Моніторинг біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку
Роль Шацького природного парку у розвитку екологічної освіти і культури. Біосферний резерват "Шацький" – складова екологічної мережі Західного Полісся. Бiотична рiзноманiтнiсть дрiжджiв рiзних сортiв винограду та їх бiохiмiчні i сахаролiтичні властивості.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.11.2017 |
| Размер файла | 347,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
Ужгородський національний університет
Хімічний факультет
Кафедра екології і охорони НПС
Курсова робота
з моніторингу об'єктів довкілля
Моніторинг біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку
Студентки 3 курсу, 3 групи
Хімічного факультету
Спеціальності: екологія
Анджиєвської Н.В.
Керівник викл. Сухарев С.М.
м. Ужгород - 2013 рік
1. Роль Шацького національного природного парку у розвитку екологічної освіти і культури
шацький природній парк біотичний
Роль Шацького НПП - окрім функцій, передбачених законодавством, полягає у створенні умов для організованого відпочинку, пропаганду екотуризму що, зокрема, несе моральну й естетичну функцію.
Життя людини в урбанізованому середовищі призводить до того, що все більше людей прагнуть відпочивати на лоні природи, у тому числі і на території природно-заповідного фонду. Звичним стало слово «рекреація», яке почали вживати, маючи на увазі відпочинок населення на природі. Внаслідок зростання кількості відпочиваючих виникає протиріччя між рекреаційним використанням території і необхідністю її охорони. Вже з початку створення Шацького НПП, який славиться голубими озерами і сосновими лісами, зіткнулися з проблемою масового заїзду рекреантів, у тому числі і в неорганізованих для цього місцях. В останні десятиліття парк щороку відвідує понад 70 тис. рекреантів. У самій структурі НПП передбачено чітке зонування його території, виділення рекреаційної зони. Безперечно, у парку створюють умови і для організованого екотуризму. Так, виділені місця для влаштування наметових містечок на озерах Світязь і Пісочне, створена екологічна стежка із Лісової Пісні до озера Перемут. Проте впоратися наявному персоналу ШНПП із такою кількістю відпочиваючих стає дедалі важче.
На жаль, з розвитком споживацького суспільства та проникненням в усі сфери ринкових відносин, ШНПП, як й інші природно-заповідні об'єкти, піддається щоразу більшому антропогенному навантаженню. Тому важливим аспектом для зупинення руйнування природних цінностей є розвиток не лише екологічної освіти, а й екологічної культури. Термін “екологічна освіта” введено в 1948 р. МСОП як противага технократичному мисленню.
Останнім часом екологічній культурі в світі надається величезна роль, оскільки вона передбачає формування досвіду людини у її взаємовідносинах із довкіллям, який сприяє здоровому способу життя, екологічній безпеці країни і кожної людини зокрема, але, що зараз є найважливішим - включення природи в систему цінностей людини. За В. Крисаченком екологічна культура визначається як одна з форм культури, як здатність людини відчувати живе буття світу, пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби і устрій природного довкілля.
Людина, перебуваючи в НПП, відновлює свій зв'язок з природою лише в тому випадку, коли вона ставиться до живих істот як до Божих творінь і своїх молодших друзів. Коли ж її оточують витоптані, заїжджені, захламлені та забруднені побутовим сміттям місця, вона також культивуватиме варварське ставлення до довкілля. Тому на територіях не лише ПЗФ, а й інших ділянках природи, відкритих для туризму та рекреації, необхідно ввести естетичний моніторинг за прикладом США, і у випадку погіршення естетичної цінності об'єкта доступ на нього припинити.
З точки зору екологічної етики та й здорового смислу необхідно не лише строго дотримуватися норм і правил поведінки на території, що охороняється, але суворого покарання заслуговує недбале ставлення людей до довкілля: забруднені узбіччя доріг, викидання сміття у водойми, розпалювання вогнищ у непристосованих місцях, використання на водоймах синтетичних миючих засобів, що містять поверхнево активні речовини, нищення живих організмів (руйнування мурашників, спалювання стерні і разом з нею величезної кількості організмів, вирубування дерев, збирання рослин, включених у Червону книгу тощо).
Екопросвітницька робота в національних парках повинна вестися систематично і має охопити і рекреантів, і місцеве населення. Мешканці мають усвідомити, що природа не є лише матеріальним ресурсом, а Божим даром, який треба захистити і зберегти. На жаль, на практиці така робота майже не проводиться. Необхідно створити Концепцію екопросвітницької роботи, яка б передбачала виховання в людей шанобливого та навіть благоговійного ставлення до живих істот, пропагування тих форм діяльності та відпочинку, які якнайменше порушують баланс довкілля.
Перспективною формою природоохоронної пропаганди є загальноосвітні екологічні стежки, які супроводжуються інформаційними стендами та іншими матеріалами. Такі інформаційні матеріали слід розташовувати і в місцях організації наметових містечок, туристичних і відпочинкових базах, і населених пунктах, що містяться на території ШНПП.
Американський еколог і письменник Л. Вотермен порівнює природно-заповідні об'єкти зі соборами: «Краще в природі, подібно до кращого в мистецтві, є священним… ми погодились не заїжджати на своїх автомобілях у храми, концертні зали, художні музеї, законодавчі органи… Ми повинні ставитись до наших національних парків з такою ж повагою, оскільки вони також є святими місцями» (цит. за В. Борейко, 2005).
Сталий розвиток суспільства - стратегічна мета держави на найближчі десятиліття. Але це можна досягти, лише змінивши парадигму людства - зі споживацького суспільства стати суспільством нових ціннісних природоцентричних орієнтацій. Сьогодні людству необхідна істотна світоглядна переорієнтація.
Організація нових заповідних територій, захист і повне збереження вже існуючих - показник моральної зрілості та культурного прогресу суспільства.
2. Про необхідність формування методичної праці «Програма і методика екологічних досліджень»
Розвиток екології, як біологічної науки за останні 50 років на теренах України характеризується низкою нових підходів, концепцій та методичних прийомів під час розв'язання екологічних задач. Екологи інтенсивно працюють над збереженням біотичної різноманітності, сталим розвитком, змінами клімату, раціональною експлуатацією ресурсів, збереженням та відтворенням біосистем різного рівня організації. Появився новий розділ екології - екосистемологія - який вичленував М.А. Голубець [1] із традиційного розділу екології - синекології. У розв'язанні екологічних завдань екологи інтенсивно використовують ГІС-системи та математичне моделювання, поглиблені уявлення про екосистеми різних рівнів організації: від консорції до біосфери.
Будь-які наукові дослідження повинні бути забезпечені методичними прийомами, бажано уніфікованими, на основі застосування яких можна отримати порівняльні дані і, найголовніше, повторити аналогічні спостереження.
В екології таким зведенням методів досліджень була «Программа и методика биогеоценологических исследований / под ред. В.Н. Сукачева, М.: Наука, 1966» [2], яка в 1974 році була перероблена і доповнена (Программа и методика биогеоценологических исследований, под ред. В.Н. Сукачева и Н.В. Дылиса, М., 1974) [3].
Це найбільш фундаментальні зведення методів біогеоценологічних (екологічних) досліджень. Слід звернути увагу, що в цих книгах акцент був зроблений на біогеоценозах, тобто на окремому типі екосистем. Ці програми є актуальними й зараз, але книги стали рідкісними, багато екологів не знають їх, а методичні прийоми запозичують із різних природничих наук, наприклад, ґрунтознавства, ботаніки, фізіології тощо, а не екології - науки про взаємовідносини живого між собою і середовищем його існування, яке може бути природним і антропогенно зміненим. Виходячи з того, що зараз багато стало «екологій», а під час досліджень застосовуються різні методи, які не розкривають екологічної суті явищ, назріла нагальна потреба у формуванні і публікації книги «Програма і методи екологічних досліджень».
Це повинна бути фундаментальна праця, організацію якої повинен взяти на себе Інститут екології Карпат НАН України із залученням спеціалістів-екологів із різних наукових напрямків. Структура цієї роботи повинна передбачати власне програму екологічних досліджень на найближчі десятки років та з врахуванням теоретичних і прикладних проблем аутекології, популяційної екології, синекології, екосистемології. Друга складова цієї книги - це власне спеціальна частина, в якій повинні бути викладені методи дослідження абіотичних компонентів середовища (температура, вологість, опади, сила вітру, освітленість, радіація), ґрунту і біотичних компонентів (фітоценоз, зооценоз, мікробоценоз), інтенсивності дії природних і антропогенних чинників на біотичні системи, застосування ГІС-технологій та математичного моделювання нелінійний процесів в екосистемах. Крім цього книга повинна містити перелік найбільш часто вживаних термінів та параметрів біотичних систем, які можна використовувати під час організації моніторингу різного призначення.
Ця книга повинна бути компактною і лаконічною, а авторами окремих розділів - відомі спеціалісти-екологи.
3. Біосферний резерват „Шацький” - складова міжнародної екологічної мережі Західного Полісся
Біосферний резерват „Шацький” загальною площею 48977 га є однією з ключових природних екосистем Західно-Поліського регіону України, що розташована на Головному Європейському вододілі басейнів Чорного і Балтійського морів.
Особливістю біосферного резервату, що вирізняє його серед інших природно-заповідних територій України, є його транскордонне розташування та унікальне поєднання в складній екологічній системі лісових, озерних, болотних і дюнних комплексів. Стан збереженості біологічного і ландшафтного різноманіття території стало підставою для включення її, згідно Конвенції про водно-болотні угіддя, до Списку Рамсарських угідь (1995 рік) та надання в 2002 році Шацькому національному природному парку статусу біосферного резервату по програмі МАБ ЮНЕСКО.
За Севільською стратегією Україна завершує створення біогеографічної національної екомережі, основними завданнями якої є збереження типових та унікальних природних комплексів, генетичного фонду рослинного і тваринного світу, екологічної рівноваги, а також збереження і відтворення ландшафтної та біотичної різноманітності на всіх рівнях організації біологічних систем [9].
Разом з тим Програма розвитку ООН (UNDP) передбачає створення спільних транскордонних біосферних резерватів, що поєднують національні екомережі з екомережами сусідніх країн, які входять до Всеєвропейської екологічної мережі.
Біосферний резерват „Шацький” у розбудові екомережі України розглядається як головне природне ядро міжнародного екологічного коридору, що пролягає Волинським Поліссям. Саме він має стати українською частиною міжнародного трилатерального біосферного резервату „Західне Полісся”, створення якого здійснюється по програмі ЮНЕСКО МАБ шляхом об'єднання в єдину природоохоронну територію біосферних резерватів „Шацький” (Україна), „Західне Полісся” (Польща) та „Прибузьке Полісся” (Білорусь).
На цих транкордонних територіях знаходяться унікальні в масштабі Європи місцевості, де ще збереглися природні лісові, водні та водно-болотні екосистеми. Біосферні резервати трьох країн формують єдиний природно-територіальній комплекс зі спільними рисами ландшафтного та біологічного
різноманіття і їх об'єднання буде практичним кроком у розбудові Панєвропейської екомережі.
Сучасна територія біосферного резервату „Шацький” за схемою ландшафтного районування К.І.Геренчука відноситься до Шацького ландшафтного району, для якого характерне значне зосередження природних озер, місцевостей заболочених заплав, слабодернованих межиріч та кільцево-моренних горбів. Особливість ландшафтної будови території дає підставу
виділити її в окремий природний район - Шацьке поозер'я.
Озера, яких тут налічується 23, площею 6,4 тис. га та близько 1,4 тис. га боліт формують водно-болотний комплекс, що виступає індикатором всього природного середовища регіону та визначає його екологічну ситуацію.
Рослинний покрив території біосферного резервату в цілому характерний для західного Полісся. Він відзначається мозаїчністю рослинних угруповань, що обумовлена особливостями геоморфологічної будови території, специфікою ґрунтового покриву і гідрологічного режиму.
Безпосередньо в сучасних межах біосферного резервату зареєстровано за останніми даними зростання 795 видів дикоростучих рослин [5]. Крім того, близько 200 видів рослин культивується, інколи трапляючись і в дикорослому стані.
За флористичним поділом Голарктики [7] район розташування біосферного резервату можна віднести до західної частини Східно-Європейської провінції Циркумбореальної області, який розташований у зоні переходу до Центрально-Європеської провінції. Для цієї перехідної зони характерно зосередження східних та північних границь ареалів багатьох видів рослин. Аналіз існуючих Червоних книг і регіональної фітосозологічної специфіки видів дозволив встановити, що із 795 видів рослин, які зростають у межах природоохоронної території, 40 видів охороняється на загальнодержавному рівні та близько 60 видів є регіонально рідкісними [5]. За кількістю видів флора території біосферного резервату складає 40% флори Українського Полісся, яка нараховує 1998 представників [1,8] та майже дві третини флори Західного Полісся.
Синтаксономічна схема рослинності включає в себе 141 асоціацію і угруповання рівня асоціації, що відносяться до 60 союзів, 42 порядків 27 класів [2]. Рослинний покрив вирізняється доброю збереженістю та значним ценотичним різноманіттям, що обумовлено в першу чергу зростанням на 64% площі вкритої лісовою рослинністю лісів природного походження.
У цілому лісові екосистеми займають 25,7 тис.га або 52,5% території біосферного резервату, що майже у 1,7 рази перевищує середню лісистість Українського Полісся та у 3,3 рази території України.
Найбільш поширені на території угруповання соснових лісів, які формують у рельєфі класичний боровий комплекс від сухих лишайникових сосняків до заболочених сфагнових соснових лісів. У багатих екотопах відмічено формування дубово-соснових лісів, які репрезентують екосистеми середньоєвропейських дібров близько межі ареалу. На суглинистих ґрунтах невеликими ділянками трапляються угруповання дубових та грабово-дубових лісів з неморальним трав'яним покривом, а у пониженнях локально, ясенево-вільхові ліси та фрагменти ялинових. На заболочених площах зростають насадження, сформовані вільхою чорною, березою повислою, рідше березою пухнастою часто з домішкою в складі деревостану сосни, дуба, ясена та осики.
Особливої уваги заслуговують рослинні угруповання, які охороняються на державному рівні і занесені до Зеленої книги України [3,4]. Серед них є як типові, так і ряд рідкісних. До типових лісових угруповань відносяться група асоціацій соснових лісів зеленомохових (Pineta hylocomiosa) та чорницевих (Pineta myrtillosa), рідкісні угруповання формують групи асоціацій соснових лісів ялівцевих (Pineta (sylvestris) juniperosa), дубово-соснових лісів ліщинових (Queceto-Pineta corylosa), субформацій ялиново-березово-соснової (Piceeto-Betuleto-Pineta) та ялиново-вільхово-соснової (Piceeto-Alneto-Pineta).
На території біосферного резервату трапляється цілий ряд угруповань, які є регіонально рідкісними для західних регіонів України та занесені до «Регіональної Зеленої книги» [4,6]: асоціація сосновий бір левкобрієвий (Pinetum leucobryosum), асоціація сосняк саротамнусово-мітлицевий (Pinetum sarothamnoso-agrostidosum (tenuis) ), асоціація сосновий бір колючоплауновий (Pinetum lycopodiosum (annotinii)), асоціація сосновий бір багновий (Pinetum ledosum), асоціація сосновий бір бобівниково-журавлиново-сфагновий (Pinetum menyanthoso-oxycoccoso sphagnosum), асоціація сосновий бір багново-сфагновий (Pinetum ledosо- sphagnosum), асоціація вільшина ірисово-осокова (Alnetum glutinosae iridoso-caricosum (ripariae).
Поруч із широко представленою фітоценотичною та видовою різноманітністю ліси відіграють важливу роль в формуванні клімату регіону, охороні вод та ґрунтів.
Значну роль у збереженні біологічного різноманіття відіграють типові угруповання та звичайні види флори і фауни. Саме такі види забезпечують стабільність та функціональну рівновагу природних екосистем. Разом з тим, важливим елементом екологічної рівноваги на Поліссі виступає підтримка та відродження традиційних промислів (ручне сінокосіння та рільництво, бджільництво, вирощування великої рогатої худоби тощо). Традиційні сільськогосподарські роботи забезпечують стале використання природних ресурсів, підтримку видового багатства та збереження необхідних умов у біотопах для існування та репродукції цілого ряду видів.
Серед ланшафтного різноманіття біосферного резервату спеціальної уваги заслуговує природний комплекс Шацьких озер та боліт, де видове біологічне різноманіття збереглося на достатньо високому рівні, а самі водно-болотні екосистеми виступають регуляторами мікроклімату транскордонного регіону та забезпечують стабільність природних процесів у сформованих природно-територіальних комплексах.
Озера за своїм генезисом відносяться до карстового, льодовикового і реліктового походження; слабопроточні і характеризуються сповільненим водообміном. Водні екосистеми виконують роль регулятора поверхневого стоку та є місцем проживання різноманітних рослин і тварин.
Болота за своїм типом та рослинним покривом різноманітні.
Переважають евтрофні болота, дещо менші площі займають мезотрофні;
оліготрофні болота трапляються дуже рідко. Лісові евтрофні болота представлені переважно чорновільшняками з переважанням асоціацій (Alnetum franguloso-caricosum (ripariae et acutiformis)), (A. franguloso-iridosum (pseudacori)), (A. franguloso-scirposum (sylvatici)).
Серед трав'яних евтрофних боліт переважають осокові, рідше трапляються високотравні. Осокові болота здебільшого представлені формаціями осоки омської (Cariceta omskianae), осоки зближеної (C. appropinquatae) та осоки здутої (C. rostratae). Трав'яні високотравні болота представлені формаціями куги озерної (Scirpeta lacustri), очерету звичайного (Phragmiteta australis), рогози вузьколистої (Typheta angustifoliae), хвоща річкового (Equisetata fluviatili).
Мезотрофні болота зосереджені в урочищах Князь-Багон, Мельоване та біля озер Мошне і Пісочне. Саме на мезотрофних болотах зростає ряд рідкісних видів флори України - росичка англійська та проміжна, верба лапландська, осока дводомна, осока тонкокореневищна (Drosera anglica Huds., D. intermedia Hayne, Salix lapponum L., Carex dioica L., C. Chordorrhiza Ehrh.).
Саме рідкісні види виступають біоіндикаторами загального стану болотних екосистем і визначають ступінь їх старіння та деградації.
У цілому на території біосферного резервату відмічено цілий ряд рослин і тварин, занесених у Червону книгу України, Європейський Червоний список, Бернську конвенцію (табл. 1).
Таблиця 1. Кількісна характеристика рідкісних видів території біосферного резервату „Шацький”
|
Назва |
Червона книга України |
Бернська конвеція |
Європейський Червоний список |
|
|
Вищі судинні рослини |
40 |
2 |
1 |
|
|
Ссавці |
20 |
17 |
7 |
|
|
Птахи |
42 |
150 |
4 |
|
|
Плазуни |
1 |
3 |
- |
|
|
Земноводні |
1 |
4 |
- |
|
|
Комахи |
1 |
- |
3 |
|
|
Риби |
2 |
- |
- |
Червоні списки сусідніх країн, що об'єднані природним регіоном Західне Полісся, володіють багатьма спільними видами. Це ще один переконливий факт важливості об'єднання в єдину природоохоронну територію біосферних резерватів України, Польщі та Білорусі, реалізації узгоджених планів щодо збереження біологічного різноманіття на транкордонних територіях, що поєднує міжнародні й національні екологічні коридори. Саме на цих теренах перетинаються два екологічні коридори європейського рівня: перший з них простягається в напрямку схід-захід вздовж долини Прип'яті, через Шацьке поозер'я, Ленчинсько-Влодавський озерний край і прадавню долину Вєпша; другий проходить з півдня на північ вздовж долини річки Західний Буг, поєднуючи Побужжя, Волинську височину, Підляшшя і Мазовше. Перехрещення обох коридорів у цьому районі становить суттєвий екологічний вузол, оточений десятками територій загальнодержавного і регіонального рівня трьох держав.
У світовому вимірі транскордонний резерват „Західне Полісся” стане одним з головних об'єктів збереження ландшафтного та біологічного різноманіття не тільки в межах Західного Полісся, а й Центральної і Східної Європи.
4. Охоронюваний компонент флори Шацького національного природного парку, його динаміка, моніторинг і стан збереженості
Детальне вивчення флори території проектованого Шацького національного природного парку (ШНПП) було розпочато ще у 70-х роках минулого століття, тобто до часу офіційного вичленування цього природоохоронного об'єкта у 1983 році. Власне результати флористичних обстежень і їх природоохоронна оцінка, виявлення специфіки рослинного покриву стали додатковим вагомим аргументом необхідності створення тут природоохоронного об'єкта вищого рангу.
Фітосозологічний аналіз сформованого станом на 1980 рік списку видів флори у межах території 71 тис.га, яку планувалося відвести для створення природного парку, засвідчив, що із виявлених тут 825 видів трав статус «червонокнижних» у різний час мали різні види, рідкісність яких визначалася залежно від підходу до оцінки трапляння виду і загрози його зникнення з певної території. Таку оцінку було зроблено [1] на підставі аналізу наукових видань, у яких розглядалися питання рідкісності видів рослин і наводився перелік рідкісних та зникаючих видів рослин безпосередньо у межах України. Це, зокрема, були праці відомого ботаніка, професора В.І. Чопика, який у книзі «Рідкісні рослини України» [2] наводив список, що містив 187 видів рослин, з яких на Поліссі росли 28 видів, що підлягали повній охороні та 10 видів - частковій. Ця робота з часом була перевидана як довідник [3], і до охоронюваних вже належало 225 видів, із яких у флорі Шацького НПП присутніми були 17 видів (табл. 1). Для визначення ступеня рідкісності В.І. Чопиком було застосовано шкалу категорій, прийнятих Комісією з рідкісних і зникаючих видів Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), дещо конкретизовану автором, зокрема:
0 - очевидно зниклі, їх наявність у природі не підтверджена протягом 10 років від часу останньої їх знахідки;
1 - дуже рідкісні види, які перебувають під загрозою знищення; відомо до 10 їх місцезнаходжень;
2 - рідкісні види, для яких прямої загрози їх зникненню немає, але трапляються вони рідко по всьому ареалу; відомо до 30 місцезнаходжень;
3 - види, чисельність яких зменшується під впливом діяльності людини чи природних причин;
4 - невизначені види, які перебувають під загрозою, але за браком відомостей про них не можна достовірно оцінити їх сучасний стан.
В одному з перших наукових видань, що містило перелік рідкісних і зникаючих видів рослин у межах СРСР [4], рідкісними загалом вважалися 895 видів, а для України і Молдавії вказувалося 132 види, з яких у флорі Шацького НПП присутні були лише 5 видів, а саме: осока Девелова (Carex davalliana Sm.), осока тіньова (Carex mbrosa Host.), булатка червона (Cephalanthera rubra (L.) Rich.), зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), лілія лісова (Lilium martagon L.). Такий вид, як меч-трава болотна (Cladium mariscus (L.) Pohl.) на той час ще не був виявлений у межах проектованого парку і тому не включався до списку рідкісних. Ще один вид, а саме водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.), хоча й вказувався в літературі для району Шацьких озер, проте не виявлений тут і досі;
причиною зникнення цього виду, зокрема з озера Линовець, вважають вилов риби неводами, якими водяний горіх витягувався на берег [5].
Таблиця 2. Види флори Шацького національного природного парку, які були рідкісними у межах України станом на 1978 рік (за Чопик, 1978)
|
№ пп |
Назва виду українська |
Назва виду латинська |
Категорія рідкісності |
|
|
1 |
Гронянка півмісяцева |
Botrichium lunaria (L.) Sw. |
2 |
|
|
2 |
Журавлина дрібноплідна |
Oxycoccus microcarpus Turcz. |
1 |
|
|
3 |
Латаття біле |
Nymphaea alba L |
2 |
|
|
4 |
Лілія лісова |
Lilium martagon L. |
3 |
|
|
5 |
Меч-трава болотна |
Cladium mariscus (L.) Pohl. |
2 |
|
|
6 |
Сон широколистий |
Pulsatilla latifolia Rupr. |
3 |
|
|
7 |
Росичка англійська |
Drosera anglica Huds. |
2 |
|
|
8 |
Росичка середня |
Drosera intermedia Hayne |
3 |
|
|
9 |
Товстянка звичайна |
Pinguicula vulgaris L. |
2 |
|
|
10 |
Вужачка |
Ophyoglossum vulgatum L. |
3 |
|
|
11 |
Косарики черепитчасті |
Gladiolus imbricatus L. |
2 |
|
|
12 |
Зозулині черевички справжні |
Cypripedium calceolus L. |
1 |
|
|
13 |
Пальчатокорінник плямистий |
Dactylorhiza maculate (L.) Soo |
3 |
|
|
14 |
Пальчатокорінник Фукса |
Dactylorhiza Fuchsii (Druce) Soo |
3 |
|
|
15 |
Пальчатокорінник травневий |
Dactylorhiza majalis (Redib.) P.F.Hunt. |
3 |
|
|
16 |
Булатка червона |
Cephalanthera rubra (L.) Rich. |
1 |
|
|
17 |
Зозулинець блощичний |
Orchis coriophora L. |
2-3 |
З виходом у світ першого та другого офіційних видань Червоної книги СРСР [6,7] статус офіційно охоронюваної на союзному рівні, окрім попередньо вже зазначених 5 видів та меч-трави болотної, було надано також астранції великій (Astrantia major L.). Цей вид був представлений і в першому офіційному виданні Червоної книги Української РСР [8] та пізніше - в Червоній книзі України [9], проте з часом, після уточнення ареалу поширення та відсутності загрози для стабільності популяції, був вилучений із категорії охоронюваних у межах України і з Червоної книги України. Тому астранція велика хоча й виявлена нами у складі флори парку в цьому році, але охороні на державному рівні вона не підлягає, хоча на об'єктному рівні, тобто в межах Шацького парку безпосередньо, це вид є дуже рідкісний, і можливо представлений тут єдиним локалітетом, який потребує охорони й запровадження ботанічного контролю за станом ценопопуляції.
Безперервне наукове вивчення ботаніками у 80-х роках ареалогічної специфіки видів флори України та визначення рівня раритетності її представників, виявлення тенденцій до зменшення кількості локалітетів трапляння для багатьох видів рослин відповідно зумовлювали й збільшення кількості видів, які вважалися рідкісними. Так, наприклад, загальна кiлькiсть рiдкiсних видiв рослин Українського Полiсся у 70-х роках минулого століття становила 116 таксонiв [10], з яких 46 були дуже рідкісними, 39-рідкісними, а 31 - відносно рідкісним. Із цих видів на Захiдному Полiссi росло 67 видiв, з яких 23 були дуже рiдкiсними, 23 - рiдкiсними i 21 - порiвняно рiдкiсними.
А станом на 1980-й рік до Червоної книги Української РСР [8] було вже занесено 151 вид, що складало 3,7% флори України. Із цих видів на Поліссі росло 48 видів, у т.ч. на Захiдному Полiссi траплялися 35 видiв, а в межах Шацького НПП червонокнижними були 24 види рослин.
На основi уточнення даних про стан збереженостi видів флори при зростаючому впливовi антропогенних факторiв станом на 1996 рік у список видiв рослин Червоної книги України [9], включено було 429 видiв (10,5% флори), з яких 47 траплялися спорадично i на Захiдному Полiссi, а кількість червонокнижних видів Шацького НПП сягнула 28 (табл. 3). Причому рідкісність виду стали характеризувати не лише віднесенням до певної категорії, в основі виділення яких була все та ж шкала МСОП, але й було запропоновано [11] визначати так званий аутфітосозологічний індекс (АФІ), що розраховувався за формулою з урахуванням бальної оцінки декількох ознак, що характеризували стан збереженості виду. Причому АФІ визначався з урахуванням особливостей поширення виду у тому чи іншому регіоні - на Волино-Поділлі, на Західному Поліссі чи в Карпатах.
Таблиця 3. Види флори Шацького національного природного парку, що були включені в “Червону книгу України” (1996).
|
№ пп |
Назва виду українська |
Назва виду латинська |
Категорія рідкісності (ЧКУ) та аутфітосозоло-гічний індекс виду для регіону |
||
|
ЧКУ* |
АФІ** |
||||
|
1 |
Альдрованда пухирчаста |
Aldrovanda vesiculosa L. |
II |
11,3 |
|
|
2 |
Береза низька |
Betula humilis Schrank |
III |
8,0 |
|
|
3 |
Булатка червона |
Cephalanthera rubra (L.) Rich. |
II |
7,3 |
|
|
4 |
Гніздівка звичайна |
Neottia nidus-avis (L.) Rich. |
III |
7,0 |
|
|
5 |
Гронянка півмісяцева |
Botrichium lunaria Sw. |
II |
9,4 |
|
|
6 |
Діфазіаструм сплюснутий |
Diphasiastrum complanatum(L.)Holub |
II |
8,0 |
|
|
7 |
Жировик Лезеля |
Liparis loeselii (L.) Rich. |
II |
7,9 |
|
|
8 |
Журавлина дрібноплідна |
Oxycoccus microcarpus Turcz. |
I |
7,9 |
|
|
9 |
Зозулинець блощичний |
Orchis coriophora L. |
III |
8,0 |
|
|
10 |
Зозулині сльози яйцевидні |
Listera ovata (L.) R.Br. |
III |
6,5 |
|
|
11 |
Зозулині черевички справжні |
Cypripedium calceolus L. |
II |
8,7 |
|
|
12 |
Коручка болотна |
Epipactis palustris (L.) Crantz |
III |
7,0 |
|
|
13 |
Коручка темно-червона |
Epipactis atrorubens (Hoffm.)Shult. |
III |
7,5 |
|
|
14 |
Лікоподіелла заплавна |
Lycopodiella inundata (L.) Holub |
II |
7,6 |
|
|
15 |
Лілія лісова |
Lilium martagon L. |
II |
4,3 |
|
|
16 |
Любка дволиста |
Platanthera bifolia (L.) Rich. |
III |
4,7 |
|
|
17 |
Меч-трава болотна |
Cladium mariscus (L.) Pohl. |
I |
11,8 |
|
|
18 |
Осока Девелла |
Carex davalliana Smith. |
II |
6,3 |
|
|
19 |
Осока затінкова |
Carex umbrosa Host. |
II |
8,2 |
|
|
20 |
Пальчатокорінник м?ясочервоний |
Dactylorhiza incarnata (L.) |
II |
6,0 |
|
|
21 |
Пальчатокорінник плямистий |
Dactylorhiza maculata(L.) Soo |
III |
6,1 |
|
|
22 |
Пальчатокорінник травневий |
Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P.F.H. |
III |
6,1 |
|
|
23 |
Пальчатокорінник Фукса |
Dactylorhiza Fuchsii (Druce) Soo |
III |
5,7 |
|
|
24 |
Плаун колючий (річний) |
Lycopodium annotinum L. |
II |
6,1 |
|
|
25 |
Росичка англійська |
Drosera anglica Huds. |
II |
5,8 |
|
|
26 |
Росичка середня |
Drosera intermedia Hayne |
II |
6,9 |
|
|
27 |
Товстянка звичайна |
Pinguicula vulgaris L. |
II |
7,2 |
*ЧКУ - Категорії, застосовані у Червоній книзі України (1996) для відображення стану збереженості видів і cтупеня загрози їх зникнення: 0 - зниклі; I - зникаючі; II - вразливі;
III - рідкісні; IV - невизначені; V - недостатньо відомі; VI - відновлені
**АФІ - аутфітосозологічні індекси видів, розраховані для регіону Західного Полісся.
Згідно з останнім виданням Червоної книги України (2009) у Шацькому НПП охороні підлягають вже 47 видів рослин (табл. 4), для яких зазначено, що вид «охороняється в Шацькому НПП». Проте це положення потребує уточнень, оскільки проведений нами аналіз списку та мотивів охорони показав наступне.
Таблиця 4. Види флори Шацького НПП, занесені на сторінки Червоної книги України 2009 року видання (наведені у систематичному порядку)
|
№ п/п |
Назва виду українська |
Назва виду латинська |
Категорія рідкісності за ЧКУ |
Наявність у списку флори парку |
|
|
1 |
Зелениця сплюснута (Діфазіаструм сплюснутий) |
Diphasiastrum complanatum (L) Holub |
Д |
||
|
2 |
Плавунець заплавний (Лікоподіелла заплавна) |
Lycopodiella inundata (L.) Holub |
Г |
||
|
3 |
Плаун колючий (річний) |
Lycopodium annotinum L. |
Г |
||
|
4 |
Гронянка півмісяцева |
Botrichium lunaria Sw. |
Г |
||
|
5 |
Осока тонкокореневищна. |
Carex chordorrhiza Ehrh |
Г |
||
|
6 |
Осока Девелла |
Carex davalliana Smith |
Г |
||
|
7 |
Осока дводомна |
Carex dioica L. |
Г |
||
|
8 |
Осока затінкова |
Carex umbrosa Host |
Е |
||
|
9 |
Меч-трава болотна |
Cladium mariscus (L.) Pohl.s.l. |
Г |
||
|
10 |
Косарики черепитчасті |
Gladiolus imbricatus L. |
Г |
||
|
11 |
Півники сибірські |
Iris sibirica L. |
Г |
||
|
12 |
Лілія лісова |
Lilium martagon L. |
Г |
||
|
13 |
Плодоріжка блощична (Зозулинець блощичний) |
Anacamptis coriophora (L.) R.M. Bateman (Orchis coriophora L.) |
B |
||
|
14 |
Булатка червона |
Cephalanthera rubra (L.) Rich. |
Д |
||
|
15 |
Зозулині черевички справжні |
Cypripedium calceolus L. |
Г |
||
|
16 |
Зозульки Фукса (Пальчатокорінник Фукса) |
Dactylorhiza Fuchsii (Druce) Soo |
Е |
||
|
17 |
Зозульки м'ясочервоні (Пальчатокорінник м?ясочервоний |
Dactylorhiza incarnata (L.) |
Г |
||
|
18 |
Зозульки плямисті (Пальчатокорінник плямистий). |
Dactylorhiza maculata(L.) Soo |
Г |
||
|
19 |
Зозульки травневі (Пальчатокорінник травневий) |
Dactylorhiza majalis (Rchb.)P.F.Hunt et Summerhayes |
Д |
||
|
20 |
Коручка темно-червона |
Epipactis atrorubens (Hoffm.) Shult. |
Г |
||
|
21 |
Коручка чемерникоподібна (К.широколиста) |
Epipactis helleborine (L.) Crantz (E. latifolia (L) All. |
Е |
||
|
22 |
Коручка болотна |
Epipactis palustris (L.) Crantz |
Г |
||
|
23 |
Жировик Лезеля |
Liparis loeselii (L.) Rich. |
Г |
||
|
24 |
Зозулині сльози яйцевидні |
Listera ovata (L.) R.Br. |
Е |
||
|
25 |
Гніздівка звичайна |
Neottia nidus-avis (L.) Rich |
Е |
||
|
26 |
Любка дволиста |
Platanthera bifolia (L.) Rich |
Е |
||
|
27 |
Шейхцерія болотна |
Scheuchzeria palustris L. |
Г |
||
|
28 |
Береза низька |
Betula humilis Schrank |
Г |
||
|
29 |
Гвоздика несправжньопізня |
Dianthus pseudoserotinus Blocki |
Г |
||
|
30 |
Смілка литовська |
Silene lithuanіca Zapal. |
Е |
||
|
31 |
Борідник паростковий |
Jovibarba sobolifera (Sims.) Opiz |
Д |
||
|
32 |
Альдрованда пухирчаста |
Aldrovanda vesiculosa L. |
Д |
||
|
33 |
Росичка середня |
Drosera intermedia Hayne |
Г |
||
|
34 |
Росичка англійська (Р. довголиста) |
Drosera anglica Huds (D. longifolia L.) |
Г |
||
|
35 |
Журавлина дрібноплідна |
Oxycoccus microcarpus Turcz. |
Г |
||
|
36 |
Астрагал піщаний |
Astragalus arenarius L. |
Г |
||
|
37 |
Товстянка звичайна |
Pinguicula vulgaris L. |
Г |
||
|
38 |
Пухирник середній |
Utricularia intermedia Hayne |
Г |
||
|
39 |
Пухирник малий |
Utricularia minor L. |
Г |
||
|
40 |
Сон розкритий |
Pulsatilla patens (L.) Mill. |
Е |
||
|
41 |
Верба лапландська |
Salix lapponum L. |
Г |
||
|
42 |
Водянийгоріх плаваючий |
Trapa natans L. |
Е |
Відсутн. |
|
|
43 |
Верба чорнична |
Salix myrtilloides L. |
Г |
Відсутн. |
|
|
44 |
Верба Старке |
Salix Starkeana Willd (S. livida Wahlenb.) |
Г |
Відсутн. |
|
|
45 |
Гудаєра повзуча* |
Goodyera repens (L.) R.Br |
Г |
Відсутн. |
|
|
46 |
Молодильник озерний |
Isoetes lacustris L. |
Г |
Відсут. |
|
|
47 |
Плодоріжка болотна (Зозулинець болотний) |
Anacamptis palustris (Jacq.) R.M. Bateman (Orchispalustris Jacq.). |
Г |
Відсут. |
Такі п'ять видів рослин, як молодильник озерний, плодоріжка болотна (зозулинець болотний), гудаєра повзуча, верба чорнична і водяний горіх плаваючий наводяться в літературі для флори Шацького НПП, хоча гербарні збори цих видів з території і водойм парку досі відсутні. У ЧКУ (2009) для вказаних видів зазначено - «охороняються у Шацькому НПП», тому вони внесені нами до списку охоронюваних (табл.3), але умовно.
Крім того, верба Старке (верба сиза) включена у Червону книгу на основі єдиного гербарного збору С.Д. Мельника з району Шацьких озер, який від 1973 року зберігається у Державному природознавчому музеї НАН України; проте досі знахідки цього виду у Шацькому НПП не підтверджені.
У ЧКУ (2009) також зазначено, що в Шацькому НПП охороняється булатка довголиста, яка відсутня у флорі парку, але не вказано, що охороняється булатка червона, що ми вважаємо опискою, оскільки булатка червона у флорі парку є й підлягає охороні.
Таким чином, порівняно із попереднім списком (табл. 3) додатково червонокнижними стали 19 нових видів, з яких 5 видів взагалі поки що не підтверджені гербарними зборами і відсутні у списку флори парку, а верба Старке представлена лише давнім гербарним збором. З урахуванням цього чисельність реально представлених у флорі Шацького НПП видів, занесених на сторінки ЧКУ (2009) становить 41 вид.
Стан збереженості раритетного компонент та флори у парку загалом задовільний. Зазначимо лише, що такі види, як зозулині черевички справжні, гронянка півмісяцева, осока затінкова, плодоніжка блощична не відмічаються у локалітетах попередніх знахідок вже понад 10 років.
5. Бiотична рiзноманiтнiсть дрiжджiв рiзних сортiв винограду та дослiдження їх бiохiмiчних i сахаролiтичних властивостей
Біотична рiзноманiтнiсть дріжджів на восковій поверхні дозрілого винограду дозволяє оцінити стан і якісний склад його мікрофлори. У природі існує велика кількість диких рас дріжджів, які можуть брати участь у бродінні сусла. Однак, чиста культура дріжджів, що обумовлює керованість цим біотехнологічним процесом найбільш бажана [4]. Застосування чистих культур дріжджів, стійких рас до зовнішніх умов (спирту, кислот, сульфiтiв) забезпечує можливість бродiння навіть у незвичайних, екстремальних умовах [1, 5].
Метою дослiджень було виділення із різноманітних сортів винограду культур дріжджів, їх культивування, визначення видової приналежності, фізіологічних і біохімічних властивостей, а також депонування в колекції.
Відібрані культури дріжджів є придатними для біотехнологічного промислового i науково-дослідного використання.
Для дослідження із винних сортів винограду нами були відібрані шардоне, каберне, мерло, совиньон, рислінг рейнський, аліготе, ркацителі; зі столових сортів - кеша, кишмиш білий, карабурну, лідія, одеський сувенір, дністровський рожевий, оригінал, мускатний білий, ізабелла, кримський чорний, молдова, дойна, королева виноградників, аркадія, бако, сурученський; із гібридних сортiв - новак чорний, тисяча перший гібрид, двадцять восьмий гібрид, зайбель чорний, зайбель білий, кудрек білий.
Виділення чистої культури здійснювалося традиційним методом [1, 2, 3] шляхом послідовного розсіву проб на чашках Петрі з декількома видами агару.
Результати дослiджень.
Проведена порівняльна оцінка виділених культур дріжджів із тридцяти сортів винограду, отриманих у результаті спонтанної ферментації виноградного сусла. За досліджуваними морфо-фізіологічними, культуральними, біохімічними і біотехнологічними показниками вдалося відібрати найбільш перспективні дріжджові культури для практичного використання. Інші дріжджові культури, які не показали високих біотехнологічних результатів, рекомендується використовувати для науково-дослідницьких цілей у якості типових або в якості тест-культур для проведення референс-досліджень.
Відбір перспективних культур дріжджів за біотехнологічними показниками проводився за такими критеріями як наростання біомаси дріжджових культур при граничних стресових температурах (+4 і +42оС), наростання біомаси дріжджових культур при гранично низьких кислих значеннях рН (2,5), резистентність до 10% етанолу і до сульфітів, вироблення сірководню, наростання біомаси на середовищі з 50% розчином глюкози.
Виділені культури дріжджів із усіх сортів винограду депоновані в колекції NRRL - Nord Regional Research Laboratory, Peoria, Illinois, USA.
Колекційними номерами дріжджових культур, виділених з винних сортів винограду, є аліготе USRCB Y-3362, каберне USRCB Y-3363, мерло USRCB Y-3364, рислінг рейнський USRCB Y-3365, ркацителі USRCB Y-3366, совиньон USRCB Y-3367, шардоне USRCB Y-3368.
Колекційними номерами для депонованих дріжджів, виділених із сусла столових сортів винограду, є кеша Y-3423, кишмиш білий Y-3424, карабурну USRCB Y-3393, Лідія USRCB Y-3399, Одеський сувенір USRCB Y-3375, дністровський рожевий USRCB Y-3396, оригінал USRCB Y-3406, мускатний білий USRCB Y-3372, ізабелла USRCB Y-3429, кримський чорний USRCB Y-3373, Молдова USRCB Y-3391, дойна USRCB Y-3398, королева виноградників Y-3425, Аркадія USRCB Y-3402, бако Y-3397, сурученський Y-3400.
Колекційними номерами для депонованих дріжджів, виділених із сусла гібридних сортів винограду, є новак чорний Y-3374, тисяча перший гібрид Y-3403, двадцять восьмий гібрид Y-3405, зайбель чорний USRCB Y-3426, зайбель білий USRCB Y-3427, кудрек білий Y-3395.
6. Активність антиоксидантної системи за вмістом аскорбінової кислоти у проростків тифону на ґрунтах Шацького НПП і субстратах породного відвалу вугільних шахт
Ґрунти Шацького національного природного парку є досить легкими за механічним складом і відносно бідні за органічною масою. Одним із суттєвих засобів покращення якості ґрунту є вирощування сидератів - рослин для заорювання, якими можуть бути олійні технічні культури, насіння яких іде на виробництво біопалива, а поживні рештки заорюються. За вмістом важких металів ґрунти ШНПП можуть вважатись контрольними, екологічно чистими. Ґрунтові умови породного відвалу вугільних шахт, внаслідок високого вмісту важких металів та великої кислотності, несприятливі для вирощування більшості с/г культур, однак згідно державних програм підлягають озелененню, для чого необхідно підібрати стійкі до цих умов рослини. Одночасно і ґрунти ШНПП, і субстрати відвалу бідні макроелементами і потребують внесення мінеральних добрив для підживлення рослин. У зв'язку з цим було проведено вивчення росту олійної культури тифону та вмісту аскорбінової кислоти, як показника інтенсивності оксидативних процесів, на ґрунтах ШНПП та породного відвалу вугільних шахт за дії традиційної та капсульованої нітроамофоски з метою визначення його придатності до вирощування в цих умовах. Аскорбінова кислота - унікальна поліфункціональна сполука. Володіючи властивістю оборотньо окислюватись і відновлюватись, вона приймає участь у важливих енергетичних процесах рослинної клітини - фотосинтезі і диханні та є визнаним антиоксидантом, причому одночасно аскорбатна система рослин є важливим показником оксидативного стресу у рослин.
Використання традиційних добрив в умовах легких за складом ґрунтів ШНПП та наявності великих площ схилів і високої водопроникності субстратів відвалу викликає сумнів у доцільності використання традиційних водорозчинних добрив, внаслідок їх швидкого вимивання з опадами, тому випробовувалась нітроамофоска капсульована глауконітом та гідролізним лігніном з пролонгованим вивільненням мінеральних елементів.
На чорному і червоному ґрунтових субстратах відвалу спостерігалось зниження морфометричних показників проростків тифону(за виключенням маси коренів), порівнюючи з контролем (ґрунтом ШНПП), причому сильніше інгібування спостерігалось на чорній породі. За дії обох видів добрив спостерігалось у тій чи іншій мірі збільшення ростових показників на обох породах.
Більший вміст АК у проростках на субстратах червоної і чорної породи може свідчити про її участь у захисті від стресу, який зазнали рослини в процесі росту на цих субстратах. Вміст АК у варіантах субстрат + добрива зменшувався порівнянно з контролем і варіантами без додавання добрив, що свідчить про її активну участь метаболічних перетвореннях та їх нориалізацію. При порівнянні морфометричних показників і вмісту АК спостерігалась зворотня кореляція - із зменшенням інтенсивності росту на породах зростав вміст АК, за дії добрив зростали показники росту і зменшувався вміст аскорбінової кислоти. За фізіологічною дією зменшена вдвоє доза капсульованої нітроамофоски (1 г/кг грунту) не поступалась повній дозі традиційної нітроамофоски (2 г/кг грунту), що робить використання капсульованих добрив на ґрунтах ШНПП і породних відвалах вугільних шахт екологічно доцільним та економічно ефективним.
7. Алелопатичний вплив кореневих виділень та відпаду куничника наземного (Calamagrostis epigeois (L.) roth.) на проростання насіння сосни звичайної
Ґрунтові субстрати породного відвалу вугільних шахт Центральної збагачувальної фабрики за своїми властивостями (високий вміст важких металів, висока кислотність, майже відсутня органічна маса, висока водопроникність) є несприятливими для росту більшості рослин і лише деякі стійкі види можуть рости у цих умовах, зокрема сосна звичайна, а з трав'янистих видів - куничник наземний (Calamagrostis epigeois). Куничник одним з перших з'являється на відвалах і створює суцільні куртини, в яких не ростуть інші рослини, що свідчить про певну наявність його алелопатичного впливу. На відвалі наявні кілька екземплярів сосни, які з'явились шляхом самосіву. Досі було невідомо, які взаємовідносини існують між куничником і сосною, тим більше у даних стресових умовах, тому метою роботи було вивчення впливу кореневих виділень та витяжки з відпаду куничника на проростання насіння сосни звичайної.
Насіння сосни збиралось у Шацькому прородному національному парку в околицях озера Пісочне. Відпад надземної маси куничника та субстрати чорної і червоної порід відвалу відбирались навесні 2010 року.
Екстракцію проводили дистильованою водою у співвідношенні 1:5 протягом 24 годин. Для збору кореневих виділень рослини викопували, відмивали від ґрунтових часточок, пересаджували у пісок та дорощували у вегетаційній камері 7 діб. Поливали рослини дистильованою водою і фільтрат, який збирався у піддоні, використовували у досліді. Насіння розкладали в чашки Петрі на фільтрувальний папір і приливали досліджувані розчини; контролем слугувала дистильована вода (повторність досліду 3х50 насінин).
Пророщування проводили у темному термостаті при температурі 220С протягом 14 діб, після чого визначали енергію проростання насіння і кількість пророслого насіння по відношенню до контролю.
Витяжки з породи інгібували проростання насіння сосни звичайної до 20,7% на чорній породі і 18,6% на червоній. Інгібування проростання спостерігалося також за впливу витяжок із рослин - за дії відпаду до 20,7%, а кореневих виділень - до 23,3%.
Отже, при масових посадках насіння або саджанців сосни слід очищати місце посадки від відпаду наземної маси C. epigeois, що покращить умови росту сосни.
8. Гризуни (Rodentia) у трофічному раціоні сови вухатої (Asio otus L.) у Шацькому національному природному парку
Дрібні ссавці, зокрема, гризуни (Rodentia), є важливою складовою трофічного раціону хижих птахів. Згідно з літературними даними [5-8 та інші] та результатами попередніх досліджень [3, 4], мишоподібні гризуни є основним кормом у живленні сови вухатої (Asio otus). Інформація щодо біогеоценотичних, зокрема, трофічних взаємозв'язків тварин на заповідних територіях є важливою для прогнозування стану їхніх популяцій у відповідь на зміни середовища. Але в Шацькому національному природному парку (ШНПП) таких даних обмаль, тому метою роботи було визначення ролі гризунів у трофічному раціоні A. otus на цій території.
Пелетки A. otus зібрані в 2009 р. в урочищі Полісянка, що межує з оз. Пісочне, у зоні стаціонарної рекреації ШНПП на ділянці площею близько 5000 м2. Загальна кількість пелеток - 48 (у червні - 28, у липні - 20). Біотоп представлений мішаним лісом з домінуванням сосни звичайної (Pinus sylvestris) та берези повислої (Betula pendula), домішкою дуба звичайного (Quercus robur) та горобини (Sorbus aucuparia), підліском з крушини (Frangula alnus) й чагарничковим ярусом з чорниці (Vaccinium myrtillus) та моховим покривом. Розбір пелеток і визначення решток здійснювали за загальноприйнятими методиками [1-2, 10]. Для порівняння результатів представлена також інформація щодо трофічного раціону A. otus з цієї ж території за попередній рік [3].
У пелетках A. otus виявлено черепи, нижні щелепи, фрагменти передніх та задніх кінцівок і хребці ссавців. У результаті визначення решток тварин ідентифіковано 114 особин виключно гризунів. Такі результати підтверджують численні літературні дані щодо визначення A. otus як типового міофага. У його трофічному раціоні виявлено 10 видів гризунів.
Частка участі окремих їх родин така: норицеві (Arvicolidae) - 91,2%, мишачі (Muridae) - 6,1% і вовчкові (Gliridae) - 2,6% (табл.).
Найістотнішу роль у живленні A. otus відігравали види з роду Microtus - 72,8% решток (табл.). Домінує нориця сибірська (Microtus oeconomus), а темна (M. agrestis) й польова (M. arvalis) є субдомінантами. Інші види нориць, руда (Myodes glareolus) та водяна (Arvicola amphibius), значно поступаються їм частками.
Таблиця 5. Видовий склад і частота трапляння гризунів у пелетках Asio otus у Шацькому національному природному парку
|
Вид |
2008 |
2009 |
|||
|
n |
% |
n |
% |
||
