Облік і аудит загальновиробничих витрат (на матеріалах ДП "Чайка" м. Київ)

Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не занижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторського підприємницького ризику. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою мають на увазі послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудиторської інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Проведення аудиторських перевірок обліку загальновиробничих витрат є одним із основних питань аналізу діяльності виробничих підприємств. Визначення собівартості готової продукції (робіт, послуг) є однією з основних задач підприємства. Собівартість одиниці продукції є основою для прийняття більшості управлінських рішень. Успіх підприємства залежить від своєчасної та достовірної інформації про формування собівартості, тому що: витрати на виробництво є базою для встановлення ціни продажу; інформація про собівартість знаходиться в основі прогнозування та управління виробництвом та використовується для вирішення великої кількості поточних оперативних завдань управління. Ми пропонуємо удосконалену методику аудиту, в якій представлено перелік основних показників діяльності промислового підприємства, які в першу чергу потребують перевірки. У процесі перевірки витрат виробництва на промисловому підприємстві особливу увагу необхідно приділити наступним основним показникам [30, c. 382]:

1) наявність віднесення на зменшення або збільшення собівартості продукції (робіт, послуг) сум, які не мають прямого відношення до собівартості;

2) правильність віднесення витрат майбутніх періодів на собівартість продукції;

3) збір і віднесення на собівартість позавиробничих витрат [28,c.14].

За перевірки витрат виробництва підприємств аудитор має звернути увагу на правильність списання фактичних матеріальних цінностей, витрат на їх закупівлю і списання на окремі види калькуляційної одиниці. Особливу увагу необхідно приділити впливу цін на матеріальні цінності і транспортно-заготівельні витрати. За визначенням сум відхилень за закупленими матеріальними цінностями аудитор перевіряє, чи не має місце зміна вартості одних матеріалів на другі види з метою регулювання фактичної собівартості готової продукції. Крім того, встановлюються факти списання на собівартість витрат, які не належать до матеріалів, що використовуються у виробництві, тобто тих, які використовуються за проведення будівельних і ремонтних робіт загального виробничого призначення. З особливою увагою аудитор повинен перевірити правильність списання матеріальних витрат на окремі види калькулювання продукції. З цією метою для перевірки використовуються первинні документи з витрачання матеріальних цінностей (норми і нормативи), звітні документи структурних підрозділів, оскільки неправильне списання матеріальних витрат невиправдано збільшує або зменшує ціну на продукцію, що впливає на обсяги реалізації, а невиправдане зниження ціни приводить до зменшення прибутку або збитковості підприємства. При перевірці собівартості аудитор має перевірити витрати майбутніх періодів, до яких належать:

1) витрати на підготовку і освоєння нових видів продукції, що не призначені для серійного і масового виробництва;

2) одноразові витрати з масового набору робочих за організації або за розширення виробництва;

3) витрати на передплату періодичної преси [31, c. 277].

Вивчаючи склад елементів «Витрати на оплату праці», аудитор повинен дослідити його складові частини; причини виплат за сумісництво професій, за роботу понад встановлений термін; оплату основних і додаткових відпусток, виплат за роботу у вечірню і нічну зміни. Необхідно перевірити, чи не має випадків включення до собівартості витрат, які не входять в неї, і заробітної плати апарату управління, іншого загальногосподарського персоналу підприємства, заробітної плати робітників підрозділів, які забезпечують збут продукції. Аудитору необхідно перевірити витрати, які пов'язані з операційною діяльністю, але не включаються у собівартість продукції, а саме витрат на: збут продукції, пакувальні матеріали для відвантаження готової продукції на склад, ремонт тари, рекламу і вивчення ринку, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування. Для використання аудиту собівартості на великому підприємстві необхідно перевірити ефективність використання і зберігання витрат, наявність невикористаного обладнання, його якісний стан, умови зберігання; причини невикористання майна; відповідність фактичного руху основних фондів даним бухгалтерського обліку. Аудитор повинен перевірити всі переоцінки об'єктів, керуючись законодавчими і нормативно-правовими документами [32, c. 33].

У ході аудиту загальновиробничих витрат необхідно перевірити порядок:

1) списання паливно-мастильних матеріалів;

2) визначення амортизаційних відрахувань на повне відновлення вартості машин і обладнання;

3) правильність віднесення до складу собівартості витрат на експлуатацію і ремонт обладнання;

4) поділ витрат на змінні та постійні відповідно до класифікаційних ознак ПСБО 16 «Витрати» і розподіл витрат за видами продукції [33, c. 143].

Для зручного проведення аудиту за даною методикою, ми пропонуємо користуватись документом «Оцінка обліку та управління витратами» (табл. 3.5.1).

Запропонована нами методика аудиту передбачає оцінювання ведення обліку та управління витратами на підприємстві. В залежності від суми оцінок, аудитор визначає загальний стан витрат на підприємстві.

Якщо сума оцінок дорівнює або перевищує 40 балів, то можна зробити висновок, що облік та управління витратами ведеться на підприємстві вірно, стабільно і, відповідно, діяльність підприємства є прибутковою.

Таблиця 3.5.1

Методика аудиту витрат «Оцінка обліку та управління витратами»

Якщо загальна аудиторська оцінка менша, ніж 40 балів, аудитор робить висновок, що витрати підприємства обліковуються і використовуються не належним чином, через що підприємство не отримує бажаного доходу.

Аудиторська перевірка формується у відповідній послідовності: від загального до конкретного або від конкретного до загального. Найчастіше застосовується підхід від загального до детального (конкретного). Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своєї роботи залежно від особливостей діяльності клієнта й умов договору. В аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики аудиторської перевірки, що дає змогу знизити до мінімуму ризик перевірки, а також зменшити термін її проведення. Метою аудиту витрат є встановлення вірогідності даних первинних документів щодо визначення витрат, повноти та своєчасності їх відображення в облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним актам [35, c. 198].

Кожне підприємство веде бухгалтерський облік на основі власної облікової політики. Деякі підприємства сприймають обов'язковість аудиту як контроль чогось, а у всьому світі його розуміють як елемент інформування свого партнера. Тобто аудитор підтверджує інформацію партнера (за малим виключенням) і дозволяє судити про те, чи потрібно з ним співробітничати. Звіт незалежного аудитора має бути визначено законом як елемент фінансової звітності. У виграші будуть і добросовісний аудитор, і підприємство, тому що аудитор виступає захисником інтересів останнього [32, c. 95]. Після проведення аудиту на підприємстві аудитор повинен перевірити себе для того, щоб оцінити якість проведення аудиту (табл. 3.5.2).

Аудиторська перевірка закінчується заключним висновком. Аудитор складає висновок про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат і собівартості реалізованої продукції, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів. Щоб скласти об'єктивну думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартість, аудитору необхідно: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатня; вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Таблиця 3.5.2

Оцінка проведення аудиту витрат

Аудиторська перевірка закінчується заключним висновком. Аудитор складає висновок про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат і собівартості реалізованої продукції, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів. Щоб скласти об'єктивну думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартість, аудитору необхідно: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатня; вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація [36, c. 116].

Подальший розвиток дослідження в роботі дістала методика аудиту, розроблено удосконалену методику аудиту витрат, яка полягає у оцінюванні обліку та управління витратами на промисловому підприємстві. Для практичного використання даної методики нами розроблений відповідний документ. Дана методика дозволяє найбільш детально перевірити використання, облік і управління витратами на підприємстві. Аудиторська оцінка даної методики дасть змогу аудитору визначити помилки при використанні і управлінні витратами, а також дати відповідні поради щодо зменшення витрат та збільшення прибутку підприємства. На промислових підприємствах технологічним процесом передбачено виникнення побічної продукції та відходів, які можуть реалізовуватись самостійно, тому дуже важливими є питання, які виникають у ході проведення аудиту щодо вивчення, існуючої на підприємстві системи оцінки та обліку і побічної продукції, виявлення її недоліків та визначення шляхів щодо її вдосконалення. Практика показує, що проведення аудиту собівартості сприяє функціонуванню високоефективної системи бухгалтерського обліку; запобігає виникненню порушень; сприяє мінімізації витрат виробничих запасів, грошових коштів; надає керівництву інформацію про фінансово-господарську діяльність для ефективного управління витратами. А для цього необхідно проведення аудиторської перевірки фахівцями високої кваліфікації, що нині в Україні є одною з основних проблем аудиту [37, c. 37].

Сьогодні у світовій практиці потреба в аудиторській послугах досить велика. Аудит знайшов широке застосування на урядовому рівні, у фінансових інститутах та в підприємницькому середовищі. Однак аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел і практика аудиту показали, що в його основі відсутні функція аналізу й оцінки ефективності виробничо-господарської (саме виробничо-господарської) діяльності підрозділів і підприємства в цілому [38]. Крім того, не розроблено організаційно-економічний механізм, дія якого спрямована на зростання ефективності виробництва, пошук способів і засобів зниження усіх без винятку виробничих і комерційних витрат, раціональне використання ресурсів підприємства [39, c. 19]. Хоча сам по собі аудит не має значного впливу на виробничо-господарську діяльність підприємств, виконувана інформаційна експертиза дає змогу знизити підприємницький ризик, оскільки отримана в ході аудиту інформація дає можливість прийняти більш правильне, економічно доцільне рішення як у внутрішній діяльності самого підприємства, так і з боку потенційних інвесторів та ділових партнерів [40, c. 19].

Протягом більш як десяти років залишається актуальним питання прибутковості підприємств, раціонального використання ресурсів і економічного обґрунтування витрат [41, c. 99]. Варто думати, що на сучасному етапі розвитку виробничих відносин в Україні назріла потреба регулювання державою внутрішньої діяльності підприємств, причому не тільки на рівні прийняття відповідної законодавчої бази, а й шляхом безпосереднього втручання в економіку кожного підприємства (зрозуміло, з наступним відходом від впливу на економіку в міру зростання його ефективності функціонування).

ВИСНОВКИ

У даній дипломній роботі було розглянуто теоретичні засади та основи побудови обліку загальновиробничих витрат. Викладені питання організації та методики обліку загальновиробничих витрат, а також, визначено основні напрямки їх оптимізації на основі аналізу складу та структури витрат суб'єкта господарювання. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети дипломної роботи та дають змогу зробити такі висновки:

1. Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Перехід підприємства на нову систему обліку, яка визначена Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», Національні положення Бухгалтерського обліку, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій вимагає певних змін у методиці організації обліку витрат.

Одним із принципів ведення бухгалтерського обліку в нових умовах є обачність. У зв'язку із цим слід уникати заниження витрат. Це означає, що витрати потрібно відображати в обліку відразу ж після отримання відомостей про імовірність їх виникнення. Цього принципу потрібно дотримуватися при відображенні загальновиробничих витрат, які є об'єктами дослідження даної роботи.

2. В результаті проведених досліджень по обліку та аудиту загальновиробничих витрат зроблені такі висновки і пропозиції:

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

1) непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

2) за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Що до можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві. Однак, на нашу думку є багато можливостей контролю за загальновиробничими витратами.

3. В складі загальновиробиичих витрат відображаються витрати. пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною що ці витрати є накладними з виробничими витратами одного і того ж виробничого підрозділу

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

4. Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в ПСБО 16 «Витрати», а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

На нашу думку, у фінансовому обліку ці витрати можна відображати за статтями, які вказані в ПСБО 16 «Витрати». В управлінському обліку вказані статі доцільно деталізувати

5. Облік загальновиробничих витрат ведеться по кожному виробничому підрозділу. Аналіз регістрів бухгалтерського обліку журнально-ордерної форми, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 29.12.2000 р. показав, що для аналітичного обліку загальновиробничих витрат в розрізі виробничих підрозділів такий регістр не передбачений. Тому нами пропонуються для цих цілей використовувати відомість №12. «Затрати цехів» «Старої» журнально-ордерної форми обліку, змінивши її нумерацію у відповідності до номер журналу (наприклад, відомість 5.2).

6. Особливістю обліку загальновиробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

7. Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

8. Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його користування дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином: з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої _ доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток). За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, в тому числі загальновиробничих, що передбачена ПСБО 16 «Витрати» не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва, матеріальних цінностей.

9. Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши їх зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу.

Операційний контроль витрат від нестач і псувань товарно-матеріальних цінностей за причинами і винуватцями пропонується вести у спеціальний відомості, яка за будовою може бути подібною до відомості 14 за старою журнально-ордерною формою обліку.

10. Не зовсім обгрунтованою, на наш погляд, є методика розподілу постійних загальновиробничих витрат, а саме вона аналогічна методиці розподілу змінних витрат.

Нами пропонується слідуюча методика списання і розподілу постійних загальновиробничих витрат: на витрати виробництва (рахунок 23 «Виробництво») списується фактична сума постійних загальновиробничих витрат в межах планової величини, а перевищення фактичної суми над плановою відноситься на собівартість реалізованої продукції (рахунок 90 «Собівартість реалізації»). Між окремими об'єктами обліку витрат (видами продукції, робіт і послуг) списані постійні загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно до встановленої бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Саме така методика розподілу цих витрат, на нашу думку, і передбачена в пункті 16 ПСБО 16 «Витрати» разом з тим порядок розрахунку в додатку 1 є зовсім іншим.

11. Для врегулювання обліку загальновиробничих витрат, на нашу думку, важливе практичне значення має уточнення їх складу. Для цього повинна бути розроблена і затверджена у централізованому порядку Інструкція по обліку витрат, в якій би деталізувалася кожна стаття витрат, подібно, як це мало місце в Типовому положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

12. Аудит загальновиробничих витрат по ДП «Чайка» за 2014 р. показав, що найбільшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат займають витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення і інше утримання виробничих приміщень, тобто більше 50% від загальної суми витрат загальновиробничого призначення.

Аудит загальновиробничнх витрат починається із побудови методичної моделі аудиту, і проводиться згідно з типовою програмою аудиту загальновнробничих витрат.

Зроблені висновки і пропозиції ще раз доводять, що об'єкт дослідження є складним і потребує постійного вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія/Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. - 527 с.

2. Національний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 р., № 73

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р., № 318

4. Классификация расходов при планировании и в учёте/ В. Чибисов// Себестоимость и цена в планировании, учёте и налогообложении// Сборник систематизированного законодательства. - 2008. - № 7. - С. 91-92.

5. Миневский А.Й. Учет й распределение затрат по обслуживанию производства й управлению. - М.: Финансн, 2009. - 120 с.

6. Цимбалюк Л. Г. Формування та управліня витратами виробництва / Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун, Л. І. Антошкіна. - Донецьк: Юго-Восток, 2010. - 240 с.

7. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2001.-383 с.

8. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2011.-350с.

9. Котляров С.А. Управление затратами. - СПб: Питер, 2010. - 160 с.

10. Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет.- М.: УРСС, 2009. - 368 с.

11. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 416с.

12. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність-Київ, 2000.-796 с.

13. Котляров Е, Корнилова В.. Общепроизводительные расходы и их распределение/ Е. Котляров, В. Корнилова// Себестоимость и цена в планировании, учёте и налогообложении// Сборник систематизированного законодательства. - 2009. - № 7. - С. 136-141.

14. Котляров Є. Загальновиробничі витрати і їх розподіл [Текст]/Є. Котляров, В. Корнилова//Бухгалтерія. - 2010. - № 16. - С. 62-67.

15. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р.№3125 (із змінами та доповненнями).

16. Ільїна С.Б Основи аудиту. Навч.-метод, пос. -- К.: Кондор, 2010. -378 с.

17. Кулаковська Л.П.,Піча Ю.В., Організація і методика аудиту: навч.посіб.-К.:Каравела,2009.-568 с.

18. Усач Б. Ф. Аудит. Навчальний посібник, - 3-те видання, К. - Знання- Прес, 2009, 223 с.

19. Бондар М. І. Аудит в АПК: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./М.І. Бондар._ К.:КНЕУ, 2009._269с.

20. Ткаченко А. М. Організація внутрішнього аудиту на промислових підприємствах: Монографія // Запоріжжя: Видавництво Запорізької державної інженерної академії, 2009. - 504с.

21. Бодюк А.В Методологічні й нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності..: Монографія -- К.: Кондор, 2011. -- 358 с.

22. Сопко В. В., Верхоглядова Н. І., Шило В. Н., Брадил О. М. Організація іметодика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. - К., ВД «Профіль», 2008. - 624 с.

23. Кадуріна Л. О. Основи аудиту: Навчальний посібник - Київ: Видавничий Дім «Слово», 2009. - 184 с.

24. Труш В.Є., Калінська Т.А. Організація і методика аудиту підприємницької діяльності.: Навч-мет. пос. -- Херсон: Олді-плюс, 2010.-124с.

25. . Череп А.В. ORGERING OF ELEMENTS OF SYSTEM OF THE ORGANIZATION OF THE PRIMARY ACCOUNT / Теорія і практика ефективного управління ХІV Науково-технічна конференція ЗДІА / А.В. Череп, В.В. Ярмош. - Запоріжжя 2009. - С. 154.

26. Череп А.В. Усовершенствование первичного учета при проведении аудиторских проверок /А.В. Череп, В.В. Ярмош. - Materialy V mezinarodni vedecko - prakticka kobference “Veda a techoiogie: krok do budoucnosti - 2009”.-Dil 3./Ekonomicke vedy: Praga. Publishing House - “Education and Science” s.r.o - 80stran: s.53-56

27. Череп А.В. Усовершенствование первичного учета при проведении аудиторских проверок при потреблении энергоресурсов / А.В. Череп, В.В. Ярмош // Науково-виробничий журнал. Випуск № 12 - Київ 2010. С. 46 - 50

28. Череп А.В. Особливості формування витрат в умовах розвитку ринкових відносин / А.В. Череп, В.В. Ярмош // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 248: В 6 т. - Т. ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - 288 с.

29. Череп Алла Василівна. Управління собівартістю / А.В. Череп. - Запорізький національний технічний ун-т. -- Х.: ВД "Інжек", 2009

30. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. - К., 2011. - 402 с.

31. Чернелевський Л. М., Беренда Н. І. Аудит. Навчальний посібник. - К.,Міленіум, 2008, - 466 с.

32. Сахарцева І.І. Теоретико-методологічні аспекти формування програм аудиту.: Монографія. -- К.: Кондор, 2010. -- 374 с.

33. Білуха М. Аудит фінансового стану підприємства / М. Білуха // Бух.облік і аудит - 2009, № 5.

34. Голов С.Ф. Фінансовий облік: підручник / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко, І.Ю. Кравченко, Г.А. Ямборко - К: Лібра, 2008. - 976 с.

35. Кузьмінський А. Суть аудиту, його мета і задачі / А. Кузьмінський // Бух.облік і аудит - 2008, № 1.

36. Шеремет А.Д. Аудит: учебное пособие / А.Д. Шеремет, В.П. Суйц. - Москва, 2009 г., “Інфра-М” - 318 с.

37. Сопко В. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу /В. Сопко, А. Кузьмінський, В. Завгородній. - Київ, «Вища школа», 2009. - 452 с.

38. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник / Ю.С. Цал-Цалко. - Житомир: Житомирський інженерно-технологічний інститут, 2010. - 647 с.

39. Череп А.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А.В. Череп. - Запорізький національний технічний ун-т. -- К.: Кондор, 2012. -- 160 с.

40. Череп А.В. Управління витратами суб'єктів господарювання / Запорізький національний технічний ун-т. -- Х: ВД "Інжек", 2008.

41. Череп А.В. Использование первичного учета при проведении аудиторских проверок / А.В. Череп, В.В. Ярмош // Экономика: бухгалтерский учет и аудит. Бизнесинформ № 1- 2012. - с. 97 - 101.

42. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р., № 246. -К.:"Полиграф",2003.-52 с.

43. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р., № 999 - ХIV/ Верховна Рада України. Інститут законодавства.-К., 1999. -Т.1.

44. Інструкція про завстосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р., № 291 // ВВР.-2000. - №25.-с.233-245.

45. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. -1996. -30 червня.

46. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. №47.

47. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості затверджене Постановою кабінету міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473

48. Міжнародні стандарти контродю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг

49. Внутрішня торгівля [Електронний ресурс]/ Держ. ком. статистики України - Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/

50. ДП «Чайка» [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://342.internet-indigo.net/

51. Ткаченко П. В. Облікова політика щодо загальновиробничих витрат// Актуальні питання розвитку агробізнесу в Україні: матеріали ІІ Всеукр. студ. наук.-практ. конф. 16 квітня 2015 р. / відп. за вип. М.М. Коцупатрий, О.О. Єранкін, В.Ф. Мервенецька. - К.: КНЕУ, 2015. - 197 с.

52. Ткаченко П. В. Удосконалення аналітичного обліку загальновиробничих витрат// Актуальні питання розвитку агробізнесу в Україні: матеріали ІІ Всеукр. студ. наук.-практ. конф. 16 квітня 2015 р. / відп. за вип. М.М. Коцупатрий, О.О. Єранкін, В.Ф. Мервенецька. - К.: КНЕУ, 2015. - 197 с.

Размещено на Allbest.ru