Оцінка діяльності банків на ринку пластикових карток на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк"
Визначення поняття банківської пластикової картки, як пластикового ідентифікаційного засобу, за допомогою якого власнику картки надається змога здійснювати операції. Вивчення діяльності ПАТ КБ "Приватбанку" та розгляд можливих напрямів її удосконалення.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.06.2014 |
| Размер файла | 1,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У цьому ж році у Нью-Йорку почав працювати перший банкомат, який приймав картки з магнітною стрічкою. У 1971 р. американська компанія Universal Air Travel Plan вперше у світі ввела платіжні термінали для оплати квитків за допомогою магнітної картки та онлайн-авторизацію платежів для перевірки платоспроможності клієнта у відділеннях авіакомпанії та туристичних агентств. У 1972 році у США була впроваджена розрахункова система «Міжбанківська мережа електронних переказів». У 1973 р. почав працювати електронний центр авторизації та розрахунків (загальний комп'ютерний центр для здійснення розрахунків по транзакціях), у розробці якого використовувався досвід Пентагону з проектування та експлуатації безпечних комп'ютерних мереж [10].
Структуру злочинності у сфері обігу платіжних карток у період 1960-70-х років може відобразити список ризиків кредитних карт, опублікований американським спеціалізованим журналом «The Nilson Report» у 1973 році. До найбільших ризиків було віднесено: викрадені картки; загублені картки; карти, викрадені з поштових скриньок; транзакції, вчинені обманним шляхом продавцями; незаконне використання карти в результаті змови клієнта та продавця; шахрайство при замовленні товарів та послуг поштою або телефоном; крадіжка карти при її виготовленні або персоналізації; підробка карти шляхом зміни даних справжньої картки; підробка карти або магнітної стрічки [37].
З вказаними ризиками держави та банки боролися по-різному. 1. Боротьба з викраденням та втратою карток. У 1960-70-х роках американськими банками широко практикувалася розсилка платіжних карток поштою всім мешканцям певної територіальної одиниці без їх на те згоди. До 1970 року банками США було розіслано близько 100 млн. таких карток. Це породило хвилю шахрайства. Картки викрадалися, шахраї збирали та використовували картки, які були викинуті власниками. Так поліція затримала працівників пошти, які мішками крали картки, що розсилалися банками, а потім продавали їх по 50 дол. США за штуку.
Перевагою отримання злочинцями таких карт було те, що на них ще не стояло підпису власника, тому шахрай міг зробити «зразок підпису» клієнта та без ризику розписуватися під час купівлі товарів. З метою регулювання процесу обігу платіжних карток та боротьби з шахрайством у травні 1970 року президент США Р. Ніксон видав закон, що забороняв банкам висилати клієнтам картки, які ті не замовляли. У 1974 році президент США Д. Форд підписав закон, згідно з яким кримінальна відповідальність застосовувалася при шахрайстві з платіжними картками на суму 1000 доларів США, а не 5000 доларів США, як раніше. Одночасно було збільшено міру покарання за шахрайство з п'яти до десяти років позбавлення волі. Зі свого боку банки, з метою запобігання незаконному використанню карток, які розсилалися клієнтам поштою, ввели так звані «postmailer» та «dual-dating».
Postmailer - це звичайний лист, яким банк повідомляв клієнта про відправлення йому картки. Якщо клієнт її не отримував, він повинен був повідомити про це банк з метою її заблокування, оскільки така картка імовірно була викрадена. Dual-dating означає, що на картці було вказано дві дати: не лише закінчення, а й початок її дії. Банк міг направити клієнту карту завчасно, до початку її дії, разом з повідомленням про її відправлення. Якщо карта була викрадена, шахрай не міг її використати до початку строку дії, тому в банку з'явилася можливість заблокувати її раніше. Завдяки вказаним заходам збитки від незаконного використання карток, направлених поштою, на той період часу знизилися майже на 75%.
Також, одним зі способів попередження незаконного використання викрадених та загублених кредитних карток було розсилання банками в торгові точки списку заблокованих карт («Warning Bulletin»). Емітенти кредитних карток постійно шукали нові методи ідентифікації клієнтів, які б запобігали підробці та незаконному використанню карт. Одним із методів стало розміщення фото клієнта на картці. У 1972 році у використання було введено продукт фірми Polaroid під назвою PolaPress. Відповідно до цієї технології фото клієнта робилося на спеціальній плівці, яка після експозиції накладалася на задню сторону платіжної картки. Завдяки оригінальному хімічному складу фотографія міцно прилипала до пластикової картки і її не можна було відірвати без пошкоджень. Але такий метод не набув широкого розповсюдження, оскільки більшість клієнтів особисто не приходили в банк, який пропонував їм свою картку [37].
Іншим джерелом збитків для емітентів кредитних карток у США були продавці, які свідомо приймали підроблені або викрадені картки, навіть самі співпрацювали з шахраями. Іноді злочинців також виявляли серед співробітників банків і комп'ютерних центрів авторизації та розрахунків. З метою виявлення транзакцій, вчинених обманним шляхом продавцями, а також незаконного використання карти в результаті змови клієнта та продавця, банки почали вводити процедуру відстежування працівниками служби безпеки «підозрілих» операцій з платіжними картками (наприклад, в один день придбано три телевізори тощо).
Боротьба з підробкою карток. У 1971 році поліцією США було виявлено перші підроблені картки. Група шахраїв використовувала нові банківські картки, які ще не були в обігу. Шахрайство розкрили завдяки тому, що злочинці використовували шрифт букв та цифр, відмінний від банківського. З метою запобігання шахрайству та обмеження доступу до невикористаних оригінальних карт банки та типографії почали виготовлення карт з використанням заходів безпеки, аналогічних, як для виготовлення банкнот. Але все таки випадки пограбувань банківських та типографічних складів траплялися. Внаслідок збільшення заходів безпеки при виготовленні нових карт шахраї почали використовувати для підробок викрадені або загублені карти. На них вибивався новий номер (дійсної або невкраденої картки). За допомогою праски видалялися оригінальні дані та вибивалися нові; іноді старі дані зрізалися бритвою, а потім наносили нові, що потребували чималого часу та вміння. За результатами досліджень збитки від шахрайства з кредитними картами у 1973 році склали 288 мільйонів доларів США, що становило 1,15% доходів. У результаті ряду запобіжних заходів сума збитків у 1980 році зменшилася до 250 мільйонів доларів США або 0,29% доходів. У 1980-90 роки картки почали широко використовуватися в Центральній та Східній Європі, а також у країнах Азії. Кредитні картки стали найдоступнішою формою кредиту. Почався випуск електронних дебітових карток.
З 1980 року внаслідок використання нового алгоритму шифровування PIN-коду (Data Encryption Standard - DES), розробленого компанією IBM, почалася ера банкоматів (попередні алгоритми розрахунку PIN-коду не забезпечували захист від шахрайства). У середині 1980-х років у Сполучених Штатах виникло більше 100 мереж банкоматів, які обслуговували відразу декілька банків (до цього часу банкоматом певного банку міг користуватися лише клієнт, який мав рахунок у цьому банку). З 1980-го по 1990-й рік кількість банкоматів у США збільшилася від 25 до 90 тис. штук [37]. У 1983 році - MasterCard ввів новий елемент захисту від підробки кредитних карт - голограму. Починаючи з 1984 року, банки Франції, а потім і США почали випробування так званих інтелектуальних платіжних карт - смарткарт, в які монтувалися чипові карти пам'яті, розроблені у 1974 році французом Ролана Морено. З середини 1990 років почалося масове виробництво чіпових платіжних карт [10]. Однак швидке зростання ринку призвело до поширення шахрайства та зростання збитків від нього. Найбільших збитків емітентам завдавало незаконне використання загублених або викрадених платіжних карток. У 1990-х роках близько 60% всіх збитків були спричинені саме цим видом ризику. Захист карти від незаконного використання третьою особою частково забезпечувався необхідністю введення персонального ідентифікаційного коду при знятті готівки в банкоматах, а також необхідністю пред'явлення посвідчення особи, а в деяких країнах і введення PIN-коду при здійсненні оплати товарів та послуг.
Також банками проводилася активна роз'яснювальна робота серед клієнтів щодо важливості своєчасного повідомлення про втрату або крадіжку карти. Відповідальність за шкоду, нанесену незаконним використанням викраденої або загубленої картки до повідомлення про її втрату, ніс власник карти відповідно до умов договору з банком. У 1990-х роках збитки від підроблених карт склали приблизно 6 % світових збитків від платіжних карток. Але цей показник суттєво відрізнявся залежно від країни: у Великій Британії збитки від підроблення карток склали 25% усіх збитків, у Чехії - лише 3%. Підробкою карт займалися в основному міжнародні організовані злочинні угрупування. Емітенти карт постійно удосконалювали захисні елементи: голограма, мікротекст, особливий документний друк та спеціальні стрічки для зразків печаток, чуттєві до хімічних речовин та використання ластику [10]. Завдяки введенню чіпових карт із мікропроцесором, придатним до програмування, банкам вдалося значно зменшити виробництво підроблених карт. У 1990-х роках недоставлені поштою картки спричиняли в середньому 7% збитків банків - членів VISA та MasterCard. Основним засобом захисту на той час була розсилка платіжних карток окремо від PIN-кодів.
Для ХХІ століття характерне широке використання банкоматів та розвиток продажу товарів, послуг через Інтернет, що зумовило появу нових видів шахрайства з використанням платіжних карток [10]. Шахраями були винайдені нові способи викрадення коштів за допомогою банкоматів. Наприклад, один зі спосіб шахрайства, поширений у США, - «ліванська петля». Обман полягає в тому, що в механізм зчитування банкомата вставляється спеціальний пристрій, який затримує карту та заважає її поверненню клієнту. Клієнт вводить PIN-код, який підглядає злочинець (стоячи поряд або здалеку за допомогою біноклю), та знімає кошти. Оскільки після цього банкомат не повертає картку, клієнт, звичайно, йде до відділення банку, щоб вимагати повернення картки. У цей час злочинець видаляє свій пристрій, виймає карту, яку відразу використовує для зняття коштів або оплати товарів. З метою запобігання аналогічним видам шахрайства банки частіше перевіряють банкомати, встановлюють камери та роз'яснюють клієнтам необхідність прикривати рукою або сумкою клавіатуру при введенні PIN-коду. З 2002 року банки почали вводити нову послугу, направлену на оперативний захист платіжної картки: блокування її шляхом відправлення sms [37].
На сьогодні близько 25% шахрайства з платіжними картками здійснюється через дистанційні платежі (замовлення товарів та послуг за допомогою телефону або Інтернет). Злочинець повідомляє продавцю номер чужої картки та термін її дії. Продавець проводить транзакцію та надсилає товар або надає послугу. З метою попередження аналогічних злочинів у деяких країнах використовується система перевірки адреси одержувача послуги (Address Verification System). Товари та послуги можуть надаватися лише за адресою власника картки. При замовленні товару по телефону/Інтернет перевіряється не лише номер та термін дії карти, але й збіг імені та адреси одержувача з даними власника картки. Близько 1% збитків завдається обманними заявками на видачу карти. Випадки незаконного використання викрадених або загублених документів, які використовуються для подання заявки на отримання кредиту або видачу кредитної карти відбуваються у всіх країнах. За інформацією Центру боротьби з викраденням персональних даних, у 2001 році в США були загублені або вкрадені особисті документи приблизно 700 тис. громадян [37]. Для запобігання незаконному використанню персональної інформації шахраями банки використовують міжбанківські бази даних для перевірки інформації, вказаної в заяві та платоспроможності заявника. Також проводиться роз'яснювальна робота серед населення про ризики втрати особистих документів та повідомлення персональної інформації незнайомим особам.
Практика законодавчого регулювання діяльності міжбанківських комісій (Interchenge Fees), регулювання платіжних операцій в Інтернеті, захисту персональних даних користувачів у розвинутих країнах засвідчила свою ефективність. Гучні справи щодо антиконкурентних дій деяких компаній, порушень у діяльності платіжних систем, зокрема нав'язування додаткових послуг чи певного оператора, а також щодо завищення тарифів, затримки платежів, спільних емісій (кобрендингу) платіжних карток мали широкий резонанс у фінансових колах. Лише у США позивачам у судовому порядку було виплачено понад 15 млрд. доларів компенсацій. У різних країнах світу в судовому провадженні перебувають позови щодо різних порушень на мільярди доларів. Усі ці проблеми стали результатом автономного функціонування ринку, законодавці різних країн звернули увагу на проблеми, коли вони вже почали чинити негативний вплив на стан макроекономіки [25].
Нині основна глобальна тенденція регулювання - це впровадження ефективного оверсайта за платіжними системами. Вже понад сто центральних банків у всьому світі його запровадили. Наприклад, у США платіжна система може розпочати діяльність, лише отримавши відповідну ліцензію Федерального резервного банку, який затверджує правила її роботи, контролює основні інформаційні бази, а у випадку порушень може застосувати заходи впливу. В системі Федерального резерву США створена спеціальна рада з нагляду за платіжними системами, яка аналізує поточний стан, зміни на внутрішньому і зовнішньому ринках, прогнозує виникнення можливих загроз, надає рекомендації щодо нормативних рівнів капіталу, ліквідності, управління ризиками тощо. Цей орган отримав повноваження визначати системно значущі платіжні та розрахункові системи, надавати аналітичні дані для Федеральної резервної системи. Всім учасникам ринку створено умови для вільного вибору платіжної системи, механізмів здійснення платежів.
У країнах Євросоюзу щорічний обсяг безготівкових платежів становить понад 70 млрд. євро - це більше однієї третини світового показника. В ЄС є три основних установи, котрі здійснюють регулювання платіжних систем - Європарламент, Європейська система центральних банків країн - членів ЄС, Європейська платіжна рада. Ключові документи європейського центробанку регулюють оверсайт роздрібних і карткових платіжних систем. Роботу Єдиної європейської платіжної системи (ЄПС - Single Euro Payments Area, SEPA) регулюють “Директива про платіжні послуги 2007 р.”, “Основи карткового бізнесу SEPA”, “Вимоги до стандартизації карткового бізнесу SEPA”. Ідея функціонування єдиного європейського платіжного простору була реалізована завдяки обов'язковим універсальним вимогам для всіх банків і платіжних систем, що функціонують на теренах ЄС. [25]
У Євросоюзі всі платіжні системи зобов'язанні проаналізувати, систематизувати й уніфікувати правила обслуговування клієнтів, при цьому заборонено обмежувати їх право вибору певного інструменту або дискредитувати провайдерів платіжних сервісів щодо їх взаємодії з учасниками платіжних систем. Тарифи на послуги платіжних систем мають бути уніфіковані й діяти в усіх країнах ЄС, вони диференційовані за певними видами послуг, крос-субсидування тарифів заборонено. При цьому кожний оператор для обґрунтування тарифів має надати методику їх об'єктивного розрахунку. В платіжних організаціях і системах управлінські й технологічні функції розділені, а функції технологічного провайдера може виконувати будь-яка система, що відповідає вимогам і стандартам.
3.3 Використання новітніх технологій банку в роботі з платіжними картками
Роздрібний банківський бізнес є одним із напрямів у індустрії фінансових послуг, джерелом залучення недорогої ліквідності й високої прибутковості за умови гнучкого управління з поправкою на ризик. Інновації роздрібного банківського бізнесу здебільшого визначаються сучасними тенденціями, які характерні для ринку фінансових продуктів і послуг. Висновки Європейської асоціації фінансового менеджменту і маркетингу (EFMA) засвідчують, що незважаючи на фінансову кризу, кількість банків, які вважають інновації важливим фактором зростання й ефективності, збільшується. Цього дотримувалися у 2009 р. 78% , а у 2011 р. - вже 93%. При цьому 37% банків мають чітку інноваційну стратегію, а 73% прагнуть керуватись інноваційними підходами на внутрішньому ринку. Роздрібний ринок безперервно динамічно розвивається, еволюційно змінюючи взаємовідносини банків і клієнтів, що відповідно впливає на спектр продуктових пропозицій, концепцію комунікації та канали просування продуктів і послуг. Закінчився період залучення значної кількості клієнтів для формування клієнтських баз, коли їх кількість переважала якість [22].
Натомість триває залучення широких цільових груп клієнтів - активно розвиваються комунікації за сегментами, відбуваються злиття та поглинання тощо. Розпочинається період утримування важливих клієнтів за допомогою автоматизованих програм взаємодії, програми лояльності, кобрендінгу та в інший спосіб. У перспективі слід очікувати формування лояльної клієнтської бази та “виховання” банками власного клієнта через безпосередній контакт із ним, а також шляхом урахування стилю життя клієнта, його вподобань, підтримки та розвитку бренда взаємодії з банком тощо. Таким чином клієнто-орієнтований вектор визначає новий напрям - від масового ринку продуктів до персонального ринку відносин шляхом партнерства й орієнтації на потреби конкретного клієнта, від пропозиції продукту до персонального фінансового пакета. При цьому успіх банку визначатимуть: якісний продукт, мотивовані співробітники, необхідні партнери, клієнти, які довіряють установі та персональні інформаційно-комунікаційні технології. Відповідно змінюються й тенденції роздрібного бізнесу: - у каналах продажів - триває їх постійний розвиток, наближення до споживача, адаптація фронт-офісу до очікувань споживача, вдосконалення його функціонування як бізнес-процесу обробки кредитних або депозитних заявок клієнта, підвищення попиту на самообслуговування та використання мобільних технологій, поширення банківських карток як засобу доступу до всіх банківських продуктів; - у комунікаціях просування продуктів і послуг - удосконалюється реклама управління репутацією, розвивається побудова довгострокових відносин, персоналізація і взаємовигідне співробітництво, кобрендингові програми крос-продажу банківських продуктів тощо; - в інформаційних технологіях як основі бізнесу - поглиблюється інтеграція продуктів, розширюється дистрибуція, тривають розвиток каналів комунікації зі споживачем, інтеграція продуктів і сервісів у форматі 365 Ч 7 Ч 24, для клієнта формується пакетна пропозиція індивідуального продукту, вдосконалюється автоматизація.
Отже, прагнення банку досягти максимального ефекту стабільної прибутковості нерозривно пов'язане з клієнтом: - банківські продукти і послуги спрямовані на задоволення прагнень та очікувань клієнтів; - бренд впливає на довіру, міру визначеності, ступінь ризику та спокою клієнта; - рівень сервісу - на формування та закріплення прихильності клієнта на певний час; - витрати - на цінову політику та її прийнятність для клієнта. Все це визначає основні інноваційні напрями роздрібного бізнесу.
Для розробки і втілення продуктових інновацій найважливішими факторами (з урахуванням регіональної приналежності європейських банків у порядку значущості) є такі: - для Західної Європи - персоналізація, ціна, пакетування, технологія; - для Центральної та Східної Європи - персоналізація, пакетування, ціна, технологія; - для Росії та країн СНД - технологія, пакетування, персоналізація та ціна [22].
Серед банківських продуктів найвагомішими нині є пластикові платіжні картки. Оскільки практично всі банки пропонують своїм клієнтам послуги з карток міжнародних і національних платіжних систем, то їх уже важко розглядати як інноваційні проекти. Але банківська картка стала значною радикальною інновацією, що є визначальною для формування світового ринку банківського бізнесу, який із розвитком клієнтоорієнтованої стратегії й інфокомунікаційних технологій перебуває в новій інноваційній хвилі. Необхідність упровадження сучасних підходів з метою підвищення прибутковості карткових операцій та зміцнення лояльності клієнтів засвідчила й фінансова криза 2008-2009 рр.
Уповільнення економічного розвитку в країнах світу так чи інакше позначилося на картковому бізнесі, але, як свідчать аналітики, криза вплинула на картковий бізнес не так глибоко, щоб кардинально змінилися його цілі та завдання. Джордж Грір, голова департаменту кредитних карток Мастер Кард Європа (MasterCard Europe), наголошував, що за результатами 2009 р. спостерігалося кілька позитивних тенденцій: процес поширення на ринках платіжних карток Мастер Кард серед споживачів банківських послуг триває (збільшення використання випереджає зростання ВВП в Європі), також зростає кількість трансакцій із використанням карток у Європі (для Мастер Кард у середньому +7.9%) на тлі загального економічного спаду [4].
За даними компанії Віза Європа (VISA Europe), обсяги трансакцій за дебетовими карткам у 2009 р. зросли на 10%, Інтернет-операцій за картками Віза (VISA) - на 37%, витрати за картками в торговельних мережах - на 3.7% порівняно з 2008 р. Рецесія призвела до того, що європейські споживачі стали дедалі частіше використовувати дебетові картки для розрахунків, а не збільшувати свої борги за кредитними картками, констатують експерти компанії Віза Європа.
У кризовий період загрозливою була ситуація щодо заборгованості американців за кредитними картками, стрімко зменшувалися виплати і зростала вартість кредитних рахунків. Так, нині у США активовано понад 600 мільйонів кредитних карток, 46% усіх американців систематично мають негативне сальдо балансу за кредитною карткою, і в цілому борг за ними становить 798 млрд. доларів США. Внаслідок зменшення споживчого кредитування, застосування регулюючих заходів щодо процентних ставок, введення поправки Дербіна (максимальний розмір комісії інтерчейндж - 21 цент за дебетову трансакцію), галузь роздрібного банкінгу втратила 50 млрд. доларів США прибутку (за даними консалтингової компанії Новантас Ел.Ел.Сі., Novantas LLC).
Основними інструментами для підвищення продуктивності роздрібного банкінгу, на думку експертів, є [22]: - реорганізація внутрішніх корпоративних структур і запровадження нових стратегій ціноутворення, тобто зміна пріоритетів для підвищення прибутку, а саме при встановленні відсоткових ставок і запровадженні зборів із власної структури витрат; - спостереження за реакцією конкурентів на впровадження клієнтоорієнтованих продуктів, зміни цінової еластичності й відповідне реагування; - поглиблення відносин із постійними клієнтами, насамперед шляхом консолідації споживчих кредитів (кредитні картки, автокредити тощо), збільшення лімітів кредитних ліній з одночасним зменшенням кінцевої вартості кредиту, розширення програм лояльності для іпотечних кредитів, накопичення пенсійних заощаджень; - скорочення витрат - продуктивність праці в галузі зменшується на 5% щороку, найвитратнішою складовою роздрібного банкінгу є філії (наприклад, під впливом економічної ситуації і нормативних змін 27% філій у США є неприбутковими), тому завдання реструктуризації є важливими нині і в майбутньому. Значущою складовою цього процесу має бути усвідомлення реальних переваг відповідно до типу обслуговування за різними каналами банківської роздрібної мережі та он-лайн мереж.
Останнім часом іноземні банки надають особливу увагу дебетовим карткам, які раніше розглядалися як допоміжний інструмент формування кредитної історії фізичних осіб. Дослідження компанії Новантас Ел. Ел. Сі. свідчать, що дебетові картки для багатьох зарубіжних банків є другим за обсягом джерелом комісійних надходжень. Прогнозується, що темпи використання дебетових карток як зручного й ефективного засобу платежу до 2015 р. сягнуть 22% від усіх платіжних засобів порівняно з 12.5% у 2005 р. Значний потенціал і перспектива зростання дохідності ринку дебетових карток, а також вплив регулюючих органів зумовили більш зважений підхід банкірів і експертів до розробки продуктів цієї групи, а також мотиваційних програм для стимулювання та активації їх використання. Рівень конкуренції в цьому сегменті залежатиме від глибини впровадження інноваційних технологій платежів у межах цільових груп клієнтів. Тому надзвичайно важливим для банківського менеджменту є знання та використання профілів, потреб, поведінки, джерел доходів клієнтів для забезпечення схвалення прийняття споживачами інноваційних банківських продуктів. Дебетові картки стають корисним доповненням до звичних платіжних інструментів. Їх використанню сприяють масовий перехід до електронної торгівлі завдяки збільшенню кількості інтернет-користувачів, зменшення телекомунікаційних витрат, низька вартість технології радіочастотної ідентифікації, розширення мережі POS-терміналів.
Проте для реалізації позитивного сценарію розвитку цього сегмента на теренах європейського роздрібного ринку необхідно врахувати економічні зміни і трансформації сучасних бізнес моделей. Банки-новатори усвідомлюють значний потенціал у реалізації дебетових інновацій. Насамперед це додаткові винагороди, нові канали поширення продуктів, перспективні засоби для забезпечення доступу до послуги та встановлення індивідуальних критеріїв виконання платежів (клієнт, тип товару, місце, час тощо). Комбінація цих можливостей у нових платіжних продуктах сприятиме розширенню сервісу, створенню зручностей, гарантуванню безпеки та залученню нових клієнтів. Дебетові інновації сприятимуть зростанню надійності, безпечності переказів коштів між клієнтами, розвитку гнучкого управління, безготівкових розрахунків за сучасними технологіями, захисту ідентифікаційних даних тощо.
У країнах СНД розвиток карткового бізнесу розпочинався з дебетових карток (зарплатних проектів), тоді як у США - із перших кредиток банків. Обсяги дебетових карток у пострадянських країнах значно перевищували кредитні, тому ситуація під час кризи не була критичною. Водночас простежувалися інші тенденції, пов'язані з падінням ділової активності, зокрема: - зменшувалися обсяги грошового обігу за картковими рахунками внаслідок зменшення обсягів операцій або ліквідації підприємств; - збільшувалися частки простроченої заборгованості за кредитними картками і картками з кредитним лімітом (наприклад, це стосувалося непогашених кредитних лімітів співробітників збанкрутілих будівельних компаній); - зростала вартість кредитних рахунків, що обмежувало спроможність щодо відкриття населенням кредитних карток; - зарплатні проекти поступово “переходили” у тіньовий сегмент ринку.
З метою підвищення активності тримачів платіжних карток банки почали змінювати стратегію: емітували картки з прив'язкою до депозиту або відкривали поточний рахунок під депозитний процент. Тобто пропозицію щодо використання депозитної пластикової картки (фактично це водночас дебетова картка й ощадний депозит) можемо вважати реакцією банків на мораторій щодо дострокового повернення вкладів. Для того, щоб пластикові картки застосовувалися ширше, необхідна розвинута мережа їх прийому, постійне вдосконалення і впровадження передових карткових продуктів для розширення меж їх використання. До таких упроваджень можемо віднести: - здійснення безготівкових розрахунків через банкомати (оплата послуг стільникового зв'язку, кабельного телебачення, комунальних послуг тощо); - безакцептне списання грошей із картрахунків за послуги, що потребують щомісячної оплати; - переказ грошей із рахунку на рахунок; - можливість контролювати витрати за карткою; - віддалене використання засобів управління рахунками тощо. [33].
Сьогодні однією з найновіших інновацій на ринку платіжних інструментів не тільки в Україні, а й у світі є безконтактні картки.
Безконтактний платіжний інструмент складається з радіочіпу, на якому записана вся персональна банківська інформація клієнта, і міні-антени, яка передає дані з чіпа на спеціально облаштовані платіжні термінали або банкомати [32]. Такий чіп з антеною може бути розміщений як на вже звичній пластиковій картці, так і на більш екзотичному стікері, який можна приліпити до телефону, гаманця, брелоку і т.д.
Більш того , завдяки розробці новітніх NFC-чіпів для мобільних пристроїв, за наявності відповідного програмного забезпечення, безконтактним платіжним інструментом може стати смартфон клієнта без будь-якої додаткової «прикраси» на корпусі. Розраховуватися безконтактними платіжними засобами максимально просто: потрібно лише піднести картку (телефон , гаманець) до платіжного терміналу і в лічені секунди необхідна сума буде списана з рахунку клієнта. При цьому адепти нової технології стверджують, що розраховуватися безконтактними засобами безпечніше, оскільки немає необхідності передавати свою картку в руки іншим людям і, відповідно, шахраї не зможуть зняти з неї такі дані, як ім'я власника, номер і дату її випуску [32].
У цей ж час, дані про банківський рахунок на безконтактних платіжних засобах збережені і закодовані за тим же високим стандартом безпеки, що й добре зарекомендовані контактні чіпові картки. Тому, за словами багатьох експертів, перехоплення інформації, так званий скімінг, практично виключається.
Але, поки, це лише твердження прихильників нової технології, а реальний стан справ можна буде перевірити тільки на практиці при активному зростанні користувачів безконтактних платіжних засобів. І якраз з цим сьогодні в Україні є великі проблеми. Все тому, що найбільші міжнародні платіжні системи зовсім недавно вийшли на український ринок зі своїми безконтактними рішеннями. Так, система безконтактних платежів PayPass від Mastercard, завдяки спільним зусиллям з «Приватбанком» запрацювала в країні в листопаді 2011 року. І, як не дивно, досі до випуску цих новітніх платіжних засобів даної системи приєднались лише 8 установ.
З системою безконтактних платежів PayWave від Visa ситуація ще гірша: тільки навесні 2012 року «Ощадбанк» і банк «Південний» почали будувати відповідну термінальну мережу, а станом на 1 квітня 2014 року лише 3 українських банка випускає подібні картки [32].
Сьогодні основна проблема розвитку даної технології в Україні полягає в тому, що через малу кількість випущених безконтактних платіжних засобів банки і торгові мережі не зацікавлені в розвитку дорогої інфраструктури для їх обслуговування. І, навпаки, через обмежену кількість точок, що приймають до оплати новітні картки, попит на них досить обмежений.
Але незважаючи на млявий старт, перспективи даної технології в Україні величезні. Про це свідчить досвід першопрохідців - США, Канади, Японії та деяких інших країн.
Так, завдяки застосуванню безконтактних платежів у великих торгових мережах та закладах харчування час обслуговування одного клієнта знизився майже на 50% і, відповідно, значно скоротилися черги на касах. Все тому, що за статистикою середня транзакція за безконтактними платежами становить 20 дол. США, при цьому близько 75% транзакцій проводяться на суму менше 25 дол., а 25 % - на суму менше 10 дол. Водночас політика безпеки, що проводиться більшістю платіжних систем, дозволяє здійснювати розрахунки до 25 доларів (або еквівалента в іншій валюті) без необхідності вводити PIN-код і залишати особистий підпис [32].
Повертаючись до України , потрібно відзначити , що впровадження безконтактних технологій, окрім зниження проведення часу біля каси, може послужити хорошим поштовхом для збільшення обсягу безготівкових розрахунків, які сьогодні знаходяться на дуже низькому рівні. І в цьому вже зацікавлені не тільки банки, а й держава. На наш погляд, як тільки один - два великих гравці карткового ринку реально оцінять можливості та перспективи розвитку безконтактної технології і почнуть вкладати в неї гроші, то сьогоднішньої замкнуте коло «немає карток, тому немає інфраструктури, і навпаки» легко розірветься.
Висновки
На сучасному етапі розвитку ринку банківських послуг в Україні важливим напрямком є використання банківських платіжних карток. В їх основі лежить використання електронних каналів передачі банківської інформації, пристроїв її прийому, відправлення, обробки і збереження. Використання цих технологій сприяє банкам в розширенні спектру надаваних ними послуг, підвищенні їх якості, забезпечує зростання рівня доступності, надійності і зручності для клієнтів, а відповідно - є одним з стратегічних факторів зміцнення конкурентної позиції на ринку банківських послуг країни.
Сьогодні існує багато різноманітних видів карток, схожих між собою зовні, однак різних за суттю, своїм функціональним призначенням та технологією використання.
Інструментом безготівкових розрахунків та засобом отримання кредиту є банківська пластикова картка, яка являє собою пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власнику картки надається змога здійснювати операції з оплати за товари і послуги та отримувати готівкові кошти.
Банківські картки не є юридичним свідоцтвом боргу чи боргової вимоги, якими є вексель чи чек, це швидше матеріальний символ юридичних відносин, які виникають між сторонами, що уклали карткову угоду.
У нашій країні емісія платіжних карток проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем). Сама по собі банківська платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі для користування відповідно до умов договору з клієнтом.
Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.
Вид, який має емітована банком платіжна картка, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), нанесені на картку реквізити визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи. На картці неодмінно мають бути логотип (назва) та реквізити банку, які служать для ідентифікації платіжної системи та емітента. На платіжних картках внутрішніх платіжних систем неодмінно має бути нанесений шляхом друку або тиснення банківський ідентифікаційний номер - БІН.
Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем, на які сьогодні припадає більше 90% всіх емітованих карток.
Найвідомішими у світі є VISA International, American Express, Diners Club International, Master Card International, Union Pay. На сьогодні найбільшою міжнародною платіжною організацією у світі є VISA International, на яку припадає 60,5 % ринку банківських карток. Другою за світовими показниками є Master Card International, вона володіє 26,9 % світового ринку.
Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з'ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах.
Як відомо, платіжна картка використовується для оплати товарів та послуг і отримання готівки. У цьому сенсі слід проаналізувати використання карток у торговельно-сервісній мережі та для отримання готівки.
Порівняння показників активності та використання картки у торговельно-сервісній мережі дає інформацію стосовно ролі банку на картковому ринку України, активності карток, що ним емітовані, наскільки цей показник близький до середніх значень у банківський системі узагалі та в розрізі МПС.
Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання - банкомати, POS-термінали, імпринтери.
Об'єктом цього дипломного дослідження є Публічне акцiонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», який є суб'єктом господарювання приватної форми власності і який створено згідно iз Законами України «Про акцiонернi товариства», «Про банки i банківську дiяльнiсть», «Про цiннi папери та фондовий ринок» та нормативними актами Національного банку України. Свою діяльність на ринку пластикових карток він здійснює на основі Законом України “Про платіжні системи і переказ грошових коштів”, ухваленим у 2001 році та окремого спеціального нормативно-правового акту НБУ, яким на сьогоднішній день є «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням». Правила використання та правила проведення банківських операцій з використанням платіжних карток регулюються Постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням.
Сьогодні ПАТ КБ «Приватбанк» є лідером банківського сектору економіки України. Своїм клієнтам він пропонує таких 6 карткових програм:
7) Картка «Універсальна»;
8) Картка юніора;
9) Картка для виплат;
10) Інтернет-картка;
11) Картка «Універсальна Голд»;
12) Елітні карти класу «Платинум » і вище.
Станом на 1 січня 2014 року учасниками платіжної системи були 143 українських банки. За аналізований рік вони дещо зменшили кількість карток в обігу, з 69,8 до 69,7 млн штук. Безперечним лідером за цим показником сьогодні є «Приватбанк», який на вказану дату обслуговував понад 30 млн од. карток, що становить 44,4% ринку. За таким більш якісним показником як кількість активних платіжних карток лідерство «Приватбанка» ще значущіше - йому належить більше половини цього ринку, в той час як найближчим його конкурентам - «Райффайзен банку Аваль», «Ощадбанку», «Укрсибанку» та «Укрсоцбанку» - лише 8,4%, 6,6%, 3,2% та 2,5% відповідно.
Більше того в 2013 році саме у «Приватбанка» темпи приросту портфеля активних карточок були найвищими і його обсяг у нього зріс на 2 млн шт., з 16,3 до 18,3 млн штук.
Лідируючі позиції «Приватбанку» на ринку платіжних карточок багато в чому можна пояснити добре розвинутою ним інфраструктурою їх обслуговування. Досліджуваному нами банку належить майже кожен другий банкомат в Україні, при цьому цікаво, що у 2013 році загальна банкоматна мережа в Україні зросла на 4 198 одиниці, з яких 4106 одиниці належали саме «Приватбанку».
Таким чином, ринок платіжних карток в Україні можна сміливо назвати монопольним, оскільки кожна друга активна картка належить одному банку. Більш того, тенденція така, що монопольна позиція «Приватбанку» з року в рік тільки збільшується, оскільки інші учасники ринку платіжних систем ведуть себе досить пасивно.
І все ж, в недалекому майбутньому кардинальні зміни просто неминучі. Сьогодні кількість активних карток майже зрівнялася з кількістю дорослого населення. Банки вже не зможуть розширювати свою присутність на картковому ринку тільки за рахунок залучення нових клієнтів. Натомість триває залучення широких цільових груп клієнтів - активно розвиваються комунікації за сегментами, відбуваються злиття та поглинання тощо. Розпочинається період утримування важливих клієнтів за допомогою автоматизованих програм взаємодії, програми лояльності, кобрендінгу та в інший спосіб. У перспективі слід очікувати формування лояльної клієнтської бази та “виховання” банками власного клієнта через безпосередній контакт із ним, а також шляхом урахування стилю життя клієнта, його вподобань, підтримки та розвитку бренда взаємодії з банком тощо.
Для того, щоб пластикові картки застосовувалися ширше, необхідна розвинута мережа їх прийому, постійне вдосконалення і впровадження передових карткових продуктів для розширення меж їх використання. До таких упроваджень можемо віднести: - здійснення безготівкових розрахунків через банкомати (оплата послуг стільникового зв'язку, кабельного телебачення, комунальних послуг тощо); - безакцептне списання грошей із картрахунків за послуги, що потребують щомісячної оплати; - переказ грошей із рахунку на рахунок; - можливість контролювати витрати за карткою; - віддалене використання засобів управління рахунками тощо.
Сьогодні однією з найновіших інновацій на ринку платіжних інструментів не тільки в Україні, а й у світі є безконтактні картки. Найбільші міжнародні платіжні системи зовсім недавно вийшли на український ринок зі своїми безконтактними рішеннями. Так, система безконтактних платежів PayPass від Mastercard, завдяки спільним зусиллям з «Приватбанком» запрацювала в країні в листопаді 2011 року і поки до випуску цих новітніх платіжних засобів даної системи приєднались 8 установ. Система безконтактних платежів PayWave від Visa з'явилась в Україні навесні 2012 року, коли Ощадбанк і банк Південний почали будувати відповідну термінальну мережу, а станом на 1 квітня 2014 року лише 3 українських банка випускає подібні картки.
Сьогодні основна проблема розвитку даної технології в Україні полягає в тому, що через малу кількість випущених безконтактних платіжних засобів банки і торгові мережі не зацікавлені в розвитку дорогої інфраструктури для їх обслуговування. І, навпаки, через обмежену кількість точок, що приймають до оплати новітні картки, попит на них досить обмежений.
Список використаної літератури
1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.
2. Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. Ред. А.М. Морозова. - К.: КНЕУ, 2008. 608 с.
3. Біломістна І. І. Сучасні тенденції розвитку ринку банківських платіжних карток в Україні // «Економічні науки». - Серія «Облік і фінанси». - Випуск 9 (33). - Ч. 4. - 2012. С. 26-36
4. Жизнь по карточкам продолжается. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.companion.ua/articles/content?id=86174.
5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
6. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2346-14
7. Катюха К.О., Успаленко В.І. Аналіз стану та розвиток ринку платіжних карток // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики, 2012, № 2(18). С - 34 - 42
8. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках: Підручник. - К.: КНЕУ, 2008. - 816 с.
9. Кірєєва К. Тенденції розвитку банківських операцій з платіжними картками в Україні // Фінанси, облік і аудит. - 2010. - № 16. - С. 75-82.
10. Ковалевська Є.С. Виготовлення та обіг платіжних карток у світі: етапи розвитку ринку та проблеми боротьби зі злочинністю // Юридична наука № 2/2011. С. 192 - 199.
11. Колодізєв О. М. Гроші і кредит: [підруч.] / О. М. Колодізєв, В. Ф. Колесніченко. - К.: Знання, 2010. - 615 с.
12. Копилюк О.І., Музичко О.М. Банківські операції. 2-ге вид. випр. і доповн. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 536 с.
13. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. 486 с.
14. Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків / В. Кравець // Банківська справа. - 2009.- № 6.- С. 3 - 8.
15. Курдельчук І. А. Ризики у сфері банківського карткового бізнесу / І. А. Курдельчук // Економічний простір. - 2009. - № 23/1. - С. 292-298.
16. Левицька Т. В. Особливості використання сучасних інформаційних технологій і платіжних пластикових карток у банківській системі / Т. В. Левицька, О. М. Камець, В. В. Живко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 10. - С.24-29.
17. Машика Ю.В. Електронна комерція - платіжні системи мережі Інтернет / Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.8. - С. 344-348.
18. Мельниченко О. Аналіз стану використання сучасних платіжних засобів у контексті виведення готівкових коштів із позабанківського обігу в Україні // Вісник НБУ. - 2013. - №1. С. 26 - 31.
19. Омельченко О.І. Сиволоб А. О. Методичне забезпечення оцінки та діагностики діяльності банку на ринку платіжних інструментів // Бізнесінформ. - №3 - 2012. С. 206 - 209.
20. Орлюк О.П. Фінансова енциклопедія [Текст] / О.П. Орлюк. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 472 с.
21. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bank.gov.ua/control/uk/index
22. Пантєлєєва Н. Полівекторність інновацій роздрібного банківського бізнесу: реалії сьогодення // Вісник НБУ №5, 2013. С. 15 - 21
23. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.
24. Пиріг С. О. Платіжні системи / С. О. Пиріг. - К.: Генеза, 2008.- 153 с.
25. Підвисоцький Р., Матвійчук Ю. Майбутнє платіжного ринку - безконтактні платіжні інструменти і широке використання електронних грошей // Вісник НБУ №7, 2013. С. 3 - 10.
26. Постанова Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1336-10
27. Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1035-06
28. Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03
29. Постанова Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0056-99
30. Постанова Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0474-10
31. Постанова Національного банку України «Про організацію операційної діяльності в банках України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0559-03
32. Проблемы и перспективы бесконтактных платежей в Украине [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mybank.ua/articles/articleDetail.do?objectId=11255
33. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків)» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=43801.
34. Харченко В., Капралов Р. Статистичний аналіз ринку банківських платіжних карток в Україні у контексті країн із розвинутими картковими ринками / В. Харченко, Р. Капралов // Вісник НБУ. - № 5. - 2010. С. 44-52.
35. Чернишова О. Б. Проблеми впровадження в Україні масових безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток // Економіка. Управління. Інновації. - Випуск № 2 (10). - 2013. С. 211-219
36. Шпильовий В.А., Фімяр С.В. Переваги та недоліки платіжних карток // Вісник соціально-економічних досліджень. - Випуск 1 (48). - 2013. С. 327 -332
37. Юржик П. Платёжные карты. Энциклопедия 1870-2006 / Юржик П.: пер. с чешск. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 304 с.
38. Gfk.ua [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gfk.ua/cgi/fts_search_all.pl. - 30.03.2012 г.
39. Nilsonreport.com [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nilsonreport.com/publication_chart_and_graphs_archive.php
40. Privatbank.ua [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://privatbank.ua/
41. Smida.gov.ua [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/12701/106/templ
42. Zovzakona.org [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zovzakona.org/showthread.php?t=2727&page=4
Додатки
Додаток А
Тарифи на обслуговування картки «Універсальна»
|
Пільговий період |
до 55 днів |
|
|
Ваша вигода: нарахування відсотків на власні кошти понад 100 грн (діє після активації) |
10% річних |
|
|
Максимальний розмір лінії |
25 000 грн |
|
|
Вартість оформлення |
0 грн |
|
|
Вартість перевипуску картки за ініціативою клієнта (у т. ч. перевипуск картки, вилученої банкоматом або терміналом самообслуговування) |
0 грн |
|
|
Базова % ставка на місяць |
2,5 % |
|
|
Обов'язковий щомісячний платіж |
5 % від заборгованості за кредитом, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості |
|
|
Щомісячна плата за користування карткою |
- |
|
|
Комісія за зняття кредитних коштів у банкоматах і касах будь-якого українського або закордонного банку |
1-100 грн - 5 грн 100,01-200 грн - 10 грн 200,01-300 грн - 15 грн 300,01-400 грн - 20 грн 400,01-500 грн - 25 грн більше 500 грн - 4% від суми операції |
|
|
Комісія за зняття власних грошових коштів |
- В банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку та інших банків України - 1% |
|
|
- В банкоматах і пунктах видачі готівки за кордоном - 2% |
||
|
Комісія за конвертацію валюти у разі здійснення операцій за кордоном |
Відсутня |
|
|
Комісія за безготівковий платіж |
Оплата товарів та послуг у торгових точках та Інтернеті 0 грн |
|
|
Комісія за програмами «Оплата частинами. Без переплат» та «Розстрочка» 4% за рахунок кредитних коштів або безкоштовно за рахунок власних коштів |
||
|
Переказ на карту будь-якого банку світу 10 грн + 4% за рахунок кредитних коштів або 1% за рахунок власних коштів |
||
|
Перевід на карту «Універсальна», поточний рахунок фізособи 4% за рахунок кредитних коштів або безкоштовно за рахунок власних коштів + 2 грн, якщо переказ по телефону. |
||
|
Переказ на Картку для виплат 4% за рахунок кредитних коштів або 0,5% за рахунок власних коштів + 2 грн, якщо переказ по телефону. |
||
|
На рахунок юридичної особи в Приватбанку (платіж по Україні) власні кошти: 0,5% (max 200 грн) кредитні кошти: 4% за телефоном: 2 грн + 4% за рахунок кредитних коштів або 0,5% за рахунок власних коштів |
||
|
На рахунок юридичної особи в іншому українському банку (платіж по Україні) власні кошти1% (max 200 грн) кредитні кошти: 4% за телефоном: 2грн. + 4% за рахунок кредитних коштів або 1% за рахунок власних коштів |
||
|
Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів. Пеня списується у день списання процентів |
Пеня = 5% ч 30 (нараховується на кожний день прострочення кредиту на суму загальної заборгованості) + 50 грн (за кожне виникнення прострочи) у разі виникнення прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн. Пеня = 5% ч 30 + 100 грн (за кожне виникнення прострочи) у разі виникнення прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн другий місяць поспіль та більше. ... |
Подобные документы
Рейтингова оцінка банківської установи ПАТ КБ "ПриватБанк" (за активами, капіталом, прибутком, кредитуванням фізичних та юридичних осіб). Аналіз джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів банку. Комплексна оцінка фінансової діяльності.
отчет по практике [2,5 M], добавлен 20.01.2016Огляд зображення картки, емблеми, логотипу. Характеристика користувачів картки. Перелік основних учасників розрахунків. Документи на видачу та використання картки. Технічні засоби карткових розрахунків. Оцінка економічної ефективності проекту для банку.
практическая работа [224,0 K], добавлен 23.02.2013Роль банківської системи в вирішенні соціально-економічних потреб суспільства. Техніко-економічна характеристики АКБ „Приватбанк" та оцінка рівня соціальної значимості його діяльності на ринку України. Економічна діагностика діяльності АКБ "Приватбанк".
дипломная работа [3,0 M], добавлен 07.07.2010Вивчення порядку ліцензування окремих операцій і умов видачі банківських ліцензій для банків і банківських корпорацій. Характеристика спеціальних вимог до банків на здійснення певного виду діяльності. Вміст, поняття і функції сучасного кредитного ринку.
контрольная работа [46,2 K], добавлен 14.03.2011Характеристика банківської галузі, її значення в економіці України. Опис діяльності та історії розвитку Приватбанку, організаційна структура. Етапи втілення програми мікрокредитування. Аналіз нормативно-правових документів щодо діяльності підприємства.
отчет по практике [80,1 K], добавлен 21.11.2009Поняття і аналіз банківської діяльності, оцінка його ролі та значення в процесі управління даною фінансовою установою. Загальна характеристика ПАТ КБ "ПриватБанк", визначення його рейтингового місця у банківській системі України та оцінка діяльності.
курсовая работа [604,2 K], добавлен 17.11.2013Аналіз діяльності і фінансових операції АКБ "Приватбанк" на ринку золота. Оцінка ефективності застосування інструментів і методів фундаментального та технічного аналізу цін для нейтралізації фінансових ризиків в операціях з дорогоцінними металами.
дипломная работа [3,6 M], добавлен 06.07.2010Виникнення і розвиток ринку банківських платіжних карток, сутність, види та особливості їх застосування як кредитно-розрахункового інструменту. Організація роботи комерційних банків та проблеми розвитку індустрії банківських пластикових карток в Україні.
дипломная работа [604,1 K], добавлен 23.01.2010Економічний зміст валютної діяльності банка, її економічні межі. Механізм правового забезпечення діяльності банків на валютному ринку України, розробка концептуального підходу до удосконалення, система відповідних інструментів і механізмів реалізації.
магистерская работа [1,2 M], добавлен 18.04.2015Теоретико-методологічні основи формування інвестиційного потенціалу банківської системи України. Стратегічний аналіз кредитно-інвестиційної діяльності банків на прикладі ПАТ КБ "ПриватБанк". Забезпечення нормальних умов функціонування комерційних банків.
статья [309,4 K], добавлен 07.02.2014Аналіз економічної сутності емісійної та інвестиційної діяльності банків. Вивчення стану інвестиційної діяльності на прикладі банку України. Розгляд методів інвестиційної політики комерційних банків з метою ефективного формування інвестиційного портфеля.
дипломная работа [225,0 K], добавлен 22.05.2017Сутність операцій комерційних банків, критерії оцінки їх діяльності як фінансово-кредитних установ. Система рейтингування банків в Україні. Розроблення методик визначення комплексного рейтингового оцінювання фінансово-кредитної діяльності банків.
курсовая работа [193,1 K], добавлен 22.09.2010Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011Розгляд діяльності комерційних банків на світовому ринку цінних паперів та в Україні. Аналіз їх емісійної та інвестиційної діяльності на фінансовому ринку. Визначення основних причин, які стимулюють банки до проведення операцій з цінними паперами.
статья [19,6 K], добавлен 21.09.2017Аналіз методологічних підходів до питання сутності банківської системи перехідного типу. Вивчення грошово-кредитного ринку України. Оцінка умов становлення та розвитку банківської системи України. Інституційні зміни діяльності комерційних банків.
дипломная работа [551,8 K], добавлен 19.02.2015Визначення та зміст головних напрямів, завдань і критеріїв фінансового аналізу діяльності банків. Показники, що використовуються в даному процесі. Сутність фінансових результатів діяльності комерційних банків, а також їх економічне обґрунтування.
контрольная работа [2,3 M], добавлен 20.05.2019Сутність і класифікація платіжних карток. Тенденції розвитку банківського ринку платіжних карток в Україні, регулювання діяльності банків. Динаміка доходів й ризиків по операціям банку з платіжними картками. Методика оцінки конкурентоспроможності банку.
дипломная работа [4,5 M], добавлен 02.07.2015Законодавчо-нормативне регулювання готівкового обігу комерційних банків України. Основні характеристики діяльності ПАТ КБ "Приватбанк". Підвищення ефективності касового обслуговування за рахунок застосування касового терміналу видачі та приймання готівки.
дипломная работа [13,3 M], добавлен 20.06.2012Банк як суб'єкт підприємництва й об'єкт економічного аналізу. Види аналізу банківської діяльності. Розрахунково-касові та валюто-обмінні, депозитні та кредитні, експортно-імпортні операції КБ "ПриватБанк", використання ним інформаційних технологій.
отчет по практике [487,5 K], добавлен 07.04.2014Депозитна діяльність як одна із основних видів діяльності комерційних банків. Дослідження динаміки руху грошових коштів на депозитному ринку, з’ясування за допомогою статистичного методу групування банків. Регулювання та контроль за діяльністю банків.
статья [443,3 K], добавлен 19.09.2017
