Характеристика діяльності КБ "ПриватБанк"

Автоматизація обліку дозволяє значно полегшити роботу бухгалтерії в цілому та кожного бухгалтера окремо, особливо при впровадженні телекомунікаційного обміну інформацією між автоматизованим робочими місцями облікових працівників з використанням комп'ютерних мереж [31].

Важливою ланкою комп'ютеризації банківської діяльності є впровадження технологій дистанційного управління банківськими рахунками, оскільки в сучасних умовах господарювання піднято питання пришвидшення розрахунків між контрагентами. Згідно з принципами безготівкових розрахунків, при купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) платіж підлягає терміновому здійсненню. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Найчастіше використовується електронна мережа, перевага якої полягає у наданні банківських послуг для автоматизації проведення безготівкових рахунків через систему-комплекс "Клієнт-банк".

Одним з основних документів, що узаконив використання системи “Клієнт-банк” є Постанова Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” № 135 від 29.03.2001 р., яка передбачає використання електронного платіжного доручення на рівні паперового із застосуванням електронного підпису на основі криптографії даних. Однак, вперше цю тему було освітлено і чітко обговорено в Законі України “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” від 16 травня 2001 року. Він визначив статус електронного документу та електронного цифрового підпису. Від того часу електронний платіжний документ та електронний цифровий підпис на цьому документі мають однакову юридичну силу з паперовим документом та підписом, зробленим від руки.

“Клієнт-Банк” - це програмний комплекс, який дозволяє користувачу максимально швидко здійснювати створення, шифрування та відправку в банк платіжних документів, а також оперативний прийом банківських виписок по рахункам та іншу довідну інформацію у вигляді телеграм НБУ, курсів валют, процентних ставок по кредитам та депозитам банка та інше. Послуги системи “Клієнт-Банк” не є новітніми послугами на території України, банки надають такі послуги вже протягом 10-12 років. Клієнти даної системи поділяють на дві категорії: регіональні підприємства, які не мають змоги постійно їздити до банку (із-за віддаленості); підприємства, які розташовані у великих містах, але здійснюють дуже багато оперативних платежів. “Клієнт-Банк” дає можливість не лише вчасно проводити платежі, але й економити за рахунок відсутності плати за встановлення програмного забезпечення, плати за обслуговування.

“Клієнт-Банк” є програмно-технічним комплексом, який дозволяє підприємству керувати своїм рахунком з комп'ютера, встановленого в офісі підприємства. Система складається з клієнтської та банківської частини [33].

Клієнтська частина системи забезпечує автоматичне введення поточного стану рахунку клієнта в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Програмне забезпечення клієнтської частини може розміщуватись на одному окремому комп'ютері або працювати в локальній мережі клієнта.

Розрахункові документи в електронному вигляді, що надаються підприємством у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису. Реквізити, які містить розрахунковий документ в електронному вигляді, що використовується в системі “Клієнт-Банк”, визначаються угодою між банком та підприємством, але наявні обов'язкові реквізити.

Технологія опрацювання облікової інформації, додаткові регістри та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції банківської частини системи “Клієнт-Банку”, мають викладатися в “Положенні про облікову політику банку”. Основними функціями “Клієнт-Банку” є: надання можливості підприємству проводити платежі зі свого поточного рахунка в банку, не відвідуючи банку, з офісу підприємства; здійснювати моніторинг коштів на поточному рахунку; отримувати виписки з поточного рахунка; отримувати від банку щоденні офіційні курси іноземних валют, які використовуються при бухгалтерському обліку операцій; вести довідник своїх контрагентів за платежами та довідник призначення платежу; отримувати від обслуговуючого банку повідомлення про нові банківські послуги, поточні відсоткові ставки за кредитами, іншу інформацію, яку банк вважає за потрібне оперативно доводити до клієнтів. Можливе і звернення клієнтів до обслуговуючого банку.

Конкретний набір функцій “Клієнт-Банку” може відрізнятися і залежить від постачальника системи та послуг, які надає обслуговуючий банк. В цілому, функціонування системи “Клієнт-Банку” здійснюється на основі принципів:

1) принцип зручності (автоматизовано підготовку документів;Вигляд електронних документів, що відображені в інтерфейсі користувача, максимально наближено до паперових;

2) принцип оперативності (висока оперативність проходження платежів: якщо операціоніст банку підтверджує електронний документ клієнта відразу при його надходженні до банку; відсутність необхідності підготовки первинних платіжних документів на паперових носіях, формування раз на тиждень реєстру електронних документів);

3) принцип мобільності (програмний комплекс дозволяє цілодобово відправляти документи до банку і проглядати отримані оплачені документи з банку).

Важливим аспектом комп'ютеризації бухгалтерського обліку є інтеграція систем дистанційного управління зі спеціалізованим бухгалтерським програмним забезпеченням. Інтеграція систем “Клієнт-Банк” реалізована в програмному продукті "1С: Предприятие".

Використання спеціального модуля дозволяє автоматизувати передачу банківських документів, що вводяться в "1С: Предприятие", у систему електронних платежів, де вони можуть бути підписані, зашифровані і відіслані в банк, а також отримання банківських документів з програми “Клієнт-Банк”.

У системі програм "1С: Предприятие" формується "Банковская выписка". Бухгалтеру не потрібно заповнювати його вручну, документ формується при натисканні кнопки “Ввести БВ” з одночасним автоматичним заповненням "Банковской выписки" на конкретну дату. У банківську виписку при обміні автоматично вводяться бухгалтерські рахунки, об'єкти аналітики (субконто), вид ПДВ та інші дані. У результаті бухгалтер уникає подвійного введення інформації й отримує точні дані прямо з програми “Клієнт-Банк”. Як результат - значно зменшується імовірність введення помилкової інформації, а також забезпечується повне введення наявної інформації, причому вона може бути введена в "1С:Підприємство" відразу після здійснення операції.

Серед основних недоліків системи “Клієнт-Банк” є: відсутність власності на програмне забезпечення, що встановлюється на робоче місце бухгалтера; відсутність мобільності використання системи (програмне забезпечення встановлюється на один або два комп'ютери облікового персоналу, що створює обмеження по використанню системи через ноутбуки, комп'ютери, які знаходяться в інших структурних підрозділах); необхідність присутності обох осіб, що повинні підписати платіжний документ (директор і головний бухгалтер), в одному місці - разом за комп'ютером на який встановлено програмне забезпечення; необхідність виїзду банківського спеціаліста до підприємства для встановлення необхідного програмного забезпечення (встановлення системи безпосередньо залежить від графіку зайнятості банківського працівника); можливість конфлікту програмного забезпечення системи “Клієнт-Банк” з іншими системами програмного забезпечення на підприємстві (наприклад, при самостійному виготовлені).

Аналогічною дистанційною системою проведення безготівкових розрахунків є система віддаленого доступу “Інтернет-Банк”. Використання даної системи поширене у світовій практиці високорозвинутих країн заходу. Основною ідеєю проекту є проведення електронного документообігу через всесвітню мережу Інтернет.

Основні відмінності систем “Клієнт-Банк” та “Інтернет-Банк”, як найбільш поширених систем, що використовуються вітчизняними підприємства, наведені в Табл.5.1.

Таблиця 5.1 Основні відмінності дистанційних систем керування банківськими рахунками «Клієнт-Банк» та «Інтернет-Банк»

Значною перевагою системи “Клієнт-Банк” є те, що дані зберігаються у клієнта, а відповідно підприємство може передбачити процедуру вивантаження даних з системи та їх архівування. “Клієнт-Банк”, на відміну від системи “Інтернет-Банк” працює в режимі off-line, що дозволяє працювати в системі за тимчасової відсутності Інтернет-зв'язку.

Таким чином, використання електронно-обчислювальної техніки не тільки значно спрощує обліковий процес, а й підвищує культуру управління, підвищує ступінь надійності і достовірності інформації, її оперативність, покращує умови її зберігання і багаторазового використання при ефективному захисті як від руйнування, так і від несанкціонованого доступу.

РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В КБ «ПРИВАТБАНК» ЩОДО ОБЛІКУ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ЗА КЛІЄНТСЬКИМИ РАХУНКАМИ

«Банкір - це людина, яка позичить

вам парасольку в сонячну погоду,

щоб забрати його, як тільки

починається дощ»

Роберт Фрост

Стосовно банку контроль може бути не тільки зовнішнім, а й внутрішнім. Система внутрішнього контролю -- це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування. Дієві заходи внутрішнього контролю сприяють вирішенню головних завдань банку, досягненню ним стратегічних та оперативних цілей. Така система спонукає співробітників банку дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої банком політики, планів, внутрішніх правил та процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередбачених витрат чи втрати репутації банку.

Підвищений інтерес до внутрішнього контролю в банківській системі України сьогодні посилюється у зв'язку з численними банкрутствами банків.

З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль відіграє внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотехнологічного контролю та внутрішнього аудиту.

Суб'єктами внутрішнього контролю банку е: спостережна рада; ревізійна комісія; правління (рада директорів); функціональні підрозділи; служба внутрішнього аудиту.

Акціонери здійснюють прямий контроль за діяльністю банку шляхом отримання необхідної інформації від його керівництва про результати діяльності установи за звітний період. Рада банку контролює діяльність правління, а ревізійна комісія -- фінансово-господарську діяльність банку.

Ревізійна комісія:

* контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;

* отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів;

* виносить на загальні збори акціонерів або засідання спостережної ради банку пропозиції щодо будь-яких питань, з компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія за дорученням загальних зборів акціонерів, ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше 10 % голосів, перевіряє фінансово-господарську діяльність банку. Вона має право залучати до ревізій та перевірок як зовнішніх, так і внутрішніх експертів та аудиторів.

Ревізійна комісія складає акти щодо перевірки звітів і балансів банку і доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників (акціонерів) не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.

Крім того, діяльність банку контролюється з боку Правління (Ради директорів) банку та його функціональних підрозділів. Цей контроль називається внутрішньотехнологічним. Його постійно здійснює головний бухгалтер щодо правильності та законності відображення в обліку всіх банківських операцій. Такий контроль входить до посадових обов'язків усіх співробітників банку -- відповідальних виконавців та керівників підрозділу.

Згідно з Положенням "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" внутрішньотехнологічний контроль визначено як "внутрішній контроль у банку", що є сукупністю процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, що передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку, збереження активів банку та його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку для досягнення мети, поставленої в стратегічних та інших планах банку.

Внутрішньотехнологічний контроль -- це сукупність процедур, що забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку та достовірність і повноту інформації. Він поділяється на бухгалтерський та адміністративний.

Система внутрішньотехнологічного контролю, як і всі інші процедури банку, має чітко регламентуватися. Документація за процедурами такого контролю (у паперовій або електронній формі) має бути доступною для використання працівниками банку.

Бухгалтерський контроль -- це сукупність процедур (деталізований опис здійснення конкретних банківських операцій), що забезпечують збереження активів банку та достовірність звітності, яка складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від функціональних підрозділів. Такий контроль включає:

* заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної сутності;

* продуктивність системи документообігу;

* наявність операційних процедур, елементами яких є: опис операцій встановлення відповідальності осіб, які їх здійснюють; розподіл обов'язків між виконавцями в процесі проведення банківської операції;

* контроль за здійсненням операцій; внутрішні перевірки до моменту виконання операцій автоматизованого контролю тощо.

Бухгалтерський контроль може бути первинним та подальшим, тобто таким, що здійснюється після відображення операції в обліку і має дати можливість впевнитися в тому, що:

* операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівництва банку;

* операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;

* система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку;

* розпорядження активами здійснюється лише у межах встановлених повноважень;

* інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та позабалансових) здійснюється з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.

Порядок проведення первинного та подальшого контролю визначається службою бухгалтерського обліку банку самостійно, тобто банк встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю; визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.

Первинний контроль здійснює працівник банку, який, на підставі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після перевірки документ підписується працівником банку.

Працівники банку, які підписали будь-який розрахунковий документ, не маючи на це права, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таку саму відповідальність несуть працівники банку, які мають право підпису в разі перевищення ними своїх повноважень.

Якщо операції за рахунками підлягають додатковому контролю, то виконавець передає необхідні документи іншому працівнику банку, на якого покладені повноваження щодо здійснення контролю. Працівник, що контролює, перевіривши правильність оформлення операції, підписує документи і передає виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.

Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів та інші працівники, на яких покладено обов'язки подальшого контролю, повинні систематично перевіряти стан обліково-операційної роботи.

У процесі перевірок з'ясовуються причини порушень правил здійснення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За результатами перевірок вживаються заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень та запобігання їм у майбутньому.

Працівників, які залучаються до проведення подальших перевірок (крім працівників, що здійснюють первинний контроль, заступника головного бухгалтера та начальників відділів), призначає головний бухгалтер залежно від обсягу операцій у банку.

Адміністративний контроль -- це сукупність процедур, які дають змогу визначити законність здійснюваних операцій, ступінь виконання стратегічних і поточних планів, ефективність залучення та використання ресурсів. Його мета -- забезпечення відповідної стандартизації внутрішньобанківських процесів, координація дій підрозділів, удосконалення організаційної структури управління, комплексний аналіз тощо. Адміністративний контроль дає можливість виявити ризики і вжити ефективні заходи, спрямовані на їх мінімізацію. До системи адміністративного контролю належать:

* методи закріплення повноважень та обов'язків;

* методи контролю, які застосовує керівництво для моніторингу результатів роботи;

* принципи та практика у сфері трудових ресурсів тощо. Отже, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх ухвалених керівництвом банку принципів і процедур.

Адміністративний контроль передбачає такий поділ повноважень між працівниками банку, щоб жоден працівник або обмежена група працівників не могли зосередити у своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (приймання, оплата, зберігання). Для цього операційний цикл будь-якої операції поділяється на такі етапи:

* дозвіл на операцію;

* облік;

* здійснення платежів;

* контроль/аудит операцій.

Є взаємозв'язок між системою внутрішньо технологічного банківського контролю та внутрішнім аудитом.

Внутрішній аудит спрямований на перевірку стану внутрішньо технологічного контролю в усіх підрозділах банку. Внутрішній аудитор надає рекомендації щодо удосконалення систем внутрішньо технологічного контролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці рекомендації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньо технологічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит -- основний та обов'язковий елемент системи внутрішнього контролю в банку.

В Україні юридичне в нормування внутрішнього аудиту в банках першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 р. постанову № 114, якою затвердив Положення "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" (далі -- Положення).

Згідно з ним під внутрішнім аудитом банку розуміється "незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку". Головна увага за внутрішнього аудиту приділяється аналізу інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження економічності та ефективності операцій.

Внутрішній аудит оцінює дві площини банківської діяльності: безпосередньо банківські операції та системи внутрішнього контролю.

Кожна з цих площин перетинається великою кількістю структурних підрозділів, з яких складається організаційна система банку.

Внутрішній аудит є похідною функцією контролю і визначається як підсистема з основними цілями, функціями і методикою, взаємопов'язана і скооперована з іншими функціями управління.

Основною метою внутрішнього аудиту в банку є незалежна оцінка і вдосконалення систем (або системи) внутрішнього (або внутрішньо технологічного, оскільки в Положенні його визначено як "внутрішній") контролю банку.

Основною функцією внутрішнього аудиту банку є забезпечення прогнозування ризиків банківської діяльності в межах встановлених обмежень. Основним принципом -- принцип незалежності.

Основними завданнями внутрішнього аудиту банку є: оцінка адекватності та ефективності системи внутрішньо технологічного контролю; оцінка ідентифікації й ефективності процедур управління ризиками і методик оцінки ризиків; оцінка і контроль правильності та законності відображення в обліку і звітності банківських операцій; перевірка виконання встановлених стандартів; проведення спеціальних розслідувань; подання звітів правлінню банку, аудиторському комітету, спостережній раді, НБУ.

За змістом та функціями внутрішній аудит поділяється на операційний та стратегічний. В Україні сьогодні проводиться лише операційний аудит. Це зумовлено тим, що більшість бухгалтерських процедур не формалізовані і не автоматизовані, а рівень кваліфікації внутрішніх аудиторів не завжди високий.

Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне лише за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку, що передбачає розроблення та запровадження корпоративної стратеги розвитку банку. Стратегічний аудит згодом стане новим додатковим напрямом внутрішнього аудиту банківської діяльності.

За організацією внутрішній аудит поділяють на одно- і багатопредметний. Прикладом одно предметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафту), а багатопредметного -- внутрішньобанківських операцій.

ВИСНОВКИ

Під час проходження практики в КБ «ПриватБанк» ми отримали можливість закріпити на практиці теоретичні знання з дисципліни «Облік у банках». Відповідно до мети практики ми оволоділи теоретичними та методичними основами ведення обліку у банківських установах, закріпили теоретичні знання, отримані в Академії, зібрали матеріали для написання звіту та майбутньої дипломної роботи, який є одним з ключових елементів проходження виробничої практики. Крім того, ознайомилися із загальною структурою банківської установи.

Під час проходження практики виникала низка питань, відповіді на які давали працівники банківської установи, зокрема, клієнт-менеджери, касири та інші. Від керівників практики ми мали змогу отримати відповіді на будь-які питання, що стосувалися безпосередньо самого процесу проходження практики.

Практична частина виробничої практики - це невід'ємна частина формування майбутнього кваліфікованого спеціаліста.

На мою думку, час, відведений для проходження практики, був використаний нами ефективно та доцільно. Ми намагалися відобразити у звіті лише найбільш суттєве. Та все ж, під час проходження практики ми зіткнулися з деякими труднощами. Наприклад, програма виробничої практики складена таким чином, що досить важко висвітлити поставлені питання і вкластися в поставлені рамки щодо обсягу звіту.

Були намагання включити всю необхідну інформацію, проте доступ до багатьох видів інформації в КБ «ПриватБанк» виявився закритим у зв'язку з тим, що вона має пряме відношення до банківської чи комерційної таємниці..

У підсумку треба сказати, що завдяки нормальним умовам, які були надані КБ «ПриватБанк», проходження практики було надзвичайно цікавим і пізнавальним процесом.

Размещено на Allbest.ur