В Україні має бути вироблена стратегія в банківській сфері на всіх рівнях (НБУ, комерційні банки з їхніми філіями включно). На рівні комерційних банків - стратегічне планування, що визначає альтернативи їх розвитку:

робити ставку на великого корпоративного клієнта (скажімо, як Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Акціонерний Східноукраїнський банк «Грант») або більше працювати з населенням, як, наприклад, АКБ «Правекс-банк» і ТОВ «Укпромбанк», які мають реальні шанси одержати статус ощадного. Ухвалою №443 від 15 вересня 2004 року «Про затвердження змін до інструкції про порядок регулювання діяльності банків» Національний банк вирішив відносити до ощадних банки, в яких частка коштів фізичних осіб у базі пасивів протягом останніх 30 днів поспіль (на будь-яку контрольну дату) перевищує 50%. За цим документом, якщо на певну дату таке співвідношення складає (протягом останніх 30 днів) більше 50 % пасивів, то банк з наступного робочого дня зобов'язаний дотримуватися протягом 180 календарних днів економічних нормативів, встановлених для спеціалізованих ощадних банків. Якщо протягом цих 180 днів частка коштів фізичних осіб у базі пасивів банку складатиме 50 % і менше, то банк після закінчення цього періоду може витримувати універсальні банківські нормативи. Порядок віднесення банків до ощадних набув чинності з 1 січня 2005 року;

розгалузити мережу філій по всій Україні, як в АКБ «Укрсоцбанк» чи Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку, або для ефективної роботи банку вистачить кількох офісів, що розташовані ближче до нього (АКБ «Меркурій», АКБ «Регіонбанк»);

дбати про універсальність пропонованих за асортиментом послуг (АКБ «Правекс-Банк», КБ «Фінанси та кредит», АКБ «Золоті ворота» та інші) або займатися спеціалізованими послугами (розвиток у країні акцептних банків, банків-гарантів, депозитних, інвестиційних, інноваційних, іпотечних та інших спеціалізованих банків);

можливість обслуговувати різні галузі господарювання або спеціалізація на окремих галузях.

Крім стратегічного планування, особливе місце має посісти тактичне планування, що включає вибір технологій для реалізації стратегії.

Так, АКБ „Форум” надав 300 тис. доларів на розробку концепції та створення технічних вимог до сучасної банківської автоматизованої системи. Нова система дозволить банку істотно розширити спектр послуг, підвищити ефективність роботи і безпеки банківської інформації. До того ж банк провів тендер серед розробників програмного і апаратного забезпечення. Завдяки цим діям буде реалізовано стратегію захоплення великого сегмента ринку фінансових послуг і, відповідно, переходу банку на якісно нову сходинку у банківській ієрархії країни. Для банку це не тільки боротьба за клієнта при зростаючій конкуренції, а передусім - одержання додаткового доходу. Це найбільш здоровий підхід, але не всі банки такі завбачливі. Багато банків підписують контракти з Hewlett-Packard та іншими відомими фірмами на постачання комп'ютерної техніки, вкладаючи значні суми грошей без серйозної ідеї і програмного забезпечення. Навряд чи черговий дорогий етап автоматизації допоможе їм вирішити важливі проблеми розвитку.

Якщо банк хоче відповідати сучасним міжнародним вимогам, то йому необхідний комплексний набір телекомунікаційних послуг, що дозволить одержати доступ до торгових систем, міжнародних платіжних систем, інформаційних ресурсів.

Якщо стратегія банку обрана і ретельно розроблена, то відповідно до неї надалі розраховуються більш конкретні прийоми ефективної роботи. У першу чергу - це розумне планування передбачуваних грошових потоків, що дозволяють визначити можливі межі витрачання коштів по основних напрямах при заданому рівні ризику і прийнятному доході. Часто для цього цілей використовують моделі лінійного програмування, за допомогою якого можна одержати цільову функцію, що прагне до максимальної прибутковості активів, тобто таку, що допомагає оптимально розподілити наявні кошти по напрямах, щоб отримати максимальний прибуток як сукупність по кожному типу активів.

Ця загальна частина може бути придатною як у нас, в Україні, так і на Заході. Розбіжності виникають на наступному етапі: як передбачити в моделі ризики, пов'язані з кожним видом активів. Тут виникає принципова розбіжність між сформованою практикою Заходу і ситуацією в Україні.

Розглянемо західну ситуацію. Багаторічною практикою зібрано інформацію у вигляді ймовірнісних оцінок статистичних даних, що дозволяють визначити ризик по кожному типу активів. Наприклад, за сформованою практикою ймовірність непогашення, припустимо, облігації середнього класу позичальників складає 5%, отже, вже в математичній моделі балансу банку вже закладається обмеження. І в такий спосіб ці обмеження закладаються по кожному виду активів. Для сучасного могутнього західного банку рейтингова оцінка не є єдиною і вирішальною. Крім неї, банківські співробітники з'ясовують співвідношення прибутковості та ліквідності того або іншого цінного папера, а також чи можна вкладати кошти в нього, не відхиляючись від загальної політики банку. Цей підхід пов'язаний переважно з уявленням про банк як про фірмовий магазин фінансових послуг з визначеним набором продукції (видів активів і пасивів, консультацій тощо) з різними цінами й умовами залежно від якості активу. З посиленням конкуренції банк «розширює асортимент товарів» - займається деякими фондовими, страховими та іншими операціями. Таким чином, цей актив підпадає під певний ліміт, і ризик буде також незначним з огляду на додаткові дії та інші операції банку.

Тепер розглянемо українську ситуацію. Традиційно в нас існує рейтингова оцінка емітентів, що базується на аналізі балансів підприємств за якийсь період. Як свідчить практика, цієї оцінки недостатньо. Складність полягає в тому, що, по-перше, через дуже нетривале існування комерційних банків в Україні майже немає статистики ризиків по кожному виду активів; по-друге, у нас непрозора економіка, зокрема щодо інформації про клієнтів та ризики позичальників; по-третє, з перелічених вище причин постійно виникають нові банківські продукти, щодо яких, зрозуміло, немає ніякого аналізу.

У сукупності ці проблеми не дозволяють дати однозначні ймовірнісні оцінки ризиків по активах, щоб можна було їх внести у модель лінійного програмування для оптимізації доходу по балансу банку. На підставі вищесказаного стає зрозумілим певне обмеження західних моделей у сучасних умовах розвитку банківської діяльності в Україні. У нас можна побудувати оптимізаційну модель з певним ступенем точності по балансу банку, розподілити ліміти коштів по активах.

А вже фахівці кожного управління відповідно до розроблених методик у даній області, спираючись на свій досвід, знання та інтуїцію, в рамках цього ліміту оцінюють можливість, припустимо, купівлі акцій емітента третього класу і за яких умов і обмежень вони це зроблять.

Варто згадати ситуацію, що складається на ринку державних цінних паперів. Цей ринок цікавий для інвесторів. Державні облігації дозволяють інвестувати вільні кошти в прибутковий і надійний фінансовий інструмент. Особливу привабливість державні облігації мають у період стабілізації курсу американського долара відносно гривні, а також при низькій надійності операцій на кредитно-депозитному ринку. Крім того, державні облігації дозволяють комерційним банкам страхувати свої інвестиції шляхом диверсифікованості портфеля цінних паперів. На наш погляд, інвестори ринку державних облігацій набувають досвіду роботи на фондовому ринку і з управління портфелем цінних паперів за відсутності ризику втрати капіталу, а це є гарною школою для подальшого управління портфелем корпоративних цінних паперів в умовах підвищеного ризику цього сектора фінансового ринку.

Надійність ринку державних облігацій підтримується пакетом законів, інструкцій і постанов, які регулюють весь спектр правових відносин ринку, питання технології розміщення, погашення, нормативно-правового і технологічного забезпечення ринку державних облігацій, що гарантує проведення торгів на ринкових принципах, тобто з урахуванням інтересів учасників, дилерів і клієнтів до цих фінансових інструментів. В умовах економічної стабільності державні облігації мають унікальне поєднання можливостей одержання доходу практично за відсутності ризику - з одного боку, і високої ліквідності, що підтримується завдяки наявності платоспроможного попиту, - з іншого боку.

Кожний з видів цінних паперів, що обертаються на ринку, має свої особливості. Комерційні банки включають їх як складові частини до власного диверсифікованого інвестиційного портфеля. Ці особливості дають можливість обирати альтернативний варіант вкладень залежно від умов прибутковості цих інструментів і кон'юнктури фінансового ринку.

Як було вже сказано, вкладення коштів у державні цінні папери банків мають мізерний ризик. Але ринок не може постійно приносити величезні доходи по цінних паперах, що не відповідають нормальному розвитку ринкової економіки країни. Виходячи з цього, доведеться проводити велику аналітичну роботу щодо інвестиційних портфелів.

Виходить, для того щоб вітчизняний банк міг маневрувати в цих нестабільних умовах, він має використовувати у своїй роботі велику кількість моделей і схем для забезпечення стабільності одержуваних доходів і страхування ризиків. Так, наприклад, банк може застосовувати різні схеми, що ґрунтуються на концепції тривалості або різних математичних методах. Уся ця сукупність підходів покликана допомогти банкові у підвищенні своєї ефективності.

На нашу думку, при короткострокових спекулятивних операціях можна обходитися без стратегічного планування. Робота ж на ринках інвестицій як великий напрям діяльності, а не низка випадкових угод, висуває якісно нові вимоги до внутрішньої організації, вимагає розроблення і дотримання чітких процедур та планування.

Висновки та пропозиції

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення його діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності.

Існує визначена залежність між прибутковістю і ризикованістю активів і їх ліквідністю. Ніж більш ризикованим є актив, тим більше доходу він може принести банкові (прибутковість служить платою за ризик) і тем нижче рівень його ліквідності (ризикований актив сутужніше реалізувати). Самі ризиковані активи звичайно і самі високоприбуткові, і найменш ліквідні.

Сильна і пристосована до ринкових умов банківська система надто необхідна як провідник монетарної політики центрального банку в економіку країни. Тому завдання банківського нагляду тісно пов'язані і визначаються завданнями і функціями центрального банку як органу, що визначає і здійснює грошово-кредитну політику. Підтримка стабільності банківського сектора спрямована також на попередження системних ризиків, яку полягають у тому, що банкрутування одного банку може потягти за собою банкрутство декількох банків та втрату довіри до всієї системи. Захисту підлягає і фонд страхування від втрат у тих країнах, де застосовуються заходи по захисту інтересів банківських вкладників. Відповідно Центробанк зацікавлений в забезпеченні дотримання піднаглядовими суб'єктами банківських законів і положень. Для його здійснення згідно з іншими завданнями в державі необхідне розвинене, пристосоване до ринкових умов банківське законодавство.

Тактика структурного балансування активів і пасивів може застосовуватись як щодо строків, так і щодо обсягів залучених та розміщених коштів. Сутність підходу зводиться до намагання максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається обрати той напрям розміщення коштів, який дозволить повністю узгодити структуру активів і зобов'язань. Керуючись правилами структурного балансування, менеджер запропонує клієнтові кредит на таку ж суму і той самий строк, які передбачені умовами угоди, що слугує джерелом фінансування кредитної операції. Прикладом такого методу управління відсотковим ризиком може бути фінансування однорічної позички з умовою погашення основної суми боргу та процентів у кінці періоду кредитування за рахунок однорічного депозитного сертифіката з нульовим купоном, реалізованого з дисконтом.

Місія АКБ “Форум” полягає у тому, щоб завжди зберігати, брати участь у створенні та створювати самому, всіляко сприяти збільшенню та примножити самому багатство своїх клієнтів, пропонуючи їм взаємовигідне партнерство, організовуючи партнерські стосунки на принципах стабільності, тривалості, надійності, компетентності та дотримання ділової етики, забезпечуючи ці стосунки інноваційними прагненнями та вольовими зусиллями персоналу, керівництва та власників банку, досягаючи гармонії у стосунках між ними.

Стратегічна мета АКБ “Форум” полягає у збільшенні ринкової вартості бізнесу за умови збереження якості обслуговування клієнтів, високої корпоративної культури, яка ґрунтується на соціально-активній позиції у всіх регіонах присутності банку.

Збільшення кредитних вкладень банку на 12913,20 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2007 року (на 13642,04 тис. грн.) порівняно з 2006 роком та збільшення суми наданих у 2007 році кредитів на 301780,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 302508,84 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму. Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика призвела до збільшення на більш ніж 53,98 % обороту з надання кредитів у 2007 році порівняно з 2006 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2007 року.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначає граничний розмір великих кредитів відносно власного капіталу банку. НБУ вимагає, щоб сукупний обсяг великих кредитів не перевищував 8-кратний обсяг власного капіталу. Завдяки значному розміру капіталу банк стабільно дотримується цього нормативу.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) та усім інсайдерам (Н10) Банку взагалі не повинні перевищувати 5% та 40% відповідно. Як свідчить світова банківська практика, з оцінкою ризику інсайдерських кредитів можуть виникати труднощі через суб'єктивізм підходів до визначення кредитоспроможності позичальників, у наслідок чого можуть виникнути проблеми з погашенням цих кредитів. Дані нормативи також були дотримані АКБ “Форум”. Їх максимальні значення становили на одного інсайдера 0,15% та на усіх інсайдерів - 0,27% на 01.01.2008 р.

Інвестиційна діяльність дочірніх структур іноземних фінансових інститутів на ринку цінних паперів та їх похідних належить до ризикованих видів банківських операцій. Природно, що і ціни на такі послуги для споживачів в Україні будуть вище ніж в інших більш економічно стабільних регіонах світу. Операції подібного типу є прибутковими, проте на цей час на національному ринку існує обмежене коло компаній, які можуть дозволити емісію АДР чи єврооблігацій. Відповідно іноземні банки іноді змушені будуть використовувати інші можливості в сфері investment banking. Іноземні банки, що задіяні в Україні, повинні здійснювати інвестиційну діяльність, адаптовану до українських умов, використовуючи досвід власних материнських структур, перш за все в галузі приватизації і консалтингу по зв'язаних з нею процедурам злиття та поглинання. Цей досвід удосконалюється в процесі приватизації підприємств у Східній Європі. Українські ж банки обслуговують значних за розмірами вітчизняних корпоративних клієнтів в частині розрахунків, займаються кредитуванням, але поки що не володіють достатніми досягненнями у сфері інвестиційної діяльності.

Іноземні фінансові структури в процесі здійснення інвестиційної діяльності в Україні могли б, з нашої точки зору, приділити увагу і таким видам послуг: дослідження ринків і аналіз окремих галузей промисловості; детальне дослідження компаній; консультації з питань реструктуризації підприємств; оцінка компаній; пошук інвесторів; структуризація і здійснення міжнародних інвестиційних торгів; консультації в сфері корпоративних фінансів; організація синдикованих кредитів; консультації з питань приватизації великих підприємств з подальшою організацією міжнародних консультаційних консорціумів.

З метою активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування та розподілу ризиків між потенційними учасниками доцільно використовувати різні гарантійні схеми, зокрема створення гарантійних фондів як фінансових інституцій, винятковою сферою діяльності яких є надання гарантій за кредитами, що надаються банківськими установами підприємствам-позичальникам.

Список використаних джерел

Закон України "Про банки і банківську діяльність" вiд 07.12.2000 № 2121-III зі зм. та доп. станом на № 532-V (532-16) від 22.12.2006 // ВВР, 2007, № 10, ст. 90.

Закон України “Про Національний банк України” вiд 20.05.1999 № 679-XIV зі змінами № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 //ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст. 96.

Алавердов А. Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке. -- М.: Маркет ДС, 2007. -- 569 с.

Алексеєнко М. Д., Білошапка В. С. Аналіз діяльності комерційного банку. Житомир: Рута, 2001. -- 384 с.

Васюренко О. В. Банківський менеджмент. -- К.: Видавничий центр "Академія", 2001. -- 317 с.

Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. -- 240 с.

Герасимович А. М. Аналіз банківської діяльності. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 600 с.

Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. -- К.: Алерта, 2004. -- 478 с.

Денісов С. В., Іващенко В. В., Краснобрижа Г. А., Невлюдов І. Ш., Новоселов С. П. Основи банківської справи. -- Х.: ХНУРЕ, 2002. -- 131 с.

Зянько В. В., Коваль Н. О., Тептя О. В. Банківський менеджмент. -- Вінниця: ВНТУ, 2007. -- 127 с.

Зянько В. В., Тептя О. В. Банківська справа. Вінниця: ВНТУ, 2004 114 с.

Калашнікова Т. В. Банківські операції. -- Х., 2007. -- 113с.

Калініченко О. Нові організаційні підходи до управління банком як джерело підвищення стійкості банку Банківська справа.- 2006.- № 2.- C.83-90.

Кириченко О. А., Міщенко В. І., Щербань В. П., Яценюк А. П., Гіленко І. В. Банківський менеджмент. -- К.: Знання, 2005. -- 832 с.

Кирій Р.П. Особливості банківських послуг як об'єкта управління в конкурентному середовищі // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. -- 2007. Вип. 2. -- С. 397-403.

Козьменко С. М., Шпиг Ф. І., Волошко І. В. Стратегічний менеджмент банку. -- Суми: Університетська книга, 2003. -- 732 с.

Копилюк О. І, Кульчицька Н. С. Фінансовий менеджмент в банку. -- Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2005. -- 108 с.

Копилюк О.І., Музичка О.М. Теоретичні підходи до розкриття сутності банківських ресурсів // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 5.- C.18-22.

Костюченко О. А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці.К.: А.С.К., 2006. -- 624 с.

Крухмаль О.В. Оцінка фінансової стійкості на підставі визначення критеріїв динамічної стабільності діяльності банку // Актуальні проблеми економіки.- 2006.- № 9.- C.43-51.

Кудря Я.В. Нові підходи до кадрової корпоративної політики в управлінні персоналом // Проблеми науки.- 2006.- № 7.- C.21-27.

Кузьмін В. В., Андрейченко О. В. Банківські операції. -- К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2006. -- 418с.

Лаврушин О. И., Афанасьева О. Н., Корниенко С. Л. Банковское дело: современная система кредитования. -- М.: Кнорус, 2007. -- 260 с.

Лаврушин О. И., Мамонова И. Д., Валенцева Н. И., Ширинская З. Г., Штайн Й. Х. Управление деятельностью коммерческого банка (Банковский менеджмент). -- М.: Юристъ, 2005. -- 687 с.

Лазепко І. М., Алексеєнко М. Д., Сивульський М. І., Брегеда О.А., Баріда Н. П. Банківські операції. -- К.: Університет "Україна", 2007. -- 328с.

Латковська Т. А. Фінансово-правові питання формування центральних та державних банків в Україні, країнах центральноєвропейської та англосаксонської систем права. -- О.: Юридична література, 2007. -- 280 с.

Любунь О. С., Потійко Ю. А., Лаптєв С. М., Шевченко К. Є., Денисенко М. П. Система банківського менеджменту. -- К., 2005. -- 356 с.

Любунь О.С. Стратегічне планування та управління банківською діяльністю // Фінанси України.- 2005.- № 11.- C.81-87.

Мартюшев О.О. Організаційно-методологічне забезпечення стратегічного планування комерційного банку // Фінанси України.- 2005.- №10.- C.60-68.

Міщенко В. І., Слав`янська Н. Г., Коренєва О. Г. Банківські операції. -- К.: Знання, 2007. -- 796с.

Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 240 с.

Основы банковского дела/ под ред. А.Н. Мороза. К.: Либра, 1994. - 330 с.

Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 347 с.