Облік і аудит загальновиробничих витрат (на матеріалах ДП "Чайка" м. Київ)
Економічна сутність, класифікація та нормативно-правове регулювання обліку загальновиробничих витрат. Організаційно-економічні особливості діяльності підприємства та їх вплив на побудову обліку витрат. Організаційно-методологічні засади аудиту.
Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.04.2018 |
Размер файла | 178,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИДИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Факультет економіки АПК
Кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК
Спеціальність 8509 «Облік і аудит»
Магістерська дипломна робота
Облік і аудит загальновиробничих витрат (на матеріалах ДП «Чайка» м. Київ)
Ткаченко Поліна Володимирівна
КИЇВ - 2015
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
- 1.1 Економічна сутність та класифікація витрат
- 1.2 Нормативно-правове регулювання обліку загальновиробничих витрат
- 1.3 Теоретичні основи управління загальновиробничими витратами
- 1.4 Організаційно-економічні особливості діяльності підприємства та їх вплив на побудову обліку загальновиробничих витрат
- РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ТА ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ
- 2.1 Облікова політика щодо загальновиробничих витрат
- 2.2 Організація первинного обліку загальновиробничих витрат
- 2.3 Синтетичний і аналітичний облік загальновиробничих витрат та відображення інформації у звітності
- 2.4 Удосконалення облікового забезпечення управління загальновиробничими витратами
- РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
- 3.1 Організаційно-методологічні засади аудиту загальновиробничих витрат
- 3.2 Оцінка системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку загальновиробничих витрат
- 3.3 Методика аудиту загальновиробничих витрат
- 3.4 Узагальнення результатів перевірки
- 3.5 Удосконалення організації і методики аудиту загальновиробничих витрат
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність. У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення. Однією із нагальних проблем, які не вирішені і сьогодні, є проблема правильного та обґрунтованого розподілу витрат відповідно до сучасних умов та баз розподілу. Існуючий порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах не повною мірою відповідає сучасним вимогам національних стандартів та потребує відповідного його вдосконалення.
Мета дипломної роботи полягає в визначенні існуючої класифікації, організації, методики обліку і аудиту загальновиробничих витрат на підприємствах.
Завдання за допомогою яких, буде досягатись мета написання курсової роботи:
1) визначити економічну сутність поняття «загальновиробничі витрати»;
2) на основі чинних класифікацій обґрунтувати перелік класифікаційних ознак витрат на виробництво, значну увагу при цьому приділяючи загальновиробничим витратам на підприємствах;
3) дослідити організаційно-технічні особливості діяльності підприємства, їх вплив на побудову обліку і розподілу загальновиробничих витрат;
4) дослідити взаємозв'язок обліку загальновиробничих витрат та їх розподілу на підприємствах харчової промисловості з фінансовою звітністю;
5) визначити організаційно_методичні засади аудиту формування загальновиробничих витрат;
6) на основі визначених організаційно_методичних засад визначити методику аудиту загальновиробничих витрат;
7) дослідити вплив побудови обліку загальновиробничих витрат на порядок проведення їх аудиту;
8) виявити шляхи удосконалення аудиту загальновиробничих витрат.
Об'єктом дослідження обрано ДП «Чайка», яке є юридичною особою, має колективну форму власності та здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України.
Предметом дослідження є методичні та організаційні аспекти обліку та аудиту загальновиробничих витрат.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання і системній підхід, які були використані для вивчення сучасного стану обліку й аналізу формування загальновиробничих витрат. У роботі було використано такі наукові методи пізнання і прийомів: індукції, дедукції, статистичного спостереження та методів фінансово-економічного аналізу, графічний метод та методи які ґрунтуються на законах розвитку економіки.
Практичне значення. Оскільки багато підприємств не обліковує загальновиробничих витрат через складність визначення бази обліку та недосконалість його ведення, це впливає на калькуляцію собівартості готової продукції. В даній роботі висвітлюються питання удосконалення обліку загальновиробничих витрат та недоліки та переваги в обранні бази розподілу. Зазначимо, що облік загальновиробничих витрат є достатньо трудомісткий процес через ризик обрання некоректної бази розподілу питання їх аудиту залишається не висвітленим повністю. В роботі висвітлюються питання удосконалення аудиту загальновиробничих витрат.
Апробація результатів магістерської дипломної роботи полягає зосередженню уваги на удосконаленні обліку загальновиробничих витрат, що було викладено в статті «Удосконалення аналітичного обліку загальновиробничих витрат» та тезах «Елементи облікової політики, щодо загальновиробничих витрат». У статті розглянуто сутність загальновиробничих витрат, проблеми їх обліку та розподілу. Запропоновано форму накопичувального документа з обліку загальновиробничих витрат, застосування якого забезпечить потреби управління необхідною інформацією. Описані переваги та недоліки способів розподілу загальновиробничих витрат та наслідки застосування певної бази розподілу - вплив на результати діяльності підприємства. У тезах досліджено умови формування облікової політики щодо загальновиробничих витрат та шляхи встановлення складу загальновиробничих витрат.
Структура і обсяг магістерської дипломної роботи. Дана дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, вісімнадцяти додатків. При написанні роботи було використано наукових джерел, серед яких праці відомих вчених. Дипломна робота виконана на матеріалах ДП «Чайка», головний офіс якого знаходиться в м. Києві на вул. Гарматна, 36. В додатках до роботи можна побачити фінансову звітність досліджуваних підприємств, документи первинного та синтетичного обліку загальновиробничих витрат та робочі документи аудитора, які могли б мати місце при аудиті загальновиробничих витрат.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
1.1 Економічна сутність та класифікація витрат
Діяльність будь - якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.
В економічній теорії існують різні точки зору щодо сутності витрат, що пояснюється різними підходами в поглядах на природу економічного буття. Базовими підходами до визначення вартості матеріальних благ в економічній теорії є витратний і маржиналістський.
Витратний підхід у теорії вартості реалізовували в своїх працях Д. Рікардо,К. Маркс, Ф. Енгельс та ін. Витратами, за К. Марксом, є сума витрат минулої (уречевленої в засобах виробництва) праці і безпосередньо живої праці, що витрачена навиробництво товару. Це дійсні витрати виробництва. На відміну від дійсних витрат виробництва як витрат минулої і безпосередньо живої праці, К. Маркс визначає їхнє друге значення як капіталістичних витрат на виробництво. Третє значення витрат виробництва, за К. Марксом, -- це витрати виробництва у значенні ціни виробництва. Ціна виробництва -- це ціна, яка необхідна для того, щоб в умовах капіталізму товар потрапляв на ринок. Таким чином, виведена К. Марксом категорія капіталістичних витрат виробництва, що не включає ніяких елементів доданої вартості, і категорія індивідуальних витрат виробництва капіталу,що функціонує, характеризують два різні аспекти простого відтворення. Перша з цих категорій характеризує процес простого відтворення на вищому рівні абстракції, а друга -- процес простого відтворення в умовах господарської практики на мікрорівні, коли йдеться про взаємовідносини капіталістів [1, c. 311].
Маржиналістський підхід у теорії вартості, в основу якого покладено принципкорисності товарів і послуг, розглядали А. Маршалл, В. Паретто та інші економісти. На перше місце в аналізі виробництва А. Маршалл поставив попит, тобто потреби людини. Такий підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сил попиту і пропозиції, тобто під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку.
Досі в економічній літературі немає єдиної точки зору щодо правомірності вживання в тих чи інших господарських операціях термінів «затрати» та «витрати». У бухгалтерському обліку поширена диференційована інтерпретація цих понять, і таким чином, досягається достовірне формування фінансового результату. Термін «затрати» вживається, коли йдеться про виробництво, а термін «витрати» застосовують,коли мають на увазі витрати діяльності.
Обґрунтований облік витрат дає змогу керувати діяльністю підприємства, досягати мінімізації витрат і максимізації прибутку. Надзвичайно важливим є впровадження на підприємстві таких методів обліку витрат, завдяки яким можна контролювати рух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей і майна [1, c. 323].
Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу між власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами відповідного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Такий підхід відповідає принципам Міжнародних стандартів фінансової звітності та принципу нарахування і відповідності доходів і витрат, що застосовується в національних стандартах обліку і звітності.
Деякі вітчизняні вчені вважають, що необхідно виокремлювати два терміни -- «витрати» і «затрати» -- залежно від їх змісту та періоду часу, до якого вони прив'язані.
У вітчизняній економічній літературі переважає слово «витрати», однак трапляються й такі поняття, як «затрати» та «видатки». Відмінність у тлумаченнях слів «витрати» та «затрати» відсутня.
Термін «видатки» використовується лише у бюджетній сфері діяльності держави. Видатки бюджету -- це кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Проте в бюджетній сфері існує й поняття «витрати бюджету», яке є ширшим за «видатки». Так, витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу [1, с. 419].
Більшість українських учених визначають категорію «витрати», в основному, як поточні витрати підприємства, представлені показником собівартості продукції.
Деякі автори розглядають «витрати» як вартість придбання необоротних активів підприємства.
Спеціалісти Міжнародної фінансової корпорації трактують «витрати» як вартісне вираження спожитих ресурсів з метою виконання робіт щодо задоволення потреб клієнтів.
На наш погляд, зазначені вище підходи лише частково відображають сутність поняття «витрати». «Витрати» є складною економічною категорією, що витікає з їх місця, ролі й етапу виникнення в діяльності підприємства.
В ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зазначається, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) [3, п. 3].
Витратами визнаються:
1) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
2) витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
3) якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами [3, п. 6-8].
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
1) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
3) погашення одержаних позик;
4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку [3, п. 9].
Розглянемо ж декілька підходів до класифікації витрат (рис. 1.1.1).
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та для ціноутворення. Великого значення набуває науково обґрунтована класифікація витрат для забезпечення процесу управління ними. За економічною сутністю витрати на виробництво продукції підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
В економічній літературі також часто виділяють звичайну та надзвичайну господарську діяльність через що, витрати підприємства ділять на витрати звичайної діяльності та витрати надзвичайної діяльності (рис. 1.1.2).
Звичайна діяльність -- будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.
Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову й інвестиційну).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1.1. Класифікація витрат за різними ознаками
Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
До основної діяльності відносять операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Інша операційна діяльність включає реалізацію виробничих запасів, оперативну оренду активів тощо [1, c. 497].
Держава здійснює регулювання окремих видів підприємництва шляхом ліцензування та обмеження окремих видів підприємницької діяльності для певних організаційних форм господарювання.
Витрати звичайної діяльності - витрати підприємства, пов'язані з його основною (спрямованою на виробництво або реалізацію продукції, товарів, робіт, послуг, що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу) діяльністю, а також з операціями, котрі її забезпечують або спричинені нею.
Об'єктом фінансової діяльності є процес господарювання з купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів та обслуговування розрахункових операцій при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності - придбання фінансових ресурсів - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1.2. Структура витрат підприємства
Інвестиційна діяльність -- це процес організації інвестування в реально існуючих у країні умовах господарювання. Термін «інвестування» має більш теоретичне значення, визначаючи модель поведінки інвестора щодо нарощування свого капіталу.
Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом.
Витрати, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Елемент витрат представляє собою сукупність економічно однорідних витрат.
За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати [4, с. 91].
Розглянемо класифікацію витрат за місцем виникнення. Місцем виникнення витрат є структурні підрозділи підприємства: виробничі (бригади, дільниці, цехи), дослідно конструкторські (відділи, лабораторії), адміністративні (відділи, служби, департаменти) та ін. В більш узагальненому вигляді по місцю виникнення витрати поділяються на витрати основного і допоміжного виробництв [5, c. 99].
Класифікація за місцем виникнення необхідна, перш за все, для планування забезпечення ресурсами підрозділів підприємства. Крім того, в залежності від методів калькулювання собівартості (ціни) продукції, який використовується підприємством, така класифікація використовується для визначення складу і суми прямих витрат, побічних витрат конкретного структурного підрозділу та їх калькуляційного нормативу. В більшості своїй класифікація витрат за місцем виникнення пов'язана з їх класифікацією за видами продукції [4, c. 91].
Залежно від часу виробничого споживання всі витрати класифікують як витрати поточного року і витрати минулих років. У собівартість продукції звітного року включають не всі витрати поточного року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва (наприклад, витрати на посів озимих) відокремлюють і відносять на собівартість продукції наступного року. Водночас частина витрат минулого року включається в собівартість продукції звітного періоду, що зумовлено тривалим виробничим циклом окремих видів продукції і незбігом робочого періоду з періодом виробництва.
Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємством витрат усі вони поділяються на готівкові і безготівкові. Готівкові -- це такі витрати, що формуються і покриваються за рахунок готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима, витрати на страхування посівів, майна, на ресурси, що купуються (добрива, отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали, запасні частини тощо), оплату сервісних послуг та ін. Безготівкові -- це витрати, що не вимагають для їх покриття вільних грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих засобів, власні корми, насіння, посадковий матеріал, оплату праці натурою.
Залежно від можливостей керівників відповідного рівня управління підприємством впливати на величину певного виду витрат розрізняють контрольовані (релевантні) і неконтрольовані (нерелевантні) витрати. Контрольовані (релевантні) -- це такі витрати, на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на них істотний вплив. Отже, ці витрати є контрольованими і можуть бути збільшені або зменшені менеджерами залежно від виробничих потреб. Неконтрольовані (нерелевантні) витрати здійснюються незалежно від волі керівника відповідного рівня управління, а отже, не залежать від його управлінського хисту та старання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані має важливе практичне значення для організації управління витратами за центрами відповідальності -- окремими виробничими підрозділами [6, c. 109].
Залежно від поставленої мети витрати поділяють на такі групи (рис. 1.1.3).
Під загальновиробничими витратами розуміють витрати по обслуговуванню основного та допоміжного виробництва, управління виробництвом.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
1) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
2) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
3) Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
4) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
5) витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
6) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
7) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
8) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
9) інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо) [3, п. 15].
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину [3), п. 16].
Аналітичний облік загальновиробничих витрат здійснюють за видами діяльності (рослинництво, тваринництво, допоміжні виробництва, підсобні (промислові) виробництва) підрозділів підприємства, встановленою номенклатурою статей витрат. Загальновиробничі витрати розподіляють між видами діяльності й об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів, кормів, насіння, сировини) або іншої бази розподілу.
Рис. 1.1.3. Класифікація витрат виробництва залежно від поставленої мети
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
1.2 Нормативно-правове регулювання обліку загальновиробничих витрат
Фінансовий облік як складова частина господарського обліку має законодавчу та нормативну базу, яка регулює ведення обліку, складання звітності, діяльність підприємства. До цієї бази відносять закони, нормативно-правові документи, постанови, інструкції, методичні рекомендації тощо.
Основним нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Що стосується витрат на виробництво та собівартості продукції, то вони регулюються і опираються при своєму визначенні на цей закон.
Також одним із основних нормативних документів являється Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», який містить загальні положення, визнання, склад, обрахунки, їх ведення в бухгалтерській звітності. П(С)БО 16 є повним відображенням сутності витрат, дає їм повну характеристику. Це Положення (стандарт) допомагає сформування в бухгалтерському обліку інформацію про витрати підприємства та розкрити їх в фінансовій звітності.
Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм.
В Україні встановлена структура нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку (рис. 1.2.1), яка складається з п'яти рівнів:
Рис. 1.2.1. Структура нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні
За місцем та роллю у реформуванні та регулюванні бухгалтерського обліку акти нормативно-правового та методичного забезпечення обліку загальновиробничих витрат можна згрупувати за такими п'ятьма рівнями (табл. 1.2.1).
Більш детально згадані нормативні акти описані нижче.
Закон України «Про оплату праці» від 25 березня 1995 року визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Таблиця 1.2.1
Нормативно-правове регулювання обліку загальновиробничих витрат в Україні
№ з/п |
Назва нормативно-правового акту |
Ким і коли видано |
Примітки |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Перший рівень |
||||
1.1 |
Про оплату праці |
Закон України Затверджений постановою ВР України від 25.03.95 р. №144/95-ВР |
Нормативне визначення зарплати і регулювання її оплати |
|
1.2 |
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. |
Закон України від 16.07 99 р. №996-XIV |
Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Загальні вимоги до фінансової звітності |
|
Другий рівень |
||||
2.1 |
Господарський кодекс України |
Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №436-IV |
Визначає підприємство як вид господарської діяльності, свободи підприємницької діяльності, принципи та організаційні форми підприємства |
|
2.2 |
Податковий кодекс України |
Постанова Верховної Ради України від 02.12.2010 року 2755-VI |
Порядок визнання витрат при оподаткуванні |
|
Третій рівень |
||||
3.1 |
Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» |
Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 |
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності |
|
3.2 |
Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» |
Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 |
Визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про товари як складову частину запасів суб'єкта господарювання |
|
Четвертий рівень |
||||
4.1 |
Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів |
Наказ Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 |
Регламентує порядок ведення обліку надходження, руху та вибуття матеріальних запасів |
|
4.2 |
Інструкція Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій |
Наказ Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р |
Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств |
|
4.3 |
Про затвердження типових форм первинного обліку |
Наказ Держкомстата України від 29.12. 95 №352 |
Впровадження типових форм первинного обліку |
|
П'ятий рівень |
||||
5.1 |
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання розпорядчого документа про облікову політику підприємства |
Міністерство аграрної політики від 17.12.2007 №921 |
Регламентує порядок встановлення облікової політики на підприємстві |
|
5.2 |
Наказ про облікову політику підприємства |
Наказ підприємства |
Регламентує організацію обліку на підприємстві |
Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні. Закон закріплює методологічні основи збирання, реєстрації й узагальнення інформації.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Він має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями визначає:
1) вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування;
2) платників податків та зборів, їх права та обов'язки;
3) компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю;
4) відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31 грудня 1999 року визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від 20 жовтня 1999 року визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів від 10 січня 2007 року можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі -- підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).
Методичні рекомендації не поширюються на: незавершені роботи підрядника за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними; фінансові активи; поточні біологічні активи, якщо вони оцінені за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. №790.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, тару (строк корисного використання якої не більше одного року), тарні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва, адміністративних потреб та збуту; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.
Інструкція Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30 листопада 1999 року встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).
Наказ Про затвердження типових форм первинного обліку від 29 грудня 1995 року затверджує типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів.
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання розпорядчого документа про облікову політику підприємства від 17 грудня 2007 року можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від організаційно-правових форм господарювання і форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності).
Підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї.
У розпорядчому документі про облікову політику наводяться принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати не доцільно.
Облікова політика може враховувати організаційно-правову форму підприємства, галузеві особливості економічної діяльності, обсяги виробництва тощо.
Отже, наведена вище нормативно-правова база забезпечує достовірний та правильний порядок обліку загальновиробничих витрат. Дотримання вимог всіх цих нормативно-правових документів може забезпечити ведення обліку згідно із принципами бухгалтерського обліку, які зазначені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що, в свою чергу, забезпечує наявність достовірної інформації в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про облік загальновиробничих витрат.
1.3 Теоретичні основи управління загальновиробничими витратами
З метою здійснення контролю за результатами процесу виробництва та ефективного управління, спрямованого на скорочення витрат в розрахунку на одиницю продукції й підвищення її якості, витрати виробництва підлягають розподілу між видами продукції. Це ознака аналітичного обліку, який ґрунтується на встановленні об'єкта обліку з метою створення раціональної системи накопичення витрат виробництва і визначення оцінки продукції в обліку, що є важливим елементом організації обліку виробництва.
В економічній літературі наведено кілька визначень об'єкта обліку. Більшість авторів при тлумаченні цього поняття вказують на його зв'язок із собівартістю продукції, який полягає у тому, що групування витрат відповідно до об'єктів обліку дає змогу визначити собівартість певного виду продукції. Про об'єкт обліку як групування витрат з метою здійснення управління собівартістю йдеться в роботах таких науковців, як П. С. Безруких, В. Б. Івашкевич та А. Н. Камаєв, а також Т. П. Карпова,Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Чижевська, Н. В. Герасимчук вважають об'єкт обліку початковою одиницею, у розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат на виробництво.
Досить цікавою, на наш погляд, є позиція С.Ф. Голова. Він характеризує об'єкт обліку як сегмент діяльності підприємства, за яким вимірюються пов'язані з ним витрати.
Вважаємо за потрібне розрізняти поняття «об'єкт обліку» та «об'єкт обліку витрат». Витрати підприємства поряд з іншими активами підприємства й джерелами їх формування є об'єктом обліку [7, c. 223].
Що стосується об'єкта обліку витрат, то це витрати, згруповані в певних межах, наприклад витрати, пов'язані із здійсненням певної операції виробництва окремих видів продукції тощо.
Пропонуємо в контексті обліку виробничої діяльності вживати термін «об'єкт обліку витрат», який визначати як у відповідний спосіб згруповані витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, що дає змогу розрахувати їхню собівартість для подальшого управління нею.
У законодавстві України відсутнє визначення об'єкта обліку витрат. Натомість у п. 4 ПСБО 16 «Витрати» зазначено, що до об'єкта витрат відносять «продукцію, роботи, послуги або вид діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат».
Отже, продукція - це об'єкт, у межах якого формуються витрати на його створення. Це визначення зводиться до твердження про те, що собівартість продукції є метою обліку витрат.
Виходячи з цього, найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення об'єкта обліку витрат, наведене В. Г. Лінником: «під об'єктом обліку витрат слід розуміти витрати, які відображають у встановлених межах, узагальнюються за сільськогосподарськими культурами, групами худоби, окремими роботами, конкретними виробництвами або їх процесами з метою здійснення контролю за витратами та визначення собівартості продукції, робіт і послуг».
Згідно з ПСБО 16 «Витрати» об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат [3, п. 4].
Це визначення достатньо широке. З точки зору складання фінансової звітності необхідно розрахувати витрати на виробництво продукції. Але для цього, частіше за все, потрібно визначити витрати цеха, в якому вона вироблена. А витрати цеху, в свою чергу. залежать від витрати обслуговуючих підрозділів.
У статті «Загальновиробничі витрати» відображають бригадні, цехові й загальновиробничі витрати.
До бригадних, цехових та загальновиробничих витрат належать витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; амортизаційні відрахування й витрати на утримання та ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці й техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів і галузей.
Бригадні, цехові й загальновиробничі витрати рослинництва, тваринництва та промислових виробництв розподіляють між об'єктами планування та обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів, які відносять на собівартість лише тієї продукції, що виробляється у даній бригаді, фермі, цеху чи відповідній галузі [8, c. 214].
Загальна величина загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат структурних підрозділів основного виробництва. Такі ж витрати допоміжних виробництв включаються до собівартості робіт (послуг), що виконуються (надаються) допоміжними виробництвами підприємства.
При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Подальша деталізація витрат в обліку здійснюється в розрізі статей калькулювання собівартості [9, c. 114].
Управління витратами на підприємстві відбувається за місцем їхнього виникнення та центрами відповідальності. Для проведення аналізу раціональності витрат та контролю за їхнім рівнем формують бюджети витрат за калькуляційними підрозділами (виробничими, адміністративними, збутовими і ін).
Облік фактичних витрат відбувається на окремих синтетичних рахунках кожного підрозділу. Фактичні витрати зіставляють з бюджетними, які коректують на обсяг діяльності визначеного центру витрат чи центру відповідальності (найчастіше вони збігаються). Отже, треба визначити одиниці виміру обсягу діяльності.
Для виробничих підрозділів - це обсяг виготовленої продукції чи виконаних робіт (послуг). Для адміністративних чи інших функціональних підрозділів за одиницю діяльності часто приймають витрати праці у певній кількості нормативного (стандартизованого) часу.
За центрами відповідальності витрати групуються відповідними кошторисами для кожного рівня управління. У зв'язку з цим проводять класифікацію витрат на контрольовані та неконтрольовані для кожного рівня відповідальності. У процесі аналізу дають оцінку дотриманню бюджету витрат та активності керівників кожного рівня щодо їхньої раціоналізації [10, c. 119].
Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. Пункт 16 П(С)БО 16 визначає, що змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва (інший об'єкт витрат) із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні витрати роздаються на кожну одиницю виробництва із використанням бази розподілів (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) при нормальній потужності.
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, результату) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичного розміру.
Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.
У зв'язку з цим суми змінних витрати можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат розрахованих на одиницю продукції [11, c. 216].
Підприємствам надане право самостійно встановлювати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, які слід відобразити в наказі про облікову політику підприємства.
Змінні загальновиробничі виграти розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (години праці заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. В цьому випадку розподілені загальновиробничі витрати в самому широкому розумінні представляють собою розподілені змінні загальновиробничі витрати на одиницю бази з подальшим відношенням на різні види продукції,яка виготовляється на підприємстві на базу фактичної потужності за звітний період.
Про виборі бази розподілу слід звернути увагу на те, що зміною загальновиробничих витрат і відповідно змінною бази розподілу існує пропорційна або майже пропорційна залежність. Найчастіше в якості бази розподілу загальновиробничих витрат використовують:
1) ціну прямих матеріалів - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими проводиться відповідні технологічні операції типовим прикладом в цьому випадку може бути виробництво на якому тільки збір виробів;
2) прямі витрати на оплату праці - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною прямих витрат на оплату праці. Якщо наприклад, у виробництві для виготовлення певної продукції використовують складну техніку для управління якою наймають високооплачуваних кваліфікованих працівників, і одночасно для виробництва іншої продукції використовують працівників з більш низької кваліфікації, тоді використання витрат на оплату праці як бази розподілу приведе до того що велика частина загально виробничих витрат припадає на виробництво, для виготовлення якого використовують складну техніку:
3) години праці - якщо немає різниці між величиною заробітної плати і вона майже для всіх однакова;
4) машино-години - якщо у виробництві використовують значні капіталовкладення і загальновиробничі витрати у більшій мірі зв'язані з використання обладнання і техніки. Наприклад, значна ціна електроенергії для обладнання або ціна обслуговування обладнання і ін.
Передбачено, що підприємства можуть самостійно вибирати вимірник за базу розподілу витрат виробничої діяльності. Приклад розподілу наведений у П(С)БО 16 «Витрати».
Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в наступній послідовності:
1 етап: всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що належать від обсягу виробництва і змінні (безпосередньо пов'язані зі зміною обсягу діяльності).
2 етап: вибір бази розподілу. Підприємство самостійно вибирає базу розподілу, однак вибраний критерій обов'язково повинен вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожне підприємство вибирає за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат.
3 етап: визначення нормальної потужності підприємства і вираження її в одиницях виміру обраної бази розподілу. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції на продукції тощо.
4 етап: обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат всі умови досягнення підприємством нормальної потужності.
5 етап: розрахунок нормативу постійних та змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних постійних загальновиробничих витрат в розрахунку на одиницю бази на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо) [12, c. 258].
Виникає питання, куди списувати нерозподілені загальновиробничі витрати, якщо у звітному періоді не здійснювались операції по реалізації продукції. Потрібно відмітити,що вказана ситуація списання загальновиробничих витрат в інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій не передбачено. На нашу думку, ці витрати у зазначеному випадку потрібно списувати на рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» [13, c. 136].
Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої готової продукції є економічно обґрунтованим, оскільки виробнича собівартість продукції і повинна підлягати різним коливанням, а витрати виходячи з принципу обачності не знижується, а відображається в тому періоді, коли вони понесенні [14, c. 62].
По-перше, не можна вважати теоретично правомірним застосування одного економічног показника як бази розподілу усієї сукупності витрат обслуговування виробництва та управління, щовключає до свого складу найрізноманітніші, різко відмінні за своїм економічним змістом, витрати.
По-друге, використання цього методу для розподілу витрат, що пов'язані з утриманням та експлуатацією обладнання, і становлять значну частину витрат з обслуговування виробництва й управління, є абсолютно необґрунтованим, оскільки очевидною існує не пряма, а зворотна пропорційна залежність між зміною прийнятої бази і витратами, які розподіляються на її основі. При високому рівні механізації виробничого підрозділу витрати, пов'язані з роботою обладнання, повинні збільшуватися, але рівень заробітної плати виробничих працівників такого підрозділу, як правило, нижчий. Отже, на продукцію цього виробництва буде віднесено меншу долю і масу витрат з утримання та експлуатації обладнання порівняно з реально зробленими витратами. Крім того, вживане для виготовлення різних видів продукції обладнання, навіть у межах одного підрозділу (цеху) різноманітне за своєю структурою, вартістю, ремонтною складністю, габаритами. Метод розподілу непрямих витрат пропорційно заробітній платі не забезпечує в собі- вартості виробів різницю у витратах на експлуатацію й обслуговування однотипного устаткування різної вартості.
По-третє, за вказаним методом від 30 % до 40 %, а іноді і половина собівартості одиниці продукції машинобудування визначається умовно, шляхом розподілу цієї частини пропорційно сумі витрат, що становлять усього 10-20 % собівартості продукції. Це часто призводить до істотного викривлення собівартості продукції, неправильних висновків про ефективність виробництва тих або інших видів продукції.
Аналіз способів розподілу витрат з обслуговування виробництва та управління, які описані у теоретичних роботах і застосовуються у практичній діяльності підприємств, переконує в тому, що в умовах конкретного внутрішнього підрозділу підприємства економічно обґрунтованим методом розподілу непрямих витрат є метод, який:
1) найповніше відображає економічний взаємозв'язок між розподіленими витратами і базисним параметром;
2) враховує тип виробництва, спеціалізацію підрозділу, особливості техніки, технології й організації виробництва в ньому, ступінь механізації та автоматизації виробничих процесів;
...Подобные документы
Виникнення витрат на виробництво продукції. Витрати в бухгалтерському розумінні. Формування бухгалтерського обліку. Значення і завдання обліку загальновиробничих витрат. Прийоми і методи дослідження в обліку, аналізі і аудиті загальновиробничих витрат.
дипломная работа [840,9 K], добавлен 24.02.2012Економічна сутність витрат. Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Організація обліку витрат торговельного. Аналіз нормативних документів з обліку витрат.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 24.09.2016Проведення обліку загальновиробничих і адміністративних витрат підприємства в економічних умовах в Україні. Журнал реєстрації господарських операцій. Оцінка вибуття виробничих запасів, нарахування амортизації, розрахунок собівартості продукції і прибутку.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 08.06.2014Дослідження організації виробництва та системи бухгалтерського обліку на підприємстві, визначення аудиторського ризику та суттєвості. Перелік об'єктів аудиту загальновиробничих витрат. Аналіз методики складання планів та програм фінансових перевірок.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.11.2012Аналіз фінансового стану підприємства. Економічна характеристика основних показників діяльності організації. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві. Особливості організації податкового обліку витрат компанії в умовах комп’ютерних технологій.
дипломная работа [834,6 K], добавлен 04.10.2015Класифікація витрат та способи їх обліку. Поняття звичайної діяльності підприємства та затрати, що відносяться до такого виду діяльності. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Промтелеком". Прийняття управлінських рішень на основі аналізу витрат.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 11.10.2013Методологічні засади бухгалтерського обліку витрат діяльності підприємства; критерії їх визнання, класифікація, принципи формування; порядок відображення в обліковій документації. Визначення ефективності витрат, встановлення ціни, регулювання і контроль.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 15.01.2012Поняття та економічна сутність витрат підприємства, головний зміст, основні етапи та методика правового регулювання їх обліку, аналізу і аудиту. Вивчення та оцінка стану обліку витрат, шляхи удосконалення даного процесу на СТОВ "Старокотельнянське".
дипломная работа [274,1 K], добавлен 18.12.2013Економічний зміст та класифікація витрат діяльності підприємства. Нормативно-інформаційне забезпечення обліку витрат. Синтетичний та аналітичний облік діяльності. Проект автоматизації обліку витрат діяльності. Методологія бухгалтерського обліку.
дипломная работа [313,6 K], добавлен 11.07.2013Економічна сутність, класифікація й завдання обліку доходів і витрат бюджетної установи. Нормативно-законодавчі акти регулювання, прийоми і методи первинного обліку, організація контрольно-ревізійної роботи. Контроль, аудит і аналіз виконання бюджету.
дипломная работа [139,2 K], добавлен 17.11.2009Економічна сутність витрат діяльності та їх відображення у звітності. Дослідження порядку документального оформлення операцій, пов'язаних з витратами на ТОВ "Жовтень". Методика ведення синтетичного та аналітичного обліку витрат діяльності підприємства.
курсовая работа [346,7 K], добавлен 07.10.2013Економічна сутність доходів та витрат. Дослідження фінансових результатів, як складової господарської діяльності підприємства. Характеристика методики бухгалтерського обліку і аудиту доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві.
дипломная работа [162,9 K], добавлен 20.10.2010Бухгалтерський облік на плодоовочевих консервних підприємствах. Економічна суті і значення виробничих витрат у системі бухгалтерського обліку. Особливості консервного виробництва, їх вплив на побудову обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
дипломная работа [119,7 K], добавлен 12.05.2009Економічна сутність фінансових результатів, основні концепції та нормативно-правова база формування результатів господарської діяльності ТзОВ "Чортківський цукровий завод", система обліку та аудиту доходів і витрат, аналіз фінансової стійкості заводу.
магистерская работа [1,1 M], добавлен 11.02.2013Критична оцінка та розробка пропозицій щодо удосконалення теоретичних положень та діючої практики формування обліку та аудиту витрат операційної діяльності підприємства. Облікові концепції калькулювання продукції та стратегічного контролю витрат.
статья [304,1 K], добавлен 24.10.2017Сутність і синтетичний облік витрат підприємства. Облік доходів та результатів діяльності. Документальне оформлення обліку витрат і доходів на ВАТ "Вінтер". Інформація про види продукції та послуг. Методика і організація обліку витрат на інновації.
магистерская работа [294,7 K], добавлен 26.12.2010Економічна сутність та класифікація витрат підприємства; принципи їх відображення в синтетичному та аналітичному бухгалтерському звітах. Шляхи вдосконалення організації обліку витрат операційної діяльності на роздрібному торговельному підприємстві.
курсовая работа [144,6 K], добавлен 30.10.2013Значення витрат, їх класифікація. Облік операційних та інших витрат. Облікова політика підприємства "Захід-комп". Визначення витрат як одна з найважливіших ділянок бухгалтерської роботи. Порядок ведення обліку витрат, рекомендації щодо його удосконалення.
курсовая работа [294,7 K], добавлен 05.04.2013Організаційно-правова характеристика підприємства. Управлінський облік та класифікація витрат виробництва. Документальне оформлення операцій з реалізації продукції. Оптимізація та контроль витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку.
курсовая работа [182,4 K], добавлен 20.07.2011Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції. Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції. Групування витрат по статтям калькуляції.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 29.11.2010