Удосконалення механізму діяльності учасників фондового ринку в Україні

Щодо договору доручення, договору комісії або договору по управлінню активами, то такі договір укладаються з торговцем цінними паперами тільки в письмовій формі, а виконувати доручення клієнтів за вказаними договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами торговець цінними паперами зобов'язаний на найвигідніших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним. емітент фондовий дилерський депозитарій

Серед торговцiв цiнними паперами, враховуючи особливостi їх дiяльностi на фондовому ринку, можна видiлити iнвестицiйнi фонди та компанiї, якi можуть залучати кошти для спiльного iнвестування шляхом емiсiїцiнних паперiв та їх розмiщення; торговцiв, якi здiйснюють виключно дiяльнiсть по випуску та обiгу цiнних паперiв на фондовiй бiржi та позабiржовому ринку та банки [60].

Додатково, необхідно зазначити, що існують і такі учасники фондового ринку, як довірчі товариства - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, що укладений з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Регламентація і певне упорядкування діяльності довірчих товариств почалася з 1993 р., коли Кабінетом Міністрів України було прийнято Декрет »Про довірчі товариства». Відповідно до нього предметом діяльності довірчого товариства є представницька діяльність з грошовими коштами, цінними паперами та іншими документами. Довірче товариство, згідно з цим документом, має бути організоване тільки у формі товариства з додатковою відповідальністю, а додаткова відповідальність визначалася внеском, який дорівнював п'ятикратному внеску учасника довірчого товариства. Ці операції могли здійснюватись як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Для визначення поняття «представницька дiяльність» необхідно звернути увагу на Закон України «Про приватизацiйнi папери», відповідно до ст. 7 якого представницькою дiяльнiстю визнається дiяльнiсть, що здiйснюється представниками вiд iменi, за рахунок i на iм'я власникiв майна.

Довіритель майна - юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору, аа довірче товариство, в свою чергу, є номінальним утримувачем цінних паперів.

Номінальний утримувач цінних паперів - юридична особа (торговець цінними паперами, депозитарій або довірче товариство), що зареєстроване в системі власників цінних паперів, якій ці папери передаються для здійснення операцій з ними за дорученням і в інтересах власників.

Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники - довірені особи, а майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя.

Найбільш активно довірчі товариства проявили себе в умовах «масової приватизації» в період 1996-1998 років, про що свідчить зростання вартості їх активів:

1995 рік - 42,8 млн.грн.;

1996 рік - 113,1 млн.грн;

1998 рік - 119.2 млн.грн.;

1999 рік - 111,0 млн.грн.;

2000 рік - 93,2 млн.грн.;

2001 рік - 83,6 млн.грн.

Якщо в період 1996 - 1998 р.р. активно залучались приватизаційні папери, зокрема, приватизаційні майнові сертифікати, то надалі прослідковується тенденція зростання вартості активів у вигляді цінних паперів, а саме управління ними [64, с. 197., с. 219-220].

Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України «Про довiрчi товариства» у ст.ст. 2 та визначає певнi особливості довірчих товариств, а саме те, що засновники довiрчого товариства вiдповiдають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатностi цих сум додатково належним їм майном у п'ятикратному розмiрi до внеску кожного учасника та те, що вартiсть активiв, прийнятих у довiрче управлiння, не повинна сумарно перевищувати частки довiреної особи у статутному фондi довiрчого товариства та вiдповiдно її особистої додаткової вiдповiдальностi.

Статею 2 Декрету КМУ «Про довiрчi товариства» встановлено, що мiнiмальний статутний фонд довiрчого товариства формується виключно за рахунок грошових коштiв та цiнних паперiв учасникiв. До моменту реєстрацiї довiрчого товариства кожен з його засновникiв повинен внести не менше як 50 вiдсоткiв вказаного в установчих документах розмiру його вкладу до статутного фонду, що пiдтверджується документами, виданими комерцiйним банком. У тримiсячний термiн пiсля державної реєстрацiї товариства кожен iз засновникiв зобов'язаний повнiстю внести свiй вклад.

Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна, не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності.

Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою [61].

Вiдповiдно до ст. 4 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України «Про довiрчi товариства» довiрче товариство здiйснює наступні довiрчi операцiї:

· для громадян -- збереження та представницькi послуги для обслуговування майна довiрителiв;

· для юридичних осiб -- розпорядження майном, агентськi послуги, ведення рахункiв для власникiв їх цiнних паперiв та управлiння голосуючими акцiями, переданими довiрчому товариству шляхом участi в загальних зборах акцiонерного товариства.

Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.

На сьогоднi в Українi виникла нагальна потреба у прийняттi нових законодавчих актiв, якi б регулювали дiяльнiсть довiрчих товариств, оскiльки чинне законодавство, зокрема Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України «Про довiрчi товариства», вже не вiдповiдає вимогам сьогодення. Саме недосконалiсть законодавства про довiрчi товариства призвела до численних фiнансових скандалiв в Українi, якi в сукупностi набули характеру тенденцiї, що поставила пiд сумнiв iснування довiрчих товариств взагалi, оскiльки позбавила їх довiри потенцiйних вкладникiв.

Зараз триває розробка нового законодавства України з регулювання дiяльностi довiрчих товариств. Були розробленi проекти законiв України «Про довiрчi товариства» та «Про довiрче управлiння майном». Проектами цих законiв враховано багато недолiкiв чинного законодавства, а також передбачено створення центрального органу державної виконавчої влади, до компетенцiї якого вiднесено лiцензування та контроль за дiяльнiстю довiрчих товариств, однак обидва цi проекти були вiдхиленi Верховною Радою України [54].

Облік і контроль за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів здійснюється в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України, Національним банком України і Міністерством фінансів України.

3.3 Правовий статус компанії з управління активами

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про цiннi папери та фондовий ринок» дiяльнiсть з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв -- професiйна дiяльнiсть учасника фондового ринку -- компанiї з управлiння активами, що провадиться нею за винагороду вiд свого iменi або на пiдставi вiдповiдного договору про управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв.

Стеттю 2 Закону України «Про інститути спільного інвестування» компанія з управління активами інституційних інвесторів - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Розмір статутного капіталу компанії з управління активами має становити не менш як 7 мільйонів гривень.

Поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Компанiя з управлiння активами (КУА) може одночасно здiйснювати управлiння активами кiлькох IСI. Частка держави в статутному фондi (капiталi) компанiї з управлiння активами не може перевищувати 10 вiдсоткiв. Поєднання дiяльностi з управлiння активами з iншими видами професійної діяльності на ринку цiнних паперiв забороняється.

Особами, що провадять дiяльнiсть з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв, є компанiя з управлiння активами, професiйний адмiнiстратор недержавного пенсiйного фонду, щодо активiв фонду, адмiнiстратором якого вiн є, банк щодо активiв створеного ним корпоративного пенсiйного фонду у випадках, передбачених законодавством.

Діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених ст. 30 Закону «Про IСI», відповідно до положень якої компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права:

· набувати за рахунок активів ІСІ майно та цінні папери тих видів, що не передбачені інвестиційною декларацією ІСІ;

· укладати договори, що порушують або наслідком яких є порушення норм законодавства, зокрема вимог нормативно-правових актів Комісії;

· здійснювати за власні кошти операції з активами ІСІ, якими вона управляє;

· безоплатно відчужувати активи ІСІ;

· брати позику або кредит, що підлягає поверненню за рахунок активів ІСІ, в обсязі більш як 10 відсотків вартості чистих активів ІСІ на строк понад три місяці з метою, іншою, ніж використання цих коштів для викупу цінних паперів ІСІ;

· надавати позику за рахунок активів ІСІ;

· використовувати активи ІСІ для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного ІСІ;

· придбавати за рахунок активів ІСІ векселі, похідні (деривативи), цінні папери ІСІ відкритого типу, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії;

· розміщувати цінні папери інших емітентів, крім цінних паперів ІСІ, активами яких вона управляє;

· укладати договори купівлі-продажу з пов'язаними особами такої компанії, крім договорів з торговцями цінними паперами про розміщення та викуп цінних паперів ІСІ, а також договори позики (процентні та безпроцентні);

· у разі зменшення вартості цінних паперів, що перебувають в активах компанії з управління активами та фонду, яким вона управляє, укладати договори продажу цінних паперів, що становлять активи компанії з управління активами, перед укладенням договорів продажу цінних паперів, що становлять активи фонду;

· виконувати функції номінального утримувача щодо цінних паперів ІСІ, активами якого вона управляє;

· продавати цінні папери ІСІ зберігачу, реєстратору, незалежному оцінювачу майна та аудитору (аудиторській фірмі) цього ІСІ, а також органам державної влади та органам місцевого самоврядування;

· відчужувати нерухоме майно, що становить активи відповідного ІСІ, до активів самої компанії;

· укладати від імені ІСІ договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише ним особисто;

· відчужувати майно, яке належить компанії, до активів ІСІ;

· відчужувати майно, яке становить активи ІСІ, на користь іншого ІСІ, яким вона управляє;

· надавати кредити за рахунок активів ІСІ.

Обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені пунктами 3, 5, 6, 8, 10 і 14 частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Для отримання лiцензiї компанiя з управлiння активами IСI повинна вiдповiдати наступним вимогам:

1. Статутний фонд (капiтал) повинен бути сформований виключно грошовими коштами, крiм випадкiв, передбачених законодавством.

2. Мiнiмальний розмiр статутного капiталу компанії з управлiння активами повинен становити суму не менш як 7 000 000 гривень.

3. Частка держави в статутному фондi не повинна перевищувати 10 вiдсоткiв.

4. Наявнiсть не менше нiж трьох сертифiкованих спецiалiстiв для компанiї i по два сертифiкованих спецiалiста для кожної з фiлiй;

5. Вступ до принаймнi однієї саморегулiвної органiзацiї;

Склад, порядок та термiни подання до НКЦПФР інформації щодо фiнансового стану КУА визначається Положенням про порядок подання інформації щодо фiнансових показникiв дiяльностi осiб, якi провадять дiяльнiсть з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв (дiяльнiсть з управлiння активами) [50].

КУА здiйснює управлiння активами корпоративного iнвестицiйного фонду на пiдставi та вiдповiдно до умов договору про управлiння активами цього фонду вiд iменi, в iнтересах фонду та за його рахунок. Договiр про управлiння активами корпоративного iнвестицiйного фонду укладається мiж КУА i спостережною радою корпоративного iнвестицiйного фонду та затверджується загальними зборами акцiонерiв цього фонду.

Договiр про управлiння активами повинен мiстити: повне найменування, мiсцезнаходження та iдентифiкацiйний код за ЄДРПОУ сторiн, термiн дії договору; серiю, номер та дату видачi ліцензії на провадження професійної дiяльностi на фондовому ринку -- дiяльностi з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв (дiяльностi з управлiння активами), термiн її дії та iншi умови, визначенi законодавством.

У разi, якщо стороною договору є iнший професiйний учасник, крiм згаданих умов зазначаються: предмет договору -- управлiння активами за винагороду протягом термiну дії договору; права й обов'язки сторiн згiдно iз законодавством; вiдповiдальнiсть сторiн за невиконання або неналежне виконання умов договору, порушення конфiденцiйностi, розголошення iнсайдерської iнформацiї ; порядок змiн умов договору; умови дострокового припинення договору; вiдомостi про уповноважених осiб сторiн договору; зобов'язання КУА щодо iнвестування активiв IСI з метою отримання максимального iнвестицiйного доходу при мiнiмально можливих ризиках вiдповiдно до iнвестицiйної декларацiї; порядок вiдшкодування КУА збиткiв, завданих корпоративному iнвестицiйному фонду неналежним виконанням умов договору; розмiр та порядок оплати винагороди, а також можливiсть виплати премії КУА, що визначається за домовленiстю сторiн вiдповiдно до законодавства.

Розмiр статутного капiталу професiйного адмiнiстратора, який здiйснює управлiння активами пенсiйного фонду, сплачений грошовими коштами, повинен становити суму, не меншу, нiж сума, еквiвалентна 500 000 євро за офiцiйним обмiнним курсом Нацiонального банку України на дату державної реєстрації юридичної особи. Професiйний адмiнiстратор, який здiйснює управлiння активами пенсiйного фонду, зобов'язаний пiдтримувати розмiр власного капiталу на рiвнi не менше нiж сума, еквiвалентна 300 000 євро за офiцiйним обмiнним курсом Нацiонального банку України.

Особа, що здiйснює управлiння пенсiйними активами пiд час провадження дiяльностi з управлiння активами пенсiйних фондiв, не має права:

1. Використовувати пенсiйнi активи пенсiйного фонду для забезпечення виконання будь-яких зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функцiонуванням цього пенсiйного фонду, у тому числi власних.

2. Здiйснювати за рахунок активiв пенсiйних фондiв операції з придбання, набуття внаслiдок мiни активiв, у тому числi цiнних паперiв, якi не можуть бути вiднесенi до пенсiйних активiв вiдповiдно до Закону України «Про недержавне пенсiйне забезпечення».

3. Укладати договори, що порушують або наслiдком яких є порушення норм законодавства.

4. Придбавати цiннi папери, емiтентами яких є IСI, якщо iнше не передбачено нормативно-правовими актами НКЦПФР.

5. Безоплатно вiдчужувати активи пенсiйних фондiв.

6. Вiд iменi пенсiйного фонду надавати позику або брати позику чи кредит, якi пiдлягають поверненню за рахунок пенсiйних активiв пенсiйного фонду.

7. Укладати вiд iменi пенсiйного фонду договори купівлі-продажу, мiни, дарування та iншi угоди щодо вiдчуження пенсiйних активiв з його пов'язаними особами, а також з іншими пенсiйними фондами або IСI, якi перебувають у неї в управлiннi.

8. Iнвестувати пенсiйнi активи з порушенням обмежень, установлених Законом «Про недержавне пенсiйне забезпечення» та нормативно-правовими актами НКЦПФР.

9. Придбавати векселi, похiднi цiннi папери.

10. Укладати вiд iменi пенсiйного фонду договори, якi вiдповiдно до законодавства можуть бути укладенi лише радою пенсiйного фонду.

11. Вiдчужувати майно, яке становить активи пенсійного фонду, на користь iншого пенсiйного фонду, активами якого вона управляє.

12. Придбавати цiннi папери, емiтентами яких є зберiгач, особи, що здiйснюють управлiння активами пенсiйних фондiв, адмiнiстратор (крiм випадкiв, передбачених законодавством), аудитор (аудиторська фiрма) та особи, що надають консультацiйнi, агентськi або рекламнi послуги, з якими пенсiйним фондом укладено вiдповiднi договори, та їх пов'язанi особи, засновники пенсiйного фонду.

13. Передовiряти управлiння активами фонду iншiй особi, що здiйснює управлiння активами пенсiйного фонду.

Договiр про управлiння активами пенсiйного фонду укладається мiж особою, що здiйснює управлiння пенсiйними активами, та радою пенсiйного фонду. Договiр про управлiння активами пенсiйного фонду повинен мiстити: повне найменування, мiсцезнаходження та iдентифiкацiйний код за ЄДРПОУ сторiн; термiн дії договору; серiю, номер та дату видачi ліцензії на провадження професійної дiяльностi на фондовому ринку -- дiяльностi з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв (дiяльностi з управлiння активами), термiн її дiї [55].

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.

Діяльність з управління активами ІСІ, відповідно до ст. 32 Закону України «ІСІ» провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством, за поданням відповідної саморегулівної організації на ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.

Комісія має право прийняти рішення про анулювання ліцензії компанії з управління активами з підстав, встановлених законодавством, а також у разі:

· провадження компанією з управління активами іншої професійної діяльності, ніж діяльність з управління активами, крім випадків, передбачених законом;

· неодноразового або грубого порушення цього Закону чи нормативно-правових актів Комісії, що заподіяло шкоду інвесторам, якщо ця шкода доведена судом;

· непровадження компанією з управління активами діяльності з управління активами протягом двох років.

Анулювання ліцензії компанії з управління активами є підставою для ліквідації пайового інвестиційного фонду або передачі сукупності активів та зобов'язань, що становлять пайовий інвестиційний фонд, іншій компанії з управління активами. Порядок такої передачі встановлюється НКЦПФР.

Відповідно до Положення про порядок подання інформації щодо фінансових показників діяльності осіб, які здійснюють діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.10.2005 № 520, Компанія подає до Комісії місячну, квартальну та річну інформацію у терміни відповідно до цього Положення. Місячна інформація надається Компанією до Комісії в разі створення нею пайового інвестиційного фонду (управління активами пайового інвестиційного фонду у разі заміни Компанії) та/або укладання договору з корпоративним інвестиційним та/або пенсійним фондом.

Особа, яка здiйснює управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв, виконує такi функцiї:

1. Аналiзує активи, що належать iнституцiйному iнвестору та перебувають в її управлiннi, та активи, в якi планується здiйснити iнвестування.

2. Здiйснює монiторинг вартостi активiв, що належать iнституцiйному iнвестору та знаходяться в її управлiннi.

3. Проводить розрахунок ризикiв при здiйсненнi iнвестування активiв, що належать iнституцiйному iнвестору та перебувають в її управлiннi.

4. Здiйснює розрахунок дохiдностi та ризиковостi iнвестицiйного портфеля iнституцiйного iнвестора.

5. Складає та надає до НКЦПФР звiтнiсть, iншу інформацію вiдповiдно до законодавства.

6. Забезпечує режим конфiденцiйностi щодо планування інвестиційної дiяльностi iнституцiйного iнвестора.

7. Забезпечує розкриття iнформацiївiдповiдно до законодавства.

Особа, яка здiйснює управлiння активами пенсiйних фондiв, виконує такi функцiї:

1. Складає та надає до ради пенсiйного фонду та адмiнiстратору довiдку про вартiсть активiв пенсiйного фонду, активи якого перебувають в її управлiннi.

2. Складає та надає до ради пенсiйного фонду звiти щодо операцiй, якi здiйсненi за рахунок активiв пенсiйного фонду, надає перелiк та розмiр витрат пенсiйного фонду, інформацію щодо здiйснених та запланованих iнвестицiй пенсiйного фонду, розмiр отриманого прибутку (зазнаних збиткiв) та iнших питань, що характеризують фінансово-майновий стан пенсiйного фонду.

Статтею 33 Закону України «Про ІСІ» передбачено відповідальність компанії з управління активами.

Так, за збитки, що були завдані ІСІ її діями (бездіяльністю), згідно з законом та відповідно до умов договору компанія з управління активами несе майнову відповідальність.

Компанія з управління активами відшкодовує втрати, понесені ІСІ, який здійснює публічне (відкрите) розміщення своїх цінних паперів, якщо протягом року вартість чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ зменшилася нижче його номінальної вартості більш ніж на 20 відсотків внаслідок порушення компанією з управління активами вимог законів.

Відшкодування провадиться за рахунок резервного фонду цієї компанії в порядку, встановленому Комісією, а у разі недостатності резервного фонду - за рахунок іншого майна цієї компанії. Резервний фонд створюється у розмірі, визначеному установчими документами, але не менш як 25 відсотків статутного капіталу (фонду) компанії з управління активами, що здійснює управління активами ІСІ. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду визначається установчими документами компанії з управління активами, але не може бути менше 5 відсотків суми чистого прибутку. Кошти резервного фонду розміщуються в порядку, визначеному НКЦПФП.

Якщо компанія з управління активами перевищить свої повноваження або укладе договір не від імені ІСІ (корпоративного інвестиційного фонду), то вона несе відповідальність за зобов'язаннями, які виникають внаслідок виконання таких договорів, лише майном, що належить їй на праві власності, якщо інше не встановлено законом.

У разі визнання компанії з управління активами банкрутом активи ІСІ не включаються до ліквідаційної маси компанії з управління активами.

Дослідивши проблематику розділу 3, можна зробити висновок, що при визначенні посередництва на фондовому ринку з економічної і юридичної точки зору можна виділити істотне протиріччя: з позиції економіки фінансове посередництво складається з перерозподілу фінансових ресурсів учасниками ринку цінних паперів за рахунок акумуляції засобів і розміщення їх за рахунок емісії власних цінних паперів (створення нових фінансових активів). При цьому надання брокерсько-дилерської діяльності на фондовому ринку не входить у сферу фінансового посередництва в економічному його тлумаченні. Законодавча ж практика в Україні визначається фінансовим посередництвом на фондовому ринку винятково як професійна діяльність з торгівлі цінними паперами, що включає брокерсько-дилерські операції, андеррайтинг і діяльність з керуванню цінними паперами. У цьому випадку законодавство виходить із форми посередницьких відносин на ринку цінних паперів, які закріплюються договорами комісії, доручення, управління майна та ін. Виходячи із цього, питання визначення фінансових посередників з позиції правового й економічного змісту форми й напрямків їхньої діяльності залишається відкритим й потребує ґрунтовних пояснень та фундаментальних змін.



РОЗДІЛ 4. ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ

4.1 Правовий статус депозитаріїв на фондовому ринку України

Залучення та обіг капіталу в ринкових умовах господарювання забезпечуються інститутами інфраструктури фінансового ринку, що здійснюють функціональний та технологічний зв'язки між інвесторами та емітентами. Розвиток інформаційних технологій і поява «електронних цінних паперів», інтернаціоналізація ринків фінансових послуг, що супроводжувалася реформуванням національних фондових ринків і їхнім пристосуванням до глобальних систем ціноутворення й обігу цінних паперів, призвели у 80-х -- 90-х роках ХХ сторіччя до бурхливого розвитку депозитарної діяльності, основу якої становить надання послуг з реєстрації (підтвердження) прав власності на цінні папери та прав за цінними паперами, обліку корпоративних і інших прав інвесторів, обслуговування укладання та виконання угод (право чинів) з цінними паперами, забезпечення розрахунків за поточними, ф'ючерсними та опціонними угодами щодо цінних паперів. Світовий досвід свідчить, що використання новітніх інформаційних технологій та сучасних фінансових інструментів для забезпечення функціонування фондового ринку неможливо без системоутворюючого комплексу взаємопов'язаних інститутів інфраструктури ринку капіталу, яким виступає депозитарна система.

Правові засади функціонування Національної депозитарної системи України визначені «Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні», схваленою Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року № 342/95 - ВР [13]. Склад, структура та порядок функціонування Національної депозитарної системи України визначені Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року № 710/97 - ВР. Обслуговування обігу державних цінних паперів здійснює НБУ. Прямими учасниками Національної депозитарної системи України законодавством визначені депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів. Опосередкованими учасниками Національної депозитарної системи України є організатори торгівлі цінними паперами -- біржі та позабіржові системи [44, с. 82-83].

Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні передбачено, що систему Нацiонального депозитарiю становлять Нацiональний депозитарiй та його учасники -- локальнi депозитарiї банкiв, посередники на ринку цiнних паперiв, спецiалiзованi депозитарнi установи (реєстратори), регiональнi центри сертифiкатних аукцiонiв, якi безпосередньо обслуговуватимуть учасникiв фондового ринку.

Метою створення системи Національного депозитарію є запровадження та обслуговування електронного обігу цінних паперів та нематеріалізації або знерухомлення матеріалізованих цінних паперів та подальшого обслуговування обігу цінних паперів у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Законом України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» ч. 1 ст. 2 встановлено, що Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі - Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів, встановлюють договірні двосторонні повнофункціональні кореспондентські відносини щодо цінних паперів між собою, а також зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки всім іншим депозитаріям.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є, відповідно до ч. 2 ст. 2 вище зазначеного Закону, визначено:

· стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

· уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

· відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

· реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

· акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

· регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

· надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

· розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Види діяльності визначені ст. 6 Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а саме:

· зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

· кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

· ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Однак у ч. 2 ст. 2 Закону міститься застереження, що до компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності, визначених статтею 6 цього Закону, належить ще й стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм; стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм; встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи.

Лапiшко З. висловив свою думку у своїй праці «Нацiональна депозитарна система -- основа iнфраструктури фондового ринку» де зазначив, що доцільно було б створити в Україні дворівневу Національну депозитарну систему. Перший (вищий) рівень - це Центральний депозитарій, який здійснював би облік корпоративних цінних паперів та муніципальних облігацій, і Національний банк України, що здійснював би депозитарну діяльність з державними цінними паперами. Другий (нижчий) рівень складається зі зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів, а також організаторів торгівлі, при яких створено розрахункові установи. При цьому Центральний депозитарій створюється виключно державою та професійними учасниками ринку цінних паперів. З одного боку, депозитарій повинен зосередитися на веденні обліку прав власності і не займатися грошовими розрахунками, але з другого - можливий комплексний, більш привабливий підхід, коли в одному місці здійснюється передача власності і відповідний до неї грошовий розрахунок. Перевага другого варіанта полягає у спроможності Центрального депозитарію забезпечити захист розрахунків від ризику шляхом надання усього комплексу розрахунково-клірінгових операцій [53, c. 50].

Враховуючи вище зазначенi особливостi структури Нацiональної депозитарної системи та розвитку фондового ринку в нашiй країнi, А. Яценюк пропонує проведення реформування Нацiональної депозитарної cистеми у два етапи. На першому етапi становлення Центральному депозитарiю доцiльно передати обслуговування всiх недержавних боргових зобов'язань на основi принципу «поставки проти оплати» та надати Центральному депозитарiю шляхом внесення змiн до Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливостi електронного обiгу цiнних паперiв в Українi» право встановлювати кореспондентськi вiдносини з депозитарiями iнших країн свiту, що забезпечить обслуговування на територiїУкраї ни обiгу цiнних паперiв, емiтованих урядом України та нацiональними емiтентами поза її межами. На другому етапi, коли дiяльнiсть Центрального депозитарiю недержавних цiнних паперiв вiдповiдатиме мiжнародним нормам, слiд створити єдиний Центральний депозитарiй. [75, c.7]

При створеннi Центрального депозитарiю доцiльно врахувати досвiд таких країни, як Францiя, Голландiя, Бельгiя, що створили мiжнародний депозитарiй цiнних паперiв Euroclear. Зважаючи на досвiд роботи в цих країнах окремих кастодiальних систем, де депозитарiями цiнних паперiв були банки (Францiя -- система Saturn, Голландiя -- Клiринговий iнститут центрального банку Бельгiя -- Система клiрингу Нацiонального банку Бельгiї) та унiкальнiсть системи депозитарного облiку держаних цiнних паперiв, що створена Нацiональним банком України, доцiльною визначається пропозицiя А. Яценюка щодо передачi Центральному депозитарiю на обслуговування на першому етапi лише недержавних цiнних паперiв. [72, c.73--75].

Дiяльнiсть, пов'язана iз зберіганням цiнних паперiв i облiком прав власностi на них, здiйснюється на пiдставi договору про вiдкриття рахунку у цiнних паперах, що укладається власником цiнних паперiв з обраним ним зберiгачем; депозитарного договору, що укладається мiж зберiгачем i депозитарiєм, чи договору про обслуговування емiсiїцiнних паперiв, що укладається мiж емiтентом i обраним ним депозитарiєм, якi повиннi вiдповiдати вимогам типових договорiв, затверджених ДКЦПФР [49].

У депозитарному договорі встановлюється право зберігача передавати до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться в колективному зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його послуг тощо.

Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення.

Укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарного договору не може бути обумовлене відмовою депонента від будь-якого з прав, що надає цінний папір.

Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах на підставі депозитарного договору, обслуговується виключно шляхом переведення їх на відповідний рахунок у цінних паперах у депозитарії. При виконанні клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів між зберігачами, а також при проведенні операцій емітента зміни на рахунках у цінних паперах і на грошових рахунках вносяться одночасно.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений договором строк зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію. Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.

Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Оплата послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які встановлює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Узалаьнюючи ст. 2 Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» до учасників Нацiональної депозитарної системи можна віднести Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів, зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Статтею 10 Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначено поняття депозитарій як юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному капіталі депозитарію не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків цього капіталу.

Розмір статутного капіталу депозитарію має становити не менш як 15 мільйонів гривень. Розмір власного капіталу клірингового депозитарію має становити не менш як 25 мільйонів гривень.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності» від 26 травня 2006 року N 349 Професійний учасник фондового ринку (ліцензіат) згідно з отриманою ліцензією на здійснення окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності має право провадити такі види діяльності:

· депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів;

· депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;

· розрахунково-клірингова діяльність.

Депозитарій при провадженні депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів повинен мати власний капітал за даними фінансової звітності за рік, при цьому розмір його власного капіталу повинен бути не меншим, ніж розмір зареєстрованого статутного капіталу за підсумком другого та кожного наступного фінансового року з дати створення цього товариства.

Депозитарій для провадження депозитарної діяльності депозитарію повинен мати у власності або в користуванні нежитлове приміщення за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та ліцензії, яке повністю відокремлене від приміщень інших юридичних осіб. Для провадження депозитарної діяльності депозитарію загальна площа нежитлового приміщення ліцензіата повинна становити не менше ніж 400 кв. м.

Важливо зазначити, що одним із завдань, покладених на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку п. 17 ч. 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», є координація роботи по підготовці фахівців з питань фондового ринку, встановлення кваліфікаційних вимог щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами, та проведення сертифікації фахівців шляхом видачі сертифікатів на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні на підприємствах, які мають відповідну ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також анулювання таких сертифікатів.

Так, згідно рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про сертифікацію осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні» від 29 липня 1998 року № 93, яке встановлює порядок проведення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку сертифікації осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні, сертифікація - це взяття на облік осіб, які здійснюють або мають намір здійснювати професійну діяльність з цінними паперами в Україні і відповідають вимогам цього Положення.

Сертифікації підлягають особи, які безпосередньо здійснюють або мають намір безпосередньо здійснювати операції на ринку цінних паперів, а також керівні посадові особи юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів і мають відповідну ліцензію Комісії.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності сертифіковані фахівці депозитарію (у тому числі керівні посадові особи) не можуть одночасно.

Статтею 13 даного Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зазначені положення щодо записів на рахунках у цінних паперах на електронних носіях, а саме, що цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях внаслідок знерухомлення цінних паперів. Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній формі проводиться тільки учасниками Національної депозитарної системи.

Статтею 15 даного Закону Ліцензійні умови здійснення депозитарної діяльності учасниками Національної депозитарної системи встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності учасникам Національної депозитарної системи видається ліцензія Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має отримати ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Порядок видачі ліцензії затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ліцензія на здійснення депозитарної діяльності банкам видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

Контроль за за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, - Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи.

Окрім того, Законом України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», статтею 18, передбачені обмеження щодо участі працівників прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, у професійній діяльності на ринку цінних паперів. Так, зокрема, працівникам прямих учасникiв Нацiональної депозитарної системи i державних органiв, що здiйснюють контроль за дiяльнiстю Нацiональної депозитарної системи, забороняється здiйснювати професiйну дiяльнiсть на ринку цiнних паперiв, бути засновниками чи учасниками юридичних осiб, що здiйснюють професiйну дiяльнiсть на ринку цiнних паперiв, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осiб, крiм викладацької, а також використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах.

У разі виявлення недобросовісного використання інформації, до якої працівник Національної депозитарної системи мав доступ, угода щодо цінних паперів, укладена з використанням цієї інформації, визнається недійсною у судовому порядку.

Власник цiнних паперiв чи особа, яка дiє за його дорученням, що користуються послугами депозитарiю по збереженню цiнних паперiв i/чи облiку прав власностi на цiннi папери, є його депонентами (клiєнтами). Взаємовiдносини мiж депозитарієм i депонентом регулюються депозитарним договором. Укладення депозитарного договору не веде до переходу до депозитарiю прав власностi на цiннi папери депонента. Депозитарiй не має права на розпорядження цiнними паперами депонента, якщо він не уповноважений на це депонентом вiдповiдним договором на здiйснення таких дiй.

Згідно глави 2 Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності у разі поєднання професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарію, з депозитарною діяльністю, а саме діяльністю з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, депозитарій зобов'язаний провадити діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів в організаційно та функціонально відокремленому структурному підрозділі.

Депозитарій може здійснювати депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів за умови включення його до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів відповідно до Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 14.07.2004 № 296, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за N 957/9556 (із змінами).

Відповідно до Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року № 345, депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів може поєднуватись з розрахунково-кліринговою діяльністю та діяльністю з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Главою 3 Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії встановлено умови видачі ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.

Відповідно до даного подоження ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів, може отримати тільки юридична особа, яка створена згідно із Цивільним та Господарським кодексами України, законами України у формі акціонерного товариства, учасниками якої є не менше ніж десять зберігачів. Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію.

Для депозитарію при отриманні ліцензії (копії ліцензії для відокремленого підрозділу) на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів кваліфікаційні вимоги такі: не менше п'яти сертифікованих у встановленому порядку фахівців (у тому числі керівні посадові особи) та по чотири сертифікованих фахівці (у тому числі керівні посадові особи) - для відокремленого підрозділу депозитарію.

Порядок одержання лiцензiї на здiйснення депозитарної дiяльностi визначається п. 5, 6 роздiлу 2 та главою 3 роздiлу 3 Порядку та Умов видачi лiцензiї на провадження окремих видів професійної дiяльностi на фондовому ринку, переоформлення лiцензiї, видачi дублікату та копiї лiцензiї, затверджених рiшенням ДКЦПФР вiд 26 травня 2006 р. №345 та Лiцензiйними умовами провадження професійної дiяльностi на фондовому ринку -- депозитарної дiяльностi, затвердженими рiшенням ДКЦПФР вiд 26 травня 2006 р. №349. Умовами видачi лiцензiї є вiдповiднiсть заявника наступним умовам:

1) статус юридичної особи, яка створена вiдповiдно до Закону України «Про господарськi товариства» у формi ВАТ, учасниками якої є не менше нiж десять зберiгачiв;

2) виключний характер депозитарної дiяльностi відповідно до статуту заявника;

3) мiнiмальний розмiр статутного фонду депозитарiю на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен бути повністю сплаченим, у тому числi грошовими коштами в розмiрi не менше нiж 2 мiльйони гривень (згідно з ч. 1 ст. 10 останніми змінами до Закону України «Про Нацiональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» розмір статутного капіталу депозитарію має становити не менш як 15 мільйонів гривень, а власного капіталу клірингового депозитарію має становити не менш ніж 25 мільйонів гривень);

4) частка одного учасника в статутному фондi депозитарiю не може перевищувати 25%, крiм частки держави в статутному фондi Нацiонального депозитарiю України;

5) керiвнi посадовi особи заявника та всi працiвники структурних пiдроздiлiв депозитарiю, якi безпосередньо здійснюють депозитарну дiяльнiсть, повиннi бути сертифiкованi згiдно з Положенням про сертифiкацiю осiб, затвердженим рішенням ДКЦПФР вiд 5 сiчня 1999 р. № 1. Зазначенi керiвнi посадовi особи та працiвники заявника не можуть одночасно працювати в iншому професiйному учаснику фондового ринку;

6) керiвник повинен мати стаж роботи на фондовому ринку не менше трьох рокiв;

7) щодо сплати статутного фонду (капiталу), у тому числі спроможностi засновника сплатити вiдповiднi внески до статутного фонду (капiталу); розмiр власного капiталу на дату подання заяви повинен бути не меншим розмiру зареєстрованого статутного фонду (капiталу);

8) усi власнi випуски цiнних паперiв заявника на дату подання заяви про видачу лiцензiїповиннi бути зареєстрованi в установленому порядку;

9) наявнiсть примiщення та технiчного забезпечення для провадження професiйноїдiяльностi на фондовому ринку -- депозитарної дiяльностi депозитарiю цiнних паперiв, що вiдповiдають вимогам, установленим ДКЦПФР для цього виду дiяльностi;

10) примiщення депозитарiю повиннi бути обладнанi охоронною, пожежною сигналiзацiєю та забезпеченi цілодобовою охороною, зокрема шляхом укладання договору щодо цілодобової охорони, у разi якщо документом, що пiдтверджує право власностi або користування примiщенням, не передбачено здiйснення такої охорони примiщень;

11) для забезпечення функції зберiгання депозитарних активiв на паперовому носiїдепозитарiй повинен мати спецiально обладнане сховище iз забезпеченням неможливостi викрадення, знищення, викривлення або псування сертифiкатiв цiнних паперiв, свiдоцтв про знерухомлення iменних цiнних паперiв, глобальних сертифiкатiв;

12) забезпечити надiйнiсть та безпечнiсть своєї діяльності шляхом вiдповiдностi квалiфiкацiїпрацiвникiв, системи безпеки, технiчних засобiв та механiзму внутрiшнього контролю вимогам чинного законодавства;

13) у разi поєднання професiйноїдiяльностi на фондовому ринку -- депозитарноїдiяльностi депозитарiю, з депозитарною дiяльнiстю з ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв -- провадити дiяльнiсть з ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв в органiзацiйно та функцiонально вiдокремленому структурному пiдроздiлi;

14) фахiвцi структурних пiдроздiлiв депозитарiю, якi безпосередньо здiйснюють депозитарну дiяльнiсть депозитарiю цiнних паперiв, не мають права поєднувати свою дiяльнiсть у тих пiдроздiлах, що здiйснюють iншi види професійної дiяльностi на фондовому ринку -- депозитарної дiяльностi;

15) наявнiсть двох незалежних джерел електроживлення, а також джерела додаткового безперервного електроживлення у разi зникнення електричного струму в електромережi;

...