Мікробіологія з основами вірусології
Методи мікроскопічного дослідження морфології мікроорганізмів. Виготовлення живильних середовищ, методи стерилізації, культивування чистих культур. Визначення та вивчення культуральних, фізіолого-біохімічних, антибіотичних властивостей мікроорганізмів.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | методичка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2017 |
| Размер файла | 534,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Актиноміцети - променисті грибки, займають проміжне положення між бактеріями й грибами. Вони одноклітинні прокаріотичні клітини, як бактерії, й утворюють гіллястий міцелій з довгими та розгалуженими нитками (гіфами), як у цвілевих грибів.
Актиноміцети відіграють велику роль в процесах ґрунтоутворення і оздоровлення ґрунтів. Вони трансформують і розкладають складні органічні сполуки (клітковину, гумус, хітин, лігнін та ін.). Актиноміцети утворюють специфічні продукти життєдіяльності, а саме антибіотики, ферменти, вітаміни, стимулятори росту.
На поживних середовищах актиноміцети утворюють пухнасті, бархатисті, мучнисті, переважно щільні колонії, які зростаються з субстратом, іноді з характерним запахом ґрунту. Міцелій актиноміцетів диференційований - одна частина занурена в субстрат (субстратний міцелій), інша знаходиться над субстратом (повітряний міцелій). Багато представників актиноміцетів в процесі життєдіяльності продукують пігменти, тому їх повітряний міцелій і особливо колонії забарвлені в сині, голубі, фіолетові, рожеві, бурі, коричневі або чорні кольори. На поверхні колоній виростає повітряний міцелій, на кінцях якого спороносці зі спорами, які служать для нестатевого розмноження. Актиноміцети розмножуються також вегетативно за допомогою шматочків міцелію. Актиноміцети відносяться до аеробів, гетеротрофів, мезофілів, за Грамом - грампозитивні.
Нокардії (проактиноміцети). Це перехідна форма мікроорганізмів, які займають проміжне місце між актиноміцетами та мікобактеріями. Повітряний міцелій у них відсутній або слабо розвинений. На поживних середовищах розвиваються колонії тістоподібної (м'якої) консистенції з характерним міцеліальним краєм. Забарвлення їх також різноманітне, як і в актиноміцетів. У молодому віці нокардії утворюють міцелій, який потім починає септуватися (в нитках утворюються перетинки) і розпадатися на паличкоподібні фрагменти, які в подальшому перетворюються на короткі палички, але частіше в коки. Типовим представником є культура Nocardia rubra, яка на поживних середовищах утворює колонії червоного кольору.
Мікобактерії. Це найбільш низько організовані актиноміцети. Справжнього міцелію не утворюють. Колонії тістоподібної консистенції, продукують пігмент. В молодому віці формують палички викривленої форми з нерівним контуром (зіркоподібні, іноді досить довгі, з боковими відростками). В старих культурах розгалужені палички розпадаються спочатку на більш короткі палички, потім на коки. Гетеротрофи, аероби, грампозитивні.
Бактерії незвичайної форми морфологічно різноманітні - тороїдальні (замкнені та незамкнені кільця), зіркоподібні, тубероідальні (паличкоподібні бактерії зі сферичним роздуттям), червоподібні із загостреними кінцями, стеблові, плоскі у вигляді квадратних пластинок або інших геометричних форм.
Багато представників бактерій - рухливі організми. За характером розташування й числом джгутиків розрізняють монотрихи - бактерії з одним джгутиком на одному з кінців клітини; лофотрихи - бактерії з декількома джгутиками, розташованими на одному з кінців клітини, амфітрихи - бактерії з полярним джгутикуванням на двох кінцях; перитрихи - бактерії з великим числом джгутиків по всій поверхні бактеріальної клітини.
Порядок виконання роботи.
1. Для вивчення морфології бактерій заздалегідь приготувати настої різних природних субстратів: м'яса, риби, білка яйця, сіна, борошна, овочів, фруктів та ін. Невелику кількість матеріалу подрібнюють, поміщають у склянку, на кінчику скальпеля додають трохи крейди і заливають водопровідною водою на 2/3 об'єму склянки. Склянку з настоєм витримують у термостаті при температурі 25 - 28С (чи в теплому приміщенні в темряві 3 - 5 днів). За цей час у середовищі накопичується маса різноманітних мікроорганізмів.
2. Приготувати та дослідити препарати живих клітин мікроорганізмів із природних субстратів:
за методом «роздавленої краплі» - із кисломолочних продуктів;
за методом «висячої краплі» - із гнилого м'яса, риби, настою біогумусу.
В обох випадках можливе забарвлення об'єкта «прижиттєвими» барвниками - вітальне фарбування. Як прижиттєві барвники можна використовувати метиленовий синій, нейтральний червоний у концентраціях від 0,001 до 0,0001 %.
«препарат - відбиток» одного з представників актиноміцетів.
Оскільки міцелій актиноміцетів дуже тонкий і довгий, то для вивчення природного розташування клітин цих організмів варто приготувати препарати - відбитки. Покривне скло покласти на поверхню колонії, злегка притиснути до одержання чіткого відбитка, зняти за допомогою пінцета і помістити на предметне скло в краплю води відбитком униз. Паралельно приготовлений таким способом відбиток за аналогією з мазком бактерій висушують, фіксують жаром, забарвлюють і виконують мікроскопію, використовуючи об'єктив 90х з імерсією. Відбиток із такого ж способу можна одержати і на предметному склі.
3. Паралельно з рідини настоїв приготувати фіксовані та забарвлені (простим способом) препарати мікроорганізмів. Зробити мікроскопію спочатку із сухим об'єктивом 40х, потім переглянути, використовуючи імерсійну систему (об'єктив 90х).
4. Для вивчення морфології бактерій приготувати препарати з використанням колекції чистих культур різних морфологічних груп. Препарати розглянути з імерсією, відзначити форму й сполучення клітин різних мікроорганізмів.
5. Приготувати фіксований препарат - мазок із зубного нальоту. На предметне скло нанести бактеріологічною петлею краплю стерильного фізіологічного розчину чи водопровідної води, потім обережно знімають зубний наліт сірником, розтирають у краплі води та тонким шаром розподіляють на поверхні чистого знежиреного скла. Мазок підсушують у повітрі, фіксують і зафарблюють, розглядають з імерсією.
6. Приготувати прижиттєві препарати з негативним контрастуванням за допомогою рідкої туші з матеріалу будь - якого настою.
Рідкий препарат. На добре знежирене предметне скло мікробіологічною петлею наносять велику краплю досліджуваної культури мікроорганізмів. Суміш ретельно перемішують і накривають покривним склом. Покривне скло обережно притискають до предметного смужкою фільтрувального паперу. Виконують мікроскопію препарату, користаючись об'єктивом 40х. На темному фоні туші виявляються прозорі зони капсул навколо різко обкреслених клітин.
Висушений препарат. Краплю туші поміщають на добре знежирене предметне скло і змішують із краплею рідини, що містить бактерії. За допомогою покривного скла розподіляють мазок тонким шаром на поверхні предметного скла. Після того, як препарат висохне у повітрі, виконують його мікроскопію, користуючись об'єктивом МІ - 90. У полі зору мікроскопа на загальному темному фоні туші чітко видно незабарвлені клітини мікроорганізмів різної форми, різних розмірів, розташовані в різноманітних сполученнях.
7. Усі переглянуті під мікроскопом препарати замалювати. Під кожним малюнком указати назву об'єкта, відзначити морфологічні особливості організмів і збільшення мікроскопа, з яким розглядався препарат.
Лабораторна робота № 4
Тема: Морфологія дріжджів, цвілевих грибів і найпростіших
Мета: ознайомитися з технікою мікроскопічного дослідження, класифікацією та морфологією різних груп еукаріотичних мікроорганізмів
Матеріали й устаткування: добові культури дріжджових грибів, що вирощені на чашках Петрі (Candida tropicalis, Saccharomyces cereviceae), 5 - 7 добові культури цвілевих грибів (Mucor mucedo, Aspergillus niger, Aspergillus flavus, Penicillum cyclopium, Blakeslea trispora, Oidium lactis), мікроскопи МБР, МБД, бактеріологічна петля, препарувальна голка, пінцет, тонкі предметні стекла, покривні скельця, суміш спирт + гліцерин (1:1) із додаванням метиленового синього, спиртівка (брикети сухого пального), кювета з містком для фіксованих препаратів, крапельниці з фарбами: метиленовий синій (1:40), водний розчин фуксину основного, імерсійна олія, бензин, серветки, фільтрувальний папір, розчин, що дезінфікує, промивалка з дистильованою водою
Теоретичні положення.
Гриби - одне з найбільших царств еукаріотичних гетеротрофних організмів, різноманітних за будовою й способом життя. Об'єктами мікробіології є як одноклітинні, так і багатоклітинні мікроскопічні гриби - дріжджі, а також деякі цвілеві гриби.
Дріжджові клітини морфологічно досить різноманітні. Вони бувають округлими, овальними, подовженими та лимоноподібними. Клітини дріжджів значно крупніше бактеріальних і досягають у діаметрі 4 - 10 мкм. Дріжджові клітини - нерухомі, вони мають клітинну стінку, цитоплазму і ясно виражене диференційне ядро. Багатьом дріжджам властиве утворення великих скупчень різної форми, деякі дріжджі можуть утворювати рудиментарний міцелій.
На густих живильних середовищах дріжджі ростуть у вигляді різних опуклих безбарвних, жовтувато - жовтогарячих, рожевих, коричневих, бежевих колоній м'якої консистенції, що не вростають у субстрат. Форма й колір колоній мають значення для діагностики дріжджів. Більшість дріжджів розмножуються брунькуванням. До дріжджів, що брунькуються, відносяться представники роду Saccharomyces. Ряд дріжджів розмножується поділом (Shizosaccharomyces). Дріжджі, у яких спостерігається статевий процес, зв'язаний зі спороутворенням, називаються справжніми дріжджами і відносяться до аскоміцетів. Аспорогенні дріжджоподібні організми відносяться до недосконалих грибів (Candida, Torulopsis, Endomyces, Oidium та ін.).
Цвілеві гриби поширено повсюдно. Особливо багато їх у ґрунті й у місцях із підвищеною вологістю. Цвілеві гриби мають велике значення як продуценти багатьох цінних речовин - ферментів, антибіотиків, органічних кислот та інших продуктів. За назвою «цвілеві гриби» поєднуються деякі представники зигоміцетів (нижчі гриби), недосконалих і сумчастих грибів (вищі гриби). На густих субстратах цвілі утворюють округлі пухнасті, нитковидні, павутиноподібні, ватоподібні і порошкоподібні колонії зеленого, жовтуватого, чорного чи білого кольору. Колонії цвілій складаються з великої кількості гіллястих ниток, що називаються гіфами. Велика частина гіфів розвивається в повітрі, а частина в товщі субстрату. Система гіфів у цілому утворює міцелій. У порівнянні з розмірами бактерій діаметр ниток більшості цвілій досить великий і коливається від 5 до 50 мкм і більш. Гіфи часто видно неозброєним оком. Міцелій представників зигоміцетів не має поперечних перегородок (септ), міцелій інших плісеней септований. У плісеней мається диференційне ядро, причому міцелій зигоміцетів багатоядерний. У зигоміцетів (Mucor) на вільних кінцях плодоносних гіфів (спорангієфорах) в особливих кулястих тільцях (спорангіях) утворюються ендоспори. У представників аскоміцетів і недосконалих грибів (Aspergillus, Penicillium) конідієспори (конідії) також утворюються на вільних кінцях плодоносних гіфів, але є екзогенними, тому що вони не укладені в спорангій, а формуються на поверхні конідієфора, складаючи іноді довгі ланцюжки на зразок намиста. Плодоносні гіфи розташовуються в повітряному міцелії.
Найпростіші (Protozoa) - це одноклітинні організми, що є найбільш просто організованими представниками царства тварин. Морфологічно найпростіші дуже різноманітні. Розміри клітин найпростіших коливаються в широких межах у залежності від видової приналежності і фізіологічного стану. Більшість найпростіших у сотні разів крупніше багатьох бактерій. До найпростіших відноситься до 15 тисяч видів. З них близько 12 тисяч видів є сапрофітними формами, що живуть у ґрунті та воді, інші - паразитами людини й тварин. Мікробіологи мають справу з обмеженим числом представників, в основному, збудниками різних захворювань людини: дизентерійною амебою, малярійним плазмодієм, окремими видами трипаносом, лейшманіями і деякими іншими.
Порядок виконання роботи.
Приготувати й виконати мікроскопію клітин дріжджів Saccharomyces cereviceae та дріжджоподібних грибів Candida tropicalis, Oidium lactis у препараті «роздавлена крапля» й провести їхнє прижиттєве забарвлення метиленовим синім у розведенні 1:40. Розглянути клітини дріжджів, що брунькуються й діляться .
Методи виявлення живих і мертвих мікробних клітин засновані на різному прониканні барвника, що характеризується різним фізіологічним станом клітини. Виявлення живих і мертвих клітин грибів проводять на вітальних (прижиттєвих) препаратах за допомогою метиленового синього. Для цього на предметне скло в краплю мікробної суспензії вносять краплю барвника метиленового синього, витримують не більш однієї хвилини, накривають покривним склом, забирають надлишок рідини фільтрувальним папером і виконують мікроскопію у прохідному світлі. Живі клітини, що не пропускають барвник, не забарвлюються, мертві клітини синього кольору.
Розглянути колонії грибів Mucor mucedo, Aspergillus niger, Penicillum cyclopium. Колонії грибів розглядають у мікроскоп з об'єктивом 8х безпосередньо у відкритій чашці Петрі.
Приготувати препарат «відбиток» одного з представників цвілевих грибів.
Приготувати препарат «роздавлена крапля» цвілевих грибів Mucor, Aspergillus, Penicillium і вивчити будову їхніх спорангіїв, конідій і конідієносіїв.
Міцелій грибів погано змочується водою, тому препарат готують у суміші спирту з гліцерином (1:1) чи води з оцтовою кислотою (1:1). Для дослідження грибів на добре знежирене предметне скло наносять краплю суміші. За допомогою двох препарувальних голок у цю краплю обережно переносять шматочок міцелію цвілевого гриба, обережно, не порушуючи структури міцелію, розправляють гіфи та органи, що плодоносять. Перед тим як покласти покривне скло, розглянути препарат із невеликим збільшенням. Потім краплю накривають покривним склом і злегка придавлюють. Дослідження проводять у світловому мікроскопі з використанням об'єктивів 8х і 40х у затемненому полі зору, для чого звужують діафрагму чи опускають конденсор. Для кращої видимості будови міцелію в краплю під покривне скло можна додати невелику кількість фарби (одну краплю фуксину чи метиленової сині). Міцеліальні гриби можуть бути ідентифіковані з характерного спороношення.
У дослідженні культури мукорової цвілі звернути увагу на наявність несептованого міцелію, від якого відходять несептовані спорангієносії з кулястим розширенням угорі (спорангієм), що наповнений ендоспорами.
В аспергілових плісеней гіфи септованого міцелію, переплітаючись один з одним, утворюють густу грибницю, від якої відходять одноклітинні конідієносії, що закінчуються віялоподібним розширенням (стерігми зі спорами - конідії).
У пеніцилових плісеней від грибниці відходять септовані конідієносії, що закінчуються пензликами стеригм і конідій (спори).
Використовуючи демонстраційний матеріал, ілюстрації й плакати, вивчити та замалювати деяких представників сапрофітних і паразитарних форм найпростіших.
По закінченні роботи предметні та покривні стекла із препаратами перш, ніж вимити, продезінфікувати. Результати спостережень відобразити у вигляді малюнків. Указати назву об'єкта, відзначити морфологічні особливості організмів.
мікроорганізм стерилізація культивування антибіотичний
Лабораторна робота № 5
Тема: Будова бактеріальної клітини. Диференційні методи забарвлення
Мета: вивчити будову прокаріотичних організмів, оволодіти складним методом забарвлення за Грамом та деякими методами диференційного забарвлення внутрішньоклітинних структур і включень мікроорганізмів
Матеріали й устаткування: культури мікроорганізмів, що вирощені на агаризованому середовищу (Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Bacillus subtilis, Bacillus mesentericus, Streptococcus lactis, Saccharomyces cereviceae та ін.), мікроскопи МБР, МБД, стерильні піпетки, бактеріологічна петля, пінцет, препарувальна голка, тонкі предметні стекла, покривні скельця, спиртівка (брикети сухого пального), кювета з містком для фіксованих препаратів, крапельниці з барвниками, 96 - ний спирт, імерсійна олія, бензин, серветки, фільтрувальний папір, розчин, що дезінфікує, промивалка з дистильованою водою.
Барвники для забарвлення за Грамом:
Феноловий розчин генціанфіолетового: генціанфіолетовий - 1 г, спирт 96% - ний - 10 мл, фенол кристалічний - 2 г, вода дистильована - 100 мл.
Розчин Люголя: йодид калію - 2 г, йод кристалічний - 1 г, вода дистильована - 300 мл. Спочатку готують концентрований розчин йодиду калію в 5 мл води, у ньому розчиняють йод, потім додають воду до 300 мл.
Фуксин Пфейфера: 1 мл карболового фуксину Циля і 9 мл дистильованої води.
Теоретичні положення.
Мікробна клітина - складна жива система, що характеризується високим ступенем упорядкованості складових її структур; кожна структура має визначену життєву функцію і їхня взаємодія між собою забезпечує існування клітини, її цілісність.
Для вивчення внутрішньої будови клітин застосовують спеціальні методи забарвлення - цитохімічні методи дослідження. Багато з цих методів переслідують діагностичні цілі. За формою клітини мікроорганізми не занадто різноманітні, та в ряді випадків, щоб установити приналежність мікроба до того чи іншого роду й виду, необхідно провести спеціальне забарвлення клітини чи речовини, що накопичується в ній.
Порядок виконання роботи.
Вивчити ультраструктуру бактеріальної клітини. Розглянути мікрофотографії мікроорганізмів, що одержані за допомогою електронного мікроскопа. Замалювати схематичну будову узагальненої бактеріальної клітини (додаток 1).
Забарвити бактерії за Грамом. Забарвлення за Грамом є найбільш універсальним із диференціальних методів фарбування мікробних кліток. Він заснований на розходженні в хімічному складі клітинних оболонок і має важливе діагностичне значення у визначенні видів бактерій. Усі бактерії щодо цього методу фарбування поділяються на грампозитивні й грамнегативні.
Сутність фарбування полягає в тім, що грампозитивні утримують комплекс генціанового фіолетового з йодом під час обробки препарату спиртом і тому забарвлюються в синьо - фіолетовий колір. У грамнегативних мікроорганізмів це сполучення з'являється тимчасово і знебарвлюється після обробки спиртом. У наступному фарбуванні фуксином вони здобувають рожево - червоний колір. Здатність клітин забарвлюватися за Грамом залежить від віку культури: у старій культурі мертві клітини завжди забарвлюються грамнегативно. Деякі бактерії (коринебактерії, протей) офарблюються грамваріабельно. Фарбувати за Грамом необхідно клітини молодих (частіше однодобових) культур. Доцільно також офарблювати клітини контрольних мікроорганізмів, відношення яких до забарвлення за Грамом заздалегідь відомо. Мазок для фарбування за Грамом повинний бути тонким, щоб клітини рівномірно розподілялися на поверхні скла і не утворювали скупчень.
Техніка фарбування за Грамом. На добре знежиреному предметному склі готують три тонких мазки різних культур мікроорганізмів: у центрі наносять мазок досліджуваного мікроорганізму (чи суміші грамнегативних і грампозитивних бактерій), по краях - контрольних культур. Клітини однієї контрольної культури повинні бути грампозитивними (наприклад, Staphylococcus aureus), іншої - грамнегативними (наприклад, Escherichia coli).
Мазки висушують у повітрі і фіксують над полум'ям пальника. Фіксація хімічними сполуками не рекомендується.
На фіксований мазок наливають розчин карболового генціанового чи кристалічного фіолетового. Мазки офарблюють протягом 1 хвилини.
Барвник зливають і, не промиваючи препарат водою, обробляють його розчином Люголя протягом 1 хвилини до повного почорніння.
Зливають розчин Люголя і препарат, не промиваючи водою, обробляють із безперервним погойдуванням 96 % - ним етиловим спиртом протягом 15 - 20 с. Час знебарвлення дуже істотний, за умов переривання зазначеного терміну знебарвлюються і грампозитивні клітини, якщо термін обробки надлишковий терміну препарат виявиться перефарбованим.
Промивши препарат водою, його додатково офарблюють протягом 1 хвилини водним фуксином Пфейфера. Барвник зливають, препарат знову промивають водою, висушують і проводять мікроскопію з імерсійною системою. Грампозитивні бактерії за умов правильного фарбування набувають синьо - фіолетовий колір, грамнегативні - червоно - рожевий колір фуксину.
3. Виявити капсули за допомогою спеціальних негативних методів фарбування.
Деякі види бактерій утворюють слизисті капсули з полісахаридів, іноді поліпептидів і води. Звичайні методи забарвлення залишають їх безбарвними. Для виявлення бактерій застосовують спеціальні негативні методи фарбування.
3.1. Виявлення капсул у негативному рідкому прижиттєвому препараті. На добре знежирене предметне скло мікробіологічною петлею наносять велику краплю чорної туші й у неї - краплю досліджуваної культури мікроорганізмів. Суміш ретельно перемішують і накривають покривним склом. Покривне скло обережно притискають до предметного смужкою фільтрувального паперу. Виконують мікроскопію препарату, користаючись об'єктивом 40х. На темному фоні туші виявляються прозорі зони капсул навколо різко обкреслених клітин.
3.2. Негативний метод Буррі. Краплю туші (1:9) поміщають на добре знежирене предметне скло і змішують із краплею рідини, що містить бактерії. За допомогою покривного скла розподіляють мазок тонким шаром на поверхні предметного скла. Після того як препарат висохне у повітрі, виконують його мікроскопію, користаючись об'єктивом МІ - 90. У полі зору мікроскопа на загальному темно - димчастому тлі чітко видні незабарвлені капсули й клітини мікроорганізмів.
4. Виявити ендоспори у бактерій.
Спори бактерій у порівнянні з вегетативними клітинами мають високу стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища. Вони являють собою округлі, овальні чи еліпсоїдальні утворення. Якщо діаметр спори не перевищує діаметра клітини, у якій утворилася спора, клітина називається бацилярною, якщо перевищує, то в залежності від розташування спори - у центрі чи на кінці клітини - клостридіальною чи плектридіальною. У бацилярній клітині спора може розміщатися центрально, термінально або ексцентрально. Спори бактерій можна розрізнити по більш сильному заломленню світлових променів.
Більш надійний метод виявлення спор полягає в диференційному забарвленні клітин та спор, що заснований на різній здібності забарвлюватися барвниками та утримувати його під час обробки водою чи кислотою. Виявлення здатності культури до спороутворення краще проводити в старих культурах. Спори кислотостійкі, тому важко забарвлюються барвниками. Пояснюється це великою щільністю оболонки, низькою концентрацією води і високим умістом ліпідів. У препаратах, що пофарбовані простими способами чи за Грамом спори залишаються безбарвними. Усі наявні способи фарбування спор засновані на тому, що спочатку сильним барвником із прогріванням фарбують одночасно й клітину й спору. Потім протоплазму клітини знебарвлюють, залишаючи спори забарвленими. Після цього протоплазму фарбують додатково в інший, найчастіше, контрастний колір.
4.1. Спосіб Пєшкова. На знежиреному предметному склі готують тонкий мазок бактерій, висушують його у повітрі і фіксують над полум'ям пальника. На фіксований мазок наливають розчин метиленового синього (за Льоффлером) і доводять його до кипіння, тримаючи препарат над полум'ям пальника. Кип'ятять протягом 15 - 20 сек. По мірі випаровування розчину метиленового синього додають нові порції барвника. Препарат ретельно промивають водою, після чого клітини дофарбовують 0,5 % - ним водним розчином нейтрального червоного протягом 30 сек. Барвник зливають, препарат знову промивають дистильованою водою, висушують і розглядають з імерсійною системою. За умови правильного дотримання всіх стадій обробки й фарбування препарату клітини здобувають червоний колір, а спори синій.
У випадку виявлення в мікроорганізмів здатності до спороутворення необхідно відзначити його тип (бацилярний, клостридіальний чи плектридіальний), розташування спори в клітині, форму вільних спор.
5. Визначити внутрішньоплазматичні включення бактерій.
Волютин - поліфосфат, запасна фосфор - і азотовмісна речовина, похідна нуклеїнової кислоти. Характерна його властивість - спорідненість до основних барвників і метахромазія, тобто здатність здобувати інший колір, ніж колір речовини, що забарвлює. Метод заснований на низькій розчинності волютину в кислотах.
Забарвлення волютина (метахроматичних гранул) за методом Омелянського. На знежирене скло наносять тонкий мазок суспензії мікроорганізмів (наприклад, дріжджів), сушать у повітрі, фіксують над полум'ям і забарвлюють карболовим фуксином Циля. Через 0,5 - 1 хвилину промивають препарат водою, знебарвлюють 20 - 30 с 1% - ним розчином H2SО4, промивають, додатково 20 - 30 с забарвлюють метиленовим синім (1:40), промивають, промокають, наносять олію і дивляться з імерсійною системою. Гранули волютину забарвлюються в червоний колір на фоні синьої цитоплазми.
Можна забарвити фіксовані препарати 10 - 30 с метиленовим синім Льоффлера, потім промити препарат водою, промокнути фільтрувальним папером і розглянути з імерсією. Гранули волютину мають фіолетовий колір на фоні блакитної цитоплазми.
Глікоген - вуглевод, тваринний крохмаль. Часто він накопичується в клітинах дріжджів, бацил і забарвлюється розчином Люголя в коричневий колір. Для збагачення дріжджових кліток глікогеном їх вирощують на солодовому середовищі. Включення глікогену добре дослідити в 1 - 2 добових культурах Saccharomyces cereviceae і Bacillus micoides.
Забарвлення глікогену. На чисте предметне скло наносять невелику краплю суспензії мікроорганізму і до неї додають таку ж краплю розчину йоду в йодиді калію. Зверху поміщають покривне скло, надлишок рідини видаляють фільтрувальним папером. Препарат переглядають із використанням об'єктива 40х, забарвлений фіксований мазок без покривного скла - з імерсією.
Гранульоза - вуглевод, крохмалоподібна речовина. У великій кількості накопичується в клітинах маслянокислих бактерій - Clostridium butyricum перед спороутворенням. У якості об'єкта варто скористатися накопичувальною культурою маслянокислих бактерій. Її одержують таким способом: за 3 - 4 доби до занять у пробірки поміщають дрібно нарізана неочищена картопля (1/3 пробірки), на кінчику ножа вносять крейду і доливають доверху водопровідною водою. Пробірку поміщають у водяну баню і нагрівають 10 хвилин із дотриманням температури 70С , потім прохолоджують і ставлять у термостат при 30 С. Для готування препарату маслянокислих бактерій беруть піпеткою краплю суспензії з придонного шару.
Забарвлення гранульози. У невелику краплю суспензії маслянокислих бактерій додають таку ж краплю розчину Люголя, закривають покривним склом, видаляють надлишок рідини фільтрувальним папером і переглядають із використанням об'єктива 40х, забарвлений фіксований мазок без покривного скла - з імерсією.
Жир міститься в клітинах практично усіх видів мікроорганізмів, особливо багато його накопичується у старій культурі. У світловому мікроскопі крапельки жиру можна виявити за більш сильним заломленням світла, ніж навколишня цитоплазма. Однак частіше для виявлення жироподібних речовин використовують ліпофільні барвники (наприклад, судан III).
Об'єкти для дослідження - старі культури дріжджів, Bacillus micoides, Bacillus megaterium.
Простий метод виявлення ліпідних гранул суданом III. На предметне скло нанести краплю дріжджової суспензії і змішати її з краплею розчину судану III. Накрити покривним склом і виконати мікроскопію з об'єктивом 40х. У полі зору мікроскопа видно рожево - червоні краплі ліпідів у безбарвній цитоплазмі.
6. Результати спостережень відобразити у вигляді малюнків, вказати назву об'єктів, відзначити при цьому морфологічні особливості мікроорганізмів, наявність капсул, спор, включень.
7. Після закінчення роботи предметні й покривні стекла з препаратами перш, ніж вимити, продезінфікувати.
Лабораторна робота № 6
Тема: Методи стерилізації. Живильні середовища для культивування мікроорганізмів.
Мета: ознайомитися з принципами й методами стерилізації, різноманіттям поживних середовищ для культивування мікроорганізмів різних систематичних груп, засвоїти правила підготовки посуду й інструментів до стерилізації
Матеріали й устаткування: вата гігроскопічна, марля (бинт), нитки, ножиці, скляні палички, піпетки градуйовані ємністю 1, 2, 5 і 10 мл, колби конічні й круглі плоскодонні (колби Виноградського, колби Ерленмейєра) ємністю 250, 500, 1000 мл, чашки Петрі, металеві пінцети, крафт - папір, олівці для скла, спиртівки (сухе пальне), бактеріологічні петлі, шпателі Дригальського, автоклав, сушильна шафа, різні поживні середовища для культивування мікроорганізмів різних систематичних груп
Теоретичні положення. Стерилізація є одним із найважливіших і необхідних прийомів у мікробіологічній практиці. Культивування організмів проводиться обов'язково в стерильних умовах. Під стерилізацією, чи знеплідненням розуміють повне знищення живих мікроорганізмів та їх спочиваючих форм (спор) у живильних середовищах, посуді, сухих матеріалах, на інструментах і інших предметах лабораторного устаткування.
Існують різні методи стерилізації: фізичний, механічний і хімічний.
Фізичні методи стерилізації:
прожарювання в полум'ї;
стерилізація сухим жаром (гарячим повітрям у сушильній шафі);
стерилізація кип'ятінням;
стерилізація насиченою парою під тиском (автоклавування);
стерилізація текучою парою;
дробова стерилізація (тиндалізація);
пастеризація;
стерилізація ультрафіолетовим опроміненням.
Хімічні методи стерилізації:
дезінфекція антисептиками.
Механічний метод стерилізації:
фільтрування за допомогою мембранних фільтрів і фільтрів Зейтця.
Можливість та доцільність застосування того чи іншого способу визначається особливостями матеріалу, що підлягає стерилізації, його фізичними й хімічними властивостями, метою дослідження.
Найчастіше в мікробіологічній практиці застосовується термічна стерилізація.
Стерилізація випалюванням у полум'ї пальника. Невеликі скляні й металеві предмети (голка, петля, пінцет, скальпель, палички, шпатель) стерилізують прожарюванням у полум'ї безпосередньо перед використанням. Стерилізація досягається обвуглюванням мікроорганізмів, що знаходяться на їхніх поверхнях. Випалюванням у полум'ї користуються для стерилізації поверхні ватних пробок, горла посуду.
Стерилізація в автоклаві парою під тиском. Найбільш надійний і універсальний метод стерилізації живильних середовищ і матеріалів - стерилізація насиченою парою під тиском вище атмосферного. Підвищений тиск пари створюється у спеціальних герметично закритих товстостінних апаратах (автоклавах). Предмети, що підлягають стерилізації в автоклаві, загортають у папір. Повна стерилізація живильних середовищ забезпечується нагріванням протягом 20 хвилин за умови 120С і надлишкового тиску 1 атм.
Стерилізація кип'ятінням. Стерилізацію металевих інструментів і гумових трубок проводять кип'ятінням. Спори деяких бактерій зберігають життєздатність під час кип'ятіння у дистильованій воді протягом декількох годин, тому рекомендується стерилізацію кип'ятінням проводити у 2 %-ному розчині карбонату натрію протягом 10 хв. У цих умовах спори гинуть.
Стерилізація сухим жаром. Сухим жаром стерилізують в основному скляний посуд. Щоб уникнути зараження предметів, що простерилізовані, із повітря, їх перед стерилізацією загортають в обгортковий папір і виймають із нього тільки перед роботою.
Стерилізація текучою парою. Дробова стерилізація, або тиндалізація. Живильні середовища (молоко, солод, желатин), воду, гумові трубки й інші предмети, що псуються від дії сухого жару, піддають стерилізації текучою парою. Стерилізації текучою парою роблять у кип'ятильнику Коха чи в автоклаві з відкритим вентилем. Воду в них доводять до кипіння, і пара, що утвориться, обтікає об'єкти. Температура живильних середовищ, що стерилізуються, досягає 100С. Нагрівання протягом 30 - 45 хвилин приводить до загибелі вегетативних клітин бактерій, але спори їх не гинуть. Наступного дня нагрівання повторюють. За цих умов гинуть вегетативні клітини, що розвилися зі спор. Для забезпечення повної стерильності рідину залишають ще на добу і знову повторюють нагрівання. Таку стерилізацію називають дробною, або тиндалізацією.
Пастеризація. В основі пастеризації лежить нагрівання рідин до температури менше 100С. Мета її - знищення безспорових бактерій у рідинах, що втрачають живильні властивості під час кип'ятіння (молоко, пиво, вино й ін.). Здійснюється пастеризація нагріванням рідин при 60С упродовж 30 хвилин, чи при 75С упродовж 15 хвилин, або при 80С упродовж 10 хв.
Холодна стерилізація. Органічні рідини, що не виносять нагрівання, звільняють від бактерій, пропускаючи через стерильні дрібнопористі фільтри. Ці фільтри затримують мікроорганізми, їх називають бактеріальними фільтрами. Бактеріальні фільтри мають різні номери. Фільтри №1 мають середній діаметр пір 0,3 мкм, вони найбільш надійні. Перед уживанням мембранні фільтри стерилізують кип'ятінням. Фільтри поміщають у теплу дистильовану воду і кип'ятять 30 хвилин, змінюючи її 2 - 3 рази.
Предмети, що виготовлено з термолабільних пластмас, наприклад, центрифужні пробірки, стерилізують ультрафіолетовими променями. Час опромінення встановлюють експериментально. Воно залежить від потужності бактерицидної лампи й відстані між лампою й об'єктом.
Характеристика живильних середовищ для культивування мікроорганізмів різних систематичних груп. Мікроорганізми розрізняються з хімічного складу, типу живлення, дихання, способу одержання енергії, розмноження, стійкості до факторів навколишнього середовища. Живлення є найважливішою функцією мікроорганізмів. Як і всім іншим організмам, їм необхідний набір різних хімічних елементів. Для накопичення, виділення, культивування й збереження мікроорганізмів користуються живильними середовищами. До складу цих середовищ включено живильні речовини, що необхідні у здійсненні обміну між бактеріальною клітиною та середовищем. Обмін речовин мікроорганізмів (бактерій) включає два основних процеси - одержання енергії (енергетичний обмін) і біосинтез речовин клітини (конструктивний обмін). Ці два обміни являють собою різні сторони єдиного метаболізму.
Мікроорганізми повинні бути забезпечені джерелом енергії й одержувати ззовні в необхідних кількостях елементи, що входять у їхній склад для здійснення біосинтезу, розмноження і росту. Це - біогенні (С, О, Н, N); зольні елементи (Р, S, K, Mg, Ca, Fe) і мікроелементи, що стимулюють ріст клітинної маси (у малих дозах) - Zn, Mn, B, Cu, Mo, Co і ін.
У мікробіологічній практиці для вирощування мікроорганізмів використовують різноманітні живильні середовища, які за складом поділяють на природні, або натуральні, напівсинтетичні й синтетичні середовища.
Натуральні середовища складаються з продуктів рослинного й тваринного походження - м'яса, молока, картоплі, моркви, овочевих і фруктових соків, молочнокислої сироватки, відварів, екстрактів, отриманих із природних субстратів.
Прикладами натуральних середовищ можуть служити:
м'ясопептонний бульйон, що складається з екстракту м'яса (500 г м'яса на 1 л води), 0,5 % NaCl і 1 % пептону (продуктів неповного розкладання білка);
несхмелене пивне сусло, яке приготовлене на основі солоду (пророслих зерен ячменя) і містить цукри;
дріжджове середовище, що складається з екстракту дріжджів (7 - 10 г сухих дріжджів на 1 л води), до якого додають вуглеводи (1 - 2 %), мінеральні солі К2НРО4 (0,1 %); і NaCl (0,5 %);
картопляне середовище - відвар картоплі (200 г картоплі на 1 л води);
витяжки з ґрунту й ін.
На натуральних середовищах добре розвиваються багато мікроорганізмів, тому що в таких середовищах є, як правило, усі компоненти, необхідні для їхнього росту.
Для вирощування мікроорганізмів, що використовують органічні форми азоту, найчастіше вживають м'ясопептонні середовища: м'ясопептонний бульйон (МПБ), м'ясопептонний агар (МПА) і м'ясопептонну желатину (МПЖ).
Іноді для культивування мікроорганізмів використовують напівсинтетичні середовища: МПБ із 2 % - ним розчином глюкози; дріжджовий автолізат із солями амонію й вуглеводами у визначеному співвідношенні. Ці середовища широко використовують для одержання вітамінів, антибіотиків, амінокислот та інших продуктів.
Синтетичні середовища, що включають тільки відомі хімічно чисті речовини, у точно зазначених концентраціях: середовище Виноградського для нітрофіксуючих бактерій, глюкозомінеральне середовище для Achromobacter.
Синтетичні середовища бувають простими за складом чи мають великий набір щодо компонентів. Їх широко використовують для вивчення обміну речовин мікроорганізмів.
За призначенням розрізняють елективні й диференційно - діагностичні середовища.
Елективні (виборчі) середовища забезпечують переважний розвиток одного виду чи групи родинних мікроорганізмів: середовище Чапека (для актиноміцетів), середовище Врублевського, Кітта - Тароцци (для анаеробів), МПА з новобіоцином (для сапрофітних стафілокків, стійких до новобіоцину).
Диференційно - діагностичні (індикаторні) середовища, що досить добре дозволяють відрізнити одні види мікроорганізмів від інших: середовище Ендо (для кишкових бактерій), вуглеводні середовища, до складу яких входять різні вуглеводи з індикатором.
З фізичного стану (консистенції) живильні середовища розділяються на:
рідкі (МПБ), густі (МПА), сипучі (розварене пшоно, висівки, що просочені живильним розчином).
Для з'ясування фізико - біологічних особливостей мікроорганізмів, а також для накопичення їхньої біомаси чи продуктів обміну найзручніше застосовувати рідкі середовища.
Напіврідкі середовища готують, додаючи 0,1 - 0,2 % агар - агару. Агар - агар - рослинний колоїд, що одержують із деяких морських водоростей (складається в основному з полісахаридів, включає азотисті речовини).
Сипучі середовища іноді застосовують у промисловій мікробіології. До них відносяться, наприклад, розварене пшоно, висівки, кварцовий пісок, просочені живильними розчинами.
Густі (тверді) середовища використовують для виділення чистих культур (одержання ізольованих колоній), у діагностичних цілях: опис колоній, встановлення характеру росту на скошеному МПА й ін., для збереження культур, для кількісного обліку мікроорганізмів, визначення їхніх антагоністичних властивостей. Густі середовища готують із рідких, додаючи для згущення агар - агар (1,5 - 2,5 %), желатину (10 - 15 %) чи кремнекислий гель. Найчастіше в мікробіологічній практиці для згущення середовищ використовується агар - агар. Це складний полісахарид, більшість мікроорганізмів не використовують його як живильний субстрат. У воді агар - агар утворює гелі, що плавляться при температурі 100С і твердіють при температурі близько 40С. Желатин - білок, що одержують в процесі виварювання кісток і хрящів тварин. Желатин до рідких середовищ додають у кількості 10 - 15 % (желатиновий гель плавиться при 23 - 26С).
Порядок виконання роботи.
1. Ознайомитися з режимами стерилізації живильних середовищ, посуду, інструментів (додаток 2).
2. Виготовити ватно-марлеві пробки для колб і пробірок різної ємності.
3. Підготувати для стерилізації мікробіологічні пробірки, піпетки, чашки Петрі та інше.
4. Простерилізувати прожарюванням в полум'ї бактеріологічної петлі, голки, гачки.
5. Ознайомитися з рецептурами різних натуральних і синтетичних живильних середовищ.
Рідкі живильні середовища.
1) Солодове (несхмелене пивне) сусло - гарне середовище для деяких молочнокислих і оцтовокислих бактерій, дріжджів, мікроскопічних грибів і інших представників гетеротрофних організмів. Основні компоненти сусла - вуглеводи й азотвмісні речовини.
Несхмелене пивне сусло, що отримують із пивоварного заводу, розбавляють водою до 6 - 7 за Баллінгом і використовують для культивування багатьох мікроорганізмів. Якщо готове сусло відсутнє, користуються солодовим середовищем, що готують у такий спосіб. Зернівки ячменя пророщують до накльовування, потім висушують їх при температурі 60 - 70С і мелють на кавовому млині. Нагрівають 1 л води до 50С і, перемішуючи, всипають у неї 250 г меленого солоду. Залишають у воді без нагрівання на 30 хвилин, потім воду нагрівають і підтримують температуру 55 - 58С. Час від часу з рідини беруть проби на крохмаль (йодна проба). Коли йодна проба покаже повне оцукрювання крохмалю, сусло фільтрують і потім стерилізують тиском Ѕ атм протягом 30 хвилин (так само стерилізують готове сусло). Варто мати на увазі, що для культивування дріжджів використовують сусло, яке містить 6 - 8 % цукру, а для молочнокислих бактерій - 8 - 12 %, тому у суслі потрібно визначити вміст цукру. Сусло стерилізують температурою 115С і тиском 0,5 атм. упродовж 30 хв.
2) Картопляне середовище використовується для виділення й культивування спороутворюючих амілолітичних бактерій. Для його готування бульби картоплі ретельно промити, очистити від шкірки і дрібно нарізати. 200 г такої картоплі залити 1 л водопровідної води, прокип'ятити протягом 20 - 30 хв. Відвар профільтрувати через вату і розлити в судини і простерилізувати (1 годину тиском 1 атм. чи 30 хвилин тиском 1,5 атм.).
3) Пептонна вода придатна для багатьох організмів. Для її готування до дистильованої води потрібно додати 1 % пептону і 0,5 % кухонної солі. Установити рН 7,2, кип'ятити 30 хвилин, знову перевірити рН. Потім розчин профільтрувати через паперовий фільтр до повної прозорості і стерилізувати протягом 30 хвилин при 120С.
Густі живильні середовища. Для одержання твердого сусла - агару, який є прекрасним середовищем для молочнокислих бактерій і дріжджів, до пивного сусла додають 2 % агару.
Для фільтрування агарових середовищ застосовують ватно - марлевий фільтр. Для його готування скляну лійку покрити марлевою серветкою такої величини, щоб кінці серветки були перекинуті через край лійки назовні, потім на марлю покласти шар гігроскопічної вати і змочити фільтр гарячою дистильованою водою. Агаризоване середовище налити на фільтр у гарячому виді. Процес фільтрації вести в нагрітій водяній бані.
Після фільтрації живильні середовища розливають в судини (колби Ерленмейєра ємністю 250 мл). Наливати треба не вище 2/3 висоти судини. Посуд заздалегідь ретельно миють, висушують, закривають ватно - марлевими пробками, що охороняє середовище від зараження мікроорганізмами, які знаходяться в навколишньому повітрі. Тому пробки повинні бути досить щільними, з рівномірним розподілом волокон вати. Не можна обертати пробки судин, що будуть стерилізуватися в автоклаві, целофаном чи іншими матеріалами, що не пропускають пару. Пара повинна обов'язково проникати через пробку в судину, інакше середовища не нагріються до потрібної температури і не простерилізуються. Посуд необхідно заздалегідь простерилізувати, якщо налиті в нього середовища стерилізують текучою парою чи тиском не більш 0,5 атм. Якщо ж живильні середовища стерилізують під тиском вище 1 атм., то попередня стерилізація посуду необов'язкова.
Середовище з агаром нагрівають на киплячій водяній бані до повного його розплавлення. Якщо передбачається вирощування мікроорганізмів на скошеному агаризованому середовищі в пробірках, то кожну пробірку заповнюють середовищем не більш, ніж на 1/3. Для розливання живильних середовищ користуються лійкою. Потрібно стежити за тим, щоб край пробірок чи флаконів не був змочений живильним середовищем, тому що ватно-марлеві пробки можуть приклеїтись до скла під час стерилізації і будуть важко вийматися, ускладнюючи процес роботи.
Поверх ватно-марлевої пробки на колби й флакони варто надягти паперові ковпачки й підписати назву живильного середовища та дату її готування.
Щоб середовище не підсихало, його скошують після стерилізації, перед посівом. Для цього пробірки з розплавленим на киплячій водяній бані середовищем установлюють у похилому положенні і дають середовищу застигти. Скошена агаризоване середовище не повинно доходити до ватяної пробки на 4 - 6 см. Середовище, що призначено для культивування бактерій у чашках Петрі, розливають по 15 - 20 мл. у пробірки більшого об'єму, ніж для скошеного агаризованого середовища чи стерилізують у колбах. В останньому випадку до стерилізації агар не розплавляють.
Лабораторна робота № 7
Тема: Культивування мікроорганізмів. Техніка посіву.
Мета: засвоїти способи вирощування мікроорганізмів на живильних середовищах, методи виділення чистих культур, техніку посіву культур бактерій на рідкі і тверді живильні середовища, техніку розливу живильних середовищ
Матеріли й устаткування: накопичувальні культури (Streptococcus lactis, Clostridium butiricum, Saccharomyces cereviceae і ін.), зразки ґрунту, чисті культури (Micrococcus lisodeikticus, Streptomyces recifensis), стерильні живильні середовища (МПА, пептонний агар, СА, вівсяний агар, середовище Гаузе, картопляний агар та ін.), водяна баня, електроплитка, стерильні чашки Петрі, мікробіологічні пробірки, шпателі Дригальського, піпетки, скляні палички, бактеріологічні петлі, спирт етиловий, спиртівка
Теоретичні положення.
Вирощування мікроорганізмів на живильних середовищах називається культивуванням, а розвинені мікроорганізми, отримані від тварини, людини, чи рослини, субстрату зовнішнього середовища, - культурою. Розвиток культури мікроорганізмів в рідкому середовищі приводить до утворення суспензії або осаду, плівки, на твердому середовищі - колонії. Культивування за умов визначеної температури (у термостаті) називається інкубацією.
В мікробіологічній практиці широко використовуються як чисті культури мікроорганізмів, так і консорціуми.
Для вивчення фізіолого-біохімічних особливостей розвитку бактерій, а також для встановлення їхньої видової приналежності необхідно виділяти чисті культури, що складаються з мікроорганізмів одного виду.
Консорціуми - змішані чи асоціативні культури, що складаються з 2 - х і більш мікроорганізмів, між якими існують різні форми взаємин.
Чиста культура мікроорганізмів одного виду, що виділена з визначеного джерела і відрізняється від інших представників виду незначними змінами, називається штамом. Чиста культура мікроорганізмів, що є потомством однієї єдиної клітини, називається клоном.
Виділення чистої культури проводять поетапно:
одержання накопичувальної культури;
виділення чистої культури з ізольованих колоній за методом Коха;
визначення чистоти культури, що виділена, та вивчення культуральних властивостей;
ідентифікація мікроорганізмів із різних властивостей: морфологічних, тинкторіальних, біохімічних (ферментативних), антигенних і т.п.
Накопичувальними культурами називаються культури, які складаються переважно з кліток одного виду.
Для одержання мікроорганізмів визначених фізіологічних груп Виноградським запропонована техніка «накопичувальних культур», заснована на використанні елективних (виборчих) середовищ, що забезпечують переважний розвиток визначених бактерій. Інші організми в цих умовах не можуть розмножуватися чи їхній ріст буде дуже незначний.
Внесення кліток мікроорганізмів (зразка ґрунту, проби води) у стерильне живильне середовище для одержання накопичувальної чи чистої культури називається посівом, чи інокуляцією. Для одержання накопичувальних культур кращим матеріалом для інокуляції служать субстрати, у яких відбувається їх природне «збагачення».
...Подобные документы
Оптимізація складу живильних середовищ для культивування продуцентів біологічно активних речовин, способи культивування. Мікробіологічний контроль ефективності методів стерилізації. Методи очищення кінцевих продуктів біотехнологічних виробництв.
методичка [1,9 M], добавлен 15.11.2011Взаємодія барвників із структурами бактеріальної клітини. Ріст і розмноження бактерій. Культивування вірусів в організмі тварин. Фізичні методи дезінфекції. Гетерогенність популяцій мікроорганізмів. Бактеріостатичний, бактерицидний ефект дії антибіотиків.
контрольная работа [60,4 K], добавлен 24.02.2012Основні концепції виду в бактеріології. Особливості визначення систематичного положення мікроорганізмів. Значення морфологічних властивостей в сучасній систематиці мікроорганізмів. Механізм ідентифікації мікроорганізмів на основі морфологічних ознак.
курсовая работа [5,8 M], добавлен 30.01.2016Фундаментальні принципи, методи, перспективи розвитку і застосування нанотехнологій з використанням мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності. Виробництво наноматеріалів за допомогою мікроорганізмів, використання їх специфічних властивостей.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 21.01.2016Особливості визначення систематичного положення мікроорганізмів. Виявлення взаємозв'язку між морфологічними властивостями та ідентифікацією сапрофітних мікроорганізмів. Дослідження кількісних та якісних закономірностей формування мікрофлори повітря.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 26.01.2016Вивчення морфолого-культуральних та фізіолого-біохімічних ознак бактерії Proteus mirabilis; розгляд сфери поширення. Дослідження патогенності та практичного значення; спричинення захворювання сечостатевих органів: простатиту, циститу, пієлонефриту.
курсовая работа [2,6 M], добавлен 26.04.2014Характеристика ґрунту як середовища проживання мікроорганізмів. Дослідження методів визначення складу мікроорганізмів. Аналіз їх ролі у формуванні ґрунтів та їх родючості. Біологічний кругообіг в ґрунті. Механізм дії мінеральних добрив на мікрофлору.
реферат [96,7 K], добавлен 18.12.2014Морфологічні ознаки бактерій, пліснявих грибів і дріжджів. Мікробіологія найважливіших харчових продуктів. Фізіологічна роль складових частин їжі. Основи раціонального харчування. Складання меню добового раціону харчування для різних груп населення.
курс лекций [40,7 K], добавлен 21.11.2008Вивчення середовища для виробництва білкових концентратів із водоростей, бактерій, рослин, дріжджів та грибів. Огляд ферментаторів для стерильного культивування мікроорганізмів. Аналіз флотації, сепарування, випарювання й сушіння для одержання протеїнів.
дипломная работа [126,7 K], добавлен 07.05.2011Дослідження штамів мікроорганізмів. Використання мутантів мікроорганізмів. Промисловий синтез амінокислот. Мікробіологічний синтез глутамінової кислоти, лізину, метіоніну, треонина, ізолейцину та триптофану. Ход реакцій і блокуванням етапів синтезу.
реферат [34,9 K], добавлен 25.08.2010Особливості та основні способи іммобілізації. Характеристика носіїв іммобілізованих ферментів та клітин мікроорганізмів, сфери їх застосування. Принципи роботи ферментних і клітинних біосенсорів, їх використання для визначення концентрації різних сполук.
реферат [398,4 K], добавлен 02.10.2013Біотехнологія мікроорганізмів та їх різноманітний світ. Створення мікроорганізмів-продуцентів та отримання генетичних рекомбінантів. Застосування рекомбінантних ДНК для переносу природних генів. Виробництво харчових білків, амінокислот та вітамінів.
реферат [21,8 K], добавлен 16.01.2013Характеристика фізіологічних груп мікроорганізмів людини, їх морфологічні ознаки, вплив на організм. Розробка профілактичних заходів. Мікрофлора у лікуванні та захисті людського організмі. Шляхи проникнення мікроорганізмів у тканини і порожнини тіла.
курсовая работа [563,2 K], добавлен 06.08.2013Біологічне значення стомлення, методи його дослідження. Вивчення біохімічних основ стомлення у підлітків та його діагностування доступними засобами. Виявлення зміни в активності слини учнів внаслідок стомлення під час фізичних та розумових навантажень.
курсовая работа [116,8 K], добавлен 21.01.2017Основна характеристика літотрофів - мікроорганізмів, що використовують неорганічні речовини у якості відновлюючих агентів для біосинтезу. Енергетичний метаболізм бактерій. Класифікація літотрофних бактерій. Роль літотрофних мікроорганізмів у природі.
реферат [34,8 K], добавлен 10.04.2011Дослідження властивостей гіберелінів, групи гормонів рослин, які регулюють ріст і різноманітні процеси розвитку. Характеристика етапів синтезу гіберелінів. Огляд методу зануреного культивування грибів фузарій. Вплив аерації та температури на біосинтез.
реферат [961,4 K], добавлен 10.01.2014Обґрунтування вибору методу та місця впровадження біотехнологічного виробництва. Характеристика біологічного агенту, сировини та допоміжних речовин. Механізм біотехнологічного процесу виробництва бета-каротину. Стандартизація та контроль якості продукції.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 19.06.2013Стан забруднення атмосферного повітря у Рівненський області. Оцінка екологічного стану озера Басів Кут. Вимоги до якості води і методи гідрохімічних досліджень визначення органолептичних властивостей води. Дослідження якості поверхневих вод озера.
учебное пособие [739,8 K], добавлен 24.10.2011Основні процеси, за допомогою якого окремі клітини прокаріотів і еукаріотів штучно вирощуються в контрольованих умовах. Здатність перещеплених клітин до нескінченного розмноженню. Культивування клітин поза організмом. Основні види культур клітин.
презентация [1,3 M], добавлен 16.10.2015Біофізика процесів, що приводять до інактивації мікроорганізмів і зміни властивостей продуктів під високим тиском. Фізичний механізм впливу тиску на функціональну збереженість біосистем. Фізико-математичне моделювання процесу деградації вітаміну С.
автореферат [63,6 K], добавлен 29.03.2009
