Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків (на прикладі філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Кіровограді)
Суть та основні принципи забезпечення повернення кредиту. Необхідність укладання угод по забезпеченню кредиту. Визначення фінансового стану позичальника і використання форм забезпечення погашення кредиту в філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Кіровограді.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.11.2015 |
| Размер файла | 174,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У разі суттєвої різниці між ринковою (експертною) оцінкою та заставною вартістю предмету застави у висновку наводяться чинники цієї розбіжності.
Прийнятність предметів застави визначається по рівню їх пріоритетності. Приоритетними видами застави є: грошові кошти, гарантії першокласних інвестиційних банків, державні цінні папери, іпотека, основні засоби. Товари в обігу, майнові права, як правило, приймаються в заставу як додаткове забезпечення, при цьому загальна заставна вартість забезпечення класів “А” і “В” має перевищувати суму кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих за один рік.. В якості виключення можливо розглядати заставу товарів в обороті при кредитуванні торгових компаній з урахуванням вимог застави товарів в обороті, визначених у методичних рекомендаціях.
Якщо в заставу надається майно змішаного виду, то доцільно при аналізі прийнятності загальної структури застави враховувати галузь економіки, в якій працює позичальник / заставодавець, його форму власності, строк кредитування, фінансовий стан позичальника чи заставодавця, тощо.
Наступна застава майна, яке вже перебуває в заставі може прийматися в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними угодами ВАТ “Укрексімбанк”, якщо заставодержателем за попередніми заставами є виключно ВАТ “Укрексімбанк” та застави достатньо для покриття всіх діючих та нових зобов`язань. Наступна застава майна, що перебуває в забезпеченні зобов`язань за кредитами в інших банках ризикована та недоцільна, крім випадків, коли зобов`язання за кредитами в інших банках достроково погашаються внаслідок переходу позичальника на обслуговування до ВАТ “Укрексімбанк”. В цьому випадку достатність забезпечення розраховується на загальних умовах без врахування заборгованості за кредитами в інших банках.
Пріоритет надається нерухомості торгового призначення та складських приміщень. Прийнятним є також застава торгового обладнання, зокрема морозильні камери, холодильники, холодильні вітрини та транспортні засоби підприємства, навантажувачі тощо. Заставу товарів в обороті при відсутності на балансі підприємства основних засобів доцільно посилювати заставою власного майна його засновників.
Належним чином оформлені документи щодо забезпечення зобов`язань по поверненню кредиту в одній або одночасно в декількох формах, подаються в банк до надання кредиту. Оформлення договору застави (поруки) здійснюється відповідно до чинного законодавства України, внутрішніх положень та розпоряджень банку щодо забезпечення кредитів.
Основною умовою прийняття в заставу майна позичальника є ліквідність майна та достатність компенсації витрат банку, пов`язаних з невиконанням умов кредитного договору.
Договори застави візуються виконавцями, підписуються уповноваженими особами та, при необхідності, згідно з чинним законодавством, нотаріально посвідчуються. У договорі застави може бути передбачене нотаріальне посвідчення договору застави i в тих випадках, якщо це є не обов'язковим, відповідно до законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
Договір застави (поруки) укладається між банком - заставодержателем i Заставодавцем в письмовій формі та передбачати: сутність забезпечення, розмір забезпечення, строки та умови виконання зобов'язань по поверненню кредиту, процентів за його користування та інших платежів, детальний склад (опис) та вартість заставленого майна, місцезнаходження предмету застави, зобов'язання по страхуванню заставленого майна), а також інші умови, стосовно яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Після підписання договорів щодо забезпечення кредиту та його нотаріального посвідчення договір застави (поруки) підлягають внутрішній банківській реєстрації договорів.
Надання кредитних коштів проводиться після підписання кредитного договору та договорів забезпечення кредиту і за умови виконання установою банку всіх вимог кредитного комітету(комісії) щодо кредитування.
Протягом дії кредитної угоди банком здійснюється моніторинг об'єктів застави шляхом періодичних планових та позапланових перевірок, у разі коли виникають сумніви у схоронності заставленого майна, відповідності поточної ринкової вартості майна його вартості на момент укладання договорів або сумлінності заставодавця, відповідального за схоронність заставленого майна, дотримання умов та режимів його збереження та експлуатації. Періодичність перевірок обумовлюється видом застави та станом виконання позичальником кредитних зобов`язань.
3.2 Пропозиції щодо оптимального застосування інших форм забезпечення погашення кредиту
Поручительство
З якими ж труднощами може зустрітися банк при прийнятті поручительства по зобов'язаннях своїх позичальників?
Перш за все, слід уважно віднестись до того, що поручитель маг право висовувати кроти вимоги кредитора заплатити за невиконання боржником зобов'язання заперечення, які міг би представити боржник, якщо інше не передбачено в договорі поручительства. Тобто, якщо договір прямо не закриває таку можливість, поручитель не втрачає права на ці заперечення навіть в тому випадку, якщо сам боржник від них відмовився або визнав борг. Інакше кажучи, якщо це не передбачено договором поручительства, поручитель діє на свій розсуд і може скористатись всіма доводами проти вимог кредитора незалежно від волі основного боржника. Зокрема, така ситуація можлива, коли боржника визнано банкрутом, і він все одне не має коштів для розрахунків з кредиторами.
Тепер розглянемо, які права набуває банк після того, як виконав зобов'язання згідно доктору поручительства (коли сам банк виступав поручителем).
Як вже було сказано, якщо поручитель добровільно або вимушено виконав свої зобов'язання перед кредитором, він займає місце кредитора в основному зобов'язанні. Звідси випливає, що поручитель набуває право вимагати від боржника виконання зобов'язання лише в тому об'ємі, в якому він сам виконав вимоги кредитора. Крім того, припускається можливість відшкодування втраченої вигоди, яка виникла у поручителя через відволікання грошових коштів для виконання зобов'язання по основному договору. (Це є специфікою поручительства, чого немає при видачі банківської гарантії). Право поручителя вимагати від боржника компенсації втраченої вигоди відкриває для першого можливості зловживання: вимагати штучно накрученої втраченої вигоди шляхом змови з своїм контрагентом на предмет завищення штрафних санкцій за невиконання якогось договору.
Існує можливість встановити інший порядок взаємовідносин між поручителем і основним боржником на підставі договору, тобто договором може бути знято відповідальність основного боржника за додаткові втрати поручителя.
Щоб поручитель міг реалізувати вимогу компенсації своїх втрат від боржника, що закладені в основному зобов'язанні, йому необхідно отримати від кредитора всі документи і права. При цьому необхідно відрізнити права, які первісно належать поручителю (згідно договору з боржником), і права, які перейшли до нього від кредитора. Якщо перші є самостійними, то по відношенню до других поручитель стає правонаступником із збереженням строку позовної давнини.
Банківська гарантія
На що треба звернути увагу при видачі гарантії?
Гарантію в тому вигляді, як вона визначена в місцевих законах, важко застосувати в міжнародних торгових обмінах. Це пов'язано в першу чергу, з тим, що отримувачі вимагають, щоб текст гарантії був сформульовано ясно і відповідав правилам, які визнані в міжнародній практиці. Це означає, що більшість гарантій передбачає оплату за пред'явленням без вказання умов оплати і без права заперечення. В цивілізованих країнах випадки зловживання досить рідкі. Однак бажано, щоб можна було змусити держателя гарантії надати доказ, що контракт не було виконано задовільним чином. Причому, таким доказом може бути документ, який складено нейтральною третьою особою.
Існує два способи видачі банківських гарантій:
- прямий - гарантія банку на користь іноземного покупця;
- непрямий - банк доручає іноземному банку видати гарантію на користь покупця.
Обрання того чи іншого варіанту залежить від приписань країни покупця.
Основні розбіжності між цими двома варіантами полягають в формулюваннях. Пряма гарантія формулюється індивідуально в залежності від особливостей кожного конкретного випадку. Непряма гарантія, що надається банком країни покупця, використовує стандартні формулювання, які прийняті в даній країні, і покривається безумовною контр-гарантією банку, що доручив її видати, яка належить оплаті за першою вимогою. Правом, що застосується при цьому, є право країни знаходження банку, який видає гарантію.
Виключно важливу роль відіграє строк дії банківської гарантії. Момент, коли припиняється дія гарантії, повинно бути зафіксованим в ясній формі, що не припускає неоднозначного тлумачення, дня того, щоб банк міг автоматично анулювати гарантію при закінченні строку її дії. При цьому не обов'язково, щоб держатель повернув оригінал документу.
Недостатньо чіткі формулювання типу "дійсно до підписання протоколу приймання" не є достатніми, так як існує ризик, що протокол приймання буде підписано з великим запізненням або, що ще гірше, зовсім не буде підписано. В цьому випадку гарантія повинна діяти довше, ніж це передбачено. Формулювання такого тину особливо небажані в тих випадках, коли зобов'язання по гарантії беруть па себе банки в країні покупця, оскільки часто ці зобов'язання анулюються лише після того, як іноземний банк отримає від держателя гарантії оригінал документу. Рекомендується додавати до такого формулювання наступне уточнення: "...Однак не пізніше, ніж...".
Якщо позичальник не виконав, повністю або частково, свої зобов'язання згідно контракту, гарантованих банком, держатель гарантії може пред'явити свої права по гарантії. В цьому випадку банк намагатиметься захистити інтереси основного боржника, але він повинен здійснити оплату, якщо умови гарантії повністю викопані. Інші проблеми виникають, якщо гарантія була видана банком країни держателя гарантії. Останній пред'явить свої права в своїй власній країні, і вирішувати питання про те, чи обґрунтована вимога про сплату по гарантії, місцевий банк буде самостійно. Безумовна реверсивна відповідальність банку, який видав гарантію, зобов'язує його здійснити виплату за першою вимогою.
З метою уникнення збитків від заздалегідь підготовлених постачальником афер необхідно додати попереджальні дії гаранта:
1) в договорі гаранта з бенефіціаром необхідно вписувати умову: бенефіціар за 3 банківські дні до направлення гаранту умовного СВІФТу підтвердження уповноваженої особи про майбутнє виставлення гарантії, а потім текст самої гарантії спецкур'єром відвозиться в банк контрагента, виставляє в третій банк перфоменс-бонд (страховку) в розмірі вартості гарантії (приблизно 1,5 - 2 % від її загальної вартості);
2) щоб уникнути судових зволікань при неадекватних діях бенефіціара його потрібно зобов'язати заставити в третій банк (на користь гаранта разом із текстом договору про гарантію) певну суму грошей;
3) спочатку виписується не гарантія, а фінансово-юридичне зобов'язання гаранта, де гарантується надання гарантії по першому коносаменту (з таким документом бенефіціар може спокійно укладати договір з виробником, здійснювати доставку товару до порту, укладати договір фрахту і т.п., але він не може її використовувати як фінансовий інструмент для спекуляції);
4) загальна вимога: перевірити імідж і фінансовий стан постачальника за допомогою комерційно-інформаційних служб державної безпеки, ще краще укласти угоду (але це дорожче) з міжнародною Пойєрською конторою, яка, крім перевірки, приймає на себе матеріальну відповідальність за здійснення угоди.
Страхування ризику неповернення кредиту
Слід зазначити, що в економічно розвинених країнах такий вид страхування практично відсутній, так як банки покривають свої ризики за рахунок створених ними спеціальних фондів. Страхові компанії майже не займаються страхуванням ризику неповернення кредитів. Але, поки практика страхування кредитів існує, існують і пов'язані з цим вельми гострі проблеми.
Перша з цих проблем полягає в тому, що, як правію, сторонами договору страхування ризику неповернення кредиту виступає страхова компанія і позичальник, що тягне за собою немалі труднощі для 6анку-кредитора. З чим вони пов'язані?
По-перше, зважаючи на те, що договір страхування вступає в силу за рідкими, особливо обумовленими випадками, з дати надходження 100 % страхової премії на розрахунковий рахунок компанії, перш, ніж довіряти гроші клієнту, банк повинен перевірити, чи сплатив позичальник страхову премію і, тільки переконавшись в тому, що страхова компанія отримала її в повному обсязі, здійснювати реальну видачу коштів.
По-друге, існує ще більш складне для банку питання, пов'язане з можливим застереженням в договорі страхування про сплату страхової премії в два етапи. В цьому випадку договір страхування втрачає силу при несплаті другої частини страхової премії. Таким чином, може скластися ситуація, коли позичальник, сплативши першу частину страхової премії, отримає кредит, а тоді відмовиться сплачувати другу частину страхової премії. Що в даному випадку робить банку? Банк не є стороною договору страхування, і, відтак, не тільки не може втручатись у відносини позичальника і страхової компанії, але часто залишається в невіданні про те, що договір страхування втратив силу. Все, що можна тут зробити, це або вимагати при укладанні договору страхування включення в нього застереження, що страхова компанія у випадку несплати другої частини страхової премії несе відповідальність хоча б в об'ємі, пропорційному розміру сплаченої частини премії, або взагалі відмовитися від прийняття страхового полісу, який передбачає розстрочку сплати страхової премії.
По-третє, бувають ситуації, коли при відсутності у позичальника коштів для сплати страхової премії він "просить" іншу юридичну особу оплатити за нього страховку. На перший погляд, все виглядає досить, надійно - страхову премію сплачено, договір страхування набув чинності, позичальник отримав кредит. Однак реальний платник страхової премії в будь-який момент має право вимагати повернення перерахованих за страхувальника (позичальника) страхових платежів. А оскільки страхова компанія і дійсний платник страхової премії не перебувають в договірних правовідносинах, страхова компанія зобов'язана за вимогою платника здійснити повернення перерахованих їй сум. Звичайна річ, що в такому випадку, страхова компанія, повернутий страхові платежі, анулює дію договору страхування.
Інший вузол проблем пов'язаний із забезпеченням цільового використання позикових коштів. Буває, коли позичальник надає банку в договорі і техніко-економічному обґрунтуванні, під які планується одержання кредиту, інші, ніж страховій компанії, відомості. Що ж відбувається у цьому випадку?
Оскільки обов'язок простежувати цільове використання кредиту лежить на банку, а страхова компаній не несе відповідальності за нецільове використання позикових коштів, у останньої, що називається, "розв'язані руки".
Банк переконаний, що наданий кредит використовується за призначенням, в той час як у страховій компанії є зовсім інша інформація про призначення кредиту.
Як правило, цільове призначення кредиту обговорюється у заяві страхувальника, до якої додаються відповідні договори і техніко економічне обґрунтування, а відтак, ця інформація є надбанням лише сторін договору страхування. Природно, що у випадку неповернення кредиту страховик з повним правом може відмовитись від виплати страхового відшкодування, оскільки він оцінював ступінь ризику угоди, виходячи з тих документів, які були надані позичальником до страхової компанії, а не до банку.
Тому в інтересах самого банку важливо, щоб у кредитному договорі було відображено цільове використання кредиту максимально чітко (з зазначенням номерів і дат відповідних договорів або контрактів, рахунків до сплати і т.п.). Так же чітко повинно бути визначено цільове використання позикових коштів і в страховому полісі.
Звичайно, банки іноді зацікавлені в кредитуванні клієнтів із зазначенням досить загального формулювання цільового використання - "на комерційні цілі". І це буває вигідно банку при контактах зі страховою компанією, так як останній при настанні страхового випадку практично неможливо буде посилатись на нецільове використання кредиту. Однак це може трапитись лише тоді, коли в страховому полісі в графі "Цільове використання" міститься лише відсилка до кредитного договору.
Але якщо в полісі жорстко встановлено ціль використання кредиту, а страхувальник використав позикові кошти на інші "комерційні цілі", то у випадку неповернення кредиту позичальником банку буде практично неможливо довести, що наданий кредит було використано за призначенням, хоча в кредитному договорі і фігурувало цілком обтічне формулювання, що дозволяє позичальнику використовувати отримані кошти за власним розсудом.
Практика страхування ризику неповернення кредиту породжує все нові "відкриття", що дозволяють позичальникам тим чи іншим способом отримати кредитні ресурси. Оскільки часто кредитуються операції купівлі-продажу товарів, то банк і страхова компанія зацікавлені в тому, щоб схема, угоди була гранично простою - закупівля товару на кредитні кошти і продаж його, в ідеалі, оптовому покупцю. Потенційний позичальник, щоб отримати кредит, забезпечує певний набір документів: договір купівлі-продажу, де він є покупцем, та аналогічний договір, де він виступає в якості постачальника товару. Банк в кращому випадку, перевіривши наявність товару і платоспроможність покупця-оптовика, з готовністю видає кредит. З іншого боку, у страховій компанії з тих же причин немає підстав відмовити у видачі страхового полісу. Угоду здійснено. І ось тут з'являються "несподіванки". Покупець-оптовик відмовляється купувати товар. Постачальник не має іншого виходу, як спробувати продати закуплений ним товар іншому покупцю. А це означає, по-перше, що іноді ілюзорними стають розрахунки на своєчасне повернення кредиту, по-друге, у страховій компанії з'являється можливість відмовити в страховому відшкодуванні, так як змінився ступінь ризику і не дотримується цільове використання кредиту.
Однією з умов договору між банком, клієнтом і страховою компанією може бути записано і таке: "клієнт зобов'язаний повідомити страхову компанію про неповернення кредиту". Порушення цього пункту клієнтом також може привести до відмови виплачувати страхове відшкодування, навіть якщо страховий випадок настав, і банк вимагає гроші від страхової компанії.
Підставою для відмови в позові банком до страхової компанії може бути і прострочення подання позову.
Досить розповсюдженою є і наступна помилки кредиторів. Пред'являючи позов тільки гаранту, вони часто забувають притягувати в радники своїх безпосередніх боржників. З різних причин гаранти страхові компанії доводять, що вони не повинні платити. І якщо в позові відмовлено, то кредитори, щоб стягувати гроші зі свого боржника, повинні знов подавати справу до суду і сплачувати ще раз державне мито. І чекати, коли суд розгляне їхню справу.
Часто виникають суперечки між банками і страховими компаніями через недостатньо чітко розписаних положень договору страхування. Так, недвозначно, повинен бути зафіксованим в договорі пункт про те, що саме страхується. Безпосередньо сума самого кредиту або тільки проценти по ньому? Або і те і інше узяте разом? Одночасно вимагається запис про штрафні санкції або про їх відсутність.
В договорі необхідно передбачати і чітку послідовність повернення грошей клієнтом банку. Особливо уважно сторони повинні віднестись до тих пунктів договору, що стосується звільнення страховиків від відповідальності.
Інші "правила гри", ніж при страхуванні кредитів виникають, коли страхова фірма виступає як гарант по забезпеченню повернення кредиту. Наприклад, в Росії, згідно Цивільного Кодексу, гарант несе лише додаткову відповідальність і повинен платити по зобов'язаннях боржника лише при недостатності у останнього коштів.
Підводячи підсумок, необхідно підкреслити, що норми чинного цивільного законодавства, в тому числі і Закон України "Про страхування", в принципі, не можуть забезпечити в повній мірі захист інтересів банку при страхуванні ризику неповернення кредиту. Передусім, це пов'язано з тим, що так чи інакше зобов'язаним перед кредитором залишається первісний боржник тобто позичальник і наявність договору страхування не дає додаткових правових гарантій повернення кредиту. А це означає практично повну залежність повернення кредиту від сумлінності і грамотних дій позичальника. Можливо, логічніше було б використовувати механізм страхування на окремих етапах комерційної програми, на здійснення якої було взято кредит, зокрема, ризиків несплати позичальнику конкретним підприємством за поставлену цьому підприємству продукцію, непостачання, зменшення рентабельності угоди, страхування перевезення вантажів.
Цілком зрозумію, що зазначені "вузькі місця" страхування ризику неповернення кредиту не можуть бути ліквідовані і укладанням тристороннього договору страхування (банк - позичальник - страхова компанія), так як страхова компанія в будь-якому випадку не зацікавлена модифікувати цей договір в договір поручительства або чим більше в договір про переведення боргу. Іншими словами, в тому випадку, якщо ризик неповернення кредиту страхується, неминуче залишається найширше поле для зловживань, омани, шахрайства.
Банкам же поки при страхуванні ризику неповернення кредиту доводиться покладатися виключно на порядність позичальника і керівництва страхових компаній, з якими вони контактують.
Цесія
Банківські кредити, забезпечені цесіями, мають для банків перевагу в тому, що вони, поруч з позичальником, несусь відповідальність до третьої особи як гарантії повернення кредиту. Крім того, солідність і платоспроможність боржника позичальника регулярно наперед перевіряється позичальником.
Але в кредитах під уступку вимог можуть також лежати значні небезпеки, так як боржник позичальника може створити діючими, тобто маючими силу, всі заперечення по відношенню до банку, які він може висовувати до цедента (позичальника), наприклад, відмову здійснити платіж через помилкову або недостатню поставку. Достатнє забезпечення в кредитах під уступку вимог залежать від згоди боржника позичальника сплатити певну суму.
Небезпеки можуть з'являтися особливо в негласній цесії:
- вимога може бути вже уступленою іншому байку або постачальнику. Інший цесіонарій, тобто банк, що видав кредит, не отримує вимоги, незважаючи на повну довіру.
- позичальник відраховує надходження платежів не до банку.
- уступку було виключено між банком і боржником позичальника згідно договору.
- вимога не існує.
Часткові цесії можуть бути невигідними, якщо позичальник має великий і швидкий обіг вимог. В цьому випадку банк отримує важливе завдання від керівництва: перевірка рахунків, надходження сум і заміна цесій. Вимоги, що охоплюються пролонгованим зберіганням продавцем права власності на товар до моменту його повної оплати, виникають за обставин, які не задовольняють взагалі ні позичальника, ні банк.
Ці недоліки можуть, по можливості, бути виключеними глобальною цесією. Вимоги переходять до банку вже в момент їх виникнення.
При глобальній месії контроль за надходженнями вимог іноді складний. На практиці призначаються фінансові інспектори, які час від часу перевіряють бухгалтерські книги позичальника, зокрема, рахунки клієнтів.
ВИСНОВКИ
Зрозуміло, що в Україні система способів забезпечення кредитів знаходиться ще в стадії становлення. Щоб досягти того рівня, що існує в країнах з розвиненою ринковою економікою, потрібно не тільки багато часу але й зусиль законодавчої та виконавчої влад, які б, з урахуванням економічної кон'юнктури, що склалася на даний час в країні, постійно вишукували шляхи для її покращення. Покращення в даному випадку передбачає створення більш сприятливих умов для функціонування банків, спрямованих передусім для більшої доступності кредитів для потенційних позичальників. Тобто законодавчі зміни повинні сприяти стимулюванню ділової активності.
Що ж стосується рівня облікової ставки НБУ, то її величина формується не тільки під впливом політики Уряду та НБУ, але й зовнішніх факторів (ситуації на великих міжнародних валютних, фондових та товарних біржах). Вплив ставки НБУ на вартість кредиту (річного проценту за користування ним) виражається в тому, що банк іноді купує кредитні ресурси НБУ, і тому процент за користування кредитом, що сплачується позичальником банку, повинен перевищувати ставку НБУ на цей час.
Практика забезпечення кредитів, яка зараз склалася в Україні, свідчить про схильність банків до застави. Через зрозумілі труднощі у здійсненні підприємницької діяльності, так4і форми забезпечення кредиту, як гарантія, поручительство, страхування ризику неповернення кредиту та уступка вимог до третьої особи використовуються значно рідше. Економіка повинна набути цивілізованих форм як під впливом ефективного державного регулювання, так і з боку формування свідомості вітчизняних підприємців в плані їх ставлення до обов'язків платити податки. І розширення тих рамок, в межах яких дозволено зараз діяти як банкам, так і підприємствам сприятиме розширенню застосування інших форм забезпечення кредиту, а не тільки застави.
Крім того, зараз, спираючись на вказівки Головного банку в системі Укрексімбанку, Укрексімбанк обмежив надання строкових кредитів без забезпечення. Навіть яким би привабливим не був проект заходу при 100%-ній гарантії його здійснення. Виходить, носії дійсно прибуткових проектів, але які не мають забезпечення для одержання кредиту і до того ще не працювали з банком раніше, не мають шансів отримати кредит для здійснення задуманого заходу.
Отже, в даній ситуації між можливим прибутком та обережністю, тобто страхом втратити виданий кредит, банк робить вибір на користь останньої.
В довершення всіх існуючих для потенційних позичальників труднощів при отриманні кредиту Президент України Л. Кучма 4 березня 1998 року підписав Указ „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", який начебто погоджений з Українським союзом промисловців і підприємців і який начебто спрямований на вирішення питання щодо погашення бюджетної заборгованості.
По-перше, виникли проблеми з визначенням моменту дії цього Указу. Згідно з Указом Президента "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 р. нормативно-правові акти Президента набирають чинності не раніше дня їх опублікування, тобто в даному випадку це 30 квітня 1998 року. Ті ж, хто прийняв цей Указ, пояснює дату набрання ним чинності 22.04.1998 р. тим, що протягом 30-ти календарних днів з дня подання зазначеного законопроекту Верховною Радою України Закон України "Про відповідальність за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" не прийнятий, в зв'язку з чим і набрав чинності даний Указ.
По-друге, цей Указ містить механізм обмеження дії Цивільного кодексу, а саме, його глави 17 "Уступка вимоги і переведення боргу". З моменту дії цього Указу уступки вимоги та переведення боргу заборонені, як і бартер у зовнішньоекономічних відносинах по товарах, перелік яких на момент опублікування Указу Кабміном ще не встановлений. Слід нагадати, що зміни до кодексів може вносити тільки Верховна Рада.
По-третє, цей Указ вступає в протиріччя до Законів України "Про заставу", "Про власність" та до Конституції України.
Як цей Указ вилинув на діяльність банків? Якщо раніше клієнти, що мали заборгованість перед бюджетом, мали можливість погашати кредит шляхом уступки вимог до свого дебітора (а в Укрексімбанку, зокрема, і шляхом доміціляції векселів), то зараз, як сказано в п. 14 Указу "...Під час проведення розрахунків, у тому числі за експортними та імпортними операціями, не допускається уступка вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між резидентами та нерезидентами".
Але найпотужнішого удару потенційним позичальникам, які мають заборгованість перед бюджетом, Указ Президента України наносить в тому розумінні, що банки не приймуть у заставу майно таких підприємств, оскільки в разі неповернення кредиту позичальником банк не має жодного шансу звернути стягнення на це майно, так як п. 6 Указу гласить: "Вимоги органів державної податкової служби щодо майна і майнових прав, які є предметом податкової застави, мають пріоритет перед будь-якими правами щодо цього майна і майнових прав, крім випадків, коли ці права виникли і в установленому порядку оформлені до дня виникнення податкової застави".
Згідно п. 5 Указу підприємство може відчужувати майно, яке перебуває в податковій заставі, але за письмовою згодою органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків. Але в цьому випадку гроші, які надійдуть на розрахунковий рахунок платника податків від реалізації майна, яке знаходиться в податковій заставі, негайно повинні перераховуватися до бюджету в погашення заборгованості перед бюджетом.
Надавати підприємствам дозвіл на надання майна, що знаходиться в податковій заставі, під заставу банкам при отриманні кредиту, місцеві податкові органи не мають права, оскільки вони не є юридичними особами. Навіть, отримавши від позичальника довідку з місцевого податкового органу, де вказується, що останній не заперечуватиме, якщо майно, яке перебуває в податковій заставі і яке надано в забезпечення погашення кредиту банку, проти реалізації цього майна для погашення заборгованості по кредиту та відсотках і не буде використовувати це майно в якості податкової застави, навряд чи банк ризикне видали кредит, оскільки гроші, виручені від реалізації цього майна мають бути негайно перераховані до бюджету. Точніше, видати такій дозвіл місцевий податковий орган може, але для банку він не матиме юридичної сили, оскільки місцеві податкові органи діють як би від імені Головної державної податкової Адміністрації, а остання навряд чи погодиться з тим, що в кожному конкретному випадку буде уповноважувати місцевий орган на видачу такого дозволу.
Ця податкова застава іноді виникає, як кажуть, "на рівному місці". В умовах обкладання податком на прибуток за більш ранньою подією із отримання грошей і відвантаження, а акцизним збором - у будь-якому разі за відвантаженням (підписанням акту), в умовах, коли бартер тягне за собою обкладання податком на прибуток і ПДВ за першочерговою подією, платити податки в строк фактично неможливо, тому що нема живих грошей.
Отже бачимо, скількох потенційних позичальників та майнових поручителів відсікає цей Указ від можливості користуватися кредитом. Якщо у підприємства добре працює розрахунковий рахунок, то і кредит йому не потрібен. Але ж багато підприємств, які бажають отримати кредит, але не можуть через наявність заборгованості перед бюджетом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Перелік законодавчих та нормативних актів, інструкцій, інших документів
1. Цивільний Кодекс України.
2. Господарський кодекс України.
3. Арбітражний процесуальний Кодекс України.
4. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-III.
5. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 1576-ХII із змінами та доповненнями.
6. Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654-ХII із змінами та доповненнями.
7. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 р. № 784-ХIV із змінами та доповненнями.
8. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991 р. № 698-ХII із змінами та доповненнями.
9. Закон України “Про власність” від 07.02.1991 р. № 697-ХII із змінами та доповненнями.
10. Закон України “Про нотаріат” від 02.09.1993 р. № 3425-ХII із змінами та доповненнями.
11. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями.
12. Закон України “Про лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями.
13. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 887-ХII із змінами та доповненнями.
14. Постанова КМУ “Про Порядок ведення Державного реєстру застави рухомого майна” від 30.07.1998 р. № 1185 із змінами та доповненнями.
15. Положення “Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств” (затверджено наказом ФДМУ від 06.02.2001 р. № 163 та зареєстровано в Мінюсті України 26.02.2001 р. № 171/5362).
16. Положення “Про порядок проведення експертної оцінки державного майна при приватизації" (затверджено наказом Фонду Державного майна України від 02.02.1995 р. № 100).
17. Методика оцінки вартості майна під час приватизації, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554.
18. Положення “Про Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (затверджено наказом Міністра Юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5 та зареєстровано в Мінюсті 10.06.1999 р. № 364/3657) із змінами й доповненнями.
19. Інструкція Мінюсту України “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, (затверджено наказом Мінюсту України від 14.06.1994 р. № 18/5, зареєстровано в Мінюсті 07.07.1994 р. під № 152/361) із змінами та доповненнями.
20. “Інкотермс 2000 Міжнародні правила по тлумаченню термінів”, розроблені Міжнародною торговою палатою 01.01.2000 р.
21. “Міжнародні правила по тлумаченню термінів “Інкотермс”, розроблені Міжнародною торговою палатою 01.09.1990 р. № 460.
22. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. № 959-XII.
23. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР.
24. Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності від 23.12.1998 р. № 351-XIV”.
25. Указ Президента України “Про вдосконалення валютного регулювання” від 22.08.1994 р. № 457/94 із змінами й доповненнями.
26. Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 04.10.1994 р. № 567/94.
27. Указ Президента України “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України” від 04.10.1994 р. № 566/94.
28. Указ Президента України “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні” від 07.11.1994 р. № 659/94.
29. Декрет Кабінету Міністрів України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93.
30. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення від 30.03.2002 р. № 445.
31. “Положення про вантажну митну декларацію”, Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574.
32. Положення “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів) які передбачають розрахунки в іноземній валюті”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 21.06.1995 р. № 444.
33. Положення “Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201, зареєстровано в Мінюсті 21.09.2001 р. під № 833/6024.
34. “Типові рекомендації щодо базових платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів українських суб'єктів господарювання в умовах нестабільних обмінних курсів та обмежень на валютні операції на ринках країн CНД”, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 28.01.1999 р. № 39 і погоджені з Національним Банком України 01.02.1999 р. № 13-110/206-837.
35. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-III.
36. Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 р. № 2864-III.
37. Н. И. Завина / Кредитно-страховой альянс. - Тернополь: Финансы
и торговля, 1996. - 144 с.
38. Челноков В.А. Банки: букварь кредитования. Технологи банковских ссуд. - М: Банковский научно-консультационный центр, 1996. - 406 с.
39. Л. И. Абалкин. Кредитный процесс коммерческого банка. - М: Экономика и Финансы, 1995. - 562 с.
40. Я. Маркус. Экспертная оценка недвижимости. - К: Либідь, 1996. - 78 с.
41. И. Н. Аксёнова. Способы обеспечения исполнения обязательств // Экономическое развитие России, 1996. - № 6.
42. Филатов М. Н. Поручительство и банковская гарантия // Финансы и кредит, 1997, - № 11.
Національного банку України
1. Положення "Про кредитування", затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246 із змінами та доповненнями.
2. Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затверджено постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р. із змінами та доповненнями.
3. “Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків”, затверджені постановою Правління НБУ від 25.09.1997 р. № 316 із змінами та доповненнями.
4. “Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, затверджена постановою Правління НБУ 28.08.2001 р. № 368 із змінами та доповненнями.
5. Постанова від 17.12.1998 р. № 524 “Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків”.
6. “Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства”, затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369 із змінами та доповненнями.
7. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України, затверджено постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475 із змінами та доповненнями.
8. Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджено постанова НБУ від 18.12.1998 р. № 527 із змінами та доповненнями.
9. Інструкція “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” затверджено постановою НБУ від 19.02.2001 р. № 69.
10. Інструкція “Про безготівкові розрахунки в України в національній валюті”, затверджено постановою НБУ від 29.03.2001 р. №135.
11. Постанова НБУ від 24.05.1999 р. № 249 “Про посилення контролю за операціями з готівкою”.
12. “Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затверджено постановою Правління Національного Банку України від 17.07.2001 р. № 275 із змінами та доповненнями.
13. “Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб”, затверджено постановою НБУ від 04.09.1998 р. № 349.
14. “Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України”, затверджено постановою НБУ від 18.03.1999 р. № 127 із змінами й доповненнями.
15. Інструкція “Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затверджено постановою НБУ від 24.03.1999 р. № 136 із змінами й доповненнями.
16. Лист від 01.04.1999 р. № 13-126/632-2956 “Щодо поручительства при наданні банківських кредитів в іноземній валюті”.
17. Лист від 24.01.2001 р. № 43-111/258 “Щодо розрахунку резерву за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках”.
ВАТ “Укрексімбанк”
1. Уніфіковані процедури розгляду та супроводження кредитних проектів, затверджено Наказом № 16 від 12.01.2001 р., зі змінами та додатками.
2. Кредитна політика ВАТ «Укрексімбанк» на 2005 рік, затверджено рішенням Правління від 23.12.2004 р. (протокол № 41).
3. Положення про кредитування ВАТ «Укрексімбанк», затверджено рішенням Правління від 28.09.2004 р. (протокол № 31).
4. Положення про облікову політику ВАТ «Укрексімбанк» на 2005 рік, затверджено рішенням Правління від 23.12.2004 р. (протокол № 41).
5. Порядок супроводження та реалізації застави та іпотеки, затверджено Наказом № 614 від 09.11.2004 р.
6. Технічний порядок з бухгалтерського обліку кредитних операцій у системі ВАТ «Укрексімбанк», затверджено Наказом № 138 від 09.03.2005 р.
7. Порядок оформлення та зберігання оригіналів угод, що стосуються кредитної діяльності ВАТ «Укрексімбанк», затверджено Наказом № 45 від 20.01.2003 р.
8. Вимоги ВАТ «Укрексімбанк» щодо кредитування суб'єктів господарської діяльності, затверджено Наказом № 518 від 14.09.2004 р.
9. Технічний порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними та іншими операціями, затверджено Наказом № 731 від 31.12.2004 р.
10. Положення "Про порядок проведення роботи з позичальниками (юридичними особами) та розподіл обов'язків між службами банку в процесі надання, супроводження та повернення кредитів", затверджено рішенням Правління від 22.02.2001 р. (протокол № 10).
11. Положення "Про проведення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи в системі ВАТ “Укрексімбанк", затверджено рішенням Правління 19.10.2002 р. (протокол № 46).
12. Положення ВАТ “Укрексімбанк” про облік операцій із заставленим майном, затверджене рішенням Правління Банку від 26.09.2001 р. протокол № 54.
13. Лист ВАТ “Укрексімбанк” від 01.08.1996 р. № 02-10/186 “Висновок Науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України по тлумаченню застосування Закону України “Про заставу”.
14. Службове розпорядження ВАТ «Укрексімбанк» Про матеріали для розгляду кредитних проектів на Кредитному комітеті ВАТ «Укрексімбанк» № 182-р від 13.09.2004 р.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та форми кредиту. Ознаки та види банківського кредиту. Форма та порядок укладання договору банківського кредиту, права та обов'язки сторін. Процедура зміни та розірвання договору. Кредитний ризик та види забезпечення кредитного договору.
курсовая работа [32,0 K], добавлен 20.11.2010Основні види банківських кредитів, наданих підприємству. Етапи розробки проекту залучення підприємством позикових коштів. Оцінка власної кредитоспроможності та фінансової надійності, визначення класу позичальника. Погашення підприємством кредиту.
дипломная работа [498,4 K], добавлен 17.10.2011Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту. Поняття та ознаки кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредиту. Форми, види та функції кредиту. Основи банківського кредитування. Принципи банківського кредитування.
курсовая работа [35,4 K], добавлен 24.10.2006Сутність банківського кредитування. Організація кредитної діяльності банку. Механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Процедура видачі кредиту ВАТ "Банк фінанси і кредит" і контроль за його використанням. Способи забезпечення повернення позик.
дипломная работа [87,6 K], добавлен 10.10.2012Характеристика форм і видів кредиту. Етапи процесу кредитування. Основні положення кредитних угод. Показники доходності кредитних операцій банку. Критерії оцінки фінансового стану позичальника. Зарубіжні програми страхування банківських депозитів.
курсовая работа [197,9 K], добавлен 18.12.2013Актуальність застосування заставних майнових форм забезпечення погашення кредиту. Сутність методів оцінки вартості майна підприємства, яке надається в заставу. Основні ризики використання майна підприємства як застави при банківському кредитуванні.
контрольная работа [45,3 K], добавлен 15.07.2010Кредитно-банківська система, її місце, сутність і роль в стабілізації економічного розвитку. Походження, функції, необхідність та принципи кредиту як руху позичкового капіталу, його економічні межі; кількісна і якісна характеристика проценту за кредит.
курсовая работа [276,6 K], добавлен 09.10.2011Правові відносини в сфері застосування форм забезпечення кредитних зобов’язань, форми банківських кредитів в Україні і механізм їх здійснення. Застава та аналіз використання її видів (на прикладі Промінвестбанку). Шляхи мінімізації кредитних ризиків.
дипломная работа [105,0 K], добавлен 24.01.2009Система показників кредитоспроможності та їх використання в управлінні підприємством задля уникнення ризиків неповернення кредиту. Застосування удосконалених методичних підходів в оцінці кредитоспроможності позичальника на прикладі ВАТ "Донбасенерго".
курсовая работа [212,5 K], добавлен 11.12.2013Дослідження сутності та основних видів кредитів, які залежно від терміну погашення поділяють на коротко-, середньо- та довгострокові. Механізми погашення кредитів. Забезпечення кредиту, як засіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.
реферат [53,6 K], добавлен 20.01.2011Кредитна система та її значення у розвитку ринкової економіки. Аналіз сучасних проблем і тенденцій розвитку кредитних відносин в Україні, вплив на них фінансових криз. Роль кредиту в розширеному відтворенні та забезпеченні нормального кругообігу капіталу.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 26.07.2011Поняття, структура та механізм забезпечення банківських кредитів. Аналіз фінансового стану та оцінка кредитної політики ЗАТ КБ "ПриватБанк". Вплив забезпечення кредитування на доходність банку. Ефективність забезпечення банківських кредитів в Україні.
дипломная работа [402,4 K], добавлен 29.11.2010Економічна роль комерційного кредиту. Види та функції кредиту. Аналіз стану, динаміки кредитної діяльності банків України. Дослідження показників державного боргу України. Заходи, спрямовані на стабілізацію кредитної діяльності. Подолання державного боргу
курсовая работа [968,8 K], добавлен 18.05.2014Поняття та класифікація кредитів. Суб’єкти, об’єкти, правила, методи кредитування, його принципи: терміновість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту. Особливості консорціумного кредитування. Страхування від кредитних ризиків.
реферат [28,8 K], добавлен 02.05.2009Розгляд і характеристика економічної сутності кредиту, змістового наповнення кредитних відносин та ролі кредитного забезпечення через призму їх значення у суспільному відтворенні. Визначення суб’єктів та ціни кредитного фінансування аграрної галузі.
статья [231,6 K], добавлен 22.02.2018Поняття, сутність та види кредитного ризику, порядок залучення кредитів. Структура та класифікація банківських ризиків. Оцінка кредитоспроможності позичальника і визначення її класу. Рівень забезпеченості кредиту. Напрямки вдосконалення кредитування.
курсовая работа [247,0 K], добавлен 31.01.2009Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі ВАТ КБ "Надра". Методика визначення кредитоспроможності, оцінка фінансового стану позичальника в даному банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.12.2010Створення аналітичної системи формування кредитної політики комерційного банку АКБ "Правекс-Банк". Форми і функцій кредиту. Форми забезпечення зворотності кредитів, нарахування і стягнення відсотків по кредитах. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
презентация [100,0 K], добавлен 14.08.2013Зміст і значення оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного ризику та виявлення джерел погашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом. Доцільність видачі кредиту. Основні методи оцінки кредитоспроможності, їх недоліки та переваги.
курсовая работа [66,4 K], добавлен 04.04.2012Теоретичні засади лізингового кредиту. Механізм застосування лізингового кредиту в Україні. Напрями вдосконалення механізму лізингового кредитування в Україні. Вдосконалення нормативно-правової бази та інформаційної бази щодо лізингу в Україні.
курсовая работа [206,1 K], добавлен 23.12.2007
