Регулювання банківської діяльності в Україні

Розділ 4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці

Конституція України, що регламентує правову основу захисту життя і здоров'я людини, та чинне законодавство України досить широко охоплюють питання її життєдіяльності. Практично всі основні положення Конституції України стосуються охорони праці, в них закріплено не лише право людини на життя, але й обов'язок держави захищати її, надає право па відшкодування шкоди у разі дії чи бездіяльності органів державної влади, а також право на безкоштовну правову допомогу; на безпечне для життя та здоров'я оточуюче середовище; гарантується право кожній людині знати свої права та обов'язки.

Положення Конституції України прямо не відносяться до заходів, стимулюючих охорону праці, але на їхній основі базується законодавство про працю, охорону праці, охорону здоров'я тощо. Безпосередньо стосуються охорони праці та виробничих відносин: Закон України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення», Основи законодавства України про охорону здоров'я, Кодекс законів про працю (КЗпП) тощо, а також стандарти, положення, правила, інструкції, методичні вказівки та рекомендації державні та галузеві, колективні договори, галузеві та регіональні угоди, Генеральні угоди.

Закони в сфері охорони праці, насамперед, призначені забезпечувати безпечні умови життя та збереження здоров'я громадян, зайнятих у виробничому процесі.

Існуюча законодавча база здатна забезпечити на достатньому рівні охорону праці та здоров'я працівників.

Проте насправді ситуація на виробництві є такою. Перебуваючи у складному економічному становищі, власник (керівництво) підприємства, намагаючись знизити витрати, «економить» на здоров'ї робітників. Наприклад, на виробництвах, де використовуються шкідливі речовини, робітники не отримують лікувально-профілактичного харчування (молоко та продукти, що його замінюють); надбавка до посадового окладу за шкідливі умови праці скорочується до мінімуму. Такі зміни робітникам пояснюють відсутністю коштів і зменшенням обсягів робіт. Працівники не завжди мають можливість дострокового виходу на пенсію. З одного боку, в таких діях адміністрації є логіка, але, з іншого, - роботи зі шкідливими речовинами проводяться постійно. На прохання робітників провести атестацію робочих місць, адміністрація дає відповідь, що на це потрібні кошти, а їх немає. В деяких випадках у робітників навіть відсутня інформація щодо умов праці та пільг і компенсацій, на які вони мають законодавче право.

В умовах постійного скорочення робочих місць на підприємствах і через складність (чи неможливість) пошуку іншої роботи, людина погоджується з дійсним станом справ. З цієї ж причини не працює в повному обсязі Закон України «Про охорону праці», зокрема ст. 41 «Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці» та ст. 42 «Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці». Органи нагляду за охороною праці потребують всебічної підтримки з боку держави щодо дотримання чинного законодавства та забезпечення прав громадян, які через різні причини не знають законів. А тому державні органи мають проводити, крім контролю за дотриманням чинного законодавства, ще й активну пропагандистську діяльність, а також у повній мірі використовувати стимули, які закладено в законодавство про охорону праці.

Тому нині гостро постає питання щодо створення умов, за яких ці закони могли б ефективно працювати та створити для працівників такі виробничі умови, за яких пріоритетним було б дотримання правил охорони праці, а також забезпечення захисту здоров'я людей, зайнятих на виробництвах.

При цьому закони та нормативні акти можуть мати різну спрямованість.

1. Фізіологічну спрямованість, наприклад, мають граничні норми підйому та переміщення важких предметів, тривалість робочого тижня, мінімальний вік при прийомі роботу, пенсійний вік тощо. Санітарно-гігієнічні норми, що містять такі нормативні показники, як гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин, температурний режим, освітлення тощо. До цієї групи можна віднести й окремі статті Закону «Про охорону праці», і КЗпП України, що регламентують працю жінок, підлітків та інвалідів, а також відпочинок тощо. Комплекс законів і нормативних актів, що відносяться до цієї групи, прямо не пов'язані зі стимулюванням як власника, так і найманого працівника, проте ці закони стимулюють охорону здоров'я нації, її генофонду, дозволяють мати в державі якісні виробничі сили.

2. Діяльність власника підприємства відносно найманих працівників регламентують інші статті Закону «Про охорону праці» та КЗпП України. Слід зауважити, що немає окремого закону щодо власника підприємства, але у вище згаданих законодавчих актах є окремі статті, що безпосередньо стосуються власника підприємства та містять як матеріальні, так і моральні стимули. Так, Розділ IV Закону «Про охорону праці» має назву «Стимулювання охорони праці» і складається з двох статей.

Закон «Про охорону праці»:

*ст. 25 дає можливість заохочувати власника підприємства пільговим оподаткуванням засобів, що направлені на заходи з охорони праці. Причому, у зв'язку зі змінами принципу оподаткування, завдяки чому податок відраховувався не від обігу коштів, а з прибутку, -- витрати на охорону праці стали відносити до собівартості продукції; тому ця стаття втратила своє попереднє значення;

*ст. 26 «Відшкодування виробництвам, громадянам і державі збитків, заподіяних" порушенням вимог охорони праці» вказує, за яких позицій власник підприємства має відшкодовувати збитки, витрати та за що сплачувати штрафи (ст. 43). З погляду стимулювання ці статті Закону можна розглядати як відповідні заходи через ігнорування нормативних актів з охорони праці та незабезпечення вимог охорони праці, тобто порушив закон - маєш додаткові витрати на сплату штрафів і відшкодування збитків;

*ст. 9 «Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті», хоча безпосередньо не відноситься до розділу стимулювання охорони праці, фактично виконує ту ж саму функцію.

Наведені статті застерігають власника підприємства щодо можливих витрат за порушення положень про охорону праці.

Аналогічний характер мають статті КЗпП України у розділі «Охорона праці»: стосовно створення безпечних і нешкідливих умов праці, пільг і компенсацій, відшкодування морального й матеріального збитків, правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом збитків, заподіяних працівникові через ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням його трудових обов'язків.

3. До найманих працівників, тобто до тих, хто безпосередньо пов'язаний з негативною дією виробничих факторів, звернені статті згаданих законів, що передбачають як матеріальні, так і моральні види стимулювання. Так, ст. 4 «Державна політика в галузі охорони праці» Закону України «Про охорону праці» стверджує принцип державної політики в галузі охорони праці. Головним принципом є принцип пріоритету життя і здоров'я найманих працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності виробництв, повної відповідальності власника підприємства за створення безпечних і нешкідливих умов праці. Ця стаття має потужний моральний стимул щодо ставлення найманих працівників та власника підприємства до виконання нормативних вимог охорони праці.

Ряд положень про моральне стимулювання найманих працівників містить Розділ II «Гарантії прав громадян на охорону праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 5 «Права громадян на охорону праці при укладанні трудової угоди та її зміст» дає гарантію того, що з працівником не буде укладено договір, що не відповідає нормативним актам про охорону праці, тобто виключається дискримінація щодо його здоров'я. У статті «Права працівників на охорону праці під час роботи» одним із найважливіших положень є право працівника на відмову, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника, людей, що працюють поруч, або для природного середовища. За період простою з цих причин за працівником зберігається заробітна плата. З цієї ж причини працівник має право на розірвання угоди за власним бажанням і йому буде виплачена вихідна допомога. Ст. 7 «Право працівників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці», а також ст. 10 «Охорона праці жінок», ст. 11 «Охорона праці неповнолітніх», а також ст. 12 «Охорона праці інвалідів» є стимулюючими по відношенню до самих незахищених верств населення. Відчуття захищеності завдяки державі є суттєвим моральним стимулом, який дозволяє мати додаткові права й гарантії щодо охорони праці, режиму роботи і умов праці, отримання відпусток, а для інвалідів - на перекваліфікацію, навчання та працевлаштування згідно з медичними рекомендаціями.

Крім того, на нашу думку, значний позитивний вплив щодо усунення випадків травматизму, підготовки суспільної думки щодо усвідомлення актуальності питань охорони праці та підвищення культури виробництва може відігравати організація проведення «Дня охорони праці». В цей день на підприємствах, в об'єднаннях і міністерствах слід підбивати підсумки робіт, проведених з охорони праці, підвищення безпеки виробництва, поліпшення стану гігієни праці та виробничого середовища на робочих місцях. За результатами наочних конкурсів переможці мають отримати грошові премії. В цілому проведення «Дня охорони праці» сприятиме пропаганді дотримання правил охорони праці, встановленню позитивних тенденцій поліпшення стану охорони праці на підприємствах і розповсюдженню передового досвіду.

Отже, огляд чинного законодавства України з охорони праці показав, що воно не суперечить основним принципам стимулювання охорони праці, але не має достатнього впливу на роботодавців і працівників.

Система стимулювання роботодавців щодо дотримання нормативних вимог охорони праці на підприємстві має базуватися на таких принципах:

· орієнтація на матеріальні вигоди при дотриманні нормативних вимог охорони праці;

· орієнтація на диференційований по галузях середній або найменший за попередній п'ятирічний період рівень травматизму та професійної захворюваності;

· зрівноваження стимулів продуктивної праці стимулами безпечної праці;

· орієнтація кожного стимулу на врахування пріоритетної потреби;

· пряма залежність стимулів дотримання нормативних вимог охорони

· праці від очікуваної економії витрат на відшкодування потерпілим внаслідок ігнорування вимог охорони праці;

· матеріальне заохочення чи стягнення за порушення нормативних вимог охорони праці має бути пропорційним вагомості порушення;

· необхідність стимулювання всіх категорій найманих працівників (робітників, керівників і спеціалістів всіх рівнів, спеціалістів служб охорони праці).

Потребують розробки документи, що регламентували б упровадження системи економічних важелів, орієнтації на матеріальні вигоди при забезпеченні належної безпеки та умов праці на підприємстві.

Як бачимо з практики розвинених країн світу, саме застосування обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань сприяє зменшенню кількості нещасних випадків, завдяки зорієнтованості на матеріальну вигоду. Однак зараз в Україні в системі соціального страхування не задіяно механізм знижок і надбавок до страхових внесків залежно від стану безпеки та охорони праці. Тому в існуючій системі функціонування страхових відносин в нашій країні виникла ситуація, коли страхувальник (роботодавець) не виявляє зацікавленості, а страховик не має механізмів впливу на підприємства в частині поліпшення умов і стану безпеки праці працівників, запобігання виникненню страхових випадків.

Крім того, орієнтація на матеріальні вигоди, ефективність проведення заходів з охорони праці може бути оцінена лише орієнтовно в умовах, коли чинна система статистичної звітності не дає можливості повною мірою оцінити витрати, пов'язані з виробничим травматизмом і професійною захворюваністю.

Для орієнтації на диференційований за галузями рівень травматизму та професійної захворюваності необхідно розробити і запровадити нову редакцію порядку визначення страхових тарифів галузей економіки (видів економічної діяльності) та Положення про застосування знижок (надбавок) в системі соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань із можливим переведенням підприємства до іншого класу професійного ризику. При цьому необхідно також удосконалити методи проведення обліку, аналізу та вивчення причин виробничого травматизму, професійних захворювань і аварійності, розробити методи оцінки та визначення показників стану умов і безпеки праці на підприємствах та в їхніх структурних підрозділах.

Так, з метою заохочення адміністрації та технічних служб щодо зменшення смертельних випадків та травматизму в промисловості, ввести в дію постанову КМ України від 13 вересня 2000 р. за № 1423 «Про затвердження порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» за умови доопрацювання «Методики застосування механізму знижок і надбавок у системі державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання».

Ця методика має відповідати таким вимогам. По-перше, показники, що використовуються для розрахунку знижок і надбавок, мають відображати специфіку страхування від нещасного випадку на виробництві. По-друге, впровадження механізму знижок-надбавок за зменшення (збільшення) нещасних випадків на виробництві має відбуватися за умов досягнення нульового сальдо балансу знижок і надбавок, коли одні підприємства одержують знижки, інші - надбавки, а в сумі це дорівнює нулю.

Пропонується впровадження механізму знижок і надбавок у системі державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві здійснювати через ряд етапів:

На першому етапі впровадити чинний порядок визначення величин знижок і надбавок, але не з класами професійного ризику, а за видами економічної діяльності в пакеті з пропозиціями щодо не надання знижок підприємствам, що страхуються за пільговими тарифами, та діяльність яких була призупинена інспекторами Держгірпромнагляду.

Далі пропонується продовжити дослідження вдосконалення механізму знижок і надбавок у системі державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у напрямку розробки засобів відображення специфіки і стану охорони праці на підприємствах.

При одержанні переконливих результатів наукових досліджень проводити поступову їх реалізацію на практиці.

Потрібно розробити «Положення про порядок віднесення підприємства до вищого класу професійного ризику виробництва» до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Збільшення кількості класів професійного ризику та поглиблення їх диференціації шляхом зменшення інтервалу між страховими тарифами різних класів робить більш реальним перехід підприємств до класу з меншим професійним ризиком при зниженні випадків травматизму.

Існуючі пільги на зменшення страхових виплат необхідно скасувати. Більш дієвим є цільове виділення несплачених коштів на потребу охорони праці.

Для урівноваження стимулів продуктивної праці стимулами безпечної праці є необхідним проведення робіт з визначення та формування показників умов і безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності, а також внесення змін і доповнень до існуючої системи статистичної звітності стану умов і безпеки праці на підприємствах.

Для вирішення питань щодо реформування законодавчої та іншої нормативної бази з питань охорони праці необхідно вжити наступних заходів:

· перейти на оцінку безпеки виробництва на основі ризиків. Для цього необхідно законодавчо встановити відповідні межі, тобто рівні ризику виникнення нещасних випадків, для того щоб була можливість управління ними та можливість роботодавця у встановлених державою межах вибирати ті чи інші заходи та засоби для зменшення ризику;

· провести аналіз оцінок впливу розміру штрафів на стан охорони праці для України в цілому, що дозволить визначити оптимальну за своєю дієвістю величину штрафів, які мають накладатися на працівників і керівників з метою зменшення рівня смертельного травматизму. На цій підставі рекомендується встановити величину штрафів, для суттєвого підвищення їх впливу на зменшення рівня травматизму у розмірі 10...25 % від середньої заробітної плати, та внести відповідні зміни до чинного законодавства;

· розробити Методичні рекомендації з визначення суми витрат на охорону праці на промислових підприємствах до ст. 19 «Фінансування охорони праці» Закону України «Про охорону праці»;

· вдосконалити систему податкових пільг для фінансування заходів і засобів з охорони праці. Внести доповнення до постанови КМ України від 27 червня 2003 р. № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до

· валових витрат» (Для довідки: до коригуючих заходів, пов'язаних з негативним впливом на працюючих шкідливих і небезпечних умов праці, чинними правовими і нормативними документами передбачені пільги та компенсації. Сучасна система надання пільг та компенсацій пов'язана зі значними матеріальними витратами, але не сприяє виведенню працівників з-під впливу шкідливих і небезпечних умов праці на виробництві а подекуди вони свідомо цього не хочуть заради збереження тих пільг і компенсацій);

· провести інвентаризацію виробництв зі шкідливими та небезпечними умовами праці, ретельно визначити кількість працівників на цих виробництвах та взяти їх на облік. При цьому атестація робочих місць за умовами праці та аудит охорони праці мають проводитись не тільки для підтвердження права працівників на пільги та компенсації, а й для того, щоб вивести їх з-під впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників, тобто щоб працівники не втрачали на виробництві своє здоров'я;

· оцінити умови праці працюючих, проінформувати їх щодо наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до вимог чинного законодавства України та колективного договору;

· внести до правових і нормативних документів з цих питань доповнення, які передбачали б часткову компенсацію за не підтвердження права працівників на пільги й компенсації за результатами атестації робочих місць за умовами праці та аудиту з охорони праці;

· внести зміни до Закону України «Про охорону праці» в частині стимулювання роботодавців до вкладення коштів в поліпшення умов і безпеки праці, в тому числі виключення із оподаткованої бази витрат на заходи з охорони праці, що містяться в колективних договорах, які укладаються на підприємствах; надання банківськими установами пільгових кредитів підприємствам для цільового їх використання;

· відобразити положення щодо стимулювання з охорони праці в Законі України «Про колективні договори» та в «Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»;

· розробити та впровадити «Типове положення про порядок стимулювання дотримання працівниками вимог охорони праці на підприємстві» для надання практичної допомоги підприємствам щодо зазначених питань.

Виконання вищенаведених заходів сприятиме поступовому зменшенню кількості нещасних випадків на виробництві.

Висновки

У роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо розробки теоретико-методичних та практичних аспектів дослідження регулювання банківської діяльності в Україні, визначення його особливостей та тенденцій:

1. Узагальнюючи значну кількість підходів до визначення банківського регулювання, його можна визначити як формування та застосування державою заходів впливу на банківську сферу для досягнення державних цілей. Провідна роль в цьому процесі належить Національному банку України, так Закон України “Про Національний банк України”, дає визначення банківського регулювання як однієї з функцій НБУ, що полягає у створенні системи норм, які регулюють діяльність банків та визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду і відповідальність за порушення банківського законодавства. Нацбанк здійснює регулювання банківської діяльності шляхом використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок, ухвалення положень, що базуються на чинному законодавстві й регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив та застосування превентивних і протекційних заходів, які спрямовані на забезпечення стабільності функціонування банківської системи і на проведення центральними банками ефективної монетарної політики.

2. Регулювання банківської діяльності Національним банком України здійснюється у формі адміністративного та індикативного регулювання. Адміністративне регулювання передбачає встановлення прямих заборон та обмежень щодо якісних і кількісних параметрів діяльності банків, а індикативне - здійснюється непрямими методами через установлення нормативних та коригувальних інструментів впливу на ситуацію в банківській сфері.

Правова інфраструктура банківського регулювання в Україні має три рівні: законодавство(як загальне, так і спеціальне), серії регулятивних правил, роз'яснення та коментарі до нормативно-правових документів. Банківське законодавство України має кілька особливостей. До них можна віднести, міжгалузевий характер, оскільки банківське право містить норми різних галузей права, значну кількість підзаконних нормативних актів, при недостатній кількості законів, динамічність норм банківського права, постійне внесення змін і доповнень до нормативних актів, відсутність єдиного кодифікованого акту з банківської діяльності, та, як наслідок, значна кількість суперечностей та колізій.

3. Аналіз регулювання банківської діяльності проведено на основі банківського регулювання можна спостерігати на прикладі фінансової звітності та аудиторських висновків стосовно діяльності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що за розміром загальних активів (55,932 млрд грн) займає 4-е місце серед українських банків. 1 січня 2014-го року статутний капітал банку становив близько 6 млрд. грн., власний капітал - 6,45 млрд.грн., а Активи - 55,10 млрд.грн. Станом на 31 грудня 2013 року обслугував більш ніж 210 тис. юридичних осіб, у т.ч. понад 11 тис. підприємств, що за європейськими стандартами відносяться до великого бізнесу. Кількість працівників банку станом на 31 грудня 2013 року становила 15 513 осіб. До загальнонаціональної мережі банку входять 930 відділень та 26 балансових установ. За 2013 рік банк отримав 745 тис. грн. чистого прибутку, що, зважаючи на розмір активів та власного капіталу є надзвичайно низьким показником, через що показник рентабельності власного капіталу та активів наближаються до нуля.

4. Загалом, значення даних показників ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідають вимогам та переважно є значно нижчими за нормативні, що свідчить про його надійність, проте значення нормативу довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) значно перевищує встановлений НБУ норматив(20%) і становить 58%. На підставі угоди з Нацбанком Банк зобов'язаний усунути це відхилення до 1 січня 2014-ого року.

5. Що стосується регулювання банківської діяльності в Україні, то хоча стабільність вітчизняного банківського сектора більш-менш забезпечена, а правові положення пруденційного регулювання, основними джерелами яких є Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” та Положення “Про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства” можна вважати достатньо ефективними для своєчасного попередження банкрутства в банківському секторі, проте все ж існує багато аспектів, які потребують вдосконалення.

6. Недосконалість контролю за наявністю у банках адекватних систем управління ризиками, низький рівень практичної реалізації пруденційних вимог, відсутність процедур нагляду на консолідованій основі, відсутність належного контролю за наявністю у банків положень, практики та процедур щодо протидії відмиванню доходів, набутих злочинним шляхом, відсутність правового захисту працівників банківського нагляду, недостатність правового врегулювання питань реорганізації і ліквідації банків та неефективне в плані вирішення проблеми розкриття реальних власників банків законодавство в сфері вступного контролю доводять необхідність реформи системи банківського регулювання. Сприятливим фактором є наявність багатого іноземного досвіду у цій галузі і вдосконалення регулювання банківської діяльності в Україні варто здійснювати з огляду та спираючись на приклад розвинених країн з ринковою економікою. Показовими та корисними для аналізу в даному випадку є банківські системи США, Великобританії, Німеччини, Франції, Італії та Швейцарії. Окрім того, широку координацію в сфері банківського регулювання на міжнародному рівні розпочато в 1974 році заснуванням Базельського комітету з питань банківського нагляду. І хоча ще не здійснено жодного загальновизнаного якісного або кількісного дослідження впливу “Базель ІІ” на економіку нашої держави, “Базель ІІ” є кроком вперед до стабільності та міцності фінансової системи в національному та міжнародному вимірах. Імплементація зазначеної рекомендації в національне законодавство є пріоритетним завданням нашої держави в зв'язку з євро-інтеграційними прагненнями та майбутнім вступом України в СОТ. У протилежному випадку вітчизняні банки ризикують зазнати ізоляції від зовнішніх ринків.

7. Окрім імплементації рекомендацій Базельського комітету, доцільним могло би стати виведення функції банківського нагляду з безпосередньої компетенції НБУ, про що свідчать аналогічні реформи розвинених країн світу, зроблені ще 20-30 років тому. У державі на сьогоднішній день не розроблено надійного механізму захисту вкладників зазначених установ, не контролюється ретельно їх діяльність, а Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг за умов кризи не змогла ефективно налагодити нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ, зокрема не організовано їх звітності на щомісячній основі, багато прогалин є законодавчо-нормативного характеру, що призводить до неплатоспроможності багатьох інститутів парабанківської системи.

8. Окрім прийняття законів, важливу роль у вдосконаленні банківського законодавства повинно відіграти і нормативне регулювання окремих сфер банківської діяльності та їх відносин із клієнтами (розрахункових, кредитних, валютних тощо), формування спеціального механізму реалізації тих чи інших положень у банківській сфері. Також необхідно приділити увагу процесу міжнародного співробітництва в сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до європейських стандартів. До реформ регулювання банківської діяльності також доцільно віднести питання вдосконалення ефективності механізмів регулювання банківського інвестування, що передбачає реалізовацію ряду заходів заохочувально-мотиваційного впливу, та інформаційно-аналітичної бази банківського нагляду. Загалом насьогодні питання вдосконалення банківського регулювання в Україні викликає скоріше оптимістичні очікування. Національним банком налагоджена система щоденного контролю показників діяльності комерційних банків, є певна практика взаємовідносин між банківським сектором і регулятором - НБУ, створено належну матеріально-технічну базу, є необхідний штат професійних працівників в системі НБУ, що, за наявності багатого зарубжного досвіду, створює всі передумови для створення ефективної системи банківського регулювання та нагляду.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» N 2740-III, від 20.09.2001.

2. Закон України «Про Національний банк України» ВРУ №679-XIV від 20.05.1999

3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», ВРУ № 3795-VI від 22.09. 2011.

4. Закон України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні від 05.04.2001 р. №2346-III.

5. Господарський Кодекс України N 4220-VI від 22.12. 2011.

6. Постанова НБУ № 424 від 11.11.2005 «Про міжбанківське обслуговування операцій із застосуванням платіжних карток Національної системи масових електронних платежів».

7. Положення НБУ «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ N 246 від 28.09.95

8. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням: Затв. Постановою Правління НБУ 24.09.99 N 479.

9. Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджені постановою Правління НБУ №216 від 07.07.1997.

10. Андрущак М.Б. Єлейко В.І «Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики», Харківський інститут банківської справи.: Збірник наукових праць № 2(11)2011.

11. Асоціація Українських банків України [Інтернет ресурс]. - Режим доступа http:// aub.org.ua

12. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Міщенко В.І.;Яценюк А.П.;Коваленко В.В.;Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.-(Вища освіта ХХI століття)

13. Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра. // Дзеркало тижня. -2003. - №14 (439).

14. Барановський О. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусії / О. Барановський // Вісник Національного банку України. - 2007. - № 9.

15. Бицька Н. Банківський капітал в економіці України / Н. Бицька // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 1.

16. Брегеда О.А. Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем / О.А. Брегеда, С.М. Савлук // Ринок фінансових послуг. - 2010. - № 4.

17. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324 с.

18. Вісник економіки транспорту і промисловості, Випуск 34, 2011; Белікова Т. В., к. е. н, доцент (ХДТУБА)

19. Власенко О.О. Розвиток українського ринку депозитів для фізичних осіб // Фінанси України. - 2006. - №3. - С.7 79.

20. Возняк В., Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в Україні, 2011, ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

21. Гладких Д. Структура та динаміка зростання банківських пасивів, або колективний портрет українського вкладника // Вісник НБУ. - 2010. - №12. - С.34- 38.

22. Гриценко Л.Л. Банківська система України: сучасний стан і напрями розвитку / Л.Л. Гриценко, Є.Ю. Онопрієнко // Гроші, фінанси і кредит. - 2010. - № 10.

23. Гроші та редит / За ред. М.І.Савлука. -К.: Либідь, 1992. -с.189.

24. Гроші,та кредит: Підручник / За ред. Проф. В.С. Івасіва - К:. ККЕУ, 1999. -404 с.

25. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

26. Дубовик О.В., Бойко С.М., Вознюк М.А., Гірченко Т.Д. Маркетинг у банку: Навч. посіб. - 2-ге вид. - К.: Алерта, 2007. - 275 с.

27. Д'яконова І.І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків //Вісник НБУ. - №2, 2008. - с. 26-31

28. Дяконова І.І., Проблеми та перспективи розвитку банківської системи україни, ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ» Збірник тез доповідей ХІV.

29. Економічні наукові інтернет конференції [Інтернет ресурс]. - Режим доступа http://www.economy-confer.com.ua

30. Жидко К. Шляхи забезпечення дохідності операцій банку з платіжними картками // Вісник НБУ. -2003. -№5 -С.28-32.

31. Загородній А. Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник - Львів: Вид-цтво Держ. ун. "Львівська політехніка", 1996. - 384 с

32. Ипотека в Украине [Інтернет ресурс]. - Режим доступа:www.ipoteka.net.ua

33. Капроні Р. Кисіль С. Лізинг в Україні. Проект з розвитку лізингу в Україні. МФК, 2001 р.

34. Карманов Є. Банківський кодекс України - об`єктивна необхідність // Вісник Національного банку України.

35. Кій Ю.В. Донецький університет економіки та права «Сучасний стан банківської системи України», Наукові конференціїї

36. Клименко М. Банки Николаевской области: банковская система вернет себе доверие, надежность и эффективность// Банкиръ. - 2009. - №3.

37. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика.- К.: Знання України, 2006.- 332 c.

38. Колісник М.Б. Банківська система України як учасник глобалізаційних процесів/ Колісник М.Б. // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. - 2011. - №21.2.

39. Ладюк О. Д. Банківська система України в умовах її інтеграції у світовий фінансовий простір / Ладюк О. Д., Собкевич О. В. // Наука й економіка. - 2010 р. - № 2.

40. Леончук І.Д. Операції центрального банку: Навч. посібник. - К.: Алеута, 2005. - 143 с

41. Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

42. Марцин В. С. Проблеми і шляхи підвищення капіталізації банківських установ в управлінні капіталом банку / В. С. Марцин // Фінанси України, 2007. -- №2.

43. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11 изд. Т. 1. - М.: Республика,

44. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. - К.: Т-во “Знання”, КОО. - 2004. - 372 с.

45. Мрочко М. Причини втрати та шляхи відновлення довіри до банківської системи України / Мрочко М., Тихан Ю. // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - №19

46. Національне рейтенгове агенство «Рюрік» Банківська система України

47. [Інтернет ресурс]. - Режим доступа http://rurik.com.ua/

48. О.А. Костюченко «Банковське право України» Підручник, Київ, “Видавництво А.С.К.”, 2003

49. Основні показники діяльності банків України на 01.01 2010 року // Вісник НБУ. -- 2010. -- № 2.

50. Офіційний сайт Національного Банку України [Інтернет ресурс]. -- Режим доступу : http//www.bank.gov.ua.

51. Офіційний сайт ВАТ «ПриватБанк» [Інтернет ресурс]. -- Режим доступу: http://privatbank.ua/

52. Панасенко Г. Основні напрями забезпечення стабільності банківської системи України на шляху інтеграції у світовий фінансовий простір/Г. Панасенко // Схід. - 2009. - № 1 (січень-лютий).

53. Патрікац Л., Бойчук М. Глобалізація і банки: проблеми, перспективи // Вісник НБУ. - №1, 2008.

54. Петик Л. О. Банківська система України в умовах кризи./ Петик Л. О. // Вісник Львівської державної фінансової академії. - 2010. - №18.

55. Простобанк Консалтінг [Інтернет ресурс]. -- Режим доступу: http://www.prostobank.com

56. Про соціально-економічне становище України // Державний комітет статистики України, січень 2005 р. - К, 102 с.

57. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. - К.: Атака, 2005. - 480 с.

58. Руководство по кредитному менеджменту: Пер с англ. / Под ред. Б. Эдвардса. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 464 с.

59. Смага Л., Гнатів О. Вплив макроекономічних чинників на кредитну діяльність банків // Вісник Української академії банківської справи.

60. Снігурська Л.П. Банківські операції і послуги: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2006. - 456 с.

61. Соложенцев Е.Д., Карасев В.В. О методике количественной оценки кредитного риска физических лиц // Деньги и кредит. - 2004. - № 2. - С. 76-79.

62. Співробітництво з метою підвищення конкурентоздатності економіки України // Звіт Американської Торгівельної Палати в Україні. - Червень 2010.

63. Стан депозитної діяльності банків України //Фінансовий Портал України //[Електронний ресурс]. - Режим доступу http://finance.ua.

64. Сухий Р. Реалізація принципу незалежності центральних банків європейських держав. Керівні органи центральних банків / Р. Сухий // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 10.

65. Тигіпко С. Система фінансування вкладів в Україні Сучасний стан і перспективні напрямки розвитку // Вісник НБУ.- серпень 2004.

66. Української національна іпотечна асоціація, Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.unia.com.ua/

67. Уманців Ю.М. Банківська система України в умовах глобалізації світового фінансового простору // Фінанси України, №12, 2006, С.88-100

68. Чайковська Я. Напрямки вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку// Банківська справа 2000 р. №5.

69. Чеберяко О. В., Рябоконь О. О. «Структура капіталу банків України та його характеристика» Економічний вісник Донбасу №3 (21), 2010

70. Череп А.В.,Андросова О,Ф. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2008.-410с.

71. Черничко Т.В. Державне регулювання банківської системи України./Черничко Т.В., Ющик Р.О. // Науковий вісник НЛТУ України:Збірник науково-технічних праць. - 2010. - №20.5.

72. Шаповалова С М. Банківська та фінансова системи: спільність та відмінності / Шаповалова С М., Трускалова О.І. // Часопис економічних реформ. - 2011. - №1

73. Шевцова О.Й. Банківська система в контексті економічного розвитку та економічної безпеки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.).- Суми: УАБС НБУ,2005

74. Шкура І. С. Іноземний капітал в банківському секторі України [Текст] / І. С. Шкура // Вісник Академії митної служби України. - 2007. - №3(35). - С. 17.

75. Юргелевич С. Основні принципи іпотеки та іпотечне кредитування // Вісник НБУ. - 2006. - № 1. - С. 33-35.

76. Яворенко О.В. Банківські операції: Навч. Посібник. -- К.: Т-во "Знання",КОО,2000р.--243 с.

Размещено на Allbest.ru

...