Удосконалення механізму діяльності учасників фондового ринку в Україні

Постановою Комісії від 13 січня 2010 року N 6-ДМ до позивача застосовано санкції за невиконання розпорядження у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 глави 2 розділу II Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року N 1591 (Положення) до особливої інформації про емітента цінних паперів належать відомості про зміну складу посадових осіб емітента.

В матеріалах справи міститься пояснення Ребрик Л. В. - комерційного директора Товариства, яка подавала виправлену інформацію на виконання Розпорядження Комісії № 878-ДМ. Зі змісту зазначених пояснень вбачається, що вимоги цього розпорядження Товариством виконані не повному обсязі.

З огляду на те, що Розпорядження N 278-ДМ містило вимоги щодо усунення порушень з неподання інформації у повному обсязі, то повторне її неподання у повному обсязі правильно кваліфіковано як невиконання Розпорядження Комісії, при цьому з урахуванням дискреційності відповідного повноваження Комісії, нею застосовано найнижчий рівень штрафу із передбаченого Законом за таке порушення.

Це означає, що оскаржуване рішення Комісії є правомірним, а висновки судів про безпідставність позовних вимог - правильними.

Відтак, враховуючи вище наведене касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральна Україна" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року - без змін.

Закон України «Про цiннi папери та фондовий ринок» в п. 3 Перехiдних положень передбачає доповнення Кримiнального кодексу України ст. 232-1, яка визначає кримiнальну вiдповiдальнiсть за розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емiтента або його цiннi папери.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 листопада 2006 року N 1344 «Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської» (зареєстрованоге в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 р. за N 50/13317) встановлено, що до інсайдерської інформації належить інформація, передбачена пунктами 1.1 - 1.3 цього рішення, до моменту її офіційного оприлюднення шляхом, передбаченим законодавством, а саме:

1.1. Такі відомості, що містяться в річній інформації про емітента:

- господарська та фінансова діяльність емітента;

- річна фінансова звітність.

1.2. Такі відомості, що містяться в квартальній інформації про емітента:

- господарська та фінансова діяльність емітента;

- квартальна фінансова звітність.

1.3. Відомості про особливу інформацію про емітента:

- прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу;

- прийняття рішення про викуп власних акцій;

- факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі;

- отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів - - емітента;

- зміна складу посадових осіб емітента;

- зміна власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій;

- рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв;

- рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу;

- рішення вищого органу емітента про припинення або банкрутство емітента.

Iнформацiя щодо оцiнки вартостi цiнних паперiв та/або фінансово-господарського стану емiтента, якщо вона отримана виключно на основi оприлюдненої інформації або інформації з iнших публiчних джерел, не заборонених законодавством, не є iнсайдерською iнформацiєю.

Iнсайдерами є особи, якi володiють iнсайдерською iнформацiєю у зв'язку з тим, що вони є:

1) власниками голосуючих акцiй емiтента або часток (паїв) у статутному капiталi емiтента;

2) посадовими особами емiтента;

3) особами, якi мають доступ до iнсайдерської iнформацiї у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язкiв або договiрних зобов'язань незалежно вiд вiдносин з емiтентом, зокрема:

· юридичними особами, якi перебувають з емiтентом у договiрних вiдносинах або прямо чи опосередковано у вiдносинах контролю;

· фiзичними особами, якi перебувають з емiтентом або юридичними чи фiзичними особами, пов'язаними з емiтентом договiрними вiдносинами або вiдносинами контролю, у трудових чи договiрних вiдносинах або прямо чи опосередковано у вiдносинах контролю;

· державними службовцями.

Положеннями ст. 45 Закону «Про цiннi папери та фондовий ринок» передбачені заборони iнсайдеру вчиняти наступні дії:

· вчиняти з використанням iнсайдерської інформації на власну користь або на користь iнших осiб правочини, спрямованi на придбання або вiдчуження цiнних паперiв та похідних (деривативів), яких стосується iнсайдерська iнформацiя, до моменту оприлюднення такої iнформацiї;

· передавати iнсайдерську iнформацiю або надавати доступ до неї iншим особам, крiм розкриття інформації в межах виконання професiйних, трудових або службових обов'язкiв та в iнших випадках, передбачених законодавством;

· давати будь-якiй особi рекомендацiї стосовно придбання або вiдчуження цiнних паперiв та похідних (деривативів), щодо яких вiн володiє iнсайдерською iнформацiєю, до моменту оприлюднення такої iнформацiї .

Рiшенням ДКЦПФР вiд 26 сiчня 2005 року №27 затвердженi Методичнi рекомендацiї щодо доступу акцiонерiв та інших заiнтересованих осiб до інформації про акцiонерне товариство, якi регулюють порядок та правила розкриття інформації акцiонерними товариствами та використання iнсайдерської iнформацiї [27].

2.2 Правовий статус інвесторів на фондовому ринку

Інвесторами є учасники ринку цінних паперів, юридичні й фізичні особи, які вкладають свої вільні капітали або заощадження в цінні папери.

Частина 2 ст. 2 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» визначає, що iнвесторами в цiннi папери є фiзичнi та юридичнi особи, резиденти i нерезиденти, якi набули права власностi на цiннi папери з метою отримання доходу вiд вкладених коштiв та/або набуття вiдповiдних прав, що надаються власнику цiнних паперiв вiдповiдно до законодавства.

Якщо основним емітентом на ринку цінних паперів є держава, то основним інвестором, що визначає стан фондового ринку, - індивідуальний інвестор: фізична особа, що використовує свої заощадження для придбання цінних паперів. При цьому кількість індивідуальних інвесторів може деякою мірою служити показником добробуту громадян, оськільки приватні особи починають вкладати кошти в цінні папери лише тоді, коли досягають достатнього ступеня особистого багатства й стає актуальним питання керування їм. Саме iнвестори акумулюють капiтал, який у процесi їх iнвестицiйної дiяльностi дає поштовх i є основою для iснування ринку цiнних паперiв у цiлому.

Результати iнвестування прямо пов'язанi iз ступенем їх ризикованостi. Спектр ризикiв, якi iнвестор вважав би можливим для себе понести в процесi інвестиційної дiяльностi, є дуже широким. Основнi ризики при iнвестуваннi пов'язанi з можливiстю:

· повної втрати всiх вкладених коштiв;

· втрати певноїчастини заощаджень;

· обезцiнення вкладених у цiннi папери коштiв при збереженнi номінальної вартостi таких цiнних паперiв;

· невиплати доходу по придбаних цiнних паперах, який очiкувався;

· затримки в одержаннi доходiв [52, с. 59-60].

Законодавством України з метою захисту прав інвесторів встановленi певнi обмеження для деяких учасникiв ринку цiнних паперiв, спрямованi на примусову диверсифiкацiю ризикiв. Так, наприклад, вiдповiдно до ч. 11 ст. 4 Закону України «Про iнститути спiльного інвестування (пайовi та корпоративнi iнвестицiйнi фонди)» (надалі - Закон «Про IСI») диверсифiкованим IСI забороняється: тримати в грошових коштах, на банкiвських депозитних рахунках, в ощадних (депозитних) сертифікатах та банківських металах бiльше нiж 50 вiдсоткiв загальної вартостi активiв IСI, при цьому не більш як 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ в зобов'язаннях одного банку; придбавати або додатково iнвестувати в цiннi папери та зобов'язання однієї юридичної особи бiльш нiж 5 вiдсоткiв загальної вартостi активiв IСI; придбавати або додатково iнвестувати у державнi цiннi папери, цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабiнетом Мiнiстрiв України, бiльше нiж 50 вiдсоткiв загальної вартостi активiв IСI у цінні папери одного випуску. При цьому забороняється придбавати або додатково iнвестувати в цiннi папери органiв мiсцевого самоврядування бiльше нiж 40 вiдсоткiв загальної вартостi активiв IСI та iншi обмеження [48, с. 175].

У ролi iнвесторiв на вiтчизняному ринку цiнних паперiв можуть виступати:

· держава (в особi уповноважених органiв виконавчої влади);

· фiзичнi особи -- громадяни України, iноземнi громадяни та особи без громадянства;

· юридичнi особи України та iнших держав.

Аналiз здiйснення iнвестицiйної дiяльностi рiзними категорiями iнвесторiв з точки зору особливостей її механiзму дає змогу подiлити всiх iнвесторiв з точки зору їх статусу на два види:

1) iндивiдуальних iнвесторiв, до яких належать фiзичнi особи, а також юридичнi особи, для яких iнвестицiйна діяльність не є єдиним або одним iз основних видiв дiяльностi;

2) iнституцiйних iнвесторiв, якi здiйснюють дiяльнiсть по залученню коштiв iндивiдуальних iнвесторiв, якi потiм вкладаються у цiннi папери iнших емiтентiв.

Iнституцiйними iнвесторами є iнститути спiльного iнвестування (пайовi та корпоративнi iнвестицiйнi фонди), iнвестицiйнi фонди, взаємнi фонди iнвестицiйних компанiй, недержавнi пенсiйнi фонди, страховi компанiї, iншi фiнансовi установи, якi здiйснюють операцiї з фiнансовими активами в iнтересах третіх осiб за власний рахунок чи за рахунок цих осiб, а у випадках, передбачених законодавством, -- також за рахунок залучених вiд iнших осiб фiнансових активiв з метою отримання прибутку або збереження реальної вартостi фiнансових активiв (ч. 2 ст. 2 Закону «Про цiннi папери та фондовий ринок»).

Великий вплив iнституцiйних iнвесторiв на функцiонування ринку цiнних паперiв та його активнiсть пояснюється тим, що вони:

· по-перше, сприяють зниженню вартостi операцiй з цiнними паперами за одночасного зростання їх кiлькостi (ефект масштабу);

· по-друге, об'єднують заощадження iндивiдуальних iнвесторiв для здiйснення великих iнвестицiй на первинному ринку цiнних паперiв;

· по-третє, диверсифiкують ризик, що досить важко зробити самостiйно окремим власникам заощаджень;

· по-четверте, трансформують строк погашення первинного цiнного папера, в який iнвестовано кошти, у рiзнi термiни погашення посереднiх зобов'язань.

Активнiсть iнституцiйних iнвесторiв перебуває на достатньо високому рiвнi, зростає кiлькiсть iнвестицiйних фондiв, недержавних пенсiйних фондiв, страхових компанiй та iнших установ, що акумулюють особистi заощадження громадян.

Основними iнституцiйними iнвесторами на ринку цiнних паперiв України є:

1) iнвестицiйнi фонди;

2) взаємнi фонди iнвестицiйних компанiй;

3) страховi компанiї;

4) недержавнi пенсiйнi фонди.

Iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї через їх взаємнi фонди здiйснюють спiльне iнвестування, яким визнається дiяльнiсть, що ведеться в iнтересах i за рахунок засновникiв та учасникiв iнвестицiйного фонду шляхом випуску iнвестицiйних сертифiкатiв i проведення комерційної дiяльностi з цiнними паперами, тобто вони випускають власнi цiннi папери -- iнвестицiйнi сертифiкати i одержанi вiд їх випуску грошовi кошти iнвестують у цiннi папери iнших емiтентiв [43, с. 37].

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про iнститути спiльного iнвестування (пайовi та корпоративнi iнвестицiйнi фонди)» інститут спiльного iнвестування вiдповiдно до -- це корпоративний iнвестицiйний фонд або пайовий iнвестицiйний фонд.

Корпоративний iнвестицiйний фонд -- це IСI, який створюється у формi вiдкритого акцiонерного товариства i провадить виключно дiяльнiсть iз спiльного iнвестування.

Корпоративний iнвестицiйний фонд створюється вiдповiдно до законодавства з питань дiяльностi акцiонерних товариств з урахуванням особливостей, встановлених Законом «Про IСI». Корпоративний iнвестицiйний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фондi (капiталi) яких частка держави або органiв мiсцевого самоврядування перевищує 25 вiдсоткiв.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про ІСІ» корпоративний iнвестицiйний фонд, крім венчурного, провадить свою діяльність, якщо 60 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери, корпоративні права та нерухомість. Гранична вартість активів корпоративного інвестиційного фонду, які можуть бути вкладені у нерухомість, встановлюється Комісією..

Частиною 4 ст. 11 ЗУ «Про ІСІ» передбачено, що управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

Статтею 12 ЗУ «Про IСI» всановлені обмеження діяльності корпоративного інвестиційного фонду, а саме:

· емiтувати та розмiщувати цiннi папери, крiм акцiй;

· залучати позики або кредит у розмiрi, що перевищує 10 вiдсоткiв його активiв;

· надавати активи пiд заставу в iнтересах третiх осiб;

· розмiщувати акцiїза цiною, нижчою вiд номінальної вартостi;

· розмiщувати акцiїза цiною, нижчою вiд вартостi чистих активiв корпоративного iнвестицiйного фонду в розрахунку на одну акцiю;

· розмiщувати акції понад проголошену кiлькiсть;

· вiдмовитися вiд викупу власних акцiй з пiдстав, не зазначених у цьому Законi або у нормативно-правових актах Комiсiї;

· створювати будь-якi спецiальнi або резервнi фонди.

Щодо припинення діяльності корпоративного iнвестицiйного фонду, то діяльність останнього припиняється, відповідно до ст. 20 ЗУ «Про ІСІ», шляхом реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, видiлення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Положеннями ст. 22 Закону України «Про IСI» передбачено, що пайовий iнвестицiйний фонд -- це активи, що належать iнвесторам на правi спільної часткової власностi, перебувають в управлiннi компанiї з управлiння активами та облiковуються останньою окремо вiд результатiв її господарської діяльності.

Розміщуючи кошти в пайовому інвестиційному фонді, інвестор придбає цінні папери цього фонду - інвестиційні сертифікати. Інвестиційні сертифікати засвідчують права інвестора на певну частку активів фонду - пай. Інвестор може придбавати інвестиційні сертифікати за їх номінальною вартістю (якщо мова йде про новостворений фонд), або за ринковою вартістю на день придбання.

Коли інвестор бажає повернути кошти, розміщені в пайовому інвестиційному фонді, він може продати інвестиційні сертифікати фонду по ринковій ціні на день продажу. Різниця між вартістю придбання та вартістю продажу інвестиційних сертифікатів зумовлює отримання інвестором прибутку чи збитку.

Мiнiмальний обсяг активiв пайового iнвестицiйного фонду не може бути меншим розмiру початкового статутного фонду (капiталу) корпоративного iнвестицiйного фонду.

Пайовий інвестиційний фонд:

· не є юридичною особою, створюється компанією з управління активами шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів;

· при підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду КУА діє від свого імені;

· КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

· мінімальний обсяг активів -- 1 250 мінімальних заробітних плат.

Згідно з ст. 24 ЗУ «Про ІСІ» особливостi дiяльностi пайового iнвестицiйного фонду визначаються його регламентом, який повинен мiстити:

· порядок утворення, склад, компетенцiю та порядок здiйснення дiяльностi спостережної(наглядової ) ради;

· порядок визначення вартостi чистих активiв та цiни розмiщення (викупу) iнвестицiйних сертифiкатiв;

· порядок визначення розмiру винагороди та покриття витрат, пов'язаних з дiяльнiстю фонду, що можуть бути сплаченi компанiї з управлiння активами;

· порядок розподiлу прибутку пайового інвестиційного фонду;

· порядок та строки викупу iнвестицiйних сертифiкатiв компанiєю з управлiння активами пайового iнвестицiйного фонду на вимогу iнвесторiв;

· напрями iнвестицiй (iнвестицiйна декларацiя).

На теперіній час Кабінетом Міністрів України до Верховної ради України внесено законопроект «Про інститути спілього інвестування», відповідно до ст. 44 якого регламент пайового фонду повинен містити:

1) порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) інвестиційних сертифікатів;

2) порядок визначення розміру винагороди компанії з управління активами та покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, що відшкодовуються за рахунок його активів;

3) порядок виплати дивідендів пайовим фондом (для закритого пайового фонду, якщо така виплата передбачена його регламентом);

4) порядок та строки викупу інвестиційних сертифікатів компанією з управління активами пайового фонду;

5) інвестиційну декларацію;

6) відомості про компанію з управління активами.

Учасником пайового інвестиційного фонду є юридична або фізична особа, яка придбала інвестиційний сертифікат цього фонду.

Частка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом.

Учасники пайового інвестиційного фонду не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, крім випадків, передбачених цією статтею.

Iнститути спiльного iнвестування створюються тільки длядля здiйснення iнвестицiйної дiяльностi.

Діяльність страхових компанiй регулюється Законом України «Про страхування» (далi -- ЗУ «Про страхування»).

Так, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Страхові компанії - це суб'єкти підприємницької діяльності, які спеціалізуються на наданні страхових послуг. Страхові компанії на ринку сінних паперів нагадують пенсійні фонди. Але, крім піклування про надійність і ліквідність цінних паперів, вони піклуються і про доходність своїх вкладів. Звичайно, відомо, що страхові компанії завжди почувають себе не впевнено щодо ймовірності настання страхових виплат. Але, незважаючи на це, страхові компанії, до яких кошти надходять переважно у вигляді страхових внесків, мають набагато більшу визначеність щодо коштів, які вони можуть інвестувати в цінні папери, а також термінів, на які можуть купувати цінні папери.

Придбання страховими компаніями цінних паперів, що належать найрізноманітнішим структурам, сприяє поліпшенню господарської і фінансової діяльності емітентів [64, с. 197., 207].

Стаття 30 Закону України «Про страхування» визначає перелiк категорiй активiв, у якi можуть бути розмiщенi, з врахуванням безпечностi, прибутковостi, лiквiдностi та диверсифiкованостi, страховi резерви страхових компанiй: страховi резерви, крім iнших, можуть бути розмiщенi в цiннi папери, що передбачають одержання доходiв, i в цiннi папери, що емiтуються державою.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фiнансових послуг вiд 17 грудня 2004 року №3104 затвердженi Правила формування, облiку та розмiщення страхових резервів за видами страхування, iншими, нiж страхування життя (далi -- Правила розмiщення резервiв).

Вiдповiдно до п. 8.1 Правил розмiщення резервiв, здiйснюючи фiнансову дiяльнiсть, пов'язану з розмiщенням коштiв технiчних резервiв та їх управлiнням, страховики повиннi дотримуватись умов щодо безпечностi, прибутковостi, лiквiдностi та диверсифiкованостi. Обсяги технiчних резервiв мають бути представленi такими категорiями дозволених активiв: грошовi кошти на поточному рахунку; банкiвськi вклади (депозити); валютнi вкладення згiдно з валютою страхування; нерухоме майно; акцiї, облiгацiї, iпотечнi сертифiкати; цiннi папери, що емiтуються державою; права вимоги до перестраховикiв; інвестиції в економiку України за напрямами, визначеними Кабiнетом Мiнiстрiв України; банкiвськi метали; готiвка в касi в обсягах лiмiтiв залишкiв каси, установлених НБУ.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Наступним видом iнвесторiв на ринку цiнних паперiв є недержавнi пенсiйнi фонди.

Недержавний пенсійний фонд - є юридичною особою, яка діє згідно Закону України від 1 січня 2004 року «Про недержавне пенсійне забезпечення», якийвизначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Фонд має статус організації, основною метою якої не є отримання прибутку, яка функціонує і здійснює діяльність з метою накопичення пенсійних внесків з подальшим управлінням пенсійними активами і здійсненням пенсійних виплат.

Інвесторська функція пенсійних фондів має важливе соціальне значення. Згідно з чинним законодавством Українис суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників, вносять певні грошові вклади у зазначені фонди на користь найманих працівників. Вкладаючи готівку у державні цінні папери, пенсійні фонди у певній мірі сприяють вирішенню питань бюджетних платежів; купуючи муніципальні облігації, вони сприяють реалізації місцевих програм та проектів розвитку та будівництва для даної місцевості об'єктів; сплачуючи вартість акцій, що випускаються промисловими чи комерційними інститутами, пенсійні фонди сприяють тим сами виробництву та продажу товарів і наданню послуг, необхідних населенню, і тим самим сприяють збереженню його зайнятості [64, с. 197., с. 206-207].

Вiдповiдно до ст. 1 Закону «Про недержавне пенсiйне забезпечення» недержавний пенсiйний фонд -- юридична особа, створена вiдповiдно до Закону «Про недержавне пенсiйне забезпечення», яка має статус неприбуткової організації (непiдприємницького товариства), функцiонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсiйних внескiв на користь учасникiв пенсiйного фонду з подальшим управлiнням пенсiйними активами, а також здiйснює пенсiйнi виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному Законом порядку.

Учасниками недержавного пенсiйного фонду є фiзичнi особи, на користь яких сплачуються пенсiйнi внески до недержавного пенсiйного фонду. Недержавне пенсiйне забезпечення є для пенсiйних фондiв виключним видом дiяльностi.

Відповідно до ст. 3 Закону «Про недержавне пенсiйне забезпечення» Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

· пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

· страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;

· банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

До складу активів пенсійного фонду відповідно до Закону «Про недержавне пенсiйне забезпечення» належать:

· активи в грошових коштах;

· активи в цінних паперах;

· інші активи згідно із законодавством.

Стаття 49 Закону «Про недержавне пенсiйне забезпечення» встановлює загальнi обмеження iнвестицiйної дiяльностi з пенсiйними активами пенсiйного фонду, зокрема, стосовно iнвестицiй у цінні папери, а саме, особа, що здійснює управління активами пенсійного фонду, під час провадження нею такої діяльності не має права:

· формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів;

· надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів;

· укладати угоди купівлі-продажу або міни пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу;

· тримати на банківських депозитних рахунках у грошових коштах та в ощадних сертифікатах банків більш як 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду, при цьому не більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів у зобов'язаннях одного банку та не більш як 50 відсотків такої вартості пенсійних активів пенсійного фонду;

· придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, та у випадках, визначених цим Законом);

· придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більш як 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації місцевих позик більш як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України, більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в цінні папери іноземних емітентів більш як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в іпотечні облігації та іпотечні сертифікати більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в об'єкти нерухомості більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в банківські метали, у тому числі шляхом відкриття поточних та депозитних рахунків в установах банків у банківських металах, більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· придбавати або додатково інвестувати в інші активи, не заборонені законодавством України, але не зазначені у цій статті, більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

· емітувати будь-які боргові цінні папери та похідні цінні папери;

· придбавати цінні папери, емітентами яких є особи, визначені в пункті 1 частини третьої статті 47 цього Закону.

Iнвестицiйною дiяльнiстю пенсiйних фондiв керують професiйнi фiнансовi посередники на ринку цiнних паперiв. За станом на 2012 рік лiцензiю на провадження дiяльностi з адмiнiстрування недержавних пенсiйних фондiв отримали 102 компанiї.

Загалом, розглянувши правовий статус емітентів та інвесторів на фондовому ринку України, можна зробити загальні висновки, що емітентом вважається юридична особа або держава, яка здійснює емісію цінних паперів і приймає на себе обов'язки та відповідальність за їх випуском. Емітентами в Україні можуть виступати підприємства (здійснюють переважно випуск облігацій, векселів), товариства (акції, облігації), держава (казначейські зобов'язання, облігації, приватизаційні папери), кредитно-фінансові установи (депозитні сертифікати, векселі), муніципальні органи (облігації), інші юридичні особи. Учасниками ринку цінних паперів України можуть бути і юридичні особи інших країн в межах, передбачених чинним законодавством.

Інвесторами, в межах ринку цінних паперів, здебільшого називають тих учасників ринку, які вкладають свої власні кошти в різні види цінних паперів. Але цей термін не є абсолютним і, звичайно, має свої особливості. Так, не всі учасники ринку цінних паперів, купуючи цінні папери, є інвесторами. Наприклад, дилери. Вони хоча й купують цінні папери, проте відносяться до категорії посередників, а не інвесторів. У більшості випадків інвестори переслідують на ринку цінних паперів одну чи кілька певних цілей. Іноді вони хочуть зберегти свої грошові кошти від знецінення, в інших випадках сподіваються отримати дохід від вкладів, у третіх - встановити контроль над емітентом.

Щоб стати інвестором, досить мати бажання та грошові кошти або інше майно, які можна було б вкласти в цінні папери. При цьому не потрібно здійснювати державну реєстрацію чи ліцензування, крім тих випадків, коли купуються контрольні пакети акцій, або інших цінних паперів.



РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСЕРЕДНИКІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

3.1 Поняття, види та критерії професійної діяльності на фондовому ринку

Законом України «Про цiннi папери та фондовий ринок», який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, визначено поняття професійної діяльності.

Отже, професiйною дiяльнiстю на фондовому ринку є дiяльнiсть юридичних осiб з надання фiнансових та iнших послуг у сферi розмiщення та обiгу цiнних паперiв, облiку прав за цiнними паперами, управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв, що вiдповiдає вимогам, установленим до такої дiяльностi Законом України «Про цiннi папери та фондовий ринок» та законодавством. Поєднання професiйної дiяльностi на фондовому ринку з iншими видами професiйної дiяльностi, за винятком банкiвської, не допускається, крiм випадкiв, передбачених законом.

Окрім того, ст. 2 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» визначено, що професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України .

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» визначено вичерпний перелік видів професiйної дiяльностi, яка здiйснюється на фондовому ринку України, а саме:

· дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами;

· дiяльнiсть з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв;

· депозитарна дiяльнiсть;

· дiяльнiсть з органiзацiї торгiвлi на фондовому ринку.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку, згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок», провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками, та включає в сбе брокерську дiяльнiсть, дилерську дiяльнiсть, андеррайтинг, дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами.

Ліцензійними умовами провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами встановлено, що професійною діяльністю на фондовому ринку є діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

дилерську діяльність;

брокерську діяльність;

андеррайтинг;

діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.

Дiяльнiсть з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв -- професiйна дiяльнiсть учасника фондового ринку -- компанiї з управлiння активами, що провадиться нею за винагороду вiд свого iменi або на пiдставi вiдповiдного договору про управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок»).

Депозитарна дiяльнiсть -- надання послуг щодо зберiгання цiнних паперiв незалежно вiд форми їх випуску, вiдкриття та ведення рахункiв у цiнних паперах, обслуговування операцiй на цих рахунках (включаючи клiринг та розрахунки за угодами щодо цiнних паперiв) та обслуговування операцiй емiтента щодо випущених ним цiнних паперiв (ч. 8 ст. 1 Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливостi електронного обiгу цiнних паперiв в Українi») [62].

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку, згідно з ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цiнних паперiв в Українi», видає ліцензії на такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів:

1) брокерська дiяльнiсть -- укладення торговцем цiнними паперами цивiльно-правових договорiв (зокрема договорiв комiсiї, доручення) щодо цiнних паперiв вiд свого iменi (вiд iменi iншої особи), за дорученням i за рахунок іншої особи;

2) дилерська дiяльнiсть -- укладення торговцем цiнними паперами цивiльно правових договорiв щодо цiнних паперiв вiд свого iменi та за свiй рахунок з метою перепродажу, крiм випадкiв, передбачених законом;

3) андеррайтинг -- розмiщення (пiдписка, продаж) цiнних паперiв торговцем цiнними паперами за дорученням, вiд iменi та за рахунок емiтента;

4) дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами -- дiяльнiсть, яка провадиться торговцем цiнними паперами вiд свого iменi за винагороду протягом визначеного строку на пiдставi договору про управлiння переданими йому цiнними паперами та грошовими коштами, призначеними для iнвестування в цiннi папери, а також отриманими в процесi цього управлiння цiнними паперами та грошовими коштами, якi належать на правi власностi установнику управлiння, в його iнтересах або в iнтересах визначених ним третiх осiб;

5) дiяльнiсть з управлiння активами -- професiйна дiяльнiсть учасника фондового ринку -- компанiї з управлiння активами, що провадиться нею за винагороду вiд власного iменi або на пiдставi вiдповiдного договору про управлiння активами, якi належать iнституцiйним iнвесторам на правi власностi;

6) дiяльнiсть з управлiння iпотечним покриттям -- дiяльнiсть, що здiйснюється за винагороду банком чи iншою фiнансовою установою згiдно з вiдповiдним договором про управлiння iпотечним покриттям;

7) депозитарна дiяльнiсть депозитарiю цiнних паперiв -- дiяльнiсть з надання послуг щодо зберiгання цiнних паперiв, обслуговування правочинiв щодо цiнних паперiв на рахунках зберiгачiв цiнних паперiв, а також операцiй емiтента щодо випущених ними цiнних паперiв;

8) депозитарна дiяльнiсть зберiгача цiнних паперiв -- дiяльнiсть з надання послуг щодо зберiгання цiнних паперiв, обслуговування правочинiв щодо цiнних паперiв на рахунках власникiв цiнних паперiв;

9) дiяльнiсть iз ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв -- збiр, фiксацiя, обробка, зберiгання та надання даних, якi складають систему реєстру власникiв iменних цiнних паперiв, щодо iменних цiнних паперiв, їх емiтентiв i власникiв;

10) дiяльнiсть з органiзацiї торгiвлi на фондовому ринку -- дiяльнiсть професiйного учасника фондового ринку (органiзатора торгiвлi) iз створення органiзацiйних, технологiчних, iнформацiйних, правових та iнших умов для збирання та поширення iнформацiї стосовно попиту i пропозицiй, проведення регулярних торгiв фiнансовими iнструментами за встановленими правилами, централiзованого укладання i виконання договорiв щодо фiнансових iнструментiв, у тому числi здiйснення клiрингу та розрахункiв за ними, та розв'язання спорiв мiж членами органiзатора торгiвлi;

11) розрахунково-клiрингова дiяльнiсть -- дiяльнiсть з визначення взаємних зобов'язань за договорами щодо цiнних паперiв i розрахункiв за ними [63].

До п. 6 вище зазначеної статті Закону України «Про державне регулювання ринку цiнних паперiв в Українi» було внесено зміни Законом України від 21.04.2011 р. N 3265-VI, її викладено в наступній редакції:

6) діяльність з управління іпотечним покриттям - діяльність, що провадиться управителем іпотечного покриття від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління іпотечним покриттям та передбачає представництво інтересів власників іпотечних облігацій, здійснення контролю за додержанням умов заміни іпотечних активів чи включення нових іпотечних активів до складу іпотечного покриття, здійснення контролю за своєчасністю та повнотою здійснення емітентом платежів за звичайними іпотечними облігаціями, забезпечення відповідності іпотечного покриття вимогам законодавства, виконання інших функцій, визначених законодавством.

Оскільки професiйна дiяльнiсть на фондовому ринку здiйснюється виключно на пiдставi лiцензiї, що видається НКЦПФР, то й перелiк документiв, необхiдних для отримання лiцензiї, порядок її видачi та анулювання встановлюються також НКЦПФР.

Професiйна дiяльнiсть учасникiв фондового ринку, крiм депозитарiїв та фондових бiрж, здiйснюється за умови членства щонайменше в однiй саморегулiвнiй органiзацiї.

У процесi здiйснення професiйної дiяльностi на фондовому ринку особи, якi здiйснюють таку дiяльнiсть, зобов'язанi додержувати встановлених законодавством України обов'язкових нормативiв достатностi власних коштiв та iнших показникiв та вимог, що обмежують ризики по операцiях з цiнними паперами.

Також, є такі види діяльності, які відповідно до положень чинного законодавства не підпадають під коло операцiй, які потребують обов'язкового ліцензування. Таким, відповідно до ч. 8, 9 ст. 17 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» є:

· розмiщення емiтентом власних цiнних паперiв;

· викуп емiтентом власних цiнних паперiв;

· проведення юридичними особами та фiзичними особами-пiдприємцями розрахункiв з використанням векселiв та/або заставних;

· провадження юридичними особами на пiдставi договорiв комiсiї або договорiв доручення купiвлi -- продажу (обмiну) цiнних паперiв через торговця цiнними паперами, який має лiцензiю на провадження брокерськоїдiяльностi, а також на пiдставi договорiв купiвл
продажу або мiни, укладених безпосередньо з торговцем цiнними паперами;

· внесення цiнних паперiв до статутного капiталу юридичних осiб.

Без участi торговця цiнними паперами можуть здiйснюватися такi операцiї:

· дарування та спадкування цiнних паперiв;

· операцiї, пов'язанi з виконанням рiшення суду;

· придбання акцiй вiдповiдно до законодавства про приватизацiю [65].

В зв'язку з тим, що на законодавчому рівні закріплено чітке роззмежування видів професійної діяльності учасників фондового ринку України щодо даного питання не виникає жодни суперечностей.

Вiдповiдно до п. 3 ст. 165 ГК України операцiї купiвлi-продажу цiнних паперiв здiйснюють їх емiтенти, власники, а також торговцi цiнними паперами -- посередники у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв. Види та порядок здiйснення зазначеної дiяльностi визначаються цим Кодексом та iншими законами. Коментуючи наведену норму ГК України, О. Дозорець зазначає, що емiтенти цiнних паперiв та їх власники (як первиннi, так i тi, що придбали цiннi папери на вторинному ринку) можуть вiльно розпоряджатися належними їм цiнними паперами самостiйно, не вдаючись до послуг професiйних учасникiв фондового ринку -- лiцензованих торговцiв цiнними паперами. Тобто, залучення торговцiв цiнними паперами до укладання договорiв купiвлi-продажу акцiй, облiгацiй, векселiв та iнших цiнних паперiв не є обов'язковим [42].

Стаття 356 ГК України визначає посередницьку дiяльнiсть у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв як пiдприємницьку дiяльнiсть суб'єктiв господарювання (торговцiв цiнними паперами), для яких операцiї з цiнним паперами становлять виключний вид дiяльностi або яким така дiяльнiсть дозволена законом.

Таким чином, придбання цiнних паперiв iнвестором, який не є особою, що здiйснює професiйну дiяльнiсть на ринку цінних паперів на пiдставi лiцензiї НКЦПФР вiд власного iменi та за власний рахунок до моменту продажу цих цiнних паперiв третiй особi не є торгiвлею цiнними паперами. Це обумовлено тим, що мета перепродажу третiм особам буде пiдтверджена тiльки пiсля укладання цивiльно-правової угоди з цiнними паперами, що передбачає перехiд права власностi на цi цiннi папери вiд iнвестора до iншої особи.

Будь-якi операцiї без участi торговця цiнними паперами, що здiйснюється особами, якi не мають лiцензiї НКЦПФР вiдповiдно до цивiльно-правових угод, що передбачають передачу права власностi на ранiше придбанi цiєю особою цiннi папери, є правопорушенням -- дiяльнiстю без лiцензiї, обов'язок одержання якої передбачений чинним законодавством. Винятки складають операцiї з випуску (емiсiї), погашення, викупу емiтентом власних цiнних паперiв, дарування та успадкування цiнних паперiв, операцiї, пов'язанi з виконанням рiшення суду, а також проведення розрахункiв з використанням векселiв та/або заставних, внесення цiнних паперiв до статутного капiталу юридичної особи та придбання акцiй вiдповiдно до законодавства про приватизацiю (ч. 8, 9 ст. 17 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок») [74, c. 26].

Враховуючи вище викладене можна зробити висновок, що ліцензуванню підлягає, насамперед, торгiвля як вид господарської дiяльностi.

3.2 Правовий статус торговців цінними паперами

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» торговецем ціннимих паперів є юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на діяльність з випуску та обігу цінних паперів та лля яких операцiї з цiнними паперами є виключним видом дiяльностi, а також банки. Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

· брокерську дiяльнiсть;

· дилерську дiяльнiсть;

· андеррайтинг;

· дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами.

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Андеррайтинг - розміщення цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента.

Дiяльностi по наданню консультацiй власникам цiнних паперiв передбачена, також, ст. 357 Господарського кодексу україни, однак лише при здiйсненнi виключної дiяльностi по випуску та обiгу цiнних паперiв.

У разi публiчного розмiщення цiнних паперiв андеррайтер може брати на себе зобов'язання за домовленiстю з емiтентом щодо гарантування продажу всiх цiнних паперiв емiтента, що пiдлягають розмiщенню, або їх частини. Якщо випуск цiнних паперiв публiчно розмiщується не в повному обсязi, андеррайтер може здiйснити повний або частковий викуп нереалiзованих цiнних паперiв за визначеною в договорi фiксованою цiною на засадах комерцiйного представництва вiдповiдно до взятих на себе зобов'язань [70].

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

· розміщення емітентом власних цінних паперів;

· викуп емітентом власних цінних паперів;

· проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних;

· провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами;

· внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

· дарування та спадкування цінних паперів;

· операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

· придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Лiцензiйнi умови, яким повинен вiдповiдати заявник для отримання лiцензiї на проведення професiйної дiяльностi по випуску i обiгу цiнних паперiв (торгiвля цiнними паперами), визначенi рiшенням ДКЦПФР «Про затвердження Порядку та умов видачi лiцензiї на провадження окремих видiв професiйної дiяльностi на фондовому ринку, переоформлення лiцензiї, видачi дублiката та копiї лiцензiї » вiд 26 травня 2006 року № 345 (далi -- Порядок та умови видачi лiцензiїна провадження окремих видiв професiйноїдiяльностi на фондовому ринку) та Лiцензiйними умовами провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку -- дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами, за твердженими рiшення ДКЦПФР вiд 26 травня 2006 р. №346 (далi -- Лiцензiйнi умови провадження дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами).

Для отримання лiцензiї заявник надає до загального вiддiлу НКЦПФР або надсилає поштою (рекомендованим листом) заяву про видачу лiцензiї на провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку, складену державною мовою (iз зазначенням на конвертi пiдроздiлу центрального апарату НКЦПФР, який здiйснює розгляд цих документiв).

До заяви про видачу лiцензiї на провадження дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами додаються документи, визначенi п. 3 Порядку та умови видачi лiцензiїна провадження окремих видiв професiйної дiяльностi на фондовому ринку:

1) копiя свiдоцтва про державну реєстрацiю заявника, засвiдчена нотарiально або органом, який видав документ;

2) засвiдчена нотарiально або органом, який видав документ, копiя установчого документа заявника iз змiнами, зареєстрованими в установленому порядку;

3) аудиторський висновок про сплату статутного фонду (капiталу) заявника (крiм банку), складений згiдно з Вимогами до аудиторського висновку, який подається до НКЦПФР для отримання лiцензiїна здiйснення професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв, затвердженими рiшенням ДКЦПФР вiд 28 липня 2004 р.№325;

4) виписка з ЄДРПОУ про державну реєстрацiю юридичної особи -- засновника заявника;

5) аудиторський висновок щодо фiнансового стану юридичної особи -- засновника заявника, у тому числi спроможностi сплатити внесок до статутного фонду (капiталу), з доданням балансу i звiту про фiнансовi результати;

6) копiя першої та другої сторiнок паспорта фiзичної особи -- засновника заявника;

7) для банку -- довiдка НБУ про розмiр зареєстрованого та фактично сплаченого статутного фонду (капiталу) банку на момент подання заяви про видачу лiцензiї;

8) для банку -- копiя дозволу НБУ з перелiком операцiй на фондовому ринку, якi має право здiйснювати банк, засвiдчена пiдписом керiвника та печаткою заявника;

9) довiдка про власникiв заявника (лiцензiата) (з видiленням професiйних учасникiв фондового ринку);

10) довiдка про юридичних осiб, у яких заявник має частку понад п'ять вiдсоткiв статутного фонду (капiталу) цих юридичних осiб;

11) довiдка про здiйсненi та зареєстрованi власнi випуски цiнних паперiв заявника;

12) засвiдченi пiдписом керiвника та печаткою заявника копiї документiв, що пiдтверджують право власностi заявника (крiм банку) на примiщення, в якому буде провадитись професiйна дiяльнiсть на фондовому ринку, або право користування ним;

13) довiдка про керiвних посадових осiб та фахiвцiв заявника, що безпосередньо здiйснюють професiйну дiяльнiсть на фондовому ринку та сертифiкованi в установленому порядку, з доданням засвiдчених копiй вiдповiдних сертифiкатiв;

14) засвiдчена пiдписом керiвника та печаткою заявника (крiм банку) копiя балансу на останню звiтну дату з вiдмiткою органу статистики;

15) засвiдчена копiя платiжного документа, що пiдтверджує сплату штрафних санкцiй, якщо такi накладались на лiцензiата за правопорушення на фондовому ринку, та не були оскарженi в судовому порядку. У разi, якщо штрафнi санкцiї до лiцензiата не застосовувались, подається довiдка у довiльнiй формi про їх вiдсутнiсть;

16) засвiдчена пiдписом керiвника та печаткою заявника копiя платiжного документа, що пiдтверджує внесення заявником плати за видачу лiцензiї [66].

Не потрібна лiцензiя на здiйснення валютних операцiй торгiвцю цiнними паперами при здiйсненнi випуску цiнних паперiв, оскiльки така дiяльнiсть щодо цiнних паперiв, номiнованих в iноземнiй валютi, а також продаж номiнованих в нацiональнiй валютi цiнних паперiв нерезидентами є валютними операцiями емiтента, а не торгiвця; при купiвлi-продажу цiнних паперiв, номiнованих в нацiональнiй валютi, якщо при цьому вiдбувається перехiд права власностi вiд одного резидента до iншого. Така операцiя не є валютною (при здiйсненнi комiсiйної дiяльностi);при здiйсненнi комерцiйної дiяльностi з цiнними паперами в iноземнiй валютi, а також купiвля-продаж цiнних паперiв в нацiональнiй валютi у нерезидентiв вiд власного iменi i за власний рахунок не вважаються наданням фiнансових послуг.

Частиною 7 ст. 17 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані із здійсненням ним функцій управителя. Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами.

...