Особливості аудиту в Україні
Передумови та історія виникнення аудиту. Теоретичні засади аудиту в Україні. Мета та завдання аудиторської діяльності. Класифікація аудиторських послуг. Правова основа та забезпечення аудиту. Методика проведення аудиту, його інформаційне забезпечення.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 2,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Тема 10. Планування, стадії та процедури аудиту
1. Планування аудиту
Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки. Першим етапом здійснення аудиторської перевірки є планування. Процес планування досить громіздкий і може займати до 30 % часу, витраченого на перевірку.
Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.
Планування - це вироблення головної стратегії та конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час здійснення кожної конкретної аудиторської процедури.
Відповідно до стандартів аудиту аудиторська перевірка має бути належним чином спланована. Чітке планування необхідне для: розроблення загального плану та програми аудиторської перевірки; виконання і контролю роботи; впевненості, що увага зосереджена на основних аспектах; упевненості, що робота виконана повністю.
Аудитори й аудиторські фірми України під час розроблення плану аудиту та протягом тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми й методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, котрі беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, що здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур із внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану й аудиторські процедури.
Загальний план аудиту
Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.
Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань.
1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта:
? головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;
? найважливіших характеристик підприємницької діяльності;
? підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, що, можливо, мали місце після попереднього аудиту;
? розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.
2. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:
? методології та принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;
? можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;
? знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, котрі можуть бути використані аудитором у тестах оцінювання надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.
3. Визначення ризиків і суттєвості:
? оцінювання аудитором ризику внутрішнього контролю - ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати та виявляти помилки на підприємстві, оцінювання розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, який існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямів аудиту;
? визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;
? імовірність існування суттєвих помилок в обліку, що оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки та знайдені ним раніше помилки;
? визначення складних бухгалтерських операцій, уключаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів тощо).
4. Види, час і повнота процедур:
? існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрями аудиту;
? вплив інформаційних технологій на процес аудиту;
? робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.
5. Координація, керівництво, супроводження й нагляд:
? участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій і відділень головного підприємства);
? участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;
? дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства; підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, ураховуючи їх професійний рівень та стаж роботи.
6. Інші питання:
? можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися у найближчий час;
? умови, котрі повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі спорідненими сторонами.
Аудиторська програма.
У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур мають збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.
У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених із числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи та висновки аудитора з кожного розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.
Протягом усієї тривалості аудиту його загальний план і програма переглядаються та уточнюються аудитором. Він постійно уточнює свої плани, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямів аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, які раніше очікувалися аудитором. Події чи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, оформляються ним документально.
2. Стадії (етапи) аудиту
Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, котрі називаються стадіями.
1. Дослідницька стадія передбачає вивчення:
особливостей підприємства: організації, структури, номенклатури продукції, видів послуги;
перспектив розвитку підприємства;
обліково-аналітичного і контрольного процесу на підприємстві;
загального підходу до проведення аудиту, включаючи можливе використання внутрішнього контролю, проблемних напрямів аудиту;
оцінки ступеня ризику;
попереднього варіанта загального плану і програми аудиторської перевірки, визначених обсягів робіт, конкретних виконавців;
установлення планового рівня суттєвості.
2. Підготовчо-узгоджувальна стадія зосереджується на:
узгодженні із замовником плану перевірки, обсягу робіт, термінів їх проведення, форми представлення результатів аудиту;
узгодженні рівня відповідальності аудиторського підприємства і замовника, визначенні вартості аудиторських послуг;
закріпленні досягнутих домовленостей між аудиторською фірмою та замовником шляхом підписання необхідних документів (договір, програма аудиту тощо);
підготовці необхідної нормативно-правової бази для перевірки.
3. Основна стадія зводиться до такого:
проводиться аудит (виконуються аудиторські послуги);
готується підсумкова аудиторська документація.
Метою цього етапу аудиторської перевірки є одержання достатнього обсягу свідчень для визначення того, чи відображені об'єктивно кінцеві сальдо в бухгалтерському балансі та інші дані в супутній фінансовій звітності. Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежить від результатів двох попередніх етапів.
Існує тісний зв'язок між розумінням системи внутрішнього контролю й оцінкою ризику контролю, а також перевіркою окремих статей балансу та іншої фінансової звітності. Якщо аудитор упевнений, що фінансова звітність представлена достатньо об'єктивно і якщо ця впевненість базується на його розумінні системи внутрішнього контролю, оцінці ризику контролю, тестів контрольних моментів, то можна значно скоротити перевірку господарських операцій по суті.
Існує дві категорії процедур, які використовуються на цій стадії аудиту:
аналітичні процедури;
процедури перевірки окремих елементів балансу.
До аналітичних процедур належать такі, що дають змогу оцінити загальну правдивість господарських операцій і сальдо. Аналітичні процедури доцільно виконати ще до перевірки окремих елементів сальдо. У такому випадку вони можуть допомогти визначити, наскільки детально слід перевіряти баланс. Аналітичні процедури проводяться на основі достовірної фінансової інформації з метою оцінювання фінансового стану, платоспроможності і ліквідності підприємства.
Перевірки оборотів та сальдо за рахунками виконуються, зазвичай, в останню чергу. При деяких перевірках усі вони проводяться після дати складання балансу. Але якщо клієнт хоче опублікувати свою звітність невдовзі (зразу) після дати балансу, то аудитори повинні вдатись до трудомістких перевірок сальдо за окремими рахунками в певні проміжні періоди перед кінцем року. При цьому виникає потреба в додатковій роботі, для того щоб "довести" аудит за проміжні періоди до аудиту балансу на кінець року.
4. На завершальній стадії:
обговорюється додаткова документація, що передається замовнику;
передається аудиторський висновок.
На завершальній стадії аудиторської перевірки сертифікований аудитор повинен перевірити роботу складу групи аудиторів і вирішити, чи достатньо зібрано свідчень, та оцінити результати аудиту. Перевірка особою, яка має широкий досвід або є більш кваліфікованою, здійснюється для виявлення (запобігання) помилок і для оцінювання суджень та висновків. Відповідна перевірка робочих документів - це найважливіший спосіб забезпечити високу якість виконання аудиту, а також незалежності суджень усієї групи аудиторів, котра виконує замовлення на аудит.
Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту) та листа-повідомлення управлінської ланки й аудиторського комітету щодо недоліків структури внутрішнього контролю, виявлених у ході перевірки.
Стадії (етапи) аудиту можна подати схематично.
3. Процедури аудиту
Аудит являє собою сукупність дій аудитора. Вони називаються аудиторськими процедурами.
Щоб скласти висновок про фінансово-майновий стан клієнта, аудитор повинен визначити конкретні цілі проведення аудиту, досягнення яких дасть йому можливість підтвердити або спростувати (виявити неузгодженість) фінансові документи клієнта. Конкретні цілі аудиту можуть бути сформульовані по-різному. Одним із можливих варіантів представлення цілей аудиту може бути такий:
наявність і можливість виявлення викривлень;
повнота відображення інформації;
вчасність відображення інформації;
права і відповідальність;
процеси інтерпретації та її розподіл;
претензійні відносини.
Установивши конкретні цілі аудиту, аудитор прагне одержати докази на користь кожної конкретної мети перевірки чи всупереч їй. Таким чином, аудитор визначає процедури, що дають йому можливість підтвердити конкретні цілі перевірки і підготувати позитивний висновок або виявити неузгодженість фінансових документів.
У загальному вигляді аудиторські процедури можуть бути класифіковані таким чином:
розуміння бізнесу, його організації, галузі, у якій здійснюється діяльність підприємства;
вивчення й аналіз інформації про діяльність підприємства в цілому;
вивчення форм і методів обліку, оцінювання впливу законодавчих змін на стан обліково-аналітичного процесу;
визначення стану об'єкта в натуральному, вартісному вираженні;
контроль процесу відображення деяких операцій в обліку (первинні документи, аналітичні, синтетичні та звітні документи);
розгляд питань минулих років;
огляд звітів керівництва підприємства і проміжних звітів;
аналіз важливих змін в облікових процедурах;
оцінювання праці внутрішніх аудиторів.
Виконання процедур аудиту дає аудитору впевненість у тому, що робота буде виконана в повному обсязі незалежно від розмірів підприємства і виду його діяльності.
Тема 11. Аудиторські докази
1. Поняття аудиторських доказів та їх види
Термін "аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку й звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, котра б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.
При підготовці аудиторських доказів аудитор, як правило, не вивчає всю наявну інформацію, а визначає основні елементи, що характеризують стан об'єкта, який перевіряється. Цим він відрізняється від ревізора. Отримані аудитором дані дозволяють робити висновки про стан об'єкта перевірки з допустимою величиною ризику відносно повноти підтвердження достовірності даних.
Аудиторські докази повинні задовольняти такі вимоги:
1) достатність;
2) доречність;
3) достовірність.
Достатність - це повнота отриманої інформації, котра характеризує зміст чи стан об'єкта аудиту.
На достатність впливають такі фактори:
? знання стану справ і галузі, до якої належить підприємство;
? оцінювання аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку або класу операцій;
? характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінювання ризиків контролю; суттєвість питань, що вивчаються і розглядаються;
? досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок; результати аудиторських процедур, разом із можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок; джерело та надійність наявної інформації;
? переконливість аудиторських свідчень, яка підтверджується достатністю інформації, необхідної для подальшого висновку про стан справ або якість об'єкта господарювання.
Достовірність аудиторських свідчень підтверджують результати, одержані під час документального чи фактичного контролю. Вибір прийомів отримання доказів залежить від специфіки об'єкта аудиту.
Доречність - інформація, яку використовує аудитор, повинна дозволити йому зробити обґрунтований висновок стосовно:
? балансу (чи всі активи та пасиви обліковані, незмінність облікової політики);
? статей обліку фінансових результатів (чи всі доходи і витрати обліковані, правильність підрахунків та розкриття у відповідних статтях).
Надійність - це якість інформації, що забезпечує обґрунтовану відсутність у ній помилок та виправлень, відображає належну інформацію. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.
Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити їх надійність можуть подані нижче узагальнення.
Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.
Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю.
Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що отримані від працівників підприємства.
Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.
Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. За таких обставин аудитор може одержати сумарний розмір довіри вищий, ніж той, що був би отриманий за різними позиціями аудиторських доказів, розглянутих окремо. І навпаки, коли аудиторські докази одержані з одного джерела та не відповідають тим, що отримані з іншого, то аудитор визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї невідповідності.
Класифікація аудиторських доказів:
1) залежно від способу отримання:
прямі докази (первинні) - це об'єктивна і повна характеристика об'єкта, одержана в результаті проведення аудитором незалежних процедур перевірки стану об'єкта контролю;
непрямі докази (вторинні) - це дані внутрішнього контролю, інформація, що надійшла від адміністрації, третіх осіб;
2) за носіями інформації:
документальні;
усні;
3) за доказовим значенням документи, що перевіряються, поділяються на
первинні документи;
облікові записи (регістри);
головна книга;
бухгалтерська звітність;
плани, кошториси, калькуляції;
матеріали перевірок і ревізій;
матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства;
дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю;
неофіційні та допоміжні документи.
2. Джерела аудиторських доказів
Залежно від змісту об'єкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, які дають повну характеристику об'єкта, що досліджується.
Такими джерелами можуть бути:
дані первинних документів, в яких відображається зміст відповідних господарських операцій або первинних звітів, де наведено узагальнені дані про об'єкт контролю за певний період часу;
облікові регістри, в котрих узагальнюється та накопичується інформація з відповідних первинних документів і звітів у розрізі їх економічного змісту;
головна книга - регістр синтетичного обліку, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду та обіг по дебіту й кредиту відповідного рахунку;
фінансова звітність;
плани, кошториси, калькуляції, розпорядчі документи;
матеріали перевірок і ревізій, проведених державними контролюючими органами;
матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, в тому числі за результатами позапланових перевірок та інвентаризацій;
дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю;
письмові та усні свідчення працівників підприємства.
3. Процедури одержання аудиторських доказів
Аудиторські докази отримують у процесі перевірки належним поєднанням тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.
Тести систем контролю - це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури й ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.
Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які виконуються для отримання аудиторських доказів із метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій і залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Аудиторські тести класифікуються за процедурою їх здійснення і розрізняються як ротаційні, глибинні, тести слабких місць, цілеспрямовані, наскрізні.
Ротаційні тести - це порядок, відповідно до якого об'єкти вибираються аудитором за чергою, на принципах ротації.
Глибинні тести - це вибірка операцій, що перевіряються на всіх стадіях облікового процесу.
Тести слабких місць призначені для перевірки конкретного аспекту обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає наявність помилок. При встановленні помилок базу перевірки розширюють.
Спрямовані тести використовують із метою наступного контролю здійснюваних операцій.
Наскрізні тести - це форма поглибленого тесту, котра використовується для вивчення системи в цілому.
При проведенні тестів аудитори не повинні звертати увагу на несуттєві моменти. Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або викривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийняття рішення. Аудитор має самостійно вирішувати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності.
При одержанні аудиторських доказів шляхом упровадження тестів систем контролю аудитор має розглянути достатність та належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю. Аспектами систем обліку та внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:
структура: системи обліку та внутрішнього контролю розроблені таким чином, щоб попереджати або виявляти й виправляти суттєві перекручення;
функціонування: системи існують і ефективно функціонували протягом певного періоду.
Аудитору слід ураховувати зв'язок між витратами на отримання аудиторських доказів і корисністю одержаної інформації. Щоправда, складності та витрати, пов'язані із цим, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для непроведення потрібної аудитору процедури. За наявності серйозних сумнівів щодо суттєвих тверджень звітності аудитору слід спробувати отримати достатні належні аудиторські докази для усунення таких сумнівів. За неможливості одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити позитивний висновок із застереженнями чи негативний висновок.
Процедури отримання аудиторських доказів
Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування й підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.
Перевірка складається з вивчення бухгалтерських реєстрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських реєстрів і документів надає аудиторські докази різного рівня надійності, залежно від їх характеру, джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства.
Перевірка матеріальних активів забезпечує надійні аудиторські докази стосовно їх наявності, але не завжди щодо права власності на них і правильності відображення їх вартості.
Спостереження. Цей процес полягає в спостереженні процесу або процедури, що виконується іншими особами, наприклад спостереження аудитора за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками компанії чи за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з точки зору аудиту.
Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, чи підтверджувальні аудиторські докази.
Підтвердження полягає в одержанні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості шляхом спілкування з боржниками підприємства.
Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, уключаючи підсумкове дослідження відхилень та взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, чи відхиляються від показників, які очікуються.
Тема 12. Аудиторські робочі документи
1. Поняття робочих документів аудитора
Документальне оформлення аудиту вважається однією з найважливіших умов його кваліфікованого проведення.
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує проведення аудиторської перевірки, а саме: записи процедур планування, характеру, строків і масштабу виконаних аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків, складених на основі одержаних аудиторських доказів. У робочих документах повинні міститись відповіді аудитора на всі суттєві питання, з яких необхідно висловити професійне судження та сформулювати аудиторські висновки.
Робочі документи мають забезпечувати документальне підтвердження того, що перевірка була проведена згідно з аудиторськими стандартами, розкривати методи аудиту, обсяг перевірених документів і підтверджувати повноту та якість аудиторського висновку. За даними, що містяться в робочих документах, компетентні спеціалісти можуть визначити відповідність сфери аудиту, а також скласти уявлення про ступінь об'єктивності фінансової звітності.
Вони оцінюють, наскільки достовірні свідчення зібрав аудитор, щоб скласти саме такий аудиторський висновок.
Певні робочі документи є основою для планування аудиту. Якщо аудитор прагне належним чином спланувати аудит поточного періоду, в його поточних документах повинна міститись необхідна інформація. Це, наприклад, інформація про систему внутрішнього контролю, суттєвість економічної інформації, аудиторський ризик, вибіркову перевірку, час на здійснення окремих етапів аудиту, програму аудиту, а також результати аудиторської перевірки за минулий рік.
Робочі документи містять відомості, які використовуються для коректування інформації підприємства-клієнта та підготовки достовірної фінансової звітності і допомагають аудитору прийняти рішення стосовно адекватного виду аудиторського висновку. Крім завдань, безпосередньо пов'язаних зі складанням аудиторського висновку, робочі документи можуть використовуватись також для багатьох інших напрямів роботи: послужити основою для підготовки податкових декларацій, інформації для біржі цінних паперів та інших повідомлень; бути джерелом детальної інформації для офіційних подань аудиторському комітету і керівництву підприємства з різних проблем, якщо такі повідомлення вимагаються аудиторськими стандартами, чи, на думку аудитора, можуть допомогти клієнту поліпшити його роботу, бути навчальним матеріалом для підготовки аудиторського персоналу і допомагати в плануванні та координувати виконання наступних аудиторських перевірок, забезпечити контроль.
Робочі документи мають дати можливість аудитору, який очолює перевірку, й керівництву фірми оцінити роботу як бригади в цілому, так і кожного аудитора зокрема, та визначити, чи не вимагають змін умови проведення перевірки в наступних періодах.
2. Класифікація робочих документів аудитора
Класифікація робочих документів є діючим механізмом, що дає змогу підвищити якість проведеного аудиту і сприяє більш повному задоволенню потреб замовника в обґрунтованій аудиторській інформації.
Наведемо класифікацію аудиторських документів:
1) за часом використання:
довгострокові (більше року);
короткострокові;
2) за способом і джерелом отримання:
від третіх осіб;
від підприємства-клієнта;
складені аудитором;
3) за характером інформації:
правового характеру;
про керівництво та персонал підприємства;
про структуру й організацію підприємства;
про економічні основи діяльності підприємства;
про систему внутрішнього контролю;
про систему бухгалтерського обліку;
аудиторські організаційно - функціональні документи;
документи щодо оцінювання аудиторського ризику;
аудиторські документи з перевірки окремих статей і показників річної звітності;
кореспонденція аудитора;
підсумковий висновок;
пропозиції та рекомендації;
4) за призначенням:
оглядові;
інформативні;
перевірні;
підтверджуючі;
розрахункові;
порівняльні;
аналітичні;
5) за ступенем стандартизації:
стандартизовані;
довільної форми;
6) за формою подання:
графічні;
табличні;
текстові;
комбіновані;
7) за технікою складання:
ручні;
на машинних носіях.
3. Організація робочих документів у межах аудиторської фірми
Документація - це матеріали та робочі документи, підготовлені як аудитором, так і для аудитора, чи одержані і збережені аудитором у зв`язку з аудитом. Робочі документи можуть існувати у вигляді даних, записаних на папері, електронних носіях чи іншими способами.
При складанні робочих документів насамперед необхідно розподілити обов`язки з організації складання та контролю робочих документів. Відповідальність за розроблення й складання кожного з них має бути персоніфікована. Безпосередній виконавець - аудитор має відповідати за якість змісту робочих документів, повноту зібраної інформації, доступність для висновків за результатами аудиту, оскільки саме він збирає інформацію, що характеризує об`єкт перевірки, проводить вибірки та основні аудиторські процедури.
Керівник аудиторської перевірки має відповідати за визначення об`єктів аудиту, обсяг вибірки, а також здійснювати контроль за повнотою даних у робочих документах, які складаються аудиторами та асистентами.
Відповідальність за правильне оформлення поточних і постійних блоків інформації доцільно покласти на співробітника, що контролює встановлені фірмою форми документів.
При формуванні повного блоку робочої документації перевірки необхідно дотримуватись певної послідовності її оформлення: документи підготовчого періоду; документи робочого періоду; документи завершального етапу перевірки.
До документів підготовчого періоду можна віднести:
попереднє листування з клієнтом про проведення аудиторської перевірки; попередні експертизи стану бухгалтерського обліку та звітності; договір про аудит; план перевірки з виділенням об`єктів перевірки, строків виконання й відповідальних виконавців.
До документів робочого періоду належить група документів, що безпосередньо
висвітлюють хід перевірки. Вони мають розкривати використані методи перевірки, підтверджувати обсяг перевіреної інформації, містити перелік помилок і порушень, виявлених аудитором.
До документів завершального періоду слід віднести листи-повідомлення для працівників, довідки про внесення змін у бухгалтерський облік та звітність, аудиторські висновки й аудиторський звіт.
Робочі документи складаються і систематизуються таким чином, щоб відповідати певним обставинам та аудиторським вимогам щодо кожного окремого аудиту. Використання стандартних робочих документів (наприклад, бланків, зразків листів, стандартної організації робочих матеріалів) підвищує ефективність при їх підготовці і використанні. Вони можуть бути застосовані при делегуванні роботи іншим аудиторам, забезпечуючи одночасно засоби з контролю її якості.
Конкретний склад та зміст робочих документів установлюється аудиторською організацією (аудитором), виходячи з характеру проведеної роботи, типу і складу діяльності економічного суб`єкта, стану бухгалтерського обліку економічного суб`єкта, надійності системи внутрішнього контролю економічного суб`єкта, необхідного рівня керівництва та контролю за роботою персоналу аудиторської фірми при виконанні окремих процедур.
У кожному робочому документі має міститись уся інформація, необхідна для того, щоб визначити обсяг виконаної роботи і зробити висновки, посилання на відповідний розділ програми, принцип вибірки, якщо вона використовується, адекватні посилання на відповідні документи підприємства-клієнта.
В усіх документах, які належать до робочої документації, необхідно зазначити такі реквізити:
назва документа;
назва економічного суб`єкта, щодо якого проводиться аудит;
дата виконання аудиторської процедури чи складання документа;
назва позиції, що перевіряється, в річній фінансовій звітності, стосовно якої складається документ;
зміст документа;
особистий підпис особи, котра підготувала документ, і його розшифрування чи умовне позначення такої особи, що легко ідентифікується;
дата перевірки документа та особистий підпис особи, яка перевірила документ, його розшифрування або умовне позначення такої особи, що легко ідентифікується.
Керівник групи повинен перевіряти робочу документацію, складену під час виконання перевірки великого підприємства. Це означає, що за кожним розділом він переглядає робочі документи, перевіряє правильність складання за формою і по суті, підписує їх.
При цьому всі робочі документи мають відповідати загальним вимогам: одноманітність форми при типовому змісті та наявність обов`язкових реквізитів, що забезпечують відповідну юридичну силу документів; персоніфікація виконавця; чіткість і ясність виконаних відомостей; доступність у розумінні; акуратність заповнення; вчасність оформлення; зручність у документообігу; забезпечення схоронності.
Під час роботи на підприємстві, якому аудиторська фірма надає послуги постійно, доцільно складати комплект документів для наступної роботи. Крім того, в постійному архіві доцільно мати документи та інформацію постійного характеру, що використовуватимуться в майбутньому. Архів має підтримуватись на рівні поточного стану. Після кожного випадку виконання аудиторських робіт дані постійного архіву повинні переглядатись і відповідним чином поновлюватись. При підготовці комплекту документів для наступної роботи його необхідно помістити в окрему папку та відповідно позначити. Матеріали, що зберігаються в папці постійного архіву, використовуються керівником групи для підготовки до чергового аудиту.
Постійний архів створюється для:
забезпечення готових посилань на обставини, що повторюються. Цим виключається необхідність пошуку інформації серед старих робочих документів і повторне вивчення широкого кола питань?
уникнення необхідності щорічно готувати нові робочі документи, які залишилися без змін;
збереження даних, що стосуються вивчення тенденцій у роботі підприємства;
документального оформлення виконаної роботи;
підготовки інформації для нових співробітників, щоб допомогти їм ознайомитися з історією діяльності клієнта, здійсненими операціями й ін.
У постійний архів можуть уключатись такі розділи:
1) відомості про підприємство, його історію, види продукції та ринки збуту;
2) юридичні документи: копії чи витяги зі статуту, партнерських угод;
3) копії поточних контрактів;
4) матеріали щодо організації обліку і внутрішнього контролю;
5) фінансова звітність та аудиторські висновки за попередні роки;
6) аналітична інформація;
7) листування.
Отже, єдині вимоги по складанню робочої документації регламентовані нормативами аудиту, але склад, кількість та зміст документації визначається аудитором самостійно.
Тема 13. Аудиторський звіт та аудиторський висновок
1. Поняття аудиторського звіту й висновку
За результатами аудиторської перевірки складаються аудиторський висновок та інша документація, що передається замовнику.
Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.
Основною вимогою до аудиторського висновку є обов'язкова наявність чітко сформульованої думки аудитора щодо фінансових звітів. Процес формування аудиторської думки включає оцінку, розгляд та вивчення обставин, які надають аудитору достатньої впевненості, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень.
Міжнародні стандарти аудиту надають чіткі рекомендації щодо форми і змісту аудиторського висновку. Згідно з МСА 700 "Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення”, аудиторський висновок обов'язково повинен містити такі елементи:
1. Заголовок
2. Адресат
3. Вступний параграф
4. Відповідальність управлінського персоналу за надані звіти
5. Відповідальність аудитора
6. Аудиторська думка
7. Інші питання
8. Інші обов'язки стосовно надання висновку
9. Підпис аудитора
10. Дата аудиторського висновку
11. Адреса аудитора
У Заголовку аудиторського висновку зазначається те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, вказується назва аудиторської фірми або прізвище аудитора-приватного підприємця, повна назва суб'єкта господарської діяльності, що перевірявся, і період перевірки.
Адресат. Висновок незалежного аудитора повинен адресуватись у відповідності до обставин завдання (акціонерам, раді директорів, кредиторам та іншим). Адресат аудиторського висновку визначається у договорі на проведення аудиту.
Вступний параграф. У вступному параграфі вказується повна назва суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого пройшли аудиторську перевірку. У вступному параграфі необхідно вказати назву кожного з фінансових звітів, що перевірялись, зробити посилання на важливі аспекти облікової політики та інші пояснювальні примітки, вказати дату та період, якого стосуються фінансові звіти.
Відповідальність управлінського персоналу за надані звіти. Відповідальність за підготовку і достовірне відображення інформації у фінансових звітах у відповідності до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності покладається на керівництво суб'єкта господарювання (основна та додаткова).
Відповідальність аудитора. У цьому параграфі зазначається опис відповідальності аудитора, робляться посилання на використані міжнародні стандарти аудиту а також дається опис процесу аудиту.
Аудиторська думка. У цьому параграфі зазначається думка аудитора проте, що фінансова звітність справедливо й достовірно (або достовірно у всіх суттєвих аспектах) відображає фінансовий стан підприємства на дату її складання згідно з національними П (С) БО та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Інші питання. Окремі законодавчі чи нормативні акти державних регуляторних органів можуть вимагати від аудитора детального опису питань, що надають додаткове пояснення стосовно відповідальності аудитора під час аудиторської перевірки фінансових звітів або стосовно аудиторського висновку щодо звітів. Такі питання розглядаються у цьому параграфі.
Інші обов'язки стосовно надання висновку. Аудитор може мати додаткові обов'язки щодо надання висновків з інших питань та з виконання додаткових процедур.
Підпис аудитора. Підпис від імені аудиторської фірми ставить керівник, який має сертифікат аудитора.
Дата аудиторського висновку. Вказується дата, на яку аудитор розглянув вплив подій та операцій відомих аудитору, які мали місце до цієї дати.
Адреса аудитора. Зазначається адреса фактичного перебування аудиторської фірми (аудитора). Зазвичай адреса вказується на фірмовому бланку, а вкінці висновку вказується місто, де його складено.
Додаткова підсумкова документація, що передається замовникові, не є обов'язковою і передається замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним або якщо це обумовлено договором.
Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї.
Форму і зміст додаткової документації визначає аудитор самостійно, але дотримуючись таких визначених назв:
"Аудиторський звіт";
"Звіт про проведення аудиту";
"Звіт про результати проведення аудиту";
"Звіт про експрес-огляд";
"Експрес-огляд";
"Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки";
"Лист-інформування клієнта".
Після закінчення аудиту як мінімум один примірник додаткової підсумкової інформації передається замовнику. Така інформація має конфіденційний характер.
2. Структура та зміст аудиторського висновку
Міжнародні стандарти аудиту надають чіткі рекомендації щодо форми і змісту аудиторського висновку. Згідно з МСА 700 "Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення”, аудиторський висновок обов'язково повинен містити такі елементи:
1. Заголовок
2. Адресат
3. Вступний параграф
4. Відповідальність управлінського персоналу за надані звіти
5. Відповідальність аудитора
6. Аудиторська думка
7. Інші питання
8. Інші обов'язки стосовно надання висновку
9. Підпис аудитора
10. Дата аудиторського висновку
11. Адреса аудитора
У Заголовку аудиторського висновку зазначається те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, вказується назва аудиторської фірми або прізвище аудитора-приватного підприємця, повна назва суб'єкта господарської діяльності, що перевірявся, і період перевірки.
Адресат. Висновок незалежного аудитора повинен адресуватись у відповідності до обставин завдання (акціонерам, раді директорів, кредиторам та іншим). Адресат аудиторського висновку визначається у договорі на проведення аудиту.
Вступний параграф. У вступному параграфі вказується повна назва суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого пройшли аудиторську перевірку. У вступному параграфі необхідно вказати назву кожного з фінансових звітів, що перевірялись, зробити посилання на важливі аспекти облікової політики та інші пояснювальні примітки, вказати дату та період, якого стосуються фінансові звіти.
Відповідальність управлінського персоналу за надані звіти. Відповідальність за підготовку і достовірне відображення інформації у фінансових звітах у відповідності до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності покладається на керівництво суб'єкта господарювання (основна та додаткова).
Відповідальність аудитора. У цьому параграфі зазначається опис відповідальності аудитора, робляться посилання на використані міжнародні стандарти аудиту а також дається опис процесу аудиту.
Аудиторська думка. У цьому параграфі зазначається думка аудитора проте, що фінансова звітність справедливо й достовірно (або достовірно у всіх суттєвих аспектах) відображає фінансовий стан підприємства на дату її складання згідно з національними П (С) БО та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Інші питання. Окремі законодавчі чи нормативні акти державних регуляторних органів можуть вимагати від аудитора детального опису питань, що надають додаткове пояснення стосовно відповідальності аудитора під час аудиторської перевірки фінансових звітів або стосовно аудиторського висновку щодо звітів. Такі питання розглядаються у цьому параграфі.
Інші обов'язки стосовно надання висновку. Аудитор може мати додаткові обов'язки щодо надання висновків з інших питань та з виконання додаткових процедур.
Підпис аудитора. Підпис від імені аудиторської фірми ставить керівник, який має сертифікат аудитора.
Дата аудиторського висновку. Вказується дата, на яку аудитор розглянув вплив подій та операцій відомих аудитору, які мали місце до цієї дати.
Адреса аудитора. Зазначається адреса фактичного перебування аудиторської фірми (аудитора). Зазвичай адреса вказується на фірмовому бланку, а вкінці висновку вказується місто, де його складено.
3. Види аудиторських висновків
Висновок може бути:
безумовно позитивним;
умовно позитивним (із застереженнями);
негативним;
аудитор відмовляється від надання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі.
У трьох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.
Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:
аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для досягнення цілей аудиту;
інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;
наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;
фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;
звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;
звітність складена належним чином за затвердженою формою. Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому надано переконливі (обґрунтовані на законодавчому та нормативному рівні) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення і така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.
Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:
непевності, коли він не може сформулювати свою думку;
незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації.
Причини непевності:
обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);
ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.
Причини незгоди:
неприйнятність системи чи способів обліку;
розходження у судженні стосовно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;
незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку й звітності;
невідповідність проведення чи оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.
Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності чи незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.
Наявність нефундаментальних непевностей та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно позитивний (із застереженнями) висновок.
Наявність фундаментальної незгоди є підставою для складання негативного висновку, а фундаментальної непевності - для відмови щодо надання висновку.
В усіх випадках формулювання висновку, який відрізняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини свого судження (непевностей та незгод). Ця інформація повинна бути коротко викладена в окремому розділі висновку, що передує формулюванню висновку або відмові від висновку. У цьому ж параграфі може бути посилання на більш детальне висвітлення зазначених моментів у іншій документації, яка передається клієнтові.
...Подобные документы
Загальна характеристика аудиторської діяльності. Поняття та зміст аудиторської діяльності. Види аудиту і аудиторських послуг. Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 31.12.2008Основні тенденції розвитку аудиту в Україні та світі. Переваги впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності. Заходи щодо покращення та прискорення розвитку вітчизняних аудиторських фірм та аудиту в цілому. Моделі аудиторської діяльності.
презентация [514,3 K], добавлен 09.07.2014Проблеми й перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета і завдання. Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту. Характеристика фінансово-господарської діяльності Знам’янської РСС. Методика проведення аудиту, оформлення результатів.
курсовая работа [582,5 K], добавлен 16.05.2014Організація діяльності аудиторів та аудиторських фірм та інформаційне забезпечення аудиту. Організація і методика проведення аудиту праці та її оплати. Трудова угода. Звіт про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства.
контрольная работа [38,8 K], добавлен 13.08.2008Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.01.2009Суть аудиту, його різновиди та характеристика, завдання та цілі проведення. Предмет та методи вивчення аудиту, його організаційно-правові основи в Україні. Порядок оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Формування аудиторського висновку.
курс лекций [63,2 K], добавлен 14.01.2010Сутність аудиту, його розвиток, мета і завдання. Організаційно-економічні та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Поняття аудиторського ризику. Контрольно-аудиторський процес. Робоча документація аудитора. Оформлення результатів перевірки.
курс лекций [69,4 K], добавлен 21.01.2011Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні. Договір на здійснення аудиту: призначення, головна мета, особливості та приклади оформлення. Аудиторська перевірка бухгалтерської звітності, складання аудиторського висновку.
реферат [242,5 K], добавлен 29.12.2010Поняття та основна мета планування аудиту, визначення критеріїв, від яких залежить його характер. Джерела інформації про галузь економічної діяльності підприємства. Складання загального плану аудиту та аудиторської програми на конкретному підприємстві.
контрольная работа [114,6 K], добавлен 11.11.2010Етапи та стадії проведення аудиторської перевірки. Методика проведення аудиту нарахування і використання заробітної плати у ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Особливості проведення аудиту за умови використання обчислювальної техніки.
курсовая работа [87,8 K], добавлен 19.08.2010Виникнення та сутність маркетингового аудиту. Етапи процесу міжнародного маркетингового аудиту. Стандартні елементи маркетингового аудиту. Побудова списків запитань. Проблеми організації та проведення аудиту міжнародної маркетингової діяльності.
презентация [99,1 K], добавлен 17.05.2014Вплив критеріїв підготовки фінансової звітності на організацію проведення аудиту. Організація контролю якості, розробка нових стандартів. Моделі побудови системи нагляду за професією аудитора. Перспективи розвитку ринку аудиторських послуг в Україні.
контрольная работа [28,8 K], добавлен 24.01.2011Відносини між суб’єктами аудиторської діяльності в процесі надання аудиторських послуг. Поняття "аудит" та "аудиторська діяльність". Нормативно-правові документи та процедура сертифікації аудиторів. Проведення аудиту в умовах комп’ютерного забезпечення.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 13.08.2008Законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту доходів від операційної діяльності. Характеристика діяльності підприємства ТОВ "Золотий колос" та розрахунок його аудиторського ризику. Планування та проведення аудиту доходів від операційної діяльності.
курсовая работа [454,4 K], добавлен 15.01.2011Теоретичні засади організації аудиту фінансових результатів. Методи визначення в бухгалтерському обліку чистого прибутку (збитку) підприємства. Інформаційне забезпечення аудиту фінансових результатів на ТОВ "Вікторія". Мета перевірки фінансової звітності.
курсовая работа [110,0 K], добавлен 03.10.2014Теоретичні засади аудиту у комерційному банку. Технологія проведення аудиторської перевірки (служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) (на прикладі банку "ВЕСНА").
дипломная работа [83,5 K], добавлен 08.11.2002Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основного виробництва. Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікової політики. Аналіз показників фінансового стану підприємства. Джерела інформації для проведення аудиту.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 26.03.2013Загальний план аудиту. Аудиторська програма. Стадії і процедури аудиту. Узагальнення результатів аудиту. Можливість відкликання аудиторськоro висновку. Інформація про бізнес-клієнта. Правільність прийняття управлінчеських рішень всередені компанії.
реферат [12,1 K], добавлен 29.11.2006Теоретичні основи обліку фінансових результатів та їх відображення у звітності. Вплив аудиту на фінансовий результат діяльності підприємства. Загальна методика проведення аудиту звіту про фінансові результати підприємства та її документальне оформлення.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.07.2009Організація і проведення аудиту. Методика здійснення аудита. Особливості формування та зміни статутного капіталу акціонерних товариств. Особливості аудиту діяльності акціонерних товариств та підприємств-емітентів. Аудит акцій, облігацій, векселів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 26.01.2004
