У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвес­тиція становить не менш як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається інозем­ним підприємством.

Залежно від обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до малих, середніх або великих.

Малими (незалежно від форм власності) визнаються підприємства з середньообліковою кількістю працюючих за звітний (фінансовий) рік, що не перевищує 50 чоловік, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, у яких середньооблікова кількість працюючих за звітний рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та кор­поративні. Унітарне підприємство створюється одним власником, який виділяє необхідне для нього майно, формує статутний фонд, не поділений на частки, паї, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством, формує його трудовий колектив на заса­дах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, засновані на власності об'єднань громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративні підприємства утворюються двома чи більше власниками на підставі їх спільної угоди і діють на основі об'єднання майна та трудової чи підприємницької діяльності засновників, їх спільного управління спра­вами на базі корпоративних прав, у тому числі через створювані ними органи, участі в розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарських товариств, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності кількох осіб.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна та участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємст­вом безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає керівника підприємства. У разі наймання керівника підприємства з ним укладається договір, у якому визначаються строк наймання, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови наймання за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва, що визначаються індивідуальними особливостями. Інколи виникають ситуації, коли виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей витрат та обрахування собівартості. Такі процеси призводять до ускладнення документування, обліку випуску готової продукції та подальшої її реалізації. Водночас у процесі здійснення виробничої діяльності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання вступають у певні економічні відносини, результатом яких є цикл операцій, пов'язаних із реалізацією готової продукції. В цьому циклі приймаються управлінські рішення щодо продажу товарно-матеріальних цінностей, відбуваються процеси, які необхідні для передачі права власності покупцям на відвантажену, відпущену, реалізовану продукцію. В зв'язку з цим, на нашу думку, розгляд і дослідження деяких аспектів обліку готової продукції та її реалізації актуальні за нинішніх економічних умов і потребують врегулювання.

Дослідженню вказаних питань присвятили свої наукові розробки Пушкар М.С, Бутинець Ф.Ф, Малюга Н.М,Чебанова Н.В, Должанський М.І, Завгородній В.П, Лишиленко О.В й інші вітчизняні вчені-економісти.

У статті подано пропозицій щодо вдосконалення процедур обліку готової продукції та її реалізації. Однак проблеми, які виникають на одному підприємстві певної галузі, поширені, як правило, на інших цього ж або подібного профілю.

Для сільськогосподарського підприємства, доцільно ввести мікропроцесорну техніку, здатну ідентифікувати окрему одиницю готової продукції. Використання такої техніки є необхідним, вважає О. Глогусь, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення [27, c.155]. На нашу думку, застосування мікропроцесорної техніки актуальне тому, що в такому разі інформація реєструється та обробляється в режимі реального часу і система управлінського обліку оперативно реагує на можливі відхилення основних показників діяльності. Це дозволяє ефективно управляти динамічною системою пересування місцями збереження й обробки готової продукції, в будь-який час володіти повною інформацією про асортимент вхідних і вихідних товарно-матеріальних потоків.

З використанням комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів, виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 «Готова продукція». Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однак цього недостатньо, тому ми вважаємо за доцільне на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації,

видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки.

У зв'язку з цим вважаємо за доцільне на виробничих підприємствах до рахунку 26 «Готова продукція» відкрити два субрахунки:

- 261 «Готова продукція за обліковими цінами»;

- 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції

від облікових цін».

Необхідність виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними. Так, на думку М.С. Пушкаря, щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції та скласти виправні проводки:

- Дт 26 «Готова продукція»;

- Кт 23 «Виробництво».

разі, коли фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість, або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості [27, c.376].

Ми ж вважаємо за доцільне, надходження на склад готової продукції відображати записом:

- Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами»;

- Кт 23 «Виробництво».

Одночасно потрібно відобразити суму відхилень, яка виникає між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис:.

- Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами»;

-Кт 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готовою продукції від облікових цін».

При від'ємному значенні відхилення запис на рахунках обліку буде зворотнім:

-Дт 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін»;

- Кт 261 «Готова продукція за обліковими цінам».

Для вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації вважаємо за необхідне розмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника.

Інша пропозиція стосується використання у розрахунках із покупцями таких форм безготівкових розрахунків, які би гарантували своєчасне надходження грошей за відпущену покупцям продукцію. Найзручнішими, на думку Л. Слюсарчук, є використання попередньої оплати за продукцію, а також акредитивної форми розрахунків.

Ми вважаємо, що обидві форми безготівкових розрахунків найбільш безпечні й унеможливлюють виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

На промислових підприємствах, зокрема тих, які мають значні обсяги виробництва і реалізації продукції, доцільно використовувати логістичні способи та прийоми управління випуском і збутом продукції, оскільки в збутовій діяльності й інформаційному забезпеченні процесу збуту готової продукції, який ще називають логістичним сервісом, вони дають найкращі результати. Для інформаційного забезпечення маркетингових і логістичних процедур необхідно формувати і передавати на відповідні рівні управління повну, своєчасну та достатню інформацію про кількісні та вартісні показники щодо залишків готової продукції на будь-який момент часу, про вартість відпущеної оплаченої та неоплаченої продукції, про сегменти ринків збуту і витрати, пов'язані із збутовою діяльністю. Необхідну інформацію постачає система обліку, в якій реєструються всі без винятку операції щодо руху готової продукції та її фактичної собівартості, залишків готової продукції за окремими групами та аналітичними позиціями. При цьому, як правило,

облікова інформація вміщує набагато більше даних, ніж їх використовують у системі управління.

Отже, сьогодні проблема полягає не в обсягах та якісних характеристиках облікової інформації. Найбільшою проблемою залишається рівень використання останньої для оцінки якісних і кількісних параметрів об'єктів обліку, передусім готової продукції і витрат на збут. Ця інформація нині недостатньо застосовується для прийняття управлінських рішень і коригування виробничої діяльності, тому на кожному підприємстві доцільно вивчати інформаційні потреби управлінських підрозділів, формувати оперативні дані у вигляді звітів і використовувати їх для оптимізації програми виробництва і збуту продукції.



РОЗДІЛ 2. Організація та методичне забезпечення бухгалтерського обліку руху готової продукціії на ПрАТ «Леся»

2.1 Економіко-організаційна характеристика «Леся»

ПрАТ ВКФ «Леся» відноситься до підприємств швейної промисловості

Головне завдання швейної промисловості - задоволення потреби людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Вирішення цієї задачі здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всемірного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва

При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який є економічно доцільною сукупністю технологічних операцій по обробці і збірці деталей і вузлів швейних виробів.

Сучасна швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю крупних спеціалізованих підприємств і виробничих об'єднань.

Удосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного устаткування, потокових ліній, розширення асортименту і поліпшення якості одягу, випуск виробів, що мають підвищений попит.

Асортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і поліпшення якості сировинної бази швейної промисловості.

Технологія сучасного швейного виробництва все більш стає механічною, її ефективність в першу чергу залежить від вживаного устаткування.

Вирішення завдань, що стоять перед швейною промисловістю вимагає великих і глибоких знань від технологів. Без цих знань неможливо упроваджувати нові технологічні процеси швейного виробництва, необхідний для виготовлення одяг високої якості. ПрАТ ВКФ «Леся» працює виключно на давальницькій сировині, також воно має довгостроковий контракт з «Лейневебер ГмбХ & Ко КГ» в якому чітко визначений час кожної поставки сировини та матеріалів, час відправки готової продукції, сума коштів яку підприємство отримуватиме за виготовлення виробів… Проаналізувавши ці дані можна зрозуміти, що планова робота на підприємстві зведена до мінімуму. Основна частина планової роботи (складання стратегічних планів, бізнес-планів…) виконується при укладанні договорів з майбутніми партнерами.

Загальна інформація про підприємство:

Назва підприємства: Приватне акціонерне товариство Виробничо-комерційна фірма «Леся».

Скорочена назва: ПрАТ ВКФ «Леся»

Код ЄДРПОУ: 00309097

Юридична адреса: 11708, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул Героїв Майдану ЗА

Фактична адреса: 11708, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Майдану ЗА

Структура управління

Управління акціонерним товариством здійснюють: загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган в особі директора та ревізор.

Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, до компетенції яких входить внесення змін до Статуту, прийняття рішення про збільшення/зменшення статутного капіталу, обрання членів Наглядової ради та інші питання, що стосуються діяльності підприємства.

Наглядова рада представляє інтереси акціонерів, контролює та регулює діяльність Виконавчого органу.

Одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Директор, який підзвітний загальним зборам та Наглядовій раді.

Ревізор контролює фінансово-господарську діяльність Товариства.

Сума статутного капіталу: 131 844 грн.

Кількість акцій :32 961 шт.

Номінальна вартість : 4,00 грн.

Розглянемо економічні показники господарської діяльності підприємства які зазначені в нищенаведеній таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

	Показники	Роки	Відхилення 2014 рік до 2010 року
		2012	2013	2014	+,-	%
1	Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис. грн.	13557	13093	18079	4522	33,36
2	Чистий дохід, тис. грн.	13430	13040	17859	4429	32,98
3	Валовий прибуток, тис. грн.	4443	4193	4605	162	3,65
4	Операційний прибуток, тис.грн.	4878	1685	1845	-3033	-62,18
5	Чистий прибуток, тис. грн.	3367	-126	113	-3254	-96,64
6	Середньооблікова чисельність працівників, осіб	315	251	255	-60	-19,05
7	Середньорічна вартість, тис. грн.:
	необоротних активів	9422	8045	12541	3119	33,10
	оборотних активів	7662	3012	3926	-3736	-48,76
8	Фондовіддача	1,473	1,641	1,451	-0,02	-1,52
9	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	1,753	4,329	4,549	2,80	159,52
10	Продуктивність праці, тис. грн./ос.	42,635	51,952	70,035	27,40	64,27
11	Середньорічна заробітна плата одного працівнка, тис. грн.	14,346	20,199	32,243	17,90	124,75
12	Рентабельність діяльності, %	26,406	-	0,006	-26,40	-99,98
13	Рентабельність активів підприємства, %	21,634	-	0,821	-20,81	-96,21
14	Рентабельність власного капіталу	53,555	-	0,020	-53,53	-99,96

Дана таблиця відображає основні економічні показники господарської діяльності підприємства. Проаналізувавши дані таблиці можна зробити такі висновки:

- Обсяги господарської діяльності в 2014р. порівняно з 2012р. збільшилися на 4522 тис. грн., тобто на 33,36%.

- Чистий доход в 2014р. порівняно з 2010р. збільшився на 4429 тис. грн. тобто 32,98 % .

- Валовий прибуток збільшився в 2014р. (4605 тис. грн.) порівняно з 2012р. (4443тис. грн.) збільшився на 162 тис. грн.

- Чистий прибуток в 2014р. (113тис. грн.) зменшився порівняно з 2020р.(3367 тис. грн.) на 3254 тис. грн., тобто на 96,64%.

- Середньооблікова чисельність працівників зменшилася на 60 людей, що становить 19,05%.

- Середньорічна вартість необоротних активів збільшилася на 3319 тис. грн.,

- Середньорічна вартість оборотних активів зменшилася на 3736 тис. грн., тобто 48,76%.

- Фондовіддача в 2014р. порівняно з 2012р. зменшилася на 0,02 або на 1,52%.

- Коефіцієнт оборотності оборотних активів в 2014р.(4,6) порівняно з 2012р. (1,75) збільшився на 2,8, тобто на 159,52%.

- Продуктивність праці працівників в 2014р. порівняно з 2012р. збільшилася на 27,4 тобто на 64,27%.

- Рентабельність господарської діяльності в 2013р. порівняно з 2011р. зменшилася на 53,53 тобто на 99,96%.

- ПрАТ ВКФ «Леся» працює по схемі переробки іноземної давальницької сировини. Виготовлення готової продукції постійно потребує оновлення виробничих потужностей підприємства, модернізацію виробництва, швацького обладнання.

Головною ціллю нашого підприємства є отримання прибутку за рахунок збільшення кількості випуску якісної продукції. Основним джерелом погашення кредиту та процентів по ньому є прибуток від реалізації наданих послуг. Розглянемо динаміку і структуру власного капіталу підприємства в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка і структура власного капіталу

	2013	2014	Відхилення
Показники	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	абсолютне, тис. грн.	відносне, %
Статутний капітал	132	2,14	132	2,37	0	0,00
Інший додатковий капітал	5325	86,43	5325	95,76	0	0,00
Резервний капітал	29	0,47	29	0,52	0	0,00
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	675	10,96	75	1,35	-600	-88,89
Усього	6161	100,00	5561	100,00	-600	-9,74

Дана таблиця відображає динаміку і структуру власного капіталу підприємства. Проаналізувавши дані таблиці можна зробити такий висновок: зменшилась сума нерозподіленого прибутку на 600 тис. грн., або на 88,89% порівняно з минулим роком. Інші показники власного капіталу не змінилися. Проаналізувати динаміку та структуру активів починаючи з 2012 по 2014р.

Після цього можемо проаналізувати характеристику активів та пасивів підприємства, розглянувши нищенаведені таблиці 2.3 та 2.4.



Таблиця 2.3

Характеристика активів підприємства

Показники	На 31.12.2012р.	На 31.12.2013р.	На 31.12.2014р.	Відхилення 2014/2012
	Тис. грн.	Питома вага,%	Тис. грн.	Питома вага,%	Тис. грн.	Питома вага,%	+,-	%	П.с.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.Необоротні активи:	9422	55,15	8045	72,76	12541	76,16	3119	33,10	21,01
1.1.Нематеріальні активи	46	0,27	34	0,31	20	0,12	-26	-56,52	-0,15
1.2.Основні засоби	9203	53,87	7980	72,17	12462	75,68	3259	35,41	21,81
1.3.Інше	173	1,01	31	0,28	59	0,36	-114	-65,90	-0,65
2.Оборотні активи:	7662	44,85	3012	27,24	3926	23,84	-3736	-48,76	-21,01
2.1. Виробничі запси	637	3,73	534	4,83	732	4,45	95	14,91	0,72
2.2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	6285	36,79	1852	16,75	1305	7,92	-4980	-79,24	-28,86
2.3.Інше	740	4,33	626	5,66	1889	11,47	1149	155,27	7,14
Разом	17084	100,00	11057	100,00	16467	100,00	-617	-3,61	Х

- В 2012р. необоротні активи підприємства становили 9422 тис грн., що становить 55,15% від загальної суми активів. В 2014р. вони збільшились на 3119 тис. грн. порівняно з 2012р. тобто 33,10%.

- В 2014р. основні засоби підприємства становили 9203 тис. грн., що становить 53,87% від загальної суми активів. В 2014р. порівняно з 2012р. вони збільшилися на 3259 тис. грн. тобто 35,41%.

- В 2014р. оборотні активи підприємства порівняно з 2012р. зменшилися на 3736 тис. грн., тобто 48,76% , а частка в загальній структурі активів зменшилася на 21,01%.

- Розмір запасів підприємства в 2014р. порівняно з 2012р. збільшилася на 95 тис. грн., тобто на 14,91%. Його частка в загальній сумі активів збільшилася на 0,72%.

- В загальному в 2014р. активи підприємства зменшилися на 617 тис. грн. тобто на 3,61%.

Таблиця 2.4

Характеристика зобов'язань підприємства

Показники	На 31.12.2012р.	На 31.12.2013р.	На 31.12.2014р.	Відхилення 2014/2012
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	+,-	%	П.с.
1. Власний капітал	6287	36,80	6161	55,72	5561	33,74	-726	-11,55	-3,06
1.1. Статутний капітал	132	0,77	132	1,19	132	0,80	0	0,00	0,03
1.2. Інший додатковий капітал	5325	31,17	5325	48,16	5325	32,31	0	0,00	1,14
1.3. Інше	830	4,86	704	6,37	104	0,63	-726	-87,47	-4,23
2. Довгострокові зобов'язання	9444	55,28	3915	35,41	9641	58,50	197	2,09	3,22
2.1. Довгострокові кредити банків	4167	24,39	2728	24,67	2657	16,12	-1510	-36,24	-8,27
2.2. Інші довгострокові фінансові зобовязання	139	0,81	139	1,26	2146	13,02	2007	1443,88	12,21
2.3. Інші довгострокові зобовязання	5138	30,07	1048	9,48	4838	29,36	-300	-5,84	-0,72
3. Поточні зобовязання	1353	7,92	981	8,87	1279	7,76	-74	-5,47	-0,16
3.1.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	890	5,21	479	4,33	464	2,82	-426	-47,87	-2,39
3.2. Поточні зобовязання за розрахунками	463	2,71	502	4,54	815	4,95	352	76,03	2,23
Разом	17084	100,00	11057	100,00	16481	100,00	-603	-3,53	Х

Дана таблиця відображає динаміку та структуру зобов'язань підприємства в період з 2012 по 2014рр. Дослідивши дану таблицю можна зробити такі висновки:

ѕ Зобов'язання підприємства в 2014р. порівняно з 2012р. зменшилися на 603тис. грн. тобто на 3,53%.

ѕ З 2012р. розмір власного капіталу постійно зменшувався і на 31.12.2014р. становив 5561 тис. грн. тобто зменшився на 726 тис. грн. або 11,55%.

ѕ В 2014р. порівняно з 2012р. розмір довгострокових кредитів банку зменшився на 1510 тис. грн. тобто на 36,24%. При порівнянні частики, довгострокових кредитів банку, то вона зменшилася на 8,27%.

ѕ Кредиторська заборгованість підприємства в 2014р.(464 тис. грн.) порівняно з 2012р.(890 тис. грн.) зменшилася на 426 тис. грн. тобто на 47,87%.

Систему оподаткування детальніше можна розглянути в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Система оподаткування та обов'язкових платежів підприємства у 2014 році

Види податків та обов'язкових платежів	Нараховано платежів
	сума, грн.	питома вага, %
Податок на додану вартість	220	5,45
Податок на прибуток від звичайної діяльності	773	19,17
Відрахування на соціальні заходи	3040	75,38
Разом	4033	100,0

В даній таблиці відображена система оподаткування та обов'язкових платежів підприємства у 2014 році. Проаналізувавши дані цієї таблиці ми дійшли наступних висновків:

- У 2014 році підприємство заплатило податків та обов'язкових платежів на суму 4033 тис. грн.

- Податок на додану вартість становить 220 тис. грн. тобто 5,45% від загальної кількості платежів.

- Податок на прибуток від звичайної діяльності в 2014 році становив 773 тис. грн.

- У 2014 році підприємство витратило на відрахування на соціальні заходи 3040 тис. грн., що становить 75,38% від загальної суми платежів.

2.2 Організація бухгалтерського обліку готової продукції

Організаційне забезпечення обліку - це визначення структури облікового апарату, змісту, його завдань і функцій, а також регламентація облікового і контрольного процесів та роботи апарату.

Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби, це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових робіт між окремими виконавцями.

Об`єктами організації обліку готової продукції та її реалізації є: організація обліку випуску готової продукції, руху на склад та контролю за виконанням виробничої програми; організація обліку витрат на збут; організація обліку податку на додану вартість та акцизного збору; організація обліку реалізації продукції, контроль за її збереженням та одержанням прибутку; організація роботи відділу бухгалтерії.

Організація обліку і контролю готової продукції та її реалізації полягає у виборі та впровадженні прогресивних носіїв інформації, розробці графіків їх проходження, виборі та розробці системи обробки показників, створені системи контролю за зберіганням продукції та організації роботи відділу бухгалтерії.

Передумовами раціональної організації обліку готової продукції та її реалізації є: організація технологічного процесу, що сприяє повному та своєчасному оприбуткуванню випущеної продукції; забезпечення підприємства складами для зберігання готової продукції та визначення матеріальної відповідальності за кількістю та якістю продукції; раціональна діяльність відділу збуту; забезпеченість кваліфікованими обліковими спеціалістами та забезпечення засобами автоматизації обліку.

Головним завданням ПрАТ «Леся» є випуск продукції, та торгівля товарами високої якості з якомога меншими витратами і отриманням прибутку.

Тому основним завданням організації бухгалтерського обліку випуску та реалізації готової продукції є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції чи придбання товарів, аналіз і контроль собівартості виробленої продукції, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність на підприємстві повинні відповідати основним засадам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і П(С)БО 1.

Однією з таких засад є принцип послідовності, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Кожне підприємство розробляє облікову політику самостійно. Це встановлено пунктом 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [22]. У цьому ж пункті зазначено, що кожне підприємство обирає форму регістрів бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Із набуттям чинності Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» по мірі введення в дію Положень бухгалтерського обліку, на фабриці здійснювався перехід на нову систему бухгалтерського обліку. Був розроблений внутрішній План рахунків, відповідно до особливостей підприємства, пристосовані форми облікових регістрів і внутрішньої звітності.

Бухгалтерський облік на фабриці ведеться у відповідності з обліковою політикою, встановленою на підприємстві. Ведення бухгалтерського обліку забезпечує бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється Посадовими інструкціями, які затверджуються директором фабрики.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь у оформлені матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку, обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства та інше.

Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється Посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться із застосуванням журнальної системи обліку; форми журналів розроблені й адаптовані до нової системи обліку фахівцями бухгалтерії. Розроблений і затверджений графік документообігу та його правила.

Журнали складаються щомісяця за допомогою комп`ютера. Роздруківки підписує оператор - виконавець і головний бухгалтер.

Дані журналів та інших облікових регістрів і додаткових довідок головний бухгалтер відображує в Головний книзі підприємства, яка є підставою для складання балансу підприємства.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція»[16, с106].

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Вироблена готова продукція зараховується на баланс за первісною вартістю.

За дебетом рахунку 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції з власного виробництва.

При списанні готової продукції з рахунку 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» і дебетом відповідних рахунків.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року[16, c.108].

За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом - вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування[17, c.82].

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари» застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 «Товари» ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» чи 20 «Виробничі запаси».

Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:

281 «Товари на складі»;

282 «Товари в торгівлі»;

283 «Товари на комісії»;

284 «Тара під товарами»;

285 «Торгова націнка»;

286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу».

На субрахунках 281-284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

На субрахунку 283 «Товари на комісії» ведеться облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають перехід права власності на цей товар до оплати їх вартості. Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами (особами-комісіонерами.

На субрахунку 284 «Тара під товарами» ведеться облік наявності й руху тари під товарами й порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка».

На субрахунку 285 «Торгова націнка» торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при ведені обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунків 281 і 282. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних (характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до їх фізичних властивостей, використовують для кількісного обліку готових виробів); умовно-натуральних (показники, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції)[20, c. 534].

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг призначено рахунок 90 «Собівартість реалізаці».

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»[21,c.55].

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

На субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

На субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

На субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

Зауважимо, що по дебету субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» вказується не лише собівартість реалізованих товарів, а також і сума транспортно-заготівельних витрат, пов'язаних із їх закупівлею, яка підлягає списанню за результатами обсягів реалізації у конкретному місяці.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» кореспондує за дебетом з кредитом рахунків:

21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»

79 «Фінансові результати»

23 «Виробництво»

26 «Готова продукція»

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

28 «Товари»

91 «Загальновиробничі витрати»

На рахунку 26 «Готова продукція» обліковують наявність та рух готової продукції, виготовленої підприємством. До готової продукції належить продукція підприємства, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам.

Випущена із виробництва готова продукція оприбутковується за дебетом рахунку 26 та обліковується в синтетичному й аналітичному обліку за фактичною виробничою собівартістю, яка визначається згідно з ПСБО 16 “Витрати”.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за обліковими цінами окремих найменувань (видів) або однорідних груп продукції. Облікові ціни на готову продукцію підприємство встановлює самостійно.

Обліковими цінами для готової продукції можуть бути фактична собівартість одиниці найменування (виду) та однорідної групи продукції або розрахунково-відпускна (планова) ціна одиниці з виділенням в аналітичному обліку відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами.

За кредитом рахунку 26 “Готова продукція” відображаються реалізація та інше вибуття готової продукції за середньозваженою фактичною виробничою собівартістю. При списанні з кредиту рахунку 26 готової продукції за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами списуються також відповідні суми відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами.

Якщо готова продукція обліковується за розрахунково-відпускними (плановими) цінами, то за Інструкцією сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами (далі - відхилення) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами

Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця і суми відхилень на продукцію, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 “Готова продукція” і дебетом рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції.

В тому разі, коли аналітичний облік готової продукції ведеться за встановленими підприємством обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами, в синтетичному обліку готової продукції відображається фактична її виробнича собівартість, а в аналітичному обліку - облікова її вартість і відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами. В сумі вони складають фактичну виробничу собівартість готової продукції.

Сума відхилень фактичної собівартості реалізованої продукції від вартості продукції за обліковими цінами, за якими готова продукція списується із підзвіту матеріально відповідальної особи при відвантаженні (відпуску) продукції покупцям, списується з кредиту рахунку 26 “Готова продукція”, аналітичний рахунок відхилень на дебет рахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” на підставі розрахунку за середнім відсотком відхилень.

Синтетичний облік випущеної з виробництва готової продукції (робіт, послуг) ведеться згідно з Інструкцією за фактичною виробничою собівартістю. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається також за фактичною її виробничою собівартістю. Відповідно повинен бути організований і аналітичний облік випущеної підприємством готової продукції.

2.3 Методичне забезпечення бухгалтерського обліку руху готової продукції на ПрАТ «Леся»

готовий продукція бухгалтерський облік

На ПрАТ «Леся» випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший - залишається на складі. Кількість, що оприбутковуються на склад, їх обсяг підраховується і, при необхідності, зважуються.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає накладну на здачу готової продукції на склад підприємства, в натуральному і грошовому вираженні. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.[8,c.5]

Накопичувальні відомості випуску готової продукції (в натуральному та грошовому вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

На підприємстві ціна проставляється на підставі номенклатури - цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку готової продукції.

Бухгалтерський облік на підприємстві частково комп'ютеризований, тобто деякі операції виконуються на спеціально розроблених програмах. Тому крім номенклатури-цінника розроблено ще комплекс довідників продукції, яка оподатковується та не оподатковується різними видами податків, довідники середньоквартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів по всіх Україні. На ПрАТ у вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцію, відвантажену на внутрішній ринок та на експорт. В довідниках зазначається найменування виробу, коди виробів товарної продукції, вироби та змінні параметри. Всі ці дані записують на машинний носій інформації та використовують для оперативного управління записами продукції і для складання відповідної внутрішньої звітності та подачі її засновникам підприємства.[3,c.5]

Як вважає Сопко В.В.: “Продукцію оцінюють за такими видами вартості: фактичною, плановою, нормативною, кошторисною собівартістю і цінах реалізації (роздрібних, договірних, гуртових)” [1 с. 352] Під оцінкою він розуміє види вартості. В національних стандартах бухгалтерського обліку терміну “види вартості” немає, є поняття облікової оцінки - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами [2] і поняття методів оцінки, які, частково, перелічені вченим. Розвиваючи думку стосовно оцінки, Сопко В.В. стверджує що: “Оцінка продукції впливає на побудову обліку виробничого процесу” [1 с. 352] З таким твердженням погодитися не можна. Беручи до уваги методологію бухгалтерського обліку, уточнюємо - в основі облікового процесу лежать методи обліку затрат, які обумовлюють вартісну оцінку готової продукції. Вартісна оцінка продукції - це сума затрат, які витрачено на виготовлення продукції. В залежності від технологічного процесу і класифікації готової продукції за формою існування, сума затрат у різних підсистемах бухгалтерського обліку різна. В залежності від впливу попиту, вартісна оцінка готової продукції в обліковій системі визначається за справедливою вартістю дебіторської заборгованості. Для управлінського обліку, вартісна оцінка відходів і браку регулюється методами оцінки затвердженими в національних стандартах бухгалтерського обліку.[3] В ринкових умовах, за наявності різних облікових підсистем, вартісна оцінка буде різною, проте, методи оцінки для підсистем - однакові. Методи оцінки готової продукції підприємство обирає самостійно. Для правильного застосування методів оцінки в обліковому процесі виробництва і продажу продукції, обліковий процес необхідно поділити на два відокремлених етапи. Перший етап пов'язаний з оприбуткуванням продукції з процесу виробництва, що відповідає управлінському обліку, а другий - з процесом її продажу, що обумовлюється наявністю фінансового обліку.

Для визначення вартісної оцінки готової продукції при оприбуткуванні з процесу виробництва можливо застосовувати наступні методи (Рис. 2.1)



Рис. 2.1. Методи оцінки готової продукції.

Вартісна оцінка продукції за фактичною виробничою собівартістю для різних облікових підсистем не однакова. В фінансовому обліку вартісна оцінка продукції рівняється сумі всіх прямих затрат на виготовлення виробів, змінних загальновиробничих затрат та частини постійних загальновиробничих затрат, що складає фінансову калькуляцію проданої продукції звітного періоду. В управлінському обліку вартісна оцінка продукції дорівнює сумі всіх прямих і загальновиробничих затрат. В розрахунок вартісної оцінки за фактичною виробничою собівартістю покладено процес калькулювання, який є предметом дослідження бухгалтерського управлінського обліку.Фактична виробнича собівартість продукції визначається для різних потреб: фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення меж раціональних затрат та ін. Доцільна вартісна оцінка готової продукції за фактичною виробничою собівартістю на підприємствах з обмеженою номенклатурою масової продукції, коли випуск і реалізація виробів здійснюється щодня. Недоліком даного варіанту оцінки є припущення неточності обрахування собівартості до завершення всіх робіт пооб'єктно, по закінченню звітного місяця. Складнощів у застосуванні вартісної оцінки нормативної виробничої собівартості (кошторисної) немає, тому що ми, попередньо, обраховуємо нормативну собівартість продукції. В економічній літературі пропонується нормативну собівартість переглядати щоквартально та аналізувати фактичні і нормативні затрати на виготовлення продукції, а у випадку розбіжностей, розраховувати відхилення.

Для відображення напівфабрикатів в бухгалтерському обліку раніше застосовувався напівфабрикатний варіант обліку зведення затрат [1,4]. З введенням в дію національних стандартів, виокремлення такого варіанту не суттєве, тому що на рахунку 25 «Напівфабрикати» відображаються напів-фабрикати для власних потреб або невиробничої сфери підприємства. У всіх інших випадках напівфабрикати обліковуються на бухгалтерських рахунках незавершеного виробництва або готової продукції. Такий підхід є доцільним, якщо брати до уваги наше розуміння сутності поняття «готова продукція». Отже, виконувати розподіл загальновиробничих затрат на рахунок 25 «Напівфабрикати», коли виріб знаходиться у технологічному процесі, не ефективно. Якщо на підприємстві управлінський облік побудовано за центрами відповідальності, а управління затратами здійснюється за методом ланцюга цінностей, то в цьому випадку необхідно застосовувати напівфабрикатний варіант обліку затрат.Облік незавершеного виробництва може здійснюватися за центрами затрат, перераховуватися в умовні одиниці або обчислюватися за сальдовим методом і відображається на рахунку 23 «Виробництво».

Для обліку складної продукції притаманний попроцесний і нормативний варіанти обліку затрат. В цьому випадку бухгалтерський облік затрат виробництва здійснюється на рахунку 23 «Виробництво» з застосуванням субрахунків за кожним процесом або центром затрат (відповідальності).[5]

Під обліком продажу продукції розуміємо бухгалтерські записи і застосування методів оцінки до готової продукції, яка вибула зі складу і відвантажена покупцю, тобто в бухгалтерському обліку розраховуємо показник собівартості реалізації продукції, як це передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 3 і 16 [2, 6]. Для відображення процесу продажу продукції необхідно застосовувати такі методи оцінки (Рис.2.2)



Рис. 2.2. Спосіб обліку продукції в залежності від методу оцінки.

Запропоновані методи оцінки впливають на спосіб обліку готової продукції.

Оцінка за ідентифікованою собівартістю передбачає списання готової продукції з балансу за оцінкою оприбуткування, тобто за фактичною виробничою собівартістю.

Оцінка нормативних затрат передбачає списання готової продукції за оцінкою оприбуткування. Оцінка за нормативною собівартістю, згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, називається методом стандартних (нормативних) затрат. “Стандартні затрати - це заплановані затрати на виробництво одиниці продукції (послуг), які базуються на нормативах використання матеріалів, праці, а також економічної та виробничої потужності” [7 с. 262] Дійсно, в основу розрахунку нормативної оцінки покладено норматив затрат на виробництво одиниці або групи одиниць готової продукції.

Метод ФІФО (собівартість перших за часом надходжень запасів) базується на принципі, що готова продукція продається у тій послідовності, в якій вона надходила на склад, тобто продукція ...