Страхова діяльність

Страховик у ході діяльності повинен мати у розпорядженні окрім статутного фонду значний обсяг власних коштів, вільних від страхових зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд і вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Фінансова надійність страховика залежить також від правильно розрахованих страхових тарифів, на підставі яких визначається ціна на страхову послугу. Ці розрахунки не можуть бути зроблені без урахування збитковості страхової суми. Визначаючи ціну на страхову послугу, насамперед враховують ціну ризику, а також обсяг, однорідність і стабільність страхових операцій. Саме виходячи з цих характеристик, на основі статистичних даних щодо настання страхових подій за визначений період часу і розраховується тарифна ставка. Проте не завжди страховику вдається розрахувати правильну тарифну ставку. За відсутності інформації іноді доводиться покладатися на власну інтуїцію щодо можливості настання негативних подій і можливих збитків. За добровільними видами страхування страховик самостійно розраховує страхові тарифи і затверджує їх в уповноваженому органі зі страхової діяльності. Крім того, існує розвинута система знижок до базових тарифів, яка застосовується для поновлення договору страхування при закінченні його дії, та для корпоративних клієнтів. Також страховий ринок України характеризується демпінговими тенденціями та обґрунтованими низькими цінами на деякі види страхування. Відхилення страхового тарифу від об'єктивних обґрунтувань може призвести до зниження фінансової надійності страховика та невиконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальниками.

Розглядаючи наступний чинник фінансової надійності страховика -- страхові резерви -- треба звернути особливу увагу на те, що вони відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Достатність і склад страхових резервів залежать від виду страхування, строку дії договору, рівномірності розподілу ризику тощо. Слід зважити й на те, що кошти страхових резервів є коштами власників полісів, а не коштами страховика. Тому розміщення та інвестування цих коштів підлягають регулюванню з боку держави. Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості ліквідності, диверсифікованості. Ці вимоги дають змогу забезпечити своєчасні й у повному обсязі виплати страхових сум і страхового відшкодування на користь страхувальників.

Фінансова надійність страховика забезпечується й таким чинником, як перестрахування. Висока вартість об'єктів, що можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель змушують страховика передавати ризик у перестрахування. Страховик приймаючи на страхування значний ризик, який не може забезпечити власними ресурсами, передає частину його перестраховику. Проте перед страхувальником страховик і далі відповідає у повному обсязі, визначеному договором страхування. Тому, визначаючи розмір власного утримання, страховику слід завжди враховувати обсяг вільних коштів і коштів страхових резервів.

Отже, розмір власного утримання, який відповідає завданню забезпечення фінансової стійкості страховика, залежить від виду страхування, характеру ризику, максимального розміру збитків, розміру власних коштів страхової компанії. Одним із найважливіших моментів визначення розміру власного утримання є залежність від обсягу власних коштів: чим більше розмір власних коштів страховика, тим надійніше виконання його страхових зобов'язань. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України “Про страхування” передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у пере страховиків.

Дотримання страховиком перелічених критеріїв фінансової надійності є гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо страхового захисту.

Важливим показником фінансової стійкості страховика є його платоспроможність. Розглядаючи це питання, необхідно звернутися до чинного законодавства України, яке визначає поняття «фактичний» і «нормативний» запаси платоспроможності й встановлює взаємозв'язок між ними.

Література: 1; 6; 9; 10; [15-17]

Термінологічний словник

Активи страховика -- кошти страховика, інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелом цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури активи страховика залежить платоспроможність страховика, його фінансова надійність.

Диверсифікація -- у страхуванні здійснюється з метою зменшення ризику та отримання більшого прибутку шляхом одночасного розвитку кількох не пов'язаних один з одним видів страхування, розширення страховиком спектра страхових послуг, поширення активності страховика в межах основного бізнесу.

Запас платоспроможності -- один із найважливіших показників, який характеризує надійність страховика. Визначається шляхом вирахування із загальної вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань. Страхові зобов'язання беруться такими, що дорівнюють технічним резервам. На будь-яку дату фактичний запас має бути не меншим за нормативний.

Ліквідність -- спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім -- сплачувати борги.

Технічні резерви -- сукупність резервів незароблених премій і резервів збитків, які утворюються страховиками за видами страхування, відмінними від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

Фінансова надійність страховика -- здатність страховика виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування, у разі впливу несприятливих чинників.

Література

1. Закон України “Про страхування” // Урядовий кур'єр. - 1996.- 18 квітня (із змінами, внесеними згідно із Законами: № 306/97 - ВР від 4.06.97; № 589/97 - ВР від 21.10.97; № 684/97 - ВР від 3.12.97).

2. Закон Україні “Про охорону навколишнього середовища” // Закони України. - Т.2. - К.: Ін-т законодавство, 1996.

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” // Україна -Business.- 1996.- 24 жовтня.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками” // Урядовий кур'єр.- 1997.-21 січня.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” // Україна-Business.- 1996.- 14 листопада.

6. Законодавство України про страхування // Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 1997.- № 4.

7. Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням: Затв. наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю // Урядовий кур'єр.- 1996.- 19 травня.

8. Журавлев Ю.М., Секкерж И.Г. Страхование и перестрахование (Теория и практика).- М.: Анкил, 1993.

9. Страхування: Навч.-мет. пос./Гаманкова О.О. і др..- К.:КНЕУ, 2000.-120с.

10. Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховых компаний.- М.: Анкил, 1994.

11. Осипян А. Проблемы организации медицинского страхования в Украине// Бизнес-Информ.- 1997.- № 17.

12. Савченко И. Экологические риски и хозяйственная деятельность // Бизнес.- 1996.- № 5.

13. Страхование гражданской отвественности владельцев транспортных средств // Бизнес-информ.- 1997.- № 21.

14. Страховой портфель: Книга предпринимателя. Книга страховщика. Книга страхового менеджера / Ред. Ю.Б. Рубин, В.И. Солдаткин.- М.: СОМИНТЭК, 1994.

15. Страхування: Підручник / Керівник автор. колективу і наук. ред. С. Осадець.- К.: КНЕУ, 1998.

16. Сухов В.А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховиков.- М.: Анкил, 1995.

17. Шахов В.В. Страхование.- М.: ЮНИТИ, Страховой полис, 1997.

Размещено на Allbest.ru