Характеристика діяльності КБ "ПриватБанк"

Загальну інформацію фіскальної пам'яті становлять заводський номер комп'ютера, заводський номер нагромаджувача на жорсткому диску, дата занесення номерів, реєстраційний номер комп'ютерної системи, дата реєстрації. Робочими параметрами системи є назва уповноваженого банку, номер і назва обмінного пункту, адреса обмінного пункту, дата початку роботи пункту. Надалі коригування наведених параметрів можливе після входження в систему через пароль податкового інспектора. Під час налагодження вводять також низку пускових параметрів, граничний розмір комісійних винагород і водночас формують довідники валют, підзвітних осіб, номери довідок та інкасаторських сумок. Коли систему налагоджено, касир може виконувати належні операції. Він входить до пункту головного меню «Операційний день», де в таблиці наведено перелік його функцій, зокрема відкриття операційного дня, введення курсів валют, авансування, підкріплення касира та інкасація валюти, обмінні операції, закриття операційного дня. Основною процедурою є обмінні операції: купівля та продаж валюти або обмін купюр. На моніторі касир вибирає вид операції, код валюти і вводить суму. Після цього на екран виводяться сума й назва валюти, що її касиру необхідно прийняти або видати. На принтері друкується довідка для клієнта.

Закінчивши роботу, касир закриває операційний день обмінного пункту і формує звіт через відповідний пункт меню. До розділу звітів входять реєстр проданої валюти, реєстр купленої валюти, реєстр обміну валюти, реєстр необмінних операцій (авансування, інкасації, підкріплення та передавання валюти), звіт касира, курс купівлі/продажу валюти. Уся звітна інформація записується в архів, звіт касира роздруковується і передається до банку.

Ввід, оплату, пошук і коригування валютних документів виконують засобами ОДБ. Вводить валютні документи відповідальний виконавець із пункту меню «Підсистема «Валюта» («Ввід валютних документів»). Відповідна програма забезпечує виконання таких процедур: ввід і вхідний контроль валютних документів, установлення початкового статусу документа, запис документа в БД, друкування реєстру валютних документів.

Процедура «Оплата» валютних документів здійснюється технологом системи. Перед оплатою документа технолог може продивитись його реквізити та додаткову службову інформацію. В результаті виконання процедури «Оплати» змінюються залишки на валютних рахунках в масиві «Сальдо». При оплаті виконується проведення як в іноземній, так і в національній валюті.

Пошук і коригування електронних валютних документів здійснює відповідальний виконавець чи технолог системи. Якщо документ коригується до виконання з ним процедури «Оплата», то таке коригування полягає лише в зміні реквізитів документа, а коли змінюється зміст документа, з яким уже виконано процедуру «Оплата», то постає потреба змінити залишки на рахунках, скоригувавши основний оперативний масив за валютою та масив «Сальдо».

Котирування залишків на валютних рахунках виконується в разі зміни облікового курсу НБУ. Тоді переоцінюється лише гривневий еквівалент іноземної валюти, а сума на валютних рахунках лишається незмінною. Алгоритм розрахунку сум у національній валюті під час котирування ґрунтується на зіставленні суми, обчисленої за поточним курсом валюти, з фактичним залишком у національній валюті на даному рахунку. Бухгалтерське проведення складається на різницю цих сум. До алгоритму включено також процедури округлення сум. У процесі виконання котирування формуються записи за рахунками прибутків або збитків, на які заносяться фінансові результати. Результати обробки даних не лише записуються у файли, а й формуються у відомості котирування.

Нагромадження даних, формування вихідних (звітних) форм є найважливішим етапом технологій автоматизованого обліку й регулювання валютних операцій.

Нагромадження даних про валютні операції здійснюється протягом дня у БД обмінних пунктів, у файлах оперативної інформації, що формуються пакетом програм ОДБ у філіях чи головних банках. На підставі цих даних можна отримати відповіді на запити, а також аналітичні таблиці про поточний стан обігу валютних коштів, залишки коштів на валютних рахунках клієнтів та інші зведення. Наприкінці робочого дня, коли закрито пакет «Операційний день банку», оперативна інформація надходить до архівної БД і формуються бухгалтерські та статистичні зведення й звіти. Ці документи охоплюють інформацію за день або за деякий інший календарний період. Вони поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні вихідні документи формуються на моніторах АРМ фахівців та керівників і при потребі роздруковуються. До таких документів належать зведення про купівлю/продаж валюти, інформація про рух і залишки коштів на валютних рахунках, реєстр ордерів валютного відділу, відомості про валютні ресурси тощо. Ці документи використовуються для аналізу валютних операцій і прийняття управлінських рішень.

Зовнішні вихідні документи передають клієнтам НБУ, податковій інспекції та іншим державним структурам. Вони спочатку видаються на монітор фахівців для аналізу, а далі надсилаються до відповідних структур у вигляді виписок з валютних рахунків для клієнтів, звітних файлів для НБУ чи звітних паперових документів для податкової адміністрації.

Виписки з валютних особових рахунків клієнтів формують щодня у двох примірниках, один з яких передається клієнтові, а другий залишається в банку як архівний документ. Кожна виписка включає такі реквізити: назва банку; дата і час формування звіту; номер особового рахунку; назва організації (власника коштів); назва і код валюти; курс цієї валюти; вхідний залишок; обороти й сальдо на рахунку в іноземній і національній валюті; проведені документи (вид операції); МФО кореспондента; особовий рахунок кореспондента; номер документа; сума за документом в іноземній і національній валюті.

Виписка за валютними особовими рахунками формується в кількох режимах. Так, у режимі «Виконавець» формуються виписки для кожного виконавця за закріпленими за ним рахунками. У режимі «Клієнт» видаються виписки за всіма чи зазначеними клієнтами. У режимі «Банк-Клієнт» формуються виписки, які надсилаються клієнтам по каналах зв'язку. Виписки можуть формуватися за попередній операційний день, на зазначену дату чи будь-який період.

Особливу групу вихідних документів становлять пробний баланс, баланс, оборотно-сальдова відомість у валюті, консолідований баланс. Баланс формується за поточний день за вказаним кодом валюти чи за всіма валютами. Усі суми у звіті наводяться в національній та іноземній валютах. Протягом дня (під кінець) формується пробний баланс для попереднього аналізу. Остаточний варіант балансу складається після закриття операційного дня.

Зауважимо, що комп'ютерні системи дозволяють формувати на монітор сальдовий і оборотно-сальдовий баланс, який на практиці часто називають оборотно-сальдовою відомістю.

Заключною процедурою процесу обробки даних засобами пакета ОБД є складання консолідованого балансу. Спочатку складається пробний консолідований баланс для оперативного аналізу інформації, а після закриття операційного дня видається остаточна форма консолідованого балансу. Баланс формується за всіма валютними рахунками так, що суми перераховуються в одну валюту, код якої необхідно вказати у вхідних параметрах режиму.

Для обліку валютних операцій і формування відповідних вихідних документів використовуються АРМ:

- операціоніста валютного відділу -- ведуться валютні рахунки клієнтів, рахунки підзвітних осіб (касирів пунктів обміну валюти), проводяться експортно-імпортні операції, контролюється розподільний рахунок і т.ін.;

- технолога валютного відділу -- виконуються операції зі встановлення курсів валют, переоцінювання валют, передачі на оплату всіх введених бухгалтерських документів, проведення змін залишків на рахунках та операції із закриття ОДБ;

- операціоніста ОДБ -- функції, аналогічні тим, які виконує операціоніст валютного відділу (їм підпорядковані спільні рахунки, що їх вони безпосередньо контролюють).

- формування звітності і друкування вихідних форм -- складається баланс, оборотно-сальдова відомість, меморіальні ордери за особовими рахунками клієнтів. За допомогою пакета «АРМ статистична звітність» формуються звітні файли, а саме: 01 -- дані про залишки на рахунках (щоденний); 39 -- дані про курс та обсяги операцій з іноземною валютою (щоденний); 40 -- дані про рух коштів на кореспондентських рахунках іноземних банків в Україні (щоденний) та інші звітні файли.

Сформовані звітні файли -- щоденні і ті, що характеризують валютні операції за місяць, квартал і рік, -- передаються засобами електронної пошти до Регіонального управління НБУ, а після узагальнення -- до валютного управління центрального апарату НБУ, де за їх даними аналізуються та регулюються валютні операції.



РОЗДІЛ 4. ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ФОРМ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ЗА КЛІЄНТСЬКИМИ РАХУНКАМИ В КБ «ПРИВАТБАНК»

«Банк - це здоровий глузд, тверезий підхід до дійсності, до партнерів»

Ж. Вріньо

Значну частку в структурі залучених коштів банку, які виступають джерелом виникнення активів, становлять поточні рахунки клієнтів, що формують клієнтську базу. Клієнтська база, своєю чергою, забезпечує стабільний прибуток банку. Отже, питання обліку операцій за поточними (розрахунковими) рахунками набувають особливої актуальності.

Механізм ведення поточних рахунків клієнтів банку визначається Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 р., та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

До поточних рахунків належать рахунки, що банк відкриває клієнтові для здійснення усіх видів розрахункових операцій, передбачених законодавством України та умовами договору.

До функції поточного рахунка, крім можливості переказу коштів на інший рахунок, належить і зберігання коштів, але, на відміну від депозитних рахунків, проценти на них, як правило, не нараховують, а якщо нараховують, то незначні, і їх не можна порівняти з розміром процентів за депозитним вкладом.

Крім звичайних поточних рахунків, що відкривають для суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб, є спеціальні поточні рахунки. До них належать:

-- поточні рахунки типу "Н" (відкривають в національній валюті для офіційних представництв та представництв юридичних осіб -- нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України);

-- поточні рахунки типу "П" (відкривають в національній валюті для постійних представництв юридичних осіб -- нерезидентів, які займаються підприємницькою діяльністю на території України);

-- карткові рахунки (відкривають для обліку операцій з платіжними картками);

-- поточні рахунки виборчих фондів;-

-- кореспондентські рахунки (відкривають банки для банків);

-- рахунки зі спеціальними режимами їх використання (відкривають у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України).

Банкам заборонено відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Обмежень за кількістю рахунків, що відкриваються, немає. Винятком є тільки поточний рахунок (у національній або іноземній валюті), який відкривають для формування статутного капіталу господарського товариства, і рахунок за кожною угодою про спільну діяльність без створення юридичної особи. В обох випадках може бути відкрито не більше ніж один рахунок.

Рахунок для юридичної особи відкривають в банку за місцем реєстрації юридичної особи або ж у будь-якому банку на території України.

Суб'єкт господарювання може відкривати кілька рахунків у різних банках. Усі рахунки "рівноцінні", і безспірне списання можливе з будь-якого поточного рахунка.

За поточними рахунками в національній валюті дозволено здійснення всіх видів розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства.

При відкритті поточного рахунка укладають договір банківського рахунка (договір на розрахунково-касове обслуговування) у письмовій формі.

Розрахунково-касове обслуговування -- це послуги, що банк надає клієнтові на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому в готівковій формі грошей, а також здійснення інших операцій, передбачених договором.

Договір на розрахунково-касове обслуговування має містити: реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надає банк, обов'язки сторін та відповідальність за невиконання цих зобов'язань, а також умови припинення договору.

Для відкриття рахунка клієнта -- юридичної особи до банку треба подати пакет документів, до якого входять:

1) заява про відкриття рахунка;

2) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органах виконавчої влади;

3) копія належним чином зареєстрованого установчого документа (Статуту / засновницького договору / установчого акта / положення);

4) копія довідки про внесення юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (код ЄДРПОУ);

5) копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;

6) картка із зразками підписів та відбитка печатки;

7) копія документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України;

8) копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування.

Для відкриття поточного рахунка фізичній особі необхідно:

1) пред'явити уповноваженому працівникові банку паспорт або документ, що його замінює, та довідку про присвоєння органом державної податкової служби ідентифікаційного номера платника;

2) заповнити заяву про відкриття поточного рахунка;

3) заповнити картку із зразками підписів (зразки підписів засвідчує підписом уповноважений працівник банку);

4) укласти договір банківського рахунка.

З документів, які вимагаються від клієнта (юридичної і фізичної особи) у разі відкриття рахунка, формують справу з юридичного оформлення рахунка.

Усі поточні рахунки реєструють в книзі відкритих рахунків, де зазначають номер балансового рахунка, номер особового рахунка, код валюти, код контрагента, найменування контрагента, дату відкриття рахунка, дату закриття рахунка.

Днем відкриття банком поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначається в розділі "Відмітки банку" на заяві про відкриття цього рахунка.

До отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби операції за рахунком здійснюють тільки щодо зарахування коштів. День, коли банк отримав таке повідомлення від податкової адміністрації, є днем початку видаткових операцій за цим рахунком.

4.1 Форми безготівкових розрахунків за клієнтськими рахунками в банку

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.

Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:

1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.

2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.

3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.

4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

Платіжне доручення -- це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок утримувача.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховують.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку недостатньо, то банк приймає платіжне доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником.

Платіжне доручення застосовують в розрахунках за товарними та нетоварними платежами:

1)за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги);

2)у порядку попередньої оплати;

3) для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше від строку, встановленого законодавством України;

4) для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсія тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

5) для сплати податків та зборів, страхових внесків (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів.

Фізичні особи використовують доручення при перерахуванні коштів зі своїх поточних та вкладних (депозитних) рахунків згідно з режимом використання цих рахунків.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємства, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, встановлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.

Якщо банк не забезпечив одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України. Платіжне доручення оформляє платник не менше ніж у двох примірниках. Перший примірник виконує функцію меморіального ордера, і його підшивають в документи дня банку, другий -- видають платникові з відмітками банку про одержання і виконання доручення.

Учасники безготівкових розрахунків можуть використовувати в розрахунках також платіжні вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення -- це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої -- вимоги утримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої -- доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Платіжна вимога є підставою для виконання розрахункових операцій у випадках примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами, та при здійсненні договірного списання.

Платіжна вимога -- це розрахунковий документ, що містить стягування або у випадку договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснює без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувана, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника -- протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

У випадку недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Своєю чергою, платіжну вимогу оформляють на підставі виконавчого документа, виданого судом.

Фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, можуть передбачати в них право отримувати договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунка в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг. Банк у випадку договірного списання оформляє меморіальний ордер.

Меморіальний ордер -- це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до чинного законодавства.

З метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги) в безготівкових розрахунках фізичних і юридичних осіб використовують розрахункові чеки.

Розрахункові чеки використовують лише для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Лише фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 % від суми цього чека).

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Строк дії чекової книжки -- один рік; чека, який видають фізичній особі для одноразового розрахунку, -- три місяці з дати його видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховують.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховують).

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Ще одним платіжним інструментом при безготівкових розрахунках виступає акредитив.

Акредитив -- це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитивну форму розрахунків найчастіше використовують при обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності клієнтів. Відповідно розрізняють дві форми акредитива: імпортний акредитив та експортний.

Імпортний акредитив відкриває банк-емітент, експортний акредитив -- банк-бенефіціар.

Банк може відкрити покритий (кошти платника в повній сумі бронюються на відповідному рахунку) і непокритий (оплату за яким гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту) акредитиви.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву на платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунка на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті.

Заяву клієнт подає у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів, другий примірник банк видає разом з випискою з рахунка заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовується для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

Акредитив є відкритим після здійснення відповідних бухгалтерських записів за рахунками та надіслання повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива.

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара повинні збігатися.

Для відкриття непокритого акредитива платник теж подає заяву в чотирьох примірниках. Перший примірник банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком 9122 "Непокриті акредитиви".

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отриманий від банку-емітента за відповідним позабалансовим рахунком 9802 "Акредитиви до виконання", що призначений для обліку акредитивів. Такий облік ведуть окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Списання коштів з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитивами" виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта, якщо протягом 3-х років підряд за рахунком не проводяться операції, на цьому рахунку немає залишку коштів.

При закритті рахунка, згідно з законодавчими актами України та нормативними актами НБУ, кошти з недіючого поточного рахунка перераховують на рахунок 2903 П "Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками". З цього рахунка клієнти погашають кредиторську заборгованість або суму перераховують за напрямами, визначеними чинним законодавством.

Незалежно від причини закриття рахунка банк протягом трьох робочих днів від дня закриття рахунка (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби. Повідомлення про закриття рахунка надсилають електронною поштою Національного банку з використанням захисту його інформації.

Нормативно-правові акти з питань безготівкових розрахунків:

1. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (із змінами).

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція) розроблена відповідно до законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Цивільного та Господарського кодексів України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до вимог Інструкції банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкції, інших нормативно-правових актів, а списання коштів з рахунків клієнтів мають здійснювати лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції.

Вимоги Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов`язкові для виконання ними.

Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива і передбачає використання розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді (інформація про використання платіжних інструментів наведена в пункті 2).

Порядок оформлення, приймання, оброблення електронних розрахункових документів та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (крім меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

В Інструкції наводяться форми розрахункових документів та порядок заповнення їх реквізитів, визначений час протягом якого вони приймаються банками до виконання, черговість та строки виконання.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України до Інструкції включено положення про те, що банки не мають права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Зупинення видаткових операцій, арешт або стягнення коштів за рахунками клієнта, що відкриті у банках, здійснюються банками лише за постановою державного виконавця, прийнятою на підставі рішення суду (пункти 1.17, 5.1, 10.1 Інструкції). Зокрема, врегульовано питання щодо виконання банками рішень судів про арешт коштів, які приймаються з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи та надходять до банків безпосередньо від судів або слідчих.

Процедура забезпечення арешту коштів на рахунку клієнта передбачає, що банк арештовує кошти на тому самому рахунку, на який накладено арешт, а не на окремому аналітичному рахунку, як було раніше. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги про примусове списання коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення якого було накладено арешт, або - до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту.

Якщо до банку надійде платіжна вимога про примусове списання коштів за іншим виконавчим документом ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну вимогу без виконання.

На виконання статті 1072 Цивільного кодексу України до Інструкції (пункт 2.22) включено положення щодо черговості виконання банками розрахункових документів, які оформлені згідно з рішеннями судів і на підставі яких здійснюється списання коштів, якщо розрахункові документи надходять до банку одночасно.

В Інструкції акцентовано увагу на відповідальності банків за недотримання вимог законодавства в частині забезпечення перерахування платниками податків страхових внесків до державних цільових фондів одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати цим платникам податків. Врегульовано питання щодо приймання банками від платників (державних, казенних, комунальних підприємств, господарських товариств, у яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків) розрахункових документів на перерахування коштів за товари, роботи і послуги відповідно до вимог Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України глава 8 “Розрахунки за акредитивами” Інструкції встановлює відповідальність виконуючого банку у разі необгрунтованої відмови у виплаті коштів за акредитивом, а також за порушення ним умов акредитива і передбачає, що відкликання акредитива не створює зобов`язань банку-емітента перед бенефіціаром, а безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Глава 11 “Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування" Інструкції передбачає використання клієнтом таких систем дистанційного обслуговування, як “клієнт - банк”, “клієнт - Інтернет - банк”, “телефонний банкінг”. В цій главі описано механізми здійснення розрахунків з використанням зазначених систем (зокрема, обов'язкові реквізити документів, особливості ідентифікації клієнта в системі «телефонний банкінг»), порядок документообороту.

Зазначені системи, крім здійснення операцій за рахунками клієнтів, на підставі дистанційних розпоряджень клієнтів можуть виконувати функції надання інформаційних послуг, перелік яких визначається у договорах між банками та клієнтами.

2. Інфомація про завантаженість СЕП у розрізі платіжних інструментів у 2012 році (Табл.4.1.):

Таблиця 4.1 Інфомація про завантаженість СЕП у розрізі платіжних інструментів у 2012 році

Назва платіжного інструмента	Питома вага від загальної кількості початкових платежів у СЕП (в %) (банки та їх філії)	Питома вага від загальної суми початкових платежів у СЕП (в %) (банки та їх філії)
Платіжне доручення	61,0	74,6
Меморіальний ордер	39,0	25,4
Платіжна вимога	0,003	0,004
Меморіальний ордер, сформований на підставі платіжної вимоги на примусове списання коштів	0,0008	0,003
Інкасове доручення (розпорядження)	0,0004	0,0003
Меморіальний ордер, сформований на підставі інкасового доручення (розпорядження)	0,001	0,0002
Платіжна вимога-доручення	0,004	0,0006
Меморіальний ордер, сформований на підставі реєстру документів за акредитивом	0	0,0009
Меморіальний ордер, сформований на підставі реєстру чеків	0	0,002
Всього:	100,0	100,0

2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (Затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495 (із змінами).

На виконання Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 № 2374-III постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (далі - Положення), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495.

Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Банки здійснюють операції з простими та переказними векселями за умови складання векселів у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення їх реквізитів відповідно до вимог, зазначених у Положенні. Платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі. Банкам забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду.

В Положенні викладено загальні правила авалювання векселів, врахування векселів, надання банком кредитів під заставу векселів, оформлення заборгованості векселями, інкасування векселів, доміциляції векселів, зберігання векселів.

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання, який може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання), та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Таку операцію банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про урахування векселів.

Надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється за принципами банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунки з використанням векселів належать до розрахункових операцій.

До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком відносяться вексельні платежі боржника на користь банку.

Використання векселів для розрахунків за банківським кредитом не допускається.

Банківська операція з інкасування векселів разом із супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами) відноситься до комісійних операцій і полягає в здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах.

Доміциляція векселів відноситься до комісійних операцій. Векселедавець під час видачі векселя може зазначити особливого платника (зокрема банк), який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним за місцезнаходженням платників за векселями, та не за місцезнаходженням цих платників.

Купівля та продаж векселів здійснюється банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору. Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком відповідно до законодавства України і на підставі договору про комісію і дорученням. Зберігання векселів належить до комісійних операцій, здійснюється за двома видами: відкрите та закрите.

Банк самостійно приймає рішення про організаційне проведення операцій з векселями.

Під час складання первинних документів та облікових регістрів банки, у разі прийняття рішення про здійснення операцій з поданими векселями, можуть, як зразки, використовувати форми, що наведені в додатках до цього Положення.

На виконання постанови Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 до Положення внесені зміни, згідно з якими з абзацу тридцять восьмого пункту 1.2 глави I Положення виключене речення “У цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника”. Зазначені зміни затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.08.2007 № 301, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2007 за № 1001/14268.

3. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів (затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601) [11].

Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів та їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами та визначає особливості здійснення уповноваженими банками арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку - резиденті.

У Положенні врегульовано, зокрема, порядок подання та оформлення клієнтами уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах та порядок відкликання клієнтом платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах.

Крім цього, Положення визначає порядок повернення уповноваженими банками без виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах у випадку, якщо операція, яку проводить клієнт, не відповідає вимогам валютного законодавства або підлягає фінансовому моніторингу і клієнт не надав відомості та документи, які дають змогу з'ясувати його особу, суть діяльності, фінансовий стан.

У Положенні врегульовано питання щодо порядку здійснення уповноваженими банками зарахування коштів в іноземній валюті за переказами, що надходять на користь банків та їх клієнтів (бенефіціарів), а також щодо порядку повернення коштів в іноземній валюті у разі анулювання раніше отриманого повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті. Також Положенням встановлено порядок оформлення та подання органами державної виконавчої служби платіжних вимог на примусове списання коштів в іноземних валютах або банківських металів і порядок їх виконання уповноваженими банками, які обслуговують клієнта-боржника або в яких відкрито коррахунок банку-боржника.

Крім цього, у Положенні визначені вимоги щодо оформлення платіжних вимог на примусове списання коштів в іноземних валютах або банківських металів з конвертацією їх в інший вид іноземної валюти або банківського металу або продаж їх за національну валюту та навпаки (купівлю за рахунок національної валюті необхідних коштів в іноземній валюті або банківських металів). Встановлені строки виконання уповноваженими банками перерахування коштів в іноземній або національній валюті, що примусово списані з рахунку клієнта-боржника або з коррахунку банку-боржника, на рахунки органів державної виконавчої служби.

Також Положенням передбачені вимоги щодо дій уповноважених банків у разі отримання документу про арешт коштів в іноземній валюті та/або банківських металів.

4.Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12. 2000 № 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.02. 2001 за № 152/5343).

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343 встановлює єдині правила і порядок проведення уповноваженими банками та фінансовими установами операцій з чеками в іноземній валюті.

Відповідно до цього Положення чек, як розрахунковий документ установленої форми, містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) платнику про сплату держателю чека (чекодержателю) зазначеної в ньому суми коштів в іноземній валюті протягом встановленого строку.

Світовий досвід говорить про те, що найбільш поширеними серед всіх видів чеків є іменні. Вони мають найбільший ступінь захисту, як при їх відшкодуванні так і у випадку їх втрати. Згідно з нормами цього Положення іменні чеки, які подаються чекодержателем у банк до сплати, мають містити чітко визначені реквізити, а саме:

- назву документа - "чек", що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний в таких країнах, як Великобританія, США, Канада, Австралія, Німеччина та інш.);

- розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;

- назву та реквізити емітента та платника;

- назву для юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи чекодержателя, на користь якого здійснюється платіж;

- зазначення валюти та суми чека;

- дату складання та номер чека;

- місце видачі чека;

- підпис особи, яка видає чек (чекодавець).

У разі відсутності цих реквізитів чек вважається недійсним, повертається чекодержателю та не приймається банком на інкасо. Термін дії іменного чека зазначено на чеку. У разі, якщо такий запис відсутній, термін дії чека становить 6 місяців з дня його видачі.

Банк на території України приймає від чекодержателя іменні чеки в іноземній валюті до сплати лише на інкасо. Чеки в іноземній валюті І групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України (далі - І група Класифікатора) та ІІ групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України приймаються банком до сплати на інкасо тільки від їх власників після пред'явлення документів, що посвідчують особу, або за їх нотаріально посвідченою довіреністю.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний рахунок в іноземній валюті в банку, можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок, номер якого зазначають у заяві про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які не мають поточного рахунку в іноземній валюті в банку, одержують кошти за чеком готівкою.

Положення встановлює обов'язкові реквізити і для дорожніх чеків. Дорожній чек - розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (одержувачу, власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу. Дорожній чек має містити такі реквізити:

- назву документа - "дорожній чек" ("travelers cheque");

- назву компанії емітента, що випустила чек: American Express, Visa, Thomas Cook, Citi Corp., Bank of America, Swiss Bakers Travelers Cheques тощо;

- назву платника та його реквізити;

- підписи уповноважених осіб компанії емітента;

- номінал та назву іноземної валюти;

- серію та номер;

- місце для підпису особи, що має намір купити чек;

- місце для підпису чекодержателя при сплаті чека.

Термін дії дорожніх чеків не обмежений.

Дата та місце заповнення чека зазначаються в інформаційному повідомленні про продаж дорожнього чека. Дорожні чеки емітуються у певному номіналі.

Дорожні чеки виписуються на одного власника, рідше на двох (підписи власника (двох власників) ставляться в зазначеному місці в день продажу). Чеки на двох власників можуть використовуватися ними. Будь-який з двох підписів є дійсним при одержанні готівкових коштів за чеком.

Операції з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обмін готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті, далі - продаж) здійснюються банком за іноземну валюту І групи Класифікатора або за гривні.

Відшкодування втрачених чекодержателями дорожніх чеків здійснюється банком на підставі укладених угод з емітентом дорожніх чеків.

5. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10321).

Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10321, яке визначає загальні правила Національного банку України щодо порядку здійснення банками операцій надання та отримання банківських гарантій в національній та іноземних валютах та порядок їх виконання (далі - Положення) визначає:

- перелік осіб, на яких поширюються вимоги цього Положення, наведені визначення таких термінів, як “гарантія”, “контргарантія” “банк-гарант”, "гарантійний випадок" та ін., а також визначені основні умови, за яких може бути надана банком гарантія та/або контргарантія (умовна чи безумовна, відклична чи безвідклична), у т.ч. умови її покриття.

Так, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) cплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

- види гарантій, у тому числі:

· платіжні гарантії;

· гарантії повернення авансового платежу;

· тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції);

· гарантії виконання;

· гарантії повернення позики та ін.;

...