Страхова діяльність

Сюрвейер -- експерт, інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування. На підставі висновку сюрвейер-страховик приймає рішення про укладення договору страхування.

5. Страхова організація (компанія)

Страхові компанії складають основу інституційної та територіальної структури страхового ринку. Треба дослідити, якими факторами зумовлена необхідність функціонування на ринку великої кількості страховиків, яка мета їх діяльності, проаналізувати сутність існуючих підходів до класифікації страхових компаній:

- за характером власності (в т. ч. зосередити увагу на унікальній формі об'єднання приватних страховиків -- корпорації «Ллойд» (Велика Британія));

- за спеціалізацією;

- за розміром статутного фонду (та надходжень страхових премій);

- за територією обслуговування.

Діяльність будь-якого страховика знаходиться в тісній залежності від економічного середовища, в межах якого він її здійснює. Тому необхідно з'ясувати, з якими проблемами стикаються страховики, працюючи на ринку.

Треба звернути увагу на тенденції розвитку страхових компаній, які притаманні провідним країнам Заходу і характеризуються посиленням монополізації діяльності страховиків та концентрації капіталу. Необхідно розібратися в сутності таких форм прояву цих тенденцій, як горизонтальна та вертикальна інтеграція, диверсифікація.

Особливої уваги потребує розгляд питань щодо створення, функціонування та ліквідації страхової компанії в Україні.

Основними підходами, що уможливлюють вивчення процесу створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних етапів:

- реєстрація страховика як юридичної особи;

- надання цій юридичній особі статусу страховика.

Особливості створення страховика як юридичної особи визначені Законом України «Про господарські товариства» та Законом України «Про страхування». При їх розгляді необхідно детально визначити відмінності у функціонуванні акціонерних, повних, командитних товариств і товариств з додатковою відповідальністю. В Україні страховиками визначаються юридичні особи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. У переліку дозволених в Україні форм страхових організацій немає товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Крім того, страхова організація також може бути створена як державна компанія, як товариство взаємного страхування.. Слід визначити, що являє собою державна страхова компанія та з якою метою створюється товариство взаємного страхування. В Україні поняття “товариство” та “компанія” нерідко ототожнюють, не розрізнюючи на практиці страхових товариств і страхових компаній. Проте насправді не кожного страховика можна вважати товариством. Не всі страховики набирають вигляду страхової компанії. Товариство, як правило, не створюється тоді, коли власником є виключно держава. Водночас у багатьох країнах до компаній не включають поширені там товариства взаємного страхування (ТВС ) Головна відмінність між ТВС і компанією полягає в тому, що компанія завжди має на меті отримання комерційного результату - прибутку. Це забезпечується через застосування тарифів, до складу яких здебільшого входить і частина прибутку. Для ТВС отримати прибуток не є першочерговим завданням. Вони створюються, щоб уможливити взаємодопомогу своїх членів. Тут учасник товариства одночасно є страховиком і страхувальником. Саме страхувальникам належать усі активи товариства. Якщо сума страхових премій перевищує виплати і витрати на ведення справи та відрахування до фондів, то різниця може бути повернена членам товариства.

При вивченні умов створення страхової компанії ґрунтовного засвоєння потребує читання щодо формування статутного фонду страховика. Слід розкрити вимоги вітчизняного законодавства щодо структури та мінімального розміру статутного фонду страхової компанії, в тому числі створеної за участю нерезидентів.

Зареєстрована юридична особа набуває статусу страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків. Тому треба дослідити порядок подання та проходження документів для отримання ліцензії; вимоги до їх оформлення; перелік видів страхування, на які видається ліцензія відповідно до поданих Правил страхування.

Вивчаючи питання функціонування страхової компанії треба засвоїти, якими видами діяльності може займатися страховик, в чому їх сутність. При цьому слід звернути увагу на особливі умови проведення страхової діяльності, які полягають у спеціалізації страхових компаній, тобто у їх поділі на такі, що страхують життя; такі, що здійснюють інші види страхування; такі, що надають перестрахові послуги. Треба також визначити сутність стратегії страхової компанії, значення бізнес-плану для ефективної реалізації стратегії страховика.

Ґрунтуючись на нормах Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про страхування», проходить реорганізація та ліквідація страховика.

Успіх діяльності страхової компанії значною мірою забезпечується наявністю у неї необхідних ресурсів: фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних, та визначенням їх кількісних та якісних параметрів.

Важливим питанням теми є структура страхової компанії. Слід визначити, як тлумачиться термін «організаційна структура» страхової компанії, які форми має така структура. Під структурою компанії розуміються насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями (департаментами), відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Структура страхової компанії може охоплювати декілька рівнів управління, тому з урахуванням особливостей Положення про відокремлені підрозділи страхової компанії важливо визначити, що являють собою центральний офіс, філія та представництво страховика. При цьому варто звернути увагу на сутність централізованої та регіональної системи організаційної роботи страхових компаній з філіями. Зі світової практики відомі три системи організації роботи страхових компаній з філіями. Кожна з них має свої переваги і недоліки. Вибір тієї чи іншої системи роботи з філіями залежить від конкретних обставин.

Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньо організаційні процедури. Організаційна структура страховика є динамічною. Вона може змінюватися: ускладнюватися, спрощуватися, що в свою чергу сприяє її вдосконаленню. Вдосконалення організаційної структури страховика може відбуватися в декілька етапів. При їх розгляді необхідно з'ясувати сутність першого етапу, який передбачає вивчення всіх переваг і вад діючої системи управління страхової компанії; другого етапу, на якому опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компаній; третього етапу, на якому впроваджується нова організаційна структура компанії.

У практиці управління страховими компаніями набула поширення система «керівництво у співвідношенні із співробітництвом». Студент має з'ясувати особливості цієї системи, дослідити сутність структури управління страховою компанією, яка може будуватися на принципах лінійного, функціонального та лінійно-штабного підпорядкування:

- принцип лінійного підпорядкування - вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності;

- принцип функціонального підпорядкування - право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує;

- принцип лінійно-штабного підпорядкування - “мозкові” центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Структура органів управління страховою компанією залежить від того, в якій організаційній формі її створено. Оскільки більшість страховиків України мають статус акціонерного товариства, то з урахуванням особливостей Закону України «Про господарські товариства» найвищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів. Наглядова рада обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев'яти осіб. У деяких компаніях за прикладом західноєвропейських страховиків створюється Рада директорів. Правління страхової компанії є виконавчим органом, який керує роботою компанії згідно з повноваженнями, визначеними має будуватися з додержанням принципу колегіальності. Голова правління може виконувати водночас функції і голови Ради директорів. Дозволяється також поєднувати в одній особі посади голови правління і головного менеджера. Президент - посада, що за ієрархією йде після голови правління. Ревізійна комісія - контрольний орган страховика, що відстежує виконання статуту, рішень загальних зборів акціонерів, додержання чинного законодавства. Подальше корисно буде розглянути склад органів управління акціонерним страховим товариством та функції, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів; наглядової ради; правління страхової компанії; голови правління; президента та його заступників; секретаріату; ревізійної комісії тощо. Слід також звернути увагу на внутрішню структуру страхової компанії, що включає її основні та допоміжні відділи.

Література: 1; 4; 7; [14-17]

Термінологічний словник

Бізнес-план страховика -- програма функціонування компанії, що конкретизує її діяльність на найближчу перспективу (3--5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів.

Віце-президент -- замісник президента страхової компанії, що зазвичай керує також певною стороною діяльності компанії.

Диверсифікація

1) одночасний розвиток багатьох не пов'язаних один з одним видів страхування; 2) розширення сфери діяльності страховика в галузях, не пов'язаних безпосередньо із страхуванням.

Кептивна страхова компанія -- компанія, створена промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їх потреб у страхових послугах.

Композитна компанія -- в іноземній практиці -- універсальний страховик, який здійснює як страхування життя, так і загальне страхування.

Ліцензія -- документ, що підтверджує право страховика на проведення конкретних видів страхування.

Ллойд -- 1) міжнародний страховий ринок, розташований у лондонському Сіті; 2) корпорація (об'єднання) юридично незалежних страховиків, кожен з яких самостійно приймає на страхування ризики виходячи зі своїх фінансових можливостей.

Монополія страхова -- 1) виключне право державних страхових організацій на проведення страхування в країні; 2) страхова компанія або група таких компаній, що панує на національному (міжнародному) страховому ринку при проведенні певних видів страхування.

Офшорна страхова компанія -- страхова компанія із спеціальним статусом: як правило, виведена з-під національного регулювання страхової діяльності за місцем реєстрації або розташована в офшорному фінансовому центрі.

Президент компанії -- найвищий керівник страхової компанії, на якого покладені функції управління оперативною діяльністю компанії.

Стратегія -- генеральна програма дії компанії, що передбачає головну мету компанії та шляхи її досягнення.

Страхова компанія -- суб'єкт підприємницької діяльності, який бере на себе обов'язки страховика і має на це відповідну ліцензію.

Страхове товариство -- установа, організація, компанія, створена на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До страхового товариства належать: акціонерні, повні, командитні товариства та товариства з додатковою відповідальністю.

Товариство взаємного страхування -- організація некомерційного типу, створена для страхування майнових інтересів її членів-учасників.

6. Державне регулювання страхової діяльності

Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об'єктом державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування.

Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником щодо обсягу відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які пов'язані із зростанням ризику в умовах складних господарських зв'язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок передусім з питань фінансового стану страховика, його платоспроможності у зв'язку з обсягами укладених договорів страхування. Невиконання страховиком своїх зобов'язань породжує претензії страхувальників до державних органів, оскільки держава, надаючи ліцензію певному страховикові, виступає гарантом його діяльності. Головна проблема державного регулювання страхової діяльності -- забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу коштів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити платоспроможність кожного конкретного страховика.

Правові відносини в галузі страхування поділяються на такі групи:

- правовідносини, пов'язані з формуванням і використанням страхового фонду, за рахунок якого виконуються страхові зобов'язання страховика за укладеними договорами страхування;

- правовідносини, які виникають з приводу організації страхової справи, а саме: відносини з податковими адміністраціями, міністерствами та відомствами, з банками, органами державного управління тощо.

Система правого регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

- Конституцією України;

- міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;

- Цивільним кодексом України; Законами та розпорядженнями Президента України;

- декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України; нормативними актами, які ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;

- нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

- нормативними актами органів місцевої виконавчої влади випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України;

- окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалежної України.

Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у процес реформування. Отже, об'єктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання та підтримки страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам страховиків. Треба зосередити увагу на аналізі механізмів державного регулювання та заохочування страхової діяльності у різних країнах світу.

Виходячи з об'єктивної потреби державного регулювання страхування в Україні, при вивченні цієї теми необхідно визначити напрями концепції формування страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взаємовідносини між страховиками, страхувальниками, посередниками, фінансовими інституціями, державними органами.

Для впровадження реальних важелів регулювання страхового ринку в Україні створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Укрстрахнагляд має центральний апарат, місцеві органи. Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ та місцеві органи виконують певні функції.

Основні функції Укрстрахнагляду: видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; ведення Державного реєстру страховиків; контроль за правилами страхування, обґрунтованістю страхових тарифів і платоспроможністю страховиків; визначення правил формування і розміщення страхових резервів, показників і форм обліку та звітності за страховими операціями; опрацювання нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; підготовка пропозицій щодо вдосконалення страхового законодавства; сприяння підвищенню кваліфікації кадрів страховиків; розвиток міжнародних контактів у галузі страхування.

Як орган державного регулювання страхового ринку Укрстрахнагляд має узагальнювати практику законодавства України та країн світу, вносити пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, акцентувати увагу Уряду на неврегульованих економічних і правових відносинах щодо діяльності усіх суб'єктів страхового ринку.

Необхідно приділити особливу увагу головному законодавчому акту з питань страхування -- Закону України «Про страхування», його структурі та основним положенням. Документ має п'ять розділів (Загальні положення; Договори страхування; Забезпечення платоспроможності страховиків; Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні; Заключні положення).

Регулюючий вплив держави на страховий ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму проведення обов'язкових видів страхування.

Розпорядженнями Уряду регулюються страхові правовідносини при проведенні експериментів у галузі страхування. Постановами Уряду регулюються: діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів. Нормативними актами міністерств і відомств деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Нормативними актами Укрстрахнагляду є: спільний з Ліцензійною палатою при Міністерстві економіки України наказ «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням», Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, Тимчасова методика формування резервів з страхування життя. Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя, Інструкція з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), накази про спеціалізовану бухгалтерську звітність страхових організацій та деякі інші документи.

Виходячи з мети держави щодо захисту фінансових інтересів страхувальників, головною функцією Укрстрахнагляду визначено ліцензування страхової діяльності. Цим органом видається ліцензія на здійснення страхової діяльності та вноситься інформація до Єдиного державного реєстру страховиків України після подання до Укрстрахнагляду суб'єктом підприємницької діяльності визначених законодавчо відповідних документів.

Слід звернути увагу на порядок, механізм і терміни проходження документів, поданих на ліцензування до Укрстрахнагляду; на чинники, які впливають на прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі.

Укрстрахнагляд здійснює контроль за діяльністю страховиків. У разі виявлення порушень чинного страхового законодавства Укрстрахнагляд має право вжити заходів з покарання страховиків -- приписи, призупинення діяльності, обмеження діяльності та відкликання ліцензії.

Важливим напрямом державного регулювання страхової діяльності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються страховиками, визначається Законами України «Про систему оподаткування» і «Про оподаткування прибутку підприємств».

Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування мають здійснюватися відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних союзів та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдосконалення системи державного регулювання страхової діяльності пов'язаний з інтеграцією України до міжнародних організацій та союзів.

Актуальним залишається законодавче визначення діяльності об'єднань страховиків, впливу держави на проведення інвестиційної політики страховиків та її захист. Роль держави полягає у створенні оптимальної структури співвідношення між обов'язковими і добровільними видами страхування, а також комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Держава має сприяти цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.

Основні засади вдосконалення державної політики в галузі страхування базуються на .європейських підходах до контрольної діяльності держави, які формуються міжнародною організацією страхових наглядів за Комітетом зі страхування при Європарламенті. Їх можна визначити так:

- подальша інтеграція України в міжнародні страхові структури;

- розвиток законодавчої і нормативної бази;

- розробка стандартів електронного обігу та обліку;

- створення умов для взаємовигідної інтеграції страхової та банківської систем;

- формування об'єднань страховиків з найважливіших проблем страхування;

- створення оптимальної структури співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;

- залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

- створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Література: [1-7]; 15; 17

Термінологічний словник

Експертна рада з питань страхування -- державний орган влади, створений в 1996 р. при Кабінеті Міністрів України як дорадчий орган для висновків щодо формування державної політики у сфері страхування, розроблення пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку.

Закон України «Про страхування» -- законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 р. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд) -- орган державної виконавчої влади, який здійснює державний контроль за страховою діяльністю.

Ліцензія на страхову діяльність -- документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Видається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов'язкові реквізити: повну і скорочену назву страховика та його юридичну адресу; перелік видів добровільного та обов'язкового страхування; назву території, на якій страховик та його філії мають право укладати договори страхування; термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії; підпис керівника (або заступника) Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.

Страховий нагляд -- контроль за діяльністю суб'єктів страхового бізнесу, здійснюваний спеціально уповноваженими на це органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та його органи на місцях.

7. Особисте страхування

Згідно з класифікацією страхування за об'єктами особисте страхування розглядається як окрема галузь. Особисте страхування має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Результатом розгляду класифікації особистого страхування має стати чітка орієнтація у визначенні підгалузей і видів страхування. При цьому важливо враховувати, що страхування життя на відміну від інших підгалузей особистого страхування проводиться виключно в добровільній формі. Страхування життя на відміну від інших підгалузей особистого страхування характеризується поступовим накопиченням страхової суми протягом строку дії договору страхування.

Договором страхування передбачається, що страхова компанія зобов'язується сплатити страхувальникові фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити суму кредиту, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару. Необхідно звернути увагу й на обсяг відповідальності, який бере на себе страховик, укладаючи договір страхування із страхувальником. Так, при укладенні договору страхування життя основними страховими випадками є дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору або її смерть протягом цього часу. При страхуванні від нещасних випадків -- це тимчасова втрата працездатності, постійна втрата працездатності або смерть протягом строку дії договору страхування від нещасних випадків. При проведенні медичного страхування страховим випадком є звертання застрахованої особи до медичної установи за наданням медичної допомоги.

Страхування життя є найважливішою підгалуззю особистого страхування. Варто наголосити, що найпопулярнішим видом страхування життя є змішане страхування життя. Договір змішаного страхування життя дає змогу поєднати в собі відповідальність страхової компанії як у випадку дожиття до закінчення строку страхування, так і у випадку смерті під час дії договору. Крім того, відповідальність страховика може бути розширена за рахунок прийняття на страхування відповідальності виплатити страхову суму або певну її частину у разі настання нещасного випадку із застрахованою особою. Розглядаючи цей вид страхування, треба звернути увагу на те, що при проведенні змішаного страхування життя страхувальник і застрахований можуть бути однією особою, якщо договір страхування страхувальник укладає відносно своєї особи. Крім того, змішане страхування життя, як і взагалі всі види страхування життя, є довгостроковим видом страхового захисту громадян.

При вивченні сутності змішаного страхування життя треба дослідити умови його проведення. Слід приділити увагу порядку укладення договору страхування, а також вимогам, які страховики висувають до страхувальників; порядку визначення страхової суми; розрахунку страхових платежів і порядку їх сплати; часу набрання договором чинності; можливим змінам у відносинах між страховиком і страхувальником під час дії договору страхування, в тому числі й можливому розірванню договору; діям сторін у разі настання страхового випадку, а також порядку визначення і виплати страхової суми. Необхідно звернути увагу й на той факт, що не кожне звернення страхувальника (застрахованого) або вигодонабувача може бути задоволене страховою компанією, визначити причини відмови у виплаті.

Одним із видів страхування життя є й такий достатньо популярний вид, як страхування до вступу в шлюб (весільне). За такого виду страхування, на відміну від попереднього виду, страхувальник і застрахований завжди є різними особами. При цьому необхідно зазначити, що договори страхування укладаються на користь дітей.

Необхідно визначити, які умови страхова компанія ставить до страхувальників (фізичних осіб) і до застрахованих щодо віку, стану здоров'я; в яких родинних відносинах повинні знаходитися страхувальники (фізичні особи) і застраховані. Треба зазначити, що механізм укладення та обслуговування цього договору страхування такий самий, як і договору змішаного страхування життя, але цей вид має певні особливості. Насамперед, це стосується таких понять, як строк страхування і вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору страхування, а вичікувальний період -- часом між закінченням строку страхування і 21 роком.

Ще одним видом страхування життя є довічне страхування. Необхідно врахувати, що серед інших видів страхування життя це -- найбільш специфічний вид страхування. Його особливість полягає у тому, що договір страхування укладається фізичною особою тільки на свою користь, а у разі настання страхового випадку (смерть протягом дії договору страхування) страхову суму одержує вигодонабувач, який визначається страхувальником за життя і може бути як фізичною, так і юридичною особою. Розглядаючи цей вид страхування, необхідно дослідити порядок укладення і ведення страхової угоди, а також ефективність цього виду страхового захисту громадян.

Особисте страхування включає в себе й таку важливу підгалузь страхування, як страхування від нещасних випадків. Розгляд цієї під галузі слід почати з характеристики існуючих форм страхового захисту. Тут доречно звернути увагу на той факт, що на відміну від страхування життя, яке проводиться лише в добровільній формі, страхування від нещасних випадків проводиться як в добровільній, так і в обов'язковій формі. Добровільна форма її страхування надає страхувальнику більш широкий вибір страхових послуг і можливостей у визначенні страхової суми, ніж обов'язкова форма страхування.

Важливе значення при розгляді страхування від нещасних випадків має визначення об'єкта страхування. У даному випадку об'єктом страхового захисту є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані із тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими витратами через втрату працездатності, а також смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку. Про страхові випадки, які входять в обсяг відповідальності страховика, вже йшлося вище.

Договори страхування від нещасних випадків можуть укладатися в колективній або індивідуальній формі. При цьому важливо визначити, хто виступає страхувальником у кожній із цих форм. При індивідуальній формі страхувальником виступає фізична особа, яка укладає договір відносно себе самої або іншої фізичної особи, наприклад, дитини. При колективній формі страхувальником виступає юридична особа (підприємство, установа, організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, які є застрахованими. Необхідно звернути увагу й на той факт, що індивідуальне страхування проводиться переважно в добровільній формі, а серед колективних договорів страхування від нещасних випадків багато видів укладаються в обов'язковій формі ( Закон України «Про страхування», ст. 6).

Порядок укладення та обслуговування договорів страхування від нещасних випадків такий самий, як і при страхуванні життя.

Як вже зазначалося, види страхування, що проводяться в обов'язковій формі, визначено Законом України «Про страхування». Розгляд обов'язкових видів страхування має бути спрямований на визначення особливостей їх проведення (суб'єкти страхування; джерела сплати страхових внесків; перелік осіб, яких охоплює той або інший вид страхування; обсяг страхової відповідальності страховика; порядок визначення і виплати страхової суми (або її частини) при настанні страхового випадку; причини відмови у виплаті). При цьому треба виявити спільні та відмінні риси видів страхування, які проводяться в обов'язковій формі.

Добровільні види страхування від нещасних випадків також проводяться відповідно до Закону України «Про страхування», але, на відміну від обов'язкових, ним не визначаються. Як і при проведенні обов'язкових видів страхування, страхова компанія для здійснення добровільного страхування від нещасних випадків також повинна мати відповідну ліцензію. Слід звернути увагу на перелік видів страхування від нещасних випадків, які можуть бути здійснені в добровільній формі, а також на умови страхування, розглянути вимоги страхової компанії щодо страхувальників (застрахованих), визначення розміру страхової суми, страхових внесків, прав та обов'язків сторін під час дії договору і при настанні події, яка передбачає виплату страхової суми або її частини.

Третьою підгалуззю особистого страхування є медичне страхування. Це-особлива сфера діяльності страхової компанії. Існують певні вимоги, які враховують її особливості.

Розглядаючи медичне страхування, необхідно звернути увагу на об'єкт страхування і мету його проведення. Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Мета медичного страхування -- забезпечити громадянам у разі настання страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних заходів.

Варто наголосити, що медичне страхування, як і страхування від нещасних випадків, може проводитися в обов'язковій і добровільній формі. Кожна з цих форм має певні особливості щодо суб'єктів страхування і умов страхового захисту. Так, одним із суб'єктів обов'язкового медичного страхування, а саме страхувальником, є лише юридична особа, яка укладає договори страхування на користь застрахованих. Страхувальником при добровільній формі страхування може бути як юридична, так і фізична особа.

Необхідно звернути увагу і на те, що на відміну від інших видів страхового захисту при проведенні медичного страхування є ще один суб'єкт страхових відносин -- лікувально-профілактична установа. Враховуючи це, слід визначити вимоги, які висуваються до лікувально-профілактичної установи.

Обов'язкове медичне страхування охоплює все населення країни і призначене задовольняти основні, першочергові потреби в медичній допомозі. Але обов'язкове медичне страхування не може задовольнити всі існуючі потреби. І саме це визначає необхідність проведення добровільного медичного страхування, яке базується на залученні вільних коштів юридичних і фізичних осіб у сферу охорони здоров'я.

У результаті розгляду питання про здійснення медичного страхування необхідно мати чітке уявлення про механізм відносин між суб'єктами страхування, а також здійснення страховиком своїх обов'язків перед страхувальниками.

Література: 1; 6; 11;15; 17

Термінологічний словник

Вигодонабувач -- особа, призначена страхувальником для одержання страхової суми у випадку його смерті, в особистому страхуванні.

Викупна сума -- частина резерву внесків на день припинення страховиком сплати внесків, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування життя в разі його припинення. Розмір викупної суми залежить від тривалості часу, який минув від початку дії договору страхування і строку, на який він був укладений. Розмір викупної суми; визначається за спеціальними таблицями, складеними страховиком.

Довгострокове страхування життя -- страхування на строк, більший трьох років. В особистому страхуванні довгостроковими є всі види страхування життя.

Заповітне розпорядження -- спеціальна умова договору особистого страхування, в якому передбачено розпорядження страхувальника (застрахованого) щодо страхової суми на випадок смерті в період строку страхування.

Індивідуальне страхування -- різновид особистого страхування. Договори індивідуального страхування укладаються страховиком з конкретними особами в індивідуальному порядку.

Колективне страхування -- сукупність договорів особистого страхування, які укладаються не з окремими фізичними особами, а з юридичними особами стосовно групи застрахованих осіб.

Медичне страхування -- форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я, яка має на меті гарантувати громадянам при настанні страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи.

Нещасний випадок -- раптова короткочасна подія, яка настала проти волі людини і спричинила шкоду здоров'ю або смерть.

Об'єкт страхування в особистому страхуванні -- життя, здоров'я, працездатність людини.

Страхова сума -- сума, на яку укладається договір особистого страхування, а також конкретний розмір грошових коштів, що повинен сплатити страховик страхувальнику у разі настання страхової події.

8. Майнове страхування

Майно підприємств різних форм власності являється національним багатством країни. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачені обставини. Такі явища, як стихійні лиха, пожежі й крадіжки, негативно впливають на відтворювальний процес, оскільки матеріальні носії основних і оборотних засобів істотно пошкоджуються Щоб забезпечити відшкодування збитків, потрібні грошові резерви. Своїх резервів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих збитків, то для їх відшкодування практично жодне підприємство не має коштів. Постає потреба у страхуванні. Світовий досвід довів, що най економнішою форою страхового захисту є страхування майна. Майнове страхування є однією із галузей страхування, його економічне призначення полягає у компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном.

Закон України «Про страхування» визначає в якості об'єкта страхування майна «майнові інтереси, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном».

Слід зауважити, що майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які розподіляються на дві підгалузі: страхування майна юридичних осіб і страхування майна громадян.

Особливої уваги потребує розгляд питання страхового захисту майна підприємств та організацій. Найпоширенішим видом тут є страхування майна від вогню та інших небезпек.

Страхування від вогню в сучасній практиці забезпечує відшкодування збитків, заподіяних майну внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху та інших причин, що призвели до пожежі.

Стандартний страховий поліс страхування від вогню не охоплює багато інших ризиків, які загрожують майновим інтересам страхувальника. Тому збитки, що виникли внаслідок стихійних лих, крадіжки тощо, можуть бути включені до обсягу відповідальності страховика за додаткову плату.

Вивчаючи цей вид страхування, треба розкрити блок питань, до якого входять: визначення суб'єктів та об'єктів страхування, вартості застрахованого майна, страхових випадків; порядок укладення та припинення дії договору; визначення страхових премій і порядок їх сплати: взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку. Необхідно знати, який зв'язок існує між страховою оцінкою та страховою сумою. Страхова сума за кожним застрахованим об'єктом має відповідати його дійсній вартості.

У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також відшкодовуються не в повному обсязі (застосовується пропорційна система страхового відшкодування).

Слід відмітити, що основними чинниками, які визначають розмір ставки страхової премії і строк її сплати. Основні фактори, що визначають розмір ставки премії, такі: вірогідність страхового випадку; вірогідний розмір збитку. Задавши значення цих двох величин, дістанемо інтегральний показник, який покладено в основу ставки премії. При розрахунку тарифних ставок застосовуються різні надбавки-знижки та пільги.

У разі настання страхової події із застрахованим майном врегулювання претензій страхувальника відбувається у такій послідовності: встановлюють факт настання страхової події; складають страховий акт про страховий випадок; визначають розмір збитку та страхового відшкодування; здійснюють страхову виплату.

У разі повної загибелі майна страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатних для подальшого використання, але в межах страхової суми.

У разі пошкодження майна страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання.

Розглядаючи страхування у сільському господарстві, слід звернути увагу на те, що сільськогосподарські підприємства відрізняються від інших підприємств характером своєї діяльності. Сільське господарство як самостійна галузь економіки має суттєві особливості, які впливають на проведення страхування, а саме: залежність сільськогосподарського виробника від природно-кліматичних чинників; сезонність виробництва та тривалість виробничого циклу; склад і структура сільськогосподарських виробничих фондів.

До специфічних об'єктів страхування майна сільськогосподарських підприємств відносять: урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень; дерева та плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, виноградники; сільськогосподарських тварин, птицю, кролів, хутрових звірів, сім'ї бджіл у вуликах.

Виходячи з характеру об'єктів страхування, крім звичайних видів страхування у сільському господарстві, слід виокремлювати два специфічних види:

- страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

- страхування сільськогосподарських тварин.

Необхідно добре орієнтуватися в об'єктах страхування, винятках та обмеженнях в обсязі відповідальності; переліку страхових випадків по цих видах страхування; порядку визначення вартості об'єктів страхування та страхової суми; підходах щодо встановлення розмірів страхової премії, строків її сплати тощо.

Страховими подіями за першим видом страхування можуть бути:

- вимерзання озимих культур і багаторічних сіяних трав посіву минулих років;

- градобій, злива, буря, ураган або затоплення посівів(наслідок стихійного лиха);

- вогонь на пні колосових та інших сіяних культур.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур.

Порівняно молодою сферою страхування є страхування технічних ризиків, що відзначається значною специфікою. Використання складних промислових технологій пов'язане з ризиками виникнення аварій, катастроф, нещасних випадків, які призводять до великих збитків.

Оскільки страхування технічних ризиків -- це комплекс видів страхування, що включає страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування електронного обладнання тощо.

Необхідно розумітися на об'єктах страхування, зважати на особливості, пов'язані із комплексним характером видів страхування технічних ризиків. Як правило, обсяг відповідальності страховика містить перелік ризиків, зумовлених проявом як основних, так і специфічних страхових подій. Крім страхування майна, тут передбачається також страхування відповідальності перед третіми особами.

Варто наголосити, що міжнародною практикою страхування передбачаються винятки з відповідальності страховика, за яких збиток не відшкодовується:

- пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;

- пошкодження внаслідок страйків чи заколотів;

- пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

- пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;

- внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошкодження, до яких призвели не зовнішні фактори;

- ліквідація недоліків виконання

Страхування транспортних засобів -- узагальнене поняття при страхуванні всіх видів транспорту -- наземного, водного, авіаційного.

Слід звернути на те, що страхуванням в водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (страхування «каско»), так і вантаж, який на ньому перевозиться, водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою стороною.

Слід зауважити, що страхування автомобільного та водного транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту -- в обов'язковій.

При страхуванні автотранспортних засобів на практиці існують різні варіанти проведення страхування. За кожним з них визначається різний обсяг відповідальності страховика. Варіанти різняться один від одного складом ризиків, які становлять зміст страхового покриття. Треба зважати й на те, що існують обмеження страхових випадків, за яких страховик не здійснює відшкодування.

За умов ринкової економіки зростає обсяг перевезень пасажирів і вантажів морським і водним транспортом. У зв'язку із цим все більшого значення набуває страхування суден, що зумовлено як підвищеними ризиками використання цих засобів, так і їхньою високою вартістю.

Страхування каско-суден охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини та обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, річках та озерах.

Обсяг страхового покриття встановлюється на основі однієї з таких умов: «з відповідальністю за повну загибель і пошкодження», «з відповідальністю за пошкодження», «з відповідальністю за повну загибель».

Страхування повітряних суден -- це вид авіаційного страхування, до якого, крім страхування авіа-каско, входить багато інших видів страхування, зокрема страхування відповідальності перед пасажирами за їхнє життя, здоров'я та багаж. Страхувальником з цього виду страхування може виступати юридична або фізична особа -- власник повітряного судна чи повітряний перевізник, що експлуатує повітряне судно.

Переходячи до розгляду останнього питання -- страхування майна громадян, слід зауважити, що воно вважається найбільш масовим страхуванням. Головними видами страхування майна громадян є страхування домашнього майна, страхування будівель, страхування тварин.

Необхідно звернути увагу на те, що майно громадян страхується лише у добровільній формі.

Що стосується домашнього майна, то на страхування приймається різне майно, яке належить на праві приватної власності страхувальникові або членам його родини, котрі проживають разом з ним.

Вивчаючи цей вид страхування, необхідно звернути увагу на склад об'єктів страхування, який, в свою чергу, зумовлює широкий обсяг відповідальності страховика, бо значно збільшує кількість подій, у разі настання яких страховик виплачує відшкодування. Страхувальник може застрахувати домашнє майно водночас від усіх імовірних подій, а може обрати лише певні з них.

Що стосується будівель, то за ступенем важливості вони належать до пріоритетного майна. Знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власникові великих збитків.

Вартість будівель визначається: на підставі страхової оцінки визначають страхову суму, а в разі знищення або пошкодження будівель -- розмір збитку та страхового відшкодування.

Страхування тварин -- це також вид майнового страхування, який забезпечує відшкодування майнових втрат власника тварини у разі її загибелі.

Багато в чому таке страхування подібне до страхування тварин сільськогосподарських підприємств, хоча й має певну специфіку. Нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників тварин заручиться захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.

Лiтepaтура: 1; 3; 7; 15; 17

Термінологічний словник

Аварійний сертифікат -- документ, що підтверджує розмір, причини і характер збитку в застрахованому майні.

Аварійні комісари -- особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Акт страховий -- письмовий документ, що засвідчує подію або випадок, які відбулися. У практиці страхування є офіційним документом про причину, дату, місце пошкодження або втрати майна, розмір нанесеного збитку.

Відшкодування збитку -- повна або часткова компенсація страховиком втрат вартості майна в результаті його загибелі чи пошкодження внаслідок стихійного лиха та інших подій або відновлення втраченого доходу шляхом виплати страхового відшкодування.

Відшкодування страхове -- грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку. До уваги беруться: вартість майна, знищеного страховим випадком повністю; величина збитку від часткового пошкодження майна; витрати на рятування майна і приведення його до належного стану. Відшкодування страхове не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Диспаша -- спеціальний розрахунок з розподілу витрат при загальній аварії між власником судна, вантажу і фрахтівником. Складається диспашером.

Диспашер -- спеціаліст у галузі морського страхування, який здійснює розрахунки з розподілу витрат при загальній аварії між заінтересованими сторонами.

Премія страхова -- плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування.

Системи страхового забезпечення -- такими системами є: пропорційна система -- передбачає виплату страхового відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, що й страхова сума за договором щодо дійсної вартості застрахованого майна;

-система першого ризику -- передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором;

-система граничного відшкодування -- використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, обчислені як різниця між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо.

Тарифна ставка -- ставка страхового внеску з одиниці страховой суми за визначений період страхування.

9. Страхування відповідальності

Страхування відповідальності, що є однією з найскладніших галузей страхової діяльності, динамічно розвивається в усьому світі, і зокрема в Україні. Так, обсяги акумульованих страхових премій по страхуванню відповідальності нині в Україні складають близько третини всіх надходжень від страхової діяльності.

Згідно з вітчизняним законодавством види страхування, де об'єктами страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди юридичній або фізичній особі, її майну, належать до страхування відповідальності.

Страхування відповідальності спрямоване як на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника, так і на захист фінансового стану самого страхувальника. За наявності страхового полісу відшкодування збитків постраждалим гарантується страховою компанією і не залежить від платоспроможності страхувальника. Страхувальник на суму страхового відшкодування звільняється від витрат, пов'язаних із компенсацією спричиненої ним шкоди. Суми компенсацій можуть бути дуже значними (збитки часто мають катастрофічний характер), та й процес урегулювання позовів за такими збитками доволі тривалий.

В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права. Треба зосередити увагу на нормах Цивільного кодексу України, що передбачають відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи.

Слід звернути увагу на визначення Законом України «Про страхування» об'єкта страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Це означає, що страхування відповідальності спрямоване на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника.

Страхові відносини при страхуванні відповідальності можуть ґрунтуватися на нормах, визначених:

- законами України та постановами Верховної Ради України (наприклад, Закон України «Про транспорт»);

...