Банківський нагляд

Рис. 1.3.1 Структура банківського нагляду в 2011 році

ь здійснюють контроль за формуванням і використанням резервів за активними операціями, нормативу обов'язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та дотриманням банками чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ;

ь здійснюють комплексний аналіз фінансового стану банків на підставі даних фінансової та статистичної звітності з метою недопущення погіршення фінансового стану, забезпечення їх стабільної діяльності та захисту інтересів кредиторів і вкладників.

ь виявляють та аналізують негативні (позитивні) тенденції у діяльності банків на підставі аналізу структури капіталу, активів, ліквідності, дохідності та інших показників діяльності та вносять пропозиції керівництву служби щодо подальшого нагляду за діяльністю банків.

ь забезпечують оперативне реагування на проблемні ситуації в банках, погіршення фінансового стану, зростання ризиків, порушення банківського законодавства та вимог нормативно-правових актів НБУ та вносять пропозиції керівництву служби щодо подальшого нагляду за діяльністю кожного банку;

ь здійснюють консолідований нагляд за банківськими групами, банківськими холдинговими групами на підставі консолідованої фінансової та статистичної звітності;

ь здійснюють контроль за строками подання банками статистичної звітності, як на індивідуальній, так і на консолідованій основі;

ь надають матеріали про діяльність банків та пропозиції щодо визначення пріоритетних завдань на стадії підготовки проведення інспекційних перевірок закріплених банків;

ь можуть приймати участь, як консультанти, у інспектуванні закріплених банків;

ь розглядають звіти про інспекційні перевірки та, за потреби, надають пропозиції щодо визначення рейтингової оцінки за системою CAMELS та COP;

ь готують на розгляд Правління та Комісії НБУ пропозиції щодо застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, встановлених як за результатами безвиїзного нагляду так і за результатами інспектування банків;

ь здійснюють контроль за виконанням банками застосованих заходів впливу, в тому числі і за результатами інспектування;

ь здійснюють контроль за строками подання банками аудиторських звітів та висновків зовнішніх аудиторів за результатами здійснених перевірок фінансового стану банків;

ь розглядають звіти та висновки зовнішніх аудиторів за результатами здійснених перевірок фінансового стану банків та вносять пропозиції щодо якості і повноти аудиторських звітів в т.ч. повноти формування резервів під активні операції, достовірності подання звітності фінансовому стану банку;

ь здійснюють контроль за дотриманням банками розміру резервування коштів за залученими депозитами і кредитами (позиками) в іноземній валюті від нерезидентів;

ь готують пропозиції щодо можливості отримання банками від НБУ кредитів рефінансування для підтримки їх ліквідності та стабілізаційних кредитів, а також аналізують фінансовий стан банків, які мають заборгованість за кредитами рефінансування та за кредитами, наданими за рахунок міжнародних кредитних ліній та банків-учасників міжнародних кредитних ліній;

ь взаємодіють з відповідними структурними підрозділами центрального апарату та ТУ НБУ;

ь розглядають звернення, що надходять від банків, установ, фізичних осіб, інших структурних пiдроздiлiв НБУ, державних органів влади та готують відповіді;

ь здійснюють моніторинг змін у нормативній базі, їх вивчення, а також ознайомлення з інформацією щодо діяльності банків;

ь забезпечують дотримання банківської таємниці з питань, що стосуються діяльності банків.

Отже, при здійсненні пруденційного нагляду аналізуються загальні питання розвитку банку, рівень його капіталізації, динаміка, структура та стабільність розвитку активів (у тому числі, кредитного портфеля), зобов'язань, рівень ефективності діяльності банку, а особлива увага приділяється аналізу рівня ризиків, притаманних діяльності як окремого банку, так і банків в цілому по системі.

Ефективний банківський нагляд ґрунтується на адекватній правовій базі.

Правова база має надати центральному банку права й повноваження виконувати свої завдання щодо раціонального банківського нагляду від моменту створення, і якщо необхідно, до початку процесу ліквідації банку.

НБУ на постійній основі розробляє нові та вдосконалює діючі нормативно - правові акти. Але, щоб повністю відповідати вимогам міжнародних стандартів, наглядовому органу необхідно діючі нормативно - правові акти з банківського регулювання та нагляду, приводити у відповідність до світових тенденцій з цього питання. Особливо це стосується питання запровадження в Україні Базеля ІІ, що вимагає адекватного законодавчого та нормативно - правового поля.

З метою нейтралізації впливу фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, НБУ розробив та ввів в дію низку нормативно - правових актів, щодо змін в порядку розрахунку регулятивного капіталу банків, умов виконання окремих економічних нормативів, розширення можливості отримання стабілізаційних та стимулюючих кредитів, а також кредитів для підтримки ліквідності банків, надання відповідних рекомендацій щодо здійснення реструктуризації проблемної заборгованості банків тощо. Таким чином, діяльність служби банківського нагляду дає позитивні результати тільки тоді, коли вона підкріплена міцним законодавством і чіткими правилами регулювання діяльності банків.

Висновки до розділу 1

Тож, відповідно до розглянутого, регулювання банківської діяльності - це створення системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

У широкому розумінні регулювання банківської діяльності - це створення відповідної правової бази:

по-перше, розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків;

по-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, директив. Положення базуються на чинному законодавстві, конкретизують та роз'яснюють основні пункти законів та визначають межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи.

Ефективний нагляд за діяльністю банків є однією з основних передумов стабільності економічного середовища. Завдання наглядового органу полягає у гарантуванні безпеки і надійного функціонування банків, які для цього повинні мати у своєму розпорядженні адекватні капітал і резерви, необхідні для покриття ризиків, що виникають у процесі виконання банківських операцій. Нагляд не може виступати гарантом проти банкрутства банку, що може стати наслідком занадто великих ризиків, що взяв на себе суб'єкт ринку.

Він в змозі лише оперативно реагувати на всі зміни, що відбуваються на ринку та періодично переглядати практику нагляду за банками з урахуванням нових змін та тенденцій, які простежуються у міжнародних колах.

Таким чином, надійний ефективний банківський нагляд - це суспільний товар, який неможливо придбати на ринку, але який, разом зі зваженою макроекономічною політикою відіграє життєво важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності будь - якої країни.

Витрати на проведення банківського нагляду справді великі, але, як засвідчила практика, збитки, завдані внаслідок неефективності нагляду, виявляються незрівнянно більшими.

угода базель банківський система

2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ Базеля ІІ

2.1 Загальна характеристика основних показників розвитку банківської системи України

Аналіз останніх законодавчих ініціатив НБУ, спрямованих на посилення опірності банківської системи кризовим явищам, дає певні результати.

Згідно з даними НБУ за період з 01.01.2008 по 01.01.2012 загальна кількість зареєстрованих банків суттєво не змінилася, і має наступний вигляд.

Рис.2.1 Динаміка зростання кількості зареєстрованих банків за період з 01.01.2008 до 01.01.2012

За станом на 01.01.2012, кількість зареєстрованих НБУ банків склала - 198 банків. Ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій отримали 176 діючих банків, у тому числі 176 банків (100,0% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) за формою власності зареєстровані як публічні акціонерні товариства.

У стані ліквідації перебуває 21 банків, з них 19 банків ліквідуються за рішенням НБУ, 2 за рішенням господарських (арбітражних) судів, виключено з Державного реєстру банків - 6 банків.

Кількість банків за участю іноземного капіталу - 53 банки, у т.ч. зі 100% іноземним капіталом - 22 банки, частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків - 40,9%.

Слід відмітити, що частка іноземного капіталу у статному капіталі банків за останні п`ять років (01.01.2008 - 01.01.2012) значно зросла, а саме на 64,3% (з 35 до 53), що свідчить про інвестиційну привабливість країни та вливання іноземного капіталу в економіку.

Необхідно також звернути увагу на те, що прямі іноземні інвестиції в український банківський капітал, протягом звітного періоду (2008 - 2012) теж помітно зросли. Так, кількість банків зі 100% іноземним капіталом зросла з 13 до 22 банків.

В Україні функціонують 2 банки, у яких 100% статутного капіталу перебуває у власності держави - ПАТ «Державний ощадний банк України» і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Слід наголосити на тому, що протягом 2009 - 2011 років, з настанням кризових явищ в банківській системі України, у зв'язку з різким погіршенням фінансового стану банків (погіршенням показників ліквідності та платоспроможності) відкликано ліцензії на здійснення банківських операцій у 19 банків, введено тимчасову адміністрацію в 2 банках. За станом на 01.01.2012 в стадії ліквідації перебувало 21 банк.

Для дослідження тенденцій розвитку банківської системи, аналізу фінансового стану банків, банки (крім тих, що ліквідовуються, визнані банкрутами або діяльність яких, призупинено) поділено на чотири групи. Основним критерієм, за яким фінансово-кредитні установи розподілено на групи, є розмір чистих активів. Саме цей показник у загальній сумі активів банку найбільшою мірою впливає на його платоспроможність та ліквідність.

На рис. 2.2 зображено структуру банків України. До першої (І-ї) групи належать банки, у яких граничні межі розміру чистих активів становлять більше 15 000 млн.грн. (17 банків або 9,7%). До другої (ІІ-ї) групи - більше 5 000 млн.грн. (19 банків або 10,9%).

До третьої (ІІІ) групи - більше 3 000 млн. грн. (22 банки або 12,6%). До четвертої (ІV) групи - менше 3 000 млн. грн. (117 банків або 66,8%) [13].

Рис.2.2 Структура банків України на 01.01.2012

На сьогодні існує значна концентрація банківських установ за територіальним розподілом.

Так, 60% діючих банків, їх активів і капіталу зосереджені в Київському регіоні, разом з тим, з 25 обласних регіонів в 10 відсутні діючі банки-юридичні особи, найбільша концентрація банківських установ, не беручи до уваги Київський регіон, зосереджена в Дніпропетровській (21,0%), Донецькій (26,1%), Харківській (19,4%) та Одеській областях (14,5%) від загального обсягу банків, зосереджених в обласних регіонах.

З метою реалізації головної функції контролю та нагляду, НБУ встановив порядок визначення регулятивного капіталу банків та економічні нормативи, що є обов'язковими для виконання всіма банками [4].

Департамент пруденційного нагляду НБУ (відповідні підрозділи ТУ НБУ) на постійній основі перевіряє дотримання економічних нормативів банківської діяльності за даними статистичної звітності (форма № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів» наведена в Додатку А).

Так, якщо за результатами аналізу значення нормативу наближається до граничного рівня, то банку надсилається лист - попередження про необхідність зниження ризиків у діяльності банку, посилення контролю за нормативами та недопущення порушень у майбутньому.

Порядок розрахунку та значення економічних нормативів визначені такими нормативно-правовими актами:

ь Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 (зі змінами);

ь Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 02.06.2009 № 315.

Зазначені нормативні акти побудовані на підставі останніх вимог Базельського комітету, що містять 25 основних принципів ефективного банківського нагляду. Але дані принципи, є тільки мінімальними вимогами до організації банківського нагляду, тому існує необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов та ризиків, властивих нашій банківській системі.

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н3, Н7, Н8, Н11, Н12 є регулятивний капітал банку, а для нормативів Н9 та Н10 - статутний капітал.

Найважливішими нормативами є нормативи капіталу банку (Н1, Н2, Н3), адже вони характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість інших економічних нормативів та в певній мірі власні зобов'язання. Тому дотримання їх значень банками має дуже важливе значення та, як наслідок потребує постійної посиленої уваги з боку службовців банківського нагляду.

Н1 - норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (далі - РК), є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності діяльності банків.

РК складається з основного (1-го рівня) та додаткового капіталу (2-го рівня). Основний капітал вважається більш незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам [4].

Розраховується РК банку за формулою:

РК1 = ОК + ДК - В

де РК1 - регулятивний капітал банку, не відкоригований на суму перевищення нормативів Н7 та Н9;

ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В - відвернення.

Відвернення: акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; інвестиції в капітал установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні, асоційовані установи; кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

РК1 береться до розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

Регулятивний капітал банку, відкоригований на суму перевищення нормативів Н7 та Н9, розраховується за такою формулою:

РК = РК1 - СпН76 - СпН97

РК береться до розрахунку таких нормативів: адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2), співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), великих кредитних ризиків (Н8), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12)[18].

До складу основного капіталу входять: фактично сплачений зареєстрований статутний капітал; розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності), а саме дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу; емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Додатковий капітал включає: резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків; підтверджену аудиторською фірмою за результатами звітного року суму збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна; результат поточного року; субординований борг, нерозподілений прибуток минулих років; прибуток звітного року, що очікує затвердження [4].

Додатковий капітал не може бути більше основного капіталу.

Згідно з вимогами постанови Правління НБУ від 09.06.2010 № 273 мінімальний розмір РК банку (Н1) має становити 120 млн. грн. [22].

Розмір регулятивного капіталу не може бути меншим, ніж його статутний капітал.

Проаналізувавши динаміку збільшення регулятивного капіталу банків за останні п'ять років (рис.2.3) можна зробити висновок, що регулятивний капітал банківських установ значно зріс, особливо протягом 2009-20011 років, що було викликано необхідністю в додатковій капіталізації банківської системи протягом останніх років.



Рис. 2.3 Динаміка збільшення обсягу регулятивного капіталу банків.

Потреба в нарощенні капітальної бази банків спричинена суттєвим збільшенням активів та необхідністю підтримувати норматив адекватності регулятивного капіталу на належному рівні. Наочно це підтверджується динамікою зростання обсягу активів та регулятивного капіталу банків України за останні 5 років, яка зображена на рис. 2.4.

Н2 - норматив адекватності регулятивного капіталу платоспроможності, відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку, і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори вкладники банку [4].



Рис. 2.4 Динаміка збільшення обсягу активів та регулятивного капіталу банків

Норматив Н2 розраховується за такою формулою:

де РК - регулятивний капітал банку; Ар - активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями, на суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою операцією) за відповідним активом безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пункту 2.5 глави 2 розділу VI Інструкції), на суму дооцінки та зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено активах [18]. Норматив Н2 встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів чи вкладників банку.

Нормативне значення Н2 має бути не менше ніж 10 %[4].



Рис.2.4 Значення показника адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

Графічне зображення на рис. 2.4 дотримання банками України нормативу Н2 свідчить про підвищення значення даного нормативу в цілому по банківській системі протягом 2009 року..

Н3 - норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій, установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку не включається).

Норматив Н3 розраховується за такою формулою:

де, СА - сукупні активи.

Нормативне значення Н3 має бути не менше ніж 9 % [4].

З метою контролю за станом ліквідності (здатності банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань) банків НБУ установив норматив ліквідності Н4, Н5, Н6.

Н4 - норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.

Норматив Н4 розраховується за такою формулою:

де Ккр - кошти на кореспондентському рахунку; Ка - кошти в касі; Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності.

Нормативне значення Н4 - не менше ніж 20 %[4].

Н5 - норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця.

Норматив поточної ліквідності розраховується за такою формулою:

де Апв - активи первинної та вторинної ліквідності; Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності: З - зобов'язання банку.

Нормативне значення Н5 - не менше ніж 40 %[4].

Н6 - норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року[4].

Норматив Н6 розраховується за такою формулою:

де Ал - ліквідні активи; Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності; Зк - короткострокові зобов'язання[18].

Нормативне значення Н6 - не менше ніж 60 %[4].

З метою зменшення банківських ризиків НБУ установив наступні нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку: Н7 - Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Цей показник визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), до регулятивного капіталу банку.

Норматив Н7 розраховується за такою формулою:

де Зс - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов'язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів; РК1 - регулятивний капітал банку.

Нормативне значення Н7 - не більше ніж 25 %.

Н8 - Норматив великих кредитних ризиків, установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів, визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Норматив Н8 розраховується за такою формулою:

де Зв - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов'язань, що враховуються в банку за великими кредитами за всіма контрагентами (або групою пов'язаних контрагентів; РК - регулятивний капітал банку.

Нормативне значення Н8 - не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Н9 - Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив Н9 розраховується за такою формулою:

де Зін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера (або групи пов'язаних інсайдерів); СТ - статутний капітал банку.

Нормативне значення Н9 - не більше ніж 5%.

Н10 - Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив Н10 розраховується за такою формулою:

де СЗін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими нарахованими доходами, 100 відсотків від суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів; СТ - статутний капітал банку.

Нормативне значення Н10 - не більше, ніж 30%.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, у тому числі за прямими інвестиціями, НБУ установлює нормативи інвестування.

Н11 - Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи. Норматив Н11 розраховується за такою формулою:



де Кін - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/паїв) окремо за кожною установою; ЦП - цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж; Вак - вкладення в капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладення в капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків від їх статутного капіталу;

Нормативне значення Н11 - не більше ніж 15%.

Н12 - Норматив загальної суми інвестування, встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності, характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив 12 розраховується за такою формулою:

де Кін - кошти банку, що інвестуються з метою придбання акцій (часток/паїв) будь-яких юридичних осіб; ЦП - цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж; Вак - вкладення в капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладення в капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків від їх статутного капіталу;

Нормативне значення Н12 - не більше ніж 60%.

Крім того, з метою забезпечення стабільності на валютному ринку України та відповідно до вимог статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України», статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також на підставі пункту 6 Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.08.2005 № 290, Правлінням НБУ постановою від 22.06.2011 № 205 [21] для уповноважених банків встановлено такі ліміти відкритої валютної позиції:

ь ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1);

Нормативне значення Л13-1 має бути не більше ніж 5 % [23];

ь ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2)

Нормативне значення Л13-2 має бути не більше ніж 10 % [23]

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом визначається підсумок за всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями.

Відкрита валютна позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за іноземними валютами банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань [17].

Ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківським металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу вимог за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов'язань у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу зобов'язань за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. [21].

За порушення банками встановлених обов'язкових та спеціальних значень економічних нормативів, НБУ застосовує до банків відповідні заходи впливу, відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства, а саме, Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369.

Динаміка дотримання банками України економічних нормативів за останні п'ять років наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка дотримання банками України обов'язкових економічних нормативів

№з/п	Норматив	За станом на:
		01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012
1	2	3	5	6	7	8	9
1	Н1	Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (млрд.грн.)	72,27	123,07	135,8	160,9	178,4
2	Н2	Норматив адекватності регулятивного капіталу (не менше 10 %)	13,92	14,01	18,08	20,83	18,90
3	НЗ	Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (не менше 9%)	8,91	11,82	13,91	14,57	14,96
4	Н4	Норматив миттєвої ліквідності (не менше 20%)	53,60	62,38	64,45	58,80	58,48
5	Н5	Норматив поточної ліквідності (не менше 40%)	75,31	75,16	72,90	77,33	70,53
6	Н6	Норматив короткострокової ліквідності (не менше 20%)	39,93	32,99	35,88	91,19	94,73
7	Н7	Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (не більше 25 %)	22,56	23,04	21,56	21,04	20,76
8	Н8	Норматив великих кредитних ризиків (не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу)	171,05	187,36	169,21	161,20	164,46
9	Н9	Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (не більше 5 %)	2,01	1,66	0,93	0,81	0,57
10	Н10	Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (не більше 30%)	6,84	5,76	3,31	2,25	2,51
11	Н11	Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (не більше 15 %)	0,58	0,22	0,07	0,05	0,06
12	Н12	Норматив загальної суми інвестування (не більше 60%)	9,05	5,52	3,12	3,35	3,24
13	Н13-1	Ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції (не більше 5 %) запроваджено у 2011році					13,68
14	Н13-2	Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції (не більше 10 %) запроваджено у 2011 році					7,28

Аналіз дотримання банками обов'язкових економічних нормативів вказує, що за станом на 01.01.2012 окремими банками України порушується ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції (Л13-1) фактичне значення якого перевищує нормативне на 8,68 процентні пункти. Слід зазначити, що з метою приведення фактичного значення Л13-1 до нормативного між НБУ та уповноваженими банками (порушниками Л13-1) укладено письмові угоди про вжиття заходів щодо забезпечення дотримання лімітів відкритих валютних позицій та усунення порушень банківського законодавств [23].

Комплексний аналіз фінансового стану банків здійснюється фахівцями служби банківського нагляду НБУ на підставі даних фінансової та статистичної звітності, показників Уніфікованого звіту, системи раннього реагування, бази даних АІС «Досьє банків» з метою недопущення погіршення фінансового стану, забезпечення їх стабільної діяльності та захисту інтересів кредиторів і вкладників.

Фінансовий аналіз здійснюється з метою виявлення негативних (позитивних) тенденцій у діяльності банків на підставі аналізу структури капіталу, активів, ліквідності, дохідності та інших показників діяльності.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та принципу 18 Основних принципів ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду та нормативно-правових актів НБУ, що визначають основні пруденційні норми банківського законодавства, для сприяння практичному впровадженню вимог зазначеного принципу було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку здійснення аналізу фінансового стану банку та складання звіту про моніторинг банку - юридичної особи.

Метою впровадження цих Методичних рекомендацій є здійснення поточного контролю (моніторингу) за діяльністю банків, а саме:

ь визначення єдиного й послідовного підходу до проведення аналізу фінансового стану банку;

ь своєчасне виявлення ризиків (потенційних проблем) у діяльності банку, запобігання втраті банком капіталу, активів, настанню неплатоспроможності, забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку;

ь нагляд за дотриманням банками законодавства України та нормативно-правових актів НБУ;

ь складання якісного Звіту, що має містити об'єктивні висновки та оцінку про діяльність (стан) банку, для підготовки пропозицій щодо подальшої стратегії нагляду за ним;

ь здійснення безперервного процесу нагляду за діяльністю банків, підвищення ефективності служби банківського нагляду НБУ і забезпечення стабільності банківської системи країни;

ь моніторинг сфер діяльності банку, що потребують постійного нагляду або втручання з боку служби банківського нагляду НБУ;

ь накопичення, систематизація та аналіз інформації, отриманої службою банківського нагляду НБУ, як шляхом виїзного, так і безвиїзного нагляду, для своєчасного вжиття заходів з метою уникнення або подолання небажаних наслідків у діяльності банку;

ь розвиток наглядових підходів, що базуються на оцінці ризиків та оцінка стійкості банку на основі збалансованого поєднання оцінок рівня дотримання банками пруденційних норм, установлених НБУ, з оцінками рівня прийнятих банком ризиків і якості управління цими ризиками.

Результати аналізу використовуються під час визначення режиму нагляду за діяльністю банків, прийняття рішень про доцільність здійснення інспекційних перевірок, визначення їх тематики, а також характеру заходів впливу, що застосовуються НБУ до банків.

З метою здійснення поточного моніторингу та визначення фінансового стану банків аналізуються показники капіталу, активів, надходжень, ліквідності, чутливості до ризиків.

Під час здійснення аналізу чутливості до ризиків за результатами безвиїзного нагляду, рівень ризику оцінюється лише частково, разом з тим, слід наголосити на тому, що висновки щодо ризиковості проведених операцій будуть попередніми.

Надати повну оцінку щодо чутливості банку до ризиків, на які наражається банк можливо лише під час виїзного інспектування.

Основні показники діяльності банків 2007-2011 р.р. (табл. 2.2).

Динаміка та структура активів банків України.

За станом на 01.01.2012, згідно з балансовими даними, загальні активи банків України становили 1 211 540,2 млн.грн. (не зменшені на резерви), їх обсяг, за період з 01.01.2008 по 01.01.2012 (звітний період), збільшився на 592 535,7 млн.грн. або на 95,72%.

Таблиця 2.2 - Основні показники діяльності банків 2007-2011 рр.

№ з/п	Назва показника	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012
1	2	3	4	5	6	7	8
І	АКТИВИ, усього	340 179	599 396	926 086	880 302	942 088	1 054 280
	Загальні активи (не скориговані на резерви за активними операціями)	353086	619004	973232	1 001 626	1 090 248	1 211 540
1	Готівкові кошти та банківські метали	11 430	18 313	20 668	21 725	26 749	27 008
2	Кошти НБУ	15 280	19 120	18 768	23 337	26 190	31 310
3	Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках	18 535	26 293	40 406	51 223	67 596	78 395
4	Кредити надані	269 294	485 368	792 244	747 348	755 030	825 320
5	Довгострокові кредити	157 224	291 963	507 715	441 778	420 061	426 430
6	Прострочена заборгованість за кредитами	4 456	6 357	18 015	69 935	84 851	79 292
7	Вкладення в цінні папери)	14 466	28 693	40 610	39 335	83 559	87 716
8	Резерви під активні операції банків	13 289	20 188	48 409	122 433	148 839	157 907
	Відсоток виконання формування резерву	100,1	100,04	100,1	100,05	100,01	100
8.1	У тому числі резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями	12 246	18 477	44 502	99 238	112 965	118 941
ІІ	ПАСИВИ, усього	340 179	599 396	926 086	880 302	942 088	1 054 280
1	Капітал	42 566	69 578	119 263	115 175	137 725	155 457
1.1	У тому числі: сплачений зареєстрований статутний капітал	26 266	42 873	82 454	119 189	145 857	171 865
1.2	Частка капіталу в пасивах	12,5	11,6	12,9	13,1	14,6	14,7
2	Зобов'язання банків	297 613	529 818	806 823	765 127	804 163	898 793
ДОВІДКОВО
1	Регулятивний капітал, млн. .грн.	41 148	72 265	123 066	135 802	160 897	178 454
2	Адекватність регулятивного капіталу (Н2)	14,19	13,92	14,01	18,08	20,83	18,90
3	Доходи, млн. грн.	41 645	68 185	122 580	142 995	136 846	142 778
4	Витрати, млн. грн.	37 501	61 565	115 276	181 445	149 875	150 486
5	Результат діяльності, млн. грн.	4 144	6 620	7 304	-38 450	-13 027	-7 708
6	Рентабельність активів, %	1,61	1,50	1,03	-4,38	-1,45	-0,76
7	Рентабельність капіталу, %	13,52	12,67	8,51	-32,52	-10,19	-5,27
8	Чиста процентна маржа, %	5,30	5,03	5,30	6,21	5,79	5,32
9	Чистий спред, %	5,76	5,31	5,18	5,29	4,84	4,51

Так, протягом 2007 року темп приросту активів становив 75,31%; протягом 2008 року - 57,24%; протягом 2009 року - 2,91%; протягом 2010 - 8,85%; протягом 2011 - 11,13%. Таким чином, найбільший темп приросту загальних активів по банках України спостерігався протягом 2007 року.

Станом на 01.01.2012, структура загальних активів банків (рис.2.5) має наступні складові: готівкові кошти та банківські метали - 27 007,7 млн.грн., або 2,23%; кошти в НБУ - 311 309,9 млн.грн., або 2,58%; кошти в інших банках - 139 438,2 млн.грн., або 11,51%, ( у тому числі кошти на вимогу в інших банках - 80 237,4 млн.грн., або 57,54%), тобто високоліквідні активи банків складають 138 555 млн.грн., або 11,44% загальних активів); казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ - 64 599,2 млн.грн., або 5,33%; інші цінні папери 21 187,8 млн.грн., або 1,75%; інвестиції в асоційовані та дочірні компанії - 1 931,7 млн.грн., або 0,16%; кредити надані клієнтам - 764 277,0 млн.грн., або 63,08% (в тому числі кредити, що надані суб`єктам господарювання - 589 627,3 млн.грн., або 48,67%, кредити, що надані фізичним особам - 174 649,7 млн.грн., або 14,42%); основні засоби та нематеріальні активи - 39 402,4 млн.грн., або 3,25%; дебіторська заборгованість - 41 229,4 млн.грн., або 3,40%; нараховані доходи - 532 500,6 млн.грн., або 1,54%; інші активи - 18 643,3 млн.грн., або 1,54%.



Рис.2.5 Структура загальних активів банків за станом на 01.01.2012

Проаналізувавши структуру та динаміку активів за останні п'ять років, можна зробити висновок, що банки стрімко нарощували активи до кінця 2008 року. З початком економічної кризи, наприкінці 2008 року, збільшення обсягу активних операцій банків різко скоротилося. Так, 2009 рік був для банківської системи досить складним, світова фінансова кризи істотно послабила банківську систему України. На тлі різкого погіршення макроекономічної ситуації в країні (високий рівень інфляції, девальвація гривні, падіння реального ВВП тощо) кризові явища стали все відчутніше проявлятися і банківській сфері. Протягом останнього року, кредитна активність банків була дуже слабкою. Основні зусилля були сконцентровані на роботі з проблемною заборгованістю, враховуючи її продаж та реструктуризацію. Разом з тим, це не допомогло поліпшити якість активів, значна частина банків зазнавала проблем з ліквідністю через низьку якість вкладень. Так, обсяг негативно-класифікованих активів, за період з 01.01.2009 до 01.01.2010, збільшився з 39 004,0 млн.грн. до 137 497,7 млн.грн., або на 252%, за період з 01.01.2011 до 01.01.2012 - на 10 797,5 млн.грн., або на 6,35%. Тобто, за період з 01.01.2009 до 01.01.2012 обсяг негативно-класифікованих активів зріс на 141 935 млн.грн. або на 363,90%. Незважаючи на вжиті заходи з метою стабілізації банків, ключові ризики (втрата активів та зниження їх ліквідності) для банківської системи України залишаються властивими і сьогодні.

Динаміка та структура зобов'язань банків України.

За станом на 01.01.2012, згідно з балансовими даними, наведеними в таблиці 2.2, зобов`язання (з нарахованими витратами) банків України становили 898 793,0 млн.грн. Їх обсяг, за звітний період збільшився на 368 975,2 млн.грн., або на 69,64%. Так, протягом 2007 року, темп приросту зобов'язань становив 78,02%; протягом 2008 року - 52,28%; протягом 2009 року обсяг зобов'язань банків зменшився на 41 696,7 млн.грн. або на 5,17%, протягом 2010 року - темп приросту зобов'язань становив 5,13%; протягом 2011 року - 11,74%.

Станом на 01.01.2012, структура зобов'язань банків (рис. 2.6) має наступні складові: кошти НБУ - 70 074,6 млн.грн., або 7,80%; кошти інших банків - 180 239,9 млн.грн., або 20,05%; кошти суб`єктів господарювання - 186 212,6 млн.грн., або 20,72%; кошти небанківських фінансових установ - 21 438,1 млн.грн., або 1,76%; кошти фізичних осіб - 306 204,9 млн.грн., або 34,07%; інші зобов`язання - 51 430,6 млн.грн., або 5,72%; субординований борг - 34 165,0 млн.грн., або 3,80%; кредиторська заборгованість - 41 790,5 млн.грн., або 4,65%; цінні папери власного боргу - 7 236,8 млн.грн., або 0,81%.



Рис. 2.6 Структура зобов'язань банків за станом на 01.01.2012

Проаналізувавши структуру та динаміку зобов'язань банків України, за останні п'ять років, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі зобов'язань банків займають кошти, залучені від фізичних осіб, найбільший темп приросту яких спостерігався протягом 2007 року (а саме, на 57 403,8 млн.грн., або на 54,11%). Разом з тим, за період з 01.01.2009 до 01.01.2010, відбувся значний відтік вкладів населення, а саме їх обсяг зменшився на 3 213,3 млн.грн., або на 1,51%, що було спричинено (в умовах розгортання фінансової кризи) негативним інформаційним фоном та штучно спровокованою недовірою вкладників, які масово почали знімати кошти зі своїх рахунків, як наслідок, такі дії призвели до втрати платоспроможності та ліквідності багатьох банків України.

Таким чином, найбільшу загрозу для банків становить криза довіри - раптове зняття коштів з банківських рахунків, у результаті чого виникає проблема ліквідності та суттєво обмежується доступ до міжбанківських ресурсів. В умовах кризи фінансове оздоровлення банків значно ускладнюється, породжуючи загрозу банкрутства навіть стабільно функціонуючих установ.

Динаміка та структура капіталу банків України.

За станом на 01.01.2012, згідно з балансовими даними, регулятивний капітал банків України становив 178 453,7 млн.грн. Його обсяг, за звітний період збільшився на 137 305,4 млн.грн., або на 333,68%. Так, протягом 2007 року, темп приросту капіталу становив 75,62% (найбільший темп приросту РК); протягом 2008 року - 70,30%; протягом 2009 року - 10,35%; протягом 2010 року - 18,48%; протягом 2011 року - 10,91%.

Станом на 01.01.2012 структура капіталу банків (рис.2.7) має наступні складові: зареєстрований та сплачений статутний капітал - 171 864,7 млн. грн., або 96,31%; внески за незареєстрованим статутним капіталом, власні акції та дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу - 4 658,6 млн. грн., або 2,61%; емісійні різниці - 9 204,3 млн.грн., або 5,16%; загальні резерви та фонди - 10 979,2 млн.грн., або 6,15%; зменшення основного капіталу - 64 459,7 млн.грн., або 36,12% (у тому числі: збитки минулих років - 45 527,5 млн.грн., або 25,51%; розрахунковий збиток поточного року - 16 090,2 млн.грн., або 9,02%, нематеріальні активи та вкладення у матеріальні активи - 2 831,5 млн.грн., або 1,59%); субординований капітал - 33 353,6 малн.грн., або 18,69%; результат переоцінки основних засобів - 10 575,0 млн.грн., або 5,93%; результат поточного року, скоригований на нараховані доходи - 5 487,2 млн.грн.,або 3,07%; відвернення - 2 770,5 млн.грн., або 1,55%; резерви під стандартну заборгованість - 1 303,7 млн.грн., або 0,73%. Проаналізувавши структуру та динаміку капіталу банків України, за останні п'ять років, можна зробити висновок, що найбільший темп приросту регулятивного капіталу спостерігався протягом 2007 року. Наслідки економічної кризи, призвели до суттєвих змін в його складових та зумовили його зменшення протягом 2009 року. Так, такі фактори, як погіршення якості активів банків (призвели до необхідності збільшення резервів за активними операціями), а також збиткова діяльність банків, за протягом 2010 - 2011 років, негативно позначились на структурі капіталу, а саме, призвели до його зменшення.



Рис. 2.7. Структура капіталу банків за станом на 01.01.2012

Динаміка та структура доходів та витрат банків України.

Динаміка та структура доходів та витрат банків України за станом на 01.01.2010 зображена на рис.2.8.

За станом на 01.01.2012, згідно з даними статистичної звітності загальні доходи банків України становили 160 641,0 млн.грн. Їх обсяг, за звітний період збільшився на 81 630,0 млн.грн. Так, протягом 2007 року, темп приросту загальних доходів становив 59,40%, протягом 2008 року - 81,88%; протягом 2009 року - 16,65%; протягом 2010 року зниження загальних доходів на 11 750 млн.грн., або на 7,01%.; протягом 2011 року темп приросту загальних доходів становив 3,03%. Таким чином, найбільший темп приросту загальних доходів спостерігався протягом 2008 року.

Станом на 01.01.2012 структура загальних доходів банків має наступні складові: процентні доходи - 113 352,56 млн.грн., або 70,56%; комісійні доходи - 19 560,6 млн.грн., або 12,18%; результат від торговельних операцій - 4 386,1 млн.грн., або 2,73%; результат від торгівлі іноземною валютою - 2 761,7 млн.грн., або 1,72%; результат від інших торговельних операцій - 2 140,6 млн.грн., або 1,33%.

За станом на 01.01.2012 загальні витрати банків України становили 168 348,5 млн.грн. Їх обсяг, за звітний період збільшився на 95 957 млн.грн. або на 132,55%. Так, протягом 2007 року темп приросту загальних витрат становив 59,37%; протягом 2008 року - 88,42%; протягом 2009 року - 51,08%; протягом 2010 року - 18,04%; протягом 2011 року загальні витрати зменшились на 554,7 млн.грн., або на 0,33%. Таким чином. найбільший темп приросту загальних витрат спостерігався протягом 2008 року - 88,42%.

Станом на 01.01.2012, структура загальних витрат банків має наступні складові: процентні витрати - 59 505,6 млн.грн., або 35,35%; комісійні витрати - 3 072,1 млн.грн., або 1,82%; адміністративні витрати - 33 924,2 млн.грн., або 20,15%; відрахування в резерви під заборгованість - 30 814,0 млн.грн., або 18,30%; інші операційні витрати - 15 2403,2 млн.грн.. або 9,05%; збитки між іншим операційними доходами та витратами - 10 995,9 млн.грн., або 6,53%.

Рис. 2.8. Структура доходів та витрат банків за станом на 01.01.2012

Проаналізувавши структуру та динаміку загальних доходів та витрат банків України, за останні п'ять років, можна зробити висновок, що найбільший темп приросту загальних доходів та витрат спостерігався протягом 2008 року, що обумовлено відповідним зростанням, протягом 2007-2008 років, обсягів залучених коштів та стрімким нарощенням активів банків. Наслідки економічної кризи, призвели до суттєвих змін в структурі доходів та витрат банків протягом 2009 року.

Погіршення якості активів спричинило суттєвий тиск на показники ефективності діяльності банківських установ. Аналіз показників ефективності діяльності банків, за останні п'ять років, свідчить про різке зменшення, протягом 2009 року, показників рентабельності активів ROA (чистий прибуток/середні активи) та рентабельності капіталу ROE (чистий прибуток/середній капітал), що також спричинено впливом кризових явищ на фінансові показники банків. Так, значення показника ROA, за період з 01.01.2008 по 01.01.2010, (набуло від'ємного значення) зменшилось з 1,41% до «-» 0,64%, показника ROE, з 5,43% до «-» 4,32% (набуло від'ємного значення).

2.2.1 Основні положення угод Базель ІІ

Діяльність міжнародних організацій, які займаються розробленням міжнародних стандартів у сфері регулювання фінансового сектору, дає змогу зробити банківські системи окремих країн порівнянними, сумісними та конкурентоспроможними. Це завдання вирішується за допомогою системи банківського нагляду, яка ґрунтується на стандартах і принципах, розроблених Базельським комітетом із банківського нагляду. Комітет з банківського нагляду було створено у 1974 р., при Банку міжнародних розрахунків у місті Базель, Швейцарія. До Комітету з банківського нагляду спочатку входили представники десяти країн, так звана «Група десяти» (О-10), -- Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії та Швейцарії. Згодом до них приєдналися Люксембург, Швеція та Іспанія [Стельмах В.С. Контроль:інспектування, аудит, банківський нагляд: монографія/ В.С. Стельмах, А.О. Єпіфанов, І.В. Сало та ан.-Суми:ВТД»Університетська книга», 2006.-432с.].

Першим вагомим кроком на шляху до міжнародної гармонізації банківського регулювання стало прийняте у 1988 р. «Міжнародне наближення розрахунку капіталу та стандартів капіталу», відоме також як Угода про капітал, або Базельська угода . Пізніше цей документ отримав ще одну назву -- Базель І.

Базель І (у редакції 1988 р.) містив три основні складові:

ь у будь-який момент часу співвідношення між капіталом банку та його активами, зваженими на коефіцієнт кредитного ризику, (коефіцієнт адекватності капіталу) не повинно бути меншим 8 %;

ь капітал банку складається з основного та додаткового;

ь банки повинні підтримувати капітал на достатньому рівні та використовувати для покриття кредитного ризику, який було запропоновано оцінювати за допомогою вагових коефіцієнтів ризику.

Відносна простота й доступність її методик і підходів спричинилися до того, що до 2004 року Базель І тією чи іншою мірою було запроваджено у майже 130 країнах світу, в тому числі в Україні, причому щодо всіх банків - об'єктів нагляду незалежно від їх «міжнародної активності».

У червні 1999 р. Базельський комітет із банківського нагляду запропонував для обговорення нову угоду з достатності капіталу, яка мала замінити чинну угоду 1988 р. Нову угоду було спрямовано на внесення значних змін у роботу фінансових установ усіх країн Європи та посилення впливу на діяльність національних банків, які є невід'ємною частиною світової банківської сфери. Після майже п'ятирічного обговорення у червні 2004 р.

Базельський комітет з банківського нагляду прийняв переглянуту концептуальну основу «Угоди про капітал», а у листопаді 2005 р. оприлюднив виправлену та доповнену версію угоди, яка отримала назву «Базель II». Разом з нею було представлено виправлену та доповнену версію «Поправки на врахування ринкових ризиків».

Цілі Базельської угоди ІІ - безпечність та міцність системи та рівня капіталу.

Основні відмінності угоди Базель II порівняно з попередньою угодою про капітал полягають у формуванні нових підходів до:

ь намагання укладачів документа відійти від підходу універсалізації та замінити його підходом індивідуалізації;

ь прозорості діяльності банку через уточнення обсягу інформації, яку банки мають надавати наглядовим органам та ринку;

ь оцінювання кредитного, ринкового та операційного ризиків, що дають змогу підвищити чутливість банку до ризиків, пропонуючи альтернативні методи оцінювання ризиків та надаючи право банкам і наглядовим органам обирати прийнятний метод залежно від рівня розвитку банківської діяльності та інфраструктури фінансового ринку.

...