Облік у зарубіжних країнах

4. Назву рахунку, що дебетується, вказують відразу після дати із самого початку рядка в колонці “Назви рахунків і пояснення”.

5. Назву кредитованого рахунку розміщують під назвою дебетованого рахунку із зміщенням вправо.

6. Коротке пояснення починається на наступному після кредитованого рахунка рядку. В ньому має бути посилання на первинний документ.

7. Після кожної операції повинен залишатись вільний рядок. Його наявність виділяє в окремий блок кожну операцію і полегшує читання Журналу.

Запис у Журналі -- це спосіб аналізу, реєстрації та зберігання інформації про господарські операції, що відбулися на підприємстві.

Деякі невеликі підприємства можуть складати баланс на кінець кожного дня. Наприклад, об'єктом обліку є власне діло.

Компанія “XPANDA”, одноосібним власником якої є пан Petroff, розпочала свою діяльність 2 січня 200Х року, коли пан Petroff відкрив рахунок у відділенні банку ASBA і вніс на рахунок кошти в сумі $20,000.

Для дотримання принципу облікової одиниці та формули балансу, компанія “XPANDA”, на кінець дня 2 січня має капітал $20,000. Оскільки та сама сума відображена в обох частинах балансу, то можна говорити про виконання й іншого принципу -- принципу подвійного відображення.

Інформація в балансі повинна відображатись у хронологічній послідовності.

Події, що знаходять своє відображення в бухгалтерських записах, називаються “трансакція”.

Кожна трансакція викликає зміни на двох рахунках, навіть якщо ці рахунки знаходяться на одній і тій же стороні балансу.

Розглянемо, як вплинуть окремі операції, що відбулися в січні, на баланс компанії “XPANDA”:

— 3 січня компанія “XPANDA” взяла в банку позику на $15,000 і видала в якості зобов'язання вексель;

— 4 січня за готівку придбано товарно-матеріальні запаси на суму $3000;

— 10 січня компанія “XPANDA” реалізувала продукцію за $500, собівартість якої $300;

— 12 січня компанія придбала товарно-матеріальні запаси на суму $20,000 і зобов'язалась розрахуватись в постачальником протягом 30 днів;

— 20 січня реалізовано продукцію вартістю $10,000 за $18,000. Покупець дав обіцянку розрахуватися протягом 30 днів;

— 25 січня компанія придбала дві однакові ділянки землі, сплативши за них $16,000;

— 30 січня пан Petroff отримав пропозицію продати компанію за $80,000, незважаючи на те, що капітал кампанії складав на той момент лише

$63,200, тобто в результаті такої пропозиції компанія “XPANDA” має репутацію (гудвіл), що оцінюється в $16,800.

Здійснюючи трансакцію, пан Petroff мав би такі зміни в балансі своєї компанії:

Компанія “XPANDA” Баланс на 2 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти	$20,000	Капітал пана Petroffa	$20,000
Разом	$20,000	Разом	$20,000

3 січня компанія “XPANDA” взяла в банку позику на $15000 і видала в якості зобов'язання вексель;

Грошові кошти	15,000
Вексель виданий	15,000
Вексель виданий	15,000.

Компанія “XPANDA” Баланс на 3 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти	$35,000	Вексель виданий Капітал пана Petroffa	$15,000 20,000
Разом	$35,000	Разом	$35,000

4 січня за готівку придбано товарно-матеріальні запаси на суму $3000; Товарно-матеріальні запаси 3,000

Грошові кошти 3,000

Компанія “XPANDA” Баланс на 4 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти Товарно-матеріальні запаси	$32,000 3000	Вексель виданий Капітал пана Petroffa	$15,000 20,000
Разом	$35,000	Разом	$35,000

10 січня компанія “XPANDA” реалізувала продукцію за $500, собівартість якої $300;

Грошові кошти	500
Товарно-матеріальні запаси	300
Нерозподілений прибуток	200

Компанія “XPANDA” Баланс на 10 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти Товарно-матеріальні запаси	$32,500 2,700	Вексель виданий Капітал пана Petroffa Нерозподілений прибуток	$15,000 20,000 200
Разом	$35,200	Разом	$35,200

12 січня компанія придбала товарно-матеріальні запаси на суму

$20,000 і зобов'язалась розрахуватись з постачальником протягом 30 днів; Товарно-матеріальні запаси 20,000

Рахунки до сплати 20,000.

Компанія “XPANDA” Баланс на 12 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти Товарно-матеріальні запаси	$32,500 22,700	Вексель виданий Рахунки до сплати Капітал пана Petroffa Нерозподілений прибуток	$15,000 20,000 20,000 200
Разом	$55,200	Разом	$55,200

20 січня реалізовано продукцію вартістю $ 10,000 за $18,000. Покупець дав обіцянку розрахуватися протягом 30 днів;

Рахунки до отримання	18,000
Товарно-матеріальні запаси	10,000
Нерозподілений прибуток	8,000.



Компанія “XPANDA” Баланс на 20 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти Рахунки до отримання Товарно-матеріальні запаси	$32,500 18,000 12,700	Вексель виданий Рахунки до сплати Капітал пана Petroffa Нерозподілений прибуток	$15,000 20,000 20,000 8,200
Разом	$63,200	Разом	$63,200

25 січня компанія придбала дві однакові ділянки землі, сплативши за них $16000;

Земельна ділянка 16,000

Грошові кошти 16,000

Компанія “XPANDA” Баланс на 25 січня 200Х р.

Активи	Сума	Зобов'язання, капітал	Сума
Грошові кошти Рахунки до отримання Товарно-матеріальні запаси Земельна ділянка	$16,500 18,000 12,700 16,000	Вексель виданий Рахунки до сплати Капітал пана Petroffa Нерозподілений прибуток	$15,000 20,000 20,000 8,200
Разом	$63,200	Разом	$63,200

30 січня пан Petroff отримав пропозицію продати компанію за $80,000, незважаючи на те, що капітал компанії складав на той момент лише $63,200, тобто в результаті такої пропозиції компанія “XPANDA” має репутацію (гудвіл), що оцінюється в $16,800.

Дана подія ніяк не буде відображена в балансі компанії “XPANDA”, оскільки власник компанії пан Petroff пропозицію відхилив, і по суті господарська операція не відбулася.

Як видно, результати трансакцій відображаються в балансі компанії, при цьому зміни стосуються активів компанії, її зобов'язань та капіталу. Капітал компанії змінювався в результаті її господарської діяльності, тобто фірма отримувала прибуток.

Після запису всіх поточних господарських операцій з журналу реєстрації бухгалтер складає робочу таблицю, яка включає пробний баланс, регулятиви, відрегульований баланс, номінальний рахунок прибутків, балансовий звіт і пробний баланс на останній день звітного періоду.

Пробний баланс -- це перелік усіх окремих рахунків Головної книги і, відповідно, це всі підсумкові сальдо цих рахунків. Пробний баланс використовується для перевірки рівняння записів на рахунках. Він відображає всі ділові операції компанії за звітний період.

До повного циклу обробки облікової інформації входять відповідні фази:

Отримання прибутку є головною метою створення підприємства, отже його власник повинен знати реальний фінансовий результат від підприємницької діяльності. Ця інформація необхідна для розробки обґрунтованих планів на майбутнє, одержання кредитів, визначення сум податків. Дані про прибуток компанії цікавлять також користувачів фінансової звітності -- інвесторів, постачальників, акціонерів.

В бухгалтерському обліку точне визначення прибутку має важливіше значення, ніж фактична вартість матеріальних запасів.

Збільшення нерозподіленого прибутку в результаті діяльності компанії називається доходом, відповідно зменшення нерозподіленого прибутку має назву витрати.

Збільшення доходів фірми відображається на кредиті рахунків “Доходи”. Накопичення витрат показується на дебеті рахунків “Витрати”.

Відомості про розмір прибутку та способи його отримання відображають у Звіті про прибутки та збитки, який є не менш важливим звітом, ніж бухгалтерський баланс.

Звіт про прибутки та збитки містить інформацію про доходи та витрати підприємства, різниця між якими є прибутком або збитком компанії.

Нерозподілений прибуток показує суму, що залишається в розпорядженні компанії.

Основні положення для запам'ятовування:

— Кожна трансакція зачіпає дві статті балансу.

— Балансова формула А = З + К не повинна при цьому порушуватись.

— Події, що не впливають на показники балансу, не є трансакціями.

— Деякі операції одночасно впливають на розмір засобів підприємства та його капіталу або засобів та зобов'язань, при цьому зберігається основна балансова формула.

— Доходи є збільшенням капіталу в результаті діяльності підприємства за певний період, витрати -- зменшення капіталу.

— Прибуток за певний період -- це різниця між доходами та витратами за цей же період.

— Трансакція спочатку записується в журнал, а вже потім суми переносяться на рахунки бухгалтерської книги.

— Рахунки доходів та витрат є номінальними. В кінці кожного звітного періоду їх закривають і виводять залишок -- нерозподілений прибуток.

ТЕМА 4. ГРОШОВІ КОШТИ ТА РАХУНКИ ДО ОТРИМАННЯ

Мета завдання

Засвоїти:

— грошові кошти та їх еквіваленти;

— систему внутрішнього контролю за рухом грошових коштів;

— оцінку та облік поточних інвестицій;

— визнання та оцінку дебіторської заборгованості;

— оцінку сумнівних боргів.

Відповідно до МСБО активи -- це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Актив визнається у балансі, коли імовірним є надходження майбутніх економічних вигід на підприємство й актив має собівартість або вартість, яку можна достовірно виміряти. Активи можна класифікувати на довгострокові та поточні.

Відповідно МСБО 1 “Подання фінансових звітів” актив слід класифікувати як поточний актив, якщо він: як очікується, буде реалізований або утримуваний для продажу чи споживання у звичайному ході операційного циклу підприємства; утримується в основному з метою продажу або протягом короткострокового періоду та, за очікуванням, буде реалізований протягом дванадцяти місяців з дати балансу або є грошовими коштами чи активом, еквівалентним грошовим коштам, не обмеженим у їхньому використанні.

Серед інших до поточних активів належать грошові кошти, короткострокові інвестиції, рахунки та векселі до отримання.

Достовірне розкриття і класифікація грошових коштів та їх еквівалентів необхідні для оцінки ліквідності компанії.

Грошові потоки коштів та їх еквівалентів

Грошові кошти складаються з готівки в касі й депозитів до запитання.

Еквіваленти грошових коштів -- це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.

Грошові потоки -- надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Рух грошових коштів відбувається внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Потоки грошових коштів не включають рух між статтями, що відповідають грошовим коштам та їх еквівалентам.

Як правило, розрахунки з партнерами компанія здійснює безготівковим шляхом, але суму до $500 може мати в касі підприємства готівкою, яка використовується для здійснення дрібних платежів, у Великобританії ці кошти називають “фонд дрібної готівки”, їх отримують у касу з банку по чеку. Операції з дрібною готівкою оформляють бухгалтерськими проведеннями:

Компанія FORTUNE отримала в касу по чеку 12 травня 200Х р. $400. В кінці місяця залишок готівки зменшився до $70. Для підтвердження використання “фонду дрібної готівки” надані відповідні документи: квитанція за ремонт копіювальної техніки на суму $120, квитанція відділення зв'язку про відправку кореспонденції на суму $140 та чек магазину на суму

$70 за придбані сувеніри для іноземної делегації. 31 травня 200Х р. фонд дрібної готівки поповнено до $400.

Фонд дрібної готівки 400

Грошові кошти 400

Адміністративні витрати 330

Фонд дрібної готівки 330

Фонд дрібної готівки 330

Грошові кошти 330

Записи достовірного відображення витрат і касового залишку реєструються і періодично підлягають перевірці бухгалтером, чим підкреслюється важливість контролю за збереженням та використанням грошових коштів. Коли каса поповнюється, витрачається або закривається, здійснюють запис на рахунках готівкових коштів та фонду дрібних сум.

У балансі сума дрібної готівки додається до інших залишків грошових коштів.

Кожна бухгалтерська операція реєструється у момент її здійснення в так званих “книгах первинної реєстрації”, до яких належить і касова книга.

Для здійснення контролю за рухом грошових коштів прийнято вести касову книгу такої форми, де одночасно здійснюється аналітичний облік операцій за готівку та через банк.

Компанія FORTUNE. Касова книга за жовтень 200Х р.

Дт Кт

Дата	Зміст запису	F	Каса	Банк	Дата	Зміст запису	V	Каса	Банк
200Х	Сальдо	п/п	30	800	200Х	В касу
10.10	3 банку				10.10	по чеку
	по чеку					№251052	к		90
	№251052	к	90			Рахунки до
	Рахунки до					сплати
	отримання	жр		360		Виплата
	Надходжен-					по чеку	жз		4450
	ня платежів					№200175
	від фірми					Борг ком-
	Argo чек					панії KORN
	№781120

В колонці Folio вказується джерело інформації,

де: п/п -- після переносу;

жр -- журнал реалізації; жз -- журнал закупок;

к -- контра-статті, які пов'язані між собою подвійним записом у касовій книзі і не відображаються в інших регістрах.

За кордоном широко практикується система знижок, яка теж повинна знайти своє відображення в обліку.

В касовій книзі реєструються тільки фактично отримані кошти, тому для урахування наданих знижок інколи ведуть касову книгу з трьома сумовими колонками, де реєструється як надані, так і отримані знижки.

Знижки надаються з метою стимулювання прискорення розрахунків і діють, як правило, протягом місяця з дати розрахунків та визначаються у відсотках.

Підприємство має право відкривати в банку декілька рахунків. Відкривають їх зазвичай двох видів: поточні й депозитні.

На поточних рахунках акумулюються кошти, які використовує підприємство для розрахунків із своїми кредиторами та на які надходять кошти від різних дебіторів.

Банк може вимагати від фірми зберігати на рахунку певну суму коштів (компенсаційний залишок). Наявність такої суми впливає на діяльність компанії: вона не має такої ліквідності, як усі інші грошові активи, та зберігається на рахунку як забезпечення кредитного договору. Комісія з цінних паперів вимагає, щоб дані про компенсаційний залишок були представлені у примітках до фінансової звітності.

Кожний місяць банк надсилає власнику рахунка банківський звіт, в якому відображено:

— кожне надходження коштів на рахунок;

— кожний погашений чек вкладника;

— підсумкову суму на рахунку за звітний період.

У цьому звіті відображено плату за банківські послуги, до нього додаються всі первинні документи, на підставі яких були проведені розрахункові операції.

Для кожного банківського рахунка в Головній книзі відкривається окрема сторінка, і як тільки фірма отримує банківський звіт проводиться банківська звірка.

Нормальне явище коли не збігається сальдо у банківському звіті і Головній книзі. Причини такої ситуації у наступному:

— можуть бути виписані чеки і відображені власником рахунка, але ще не погашені банком;

— депозити в дорозі -- гроші направлені власником, але ще не оприбутковані банком;

— витрати на банківське обслуговування можуть бути відображені в Головній книзі тільки після отримання банківського звіту.

Для зручності проведення банківської звірки її форма надрукована на звороті банківського звіту. Після проведення звірки та врахування виявлених помилок узгоджена сума буде відображена у фінансовій звітності.

Маючи вільні кошти, компанія може відкрити депозитний рахунок, надати кредит банку під відсотки на певний строк; може здійснити інвестування, придбавши ринкові цінні папери.

Інвестиція, як визначено МСБО 25 “Облік інвестицій”, -- це актив, утримуваний підприємством з метою приросту капіталу через розподіл доходу (відсотків, дивідендів, роялті та ренти) для збільшення вартості капіталу або інших вигод для підприємства-інвестора.

Вкладення, зроблені однією компанією в акції чи облігації іншої компанії, можуть бути короткостроковими чи довгостроковими.

Поточна інвестиція -- інвестиція, що легко реалізується за своїм характером та призначається для утримання протягом тільки одного року.

Придбавши акції, покупець стає співвласником цієї компанії і на підставі цього отримує дивіденди.

Придбавши облігації, покупець стає кредитором компанії-емітента і за вкладання коштів у розвиток іншого підприємства отримує доход у вигляді процентів.

Придбавши депозитний сертифікат, фірма інвестує банк і заробляє на цьому прибуток, який залежить від терміну та суми інвестицій.

Придбання акцій та облігацій можна розглядати як довгострокові інвестиції, але головна відмінність полягає у ставленні до них інвестора -- на який час він бажає володіти цими паперами.

Щоб інвестиції можна було класифікувати як короткострокові, вони повинні відповідати двом вимогам:

— вільно обертатися на ринку;

— мати короткостроковий період дієздатності.

Вільно обертатися на ринку означає, що цінні папери в будь-який час можуть бути перетворені на гроші або обмінені на щось інше, що у свою чергу може вільно перетворитися на гроші.

Інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід відображати в балансі:

— або за ринковою вартістю;

— або нижчою з двох оцінок -- за собівартістю чи ринковою вартістю. Короткострокові інвестиції, відповідно до принципу собівартості, первісно відображаються в обліку за вартістю придбання, яка включає у себе

ринкову ціну плюс усі витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів.

Наприклад, придбання 1000 акцій компанії VERBATIM за $45,000 слід відобразити в обліку таким чином :

Короткострокові інвестиції (1000 ? $45) 45,000.

Грошові кошти 45,000.

Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується. Якщо 31.12.200Х р. акції компанії VERBATIM котирувались на біржі по $48, в балансі компанії, що здійснила короткострокові вкладення першого травня, вони будуть відображені в сумі $45,000.

При отриманні доходу у вигляді дивідендів господарська операція відображається наступним чином:

Грошові кошти (1000 ? $0,50) 500.

Доход від короткострокових інвестицій 500.

Припустимо, що на кінець року акції компанії VERBATIM котируються на фондовому ринку по $40, що менше, ніж вартість їх придбання, згідно з правилом нижчої вартості, в обліку повинен бути відображений нереалізований збиток у сумі $5,000.

Нереалізовані збитки по

короткострокових інвестиціях 5,000.

Короткострокові інвестиції 5,000.

Зменшення вартості короткострокових інвестицій повинно знайти своє відображення у фінансовій звітності компанії.

Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від реалізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати.

Фірма може володіти акціями декількох компаній і тоді вони розглядаються як інвестиційний портфель акцій. Коли поточна ринкова вартість цих акцій стає нижчою, ніж вартість придбання, падіння вартості акцій відображається в обліку як позареалізаційні збитки.

Компанія FORTUNE

Оцінка портфеля акцій станом на 31.12.200Х р.

Ринкові цінні папери	Вартість придбання акцій	Поточна ринкова вартість
Акції компанії PIRAMIDA	$56 000	$57 000
Акції компанії ARDO	117 000	124 000
Акції компанії ATLANT	80 000	55 000
Вартість інвестиційного портфеля	$253 000	$236 000

За правилом нижчої оцінки короткострокові інвестиції необхідно зменшити на суму $17000, здійснюючи запис:

Нереалізовані збитки по

короткострокових інвестиціях 17,000.

Зменшення поточної ринкової вартості

короткострокових фінансових інвестицій 17,000.

Володіючи, наприклад, казначейськими векселями чи векселями інших компаній, фірма розглядає їх як портфель боргових зобов'язань.

До фінансових вкладень в боргові зобов'язання правило нижчої вартості не застосовується, вони облічуються по вартості їх придбання.

Важливою частиною ліквідних активів є дебіторська заборгованість. Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість може існувати у вигляді короткострокової чи довгострокової.

Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

Грошові знижки застосовуються з метою збільшення обсягів реалізації та стимулювання покупців до оперативних розрахунків, а також зменшення сумнівних боргів. Визнається дебіторська заборгованість разом із визнанням доходу.

Торговельна заборгованість виникає в ході звичайної операційної діяльності фірми, яка полягає у продажу товарів чи послуг у кредит.

Торговельна дебіторська заборгованість включає в себе рахунки до отримання і векселі, отримані по торговій діяльності компанії.

Продаючи товар у кредит, фірма не розраховує на те, що дебіторська заборгованість буде безнадійною, і може пройти рік, перш ніж борг буде визнаний безнадійним. Наявність безнадійного боргу призводить до втрати частини виручки від продажу і вимагає зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках та відповідного зменшення прибутку компанії. Витрати по такій дебіторській заборгованості компанії прогнозують, і в кінці облікового періоду відображають на рахунку “Витрати на сумнівні борги”.

Принцип відповідності вимагає, щоб збитки від сумнівної дебіторської заборгованості були визнані у тому звітному періоді, коли відбувся продаж.

Для дотримання принципу погодженості, із метою оцінки витрат на сумнівну заборгованість, застосовується метод резервів на сумнівну заборгованість.

Резерв сумнівних боргів є контррахунком до рахунків до отримання, він регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

Створення такого резерву в бухгалтерському обліку відображається записом:

Витрати на сумнівні борги 5,000

Резерв сумнівних боргів 5,000.

Списання безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного резерву і не скорочує загальну вартість активів. Списання безнадійного боргу здійснюється в тому випадку коли компанія вирішила, що сподіватися на отримання певної суми боргу вже марно.

Методи оцінки витрат на сумнівні борги

Наприклад, якщо компанія FOX LTD визнана банкрутом, то компанія, яка була для неї кредитором, суму боргу визнає безнадійною:

Резерв сумнівних боргів 2,500

Рахунки до отримання (FOX LTD) 2,500.

Для створення резерву сумнівних боргів у закордонних компаніях використовують два методи:

— метод відсотка від чистої реалізації у кредит;

— метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати.

Перший з них базується на припущенні, що частина виручки не буде отримана. Втрати від сумнівної заборгованості визначаються шляхом множення виручки від реалізації на визначений відсоток, який обчислюється за даними попередніх років.

Наприклад, компанія FLORA, аналізуючи втрати від сумнівних боргів, мала результати:

Керівництво компанії очікує, що сумнівні борги не перевищать 1,72% від обсягу реалізації, і, сподіваючись на дебіторську заборгованість у сумі

$900,000, збільшить у наступному році витрати на резерв сумнівних боргів: Витрати на сумнівні борги 15,480

Резерв сумнівних боргів 15,480.

Метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати базується на сумі чистої дебіторської заборгованості, яка відображена в балансі. За допомогою цього методу розраховується кінцеве сальдо резерву сумнівних боргів, яке необхідне для визначення чистої вартості дебіторської заборгованості.

Компанія FLORA

Дані про стан дебіторської заборгованості за ХХХ1-ХХХ3 р.

Рік	Реалізація	Втрати від сумнівних боргів	Відсоток
ХХХ1	$620,000	12,150	1,96
ХХХ2	780,000	12,250	1,57
ХХХ3	860,000	14,530	1,69
Разом	$2260,000	38930	1,72

Обидва методи резервів на сумнівну заборгованість можуть використовуватись одночасно.

Кредитовий залишок рахунку “Резерв сумнівних боргів” показує загальну суму рахунків до отримання, по яких не будуть отримані платежі.

З метою попередження безнадійної заборгованості компанія може запровадити розрахунки векселем.

Вексель -- безумовне зобов'язання, складене у письмовій формі, сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.

Векселедавець -- відображає в обліку “векселі до сплати”, а векселеодержувач -- як “векселі отримані”.

Загальна сума векселя -- це сума, яку необхідно сплатити при погашенні векселя. Вона складається з основної, на яку нараховуються відсотки, та відсотків, які становлять плату за використання векселедавцем основної суми на протязі дії векселя.

Компанія FLORA отримала від покупця вексель на суму $50,000, який виписаний під 12% річних строком на 60 днів, за придбані покупцем товари. В день отримання векселя компанія FLORA здійснить бухгалтерський запис:

Вексель до отримання 50,000.

Рахунки до отримання 50,000.

Після погашення векселя бухгалтерський запис матиме вигляд:

$50,000 · 12% · 60 : 360 = $1,000.

Грошові кошти	51,000
Векселі отримані	50,000
Доходи по відсотках	1,000.

При розрахунках векселем крім простого векселя (соло) використовується переказний вексель (тратта). Отримавши вексель, векселеодержувач (трасант) може виписати його іншій особі шляхом індосаменту -- переказного розпорядження.

Дисконтування -- (продаж) отриманого векселя дає змогу векселедержателю відразу отримати гроші та утворює кредиторську заборгованість перед банком. Дисконтом є різниця між сумою отриманих грошових коштів та вартістю векселя до настання терміну погашення.

Інформація про рахунки до отримання та векселі до отримання відображається у балансі підприємства у складі активів.

Основні положення для запам'ятовування:

— Готівка, яка використовується для здійснення дрібних платежів, може називатися “фонд дрібних сум”.

— Знижки надаються з метою стимулювання прискорення розрахунків і визначаються у відсотках.

— Кожен місяць банк надсилає власнику рахунка банківський звіт, за яким проводиться банківська звірка.

— Компанія може відкрити депозитний рахунок, здійснити інвестування, придбавши ринкові цінні папери.

— Короткострокові інвестиції повинні відповідати двом вимогам: вільно обертатися на ринку та мати короткостроковий період дієздатності.

— Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується.

— Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

— Резерв сумнівних боргів регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

— Вексель -- безумовне зобов'язання складене у письмовій формі, сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.

— Загальна сума векселя -- це сума, яку необхідно сплатити при погашенні векселя



ТЕМА 5. ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНІ ЗАПАСИ. СОБІВАРТІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Мета завдання

Засвоїти:

— системи обліку товарно-матеріальних запасів;

— методи оцінки запасів підприємства;

— як розраховується собівартість реалізованої продукції.

Запаси товарно-матеріальних цінностей має кожна компанія, незалежно від сфери її діяльності. У Балансі вони відображаються однією статтею -- “Запаси”.

Товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) вміщують у собі значну частину активів підприємства, призначених для здійснення основної діяльності. Вони також є основним джерелом доходу і відіграють важливу роль в утворенні прибутку. У зв'язку з цим методи оцінки й обліку товарно-матеріальних запасів суттєво впливають на Баланс і Звіт про прибутки та збитки, а також мають важливе значення для аналізу фінансового стану фірми та результатів проведених нею операцій.

Запаси -- це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності; б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

До складу товарно-матеріальних запасів включаються матеріальні активи, призначені для продажу чи виробництва товарів та послуг. Оскільки протягом одного року вони перетворюються на готівку, запаси належать до поточних активів.

Для торговельної компанії продаж товарів є основним джерелом доходу. Товарні запаси оптової та роздрібної торгівлі складаються з товарів, які закуповуються у готовому вигляді і продаються без додаткової обробки чи переробки.

Виробнича компанія перетворює сировину на готові вироби, тому у виробничому бізнесі існують такі типи запасів: сировина й матеріали, незавершене виробництво і кінцевий товар -- готова продукція.

У зарубіжних компаніях рахунок “Запаси” ділять на декілька рахунків другого порядку, кожен з яких призначений для обліку певного виду товарно-матеріальних цінностей.

Для складання Звіту про прибутки та збитки важливо знати суму доходів та витрат підприємства. Для деяких компаній собівартість реалізованої продукції є найбільшим компонентом витрат.

Собівартість реалізованої продукції -- це собівартість продукції, доходи від реалізації якої отримані протягом звітного періоду. Таке співвідношення може служити ілюстрацією принципу відповідності або погодженості. Визначення вартості залишків ТМЗ на кінець облікового періоду має прямий вплив як на баланс так і на величину звітного доходу, тобто на звіт про прибутки та збитки.

Слід зазначити, що оцінка вартості залишків запасів впливає на величину звітного доходу не тільки даного облікового періоду, а й на величину звітного доходу наступного облікового періоду.

При складанні фінансової звітності особливу увагу звертають на правильну оцінку залишків запасів, бо завищення вартості залишків ТМЗ на кінець облікового періоду зменшує собівартість реалізованої продукції, що, у свою чергу збільшує звітний доход до оподаткування, а зменшення вартості запасів веде до зменшення доходу до оподаткування.

До складу елементів ТМЗ належать: товари, готова продукція, сировина, незавершене виробництво. Коли проводиться інвентаризація запасів, то до складу їх включаються всі товари, сировина та матеріали, які належать підприємству, незалежно від того, де вони знаходяться.

Вартість залишків запасів на кінець облікового періоду та собівартість реалізованої продукції визначають за двома системами:

— періодичною системою обліку;

— постійною системою обліку.

Періодична й постійна системи -- це два різних підходи до порядку застосування методів оцінки вартості товарних запасів та собівартості реалізованої продукції.

Відмінність між періодичною та постійною системами така:

— постійна система вимагає більших зусиль праці, бо вона вимагає ведення відповідних облікових записів щодо кожного виду товарів або продукції на щоденній основі;

— відрізняється контроль товарно-матеріальних запасів, як от:

— при застосуванні періодичної системи на закінчення облікового періоду обов'язково проводиться інвентаризація ТМЗ, при постійній системі така інвентаризація не обов'язкова;

— при застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків ТМЗ та собівартості реалізованої продукції проводиться в кінці облікового періоду, а при постійній -- оцінка ведеться протягом усього облікового періоду.

Більшість підприємств із метою забезпечення керівництва підприємства інформацією про поточний стан ТМЗ та собівартість реалізованої продукції -- завдяки розвитку комп'ютерної техніки, перейшли на постійну систему обліку.

Згідно з періодичною системою обліку ТМЗ собівартість реалізованої продукції визначається як залишкова величина за формулою

ПС + П - КС = СРП, (3)

де ПС -- початкове сальдо на рахунках запасів; П -- придбання протягом облікового періоду;

КС -- кінцеве сальдо за даними інвентаризації; СРП -- собівартість реалізованої продукції.

При визначенні кінцевого сальдо за постійною системою проведення інвентаризації не обов'язкове, бо вона забезпечує даними про стан ТМЗ на кожен день облікового періоду по кожному елементу ТМЗ.

ПС + П - СРП = КС. (4)

Запаси товарно-матеріальних цінностей, відповідно до принципу собі-вартості, мають обліковуватись за їх первісною (історичною) вартістю на момент придбання. Ця вартість становить ціну, сплачену за товарно-матеріальні цінності, і визначається як сума витрат, які прямо або не прямо мали місце у зв'язку з придбанням запасів, доведенням їх до поточного стану та доставкою до місця перебування.

Більшість компаній за вартість придбаних товарів приймають лише їх чисту вартість (тобто ціну, сплачену за рахунками). Разом із тим це правило не дає відповіді на питання: як визначити вартість запасів на кінець періоду, а також собівартість реалізованих товарів за умови придбання цих запасів за різними цінами. Оскільки ціна на товари змінюється протягом періоду, виникає проблема оцінки кінцевих запасів і собівартості їх реалізації.

МСБО 2 “Товарно-матеріальні запаси” допускає використання таких методів визначення вартості товарно-матеріальних запасів:

1) метод суцільної ідентифікації (specific identification method);

2) метод середньої вартості ( average cost method);

3) метод списання перших надходжень -- Fifo (first-in-first-out);

4) метод списання останніх надходжень -- Lifo (last-in-first-out).

Метод ідентифікації вимагає спеціального кодування кожної партії придбаних запасів і їх окремого зберігання. Вартість реалізованих запасів, а також їх залишок на кінець періоду визначається за цінами конкретних партій, тобто за їх фактичними цінами. Але він не набув широкого розповсюдження через незручності, пов'язані з:

— необхідністю мати достатні складські площі для окремого зберігання кожної партії;

— обтяжливістю прослідковування руху конкретних товарних одиниць за умови наявності великої кількості різноманітних товарів та частої зміни цін на них.

Однак, метод суцільної ідентифікації виправдовує себе при організації обліку коштовних товарів, вартість окремих одиниць яких суттєво відрізняється від інших. Його застосування є логічним вибором для обліку нерухомості, автомобілів, дорогоцінностей -- тобто товарів із високою ціною та в малій кількості.

Метод середньої вартості. Середня вартість визначається діленням загальної вартості товарів для продажу на кількість одиниць товарів для продажу.

Метод середньої вартості використовується дуже широко. Він простий у використанні і систематичний, однак він не відображає динаміки цін протягом звітного періоду та їх тенденції.

При застосуванні методу середньої вартості слід пам'ятати, що середня ціна розраховується кожного разу, коли на склад надходить нова партія товару. При вибутті товарів ціна визначається як середньозважена при вибутті.

Метод Fifo широко відомий і розповсюджений у міжнародній практиці. Він базується на припущенні, що запаси реалізуються у тій послідовності, що й набуваються: придбані першими, першими і продаються.

При використанні методу Fifo у Звіті про прибутки та збитки собівартість реалізованих товарів відображає вартість початкових залишків і перших надходжень; тобто перебуває під впливом Цін, що склалися на початок періоду. Тому собівартість реалізованих товарів, вказана у Звіті про прибутки та збитки на підставі методу Fifo, може не відповідати собівартості товарів, що знаходяться у компанії для продажу.

У Балансі залишки запасів на кінець періоду відображають їх вартість за цінами останніх придбань, тобто реальну вартість ТМЗ на дату складання Балансу.

Методи оцінки товарно-матеріальних запасів та їх вплив на фінансовий результат

№ з/п	Зміст (дані про рух запасів)	Методи оцінки запасів
		Середньої вартості	Fifo	Lifo
1	Залишок на початок періоду	$2,500	$2,500	$2,500
2	Надходження	4,546	4,546	4,546
3	Дохід від реалізації	7,200	7,200	7,200
4	Собівартість реалізованих товарів	5,078	4,600	5,496
5	Валовий прибуток (п.3 - п.4)	2,122	2,600	1,704
6	Залишок на кінець періоду	?	?	?

Метод Lifo базується на тому, що одиниці товару, придбані останніми, реалізуються першими, тобто запас товарів на кінець звітного періоду складається з початкових запасів і перших надходжень.

При використанні методу Lifo собівартість реалізованих товарів, відображена у Звіті про прибутки та збитки, буде близькою до її реального значення, разом із тим при цьому методі великі закупки в кінці облікового періоду зменшать суму отриманого доходу за рахунок зростання собівартості реалізованих товарів.

Періодична та постійна системи обліку -- це два різні підходи до порядку застосування методів оцінки вартості товарно-матеріальних запасів та відображення їх у системі рахунків.

Компанія “OLBIS” на 1 січня 200Х р. мала залишки на рахунках: Грошові кошти - $7000;

Товари 800,

в т.ч. стільці офісні 15 шт. за ціною $20 = $300 крісла кабінетні 5 шт. за ціною $60 = $300

столи офісні 2 шт. за ціною $100 = $200.

Протягом року компанія здійснила ряд операцій, які в системі постійного обліку слід відобразити так:

20.01.200Х р. придбано за готівку стільці офісні: 9 шт. ? $20. Товари (стільці офісні) 180

Грошові кошти 180

10.02.200Х р. придбано в кредит столи офісні 2 шт. ? $100. Товари (столи офісні) 200

Рахунки до сплати 200

12.05.200Х р. придбано в кредит крісла кабінетні 3 шт. ? $60. Товари (крісла кабінетні) 180

Рахунки до сплати 180

11.09.200Х р. реалізовано в кредит стільці офісні 12 шт. по $35.

Рахунки до отримання	420
Доходи від реалізації	420
Собівартість реалізованих товарів	240
Товари (стільці офісні)	240

25.10.200Х р. реалізовано за готівку крісла кабінетні 5 шт. по $80.

Грошові кошти	400
Доходи від реалізації	400
Собівартість реалізованих товарів	300
Товари (крісла кабінетні)	300

20.11.200Х р. реалізовано в кредит столи офісні 3 шт. по $140

Рахунки до отримання	420
Доходи від реалізації	420
Собівартість реалізованих товарів	300
Товари (столи офісні)	300

31.12.200Х р. здійснено коригування та закриття рахунків, відображено фінансовий результат діяльності компанії.

Доходи від реалізації 1240

Фінансовий результат 1240

Фінансовий результат	840
Собівартість реалізованих товарів	840
Фінансовий результат	400
Нерозподілений прибуток	400

“OLBIS”

Звіт про прибутки та збитки

за період з 1 січня по 31 грудня 200Х р.

Доходи від реалізації $1,240

Собівартість реалізованих товарів (840)

Валовий прибуток $400

Незважаючи на те, що при застосуванні методу Fifo оцінка вартості товарно-матеріальних запасів та собівартість реалізованої продукції при обох системах буде однакова, фінансові результати у звітності будуть відображені по різному.

При застосування періодичної системи обліку запасів компанії “OLBIS” слід відобразити вказані операції так:

20.01.200Х р. придбано за готівку стільці офісні: 9 шт. ? $20. Придбання товарів (стільці офісні) 180

Грошові кошти 180

10.02.200Х р. придбано в кредит столи офісні 2 шт. ? $100. Придбання товарів (столи офісні) 200

Рахунки до сплати 200

12.05.200Х р. придбано в кредит крісла кабінетні 3 шт. ? $60. Придбання товарів (крісла кабінетні) 180

Рахунки до сплати 180

11.09.200Х р. реалізовано в кредит стільці офісні 6 шт. по $35. Рахунки до отримання 420

Доходи від реалізації 420

25.10.200Х р. реалізовано за готівку крісла кабінетні 2 шт. по $80. Грошові кошти 400

Доходи від реалізації 400

20.11.200Х р. реалізовано в кредит столи офісні 2 шт. по $140 Рахунки до отримання 420

Доходи від реалізації 420

31.12.200Х р. здійснено коригування та закриття рахунків, відображено фінансовий результат діяльності компанії.

Коригування по ТМЗ	280
Товари	280
Доходи від реалізації	1240
Фінансовий результат	1240
Фінансовий результат	840
Придбання товарів	560
Коригування по ТМЗ	280
Фінансовий результат	400
Нерозподілений прибуток	400

“OLBIS”

Звіт про прибутки та збитки

за період з 1 січня по 31 грудня 200Х р.

Доходи від реалізації Собівартість реалізованих товарів: ТМЗ на початок року	800	$1,240
+ ТМЗ придбані	560
= Товари для продажу	1,360
- ТМЗ на кінець року	520
= Собівартість реалізованих товарів		(840)
Валовий прибуток		$400
Усі наведені методи оцінки вартості	товарних	засобів й собівартості

реалізованих товарів відповідають Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, але дають різні результати. Вибір методу оцінки запасів суттєво впливає на величину податку з прибутку, оскільки оцінка ТМЗ впливає на величину прибутку як поточного, так і наступних років. Зменшення суми прибутку У фінансовій звітності, у свою чергу, впливає на інвестиційну привабливість підприємства.

Вплив помилок в оцінці ТМЗ на фінансову звітність

Види помилок	Вплив на Звіт про прибутки й збитки	Вплив на Балансовий звіт
Початкові сальдо ТМЗ занижені	Собівартість ТМЗ занижена. Завищення валового доходу та чистого доходу	Нерозподілений прибуток відповідає дійсності, при умові, що кінцеві сальдо ТМЗ попереднього періоду були занижені
Початкові сальдо ТМЗ завищені	Собівартість ТМЗ завищена. Заниження валового доходу та чистого доходу	Нерозподілений прибуток відповідає дійсності, при умові, що кінцеві сальдо ТМЗ попереднього періоду були завищені
Придбання ТМЗ занижене	Собівартість ТМЗ занижена. Завищення валового доходу та чистого доходу	Рахунки до сплати занижені. Нерозподілений прибуток завищений
Придбання ТМЗ завищене	Собівартість ТМЗ завищена. Заниження валового доходу та чистого доходу	Рахунки до сплати завищені. Нерозподілений прибуток занижений
Кінцеві сальдо ТМЗ занижені	Собівартість ТМЗ завищена. Заниження валового доходу та чистого доходу	Вартість ТМЗ занижена. Нерозподілений прибуток занижений
Кінцеві сальдо ТМЗ завищені	Собівартість ТМЗ занижена. Завищення валового доходу та чистого доходу	Вартість ТМЗ завищена. Нерозподілений прибуток завищений

Вільний перехід від одного методу оцінки ТМЗ до іншого не дозволяється. При оцінці ТМЗ важливо дотримуватись принципу оцінки товарноматеріальних запасів по меншій вартості, тобто якщо матеріали придбані і оцінені за ціною придбання, а в даний час ринкова вартість їх нижча, то ці матеріальні цінності слід враховувати по ринковій вартості.

Для визначення найменшої із собівартості та чистої вартості реалізації товарно-матеріальних запасів використовують такі методи:

— постатейний метод -- вибирається найменше значення з балансової вартості і чистої вартості реалізації кожного найменування товарноматеріальних запасів;

— метод основних товарних груп -- вибирається найменше значення з балансової вартості і чистої вартості реалізації кожної групи товарно-матеріальних запасів;

— метод загального рівня запасів -- вибирається найменше значення з балансової вартості і чистої вартості реалізації всіх товарноматеріальних запасів.

Бухгалтерський облік руху товарно-матеріальних запасів пов'язаний з переходом права власності. В операціях купівлі-продажу право власності переходить у момент, узгоджений сторонами, які беруть участь у цих операціях. Як правило, право власності переходить до покупця, коли продавець фактично передає йому цінності. З цього моменту покупець відображає придбання товарів і виникнення зобов'язання з їх оплати, а продавець -- реалізацію товарів і право на отримання за них коштів.

На цьому базується принцип нарахування, виникнення прав і зобов'язань -- з одного боку, а руху готівки -- з іншого, однак вони можуть не збігатися в часі.

Відповідно до умов укладеної угоди платіж по торговельних операціях може здійснюватися, через 15, 30 або 60 днів. Але згідно з принципом нарахування доходи (виручка) від реалізації вважаються одержаними, коли право власності на товари перейшло до покупця, навіть якщо кошти за них ще не отримані. Ось чому на рахунку “Виручка від реалізації” відображається не рух готівки, а факт реалізації товарів, незалежно від того, продані вони за готівку чи в кредит.

Надання знижок покупцям, уцінка та повернення неякісних товарів призводять до зменшення суми реалізації, тому ці рахунки розглядаються як контрарні до рахунку “Виручка від реалізації” і у Звіті про прибутки та збитки віднімаються від валової реалізації.

Собівартість реалізованих товарів не одне й те саме, що собівартість реалізованої продукції, незважаючи на те, що і товари, і готова продукція є елементами товарно-матеріальних запасів.

Для виробничої компанії собівартість готової продукції складається із трьох компонентів:

— собівартості сировини й матеріалів, що безпосередньо використані при виробництві продукції;

— вартість праці, безпосередньо витраченої при виробництві виробу;

— частини накладних витрат, пов'язаних із виробництвом продукції.

Деякі види сировини, вартість витрачених енергоносіїв не входять до складу виробленої продукції, але при здійсненні виробничого процесу є необхідними, саме такі витрати називаються непрямими або накладними витратами.

Вартість сировини чи праці, витрачених на виробництво конкретного продукту, називаються прямими витратами.

До реалізації готової продукції сума прямих та накладних витрат складає собівартість готової продукції і відображається у складі товарноматеріальних запасів. Після реалізації готової продукції ця сума вже є частиною собівартості реалізованої продукції. Розрахунок собівартості готової продукції, виробленої за звітний період, здійснюється таким чином:

Метод визначення суми витрат на виробництво продукції називається виробничим обліком.

У бухгалтерському обліку слід розрізняти витрати на виробництво та витрати періоду, оскільки вони впливають на величину прибутку компанії.

Витрати на виробництво -- це прямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції.

Витрати періоду -- витрати, пов'язані з реалізацією продукції, а також адміністративні та інші витрати компанії за звітний період.

Здійснюючи аналіз діяльності підприємства, користувачі інформації звертають увагу на такий показник, як коефіцієнт обертання товарноматеріальних засобів.

Він показує скільки разів протягом року відбувається оборот товарноматеріальних засобів, і розраховується шляхом ділення величини собівартості реалізованої продукції за звітний період на величину товарно-матеріальних засобів на кінець цього звітного періоду.

Основні положення для запам'ятовування:

— При оцінці запасів компанія може використовувати один або декілька методів: середньої ціни, метод Fifo, метод Lifo.

— Метод Fifo спирається на припущення, що продукція реалізується в порядку її надходження.

— Метод Lifo спирається на пр...