Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. Теоретичні положення бухгалтерського обліку та економічного аналізу руху готової продукції на підприємствах галузі

1.1 Готова продукція в системі економічних категорій як об'єкт бухгалтерського обліку та економічного аналізу

В умовах ринкової економіки підприємствам надані значні права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, організації виробництва. Тому для кожного підприємства важливу роль відіграє готова продукція.

Випуск і реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства, адже реалізація готової продукції - це основне джерело формування доходу підприємства.

Готова продукція - кінцевий продукт виробничого процесу підприємства. Мешко Н.П. зазначає, що готова продукція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем[1, c.20].

Федосова Т.В. під готовою продукцією розуміє продукцію, яка пройшла всі послідовні стадії технічного процесу, включаючи упаковку, маркерування, контроль якості і готова до реалізації[2, c.364].

На думку Кожинова В.Я. готова продукція - продукція завершена у виробництві і підготовлена до продажу або відправки замовнику, до вивезення з підприємства-виробника[3, c.152].

Таким чином готова продукція - це продукція, яка виготовлена за певними стандартами, з використанням необхідної сировини, має повністю завершену форму, яка пройшла всі норми контролю в середині підприємства, відповідає всім стандартам та нормам, тобто повністю завершений продукт, який готовий до передачі на склад або до вибуття на сторону.

Готова продукція являється частиною матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу (кінцевий результат виробничого циклу, активи, завершені обробкою(комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством).

Отже, готова продукція є головним джерелом отримання прибутку для підприємства, а також частина запасів, що може споживатися на самому підприємстві, бути внутрішнім ресурсом виробництва.

Готова продукція визначається як сільськогосподарська продукція, яка завершена виробництвом, укомплектована, відповідає вимогам стандартів і технічних умов, має документ, що засвідчує її якість та призначена для збуту за межі підприємства[4, c.624].

Вивченням питання обліку готової продукції займалось багато вчених і кожен з них приділяв увагу сутності поняття «готової продукції». Автори наводять наступні тлумачення:

продукт, закінчений на виробництві, укомплектований і пройшов необхідні випробування, відповідає діючим стандартам або технічним умовам, прийнятий відділом технічного контролю і зданий на склад або замовнику (Чебанова Н.В. [24,с.369], Ткаченко Н.М. [22,с.253], Верхоглядова Н.І. [7,с.151], Бутинець Ф.Ф. [5,с.148], Ільїна С.Б. [7,с. 151], Лишиленко О. В. [16,с. 359], Шило В. П. [7,с. 151], Лозинський Д. Л. [26,с. 28],Єфіменко Т.І. [24,с. 369]).

вироби і напівфабрикати, роботи і послуги, які пройшли всі стадії обробки на підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або техумовам (Орлова В.К. [28, с. 227], Орлів М.С. [28, с. 227], Хома С. В. [28, с. 227], Сук Л. К. [21,с. 207], Сук П. Л.

[21, с. 207]).

вироби і напівфабрикати, які закінчені обробкою на підприємстві і відповідають затвердженим стандартам або техумовам (Азріліян А.Н.[3,с.777], Загородній А.Г.[11,с.731], Вознюк Г.Л. [11,с.731], Мочерний С. В. [10,с. 57].

продукти і вироби виробництва, які повністю оброблені (Ожегов С.І. [18,с. 682], Шемшученко Ю. С.[29,с. 488].

На підставі проведеного аналізу літературних джерел доцільно зазначити, що основними вимогами, яким повинна відповідати готова продукція, є повністю закінчена і укомплектована; відповідає стандартам; прийнята службою технічного контролю; забезпечена відповідним паспортом, сертифікатом, гігієнічним висновком та іншими необхідними документами, що засвідчують її якість і комплектність[5, c.520].

Для розгляду міжнародного досвіду ведення обліку готової продукції розберемо стандарти, за допомогою яких ведеться облік.

Глобалізація економічних процесів та інформаційних технологій, розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку та звітності, тобто впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). У міжнародній обліковій практиці прийнято, що справедлива вартість не повинна перевищувати 10 % справедливої вартості іншого активу, який бере участь в обміні.

У міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті. Це полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних. Саме тому П(С)БО 9 «Запаси» має ряд спільних моментів з МСФЗ 2 «Запаси», зокрема, щодо сфери застосування цих стандартів; умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендацій щодо використання методів оцінки запасів і вимог до оцінки різних елементів звітності; розкриття інформації про запаси у різних формах фінансової звітності. Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні положення (див.Додаток А ).

В МСФЗ увага приділяється переважно основним проблемам обліку запасів, оскільки створення більш детальних стандартів зробило б неможливим їх застосування всіма країнами [5, с.251].

Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік готової продукції, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартість виробництва та реалізацію, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства. Деякі проблемні питання зазначені в (Додатку Б).

Дослідження сутності ключового поняття буде неповним без вивчення підходів авторів до класифікації, розглянемо таблицю 1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація готової продукції

Ознака класифікації	Орлова В.К, Хома С.В., Бутинець Ф. Ф.	Золотогоров В.Г.	Орлова В.К., Сук Л. К.
за формою	готова продукція, що має уречевлену форму	уречевлена (сировина, матеріали, їстівні, хімічні та інші продукти, технічні прилади, їх частини)	Вироби
	готова продукція, що має форму результату роботи або послуги	неуречевлена (енергія, інформація, деякі види послуг)	роботи і послуги
за ступенем готовності	готова продукція	-	готові вироби
	напівфабрикати	-	Напівфабрикати
	незавершене виробництво	-	-
за укрупненими позиціями	1. вироби основного виробництва; 2. товари широкого вжитку, вироблені з відходів; 3. запасні частини; 4. виконані роботи; 5. надані послуги.	-	-
за конструкторською і технологічною складністю	проста	-	-
	складна (основна, побічна, супутня)	-	-
за галузями виробництва	-	речову готова продукція (машини, устаткування, взуття і т.д.)	-

Отже, аналізуючи підходи різних джерел до вивчення поняття «готова продукція» та класифікації готової продукції, можна помітити, що з роками значення поняття розвивалось, ставало більш широким і змістовним, класифікаційні ознаки кількісно збільшувались та ґрунтовно диференціюють види готової продукції.

Проблемні питання обліку готової продукції найбільш ґрунтовно розглянуто в працях таких вітчизняних вчених як: Бутинця Ф.Ф, Герасимовича А.М, Голова С.Ф, Єфименка В.І., Жиглей І.В, Кужельного М.В, Линника В.Г, Мурашка В.М, Пархоменка В.М, Пилипенка І.І, Сук Л.К, Савченка В.Я, Сопка В.В, а також зарубіжних вчених: Безруких П.С, Д.Блейка, Б.Нідлза, Палія В.Ф, Соколова Я.В, Хендерксена Е.С, Хонгрена Ч.Т. Проте ряд важливих проблем обліку готової продукції ще й досі залишилися не дослідженими.

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» готовою продукцією є продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом[1].

Надходження готової продукції із цехів на склад оформлюється накладними, актами та іншими документами. Вони виписуються в двох -трьох примірниках, перший з яких залишається у цеху, другий - зберігається на складі, а третій передається у бухгалтерію.

Відвантаження (відпуск) готової продукції оформлюється накладними, які виписуються в двох екземплярах. Одна накладна передається покупцю, а друга передається для виписки рахунка - фактури.

Технологія автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції та процесу її реалізації за своїми процесами аналогічна до звичайної паперової форми обліку. Але існують деякі відмінності між журнально-ордерною й автоматизованими обліковими формами, які полягають у послідовності виконання операцій і збереження даних. Застосування автоматизованого обліку готової продукції на підприємстві дає змогу повністю позбутися помилок, які виникають на етапі перенесення даних з одного первинного документа до іншого, а також при складанні різноманітних довідок і звітів. При автоматизовані формі процес введення вхідної інформації проводиться тільки один раз і частково контролюється програмним забезпеченням, решта процесів - складання реєстрів, звітності тощо - проводиться автоматично. Автоматизована форма ведення бухгалтерського є кращою тим, що програмне забезпечення дає змогу перевірити повноту, правильність заповнення регістрів відповідно до нормативних актів, швидко виявити помилку і вказати способи її виправлення. Таким чином,підвищується достовірність та оперативність інформації [2].

Комплекс задач автоматизованого обліку готової продукції і її реалізації складається з таких завдань:

1)Облік руху готової продукції;

2)Оперативний облік виконання плану відвантаження готової продукції;

3)Облік реалізації готової продукції.

Виконання цих завдань при традиційні (ручній) обробці облікової інформації є надзвичайно складним і трудомістким. Забезпечити якість і оперативність даних важко.

Використання комп'ютерів на цій ділянці бухгалтерського обліку дозволяє:

· Знизити витрати ручної праці;

· Збільшити оперативність даних з обліку готової продукції, її відвантаження та реалізація;

· Удосконалювати організацію і методику обліку;

· Більш ефективно займатися збутом продукції;

· Скоротити строки обертання оборотних засобів;

· Уникати штрафів, пені та неустойки за порушення умов і строків поставки.

Відвантаження готової продукції зі складу супроводжується формуванням і випискою рахунку-накладної на відпуск готової продукції, який разом із відповідною нормативно-довідковою інформацією є основою для складання та друкування платіжної вимоги-доручення. Рахунки-накладні автоматично заносяться у Книгу реєстрації рахунків-накладних, у якій вказується, коли було відвантажено продукцію та зроблено оплату. Функція «Ведення інформаційної бази» передбачає копіювання інформації для архівного збереження, відновлення, перезапису в інші модулі бухгалтерського обліку. Функція «Вихідна інформація» передбачає формування Відомості руху готової продукції на складі в номенклатурному розрізі; Відомості аналітичного обліку; Відомості аналізу відвантаження готової продукції.

Особливу увагу слід приділити можливості автоматизації розрахункових операцій між підприємствами та реалізації готової продукції через Інтернет-мережу. Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, юридичної сили [3].

Доцільно провести повну автоматизацію всіх підприємств та впровадження програми - "1С:Бухгалтерія 8 для України". Контроль за наявністю й рухом матеріальних цінностей підприємства -- це одне із завдань бухгалтерського обліку, що перетинається із завданнями складського обліку. Це завдання вирішене в "1С:Бухгалтерії 8". Реалізовано облік матеріалів, продукції й товарів на складах. Матеріальні цінності враховуються в розрізі позицій номенклатури, партій і складів. Додатково можуть враховуватися митні декларації й країна походження. Також програмою передбачається проведення інвентаризацій матеріальних цінностей і автоматична обробка їхніх результатів. За результатами інвентаризації автоматично підраховується різниця між обліковою кількістю (зареєстрованим в інформаційній базі при проведенні документів надходження й відвантаження) і фактичною кількістю цінностей, виявленим у результаті інвентаризації. Після чого оформляються документи списання (у випадку недостачі) або оприбуткування (у випадку виявлення надлишків). В "1С:Бухгалтерії 8" повністю автоматизовані операції надходження й списання матеріальних цінностей.

Існує ряд проблем з автоматизації обліку, а саме: мала кількість підприємств, які мають доступ до глобальної мережі; незначна кількість власників кредитних карток; низький розвиток постачання реалізованої готової продукції через мережу; фізично і морально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окре-мих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною й достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

Отже, на даний час залишається досить актуальною проблема дослідження можливостей програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції і створення внутрішньої мережі з'єднаних між собою автоматизованих робочих місць для прийняття на підставі обробленої інформації ефективних управлінських рішень. Для вирішені цього питання потрібно обрати таке програмне забезпечення, яке спиралося б на системну комплексну оцінку. В умовах конкурентної боротьби для підприємства особливий інтерес має процес моделювання різних сторін господарської діяльності. За наявною інформацією в базі даних та базі моделей можна проаналізувати фактичну та планову рентабельність продукції; змоделювати рентабельність продукції на майбутні періоди; внести конкретні пропозиції щодо організації виробництва готової продукції чи про припинення випуску нерентабельних її видів. Досліджене програмне забезпечення забезпечує вирішення всіх завдань, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства. Це прикладне рішення також можна використовувати винятково для ведення бухгалтерського й податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами. Система має бути досить функціональною, завершеною з погляду обліку, бути універсальною, тобто враховувати специфіку галузевих особливостей підприємств.

Розглянемо життєвий цикл продукції, кожному новому товару, який виходить на споживчий ринок, судилося пройти чотири періоди. Етапи життєвого циклу продукції називаються наступним чином: впровадження, зростання, зрілість і спад. Яким би високоякісним не був новий продукт, через певний проміжок часу його витіснить з ринку вдосконалена модель.

Життєвий цикл продукції починається з виходу на ринок - етап впровадження. Найбільш відповідальний період для новинки. Завдання маркетологів - підготувати ринок. У хід йде широка реклама: промо-акції, розповсюдження зразків, ролики на телебаченні, банери на вулиці і т.п. Тобто робиться все, щоб вихід товару на ринок супроводжувався високим попитом. При цьому часто виробник несе значні збитки. Але саме вони допомагають донести інформацію про марку до споживача, порушити у нього бажання випробувати новинку. Фірма готова до збитків першого року, оскільки знає, що вони є так званим трампліном для отримання високих прибутків у майбутньому. Якщо виробник хоче завоювати ринок високою якістю продукту, то відмінним кроком для залучення уваги буде поширення безкоштовних зразків. Споживачі відразу зможуть оцінити новинку і надалі при виборі в магазині будуть готові придбати саме вподобаний продукт. На цьому етапі можуть використовуватися два види ціноутворення: низька вартість або висока.

На більшу частину продукції виробники на початковому етапі встановлюють низьку вартість, щоб залучити покупців. У підсумку, якщо споживачам подобається товар, вони готові і в майбутньому купувати його за велику ціну. На продукцію серії «люкс» виробники відразу встановлюють високу вартість. Така стратегія в маркетингу називається «зняття вершків». Багаті люди готові платити високу ціну за дійсно високу якість. Поступово вартість знизиться, але цей хід буде зроблений постачальником для завоювання більшого ринку збуту.

Продовжуємо розглядати життєвий цикл продукції. Другий етап - зростання. На цьому ступені прибуток виробника продовжує збільшуватися, але вже більш швидкими темпами. Це пов'язано з тим, що ті люди, які вже купували товар, починають набувати його заново. Але фірма на цьому не зупиняється і продовжує робити високі витрати на рекламу, завойовуючи ще більшу увагу споживачів. І новинку купує все більше число людей, так як вона стає більш відомою. Тут свою роль відіграє не тільки реклама, але і рекомендації споживачів, що випробували товар. Тому виробник отримує все більше чистого прибутку.

Які ще процеси випуску продукції відбуваються? Саме на цьому етапі часто в активну боротьбу вступають конкуренти. І фірмі доводиться винаходити все нові і нові методи утримання споживачів. Як варіант, можна трохи знизити ціни, розширити асортимент товару (наприклад, шампунь проти лупи, для чоловіків, для світлого волосся і т.п.), створити творчу рекламу і т.д.

Життєвий цикл продукції обов'язково включає етап зрілості. На ньому прибуток виробник отримує за рахунок повторних покупок споживачами товару. Охоплений сегмент ринку практично вже не змінюється. Товар зайняв стійке положення на ринку, він добре відомий широкій публіці. Випади конкурентів вже мало впливають на політику організації. Але прибутку виробника вже не збільшуються, а часом і починають падати. Він може ще використовувати різні новаторські дії, наприклад, знайти нове застосування товару. Реклама вже не має великого дії на споживача, так як клієнтська база склалася. Збільшити витрати фірму може змусити поява на ринку сильного конкурента. У цьому випадку виробник перераховує високі кошти на рекламу і шукає нові шляхи активізації споживчого попиту.

Життєвий цикл продукції закінчується спадом. На цьому етапі важливо вирішити, чи продовжувати стимулювання попиту або зняти продукт з виробництва. У разі високих витрат фірма прибирає товар з ринку. Але якщо виробник бачить, що прибуток з продажів ще досить висока, то він продовжує підтримувати попит, винаходячи все нові і нові маркетингові ходи.

Таким чином на основі вищевикладеної інформації можна зробити висновок, що готова продукція - це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції. Всі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали тощо), які знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є: систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереження на складах, обсягом виконаних робіт та послуг, вчасному і правильному документальному оформленню відвантаженої і відпущеної продукції; контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями; вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції та її облік. Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

1.2 Класифікація готової продукції для цілей бухгалтерського обліку та управління

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речової продукції (машин, обладнання тощо) підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом та інше. На відміну від речової продукції, під якою розуміється вираз готова продукція, цей вид продукції називають «виконані роботи і надані послуги».[23,c.125]

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт і послуг.

Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

- випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

- зберігання продукції на складах підприємства;

- відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

- відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

- реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію);

При організації обміну продукції основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю.На рисунку 1.4. можемо побачити класифікацію готової продукції.

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.[18,c.69]

Рис. 1.4. Класифікація готової продукції

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.[18,c.69]

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін, запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх загальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість товарно-матеріальних запасів може зменшуватись під впливом НТП і фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів і їх вартістю на даний момент.

Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.[15,c.49]

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

- первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

- первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

Різницю між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратами на придбання запасів, і чистою вартістю їх реалізації в міжнародній практиці називають збитком від зберігання запасів.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» особливість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які

Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від сформованої облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартість (за дебетом рахунку 901 «Собівартість реалізації»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 71 «Дохід» від реалізації готової продукції).

Одним із основних завдань цінового обігу готової продукції є проведення різної продукції промисловості до єдиного вираження: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні одного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.[11,c.62]

Залежно від виду випуску готової продукції з виробництва готова продукція оформлюється та відображається в обліку по-різному. Якщо підприємство виробило продукцію що має робочий характер (виріб), то це означає, що її передають на склад. В такому разі оформляються первинні документи і використовуються бухгалтерські рахунки, показані на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Облік випуску готової продукції, що здається на склад і має кількісні та якісні характеристики

Якщо продукція, яку виробило підприємство не має натуральних параметрів - робота (ремонт) або послуга (транспортні послуги), - то в бухгалтерському обліку випуск рівнозначний передачі продукції замовнику і тому факт випуску відображається в бухгалтерському обліку наступним чином (рис. 1.2.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Облік випуску готової продукції, яка не здається на склад і не має кількісних та якісних характеристик

Оприбуткування, відпуску і по залишках продукції. Залишки готової продукції кожний місяць інвентаризують.

Для проведення інвентаризаційної роботи на ПрАТ «Леся» за наказом керівника створено постійно діючу інвентаризаційну комісію. До складу комісії ввійшли керівники цехів, головний бухгалтер, а очолює її головний інженер.

За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, у якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортиці, списуванні нестач у межах норм природного убитку, а також понад нормативні нестачі і втрати від порчі цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат у подальшому.

Порядок відображення результатів інвентаризації готової продукції та усі господарські операції пов'язані з підприємством ПрАТ «Леся» інвентаризації відобразимо в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Відображення результатів інвентаризації на ПрАТ «Леся»

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дт	Кт
1	Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено
2	Списується нестача, зарахована по пересортиці
3	Відноситься за рахунок матеріально відповідальних осіб різниця у вартості матеріалів, зарахованих по пересортиці:
4	Оприбутковуються виявлені лишки готової продукції (з включенням суми до валових доходів)
5	Сума нестач у межах норм природного убитку:
6	Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно із списанням цінностей на витрати балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок
7	Нестачі, віднесені за рахунок матеріально відповідальних осіб
8	Різниця між розрахунковими та обліковими цінами
9	На суму нараховано ПДВ
10	Погашення різниці між ринковими та обліковими цінами як готівкою, так і за рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи
11	Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до бюджету
12	Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими цінами і штрафних санкцій
13	Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ

Кожне підприємство будує облік готової продукції за найбільш оптимальним для нього варіантом.

Логічну схему побудови обліку готової продукції показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Схема руху готової продукції із виробництва до споживача



За цією схемою продукція, що має кількісні та вартісні вимірники, здається на склад, а з відти вона буде відвантажена (реалізована) споживачеві.

Окремі підприємства вибирають собі інші схеми обліку готової продукції

Схему руху готової продукції із виробництва прямо до споживача підприємство може використовувати за таких умов:

підприємство виготовляє продукцію позамовним методом;

підприємство надає послуги та виконує роботи, що передаються споживачеві безпосередньо;

підприємство виготовляє готову продукцію, і за договором зі споживачем прийом її за якісними характеристиками здійснюється покупцем за місцем її виготовлення;

підприємство виготовляє сільськогосподарську продукцію;

підприємство займається посередницькими операціями.

Готова продукція в бухгалтерському обліку може оцінюватися за одним з таких варіантів: за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за обліковим цінами.

При використанні варіанта оцінювання за плановою (нормативною) виробничою собівартістю визначають і окремо враховують відхилення фактичної виробничої собівартості за звітний місяць від планової (нормативної) собівартості. Позитивним у такому розрахунку випуску є єдність оцінки в поточному обліку, при плануванні і складанні звітності.

При використанні методу оцінювання за обліковими цінами відособлено враховується різниця між фактичною собівартістю і обліковою ціною. Цей варіант є найпоширенішим варіантом оцінювання готової продукції. Його перевага полягає в тому, що в умовах відносно стійких цін є можливість зіставляти оцінки продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням обсягу товарного випуску.

Якщо готова продукція в бухгалтерському обліку оцінюється за фактичною її собівартістю, то вона може бути визначена тільки після додавання всіх витрат на її виробництво, тобто прямих витрат, та подальшого калькулювання собівартості одиниці випущеної продукції. При цьому підприємство повинно використовувати методи оцінювання вибуття запасів для виробництва готової продукції, що регламентовані П(С)БУ 9 «Запаси» [19]. Якщо підприємство використовує методи FІFО та ідентифікованої собівартості, то в нього не має проблеми з визначенням собівартості готової продукції при її вибутті. Інша ситуація виникає, коли підприємство використовує метод середньозваженої собівартості, а готова продукція реалізується протягом місяця. Адже для визначення собівартості одиниці вибуття запасів (готової продукції потрібно використовувати саме середньозважену собівартість за період - один місяць). А в даному випадку місяць ще не завершений, і середньозважену собівартість визначити правильно неможливо. В поточному обліку підприємства, в таких умовах, готову продукцію потрібно оцінювати за прийнятими на підприємстві «обліковими» цінами, тобто за середньорічною, плановою собівартістю, оптово-розрахунковою, договірною ціною або за фактичною собівартістю. Якщо готова продукція на підприємстві оцінюється не за фактичною собівартістю, а за нормативними цінами (нормативний метод), то відокремлено від фактичної собівартості потрібно визначати відхилення. В кінці звітного періоду відхилення розподіляються між залишками нереалізованої і реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

1)прямі матеріальні витрати;

2)прямі витрати на оплату праці;

3)інші прямі витрати;

4)змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що застосовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [7]. Згідно з ГІ(С)БО 16 «Витрати» [20], до виробничої собівартості не включаються адміністративні витрати та витрати на збут.



1.3 Галузева характеристика діяльності підприємства та її вплив на організацію та ведення бухгалтерського обліку та економічного аналізу операцій з готової продукції

ПрАТ ВКФ «Леся» відноситься до підприємств швейної промисловості

Головне завдання швейної промисловості - задоволення потреби людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Вирішення цієї задачі здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всемірного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва

При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який є економічно доцільною сукупністю технологічних операцій по обробці і збірці деталей і вузлів швейних виробів.

Сучасна швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю крупних спеціалізованих підприємств і виробничих об'єднань.

Удосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного устаткування, потокових ліній, розширення асортименту і поліпшення якості одягу, випуск виробів, що мають підвищений попит.

Асортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і поліпшення якості сировинної бази швейної промисловості.

Технологія сучасного швейного виробництва все більш стає механічною, її ефективність в першу чергу залежить від вживаного устаткування.

Вирішення завдань, що стоять перед швейною промисловістю вимагає великих і глибоких знань від технологів. Без цих знань неможливо упроваджувати нові технологічні процеси швейного виробництва, необхідний для виготовлення одяг високої якості.

Основний вид продукції, яку випускає товариство це: жіночі та дитячі сукні, жіночі та дитячі халати, брюки, блузи і т.д. Там же відкрито стіл замовлень, де жителі міста можуть індивідуально замовить легкий жіночий одяг. Потужність виробництва - 700 тисяч виробів на рік. На підприємстві працює 420 чоловік.

У 2005 році власником швейної фабрики «Леся» стала німецька компанія «Ляйневебер». Вже 125 років її бренди відомі у світі, серед них -- «Бракс» (у перекладі з латинської означає «брюки»). Увесь цей час фірмовий одяг не зраджує головним принципам: висока якість, надійність, стильність та зручність. 40 фабрик у п'ятнадцяти країнах, понад 8,5 мільйонів одиниць продукції -- щороку потужності компанії збільшуються. З 2005-го триває її співпраця з Новоград-Волинською фабрикою «Леся». Це дало великий крок у майбутнє, адже німецькі інвестори забезпечили фірму новітніми технологіями, європейськими умовами праці та оплатою праці.

«Леся» ш`є ексклюзивні брюки «Бракс», які наразі продаються лише за кордоном. Право на виготовлення продукції компанії має також відома фірма «Lagrand», тож ці вироби можна придбати у Москві та обласних центрах України, зокрема, у житомирському «Глобалі». Ці речі із задоволенням купують. Уся продукція виготовляється з високоякісної німецької, італійської та іспанської тканини, тож собівартість її недешева, хоча воно того варте.

Всі обладнання на підприємстві є високоякісними, швидкими та легкими в управлінні. Вони керуються за допомогою комп'ютерних програм, окрім оверлоків (спеціальні швейні машинки для обробки країв тканини) та звичайних швейних машинок.

Процес виробництва досить простий, але точно не швидкий. Уся продукція, яку ш'ють на підприємстві - ш'ється на замовлення. Тобто, німецька фірма “Ляйневебер” на своїх підприємствах перевіряє тканину на брак, та відбирає найякіснішу тканину, підраховує потрібну кількість продукції (кількість кожного розміру), завантажує фури потрібною кількістю рулонів, які відправляє до України - швейної фабрики “Леся”. Крім тканини, вони доставляють ще й фурнітуру (нитки, замки, ґудзики і т.д.).

Загальна інформація про підприємство:

Назва підприємства: Приватне акціонерне товариство Виробничо-комерційна фірма «Леся».

Скорочена назва: ПрАТ ВКФ «Леся»

Код ЄДРПОУ: 00309097

Юридична адреса: 11708, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул Героїв Майдану ЗА

Фактична адреса: 11708, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Майдану ЗА

Структура управління

Управління акціонерним товариством здійснюють: загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган в особі директора та ревізор.

Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, до компетенції яких входить внесення змін до Статуту, прийняття рішення про збільшення/зменшення статутного капіталу, обрання членів Наглядової ради та інші питання, що стосуються діяльності підприємства.

Наглядова рада представляє інтереси акціонерів, контролює та регулює діяльність Виконавчого органу.

Одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Директор, який підзвітний загальним зборам та Наглядовій раді.

Ревізор контролює фінансово-господарську діяльність Товариства.

Сума статутного капіталу: 131 844 грн.

Кількість акцій :32 961 шт.

Номінальна вартість : 4,00 грн.

Детальніше структуру управління ПрАТ ВКФ «Леся» розглянемо в додатку В.

Будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, яка знаходиться у постійній взаємодії із тими чи іншими елементами зовнішнього середовища. Дослідженню зовнішнього середовища слід приділяти належну увагу, оскільки воно обумовлює рівень визначеності, в умовах якого приймаються управлінські рішення.

Зовнішнє середовище -- це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії.

Середовище прямої дії на організацію (так зване мікросередовище) утворюють певні суб'єкти - споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти. Це середовище ще називають середовищем задач, тому що воно включає в себе елементи, які безпосередньо пов'язані з операціями організації. Оскільки підприємство є системоутворюючим ядром мікросередовища, то будь-які зміни в його діяльності чинять прямий і зворотний вплив на всі взаємопов'язані з ним елементи середовища і на середовище в цілому. До факторів прямого впливу, зокрема, належать: споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, економічні закони, органи державної влади.

Середовище непрямої дії (або макросередовище) охоплює матеріально-технічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на організації опосередковано. До основних з них, відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні та деякі інші.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим і, як правило, багато в чому невизначеним. Його елементи взаємопов'язані і впливають один на одного. Характеристиками зовнішнього середовища є:

1) Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища - це рівень сили, з якою зміна одного фактора діє на інші фактори (наприклад, ріст цін на енергоносії обумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, де велика частка енергозатрат при їх виробництві. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію, що досить актуально для України, яка є енергозалежною. У свою чергу, таке становище примушує виробників шукати енергозберігаючі технології).

2) Складність зовнішнього середовища - це число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більша кількість факторів.

3) Мінливість середовища - це швидкість, з якою відбуваються зміни у оточенні організації. У деяких з них зовнішнє середовище надто рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе середовище - у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим - для інших, наприклад, виробничих.

4) Невизначеність зовнішнього середовища - це відносна кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її достовірності.

Організації, прагнучи зменшити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії - пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його більш сприятливим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування майбутніх змін, володіти ринковою інтуїцією, так званим “баченням”. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою збільшення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність задля лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації із собі подібними тощо. Вразливість малого бізнесу багато в чому пояснюється саме тим, що серед початкуючих підприємців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища, диферсифікованість та взаємозв'язок його факторів перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність необхідного обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє вірна ідентифікація мікросередовища підприємства і діючих у ньому факторів.

Конкурентами ПрАТ ВКФ «Леся» в Житомирській області є:

- Акціонерне товариство закритого типу "Радомишлянка";

- Закрите акціонерне товариство "Фірма "Арсанія";

- Відкрите акціонерне товариство "Бердичівська фабрика одягу";

Бухгалтерський облік -- процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності.

Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності -- керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім -- інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.

Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потребу керівництва в інформації, називають управлінським обліком. Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки i контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Стандартизація бухгалтерського обліку -- процес розробки та поступового застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення оцінки і відображення у фінансових звітах окремих суб'єктів бух обліку.

На ПрАТ ВКФ «Леся» використовується план рахунків близький до міжнародних стандартів та стандартів України, адже партнерами підприємства є іноземні компанії.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України й постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані в Україні, та які розташовані на території України (підприємства, організації й об'єднання всіх видів)

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами відповідно до законів України, але перебувають на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами відповідно до законів України (філії, відділення, і т.п.), але перебувають на території України;

- загальні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

- Україна в особі її органів, місцеві органи влади й керування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи відповідно до Міжнародного й Українського Законодавства.

У 1993 році ПрА ТВКФ «Леся» приватизували і з 1994 року працює на давальницькій сировині, виготовляючи жіночі класичні штани на замовлення фірм Німеччини, Франції, Англії, США та Голландії.

В даний час фірма працює по замовленням фірми «Лейневебер ГмбХ & Ко КГ» (Німеччина) та виготовляє чоловічі джинсові штани. Всю продукцію підприємство виготовляє на зовнішній ринок, має імідж стабільного та порядного виробника, який прагне відповідати європейським стандартам. Це підтверджено тим, що за останні роки підприємство було неодноразово відмічено відзнаками, а саме 2010 рік "Лідер Галузі", 2011 рік - міжнародний економічний рейтинг - "Підприємство року 2011".

Середньоспискова чисельність штатних працівників станом на 01.11.2011 року на підприємстві становить 290 чоловік.

«Лейневебер ГмбХ & Ко КГ».

Створення компанії

Компанія Лейневебер була заснована Бернардом Лейневебером в берліні 1888 р. Він був одним з перших виробників чоловічого одягу, який виробляв власноруч і продавав в своєму магазині.

У 1892 була відкрита перша філія Лейневебер в Кульні і згодом стала основним ринком збуту товарів.

Через 43 роки після відкриття першого магазину Бернард Лейневебер продав свій бізнес Герберту Тенгельману з Херфорда тому, що було досить важке економічне становище. Сімя Тенгельманів досі є основними акціонерами «Лейневебер ГмбХ & Ко КГ».

Згідно з ГК України, підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної вла­ди, місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Структура підприємства може складатися з виробничих підрозділів (виробництв, цехів, бригад, лабораторій), а також функціональних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб). Підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють штатний розпис і кількість працівників. Функції, права та обов'язки структурних підрозділів визначаються положеннями про них, що затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства та іншими установчими документами.

Підприємства можуть створювати філіали, представництва, від­ділення та інші відокремлені підрозділи з правами відкриття рахунків у банках та затверджувати положення про них. Узгодження питань про розміщення таких підрозділів підприємств з органами місцевого самоврядування здійснюються в установленому порядку. Залежно від форм власності ГК України виділяє такі види підприємств:

- приватне підприємство, засноване на приватній власності громадян чи іншого суб'єкта господарювання;

- підприємство, що діє на основі колективної власності;

- комунальне підприємство, що діє на основі власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної влас­ності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В Україні, за Кодексом, можуть діяти також інші види підприємств (ст. 63).

...