Аналіз підходів до залучення коштів фізичних осіб у ВАТ АБ "Укргазбанк"

Рівень інфляції, %

КПС за гривневими вкладами, %

Відхилення діючих ставок від КПС, %

[5] = [2] ? [4]

2004 р.

16,7

-1,0

0,99

15,71

2005 р.

15,5

12,3

14,03

1,47

2006 р.

13,5

10,3

11,48

2,02

2007 р. (прогноз)

11,5

11,4

12,87

-1,37

Як свідчать наведені в таблиці 3.2 дані, процентна ставка за гривневими вкладами банку-об'єкта дослідження за результатами прогнозних розрахунків на 2007 рік нижче критичного рівня. Це є негативним явищем з точки зору вкладника, оскільки не захищає його від інфляції та не забезпечує отримання доходів від вкладання коштів до банку.

В той же час, така ситуація свідчить про недостатньо ефективну процентну політику банку, оскільки процентні ставки за депозитами значно нижче мінімально необхідного рівня. На нашу думку, це може викликати відтік клієнтів до банків, що пропонують більш вигідні умови вкладів, та відповідно, зменшити обсяги ресурсів, що залучені від фізичних осіб.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що можливості банків по залученню коштів фізичних осіб обумовлені двома основними групами факторів. В першу групу факторів входять зовнішні, найважливішими з яких, з одного боку, є загальна стабільність банківської системи та рівень довіри населення до неї, з іншого - можливість заощаджень та загальна схильність населення до них, що, в свою чергу, обумовлені змінами в грошових доходах населення. Тому ми вважаємо за доцільне покращити систему гарантування вкладів фізичних осіб. З іншого боку, значний вплив здійснюють технології банку, що використовуються з метою мобілізації коштів населення. Ключову роль в конкурентній боротьбі відіграють цінові методи (процентна ставка) та нецінові методи (асортимент депозитних послуг, наявність додаткових послуг, швидкість та якість обслуговування та ін.).

3.2 Механізм оцінювання ефективності процентних ставок по залученню коштів

Для встановлення депозитних ставок, на нашу думку, доцільно обчислювати максимально можливу ставку залучення (D_max), що становить собою розриви у ставках за активними і пасивними операціями, що дає можливість банку покрити необхідні витрати. Під час оцінювання щорічного приросту прибутку банку необхідно виходити з того, що приріст не повинен бути нижчим за темпи інфляції. У гіршому разі буде мати місце падіння реальних доходів банку і знецінення акціонерного капіталу:

(3.10)

де K ? середня ставка продажів;

P_n ? залучені кошти банку;

P_mob ? кошти, мобілізовані банківською установою.

Для ВАТ АБ “Укргазбанк” максимально можлива процентна ставка залучення коштів фізичних осіб становить:

Отже, з розрахунку видно, що максимальна процентна ставка, за якої ВАТ АБ “Укргазбанк” може покрити необхідні витрати, становить 13,53% (за даними 2006 року).

Відомо, що джерела формування ресурсів банку мають різну ціну і різну частку в загальній структурі, а частина залучених коштів спрямовується на створення обов'язкового резерву в НБУ. При диференціації процентної ставки залежно від строку, виходимо з умови замінності ресурсів, тобто прибуток від коштів, залучених на термін до 30 днів, від 30 до 90 і понад 91 день, має бути еквівалентним. Це можна описати таким чином:

(3.11)

(3.12)

(3.13)

де D₃₀, D_{31 ? 90}, D₉₁ ? граничні ставки із залучення коштів на термін до 30 днів, від 30 до 90, понад 91 день відповідно;

N₃₀, N_31-90, N₉₁ ? ставки резервування залежно від терміну залучення;

P₃₀, P_31-90, P₉₁ ? залучені кошти з розбивкою за термінами.

Описаний механізм оцінювання ефективності процентних ставок по залученню коштів враховує наступні моменти: взаємозв'язок ставок залучення і розміщення ресурсів; процес резервування частини залучених коштів у НБУ; абсолютну взаємозамінність банківських ресурсів, за якою прибуток не залежить від терміну первісного залучення ресурсів. Подану модель оптимізації кредитно-депозитної стратегії банку можна використовувати у тому випадку, якщо є можливість спрогнозувати очікувані доходи від розміщення, що у сучасних умовах досить реально завдяки зниженню темпів інфляції і стабільній політиці Національного банку України.

Інші науковці звертають увагу на те, що величина процентів за депозитом визначається в результаті вирішення конфлікту, зумовленого такими обставинами:

· підвищення процентної ставки забезпечує маркетингову привабливість банку в конкурентній боротьбі з іншими фінансовими установами, які приймають депозитні вклади;

· зниження ставки за кредит забезпечує зростання прибутковості банку. Це дає йому маркетингові переваги в залученні клієнтів із кредитними ресурсами за рахунок зниження плати за кредит.

Сформулюємо задачу так: вважаючи процентну ставку за депозитом при її виплаті по закінченні строку відомою (C_a), необхідно визначити процентну ставку при поточних виплатах (C_n) так, щоб банк не мав додаткових витрат. Введемо позначення:

S ? розмір депозитного вкладу;

S_a ? сума виплати процентної ставки по закінченні строку вкладу за депозитом;

S_n ? сума виплати процентної ставки при поточних виплатах;

T ? строк депозитного вкладу;

ДT ? інтервал часу між поточними виплатами;

S₀ ? додаткові витрати банку на поточні виплати за депозитом.

Задачу вирішуватимемо за методом системного аналізу.

Визначимо, насамперед, значення S₀.

Нехай ? це кількість поточних виплат при щоквартальних виплатах K = 3, при щомісячних ? K = 11, а розмір чергової поточної виплати позначимо через ДS.

Оскільки для банку суттєвим є не лише розмір виплат, а й почасовий їх розподіл упродовж строку T, то виплати слід зважувати за часом усередині інтервалу [0;T]. Тому розмір чергової i-ї виплати [ДS] з урахуванням зважування визначимо так:

 (3.14)

До закінчення терміну депозитного вкладу завжди здійснюється K виплат; остання з них ? по завершенні депозитної угоди і зважуванню не підлягає, тому:

(3.15)

По суті S₀ визначає витрати банку під час дії депозитної угоди, відтак банк має у своєму розпорядженні не S, а (S ? S₀).

Тому S_n треба визначити з пропорції (S_a ? S_n) та (S ? S₀).

Звідси:

Загальне число процентних виплат за депозитним вкладом K_M = K + 1, отже, K = K_M ? 1. За визначенням:

(3.16)

Підставивши ці співвідношення у формулу, що визначає C_n, отримаємо:

(3.17)

Після алгебраїчних перетворень:

(3.18)

де C_{n кв} ? сума виплати процентної ставки при щоквартальних виплатах.

Застосовуються також депозитні вклади з капіталізацією процентних виплат за вкладом. При цьому банк за час дії депозитної угоди не несе додаткових витрат, оскільки всі виплаті здійснюються по закінченні строку договору. Але оскільки проценти за вкладом додаються до його суми, то відсоткові виплати визначаються за формулою складних процентів:

(3.19)

де C_k ? процентна ставка за депозитним вкладом із капіталізацією;

S_k ? сума виплат відсотків за вкладом із капіталізацією.

Наведені формули дають змогу розрахувати C_{с. м.} (суму виплати процентної ставки при щомісячних виплатах), C_{n кв.} (суму виплати процентної ставки при щоквартальних виплатах), C_k для визначення процентної ставки, що убезпечує банк від додаткових витрат, і вказати ставки для різних видів виплат за депозитний вкладом.

Банки можуть зацікавити вкладників нарахуванням і сплатою простих чи складних процентів.

З метою компенсації інфляційних витрат банк може пропонувати вкладнику виплату процентів наперед. Одним із способів стимулювання вкладів є застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно від часу фінансового перебування коштів на рахунку.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що у роботі банків із залучення депозитів важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації вкладень.

Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку. Процентна політика також підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднання ліквідності, дохідності і ризику.

Оптимізація процентної політики банку ? не просте завдання, при його вирішенні необхідно враховувати інтереси економіки країни в цілому, банку як суб'єкта економіки і клієнта. Цілком зрозуміло, що їх інтереси далеко не завжди збігаються, тому оптимальна політика має на меті, перш за все, узгодити їх.

ВИСНОВКИ

Для сучасного етапу становлення банківського сектору економіки України, як і будь-якого сегменту ринку, шляхом подолання кризової ситуації в банківській сфері є підвищення доходності банків. Один із найголовніших складових елементів діяльності банку, що суттєво впливає на формування прибутку, є ресурсна база банку.

Збільшення ресурсної бази банку сприяє його доходності. Враховуючі, що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності, займає розробка механізмів формування депозитних ресурсів банку з метою залучення банком найдешевших і найраціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.

У світовій практиці близько 90% всієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій банк покриває за рахунок залучених коштів. Як правило, основну частину залучених коштів складають депозити, тобто ресурси, покладені в банк юридичними та фізичними особами на відповідні рахунки. Порівняно з іншими джерелами, чисельністю, відносною стійкістю та вартістю характеризуються саме вклади фізичних осіб, тобто населення, яки, у свою чергу формуються за рахунок доходів, де найвагомішою статтею є заробітна плата.

На сьогоднішній день відбувається процес зростання довіри населення України до банківської системи і, відповідно ? бажання отримати дохід від зберігання своїх заощаджень. Поряд з цим посилюється конкуренція на банківському ринку і бажання залучити даний вид грошових коштів. Оскільки зростає питома вага вкладів саме фізичних осіб, то вони поступово стають головним джерелом ресурсів банків. Тому проблема залучення коштів фізичних осіб банками є актуальною і потребує вирішення.

Пошук оптимального рівня депозитної ставки ? складне завдання, яке має вирішувати менеджмент кожного банку самостійно залежно від ринкової ситуації, власних потреб та можливостей. Занадто низький рівень ставки приводить до відпливу депозитів з банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, звужує можливості проведення активних операцій та отримання доходів. Завищення депозитних ставок тягне за собою зростання процентних виплат за рахунками клієнтів і за відсутності високоефективних напрямків розміщення ресурсів, призводить до зменшення маржі чи навіть завдає збитків.

Аналіз залучених вкладів населення показав, що на даний момент у банківській системі України йде стійкий щорічний приріст вкладів населення, в першу чергу, за рахунок зростання їх доходів та, як наслідок, знижується питома вага коштів суб'єктів господарської діяльності і зростає питома вага фізичних осіб.

Об'єктом дослідження виступало ВАТ АБ “Укргазбанк”. За результатами аналізу депозитних ресурсів банку, можна зробити наступні висновки: депозитна політика ВАТ АБ “Укргазбанк” є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій.

Основним напрямком стратегії розвитку депозитних вкладів фізичних осіб є:

· аналіз процентних ставок банків-конкурентів, направлених на вивчення політики утворення процентних ставок, що надасть можливість прогнозувати їх зміни і бути на крок попереду конкурентів;

· прогнозування обсягів залучення та виплати депозитів фізичних осіб для аналізу виконання бізнес-плану та використання екстрених заходів у разі наміченої тенденції на зниження обсягів приросту;

· розробка та проведення заходів по утриманню та збільшенню існуючої депозитної бази;

· концентрація зусиль на залучення депозитів в валюті на строк більше 12 місяців для забезпечення банку “довгими” ресурсами;

· зміцнення власних позицій на ринку залучення заощаджень громадян, стимулювання ощадної та інвестиційної активності населення шляхом надання вкладникам банку можливості вибору ефективних форм заощаджень.

Для подальшого розвитку депозитних операцій з фізичними особами та збільшенням даного джерела в ресурсній базі доцільно удосконалювати існуючі та впроваджувати нові інструменти, методи та моделі.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що можливості банків по залученню коштів фізичних осіб обумовлені двома основними групами факторів. В першу групу факторів входять зовнішні, найважливішими з яких, з одного боку, є загальна стабільність банківської системи та рівень довіри населення до неї, з іншого - можливістю заощаджень та загальною схильністю населення до них, що, в першу чергу, обумовлені змінами в грошових доходах населення. На нашу думку, необхідно вдосконалити законодавчу базу щодо повернення вкладів, підвищити захищеність всіх категорій вкладів та поступово переводити банківську систему в стан, якій в більшої мірі відповідає вимогам мирового співтовариства, зокрема Базельським принципам банківського нагляду.

З іншого боку, значний вплив здійснюють технології банку, що використовуються з метою мобілізації коштів населення. Ключову роль в конкурентній боротьбі відіграють цінові методи (процентна ставка) та нецінові методи (асортимент депозитних послуг, наявність додаткових послуг, швидкість та якість обслуговування та ін.) В умовах розвитку банківської системи на сучасному етапі саме процентна відіграє вирішальну роль. Як ми вважаємо, запропоновані нами заходи дозволять підвищити ефективність вкладних операцій та збільшити обсяги залучення коштів населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абралова Н.А. Депозитный потенциал коммерческого банка // Вісник Української академії банківської справи. ? 2004. ? № 2. ? С. 62-66.

2. Алексеєнко М. Ресурсна база банку та роль ощадних (депозитних) сертифікатів у її формуванні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. ? 2004. ? № 3. ? С. 189-193.

3. Алексеєнко М.Д. Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення // Економіка України.? 2002.? № 3. ? C. 17-24.

4. Бакун О. Оподаткування доходів фізичних осіб від їх депозитних вкладів // Вісник Національного банку України. ? 2003.? № 5. ? C.10-14.

5. Банківська енциклопедія: Наукове видання. ? К.: Ельтон, 1993. ? 328 c.

6. Банковское дело и финансирование инвестиций. В 2-х т. Т.1: Теория и концепція. Ч.1. ? Вашингтон: Всемирный Банк Реконструкции и Развития. ? 1995.? 244 c.

7. Банковское дело и финансирование инвестиций. В 2-х т. Т.2: Политика и стратегия. Ч.1 ? Вашингтон: Всемирный Банк Реконструкции и Развития. ? 1995. ? 380 c.

8. Банковское дело: Краткий словарь-справочник. ? К.: МАУП, 1998. ? 132 c.

9. Банковское дело: Учебник: ? М.: Финансы и статистика, 1998. ? 576 c.

10. Бицька Н. Кошти населення у формуванні ресурсної бази банків // Вісник Національного банку України. ? 2004. ? № 12. ? С. 26-28.

11. Бушуєва Т. Маркетингова стратегія банку з депозитних послуг // Вісник НБУ. ? 2002. ? № 1. ? С. 15-16.

12. Бюлетень Національного банку України за березень 2006 р.

13. Васильченко З.М. Кошти населення у формуванні фінансових ресурсів банків // Фінанси України. ? 2002. ? № 4. ? C.94-104.

14. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами: Научное издание. ? Х.: Гриф, 1997. ? 392 с.

15. Васюренко О.В., Федосік І.М. Ресурсний потенціал комерційного банку // Банківська справа. ? 2002. ? № 1. ? С. 58-65.

16. Введение в банковское дело: Учебное пособие / Навчальне видання. ? М.: Научная книга, 1996. ? 630 c.

17. Вожжов А. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків // Вісник Національного банку України ? 2002. ? № 11. ? C. 5-8.

18. Герасимова Е.Б. Обеспечение эффективности контроля ресурсов коммерческого банка // Финансы и кредит. ? 2002. ? № 22. ? C.47-51.

19. Гладких Д. Структура та динаміка зростання банківських пасивів, або Колективний портрет українського вкладника // Вісник Національного банку України. ? 2001. ? № 12. ? C.34-41.

20. Гольченко І. Ощадні (депозитні) сертифікати: світовий досвід та перспективи розвитку в Україні // Цінні папери України. ? 2003. ? № 13. ? C. 18-21.

21. Гусева А.Е. Зарубежный опыт страхования банковских депозитов // Банковское дело. ? 2000. ? № 5. ? C.40-44.

22. Гусева А.Е. Система защиты банковских депозитов // Банковское дело. ? 2000. ? № 1. ? C.22-28.

23. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. ? 2003. ? №5. ? С.20-25.

24. Доценко Н. Гарантування вкладів: українська модель // Цінні папери України. ? 2002. ? № 21. ? C.10-12.

25. Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. ? К.: Молодь, Ін Юре, 2001. ? 680 с.: іл.. + вкл. 88 с.

26. Завадська Д. Оптимізація кредитно-депозитної стратегії комерційного банку // Вісник НБУ. ? 2002. ? № 3. ? С. 87-91.

27. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. ? 2-ге видання, виправлене та доповнене. ? Львів: Видавництво “Центр Європи”, 1997. ? 576 с.

28. 3аруба Ю. Складові цінової політики банку // Вісник НБУ. ? 2002. ? №3. ? С.34-38.

29. Заруцька О.П. Деякі тенденції депозитів // Вісник Національного банку України. ? 2001. ? № 10. ? С. 7-11.

30. Заруцька О.П. Особливості управління процентними банківськими операціями // Вісник Національного банку України. ? 2003. ? № 2. ? C.16-20.

31. Карпаух Т. Банківські депозити // Бухгалтерія. Право. Податки. Консультація. ? 2005. ? № 19. ? С. 67-71.

32. Кириленко В. Депозитна політика комерційного банку // Банківська справа. ? 2005. ? № 2. ? С. 29-36.

33. Кожель Н. Основні тенденції змін у структурі вкладів на українському депозитному ринку як свідчення зміцнення довіри до банків // Вісник Національного банку України. ? 2004. ? № 11. ? С. 43-46.

34. Корнєєв В. Банківське посередництво на ринку фінансових послуг // Економіка України. ? 2002. ? № 6. ? C.16-25.

35. Косован К.С. Управление ресурсами в коммерческом банке // Деньги и кредит. ? 2001. ? № 6. ? С. 32-36.

36. Котлер Ф. Основы маркетинга, пер. с англ. ? М.: “Росинтэр”. ? 1996.

37. Кредісов А., Панченко С. Менеджмент для керівників / Практичний посібник. ? К.: Прометей, 1999. ? 556 с.

38. Кузьменко Е. С. Региональные различия в кредитно-депозитной деятельности банков Украины // Актуальні проблеми економіки. ? 2003. ? № 12. ? С. 54-68.

39. Лаврушин О.И. Банковское дело: Учебник. ? М.: Финансы и статистика, 1998. ? 576 с.

40. Любунь О.С., Грушко В.І. Фінансовий менеджмент у банку: Навчальний посібник / Навчальне видання. ? К.: Слово, 2004. ? 296 с.

41. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Том 1. ? К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. ? 864 с.

42. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Том 3. ? К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. ? 952 с.

43. Мурычев А.В. О путях укрепления ресурсной базы российских коммерческих банков // Деньги и Кредит. ? 2003. ? № 11. ?С. 48-53.

44. Нєізвєстна О.В. Операції комерційних банків по залученню коштів: сучасні технології та світові тенденції розвитку // Фондовий ринок. ? 2001. ? № 31. ? C.2-6.

45. Нєізвєстна О.В. Операції комерційних банків по залученню коштів: сучасні технології та світові тенденції розвитку // Фондовий ринок. ? 2001. ? № 32. ? C.18-22.

46. Павлюк С.М, Сутність ресурсів комерційного банку // Фінанси України. ? 2004. ? № 12. ? С. 108-115.

47. Парасій-Вергуненко І.М. Методика аналізу клієнтської бази банку // Фінанси України. ? 2005. ? №10. ? С.68-75.

48. Примостка Л.О. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. ? К.: КНЕУ, 1998. ? 108 с.

49. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. ? К.: КНЕУ, 1999. ? 280 с.

50. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 №2121 - ІІІ // http://www.liga.kiev.ua.

51. Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами: Положення, затверджене Постановою Правління НБУ 03.12.2003 № 516 // http://www.liga.kiev.ua.

52. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. ? М.: ИНФРА-М, 1996. ? 496 с.

53. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. Со 2-го изд. ? М.: Дело, 1997. ? 768 с.

54. Руденко И. Вклады населения становятся главным источником ресурсов банков // Фондовий ринок. ? 2002. ? № 30. ? С. 12-18.

55. Савлук М.І. Грошові заощадження населення як ресурс фінансового ринку // Матеріали науково-практичної конференції “Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України”. - К.: КНЕУ, 2002.

56. Старостіна А.О., Зозульов О.В. Основи маркетингу. Теорія та господарські ситуації: Навчальний посібник. ? К.: Торгмарк, 1998. ? 132 с.

57. Торяник Ж.І. Формування ресурсного потенціалу комерційних банків України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. пр. ? Т. 9. ? Суми, 2004. ? С. 263-265.

58. Трегуб Д.В. Тенденції розвитку сучасного ринку депозитів // Фінанси України. ? 2002. ? № 10. ? С. 139-144.

59. Хашиева Л.Х-М. Основы построения методики анализа привлеченных ресурсов банка // Финансы и кредит. ? 2005. ? № 12. С. 48-52.

60. http://www.aub.com.ua.

61. http://www.ukrgasbank.com.

Размещено на Allbest.ru

...