Для приведення діяльності у відповідність до Положень необхідно

1. Отримати електронні ключі в ПАТ «НДУ»

2. Встановити програмне забезпечення «НДУ-ЗВІТ»

Рєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який, у встановленому порядку, отримав ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Умови здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, яка здійснюється реєстраторами та емітентами:

1. Здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність, а саме діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, яка здійснюється реєстраторами, можуть тільки юридичні особи, створені відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та за умови, що така діяльність передбачена їх установчим документом

2. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів для реєстратора є виключним видом його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Засновниками або учасниками реєстратора не можуть бути органи державної влади, центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники.

Засновником або учасником Національного депозитарію України при здійсненні ним діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів може бути держава.

Якщо власником заявника виступає професійний учасник фондового ринку, то його частка в статутному фонді (капіталі) не повинна бути більше 10 відсотків.

Частка реєстратора у статутному фонді (капіталі) зберігача не може перевищувати п'яти відсотків.

Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

3. Власний капітал реєстратора (крім банку) за підсумками кожного фінансового року не може бути менше зареєстрованого розміру статутного фонду (капіталу) такого реєстратора.

4. Сертифіковані спеціалісти реєстратора (у тому числі керівні посадові особи) повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим для видачі ліцензії.

У разі виникнення у реєстратора факту зменшення визначеної кількості сертифікованих фахівців (у тому числі керівних посадових осіб), але не менше ніж до одного фахівця, такий реєстратор повинен відновити потрібну кількість протягом трьох місяців.

У разі виникнення у емітента факту зменшення визначеної кількості сертифікованих осіб (у тому числі керівних посадових осіб), але не менше ніж до одного сертифікованому особі, такий емітент повинен відновити потрібну кількість протягом двох місяців.

5. У разі відсутності у реєстратора або емітента сертифікованих осіб (у тому числі керівних посадових осіб) такий реєстратор або емітент не має права здійснювати дії щодо внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів.

6. Ліцензіат може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу щонайменше в одну саморегулівну організацію професійних учасників фондового ринку (далі - СРО).

Реєстраторська діяльність передбачає виконання реєстратором таких функцій:

Формування системи реєстру за результатами розміщення випуску іменних цінних паперів або прийняття її від попереднього реєстроутримувача;

Ведення системи реєстру, а саме:

? Відкриття, ведення та закриття емісійного рахунку, особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб;

? Ведення облікових журналів, що входять до системи реєстру;

? Облік документів, які є підставою для формування та внесення змін до системи реєстру;

? Облік виданих, погашених та втрачених сертифікатів іменних цінних паперів;

? Облік осіб, зареєстрованих у системі реєстру;

? Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

? Складання реєстрів власників іменних цінних паперів на дату обліку;

? Внесення до системи реєстру змін у зв'язку з переходом права власності на іменні цінні папери;

? Забезпеченням цінних паперів зобов'язаннями;

? Перекладом цінних паперів на (з) рахунки (-ів) номінальних утримувачів, на (з) особовий рахунок емітента;

? Проведення ідентифікації осіб, яким в системі реєстру відкриваються особові рахунки;

? Внесення змін щодо емітента, зареєстрованих осіб, уповноважених ними осіб;

? Внесення змін до системи реєстру на підставі здійснення емітентом корпоративних операцій;

? Оформлення, видача і погашення сертифікатів іменних цінних паперів;

? Видача виписок з реєстру;

? Напрямок повідомлення власників іменних цінних паперів та номінальним утримувачам про скликання позачергових зборів акціонерного товариства та проведення реєстрації учасників зборів, у тому числі на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів;

? Здійснення дій щодо підтвердження справжності підпису власників - фізичних осіб (уповноважених осіб власників) на передавальних розпорядженнях;

? Засвідчення довіреностей на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів тих емітентів, системи реєстрів яких він веде;

? Облік та обробка запитів, які стосуються інформації системи реєстру, та надання відповідей на них;

? Зберігання документів, які є підставою для внесення змін до реєстру;

? Надання інформації, що міститься в системі реєстру;

? Підготовка звітів щодо діяльності реєстроутримувачів, передбачених нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

? Підготовка системи реєстру для передачі іншому реєстроутримувачу;

? Напрямок повідомлення номінальним утримувачам про блокування всіх цінних паперів окремого випуску емітента на підставі постанови уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладання санкції за правопорушення законодавства про цінні папери у вигляді зупинення

? Розміщення (продажу) та обігу цінних паперів;

Існують також певні обмеження щодо реєстраторів. Зокрема, органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Та­кож центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора. Розмір статутного капіталу реєстратора має становити не менш як 100 тисяч гривень.

Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володі­ти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

В свою чергу, емітент не може прямо чи опосередковано бути засновни­ком та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умовах до­говору, що укладається з емітентом цінних паперів. Типова форма договору за­тверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До­говір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором. Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

У разі отримання відповідної ліцензії депозитарії та зберігачі можуть вес­ти реєстри власників іменних цінних паперів. Проте, необхідно мати на увазі, що ведення таких реєстрів для суб'єктів підприємницької діяльності є винят­ковою діяльністю і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Проведення інших господарських операцій тягне за собою можливість позбавлення ліцензії на проведення депозитарної діяльності.

Відповідно до Рішення НКЦПФР «Про встановлення максимального розміру тарифів на послуги реєстраторів» N 246 зі змінами від 07.04.2011

Зміст операції	Максимальний розмір тарифу
Відкриття особового рахунку номінального утримувача та/або внесення до системи реєстру інформації про знерухомлення іменних цінних паперів, про матеріалізацію, про переміщення знерухомлених у зберігача цінних паперів на зберігання до депозитарію, про переміщення знерухомлених у депозитарії цінних паперів на зберігання до зберігача з оформленням та видачею свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів, сертифіката іменних цінних паперів, виписки про стан особового рахунку за наслідками операцій безпосередньо у реєстроутримувача, з проведенням усіх інших дій при здійсненні таких операцій відповідно до вимог Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 N 1000 ( z0049-07 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 22.01.2007 за N 49/13316 (крім поштових витрат)	10 грн.



Розділ 7. Фінансові ризики в діяльності торгівця цінними паперами

Під час своєї діяльності будь який суб'єкт професійної діяльності на фондовому ринку зустрічається з ризиком. Під ризиком розуміють якусь імовірність відхилення подій від середнього очікуваного результату. Кожному виду операцій із цінними паперами відповідає власний рівень ризику.

Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, яка пов'язана з здійсненням господарської діяльності, якій властиві наступні основні характеристики:

1. економічна природа. Фінансовий ризик проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов`язаний з формуванням його прибутку і характеризується можливими економічними його збитками в процесі здійснення фінансової діяльності. З врахуванням перелічених економічних форм свого прояву фінансовий ризик характеризується як категорія економічна, що займає визначене місце в системі економічних категорій, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

2. об'єктивність прояву. Фінансовий ризик є об'єктивним явищем в функціонуванні будь-якого підприємства; він супроводжує майже всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності.

3. ймовірність реалізації. Проявляється в тому, що ризикова подія може як відбутися, так і ні в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства.

4. невизначеність наслідків. Фінансовий ризик може супроводжуватись, як суттєвими фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його доходів.

5. очікувані несприятливі наслідки. Це пов'язано з тим , що ряд негативних наслідків фінансового ризику визначають втрату не лише доходу, а й капіталу підприємства , що приводить його до банкрутства ( тобто до неминучих негативних наслідків для його діяльності ).

6. суб'єктивність оцінки. Рівень ризику носить суб'єктивний характер. Ця суб'єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об'єктивного явища, визначається різним рівнем повноти і достовірності інформаційної бази, кваліфікації фінансових менеджерів, їх досвіду в сфере ризик- менеджменту та іншими факторами.

7. Варіабельності рівня. Перш за все фінансовий ризик змінюється в часі, тобто залежить від тривалості здійснення фінансової операції, так як фактор часу безпосередньо впливає на його рівень.

У багатьох операціях із цінними паперами банк виступає інвестором. Будь-яке інвестування має на увазі існування деякої несприятливої події, у результаті якого:

* майбутній дохід може бути менше очікуваного;

* дохід не буде отриманий;

* можна втратити частина вкладеного капіталу - номінальної вартості цінного папера;

* можлива втрата всього капіталу всіх вкладень у цінний папір.

Початковий - при будь-яких вкладеннях у цінні папери є:

Систематичний ризик. Ризик падіння ринку цінних паперів у цілому, не пов'язаний з конкретним цінним папером. Являє собою загальний ризик на всі вкладення в цінні папери, ризик того, що інвестор не зможе їх у цілому визволити, повернути не понеся втрат.

Розрізняють наступні різновиди систематичного ризику:

Інфляційний ризик. Купуючи цінні папери, інвестор-банк випробовує вплив інфляції, у результаті доходи, одержувані інвесторами від цінних паперів, знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності й інвестор зазнає втрат.

Ризик законодавчих змін. У суспільстві завжди існує можливість радикальної зміни курсу, особливо при обранні нового президента, парламенту, Думи, уряду. А отже, можливість відмови уряду виконувати раніше прийняті зобов'язання по певних цінних паперах або затримка у виконанні цих зобов'язань.

Процентний ризик - ризик втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною процентних ставок на ринку цінних паперів.

Ризик військових конфліктів являє собою воєнні дії, проведені на тій або іншій території й функціонування, що приводять до порушення, організованих ринків, у тому числі фондових бірж.

Другим видом ризику можна вважати несистематичний ризик. Він пов'язаний з особливостями кожного конкретного цінного папера, кваліфікацією операторів, що працюють із цінними паперами. У ньому виділяють ризики:

Кредитний ризик - ризик того, що випустивший цінні папери, виявиться не в змозі виплачувати відсотки по них або основній сумі допга. Конвертований ризик. З'являється при перекладі облигций або привілейованих акцій у прості акції.

Страновой ризик - ризик вкладення в цінні папери країн з нестійким фондовим положенням.

Регіональний ризик. Виникає не тільки у зв'язку з різним економічним становищем районів, рівнем розвитку фондового ринку, технологією торгівлі цінними паперами, взаємозв'язком із центральними фондовими ринками, але й з особливостями податкового клімату, дій місцевої адміністрації й т. д.

Селективний ризик - ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні портфеля. Часовий ризик - ризик випуську, покупки або продажі цінного папера в неоптимальний час.

Технічний ризик пов'язаний із сервісним обслуговуванням операцій із цінними паперами. Він включає наступні різновиди: Ризик поставки - невиконання зобов'язань по поставці цінного папера. Р

Ризик платежу - діюча система розрахунків дозволяє не платити протягом певного періоду часу за придбання цінних паперів. Операційний ризик - в основному пов'язаний з непрофесіоналізмом технічного персоналу.

Грошовий ризик залежить від коливань процентних ставок і має два джерела: зниження прибутковості цінних паперів і знецінення капіталу, вкладеного в даний папір. Ризик банкрутства пов'язаний з рейтингом коштовних паперів, що випуськаються компанією.

Щодо андеррайтингу, то на базі твердих зобов'язань (гарантованих зобов'язань). Андеррайтер бере на себе обов'язки викупити у емітента всю або частку емісії. В тому разі, якщо емісія розміщена не в повному обсязі, саме андеррайтер бере на себе фінансові ризики, так як зобов'язався викупити цінні папери, які не вдалося розмістити. Але, якщо ціни на цінні папери на ринку будуть вищі, заздалегідь обумовлених, андеррайтер має право викупити ці папери, що компенсує йому додатковий ризик. При цьому виді андеррайтингу комісійний договір між емітентом і андеррайтером неминуче трансформується в договір купівлі-продажу. Якщо на вторинному ринку ціна на цінні папери знижується, андеррайтер отримує значні збитки. Вартість андеррайтингу на базі твердих зобов'язань при інших рівних умовах вища, ніж андеррайтинг на умовах максимальних зусиль.

Щодо андеррайтингу на умовах максимальних зусиль. Андеррайтер бере на себе обов'язки зробити все можливе для розміщення цінних паперів, але він не зобов'язується викупити нерозміщені цінні папери. Всі ризики, пов'язані з нерозміщеною частиною цінних паперів, бере на себе емітент, так як всі цінні папери, які не вдалося продати, повертаються емітенту. При цьому виді андеррайтингу в випадках, коли курсова вартість цінних паперів росте, андеррайтер не має права викупити ці папери, тобто додатковий прибуток отримує емітент.

Щодо брокерської діяльності треба сказати, що застосування сучасних Інтернет-технологій і засобів автоматизації при обслуговуванні інвесторів на фондовому ринку дозволило українським брокерським компаніям істотно розширити коло клієнтів. Крім того, якісно поліпшується спектр додаткових послуг, важливе місце серед яких займає можливість проведення маржинальних операцій, особливо затребуваних у відсутності розвинутого вторинного ринку. Не зовсім привабливі умови для інвесторів в Україні, в останні роки, практично не залишили на ринку стратегічних інвесторів. В даний час учасники фондового ринку, як правило, орієнтовані на одержання спекулятивного доходу і планують свої операції в межах короткострокової перспективи. По-перше, з юридичної точки зору маржинальні операції в межах одного торговельного дня розглядаються як звичайні брокерські операції за дорученням клієнта, здійснювані брокером на свої кошти з наступним, наприкінці торговельної сесії, відшкодуванням цих активів клієнтом.

По-друге, під поточною маржею необхідно розуміти відношення власних коштів клієнта до величини портфеля клієнта.

Тож до ризиків, з якими стикається брокер можна віднести:

1. Ризик неправильного вибору торговельної площадки - спроба реалізувати фондові цінності на малоліквідній площадці може не увінчатися успіхом і приведе до збитків.

2. Ризик неправильного вибору цінних паперів - малоліквідні цінні папери можуть швидко знецінитися при різких коливаннях ринкових цін або взагалі перестати бути засобом обігу.

3. Ризик структури забезпечення - великий розмір забезпечення з одного цінного папера при спробі реалізувати забезпечення на ринку може привести до різкого падіння вартості цієї акції і її неліквідності.

4. Ризик неправильної оцінки нормативних рівнів маржі - завищене “плече” може привести до того, що при різких коливаннях ринку вартість цінних паперів може упасти настільки, що не покриє боргу клієнта.

5. Ціновий ризик - при внутрішньоденних операціях брокером повинні бути створені умови, при яких весь ціновий ризик несе клієнт. Відповідно вибір нормативних рівнів маржі (початкова, критична) визначається вимогою максимального обмеження цінового ризику для самого брокера, який як посередник, повинний завжди мати можливість закрити збиткові позиції клієнта без збитку для себе.

6. Законодавчий ризик, оскільки торгівля цінними паперами майже ніким не регулюється, то абсолютно все, що стосується цієї послуги, повинно бути чітко прописане у внутрішніх документах брокерських компаній, інакше висока імовірність виникнення конфліктів із клієнтами, що не сповільнить відбитися на репутації компанії (ризик репутації).

7. Операційний ризик - зростає ризик втрат при відсутності чітких інструкцій і процедур для всіх підрозділів компанії, що залучені у виконання, облік і обробку маржинальних операцій клієнтів. До такого ризику можна віднести: ризик технічних порушень в функціонуванні систем; ризик людських помилок; ризик порушення безпеки комп'ютерної та телекомунікаційної систем; ризик втрат в зв'язку з порушеннями в системі управління і внутрішнього контролю і т.п.

Також торгівець цінними паперами є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Згідно зі статтею 11 Закону, фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80 000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею. Зокрема, у випадку, що розглядається - це «придбання особою цінних паперів за готівку».

Таким чином, укладання торговцем цивільно-правових угод щодо цінних паперів є забезпеченням здійснення платежу, а оплата клієнтом цінних паперів - здійсненням платежу. Відповідно, датою здійснення фінансової операції є:

при укладенні цивільно-правових угод - дата їх укладання;

при здійсненні розрахунків за цінні папери - дата здійснення платежу.

Аналіз фінансових операцій щодо виявлення тих, що підлягають фінансовому моніторингу, торговець цінними паперами здійснює як на етапі укладання ним цивільно - правових угод щодо цінних паперів, так і на етапі здійснення розрахунків за цінні папери.

Враховуючи викладене:

- при укладанні торговцем для свого клієнта (фізичної особи) декількох договорів купівлі-продажу цінних паперів, кожен з яких не перевищує 80 000 гривень, кожна фінансова операція за окремим договором купівлі-продажу не підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, проте може підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу, оскільки і сама особа клієнта, і вид цінних паперів, і спосіб розрахунків за них можуть свідчити про наявність критеріїв високого ризику;

- у разі, коли клієнт торговця цінними паперами здійснює розрахунки за цінні папери по декількох договорах купівлі-продажу шляхом внесення у касу банку або торговця одноразово готівкових коштів на суму, яка перевищує 80 000 гривень, дана операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу за ознакою «придбання особою цінних паперів за готівку на суму, яка перевищує 80 000 гривень»;

- у разі наявності підстав вважати, що метою здійснення фінансових операцій є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, необхідно здійснити внутрішній фінансовий моніторинг відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону.

Також треба сказати, що існує три інвестиційні стратегії :

8. Агресивна

9. Помірна

10. Консервативна

Відповідно до обраної стратегією інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, проводить їх техніко-економічне обгрунтування, і відбирає найперспективніші, формуючи з усіх відповідні інвестиційні проекти.

Така стратегія називається агресивної чи активної. Вона зорієнтована на максималізацію прибутку. Для успішної реалізації агресивної стратегії необхідно матимемо вдосталь великий інвестиційний портфель і за впровадженні стратегії керуватися оцінками професійних експертів. Керуючись агресивної стратегією можна одержувати максимальну прибуток, однак це стратегія пов'язані з підвищеним ризиком. Чим більший віддачу від інвестицій, тим більше коштів ризик втрати можливої вигоди.

Помірна стратегія являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за яким загальний рівень портфельного ризику наближений до середньо-ринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем й норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.

Консервативна стратегія являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, формований найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику з яких перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержуватися встановлених чинним законодавством України обов'язкових нормативів достатності власних коштів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з цінними паперами.

Статутний капітал повинен бути не менше:

· Дилерська діяльність 500 тис. грн.

· Брокерська діяльність 1млн. грн.

· Андеррайтинг 7 млн. грн

· Управління активами 7 млн. грн.

Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності з обігу цінних паперів, або громадянина в статутному капіталі кількох торговців цінними паперами перевищує 5% по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю цінними паперами власного випуску та акціями того емітента, в якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5% статутного капіталу.

Якщо після отримання дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів в установчих документах чи господарській діяльності торговця відбулися зміни, він зобов'язаний у ЗО-денний термін з момспту виникнення змін надіслати до Державної комісії з ціпних паперів та фондового ринку в письмовій формі відомості про ці зміни.

При виявленні порушень з боку торговців цінними паперами Державна комісія з цінних паперів та 4юндового ринку може самостійно або за поданням податкових органів та Антимонопольного комітету накладати санкції згідно з чинним законодавством.

Пруденційний норматив - кількісні та якісні показники, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з метою здійснення пруденційного нагляду, обов'язкові для дотримання професійними учасниками фондового ринку.

Регулятивний капітал торговця цінними паперами - пруденційний норматив, який встановлений Комісією, та є показником діяльності професійного учасника фондового ринку, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків фінансових ризиків, на які наражається торговець цінними паперами в процесі здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.

Відповідно до цього Положення обов'язковими до дотримання торговцями цінними паперами є такі показники пруденційних нормативів щодо:

1.1. регулятивного капіталу;

1.2. адекватності регулятивного капіталу;

1.3. адекватності капіталу першого рівня;

1.4. абсолютної ліквідності;

1.5. Норматив LR;

1.6 показник інвестування в цінні папери окремо за кожною юридичною особою;

1.7 показник загальної суми інвестування;

1.8 продуктивності.

Регулятивний капітал торговця цінними паперами складається з капіталу першого рівня та капіталу другого рівня.

2. Капітал першого рівня складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) нерозподілений прибуток.

2.1. Фактично сплачений зареєстрований статутний капітал дорівнює зареєстрованому статутному капіталу, що зменшений на суму вилученого та неоплаченого капіталу.

3. Загальний розмір капіталу першого рівня зменшується на суму:

а) простроченої понад 30 днів дебіторської заборгованості;

б) нематеріальних активів за залишковою вартістю;

в) капітальних вкладень у нематеріальні активи;

г) непокритих збитків;

ґ) інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;

д) вкладень у капітал юридичних осіб у розмірі 25 і більше відсотків їх статутного капіталу;

е) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України) крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою та цінних паперів інших фінансових установ;

є) відстрочених податкових активів;

ж) гудвілл;

Порядок розрахунку пруденційного нормативу щодо адекватності регулятивного капіталу та капіталі першого рівня торговця цінними паперами.

Розрахунок показника пруденційного нормативу щодо адекватності капіталу першого рівня або адекватності регулятивного капіталу торговця цінними паперами здійснюється за формулою:

де capital - регулятивний капітал або капітал першого рівня відповідно;

RWA - сума активи, зважені на ризик.

Порядок розрахунку пруденційного нормативу щодо абсолютної ліквідності торговця цінними паперами.

Пруденційним нормативом щодо ліквідності торговця цінними паперами є коефіцієнт абсолютної ліквідності, що розраховується як відношення грошових коштів, їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій торговців цінними паперами до поточних зобов'язань торговців цінними паперами.

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується щоденно за наступною формулою:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (Поточні фінансові інвестиції, які враховані у розрахунку регулятивного капіталу + Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті + Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті) / Поточні зобов'язання.

4. До грошових коштів та поточних зобов'язань відносяться як власні кошти торговця цінними паперами, так і кошти клієнтів, що заблоковано на рахунку фондової біржі та/або депозитарію для проведення торгів на фондовій біржі, а також зобов'язання, що за ними виникають.

5. Нормативне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності - не менше 0,2.

Порядок розрахунку пруденційного нормативу щодо співвідношення регулятивного капіталу до скоригованих активів торговця цінними паперами.

Норматив LR розраховується торговцем цінними паперами, щомісячно та значення коефіцієнту є середньоарифметичне за квартал, за такою формулою:

,

Де LR - норматив LR

Rcapital - Регулятивний капітал

CA - Сума скоригованих активів.

До скоригованих активів під час розрахунку нормативу LR включаються:

ѕ готівкові кошти;

ѕ кошти на поточних рахунках у банках;

ѕ банківські метали;

ѕ державні цінні папери;

ѕ нараховані доходи за державними цінними паперами;

ѕ боргові цінні папери Національного банку України;

ѕ нараховані доходи за цінними паперами Національного банку України;

ѕ облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

ѕ нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

ѕ лістингові недержавні цінні папери;

ѕ дебіторська заборгованість за операціями РЕПО;

ѕ дебіторська заборгованість за договорами купівлі - продажу цінних паперів зі зворотнім викупом;

ѕ деривативи, у тому числі що перебувають в обігу на фондовій біржі та опціонні сертифікати.

6. Нормативне значення Нормативу LR має бути не менше ніж 3 відсотки.

Показники продуктивності торговців цінними паперами.

1. Показник продуктивності торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми договорів, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на день розрахунку (відкриті позиції), до розміру статутного капіталу торговця цінними паперами. Цей показник не може перевищувати 10.

2. Показник продуктивності торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми договорів, укладених торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, але не виконаних на день розрахунку (відкриті позиції), до розміру статутного капіталу торговця цінними паперами. Цей показник не може перевищувати 20.

3. Показник продуктивності торговця цінними паперами, що здійснює дилерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми договорів, укладених торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, але не виконаних на день розрахунку (відкриті позиції), до розміру статутного капіталу торговця цінними паперами. Цей показник не може перевищувати 15.

4. Показник продуктивності торговця цінними паперами, що здійснює брокерську та дилерську діяльність, розраховується як співвідношення загальної суми договорів, укладених торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, але не виконаних на день розрахунку (відкриті позиції), до розміру статутного капіталу торговця цінними паперами. Цей показник не може перевищувати 30.

5. Показник продуктивності торговця цінними паперами, що здійснює андеррайтинг, розраховується як співвідношення загальної суми договорів, укладених торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, але не виконаних на день розрахунку (відкриті позиції), до розміру статутного капіталу торговця цінними паперами. Цей показник не може перевищувати 20.

6. Показник продуктивності торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність, дилерську діяльність та андеррайтинг, розраховується як співвідношення загальної суми договорів, укладених торговцем цінними паперами з юридичними та фізичними особами, але не виконаних на день розрахунку (відкриті позиції), до розміру статутного капіталу торговця цінними паперами. Цей показник не може перевищувати 35.

7. При розрахунку показників продуктивності, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї глави:

7.1 враховується сума договорів купівлі-продажу цінних паперів, які не виконані на день проведення розрахунку, та сума договорів, які були укладені в день розрахунку;

7.2 не враховується сума договорів купівлі-продажу цінних паперів, які були виконані торговцем цінними паперами в день розрахунку;

7.3 не враховується сума договорів купівлі-продажу цінних паперів, підписання та виконання яких здійснювалось в один день.

Активи торговця цінними паперами, зважені на ризик.

Для розрахунку адекватності капіталу першого рівня та регулятивного капіталу торговця цінними паперами його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків (К=1):

ѕ готівкові кошти;

ѕ кошти на поточних рахунках у банках;

ѕ банківські метали;

ѕ державні цінні папери;

ѕ нараховані доходи за державними цінними паперами;

ѕ боргові цінні папери Національного банку України;

ѕ нараховані доходи за цінними паперами Національного банку України;

ѕ облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

ѕ нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України;

б) II група активів зі ступенем ризику 20 відсотків (К=1,2):

ѕ короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний рівень;

ѕ нараховані доходи за короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний рівень;

ѕ облігації місцевих позик;

ѕ нараховані доходи за облігаціями місцевих позик;

в) IІІ група активів зі ступенем ризику 50 відсотків (К=1,5):

ѕ кошти до запитання в банках, що не належать до інвестиційного рівня;

ѕ нараховані доходи за коштами до запитання в банках, що не належать до інвестиційного рівня;

ѕ депозити, які розміщені в банках, що не належать до інвестиційного рівня;

ѕ гарантійні депозити в банках (покриті);

ѕ активи до одержання за деривативами (строковими контрактами);

ѕ хеджовані витрати майбутніх періодів;

ѕ іпотечні облігації, емітовані Державною іпотечною установою;

г) ІV група активів із ступенем ризику 100 відсотків (К=2):

активи, які не ввійшли до I, II, III та V груп активів;

ґ) V група активів із ступенем ризику 150 відсотків (К=2,5):

прострочена дебіторська заборгованість.



Розділ 8. Взаємодія торговця з іншими професійними учасниками ринку цінних паперів: зберігачем, реєстроутимувачем, фондовою біржею.

Фондовии? ринок Украі?ни являє собою сукупність суспільних правовідносин, які пов'язані з цінними паперами, і?х випуском та обігом, і які регулюються державою та державними інститутами. Ринок цінних паперів структурно поділяється на дві стадіі?. За цією ознакою виділяють первиннии? та вториннии? ринки цінних паперів. Первиннии? ринок цінних паперів - це ринок, на якому здіи?снюються цивільно-правові відносини між особами, котрі беруть на себе зобов'язання за емітованими цінними паперами, в які інвестовано грошовии? капітал. Цеи? ринок обслуговує емісіі? цінних паперів, на ньому здіи?снюється розміщення цінних паперів, відбувається перерозподіл вільного грошового капіталу за галузями, які включає національне господарство. Економічно важливим чинником на первинному ринку є те, що емітенти отримують кошти на розвиток підприємства за рахунок фінансових вкладів інвесторів. Структуру первинного ринку та рух фінансових інструментів на ньому відображено на рис. 1.

Згідно з вищевказаною структурою (рис. 1), емітенти в процесі випуску цінних паперів відкривають емісіи?нии? рахунок у депозитаріі?, а інвестори відкривають рахунки у цінних паперах у зберігача. Після зарахування емісіи?них цінних паперів на рахунок у депозитаріі? виконуються угоди на придбання цих цінних паперів, укладені між інвестором та емітентом за посередництвом торговця цінними паперами. На завершальному етапі первинного розміщення депозитаріи? переводить цінні папери на рахунки у цінних паперах власників-інвесторів, які, своєю чергою, перераховують кошти на банківськии? рахунок емітента.

Зберігач провадить для своїх клієнтів депозитарну діяльність на підставі Ліцензії на здійснення професійної депозитарної діяльності Зберігача , виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Брокерський Дім Відкриття має ліцензію на провадження діяльності зберігача. Професійна діяльність зберігача та торговця можуть поєднуватись.

Для обслуговування обігу цінних паперів Зберігач відкриває рахунки у цінних паперах власникам - фізичним та юридичним особам, резидентам і нерезидентам, які після відкриття рахунку набувають статусу депонентів.

Відкриття рахунку в цінних паперах здійснюється Зберігачем шляхом присвоєння депозитарного коду рахунку в цінних паперах у відповідності до стандарту депозитарного обліку, затвердженого Національним депозитарієм України, погодженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, який застосовується з урахуванням особливостей, встановлених відповідними законами України.

На підтвердження відкриття рахунку у цінних паперах, Зберігач надає депоненту повідомлення про відкриття рахунку у цінних паперах, засвідчене підписом та печаткою Зберігача.

Єдиним принципом розрахунків за укладеними на Біржі угодами є «поставка проти оплати».

Укладання на Біржі угод означає зобов'язання учасників торгів, які є сторонами угоди, виконати угоду за умовами щодо виду цінного паперу або фінансового інструменту, кількості, ціни, а також на визначених умовах виконання розрахунків.

При укладанні на Біржі угод, розрахунки за ними здійснюються відповідно до наступних вимог:

- розрахунки здійснюються шляхом поставки проти оплати на стандартизованих умовах виконання розрахунків в цінних паперах та грошових коштах в Депозитарії згідно з Договором про кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів, на підставі відомості сквитованих розпоряджень, що формується Біржею;

- розрахунки здійснюються виключно по рахунках в цінних паперах тих зберігачів, які в депозитарному договорі надали повноваження Депозитарію здійснювати операції списання/зарахування цінних паперів по їх рахунках в цінних паперах на підставі інформації, отриманої Депозитарієм від Біржі.

- обсяг, термін та порядок надання розрахункової інформації про укладені угоди визначаються регламентом проведення розрахунків за договорами щодо цінних паперів, який укладений між Біржею та Депозитарієм при укладанні між ними договору про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюють-ся на основі розрахункових документів, наданих сторонами відповід-но до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організацій-но оформленої позабіржовим ринком.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися по-слугами, що надають розрахункові банки на основі відповідного до-говору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком Украї-ни.

Учасниками розрахунків за договорами щодо цінних паперів на підставі Відомості сквитованих розпоряджень є:

зберігачі-постачальники цінних паперів;

зберігачі-одержувачі цінних паперів;

Біржа, яка подає до Депозитарію Відомості угод.

Для забезпечення проведення розрахунків цінні папери повинні бути зараховані на відповідні рахунки в цінних паперах Зберігача-постачальника цінних паперів не пізніше терміну та в порядку, що визначений внутрішніми документами Депозитарію, які регламентують здійснення розрахунково-клірингової діяльності.

Для забезпечення проведення розрахунків грошові кошти повинні бути перераховані Зберігачем-одержувачем цінних паперів, на грошовий рахунок Депозитарію в розрахунковому банку відповідно до договору про кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів між Депозитарієм та даним Зберігачем, але не пізніше терміну, що визначений у внутрішніх документах Депозитарію, які регламентують здійснення розрахунково-клірингової діяльності.

Кліринг та розрахунки за операціями з цінними паперами здійснюються відповідно до розпоряджень, наданих клієнтами депозитарію. Депозитарна установа зобов'язана реєструвати всі розпорядження від депонентів (клієнтів) та відповідні документи, що є підставою для здійснення депозитарних та/або розрахунково-клірингових операцій, на момент їх отримання. Система обробки інформації депозитарної установи повинна реєструвати розпорядження від депонентів (клієнтів) у хронологічному порядку і гарантовано забезпечувати їх зберігання протягом п'яти років з часу їх отримання.

Кліринг включає в себе декілька процедур (підетапів): 1) процедура аналізу підсумкових звірок документів на їх справжність та правильність оформлення; 2) обчислення грошових сум, які підлягають переведенню, і кількості цінних паперів, які повинні бути поставлені за підсумками угоди; 3) оформлення розрахункових документів. Перший підетапи - процедура аналізу підсумкових звіряльні документів на їх справжність та правильність оформлення. Якщо етап звірки завершується формуванням комп'ютерних файлів, то кліринг починається з перевірки ключів шифрування і захисту прийнятої інформації. Другий підетапи - обчислення грошових сум, які підлягають переведенню, і кількості цінних паперів, які повинні бути поставлені за підсумками угоди. На цьому підетапів здійснюються взаєморозрахунки між покупцем і продавцем, а також між клієнтами та учасниками торгів. Крім суми платежу за куплену цінний папір сплату може підлягати податок на операції з цінними паперами, біржові та інші збори. Основним чинником, що визначає конкретний спосіб і процедуру обчислень, є обраний спосіб організації взаємозаліку зустрічних вимог, основна мета якого - знизити кількість платежів і поставок цінних паперів за угодами, укладеними членами біржі. Взаємозалік може бути двостороннім і багатостороннім.

Основним інструментом технології взаємодії з торговцем цінних пеперів є наказ клієнта, оформлений у вигляді заявки: клієнт, виходячи з власних інтересів та ринкової ситуації, у наказі інструктує свого брокера щодо можливих дій.

Перед тим як дати наказ, клієнт дає своєму брокерові гарантії оплати придбаних акцій чи облігацій. Такими гарантіями можуть бути: вексель на суму угоди; переказ на рахунок брокера (як застави) коштів у розмірі певного відсотка від суми угоди; відкриття брокеру поточного рахунка на суму, що дорівнює оплаті угод, котрі доручаються брокеру протягом півріччя; банківська гарантія оплатити всі можливі борги клієнта на першу вимогу брокера (за таку послугу, що є формою страхування, банк, зрозуміло, має право взяти з клієнта певну винагороду).

Вимоги до змісту заявки. Заявка повинна містити наступні відомості:

1) код учасника торгів, який подав заявку (унікальний номер учасника торгів, наданий при реєстрації в ЕТС);

2) код клієнта, в інтересах якого учасник торгів подав заявку (унікальний номер клієнта, наданий при реєстрації в ЕТС);

3) напрямок заявки (купівля або продаж; для заявок Репо - ідентифікатор LM, BM, LS або BS);

4) код цінного паперу;

5) кількість цінних паперів;

6) ціну одного цінного паперу (не зазначається в ринковій заявці).

7) термін виконання угоди;

8) зазначення того, чи допускає або не допускає заявка її часткове виконання;

9) зазначення того, чи заявка є миттєвого виконання, або заявкою, яка діє до закінчення торговельного дня, або заявкою, яка діє до її зняття.

Найважливіший реквізит наказу - ціна. Вона є основною класифікаційною ознакою поділу біржових наказів на типи. Їх три.

Перший тип. Ринковий наказ, тобто доручення клієнта брокеру на продаж або купівлю певних цінних паперів за найвигіднішою ціною. Клієнт дає право брокеру вирішувати це на свій розсуд, довіряючи його професіоналізмові, а тому в ринковому наказі ціна не зазначається.

Другий тип. Лімітний наказ, тобто клієнт встановлює лімітну ціну, за якою він дозволяє здійснити угоду, якщо брокер не зможе домогтися вигіднішої ціни. Інакше кажучи, клієнт доручає брокерові купити цінні папери за фіксованим курсом або нижче, чи продати цінні папери за фіксованим курсом і вище. Накази цього типу звичайно заносяться в книгу “Ліміт замовлень” і виконуються в міру можливості.

Третій тип. Буферний наказ (стоп-наказ), тобто доручення брокеру купити або продати цінні папери в той момент, коли їх ціна досягає визначеного рівня. Особливістю цього типу наказу є те, що клієнт наказує брокеру припинити торгівлю цінними паперами як тільки їх ціни виходять за межі встановленого клієнтом інтервалу. Так клієнт страхує себе від занадто великих втрат за можливої зміни ціни на даний вид цінних паперів.

Котирування здійснюється методом реєстрації або методом встановлення єдиного курсу. Перший з цих методів передбачає аналіз даних про фактично наявні і зареєстровані на фондовій біржі угоди. За підсумками аналізу виявляються характерні (типові) рівні цін, які є показовими для поточної ринкової кон'юнктури. Предметом реєстрації є граничні ціни - за верхнім і за нижнім рівнями біржового курсу певного дня.

Другий метод (єдиний курс) встановлюється, на основі відомостей про кількість цінних паперів, які бажає продати продавець, і про кількість цінних паперів, які бажає купити покупець. Виявлена ціна виражає тимчасову і відносну рівновагу, чого, проте, цілком достатньо для того, щоб вона була авторитетним орієнтиром для учасників угоди.

Таким чином, котирування - це механізм встановлення ціни (курсу) цінного паперу на певній фондовій біржі, причому на кожних біржових зборах у ході аукціону. Але учасників фондового ринку цікавить також зміна ціни, і не тільки на даній біржі, а в масштабах галузі або навіть всієї країни. Для задоволення цієї потреби розробляються і публікуються фондові індекси, для розрахунку яких зазвичай використовуються результати котирування.

Біржа забезпечує організацію та проведення регулярних торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, реєструє угоди купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів, визначає умови і порядок виконання укладених угод та здійснює контроль за їх виконанням.

Учасники біржових торгів одержують доступ до ЕТС Біржі після підключення до системи в торговому режимі відповідно до договору про інформаційно-технічне забезпечення.

Біржа забезпечує організацію та проведення біржових торгів:з використанням ЕТС Біржі за технологіями ринку заявок , ринку котировок, ринку Репо та одностороннього аукціону.

Щодо надання інформації торговцями біржі, то вона встановлює певні вимоги:

Вести облік укладених та зареєстрованих на Біржі угод щодо цінних паперів та фінансових інструментів.

Протягом одного робочого дня письмово інформувати Біржу про будь-які зміни в списку уповноважених представників члена Біржі.

Протягом трьох робочих днів письмово повідомляти Біржу про будь-які зміни даних, зазначених у документах, що подавалися членом Біржі для набуття статусу члена Біржі

Правове врегулювання та якісну роботу на фондовому ринку забезпечують державні органи та професіи?ні учасники ринку цінних паперів. Органи державного регулювання забезпечують захист прав учасників фондового ринку та власників цінних паперів, удосконалюють чинні та прии?мають нові нормативні акти, які організовують, регулюють та контролюють роботу на ринку загалом та на окремих и?ого підсистемах. До державних органів, які мають прямии? вплив на ринок цінних паперів, належать: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Украі?ни; Національна комісія з фінансового моніторингу; Національнии? банк Украі?ни; Антимонопольнии? комітет Украі?ни; Міністерство фінансів.



Проаналізувавши особливості первинного та вторинного ринків цінних паперів Украі?ни, можна зробити висновок щодо функцій які здійснює ТОВ Брокерський дім “Откритіє”. На первинному ринку торговець виконує функцію ініціатора розміщення цінниих паперів та укладає угоди з купівлі-продажу цінних паперів. А на вторинному ринку ТОВ Брокерський дім “Откритіє” виконує функцію посередника між покупцем та власником (продавцем) цінного паперу, та відповідає за проведення розрахунків між контрагентам.



Розділ 9. Організація внутрішнього обліку т торговця цінними паперами

Необхідність організації торговцями цінними паперами системи первинного контролю та обліку операцій з цінними паперами обумовлена низкою причин. Вимоги щодо цього визначені у «Правилах здійснення торговцями цінних паперів комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах». НКЦПФР постійно посилює контроль за виконанням цих вимог, вживає відповідних заходів щодо усунення порушень у вигляді адміністративних стягнень.

Внутрішній облік - це упорядкована система збору, узагальнення та відображення інформації в грошовому та кількісному вираженні про всі правочини, операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, грошовими коштами, які здійснює торговець, у тому числі операції, не пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів та інших фінансових інструментів, шляхом цілісного, неперервного і документального їх обліку, а також обліку пов'язаних з ними прав та зобов'язань.

...