Оцінка діяльності банків на ринку пластикових карток на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади дослідження роботи з пластиковими картками в банку

1.1. Сутність та види пластикових карток

1.2. Організація роботи банку з платіжними картками

1.3. Послідовність проведення аналізу діяльності банку з платіжними картками

2. Аналіз роботи банку з платіжними картками на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» з платіжними картками

2.2. Карткові програми ПАТ КБ «Приватбанк»

2.3. Аналіз діяльності банку на ринку платіжних карток

3. Перспективи удосконалення роботи банку з платіжними картками

3.1. Мінімізація ризиків роботи банку з платіжними картками

3.2. Зарубіжний досвід роботи банків з платіжними картками та його застосування в Україні

3.3. Використання новітніх технологій банку в роботі з платіжними картками

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

В сучасних умовах трансформації економіки України дослідження стану розвитку вітчизняної банківської системи набуває особливого значення. Це зумовлюється складністю взаємозв'язків між банками та іншими економічними суб'єктами. Серед цих досліджень особливе місце займає ринок платіжних карток. Важливість для економіки цього напрямку банківської діяльності потребує теоретичного осмислення та розробки методологічних підходів до практичних узагальнень і пропозицій, а відносна обмеженість вітчизняних наукових досліджень розвитку ринку платіжних карток в Україні підтверджує його значущість та актуальність.

Функціонування національної грошової системи вимагає вдосконалення організації готівкового обігу як складової частини загальної платіжної системи країни, з приведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки. Необхідність раціоналізації платіжної системи в країні вимагає, з одного боку, повної лібералізації операцій з готівкою, а з іншого,- суттєвого їх скорочення на користь безготівкових форм розрахунків. Вирішити поставлені задачі можуть системи безготівкових платежів, якими є платіжні системи на основі карткових платіжних інструментів.

Глобальне впровадження системи розрахунків на основі пластикових карток є особливо необхідним в умовах постійного зростання частки тіньового сектора економіки, широко розповсюдженого небажання населення тримати заощадження на рахунках у банківських установах, ухилення суб'єктам господарювання від сплати податків. Але всупереч цій необхідності діє цілий комплекс проблем як економічного, так і неекономічного характеру, пов'язаних зі здійсненням операцій з платіжними картками, які потребують вирішення. Саме ці проблеми і виступають гальмуючим елементом у механізмі реалізації карткового бізнесу.

Операції з використанням карткових платіжних інструментів є для українських банків новим і ще не досить глибоко дослідженим видом діяльності і тому вимагають більш детального аналізу і вивчення для подальшого їх розвитку на національному рівні.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі дослідженням ролі пластикових карток та підвищення ефективності діяльності банків з цим платіжним інструментом у своїх працях займались відомі вчені-економісти, зокрема А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко, А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна, І. І. Біломістна, К.О. Катюха, В.І. Успаленко, Л.М. Кіндрацька та ін.

Метою дипломної роботи є дослідження ефективності роботи комерційного банку з пластиковими картками.

Для досягнення цієї мети у дипломній роботі визначено такі завдання дослідження:

- з'ясувати суть та розглянути види пластикових карт;

- вивчити способи організації роботи банку з платіжними картками;

- систематизувати нормативно-правову базу регулювання роботи банків з платіжними інструментами;

- дослідити платіжні програми ПАТ КБ «Приватбанку»

- провести аналіз діяльності ПАТ КБ «Приватбанку» на ринку платіжних карток та окреслити можливі напрями її удосконалення.

Об'єктом дослідження цієї дипломної роботи є вітчизняні комерційні банки і зокрема ПАТ КБ «Приватбанк», а її предметом - оцінка діяльності банків на ринку пластикових карток та визначення шляхів підвищення її ефективності.

Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 120 сторінках машинописного тексту.



1. Теоретичні засади дослідження роботи з пластиковими картками в банку

1.1 Сутність та види пластикових карток

Дедалі частіше фізичні особи і суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки за товари, послуги та виконані роботи за допомогою такого платіжного інструменту, як пластикові картки. Це зручний, сучасний та універсальний інструмент. Сьогодні існує багато різноманітних видів карток, схожих між собою зовні, однак різних за суттю, своїм функціональним призначенням та технологією використання. Так, дисконтні картки випускаються нефінансовими установами, їх власники користуються певними пільгами, зокрема знижками в торговельних мережах, на які поширюється їх дія. Ідентифікаційні картки використовуються як засіб самоідентифікації, що спрощує доступ працівників до приміщень установ, до різних об'єктів, до інформації тощо. Платіжні картки, які емітуються фінансовою установою, дають змогу оплатити товари, роботи і послуги, не маючи при собі готівкових коштів, одержати гроші в банкоматах і фінансових (у ряді випадків і в окремих нефінансових) установах та ін. Оскільки платіжні картки виготовляються з пластмаси, то їх ще називають пластиковими картками.

У нашій країні емісія платіжних карток проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем) [2]. Сама по собі банківська платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі для користування відповідно до умов договору з клієнтом. Разом із карткою держателю видається конверт із ПІН-кодом, тобто з персональним ідентифікаційним номером, який відомий лише держателю картки і потрібний для його ідентифікації під час здійснення операцій з її використанням. По закінченні терміну дії банківської платіжної картки (він зазначається на самій картці і в договорі з банком) її повертають до банку для продовження терміну або заміни картки [2].

Для використання пластикової картки потрібно, по-перше, виготовити її та вручити держателю, а по-друге, забезпечити можливість використання карток для видачі готівки, здійснення розрахунків та інших операцій. Перш ніж потрапити до рук держателя пластикова картка проходить тривалий шлях виготовлення. Виробництво заготовок здійснюється на спеціальному обладнанні великими тиражами, цим займаються спеціальні організації, які мають відповідну ліцензію. Персоніфікацію карток, тобто нанесення на них інформації, яка дає змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента картки та її держателя, здійснюють здебільшого банки самостійно. Водночас є підприємства, які поєднують виробництво пластикових карток з їх персоніфікацією.

Для доставки платіжних карток до їх держателів банки використовують різні способи. Це може бути видача карток через структурні підрозділи банків, видача зарплатних карток на підприємствах. Водночас банки-резиденти, які емітують платіжні картки, не мають права укладати договори про розповсюдження емітованих ними карток з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, то банки - члени системи можуть укладати договори з іншими банками-резидентами, що не є членами цієї системи, про видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банківські автомати [2].

Отже банківська пластикова картка - це пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власнику картки надається змога здійснювати операції з оплати за товари і послуги та отримувати готівкові кошти; це інструмент безготівкових розрахунків та засіб отримання кредиту.

Банківські картки не є юридичним свідоцтвом боргу чи боргової вимоги, якими є вексель чи чек, це швидше матеріальний символ юридичних відносин, які виникають між сторонами, що уклали карткову угоду [12].

Відносини між клієнтом і емітентом пластикових карток будуються на договірних засадах. Укладення договору про надання та використання платіжної картки здійснюється згідно із законодавством України та правилами відповідної платіжної системи. Цей договір може включати умови, що визначають порядок надання та використання платіжної картки і порядок відкриття карт-рахунку, на якому обліковуються операції за платіжними картками. Для обліку коштів емітента за емітованими ним наперед оплаченими платіжними картками (електронними гаманцями) банк відкриває консолідований картковий рахунок. Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством про валютне регулювання [2].

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб здійснюється внесенням готівки через каси банків, депозитні банкомати, переказуванням коштів з інших власних рахунків, за рахунок наданого кредиту та процентів, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також з рахунків інших фізичних та юридичних осіб за їх дорученням. Поповнення (зарахування) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних рахунків, за рахунок отриманого кредиту та процентів, нарахованих на залишок коштів на картрахунку, а також внесеної до каси банку-емітента готівки.

Розрахунки за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки здійснюються в межах залишку коштів на картрахунку та/або за рахунок наданого банком кредиту (якщо це передбачено договором між клієнтом і банком-емітентом) [12].

Емітенти платіжних карток зобов'язані згідно з порядком та строками, визначеними договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їхніми довіреними особами. Виписка може надаватися клієнту безпосередньо в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо. Якщо клієнт має заперечення щодо операцій за картрахунком, перелік яких визначений у виписці, то він має право протягом установленого законодавством терміну звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду. Розгляд заяви здійснюється емітентом відповідно до порядку та строків, визначених правилами платіжної системи, умовами договору між клієнтом і емітентом та згідно з законодавством України.

Перед укладанням договору емітент зобов'язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. У кожного банку-емітента свої тарифи на обслуговування платіжних карток. На розмір тарифів за обслуговування впливає багато чинників, зокрема вид картки, вид послуги, терміновість надання послуги, використання основної чи додаткової картки тощо [2].

Впровадження пластикових карток в Україні зумовлено рядом переваг такого виду розрахунків для всіх учасників ринку [12]:

1. Для власників карток:

- зручність використання (за своїми розмірами картка значно менша, ніж чекова книжка чи готівка;

- можливість розрахунків як в Україні так і за кордоном (платіжні картки використовуються в міжнародному масштабі завдяки мережі торгівельних підприємств, що приймають ці картки);

- можливість отримання кредиту (за кредитними картками);

- пільги при купівлі товарів;

2. Для підприємств (продавців):

- розширення об'єму продажу і залучення нових покупців;

- можливість надання кредиту без використання власних ресурсів;

- простота операцій і швидкість обслуговування клієнтів;

- відсутність великих сум готівки в касі і, як наслідок, зменшення витрат на інкасацію;

- зручність контролю за платіжними операціями;

- зниження ризику втрати коштів;

3. Для банків:

- збільшення залучених ресурсів;

- збільшення споживчих кредитів;

- залучення нових клієнтів;

- одержання додаткового доходу у формі комісійної винагороди і процентних надходжень;

- продаж додаткових банківських продуктів і послуг власникам карток;

Картка - інструмент розрахунків, тому її існування пов'язане з функціонуванням певної платіжної системи.

У Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначається, що «платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів» [6].

З розвитком карткових платіжних систем з'явилися різні види пластикових карток, які можна класифікувати за багатьма ознаками. Класифікація пластикових карток представлена на рис. 1.1.

1. Основи класифікації пластикових карток такі:

- двосторонні системи - виникли на підставі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використовувати їх для купівлі товарів і послуг у замкнених мережах, які контролюються емітентом карток;

- багатосторонні системи - дозволяють власникам карток купувати товари в кредит в установах торгівлі і сервісу, які визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем дозволяють також отримувати касові аванси, користуватись автоматами для зняття готівки з банківського рахунку тощо.

Рис. 1.1. Класифікація пластикових карток [12]

Такі системи очолюють національні асоціації банківських карток, а також компанії, які виготовляють картки туризму і розваг (наприклад, American Express).

За функціональними характеристиками: кредитні картки - пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватися кредитом при покупці товарів і при отриманні касових позик; дебетні картки - призначені для отримання готівки в банківських автоматах чи для одержання товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Дебетові картки не дозволяють оплачувати покупку при відсутності грошей на рахунку, проте у деяких випадках вони не виключають користування їхнім власником кредитом. Ідеться про те, що власник картки здійснює операції в межах залишку коштів на його рахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) на картрахунку - за рахунок наданого банком кредиту [2]. У цьому випадку дебетова картка мало чим відрізняється від кредитної. Перевага дебетової картки перед кредитною полягає у відсутності обмежень на розмір одного платежу;

- картки типу «електронний гаманець» - призначені для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги;

- чекові гарантійні картки - ці картки видаються власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дозволяє власнику рахунку користуватися кредитом (овердрафтом). Банк гарантує продавцю одержання грошей за чеком у межах встановленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума. Сума чеку не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці, а якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на рахунку, з власника знімаються комісійні за використання кредитної лінії і відсотки за овердрафт.

2. За характером використання:

- індивідуальна картка - видається окремим клієнтам банку, може бути «стандартною» чи «золотою»; остання видається особам з високою кредитоспроможністю і передбачає велику кількість пільг для користувачів;

- корпоративна картка - видається організації, яка на основі цієї картки може видати індивідуальні картки вибраним особам, їм відкриваються персональні рахунки «прив'язані до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність по картковому рахунку перед банком несе організація, а не індивідуальні власники корпоративних карток.

3. За способом запису інформації на карту:

- графічний запис - найбільш рання і проста форма запису;

- ембосування - нанесення даних на картку у вигляді рельєфних знаків, це дозволило значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відтиск на ній сліпу, інформація ембосована на карті моментально переноситься на сліп через копіювальний папір;

- штрих-кодування - запис інформації на карту з допомогою штрих-коду;

- магнітні карти - мають на звороті магнітну смугу де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів: банківські реквізити власника картки (ім'я, код його банку і відділення, номер рахунку власника картки), розпізнавальний запис, що відповідає секретному персональному коду власника, дата закінчення терміну дії картки, максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів з рахунку. Сьогодні в Україні це найпоширеніший спосіб нанесення інформації;

- картки з мікросхемою (смарт-картки) - мають вбудований чіп, що складається з запам'ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану у запам'ятовуючих пристроях. На основі записаних у мікросхемі відомостей трансакція і використання картки може здійснюватися в автономному режимі без використання зв'язку з центральним процесором банківської комп'ютерної системи в момент здійснена трансакції. Важливою перевагою смарт-картки є її висока надійність: мікросхема має декілька ступенів захисту і підробити інформацію, записану в ній, дуже важко або зовсім не можливо.

4. За належністю до установи емітента:

- банківські картки - емітентом є банк чи банківський консорціум;

- комерційні картки - емітуються нефінансовими установами: комерційними фірмами чи групами фірм;

- картки, випущені організаціями, чиєю діяльністю безпосередньо є емісія пластикових карток і створення інфраструктури по їх обслуговуванню.

5. За сферою застосування:

- універсальні картки - використовуються для оплати будь-яких товарів і послуг;

- приватні комерційні картки - використовують для оплати якоїсь певної послуги (наприклад, картки готельної мережі, супермаркетів).

6. За територіальною приналежністю:

- міжнародні картки - діють в більшості країн;

- національні - діють в межах певної країни;

- локальні - діють на частині території країни;

- картки, що діють лише в одній конкретній установі.

7. За терміном використання:

- обмежені певним часовим проміжком (іноді з правом пролонгації);

- необмежені (безстрокові).

8. Окрім цього за ступенем пільг для користувачів (категорій клієнтів) платіжні картки можна поділити на [2]:

· стандартні, призначені для пересічного клієнта, зокрема для одержання заробітної плати, оплати товарів. Переваги - низька вартість, обов'язковість авторизації. Деякі картки цієї групи не дають можливості розрахуватися за кордоном. До стандартних відносять, зокрема: Visa Electron, Visa Classic, MasterCard Standart, MasterCard Electronic, Cirrus Maestro;

· класичні (бізнес) картки, держателі яких користуються низкою додаткових послуг, зокрема брати участь у різноманітних програмах кредитування, одержувати дисконти і бонуси торговців. Перевагою карток цієї групи є поєднання невисокої ціни і доволі високих можливостей, до неї можна віднести, наприклад, Visa Business;

· голд (золоті) - елітні картки, що підтримують елітний статус власника та для яких характерним є надання низки пільг зі страхування та обслуговування. Недолік цієї групи карток - відносно дороге обслуговування. До карток цієї групи відносять, зокрема, Visa Gold, MasterCard Gold;

· платинум - це картки для тих, кому недостатньо переваг золотих карт як за рівнем сервісу, так і за статусом. За цими картками надаються суттєві скидки, передбачається відповідна програма страхування тощо [2];

· найелітніші - це картки, які призначені для держателів, що належать до вузького елітного кола осіб. Емісія таких карток обмежена. Крім престижності ці картки дають змогу отримати низку унікальних послуг: купувати товари в елітних мережах магазинів, отримувати дисконтні скидки в п'ятизіркових готелях, послуги страхування при поїздках за кордон на суму в один мільйон доларів. Якщо клієнт загубив таку картку, то він протягом 24 годин може розраховувати на одержання тимчасової картки або готівки. Однією із обов'язкових умов обслуговування власників найелітніших карток є надання послуг персональних менеджерів та менеджерів, що займаються повним супроводом клієнта і членів його сім'ї. До найелітніших карток належить Visa Infinite та MasterCard World Elite.

1.2 Організація роботи банку з платіжними картками

Згідно нормативно-правових актів Національного банку та чинного законодавства в Україні дозволяється використання спеціальних платіжних засобів, емітованих членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами). Українські банківські установи можуть укладати з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем Visa International та Europay International та небанківських платіжних систем American Express, Diners Club, JCB угоди про членство у цих системах. Умови такого партнерства повинні відповідати критеріям чинного законодавства України [12].

Банк має право здійснювати емісію спеціальних платіжних засобів та/або еквайринг на підставі внутрішньобанківських правил, розроблених відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку і правил платіжних систем. Внутрішньобанківські правила затверджуються органом управління банку, уповноваженим на це його статутом.

Внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити:

- порядок діяльності банку, пов'язаний з емісією спеціальних платіжних засобів та/або еквайрингом;

- порядок здійснення платіжних операцій, нарахування комісійної винагороди та процентів за користування емітентом коштами користувача;

- опис документообігу і технології оброблення інформації за операціями, що здійснюються з використанням спеціальних платіжних засобів;

- систему управління ризиками під час здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, уключаючи порядок оцінки кредитного, операційного ризику, оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму та порядок урегулювання неплатоспроможності й інших випадків невиконання банком своїх зобов'язань;

- порядок діяльності банку під час здійснення розрахунків за операціями, що проводяться з використанням спеціальних платіжних засобів;

- порядок забезпечення банком захисту інформації та вжиття інших заходів безпеки під час здійснення держателями операцій з використанням спеціального платіжного засобу, а також порядок дій банку в разі отримання повідомлення про втрату держателем спеціального платіжного засобу;

- інші процедури, які регулюють питання здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів [12].

Згідно Положення Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», від 30.04.2010 № 223 емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій, крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті спеціальні платіжні засоби, а суб'єктам господарювання - корпоративні спеціальні платіжні засоби [30].

Спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб.

Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов'язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов'язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку [12].

Емітент зобов'язаний забезпечити наявність у договорі таких умов:

- тип спеціального платіжного засобу;

- види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання;

- порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо);

- тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну;

- ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності);

- право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його рахунком та порядок їх отримання;

- порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом;

- порядок розгляду спорів;

- відповідальність емітента та клієнта тощо.

Платіжна організація платіжної системи зобов'язана з урахуванням вимог, установлених відповідними державними стандартами України та міжнародними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією із стандартизації, визначати вид платіжної картки, що емітується членом платіжної системи, тип носія її ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді [12].

Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити нанесений шляхом друку або тиснення ідентифікаційний номер емітента.

Спеціальний платіжний засіб має дозволяти ідентифікувати його держателя. Ідентифікація держателя може здійснюватися за реквізитами спеціального платіжного засобу, нанесеними на нього в графічному та електронному вигляді. Платіжна організація має право в правилах платіжної системи встановити додаткові реквізити спеціального платіжного засобу.

Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку.

Під час застосування дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності - за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Операції із застосуванням різних видів спеціальних платіжних засобів однієї або кількох платіжних систем, виданих користувачу, можуть відображатися за одним рахунком.

Операції із застосуванням одного спеціального платіжного засобу, виданого користувачу, можуть відображатися за кількома його рахунками згідно з режимами їх дії.

Банк отримує за здійснені користувачами операції з використанням спеціальних платіжних засобів комісійну винагороду, порядок нарахування, сплати та розмір якої встановлюються згідно із внутрішньобанківськими правилами.

Під час здійснення платіжних операцій із застосуванням спеціальних платіжних засобів можливе несанкціоноване їх переривання через незалежні від учасника платіжної системи причини, унаслідок чого за результатом виконання операції поділяються на завершені та незавершені [12].

Емітент у внутрішньобанківських правилах з урахуванням вимог правил платіжної системи зобов'язаний визначити перелік можливих нештатних ситуацій, що можуть виникати в разі незавершених операцій, процедури та порядок їх виконання, інформування держателя про такі операції, форми і зміст документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, які використовуються в кожному окремому випадку.

Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи [2].

Документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів повинні включати такі обов'язкові реквізити:

- ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;

- ідентифікатор платіжного пристрою;

- дату та час здійснення операції;

- суму та валюту операції;

- суму комісійної винагороди;

- реквізити спеціального платіжного засобу, які допустимі правилами безпеки платіжної системи;

- вид операції;

- код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів.

Вид, який має емітована банком платіжна картка, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), нанесені на картку реквізити визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи. На картці неодмінно мають бути логотип (назва) та реквізити банку, які служать для ідентифікації платіжної системи та емітента. На платіжних картках внутрішніх платіжних систем неодмінно має бути нанесений шляхом друку або тиснення банківський ідентифікаційний номер - БІН [2].

Розрахункові операції з використанням платіжних карток значно розширили спектр банківських фінансових послуг та збільшили можливості отримання банківського прибутку. Переваги запровадження карткових платіжних систем для клієнтів та їх довірених осіб очевидні: це й уникнення необхідності носити з собою великі суми грошей, й певне спрощення розрахункових формальностей, й можливість більш суттєвого контролю за трансакцією.

Операції банків з платіжними картками можна класифікувати за різними ознаками. Залежно від суб'єктів-одержувачів послуг за платіжними картками розрізняють операції з ними для юридичних та фізичних осіб [2].

Залежно від обліку операцій з платіжними картками у балансі банку їх поділяють на:

— операції, що обліковуються на балансових рахунках. Ці операції, у свою чергу, можуть бути активними й пасивними;

— операції, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За ознакою резидентності розрізняють операції з платіжними картками емітентів-резидентів та емітентів-нерезидентів.

Залежно від виду валюти, у якій здійснюються операції, розрізняють операції із платіжними картками, які здійснюються в національній та іноземній валюті. У разі здійснення розрахунку з використанням платіжної картки у валюті, яка відрізняється від валюти картрахунку, уповноважений банк здійснює перерахунок суми за операцією у валюту картрахунку за курсом, порядок установлення якого визначений у договорі між клієнтом та уповноваженим банком-емітентом. У межах України переказування коштів за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, здійснюється в гривнях. В іноземній валюті воно може здійснюватися лише між власними рахунками фізичних осіб, які відкриті банком-емітентом.

Залежно від того, хто оплачує операції з платіжними картками, виокремлюють операції за рахунок: держателя, власника картрахунку та торговця.

З погляду типу платіжної системи розрізняють операції, що здійснюються з картками локальних та міжнародних платіжних систем [12].

Залежно від технологічної схеми проведення операцій із застосуванням платіжних карток виокремлюють операції:

— он-лайн (on-line), тобто операція з карткою, технологічна схема використання якої передбачає наявність під час виконання операції безперервного телекомунікаційного зв'язку в режимі реального часу між терміналом (банкоматом), на якому виконується операція, та еквайром, а через нього з емітентом, де здійснюється авторизація цієї операції;

— оф-лайн (off-line), тобто операція з використанням платіжної картки, технологічна схема виконання якої не потребує під час виконання операції безперервного зв'язку в режимі реального часу з емітентом та еквайром.

Виходячи з економічної суті операції виокремлюють фінансові та нефінансові операції з платіжними картками. До фінансових операцій з платіжними картками відносять:

— зарахування (поповнення) коштів на картрахунки клієнтів;

— безготівкова оплата за товари (послуги);

— виплата заробітної плати працівникам підприємств, організацій і установ;

— переказування коштів клієнтом зі своїх картрахунків на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб;

— одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців і через банкомата, у тому числі екстрене отримання готівки у разі втрати держателем платіжної картки.

До нефінансових операцій з платіжними картками відносять:

— установлення та оновлення (зміна) терміну дії платіжної картки;

— установлення та зміна лімітів платіжної картки;

— одержання клієнтом додаткових карток довіреним особам (держателям);

— зміна ПІН-коду для здійснення операцій;

— блокування операцій по картці внесенням її в СТОП-ЛИСТ;

— отримання виписки про залишок коштів на картрахунку, а також довідок, пов'язаних з операціями по картрахунку.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки готівкою через каси банків, переказуванням коштів з інших рахунків та за рахунок наданого клієнту кредиту, а також видача готівки через каси банку регулюються відповідними нормативно-правовими актами НБУ, що стосуються проведення касових операцій та безготівкових розрахунків в Україні [2].

Деякі банки пропонують своїм клієнтам, власникам платіжних карток, таку послугу, як поповнення картрахунку через депозитні банкомати, а також здійснення обміну валют за допомогою банкомату. Щоправда, подібні послуги в Україні широкого застосування в банківській практиці ще не набули.

Безготівкові розрахунки населення у сфері торгівлі та послуг є важливою операцією банків. їх здійснення забезпечується, зокрема, через використання платіжних карток.

Для того щоб можна було здійснити безготівкові розрахунки, клієнт (покупець) повинен мати платіжну картку, а торговець - укласти договір еквайрингу (тобто технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, здійснені із застосуванням спеціальних платіжних засобів) із банком - членом платіжної системи та придбати спеціальне обладнання - платіжний термінал або імпринтер. Платіжний термінал - це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказування з рахунку, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу. Імпринтер - це пристрій, призначений для перенесення рельєфних реквізитів платіжної картки на сліп, тобто паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки й містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки [2].

Перш ніж придбати товар держатель платіжної картки повинен упевнитися у тому, що торговець працює з відповідним видом картки. Для здійснення розрахунків торговець має переконатися у тому, що платіжна картка відповідає всім критеріям, а потім проводить авторизацію, тобто процедуру отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки. Одержавши дозвіл на проведення операції, торговець оформляє сліп або квитанцію платіжного термінала залежно від установленого на підприємстві обладнання. Потім він може вимагати підтвердження особи держателя платіжної картки. Останній або підписує сліп чи квитанцію платіжного термінала (перевіряється відповідність цього підпису зразку на платіжній картці), або вводить свій ПІН-код. Держателю торговець разом зі сліпом (квитанцією платіжного термінала) повинен видати чек касового апарата, що підтверджує факт оплати товару [12].

Операції з використанням платіжної картки торговець має здійснювати лише в присутності її держателя, якщо інше не узгоджено з держателем або передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій. Якщо держатель картки ввів ПІН-код у процесі здійснення операції, то торговець не має права вимагати від нього підписання квитанції платіжного термінала, сліпа або будь-яких інших первинних документів, що підтверджують проведення операції, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи.

Якщо покупець відмовився від придбання товару, то торговець має негайно скасувати авторизацію.

Придбані із застосуванням платіжної картки товари можуть бути повернені торговцю згідно з правилами, установленими законодавством. Отже, держателю має бути повернена відповідна сума коштів. Таке повернення здійснюється через зарахування коштів на картрахунок у порядку, визначеному правилами платіжної системи, або готівкою, якщо це не суперечить правилам платіжної системи [2].

Суттєвим фактором забезпечення розрахунків із застосуванням платіжних карток є дотримання правил документообігу. Чек банкомата може надаватися клієнту чи його довіреній особі за вимогою. Зазначені документи мають статус первинного платіжного документа клієнта (чи його довіреної особи), вони підтверджують виконання розрахункової операції й можуть бути використані для врегулювання спірних питань між клієнтом та емітентом платіжної картки.

Сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки.

Сліп має включати в себе такі обов'язкові реквізити:

1) ідентифікатор чи інші реквізити підприємства торгівлі (послуг);

2) дату здійснення платіжної операції;

3) вид операції (покупка, повернення);

4) суму операції в національній валюті України;

5) реквізити платіжної картки;

6) код авторизації, або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі (за винятком випадків, коли правила розрахунків платіжної системи не передбачають процедур авторизації);

7) підпис касира у разі оформлення сліпа;

8) підпис держателя платіжної картки (є обов'язковим у разі оформлення сліпа; у разі оформлення квитанції торговельного термінала необхідність підпису держателя визначається згідно правил конкретної платіжної системи).

Якщо йдеться про операцію отримання готівки у касах банківських установ та пунктах обміну іноземної валюти, то сліп (чи квитанція торговельного термінала) повинен містити наступні обов'язкові реквізити:

1) ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати;

2) дата здійснення операції;

3) сума та валюта операції;

4) реквізити платіжної картки;

5) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;

6) підпис касира;

7) підпис держателя платіжної картки.

На чеку банкомата мають бути зазначені:

1) ідентифікатор (чи інші реквізити) банку;

2) номер банкомата;

3) дата здійснення операції;

4) сума та валюта операції;

5) реквізити платіжної картки;

6) код, що ідентифікує операцію в платіжній системі [12].

Сліпи в погоджений термін передаються банку-еквайру, який на їх підставі формує платіжні повідомлення та направляє останні до процесингового центру (розрахункового банку) для наступної обробки та остаточних розрахунків за проведені операції.

Якщо оплата платіжною карткою здійснюється через торговельний термінал (на підприємствах торгівлі чи послуг, у касах банків чи пунктах обміну іноземної валюти), клієнту видається квитанція торговельного термінала. Такий спосіб оформлення первинної звітності по операціях видається більш оперативним, бо термінал може передати дані про операцію та реквізити платника еквайру вже в процесі авторизації картки, або зберегти усю інформацію у пам'яті у формі журналу платіжних повідомлень для подальшого передання еквайру [12].

Емітенти зобов'язані не рідше одного разу на місяць (або за вимогою) надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх карткових рахунках.

Одним з додаткових стимулів, що дозволяє залучити нову клієнтуру, є встановлювана банками-членами платіжних систем система овердрафту, тобто можливості надання короткотермінового кредиту у випадку, коли під час виконання операції з платіжною карткою за дебетною схемою виявлено недостатність (або відсутність) коштів на картрахунку клієнта. Як правило, такий кредит надається держателю картки автоматично, без спеціального звернення в банк. Під час купівлі товарів (послуг) використовується кредитна лінія, ліміт якої має відновлюватися у мірі погашення боргу. Користування кредитом протягом певного терміну (визначається банком) не тягне за собою сплати відсотків, але клієнт за бажанням може трохи відстрочити повернення боргу поза межі пільгового періоду (у цьому випадку відсотки по кредиту вже мають сплачуватися). В кожному окремому випадку умови овердрафту вичерпно визначаються при відкритті карткового рахунку та вказуються в угоді про відкриття останнього [12].

Окрім цього банки можуть пропонувати власникам платіжних карток такі послуги, як «сплата комунальних платежів» та «персональний платіж». Послуга може надаватися через банкомат, у його основному меню вибирається пункт «Платежі», потім - категорія платежу. Інформація стосовно кожного платежу вводиться послідовно, тобто спочатку вводяться дані щодо одного платежу, після завершення операції вводиться інформація стосовно наступного платежу і т. д.

Однією з операцій, які здійснюються за допомогою платіжної картки, є оплата мобільного зв'язку та послуг інтернет-провайдерів. Більшість банків пропонують таку послугу через продаж електронних ваучерів різних номіналів провідних операторів.

За допомогою банківської платіжної картки може здійснюватися виплата заробітної плати працівникам підприємств, організацій та установ. Вирішивши видавати заробітну плату працівникам через банк, підприємство має обрати банк-емітент платіжних карток, а також заручитися згодою працівників. Як правило, згода працівників на одержання зарплати через банк оформляється заявою працівників або може бути складений список бажаючих отримувати зарплату за допомогою платіжних карток, а працівників ознайомлять з ним під особистий підпис [2].

Щоб реалізувати зарплатний картковий проект, підприємство підписує з банком договір і забезпечує підписання договорів між банком і працівниками. Обов'язково перед підписанням договору працівників повинні ознайомити з умовами одержання і використання платіжних карток. Для відкриття працівникам картрахунків у банку довірена особа підприємства подає до банку документи, передбачені чинним законодавством. Зокрема:

— паспорт або документ, що його заміняє, а також документ, який підтверджує повноваження довіреної особи;

— документи (або копії документів, завірені в установленому порядку), на підставі яких банк може ідентифікувати юридичну особу;

— заяву юридичної особи про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб;

— перелік фізичних осіб із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та ідентифікаційного номера платника податків кожної фізичної особи, засвідчений підписом керівника і відбитком печатки юридичної особи [2].

На підставі зазначених вище документів банк здійснює ідентифікацію юридичної особи, потім укладається договір про відкриття рахунків на користь фізичних осіб.

Порядок переказування підприємством коштів до банку для виплати заробітної плати працівникам визначається угодою між банком і підприємством. Зокрема, за кілька днів до виплати зарплати до банку подається відповідно оформлена відомість (реєстр) розподілу зарплати в електронній та паперовій формі. До банку також подаються платіжні доручення на перерахування зарплати, на оплату комісійної винагороди банку, на перерахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Банк здійснює зарахування коштів, що надійшли для виплати заробітної плати, на відповідні картрахунки, з яких їх власники за допомогою платіжних карток одержують належну їм зарплату.

За допомогою банкоматів банки надають послугу переказування коштів з однієї платіжної картки на іншу. Ці картки мають бути картками одного банку-емітента, а обидва картрахунки відкриті в одній валюті. Для здійснення цієї операції треба знати номер картки одержувача коштів, вибрати в банкоматі відповідне меню та ввести відповідну інформацію [2].

Однією з найпоширеніших операцій з платіжною карткою є використання її для одержання готівки через банкомат. Застосовуються різні моделі банкоматів, проте всі вони працюють майже однаково. Робота з банкоматом держателя картки побудована в діалоговому режимі: банкомат ставить запитання, а держатель обирає один із запропонованих варіантів.

Якщо каси банків здійснюють операції з видачі готівки за платіжними картками, то держателю картки має бути виданий сліп або квитанція платіжного термінала.

Держатель платіжної картки готівку зі свого картрахунку може одержати не лише в касі банку, іншої фінансової установи або в банкоматі, а й у торговців. Ця операція можлива тоді, коли останні оснащені платіжним терміналом або імпринтером, у тому числі з'єднаним чи поєднаним з регістратором розрахункових операцій (РРО), і приймають до обслуговування платіжні картки для оплати вартості товарів чи послуг. Готівку торговець може видавати як зі своєї виручки, так і з коштів, отриманих у банку. При цьому він проводить авторизацію (якщо це передбачено правилами платіжної системи) і роздруковує квитанцію платіжного термінала (сліп) і чек РРО. Зауважимо, що НБУ, платіжні організації та банки - члени платіжних систем можуть установлювати обмеження з видачі готівки за платіжними картками [2].

Якщо держатель втратив (тобто загубив або у нього вкрали) платіжну картку, то йому треба негайно звернутися до банку з проханням заблокувати її. Тоді він може не хвилюватися, що хтось скористається коштами з його картрахунку. Утім послуга блокування, тобто внесення картки в СТОП-ЛИСТ, в окремих банків є платною. В цьому разі клієнт покриває банку також витрати, пов'язані з виготовленням нової платіжної картки. Якщо клієнту гроші потрібні будуть негайно, то через службу допомоги платіжної системи можна отримати послугу екстреного одержання готівки. Однак така допомога доступна лише власникам певних платіжних карток і здебільшого є платною.

По закінченні строку дії платіжної картки, який зазначений на самій картці та в договорі між клієнтом і банком, її необхідно здати до банку для заміни на іншу, оскільки після закінчення останнього дня місяця року, зазначеного на її лицьовому боці, вона стає недійсною [2].

На окремі операції з використанням платіжних карток банки можуть установлювати ліміти (обмеження). Так, з метою зниження ризику використання карток банки встановлюють ліміти на: разову видачу готівки через банкомат; здійснення дебетових операцій за один день або місяць по одній картці, у тому числі зняття готівки через банкомат; кількість обслуговувань через банкомат по одній картці за день; кількість обслуговувань через РOS-термінал при оплаті товарів і послуг на підприємствах торгівлі, сфери послуг та отримання готівки в касах банку по одній картці за день; кількість операцій, зняття готівки чи оплату товарів у країнах підвищеного ризику. За згодою банку встановлені ним обмеження на операції з платіжними картками можуть бути змінені за умови звернення клієнта до банку.

Власник платіжної картки може замовити в банку додаткові картки для довірених осіб, зокрема членів своєї сім'ї. Для цього власник картрахунку звертається до банку з відповідним проханням. У разі необхідності банк може встановити ліміти для операцій з використанням додаткових платіжних карток.

Держателі платіжних карток можуть оперативно отримувати інформацію про стан картрахунку. Це можна зробити кількома способами. Один із них полягає в тому, що про залишок коштів та про останні операції за картрахунком можна довідатися через банкомат, роздрукувавши чек про стан картрахунку або міні-виписку про останні операції за ним [2]



1.3 Послідовність проведення аналізу діяльності банку з платіжними картками

Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з'ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах. Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем, на які сьогодні припадає більше 90% всіх емітованих карток [1].

Відповідно до чинного законодавства міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказування грошей з однієї країни в іншу.

Найвідомішими у світі є VISA International, American Express, Diners Club International, Master Card International, Union Pay. На сьогодні найбільшою міжнародною платіжною організацією у світі є VISA International, на яку припадає 60,5 % ринку банківських карток. Другою за світовими показниками є Master Card International, вона володіє 26,9 % світового ринку [39].

...