Особливості аудиту в Україні
Передумови та історія виникнення аудиту. Теоретичні засади аудиту в Україні. Мета та завдання аудиторської діяльності. Класифікація аудиторських послуг. Правова основа та забезпечення аудиту. Методика проведення аудиту, його інформаційне забезпечення.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 2,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були ліквідовані до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для надання умовно позитивного висновку. Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням ліквідації цих відхилень станом на відповідну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).
У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються "відхиленням" від нього. Такі зміни бувають трьох видів:
1) обмеження;
2) модифікація аудиторського висновку;
3) доповнення до аудиторського висновку.
Висновок з обмеженнями відображає:
посилання на наявність відхилень від чинних в Україні принципів обліку;
обмежений масштаб аудиторських процедур;
неможливість надання аудиторського висновку за неперевіреною звітністю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;
неможливість винесення аудиторського висновку, який підтверджував би достовірність звітності, через неадекватність достовірної інформації.
Модифікація аудиторського висновку
Модифікований аудиторський висновок - це висновок, що містить додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вносяться.
Як правило, модифікований аудиторський висновок містить такі моменти:
проблеми невизначеності або непевності у безперервній діяльності підприємства;
зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;
виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;
опис принципів обліку, що відрізняються від чинних в Україні принципів обліку;
роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;
пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.
Доповнення до аудиторських висновків
Доповнений (розширений) аудиторський висновок - це висновок, додаток до стандартних розділів якого містить коментарі і відомості з різних питань:
важливості інформації;
недоліків стосовно поданої звітності чи аналітичного обліку;
різні пояснення, у тому числі щодо стосунків із контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.
Аудиторський висновок спеціального призначення
Складання аудиторського висновку спеціального призначення регламентується МСА 800 „Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення”. Аудиторський висновок спеціального призначення відрізняється від інших видів і форм стандартного аудиторського висновку тим, що його оцінка стосується в основному окремих видів діяльності підприємств і окремих суб'єктів бухгалтерського обліку. Зазвичай такі висновки відрізняються від стандартних тим, що відповідно до нормативів аудиту встановлюється порядок складання висновків за результатами аудиторських перевірок:
деяких рахунків, елементів рахунків або розділів фінансової звітності;
дотримання умов договорів;
фінансових звітів, складених за довільними правилами та формою.
Висновок аудитора за результатами тематичного аудиту складається за довільною формою, але повинен відповідати загальним вимогам, і містити такі розділи:
з описом характеру тематичної перевірки, яка проводилася;
з інформацією про методику перевірки;
з описом роботи, проведеної аудитором.
Тема 14: Становлення внутрішнього аудиту в Україні
1. Становлення, тенденції розвитку та актуальність внутрішнього аудиту
У літературних джерелах існують різні точки зору стосовно часу виникнення внутрішнього аудиту. Вважають, що він зародився навіть раніше аудиту. Одні автори вважають, що він виник у XVI столітті1, інші у XIX столітті. Але реально, як наука внутрішній аудит почав стрімко розвиватися після Другої світової війни. У 1941 році в Аііатопіе 8ргіп§8, США був заснований Інститут Внутрішніх аудиторів (ІВА) - міжнародна професійна організація, яка отримала світове визнання, її метою є розвиток та популяризація професії внутрішнього аудитора та розробка стандартів професійної діяльності. На сьогодні до складу ІВА входить понад 122 тис. членів із 165 країн та регіонів. Усього в світі нараховується близько 1 млн людей, які тією чи іншою мірою займаються внутрішнім аудитом.
Інститут внутрішніх аудиторів здійснює навчання та сертифікацію, має знак сертифікації внутрішніх аудиторів (СІА). Він є підтвердженням сертифікації внутрішніх аудиторів на світовому рівні і стандартом
оцінки компетентності та професіоналізму аудиторів у сфері внутрішнього аудиту.
У кожній країні є свої особливості як підготовки, так і роботи фахівців. Так, у внутрішніх аудиторів США існували такі обов'язки щодо попередження і виявлення випадків шахрайства: вони контролювали формування політики компанії щодо сумнівних платежів, проводили перевірку нетипових і не підтверджених необхідними документами витрат, відрахувань. У подальшому акцент діяльності американських внутрішніх аудиторів змістився з попередження шахрайства до удосконалення усього господарчого механізму фірм.
Сьогодні внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірм чи компанії. Вони надають фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію і її достовірність. Завдання внутрішнього аудитора - допомогти працівникам фірми виконувати свої обов'язки кваліфіковано і ефективно.
Особливу увагу привернув до себе внутрішній аудит на початку третього тисячоліття. Інтерес до нього обумовлений низкою чинників.
По-перше, внутрішній аудит є одним з небагатьох доступних і водночас недооцінених ресурсів, правильне використання яких може підвищити ефективність роботи компанії.
По-друге, низка гучних корпоративних скандалів, яка прокотилася США та західною Європою, дала підстави вважати, що зовнішній аудит може давати значні збої, внаслідок яких зазнають банкрутства навіть найбільші фірми.] Гак, у результаті банкрутства компанії Епгоп вийшла з ринку Агшиг АпсІегзеп і "велика шестірка" ведучих міжнародних аудиторських фірм перетворилась у "четвірку": Оеіоіпс & ТоисЬе, Егші & Уоип§, КМРО & Ргіяе \ҐаІегЬои8е, що злилися з Соорег§ & ЬиЬгапа".
По-третє, наявність у компанії належного корпоративного управління, однією з невід'ємних ланок якого стає внутрішній аудит - позитивний сигнал для потенційних інвесторів та кредиторів.
Чим же викликана необхідність внутрішнього аудиту у сучасних умовах господарювання?
Зі зростанням масштабів діяльності багаторівневий апарат управління утворює проблеми обміну інформацією, координації рішень, збільшує ймовірність прийняття різними ланками постанов, які суперечать одна одній. Ускладнюється контроль різних ланок управління з боку центрального керівництва, що збільшує ризик помилок і зловживань персоналу (менеджерів). Якщо організація має географічне розкидані філіали або відділення, в яких місцеве керівництво приймає самостійні рішення, виникає необхідність здійснювати контроль і оцінку прийнятих рішень у цілому, а для цього потрібна достовірна якісна інформація.
Система бухобліку не дає повної інформації, необхідної для своєчасного ухвалення рішень. Керівники структурних підрозділів і окремі фахівці не завжди володіють відповідними знаннями і досвідом у галузі прийняття рішень, які мають можливе значення для підприємства і можуть не тільки збільшити його прибутки, але й нанести збитки, збанкрутувати. Тому ні бухгалтерія, ні фахівці не в змозі в повному обсязі здійснювати внутрішньогосподарський контроль. Яким би професійним не був менеджмент, актуальним стає питання контролю за станом справ, одним із дієвих інструментів якого може стати внутрішній аудит.
Все це дозволяє зробити висновок, що організація внутрішнього аудиту властива лише великим та середнім фірмам, для яких характерні:
складна оргструктура;
значна чисельність філіалів;
різні види діяльності і можливість кооперування;
бажання органів управління отримувати достатньо об'єктивну і незалежну оцінку дій менеджерів усіх видів керування.
Таким чином, мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації і управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його росту, безпека бізнесу.
Необхідність внутрішнього аудиту обумовлена також недосконалістю законодавства, податкової системи. Так. податковий тиск держбюджету України 2007 року збільшився, що приводить до зростання тіньової економіки. Невипадково за оцінкою Всесвітнього банку і Ргісе \ҐаІегпои$е Соорегз Україна входить до складу 20 країн світу3 з неефективною податковою системою. Тільки органами Контрольно-ревізійного управління України у 2006 році були виявлені зловживання у бюджетному законодавстві на загальну суму 9 млрд. гривень.
Не поліпшилися і умови розвитку бізнесу в Україні. Право на здійснення бізнесу видають чиновники, що також приводить до зростання корупції. Так, найбільша кількість дозволів видавалася: санепідемслу-жбами - 35 %, пожежною охороною - 28 %, охороною праці - 16 %, органами міського самоврядування - 20 %.5
Кримінальна економіка відтворює відповідні відносини у бізнесі, займатись яким є небезпечним. Технології шахрайства не відстають від розвитку техніки забезпечення безпеки. Наприклад, зовсім недавно в Україні отримали "прописку" "рейдинг - технології" (має англійське походження). Яаісіег у перекладі з англійської означає грабіжник, нападник. Рейдинг - це технологія віднімання успішного бізнесу або фінансове привабливих активів.
В Українському союзі промисловців і підприємців стверджують, що впродовж останніх двох років рейдерським атакам підпало більше 2 тис. підприємців. За іншими оцінками, на рахунку рейдерів більше 3 тис. захоплених об'єктів чужої власності. Щоб захопити підприємство, здійснюються попередні розвідувальні дії, оцінюється ефективність слу безпеки. Паралельно розробляється схема захоплення об'єкта. Звичайно, в таких умовах внутрішній аудитор - не Джеймс Бонд, але від нього багато що залежить. Він може розробити заходи, які забезпечать збереження комерційної таємниці та не дадуть приводу для захоплення підприємства, не допустять доведення до навмисного банкрутства.
Вперше в Україні система внутрішнього аудиту була запроваджена в конфединційних банках відповідно до нормативних документів Національного банку.
Робота по створенню внутрішнього аудиту в банках України розпочалася ще в 1998 році за ініціативою НБУ. Постановою від 20.03.98 р. №114 було затверджено "Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України". Згодом з метою надання практичної допомоги комерційним банкам НБУ були підготовлені "Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України" (Постанова від 20.07.99р. №358).
В українській банківській практиці внутрішній аудит з'явився на основі відомчої ревізії. До 90-х років банківська діяльність вважалася низько ризиковою сферою і внутрішній контроль за діяльністю банку здійснювали контрольно-ревізійні служби. Але за ринкових умов ефективне функціонування цих служб виявилося обмеженим через відсутність більш-менш придатного аналітичного інструментарію.
Фактично поступовий розвиток діяльності цих служб завершився фінансового формуванням їх у внутрішній аудит. У жовтні 2000 р. був створений Інститут внутрішніх аудиторів України (СВАУ).
Що ж таке внутрішній аудит, у чому його суть? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо наступний параграф.
2. Види внутрішнього аудиту
Операційний аудит (управлінський аудит, аудит господарської діяльності) - передбачає вивчення аудиторами будь-якої частини процедур та операцій суб'єкта господарювання з метою оцінки їх продуктивності та ефективності і формулювання рекомендацій щодо економічного використання ресурсів, досягнення поставлених цілей. Під операційним аудитом розуміють супутні послуги. Операційний аудит включає:
функціональний (міжфункціональний) аудит систем виробництва, управління та контролю;
організаційно-технічний аудит систем виробництва та управління;
всебічний аудит систем виробництва і управління.
Пантелєєв В.П. і Корінько М.Д. вважають, що внутрішній аудит за
часом здійснення контрольних дій поділяється на попередній, поточний, наступний та стратегічний аудит.
Попередній (превентивний) аудит здійснюється перед виконанням господарської операції. Здійснюється перевірка здатності систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, щоб запобігти нераціональним витратам, безгосподарності, незаконним діям та ін. Контроль виконується на стадії розгляду первинних документів, під час візування (надання дозволів, санкціонування) договорів, наказів, кошторисів, розрахунків тощо. Перевіряється рівень оптимальності планів та бізнес-планів, а також забезпечення ресурсами згідно з технічно обґрунтованими нормативами. Превентивні перевірки є найбільш ефективним засобом контролю, оскільки вони дають змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і втрат ресурсів у господарській діяльності підприємств. При здійсненні попереднього контролю внутрішній аудит виконує роль профілактичного заходу.
Стадія поточного аудиту здійснюється під час виконання господарських операцій на підставі даних бухгалтерського, виробничого, оперативного обліку. Встановлюється достатність заходів з боку облікової системи і внутрішнього контролю на стадії виконання операцій та їх документального оформлення встановити, ідентифікувати і усунути небажані відхилення у фінансово-господарській діяльності. Метою даного різновиду внутрішнього аудиту є забезпечення менеджерів достовірною інформацією про відхилення у виробничих процесах від заданих параметрів, встановлення реальної собівартості одиниці продукції, фактичної фінансової стабільності в маркетинговій діяльності, конкурентоспроможності виготовленої продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Наступний аудит проводиться на стадії узагальнення й аналізу облікової та звітної інформації після завершення господарських операцій. Основними завданнями наступного внутрішнього аудиту є оцінка коригувань у системі обліку та внутрішнього контролю після виявлення порушень, встановлення та оцінки порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення недоліків та запобігання їх у майбутньому.
Стратегічний (прогнозний) аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Стратегічний контроль - це перевірка оптимальності стратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового середовища та розробки рекомендацій щодо вдосконалення їх.
Таким чином, внутрішній аудит є системним і суворо документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом контролю.
Будь-яка діяльність здійснюється згідно з законодавством. В аудиті для цього розробляють нормативи. Міжнародна федерація бухгалтерів в період з 1982 по 1991 роки розглянула і затвердила 29 нормативів, на основі яких Аудиторська Палата України розробила 32 національних нормативи. З 1 січня 2004 року національні нормативи втратили чинність і зовнішні аудитори користуються міжнародними.
Виникає питання: що ж таке аудиторські нормативи і які вони бувають?
Нормативи аудиту формують єдині базові вимоги до якості і надійності аудиту та забезпечення відповідного рівня гарантій щодо результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні. Вони є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту і встановлення рівня відповідальності аудиторів.
Внутрішні нормативи аудиту, як і зовнішні розрізняють на міжнародні, національні та внутрішньофірмові (або внутрішньо-міністерські, внутрішньогосподарські).
У деяких країнах міжнародні внутрішні нормативи є основними. В інших країнах національні нормативи будуються з урахуванням особливостей їх економіки. Так, українські національні нормативи внутрішніх аудиторів побудовані на основі міжнародних.
Внутрішньофірмові забезпечують проведення аудиту працівниками фірми, корпорації, міністерства, але вони не повинні суперечити національним та міжнародним нормативам внутрішніх аудиторів.
На основі міжнародних нормативів аудиту Інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит - це внутрішня справа підприємства, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб'єктів обмежене. Увесь комплекс стандартів поділений на п'ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно відмітити, що вимоги стандартів періодично оновлюються в Положеннях про стандарти внутрішнього аудиту. Кожен з п'яти розділів містить один загальний стандарт, який конкретизовано у спеціальних стандартах.
Перший розділ "Незалежність" містить загальний стандарт: внутрішні аудитори повинні бути не залежними від структурного підрозділу, який вони перевіряють. Вимоги до незалежності внутрішніх аудиторів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів - "Організаційний статус" (для ефективного виконання аудиторського завдання необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішнього аудиту) і "Об'єктивність" (у процесі здійснення аудиту внутрішніми аудиторами слід дотримуватися принципу об'єктивності).
Аналогічно побудовані і інші розділи стандартів професійної практики внутрішнього аудиту: "Професійний досвід", "Сфера внутрішнього аудиту", "Здійснення внутрішнього аудиту", "Управління відділом внутрішнього аудиту".
Вимоги до професійних здібностей внутрішніх аудиторів розділяються таким чином: щодо відділу внутрішнього аудиту (стандарти "Штат", "Знання, навички, дисципліна", "Нагляд за роботою") та щодо окремого внутрішнього аудитора (стандарти "Відповідність стандартам професійної поведінки", "Знання, навички, дисципліна", "Взаємовідносини аудиторів і надання інформації", "Продовження навчання", "Належна професійна ретельність").
Важливими є директиви стандарту взаємовідносин аудиторів і надання інформації: для внутрішніх аудиторів - це уміти спілкуватися й ефективно обмінюватися інформацією. Ця вимога накрайще відображає мету діяльності внутрішніх аудиторів у міжнародній практиці - допомогти керівництву і працівникам підприємства добре виконувати свої обов'язки. Крім того, від уміння внутрішніх аудиторів отримувати інформацію залежить продуктивність перевірки, а чітке і зрозуміле подання результатів внутрішнього аудиту сприяє впровадженню розроблених внутрішніми аудиторами рекомендацій.
Сферу внутрішнього аудиту окреслюють п'ять стандартів: "Достовірність і повнота інформації", "Узгодженість з політикою, планами, процедурами, законами і нормативами", "Збереження активів", "Раціональність і ефективність використання ресурсів" і "Досягнення цілей операційної діяльності і програм". Крім перевірки правильності відображення фінансово-господарської діяльності підприємства у системі обліку та забезпечення збереження матеріальних цінностей, що входить до завдань вітчизняних контрольно-ревізійних підрозділів, внутрішні аудитори за кордоном широко залучаються до визначення раціональності використання ресурсів та контролю за дотриманням законодавчих і нормативних вимог у процесі господарювання. Внутрішні аудитори зобов'язані планувати кожну аудиторську перевірку (стандарт "Планування аудиту"); їм необхідно нагромаджувати, аналізувати, інтерпретувати і документально фіксувати отриману інформацію для підтвердження її результатів (стандарт "Перевірка й оцінка інформації), звітувати за результатами аудиторської перевірки (стандарт "Подання результатів") і контролювати реалізацію наданих рекомендацій (стандарт "Упровадження результатів внутрішнього аудиту").
Специфіка стандартів професійної практики внутрішнього аудиту допомагає у наявності вимог щодо якості керівництва внутрішніми аудиторами. Відповідно до положень стандарту "Мета, права й обов'язки" керівник відділу внутрішнього аудиту зобов'язаний сформувати положення про мету діяльності, обов'язки і відповідальність внутрішніх аудиторів. До обов'язків керівника відділу внутрішнього аудиту належить документальне оформлення політики і процедур керування відділом (стандарт "Політика і процедури"), формування програми підбору і розвитку трудових ресурсів відділу внутрішнього аудиту (стандарт "Управління і розвиток трудових ресурсів"). Ефективність функціонування служби внутрішнього аудиту досягається через реалізацію спеціальної програми підтвердження якості проведення аудиту.
Тема 15. Стандарти Внутрішнього аудиту
1. Нормативні базові вимоги
Будь-яка діяльність здійснюється згідно з законодавством. В аудиті для цього розробляють нормативи. Міжнародна федерація бухгалтерів в період з 1982 по 1991 роки розглянула і затвердила 29 нормативів, на основі яких Аудиторська Палата України розробила 32 національних нормативи. З 1 січня 2004 року національні нормативи втратили чинність і зовнішні аудитори користуються міжнародними.
Виникає питання: що ж таке аудиторські нормативи і які вони бувають?
Нормативи аудиту формують єдині базові вимоги до якості і надійності аудиту та забезпечення відповідного рівня гарантій щодо результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні. Вони є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту і встановлення рівня відповідальності аудиторів.
Внутрішні нормативи аудиту, як і зовнішні розрізняють на міжнародні, національні та внутрішньофірмові (або внутрішньо-міністерські, внутрішньогосподарські).
У деяких країнах міжнародні внутрішні нормативи є основними. В інших країнах національні нормативи будуються з урахуванням особливостей їх економіки. Так, українські національні нормативи внутрішніх аудиторів побудовані на основі міжнародних.
Внутрішньофірмові забезпечують проведення аудиту працівниками фірми, корпорації, міністерства, але вони не повинні суперечити національним та міжнародним нормативам внутрішніх аудиторів.
На основі міжнародних нормативів аудиту Інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит - це внутрішня справа підприємства, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб'єктів обмежене. Увесь комплекс стандартів поділений на п'ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно відмітити, що вимоги стандартів періодично оновлюються в Положеннях про стандарти внутрішнього аудиту. Кожен з п'яти розділів містить один загальний стандарт, який конкретизовано у спеціальних стандартах.
Перший розділ "Незалежність" містить загальний стандарт: внутрішні аудитори повинні бути не залежними від структурного підрозділу, який вони перевіряють. Вимоги до незалежності внутрішніх аудиторів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів - "Організаційний статус" (для ефективного виконання аудиторського завдання необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішнього аудиту) і "Об'єктивність" (у процесі здійснення аудиту внутрішніми аудиторами слід дотримуватися принципу об'єктивності).
Аналогічно побудовані і інші розділи стандартів професійної практики внутрішнього аудиту: "Професійний досвід", "Сфера внутрішнього аудиту", "Здійснення внутрішнього аудиту", "Управління відділом внутрішнього аудиту".
Вимоги до професійних здібностей внутрішніх аудиторів розділяються таким чином: щодо відділу внутрішнього аудиту (стандарти
"Штат", "Знання, навички, дисципліна", "Нагляд за роботою") та щодо окремого внутрішнього аудитора (стандарти "Відповідність стандартам професійної поведінки", "Знання, навички, дисципліна", "Взаємовідносини аудиторів і надання інформації", "Продовження навчання", "Належна професійна ретельність").
Важливими є директиви стандарту взаємовідносин аудиторів і надання інформації: для внутрішніх аудиторів - це уміти спілкуватися й ефективно обмінюватися інформацією. Ця вимога накрайще відображає мету діяльності внутрішніх аудиторів у міжнародній практиці - допомогти керівництву і працівникам підприємства добре виконувати свої обов'язки. Крім того, від уміння внутрішніх аудиторів отримувати інформацію залежить продуктивність перевірки, а чітке і зрозуміле подання результатів внутрішнього аудиту сприяє впровадженню розроблених внутрішніми аудиторами рекомендацій.
Сферу внутрішнього аудиту окреслюють п'ять стандартів: "Достовірність і повнота інформації", "Узгодженість з політикою, планами, процедурами, законами і нормативами", "Збереження активів", "Раціональність і ефективність використання ресурсів" і "Досягнення цілей операційної діяльності і програм". Крім перевірки правильності відображення фінансово-господарської діяльності підприємства у системі обліку та забезпечення збереження матеріальних цінностей, що входить до завдань вітчизняних контрольно-ревізійних підрозділів, внутрішні аудитори за кордоном широко залучаються до визначення раціональності використання ресурсів та контролю за дотриманням законодавчих і нормативних вимог у процесі господарювання. Внутрішні аудитори зобов'язані планувати кожну аудиторську перевірку (стандарт "Планування аудиту"); їм необхідно нагромаджувати, аналізувати, інтерпретувати і документально фіксувати отриману інформацію для підтвердження її результатів (стандарт "Перевірка й оцінка інформації), звітувати за результатами аудиторської перевірки (стандарт "Подання результатів") і контролювати реалізацію наданих рекомендацій (стандарт "Упровадження результатів внутрішнього аудиту").
Специфіка стандартів професійної практики внутрішнього аудиту допомагає у наявності вимог щодо якості керівництва внутрішніми аудиторами. Відповідно до положень стандарту "Мета, права й обов'язки" керівник відділу внутрішнього аудиту зобов'язаний сформувати положення про мету діяльності, обов'язки і відповідальність внутрішніх аудиторів. До обов'язків керівника відділу внутрішнього аудиту належить документальне оформлення політики і процедур керування відділом (стандарт "Політика і процедури"), формування програми підбору і розвитку трудових ресурсів відділу внутрішнього аудиту (стандарт "Управління і розвиток трудових ресурсів"). Ефективність функціонування служби внутрішнього аудиту досягається через реалізацію спеціальної програми підтвердження якості проведення аудиту.
Спеціалісти служби внутрішнього аудиту повинні мати права:
самостійно визначати форми та методи аудиторської перевірки на основі діючого законодавства з урахуванням положень з проведення внутрішнього аудиту;
отримувати необхідні для перевірки документи, що мають відношення до предмета перевірки та знаходяться як у підрозділі підприємства, що перевіряється, так і в інших підрозділах, також у інших підприємствах та установах;
отримувати пояснення від керівництва підрозділу та його співробітників;
самостійно або з залученням співробітників підрозділу, що перевіряється, знімати копії з отриманих документів;
перевіряти наявність майна, грошових коштів, вимагати від керівництва підрозділу та підприємства проведення контрольних запусків, оглядів, замірів, визнання якості продукції;
залучати за необхідності співробітників інших підрозділів для проведення внутрішнього аудиту;
залучати при договірній основі до участі в аудиті інших спеціалістів або експертів;
отримувати за письмовим запитом необхідну письмову інформацію від тр^іх осіб для здійснення аудиторської перевірки.
Внутрішні аудитори повинні мати такі обов'язки:
дотримуватися головної стратегії та встановленої політики підприємства (облікової, податкової, амортизаційної, фінансової, контрольної тощо);
організувати постійний контроль діяльності підприємства та його підрозділів шляхом проведення перевірок, аналізу, тестування тощо;
належним чином проводити аудит, перевіряти стан бухобліку та фінансової звітності, внутрішнього контролю, їх достовірності та повноти, відповідності діючому законодавству;
повідомити керівництво про встановлені аудитом недоліки ведення обліку, звітності та контролю, збереження майна, порушень вимог законодавчих актів;
розслідувати факти порушень вимог законодавства, нормативних актів, стандартів професійної діяльності, внутрішніх документів, посадових інструкцій;
розробляти рекомендації, проводити консультації та роз'яснення, перевіряти усунення зауважень та рекомендацій;
кваліфіковано та якісно здійснювати аудиторські перевірки, надавати консультаційні послуги;
організувати підготовку до перевірок та співробітництво з організаціями зовнішнього аудиту, органами контролю;
здійснювати повне документування кожного факту перевірки, оформляти висновки за фактами перевірки;
забезпечувати збереженість і повернення отриманих від підрозділів документів, конфіденційність інформації;
проводити періодично аналіз фінансового стану підрозділів.
Виконання своїх обов'язків внутрішніми аудиторами дозволяє керівництву підприємства мати впевненість, що його діяльність відповідає прийнятій обліковій політиці та вимогам законодавства. Поряд з тим внутрішній аудит забезпечує зворотний зв'язок з різними сферами діяльності та підрозділами підприємства.
Все це свідчить про те, що повинні існувати обов'язки не тільки внутрішніх аудиторів, але й співробітників підприємства щодо внутрішнього аудиту.
Обов'язки співробітників підприємства щодо внутрішнього аудитора:
готувати до аудиторської перевірки документи згідно з визначеним переліком;
створювати умови для своєчасного і повного проведення аудиторської перевірки, надавати усю документацію, пояснення в усній та письмовій формах;
оперативно виправляти виявлені у процесі аудиторської перевірки порушення у веденні бухобліку, звітності, інформування про ті факти керівництва;
не вживати заходів щодо обмеження кола питань, які необхідно з'ясувати у ході аудиторської перевірки.
Слід відзначити, що важливе значення має відповідь на запитання: хто може працювати внутрішнім аудитором?
Для компанії буде тільки плюсом, якщо посаду внутрішнього аудитора обійматиме фахівець із досвідом роботи у зовнішньому аудиті. Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників до аудитора висуваються такі вимоги:
Завдання та обов'язки. Надає бухгалтерські послуги, пов'язані з різними аспектами бізнесу. Здійснює аналіз фінансової діяльності установи, організації, підприємства незалежно від форми власності. Проводить ревізію бухгалтерських документів та звітності, оцінює її вірогідність, а також внутрішній та зовнішній контроль законності здійснюваних фінансових операцій, відповідності їх законодавчим і нормативним правовим актам, додержання встановленого порядку оподаткування. Дає потрібні рекомендації з метою запобігання прора-хункам та помилкам, які можуть спричиняти штрафні та інші санкції, зменшити прибуток і негативно вплинути на репутацію підприємства, установи, організації. Надає консультації юридичним та фізичним особам з питань господарської та фінансової діяльності, бухгалтерської звітності, проблем оподаткування, діючого порядку вирішення спірних питань стосовно незаконно поданих позовів та інших питань у межах його компетенції. Бере участь у розгляді позовів про неплатоспроможність (банкрутство) в арбітражних судах. Стежить за змінами та доповненнями до нормативних правових документів, вживає заходів щодо узгодження інтересів держави і клієнтів.
Повинен знати, законодавчі та нормативні правові акти, методичні матеріали, які стосуються виробничої і господарської діяльності підприємства, установи, організації; ринкові методи господарювання, закономірності та особливості розвитку економіки; трудове, фінансове, податкове і господарське законодавство; порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності; методи аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства, установи, організації; правила проведення перевірок і документальних ревізій; грошовий обіг, кредит, порядок ціноутворення; умови оподаткування юридичних і фізичних осіб; правила організації та ведення бізнесу; етику ділового спілкування; економіку, організацію виробництва, праці та управління; порядок оформлення фінансових операцій і організацію документообігу; чинні форми обліку та звітності; правила та норми охорони праці.
Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж бухгалтерської роботи - не менше 3-х років.
Для роботи у зовнішньому аудиті більшість аудиторських фірм вимагає, щоб фахівець мав сертифікат аудитора. А для того щоб працювати внутрішнім аудитором, сертифікат аудитора України мати не обов'язково.
Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" сертифікат аудитора необхідний лише у трьох випадках:
для того, щоб працювати керівником аудиторської фірми;
для того, щоб бути засновником аудиторської фірми у межах 70 % частки статутного фонду;
приватному підприємцю-аудитору для того, щоб індивідуально надавати аудиторські послуги з правом складання офіційного аудиторського висновку.
Можлива також комбінація зазначених випадків.
Тобто жодних перепон на шляху до праці у сфері внутрішнього аудиту законодавче не встановлено, і теоретично працювати внутрішнім аудитором може будь-хто. Проте на практиці не все так просто, як здається, адже зрозуміло, що власники навряд чи довірять контроль за збереженням своєї власності працівнику, який не має відповідної кваліфікації, знань та досвіду.
Яким же повинен бути фахівець із внутрішнього аудиту, адже у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників професія "внутрішній аудитор" не згадується. Більше того, професія "внутрішній аудитор" не передбачена Класифікатором професій, який містить лише такі професії та назви робіт, що стосуються аудиту в цілому:
Тема 16. Реалізація матеріалів внутрішнього аудиту
1. Узагальнення результатів внутрішнього аудиту
Для внутрішнього аудиту поки що не розроблені форми звітності узагальнення результатів перевірки. Не можна механічно використовувати ті форми звітності, які застосовуються у вітчизняній практиці зовнішнього аудиту, ревізії. Звіти внутрішніх аудиторів повинні складатися за формою, розробленою безпосередньо в організації. Вони мають включати:
перелік виявлених відхилень;
перелік обставин, за яких ці відхилення були виявлені;
оцінку виявлених відхилень з точки зору їх впливу на організацію;
рекомендації по можливому виправленню даних відхилень;
оцінку даних рекомендацій у плані їх можливого впливу на організацію;
конструктивні пропозиції (за їх наявності) щодо удосконалення різних аспектів функціонування організації, що мають відношення до зробленої роботи.
Пропозиції по документах, які узагальнюють результати окремих напрямків діяльності служби внутрішнього аудиту, подані у таблиці 1.
Підсумкові документи внутрішнього аудиту, як правило повинні мати 3 частини.
Таблиця 1. Документи, які узагальнюють результати окремих напрямків діяльності служби внутрішнього аудиту
|
№ п. п |
Напрямки діяльності служби внутрішнього аудиту у відповідності до поставлених завдань |
Форма звітності |
|
|
1 |
Періодичний контроль фінансово-господарської діяльності головної організації та її підрозділів |
Звіт служби внутрішнього аудиту про перевірку підрозділу |
|
|
2 |
Аналіз господарської і фінансової діяльності, оцінка економічних і інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухобліку і внутрішнього контролю головної організації і її підрозділів |
Аналітичні звіти фінансово-господарської діяльності підрозділів і усієї організації в цілому, аналітичні довідки і звіт по окремих питаннях |
|
|
3 |
Проведення семінарів, підвищення кваліфікації і навчання персоналу, надання допомоги кадровій службі у підборі і тестуванні бухгалтерського персоналу |
Звіти служби внутрішнього аудиту |
|
|
4 |
Наукова розробка, видання методичних посібників, рекомендацій по бухобліку, оподаткуванню, аналізу та інших напрямків інформаційного обслуговування підрозділів підприємства |
Звіти служби внутрішнього аудиту |
|
|
5 |
Консультування з питань фінансового, банківського та іншого господарського законодавства, оптимізації оподаткування, реорганізації та ліквідації підприємства |
Довідки з посиланням на закони і інструкції |
|
|
6 |
Комп'ютеризація бухобліку, складання звітності, розрахунків з оподаткування та ін. |
Звіти служби внутрішнього аудиту |
|
|
7 |
Взаємодія з зовнішніми аудиторами, представниками податкових та інших контролюючих органів |
Звіти служби внутрішнього аудиту |
Вступна частина включає:
Номер звіту;
Назва підрозділу, філії, підприємства, що перевіряється;
Найменування населеного пункту, на території якого здійснювалася перевірка;
Дата складання звіту;
Термін проведення перевірки відповідно до загального плану (плану-графіка) проведення внутрішнього аудиту - дати початку і закінчення перевірки;
Підстава проведення аудиту та мета (питання) перевірки; об'єкти) перевірки;
Період діяльності підприємства (структурного підрозділу), за який проведена перевірка;
8. Посади, прізвища, імена і по батькові осіб, що проводили і брали участь у перевірці;
9. Посади, прізвища, імена і по батькові керівництва підрозділу, що перевіряється (філії, підприємства);
10. Інші необхідні відомості.
Аналітична частина звіту містить систематизований виклад та обґрунтування аудиторського підходу до проведення аудиту, встановлення аудиторського ризику, обґрунтування вибору об'єктів перевірки. У даній частині документа наводиться підтвердження фактів порушень та недоліків у роботі, здійснених посадовими особами та виявлених у ході перевірки, або на те, що порушень не було встановлено, розкриття пов'язаних з цими фактами обставин, що мають значення для ухвалення правильного рішення за результатами перевірки. Висвітлюються також досягнення підприємства, позитивні результати діяльності.
За формою подання матеріалу спочатку висвітлюються суттєві зауваження, що мають змістовний характер для підрозділів та підприємства, а потім розкриваються зауваження за формою.
Підсумкова частина звіту містить загальний висновок аудитора про стан бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і звітності щодо об'єкта перевірки, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень. При складанні звіту внутрішнього аудитора викладаються найбільш суттєві порушення, що значно спотворюють звітність, робиться загальний висновок про ступінь достовірності звітності з вказівкою порушень, що знижують її достовірність або ставлять під сумнів. Думка внутрішнього аудитора повинна бути підкріплена посиланнями на чинні законодавчі акти з розгорнутою аргументацією причин, що вплинули на висловлення ним такої думки. У документі повинно міститись посилання на документи підрозділу з визначенням розміру збитків, зловживань та порушень законодавства.
Звіт підписується керівником служби внутрішнього аудиту. Стилістика аудиторського звіту має бути близька до наукової, офіційно-ділової, для якої характерні:
наявність понять, які використовуються переважно в офіційних документах;
логічна його основа і неприпустимість використання образного викладу змісту;
послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність, чіткість і визначеність формулювань результатів дослідження;
нейтральність і цілеспрямованість викладу змісту документів з елементами стандартизації ділової мови.
Додатками до аудиторського висновку можуть бути копії документів, каси, вибірки, розрахунки, обґрунтування у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.
Внутрішні аудитори здійснюють контроль за усуненням "слабких" з сторін та своєчасним проведенням заходів, рекомендованих на підставі перевірки. Такий контроль стосується кожної аудиторської перевірки, а відповідальність за контроль покладається на голову аудиторської групи, який повинен виконувати свої обов'язки, доки не буде представлений доказ, що заходів було вжито, а недоліки було усунуто.
Узагальнення результатів внутрішнього аудиту включає комплекс методичних прийомів групування і систематизації його результатів, необхідних для прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у діяльності підприємства.
Проведені перевірки групуються і систематизуються у журналі служби внутрішнього аудиту.
При узагальненні результатів складають окремі зведені документи, наприклад, відомості вибіркової інвентаризації об'єктів обліку, акти ревізії аудиту діяльності підприємства, обстеження місць зберігання цінностей.
Результатом узагальнення також можуть бути розроблені аудитором заходи щодо профілактики порушень чинного законодавства та внутрішніх розпоряджень підприємства. Ці заходи дають змогу контролюючому органу краще розібратися у причинах недоліків і прийняти обгрунтовані рішення за результатами аудиту.
Однорідні недоліки узагальнюють у таблицях, схемах, графіках, відомостях, машинограмах та інших документах за допомогою таких методичних прийомів (таблиця 2).
Таблиця 2. Методичні прийоми узагальнення недоліків при проведенні внутрішнього аудиту
|
Хронологічне групування недоліків |
Групування недоліків послідовно за періодами виникнення їх у фінансово-господарській діяльності підприємства, яке контролюють |
|
|
Систематизоване групування недоліків |
Це групування виявлених у діяльності підприємства, яке контролюють, недоліків за однорідністю і змістом І попередньо зафіксованих аудитом у хронологічній послідовності |
|
|
Хронологічно-систематизоване групування |
Групування дає змогу узагальнити недоліки, виявлені аудитом |
|
|
Документування результатів проміжного контролю |
Використовується як методичний прийом при оформленні контрольних процедур у процесі виконання їх на проміжних стадіях, щоб засвідчити стан об'єктів контролю на момент перевірки (ревізія каси, вибіркова інвентаризація матеріальних цінностей, хронометражні спостереження аудиту, тематичні обстеження аудиту та ін.) |
|
|
Аналітичне групування недоліків |
Складання відомостей, таблиць, узагальнення однорідних недоліків, виявлених у процесі аудиту, за допомогою таких методичних прийомів, як економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи |
Размещено на http://www.allbest.ru/
|
Хронологічне групування недоліків |
Групування недоліків послідовно за періодами виникнення їх у фінансово-господарській діяльності підприємства, яке контролюють |
||
|
Слідчо-юридичне обгрунтування недоліків |
Застосовується тоді, коли необхідно обгрунтувати доказами суму заподіяного збитку або встановити відповідальність посадових осіб підприємства, яке контролюють. При цьому аудитор виконує певні слідчо-юридичні процедури |
||
|
Види юридичних доказів |
Особисті докази |
Джерелом є інформація від працівників підприємства (пояснення посадових осіб і третіх осіб, висновки експертів) |
|
|
Речові докази |
Письмові і предметні докази. Наприклад, оригінали первинних документів, вилучені за рішенням правоохоронних органів, висновки інвентаризаційних комісій щодо списання нестач та інші, які засвідчують правопорушення |
||
|
Первинні докази |
Одержані від першоджерела (первинні документи, договори про матеріальну відповідальність, комерційні акти та ін.) |
||
|
Похідні докази |
Встановлені шляхом повторного групування (облікові регістри, машинограми, складені при узагальненні даних первинних документів) |
Систематизоване групування результатів контролю - викладення в підсумкових документах внутрішнього аудиту у систематизованому вигляді виявлених недоліків у діяльності підприємства.
Узагальнення і викладення результатів аудиту в підсумкових документах здійснюється аудиторами за даними записів у журналі аудитора, групування недоліків, погоджених з керівництвом підприємства.
Результати внутрішнього аудиту подаються в підсумкових документах у письмовій формі. Вони повинні бути точними, об'єктивними, чіткими, стислими та конструктивними. Якість таких документів характеризує якість роботи аудитора.
Підсумкові документи внутрішнього аудиту являють собою:
інформацію для керівництва;
інформацію для відділу, діяльність якого перевірялася;
інформацію для зацікавлених відділів підприємства (наприклад, відділу технічного контролю, служби безпеки або відділу кадрів);
інформацію та докази для зовнішніх аудиторів;
підставу для прийняття управлінських рішень. Надання рекомендацій і пропозицій - важливий момент.
Якщо невдало донести до керівництва свої рекомендації (пропозиції), вони не будуть адекватно прийнятті, незважаючи на їх доцільність і необхідність.
Зовнішній аудитор, надаючи рекомендації в інформаційному листі керівництву, не мають причини турбуватися, будуть вони реалізовані чи ні. Зовсім в іншому становищі знаходяться внутрішній аудитор, обіймаючи штатну посаду у своїй організації. Постійно працюючи, внутрішній аудитор буде повертатись до тих самих проблем, якщо вони не будуть вирішені, якщо керівництво не прислухається до його пропозицій. Ось чому рекомендації і пропозиції повинні бути обгрунтованими, надаватись у письмовій формі, зрозумілими, точними, містити лаконічні, логічно правильно побудовані формулювання, які не мали б двоїстого тлумачення. Від цього в значній мірі залежить авторитет відділу внутрішнього аудиту. У будь-якому разі органи управління повинні надати чітку відповідь на пропозиції внутрішнього аудитора і вказати, які з них будуть реалізовані, а які ні, з поясненням причин.
Іноді внутрішньому аудитору доводиться обговорювати з органами управління свої рекомендації та пропозиції. При цьому часто виникають суперечки, які переходять у напруженні дискусії. Вміння довести правильність своєї позиції залежить від професіоналізму і особистих якостей головного внутрішнього аудитора. Але він завжди повинен зберігати свою незалежність, об'єктивність, керуючись кодексом етики внутрішнього аудитора. Письмова інформація внутрішнього аудитора заповнюється у двох примірниках, один з яких передається керівнику і головному бухгалтеру організації для ознайомлення, виявлення можливих заперечень і урегулювання спірних положень. Другий примірник використовується для написання звіту внутрішнього аудитора, після чого він передається в архів служби внутрішнього аудиту.
Письмова інформація внутрішнього аудитора підписується всіма аудиторами, які проводили перевірку, і керівником групи.
Перевірка вважається закінченою, коли виявлені порушення усунені, а фінансово-господарська діяльність підрозділу, що перевіряється, забезпечує повний господарський розрахунок і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Виявлені в ході перевірки недоліки, які не потребують суттєвих змін в діяльності підрозділу, необхідно усунути у ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки здійснюються відповідні записи у звіті.
Якщо при перевірці виявлені серйозні порушення законодавства України і (або) інших нормативно-правових актів, нестачі, розкрадання грошових коштів або матеріальних цінностей, порушення додаткового законодавства, які вимагають внесення змін у бухгалтерську звітність підприємства та відшкодування втрат (тобто є підстава для усунення від роботи винних посадових осіб і стягнення з них нанесеної шкоди), матеріали перевірок передаються в юридичний відділ підприємства. Останній дає правову оцінку записам в матеріалах перевірки і готує позовні документи для передачі до суду з метою вішко-дування матеріальної шкоди.
Юридичному відділу повинні бути передані:
акт перевірки в оригіналі з доданими до нього засвідченими копіями документів, що підтверджують нанесену дійсну шкоду:
пояснення посадових осіб, на яких покладена відповідальність за нанесену шкоду;
додаткові дані, які підтверджують правильність записів в матеріалах перевірки і обсяг нанесеної шкоди;
розрахунок матеріальної шкоди, за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера;
трудовий договір (контракт) з посадовими особами, які допустили правопорушення, і наказ про прийняття їх на роботу.
Розмір нанесеного матеріальної шкоди визначається за ринковими цінами.
Законодавством встановлені такі правові форми охорони власності від посягань цивільна, адміністративна та кримінальна, за трудовим законодавством.
Особам, винним в заподіянні шкоди, повинно бути запропоновано відшкодувати її добровільно. У випадку відмови відшкодування здійснюється у судовому порядку шляхом пред'явлення цивільного позову. В заяві, яка направляється до правоохоронних органів, потрібно вказати:
в чому конкретно полягає правопорушення;
в якій сумі нанесено шкоду;
обставини, час і місце здійснення правопорушення;
можливих свідків по справі (П.І.Б., адреса за місцем проживання або роботи).
У підтвердження заподіяної шкоди та її розмірів до заяви повинні додаватися: акти аудиторських перевірок, інвентаризацій, порівняльні або дефектні відомості, накладні, рахунки-фактури, висновки комісії по факту псування матеріальних цінностей, розрахунок бухгалтерії про розмір шкоди, копії договору з матеріально-відповідальною особою, довідку про період роботи, пояснення, документи про відшкодування заборгованості в добровільному порядку.
При порушеннях і зловживаннях необхідні заходи щодо збереження окремих документів. Для цього їх вилучають як в процесі перевірки, так і по її закінченні. Вилучення документів здійснюється у відповідності до нормативних документів.
У першу чергу вилучаються документи, які мають ознаки підчисток, виправлення цифр і тексту і які містять неправильні і (або) підроблені свідчення. На цих документах не можна робити ніяких поміток.
...Подобные документы
Загальна характеристика аудиторської діяльності. Поняття та зміст аудиторської діяльності. Види аудиту і аудиторських послуг. Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.12.2008Основні тенденції розвитку аудиту в Україні та світі. Переваги впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності. Заходи щодо покращення та прискорення розвитку вітчизняних аудиторських фірм та аудиту в цілому. Моделі аудиторської діяльності.
презентация [514,3 K], добавлен 09.07.2014Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.
курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014Організація діяльності аудиторів та аудиторських фірм та інформаційне забезпечення аудиту. Організація і методика проведення аудиту праці та її оплати. Трудова угода. Звіт про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства.
контрольная работа [38,8 K], добавлен 13.08.2008Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.01.2009Суть аудиту, його різновиди та характеристика, завдання та цілі проведення. Предмет та методи вивчення аудиту, його організаційно-правові основи в Україні. Порядок оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Формування аудиторського висновку.
курс лекций [63,2 K], добавлен 14.01.2010Сутність аудиту, його розвиток, мета і завдання. Організаційно-економічні та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Поняття аудиторського ризику. Контрольно-аудиторський процес. Робоча документація аудитора. Оформлення результатів перевірки.
курс лекций [69,4 K], добавлен 21.01.2011Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні. Договір на здійснення аудиту: призначення, головна мета, особливості та приклади оформлення. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності, складання аудиторського висновку.
реферат [242,5 K], добавлен 29.12.2010Поняття та основна мета планування аудиту, визначення критеріїв, від яких залежить його характер. Джерела інформації про галузь економічної діяльності підприємства. Складання загального плану аудиту та аудиторської програми на конкретному підприємстві.
контрольная работа [114,6 K], добавлен 11.11.2010Етапи та стадії проведення аудиторської перевірки. Методика проведення аудиту нарахування і використання заробітної плати у ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Особливості проведення аудиту за умови використання обчислювальної техніки.
курсовая работа [87,8 K], добавлен 19.08.2010Виникнення та сутність маркетингового аудиту. Етапи процесу міжнародного маркетингового аудиту. Стандартні елементи маркетингового аудиту. Побудова списків запитань. Проблеми організації та проведення аудиту міжнародної маркетингової діяльності.
презентация [99,1 K], добавлен 17.05.2014Вплив критеріїв підготовки фінансової звітності на організацію проведення аудиту. Організація контролю якості, розробка нових стандартів. Моделі побудови системи нагляду за професією аудитора. Перспективи розвитку ринку аудиторських послуг в Україні.
контрольная работа [28,8 K], добавлен 24.01.2011Відносини між суб’єктами аудиторської діяльності в процесі надання аудиторських послуг. Поняття "аудит" та "аудиторська діяльність". Нормативно-правові документи та процедура сертифікації аудиторів. Проведення аудиту в умовах комп’ютерного забезпечення.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 13.08.2008Законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності. Характеристика діяльності підприємства ТОВ "Золотий колос" та розрахунок його аудиторського ризику. Планування та проведення аудиту доходів від операційної діяльності.
курсовая работа [454,4 K], добавлен 15.01.2011Теоретичні засади організації аудиту фінансових результатів. Методи визначення в бухгалтерському обліку чистого прибутку (збитку) підприємства. Інформаційне забезпечення аудиту фінансових результатів на ТОВ "Вікторія". Мета перевірки фінансової звітності.
курсовая работа [110,0 K], добавлен 03.10.2014Теоретичні засади аудиту у комерційному банку. Технологія проведення аудиторської перевірки (служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) (на прикладі банку "ВЕСНА").
дипломная работа [83,5 K], добавлен 08.11.2002Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основного виробництва. Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікової політики. Аналіз показників фінансового стану підприємства. Джерела інформації для проведення аудиту.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 26.03.2013Загальний план аудиту. Аудиторська програма. Стадії і процедури аудиту. Узагальнення результатів аудиту. Можливість відкликання аудиторськоro висновку. Інформація про бізнес-клієнта. Правільність прийняття управлінчеських рішень всередені компанії.
реферат [12,1 K], добавлен 29.11.2006Теоретичні основи обліку фінансових результатів та їх відображення у звітності. Вплив аудиту на фінансовий результат діяльності підприємства. Загальна методика проведення аудиту звіту про фінансові результати підприємства та її документальне оформлення.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.07.2009Організація і проведення аудиту. Методика здійснення аудита. Особливості формування та зміни статутного капіталу акціонерних товариств. Особливості аудиту діяльності акціонерних товариств та підприємств-емітентів. Аудит акцій, облігацій, векселів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 26.01.2004
