Даний показник свідчить про те, що АКБ «Форум» надає кредити одному позичальнику в сумі, яка складає 6,5% власного капіталу банку. Це також вказує на незначний кредитний ризик, оскільки розмір кредиту на одного позичальника є невеликим.

На основі вище наведених показників можна зазначити, що АКБ «Форум» має незначний кредитний ризик, але він існує і їм треба управляти. Управління кредитним ризиком здійснюється наступними методами:

оцінка кредитоспроможності клієнта банку;

диверсифікація портфелю активів;

створення резервів для покриття кредитного ризику.

Оцінка кредитоспроможності клієнта банку здійснюється на основі аналізу, який спрямований на виявлення об'єктивних результатів та тенденцій в його фінансовому стані.

Основним джерелом інформації для оцінки кредитного ризику позичальника є: фінансова звітність, відомості надані позичальником, досвід роботи з даним клієнтом інших осіб, схема кредитованої угоди з техніко-економічним обґрунтуванням одержання позики, дані інспекції на місці.

Якісний аналіз реалізується поетапно:

а) вивчення репутації позичальника;

б) визначення цілі кредиту;

в) визначення джерел погашення основного боргу та належних процентів;

г) оцінка ризиків позичальника, які приймаються банком побічно на себе.

Репутація позичальника вивчається надто ретельно при цьому дуже важливим є вивчення кредитної історії клієнта, тобто минулого досвіду роботи з позиковою заборгованістю клієнта. Уважно вивчаються і відомості, які характеризують ділові та особисті якості індивідуального позичальника.

Диверсифікація портфелю активів. Диверсифікація кредитного портфелю є найбільш простим та дешевим методом хеджування кредитного ризику. Основними способами, які застосовуються для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфелю є наступні:

раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування по сумі, строкам, видам процентних ставок та іншим умовам надання позик; встановлення лімітів кредитування по окремим позичальникам або класам позичальників у відповідності з фінансовим положенням; визначення лімітів концентрації кредитів в руках одного або групи позичальників, які тісно співробітничають у відповідності до їх фінансового положення;

диверсифікація кредитного портфелю за галузевою ознакою;

диверсифікація прийнятого забезпечення за позиками;

застосування різних видів процентних ставок та способів начислення та виплати процентів за позиками;

диверсифікація кредитного портфелю за строками має особливе значення, оскільки процентні ставки за позиками різної строковості піддаються різним розмірам коливань та рівень ділових ризиків позичальника також суттєво залежить від строку позики.

Щоб гарантувати оптимальну диверсифікацію кредитного портфелю, АКБ «Форум» установлює межу кредитування по різних групах позичальників. Ця межа установлюються в залежності від розміру ресурсної бази банку, норми обов'язкового резерву, встановленої НБУ, залишків коштів до запитання та резерву по кредитним операціях і затверджується кредитним Комітетом.

(2.8)

де, Л - ліміт;

РБ - ресурсна база;

НОР - норма обов'язкового резерву, встановлена НБУ;

РКО - резерв по кредитних операціях;

ЗКЗ - залишки коштів до запитання.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2007 рік:

(2.9)

де, РБ - ресурсна база.

ЗСД - залучення строкових депозитів юридичних і фізичних осіб;

СдЗКЗпм - середньоденний залишок коштів «до запитання» за попередній місяць;

Кот - кредити, отримані від інших банків (лише для Головного банку).

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2007 рік:

АКБ «Форум» формує ліміт по наданих кредитах у розмірі 720098770 грн. У 2007 році АКБ «Форум» надав кредитів в сумі 860880000 грн., що перевищує встановлений ліміт. Це означає, що банк пішов на ризик, з метою отримання додаткового прибутку.

Створення резервів для покриття кредитного ризику. Створення резерву на покриття кредитного ризику ґрунтується на розподілі наданих банком позик за п'ятьма ступенями ризику. Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків встановлюються НБУ та змінюються ним в залежності від ситуації на фінансовому ринку.

Аналіз достатності резерву здійснюється методом порівняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Оцінка достатності фактично сформованого резерву на покриття кредитного ризику АКБ «Форум» за період з 01.01.2006 - 01.01.2008 рр., тис. грн.

Показник	На 01.01.2006 р.	На 01.01.2007 р.	На 01.01.2008 р.
Резерв на покриття кредитного ризику:
- фактично сформований	7223,2	7253,58	7302,5
- розрахунковий	6449,28	6594,17	6889,2
Абсолютне відхилення фактично сформованого резерву від розрахункової величини	773,92	659,41	413,3

Дані табл. 2.9 свідчать, що АКБ «Форум» приділяє значну увагу забезпеченню достатності резерву на покриття кредитних ризиків: фактичний резерв значно перевищує суму розрахункової величини.

Сума перевищення має бути повернута у дохід банку і направляється на досягнення інших цілей.

Підводячи підсумок по оцінці кредитного ризику та основних методів його регулювання можна зазначити, що АКБ «Форум» приділяє значну увагу управлінню кредитним ризиком, особливо цьому свідчить створення резерву на покриття кредитного ризику. Незважаючи не те, що банк поступово збільшує резерв під кредитні ризики при одночасному зниженні ризику кредитного портфелю, цей крок можна трактувати, як позитивний, оскільки банк намагався захистити себе від непередбачених збитків, які можуть виникнути при здійсненні кредитних операцій.

Але не тільки створення резерву є методом управління кредитним ризиком, АКБ «Форум» використовує і інші методи управління кредитним ризиком, що ще більш підкреслює якість роботи цього банку з приводу управління кредитним ризиком.

Ключовою передумовою системи управління кредитним ризиком є продумана кредитна політика банку. Кредитна діяльність АКБ «Форум» у 2007 році була спрямована на:

залучення іноземних кредитних ресурсів під гарантії, надані Кабінетом міністрів України для фінансування проектів відповідно до встановлених пріоритетів розвитку економіки в межах повноважень та функцій, визначених Агентською угодою, укладеною АКБ «Форум» та Кабінетом міністрів України 19 вересня 1996 року;

сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва в Україні шляхом впровадження довгострокової кредитної програми;

залучення іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування найбільш ефективних кредитних проектів, запропонованих клієнтами відповідно до напрямків кредитної політики АКБ «Форум». У процесі кредитування АКБ «Форум» враховує вимоги НБУ як координуючої і центральної структури банківської системи України. Координація відбувається шляхом встановлення нормативів, які не може бути порушено.

Проаналізуємо нормативи діяльності АКБ «Форум» (табл. 2.10).

Таблиця 2.10 Фактичне значення нормативів діяльності АКБ «Форум» у 2006_2007 рр.

Показник	2006 рік	2007 рік
	факт. Виконання	норм. Вимоги, %	факт. Виконання	норм. Вимоги не, %
1	2	3	4	5
Норматив миттєвої ліквідності (Н4)	154,21	Не менше 20	80,14	Не менше 20
Норматив поточної ліквідності (Н5)	138,67	Не менше 40	107,89	Не менше 40
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)	26,68	Не менше 20	26,52	Не менше 20
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)	21,03	Не перевищувати 25	20,08	Не перевищувати 25
Норматив великих кредитних ризиків (Н8)	121,35	800	120,70	800
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)	0,12	Не має перевищувати 5	0,15	Не має перевищувати 5
Норматив інвестування в цінні папери (Н11)	10,87	Не має перевищувати 15	11,25	Не має перевищувати 15
Норматив загальної суми інвестування (Н12)	18,69	Не має перевищувати 60	29,08	Не має перевищувати 60
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13)	4,58	Не має перевищувати 35	7,61	Не має перевищувати 35

Взагалі, ліквідність банку означає збалансованість між строками та сумами погашення активів і виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів, типу надання кредитів і здійснення витрат. Вона характеризується нормативними показниками (Н4-Н6), значення яких залежить, в основному, від ефективності депозитної та кредитної політики банку. Банки повинні прагнути дотримуватися нормативів ліквідності на мінімально допустимому рівні, оскільки це дозволить їм поєднувати необхідну ліквідність із достатньо високою прибутковістю.

Значення нормативу Н4 - миттєвої (або абсолютної) ліквідності - АКБ "Форум" згідно табл. 2.10 досягло на 01.01.2008 р. 80,14%. Тобто банк має можливість миттєво погашати свої зобов'язання.

Фактичне виконання нормативу поточної ліквідності (Н5) також значно перевищує вимоги НБУ (40%). Його значення коливається в межах від 138,67% на 01.01.2007 р. до 107,89% на 01.01.2008 р., що вказує на спроможність АКБ "Форум" задовольнити потреби своїх клієнтів.

Норматив короткострокової ліквідності повинен бути не менше 20%. Банк не порушував даний норматив (на 01.01.2007 р. він становив 26,68%, а на 01.01.2008 р. - 26,52%. Це вказує на достатній обсяг високоліквідних засобів у робочих активах балансу банку.

Загальною рисою виконання АКБ "Форум" нормативів ліквідності є перевищення фактичних значень над нормативними, що спричиняє збільшення прибутковості банку в наслідок достатньо ефективної політики у сфері залучення та розміщення коштів.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначає максимально допустимий обсяг активних операцій з одним клієнтом в залежності від розміру власного капіталу банку. Одним позичальником вважаються споріднені компанії, компанії, які контролюються однією особою. Даний норматив, значення якого не повинно бути більше 25%, призначений для обмеження кредитного ризику банку, що відображається в диверсифікації його кредитних ресурсів і не попущенні надмірної концентрації шляхом обмеження ризику на одного позичальника. У АКБ "Форум" цей норматив постійно виконувався, оскільки банк має значний обсяг капіталу, який зберігає його від кредитного ризику. Найбільше значення нормативу Н8 спостерігалося на 01.01.2007 р. (21,03%).

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначає граничний розмір великих кредитів відносно власного капіталу банку. НБУ вимагає, щоб сукупний обсяг великих кредитів не перевищував 8-кратний обсяг власного капіталу. Завдяки значному розміру капіталу банк стабільно дотримується цього нормативу.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) та усім інсайдерам (Н10) Банку взагалі не повинні перевищувати 5% та 40% відповідно. Як свідчить світова банківська практика, з оцінкою ризику інсайдерських кредитів можуть виникати труднощі через суб'єктивізм підходів до визначення кредитоспроможності позичальників, у наслідок чого можуть виникнути проблеми з погашенням цих кредитів. Дані нормативи також були дотримані АКБ "Форум". Їх максимальні значення становили на одного інсайдера 0,15% та на усіх інсайдерів - 0,27% на 01.01.2008 р.

Як видно з розрахунку нормативів розміру отриманих та наданих міжбанківських позик (табл. 2.10) АКБ "Форум" значною мірою не залежить від міжбанківського кредитного ринку. Значення нормативів максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12) та отриманих (Н13) є значно нижчими від дозволених НБУ.

2.4 Вплив зовнішньої кризи на активні операції банку АКБ"Форум"

Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки України не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. Дев'ятирічне падіння ВВП лише за останні п'ять років змінилось на зростання, яке в 2007 році отримало особливо потужний імпульс, досягнувши в серпні минулого року рекордного для України показника в 13,6%. Це відбулося через низку об'єктивних політичних і економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності яке спричинило:

обмеженість інвестиційних ресурсів товаровиробників через збільшення коштів для фі­нансування затрат на оплату праці (у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати);

зростання соціальної складової у державних видатках, що значно зменшило порівняно з минулим роком обсяг державних інвестицій та, відповідно, позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки;

пасивність великого бізнесу у прийнятті інвестиційних рішень до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових пільг для суб'єктів господарювання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

У I півріччі 2008 року збереглася тенденція випереджаючого зростання активно-інвестиційної діяльності АКБ «Форум» над темпами росту економіки країни. Внаслідок світової фінансової кризи та високого рівня інфляції в Україні, Нацбанк проводив досить помірковану політику з розширення монетарної бази та вжив ряд заходів для стримування запозичень на зовнішніх ринках, а також ресурсного обмеження на вітчизняному ринку. Як наслідок, намітилась тенденція до “м'якого приземлення” темпів приросту обсягів діяльності банків при збереженні рівня прибутковості. Загалом, банківська система України працювала у I півріччі стабільно, надійно і ефективно. Зниження темпів зростання обсягів активних операцій банків будуть сприяти покращенню їх кредитно-інвестиційних портфелів і відповідно підвищувати ліквідність.

Зовнішня фінансова криза, що триває, внесла невизначеність до перспектив розвитку корпоративного банківського бізнесу. Залучення ресурсів на внутрішньому ринку не дозволить банкам України суттєво збільшити обсяг корпоративного кредитування - основи зростання корпоративного бізнесу. Однак рівні відсоткових ставок, що зросли, і нове ставлення до ризиків можуть підштовхнути керівництво АКБ «Форум» до просування серед своїх клієнтів інших продуктів і послуг, таких як cash management і різноманітні транзакційні послуги. Сконцентрувавши зусилля на перспективних продуктах, керівництво банку в змозі суттєво обмежити вплив кризи на їхню роботу й навіть досягти помітних позитивних результатів.

Прийняття Постанови НБУ №319 від 11 жовтня 2008 року, яка ввела обмеження на активні операції банків і дострокове вилучення депозитів, є одним з необхідних кроків для стабілізації банківської системи України. У той же час, агентство «Кредит-Рейтинг» вважає, що потрібні подальші скоординовані дії з боку Президента, Уряду та Національного банку України для розробки і реалізації стратегії виходу з фінансової кризи.

Особливість нинішньої ситуації полягає в тому, що фінансова криза має вплив на всі банківські установи країни, включаючи великі системні банки, зокрема і на АКБ «Форум». Програма розвитку таких банків ґрунтувалася на активному використанні запозичених коштів, які залучалися за кордоном, і на можливості подальшого рефінансування подібних позик.

До кінця 2008 року українським банкам необхідно погасити близько 1 млрд. дол. США синдикованих кредитів, залучених у другій половині 2007 року, а також євробондів.

Криза ліквідності на світових фінансових ринках призвела до мінімізації можливості заміни подібних кредитів. Водночас розпочалося виведення іноземного капіталу з України. У результаті виник дефіцит валютних коштів. У цій ситуації керівництво АКБ «Форум» змушено скорочувати активні операції з метою акумулювати грошові кошти. Спостерігається скорочення довгострокового кредитування економіки, збільшення відсоткових ставок, а також зменшення лімітів кредитування поміж самими банками. Банківська система стає вразливою до наслідків погіршення ринкової кон'юнктури в умовах економічного спаду (передусім в секторах будівництва і нерухомості). На цьму тлі загострюються проблеми, пов'язані з якістю банківських активів, оскільки до сьогодні високі темпи росту активних операцій дозволяли утримувати частку проблемних кредитів на прийнятному рівні.

Рейтингове агентство зазначає, що негативна ситуація, що склалася сьогодні на фінансовому ринку, може й далі погіршуватися. Передумовами для цього можуть стати зниження темпів економічного росту країни, збереження кризових явищ у ряді базових галузей економіки, подальше погіршення якості активів банків і невисоким рівнем ризик-менеджменту, необхідністю погашення значних обсягів зобов'язань за синдикованими кредитами і євробондами у 2009 році (2,4 млрд. дол.).

Додатковим ризик-фактором є політична невизначеність, відсутність постійно діючого законодавчого органу. Проведення позачергових виборів і нестабільність на валютному ринку може підірвати довіру вкладників до банківської системи і спровокувати відтік коштів, а в нинішніх умовах світової кризи це може обернутися фінансовим потрясінням.

З метою поліпшення ліквідності банківської системи в умовах загострення ситуації на світових фінансових ринках, Національний банк України з 27 жовтня 2008 року відміняє обмеження ставок на залучення зовнішніх запозичень терміном на 1 рік банками-резидентами, встановивши ставку на рівні LIBOR+11% річних, а для довгострокових запозичень обмеження буде знято повністю. Відміна цінового обмеження не викличе притоку іноземного капіталу, але все ж дозволить деяким банкам, більшою мірою банкам з іноземним капіталом (до яких належить АКБ «Форум»), рефінансувати раніше отримані кредити за ринковою вартістю, а українські банки змушені будуть шукати допомоги в НБУ. При цьому Національний банк України протягом 1-8 жовтня надав українським банкам рефінансування майже на 6,5 млрд. грн., а також почав проводити інтервенції на валютному ринку.

Рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» до теперішнього часу не знижувало кредитні рейтинги банків у зв'язку з кризовими явищами. Подальші зміни кредитних рейтингів банківських установ значно залежать як від ефективності зусиль Національного банку України, так і від скоординованості дій державних органів влади.

В умовах світової фінансової кризи та пов'язаного з нею дефіциту ресурсів на міжнародних ринках капіталу банки України втратили можливість зовнішніх запозичень і зіткнулися з проблемою нестачі ресурсів для активного розвитку бізнесу. У зв'язку з цим фінансові інститути змушені переорієнтуватися на внутрішній ринок ресурсів і значно скорочувати, а в деяких випадках практично повністю згортати кредитування. Уповільнення темпів розвитку корпоративного бізнесу, скорочення обсягів кредитування неминучо тягнуть за собою уповільнення темпів зростання основних показників у структурі прибутків від корпоративного бізнесу. У тому числі тому в умовах теперішньої кризи корпоративний бізнес будує роботу в площині ефективності та якості, уходячи від активного нарощування обсягів бізнесу. Враховуючи фінансову ситуацію, пріоритетними завданнями корпоративного бізнесу нашого банку є залучення ресурсів та утримання клієнтів, які є.

У будь-якій галузі в умовах кризи вплив негативних факторів у першу чергу відчувають на собі найменшстабільні компанії.

У ситуації, яка склалася на сьогодні в банківській сфері, ряд банків не тільки змушений припинити фінансування, але й не в змозі забезпечити своєчасне проведення платежів. На сьогодні клієнти банків, які зазнають труднощів, прагнуть перевести свої грошові потоки до більш стабільного й надійного фінансового інституту. АКБ «Форум» із самого початку був першою банківською установою в Україні з західними інвесторами. Досвід іноземних засновників і партнерів дозволив банку впровадити світові стандарти управління ризиками, у результаті чого він закріпив за собою репутацію стабільного й надійного фінінституту.

Розділ 3. Удосконалення управління активними операціями банку

3.1 Формування стратегії оптимізації портфеля активів (прогнозування та планування)

Ризик банку-інвестора пов'язаний з тим, що доход може виявитись нижчим, ніж передбачено.

Серед основних видів ризиків слід виділити такі:

ризик фінансового ринку (доход від одних цінних паперів може виявитись нижчим, ніж доход від інших, внаслідок змін процентних ставок на фінансовому ринку);

ризик інформації;

ризик дострокового відкликання цінних паперів емітентами;

ризик ліквідності;

політичний ризик.

Існують дві загальновизнані концепції оцінки інвестиційного ризику: аналіз чутливості кон'юнктури ринку та аналіз вірогідного розподілення доходності.

Перша основана на розрахунку розмаху варіації доходності, виходячи з найкращого та найгіршого варіантів.

Друга базується на побудові вірогіднісного розподілення значень доходності та вирахуванні стандартного відхилення від середньої доходності й коефіцієнта варіації, який, власне, і показує рівень ризику інвестицій в той чи інший цінний папір.

Вихідними даними як при першій, так і при другій концепції виступають експертні оцінки. Прийняття рішення щодо інвестування базується на методах, які використовуються у фінансовій математиці, зокрема теорії вірогідності та математичній статистиці.

З метою мінімізації загального ризику інвестування АКБ “Форум” здійснює попереднє формування портфеля інвестиційних пропозицій, основними принципами якого виступають:

оптимальне розподілення ресурсів за типами цінних паперів (акції, облігації, векселі тощо), які слід рангувати за ступенем доходності й ризику;

врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня;

оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабельності кон'юнктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля;

формування портфеля з урахуванням конкретного стану макро- та мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статистичних характеристик ринку, коливань процентних ставок тощо).

Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів -- спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний доход при забезпеченні прийнятного рівня ризику.

У банківській практиці використовуються різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

На сучасному етапі розвитку українського фінансового ринку розглянуті класичні методи оцінки ефективності банківських інвестиційних операцій і визначення доходності окремих цінних паперів не завжди і не повною мірою можуть бути використані внаслідок слабкої розвиненості внутрішнього первинного ринку цінних паперів, практичної відсутності вторинного фондового ринку, нерозвинутості системи інформаційного забезпечення, відсутності стабільної законодавчої бази.

Тому менеджери АКБ “Форум” при плануванні та проведенні конкретних інвестиційних операцій мають враховувати специфіку функціонування вітчизняної фінансової системи, що характеризується перш за все поточним станом законодавчої та нормативної бази, переважно короткостроковим.

Надання банками грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є лише порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є більш тривалим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюються АКБ “Форум” на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

ціна купівлі (продажу) векселів;

строк та порядок здійснення розрахунку;

умови переходу права власності на векселі;

строк та порядок передавання векселів тощо.

Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Кредитування являє собою основний вид фінансової діяльності комерційного банку. Сучасний банк неможливий без ризику. Ризик присутній при будь-якій банківській операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а передбачення і зниження його до мінімального рівня.

Фінансовий (кредитний) ризик пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту.

Для зниження ризику ним необхідно керувати.

В умовах командно-адміністративної системи поняття економічного ризику ігнорувалось як "буржуазне". Це несприятливо відбилось на розвитку теорії і практики управління ризиком. Комерційні банки працюють в умовах високої невизначеності і підвищеного рівня ризику. Сучасний банківський ринок неможливий без ризику, тому нема сенсу ставити питання про уникнення ризику. Але передбачати його, враховувати і знижувати до мінімальних розмірів необхідно. Досягається це шляхом управління ризиком.

Методи врахування ризику, його оцінки, управління і зменшення його небезпеки різноманітні і виявляються по-різному для кожного конкретного класу ризику. Тому необхідна класифікація банківських ризиків. Але для АКБ "Форум" можуть являти собою небезпеку конкретні види діяльності, що відбувається за межами банку, але має до нього відношення. Тому слід класифікувати всі види економічної діяльності і пов'язаних з нею ситуацій.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану АКБ “Форум” в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість банку впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до банку як господарюючого суб'єкта існує:

внутрішня стійкість;

фінансова стійкість;

загальна стійкість.

Внутрішня стійкість -- це такий фінансовий стан комерційного банку, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами комерційного банку, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес діяльності банку, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості комерційного банку є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складеною загальної стійкості комерційного банку є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість -- це такий стан фінансових ресурсів, при якому комерційний банк, вільно маневруючи грошовими коштами, здатен шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес банківської діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення. До числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості комерційного банку. Недостатня фінансова стійкість може призвести до не платоспроможності банку і відсутності у нього коштів для розвитку та діяльності господарюючого суб'єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на банківську діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати комерційного банку надлишковими запасами і резервами.

Фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку АКБ “Форум”.

Аналіз методів оцінки кредитних ризиків показав, що для вирішення проблеми найбільш прийнятними є експертні оцінки. У той же час в більшості випадків експертиза може бути здійснена за допомогою використання експертних систем.

Головною причиною виникнення ризику є невизначеність поведінки клієнта банку і тих оточуючих умов, у яких відбувається процес кредитування. Для описання ситуацій, пов'язаних з поведінкою середовища і відносин з клієнтом, використаний теоретико-ігровий підхід і відповідні моделі інформаційних ситуацій.

АКБ “Форум” слід розробити експертну система для управління банківськими ризиками, призначену для вирішення трьох основних задач: безперервний моніторинг економічних нормативів, визначення достатньої кредитоспроможності позичальника, визначення рейтингу (рівня ризику) позичальника.

Вирішення першої задачі традиційне для експертних систем і потребує описання бази знань, алгоритмів розрахунку критеріїв і правил продукцій супроводження значень критеріїв. Друга і третя задачі взаємопов'язані і потребують для свого рішення реалізації евристичних процедур, оскільки являють собою багатокритеріальну задачу з великим (більше десяти) числом критеріїв.

3.2 Використання зарубіжного досвіду з управління банківськими активами

Багато з фахівців, визначаючи необхідність вивчення економічного досвіду розвинутих країн, підкреслюють важливість аналізу банківських систем США, ФРН і Японії, які займають об'єктивно домінуюче становище на світовому фінансовому ринку.

Найбільшу групу депозитних установ США становлять комерційні банки. Головна їх відмінність як депозитних установ -- переважне використання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити.

Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему наприкінці 70-х -- початку 80-х років комерційні банки США були монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку.

Дотепер вони залишаються основними тримачами вкладів до запитання й інших чекових депозитів у вигляді ощадних і термінових вкладів, внесків у цінних паперах на умовах договорів про зворотний викуп та ін.

На сучасному міжнародному фінансовому ринку американські банки приділяють особливу увагу операціям на ринку цінних паперів, особливо високоприбутковому ринку оновлених європейських держав, що прагнуть до розвитку національної економіки.

Істотним стримуючим чинником для американських банків на європейському ринку цінних паперів є відчутна відмінність у культурі ділових та інших відносин між американською й європейською цивілізаціями. Ці розбіжності, що найсильніше виявляються в країнах на території колишнього Радянського Союзу, істотно позначаються на настроях сучасних американських інвесторів, які мають негативний досвід господарської діяльності часів перебудови в СРСР і перших років спільного співробітництва з підприємцями нових незалежних держав.

Банки США, пройшовши початковий етап процесу реорганізації національної фінансової системи, постійно вдосконалюють і розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку.

Американські банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, розширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяльності.

Комерційні банки США інтенсивно працюють на внутрішньому ринку капіталу і виявляють підвищений інтерес до цінних паперів корпорацій, особливо на ринку облігацій.

Законодавчий поділ американських банків на інвестиційні та комерційні останніми роками поступово згладжується через лібералізацію фінансового законодавства в різних штатах.

Тому конкуренція між фінансовими інститутами на внутрішньому ринку США суттєво зросла, інвестиційні банки, наприклад, намагаються організувати свого роду «альянс позичкодавців» і прагнуть захопити лідерство в банківському кредитуванні клієнтів.

У свою чергу, комерційні банки намагаються знайти своє місце на фондовій біржі, що, не без підстав, вважається необхідним для виживання в нових умовах внутрішнього ринку, що склалися після кризи 80-х років.

Для здійснення кредитно-фінансової діяльності на території Німеччини комерційні банки повинні мати ліцензію від Федерального відомства з контролю за кредитною діяльністю, яка може бути анульована, якщо дії кредитно-фінансової установи не відповідають нормативним актам чи законодавству про фінансову діяльність.

У Німеччині діє до 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні й спеціалізовані. За існуючою класифікацією, з погляду правового статусу, комерційні банки Німеччини розподіляють на приватні, кооперативні та цивільно-правові.

Розбіжності в правовому статусі кредитних установ на даний час поступово нівелюються, проте приватні банки, як і раніше, виділяють в окрему групу через їх специфіку -- агресивну маркетингову стратегією, орієнтовану винятково на отримання прибутку від виробничо-господарської діяльності.

Приватні комерційні банки Німеччини представлені приблизно 350 універсальними установами з 7000 філій; їх система створює до 200 тис. робочих місць. Серед приватних банків виділяють приблизно 200 регіональних, до 80 банків-банкірів, тобто банків, що діють на основі одноособового приватного капіталу, і 60 філій іноземних банків.

Комерційні банки Німеччини існують у трьох організаційних формах: акціонерне товариство; акціонерне командитне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю.

Більшість німецьких регіональних комерційних банків не обмежують коло своїх клієнтів і сферу ділової активності певним регіоном і здатні надавати повний комплекс сучасних банківських послуг. Німецькі банки мають високу репутацію на світовому фінансовому ринку.

Основу системи спеціалізованих комерційних банків Німеччини становлять приблизно 30 приватних іпотечних та спеціалізованих банків, що надають позички й кредити під заставу земельних ділянок, а також банків, що спеціалізуються на наданні комунальних кредитів. Основна сфера діяльності цієї системи кредитних установ -- фінансування житлового будівництва й реконструкції житла.

У фінансовій системі Японії в останнє десятиліття виникла парадоксальна ситуація -- з появою ознак кризи, що насувається, жоден з японських комерційних банків практично не міг збанкрутувати. Така ситуація викликала занепокоєння, і наприкінці 1995 p. Міністерство фінансів Японії оголосило про плани радикального перегляду системи контролю за діяльністю банків у складі національної банківської системи.

Серед першочергових заходів запланованої реформи -- розширення відділу інспекції банків у структурі Міністерства фінансів; жорстка система аудиторського контролю; введення в практику наочних і дієвіших критеріїв оцінки фінансового стану банків; повернення банків з-під контролю місцевої влади під юрисдикцію держави; підвищення вимог до обсягу й змісту звітності банків перед Міністерством фінансів тощо. Міністерство фінансів Японії одержало значні повноваження з контролю й впливу на банки, які мають незадовільні фінансові показники. Причиною для занепокоєння і проведення перевірки діяльності японських банків та їх філій у Нью-Йорку, Лондоні й Гонконгу (Сянгане) стали фінансові скандали останніх років і, у першу чергу, випадок із відділенням Daiwa Bank у Нью-Йорку, сума збитків якого за останні 11 років перевищила 1 млрд. 100 млн. дол.

Відповідно до нового фінансового законодавства, зокрема нової редакції Закону про Банк Японії, що вступила в силу в квітні 1998 p., японські банківські установи зобов'язані створити власні підрозділи й структури, відповідальні за управління ризиками інвестицій, формування портфелів цінних паперів, і розробити системи внутрішнього контролю за ефективністю кредитних операцій. Особлива увага приділяється жорсткості контролю за діяльністю закордонних представництв японських банків.

Заходи, вжиті Міністерством фінансів Японії за нинішнього реформування національної банківської системи, багато із зарубіжних експертів класифікують як «косметичний ремонт» у період підготовки істотних реформ. Розвиток фінансової системи і становище лідера на світовому фінансовому ринку надають Японії можливість знайти й реалізувати найефективніші способи вирішення кризових проблем:

підвищити ступінь відкритості й рівень наявності інформації про фінансовий стан банків у національній фінансовій системі;

сформувати правову основу для здійснення процедури оголошення банку банкрутом;

забезпечити вільне визначення умов злиття банків, у тому числі поглинання банків-банкрутів успішно працюючими банками;

реформувати існуючу систему державних гарантій збереження вкладів населення в комерційних банках;

змінити уявлення нації про роль держави в розвитку економіки і, зокрема, у забезпеченні функціонування банківської системи та ін.

На зарубіжні кредитно-фінансові установи в Східній Європі припадає біля третини прямих інвестицій, що були вкладені в країни регіону. Це пояснюється не тільки можливостями участі нерезидентів в приватизаційних процесах, які відбуваються в регіоні, але й перспективами ринку взагалі, включаючи плани інтеграції найбільш розвинених східноєвропейських країн до Європейського Союзу. Частка зарубіжних фінансових інститутів в банківській системі країн регіону в останні роки постійно зростала і в окремих країнах досягла досить значних показників. В Словенії частка іноземних банків у банківській системі в 2006 році досягла 15 %, що становило 2,3 млрд. євро. В Польщі, Угорщині, Чехії на іноземні банки припадає майже половина усіх банківських активів країни, в Словаччини, Румунії, Хорватії - приблизно третина, а в Болгарії їх частка вже перевищила 50 %. (У фінансових системах розвинутих країн майже немає іноземного банківського капіталу. Наприклад, у США, Німеччині, Швейцарії, Японії їх кількість не перевищує 5-8 %).

Іноземні банки-інвестори привносять досвід управління в таких сферах управління як операції з активами і пасивами, гарантії розміщення кредитів, інформаційні технології, розробка нових банківських продуктів і маркетинг. У країнах ЦСЄ, де економіка і фінансовий сектор відчули на собі одну чи дві жорстких кризи в перші роки реформування, передача банківських технологій західними банками зіграла особливо важливу роль в утворенні кредитної культури, включаючи нормативно-правову базу.

Банки-покупці володіють значними інвестиційними коштами, тому в багатьох випадках після придбання відбувається нарощення капіталу. За даними офіційної статистики, найбільш активну експансію в регіоні розвивають кредитно-фінансові установи з Німеччини та Австрії, які використовують переваги своєї географічної близькості та історичні зв'язки, тоді як активність інвесторів з інших країн Західної Європи є значно нижчою. Практично не представлені в регіоні американські фінансові інститути (за винятком Citibank, який за 2006 р. піднявся у рейтингу іноземних банків в ЦСЄ з сьомого місця на четверте внаслідок придбання польського Bank Handlowy (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Частка іноземних фінансових інститутів в банківських системах країн Центральної і Східної Європи за 2006 р.

Країна	Частка іноземних банків, %
1	2
Болгарія	54,8
Угорщина	50,8
Польща	43,9
Румунія	18,2
Словаччина	25,4
Словенія	10,1
Хорватія	33,1
Чехія	48,5
Україна	6,3

До трійки найбільших міжнародних банків, які є зацікавленими у розвитку ринку банківських послуг в країнах ЦСЄ, входять німецький Hypo Vereinsbank, який зміцнив своє провідне положення в регіоні за рахунок придбання в 2006 р. Bank Austria, бельгійський KBC та італійський UniCredito. На ці фінансові інститути припадає майже 30 % активів, якими володіють зарубіжні банки у Східноєвропейському регіоні. Всі вони представлені в декількох країнах, де у їх власності знаходяться великі місцеві банки. При цьому, інвестування Hypo Vereinsbank-Bank Austria є найменш концентрованим: найбільший регіональний фінансовий інститут (польський банк PBK), що належить йому, займає за обсягом активів тільки десяте місце в ЦСЄ. Однак за 2002-2006 роки Hypo Vereinsbank-Bank Austria збільшив власні активи в країнах ЦСЄ в 10 разів і на початок 2007 року вони складали 26 млрд. євро, а до 2005 року банк планує збільшення активів до 40 млрд. євро. Хоча австрійський банк поступається бельгійському КВС за об'ємом активів та має найбільш низькі доходи від кредитних операцій, за розвиненістю власної мережі філій та представництв він не знає собі рівних. На початок 2007 року він мав 900 офісів в 15 країнах Європи. KBC та UniCredito на двох мають лише три великих придбання: італійський банк володіє 50,9 % акцій у польському Bank Pekao, а бельгійський фінансовий інститут придбав 82 % акцій чеського банку CSOB, а також контролює через нього іншу чеську кредитно-фінансову установу IPB. Подібну статистику підтверджують дані таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Найбільші міжнародні банки в Центральній та Східній Європі

Назва кредитно-фінансової установи	Країна	Активи, млрд. євро
1	2	3
Hypovereinsbank/Bank Austria	Німеччина/Австрія	11,7
KBC	Бельгія	9,7
UniCredito	Італія	9,3
Citibank	США	7,9
Erste Bank	Австрія	6,7
ING	Нідерланди	5,3
Commerzbank	Німеччина	4,9
RZB	Австрія	4,3
ABN Amro	Нідерланди	3,8
Banka Intesa/BCI	Італія	3.6
Allied Irish Bank	Ірландія	3,1
Bayerische Landesbank	Німеччина	2,4
GE Capital	США	2.4
Societe Generale	Франція	2,2
BNP-Dresdner	Франція-Німеччина	1,9
BCP	Португалія	1,4
Credit Lyonnais	Франція	1,2
Westdeutsche Landesbank	Німеччина	0.8
Volksbank	Австрія	0,7
Banko Espirito Santo	Португалія	0,7

Стратегії проникнення західних банків на ринки країн ЦСЄ різняться - від створення спеціалізованих підрозділів до відкриття повноцінних дочірніх фінансових інститутів. Австрійський Raiffaisen Zentralbank, наприклад, створює мережу філіалів, набір послуг яких орієнтований на потреби малих та середніх підприємств. Американський Citibank завойовує ринок кредитних карток в Угорщині та Польщі. Італійський UniCredito, німецький HVB, австрійський Erste Bank та бельгійський KBC проникають на східноєвропейські ринки шляхом поглинання місцевих банківських установ.

Найпоширенішими формами просування іноземних банків у Східну Європу є відкриття філій зі 100 % власністю та придбання невеликих місцевих інститутів. Таку стратегію використовували, зокрема, нідерландські групи ING та ABN Amro, а також американська Citigroup. Проте в останні роки іноземні фінансові інститути почали віддавати перевагу приватизації, маючи за мету придбати великі кредитно-фінансові установи. Таким чином, завдяки придбанню за 1,1 млрд. євро контрольного пакета акцій Pekao, другого за розміром польського банку, UniCredito одразу ж посів третє місце у рейтингу найбільших іноземних банків в Східній Європі, а австрійський Erste Bank піднявся з 15-тої на 5-ту позицію, придбавши за 521 млн. дол. контрольний пакет в Ceska Sporitelna, який є другим за розміром банком Чехії. Про частку іноземного капіталу в банківській системі Чехії свідчить таблиця 3.3.

Таблиця 3.3 Частка іноземного капіталу в банках Чеської республіки

Назва кредитно-фінансової установи	Ранг в національному рейтингу	Власник	Частка власності
1	2	3	4
Ceska Sporitelna a.s.		Erste Bank	52
Komercni Banka	1	Є виставленим на приватизацію
Investicni Postovni Banka	2	Nomura Securities	49
Cesloslavenska Obschodni Banka	3	KBC Bank Group	82
Zivnostenska Banka	4	Bank Gesellschaft Berlin	Контрольний пакет
Bank Austria Creditanstalt	5	Bank Austria Creditanstalt	100
GE Capital Bank	6	GE Capital	100
Reiffeisen Bank a.s.	7	RZB International	51

Нові умови глобального економічного розвитку значним чином визначають вектори подальшого розвитку банківських інститутів світу. Структурні зміни в банківському секторі ряду країн ЄС знайшли своє вираження насамперед у перебудові банківської структури: сучасний, трансформований банківський сектор обумовлений новою структурою попиту, глобалізацією і розвитком інформаційних технологій. Тенденцією світового банківського ринку є консолідація. Менша кількість великих банківських інститутів обслуговують національні, регіональні і міжнародні ринки. У стратегії банків дедалі більшу роль відіграє диверсифікація. У майбутньому на передній план вийде концентрація на головних угодах. Найсильніші банки світу сьогодні - це універсальні банки. Великі банки Європи, які є переважно універсальними, мають кращий рейтинг, ніж аналогічні банки Північної Америки та Японії. Багато міжнародних банків мають сильні позиції на внутрішньому ринку. Частка п'яти великих банків у балансі всіх банків зазвичай коливається між 35 і 100 відсотками.

Такі цифри свідчать про стійку позицію на внутрішньому ринку і про значний потенціал для вигідних придбань всередині країни. Це є також основою конкурентоспроможності банку на міжнародному ринку і для відкриття філій за кордоном, тобто банки, що успішно діють на міжнародному фінансовому ринку, завжди спираються на сильні позиції у країні походження.

Інвестиційна діяльність дочірніх структур іноземних фінансових інститутів на ринку цінних паперів та їх похідних належить до ризикованих видів банківських операцій. Природно, що і ціни на такі послуги для споживачів в Україні будуть вище ніж в інших більш економічно стабільних регіонах світу. Операції подібного типу є прибутковими, проте на цей час на національному ринку існує обмежене коло компаній, які можуть дозволити емісію АДР чи єврооблігацій. Відповідно іноземні банки іноді змушені будуть використовувати інші можливості в сфері investment banking. Іноземні банки, що задіяні в Україні, повинні здійснювати інвестиційну діяльність, адаптовану до українських умов, використовуючи досвід власних материнських структур, перш за все в галузі приватизації і консалтингу по зв'язаних з нею процедурам злиття та поглинання. Цей досвід удосконалюється в процесі приватизації підприємств у Східній Європі. Українські ж банки обслуговують значних за розмірами вітчизняних корпоративних клієнтів в частині розрахунків, займаються кредитуванням, але поки що не володіють достатніми досягненнями у сфері інвестиційної діяльності. Великі національні компанії є зацікавленими в таких послугах як організація довготермінового фінансування, сприяння з первинного розміщення акцій на міжнародних торговельних майданчиках, консультації і організація процесів злиття та поглинання при укрупненні підприємств. Угоди ці оцінюються значними сумами, що дає можливість одержати високий комісійний прибуток. Компанії ж “середньої ланки» є зацікавленими у можливості одержання консультаційних послуг в сфері планування міжнародної фінансово-господарчої діяльності, залучення ресурсів, оптимізації управління власними коштами.

Іноземні фінансові структури в процесі здійснення інвестиційної діяльності в Україні могли б, з нашої точки зору, приділити увагу і таким видам послуг: дослідження ринків і аналіз окремих галузей промисловості; детальне дослідження компаній; консультації з питань реструктуризації підприємств; оцінка компаній; пошук інвесторів; структуризація і здійснення міжнародних інвестиційних торгів; консультації в сфері корпоративних фінансів; організація синдикованих кредитів; консультації з питань приватизації великих підприємств з подальшою організацією міжнародних консультаційних консорціумів.

З метою активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування та розподілу ризиків між потенційними учасниками в АКБ „Форум” доцільно використовувати різні гарантійні схеми, зокрема створення гарантійних фондів як фінансових інституцій, винятковою сферою діяльності яких є надання гарантій за кредитами, що надаються банківськими установами підприємствам-позичальникам. Гарантійні фонди можуть мати як державне походження, так і створюватися в результаті приватної ініціативи. Крім розвитку діяльності гарантійних фондів, при реалізації великих інвестиційних проектів доцільно використовувати схеми з участю фірм-спонсорів (фірм-гарантів), які виражають зацікавленість у реалізації проекту. Мотивацією участі компанії-гаранта може бути не тільки одержання доходу від реалізації проекту, але і розширення сфери свого бізнесу, створення необхідної структури виробничої системи з формуванням каналів постачання або реалізації. У загальному вигляді, розподіл частки участі в реалізації проекту, ризиків та власності учасників гарантійної схеми при інвестиційному кредитуванні представлена на рис. 3.1.

Для зменшення впливу зовнішніх факторів, здається, було б доцільним за основу конкретних інвестиційних програм комерційних банків брати положення, які ми виділяємо з огляду на тип інвестора (консервативний та поміркований).

Нагадаємо, що агресивний інвестор прагне якнайбільшої дохідності і вкладає капітал у ризиковані папери, які продає і купує залежно від коливання ринкової вартості цінних паперів. Такі операції ми називаємо спекулятивними, і саме тому, що ці операції не є об'єктом нашого дослідження, не розглядаємо теорії, якими може скористатися агресивний інвестор для оптимізації своєї діяльності.

Рис. 3.1 Схема організації інвестиційного кредитування з розподілом ризику, власності та доходу між учасниками

1. Теорія портфеля (portfolio theory) використовує статистичні методи для визначення правильного розподілу розміру ризику портфеля цінних паперів і оцінки прибутку. У цій теорії диверсифікованість ризику забезпечується кількісним аналізом очікуваного доходу з урахуванням індивідуальних особливостей даного інвестора. Теорія портфеля містить у собі чотири основних розділи: оцінку активів, інвестиційні рішення, оптимізацію портфеля, оцінку результату.

2. Стратегія зниження середньої ціни куплених акцій, коли замість купівлі всієї емісії цінних паперів їх купують пакетами по 100 акцій у міру зниження цін.

3. Теорія індексованого фронту -- портфель цінних паперів прив'язаний до певного фондового індексу, тобто капіталовкладення робляться тільки в цінні папери, які враховано в індексі.

4. Графічний метод -- метод аналізу біржової кон'юнктури, в якому графік обсягу угод накладається на графік фінансового інструменту. Перетинання ліній графіків розцінюється як сигнал до купівлі чи продажу.

5. Стратегія buy and hold -- інвестиційна стратегія, що полягає в купівлі та володінні цінними паперами протягом тривалого періоду часу.

6. Метод інвестицій Грехема Б. і Додда Д. рекомендує - купувати акції компаній з недооціненими активами; акції з низьким співвідношенням ринкової ціни і доходів у розрахунку на одну акцію; акції, що продаються нижче ліквідаційної вартості активів компанії; а також продавати акції після одержання прибутку в межах 50 - 100 %

...