Розвиток євроринку цінних паперів

Проте банківська діяльність на єворинку цінних паперів має свої особливості, які проявляються в тому, що метою довгострокових інвестицій є не лише отримання прибутку від участі в капіталі, але і одержання контролю над компанією для залучення додаткових фінансових потоків у банк. Специфіка здійснення довгострокових банківських інвестицій значною мірою обумовлюється і сформованою ресурсною базою банку. Закономірно, що в ролі довгострокових інвестиційних ресурсів можуть використовуватись або кошти залучені банком на тривалий строк, або власні кошти банку, а оскільки на сучасному етапі розвитку банківської системи банкам не вдалось залучити значні обсяги довгострокових ресурсів, то їх інвестиційна діяльність є не надто активною. Ще однією проблемою банківського інвестування в Україні є обмежений вибір надійних фондових фінансових інструментів, які могли б купувати банки з метою отримання доходів протягом тривалого часу. Поряд з тим, у країнах Західної Європи та США діяльність банків на фондовому ринку приносить їм значну частину прибутків, а вкладення у цінні папери часто є альтернативою кредитуванню. З огляду на це беззаперечною є актуальність дослідження питань, пов'язаних із активізацією діяльності українських банків на фондовому ринку.

Згідно Закону України “Про інвестиційну діяльність”, інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [59]. Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але запатентованих (“ноу-хау”);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та інші цінності [59].

На думку О. В. Баули, інвестиції - це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу у промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі господарства [7], але такий дослідник як Я. В. Зінченко вважає, що інвестиції підприємства являють собою вкладення капіталу в усіх його формах у різні об'єкти (інструменти) його господарської діяльності з ціллю отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного та неекономічного ефекту, отримання якого базується на ринкових принципах і пов'язано з факторами часу, ризику та ліквідності [12].

У наведених визначеннях метою інвестиційної діяльності є отримання підприємницького доходу та відсотків, а інвестиції визначаються як вкладення вільних грошових коштів у різні форми фінансових, матеріальних і нематеріальних активів.

На сьогодні, вітчизняні банківські інвестиції здійснюються переважно у кредитній формі, зокрема довгостроковій, та опосередковують процес використання тимчасово вільних коштів у вигляді кредитування (фінансування) капіталовкладень або іншої форми вкладень у реальні активи безпосередньо для обслуговування процесу відтворення. Перевага у інвестуванні надається саме кредитній формі через слабкий розвиток ринку європаперів в Україні.

Проте питання віднесення довгострокового кредитування до банківських інвестицій є дискусійним, адже нерозвиненість вітчизняного фондового ринку не означає, що за таких умов банківські інвестиції будуть здійснюватись у кредитній формі. Така ситуація призводить до того, що банківські ресурси переважно використовуються для надання кредитів, а не вкладаються в європапери. Тому слід зазначити, що ототожнення банківського кредитування з інвестуванням не зовсім правомірне з точки зору основних засад банківської діяльності. Більш справедливим є виділення інвестиційного кредиту як різновиду довгострокового кредиту, що має інвестиційне призначення, але в той же час є складовою кредитної, а не інвестиційної діяльності банку. До того ж інвестиції мають декілька відмінних рис від кредитів:

1. Позика припускає використання коштів протягом відносно короткого проміжку часу з умовою повернення кредиту або його еквівалента; інвестування ж означає вкладення грошей з метою забезпечення притоку коштів протягом відносно тривалого проміжку часу до того, як вкладені кошти повернуться до інвестора;

2. При банківському кредитуванні ініціатором угоди, як правило, є позичальник, а при інвестуванні ініціатива належить банку, який намагається купити активи на ринку;

3. Кредитування пов'язане з особистими стосунками банку з позичальником, інвестування ж являє собою знеособлену діяльність [17].

Отже, логічно розглядати банківські інвестиції як портфель європаперів, хоча реальні інвестиції можуть займати певну частку банківських активів. Проте надмірна концентрація коштів в реальних інвестиціях розцінюється як невластива банкам діяльність. З огляду на це, банки здебільшого здійснюють фінансові інвестиції [22]. Але необхідно зазначити, що більшість вітчизняних банків недостатньо інвестують у європапери підприємств реального сектора у зв'язку з нестабільним функціонування цих підприємств, повільними темпами структурних перетворень у вітчизняній економіці.

Таким чином, до складу портфеля цінних паперів банку входять як фінансові, так і реальні інвестиції. У зв'язку з цим слід відмітити, що значна частина портфеля європаперів банку входить до складу інвестиційного портфеля, формуючи фінансові інвестиції. Водночас з огляду на довгостроковий характер інвестування не всі цінні папери, які перебувають у банківському портфелі, можуть бути класифіковані як інвестиції. Так, боргові зобов'язання у формі європаперів - векселі, казначейські зобов'язання з періодом обігу до року, деривативи не правомірно відносити до інвестиційних вкладень.

Як зазначалось вище, у переважній більшості випадків об'єктом інвестицій банку є цінні папери, які враховуючи тривалість періоду обігу, доцільно поділити на дві основні групи:

1. Інструменти грошового ринку - європапери з періодом обігу до року, характеризуються низькою дохідністю, низьким ризиком і високою ліквідністю;

2. Інструменти ринку капіталів, які мають строк погашення понад рік і в цілому характеризуються вищою дохідністю та підвищеною ризикованістю; ліквідність їх залежить від особливостей ринку.

Отже, лише вкладення в інструменти ринку капіталів можуть бути віднесені до фінансових інвестицій. У зв'язку з цим варто зауважити, що інвестиційна діяльність комерційних банків регламентується чинним законодавством, згідно з яким у більшості країн банки можуть здійснювати як фінансові, так і реальні інвестиції. За Законом України “Про інститути спільного інвестування” інвестиційні операції комерційних банків передбачають як придбання цінних паперів, так й інші напрями вкладання коштів, такі як інвестиції в нерухомість, інтелектуальні цінності, науково-технічну продукцію, майнові права і т. ін. [59].

За 2003 - 2012 рр. функціонування банківської системи України спостерігається тенденція до зростання абсолютної суми портфеля цінних паперів та його питомої ваги в активах вітчизняних, що показано на рисунку 2.6.

Рис. 2.6. Питома вага суми портфеля європаперів [45]

РИСУНОК ПЕРЕРОБИ - НА СЛАЙДИ НУЖЕН КОЛЬОРОВИЙ

Як видно на рисунку 2.6, портфель європаперів на 01.01.2009 року зріс в 6,22 рази, у порівнянні з даними на 01.01.2004 року, і становив 40610 млн. грн. Починаючи з 2009 року спостерігається незначне зниження портфеля європаперів на 3,14%, проте вже за результатами 2010 року він зріс на 112,43%, у порівнянні з 2009 роком (рис. 2.7), і становив на 01.01.2011 - 83559 млн. грн., а на 01.01.2012 - 87719 млн. грн.



Рис. 2.7. Темпи зростання активів та портфеля європаперів вітчизняних банків [45]

Таке значне зростання портфеля цінних паперів протягом 2010 року може свідчити про те, що банки в умовах фінансової кризи призупинили видачу кредитів, в умовах їх масового неповернення, і активізували свою діяльність на ринку цінних паперів з метою диверсифікації фінансових вкладень.

Необхідно відмітити, що вкладення в європапери є незначною складовою банківських активів. Їх питома вага в активах коливається в межах 4 - 9%, причому за результатами 2006 року вона знизилась до мінімального рівня за аналізований нами період - 4,25%, що було спричинено швидкими темпами зростання кредитного портфеля банків, недостатнім рівнем розвитку фондового ринку в Україні, недостатньою привабливістю цінних паперів українських емітентів та відсутністю гарантій стосовно отримання дивідендів за ними. Перелічені чинники призвели до концентрації більшої частини банківських ресурсів на ринку позикових капіталів, зокрема у сфері кредитування фізичних осіб, яка за 2006 - 2007 роки розвивалась в Україні надзвичайно динамічно. Але на 01.01.2011 року питома вага портфеля європаперів вітчизняних банків в їх активах зросла приблизно у 2 рази і становила 8,87%, а на 01.01.2012 року 8,32%, що ще раз підтверджує активне вкладення коштів українськими банками в європапери за часів фінансової кризи, як у більш надійне та альтернативне джерело в порівнянні з кредитами.

Враховуючи здійснений аналіз, слід відмітити, що оцінка якості інвестиційного портфеля банку має певні особливості, пов'язані із визначенням обсягу проблемних інвестицій, оскільки у банківському балансі відсутня інформація щодо ризикованості тих чи інших цінних паперів. Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо застосувати фіксовані коефіцієнти ризику щодо різних портфелів європаперів.

У зв'язку з цим слід зауважити, що згідно з нормативними вимогами НБУ інвестиції банку в цінні папери для їх оцінки та відображення у бухгалтерському обліку класифікуються так:

- операції з цінними паперами в торговому портфелі;

- операції з цінними паперами в портфелі на продаж;

- операції з цінними паперами в портфелі до погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні компанії [50].

Найменш ризиковим є торговий портфель цінних паперів - це європапери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни. До торгового портфеля європаперів можуть бути віднесені лише високоліквідні цінні папери, а отже, ми не вважатимемо їх ризиковими (коефіцієнт ризику дорівнює нулю).

Цінні папери в портфелі на продаж - це європапери, які банк готовий продати у зв'язку зі зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій, а також - боргові цінні папери та акції, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість, боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до дати їх погашення. Такі європапери є ризиковими, оскільки за відсутності активного фондового ринку в Україні доволі складно визначити їх справедливу (ринкову) вартість. Зважаючи на це, для портфеля цінних паперів на продаж доцільно застосовувати коефіцієнт ризику від 20%.

Цінні папери в портфелі до погашення -- це боргові європапери, щодо яких є намір і здатність банку утримувати їх до строку погашення. Такі цінні папери обліковуються за амортизованою собівартістю і щомісяця підлягають перегляду на зменшення корисності й відповідно резервуванню. Тут також присутні значні ризики у разі погіршення фінансового стану емітента, тому доцільно застосовувати коефіцієнт ризику від 30%.

Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії - це пайові європапери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку. Асоційовані компанії - це група суб'єктів господарювання (юридичних осіб), пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні [43]. НБУ використовує цей термін для компаній, у яких банк-інвестор володіє 20% або більшою часткою капіталу. Дочірнє підприємство - це підприємство, власником контрольного пакета акцій якого є інше (контролююче) підприємство [43]. Інвестування в асоційовані та дочірні компанії є дуже ризикованим і може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках оцінка платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об'єктивно. Крім того, якщо дочірня компанія банку опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнана банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірньої компанії нестиме банк. Отже, 50% таких інвестицій можна вважати ризиковими активами.

Таким чином, рівень якості портфеля європаперів можна обчислити як відношення суми відповідних портфелів, з урахуванням коефіцієнта ризику, до загального обсягу портфеля цінних паперів банку виходячи з даної формули: ФОРМУЛУ ПЕРЕНАБЕРИ - ЇЇ НЕ ВИДНО. ПОЯСНЕННЯ НАДАЮТЬСЯ НЕ В ТАБЛИЦІ, А ПО ТЕКСТУ. Формула нумерується отак (2.1)



де: Q - коефіцієнт якості портфеля цінних паперів банку; r1 = 20% - коефіцієнт ризику для портфеля цінних паперів на продаж;, ПНП - портфель цінних паперів на продаж; Рпнп- резерви, сформовані під портфель цінних паперів на продаж; r2 = 30%т- коефіцієнт ризику для портфеля цінних паперів до погашення; ПДП - портфель цінних паперів до погашення; Рпдп - резерви, сформовані під портфель цінних паперів до погашення; r3 = 50%- коефіцієнт ризику для портфеля інвестицій в асоційовані та дочірні компанії; ІАД - інвестиції в асоційовані та дочірні компанії; ПЦП - портфель цінних паперів банку.

Виходячи з даних, необхідно розрахувати та проаналізувати якість портфеля європаперів вітчизняних банків. Дану інформацію іллюструє таблиця 2.8.

Таблиця 2.8

Розрахунок якості портфеля цінних паперів вітчизняних банків

[розраховано автором за: 45]

Показник	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Торговий портфель, млн. грн.	42	630	3447	7029	5611	2792	7624	11686
Портфель на продаж, млн. грн.	4755	6684	5495	9915	10433	27705	61969	65703
Резерв під цінні папери у портфелі на продаж, млн. грн.	262	379	260	266	381	1749	1809	1713
Портфель до погашення, млн. грн.	470	270	377	787	847	8079	14109	9748
Резерв під цінні папери у портфелі до погашення, млн. грн.	30	20	19	20	9	199	192	175
Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, млн. грн.	187	268	535	1237	1498	1285	1577	1932
Коефіцієнт якості портфеля цінних паперів банку	0,21	0,19	0,14	0,15	0,16	0,21	0,20	0,19

Отже, чим нижче значення розрахованого коефіцієнта (табл. 2.8), тим якіснішим є сформований банком портфель цінних паперів. Так, найякісніший портфель цінних паперів вітчизняних банків був у 2007 - 2009 роках, а найменш якісний у 2006 та у 2010 роках, що пояснюється політичною та фінансовою кризами в державі відповідно. Проте за результатами 2011 - 2012 років досліджуваний коефіцієнт знизився на 0,02, у порівнянні з 2010 роком, і становив на 01.01.2012 - 0,19 (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Динаміка коефіцієнта якості портфеля цінних паперів вітчизняних банків [45]

Таким чином, для підвищення якості управління інвестиційною діяльністю слід використовувати комплексний процес управління, підпорядкований єдиному стратегічному завданню, орієнтованому на успішну реалізацію інвестиційної політики банку.

В умовах обмежених власних фінансових ресурсів інтегроване управління портфелем європаперів розглядається як один із прийнятних підходів до управління інвестиційною діяльністю. Застосування такої концепції при реалізації інвестиційної політики може сприяти оптимізації управлінських рішень в інвестиційній діяльності, ефективнішому використанню обмежених інвестиційних ресурсів, зниженню потреби в ресурсах, що залучаються, позитивній динаміці основних показників фінансової діяльності банку.

Слід також відмітити, що сьогодні ефективність інвестиційної діяльності значною мірою залежить і від організації управління нею. Ухвалення рішень про інвестиції є найбільш складним і важливим завданням, у зв'язку з чим виникає необхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управління інвестиційною діяльністю, що можливо реалізувати тільки через єдину структуру управління інвестиціями в рамках загальної організаційної структури управління фінансами банку.

В умовах швидкоплинної кон'юнктури ринку, коли постає завдання нарощування конкурентних переваг, ефективнішим, на нашу думку, є дивізійний вид структури управління інвестиційною діяльністю, який передбачає делегування частини управлінських функцій іншим структурним одиницям, що дасть змогу внутрішнім підрозділам банку частково брати відповідальність за реалізацію інвестиційної діяльності.

Отже, для підвищення ефективності та якості управління інвестиційною діяльністю на ринку європаперів необхідно:

- оптимально поєднати централізацію і децентралізацію управління інвестиційною діяльністю;

- виробити нові цілі і завдання з удосконалення організації аналітичного забезпечення процесу управління інвестиційною діяльністю;

- постійно інформаційно забезпечувати процес управління інвестиційною діяльністю;

- безперервно підвищувати кваліфікацію менеджерів, пов'язаних з управлінням інвестиційною діяльністю.

Для підвищення якості роботи з управління інвестиційною діяльністю доцільно автоматизувати основні її процеси. Шляхом впровадження нових інформаційних технологій можна вирішити низку проблем, пов'язаних як зі спрощенням системи управління фінансовою діяльністю банку в цілому, так і зі спрощенням процесу управління інвестиційною діяльністю зокрема.

Висновки до розділу 2

Отже, виходячи із вищесказаного, можна відзначити, що єврооблігації є унікальним інструментом з властивими тільки їм рисами, властивостями і

характеристиками. Ринок єврооблігацій відрізняється найбільшою різноманітністю інструментів серед усіх інших ринків цінних паперів. завдяки цьому сучасний евробондовий ринок дозволяє різним типам інвесторів підібрати найбільш оптимальну форму вкладення коштів.

Важливо відзначити, що єврооблігації багатогранно і включає в себе різні характеристики, відображаючи всю сутність даного інструменту. Існує безліч переваг ринку єврооблігацій, включаючи захищеність інвесторів і регулювання ринку за допомогою СРО.

Комерційні банки є одними з основних учасників ринку єврооблігацій. Вони виступають на ньому в різних функціях - виробити нові цілі і завдання з удосконалення організації аналіти як емітенти і, звичайно ж, як інвестори. Будучи емітентами єврооблігацій традиційним шляхом або сек'юритизації активів за допомогою емісії CLN, банки залучають фондування. Будучи інвесторами, вони розміщують тимчасово вільні грошові кошти.

У цілому, можна констатувати, що останні три роки стали справжнім випробуванням для світової банківської системиі підводячи підсумок по даному питанню, необхідно підкреслити, що проблеми у банків зараз полягають не в залученні, а в розміщенні засобів. Єврооблігації є одним з відповідних інструментів для інвестування вільних коштів. Через євробонди у середніх і невеликих відкривається можливість кредитувати якісних позичальників, великі вітчизняні та зарубіжні компанії, диверсифікуючи свої

вкладення за територіальним (регіональному) ознакою.

Єврооблігаційний ринок більш волатильний на відміну від локального ринку і дозволяє хеджувати ризики, використовуючи CDS. Євробонди проявили себе як ліквідний інструмент, що вкрай важливо для кредитних інститутів. Особливості ринку єврооблігацій дають можливість активно управляти портфелем, диверсифікувати вкладення.

Аналіз ринку єврооблігацій довів, що цей ринок активно розвивається останнє десятиліття і має величезні перспективи в надалі. Різні регіони мають свої переваги, що обґрунтовує диверсифікацію вкладень в компанії різних країн. Міжнародний ринок з вільним рухом капіталу зарекомендував себе як досить волатильний, швидко реагуючи на зміни світової кон'юнктури.

Певні стратегії з використанням інших інструментів дозволяють підвищити ефективність роботи на даному ринку. Важливо те, що всі вони

ліквідні, і не повинно виникнути проблем при ліквідації (закриття) позиції. Реальна прибутковість за єврооблігаціями вище, але на поточному ринку вона здається непривабливою через більш дорогу вартость фондування у деяких фінансових інститутів, для цього ми пропонуємо більш активний підхід до трейдингу, диверсифікацію вкладень у регіональному розрізі і використання суміжних інструментів.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ІНВЕСТУВАННЯ НА РИНКУ ЄВРОПАПЕРІВ

3.1 Впровадження стандартів регулювання діяльності суб'єктів ринку європаперів

Інтеграція України до європейської спільноти є складним і тривалим процесом, але вже сьогодні українські господарюючі суб'єкти працюють за правилами, що диктують євроринок та сучасні економічні відносини. Для того, щоб євроринок цінних паперів добре функціонував, необхідно мати достатньо прозору та могутню законодавчу базу, яка дозволить правильно регулювати діяльність суб'єктів євроринку. Стандарти регулювання ринку цінних паперів має вагоме значення для економіки кожної країни, зокрема і для України. На нашу думку, вітчизняним фахівцям необхідно переймати закордонний досвід у сфері стандартизації регулювання євроринку цінних паперів.

Цінні папери мають величезне значення для міжнародної торгівлі. Ще з часів середньовіччя (виникнення перших цінних паперів, хоча деякі дослідники відмічають їх прообраз у Давньому Римі) вони давали змогу прискорювати обіг товарів унаслідок можливості спершу швидкого і безпроблемного переміщення грошей, що оформлялися лише одним папером, а згодом і самих товарів, оформлених і переданих врученням лише документа, а не самого товару [7].

Цінні папери в країнах англо-американської системи права називають оборотними документами (negotiable instruments). Подібні найменування у міжнародному торговельному обороті виходять із традиційного розуміння їх як документів, але сучасні цінні папери (особливо акції та облігації) випускаються і перебувають в обігу найчастіше в бездокументарній формі. Внаслідок цього змінилося і загальноправове розуміння терміна „цінний папір” (оборотний документ) [17].

За законодавством України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), та власником і передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передання прав, що випливають з цього документа, іншим особам [62].

У ЄС сформувався третій за обсягами капіталізації ринок цінних паперів у світі (після Сполучених Штатів Америки та Японії), центри якого зосереджено у Лондоні, Франкфурті, Мадриді, Лісабоні та Стокгольмі. Упродовж існування ЄС взяло на себе зобов'язання щодо зближення законодавства країн-членів такою мірою, щоб функціонував спільний ринок. Таким чином, аналогічно іншим сферам економічної та соціально-правової діяльності ЄС, ринок цінних паперів у своєму функціонуванні керується єдиними принципами та стандартами, запровадженими в межах території спільного ринку [68].

Регулювання діяльності суб'єктів на євроринку цінних паперів здійснюється двома генеральними директоратами: Генеральним директоратом з питань вільного руху капіталів та Генеральним директоратом з питань регулювання внутрішнього ринку. Законодавчі повноваження інститутів ЄС визначено ст. 180 Договору про створення ЄС: “З метою виконання своїх обов'язків Рада та Комісія відповідно до положень цього Договору можуть ухвалювати регламенти, директиви і рішення, надавати рекомендації та робити висновки” [57].

З наведених вище видів нормативно-правових актів ЄС регламент має загальний характер, обов'язкову силу і застосовується безпосередньо у всіх країнах ЄС. Директива має обов'язкову силу для країни ЄС, якій вона адресована, проте національні інстанції вільні обирати форми і засоби її виконання; рішення є індивідуальним актом, адресованим конкретній особі або кільком особам; рекомендації та висновки обов'язкової сили не мають.

Провідною формою врегулювання відносин на ринку цінних паперів країн ЄС є директива. Директиви щодо ринку цінних паперів стосуються допуску їх на фондову біржу, випуску проспекту емісії, а також регулярного надання докладної інформації про себе компаніями, які працюють на цьому ринку. Директиви ЄС, призначені для створення єдиного ринку цінних паперів щодо питань випуску (емісії) цінних паперів та їх обігу, як зазначалося вище, належать переважно до компетенції Генерального директорату з питань внутрішнього ринку. Ці директиви стосуються функціонування як первинного ринку цінних паперів, так і вторинного.

На рівні права ЄС, зокрема, регулюються:

- діяльність на фондовому ринку;

- умови започаткування та здійснення діяльності осіб, які надають послуги на цьому ринку;

- умови функціонування інвестиційних фондів;

- спрощення процедури розміщення сертифікатів інвестиційних фондів на території всього Співтовариства;

- вимоги щодо пропонування цінних паперів невизначеному колу осіб (відкритий продаж);

- встановлення мінімальних вимог щодо інформації, яку має бути розкрито невизначеному колу осіб;

- спрощення процедури транскордонного випуску цінних паперів та ін. [73].

За законодавством ЄС держави-члени можуть прирівняти до інвестиційних компаній ті суб'єкти, які не мають статуту юридичної особи, за умови, якщо:

- їхній юридичний статус гарантує рівень захисту інтересів третіх осіб, еквівалентний тому, що забезпечує статус юридичної особи;

- вони підлягають відповідному нагляду з боку регулятивного органу, відповідно до їх організаційно-правової форми [22].

Таким чином, у законодавстві ЄС немає прямої заборони щодо поширення державами-членами поняття “суб'єкт інвестиційної діяльності” також на відповідних фізичних осіб. Проте, якщо такі фізичні особи надають інвестиційні послуги із зберігання цінних паперів чи коштів третіх осіб, це дозволяється лише за дотримання певних умов:

1. Права власності третіх осіб на такі цінні папери та кошти повинні бути захищені, зокрема від претензій кредиторів (щодо стягнення на

майно, відшкодування збитків та претензії іншого характеру), заявлених до суб'єкта інвестиційної діяльності (в даному випадку - сукупності фізичних осіб) або до його власників, так само, як і у разі неплатоспроможності суб'єкта інвестиційної діяльності чи його власників;

2. На суб'єкта інвестиційної діяльності, так само, як і на його власників, повинні поширюватися відповідні норми щодо критеріїв платоспроможності;

3. Річна звітність суб'єкта інвестиційної діяльності має перевірятися аудитором, кваліфікація якого визнається за національним правом;

4. Якщо власником суб'єкта інвестиційної діяльності є одна особа, вона має вжити відповідних заходів з тим, щоб забезпечити захист інтересів інвесторів на випадок припинення діяльності суб'єкта з причини смерті, втрати дієздатності та в інших подібних випадках [18].

На євроринку цінних паперів поширеною процедурою, яка підлягає правовому регулюванню, є андерайтинг. Андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний або частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані [32].

Крім наведених вище послуг, для здійснення яких передбачено спеціальний режим правового регулювання, існують також інші послуги, яким приділяється особлива увага на рівні європейського права. Йдеться про так звані додаткові послуги, які учасники євроринку можуть надавати разом з основними. Проте надання окремо додаткових послуг, без надання основних, не допускається.

Відповідно до європейського законодавста, додатковими послугами на євроринку цінних паперів ЄС є:

- послуги відповідального зберігання (обслуговування депозитних скриньок);

- надання кредитів та позик інвестору для забезпечення йому можливості виконати операцію з одними або кількома інструментами ринку цінних паперів, якщо її учасником виступає позикодавець;

- консультації підприємствам з питань структури активів, стратегії виробництва та пов'язаних з цим питань, а також консультації та послуги, пов'язані із злиттям та придбанням підприємств;

- послуги, пов'язані з андеррайтингом;

- консультації щодо інвестицій в один чи декілька інструментів фондового ринку;

- послуги з обміну валют, якщо вони пов'язані з наданнямінвестицій [18].

Крім положень національного права, якими має бути визначено мову виданої ліцензії, існують також окремі умови, що висуваються до суб'єктів на рівні права ЄС. Окрема увага також приділяється обов'язковості представлення компетентному органу програми діяльності, де, зокрема, повинні чітко зазначатися види операцій, які буде здійснювати суб'єкт, та структура його організації. Директива 89/298 має на меті захист інвесторів від ризиків, пов'язаних з інвестиціями в цінні папери, а також підвищення довіри до цінних паперів, що перебувають в обігу [65].

Євроринки не підпорядковані національним правилам, зокрема щодо резервних вимог, тому банки можуть працювати на них більш ефективно та з меншими витратами. Унаслідок конкуренції на цих ринках з'являється взаємозв'язок між процентними ставками на євроринках та на внутрішніх грошових ринках.

Сьогодні на євроринку задіяні найбільші міжнародні банки, фінансові центри та всі конвертовані валюти. На євроринку операції здійснюються у валютах, які відрізняються від валюти країни місцезнаходження банку, що проводить операції. Поява такого ринку обумовлена лише потребами інвесторів і користувачів інвестицій, тому операції на ньому не підпадають під державне валютне та податкове регулювання країни - емітента валюти.

Таким чином, на рівні права ЄС визначено умови започаткування та здійснення діяльності особами, які є учасниками євроринку цінних паперів, умови функціонування інвестиційних фондів та випуску цінних паперів.

3.2 Удосконалення законодавчої бази щодо купівлі-продажу цінних паперів на євроринку

За своєю правовою природою європапери є одним із видів матеріальних об'єктів, які мають широке застосування в ринковій економіці. В правовій та економічній науці обґрунтовуються різні погляди як на поняття цінних паперів, так і на перелік документів, які до них відносяться.

Об'єкти цивільних прав, як і їх суб'єкти, мають встановлений актами цивільного законодавства певний правовий стан. Для позначення правового стану суб'єктів вживається термін “правовий статус”, який відображає сукупність цивільних прав та обов'язків, що їх має особа. Але цей термін не може бути використано для характеристики правового стану об'єктів цивільних прав, оскільки вони не наділені правами та обов'язками. Щодо об'єктів цивільних прав прийнято вживати термін “правовий режим”.

Євроринок не підпадає під дію місцевого законодавства, перебуває поза сферою національного і міжнародного контролю. Його особливість полягає у відсутності резервних вимог з депозитів і кредитів (за винятком окремих країн), а також лімітів на розмір відсоткових ставок. Це сприяє неконтрольованому руху величезних мас позичкового капіталу, минаючи державні кордони і регламентацію (вторгнення “гарячих” грошей, “втечу” капіталів), збільшенню спекулятивних операцій. Спроби контролю над євроринком не увінчались успіхом. Євроринок, з одного боку, стимулює розвиток світогосподарських зв'язків, інтернаціоналізацію зовнішньоекономічної діяльності країн, що сприяє зростанню продуктивних сил, а з другого, він є чинником нестабільності як світової економіки в цілому, так і національних економік [13].

Наявність розвинутого фондового ринку - одна з найважливіших ознак сучасної ринкової економіки. Фондовий ринок не тільки забезпечує вільну міграцію капіталу в галузі і регіонах відповідно до суспільних потреб, але є одним з найважливіших індикаторів економічного розвитку країни. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства.

Так як цінні папери купуються та продаються на фондовій біржі, необхідно розглянути організацію торгів на біржі. Організаторами торгівлі є фондові біржі. Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал в розмірі, не меншому ніж 3 мільйони гривень, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, - не меншому ніж 6 мільйонів гривень.

Торгівля на сучасній фондовій біржі будується на таких принципах:

- особиста довіра між брокером і клієнтом (угоди на біржі укладаються усно й оформляються заднім числом);

- гласність (публікуються дані про всі угоди і дані про внесення акцій у біржовий список, що надаються емітентам за угодою з біржею незалежно від активності емітента);

- регулювання діяльності біржових фірм, використання адміністрацією біржі й незалежними аудиторами жорстких фінансових, адміністративних, торговельних та бухгалтерських правил [61].

Сучасні фондові біржі відрізняються одна від одної навіть у межах однієї країни. Це зумовлено тим, що біржі самі встановлюють мінімальні розміри капіталу та стандарти «поведінки» для компаній, що виявили бажання включити свої акції в біржовий список. Проте, незважаючи на відмінності в стандартах, принципи функціонування фондових бірж у різних країнах однакові. Дотримання цих принципів сприяє надійності біржі, порядку і, звичайно, приваблює інвесторів. Варто додати, що функціонування Української фондової біржі також базується на вищевказаних принципах, що є гарантом формування надійної біржової системи в Україні.

В сучасних умовах у кожній країні біржі діють як загальнонаціональна ієрархічна система. Вона характеризується взаємозалежностями: за величиною обігів; ціновими; інформаційними; за якістю цінних паперів; за структурою членів бірж. У межах цієї системи вирізняються біржі-лідери, причому не тільки в національному та регіональному масштабі, а й міжнародному. Головним критерієм такого вирізнення слугує показник обсягу обігу цінних паперів, за яким явно домінують провідні біржі. Останні концентрують і найпривабливіші цінні папери, і, відповідно, найсильніших учасників торгівлі. В них кращі можливості збирання та обробки інформації, а отже, і прийняття більш обгрунтованих та зважених рішень. На “елітні” ринки орієнтуються у своїх діях слабкі учасники, що ведуть свої операції на біржах (цінова залежність). Концентрація найсильніших учасників торгівлі на великих біржах досягається завдяки ринковому механізму формування цін на місця на різних біржах.

Біржа відіграє важливу воль в економіці країни тому, що на ній відбуваються регулювання випусків акцій та облігацій підприємств, реєстрація інформації про відкритий випуск акцій, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності з цінними паперами, завдяки біржі підприємства можуть залучати додатковий капітал за рахунок продажу акцій і облігацій.

Фондова біржа являє собою організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Правову основу діяльності фондової біржі становить Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” [61], інші акти законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про підприємства в Україні” [63]. Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правила фондової біржі складаються з: організації та проведення біржових торгів; лістингу та делістингу цінних паперів; допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів; котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу; розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення; розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством; здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі; накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

Укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає чіткої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання) [60].

Як правило, загальнообов'язкове правове регулювання здійснюється органами держави, тобто правила, критерії та стандарти фондової біржі встановлюються державними органами, і вони є обов'язковими для всіх індивідуальних або інституційних учасників. Більше того, вони також є обов'язковими і для самих державних органів.

Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов'язкові лише для певних (конкретних) учасників фондової біржі.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання фондового ринку є не тільки видами правового регулювання, а і його двома складовими

частинами. Державно-правове регулювання фондової біржі в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ.

В сучасну систему органів державно-правового регулювання фондової біржі України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади - Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади - Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підзвітні Верховній Раді України, наприклад Національний банк України, Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади, головним чином місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних інвестицій тощо) і органи судової влади [13].

Практично жодний з названих органів системи державно-правового регулювання не здійснює упорядкування відносин винятково на фондовій біржі України. Всі вони регулюють або окремі аспекти взаємодії на цьому ринку, або упорядковують відносини в цій сфері економіки поряд з іншими її сферами.

Діяльність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку спрямовується на реалізацію заходів, визначених Програмою економічних реформ України на 2010 - 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада”, якою передбачено необхідні кроки для зростання й розвитку фондового ринку й сектору фінансових послуг шляхом:

- посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регуляторів ринку небанківських фінансових послуг і фондового ринку;

- посилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності й розкриття інформації учасниками фінансового ринку;

- створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів та механізмів перерозподілу коштів, у т.ч. похідних цінних паперів;

- удосконалення регулювання іпотечного ринку, у т.ч. вирішення питання обігу заставних інструментів на іпотечному ринку України;

- створення єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів;

- введення єдиних правил розрахунків біржового курсу цінних паперів, запобігання маніпулюванню ціноутворенням на ринку цінних паперів, посилення на законодавчому рівні відповідальності за використання інсайдерської інформації;

- стимулювання збільшення обсягів операцій на організованому сегменті фондового ринку шляхом продажу на фондовій біржі пакетів акцій до 25 відсотків статутного капіталу приватизованих об'єктів [47].

В рамках реалізації зазначеної Програми Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку розроблено проект Програми розвитку фондового ринку України на 2012 - 2014 роки, в якій конкретизовано та більш детально викладено положення загальнодержавної Програми економічних реформ на 2010-2014 роки щодо ринку цінних паперів, зокрема:

- створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів та механізмів перерозподілу коштів;

- посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регулятора фондового ринку;

- посилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності та розкриття інформації учасниками фондового ринку;

- створення єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів [47].

Тому зараз актуальною проблемою є вдосконалення механізмів валютного регулювання на фондовому ринку. Не вдосконалюючи систему валютного регулювання, неможливо здійснити інтеграцію українського ринку капіталу у світовий ринок. Без цього вітчизняні емітенти не зможуть ефективно реалізовувати цінні папери іноземним інвесторам, а вітчизняні інвестори - купувати іноземні цінні папери. Програма містить низку заходів щодо покращення ситуації у цій сфері.

У напрямку розвитку організованого ринку цінних паперів планується запровадити стимули щодо здійснення ІРО українськими компаніями. При цьому важливо розширювати доступ до фондових бірж для інвесторів-фізичних осіб.

Програма розвитку фондового ринку передбачає вдосконалення системи звітності ІСІ, розширення переліку інструментів, в які можуть інвестуватися кошти ІСІ, запровадження інституту інвестиційних консультантів. Сьогодні діяльність Коммпанії з управління активами(далі - КУА) набуває особливої ваги з точки зору проведення пенсійної реформи. Їх роль значно зросте, за умови, якщо механізми другого рівня пенсійної системи, який планується запровадити, передбачатимуть децентралізований збір пенсійних накопичень [47].

Сучасна організаційна структура Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) відображає внутрішню неузгодженість функцій департаментів та управлінь. Це проявляється в тому, що на один об'єкт управління здійснюють вплив декілька суб'єктів регулювання. Зокрема, управління діяльністю самоврядних організацій та фондових бірж здійснюється двома департаментами, а саме: департаментом методології регулювання ринку цінних паперів та департаментом з питань контрольно-правової роботи. Це зумовлює відсутність єдиного підходу до критеріїв функціонування учасників біржової торгівлі та невизначеність щодо з'ясування підрозділу HКЦПФР, відповідального за неналежне виконання встановлених законодавчих норм [1].

На наш погляд, відділ розвитку законодавства на ринку цінних паперів із департаменту методології регулювання фондового ринку та відділ взаємодії з органами державної влади із департаменту моніторингу та стратегії розвитку фондового ринку потрібно приєднати до юридичного управління. Це обумовлено тим, що питання формування, впровадження та контролю за дотриманням законодавства повинні проводитися комплексно і відображати єдину стратегію розвитку фондового ринку країни.

Тому, одним з основних шляхів для виправлення ситуації є реформування на законодавчому рівні біржового фондового ринку, що передбачає здійснення ряду наступних заходів. На фондовому ринку повинна діяти лише одна національна фондова біржа з консолідацією на ній лістингу провідних стратегічних акціонерних компаній України з об'єднанням більшості ліцензованих професійних учасників, а щодо інших бірж слід визначити їх регіональний статус. Цінні папери публічних акціонерних товариств, що посідають стратегічні позиції в економіці країни, повинні котируватися на цій національній біржі з суворими санкціями за порушення строків проведення процедури лістингу. Також доцільним є на рівні закону закріпити обов'язок здійснення угод купівлі-продажу визначених видів цінних паперів виключно на організованому ринку, а саме на відповідній біржі, де котирується цінний папір. Щодо існування самих бірж необхідно установити такі вимоги щодо мінімального обсягу торгів цінними паперами, за якого можливе існування однієї біржі на регіон країни ліцензованої біржі. Можливу їх кількість слід визначити за аналогією регіональної системи апеляційних господарських судів.

Отже, окреслені окремі проблеми державного регулювання фондового ринку при запроваджені вимог, викладених у документах Міжнародної організації комісії з цінних паперів (далі - IOSCO) та Групи тридцяти, є лише незначною частиною всього обсягу, що потребує регулюючого впливу держави. Проте вони є серед основних, вирішення яких буде певним кроком для подолання роздробленості ринку цінних паперів України з метою встановлення централізації, що забезпечить його цілісність та динамічність відповідно до сучасних вимог. Наслідком цих заходів повинно бути підвищення рівня прозорості ринку, що стане однією з гарантій захисту прав інвестора та умовою руху України до числа цивілізованих та провідних країн світу.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок що для вітчизняного фондового ринку характерна низька ліквідність цінних паперів, незначні обороти торгів, неповна інформаційна прозорість і відкритість. Для того, щоб здійснювався ефективний механізм нагляду за фондовою біржею в Україні необхідно:

- встановити спеціальні інформаційно-аналітичні засоби моніторингу;

- розробити нормативно-правову базу для регламентування процедури проведення розслідувань правопорушень та застосування санкцій до порушників;

- забезпечити створення функціональних підрозділів (служби нагляду) у структурі фондових бірж України.

- здійснювати підготовку кваліфікованих спеціалістів для ефективнішої роботи управління.

Після виконання поставленних завдань, ми будемо мати добре регульовану систему купівлі-продажу цінних паперів.

3.3 Модель управління портфелем європаперів

На сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку європаперів для його суб'єктів, особливо для професійних торговців цінними паперами, надзвичайно важливим є усвідомлення всіх ризиків, які мають вплив на їх діяльність та створення власної, зваженої, чіткої та зрозумілої стратегії.

ІСІ в Україні існують досить недовго, всього 10 років, проте в науковій літературі для їх діяльності пропонуються ті ж самі підходи, що і до закордонних інвестиційних фондів, або пропонується досвід інших фінансових посередників, як то банків або інвестиційних компаній, по здійсненню інвестиційної діяльності. Такий підхід не дозволяє ефективно вирішити ряд важливих завдань. Причини цьому наступні:

1. По-перше, закордонні інвестиційні компанії працюють на розвинених, високоліквідних, активних ринках з розвиненою інфраструктурою, інформаційною, організаційною та правовою підтримкою. Український ринок у своєму розвитку ще не досяг таких висот, тому ті заходи, що є ефективними в Європі або США частіше за все є неефективними в Україні.

2. По-друге - ІСІ є специфічними фінансовими посередниками, в першу чергу це чисті професійні торговці цінними паперами, ніякими іншими видами діяльності вони не займаються. Крім цього, пайові інвестиційні фонди навіть не є самостійними юридичними особами, це просто фонди які створені та управляються компанією з управління активами, тому те що підходить наприклад для банків - не підійде для ІСІ.

Враховуючи особливості нинішнього часу в нашій країні, відсутність всієї повноти фінансових інструментів ринку цінних паперів, портфельне інвестування є найкращою альтернативою зі всіх можливих варіантів вкладення тимчасово вільних коштів.

Переваги портфельного інвестування полягають у наступних можливостях:

- поліпшувати умови інвестування, надавши сукупності цінних паперів таких інвестиційних властивостей, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і досяжні тільки при їхній комбінації (наприклад, диверсифікація ризику);

- оцінювати, планувати, контролювати результати всієї інвестиційної діяльності на різних секторах фондового ринку;

- вибирати портфель для вирішення специфічних інвестиційних завдань.

Тільки в процесі формування портфелю досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Портфель європаперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу при мінімальному ризику.

З урахуванням інвестиційних якостей європаперів можна сформувати різні портфелі цінних паперів, у кожного з яких буде знайдено власне баланс між ризиком, прийнятним для власника портфелю, і очікуваною ефективністю в певний період часу. Співвідношення цих чинників і дозволяє визначити тип портфелю цінних паперів.

Таким чином, тип портфелю цін - це його інвестиційна характеристика, заснована на співвідношенні рівня доходу і допустимого ризику.

На сьогодні, інвесторами використовуються різні типи портфелів цінних паперів в залежності від певних класифікаційних ознак. Узагальнено їх характеристика (залежно від інструмента інвестування, джерел доходу, рівня дохідності і рівня ризику) представлена в таблиці 3.1. Вищенаведена класифікація інвестиційних портфелів є неповною, оскільки сучасна портфельна теорія і практичний портфельний менеджмент постійно розвиваються і удосконалюються, виникають нові можливості для розміщення коштів, з'являються нові ознаки для класифікації, а отже, і інші інтереси, а також практично неможливо врахувати всі інтереси і цілі, до яких прагнуть інвестори, формуючи свої інвестиційні портфелі.

Таблиця 3.1

Порівняльна характеристика різних типів портфелів цінних паперів

[складено автором за: ?]

Тип портфелю	Основний інструмент інвестування	Основне джерело доходу	Рівень доходності	Рівень ризику
1	2	3	4	5
Портфель агресивного зростання	Акції молодих компаній, що швидко розвиваються.	Різниця між ціною купівлі та ціною продажу акцій.	Високий	Високий
Портфель консервативного зростання	Акції великих, добре відомих компаній, що характеризуються хоч і невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості.	Різниця між ціною купівлі та ціною продажу акцій.	Невисокий, основна мета - збереження капіталу.	Низький
Портфель середнього зростання	Надійні цінні папери, придбані на тривалий термін нарівні з ризикованими фондовими інструментами	Різниця між ціною купівлі та ціною продажу акцій.	Середній, дохідність забезпечується цінними паперами агресивного зростання.	Середній, надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання.
Портфель регулярного доходу	Надійні цінні папери, що забезпечують високі поточні виплати у вигляді дивідендів або відсотків.	Процентні виплати за цінними паперами	Середній	Низький
Портфель зростання і доходу	Частина активів інвестується в акції, які забезпечують приріст вартості активів, інша частина - в доходні ЦП, що забезпечують регулярний дохід ...

Подобные документы

• Особливості функціонування підприємства на фондовому ринку

  Ринок цінних паперів: структура, учасники, види цінних паперів. Аналіз ринку цінних паперів України. Діяльність ЗАТ "ІТТ-інвест" на ринку цінних паперів. Шляхи залучення вільних коштів за допомогою ринку цінних паперів.
  
  курсовая работа [48,2 K], добавлен 30.03.2007
  

• Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі

  Поняття та класифікація цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів та його учасники. Основні напрямки аналізу акцій в Україні. Особливості діяльності та динаміка курсу акцій ВАТ "Укрнафта". Перспективи розвитку ринку цінних паперів на Україні.
  
  курсовая работа [54,3 K], добавлен 18.01.2010
  

• Ринок цінних паперів в США і Україні

  Механізм функціонування ринку цінних паперів у США. Випуск і обіг цінних паперів. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види, мотивація придбання. Інструменти ринку єврооблігацій. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні.
  
  курсовая работа [452,4 K], добавлен 26.08.2013
  

• Ринок цінних паперів

  Теоретичні основи функціонування і регулювання ринку цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів, функції, структура та суб’єктний склад. Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості похідних цінних паперів. Ринок цінних паперів в Україні.
  
  курсовая работа [637,7 K], добавлен 07.11.2008
  

• Портфельна теорія як метод формування портфеля цінних паперів

  Структура ринку цінних паперів. Поняття та сутність портфельного інвестування. Аналіз математичних моделей формування ринку цінних паперів. Чисельне моделювання оптимізації портфелю. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України.
  
  дипломная работа [927,4 K], добавлен 20.01.2013
  

• Державний контроль ринку цінних паперів України

  Принципи функціонування ринку цінних паперів. Загальна характеристика цінних паперів. Методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів України. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів.
  
  курсовая работа [48,2 K], добавлен 17.10.2012
  

• Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів в Україні

  Загальна характеристика ринку цінних паперів. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України. Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України, сучасні тенденції у розвитку. Вдосконалення інфраструктури фондового ринку.
  
  контрольная работа [33,2 K], добавлен 18.06.2011
  

• Операції комерційних банків на ринку цінних паперів

  Ринок цінних паперів в системі ринкових відносин комерційних банків. Операції комерційних банків по емісії власних цінних паперів. Оцінка інвестиційної якості портфелю цінних паперів, формування резервів для покриття можливих збитків від операцій з ним.
  
  курсовая работа [212,1 K], добавлен 12.04.2010
  

• Фінансові послуги на ринку цінних паперів

  Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Корпоративні облігації, фактори формування ринку державних цінних паперів. Емісійна діяльність на фондовому ринку. Фінансові послуги, що надаються банківськими установами.
  
  контрольная работа [24,3 K], добавлен 08.10.2013
  

• Ринок акцій в Україні

  Ринок цінних паперів України як одна з складових української економіки та показник розвитку ринку капіталу та фінансової системи країни. Механізми валютного регулювання на фондовому ринку. Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів.
  
  реферат [128,3 K], добавлен 22.10.2014
  

• Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

  Місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці. Структура ринку цінних паперів та механізм його функціонування. Організація фондової біржі і біржові операції. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.
  
  курсовая работа [62,9 K], добавлен 19.02.2003
  

• Теоретичні аспекти функціонування організованого ринку цінних паперів

  Сутність, функції і сегменти ринку цінних паперів. Організатори торгівлі як учасники фондового ринку. Механізм біржової торгівлі фінансовими інструментами. Аналіз сучасного стану організованого сегменту фондового ринку (ринку цінних паперів) в Україні.
  
  курсовая работа [1012,4 K], добавлен 15.06.2013
  

• Сучасний стан і особливості розвитку фондового ринку України

  Особливості розвитку Фондового ринку України, сучасний стан та інновації. Біржовий ринок цінних паперів. Розвиток інтернет-трейдингу як здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі за допомогою спеціальної сертифікованої програми.
  
  реферат [1,0 M], добавлен 11.04.2012
  

• Сучасний стан та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні

  Аналіз динаміки обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 р. Основні напрями розвитку фондового ринку в найближчій перспективі, необхідність вирішення питання його ефективного функціонування. Державне регулювання ринку цінних паперів.
  
  статья [246,0 K], добавлен 12.10.2012
  

• Структура ринку цінних паперів. Аналіз поточної біржової кон'юнктури

  Вивчення структури ринку цінних паперів. Характеристика основних видів операцій (ф'ючерс, опціон) та аналітичних показників кон'юнктури біржового ринку. Аналіз промислового, транспортного, комунального та складового індексів компанії Доу-Джонса.
  
  реферат [39,3 K], добавлен 03.06.2010
  

• Стратегія банків України на ринку цінних паперів

  Сутність та класифікація учасників фондового ринку України. Стратегія і питома вага операцій з цінними паперами в діяльності банків України. Цінні папери в якості платіжних інструментів. Емісійна та інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів.
  
  отчет по практике [3,0 M], добавлен 19.09.2010
  

• Особливості прямого іноземного інвестування в банківській системі України

  Суть, причини та мотиви прямого іноземного інвестування, їх вплив на економіку країни. Фінансовий аналіз діяльності іноземних банків. Антикризові програми по стабілізації їх діяльності. Оцінка впливу іноземного капіталу на банківську систему України.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 17.06.2012
  

• Діяльність банків на ринках цінних паперів України

  Розгляд діяльності комерційних банків на світовому ринку цінних паперів та в Україні. Аналіз їх емісійної та інвестиційної діяльності на фінансовому ринку. Визначення основних причин, які стимулюють банки до проведення операцій з цінними паперами.
  
  статья [19,6 K], добавлен 21.09.2017
  

• Боргові цінні папери як інструмент залучення фінансових ресурсів

  Аналіз специфіки боргових цінних паперів як інструменту залучення фінансових ресурсів: облігації підприємств, векселі. Характеристика основних видів боргових цінних паперів. Знайомство з особливостями становлення ринкових відносин на сучасному етапі.
  
  курсовая работа [305,1 K], добавлен 18.01.2014
  

• Регіональний ринок цінних паперів України : особливості розвитку та функціонування

  Висвітлення сутності ринку цінних паперів Північно-Східного району, що підпорядковується Східному та Полтавському територіальним управлінням НКЦПФР. Особливості організації та функціонування інфраструктури вітчизняного фондового ринку у сучасних умовах.
  
  статья [19,9 K], добавлен 25.02.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам