Наказ брокеру (order) - форма взаємовідносин брокера і клієнта, яка полягає у виданні брокеру вказівок стандартного типу. Такі накази розрізняються залежно від обмежень щодо встановленої ціни цінних паперів, що купуються/реалізуються, а також термінів виконання доручень.

Накази класифікуються за типом:

1. ринковий наказ;

2. наказ, обмежений умовами (лімітний);

3. «стоп-замовлення» (буферний).

Якщо клієнт доручає брокеру купити або продати певну кількість цінних паперів за поточним ринковим курсом, купити або продати певні цінні папери на фіксовану суму на розсуд брокера або надає право брокеру діяти в межах визначеної клієнтом суми, залишаючи вибір цінних паперів, їхню кількість, напрямок угоди, ціну на розсуд брокера, то брокер має право брати ціну з ринку і, отже, виконувати заявку як ринкову. Якщо клієнт хоче купити цінні папери для інвестицій, тобто збільшити капітал протягом тривалого періоду, то поточна ціна не є істотним чинником, а заявка містить ринковий наказ.

Клієнт, що має короткострокову мету і бажає одержати прибуток від перепродажу цінних паперів, встановлює ціновий ліміт, тобто ціну, за якою повинна відбутися угода, якщо брокер не зможе одержати кращу. В цьому разі він пропонує брокеру купити цінні папери за фіксованим курсом або нижчим або продати цінні папери за фіксованим курсом або вищим. Навряд чи такі замовлення будуть здійснюватися відразу ж після прибуття на біржу, тому їх заносять у книгу «ліміт замовлень».

Наказ, що містить «стоп-замовлення», дає можливість зупинити торгівлю цінними паперами клієнта, як тільки їхня ціна виходить за визначений інтервал. До такого прийому клієнт вдається тоді, коли бажає, щоб брокер продавав його акції, але доти, доки ціна знизиться до встановленого у «стоп-замовленні» рівня, з метою зменшення збитків від зниження цін; навпаки, якщо ціна акції збільшується, а інвестор бажає придбати цінні папери, то його брокер купує їх у той момент, коли курс цінних паперів збігається з «лімітом-ціною», на якій клієнт просив зупинити купівлю.

Брокерський Дім «Откритіє» здійснює свою діяльність за допомогою торгівельного терміналу QUIK та через телефон. Через торгівельний термінал обслуговується основна частина клієнтів, за допомогою телефону надається послуга «власний брокер» для великих гравців.

У нормативних документах України для торгівлі цінними паперами передбачений такий перелік базових видів одноразового замовлення:

ринкове замовлення на купівлю (РЗК) - замовлення купити цінні папери за мінімальною ціною;

ринкове замовлення на продаж (РЗП) - замовлення продати цінні папери за максимальною ціною;

лімітне замовлення на купівлю (ЛЗК) - замовлення купити цінні папери за ціною, що не перевищує обумовлену;

лімітне замовлення на продаж ( ЛЗП) - замовлення продати цінні папери за ціною, що не нижче обумовленої;

стоп - замовлення на купівлю (СЗК) цінних паперів - замовлення купити цінні папери в той момент, коли ціна досягне обумовленого рівня;

стоп - замовлення на продаж (СЗП) цінних паперів - замовлення продати цінні папери в той момент, коли ціна досягне обумовленого рівня;

замовлення на термін (ТЗ) - замовлення, яке діє протягом установленого терміну;

відкрите замовлення (ВЗ) - замовлення, яке діє до моменту виконання чи відкликання, тобто відміни.

Брокерський Дім «Откритіє» також надає послуги в моржинальній торгівлі, надаючи клієнтам позики в цінних паперах, для здійснення операцій «Short».

Поряд із біржовим ринком існує позабіржовий. Суть позабіржового фондового ринку виражено його назвою - це та частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж. Існування двох відокремлених частин фондового ринку пояснюється тим, що кожна з них пристосовується до тих чи інших умов економіки конкретних країн та етапів розвитку ринку. Незважаючи на те, що біржовий і позабіржовий ринки конкурують між собою, їх слід розглядати не як такі, що взаємовиключають, а як такі, що взаємодоповнюють один одного.

Брокери на позабіржовому ринку можуть здійснювати угоди, домовляючись один з одним навіть по телефону. Якщо угоди здійснюються на доручення клієнта, то останньому надсилається письмове повідомлення, а з рахунку клієнта знімаються гроші у разі купівлі цінних паперів чи списуються цінні папери у разі їх продажу.

Брокерський дім «Откритіє» поряд з наданням доступу до української біржі UX надає доступ до ПФТС. Торгівля на ПФТС є менш цікава для клієнтів тому, що ринок є слабо ліквідним та вола тильним в порівнянні з UX.

Типова операція з цінними паперами виконується за такою схемою: отримавши замовлення від покупця, вповноважений представник інвестиційно-брокерської фірми перевіряє, чи включені замовлені цінні папери в біржовий список. Якщо так - замовлення передається трейдеру - представнику фірми на біржі. Якщо ні - включається механізм «вуличного» ринку.

Сьогодні на біржовому та позабіржовому ринку діють інформаційні системи, наприклад системи прямого дилінгу. Системи цього виду використовуються тільки на позабіржових ринках. Цю систему розглядають як середовище для здійснення операцій, оскільки вона являє собою лише канал для ведення контрагентами діалогу по угоді, яка автоматично виконується при досягненні згоди. Діалог може мати довільний формат, а система гарантує отримання обома сторонами ідентичного тексту. Після укладання угоди система аналізує діалог і генерує тікет угоди для бек-офісів контрагентів.

Ефективність брокерської діяльності визначається через систему розрахункових показників:

1. Рівень економічної ефективності брокерської діяльності. Визначається через відношення величини одержаного сумарного прибутку за укладеними угодами до величини усіх видів витрат пов'язаних з укладанням контракту (від заявки клієнта до оформлення і реєстрації угоди після її укладання. Цей показник розраховується для узагальнення роботи за певний період як для оцінки діяльності брокерської контори та брокерів, так і окремих операцій.

2. Обсяг прибутку на вкладений капітал. Дає змогу оцінити наскільки ефективно працює дана брокерська фірма у порівнянні з іншими видами комерційної діяльності. Розраховують через відношення між сумарним прибутком, одержаним брокерською конторою протягом року та вартістю сумарного капіталу, вкладеного за цей же період для розвитку її діяльності.

3. Обсяг прибутку в розрахунку на одного брокера. Дає змогу порівняти рівень ефективності діяльності брокерів у часі і у порівнянні з іншими брокерськими фірмами. Розраховують як відношення обсягу прибутку брокерської фірми до загальної чисельності заданих у торгівлі брокерів.

4. Рівень рентабельності брокерських операцій. Визначають як процентне співвідношення між сумою прибутку від укладеної угоди до сумарної вартості даної угоди.

Підсумовуючи треба сказати, що брокерська та дилерська діяльність зазвичай розглядається як однорідна система, торгівці цінними паперами дуже часто отримують ліцензії на обидва види діяльності. Біржовий та позабіржовий ринок також є елементами однієї системи доповнюючи один одного. Всі ці категорії складають інфраструктуру фінансового ринку.



Розділ 4. Діяльність з управління цінними паперами та андеррайтинг

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Діяльність з управління цінними паперами може провадитися торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Управління цінними паперами, як вид професійної діяльності на фондовому ринку, торговець цінних паперів здійснює на підставі договору управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами. Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін. Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами. Договір про управління цінними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Сторонами цього договору є установник (юридична особа, фізична особа) та управитель (торговець цінними паперами). За договором управління цінними паперами управителем цінних паперів повинен бути професійний учасник ринку цінних паперів.

Договір про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, може передбачати виникнення у торговця цінними паперами права довірчої власності на передані йому в управління цінні папери, інші фінансові інструменти і грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також виникнення права довірчої власності на грошові кошти, цінні папери, інші фінансові інструменти, отримані торговцем цінними паперами від управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Існують певні вимоги для договорів про управління встановлені НКЦПФР:

1. Договір про управління укладається торговцем з фізичними та юридичними особами.

2. Договір про управління не може укладатися торговцем із компанією з управління активами.

3. Сума договору про управління з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

4. Відповідно до цих Правил об'єктами управління є виключно емісійні цінні папери, ощадні (депозитні) сертифікати незалежно від форми їх існування, похідні та кошти.

Торговець цінними паперами, який провадить діяльність з управління цінними паперами, може надавати консультації, пов'язані з обслуговуванням установника управління.

Об'єктами управління можуть бути цінні папери іноземних емітентів, особливості розміщення та обігу яких на території Україні відповідають вимогам, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Цінний папір або інший фінансовий інструмент вважається переданим в управління з усією сукупністю засвідчених ним прав.

Передача цінних паперів або інших фінансових інструментів в управління не передбачає переходу права власності до управителя, але здійснюється у відповідності з законодавством, яким передбачено умови та порядок відчуження цінних паперів або інших фінансових інструментів їх власником у власність іншої особи.

Наявність відповідно оформленого у письмовій формі договору про управління є підставою для передачі цінних паперів управителю в управління.

В управління можуть передаватися цінні папери та/або кошти інвестування. В управління можуть передаватися цінні папери, які допускають здійснення особою-невласником від свого імені повноважень управління та зберігання, або управління, зберігання та розпорядження такими цінними паперами. Не можуть передаватися в управління чеки, депозитні та ощадні сертифікати, ощадні книжки на пред'явника, складські свідоцтва і товаро-розпорядчі документи, за винятком їх наступного інвестування або одночасної передачі з іншими цінними паперами чи майном, які є припустимими об'єктами управління.

Коштами інвестування визнаються грошові кошти, прийняті в управління за умови їх наступного інвестування в цінні папери, а в передбачених законодавством випадках - інше майно, що знаходиться в управлінні. Коштами інвестування вважаються також грошові кошти, які управитель отримає в результаті стягнення їх з боржника установника управління. У договір управління коштами інвестування обов'язково включається інвестиційна декларація управителя, в якій відображаються напрями і способи інвестування грошових коштів установника, цілі інвестування, відомості про структуру активів, яку управитель збирається підтримувати протягом терміну управління.

Згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах зберігач відкриває на ім'я управителя рахунок у цінних паперах, вказуючи, що рахунок відкритий для управителя, для обліку цінних паперів, що належать йому на праві довірчої власності, а також обмеження щодо цих цінних паперів.

Рахунок управління відкривається на умовах, визначених договором управління, на ім'я управителя, в якому обов'язково зазначається, що його володілець (розпорядник) є управителем. Управитель має право здійснювати розпорядження рахунком управління відповідно з умовами договору управління.

Особи, які здійснюють облік прав власності на цінні папери, а також будь-які інші заінтересовані особи не мають права вимагати пред'явлення їм інших документів при передачі цінних паперів або інших фінансових інструментів в управління, крім випадків, передбачених законодавством.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані із здійсненням ним функцій управителя.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами.

Договором про управління цінними паперами може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати на обрану ним фондову біржу інформацію про всі вчинені ним правочини з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі.

Торгівля цінними паперами потребує спеціального ліцензування. Ліцензію видає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Комісія має право встановлювати кваліфікаційні вимоги і вимагати від торговців цінними паперами здачі відповідних іспитів. До ліцензійних умов відносяться:

1. Ліцензіат може провадити професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами відповідно до отриманої ліцензії тільки за умови членства в саморегулівній організації професійних учасників фондового ринку за цим видом діяльності.

2. Ліцензіат (крім банку) для провадження професійної діяльності на фондовому ринку повинен мати у власності або в користуванні нежитлове приміщення, яке повністю відокремлене від приміщень інших юридичних осіб за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та ліцензії.

3. Сертифіковані фахівці ліцензіата (у тому числі керівні посадові особи), його відокремлених підрозділів або спеціалізованих структурних підрозділів при провадженні діяльності з торгівлі цінними паперами повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим при отриманні ліцензії.

4. Ліцензіат зобов'язаний мати обладнання, у тому числі не менше двох комп'ютерів з пристроєм для безперебійного електроживлення, а також засоби зв'язку (електронна пошта, телефон, факс) та програмно-технічний комплекс, який забезпечить виконання вимог, установлених Комісією для цієї діяльності.

5. Ліцензіат зобов'язаний протягом усього строку провадження діяльності з торгівлі цінними паперами виконувати вимоги законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме діяльності з управління цінними паперами, кваліфікаційні вимоги такі: не менше трьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівні посадові особи) та по два сертифікованих фахівці (у тому числі керівні посадові особи) - для філії або іншого відокремленого підрозділу, яким надані повноваження здійснювати діяльність з торгівлі цінними паперами.

При достроковому припинені договору з управління цінними паперами на клієнта покладаються усі витрати, пов'язані з припиненням дії договору, продажем активів, що передані в управління, їх передачею клієнту (за наявності), включаючи, але не обмежуючись: витратами на оплату послуг депозитаріїв, зберігачів, брокерів, дилерів, клірингових агентів, банківських установ та інших посередників тощо. У разі дострокового припинення або розірвання договору активи підлягають передачі клієнту.

Якщо у формі коштів - управитель повинен забезпечити продаж активів, які є в управлінні на найбільш вигідних для клієнта умовах на момент їх продажу. Грошові кошти, отримані в результаті продажу активів, зараховуються на вказаний рахунок.

Інакше управитель зобов'язаний передати клієнту активи у необхідній формі, протягом встановленого у Договорі строку. Передача активів клієнту здійснюється після сплати винагороди та інших сум, що підлягають сплаті управителю за договором.

Андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

У Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» андерайтинг визначається як розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. У свою чергу, розміщення цінних паперів визначається як відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР видає ліцензії на такі види діяльності на ринку цінних паперів: брокерська діяльність; дилерська діяльність; андерайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Державне регулювання андеррайтингу, як і професійної діяльності на фондовому ринку в цілому, здійснюється на таких спеціальних принципах, як принцип виключності професійної діяльності на фондовому ринку та принцип обов'язковості ліцензування професійної діяльності на фондовому ринку (в тому числі андерайтингу).

Торговці цінними паперами здійснюють андеррайтинг на підставі договору андеррайтингу, предметом якого є надання торговцем клієнту послуг з розміщення (підпис, продаж) цінних паперів емітента на первинному ринку за дорученням, від імені та за рахунок клієнта. Договір андеррайтингу є двостороннім, регульованим, простим господарським договором про надання послуг, оскільки функціонує у сфері господарювання, укладається між професійними учасниками фондового ринку (торговцями цінними паперами) та іншими суб'єктами господарювання, його змістом є взаємні права та обов'язки щодо виконання господарського зобов'язання, а саме майново-господарського зобов'язання (розміщення цінних паперів емітента).

Ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме андеррайтингу може бути видано торговцю цінними паперами (крім банку), який має сплачений грошима статутний фонд (капітал) у розмірі не менше 7 млн. гривень.

Для торговця цінними паперами (крім банку) при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме андеррайтингу кваліфікаційні вимоги такі: не менше трьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівні посадові особи) та по два сертифікованих фахівці (у тому числі керівні посадові особи) - для філії або іншого відокремленого підрозділу, яким надані повноваження здійснювати діяльність з торгівлі цінними паперами.

Заявник (ліцензіат) (крім банку), який має намір надавати діяльність з торгівлі цінними паперами, а саме андеррайтингу, повинен мати у власності або в користуванні приміщення площею не менше 20 кв.м .

Щодо прав андерайтера то вони зазначаються у разі, якщо емітент наділяє андеррайтера такими правами:

1. установлювати за погодженням з емітентом ціну продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів у разі зміни умов розміщення (у випадках, передбачених законодавством);

2. у разі публічного розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів андеррайтер може брати на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів або інших фінансових інструментів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів або інших фінансових інструментів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів або інших фінансових інструментів за визначеною в договорі андеррайтингу фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань;

3. укладати договір про спільну діяльність з іншими андеррайтерами з метою організації публічного розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів.

Обовязки андерайтера включають:

1. здійснювати облік розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів (облік заявок на придбання цінних паперів або інших фінансових інструментів; облік осіб, що придбавають цінні папери або інші фінансові інструменти; облік укладених договорів на придбання цінних паперів або інших фінансових інструментів; облік документів, що підтверджують оплату цінних паперів або інших фінансових інструментів (у випадку, якщо оплата за розміщені цінні папери або інші фінансові інструменти здійснювалася на рахунок андеррайтера з подальшим переказом грошових коштів за розміщені цінні папери або інші фінансові інструменти на рахунок емітента), якщо стороною, відповідальною за облік розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів, є андеррайтер;

2. надавати розпорядження депозитарію на переказ розміщених цінних паперів або інших фінансових інструментів на рахунки в цінних паперах зберігачів з метою їх зарахування на рахунки перших власників (у випадку розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів у бездокументарній формі існування та за умови, якщо андеррайтер є керуючим рахунком у цінних паперах емітента у депозитарії);

3. надавати реєстроутримувачу документи, необхідні для формування/ доповнення системи реєстру власників іменних цінних паперів (у випадку розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів у документарній формі існування та за умови, якщо андеррайтеру надані відповідні повноваження емітентом);

4. формувати звіти емітенту про результати розміщення;

5. надавати емітенту інформацію стосовно здійснення розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів, що передбачено договором андеррайтингу;

Емітенту надається право отримувати від андеррайтера в установлені договором андеррайтингу строки та терміни документи, звіти та інформацію про виконання обов'язків щодо розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів.

Обов'язки емітента включають:

1. надавати андеррайтеру всі необхідні документи для здійснення розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів відповідно до законодавства;

2. негайно повідомляти андеррайтера про зміни умов розміщення цінних паперів або інших фінансових інструментів (у випадках, передбачених законодавством), які можуть істотно вплинути на виконання його обов'язків, визначених договором андеррайтингу;

3. надавати андеррайтеру документи щодо ідентифікації емітента, осіб, уповноважених діяти від імені емітента, осіб, які є вигодоодержувачами емітента;

4. розмір та порядок оплати послуг андеррайтера;

5. строк дії договору (крім випадків, коли законодавством не встановлені обмеження щодо строку розміщення цінних паперів).

Андеррайтер виконує цілий ряд функцій, які умовно можна поділити на чотири групи:

- Підготовка емісії цінних паперів.

- Розміщення емісії цінних паперів.

- Після ринкова підтримка цінних паперів.

- Аналітична і Інформаційна підтримка цінних паперів.

Зараз ринок андеррайтингових послуг знаходиться в стадії розвитку, тому жорстка конкуренція поки не відчувається. Хоча збільшення кількості емісій, вихід на ринок цінних паперів значної кількості українських підприємств, безумовно визве попит на такого роду послуги, він набуде досить швидкого розвитку, так як має істотні переваги перед іншими засобами залучення капіталу, серед яких:

- Вартість залучених ресурсів шляхом здійснення андєррайтингу, значно нижча, ніж вартість коштів, які підприємства залучають, використовуючи кредити банків і постачальників.

- Інвестиційні банки, як правило, мають широку мережу філій, через яку значно легше розмістити випущені цінні папери.

- Високий імідж, відоме ім'я торгівця, який виступає в якості андеррайтера і який є гарантом підприємства-емітента, викликає більше довіри у інвесторів, з якими існують напрацьовані зв'язки, що також сприяє успішному розміщенню цінних паперів.

- Андеррайтер здійснює комплекс заходів, направлених на підтримку ліквідності цінних паперів на вторинному ринку шляхом виставлення двосторонніх котирувань (на продаж і на купівлю), що, безумовно, теж є запорукою успішного розміщення.



Розділ 5. Послуги торгівця цінними паперами з інвестиційного консультування клієнтів та інші операції

Розвиток економіки будь-якої держави вимагає забезпечення можливостей мобілізації, розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів. В умовах ринкової економіки можливості державного розподілу фінансових і матеріальних ресурсів істотно обмежені, державне втручання виражається найчастіше в законодавчому регулюванні процесів розподілу коштів.

Економіка України нині зазнає серйозних змін, зв'язаних зі зміною форм власності та формуванням ринкових відносин. При цьому більшість господарчих суб'єктів ґрунтується на індивідуальній або колективній власності й самостійно або через відповідних фінансових посередників вишукують грошові й матеріальні ресурси на фінансових ринках у необхідних їм обсягах і за ринковими цінами.

Тому інвестору необхідна допомога на таких основних рівнях:

* допомога у виборі правильної стратегії - переконатися, що доход знаходиться на правильному рівні, вирішити співвідношення між зростанням капіталу й поточним доходом, забезпечити необхідну диверсифікованість вкладень із урахуванням рівня ризику;

* забезпечити рекомендації або професійно виконувати за інвестора керування інвестиціями відповідно до розробленої стратегії, ухвалювати рішення щодо купівлі необхідних цінних паперів і розміщення активів у різних секторах економіки;

* забезпечувати рекомендаціями при зміні персонального стану й запитів інвестора, при зміні законодавства, при необхідності обрахунку темпів інфляції.

Таку допомогу може надати інвестиційний консультант - особа, що надає консультаційні послуги з приводу випуску й обігу цінних паперів, управління портфелем, аналізу корпоративних фінансів, аналізу ризиків, оцінки інвестиційних проектів, податкового планування при інвестиціях.

Професійна форма підготовки рішення передбачає самостійність ухвалення інвестиційного рішення на основі кількох проектів, підготовлених фахівцями - інвестиційними консультантами. До позитивних сторін цієї форми слід віднести:

1. надання можливостей вибору в процесі ухвалення рішення;

2. об'єктивний і професійний підхід до аналізу інвестиційної ситуації (підприємство (галузь, регіон) через призму інвестиційної ситуації);

3. високий рівень кваліфікації фахівців, а отже і висока якість інвестиційної пропозиції;

4. відсутність необхідності утримання відповідного апарату для виконання подібних робіт.

Поруч з позитивними сторонами існують і негативні сторони:

1. досить висока імовірність помилитися при самостійному виборі інвестиційної стратегії внаслідок незнання специфіки інвестиційної ситуації;

2. відсутність гарантій з боку організації; що консультує;

3. відсутність страхування від вибору невірної інвестиційної стратегії;

4. висока імовірність ризику невикористаної можливості внаслідок неможливості підтримки одразу ж всіх проектів;

5. низька швидкість реалізації інвестиційної стратегії

Діяльність інвестиційного консультанта має базуватися на таких принципах: максимальна спрямованість на запити та потреби клієнтів; взаємодія з ними виключно на засадах переконання на добровільній основі шляхом інформування, консультування, навчання; системність; відповідальність за результати консультування та якість наданих послуг; незалежність та конфіденційність; гнучкість в сучасних нестабільних умовах; демократичність у прийнятті рішень; часткова самоокупність витрат на здійснення своєї діяльності.

Схема надання інвестиційної консультації має наступну структуру:

1. контакт з клієнтом;

2. первинна пропозиція;

3. ділова пропозиція(контракт);

4. пошук інформації;

5. аналіз і висновки;

6. альтернативи та рекомендації;

7. комунікація та звітність;

8. управління впровадженням;

9. завершення та оцінка;

ініціювання повторного контанку з клієнтом на надання наступного циклу консультаційної послуги;

Усіх інвестиційних консультантів можна розділити за такими ознаками:

1. за досвідом роботи у сфері інвестиційного консультування (досвідченим можна вважати консультанта з терміном роботи не менш ніж п'ять років);

2. за рівнем професійної підготовки та якості надання послуг;

3. за досконалістю проведених досліджень, від якої багато в чому залежить і якість висновків;

4. за орієнтацією на окремі предметні області;

5. за морально-етичними якостями: чесність, доброзичливість, уміння зберігати конфіденційність.

За українським законодавством, інвестиційне консультування для фізичних і юридичних осіб поки не вважається професійною діяльністю на ринку цінних паперів, і тому консультантам не потрібне одержання ліцензії. Також інвестиційним консультуванням можуть додатково до своєї основної діяльності займатися торговці без одержання додаткового дозволу. У деяких країнах на цей вид діяльності потрібно одержати відповідний дозвіл державних органів або, принаймні, пройти реєстрацію як такого консультанта. Існує ймовірність того, що виконання послуг з консультування на ринку цінних паперів України, як консультування в аграрній сфері, стане такою само професійною діяльністю, як і торгівля цінними паперами, і на цей вид діяльності потрібна буде окрема ліцензія.

До робіт з інвестиційного консультування на ринку цінних паперів належать:

1. Аналіз ринку цінних паперів, тобто, аналіз можливості здійснення угод, вивчення й прогнозування кон'юнктури ринку.

2. Лістинг цінних паперів на фондовій біржі.

3. Організація навчання персоналу для всіх працюючих на ринку цінних паперів, підбір кадрів.

4. Організація рекламних кампаній, пов'язаних із цінними паперами.

5. Розробка методичної, нормативної документації по операціях з цінними паперами, охоплюючи проекти в галузі депозитарної, реєстраторської й розрахунково-клірингової інфраструктури, комунікацій.

6. Розробка загальної портфельної стратегії, поточне планування й контроль за управлінням портфелем цінних паперів, аналіз і оцінка стану портфеля з позиції досягнення його цілей, рівня ризиків і ліквідності.

7. Податкове планування по платежах, пов'язаних із цінними паперами.

8. Підготовка та реєстрація емісії та проспекту емісії, інші роботи, пов'язані з випуском цінних паперів.

9. Оцінка й аналіз цінних паперів.

10. Оцінка емітента для рішення можливості вкладень у його цінні папери.

11. Представництво сторін при фондових операціях.

12. Участь у розміщенні українських ЦП на закордонних ринках.

Робота інвестиційного консультанта є складним процесом, який вимагає великих знань та досвіду. В зв'язку з цим до основних умов ефективного консультування слід віднести наступні: консультант має строго дотримувати комерційних таємниць і інформації про можливі проблеми клієнта; раціональні рішення слід вибирати разом із клієнтом; консультант має зібрати всі необхідні відомості про самого клієнта, його проблеми і фінансовий стан, про ймовірні ризики його операцій; консультант зобов'язаний повідомляти клієнтові інформацію про власний інтерес до тих чи інших цінних паперів, операцій або фірм; консультант повинен оцінювати й повідомляти клієнтові відомості про ймовірні ризики на ринку цінних паперів.

Це забезпечить налагоджену співпрацю інвестиційних консультантів з клієнтами на ринку цінних паперів, що має сприяти подоланню економічних труднощів і створенню цивілізованого національного фондового ринку.

Щодо стратегій які може запропонувати інвестиційний консультант треба сказати, що вони залежать від намірів інвесторів під час формування інвестиційного портфеля. В залежності від цього фактора стратегії поділяються на ризикових, консервативних і поміркованих. Для цих типів інвесторів характерне певне співвідношення між припустимим рівнем ризику і бажаним рівнем доходу.

Ризикові інвестори здебільшого спираються на принцип: максимум дохідності інвестиційного портфеля за можливого ризику. Дохідність портфеля вони розглядають у короткому проміжку часу, щоб склад акцій, ціна яких зростає, постійно поновлювався.

Консервативні інвестори обирають іншу тактику: портфель цінних паперів формують з огляду на довготермінову перспективу, тому фінансові інструменти, що входять до його складу, змінюються рідко.

Поміркованими є інвестори, котрі, як правило, намагаються формувати портфель цінних паперів, придатний рівень дохідності якого має відповідати прийнятному рівню ризику.

Брокерський Дім «Откритіє» пропонує своїм клієнтам наступні види стратегій:

1. стратегія «Фундаментальна» (Акції)

2. стратегія «Стабільна» (Облігації)

3. стратегія «Спекулятивна» (Трейдінг)

Щодо першої стратегії інвестиційний портфель формується з найбільш привабливих з фундаментальної точки зору цінних паперів, що мають кращу середньострокову і довгострокову перспективу. ??Це найбільш стандартна стратегія інвестування на фондовому ринку. Саме в цій стратегії особа інвестуєте в класичний ринок цінних паперів. Однак завдання даної «Фундаментальної» стратегії - бути в середньому краще біржового індексу, тобто бути краще ринку. Приймаючи звичайні ринкові ризики, інвестор отримує більшу прибутковість. Ця стратегія особливо ефективна в кризу і посткризовий період. Рекомендований термін інвестування більше року, очікувана прибутковість 25%.

Друга стратегія «Стабільна». Це найнадійніша стратегія. Консервативний інвестиційний портфель формується з державних облігацій і облігацій підприємств. Стратегія «Стабільна» - відмінна альтернатива банківським депозитом. По суті - це і є «правильно диверсифікований депозит». Ця стратегія актуальна для обачних інвесторів на тлі швидкого зниження ставок по депозитах. Ця стратегія надає можливість інвестування тільки в боргові інструменти (облігації). Тут забезпечується стабільність інвестицій та їх ліквідність, особливо в несприятливі періоди на ринку. Таке інвестування є раціональною альтернативою депозитам: приймаючи кредитні ризики, аналогічні банківським, інвестор отримує велику середньострокову прибутковість. Рекомендований термін інвестування 6 місяців-2 роки, очікуваний рівень прибутковості 15% річних.

Третя стратегія «Спекулятивна». Це найбільш прибуткова стратегія. Ми прагнемо отримати дохід як на зростанні, так і на падінні цін. У цьому і полягає спекуляція. Тут використовуються більш складні фінансові інструменти, які за своєю природою більш дохідні. Беручи на себе розумний ризик, інвестор в цій стратегії планує отримати максимальний дохід. Головна ідея цієї стратегії - правильно розпізнати і відіграти рух ціни (тренд). За рахунок правильного поєднання інструментів інвестор заробляє як на зростаючому, так і на падаючому ринку. Рекомендований термін інвестування 6 місяців-2 роки, очікуваний рівень прибутковості 30% річних.

Також треба зазначити, що реалізуючи обрану стратегію інвестиційний консультант іноді стає номінальним власником. Згідно з Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках власників у зберігача і не обліковані на рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я Зберігача як номінального утримувача.

Номінальний утримувач це зберігач або депозитарій, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передані за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі.

Підсумовуючи треба сказати, що для реалізації ефективної діяльності інвестиційних консультантів в Україні необхідна організація цілісної консалтингової служби. Яка в свою чергу буде ґрунтуватися на таких принципах:

1. єдність методології організації і проведення моніторингу інвестиційної діяльності;

2. наявність єдиної системи показників, що характеризують різні напрями інвестиційної діяльності;

3. наявність відповідних методик статистичного аналізу інвестиційної діяльності і прогнозування інвестиційного процесу;

4. функціонування єдиної комп'ютерної мережі, у рамках якої можлива наявність локальних мереж окремих інститутів з обов'язковою їхньою інтеграцією в загальну мережу;

5. наявність різних рівнів доступу учасників інвестиційної діяльності до інформаційної системи;

6. інформаційна однорідність простору, що передбачає в основі однаковість структури, застосування єдиної класифікації і системи кодування інформації;



Розділ 6. Діяльність торговця як зберігача та реєстратора цінних паперів

Банки, торговці цінними паперами або реєстратори за наявності ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів мають право бути зберігачами, провадити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами та здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Для отримання ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів юридична особа повинна мати повністю сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 7 мільйонів гривень. Зберігач за дорученням власника може провадити операції з депонованими цінними паперами та здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Для отримання ліцензії зберігача до НКЦПФР подаються наступні документи:

· заява на отримання ліцензії;

· для банку - копія дозволу Національного банку України на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, засвідчена підписом керівника та печаткою заявника;

· аудиторський висновок відповідно до вимог

· довідка про власників заявника (ліцензіата) (з виділенням професійних учасників фондового ринку) (додаток 2). Для заявника, утвореного у формі акціонерного товариства, зазначені відомості надаються щодо власників, які володіють понад п'ятьма відсотками його статутного капіталу;

· довідка про юридичних осіб, у яких заявник має частку понад п'ять відсотків статутного капіталу

· довідка про керівних посадових осіб та фахівців заявника, що безпосередньо здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку (депозитарну діяльність) та сертифіковані в установленому порядку з доданням копій відповідних сертифікатів, засвідчених підписом керівника та печаткою заявника.

· засвідчена підписом та печаткою заявника копія платіжного документа, що підтверджує сплату штрафних санкцій, якщо такі накладались на ліцензіата протягом строку дії попередньо виданої ліцензії за правопорушення на фондовому ринку, та не були оскаржені в судовому порядку.

· засвідчені підписом керівника та печаткою заявника (крім банку) копії документів, що підтверджують його право власності на нежитлове приміщення, у якому буде провадитись (провадиться) професійна діяльність на фондовому ринку.

· засвідчена підписом керівника та печаткою заявника копія платіжного документа, що підтверджує внесення заявником плати за видачу ліцензії.

· довідка, складена заявником (крім банку) у довільній формі, про наявність у нього обладнання та програмного забезпечення, яке відповідає вимогам його діяльності та обсягу інформації, що обробляється.

Для отримання ліцензії зберігача, повинен відповідати наступним вимогам:

Загальна площа приміщення зберігача (крім банку), яке складається з окремих кімнат для провадження діяльності з торгівлі цінними паперами та депозитарної діяльності зберігача ціннихмпаперів, повинна становити не менше ніж 35 кв.м. При цьому приміщення зберігача повинно відповідати встановленим для цього виду професійної діяльності вимогам та мати операційний зал для провадження цієї діяльності.

У разі організації зберігачем (крім банку) діяльності в складі спеціалізованих структурних підрозділів, які є невід'ємною частиною його внутрішньої організаційної структури та мають інше місцезнаходження, ніж зберігач, площа приміщення за кожним таким підрозділом повинна становити не менше 10 кв.м.

Зберігач зобов'язаний забезпечити безперешкодне входження уповноважених осіб Комісії до приміщень, у яких він провадить професійну діяльність на фондовому ринку, у зв'язку з реалізацією ними повноважень відповідно до законів України.

Зберігач може провадити свою професійну діяльність тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку (далі - СРО) та укладаннядепозитарного договору з обраним ним депозитарієм.

Зберігач, для якого здійснюються депозитарієм кліринг тарозрахунки відповідно до договору про кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів, повинен бути учасником гарантійного фонду цього депозитарію.

Для здійснення депозитарної діяльності зберігач зобов'язаний створити структурний підрозділ. Цей підрозділ повинен бути відокремлений від інших підрозділів цієї юридичної особи та розташовуватися в окремому приміщенні (приміщеннях).

Працівники підрозділу зберігача не мають права суміщувати роботу в інших підрозділах, які здійснюють інші види професійної діяльності на фондовому ринку, що має бути обумовлено в посадових інструкціях.

Сертифіковані фахівці зберігача (у тому числі керівні посадові особи), його відокремлених підрозділів або спеціалізованих структурних підрозділів при провадженні депозитарної діяльності зберігача цінних паперів повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим при отриманні ліцензії.

Керівник зберігача (крім банку) повинен мати стаж роботи на фондовому ринку не менше трьох років.

Сертифіковані керівні посадові особи та фахівці зберігача (його відокремлених підрозділів та спеціалізованих структурних підрозділів) при провадженні депозитарної діяльності зберігача цінних паперів не можуть одночасно працювати в іншому професійному учаснику фондового ринку.

Для забезпечення функції зберігання депозитарних активів на паперовому носії зберігач повинен користуватися спеціально обладнаним сховищем із забезпеченням неможливості викрадення, знищення, викривлення або псування сертифікатів цінних паперів, свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів, яке відокремлено від операційного залу, де встановлено комп'ютерне обладнання зберігача.

Зберігач для здійснення депозитарної діяльності виконує такі основні функції:

· зберігання цінних паперів;

· обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

· обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних

Паперів.

При виконанні функції зберігання цінних паперів:

· приймання сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення

· іменних цінних паперів;

· зберігання сертифікатів цінних паперів на пред'явника;

· зберігання свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

· транспортування сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

· видача сертифікатів цінних паперів, які зберігалися у Зберігача;

· перевірка сертифікатів цінних паперів на справжність (автентичність) і на наявність усіх установлених законодавством України реквізитів;

· інвентаризація сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів (внутрішня операція Зберігача);

· інші операції, що можуть бути віднесені ДКЦПФР до функції зберігання цінних паперів.

При виконанні функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах:

· адміністративні операції - депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах, внесення змін до анкети рахунку, закриття рахунків у цінних паперах, зміни способу зберігання цінних паперів та інших змін, не пов'язаних зі зміною залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

· облікові операції - депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна місця зберігання (знаходження) депозитарних активів. До облікових операцій депозитарних установ належать операції зарахування, списання, переказу, переміщення цінних паперів;

· інформаційні операції - депозитарні операції, наслідком яких є видача виписок і довідок з рахунку у цінних паперах та іншої інформації щодо операцій депонентів або клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами депонентів або клієнтів та інших осіб згідно з їх повноваженнями на отримання такої інформації.

· надання виписки з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням прав власності на цінні папери, що обліковуються на рахунку в цінних паперах, є виключно операцією зберігачів.

При виконанні функції обслуговування операцій емітент щодо випущених ним цінних паперів Зберігач виконує депозитарні операції, наслідками яких є відображення на рахунках у цінних паперах таких операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів:

? викуп - придбання емітентом випущених ним цінних паперів для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання;

? дроблення - зменшення номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасним збільшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;

? консолідація - збільшення номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасним зменшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;

? конвертація - обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску згідно з умовами їх випуску;

? анулювання - сукупність дій емітента щодо припинення дії всіх прав, які надають цінні папери;

? погашення - сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх анулювання відповідно до умов випуску;

? операції, пов'язані зі зміною розміру статутного фонду акціонерного товариства;

? виплата емітентом доходів за випущеними ним цінними паперами; операції, пов'язані з реорганізацією;

При здійсненні депозитарної діяльності Зберігач надає також такі

послуги:

? зі складання облікового реєстру власників цінних паперів;

? щодо знерухомлення цінних паперів та реєстрації депозитарної установи як номінального утримувача у реєстрі власників іменних цінних паперів;

? щодо переведення всього випуску цінних паперів, розміщених у документарній формі, в бездокументарну форму;

? щодо переведення всього випуску цінних паперів, розміщених у бездокументарній формі, в документарну форму;

? щодо проведення матеріалізації знерухомлених цінних паперів, випуск яких зареєстрований у документарній формі існування;

? щодо обслуговування інвестиційних фондів, взаємних фондів інвестиційних компаній, інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів) та пенсійних фондів;

? з впровадження, обслуговування та підтримки комп'ютеризованих систем обслуговування рахунків у цінних паперах.

Починаючи із 01.01.2013 року, згідно із Положенням «Про порядок складання адміністративних даних зберігачами цінних паперів та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку», затвердженого рішенням НКЦПФР від 11.09.2012 року №1221, запроваджується новий вид адміністративних даних зберігача - щоденні, які передбачають подання до НКЦПФР інформації про облікові операції, проведені зберігачем протягом одного операційного дня зберігача, унаслідок яких відбувається набуття/припинення права власності на цінні папери.

Дані, які складаються та подаються до Комісії:

1. щоденні;

2. щоквартальні;

3. нерегулярні.

Відповідно до Положення щоденні адміністративні дані зберігача складаються з довідки про облікові операції, проведені зберігачем. Щодо строків подачі щоденних даних, то такі подаються не пізніше 17-ї години дня, наступного за звітним.

1 липня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення вимог до статутного капіталу професійних учасників фондового ринку». Законом збільшуються вимоги до статутного капіталу для всіх учасників фондового ринку.

Так, для отримання ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, юридична особа повинна мати повністю сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 7 мільйонів гривень, в той час як раніше він становив 1 мільйон гривень.

Всі дані складаються у новому форматі XML документів;

Замість dbf файлів Дані складатимуться відповідно до опису розділів та схем XML файлів, визначених окремим документом Комісії нормативно-технічного характеру.

Всі файли надаються до НКЦФПР лише у вигляді електронних документів.

При формуванні Даних використовувається система довідників та класифікаторів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що затверджена Рішенням НКЦПФР №646 від 08.05.2012.

Відомості про сертифікованих фахівців, відокремлені підрозділи та тарифи на послуги зберігача відтепер непотрібно подавати.

У разі виявлення невідповідності Даних, які вже подані до Комісії, зберігач має можливість усунути ці невідповідності та подати Дані знову, але не пізніше строків, визначених для відповідно виду Даних. Одночасно з такими виправленнями до Комісії має надаватися довідка за встановленим зразком, в якій зазначаються причини виникнення невідповідності

...