Банківський нагляд

Передусім слід зазначити, що Базель II не замінює попередні редакції «Угоди про капітал», а лише доповнює їх, тому з формального погляду Базель II є швидше черговою поправкою до угоди, аніж новим самостійним документом. Тому він не містить ні порядку розрахунку регулятивного капіталу, ні вказівок щодо мінімально необхідного значення адекватності капіталу -- ці вимоги лишаються незмінними з попередніх версій документа.

До того ж у Базелі II практично не згадуються ринкові ризики, що створило у декого хибне враження про скасування «Поправки на врахування ринкових ризиків» 1996 р. Водночас у Базелі II викристалізувався новий концептуальний підхід до нагляду взагалі та до поняття адекватності капіталу зокрема. У світовій практиці цей підхід отримав назву «нагляд на основі оцінювання ризиків». Таким чином, у 2005 р. Базельським комітетом прийнято документ, який на тривалий час стане дороговказом для банківських наглядових органів усього світу.

Угода Базель II складається із трьох компонентів: мінімальні вимоги до величини власного капіталу, процедура наглядового аналізу і ринкова дисципліна (розкриття інформації перед громадськістю) та передбачає три рівні регулювання достатності капіталу (рис. 2.1).

По-перше, це нові методики розрахунку коефіцієнта достатності капіталу.

По-друге, це система нагляду за достатністю капіталу, яка передбачає можливість регулятивних органів вимагати від банків підтримання вищого за мінімально встановлений рівня коефіцієнта достатності капіталу, незалежного оцінювання достатності капіталу конкретного банку під час його перевірки, аналізу чинної в банку системи оцінювання ризиків, а також втручатися у справи банку з метою запобігти небезпечному падінню капіталу банку (превентивні заходи впливу).

І, по-третє, це ринкова дисципліна, тобто розкриття банком повної інформації про склад капіталу і прийняті ризики, на підставі якої клієнти банку та експерти могли б сформувати власну думку про достатність капіталу і рівень його надійності.

У Базелі II міститься два принципово різних, альтернативних підходи до розрахунку кредитного ризику. За термінологією Базельського комітету це «стандартизований підхід» та «підхід внутрішніх рейтингів».

Кожен із них, у свою чергу, поділяється на два альтернативних варіанти: стандартизований -- на спрощений та загальний, а підхід внутрішніх рейтингів -- на фундаментальний та поглиблений.

Окремий банк може використовувати лише один із наведених альтернативних підходів. Різні банки в одній країні можуть застосовувати різні підходи до оцінки кредитного ризику. Очікується, що абсолютно всі банки будуть у змозі використовувати спрощений стандартизований підхід. Для використання інших підходів потрібно отримати попередній дозвіл органу нагляду. Після переходу на удосконаленіші підходи банк не матиме змоги повернутися до використання простіших підходів. Це зроблено задля уникнення можливого маніпулювання регуляторними вимогами.

Успішне функціонування системи регулювання достатності капіталу передбачає нараховування банками резервів під можливі втрати за позиками у повному обсязі. Нова угода передбачає, що за рахунок капіталу банку можуть покриватися непередбачувані ризики, а покриття вже ідентифікованих і очікуваних втрат має відбуватися за рахунок створених резервів. Отже, невиконання умов повного і своєчасного нарахування резервів робить всю систему неадекватною.

У новій угоді ця проблема вирішується за допомогою диференційованих коефіцієнтів ризику для розрахунку активів, зважених за кредитним ризиком позичальника, а не лише його належності до того або іншого сектору економіки (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Коефіцієнти ризику, визначені у Базель ІІ (загальний стандартизований підхід)

Вимоги	Зовнішні оцінки зобов'язань
	ААА до АА-	А+ до А-	ВВВ + до ВВ-	ВВ+ до В-	Нижче В-	Поза рейтингом
Державні зобов'язання	0%	20%	50%	100%	150%	100%
Банки варіант 1 (оцінка ризику, що базується на державних облігаціях)	20%	50%	100%	100%	150%	100%
Банки варіант 2 (оцінка ризику, що базується на оцінках окремих банків) довгострокові	20%	50%	50%	100%	150%	50%
короткострокові	20%	20%	20%	50%	150%	20%
Корпорації

2.2.2 Необхідність впровадження вимог Базель ІІ в банківську діяльність

Банківська діяльність є об'єктом пильного нагляду, основна мета якого полягає у підтриманні стабільності банківської системи країни. Завданням регулюючих органів є максимальне зменшення ризиків через встановлення відповідних правил і дотримання жорсткого контролю за їхнім виконанням. За відсутності ефективного регулювання банківська система не лише є потенційним об'єктом кризи, а й сама може стати джерелом макроекономічних дисбалансів і фінансових потрясінь. Таким чином, банківське регулювання має бути спрямоване на підвищення гнучкості та внутрішньої стабільності банківської системи. Водночас для забезпечення економічної і фінансової стабільності необхідно розробити таку систему регулювання, яка задовольняла би потреби банківського сектора, реагувала би на кон'юнктурні коливання та могла б адаптуватись до зміна світових ринках. Зближення вимог різних країн з приводу достатності капіталу стали можливими у межах діяльності Базельського комітету з банківського нагляду та регулювання, діяльність якого спрямовувалася на реалізацію ідеї раннього виявлення і попередження нестабільності банківських систем.

Рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду та регулювання стосувалися передусім банків країн-членів Базельського комітету і не були обов'язковими для банків інших країн. Однак раціональність і простота запропонованих методик, які давали змогу враховувати особливості країни, сприяли тому, що до початку 2004 р. базельські рекомендації застосовувались у діяльності банків майже 130 країн світу. У червні 2004 р. Базельський комітет з банківського нагляду прийняв концептуальну основу Угоди про капітал (Базель ІІ), виправлена та доповнена версія якої була опублікована у листопаді 2005 р. Основні положення «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу: доопрацьованої рамкової угоди» спрямовують органи нагляду на оцінювання достатності капіталу з позиції індивідуального підходу до банку з урахуванням специфіки ризиків, виключаючи єдиний підхід. У цьому документі відображено концепцію стабільного функціонування банківської системи через взаємодію нагляду, високопрофесійного управління банками та ринкову дисципліну, при цьому головна роль відводиться оцінюванню ризиків банківської діяльності.

Принципова новизна Базеля ІІ передбачає:

ь створення чутливої до ризиків системи розрахунку капіталу, що спирається на оцінювання ризиків, яке здійснюють банки самостійно;

ь розрахунок капіталу проводиться з урахуванням операційного ризику, тобто можливих збитків, до яких призводять внутрішні процеси та дії персоналу;

ь всебічне розкриття інформації банками;

ь використання у розрахунках достатності регулятивного капіталу теорії ймовірностей та математичної статистики.

За основу нових регулятивних вимог Базельського комітету взято паралельно діючі компоненти-опори:

ь перша - мінімальні вимоги до власного капіталу банку;

ь друга - контроль з боку регулюючих органів;

ь третя - дотримання ринкової дисципліни.

Перша компонента містить підходи та методи розрахунку достатності капіталу з урахуванням кредитного, ринкового та операційного ризиків з використанням як зовнішніх джерел оцінювання ризику, так і внутрішніх систем вимірювання ризику. Нормативне значення показника адекватності капіталу залишилось незмінним - 8%. Базель ІІ передбачає кілька альтернативних підходів до кількісного оцінювання кожного з ризиків.

Розрахунок кредитного ризику, згідно з Базельською угодою про капітал, передбачає два альтернативних підходи:

ь стандартизований підхід;

ь підхід внутрішніх рейтингів.

Стандартизований підхід поділяється на спрощений та загальний. За основу цього підходу до оцінювання кредитного ризик взято поділ активів банку на групи (при спрощеному - на 11 категорій активів, при загальному - на 13 категорій) та встановлення для кожної групи коефіцієнта кредитного ризику від 0% до 150%.

При загальному стандартизованому підході встановлено кілька альтернативних коефіцієнтів ризику для окремих категорій активів, який вибирається органом нагляду даної країни для всіх банків або визначається залежно від зовнішнього кредитного рейтингу, тобто рейтингу, визначеного незалежним рейтинговим агентством. Загальний стандартизований підхід до оцінювання кредитного ризику має як переваги, так і недоліки. Перевагами цього підходу є простота його застосування та спрямування на співпрацю з надійними клієнтами. До недоліків належать труднощі, пов'язані з визначенням рейтингів незалежними організаціями, оскільки це потребує наявності достатньої кількості рейтингових агентств, оприлюднення інформації про фінансовий стан контрагентів та додаткові витрати на оплату послуг рейтингових агентств.

При спрощеному стандартизованому підході зовнішні рейтинги застосовуються лише щодо вимог до держав та банків, які визначаються агентствами експортного фінансування, що функціонують у кожній країні. Для інших контрагентів значення коефіцієнтів ризиків відповідають рейтингу країни. Такий підхід до оцінювання кредитного ризику є простим у застосуванні і найближчим до української банківської практики, не потребує додаткових витрат на проведення рейтингового оцінювання, тому його запровадження в Україні є можливим найближчим часом. Оцінювання кредитного ризику за допомогою підходу внутрішніх рейтингів передбачає поділ активів на 5 класів, виокремлення очікуваних і неочікуваних збитків та компонентів ризику (ймовірність дефолту, збито при дефолті, експозиція при дефолті, ефективний строк). Фундаментальний підхід внутрішніх рейтингів передбачає визначення банком імовірності дефолту на основі власних статистичних спостережень за шість років та параметрів, доведених органами нагляду. При поглибленому підході внутрішніх рейтингів значення всіх компонентів ризику визначаються банком самостійно, але до банку ставляться жорсткі вимоги щодо організації його ризик-менеджменту. При застосуванні поглибленого підходу внутрішніх рейтингів банк виконує для себе функції рейтингового агентства. Процедура оцінювання кредитного ризику за допомогою підходу внутрішніх рейтингів є набагато точнішою, але високий рівень вимог до ризик-менеджменту в банку і необхідність використання багаторічних статистичних спостережень роблять такий підхід об'єктом вивчення, а не використання у практиці українських банків. Оцінювання ринкового ризику здійснюється на основі «Поправки на врахування ринкових ризиків», прийнятої у 1996 р. з урахуванням доповнень, внесених у 2005 р.

Ринковий ризик містить такі компоненти:

ь процентний ризик торговельної книги;

ь пайовий ризик торговельної книги;

ь валютний ризик;

ь товарний ризик.

Слід зауважити, що складові ринкового ризику, запропоновані Базельським комітетом, відрізняються від класифікації згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відповідно до яких ринковий ризик вміщує валютний, процентний та ціновий ризики. Через це при впровадженні рекомендацій Базеля ІІ у вітчизняну банківську практику щодо необхідного рівня капіталу на покриття ринкового ризику виникає проблема невідповідності класифікації такого ризику. Процентний ризик торговельної книги поділяється на спеціальний і загальний.

Спеціальний ризик оцінюється шляхом поділу цінних паперів на три групи:

ь державні (цінні папери центральних і місцевих органів влади);

ь допущені (цінні папери державних підприємств, міжнародних банків розвитку й інші папери з високим рейтингом);

ь інші.

Оцінювання спеціального процентного ризику здійснюється шляхом урахування ринкової вартості цінних паперів та коефіцієнта ризику, що відповідає даній групі цінних паперів і може становити від 0% до 12%. Підхід до оцінювання загального процентного ризику, за основу якого взято ризик зміни ринкових ставок процента за всією торговельною книгою, є доволі складним. Носіями пайового ризику торговельної книги є пайові цінні папери та пайові інструменти.

Пайовий ризик містить ризик падіння вартості цінних паперів окремого емітента (спеціальний ризик) і ризик падіння ринкової вартості портфеля цінних паперів загалом (загальний ризик). Методика оцінки пайового ризику не містить альтернативних підходів і зводиться до сумування загального і спеціального ризиків.

Товарний ризик пов'язаний з біржовими операціями з товарними інструментами, де базовий актив становлять нафта, зерно, кава. Враховуючи вітчизняну банківську практику, слід зазначити, що товарний ризик не регулюється НБУ, що пов'язано з незначними обсягами операцій невеликої кількості українських банків.

Валютний ризик зумовлений можливістю зміни поточного валютного курсу національної грошової одиниці. На сучасному етапі валютний ризик регулюється економічними нормативами НБУ.

Згідно з п. 644 «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу: доопрацьованої рамкової угоди» операційний ризик пов'язаний зі збоями внутрішніх систем банку, недосконалістю внутрішнього контролю, людським фактором та зовнішніми чинниками. Для цього виду ризику гостро стоїть проблема у його об'єктивному кількісному оцінюванні.

Базельською угодою про капітал запропоновано такі підходи до оцінювання операційного ризику:

ь підхід базового індикатора, який є найпростішим і який можуть застосовувати будь-які банки. Вимогу до капіталу розраховують як добуток середнього валового доходу за три роки на альфа-коефіцієнт, встановлений на рівні 15%;

ь стандартизований підхід, який можуть застосовувати банки за дозволом органу банківського нагляду. За основу оцінювання взято поділ всієї операційної діяльності на вісім бізнес-ліній та встановлення коефіцієнтів для кожної лінії (від 12% до 18%). Види бізнес-ліній та коефіцієнти визначаються Базельським комітетом;

ь підхід поглибленого оцінювання, який відрізняється від стандартизованого підходу можливістю банку самостійно встановлювати значення коефіцієнтів для відповідних бізнес-ліній.

Запровадження навіть спрощених підходів до оцінювання ризиків, запропонованих Базельською угодою про капітал, потребує тривалої та копіткої підготовки як з боку НБУ, так і з боку банківських установ.

Впровадження та розвиток внутрішньої системи управління ризиками, нових методик оцінювання ризиків та розрахунку капіталу пов'язані з додатковими витратами банків. Друга компонента передбачає здійснення нагляду за процесом оцінювання ризиків, а також втручання наглядових органів з метою усунення проблем. Контроль з боку нагляду, викладений у «Міжнародній конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу», має за мету не лише забезпечити необхідний рівень до статності капіталу банку, а й сприяти банкам у розробці і використанні найефективніших методів управління ризиками. Визначальна роль у процесі оцінювання капіталу відводиться системам внутрішнього контролю банку. Ефективний контроль передбачає незалежну перевірку внутрішніх та зовнішні аудиторів.

У Базельській угоді про капітал сформульовано чотири основних принципи нагляду.

Відповідно до першого принципу, банки повинні мати власні методи оцінювання достатності капіталу, які враховують специфіку властивих їм ризиків та стратегію підтримання рівня власного капіталу.

Згідно з другим принципом, органи нагляду контролюють та дають оцінку банку щодо його внутрішніх можливостей оцінювати достатність капіталу і дотримуватись встановлених норм; у разі виявлення недоліків органи нагляду повинні вживати необхідних заходів.

Третій принцип стверджує, що наглядові органи можуть встановлювати додаткові вимоги до капіталу банків, оскільки при його розрахунках враховано кредитний, ринковий та операційний ризики і не передбачені надзвичайні події.

Четвертий (основний) принцип полягає у тому, що наглядові органи повинні своєчасно втручатися у діяльність банку, щоб не допустити зниження достатності капіталу нижче від встановленого рівня та вимагати від банку здійснення заходів для забезпечення достатнього рівня капіталу.

Третя компонента спрямована на досягнення доступності інформації про адекватність капіталу не лише для обмеженого кола осіб та органів, а й для широкого кола клієнтів з метою досягнення певного рівня довіри до банківської установи. Дотримання ринкової дисципліни передбачає публічне розкриття широкого переліку інформації, а також висунення якісних і кількісних вимог до неї.

Основними напрямками розкриття ринкової інформації є:

ь структура власного капіталу;

ь рівень адекватності власного капіталу;

ь вимоги до капіталу за основними видами ризиків;

ь політика банку щодо управління основними видами ризиків;

ь детальна інформація про структуру портфелів банку;

ь опис систем внутрішніх рейтингів.

Базельська угода про капітал - це потужний і складний проект, успішна реалізація якого потребує особливої підготовки як органів нагляду, так і банківських установ. Втілення Базеля ІІ у банківську практику пов'язане зі значними витратами. За оцінкою «Прайсвотерхаус Куперс», такі витрати великого європейського банку становитимуть близько 80-150 млн. євро. Тому Базельським комітетом надано право національним наглядовим органам визначати необхідність та встановлення строків запровадження Базеля ІІ, вибору підходів до розрахунку ризиків залежно від реальної готовності банківської системи. Передбачено, що положення Базельської угоди про капітал спочатку будуть використані у діяльності банківських установ країн-членів Базельського комітету. До того ж Базельським комітетом визнано, що наслідки поспішного запровадження Базеля ІІ можуть бути непередбачуваними. Результативність Базельської угоди про капітал виявиться лише після широкого її запровадження.

Враховуючи, що співпраця у банківській та фінансово-кредитній сферах - одне з пріоритетних завдань, оскільки банки є головними суб'єктами міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин, які опосередковують міжнародний рух капіталу, виникає необхідність приєднання українських банків до умов «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу». Запровадження рекомендацій Базельського комітету в Україні - один з факторів успіху, елемент конкурентоспроможності та визнання вітчизняної банківської системи, оскільки Базельська угода про капітал містить сучасні підходи до банківського регулювання та нагляду, основною метою якого є забезпечення достатності капіталу банків і вдосконалення системи управління ризиками, що сприятиме стійкості банківської системи. Ефективне використання підходів, рекомендованих у Базельській угоді про капітал, є необхідною умовою підвищення якості регулювання банківської діяльності. Разом із беззаперечними перевагами основних положень Базельської угоди про капітал існують проблеми, пов'язані із забезпеченням умов її впровадження.

Так, використання у вітчизняній банківській практиці навіть спрощених підходів «Базеля ІІ» потребує ґрунтовної та тривалої підготовки, оскільки:

ь в Україні немає достатньої кількості рейтингових агентств, які могли би здійснювати рейтингове оцінювання всіх позичальників. Крім цього, клієнти мають бути готовими оприлюднити інформацію про фінансовий стан та зазнати додаткових витрат на оплату послуг таких агентств;

ь для забезпечення оцінювання ризиків банки повинні використовувати математичні моделі, які взяті за основу розрахунків, рекомендованих Базельським комітетом, та мати у своєму розпорядженні адекватне програмно-технічне забезпечення, для розробки якого необхідні часові та матеріальні затрати;

ь посилення вимог до оцінювання ризиків та необхідність розвитку внутрішньої системи управління ризиками призведе до витрат на підвищення кваліфікації персоналу, залучення послуг зовнішніх спеціалізованих організацій, реорганізацію документообороту;

ь відсутній достатній обсяг статистичних даних, необхідних для оцінювання кредитного ризику;

ь третій компонент-опора «Ринкова дисципліна» потребує вільного доступу всіх учасників ринку до якісної та кількісної інформації про величину та структуру капіталу, взяті ризики, системи управління ризиками.

Хоч переважна більшість положень Базеля ІІ є доволі складними та їхнє застосування у вітчизняній банківській практиці є проблематичним, впровадження окремих рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду відповідно до положень Базельської угоди про капітал у банківську практику України є вкрай необхідним.

Для забезпечення цього процесу Національному банку України потрібно:

ь здійснити роботу для отримання сертифікованого україномовного перекладу «Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу» та забезпечити вільний доступ до цього документа;

ь реформувати нормативну базу відповідно до рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду в частині класифікації ризиків;

ь розробити та подати на обговорення банківському співтовариству порядок та план заходів, які забезпечать впровадження рекомендацій Базеля ІІ;

ь сприяти інформованості керівників та працівників банків про основні положення Базельської угоди про капітал, оскільки більшість з них володіє лише загальним уявленням про цей документ; організувати діалог наглядових органів, банківських установ та науковців щодо можливостей та строків запровадження рекомендацій Базеля ІІ;

ь для підвищення якості внутрішнього аудиту розробити з урахуванням міжнародного досвіду методичні підходи до діяльності внутрішнього аудиту та вимоги до рівня кваліфікації аудиторів;

ь розробити рекомендації щодо запровадження обов'язкової програми підвищення кваліфікації аудиторів, ризик-менеджерів та бухгалтерів банків з вивчення положень Базеля ІІ;

ь розглянути можливість диференційованого режиму нагляду за банками з урахуванням якості управління ризиками на основі завдань ризик-орієнтованого нагляду, максимально наближеного до рекомендацій Базельського комітету для зменшення адміністративного тиску на банківські установи;

ь ставити вимоги до банків щодо розробки внутрішніх процедур з управління ризиками;

ь створити банк даних про позичальників, який містив би п'ятирічний строк кредитних історій;

ь розробити вимоги до банків щодо розкриття інформації, перелік якої встановлено третім компонентом Базельської угоди про капітал, у тому числі про операції банку, структуру власного капіталу, взяті ризики і достатність капіталу для їхнього покриття.

Запропоновані у «Міжнародній конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу» принципи, орієнтовані на максимально точне оцінювання достатності капіталу, обумовлюють необхідність збільшення обсягу власного капіталу. Тому важливим кроком до впровадження рекомендацій Базельського комітету у вітчизняну банківську практику є здійснення наукових розвідок з проблем нарощування власного капіталу банків України.

За результатами роботи Місії Міжнародного Валютного Фонду у листопаді 2011 року відзначено, що НБУ з часу попередньої оцінки зроблено значні кроки в напрямку ефективного впровадження стандартів Базельського. Із 30 принципів Базельського комітету Україною повністю або переважною мірою виконуються 25. Оскільки банківська система України є частиною міжнародної банківської спільноти та прагне прозорості та відкритості, НБУ вважає за необхідне поступово впроваджувати принципи Базеля ІІ. За рішенням НБУ, враховуючи стан національної банківської системи, повна реалізація вимог і стандартів системи «Базель ІІ» повинна бути здійсненна до 2016 року.

Перші кроки щодо виконання поставлених НБУ стратегічних завдань у рамках запровадження Базеля ІІ вже зроблені. Так, одним із заходів, спрямованих на підвищення прозорості банківської системи, було внесення змін до Інструкції «Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», які передбачають необхідність розкриття інформації про управління ризиками, управління банком та його платоспроможність у примітках до фінансової звітності. У подальшому планується розширити перелік інформації, обов'язкової до розкриття, з метою більшої відповідності вимогам Базельської угоди про капітал.

2.2.3 Особливості впровадження вимог Базеля ІІ в Україні

У сучасних умовах розвиток світової економіки вимагає від банківської системи України бути більш стійкою, конкурентоспроможною, здатною без загроз інтегруватися у світовий банківський простір. Під час світової фінансової кризи стало очевидним, що українські банки не готові до серйозних фінансових потрясінь та динамічної зміни на міжнародних ринках.

Таким чином в умовах ринкової економіки в банківській сфері набуває все більшої актуальності і важливості питання щодо зростання значення правильної оцінки ризиків, які приймають на себе банки під час здійснення різних операцій. З цією метою Базельським комітетом з питань банківського нагляду було розроблено пакет реформ Базель ІІ та Базель ІІІ.

До основних факторів, що впливають на ефективне впровадження рекомендацій Базеля II, варто зарахувати:

ь розвиненість фінансового ринку та його інструментів;

ь типи банківських структур;

ь рівень концентрації банківського капіталу;

ь ризикованості банківських операцій;

ь систему законодавчого регулювання фінансових установ;

ь рівень розвитку рейтингового бізнесу у країні;

ь якість ризик-менеджменту в банківських установах тощо.

Базель II доповнює міжнародні стандарти фінансової звітності та вимагає від банків розкриття інформації кількісного та якісного характеру. Вимоги до розкриття якісної інформації поділяються на загальні і специфічні.

Загальними вимогами передбачається, що банк, незалежно від обраного ним підходу оцінки необхідної суми капіталу, обов'язково повинен розкрити інформацію про стратегії і процедури; структуру й організацію управління ризиком, сферу дії, характер систем звітування про ризик та його кількісної оцінки, методику хеджування й пом'якшення ризиків, а також стратегію і процеси, що забезпечать ефективність системи в майбутньому.

Специфічні вимоги до розкриття якісної інформації застосовуються лише до тих банків, які обрали поглиблені методики оцінки ризиків. Передбачається, що в банку має бути сформована методологія управління ризиками, а для кожного ризику (кредитного, ринкового, операційного, процентного тощо) банк повинен розробити окрему методику оцінювання й управління. Наведемо деякі позитивні та негативні аспекти Базеля ІІ (табл.2.3.1).

Таблиця 2.3.1 Позитивні та негативні аспекти Базеля ІІ

Позитивні аспекти	Негативні аспекти
Дозволяє банкам створювати необхідні портфелі	Математичні моделі не здатні відобразити деякі реальні події
Надає значних переваг ризик-менеджменту	Існує ймовірність заниження зовнішнього рейтингу
Має досить чутливі вимоги для вдосконалення ризик-менеджменту	Економічні цикли можуть призводити до змін у вимогах капіталу
Підвищує роль ринків	Складність нової Базельської угоди

Однак, як показав розвиток подій у 2008-2009 рр. Базель ІІ не зовсім відповідає вимогам часу. На сьогодні, окремі вимоги «Базеля ІІ» реалізували лише деякі банки з іноземним капіталом.

Саме з цією метою Базельським комітетом з питань банківського нагляду було розроблено пакет реформ, який отримав назву Базель III.

Слід також зазначити, що «Базель ІІІ» не є самостійним документом, який виключає використання попередніх видань. Положення стандарту застосовуються паралельно з «Базелем ІІ» та зосереджені на встановленні мінімальних вимог до достатності капіталу, його структури (табл. 2.3.2).

Основними перевагами «Базеля ІІІ» можна вважати:

1) підвищення якості, гармонійності, та прозорості капіталу через застосування жорсткіших вимог до фінансових інструментів, що входять до його структури, зокрема, капіталу 1 рівня.

2) управління ризиком через висування мінімальних вимог до забезпечення операцій з деривативами, викупом фінансових інструментів, їх фінансування за рахунок позичкових коштів.

3) поєднання вимог, що передбачають безпосередню прив'язку обсягу забезпечення до рівня ризикованості, а також вимог, що не базуються на ризикованості (нормування показника левериджу);

4) скорочення проциклічних та впровадження контрциклічних резервів капіталу, направлених на покриття втрат в майбутньому.

Таблиця 2.3.2 - Структура пропозицій «Базель ІІІ»

№ з/п	Складові компоненти
І	Мінімальні вимоги до капіталу, таргетування	Визначення капіталу
		Антикризовий резервний буфер
		Коефіцієнт левериджу
		Мінімальні вимоги до достатності капіталу
		Управління систематичним ризиком
ІІ	Вимоги до активів, зважених за ризиком (Risk weighted assets, RWA)	Ризик не виконання контрагентом своїх зобов'язань
		Торговельний портфель, сек'юритизація (відомі як «Базель ІІ»)
		Коефіцієнти покриття
ІІІ	Вимоги до підтримання ліквідності	Коефіцієнт достатності капіталу
		Коефіцієнт стійкості пасивів

Разом з тим «Базель ІІІ» має низку недоліків. Зокрема, жорстке регулювання ставить під загрозу зростання економіки. За оцінками Базельського комітету з банківського нагляду, середні світові темпи зростання ВВП будуть нижче на 0,04% протягом 4,5 року у зв'язку з уведенням нових правил. Окрім цього, є загроза скорочення фінансового сектору в кілька разів, тому що не всі банки зможуть витримати нові стандарти щодо капіталу. Нові вимоги можуть знизити прибутковість банківської індустрії, підвищити вартість запозичень. До того ж банкам після прийняття «Базеля ІІІ» потрібні додаткові кошти. Так, по-перше, за оцінками експертів, банкам у найближчі 8 років потрібні додаткові вливання до 1 трлн. Грн. По-друге, збільшення капіталу означає, що зросте його вартість, тобто банки повинні наростити свої прибутки. У зв'язку з цим можуть зрости відсоткові ставки за кредитами, що може негативно вплинути на відновлення економіки в посткризовий період. По-третє, банківську систему очікують злиття і поглинання, особливо це стосується ЄС, що зменшить кількість банків і відповідно конкуренцію в банківській сфері. По-четверте, вимоги «Базеля ІІІ» (у рамках розрахунку нормативів ліквідності) стосується збільшення не лише капіталу, а й активів.

Недоліком «Базеля ІІІ» є й те, що ним не внесено змін у систему оцінки ризиків. Однак саме вплив кредитних ризиків є однією з основних причин (що і визнавалось Базельським комітетом) світової фінансової кризи. До того ж у нових міжнародних стандартах банківського капіталу недостатньо розвинений наглядовий компонент. А для забезпечення фінансової стійкості банківської системи одного посилення вимог до власного капіталу недостатньо. Тому, окрім підвищення нормативів капіталу, потрібно вживати також заходів, направлених на поліпшення якості активів, формування запасу ліквідності та вдосконалення менеджменту банківських установ.

Однак економічні вигоди «Базеля ІІІ» також значні і їх слід ураховувати поряд з аналізом витрат. Адже основною метою Базельських стандартів є підвищення стійкості банків і захист прав споживачів фінансових послуг. Тобто запропонований пакет правил забезпечить стабільність фінансової системи, скоротить ризики і знизить ймовірність майбутніх криз та дозволить банкам витримати (без надзвичайної державної підтримки) фінансові потрясіння таких масштабів, як криза 2007-2008 років. Ці переваги є результатом не лише зміцнення банківської системи в довгостроковій перспективі, а й підвищення довіри до стабільності фінансової системи.

3. Перспективи переходу банківських установ України на нові стандарти «Базель ІІІ»

З огляду на нові виклики, поставлені фінансовою кризою перед банками всього світу, Базельський комітет ініціював розробку доповнень до стандартів банківського нагляду, які отримали назву «Базель ІІІ» (2010 рік). Базель І і Базель ІІ є доповненнями до Угоди про капітал 1988 р. є документами, які лише удосконалюють, а не відміняють попередні угоди. Впровадження нових вимог стартуватиме в січні 2013 році та поступово триватиме до 2019 року.

Важливими ознаками нових капітальних стандартів за «Базелем ІІІ» є:

ь поліпшення якості структури власного капіталу банків;

ь істотне підвищення необхідної квоти капіталу;

ь зменшення системного ризику;

ь достатній час для переходу на нові нормативи регулювання.

За своєю суттю ініціативи Базельського комітету з банківського нагляду направлені на посилення вимог до капіталу та ліквідності банків. Основні вимоги «Базель ІІІ» зосереджені на власному капіталі банку, оскільки він має найвищу ліквідність, а відповідно виступає найкращою формою амортизації фінансових збитків. У цьому контексти банківську систему очікує декілька серйозних змін уже в 2013 році:

ь будуть підвищені вимоги до якості і достатності капіталу;

ь передбачається також підвищення вимог до покриття ризиків;

ь усунення простого показника левериджу (який повинен співвідносити капітал з обсягом активів, не зважених на предмет ризиків і позабалансових зобов'язань, і доповнювати ризик-орієнтований показник достатності);

ь упровадження «буферів» капіталу (додаткові вимоги капіталу, які не враховані при визначені мінімальної величини пруденційних норм) і які дозволяють поглинути збитки в періоди фінансових потрясінь, а також введення двох стандартів ліквідності.

Запровадження нових норм Базельських стандартів капіталу розпочнеться в січні 2013 року і повністю завершиться до січня 2015-го, за структурою резервів - до 1 січня 2019 року.

Хронологію запровадження ключових документів Базельського комітету з банківського нагляду наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Хронологія запровадження ключових документів Базельського комітету з банківського нагляду

1988 рік	+	1996 рік	+	2004 рік	+	2010 рік
Базель І		Поправка до Базеля І		Базель ІІ		Базель ІІІ
Регулятивний капітал, кредитний ризик		Ринковий ризик		Операційний ризик		Підвищення якості акціонерного капіталу, буфери капіталу, ліквідність

Головною ідеєю «Базель ІІІ» є підвищення вимог до капіталу, що може бути використаний банками для покриття своїх фінансових витрат. За даними на 01.01.2012 р. норматив адекватності регулятивного капіталу банків України становив 18,51%, що більш ніж удвічі перевищує нормативні вимоги в 8% і 10%. При цьому співвідношення власного капіталу банків та обсягів активів становило 14,82%, тоді як Базельським комітетом визначено мінімальний рівень 8%. Згідно з чинним законодавством України, мінімальний регулятивний капітал банківської установи повинен становитиме не менше 120 млн.грн. і не повинен бути менше статутного капіталу. Незважаючи на кризові явища, українські банківські установи постійно продовжують процес нарощування статутного капіталу. Так, станом на 01.01.2012 р. статутний капітал банків зріс до 171,9 млрд. грн. порівняно з 141,7 млрд. грн. у минулому році. Поряд з цим в Україні проблемою залишається якість капіталу банківських установ. Адже капіталізація багатьох українських банків складається з коштів переоцінки основних засобів, не сплачених відсотків, субординованого боргу. Зростання таких складових вважається штучним нарощуванням капіталу. Розв'язання цієї проблеми можливе за рахунок прибутків банків, додаткових внесків акціонерів та вимагає вищого рівня нагляду та регулювання з боку НБУ.

Можна виділити чотири основні аспекти нових Базельських стандартів:

1) По-перше, новий пакет реформ фінансового сектору «Базель ІІІ» дає більш чітке уявлення щодо регулювання. Усунення регуляторних неточностей має стати важливим внеском у відновлення фінансового сектору.

2) По-друге, «Базель ІІІ» включає в себе напрями вдосконалення як на мікро-, так на макропруденційному рівнях. Нові стандарти мають переваги щодо «Базеля ІІ», особливо це стосується посилення вимог щодо величини і якості власного капіталу. «Базель ІІІ» містить системно орієнтовані компоненти, які в цілому повинні забезпечити фінансову стійкість банківських систем.

3) По-третє, існують достатні часові рамки переходу на нові стандарти. Нове визначення капіталу, більш високі коефіцієнти ризику та підвищення мінімальних вимог призведе до формування в достатньому обсязі власного капіталу банків. Погоджені перехідні положення чітко представляють те, що банківський сектор для задоволення більш високих стандартів капіталу на відповідному рівні має забезпечити економічний сектор новими кредитами.

4) По четверте, потрібно уникати самозаспокоєння. Звичайно, фінансовий сектор буде мати час, щоб відновити кредитування економіки і одночасно поліпшити структуру своїх балансів. Хоча як і банки, так і наглядові органи повинні докладати ще більше зусиль для забезпечення стійкого відновлення світової економіки з глибокої фінансової кризи. З цієї точки зору зрозуміло, що банки, які вже відповідають мінімальним вимогам, але не мають достатнього капіталу, змушені його наростити. Наглядові інстанції при цьому мають забезпечити максимальне сприяння переходу до нових стандартів, з урахуванням специфіки банків і загальноекономічних умов. Ринкова дисципліна має відігрівати при цьому важливу роль.

Варто також навести ряд потенційних обмежень «Базеля ІІІ».

По-перше, одного посилення вимог до банківського капіталу недостатньо для того, щоб гарантувати недопущення фінансових криз в майбутньому, - необхідно ретельніше контролювати кредитну діяльність банків, вдосконалювати регулювання фінансового сектору в цілому.

По-друге, успішність впровадження «Базеля ІІІ» безпосередньо пов'язана з посиленими наглядом та регулюванням за іншими напрямками, зокрема, формуванням фінансової звітності учасників ринку.

По-третє, впровадження нових, жорсткіших правил неминуче призведе до гальмування розвитку банківського сектору, що нарешті починає активізуватись після масштабних потрясінь. Джерела поповнення капіталу установ, що знаходяться в лістингу на біржових майданчиках цілком зрозумілі. Проте значні труднощі очікують на невеликі банки, що наразі не витримують норм, встановлених «Базелем ІІІ».

По-четверте, аналітики застерігають щодо негативного впливу мінімальних вимог до достатності капіталу на загальне економічне зростання. Банки, що не відповідають таким вимогам, відчуватимуть тиск з боку інвесторів та будуть змушені збільшувати розмір капіталу ще до граничного терміну у 2019 році.

По-п'яте, існує ризик, що разом із встановленням нових правил збільшиться рівень «тінізації» на ринку фінансових послуг, що, навпроти, посилить ймовірність розгортання чергової кризи.

Усвідомлюючи всю важливість та необхідність упровадження нових положень Базельського комітету, НБУ визначив цілу низку стратегічних напрямів розвитку банківського нагляду на сучасному етапі, реалізації яких безпосередньо стосується виконання нових міжнародних стандартів. Серед них, зокрема, можна виділити такі:

ь підвищення прозорості банківської системи, рівня концентрації та якості банківського капіталу (однією з основних вимог до банків має стати дотримання відповідного рівня транспарентності згідно з рекомендаціями Базельського комітету; розкриття інформації про реальних власників, афілійованих осіб, процеси управління ризиками тощо);

ь проведення підготовчої роботи для впровадження Базеля ІІ, забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців банківського нагляду і банків відповідно до потреб розвитку банківського нагляду, зокрема, з питань нагляду на основі оцінки ризиків, впровадження Базеля ІІ тощо.

Отже, необхідною умовою ефективного функціонування державного регулювання банківської діяльності є чітко сформована та законодавчо закріплена термінологія банківського нагляду, яка стане невід'ємною частиною вдосконалення та розбудови банківської системи України.

На сучасному етапі проблема створення ефективної системи банківського регулювання та нагляду має для України особливе значення зважаючи на такі фактори:

ь нестабільний характер економіки;

ь незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектору;

ь недостатній досвід діяльності банків в умовах ринкової економіки;

ь ризикована практика банківської діяльності;

ь недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість банків, неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках;

ь стан банківської системи.

У зв'язку із цим, дотримуючись стратегічних напрямів розвитку банківського нагляду в Україні, доцільно здійснити остаточний перехід до вимог Базеля ІІ, зробити поступовий перехід до впровадження принципів Базеля ІІІ, що сприятиме ефективному підвищенню прозорості банківської системи України, концентрації та якості банківського капіталу, зменшить ризиковість банківських операцій та підвищить ліквідність банківського сектору в цілому.

Незважаючи на дискусійні положення щодо доцільності існування нових Базельських стандартів і їх упровадження у вітчизняну практику, «Базель ІІІ» має бути запроваджений українськими банками з метою інтеграції національної банківської системи у світову. Оскільки підвищення капіталізації і формування додаткових резервів у процесі впровадження нових Базельських стандартів повинно сприяти підвищенню фінансової стійкості банків і, відповідно, світової банківської системи.

Таким чином, упровадження Базельських стандартів є необхідними для стабілізації вітчизняного фінансового ринку, а також важливою невід'ємною складовою в рамках міжнародної інтеграції України.

3.1 Запровадження нових інструментів регулювання банківської діяльності з метою вдосконалення нагляду за діяльністю банків

На сьогодні, враховуючи негативний вплив кризових явищ, основним принципом ефективного банківського нагляду та регулювання банківської діяльності є вдосконалення стратегії служби банківського нагляду, яка повинна бути орієнтована на виявлення проблем у діяльності банків на ранніх стадіях їх виникнення з метою своєчасного реагування та запобігання, а також зменшення або пом'якшення їх впливу на економіку держави.

НБУ з 1996 року став членом Групи банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи, але незважаючи на це, у сфері банківського нагляду існують певні недоліки, що дещо знижують його дієвість і перешкоджають повному виконанню Базельських принципів ефективного банківського нагляду.

Протягом останніх років продовжується пошук шляхів вдосконалення та підвищення ефективності банківського регулювання, що пов'язано зі змінами у банківському бізнесі. До моменту існування кризових явищ в банківському секторі зміни були пов'язані із глобалізацією банківського бізнесу (розширенням спектра банківських операцій і послуг, удосконалення програмного забезпечення, тощо). Зазначені зміни призвели до концентрації ризиків у банківській діяльності і відповідно до розроблення нових підходів щодо банківського регулювання:

ь оцінка здатності банків своєчасно виявляти ризики й усувати їх або мінімізувати;

ь перехід від формального оцінювання поточного стану банків до якісної діагностики;

ь активне застосування в процесі регулювання не тільки внутрішньої інформації (звітність банків), а й зовнішньої (звіти зовнішніх аудиторів, оцінка рейтингових компаній, зустрічі з керівниками банків);

ь удосконалення техніки аналізу та оцінювання діяльності банків (використання методів моделювання процесів, зокрема стрес - тестування, тобто оцінювання стійкості банку при заданих несприятливих умовах його функціонування);

ь перехід до ризик - орієнтованого (ризик - сфокусованого) нагляду, який передбачає концентрацію нагляду на таких аспектах, як виявлення сфер діяльності банків, що пов'язані з найбільшими ризиками;

ь виявлення слабких банків і здійснення нагляду за ними у більш інтенсивному режимі;

ь запровадження системи раннього реагування, метою якої є виявлення на ранніх стадіях ймовірних проблем у діяльності банків.

Необхідно відмітити, що останнім часом НБУ помітно вдосконалив систему банківського нагляду, зокрема постійно вживав необхідні заходи щодо покращання форм та методів банківського нагляду відповідно до міжнародних стандартів, разом з цим, негативний вплив фінансової кризи на банківську систему збільшив і без того наявні проблеми банків (низький рівень капіталізації, зростання рівня проблемної заборгованості, значна кількість проблемних банків), що свідчить про необхідність вдосконалення та підвищення ефективності нагляду за банками в Україні.

Отже, з метою вдосконалення банківського нагляду в Україні необхідно приділити увагу наступним питанням:

ь вдосконалення методологічної бази та нормативно - правових актів з питань банківського нагляду;

ь оптимізація кадрової структури банківського нагляду;

ь формування умов для підвищення надійності банків та їх конкурентоспроможності;

ь підвищення рівня капіталізації, ліквідності, платоспроможності комерційних банків, що є основою їх стабільного функціонування та розвитку;

ь посилення публічної прозорості фінансового стану банків з метою підвищення захисту інтересів кредиторів та вкладників та ширше застосування механізмів ринкової самодисципліни в банках (базується на механізмі самодисципліни банків та публічної прозорості діяльності банківських установ на ринку, стимулює проведення менеджментом банку виваженої політики щодо управління ризиками, що в свою чергу сприяє підвищенню ефективності банківського нагляду;

ь удосконалення процедур нагляду за проблемними банками задля зниження до мінімуму їх впливу на всю банківську систему;

ь посилення контролю за змінами у структурі власності банків, а також створення умов для нагляду за дочірніми та асоційованими установами банків;

ь вдосконалення програми навчання і підвищення кваліфікації службовців банківського нагляду України в економічно розвинутих країнах світу та ін.

Необхідно відмітити, що з метою вдосконалення системи банківського нагляду, НБУ розробляє Плани заходів щодо вдосконалення системи банківського нагляду на кожен рік окремо, який висвітлює деталізовані заходи по реалізації таких планів, із зазначенням конкретних термінів виконання та виконавців Служби банківського нагляду. Так, на 2011 рік, вищезазначеним Планом передбачені заходи щодо:

ь удосконалення критеріїв проблемності у діяльності банків;

ь Удосконалення процедур інспектування банків;

ь опрацювання питання щодо внесення змін до нормативно-правових актів НБУ з питань регулювання діяльності банків;

ь перегляду та удосконалення системи аналізу фінансового стану банків шляхом розширення переліку показників діяльності банків;

ь перегляду діючих та розроблення нових форм звітності банків для потреб нагляду з метою оцінки ризиків;

ь розробки комплексної системи індикативних показників для здійснення поглибленого аналізу діяльності з метою виявлення потенційних проблем та ризиків у діяльності банків;

ь розробки та вдосконалення методології процесів стрес-тестування банків;

ь опрацювання в складі міжвідомчої робочої групи за участю відповідних державних органів законопроектів стосовно встановлення порядку здійснення консолідованого нагляду за фінансовими групами, а також взаємодії з уповноваженими органами інших країн. Перегляду діючих та розроблення нових форм звітності банків для потреб нагляду з метою здійснення консолідованого нагляду за банками;

ь налагодження інформаційної взаємодії з уповноваженими органами фінансового сектору;

ь приведення поточної організаційної структури банківського нагляду у відповідність до нових наглядових підходів, процесів та функцій;

ь набору персоналу структури банківського нагляду відповідно до потреб нагляду за діяльністю банків;

ь запровадження підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду в рамках Голландського гранту з різних питань відповідно до потреб нагляду за діяльністю банків;

ь забезпечення методологічної підтримки підготовки та впровадження Базеля ІІ.

Однією з найважливіших проблем нагляду є здійснення його за операціями банків у режимі реального часу. Застосовувані сьогодні засоби й методи банківського нагляду в цілому дають змогу контролювати значні банківські ризики та запобігати їм за допомогою контролю балансових даних, дотримання банками економічних нормативів, норми резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та інше. Водночас незначні за обсягами операції, які можуть здійснюватись банками періодично і, зрештою, призвести до негативних змін фінансового стану, зокрема кредитні операції, на поточний момент не перебувають у сфері контролю. Вдосконалити систему нагляду, можна за допомогою поточного моніторингу діяльності банків у режимі реального часу, яка б давала змогу виявляти конкретні операції, що суперечать як вимогам нормативно-правової бази НБУ, так і власним внутрішньобанківським положенням, і в оперативному порядку запобігати їх проведенню.

Також, слід наголосити, що важливим елементом банківського нагляду є здатність органів нагляду здійснювати нагляд за банківською групою на консолідованій основі, проводячи адекватний моніторинг і там, де це потрібно, застосовуючи відповідні пруденційні норми щодо усіх аспектів діяльності, що здійснюється групою у міжнародному масштабі. Отже, одним з ключових питань вдосконалення банківського нагляду в Україні має стати створення нормативно - методологічної бази для здійснення нагляду за банками на консолідованій основі, тобто за всіма учасниками банківських утворень. На сьогодні, НБУ прийняла постанову Правління від 20.06.2012 №254 «Про затвердження Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп», а також проводить заходи по залученню світового досвіду з порушеного питання.

За останні роки НБУ досягнуто суттєвого прогресу в розвитку системи банківського нагляду, в тому числі його процедурних інструментів.

Так, одним із пріоритетних напрямів банківського нагляду нині є нагляд на основі оцінки ризиків, як нової ідеології здійснення ефективного нагляду за банками в Україні.

Слід відмітити, що нагляд на основі оцінки ризиків на даному етапі найбільше відповідає сучасним реаліям та потребам.

Служба банківського нагляду зацікавлена, щоб діяльність банків була максимально надійною і безпечною, а також забезпечувала захист інтересів вкладників та кредиторів. Саме це є основним завданням банківського нагляду. Тому, НБУ цікавить передусім одна, основна сторона ризику - ризик втрати надходжень та капіталу. Отже, здійснюючи контроль за діяльністю банків, служба банківського нагляду пріоритетним завданням визначає орієнтацію на оцінку ризиків, притаманних кожному банку зокрема та банківській системі в цілому, а також вжиттю коригуючих заходів на основі проведеної оцінки.

З метою запобігання кризовим явищам у банківській системі розроблено систему раннього реагування та упереджувальних заходів. Суть системи полягає у виявленні проблем в діяльності банківських установ до того моменту, коли ці проблеми стануть занадто серйозними і почнуть загрожувати стану платоспроможності чи ліквідності установи, а також своєчасне реагування на виявлені проблеми. Недоліком системи раннього реагування є те, що вона аналізує звітність, подану самими банками. Це означає, що із зростанням ступеню серйозності проблем, які виникають у того чи іншого банку, знижується ймовірність одержання від нього адекватної й повної інформації про ситуацію, яка склалася.

...