Удосконалення механізму діяльності учасників фондового ринку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧАСНИКІВ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

1.1 Поняття учасників фондового ринку

1.2 Види учасників фондового ринку

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЕМІТЕНТІВ ТА ІНВЕСТОРІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

2.1 Правовий статус емітентів цінних паперів

2.2 Правовий статус інвесторів на фондовому ринку

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСЕРЕДНИКІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

3.1 Поняття, види та критерії професійної діяльності на фондовому ринку

3.2 Правовий статус торговців цінними паперами

3.3 Правовий статус компанії з управління активами

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ

4.1 Правовий статус депозитаріїв на фондовому ринку України

4.2 Правовий статус реєстраторів на фондовому ринку України

4.3 Правовий статус зберігачів на фондовому ринку України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Необхідність вивчення фондового ринку обумовлена тим, що для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси і здійснюються на фондовому ринку. Таким чином, на фондовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому у одних суб'єктів господарювання створюються заощадження, а інші відчувають потребу у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Україна зараз потребує інвестицій, як і будь-яка країна з економікою, що розвивається. Саме тому питання розвитку фондового ринку та системи вдосконалення його державного регулювання такі актуальні.

Під фондовим ринком розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови і відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів в соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів і потреб суспільства шляхом здійснення емісій коштовних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, фінансовий ринок, як правило, означає взаємодію, яка відбувається на ринку між його суб'єктами з приводу випущених коштовних паперів.

• Фондовий ринок України перебуває на стадії формування. Останнім часом маємо можливість спостерігати позитивні тенденції в його розвитку. Зокрема, незважаючи на непросту політичну ситуацію в державі, активного скидання акцій не відбувається. Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки. Щоб краще розуміти ситуацію на фондовому ринку, слід розібратися у відносинах, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності.
• Важливим фактором, який впливає на розвиток ринку цiнних паперiв, є створення умов для виконання угод з цiнними паперами через органiзаторiв торгiвлi. Торгiвля цiнними паперами через органiзаторiв торгiвлi пiдвищує iнвестицiйну привабливiсть емiтента, забезпечує лiквiднiсть та прозорiсть фондового ринку.
• Метою даної роботи є дослідження економічної та юридичної сутності учасників дільності фондового ринку, сучасного стану їх функціонування та розробка рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму діяльності учасників фондового ринку в Україні.
• Досягнення визначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

· з'ясувати законодавчі основи функціонування учасників фондового ринку;

· дослідити механізм та основні проблеми учасників фондового ринку;

· розглянути структуру та умови вдосконалення механізму діяльності ринку цінних паперів, враховуючи взаємодію учасників фондового ринку в межах вітчизняної економіки.

Об'єктом роботи є суспільні відносини, що виникають на фондовому риноку та між його учасниками як складовими частинами фінансового ринку.

Предметом роботи є нормативно-правове регулюввання діяльності учасників фондового ринку України.

Джерелом інформації для роботи слугували Закони України, законодавчі та нормативні акти, Укази Президента України, річні звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, програма розвитку фондового ринку України на 2006-2010 та 2010-2020 роки. Використано також матеріали Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України, фахові літературні джерела, монографії, статистична звітність Держкомстату України, web-сайти торговельних біржових систем і Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧАСНИКІВ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

1.1 Поняття учасників фондового ринку

Статтею 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» надано визначення поняттю «фондовий ринок», а саме:

фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Положенням ч. 2 зазначеної статті розмежовано загальне поняття «учасників фондового ринку» на основні груни, такими, зокрема, є: емітенти; інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Однак, досить велика кількість науковців класифікують учасників фондового ринку за різними ознаками.

П. Ю. Бороздін пропонує поділяти учасників фондового ринку не на емітентів та інвесторів, а на продавців і покупців цінних паперів [37, с. 84].

Ю. М. Лисенков і Н. В. Фетюхіна виокремлюють чотири групи: а) інституціональні учасники ринку цінних паперів (фондова біржа, інвестиційна компанія, депозитарій, інвестиційний фонд та ін.); б) посередники біржового та позабіржового обігу цінних паперів (брокер, дилер, маклер, спеціаліст та ін.); в) учасники вексельного обігу (векселедавець, векселеутримувач, кредитор та ін.); г) інші учасники ринку цінних паперів (акціонер, інвестор, емітент, гарант та ін.) [56, с. 63].

Ю.Є. Петруня серед суб'ктів ринку акцій виділяє: емітентів, іевесторів, інститути інфраструктури (суб'єкти, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів) [67, с. 38].

На підтвердження цієї думки достатньо нагадати принаймні деякі класифікаційні ознаки, які доводиться обов'язково брати до уваги: відношення до власності, цільове призначення, категорія емітента (інвестора), належність до первинного чи вторинного ринку, форма здійснення функцій, вид особи (юридична чи фізична) і т. д. Орієнтуючись на ту чи іншу ознаку, можна щоразу мати новий класифікатор -- залежно від мети, котру має бути досягнуто в результаті класифікації. Є класифікації дуже оригінальні. Прикладом може бути класифікація В. В. Колесника, котрий пропонує поділяти учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних. У першу групу пропонується включити емітентів, інвесторів, посередників, інститути-регулятори і спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів, а в другу -- депозитаріїв, клірингово-розрахункові установи, трастові інститути, агентів з трансферу, реєстраторів, продавців ринкової інформації, спеціальні гарантійні фонди [47, с. 61].

У В. С. Торкановського пропонуються такі основні групи учасників ринку цінних паперів:

1) головні учасники;

2) інституціональні інвестори;

3) індивідуальні інвестори;

4) професіонали [71, с. 136].

Найбільш поширена (хоч і найменш оригінальна) класифікація учасників фондового ринку, згідно законодавства України, поділяє їх на п'ять груп:

1. Емітенти, тобто продавці цінних паперів (вони ж споживачі інвестиційного капіталу), - юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

2. Інвестори, тобто покупці цінних паперів (вони ж вкладники грошових коштів і утримувачі цінних паперів), - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

3. Посередники, тобто особи, які надають ті чи інші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентам та інвесторам.

4. Самоврегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України [57].

Попова А.В. класифікує професійних учасників ринку цінних паперів за характером господарської діяльності, яку вони здійснюють, виділяючи серед них фінансових посередників, прямих учасників Національної депозитарної системи та організаторів торгівлі цінними паперами [68, с. 3, 5].

З вище зазначеного вбачається, що навіть таке загальне питання як учасники фондового ринку України не має однозначної відповіді, а навпаки, ускладнюється в залежності від факторів класифікації, які застосовуються науковцями для відповідного їх розмежування.

О. А. Гришина про дану проблему зазначила наступним чином: «Зважаючи на різноманітність операцій з фондовими цінностями і багатогранність функцій, які можуть виконувати різні учасники ринку цінних паперів, навряд чи можливо встановити для них якусь одну, докладну класифікацію» [39, с. 63].

Слово емітент є назвою особи, яка випускає цінні папери. Емітентом у нашій країні є юридичні особи (уряд, органи місцевої влади, підприємства, банки, біржі і т.п.). Випускаючи цінні папери, емітент одержує гроші, що йому потрібні, передовсім для організації або розширення своєї діяльності, а також для інших цілей у господарському обороті. Законодавство чітко регламентує таку вимогу до емітента, як виконання зобов'язань, що випливають з умов випуску цінних паперів. Емітент випускає цінні папери від свого імені, тому він несе відповідальність за них. Наприклад, у разі порушення оголошеного у проспекті емісії або меморандумі обсягу випуску цінних паперів, емітент зобов'язаний протягом місяця повернути інвесторам надлишок одержаних ним коштів. Якщо емітент не виконав цю вимогу, то безпідставно одержані ним кошти стягуються через суд.

Емітент, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» - це юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Для того, щоб стати інвестором необхідно мати лише бажання та власний капітал. Непотрібна ані реєстрація інвестора, ані ліцензування.

Інституціональні інвестори -- це юридичні особи, для яких діяльність із залучення коштів від громадян та юридичних осіб, наступного їх інвестування в цінні папери інших емітентів і здійснення комерційних операцій з ними є основним або одним з основних джерел доходу й невід'ємною частиною їхньої діяльності. До інституціональних інвесторів належать інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства, страхові компанії та подібні до них організації. Деякі з них, наприклад інвестиційні компанії, поєднують інвестиційну діяльність з посередницькою.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Згідно з «Концепцією функціонування й розвитку фондового ринку України», затвердженою постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року № 342/95-ВР, посередниками на фондовому ринку можуть бути:

· підприємства, які спеціалізуються на роботі з цінними паперами і здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів;

· банківські установи, котрі поряд з іншими фінансовими функціями можуть здійснювати посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів, а також надавати позички, зв'язані з цінними паперами;

· інвестиційні компанії, що поєднують функції фінансового посередника та інституціонального інвестора.

Для здійснення своєї діяльності посередники можуть створювати добровільні об'єднання, у тім числі фондові біржі. Фондова біржа -- це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому відбувається торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Серед посередників фондового ринку передовсім назвемо інвестиційний фонд, інвестиційного управляючого, брокерів, дилерів, депозитарій (установа, що зберігає цінні папери та оформляє передавання прав власності на них), розрахунково-клірингові установи та реєстраторів.

Інвестиційні фонди, як правило, провадять найрізноманітнішу фінансову діяльність, -- займаючись емісією, інвестуванням, реінвестуванням і торгівлею цінними паперами. Предметом емісії є інвестиційні сертифікати. Портфель цінних паперів фонд формує звичайно за рахунок коштів інвестиційних трастів, котрі створюються тимчасово. Як один з видів інвестиційних компаній інвестиційні фонди досить ефективно забезпечують колективне інвестування і мають в Україні велике майбутнє.

Діяльність з управління цінними паперами -- це здійснення протягом певного терміну юридичним або індивідуальним підприємством від свого імені і за винагороду довірчого управління переданими йому у власність або належними іншій особі паперами (в інтересах цієї особи або вказаних нею третіх осіб). Предметом управління є не тільки цінні папери, а й кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також кошти й цінні папери, одержувані в процесі управління іншими цінними паперами. Інвестиційним управляючим звичайно є інвестиційна компанія, яка спеціалізується на цих функціях.

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками, та включає в себе дилерську діяльність; брокерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

1.2 Види учасників фондового ринку

Залежно від функцій, а також постійно виконуваних дій, як вже зазначалося в пункті 1.1, учасники ринку цінних паперів поділяються на дві великі групи: основні (головні) та інфраструктурні (допоміжні) учасники. До складу першої групи належать: 1) емітенти, 2) інвестори в цінні папери, 3) посередники, 4) інститути-регулятори, 5) державні органи регулювання. Інфраструктурними учасниками вважаються: а) депозитарії, б) реєстратори, в) агенти з трансферту, г) клірингово-розрахункові установи, д) фонди страхування акцій тощо [58, с. 134].

Залежно від функціонального призначення виокремлюють такі 6 категорій (груп) учасників ринку цінних паперів 1) емітенти; 2) інвестори; 3) фондові посередники; 4) організації, які обслуговують ринок цінних паперів; 5) саморегулівні організації; 6) державні органи регулювання і контролю. Організації, які обслуговують ринок, у свою чергу, розподіляються три групи: 1) інформаційні агентства; 2) організації, які забезпечують укладення угод (фондові біржі, не біржові організатори ринку: торговці цінними паперами тощо); 3) організації, які забезпечують виконання угод (розрахункові центри, депозитарії, реєстратори) [38, с. 234].

Комісія з цінних паперів та фондового ринку України до 07 липня 2011 року називалась «Державна», а після зазначеної дати називається «Національною». На теперішній час не до всіх актів чинного законодавства були внесені відповідні зміни та замінено «Державна» на «Національна». що спричиняї чималі незручності та суперечності при використанні положень актів, до яких зміни ще не внесені.

Відтак, враховуючи вище зазначене вважаю за необхідне надалі по тексту вважати згадування в цитуваннях нормативно-правових актів та інших джерел Державну комісію з цінни з паперів та фондового ринку як Національну.

Основним учасником ринку цінних паперів, який відіграє важливу роль у формуванні первинного ринку цінних паперів, є емітент. Відповідно до вимог законодавства України, емітентами можуть виступати виключно юридичні особи. Економічною характеристикою емітентів цінних паперів є те, що вони - споживачі інвестиційного капіталу, який отримують шляхом випуску цінних паперів. У країнах з розвинутою ринковою економікою та цивілізованим ринком цінних паперів одним з найактивніших емітентів цінних паперів є держава. Державні цінні папери можуть випускатися центральним урядом, органами влади на місцях, державними установами, а також організаціями, що користуються державною підтримкою [52, с. 526 ].

Право юридичної особи на випуск цінних паперів - право бути емітентом - є спеціальним, а не абсолютним. Це означає, що конкретні види цінних паперів можуть випускатися лише конкретними юридичними особами. Є певна залежність між тим, які види цінних паперів можуть випускатися, і тим, які саме юридичні особи можуть випускати конкретні цінні папери. Наприклад, ощадні сертифікати в Україні можуть випускати лише банки. Інакше кажучи, існують обмеження та вимоги щодо того, які види цінних паперів можуть випускати конкретні емітенти [58, с.135].

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», інвестори в цінні папери - це фізичні та юридичні особи (резиденти і нерезиденти), які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів згідно із законодавством. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Залежно від цілей, що переслідуються інвесторами, їх можна розподілити на стратегічні та портфельні. Стратегічними інвесторами є ті, які мають на меті отримати власність в управління, і, як наслідок, прибуток від управління такою власністю. Портфельні інвестори прагнуть отримати прибуток від належних їм цінних паперів у результаті зростання їх курсової вартості та отримання дивідендів [51, с. 257].

Крім того, Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» надається визначення поняття «власник цінних паперів». Власником цінних паперів є особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном. Отже, терміни «інвестор в цінні папери» та «власник цінних паперів» аналогічні та можуть сприйматись як тотожні.

Відповідно до положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку делегує саморегулівній організації повноваження з регулювання фондового ринку в установленому порядку за заявою саморегулівної організації. Зазначений Закон передбачає підвищення ролі саморегулівних організацій у системі регулювання правовідносин на фондовому ринку.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1 ст. 48 зазначеного Закону, змінюються принципи створення та функціонування саморегулівних організацій на фондовому ринку. Зокрема, саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Така саморегулівна організація повинна буде об'єднати більше 50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності. Таке об'єднання набуває статусу саморегулівної організації з дня його реєстрації Комісією.

Статтею 16 даного Закону визначено, що професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством, поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами професійної діяльності, за винятком банківської, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Дана група є найбільш комплексною групою учасників фондового ринку. Професійні учасники фондового ринку - це юридичні особи, які провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. Професійним учасником може бути особа, створена у формі господарського товариства [73, с. 36].

Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачені такі види професійної діяльності:

· діяльність з торгівлі цінними паперами;

· діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

· депозитарна діяльність;

· діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Діяльність з торгівлі цінними паперами, в свою чергу, включає: брокерську діяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з цінних паперів «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності» від 29 жовтня 2002 р. № 321, не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб. Крім того, без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися операції щодо: дарування та спадкування цінних паперів; операцій, пов'язаних з виконанням рішення суду; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб [15].

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів - це професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів, які належать їм на праві власності. До діяльності з управління активами належить діяльність з управління іпотечним покриттям, яка здійснюється за винагороду банком чи іншою фінансовою установою згідно з відповідним договором про управління іпотечним покриттям.

Депозитарна діяльність на ринку цінних паперів України розподіляється на такі групи: 1) депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів (діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітентів щодо випущених ними цінних паперів); 2) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів (діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках власників цінних паперів); 3) діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів (діяльність щодо збору, фіксації, обробки, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників). Відповідно до законодавства, депозитарії та зберігачі можуть отримати дозвіл на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів. У тому разі, коли кількість учасників емітента не перевищує 150, він самостійно може вести реєстр власників іменинних цінних паперів.

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку здійснюється організатором торгівлі, основним завданням якого є створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій на фінансові інструменти (цінні папери), проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізоване укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу, та розрахунків за ними, а також розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. Організаторами торгівлі є фондові біржі. Фондова біржа - один з основних інститутів на ринку цінних паперів. Позабіржова торгівля фондовими цінностями і позиковими капіталами проводиться комерційними банками та різного роду фінансовими посередниками, але в усіх країнах з ринковою економікою переважна більшість операцій з цінними паперами здійснюється на фондовій біржі.

Відповідно до положень чинного законодавства, учасниками Національної депозитарної системи є: депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів (прямі учасники), а також організатори торгівлі, банки, торговці цінними паперами та емітенти (опосередковані учасники). При цьому Національна депозитарна система складається з двох рівнів: нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів; верхній рівень - Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Комісією спільно з Національним банком України [36].

Загалом по розділу 1 можна зробити загальний висновок, що в Україні продовжується формування інфраструктури фондового ринку. Центральним інститутом регулювання ринку є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), яка координує діяльність державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів, сприяє розвитку інвестиційно привабливого середовища та інтеграції в міжнародний фінансовий ринок, здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів, захищає права інвесторів, сприяє розвитку ринку цінних паперів та соціальної стабілізації в суспільстві. Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори а також фінансові посередники - торговці цінними паперами (здійснюють випуск цінних паперів, комісійну та комерційну діяльність по цінних паперах), інвестиційні компанії та інвестиційні фонди (здійснюють інвестування та комерційну діяльність з приватизаційними паперами), комерційні банки (здійснюють випуск цінних паперів та комісійну і комерційну діяльність по цінних паперах), довірчі товариства (здійснюють представницьку діяльність з цінними паперами, надають послуги громадянам по зберіганню і обслуговуванню цінних паперів довірителя, а юридичним особам - по розпорядженню цінними паперами, агентські послуги, ведення рахунків).

Складовими елементами інфраструктури фондового ринку є: депозитарно-клірингові установи (забезпечують зберігання і обслуговування обігу цінних паперів в бездокументарній формі проводять кліринг і розрахунок по договорах з цінних паперів), фондові біржі (укладають договори купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних, надають інформаційні послуги в сфері фондового ринку), торгово-інформаційні системи (організовують торгівлю на позабіржовому ринку, надають інформаційні послуги в сфері торгівлі цінними паперами), зберігачі і реєстратори цінних паперів (організовують зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках в цінних паперах, ведення обліку іменних цінних паперів в бездокументарній формі, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), фондові посередники та організації, які забезпечують укладання угод та консалтингове супроводження.



РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЕМІТЕНТІВ ТА ІНВЕСТОРІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

2.1 Правовий статус емітентів цінних паперів

Статтею 164 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання -- юридична особа у випадках i порядку, передбачених законом, має право випускати вiд свого iменi акції та облігації пiдприємства i реалiзовувати їх громадянам та юридичним особам. Право на випуск акцiй та облiгацiй пiдприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у вiдповiдному органi державної влади.

Емітенти належать до основних учасників ринку цінних паперів. Вони є тими організаціями, що споживають інвестиційні ресурси, використовуючи їх для реалізації конкретних інвестиційних проектів.

Випуск цінних паперів емітент здійснює вiд свого iменi та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов їх випуску. Права й обов'язки щодо цiнних паперiв виникають з моменту їх передачi емiтентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженiй особi.

Емітентами в Україні можуть виступати підприємства (здійснюють переважно випуск облігацій, векселів), товариства (акції, облігації), держава (казначейські зобов'язання, облігації, приватизаційні папери), кредитно-фінансові установи (депозитні сертифікати, векселі), муніципальні органи (облігації), інші юридичні особи. Учасниками ринку цінних паперів можуть бути і юридичні особи інших країн у межах, передбачених чинним законодавством (розміщення «самурай облігацій»). У світовій практиці емітентами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи (за умови розвиненого ринку цінних паперів, а особливо довірчих відносин між його учасниками) [64, с. 197].

Абзацем 2 ч. 2 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» визначено, що емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Найсуттєвішими ознаками класифікації емітентів є:

види емітентів як форми державно-правового утворення (держава, органи муніципальної влади, суб'єкти господарювання);

організаційно-правова форма емітента (юридичні особи, які можуть випускати всі види цінних паперів, дозволених законодавством країни, окрім державних цінних паперів; особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, як правило, вони випускають векселя і чеки);

напрями професійної діяльності емітента (промислові й торговельні компанії; комерційні банки; інвестиційні компанії й інвестиційні фонди; страхові компанії, пенсійні фонди та інші інституційні інвестори);

інвестиційна привабливість емітента;

політика емітента на ринку цінних паперів (активна, розрахована на залучення стратегічних інвесторів, подрібнення капіталу, спрямована на вітчизняний, іноземний капітал тощо);

національна належність емітента (резиденти, нерезиденти).

Особлива увага приділяється цінним паперам, емітентом яких є держава. Це, насамперед, випливає з того, що iсторично цінні папери є одним з перших видiв фондових цiнностей та держава вважається найбiльш крупним та надiйним емiтентом.

Функції, які виконує емітент на ринку цінних паперів залежать, від ріду обставин. Однією з них є залежність від того. Якого видк цінні папери випускаються конкретним емітентом. Наприклад, при випуску облігацій найбільш типовими функціюми емітента є:

· інформування про умови випуску цих цінних паперів;

· випуск цінних паперів;

· виконання зобов'язань, зазначених в умовах випуску.

При випуску акцій:

· інформування про умови випуску акцій;

· випуск акцій;

· випуск звітів про результати господарської діяльності та фінансове становище;

· проведення зборів акціонерів;

· виконання інши зобов'язань, передбачених в умовах випуску і рішеннях зборів акціонерів.

Значну роль у функціях емітента відіграє інформування про випуск цінних паперів того чи іншого виду, яке є офіційним повідомленням потенційних інвесторів про намір випускати цінні папери.

У вузькому розумінні термін «випуск цінних паперів» - це продаж емітентом безпосередньо чи через посередників своїх цінних паперів з метою отримання необхідних коштів [64, с. 197, 200].

У країнах з розвиненою ринковою економiкою та цивiлiзованим ринком цiнних паперiв держава є одним з найактивнiших емiтентiв цiнних паперiв. В Українi до другої половини 90-х рокiв держава не виявляла значної активностi на ринку цiнних паперiв як емiтент. Однак розвиток ринкових вiдносин змусив її активiзувати свою дiяльнiсть у цiй галузi економiки. Саме державнi цiннi папери можуть стати основою для формування розвинутого вiтчизняного фондового ринку.

Держава як емiтент виступає на фондовому ринку в особi центральних органiв виконавчої влади (Кабiнет Мiнiстрiв України, Мiнiстерство фiнансiв України).

Держава, як правило, випускає цiннi папери з метою залучення коштiв для:

· фiнансування поточного бюджетного дефiциту (облігації внутрiшнiх та зовнiшнiх державних позик, казначейськi зобов'язання);

· погашення ранiше розмiщених позик;

· забезпечення касового виконання державного бюджету;

· вирiвнювання нерiвномiрностi надходження податкових платежiв;

· забезпечення комерцiйних банкiв лiквiдними резервними активами;

· фiнансування цiльових програм, що здiйснюються мiсцевими органами влади;

· пiдтримки соцiально важливих установ та організацій [48, 165, 166].

Мiсцевi органи державної влади також можуть здiйснювати випуск цiнних паперiв у тих випадках, коли витрати мiсцевих органiв перевищують їх доходи або для здійснення інвестування у важливий проект або об'єкт місцевого значення.

Можна вирізнити деякі фактори, які впливають на платоспроможнiсть мiсцевих органiв влади. Такими, зокрема, є: :

· борг мiсцевих органiв у розрахунку на душу населення. Чим вiн менший, тим привабливiшими є цiннi папери цього емiтента;

· розмiр надходжень з центрального бюджету;

· матерiальне багатство мiсцевостi, на яку поширюється юрисдикцiя цього органу (забезпеченiсть природними ресурсами, рiвень iндустрiалiзацiї, обсяги сiльськогосподарського виробництва тощо) [35, с. 20].

Поряд iз державою та мiсцевими органами державної влади як емiтенти на ринку цiнних паперiв важливе мiсце посiдають рiзноманiтнi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi -- юридичнi особи, якi залежно вiд форми власностi можуть бути державними, колективними, приватними або заснованими на змiшанiй формi власностi.

Цi емiтенти здiйснюють емiсiю цiнних паперiв для розширення виробництва або проведення iншої комерцiйної дiяльностi шляхом випуску боргових зобов'язань (облiгацiй) або акцiй. Серед iнших цiлей видiляють: приватизацiю пiдприємств; залучення iнвестицiй; виконання певних нормативiв, встановлених державною; перерозподiл влади в акцiонерному товариствi [67, с. 39].

Чинним законодавством України встановлені загальні вимоги до розкриття регулярної та особливої iнформацiї емiтента Дані положення містяться у Стандартах розкриття iнформацiї Мiжнародної органiзацiї комiсiй з цiнних паперiв (IOSCO) та у положеннях роздiлу V Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок».

Отже, загальнi вимоги щодо розкриття інформації на фондовому ринку емітентами наступні (ст. 39 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»):

1) розміщення її в загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів;

2) опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) подання її до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про власників значних пакетів (10 відсотків і більше) акцій подається Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та емітентові цінних паперів особою, яка веде облік права власності на акції емітента у депозитарній системі України, у строки, порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» регулярна iнформацiя про емiтента -- рiчна та квартальна звiтна iнформацiя про результати фінансово-господарської дiяльностi емiтента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання до НКЦПФР та фондового ринку.

Окрім того, данною статтею встановлено порядок надання регулярної iнформацiї емітента.

Так, звiтним перiодом для складання річної інформації про емiтента є календарний рiк. Перший звiтний перiод емiтента може бути меншим, нiж 12 мiсяцiв, та обчислюється для акцiонерних товариств -- з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звiтного року включно; для емiтентiв цінних паперів (крім акцій) -- з дня реєстрацiї випуску цінних паперів до 31 грудня звiтного року включно.

Річна інформація про емітента повинна містити такі відомості:

· найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;

· орган управління емітента, його посадові особи та засновники;

· господарська та фінансова діяльність емітента;

· цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних паперів;

· річна фінансова звітність;

· аудиторський висновок;

· перелік власників значних пакетів (10 відсотків і більше) акцій із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій.

Рiчна iнформацiя про емiтента є вiдкритою i пiдлягає оприлюдненню емiтентом у строк не пiзнiше 30 квiтня року, наступного за звiтним, шляхом опублiкування її в одному з офiцiйних друкованих видань Верховної Ради України, Кабiнету Мiнiстрiв України або НКЦПФР i розмiщення у загальнодоступнiй iнформацiйнiй базi даних НКЦПФР про ринок цiнних паперiв.

Звiтним перiодом для складання квартальної iнформацiї про емiтента є квартали поточного року. Квартальна iнформацiя про емiтента повинна мiстити такi вiдомостi:

· найменування та мiсцезнаходження емiтента, розмiр його статутного капiталу;

· орган управлiння емiтента, його посадовi особи та засновники;

· господарська та фiнансова дiяльнiсть емiтента;

· цiннi папери емiтента (вид, форма випуску, тип, кiлькiсть);

· квартальна фiнансова звiтнiсть;

· участь емiтента у створеннi iнших пiдприємств, установ та органiзацiй.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» особлива iнформацiя про емiтента -- інформація, до якої належать вiдомостi про:

· прийняття рiшення про розмiщення цiнних паперiв на суму, що перевищує 25% статутного капiталу;

· прийняття рiшення про викуп власних акцій, крім акцій корпоративних інвестиційних фондів інтервального та відкритого типу;

· факти лiстингу/делiстингу цiнних паперiв на фондовiй бiржi;

· отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25% активiв емiтента;

· змiну складу посадових осiб емiтента;

· змiну власникiв акцiй, яким належить 10 i бiльше вiдсоткiв голосуючих акцiй;

· рiшення емiтента про утворення, припинення його фiлiй, представництв;

· рiшення вищого органу емiтента про зменшення статутного капiталу;

· порушення справи про банкрутство емiтента, винесення ухвали про його санацiю;

· рiшення вищого органу емiтента або суду про припинення або банкрутство емiтента.

Необхідно звернути увагу на рiшенням ДКЦПФР «Про затвердження Положення про розкриття інформації емiтентами цiнних паперiв» вiд 19 грудня 2006 р. №159. Відповідно до якого емiтенти розкривають iнформацiю на фондовому ринку у такiй послiдовностi:

1) розмiщення на безоплатнiй основi в загальнодоступнiй iнформацiйнiй базi даних ДКЦПФР про ринок цiнних паперiв або в її iнформацiйному ресурсi, поновлюваному у режимi реального часу;

2) опублiкування в одному з офiцiйних друкованих видань Верховної Ради України, Кабiнету Мiнiстрiв України або ДКЦПФР;

3) подання до ДКЦПФР.

Розкриття особливої інформації має здiйснюватись шляхом оприлюднення у стрiчцi новин, опублiкування в офiцiйному друкованому виданнi та подання до ДКЦПФР.

Розкриття особливої інформації здiйснюється у такi строки:

· у стрiчцi новин -- протягом двох робочих днiв з дати вчинення дiї, але не пiзнiше 10.00 години третього робочого дня, пiсля дня вчинення дiї;

· в офiцiйному друкованому виданнi протягом п'яти робочих днiв з дати вчинення дiї;

· подання до ДКЦПФР -- протягом десяти робочих днiв з дати вчинення дiї.

Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цiнних паперiв в Українi» передбачено відповідальність за правопорушення на ринку цінних паперів. Що стосується емітентів то, насамперед, за неподання, подання не в повному обсязі інформації або поданя недостовiрної інформації до НКЦПФР може накласти на емiтента цiнних паперiв штраф у розмiрi до 1000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

Відповідальність емітентів за правопорушення на ринку цінних паперів полягає у застосуванні до них Комісією штрафів за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до законодавства, а також зупинення на термін до одного року розміщення (продажу) та обігу цінних паперів. Окремо встановлена відповідальність емітентів у разі недобросовісної емісії ними цінних паперів - порушення вимог закону, невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному Комісією, порушення порядку прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії цінних паперів та документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів і проспекту їх емісії, систематичне або грубе порушення емітентом прав інвесторів. У разі недобросовісної емісії Комісія має право тимчасово зупинити відкрите (публічне) розміщення цінних паперів до усунення порушень, або визнати емісію цінних паперів недійсною.

На практиці притягнення до відповідальності порушників законодавства про цінні папери та фондовий ринок україни підтверджується наступним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2011 року по справі № К-33319/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дондасенерго» до Донецького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дондасенерго» було відхилено, залишено без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року, якою скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року, якою позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Суди прийшли до наступних висновків, а саме:

Судами встановлено, що 8 квітня 2010 року відповідно до протоколу №16 чергових зборів акціонерів ВАТ «Донбасенерго» у Товаристві відбулася зміна складу посадових осіб. Інформація про вказані зміни оприлюднена у загальнодоступній інформаційній базі даних - стрічці новин 12 квітня 2010 року о 13 годині 50 хвилин, а повинна бути оприлюднена до 10 год.

Зміна складу посадових осіб позивача відбулася також 19 квітня 2010 року, що підтверджується протоколом №1 засідання Наглядової ради Товариства. Позивачем ця інформація оприлюднена у стрічці новин 21 квітня 2010 року об 11 годині 01 хвилині, а повинна бути оприлюднена до 10 години.

Під час перевірки Донецьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку документів, наданих позивачем, встановлене порушення ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та п. 1 гл. 3 розділу 2 «Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 р. № 1591.

На підставі зазначеного акту винесена постанова № 223-ДО від 01.07.2010 р., якою на позивача накладена фінансова санкція у розмірі 170 грн. за не опублікування інформації.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» - дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів - визначено як мету державного регулювання ринку цінних паперів.

За приписами ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Статтею 7 Закону України 2Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку покладено захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень .

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що особлива інформація про емітента - інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів. До особливої інформації належать відомості, зокрема, про зміну складу посадових осіб емітента.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» строки, порядок та форми подання особливої інформації про емітента встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Особлива інформація про емітента є відкритою і оприлюднюється шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Отже, відповідно до вище наведеного Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» покладається обов'язок щодо розкриття особливої інформації у певний спосіб та строк і за невиконання товариством зазначених вимог пунктами 5. 6 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність, а відтак, і суд апеляційної інстанцій дійшов до вірного висновку, а вищий адміністративний суд його підтримав, про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування постанови відповідача про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів №223-ДО від 01.07.2010 р.

Також, необхідно навести ще один приклад із судової практи України, який стосується подання недостовірних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондової біржі, а саме.

14 червня 2011 року Вищим адміністративним судом України було розглянуто касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральна Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року по справі № К-42840/10 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна Україна" до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови та розпорядження.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що позивач є приватним акціонерним товариством - емітентом цінних паперів.

29 липня 2009 року на посаду головного бухгалтера Підприємства призначено ОСОБА_8, у зв'язку з чим у позивача виник обов'язок повідомити Комісію про таку дію. Оскільки у відомостях Підприємства, що подані на виконання цього обов'язку мітились неточності, а самі відомості не були повними, розпорядженням Комісії N 878-ДМ від 2 листопада 2010 року позивача зобов'язано усунути відповідні порушення до 19 листопада 2010 року.

9 листопада 2010 року позивач подав до Комісії інформацію на виконання такого розпорядження, проте, як встановлено судами та не заперечується відповідачем, ця інформація також містила недостовірні та неповні дані.

...