієнтом і таких, яких раніше не було.
До послуг контролю відносяться послуги з перевірки документів предмет їх відповідності критеріям, узгодженим аудиторською фірмою 3 клієнтом; контроль ведення обліку та складання звітності; контро 3 нарахування та сплати податків та інших обов'язкових платежів; тестування бухгалтерського персоналу клієнта тощо.
До інформаційних послуг відносяться: послуги з підготовки усних письмових консультацій з різних питань; проведення навчальних семінарі; круглих столів; інформаційне обслуговування; видання методичних рекомендацій тощо; підвищення кваліфікації і навчання персоналу клієнта-наукова розробка, видання методичних посібників і рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу господарської діяльності аудиту, господарського права; автоматизація бухгалтерського обліку складання звітності, розрахунків за податками і платежами, аналізу господарської діяльності, аудиту тощо;
Не сумісні з проведенням у господарюючого суб'єкта обов'язкового аудиту послуги включають:
• ведення бухгалтерського обліку;
• відновлення бухгалтерського обліку;
• складання і захист бухгалтерської та податкової звітності в податкових органах.
Для правильного розуміння змісту аудиторського контролю аудит класифікують за такими ознаками;
1. за об'єктом аудиту:
• аудит фінансової звітності - це аудит достовірності даних форм річної фінансової звітності об'єкта перевірки;
• аудит на узгодженість - це аудит (оцінка) дотримання на підприємстві або окремою посадовою особою вимог законодавства Українці;
• операційний аудит або аудит ефективності - це аудит окремих видів діяльності підрозділів, процесів, операцій, статей і підприємства загалом з метою виявлення їх ефективності та покращення діяльності.
2. за суб'єктом аудиту:
• зовнішній аудит;
• внутрішній аудит;
3. за рівнем обов'язковості:
• обов'язковий аудит - це аудит, який проводиться на вимогу законодавчих актів;
• необов'язковий (добровільний) аудит - це аудит, який проводиться добровільно за ініціативою клієнта;
4. за видами діяльності суб'єкта:
• загальний аудит - це аудит діяльності підприємств сфери матеріального виробництва та обігу;
• банківський аудит - це аудит банківських закладів;
• страховий аудит - це аудит діяльності страхових організацій;
• аудит іншої діяльності - це аудит товарних і фондових бірж, інвестиційних компаній, довірчих товариств.
5. за періодичністю проведення:
• періодичний аудит - це аудит, що здійснюється на постійній основі (один раз в рік);
• аудит в міру необхідності це аудит, що проводиться не регулярно, а лише у випадку, коли є нагальна потреба.
Ділові контакти аудиторської фірми з підприємством - клієнтом не обмежуються аудиторськими перевірками. В межах комплексу послуг, які надаються аудиторською фірмою є оглядова перевірка, узгоджені: з клієнтом процедури, підготовка інформації, різного роду консультаційній послуги.
3. Передумови та історія виникнення аудиту
Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського контролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіталістичного способу виробництва. Починаючи з середини XIX ст., коли капіталістичний тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної Америки, реальні власники підприємств (акціонери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам - професійним менеджерам. Відразу почалися конфлікт інтересів: власники прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, менеджери намагалися самі перейти до категорії власників, часто використовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям. Звичайно, У цьому конфлікті власники мали законне право вимагати від менеджер продуктивної праці та сумлінного виконання обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошуй висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну інформацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо.
Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі заснована школу, названу пізніше Аудиторським училищем. За характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці XIX - початку XX ст. у Росії Інститут присяжних бухгалтерів (рахівників) закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність. Професійної організації бухгалтерів (аудиторів) у Російській імперії так і не вдалося створити. Незалежні перевірки щорічних звітів акціонерних товариств проводилися ревізійними комісіями. До складу цих комісій часто входили акціонери, не завжди обізнані з обліком і контролем. Після жовтневого перевороту 1917 р. та часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система. За цих умов контрольні функції повністю виконували контрольно-ревізійні органи. Водночас з цим існував партійний контроль. Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989 рр., коли почали діяти спільні підприємства з іноземним капіталом.
Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави.
На сучасному етапі розвитку національної економіки спостерігаємо знач зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринко засадах.
Формування приватної власності як альтернативи державному секторові економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній сфері, де важливе місце належить аудиторам.
Тема 2. Правова основа і правове забезпечення аудиту
1. Аудиторська палата України (АПУ)
Аудиторська діяльність - поняття значно ширше від поняття „ аудит". Вона включає в себе організаційне та методичне забезпечення аудиту, його практичне здійснення у формі надання різноманітних аудиторських Процес регулювання аудиторської діяльності в різних країнах особливості.
Зокрема, в даний час можна визначити два підходи до нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності:
1) державна законодавча ініціатива та державне регулювання-2) законодавча ініціатива громадських професійних організації регулювання спільно з державою.
Перший підхід регулювання аудиторської діяльності характерний країн континентальної Європи (Росії, Швеції). Суть даного підходу поляг в тому, що держава сама розробляє і затверджує законодавчі акти ' нормативи аудиту, здійснює реєстрацію аудиторів і аудиторських фірМ також контроль за їх діяльністю. Другого підходу дотримується Англія США та деякі інші країни, тому він одержав назву англо-американського підходу. Основною особливістю даного підходу є те, що процес регулювання діяльності здійснюється з ініціативи громадських професійних організацій.
В Україні регулювання аудиторською діяльністю здійснюється у відповідності з англо-американським підходом.
Так, з 1992 діє Спілка аудиторів України - громадське об'єднання, яке згуртовує на добровільних засадах діючих аудиторів. Мета діяльності САУ - об'єднати зусилля аудиторів для захисту їх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльності в Україні. В своїй діяльності САУ керується Статутом САУ, прийнятим з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р.
З ініціативи Спілки аудиторів України (САУ), був підготовлений і прийнятий 22.04.93 р. Верховною Радою України Закон "Про аудиторську діяльність". Після прийняття Закону була створена Аудиторська плата України (АПУ), як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування, метою якого є сприяння розвитку, удосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. II діяльність регламентується Статутом, прийнятим на засіданні АПУ 28 жовтня 1993.
Кошти спілки - вступні та членські внески членів САУ; добровіль внески та відрахування трудових колективів; прибутки від діяльності підприєм заснованих САУ; інші надходження, не заборонені законом. Аудит0Р палата України (АПУ) та Спілка аудиторів України (САУ) регулюю питання, пов'язані з підготовкою, діяльністю і професійним захи аудиторів
Аудиторська палата України здійснює сертифікацію що мають намір займатися аудиторською діяльністю,
o затверджує нормативи і стандарти аудиту, програми
o підготовки аудиторів перепідготовки та підвищення
o кваліфікації аудиторів;
o веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноосібне
o надають аудиторські послуги; створює на території України
o регіональні відділення, визначає їх повноваження і контролює їх
o діяльність;
o встановлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які
o претендують на отримання сертифікату;
o розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та
o аудиторських фірм з питань їх компетенції;
o застосовує до аудиторів стягнення за неналежне виконання
o своїх професійних обов'язків у вигляді попереджень, зупинення
o дії сертифікату та виключення з Реєстру суб"єктів
o аудиторської діяльності на строк до одного року або
o анулювання сертифікату та виключення з Реєстру.
o сприяє виданню нормативних, методичних та інших матеріалів
o з питань аудиторської діяльності.
АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від САУ, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій. Останні в кількості 5 представників (за їх згодою) делегуються САУ, а по одному представнику за пропозицією перерахованих вище Міністерств і Нац. банку України. Загальна кількість членів АПУ, становить 20 осіб.
Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України, відповідно до Положення про Ротацію, яке затверджує АПУ.
Призначення нових членів АПУ замість вибулих здійснюється у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та положень Статуту АПУ.
Всі рішення АПУ приймаються простою більшістю голосів за наявності двох третин її членів або шляхом письмового анкетування.
При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий, котрий веде засідання АПУ і функції котрого виконуються по черзі всіма членами палати за алфавітним порядком їхніх прізвищ. Порядок проведення засідань АПУ визначається Регламентом, який затверджується АПУ.
Члени АПУ виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріат, який очо завідувач, що призначається рішенням АПУ. Повноваження завідуй Секретаріату АПУ, його права та обов'язки, визначаються Положенням п а Секретаріат АПУ, який затверджується АПУ. Завідувач Секретаріату Не персональну відповідальність за ефективне використання майна та кошти АПУ і створення належних умов для виконання функціональний обов'язків її членів. Для виконання своїх повноважень АПУ створюють постійно діючі комісії, тимчасові комісії та робочі групи з питань, віднесених до її компетенції.
Контроль за діяльністю Секретаріату здійснює Спостережна Рада АПУ яка формується у складі трьох членів АПУ. її персональний склад затверджується рішенням АПУ. Повноваження Спостережної Ради визначаються Положенням про Спостережну Раду, яке затверджує АПУ. На спостережну Раду покладається здійснення контролю за діяльністю Секретаріату АПУ, виконання представницьких та організаційних функцій відповідно до Положення про спостережну Раду і рішень АПУ.
АПУ створює на території України регіональні відділення. На регіональні відділення АПУ покладається здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, та виконання інших функцій відповідно до рішень АПУ. Порядок формування та обсяг повноважень регіональних відділень АПУ визначається Положенням про регіональні відділення, яке затверджується АПУ.
АПУ функціонує, як незалежний орган, на засадах самоврядування. Кошти АПУ формуються шляхом надходжень від сертифікації аудиторів; добровільних внесків або відрахувань САУ та інших громадських організацій; інших надходжень, не заборонених законом. Таким чином, основними завданнями АПУ є:
Сприяння розвитку аудиту в державі;
Вирішення принципових питань аудиторської діяльності в Україні на єдиній методологійчній основі;
Здійснення сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів.
Отже, аудиторська діяльність в Україні є саморегулюючою, держава лише встановлює вимогу здійснення аудиту, а методику і техніку його проведення визначають АПУ, САУ та їх територіальні відділення у стандартах, нормах, положення, інструкція ї, роз'ясненнях.
2. Сертифікація аудиторської діяльності
Сертифікація - це визначення кваліфікаційної придатності аудитор Сертифікат - офіційний документ, який засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і господарських товариств (серія банків (серія "Б") на території України. Сертифікат підписується Голова Сертифікаційної комісії і завідувачем Секретаріату АПУ і реєструється книзі обліку сертифікатів АПУ. Отримання сертифікату завіряє підписом.
Порядок сертифікації аудиторів визначено ст.12 "Сертифікація аудиторів" Закону України "Про аудиторську діяльність" та Положенням про сертифікацію аудиторів. Термін дії сертифікату не може перевищувати п'яти років.
Право на отримання сертифікату мають: громадяни України, які отримали вищу освіту (не нижче освітнього рівня спеціаліста і магістра), певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посаді аудитора, бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста або економіста.
Наявність знань з питань аудиту встановлюється шляхом проведення іспиту.
Іспит проводиться за традиційною формою: зацікавлена особа повинна дати відповіді. Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, мають право повторно скласти його не раніше, ніж через рік після прийняття рішення Аудиторською палатою України (АПУ). Система іспитів повинна визначити достатність знань здобувача сертифікату в таких сферах як: теорія і практика аудиту: нормативи аудиту; кодекс професійної етики аудитора; бух. облік і звітність фінансовий аналіз та фінансовий менеджмент; право; інформаційні технології.
Для отримання сертифікату претендент подає до АПУ, в одному примірнику, або до регіонального відділення (РВ) АПУ в двох примірниках, наступний перелік документів, який передбачений Положення про сертифікацію аудиторів клопотання; копія диплому, засвідчену у встановленому порядку; документ про оплату.
Іспити визначення рівня знань з питань аудиту складаються кожним претендентом в порядку, затвердженому рішенням АПУ. Для проведення іспитів АПУ створюються кваліфікаційні комісії в складі п'яти членів АПУ кожна. За результатами складання іспитів, комісією приймається рішення простою більшістю голосів. При рівності голосів перевага віддається рішенню, за яке проголосував головуючий. Рішення приймається у формі "Іспит складено" або "Іспит не складено".
Результати іспиту заносяться в Протокол (окремо по кожній особі). Протокол підписують члени екзаменаційної комісії. РВ АПУ складають протоколи в двох примірниках, один з яких, не пізніше п'яти днів після здачі іспиту, передається до АПУ. Рішення екзаменаційної комісії повідомляється особам, які склали іспит, в день складання іспиту. Дані сертифікації заносяться до книги реєстрації - в комп'ютерну базу даних. Видача сертифікатів здійснюється Секретаріатом АПУ після затвердження АПУ протоколів проведення іспитів.
Клятва аудитора Аудитор, що успішно склав іспити в Аудиторській палаті України, після одержання сертифіката аудитора України, зобов'язаний виголосити клятву, у якій він клянеться суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших. Клятву адресовано керівникові атестаційної комісії Аудиторської палати України. Після усного виголошення клятви аудитор підписує її текст.
Аудитори, строк дії сертифікатів яких закінчується, закінчується раніше 3-х і не пізніше 1-го місяця, повинні надати до Секретаріату АГІУ РВ АПУ необхідні документи (зокрема):
1) клопотання встановленого зразка;
2) витяг з трудової книжки, завірений у встановленому порядку-3) сертифікат, строк дії якого закінчується;
4) документ про проходження підвищення кваліфікації за 40-ка годинною програмою.
5) документ про внесення плати за продовження дії сертифікату. Секретаріат АПУ розглядає представлені документи на предмет їх відповідності вимогам „ Положення про сертифікацію аудиторів" і передає кваліфікаційним комісіям АПУ, які розглядають їх і приймають рішення.
3. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності
Дозвіл на здійснення діяльності аудитори одержують шляхом їх реєстрації, тобто включення до загальнодержавного реєстру аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів суб'єктів підприємницької діяльності (фізичних осіб). Така процедура здійснюється відповідно до Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95).
Причому, визначення аудиту, аудиторської діяльності чи аудиторських послуг та суб'єктів аудиторської діяльності регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність".
За Законом України "Про аудиторську діяльність" ведення Реєстру покладене на Аудиторську палату України. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка.
Аудиторська палата України щорічно, станом на 1 січня поточного року, оприлюднює у засобах масової інформації Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, які подали звіт та підтвердили чи зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність". До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані:
· ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності (аудиторської фірми чи аудитора-підприємця);
· дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першого дозволу або свідоцтва);
· назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові (ШБ) для аудитора - суб'єкта підприємницької діяльності);
· адреса фактичного місце розташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти;
організаційно-правова форма;
форма власності;
інформація про державну реєстрацію;
інформація про засновників (для аудиторів - ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб - назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі);
ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката; кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів;
наявність та місце розташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств.
Технічна сторона ведення Реєстру покладається на секретаріат Аудиторської палати України та регіональні відділення АПУ (САУ). Він також несе відповідальність за збереження даних Реєстру, підтримання його в робочому стані та за достовірність оприлюднених у пресі даних. Зміни оприлюднюються щомісяця. Відповідальність за достовірність наданих для внесення до Реєстру даних несуть виключно керівники суб'єктів аудиторської діяльності.
Регіональні відділення АПУ і САУ контролюють і підтверджують подану до Реєстру інформацію, що стосується аудиторських фірм (аудиторів) їхніх регіонів.
Суб'єкти аудиторської діяльності, включені до Реєстру, зобов'язані:
дотримуватися вимог чинного законодавства України, рішень АПУ,
нормативів аудиту.
подавати До АПУ звіт про аудиторську діяльність у встановлений строк;
у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах щодо внесення до Реєстру.
Аудитор може займатися аудиторською діяльністю індивідуально (як приватний підприємець), створити аудиторську фірму, або працювати за наймом в будь-якій аудиторській фірмі.
Приватно-практикуючий аудитор-це фізична особа, яка зареєстрована відповідно до Закону України „Про підприємництво" як приватний підприємець, має чинний сертифікат аудитора, та Свідоцтво про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності.
Аудиторська фірма - це юридична особа, яка має Свідоцтво про включення в Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, її статутними документами передбачена виключно аудиторська діяльність, загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) АФ, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30%; директором фірми є сертифікований аудитор.
Аудиторські фірми можуть створюватися за участю будь-якої форми власності, мати будь-яку організаційно-правову форму, яка передбачена законодавством України, за винятком акціонерного товариства відкритого типу.
Аудитору забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, але це не виключає права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.
Аудитор своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами, під якими розуміють письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни відміняють норми права. Сукупність нормативних актів складає норматив правову базу аудиту.
Аудитор в своїй роботі використовує:
1. Закони (нормативні акти, прийняті вищим представницьким орган держави-Верховною Радою)
Наприклад, правові засади здійснення аудиторської діяльності визначаються Законом України „ Про аудиторську діяльність, яки" прийнятий і введений в дію 22.04.93 з наступними змінами і доповненнями
Закон дає визначення основним поняття - аудит, аудиторська діяльність, аудиторські послуги, визначає порядок сертифікації ауд. діяльності, повноваження, порядок створення, регламентація діяльності АПУ і САУ, права, обов'язки та відповідальність аудиторів і АФ; обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту.
В своїй роботі аудитор керується Законом України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бух обліку та складання фін. звітності в Україні. Прийнятий 16.07.99 і введений в дію з 1.01.2000р.; Законом України „ Про оподаткування прибутку";
Бере до уваги Закон України „ Про банки і банківську діяльність", Закон України про господарські товариства", Закон України „ Про цінні папери та фондову біржу", Закон України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". І інші закони, які регламентують певні питання. Перевіряючи рахунки з оплати праці, аудитор керується законом України „ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, Законом України"" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Законом України „ Про оплату праці" затверджений Верховною Радою України від 20.04.95 змінами і доповненнями.
Тема 3. Методика проведення аудиту
1. Умови підготовки, форма і зміст листа-зобов'язання аудиторської організації на проведення аудиту
Для проведення аудиторської перевірки на етапі її підготовки необхідно внести порозуміння у взаємовідносини між економічним суб'єктом і аудиторською організацією. Визначити взаємні права, зобов'язання й відповідальність аудиторської організації та економічного суб'єкта можна в листі-зобов'язанні й договорі на проведення аудиту.
Закордонний досвід свідчить, що для разових угод між аудиторською організацією та економічним суб'єктом можна використати лист-зобов'язання, який юридично вважається офертою.
Офертою визначається адресована одному чи декільком конкретним особам пропозиція, що достатньо виразно відображає наміри особи, котра їх зробила, вважати себе такою, що уклала договір із тим адресатом, який прийме цю пропозицію. Оферта повинна містити суттєві умови договору. Що стосується економічного суб'єкта, котрому направляється лист-зобов'язання (оферта), то він може погодитись на цю пропозицію. Згода на умови, висловлені в оферті, називається її акцептом.
Українське цивільне законодавство передбачає такі можливості для здійснення діяльності аудиторськими організаціями:
надіслати економічному суб'єкту лист-зобов'язання, який містить усі суттєві умови договору та, отримавши лист-зобов'язання, підписаний замовником, вважати себе зв'язаною договірними відносинами з ним і розпочинати аудиторську перевірку;
надіслати економічному суб'єкту лист-зобов'язання й, одержавши згоду замовника, укласти з ним звичайний договір на проведення аудиту, що не повинен суперечити умовам листа-зобов'язання;
укласти з економічним суб'єктом звичайний договір на проведення аудиту за результатами переговорів і взагалі не використовувати лист-зобов'язання;
укласти з економічним суб'єктом договір на проведення аудиту, а лист-зобов'язання використати як додаток до договору, в якому вказати додаткову інформацію для економічного суб'єкта.
Після цього аудитор зазвичай проводить попереднє планування та знайомство з організацією клієнта. Таке попереднє планування дає можливість аудитору краще зрозуміти обсяг майбутніх робіт, приблизно оцінити їх вартість і зробити лист-зобов'язання більш діловим та конкретним, а в ряді випадків (наприклад, незвичний характер майбутньої роботи, небажання псувати свою репутацію контактами із сумнівними клієнтами тощо) просто відмовитись від подальших робіт.
Лист-зобов'язання підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту і містить таку інформацію:
мета аудиту;
розподіл відповідальності;
обсяг (масштаб) аудиту;
форми підсумкових документів;
вимога вільного доступу до необхідної інформації та недопущення впливу (тиску) на думку аудитора;
можливість аудиторського ризику й межа суттєвості;
можливість залучення до проведення аудиту інших спеціалістів і експертів;
планування аудиту та порядок визначення винагороди за проведення аудиту.
Наприкінці проекту листа аудиторська організація просить керівництво економічного суб'єкта підписати і повернути підколоту копію листа із зазначенням її відповідності його (економічного суб'єкта) розумінню умов аудиту чи надіслати аудиторській організації зауваження за змістом даного листа. При цьому необхідно нагадати, що зауваження економічного суб'єкта на оферту трактуються Цивільним кодексом як відмова від акцепту і нова оферта. У цьому випадку аудиторській організації пропонується вибір:
погодитись на умови замовника аудиту;
висунути зустрічні пропозиції та почати наступний раунд переговорів і узгоджень умов;
відмовитись від роботи із цим клієнтом, якщо вимоги замовника неприйнятні для аудитора.
2. Договір про надання аудиторських послуг
Аудит здійснюється на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.
Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого рівня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з його укладанням.
До складання і підписання договору аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом. Це передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вивчення засновницьких документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення рівня аудиторського ризику й оцінювання можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів при виконанні перевірки.
Зазначений етап підготовки договору починається після попереднього ознайомлення з діяльністю економічного суб'єкта і прийняття рішення про можливість надання аудиторських послуг. Він провадиться з метою визначення трудомісткості, вартості та строків надання аудиторських послуг, потреби в залученні сторонніх консультантів і експертів.
Договір про надання аудиторських послуг може мати разовий (одноразове надання послуги) чи довготерміновий характер (неодноразове надання послуг протягом певного періоду часу), виходячи з наявності в аудиторської організації відповідного свідоцтва. У разі повторної домовленості про здійснення аудиторських послуг умови договору можуть переглядатись та повинні оформлятись письмово. Предметом такого договору можуть бути як послуги з проведення аудиту безпосередньо, так і супутні аудиту послуги.
Порядок підготовки, умови та зміст договору на проведення аудиту в Україні регулюються Національним нормативом аудиту й іншими нормами Цивільного кодексу України.
Так, у нормативі вказується, що договір має містити такі положення:
мета аудиту;
масштаб аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство, нормативи (необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);
можливість доступу до будь-якої інформації стосовно аудиту (документів, записів, спеціалістів клієнта, третіх осіб);
відповідальність керівництва підприємства за надану інформацію;
умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту та при попередніх перевірках іншим аудитором;
вказівка на можливість і навіть імовірність того, що деякі можливо й суттєві помилки залишаться невиявленими аудитором у зв'язку із суттєвістю аудиту та іншими йому притаманними обмеженнями;
форма, в якій замовник отримає результати роботи аудитора (обсяг та склад переданої замовнику документації).
Зміни чи додаткові угоди додаються до договору і є невід'ємною частиною.
Укладання договору на аудит, підписання його обома сторонами не дає ніякої гарантії отримання підприємством-клієнтом безумовно позитивного висновку, тобто не виключається можливість негативного аудиторського висновку. Оплата підприємством-клієнтом виконаних належним чином робіт аудиторською фірмою (аудитором), обумовлених у договорі, здійснюється незалежно від результатів аудиту та виду аудиторського висновку, складеного аудитором. Договір набирає чинності з моменту його підписання.
Детальна структура договору може бути різною, проте його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів.
3. Методика проведення аудиту
Методики проведення аудиторських перевірок розробляються спеціалістами аудиторських фірм та є їх комерційною таємницею. Виділяють 4 основні підходи до створення методик аудиту:
1) бухгалтерський;
2) юридичний;
3) спеціальний;
4) галузевий.
Бухгалтерський підхід є традиційним. Його суть полягає в тому, що методики перевірки розробляються за розділами бухгалтерського обліку. Методики аудиторської перевірки за рахунками бухгалтерського обліку полягають у тому чи іншому наборі складових частин кожної аудиторської перевірки. У нормативах аудиту їх називають методиками перевірки оборотів та сальдо за рахунками бухгалтерського обліку.
Юридичний підхід уключає розроблення методик перевірки різних питань з юридичної точки зору. У деяких аспектах такі методики збігаються з бухгалтерськими, але вимагають більш глибокого вивчення правового аспекту господарської діяльності економічного суб'єкта в обліку. До таких методик можна віднести методику аудиту статутного капіталу, що містить експертизу правильності та повноти формування статутного капіталу, а також порядок перевірки правильності відображення в обліку розрахунків із засновниками.
Спеціальний підхід уключає розроблення методик перевірки груп економічних суб'єктів, об'єднаних загальною спеціальною ознакою (структура управління, структура капіталу, чисельність робітників, організаційно-правова форма, податковий режим).
При галузевому підході розробляються методики аудиту економічних суб'єктів залежно від виду їх діяльності та галузевої приналежності. До таких методик можна віднести методику аудиту підприємств торгівлі, сільськогосподарських підприємств, банків, страхових організацій. У них відображені особливості перевірки складу витрат на виробництво продукції, організацію управлінського обліку.
Виділяють основні положення, що є складовими частинами методики:
1. Нормативне забезпечення для проведення аудиту (зовнішнє, внутрішнє).
2. Предметна область проведення перевірок.
3. Методика перевірки розділів обліку.
4. Особливості проведення аудиту в умовах комп'ютерного оброблення даних.
Необхідно підкреслити вимоги до оформлення методики детальної перевірки. Не дивлячись на те, що розроблення методики є внутрішнім питанням фірми, вона повинна бути оформлена як відповідний документ нормативно - довідкового характеру.
При різних методиках використовують сучасні методи і методичні прийоми: фізична перевірка, документальна перевірка (формальна, арифметична, по суті), зустрічна перевірка, підтвердження, спостереження, опитування, тестування,
4. Методичні прийоми організації аудиторської перевірки
Виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.
При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без виключення стосовно господарських процесів, що відбувалися у клієнта за період, який перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку й звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, що перевіряється.
Вибіркова перевірка - передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази й, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими втратами скласти думку про достовірність, доцільність та законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишитися факти порушень і помилок. Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення, то проводиться перевірка суцільним методом.
Аналітична перевірка - це оцінювання фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.
Комбінована перевірка - це поєднання суцільної, вибіркової та аналітичної перевірок.
Тема 4. Регулювання аудиторської діяльності та її інформаційне забезпечення
1. Регулювання аудиторської діяльності в умовах ринку. Аудиторська палата України. Професійні об'єднання аудиторів
Процес регулювання аудиторської діяльності у різних країнах має певні особливості. Зокрема, в даний час можна визначити два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності:
1. Державна законодавча ініціатива та державне регулювання.
2. Законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.
Перший тип підходу до регулювання аудиторської діяльності характерний для країн континентальної Європи і Росії. Суть даного підходу полягає в тому, що держава сама розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстрацію аудиторів і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю. Такий порядок регулювання аудиторської діяльності спостерігається у Швеції.
Другого типу підходу дотримуються Англія, США та деякі інші країни, тому він одержав назву англо-американського підходу. Основною особливістю даного підходу є те, що процес регулювання діяльності здійснюється з ініціативи громадських організацій.
В Україні регулювання аудиторською діяльністю здійснюється у відповідності з англо-американським підходом.
Як Вам вже відомо, з першого розділу посібника в Україні створена і діє Аудиторська палата, як незалежний, самостійний, неурядовий орган на засадах самоврядування.
Повноваження АПУ визначаються Законом України "Про аудиторську діяльність" та Статутом.
Статут АПУ приймається двома третинами голосів від загальної кількості її членів.
Аудиторська палата України:
1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2) затверджує стандарти аудиту;
3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;
4) веде Реєстр;
5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;
6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг:
7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;
8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Щорічно АПУ отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.
АПУ є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність як неприбуткова організація.
АПУ набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.
АПУ формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.
Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб.
Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України.
...Подобные документы
Загальна характеристика аудиторської діяльності. Поняття та зміст аудиторської діяльності. Види аудиту і аудиторських послуг. Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.12.2008Основні тенденції розвитку аудиту в Україні та світі. Переваги впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності. Заходи щодо покращення та прискорення розвитку вітчизняних аудиторських фірм та аудиту в цілому. Моделі аудиторської діяльності.
презентация [514,3 K], добавлен 09.07.2014Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.
курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014Організація діяльності аудиторів та аудиторських фірм та інформаційне забезпечення аудиту. Організація і методика проведення аудиту праці та її оплати. Трудова угода. Звіт про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства.
контрольная работа [38,8 K], добавлен 13.08.2008Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.01.2009Суть аудиту, його різновиди та характеристика, завдання та цілі проведення. Предмет та методи вивчення аудиту, його організаційно-правові основи в Україні. Порядок оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Формування аудиторського висновку.
курс лекций [63,2 K], добавлен 14.01.2010Сутність аудиту, його розвиток, мета і завдання. Організаційно-економічні та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Поняття аудиторського ризику. Контрольно-аудиторський процес. Робоча документація аудитора. Оформлення результатів перевірки.
курс лекций [69,4 K], добавлен 21.01.2011Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні. Договір на здійснення аудиту: призначення, головна мета, особливості та приклади оформлення. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності, складання аудиторського висновку.
реферат [242,5 K], добавлен 29.12.2010Поняття та основна мета планування аудиту, визначення критеріїв, від яких залежить його характер. Джерела інформації про галузь економічної діяльності підприємства. Складання загального плану аудиту та аудиторської програми на конкретному підприємстві.
контрольная работа [114,6 K], добавлен 11.11.2010Етапи та стадії проведення аудиторської перевірки. Методика проведення аудиту нарахування і використання заробітної плати у ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Особливості проведення аудиту за умови використання обчислювальної техніки.
курсовая работа [87,8 K], добавлен 19.08.2010Виникнення та сутність маркетингового аудиту. Етапи процесу міжнародного маркетингового аудиту. Стандартні елементи маркетингового аудиту. Побудова списків запитань. Проблеми організації та проведення аудиту міжнародної маркетингової діяльності.
презентация [99,1 K], добавлен 17.05.2014Вплив критеріїв підготовки фінансової звітності на організацію проведення аудиту. Організація контролю якості, розробка нових стандартів. Моделі побудови системи нагляду за професією аудитора. Перспективи розвитку ринку аудиторських послуг в Україні.
контрольная работа [28,8 K], добавлен 24.01.2011Відносини між суб’єктами аудиторської діяльності в процесі надання аудиторських послуг. Поняття "аудит" та "аудиторська діяльність". Нормативно-правові документи та процедура сертифікації аудиторів. Проведення аудиту в умовах комп’ютерного забезпечення.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 13.08.2008Законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності. Характеристика діяльності підприємства ТОВ "Золотий колос" та розрахунок його аудиторського ризику. Планування та проведення аудиту доходів від операційної діяльності.
курсовая работа [454,4 K], добавлен 15.01.2011Теоретичні засади організації аудиту фінансових результатів. Методи визначення в бухгалтерському обліку чистого прибутку (збитку) підприємства. Інформаційне забезпечення аудиту фінансових результатів на ТОВ "Вікторія". Мета перевірки фінансової звітності.
курсовая работа [110,0 K], добавлен 03.10.2014Теоретичні засади аудиту у комерційному банку. Технологія проведення аудиторської перевірки (служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) (на прикладі банку "ВЕСНА").
дипломная работа [83,5 K], добавлен 08.11.2002Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основного виробництва. Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікової політики. Аналіз показників фінансового стану підприємства. Джерела інформації для проведення аудиту.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 26.03.2013Загальний план аудиту. Аудиторська програма. Стадії і процедури аудиту. Узагальнення результатів аудиту. Можливість відкликання аудиторськоro висновку. Інформація про бізнес-клієнта. Правільність прийняття управлінчеських рішень всередені компанії.
реферат [12,1 K], добавлен 29.11.2006Теоретичні основи обліку фінансових результатів та їх відображення у звітності. Вплив аудиту на фінансовий результат діяльності підприємства. Загальна методика проведення аудиту звіту про фінансові результати підприємства та її документальне оформлення.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.07.2009Організація і проведення аудиту. Методика здійснення аудита. Особливості формування та зміни статутного капіталу акціонерних товариств. Особливості аудиту діяльності акціонерних товариств та підприємств-емітентів. Аудит акцій, облігацій, векселів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 26.01.2004
