Характеристика діяльності КБ "ПриватБанк"

14) «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затверджене Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 р., із змінами і доповненнями;

15) Постанова Правління Національного банку України № 358 від 03.10.2005 р. «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України» [14];

16) «Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затверджені Постановою Правління Національного банку України № 255 від 18.06.2003 р. [15];

17) МСБО 12 «Податок на прибуток» [16];

18) МСБО 16 «Основні засоби» [17];

19) МСБО 17 «Оренда» [18];

20) МСБО 18 «Дохід» [19];

21) МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» [20];

22) МСБО 23 «Витрати на позики» [21];

23) МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» [22];

24) МСБО 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ» [23];

25) МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» [24];

26) МСБО 36 «Зменшення корисності активів» [25];

27) МСБО 37 «Резерви, умовні зобов'язання та умовні активи»;

28) МСБО 38 «Нематеріальні активи» [26];

29) МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [27];

30) МСБО 40 «Інвестиційна власність» [28];

31) МСФЗ 5 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» [29];

32) МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» [30].

У 2012 році основні принципи облікової політики стосовно визнання активів і зобов'язань, а також методи їх оцінки не зазнали суттєвих змін. За звітний та попередні періоди суттєвих помилок в бухгалтерському обліку банку виявлено не було,тобто коригування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не проводив.

Бухгалтерська робота в банках в залежності від її змісту поділяється на операційну та облікову. Операційна робота полягає в обслуговуванні клієнтів і перевірці та обробці документів, що є підставою для проведення і відображення операції за бухгалтерськими рахунками. Вона передбачає наступні етапи:

-- перевірка законності операції (чи відповідає операція статутній діяльності клієнта, банку та чинному законодавству);

-- перевірка правильності оформлення документа;

-- перевірка правильності відображення бухгалтерської проводки і підготовка документа для його проведення за бухгалтерським обліком;

-- перевірка можливості здійснення операції (перевіряється наявність грошей на рахунку та ін.);

-- передача документа для комп'ютерної обробки.

У складі облікової роботи можна виділити такі основні види:

-- ведення обліку за внутрішньобанківськими операціями (облік статутного капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень банку, доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо);

-- контроль за реєстрацією усіх здійснених банківських операцій;

-- перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та синтетичного обліку, отриманих у процесі комп'ютерної обробки даних, що введені за документами;

-- звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу;

-- підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності комерційних банків;

-- формування архівних папок документів.

Обліково-операційна робота -- це сукупність процесів, пов'язаних з оформленням документації за банківськими операціями, веденням бухгалтерського обліку і контролем за його повнотою і достовірністю.

Залежно від величини і спеціалізації банку, а також обсягу виконаних операцій можуть бути обрані різні варіанти організації роботи бухгалтерського підрозділу та структури обліково-операційних відділів. Відповідно може бути по-різному укомплектований штат бухгалтерів, а також різним чином визначені функції бухгалтерських працівників.

У складі бухгалтерії КБ «ПриватБанк» виділяють такі відділи: обліково-операційний, відділ обліку валютних операцій, відділ обліку внутрішньобанківських операцій, відділ фінансової звітності, відділ обліку діяльності філій, а також сектори введення та автоматизованої обробки інформації та сектор контролю за операційним днем та іншої звітності.

Головний бухгалтер несе всю повноту відповідальності за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне надання повної й достовірної фінансової звітності.

В основу організації роботи бухгалтерського апарату покладений принцип надання його працівникам прав відповідального виконавця. Відповідальним виконавцем вважається:

-- працівник банку, якому одноосібно доручено оформлювати та підписувати розрахунково-грошові документи за визначеним колом операцій;

-- бухгалтерський працівник, який контролює правильність оформлення документів та відображення банківських операцій в обліку.

Розподіл роботи між бухгалтерськими працівниками здійснюється:

-- шляхом закріплення за працівником відповідних бухгалтерських рахунків (обов'язкова умова -- усі рахунки одного клієнта ведуться одним виконавцем);

-- шляхом закріплення за виконавцем окремих видів операцій.

В установі банку ведеться книга обліку розподілу і перерозподілу рахунків між бухгалтерськими працівниками.

Кожний бухгалтерський працівник має інструкцію, в якій визначені його посадові обов'язки і обсяги робіт до виконання.

Робочий день бухгалтерських працівників складається з двох частин: операційний час для роботи з клієнтами; завершення обробки облікової інформації, перевірка регістрів аналітичного та синтетичного обліку, складання щоденного балансу.

Початок і завершення робочого і операційного дня визначається керівником банку.

Протягом усього робочого дня працюють з клієнтами тільки відділи з обслуговування ощадних вкладів.

Організація обліково-операційної роботи повинна відповідати таким вимогам:

-- усі операції з документами, що надійшли в операційний час (у тому числі з філій), відображаються в бухгалтерському обліку того ж дня. Документи, що надійшли після операційного часу, як правило, проводяться за рахунками клієнтів наступним днем. Це має бути передбачено в угодах на обслуговування клієнтів;

-- прийом і контроль документів, обслуговування клієнтів, введення інформації в персональний комп'ютер, а також перевірка вихідних регістрів, формування архівних папок документів здійснюється протягом робочого дня безпосередньо відповідальними виконавцями;

-- клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних платежів). Спосіб подання клієнтом документів до банку регламентується угодою розрахунково-касового обслуговування;

-- прийом розрахунково-платіжних документів від клієнтів, розрахункові та касові операції за рахунками юридичних та фізичних осіб здіснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. У позаопераційний час документи можна здавати у банк відповідальному виконавцю або через спеціальні пристрої (скриньки), звідки вони вибираються щогодини. Якщо документи з будь-якої причини не можуть бути прийняті до виконання, клієнта негайно про це повідомляють.

Документообіг за банківськими операціями -- послідовне переміщення розрахунково-грошових документів за інстанціями їх оформлення, перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи бачку, лиж різними установами банку з початку виконання операції до її завершення і здачі документа в архів.

Документообіг у КБ «ПриватБанк» складається з наступних основних етапів:

1) перевірка правильності оформлення і змісту документів що надійшли; визначення можливості виконання операції залежно від стану рахунків;

2) перевірка або оформлення бухгалтерської проводки у документі, підписання його відповідальним виконавцем, а у певних випадках --контролюючим працівником;

3) передача документів для автоматизованої обробки;

4) використання документів для перевірки правильності відображення операції в особовому рахунку;

5) групування документів та їх брошурування в папки для здачі в поточний архів.

В установах «ПриватБанку», які мають на обслуговуванні велику кількість клієнтів, для поліпшення якості обслуговування кожному клієнту визначається часовий інтервал, у межах якого він особисто може передати грошово-розрахункові документи відповідальному виконавцю і отримати необхідні консультації. Графіки документообігу і обслуговування клієнтів затверджуються керівником банку.



РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В КБ «ПРИВАТБАНК»

«Банки - трунарі економіки»

Борис Кригер

Ведення бухгалтерського обліку в ПАТ КБ "ПриватБанк" ведеться на підставі нормативно-правових актів, головним з яких є «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затверджене Постановою Правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 р., із змінами і доповненнями [10].

Окрім того, обліковий процес ведеться, спираючись на Наказ про облікову політику банку.

Основні припущення, застосовані в обліковій політиці ПАТ КБ «ПриватБанк»:

1). Облік за методом нарахування - результати операцій та інших подій визнаються за фактом їх здійснення, а не тоді, коли грошові кошти або їх еквіваленти отримані або сплачені. Результати операцій відображаються в облікових записах і включаються до фінансової звітності в тих періодах, до яких вони відносяться. Фінансова звітність, складена за методом нарахування, інформує користувачів не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою і отриманням грошових коштів, але також і про зобов'язання заплатити гроші в майбутньому, і про вимоги отримати грошові кошти в майбутньому.

2). Безперервність діяльності - діяльність банку розглядається як безперервна в осяжному майбутньому (принаймні, протягом 12 місяців з дати підготовки фінансової звітності) і при цьому не існує ніяких намірів та зобов'язань ліквідувати або зупинити діяльність банку. Таким чином, передбачається, що у банку немає наміру або необхідності в ліквідації або суттєвому скороченні масштабів своєї діяльності.

Бухгалтерський облік банківської установи має відповідати певним концептуальним основам, притаманним лише банківській діяльності.

Активи - це ресурси, що контролюються банком в результаті минулих подій, і від яких очікується надходження економічних вигод (отримання прибутку) в результаті їх використання (Рис.2.1.).

Рис.2.1 Складові активів банку

Банк визнає активи в обліку та відображає в балансі, у випадку якщо виконуються наступні умови:

1) існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод;

2) актив контролюється банком;

3) вартість активу може бути достовірно оцінена.

Зобов'язання - це заборгованість, яка виникає в результаті минулих подій і погашення якої призведе до відтоку з банку ресурсів, що містять економічну вигоду (Рис.2.2.).

Банк визнає зобов'язання в обліку та відображає в балансі, якщо виконуються наступні умови:

1) в результаті погашення існуючого зобов'язання існує ймовірність відтоку у майбутньому ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди;

2) сума погашення зобов'язання має достовірну оцінку.

Власний капітал - різниця між сукупними активами банку та його зобов'язаннями; представляє собою суму перевищення залишкової вартості активів над непогашеною заборгованістю (Рис.2.3.).



Рис.2.2 Зобов'язання банку

Рис.2.3 Капітал банку

До всіх статей звітності, застосовується облікова політика, що складена у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності. Окремі документи, що входять до складу Облікової політики банку, регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює банк.

2.1 Облік грошових коштів та розрахункових операцій

Грошові кошти та їх еквіваленти ПАТ КБ «ПриватБанк» представляють собою активи, які можуть бути легко конвертовані в грошові кошти в найкоротші терміни, і мають мінімальний ризик зміни вартості. Решта короткострокових міжбанківських кредитів та депозитів відображаються у складі кредитів банкам. Залишки грошових коштів та їх еквівалентів на початок та на кінець звітного періоду використовуються для підготовки Звіту про рух грошових коштів. Та частина грошових і короткострокових коштів, якою банк не може користуватися вільно і без обмежень зважаючи на низку обставин - це грошові кошти з обмеженим правом використання. Грошові кошти, щодо яких є обмеження щодо їх використання, у балансі банку відображаються окремо або в складі інших активів, в залежності від їх суттєвості.

Еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, але не для інвестиційних або інших цілей. Для того, щоб інвестицію можна було визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція визначається, звичайно, як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше трьох місяців з дати придбання. Інвестиції в інструменти власного капіталу не входять до складу еквівалентів грошових коштів, якщо вони не є за сутністю еквівалентами грошових коштів, наприклад, у випадку привілейованих акцій, придбаних протягом короткого періоду їх погашення і з визначеною датою викупу [32].

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні та фізичні особи відкривають банківські рахунки. У практиці банку використовують різноманітні види рахунків:

- кореспондентські;

- поточні (поточні з овердрафтом):

¦ рахунки зі спеціальним режимом використання (у випадках,

передбачених законодавчими та нормативними актами);

¦ поточні рахунки типу «Н»;

¦ поточні рахунки типу «П»;

¦ карткові рахунки;

¦ поточні рахунки виборчих фондів;

- вкладні(депозитні);

- кредитні (позичкові);

- спеціальні рахунки депонування коштів з метою подальшого здійснення розрахункових операцій.

Кореспондентські рахунки -- рахунки, що використовуються для зберігання коштів та обліку розрахунків, що виконує одна банківська установа за дорученням іншої банківської установи. Кореспондентські рахунки відкриваються та використовуються на договірній основі в процесі встановлення міжбанківських кореспондентських відносин

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

За можливості використання коштів у обсязі, що перевищує суму залишку, використовують поточний рахунок з овердрафтом. При цьому виникаюче дебетове сальдо на такому поточному рахунку компенсується за рахунок банківського кредиту (овердрафт).

Поточні рахунки типу «Н» відкриваються представництвам і установам, які не здійснюють підприємницької діяльності від свого імені та не мають власних грошових доходів. Поточні рахунки типу «П» передбачають можливість ведення підприємницької діяльності повністю або частково.

Карткові рахунки відкривають клієнтам, які здійснюють операції із застосуванням платіжних карток.

Поточні рахунки виборчих фондів відкривають для фінансування передвиборчої агітації політичних партій, кандидатів у народні депутати.

Вкладні (депозитні) рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Кредитний (позичковий) рахунок - рахунок, який відкривається банком для обліку наданих кредитів.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття). Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції з зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один із рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.

Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки у національній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім повідомлення до податкових органів, повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням номерів).

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти. Установи банків списують кошти з рахунків клієнтів тільки за дорученням власників цих рахунків або за розпорядженням стягувачів (державних виконавців).

Розрахункові документи, що надходять протягом операційного часу, банк проплачує в день надходження; ті, що прийшли після операційного часу наступного робочого дня.

У разі відсутності коштів на рахунку платника для виконання розрахункових документів , що надійшли до банку протягом операційного часу, вони цього самого дня повертаються без виконання або проводиться їх часткова оплата.

Надходження коштів на поточний рахунок обліковується в кредитовій частині, платежі з поточного рахунку - в дебетовій. Банк не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої в строк, не веде реєстру розрахункових та виконавчих документів, несплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника. При цьому встановлена певна черговість проведення платежів:

1. Платіжні вимоги, оформлені на підставі рішення суду:

Перша черга.

- відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням

здоров'ю або смертю;

- стягнення аліментів.

Друга черга.

- розрахунки з виплати вихідної допомоги;

- виплати особам, які працюють за трудовим контрактом;

- виплати за авторським договором.

Третя черга.

- Списання коштів на підставі інших рішень суду.

2.Розрахункові документи на здійснення платежів до бюджету.

3.Інші розрахункові документи у порядку їх послідовного надходження

Для відкриття поточних підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця), за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно ДО чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

КБ “ПриватБанк” здійснює випуск та обслуговування за допомогою пластикових карток. Корпоративна картка - платіжна картка, емітована на ім'я особи клієнта - юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Видається довіреній особі клієнта на підставі та на умовах договору про відкриття картрахунків. Банком в якості корпоративних карток здійснюється випуск карток VISA Classic . Строк обслуговування корпоративних карток - 1 рік.

Для отримання корпоративних карток клієнт подає до банку:

? заяву - анкету;

? перелік користувачів карток;

? ксерокопії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів по кожному користувачу згідно переліку.

Випуск проводиться як клієнтам так і юридичним особам, які не мають поточного рахунку. Рахунок для обліку операцій може відкриватися в національній валюті, в доларах США, або може бути мультивалютним.

Програмно-технічний комплекс "Клієнт банку - банк" застосовується для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у "ПриватБанку" та обміну технологічною інформацією. Система "клієнт - банк" є складовою програми автоматизації банківської діяльності та джерелом надходження розрахункових документів через системи автоматизації банку до системи електронних платежів НБУ чи внутрішньої платіжної системи і складається з клієнтської та банківської частини.

Клієнтська частина системи "Клієнт - банк" забезпечує автоматичне ведення поточного стану рахунку клієнта в банку. Електронні розрахункові документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів НБУ із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника.

Банківська частина системи "Клієнт - банк" забезпечує перевірку наведених електронних підписів кожному електронному розрахунковому документу клієнта та за платіжним файлом.

Електронний розрахунковий документ має такі ж реквізити, як і на паперовому носії, крім підпису клієнта, який формується в електронному вигляді і передбачається в договорі, укладеному між банком та клієнтом.

В кінці дня по кожному окремому клієнту формується реєстр прийнятих документів по системі "Клієнт - банк", друкується та підшивається в документи дня.

Якщо суб'єкти господарювання обслуговуються в різних банках, виникає необхідність міжбанківських розрахунків. Для зручності організація міжбанківських розрахунків проводиться за допомогою електронної пошти. За допомогою електронної пошти можуть пересилатись всі розрахункові документи.

Після вводу документа в комп'ютер провідний економіст здійснює перевірку документа, тобто здійснюється внутрішньобанківський контроль. Якщо в комп'ютер вводиться номер особового рахунку клієнта з помилкою, функцію перевіряючого виконує машина автоматично, шляхом знаходження помилки за допомогою ключа в номері особового рахунку.

Бухгалтерські проводки складаються автоматично машиною, після вводу документа в комп'ютер.

В кінці кожного дня Головне відділення КБ "ПриватБанк" в м. Дніпропетровськ висилає за допомогою електронної пошти виписку по кореспондентському рахунку філії в головному банку про стан кореспондентського рахунку , а на кожне 1 число місяця КБ "ПриватБанк" за допомогою електронної пошти висилає підтвердження про те, що розбіжностей по стану кореспондентського рахунку із даними Головної Контори немає.

Операції по таким акредитивам не централізовані і проводяться самостійно філіалами і відділеннями «ПриватБанк». Відкриття акредитива супроводжується поданням заяви в 4-х екземплярах. А також ведеться реєстр документів за акредитивом в 4-х екземплярах. Виконується при цьому проводка Дт рахунок клієнта - Кт рахунок покриття.

Касові операції банку здійснює відділ касових операцій банку. Його очолює завідувач касою.

Початок операційного дня в касі розпочинається з відкриття грошового сховища. Його відкривають: директор, головний бухгалтер та завідувач касою, під наглядом охоронця. Із сховища береться певна кількість матеріальних цінностей і відображається в “Книзі обліку матеріальних цінностей”.

Кожен з касирів має свій журнал за ф.155. На протязі дня каса виконує прибуткові та видаткові операції.

За статтею “Бланки суворої звітності” ведеться окрема книга аналітичного обліку, де вказуються окремі види таких бланків.

На рахунку 9821 обліковуються бланки суворої звітності:

- грошові чекові книжки (10, 25, 50 чеків);

- вкладні книжки;

- довіреності;

- довідки різних видів;

- трудові книжки;

- лотереї Телефортуни.

На рахунку 9820 обліковуються прості та переказні векселі.

Прибуткові та видаткові касові операції можуть оформлятися наступними документами:

- за об'явкою на внесення готівки В кінці дня друкується сальдова відомість, де фіксується сума по кожному позабалансовому рахунку бланку суворої звітності і загальна сума по рахунку 9821.

- за прибутковим касовим ордером;

- за грошовим чеком;

- за видатковим касовим ордером.

В кінці дня касир прибутково-видаткової каси звітує завідуючій касою Довідкою касира прибуткової каси про суму прийнятих грошей та кількість грошових документів, які надійшли до каси за день та Довідкою касира видаткової каси про суму виданих грошей і отриманої суми під звіт. Довідки підшиваються в документи дня (окрему папку за кожен день), а за документами по валюті (в окрему папку за 10 днів).

2.2 Облік операцій з кредитування

Облік кредитів та заборгованості клієнтів банку здійснюється відповідно до вимог Постанови Правління Національного банку України № 481 «Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України» від 27.12.2007 року зі змінами та доповненнями внесеними Постановою Правління Національного банку України № 253 від 20.06.2012 року.

Кредитом називається позика в грошовій або товарній формі, яку кредитор дає позичальнику на умовах повернення з виплатою позичальником відсотка за користування кредитом. Кредити класифікуються як довгострокові і короткострокові (в залежності від терміну, на який кредит видається), гарантовані, державні, банківські, споживчі, комерційні, міжнародні та іпотечні. Задля забезпечення достовірного та коректного відображення кредитних операцій у фінансовому, управлінському та податковому обліку в банку застосовуються наступні принципи їх класифікації (Рис.2.4.):

Рис.2.4 Класифікаційні групи видів кредиту

Кредити та заборгованість клієнтів обліковуються, коли банк перераховує грошові кошти клієнтам з метою придбання або створення дебіторської заборгованості, не пов'язаної з похідними фінансовими інструментами та не має котирувань на відкритому ринку, що підлягають погашенню на встановлену чи визначену дату. При цьому у банку відсутній намір здійснювати торгові операції з цією дебіторською заборгованістю. Всі кредити відображаються у фінансовій звітності, починаючи з моменту видачі коштів позичальникам.

Кредитний процес - це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій. У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

У КБ «ПриватБанк» виокремлюють сім основних етапів кредитного процесу:

- отримання та розгляд заявки клієнта на кредит;

- інтерв'ю (співбесіда) з потенційним позичальником;

- оцінка кредитоспроможності позичальника;

- підготовка кредитного договору;

- кредитна угода;

- надання банківського кредиту;

- моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

Кредитний працівник визначає умови кредитування: розмір кредиту, термін та строки погашення, розмір відсоткової ставки та інші умови. Потім працівник кредитного відділу готує свій висновок про доцільність надання кредиту, та подає його на розгляд Кредитного комітету.

У випадку прийняття позитивного рішення щодо надання кредиту, з позичальником укладається кредитний договір , а також укладається договір по забезпеченню повернення кредитних коштів.

За своєю структурою кредитний договір включає такі складові:

- преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

- предмет і суму договору (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

- умови забезпечення кредиту вказується конкретно: договір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами);

- порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням терміну);

- зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальнику певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків із свого поточного рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

- права банку і позичальника (банк має право у разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу - вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

- санкції у разі невиконання умов договору;

- порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку);

- особливі умови (наприклад порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

- строк дії договору (строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

- юридичні адреси та реквізити сторін;

- підписи сторін.

У тексті кредитного договору необхідно вказати:

- назву та номер договору;

- дату та місце укладення договору;

- офіційне найменування сторін, які укладають кредитний договір;

- посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір;

- предмет договору (надання кредиту чи відкриття кредитної лінії);

- суму кредиту (ліміт кредитної лінії);

- строк користування кредитом;

- розмір процентної ставки;

- дату (число, місяць, рік ) повернення кредиту;

- дати нарахування та сплати відсотків;

- права та обов'язки сторін;

- посилання на договір забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором;

- відповідальність сторін;

- штрафні санкції;

- порядок розгляду спорів;

- термін дії договору;

- юридичні адреси та банківські реквізити сторін.

Після підписання необхідних документів і перерахування суми кредиту на рахунок позичальника працівник кредитного відділу вводить в ОДБ номер кредитного договору, найменування позичальника, дати видачі і повернення кредиту, суму, строк, відсоткову ставку, вид забезпечення та інші дані щодо клієнта .

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміту овердрафту) шляхом дебетування його рахунку з утворенням дебетового сальдо.

Кредити фізичним особам можуть надаватися на споживчі цілі, будівництво або придбання квартир та будинків. Видача кредиту здійснюється на строк до 10 років. Кредит на придбання житла має бути використаний протягом 6 місяців з дня одержання позики.

Облік позичок на споживчі цілі ведеться за рахунками № 2202 та 2205. Аналітичний облік виконується окремо за кожною угодою з клієнтом. За дебетом рахунків № 2202 та № 2205 проводяться суми наданих кредитів фізичним особам, за кредитом проводяться суми погашення заборгованості, а також суми пролонгованої, простроченої та сумнівної заборгованості.

Надання споживчого кредиту здійснюється на основі укладеного між клієнтом та банком договору про надання споживчого кредиту.

З метою зменшення кредитного ризику банк найбільш ризикові та дохідні кредити страхує в страховій компанії. Укладається відповідний договір.

Якщо позичальник не має можливості в установлений строк повернути кредит наступного дня після закінчення строку дії договору, кредитний працівник переносить заборгованість по кредиту на рахунок прострочених позичок із встановленням відповідних штрафних санкцій:

? Дт прострочена заборгованість за кредитами

? Кт кредити надані/пролонгована заборгованість

Якщо позичальник не в змозі повернути кредит після 30 днів за рішенням кредитного комітету, заборгованість переноситься на рахунок сумнівної. Таке рішення має бути оформлене протоколом кредитного комітету банку та документами, що підтверджують цей стан:

? Дт сумнівна заборгованість за кредитом

? Кт прострочена заборгованість за кредитом

Якщо повернення кредиту неможливе після прийняття банком всіх заходів заборгованість по позичці визнається безнадійною і списується за рахунок резервів:

? Дт 2400 (резерви за кредитними операціями)

? Кт (сумнівна заборгованість за кредитами)

Одночасно здійснюється проводка за дебетом позабалансового рахунку:

? Дт 9611 (борги, списані у збиток)

? Кт 9910 (контр рахунок)

Списану кредитну заборгованість за основним боргом за рахунок резервів банк має враховувати по позабалансі протягом строку позовної давності (3 роки).

Потім здійснюється списання заборгованості:

? Дт 9910

? Кт 9611 (борги, списані у збиток)

Після повного погашення кредиту і процентів кредитна справа підписується виконавцем та начальником кредитного відділу і здається в архів під підпис з переліком документів в кредитній справі, де зберігається до закінчення строку зберігання.

У плані рахунків передбачено такі рахунки для обліку сумнівної заборгованості:

? 1582 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам»;

? 2096 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»;

? 2097 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»;

? 2190 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані органам державної влади»;

? 2191 А «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування»;

? 2290 А «Сумнівна заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

? 2291 А «Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам».

Формування та використання банком резервів за кредитами відбувається відповідно до ПП НБУ № 23 від 25.01.2012 року «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» [8]. Після первісного визнання кредити в «ПриватБанку» оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка. З метою формування резерву за активами або фінансовими зобов'язаннями банк здійснює оцінку ризиків таких активів/ зобов'язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання.

Сума резерву за кредитом на індивідуальній основі - це сума перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за цим кредитом. Розмір резерву за кредитами овердрафт та кредитними лініями, за якими невідомі кількість траншів і строк їх погашення, представляє собою суму перевищення балансової вартості кредиту (не враховуючи раніше сформований резерв) над сумою боргу за кредитом на дату розрахунку резерву, зваженого на показник безризиковості активу, і вартості забезпечення, зваженої на відповідний коефіцієнт ліквідності забезпечення. Для розрахунку резерву за кредитом, що наданий нерезиденту, банк враховує ризик країни місцезнаходження нерезидента, що визначається на підставі інформації про належність країни до відповідної групи ризику, яка ґрунтується на рейтингах країн, установлених провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями) та доводиться до відома банків Національним банком України. Якщо рейтинг країни не підтверджений жодним з провідних світових рейтингових агентств, банк класифікує такий кредит не вище ІІІ категорії якості. Порядок визначення показника ризику активу банк встановлює самостійно, але в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів/ зобов'язань, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Резерв сформований для списання (відшкодування) боргу за заборгованістю, що визнана безнадійною використовується у порядку, встановленому Національним банком України.

У процесі кредитування банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процентних доходів за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція - це продаж на певний час грошових коштів за певну винагороду. За рахунок процентних доходів банки покривають свої витрати і одержують прибуток.

Облік нарахованих доходів за кредитними операціями здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку процентних доходів та витрат.

Умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку, тощо), а також неустойки в разі порушення боржником зобов'язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з законодавством України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ.

Розрахунковий період для нарахування процентних доходів (витрат) визначається договором відповідно до вимог законодавства України.

Для обрахунку процентних доходів і витрат та прирівняних до них комісій застосовуються такі методи визначення кількості днів:

- метод “факт/факт” - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році;

- метод “факт/360” - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;

- метод “ 30/360” - передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30.

Процентна ставка за користування кредитом визначається залежно від розміру плати за кредитні ресурси, характеру їх надання, терміну повернення кредиту. Процентна ставка повинна покривати витрати банку на залучення коштів, необхідних для надання кредитів, на здійснення банківських операцій і забезпечувати одержання відповідного доходу банку.

Нарахування процентів за кредитами - це функція кредитного підрозділу банку, котрий передає до бухгалтерії відомість нарахування процентів, на підставі якої проводяться бухгалтерські записи. Для кожного позичальника - клієнта даного банку щодо суми нарахованих процентів оформляється меморіальний ордер.

Бухгалтерський облік нарахованих доходів (витрат) здійснюється не рідше одного разу на місяць за кожною операцією або подією. Рахунки з обліку нарахованих доходів (витрат) протягом місяця можуть мати характеристику активно-пасивних, але на перше число місяця - лише активні або пасивні. Нараховані доходи (витрати) обліковуються за відповідними рахунками групи , за якою обліковується номінал кредиту через записи:

Дебет рахунків “Нараховані доходи”;

Кредит рахунки “Процентні доходи”.

За нарахованими витратами:

Дебет рахунки “Процентні витрати”;

Кредит рахунків “Нараховані витрати”.

Кредит починає існувати як актив тільки тоді, коли банк узяв на себе безвідкличне зобов'язання з кредитування клієнта (контрагента).

2.3 Облік депозитних операцій банку

Вклад (депозит) - це гроші або інші кошти в готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (юридичною або фізичною особою) або третьою особою за дорученням і за рахунок власника до банку для зберігання на встановлених договором умовах, з обов'язковим поверненням вкладнику.

Вклади (депозити), що застосовуються у практиці сучасних банків, відрізняються залежно від строку, категорії депонента, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків та інших характеристик (Рис.2.5.).

За строками використання коштів вклади (депозити) клієнтів банку поділяють на:

- вклади (депозити) на вимогу;

- строкові вклади (депозити).

До вкладів на вимогу належать залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на поточних рахунках.

У складі строкових вкладів виокремлюють власне строкові вклади і ощадні вклади. Власне строкові вклади відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарювання, фізичним особам, небанківським фінансовим установам, банкам. Ощадні вклади відкриваються тільки фізичним особам.

Рис.2.5 Класифікація вкладів (депозитів) за категоріями депонентів та строками

Проведення вкладних (депозитних) операцій банку регламентується Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. № 516. Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах. Особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків. Банки встановлюють основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови мають бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для клієнтів місці. Ця інформація може додатково розміщуватися банком у засобах масової інформації.

Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу (депозиту), внесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір уважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Вкладні операції впливають на фундаментальну облікову модель (Рис.2.6.).

Рис.2.6 Фундаментальна облікова модель

Порядок обліку установами банків операцій за вкладами (депозитами) регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 р. № 435.

Депозити враховуються на всю суму номіналу на депозитному рахунку до часу погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами - за період або на період (авансом) змінюється сума, що надходить від депонента. У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігаються.

Облік депозитів ведеться за рахунками 1-го та 2-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280:

1 Казначейські та міжбанківські операції

13 Кошти Національного банку України

15 Кошти в інших банках

16 Кошти інших банків

2 Операції з клієнтами

25 Кошти бюджету та позабюджетних фондів України

26 Кошти клієнтів банку

В аналітичному обліку ведуться особові рахунки за кожним депозитом.

Внутрішній контроль за депозитами має здійснюватися відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 р. № 566, так, щоб гарантувати: залучення та розміщення депозитів у межах строків і лімітів, встановлених банком; приймання та розміщення усіх депозитів за процентною ставкою, що застосовується у банку згідно із запровадженою ним політикою; своєчасне та правильне відображення в бухгалтерському обліку депозитних операцій.

Система бухгалтерського контролю за депозитними операціями включає систему реєстрації депозитів. Система обліку операцій із депозитами має гарантувати правильне та своєчасне відображення таких даних: номера договору; назви контрагента; типу договору (за строком використання); бази нарахування процентів; номіналу депозиту; валюти депозиту; процентної ставки; дати нарахування процентів; умов сплати процентів; дати погашення депозиту.

Банки мають визначити процедури перевірки тотожності цих систем аналітичного обліку операцій із депозитами з оборотами і залишками за рахунками синтетичного обліку.

Нарахування процентів і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку має періодично перевірятися особою, яка не бере участі у виконанні операцій з нарахування. Проценти, відображені на окремих аналітичних рахунках процентних витрат (доходів), мають бути звірені з сумою процентів, сплачених депоненту.

При нарахуванні процентів та відображенні їх за відповідними рахунками бухгалтерського обліку необхідно регулярно переглядати відповідні процедури внутрішнього контролю і перевіряти розрахунок процентів і записи за цими рахунками.

Основна мета КБ "ПриватБанк" щодо операцій з депозитами та вкладами - забезпечення ресурсами активних операцій банку і надання клієнтам можливості розмістити тимчасово вільні кошти. Здійснення таких операцій покладено на відділ по роботі з фізичними особами.

Вкладні рахунки відкриваються резидентам та нерезидентам.

Зарахування кошти на депозитний рахунок можливий шляхом: внесення готівки через касу, перераховані з поточного рахунка, який відкритий в установі банку або в іншому банку

Депозитний рахунок відкривається на підставі депозитного договору.

Можуть відкриватися рахунки:

- на своє ім'я;

- іншим особам за нотаріально засвідченою довіреністю;

- на ім'я неповнолітньої особи без надання довіреності;

Розрізняють: короткострокові депозити (строк дії договору 1 рік), а також довгострокові (більше 1 року).

Порядок відкриття депозитного рахунку:

1. Заява на відкриття депозитного рахунку.

2. Ознайомлення фізичної особи з умовами залучення грошових коштів на депозит.

3. Наявність у особи, що бажає розмістити кошти на депозит:

-документу, що засвідчує особу (паспорт);

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- ноторіально-завірена довіреність на відкриття рахунка.

Для нерезидентів (додатково):- візи

4. Укладання депозитного договору

5. Відкриття депозитного рахунку реєструється у Книзі реєстрації відкритих депозитних рахунків, де вказується номер рахунку, назва контрагента, тип договору, дата залучення коштів, сума та валюта депозиту, процентна ставка, дата нарахування процентів, умова сплати процентів, дата погашення депозиту.

6. Видача вкладної книжки (за бажанням клієнта).

Визнані банком проценти за депозитами відображаються в бухгалтерському обліку згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 255.

Бухгалтерський облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих доходів і витрат використовуються відповідні рахунки "нарахованих доходів" та "нарахованих витрат", на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Амортизація дисконту та премії здійснюється не рідше одного разу на місяць з відображенням за відповідними рахунками процентних доходів і витрат. Якщо величина дисконту чи премії з урахуванням сум комісій, що включаються до вартості фінансового інструменту, є несуттєвою, тобто не більше 1 % від суми номіналу, то її можна відносити на процентні доходи чи витрати під час визнання фінансового інструменту.

Проценти за депозитом можуть сплачуватися: при погашенні депозиту; періодично (щомісяця, раз на квартал, за підсумками року); авансом.

Нараховані доходи та витрати за процентами обліковуються за рахунками 1-го та 2-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

1 Казначейські та міжбанківські операції

12 Кошти в Національному банку України

13 Кошти Національного банку України

15 Кошти в інших банках

16 Кошти інших банків

2 Операції з клієнтами

25 Кошти бюджету та позабюджетних фондів України

26 Кошти клієнтів банку

Доходи та витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунками 3-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: 3500 А "Витрати майбутніх періодів", 3600 П "Доходи майбутніх періодів".

Отримані доходи та сплачені витрати за процентами обліковуються за рахунками 6-го та 7-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

6 Доходи

60 Процентні доходи

7 Витрати

70 Процентні витрати

Облік витрат за вкладами (депозитами) суб'єктів господарювання. За коштами на депозитних рахунках суб'єктів господарювання банки нараховують та сплачують проценти. Проценти підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше ніж в останній робочий день місяця. Проценти можуть виплачуватися: при погашенні депозиту, періодично, авансом. Проценти за депозитними рахунками перераховуються на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуються на депозитний рахунок.

Нараховані витрати за строковими депозитами суб'єктів господарювання обліковуються за рахунком 2618 П "Нараховані витрати за строковими коштами суб'єктів господарювання".

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком 3500 А "Витрати майбутніх періодів".

Процентні витрати за строковими депозитами суб'єктів господарювання обліковуються за рахунком 7021А "Процентні витрати за строковими коштами суб'єктів господарювання".

Облік витрат за вкладами (депозитами) фізичних осіб. За вкладами (депозитами) фізичних осіб банки нараховують та сплачують проценти. Проценти за депозитними рахунками фізичних осіб виплачуються готівкою, перераховуються на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуються на депозитний рахунок.

Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком 2638 П "Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб".

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком 3500 А "Витрати майбутніх періодів".

Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком 7041 А "Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб".

Облік доходів та витрат за вкладними (депозитними) операціями на міжбанківському ринку. За вкладними (депозитними) операціями на міжбанківському ринку банки отримують та сплачують проценти.

...