Особливості аудиту в Україні
Передумови та історія виникнення аудиту. Теоретичні засади аудиту в Україні. Мета та завдання аудиторської діяльності. Класифікація аудиторських послуг. Правова основа та забезпечення аудиту. Методика проведення аудиту, його інформаційне забезпечення.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 2,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
o оцінка вартості активів (у тому числі незалежна за наявності кваліфікаційного свідоцтва оцінювача);
o оцінка (тестування) надійності системи бухгалтерського обліку;
o оцінка (тестування) відповідності рівня професійних знань персоналу, задіяного у фінансово-господарській діяльності;
o здійснення на замовлення розрахунків (економічний, фінансовий, стратегічний та інші види аналізу) для оцінки стану та результатів господарської діяльності;
o перевірка прогнозної фінансової інформації;
o інші завдання, які виконуються як завдання з надання впевненості.
2. Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг:
2.2 Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації.
2.3 Завдання з підготовки фінансової інформації.
3. Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України "Про аудиторську діяльність":
3.1 Ведення бухгалтерського обліку.
3.2 Складання фінансових звітів.
3.3 Відновлення бухгалтерського обліку.
3.4 Консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності:
o обрання облікової політики;
o встановлення та дотримання методології бухгалтерського обліку;
o організація бухгалтерського обліку;
o консолідація фінансової звітності;
o трансформація звітності за іншою, ніж застосовувана, концептуальною основою;
o інші види консультацій з питань обліку та звітності.
3.5 Консультації з питань системи внутрішнього контролю.
3.6 Консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності.
3.7 Складання податкових декларацій та звітів.
3.8 Консультації з питань застосування інформаційних технологій.
3.9 Консультації з інших питань управління та ведення бізнесу:
o правове забезпечення прийняття (або результатів прийняття) управлінських рішень щодо зміни форм власності, форм господарювання, функцій власності, легітимності окремих господарських операцій тощо;
o організаційне забезпечення управління - структуризація, реструктуризація, перебудова, розробка нової системи обліку, внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту, управління в цілому, розробка внутрішніх інструкцій для посадових осіб, внутрішніх стандартів корпоративного управління тощо;
o інформаційного забезпечення управління - консультування з питань вибору програмних продуктів або технічної бази з автоматизації обліку та внутрішнього контролю (аудиту), розробка схем документообігу, форм внутрішніх документів і напрямів інформаційних потоків у системі управління; проведення тренінгів, семінарів з питань обліку, оподаткування, правового забезпечення та організації управління, безпеки бізнесу тощо;
o управління грошовими потоками, інвестиційної політики.
3.10. Розробка для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності (статути, накази, внутрішні норми та правила, посадові інструкції, документи системи стимулювання персоналу тощо).
3.11. Проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів.
3.12. Представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді.
3.13. Інші види аудиторських послуг, надання яких не суперечить стандартам аудиторської діяльності, Кодексу професійної етики аудитора та які не заборонені чинним законодавством України, рішеннями Аудиторської палати України.
4. Організаційне та методичне забезпечення аудиту:
4.1 Розробка і видання методичних матеріалів (вказівок, рекомендацій, практичних посібників, внутрішніх стандартів, програмного забезпечення тощо).
4.2 Проведення професійних тренінгів для практикуючих аудиторів.
4.3 Здійснення заходів з контролю якості аудиторських послуг.
Процес консультування являє собою спільну діяльність консультанта та клієнта з метою вирішення певного завдання та здійснення бажаних змін організації-клієнті. На рис. 5.1 показана схема процесу консультування.
Рис. 5.1 Схема процесу консультування
Процес консультування охоплює два однаково важливих аспекти консультаційного процесу: роботу, для якої був запрошений консультант, і взаємовідносини між консультантом і клієнтом.
Найкраще коли обидві сторони по закінченню роботи будуть задоволені відносинами. Аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, тому аудитору слід пам'ятати, що відмінно закінчене завдання залишає відкриті двері для подальшої спільної праці.
Завершальним етапом консультативного процесу є оцінка. Без неї неможливо встановити, чи виконані поставлені завдання і, чи виправдовують отримані результати витрачені на них кошти. При консультуванні оцінюють перед усім два основних аспекти завдань: переваги, отримані клієнтом, і процес консультування. Звичайні консультативні завдання породжують три види переваг: нові здібності, які виражаються через придбання нових вмінь і навичок; нові системи і форми поведінки (нові інформаційні системи, системи маркетингу, організація семінарів і т.д.); нова ступінь ефективності роботи, яка викликає відповідні зміни в економічних, фінансових, соціальних та інших показниках.
При оцінці процесу консультування слід з'ясувати: як виконаний план завдання, чи був він реальним і чи досягнута його мета; чи забезпечувалися достатня кількість і якість засобів для виконання завдання; чи використовувався надійний стиль консультування і чи відповідав він можливостям клієнта та завданню, яке виконується. Для оцінки можуть використовуватись опитування, бесіди та обговорення при зустрічах. Оцінки доцільно надавати у вигляді короткого звіту, який може стати частиною підсумкового звіту по виконанню завдання.
Робота оформляється підсумковим звітом, який складається в довільній формі. Крім загального огляду виконаної роботи, підсумковий звіт повинен вказувати на реальні переваги, отримані в результаті змін, давати клієнту рекомендації щодо того, що потрібно зробити і чого слід уникати в майбутньому.
2. Консультування в різних галузях діяльності
Консультування результатів роботи будь-якої організації галузі фінансів аналізуються, перш за все, через фінансові показники У зв'язку з цим підприємства потребують допомоги в питаннях, що стосуються правильності проведення різних розрахунків, застосування коефіцієнтів. При аналізі фінансового стану підприємства застосовуються такі коефіцієнти:
коефіцієнти, котрі стосуються ліквідності, тобто спроможності організації оплачувати рахунки, коли наступає строк платежу;
коефіцієнти, котрі стосуються ефективності управління, котрі розраховуються через цифри обороту;
коефіцієнти, котрі відображають структуру капіталу: відносне співвідношення між позиковим і власним капіталом;
коефіцієнти, які визначають рентабельність: відношення прибутку до загальної вартості майна, прибутку або до власного капіталу та ін
З точки зору управління оборотним капіталом консультант застосовує підхід, що ґрунтується на аналізі руху готівки. При цьому він шукає шляхи скорочення виробничо-комерційного циклу і збереження готівки.
Важливим моментом є визначення консультантом ефективної структури капіталу, так як вона впливає на довгострокові фінансові рішення. З цією метою аналізується поточна структура та співвідношення позикового та власного капіталу, очікуване надходження та використання готівкових грошей протягом декількох років. На підставі аналізу вносяться пропозиції щодо пошуку нових власних джерел або додаткових позикових коштів, з'ясовується вид цінних паперів, які будуть випущені і час їх реалізації.
Одне із завдань консультанта - визначити платоспроможність організації, тобто її здібність здійснювати всі платежі по процентах і погашеннях боргу до закінчення строків платежу.
Консультанти з фінансових питань можуть активно брати участь в розробці раціональних кошторисів, які включають: планування прибутку; розробку капіталовкладень; витрат на заробітну плату і т.д.
До об'єктів консультування відноситься і прогнозування наслідків інфляції при складанні планів і бюджетів (кошторисів). Консультанти для своїх клієнтів можуть надавати наступні послуги: розробляти, на підставі аналізу сукупної грошової маси, прогнози рівня інфляції; включати інфляційні прогнози в систему стратегічного планування організації; переглядати методи управління оборотним капіталом; встановлювати тісний взаємозв'язок між рівнем інфляції та змінами вартості валюти на зарубіжних валютних ринках.
Консультування малих підприємств. Малі підприємства використовують консультації аудиторів в основному для рішення конкретних оперативних проблем, а саме:
консультації по всіх аспектах управління, організації праці та розробки проектів щодо випуску продукції;
консультації по встановленню цін, веденню бухгалтерського обліку та фінансового планування;
консультації в галузі маркетингу;
консультації щодо підготовки документів для отримання позики;
роз'яснення законів та нормативних актів, включаючи податкове законодавство;
з організації контролю якості та стандартизації;
використання комп'ютерних програм і комп'ютерів. Допомога консультантів по роботі з ПК
Досить велика потреба на ринку консультаційних послуг в розробці пакетів програм, виборі і застосуванні сучасних персональних комп'ютерів.
Консультанти допомагають впроваджувати нові системи, розробляти програми для навчання службовців, розробляти і здійснювати політику заохочення новаторства, використовувати техніку для зниження трудомісткості праці. Поряд з розробкою систем консультанти здійснюють навчання персоналу.
Тема 6. Методичні прийоми та процедури аудиту фінансової звітності
1. Мета і завдання аудиту фінансової звітності
Як Ви пам'ятаєте з бух обліку, фінансова звітність - це сукупність форм звітності, укладених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період в установленій формі для прийняття цим користувачем визначених управлінських рішень. Державним органам управління необхідна інформація про фінансову звітність для формування макроекономічних показників, своєчасність сплати податків, визначення національного доходу і розподіл ресурсів тощо.
Вам відомо, що елементами фінансової звітності є її основні статті.
Доходи - надходження чистих активів або погашення зобов'язань шляхом реалізації товарів або надання послуг.
Витрати - відтік або використання активів, або виникнення зобов'язань у зв'язку із доставкою товарів або виконання послуг, що складають основні операції підприємства.
Прибутки - збільшення чистих активів від випадкових і неосновних операцій та інших видів діяльності, за винятком доходів або інвестицій з власників.
Збитки - зменшення чистих активів від випадкових або побічних операцій та інших подій, за винятком видатків або розподілень власників.
Активи - можливі майбутні економічні вигоди, отримані підприємством внаслідок минулих операцій.
Зобов'язання - можливі майбутні втрати економічних вигід внаслідок минулих операцій, включаючи передачу активів або послуг.
Капітал власника - остаточні проценти власників після сплати всіх боргів.
Відповідність за складання фінансових звітів та відповідне розкриття інформації лежить на керівництві підприємства.
Підприємство, що звітує, є підприємством, яке має користувачів, котрі використовують фінансові звіти як основне джерело фінансової інформації про це підприємство з метою прийняття ними економічних рішень.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Ст.14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює перелік користувачів, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації, а саме: акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи. Однак, крім закритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. У нормальних умовах це природно. Перша звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена законодавством. Закрита звітність задовольняє інтереси власника, її призначення - у забезпеченні більш ефективного управління внутрішніми підрозділами, у прийнятті оперативних рішень на рівні цехів, дільниць бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст.14 визначені суб'єкти, які зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, до сфери управління яких вони належать, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу. Тут мають на увазі органи, уповноважені трудовим колективом, рада трудового колективу, профспілковий комітет тощо.
^ придбання, продажу та володіння цінними паперами;
^ участі у капіталі підприємства;
^ оцінки якості управління;
^ оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
^ забезпеченості зобов'язань підприємства;
^ визначенні суми дивідендів, що підлягають розподілу;
^ регулювання діяльності підприємства;
^ інших рішень.
^ засновники і власники підприємства;
^ керівники підприємства;
^ робітники підприємства.
Зовнішніми користувачами фінансової звітності виступають:
^ контролюючі органи;
^ податкова служба;
^ позабюджетні фонди;
^ постачальники;
^ профспілкові організації;
^ конкуренти;
^ інвестори;
^ покупці.
Згідно міжнародного стандарту 200 "Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів": "Мета аудиту фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої концептуальної основи фінансової звітності"1. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Думка аудитора про достовірність або недостовірність бухгалтерської звітності повинна базуватись на зібраних в ході аудиту необхідних і достатніх підтверджень. При цьому збір і аналіз аудиторських підтверджень повинен здійснюватись на систематизованій основі, обґрунтовуючи впевненість аудитора щодо складеного висновку відносно достовірності бухгалтерської звітності, яка перевіряється. На основі отриманих в ході досліджень підтверджень аудитор повинен сформувати думку про відповідність бухгалтерської звітності наступним критеріям (аудиторським судженням): повнота, існування, права і обов'язки, подання, оцінка.
Зазначені критерії можна деталізувати на наступні:
загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність в цілому вимогам, що висуваються до неї і чи не містить суперечливої інформації);
обґрунтованість (чи існують підстави для включення у звітність вказаних в ній сум);
повнота (чи включені у звітність всі належні суми, зокрема, чи всі активи і пасиви належать підприємству);
оцінка (чи правильно оцінені і безпомилково підраховані всі об'єкти обліку);
класифікація (чи є підстави для віднесення суми на той рахунок, на якому вона записана);
поділ (чи віднесені всі операції, що проводилися незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому вони були проведені);
охайність (чи відповідають суми окремих операцій даним, які наведені в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даним, що наведені в Головній книзі);
розкриття (чи занесені об'єкти обліку в фінансову звітність і чи правильно вони відображені у звітних формах).
Завданнями аудиту фінансової звітності є:
дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів аналітичного обліку;
прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів;
вивчити взаємоузгодженність показників звітності підприємства;
порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і поточної звітності;
оцінити можливість постійного функціонування підприємства;
оцінити вплив подій що відбулися, на фінансову звітність та їх відображення в звітності.
При проведенні аудиту фінансової звітності вивчаються наступні питання:
чи наявні документи про реєстрацію підприємства як платника податків;
чи дотримуються терміни подання звітності податковим органам, управлінню статистики, органам управління, спеціальним позабюджетним фондам тощо;
чи правильно відображені дані в поточному бухгалтерському обліку і чи внесені зміни, виправлення до фінансової звітності.
Аудитор при проведенні аудиту фінансової звітності підприємства повинен перевіряти достовірність початкових та порівняльних показників цієї звітності. При цьому слід враховувати, що початкові та порівняльні показники повинні відображати результати фінансово-господарської діяльності підприємства за попередній період, а також свідчити про постійність його облікової політики у звітному та попередньому періодах.
Аудитор своїм висновком підтверджує якісні характеристики фінансової звітності, встановлені П (С) БО. Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання принципів її підготовки, як показано в табл.6.1.
Таблиця 6.1. Якісні характеристики фінансової звітності
|
Пор. № |
Якісні характеристики |
Визначення |
Пояснення |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Зрозумілість та адекватність тлумачення |
Однозначне тлумачення інформації користувачами, за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації |
Наявність необхідних реквізитів, що дозволяють ідентифікувати підприємство, звітний період, одиницю виміру тощо, а також приміток до фінансових звітів, які роблять її більш зрозумілою користувачам |
|
|
2 |
Достовірність |
Відсутність помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності |
Мають на увазі не помилки, що пов'язані із порушенням податкового законодавства, а саме ті, що виникають в процесі прийняття рішення про оцінку і відображення статей у фінансових звітах на підставі вимог П (С) БО. Уникнути таких помилок і перекручень допомагає аудитор. Правила їх виправлення наведено у П (С) БО. |
|
|
3 |
Зіставлення |
Забезпечення можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств |
Передумовою зіставлення є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни в примітках до фінансової звітності |
|
|
4 |
Доречність |
Наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень користувачами, надає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому |
Структура фінансових звітів і приміток враховує використання інформації для ретроспективного і перспективного аналізу діяльності підприємства. Наприклад, розділення статей балансу на оборотні (поточні) і необоротні (довгострокові) передбачає їх використання для розрахунку показників ліквідності і платоспроможності. Додаткова інфор мація, необхідна для таких розрахунків надається у примітках до відповідних статей балансу |
2. Призначення основних компонентів фінансової звітності та особливості перевірки
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ІУ встановив правові засади складання фінансової звітності в Україні (набрав чинності з 1 січня 2000 року). Фінансова звітність підприємства включає:
1. Баланс (форма №1);
2. Звіт про фінансові результати (форма №2);
3. Звіт про рух грошових коштів (форма №3);
4. Звіт про власний капітал (форма №4);
5. Примітки до фінансових звітів (форма №5).
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо вона відповідає критеріям:
існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цією статтею;
оцінка статті може бути достовірно визначна.
До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.
Аудитору слід пам'ятати, що порядок передбачає перед укладанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.
Проведення інвентаризації також обов'язкові в разі:
передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства в акціонерне товариство;
зміни матеріально-відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;
пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;
ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Баланс (форма №1) визначає зміст і форми балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Між статтями активу та пасиву балансу існує взаємозв'язок. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелами фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позикові кошти, але не виключається формування довгострокових активів за рахунок кредитів банку.
Метою складання звіту форми №2 "Звіт про фінансові результати" є надання користувачам повної, правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Зміст і форма "Звіту про фінансові результати" визначені П (С) БО 3 "Звіт про фінансові результати".
У формі №2 "Звіту про фінансові результати" передбачається послідовне зіставлення його статей. Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути визначений за такою послідовністю:
Форма №3 "Звіт про рух грошових коштів" містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. її укладання регулюється П (С) БО 4 "Звіт про рух грошових коштів".
Під грошовими коштами розуміють надходження й вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Рух коштів відображається у Звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.
Для укладання звіту використовуються показники балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бух обліку.
Інформація, наведена у звіті, дає можливість:
зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства;
виявляти причини різниці між грошовими надходженнями та видатками;
аналізувати грошові та не грошові кошти.
Форма №4 "Звіт про власний капітал" регулюється П (С) БО 5 "Звіт про власний капітал".
Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Тому власний капітал підприємства (К) визначається як різниця між вартістю його майна (А) і борговими зобов'язаннями (3):
К= А - З
Примітки до фінансових звітів містять сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідним П (С) БО. Усі компоненти фінансової звітності взаємопов'язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, а Звіт про рух грошових коштів пояснює зміни в одному з важливих компонентів балансу - грошових коштів та їх еквівалентів, які відбулися між датами балансу.
У свою чергу, Звіт про фінансові результати показує результати діяльності підприємства на певний період, а Звіт про рух грошових коштів характеризує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну інформацію, а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати у комплексі.
Важливе значення має перевірка звітності.
Перевірка правильності складання балансу
Перевірка правильності складання балансу базується на наступних основних моментах:
дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попередньому періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні пояснення;
дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;
суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;
дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;
дані балансів на початок і кінець року повинні бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і кінцевого балансів повинні бути пояснені.
Перевірка правильності відображення в балансі необоротних активів
Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включає два основних моменти:
необхідно впевнитись в тому, що відповідні активи підприємства, включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;
необхідно впевнитись в доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта:
поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;
вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематеріальних активів;
необхідно встановити, чи не було змін в методології обліку основних засобів та нематеріальних активів протягом періоду, що перевіряється;
необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів і основних засобів.
Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентарних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.
Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шляхом складання розрахунку за 1-2 квартали.
Перевірка правильності відображення в балансі фінансових інвестицій
До фінансових інвестицій відносяться інвестиції підприємства в державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств, а також надання іншим підприємствам позик.
У балансі їх відображають відповідно по статтях "Довгострокові фінансові інвестиції" і "Поточні фінансові інвестиції".
При перевірці правильності відображення в балансі фінансових вкладень перевіряють наявність цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.
Перевірка правильності відображення в балансі запасів
При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запасів, а також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної інвентаризації; вибрати групи запасів, по яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні чи дефіцитні) і місцях зберігання та визначити групи для вибіркової перевірки.
Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження окремих видів запасів, наявність договорів з матеріально-відповідальними особами. Після чого перевірити оцінку та рух запасів.
Перевірка правильності відображення в балансі незавершеного виробництва
По статті "Незавершене виробництво" в балансі повинні відображатись залишки коштів на кінець звітного періоду по рахунках 23 "Виробництва". При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватись Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраною клієнтом, та нормативно закріпленим Наказом про облікову політику на підприємстві.
По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні залишки даним, вказаним в балансі. Для цього, по-перше, слід впевнитись, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва та залишки незавершеного виробництва правильно оцінені.
Велике значення має контроль реальної оцінки залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування розподілу витрат між річною продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати.
Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного розрахунку собівартості готової продукції. Наведені тут дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат по окремих видах (однорідних групах) продукції, статтях витрат і калькуляційних групах матеріалів. Такий облік на великих і середніх підприємствах зазвичай ведуть в оборотних відомостях по окремих цехах, а на невеликих підприємствах - по підприємству в цілому.
Залишки незавершеного виробництва на підприємствах з одиничним (індивідуальним) характером виробництва оцінюють за фактичними виробничими витратами. Але в галузях промисловості з серійним і масовим характером виробництва для спрощення калькуляційних розрахунків незавершене виробництва можна оцінювати за діючою нормативною (плановою) виробничою собівартістю. Тоді всі відхилення від норм виробничих витрат списуються на собівартість готової продукції.
Контролюючи оцінку незавершеного виробництва на підприємствах легкої, харчової та інших галузей промисловості з коротким циклом технологічного процесу, необхідно пам'ятати, що декотрі галузеві рекомендації з планування, обліку і калькулювання продукції передбачають залишки незавершеного виробництва тільки в основних прямих витратах. При цьому, всі інші витрати повністю відносяться на готову продукцію.
Перевірка правильності відображення в балансі готової продукції
По балансовій статті "Готова продукція" відображаються залишки готових виробів, що знаходяться на складі та обліковуються на рахунку 26 "Готова продукція". При перевірці необхідно впевнитись, що продукція, що обліковується на рахунку 26, повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад за накладною.
В залежності від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в поточному обліку можуть оцінюватись за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) з обліком відхилень фактичної собівартості від облікових цін на окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються (зі знаком "плюс" чи "мінус") до залишків продукції. При виконанні одиничних замовлень і робіт може застосуватися оцінка за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшення на суму податку на додану вартість. При цьому сума податку повинна враховуватись окремо.
Перевірка правильності відображення в балансі залишків грошових коштів та дебіторської заборгованості.
При перевірці правильності відображення в балансі грошових коштів не слід обмежуватись лише порівнянням їх залишків по головній в книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в банку. Що здійснює обслуговування слід взяти підтвердження цих залишків по касі та звірити залишки з даними інвентаризації.
Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій та на поточному рахунку (не менше 3-4 місяців) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. Це дозволить також зробити певні висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу. При перевірці залишку по статті "Грошові кошти в національній валюті" необхідно звернути увагу на рахунок 33 "Інші кошти", впевнитись в наявності грошових документів та встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки та інші документи, визначити, за рахунок яких коштів вони були оплачені.
Слід пам'ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземній валюті.
Перевірка достовірності відображення в балансі поточних зобов'язання
При перевірці залишків по рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств по депонованій заробітній платі, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності отримання заробітної плати.
По статтях зобов'язання з розрахунків з бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залишками у відповідних податкових документах.
Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків використовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахунків з різними кредиторами.
При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками та іншими підприємствами слід враховувати терміни лозової давності, які діють на території України.
Перевірка правильності відображення в балансі власного капіталу
Власний капітал складається із статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45).
Статутний капітал являє собою об'єднання внесків власників підприємства (учасників, засновників) і його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому, передусім, перевіряється відповідність величини статного капіталу підприємства, відображеної по статті "Статний капітал" пасиву балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року величина статутного капіталу в акціонерних товариствах повинна залишатися незмінною, а збільшення чи зменшення розміру статутного капіталу може бути проведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів.
Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випуску нових акцій чи збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій, а також шляхом приєднання до статутного капіталу проводиться у випадках анулювання частини акцій чи зменшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений.
Аналітично перевіряються всі інші статті балансу.
Перевірка Звіту про фінансові результати
У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансової звітності, може виникнути три ситуації, коли:
інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово-господарської діяльності;
інформація у звіті викривлена без наміру, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, невірну інтерпретацію господарських фактів та з інших причин;
інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.
Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінансових результатів є повнота інформації, яка Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так. За даними численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених в тіньовому секторі економіки, складає від 40 до 55 відсотків за оцінкою фахівців.
Якщо мова йде про викривлення показників з фінансових результатів. То слід визначити його мету - це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У в'язку із тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У випадку, коли базові показники з фінансових результатів завищені, і на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення - покращення показників фінансової звітності для подачі її користувачам.
Однак, під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватись лише такими мотивами її викривлення.
Основними напрямками емпіричного дослідження є:
визначення зовнішніх обставин, пов'язаних з діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;
вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що мають відношення до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації в цій звітності;
виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;
виявлення мотивації (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результату фінансовій та податковій звітності;
виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності;
виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності;
визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій та податковій звітності.
Фінансовий облік виконує дві основні функції:
вимірює і відображає фінансовий результат;
відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'язання і власний капітал.
Бухгалтерський облік згідно із П (С) БО побудований на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку та аудиту. Він спрямований на:
об'єктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;
відображення ринкових ризиків;
врахування впливу ринку на діяльність.
Тому вивчення показників звітності закінчується дослідженням правильності відображення господарських фактів в бухгалтерському обліку.
3. Етапи аудиту фінансової звітності
Перед безпосередньою перевіркою фінансових звітів необхідно встановити строки (дати), які мають пряме відношення до фінансової звітності.
Основними строками (датами) в аудиторській перевірці річної бухгалтерської звітності є:
1. Дата календарного закінчення звітного фінансового року, фінансову звітність за який буде досліджувати аудитор.
Як правило, звітним періодом для підприємств є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для новостворених підприємств вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно;
2. Дата складання та подання фінансової звітності - дата, коли повністю завершено формування всіх звітних форм, ув'язування всіх звітних показників, складання приміток до річної бухгалтерської звітності, оформлення усіх необхідних додатків до нього.
До цієї дати, окрім того, мають бути приведені у належний стан всі первинні документи і бухгалтерські регістри, які підтверджують дані бухгалтерської звітності. Так, якщо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться вручну всі документи мають бути виконані чорнилами, а не олівцем, у всіх регістрах повинні бути підраховані підсумки, документи підшиті в папки.
Фінансова звітність повинна бути затверджена підписами керівника і головного бухгалтера підприємства і обов'язково датується:
3. Дата початку аудиторської перевірки річної фінансової звітності - дата по початку збору аудиторських підтверджень, які підтверджують достовірність річної фінансової звітності.
4. Дата складання аудиторського висновку - дата. Після якої припиняються всі дослідженні матеріали матеріалів, пов'язаних з аудитом, і формування нових підтверджень. До цієї дати аудитор має повністю оформити і передати клієнту аналітичну частину аудиторського висновку.
5. Дата підписання аудиторського висновку - дата, після якої до річної фінансової звітності клієнт не може вносити зміни без узгодження з аудитором.
6. Дата подання річної бухгалтерської звітності - дата, не пізніше якої господарюючий суб'єкт зобов'язаний надати фінансову звітність власникам (акціонерам), а також територіальним органам державної статистики за місцем його реєстрації.
Склад осіб, яким має бути надана річна фінансова звітність, визначається установчими документами цього суб'єкту та законодавством.
7. Дата затвердження річної фінансової звітності радою акціонерного товариства - дата, не пізніше якої річний звіт акціонерних товариств підлягає попередньому затвердженню до дати проведення загальних зборів акціонерне рів.
8. Дата затвердження річної фінансової звітності загальними зборами акціонерів - дата, не пізніше якої згідно з установчими документами ват мають бути проведені загальні збори акціонерів, які проводяться з метою затвердження річного звіту та визначення порядку розподілу прибутків і збитків акціонерних товариств.
9. Дата публікації річної фінансової звітності - дата, не пізніше якої відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" річна бухгалтерська звітність підлягає обов'язковій публікації в газетах та журналах, доступних для користувачів фінансової звітності.
Акціонерне товариство може публікувати фінансову звітність тільки, якщо виконані дві необхідні процедури: фінансова звітність перевірена і підтверджена аудитором (аудиторською фірмою); фінансова звітність затверджена загальними зборами акціонерів.
Між датами, які мають відношення до аудиту, існують певні співвідношення:
1. Дата випуску фінансової звітності повинна наступити пізніше дати календарного закінчення звітного фінансового року.
Зрозуміло, що для складання заключних бухгалтерських проводок, формування фінансових результатів, оформлення всіх звітних форм, ув'язування і координації звітних даних, обліковій службі підприємств необхідний деякий час. Його тривалість залежить від якості бухгалтерського обліку, ступеня автоматизації облікового процесу, складності техніки обліку, кваліфікації бухгалтерського персоналу, наявності філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, виділених на самостійний баланс, показники якого повинні бути включені до звітності головного підприємства, та багатьох інших факторів.
2. Дата початку аудиторської перевірки повинна наступити після дати складання та подання фінансової звітності.
Хоча в договорі на проведення аудиту вказується, що дата початку надання послуг по договору є дата, що йде за датою представлення аудитору повністю укомплектованої річної фінансової звітності, це абсолютно не виключає того, що аудитор вже провів або проводить перед планову підготовку аудиту, яка включає в себе вивчення бізнесу клієнта, аналіз облікової політики і оцінку ефективності внутрішнього контролю. До цього моменту вже може бути повністю складений і затверджений план аудиторської перевірки, а також частково або повністю здійснена велика кількість аудиторських процедур.
Етапи аудиту:
Етап 1. Перевірка правильності складання балансу: дані статей балансу на початок звітного фінансового року повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього фінансового року. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні зі звітним за попередній рік у примітках повинні наводитись роз'яснення; дані заключного балансу повинні відповідати залишкам по рахунках синтетичного та аналітичного обліку, записів в Головній книзі, журналах, відомостях або іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року.
Етап 2. Перевірка узгодженості показників форм річної бухгалтерської звітності. Як правило, для цієї перевірки використовуються таблиці, складені спеціалістами аудиторських фірм. При розробці таких таблиць слід брати до уваги специфіку ведення бухгалтерського обліку у деяких галузях промисловості і сферах діяльності, а також особливості господарських операцій ряду підприємств.
Так загальна таблиця ув'язування звітних показників може бути такою:
|
Пор. |
Показники, які зіставляються |
Показники, з якими проводиться зіставлення |
Відмітка про виконання |
|
|
1 |
Форма №3, ряд.010, гр.3 |
Форма №2, ряд.170, гр.3 |
+ |
Останню графу таблиці заповнює аудитор, який перевіряє взаємоузгодження показників форм звітності. Якщо співвідношення між показниками, які зіставляються, виконується. В графі 4 "Відмітка про виконання" ставиться відмітка "+" або інша, яка вказує на виконання співвідношення. У протилежному випадку ставиться відмітка "-", яка вказує на те, що співвідношення між показниками не виконано. В подальшому проводиться більш детальний аналіз причин невиконання співвідношення. В результаті детального аналізу зміни або вносяться до таблиці взаємоузгодження показників (якщо при складанні для даного клієнта не були враховані особливості ведення бухгалтерського обліку або організації господарської діяльності), або аудитор робить висновок про помилку бухгалтерського персоналу при заповненні форм звітності.
В останньому випадку у звітність вносяться виправлення, які завіряються підписами керівника і головного бухгалтера клієнта.
Етап 3. перевірка Головної книги або іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку: перевіряється відповідність залишків за Головною книгою сумам, вказаним в балансі та інших формах звітності; складається альтернативний баланс. Як правило, для цього бухгалтер використовує спеціальні комп'ютерні програми. Складання альтернативного балансу дозволяє правильно розташувати залишки по рахунках Головної книги у відповідних рядках балансу, упевнитись у збігу величин валюти балансу. Особливу увагу слід звернути на те, щоб дебіторська і кредиторська заборгованості були показані в балансі розгорнуто.
Етап 4. Перевірка відповідності оборотів і залишків по всіх журналах і відомостях синтетичного обліку зданими Головної книги.
Особливу увагу звертають на суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами. Установами банку тощо.
3. Дата початку аудиторської перевірки річного звіту повинна передувати даті складання аудиторського звіту.
Період між цими датами - це час, фактично потрачений аудитором на проведення аудиторської перевірки, зокрема на її планування (якщо воно не було здійснено раніше), збирання необхідних аудиторських підтверджень відповідно до плану перевірки, складання, оформлення і передачу клієнту аналітичної частини аудиторського висновку - звіту аудитора.
4. Дата складання аудиторського звіту повинна передувати даті підписання аудиторського висновку.
Період між цими датами - це час, відведений клієнту на внесення змін і виправлення помилок відповідно до звіту аудитора. Аудитор оцінює суттєвість для достовірності звітності як внесених, так і невнесених виправлень, і вже на цій підставі формує підсумкову частину аудиторського висновку. В цей період повинні бути внесені суттєві зміни і виправлення до звітності, взаємопов'язані всі звітні показники, підготовлена нова редакція приміток до річної звітності.
5. Дата підписання аудиторського висновку повинна передувати даті надання річної фінансової звітності зацікавленим користувачам.
6. Дата затвердження річної фінансової звітності радою директорів (спостережною радою) акціонерного товариства повинна бути наступною за датою підписання аудиторського висновку.
Під час перевірки фінансової звітності застосовуються прийоми документального контролю. Звітність при цьому підлягає перевірці за формою, аналітичній перевірці і перевірці за змістом.
В табл.6.4 показано способи перевірки фінансової звітності
Таблиця 6.4. Способи перевірки фінансової звітності
|
з/п |
Назва прийому |
Мета роботи |
Зміст роботи |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Перевірка за формою |
Полягає у візуальній перевірці правильності записів всіх реквізитів звітності та виявлення наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявність підписів |
Під час загального огляду звітних форм увага звертається на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства повинен відповідати видам діяльності, передбачених статутом. При необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності |
|
|
2 |
Аналітична перевірка показників звітності |
Виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дозволяє встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності |
В першу чергу слід перевірити відповідність вказаної в балансі величини статутного капіталу даним засновницьких документів, а також чи не мають місце прострочення погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу у засновників. Визначаються ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, де існує можливість шахрайства чи наявність помилок в обліку і звітності для даного підприємства є найймовірнішою. Залежно від цього виділяються ті операції та активи, які необхідно перевірити більш ретельно ... |
Подобные документы
Загальна характеристика аудиторської діяльності. Поняття та зміст аудиторської діяльності. Види аудиту і аудиторських послуг. Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.12.2008Основні тенденції розвитку аудиту в Україні та світі. Переваги впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності. Заходи щодо покращення та прискорення розвитку вітчизняних аудиторських фірм та аудиту в цілому. Моделі аудиторської діяльності.
презентация [514,3 K], добавлен 09.07.2014Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.
курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014Організація діяльності аудиторів та аудиторських фірм та інформаційне забезпечення аудиту. Організація і методика проведення аудиту праці та її оплати. Трудова угода. Звіт про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства.
контрольная работа [38,8 K], добавлен 13.08.2008Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.01.2009Суть аудиту, його різновиди та характеристика, завдання та цілі проведення. Предмет та методи вивчення аудиту, його організаційно-правові основи в Україні. Порядок оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Формування аудиторського висновку.
курс лекций [63,2 K], добавлен 14.01.2010Сутність аудиту, його розвиток, мета і завдання. Організаційно-економічні та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Поняття аудиторського ризику. Контрольно-аудиторський процес. Робоча документація аудитора. Оформлення результатів перевірки.
курс лекций [69,4 K], добавлен 21.01.2011Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні. Договір на здійснення аудиту: призначення, головна мета, особливості та приклади оформлення. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності, складання аудиторського висновку.
реферат [242,5 K], добавлен 29.12.2010Поняття та основна мета планування аудиту, визначення критеріїв, від яких залежить його характер. Джерела інформації про галузь економічної діяльності підприємства. Складання загального плану аудиту та аудиторської програми на конкретному підприємстві.
контрольная работа [114,6 K], добавлен 11.11.2010Етапи та стадії проведення аудиторської перевірки. Методика проведення аудиту нарахування і використання заробітної плати у ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Особливості проведення аудиту за умови використання обчислювальної техніки.
курсовая работа [87,8 K], добавлен 19.08.2010Виникнення та сутність маркетингового аудиту. Етапи процесу міжнародного маркетингового аудиту. Стандартні елементи маркетингового аудиту. Побудова списків запитань. Проблеми організації та проведення аудиту міжнародної маркетингової діяльності.
презентация [99,1 K], добавлен 17.05.2014Вплив критеріїв підготовки фінансової звітності на організацію проведення аудиту. Організація контролю якості, розробка нових стандартів. Моделі побудови системи нагляду за професією аудитора. Перспективи розвитку ринку аудиторських послуг в Україні.
контрольная работа [28,8 K], добавлен 24.01.2011Відносини між суб’єктами аудиторської діяльності в процесі надання аудиторських послуг. Поняття "аудит" та "аудиторська діяльність". Нормативно-правові документи та процедура сертифікації аудиторів. Проведення аудиту в умовах комп’ютерного забезпечення.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 13.08.2008Законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності. Характеристика діяльності підприємства ТОВ "Золотий колос" та розрахунок його аудиторського ризику. Планування та проведення аудиту доходів від операційної діяльності.
курсовая работа [454,4 K], добавлен 15.01.2011Теоретичні засади організації аудиту фінансових результатів. Методи визначення в бухгалтерському обліку чистого прибутку (збитку) підприємства. Інформаційне забезпечення аудиту фінансових результатів на ТОВ "Вікторія". Мета перевірки фінансової звітності.
курсовая работа [110,0 K], добавлен 03.10.2014Теоретичні засади аудиту у комерційному банку. Технологія проведення аудиторської перевірки (служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) (на прикладі банку "ВЕСНА").
дипломная работа [83,5 K], добавлен 08.11.2002Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основного виробництва. Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікової політики. Аналіз показників фінансового стану підприємства. Джерела інформації для проведення аудиту.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 26.03.2013Загальний план аудиту. Аудиторська програма. Стадії і процедури аудиту. Узагальнення результатів аудиту. Можливість відкликання аудиторськоro висновку. Інформація про бізнес-клієнта. Правільність прийняття управлінчеських рішень всередені компанії.
реферат [12,1 K], добавлен 29.11.2006Теоретичні основи обліку фінансових результатів та їх відображення у звітності. Вплив аудиту на фінансовий результат діяльності підприємства. Загальна методика проведення аудиту звіту про фінансові результати підприємства та її документальне оформлення.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.07.2009Організація і проведення аудиту. Методика здійснення аудита. Особливості формування та зміни статутного капіталу акціонерних товариств. Особливості аудиту діяльності акціонерних товариств та підприємств-емітентів. Аудит акцій, облігацій, векселів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 26.01.2004
