Характеристика діяльності КБ "ПриватБанк"

- порядок передачі гарантії бенефіціару або через авізуючий банк, або через банк-кореспондент та/або банк бенефіціара, або безпосередньо принципалу для подальшого її передавання бенефіціару;

- порядок оформлення та подання заявником гарантії (принципалом) до банку заяви про надання гарантії або контргарантії, порядок надання гарантій або контргарантій банком, дії банку-гаранту у разі настання гарантійного випадку та порядок дострокового закриття гарантії або контргарантії, наданої банком;

- порядок авізування та внесення змін до умов гарантій, отриманих на користь бенефіціарів;

- порядок прийняття банком-резидентом (авізуючим банком) від бенефіціара вимоги щодо сплати коштів, забезпечених гарантією;

- дострокове припинення гарантії, отриманої від інших банків на користь бенефіціара;

- порядок надання гарантій банками-гарантами (резидентами) під контргарантії інших банків;

- порядок сплати банком-гарантом (резидентом) бенефіціару коштів, забезпечених гарантією, що була надана на підставі отриманої контргарантії інших банків;

- дострокове припинення гарантії, наданої банком-гарантом (резидентом) під контргарантію інших банків.

6. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями (затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.12/2003 за № 1213/8534).

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 514 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 року за №1213/8534 (зі змінами) встановлює загальні правила щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб-нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб

В Положенні наведено визначення акредитива, безвідкличного та відкличного акредитива, покритого та непокритого акредитива, банку-емітента, банку бенефіціара, виконуючого (авізуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого) банку, а також рамбурсної вимоги та рамбурсного повноваження та інше.

Положення регулює, зокрема, таке:

Порядок та умови відкриття уповноваженим банком імпортного акредитива, у тому числі:

- порядок заповнення клієнтом-наказадавцем акредитива зразка “Заяви про відкриття документарного акредитива” та умови реєстрації відкритих акредитивів в журналі реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів;

- дії уповноваженого банку-емітента при авізуванні та підтвердженні імпортного акредитива іноземними банками, у тому числі, у разі відкриття покритого та непокритого акредитива;

- порядок внесення змін та/або доповнень наказодавцем акредитива до умов імпортного акредитива та внесення відповідних змін до журналу реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних балансових (позабалансових) рахунках;

- порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортного акредитива, у разі визначення уповноваженого банку виконуючим банком, особливості виконання акредитива у разі виявлення виконуючим банком розбіжностей надісланих документів з умовами акредитива;

- порядок сплати уповноваженим банком коштів за акредитивом іноземному банку у разі, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням документів, з розстроченням (відстроченням) платежу або акцептом векселів (тратт);

- особливості виконання імпортного акредитива у разі наявності (не наявності) в виконуючому банку кореспондентських відносин з іноземним банком бенефіціара;

- оплата акредитива через рамбурсуючий банк;

- порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортних акредитивів у разі надання наказодавцем акредитива документів з розбіжностями;

- дії уповноваженого банку-емітента у разі дострокового закриття (анулювання) імпортного акредитива, у тому числі у випадку розміщення грошового забезпечення на рахунку «Гарантійні депозити та грошове покриття в інших банках» іноземного виконуючого (підтверджуючого, рамбурсуючого) банку ;

- порядок оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування імпортного акредитива.

- особливості здійснення операцій за імпортним акредитивом банком-емітентом за дорученням іншого уповноваженого банку, що обслуговує наказодавця акредитива

Здійснення уповноваженим банком операцій за експортним акредитивом:

- дії уповноваженого банку бенефіціара при виконанні, авізуванні та підтвердженні умов експортного акредитива, у тому числі порядок перевірки повідомлення (тексту акредитива) та умови реєстрації отриманих повідомлень в журналі реєстрації отриманих (експортних) акредитивів;

- порядок унесення змін та/або доповнень до умов експортного акредитива у разі надання документів з розбіжностями та внесення відповідних змін до журналу реєстрації отриманих (експортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних позабалансових рахунках;

- особливості виконання уповноваженим банком бенефіціара підтвердженого та непідтвердженого експортного акредитива, у тому числі у разі наявності (не наявності) в банку бенефіціара відкритого коррахунку іноземного банку-емітента;

- дії уповноваженого банку бенефіціара при достроковому закритті (або анулюванні) експортного акредитива;

- порядок сплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування експортного акредитива.

Окрім того, в Положенні знайшли своє відображення питання щодо застосування уповноваженими банками експортних та імпортних трансферабельних (переказних) акредитивів, порядок сплати за імпортним трансферабельним (переказним) акредитивом та зарахування виручки за експортним трансферабельним (переказним) акредитивом.

Також Положення доповнено новим розділом, що висвітлює особливості здійснення уповноваженим банком операцій за резервними акредитивами, а саме:

- здіснення уповноваженим банком-резидентом операцій з відкриття (надання) резервного акредитива (отримання заяви про відкриття (надання) резервного акредитива, умови відкриття (надання) та виконання резервного акредитиву, унесення змін до умов резервного акредитива та дострокове анулювання (припинення) резервного акредитива);

- здійснення уповноваженим банком-резидентом операцій за отриманими резервними акредитивами

За повідомленням Асоціації міжнародних експедиторів України бланки документів FIATA FCR (сертифікат експедитора про отримання вантажу), які використовуються у міжнародній практиці розрахунків за документарними акредитивами змінено на бланки FIATA FCR нового зразку відповідно до нових «Генеральних умов транспортно-експедиторської діяльності Асоціації міжнародних експедиторів України» (протокол Загальних Зборів АМЕУ від 17.04.2007 № 9). Нові бланки FIATA FCR вводяться в обіг з 01.03.2008 року.

4.2 Процедура обліку безготівкових розрахунків за клієнтськими рахунками у національній та іноземній валютах

Та частина платіжного обороту, що проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, називається безготівковим платіжним оборотом. Зміст і мета безготівкового платіжного обороту - оплата без використання готівкових коштів [32]. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами.

Безготівкові розрахунки в Україні врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок переведення грошей у межах України, а також установлює відповідальність суб'єктів переказу. Загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків, внутрішньобанківських платіжних систем та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті визначає Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті (затверджено Постановою № 320 НБУ від 16.08.2006 року). Облік та порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентує Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою № 22 НБУ від 21.01.2004 року).

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному варіанті.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

· меморіальний ордер;

· платіжне доручення;

· платіжна вимога-доручення;

· платіжна вимога;

· розрахунковий чек;

· акредитив.

Використання векселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток), регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Найбільшу питому вагу в розрахунках має платіжне доручення.

Платіжне доручення - це письмове розпорядження платника банкові, що його обслуговує, про списання з його рахунку зазначеної суми на рахунок одержувача коштів.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк приймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником. В іншому разі платіжне доручення повертається клієнтові. Якщо йдеться про перерахування в межах одного банку, то суму прийнятого банком до виконання доручення списують у дебет рахунку платника і зараховують у кредит рахунку одержувача:

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок платника)

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок одержувача).

Якщо рахунок відкрито в іншому банку, то операції проводять у порядку міжбанківських розрахунків у день подання платіжного доручення.

У банку платника:

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок платника)

Кт 1200 Коррахунок банку платника

У банку одержувача:

Дт 1200 Коррахунок банку одержувача

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок одержувача).

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) сплатити вартість поставленої продукції, наданих послуг; нижня частина - доручення платника своєму банку про перерахунок зі свого рахунку суми одержувачеві. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачеві та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувачеві і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем. Причини не-оплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

Облік розрахунків із використанням платіжної вимоги-доручення аналогічний до обліку за розрахунків платіжними дорученнями.

За розрахунків чеками, акредитивами передбачається списання коштів з рахунку клієнта і тимчасове їх депонування на окремий рахунок четвертого рівня "Кошти в розрахунках", який є в кожній із груп рахунків, де обліковують кошти клієнтів:

2602 П Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання

2622 П Кошти в розрахунках фізичних осіб

Призначення рахунків: облік коштів у розрахунках кошти до настання дати валютування, акредитиви, розрахункові чеки, розрахунки за разовими заліками, кошти, отримані як грошове покриття, тощо). Режим роботи рахунків за акредитивами, розрахунковими чеками та разовими заліками визначається нормативно-правовими актами Національного банку України та згідно з Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, опублікованими Міжнародною торговою палатою.

За кредитом рахунків проводиться надходження коштів, призначених для забезпечення розрахунків.

За дебетом рахунків проводяться суми списання коштів за призначенням.

В аналітичному обліку за цими рахунками відкривають окремі аналітичні рахунки за кожним видом розрахунків. Наприклад, після ключового розряду вводиться код виду розрахунків (один знак):

- чеками 1

- акредитивами 2

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), який веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів.

Чеки виготовляють на замовлення банку Банкнотно-монетний двір Національного банку України чи інше спеціалізоване підприємство на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Чеки брошурують у розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець депонує кошти на окремому рахунку 2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання (СГ)" у банку-емітенті. Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками".

Строк дії чекової книжки - один рік. Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки, засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Основні бухгалтерські проведення за розрахунків із розрахунковими чеками такі:

1. На підставі платіжного доручення депонування коштів для розрахунків чеками

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання

Кт 2602 Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання

2. Видача банком-емітентом чекової книжки

Дт 9910 Контррахунок

Кт 9821 Бланки суворого обліку

3. Списання з поточного рахунку плати за видачу розрахункової чекової книжки

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок постачальника)

Кт 6100 Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування банків

4. Розрахунок за чеком, коли платник і одержувач мають обслуговування в одній установі банку

Дт 2602 Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок постачальника).

Якщо чекодержателя і чекодавця обслуговують різні банки, то сума, вказана в чеку, не буде зарахована на рахунок чекодержателя до її надходження від банку чекодавця. В банку чекодержателя чек обліковується як прийнятий і надісланий на інкасо на позабалансових рахунках:

983 Документи і цінності, прийняті та відіслані на інкасо

9830 А Документи і цінності, прийняті на інкасо

Призначення рахунку: облік цінностей, прийнятих на інкасо від клієнтів або банків. Цінності обліковують за номінальною вартістю або в умовній оцінці.

За дебетом рахунку проводять суми прийнятих на інкасо цінностей.

За кредитом рахунку списують надіслані або повернені цінності.

9831 А Документи і цінності, відіслані на інкасо

Призначення рахунку: облік надісланих цінностей і документів, що були прийняті на інкасо.

За дебетом рахунку проводять цінності і документи, надіслані на інкасо з одночасним їх списанням з рахунку 9830, на якому вони обліковуються.

За кредитом рахунку списують надіслані на інкасо цінності і документи після отримання інкасованої суми або після повернення їх через відмову банку-платника.

Акредитив - це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: 1) виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги; 2) надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між юридичною особою, на користь якої виставлено акредитив (бенефіціаром), і платником, який звернувся в банк, що його обслуговує, для відкриття акредитива (заявником акредитива).

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

- покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюють кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюють на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" балансового рахунку 2602 "Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання";

- непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром.

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента і дотримані строки й умови акредитива.

Прийняту до виконання заяву про відкриття акредитива банк-емітент враховує на позабалансовому рахунку 9802 А "Акредитиви до виконання", за дебетом якого проводять суми акредитивів до оплати, а за кредитом - суми оплачених або не використаних акредитивів. Суму акредитивів у день списання перераховується в банк бенефіціа-ра. В суму платежу включається плата за виконання акредитива:

1) Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (заявника акредитива)

Кт 1200 Коррахунок банку платника.

2) Дт 9802 Акредитиви до виконання

Кт Контррахунок.

Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує кошти (депонує) на окремому особовому рахунку балансового рахунку 2602 "Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання":

Дт 1200 Коррахунок банку бенефіціара

Кт 2602 Кошти в розрахунках СГ

Кт 6110 Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів.

Виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснюється з рахунку 2602 "Кошти в розрахунках СГ". Списання коштів з цього рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива. Перший примірник реєстру залишається в документах дня виконуючого банку, другий примірник видається бенефіціару з необхідними відмітками банку.

Дт 2602 Кошти в розрахунках СГ

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (бенефіціара).

У банк-емітент надсилається третій і четвертий примірники реєстру. На підставі третього примірника списують кошти з позабалансового рахунку 9802, а четвертий примірник видається заявникові акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом. У день закінчення строку дії акредитива, у кінці операційного дня виконуючий банк списує кошти акредитива з рахунку 2602, де вони обліковуються, та повертає банкові-емітентові. Після отримання коштів банк-емітент зараховує суму акредитива на поточний рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з позабалансового рахунку 9802 "Акредитиви до виконання".

4.3 Кореспонденція рахунків з обліку безготівкових розрахунків у національній валюті

Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжне доручення -- це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовується в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.

Платіжні доручення складаються за єдиною формою, встановленою Національним банком України, яка наведена у Додатку Б4.

Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються в один прийом; виправлення і підчистки заборонені.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, за винятком перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. При їх відсутності такі доручення враховуються на позабюджетному рахунку № 9803 «Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників».

При недостатності коштів на рахунках здійснюється часткова оплата таких доручень, яка оформляється банком меморіальним ордером.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта. При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає в своєму обліку:

1. Якщо клієнти в одному банку:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки» клієнта або інші платіжні рахунки;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки» або інші платіжні рахунки.

1. Якщо клієнти в різних банках:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки» та дебет інших рахунків клієнтів;

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче:

Де: 1 -- укладення угоди-контракту; 2 -- відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 -- передача платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 -- витяг із поточного (розрахункового) рахунку про списання грошових коштів; 5 -- платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача: б --витяг із поточного рахунку про зарахування платежу

Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями

Розрахунки гарантованими дорученнями застосовуються тоді, коли одержувач не має рахунку в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі та їх можна перерахувати тільки через підприємства зв'язку.

При цьому до всіх примірників гарантованого доручення додається відповідно оформлений список одержувачів переказів із зазначенням мети переказу. Крім того, підприємство подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.

Після перевірки правильності оформлення такого доручення його сума списується банком з рахунку платника і депонується на рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями», бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки суб'єкта господарської діяльності»;

К-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями».

Установа банку передає підприємству зв'язку також зразки підписів своїх службових осіб і відбиток гербової печатки.

Підприємство зв'язку одержане гарантоване доручення здає в установу банку, що його обслуговує, а остання зараховує надходження коштів записом в обліку:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки суб'єкта господарської діяльності» (підприємства зв'язку).

Якщо підприємство зв'язку обслуговується іншим банком, то банк, що обслуговує підприємство зв'язку, надсилає банку платника дебетове повідомлення. Одержавши його, останній списує раніше Депоновані кошти у себе з рахунку № 2602 і перераховує банку підприємства зв'язку:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності».

рахунок

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»;

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахуноку Національному банку України».

Одержавши кошти, банк підприємства зв'язку зараховує їх на поточний рахунок підприємства зв'язку:

Д-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки підприємства зв'язку», і списує реєстр гарантованих доручень з позабалансового рахунку № 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкассо».

Невикористана сума гарантованого доручення при поданні платником його першого примірника установі банку, в якому за депоновані кошти платника на рахунку № 2602, відновлюється йому на поточний рахунок:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок

«Розрахунок гарантованими платіжними дорученнями»;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки суб'єкта підприємницької діяльності».

При цій формі в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

-- постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

-- платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.

Платіжна вимога-доручення -- це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.

Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.

В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.

Банком платника:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки»;

К-т рахунку

№0 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т рахунку

№ 1200 «Коррахуноку Національному банку України»;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки» (клієнта).

Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями наведена нижче:



Де: 1 -- угода з зазначенням форми розрахунків -- платіжними вимогами-дорученнями; 2 -- відвантаження товару, продукції або передача робіт, послуг; 3 -- документи на відвантаження або передачу і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцю; 4 -- покупець до оформлює платіжні документи і здає в свій банк на оплату; 5 -- банк покупця здійснює платіж з врученням виписки про це із його поточного рахунку і надсилає документи в банк постачальника; 6 -- банк постачальника здійснює зарахування коштів на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунку

Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками

Розрахунковий чек -- це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекоотримувачу зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у Додатку Б5.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки -- один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі -- три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Власнику заборонена передача чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.

Відображення в обліку операцій з розрахунку чеками здійснюється таким чином.

1. Згідно заяви клієнта з його поточного рахунку банк депонує йому суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки»;

К-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунку

№ 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів (на суму визначену за послугу)» і одночасно списується на видаток з позабалансового рахунку № 9821 «Бланки суворої звітності».

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, що зазначена на зворотному боці чека) і передає його постачальнику-чекоотримувачу. Останній перевіряє обов'язкові реквізити і на зворотному боці чека завіряє його підписами посадової особи згідно з карткою зразків підписів, та відбитком печатки.

2. Після надходження розрахункових чеків від іногородніх чекоотримувачів у банк-емітент здійснюється їх оплата з аналітичного рахунку чекодавця депонованих сум:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

У випадку, якщо чекодавець і чекоотримувач обслуговуються в одній установі банку:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (відповідний аналітичний рахунок);

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки».

3. При інкасовому варіанті розрахунків чеками банк чекоотримувача для контролю за оплатою чеків прибуткує їх надходження на позабалансовому рахунку № 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо», що чекають акцепту до сплати. При повідомленні банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку № 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» або при наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк чекоотримувача списує суму з зазначеного позабалансового рахунку № 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо» і повертає чек чекоотримувачу із зазначенням причин його несплати.

4. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, при наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа -- за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточні рахунки».

Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками наведена нижче:

Де: 1 -- подача заяви на придбання чекової книжки; 2 -- видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 -- відвантаження продукції, товару, послуг; 4 -- передача чека на оплату продукції, товару, послуг; 5 -- документи на оплату і реєстр чеків: б -- зарахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника, передача документів банку покупця; 7 -- надання витягу із рахунку депонованих сум.

Облік операцій при розрахунках акредитивами

Акредитив -- це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві. Форма заяви на акредитив наведена в Додатку Б6.

Банк платника в цьому випадку називають банк-емітент, тобто виконуючим наказ платника, банк постачальника -- банк-виконавець.

Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і постачальником. Акредитиви застосовують при міжміських розрахунках, а також якщо постачальник переводить покупця на цю форму розрахунків, щоб мати гарантію одержання оплати, або в порядку санкцій.

Залежно від того, де акумулюються грошові кошти або чиїми коштами спочатку здійснюється сплата постачальнику, застосовують такі види акредитивів:

- покритий -- за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банкуемітенті, або виконуючому банку;

- непокритий -- оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві повинно бути зазначено, чи є він відзивним, чи безвідзивним. При відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.

Відзивний -- акредитив, який банк-емітент має право змінити або відізвати без погодження з постачальником (бенефіціаром).

Безвідзивний -- акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Акредитив відкривається тільки для розрахунків з одним постачальником і не може переадресовуватися. Умови його використання зазначаються платником у заяві на відкриття акредитива, реквізитами якого є:

-- номер угоди, за якою відкривається акредитив;

-- строк дії (дата відкриття і закриття акредитива);

-- назва постачальника;

-- назва банку-виконавця акредитива;

-- місце виконання акредитива;

-- умови реалізації акредитива (документи, строки їх подання і порядок оформлення, вид товару, спосіб відвантаження);

-- вид акредитива;

-- сума акредитива.

Акредитив закривається у таких випадках:

-- після закінчення строку акредитива, про що виконуючий банк повідомляє банк-емітент;

-- згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, про що виконуючий банк також повідомляє банк-емітент; невикористана сума перераховується банку покупця за його вказівкою на рахунок, з якого депоновані кошти;

-- за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково закривається або зменшується вдень одержання повідомлення від банку-емітента на суму, що не перевищує залишку на рахунку «Розрахунки акредитивами».

Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, вони залагоджуються сторонами без його участі.

Розглянемо особливості обліку відкриття акредитива:

-- як покритого, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті;

-- як покритого, з депонуванням коштів у виконуючому банку (тобто банку, що обслуговує постачальника);

-- як непокритого, тобто без депонування коштів в одному з банків, але під гарантію банка-емітента.

Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче:

Де: 1 -- покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива; 2 -- банк депонує кошти на рахунку № 2602

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності»;

К-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);

К-т рахунку

№ 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу);

З -- банк покупця авізо повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива; 4 -- банк постачальника (банк-виконавець), одержавши повідомлення, інформує постачальника і банк-емітент про відкриття акредитива, який виконавець обліковує на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до сплати» (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли); 5 -- постачальник відвантажує товар покупцю; 6 -- постачальник передає товарно-транспортні накладні й грошово-розрахункові документи своєму банку для сплати; 7 -- банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива; 8 -- банк постачальника надсилає документи спецзв'язком до банку-емітента; 9 -- банк-емітент після перевірки сплачує реєстр-документів:

Д-т рахунку № 2602;

К-т рахунку № 1200;

10 -- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т рахунку № 1200;

К-т поточний рахунок № 2600;

11 -- банк покупця звіряє одержані документи постачальника з умовами акредитива і перераховує гроші банку постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку № 2602;

К-т рахунку № 1200.

Нижче наводимо схему документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника:

У даному випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента в банк виконавця. Послідовність операцій така: 1. Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива. 2. Банк платника (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на приході позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати» і перераховує гроші з поточного рахунку в банк постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності» (покупця);

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

3. Авізо з доданою заявою на акредитив передається в банк постачальника, який одержані гроші зараховує на рахунок № 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (рахунок «Розрахунки акредитивами») бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України»:

К-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами».

4. Постачальник відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи в свій (виконуючий) банк.

5. Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, і сплачує їх:

Д-т рахунку

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т рахунку

№ 2600 «Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності» (постачальника).

6. Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.

7. Банк покупця-платника, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати».

У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку «вид акредитива» повинен бути додатковий запис «гарантований) банк-емітент (банк покупця) враховує це за дебетом позабалансового рахунку № 9122 «Непокриті акредитиви». Банк постачальника, одержавши про це повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового рахунку № 9802 «Акредитиви до оплати», окремо від депонованих.

Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт, послуг і подання відвантажуваних документів своєму банку-виконавцю, здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами, з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті, що було розглянуто вище.

При неподанні гарантованого доручення до сплати протягом одного місяця з дня його виписування сума цього доручення перераховується з кредиту рахунку № 2602 на дебет балансового рахунку № 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами» і далі, після закінчення терміну позовної давності, банк вчинює з нею згідно з чинним законодавством України.

Розрахунки платіжними вимогами без акцепту платників та безспірне стягнення коштів

Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством України: за результатами розгляду претензій арбітражного суду, за штрафами і пенею митної служби, при порушеннях ціноутворення, несвоєчасному проведенні підприємствами розрахунків за енергоносії та, особливо, за санкціями податкової адміністрації.

Суми фінансових санкцій згідно з наказами, виданими Держкомрезвом України, та суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженнями) за формою.

В усіх інших випадках безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги (Додаток Б3), яка із супровідним реєстром подається стягувачем у банк, де обслуговується платник.

Як в інкасових дорученнях, так і в платіжних вимогах у рядку «Призначення платежу» зазначається назва законодавчого акта, яким передбачено право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт) і документ, на підставі якого здійснюється стягнення.

Стягувач також подає до установи банку розрахункові та виконавчі документи (накази арбітражних судів, виконавчі листи, видані судами, та інші, визначені чинним законодавством). Ці документи на безспірне та безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від їх наявності на рахунках підприємств. При їх відсутності ці документи враховуються на позабалансовому рахунку № 9803 «Розрахункові документи, несплачені в строк через відсутність коштів у платників» з якого їх вартість списується в міру оплати.

4.4 Порядок формування звітності КБ «ПриватБанк»

Уся звітність у комерційному банку регламентується Постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» № 566 від 30.12.98.

Фінансова (бухгалтерська) звітність - це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку для прийняття економічних рішень.

Склад річної та квартальної фінансової звітності визначається окремим нормативно-правовим актом Національного банку України.

Керівник та головний бухгалтер банку зобов'язані організувати роботу зі складання фінансової звітності та забезпечити своєчасне подання повної, правдивої й неупередженої фінансової звітності.

Потреби окремих користувачів (Національного банку України, податкових органів, органів статистики, керівництва банку) можуть бути задоволені шляхом установлення інших (спеціальних) звітів (податкових декларацій, статистичних звітів, внутрішніх звітів тощо). Інші звіти, які включені до річної звітності банку, не є фінансовою звітністю.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щокварталу за наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим, ніж 12 місяців, але не більшим, ніж 15 місяців.

Звітним періодом для банків, що ліквідовуються (реорганізовуються), є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію (реорганізацію).

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, нарахування, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів фінансової звітності.

Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівнянною. Інформація повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, має бути можливість зіставляти фінансові звіти за різні періоди, а також порівнювати звітність різних банків.

Банки, які мають філії, представництва на території України і за кордоном, складають зведену фінансову звітність.

Банки за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, які розташовані на території України, надають фінансову звітність на загальних засадах.

Форми та порядок складання фінансової звітності банків установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Зміни даних фінансової звітності внаслідок подання неповної та недостовірної фінансової звітності, що належать як до поточного, так і до минулого року (після затвердження цієї звітності), проводяться в тому звітному періоді, у якому вони були виявлені.

Виправлення помилок у фінансовій звітності підтверджується підписом службових осіб із зазначенням дати виправлення.

У період складання річного фінансового звіту за всіма рахунками юридичних осіб необхідно отримати в письмовій формі підтвердження залишків особових рахунків за станом на 1 січня. При неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим. Порядок підтвердження залишків необхідно передбачати в договорах банківського рахунку.

Особливості оформлення документів, порядок та строки проведення коригуючих проводок встановлюються Національним банком України.

Документи та виписки з особових рахунків, за якими здійснені коригуючі проводки, додаються до документів та виписок поточного року як пояснення до загальної суми оборотів у частині, що відноситься до минулого року.

Банки подають фінансову звітність:

- Національному банку України через відповідні територіальні управління Національного банку України (за місцем розташуванням головного банку - юридичної особи);

- власникам (акціонерам) - відповідно до установчих документів;

- іншим органам державного управління, банкам, іншим зацікавленим організаціям на підставі відповідних договорів у межах законодавства України.

Датою подання фінансової звітності вважається день її фактичного передання адресату, а в разі відправлення звітності поштою - дата, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку. Якщо дата надання звітності припадає на неробочий день, термін надання звітності переноситься на перший після вихідного (святкового) робочий день.

Фінансова звітність (річна) підлягає обов'язковій перевірці та підтвердженню аудитором відповідно до законів України «Про аудиторську діяльніст» та «Про банки і банківську діяльність».

Банк зобов'язаний протягом місяця, наступного за звітним періодом, оприлюднювати проміжну (квартальну) фінансову звітність в обсязі та у спосіб, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня, наступного за звітним роком, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком в обсязі та у спосіб, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Фінансова звітність підписується керівником і головним бухгалтером банку, розглядається і затверджується у порядку, встановленому установчими документами

Контроль за дотриманням правил відображення операцій банку у бухгалтерському обліку та звітності здійснюється Національним банком України, аудиторами та ревізійними комісіями банку, державними контролюючими органами.



РОЗДІЛ 5. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ЗА КЛІЄНТСЬКИМИ РАХУНКАМИ В КБ «ПРИВАТБАНК»

«Ви ніколи не зможете розоритися, отримуючи прибуток»

Мейер Ротшильд

Сучасні технологічні можливості проведення безготівкових розрахунків є необмеженими. З кожним роком науковці розробляють різні системи швидкого та надійного переказу грошових засобів. Проте, як зазначив В. Муравський, в умовах розвинутої системи банківського обслуговування традиційний підхід до організації банківських і касових розрахунків не відповідає основним вимогам, що ставляться інформаційним суспільством та "новою економікою" перед системою обліку розрахункових операцій, зокрема: відмові від готівкових операцій, скороченні облікового персоналу, кардинальному зменшенні кількості первинних документів як у паперовому, так і в електронному вигляді. Тому проблема удосконалення повністю автоматизованого процесу здійснення безготівкових розрахунків та їх обліково-аналітичне забезпечення до сих пір перебуває на етапі дослідження.

Питання проведення безготівкових розрахунків через дистанційні системи керування банківськими рахунками, а також їх облікового відображення, документального забезпечення тощо розглядається переважно у періодичних виданнях та наукових статтях. Зокрема, дане питання досліджували: Н.В. Дубенко, В. Муравський, Сопко В.В., О.А. Шевчук іншими. Однак, комплексних досліджень щодо інтеграції дистанційних систем керування банківськими рахунками та бухгалтерського програмного забезпечення на сьогодні не проводилося.

Треба зосередитись на вивченні особливостей функціонування дистанційних систем керування банківськими рахунками, переваг та недоліків таких систем, встановлення особливостей їх інтеграції з бухгалтерським програмним забезпеченням [33].

...