Історія розвитку архітектури
Ранньохристиянська архітектура та вплив на неї візантійської архітектурної традиції. Символізм планувальної структури та простору християнського храму. Основні етапи розвитку візантійської архітектури. Внесок Візантії у світову архітектурну спадщину.
Рубрика | Строительство и архитектура |
Вид | шпаргалка |
Язык | украинский |
Дата добавления | 27.05.2016 |
Размер файла | 136,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Незважаючи на вражаючі розміри, павільйони палацу справляють враження легкості та витонченості. Тонке пророблення деталей, гармонійне поєднання окремих частин, дрібні за рисунком багатоярусні й багато декоровані доугуни посилюють це враження. Окрасами гребенів дахів, бруківок шляхів, призначених для урочистих процесій, що йшли до тронних зал, а також стін були зображення драконів.
Дракон (рис.5.18) - це казкова істота. В його зображенні фантастично об'єднували голову хамелеона, роги оленя, вуха бика, хвіст змії, пазурі орла, луску риби. Однак із цим страхіттям у Китаї зв'язана уява не про щось жахливе, а навпаки, про благодать. Дракон - втілення родючої води, хмар, гірських вершин, неба взагалі, а також символ імператорської могутності й досконалості. Прямокутник Забороненого міста оточував прямокутник Імператорського міста, який в свою чергу був відокремлений від Внутрішнього міста муром та ровами з водою. В ньому розміщувалося декілька великих імператорських парків.
Через численні сади та парки строга симетрія й чіткість загального планування міста не вносять в його образ монотонність. Сади підкреслено асиметричні, відзначаються вільною та мальовничою композицією, вмілим використанням малих архітектурних форм: кам'яних арочних містків, альтанок із поетичними назвами, як-от: "для читання віршів", "для слухання течії води". У таких парках, як правило, все - і мальовничі групи дерев, і ставки, й острівці, і пагорби - зроблено штучно, але так, щоби створити враження, немовби це створено природою. Сади огороджувалися високим муром і являли собою ізольований світ, який відтворював у малій формі розмаїтість і велич природи й нічим не нагадував про тяготи реального життя.
30. Містобудування та архітектура Тибету. Місто Лхаса
Головне місто Тібету - Лхаса ("Місце богів") - виникло в VII ст. Місто стоїть на високогірному плато, на березі річки, серед широкої гірської долини. На відміну від китайських міст, воно не має регулярної структурно-планувальної композиції. Йогоголовні магістралі разом із вузькими та кривими провулками створюють лабіринти. Відповідно до установлених шляхів прочан у місті прокладені три кільцеві вулиці.
Над усім містом панує величезний палац-фортеця Потала ("Палац другого керманича"), що був упродовж останніх трьох століть житлом далай-лами - теократичного правителя Тібету. Ця велична багатоповерхова споруда складається з багатьох будівель і є найвизначнішим пам'ятником тібетської архітектури. Спорудження головних будівель здійснювалося у ХVII ст., але і в подальшому, до XIX ст., палац продовжували добудовувати.
Величезний комплекс палацу, що простягнувся на 430 м, немовби виростає зі скелі, складаючи з нею єдине ціле.
Між палацовими будівлями, пофарбованими у білий колір, височить дев'ятиповерховий Червоний палац, на плоскому даху якого розмістилися павільйони китайського типу з позолоченими шпилями . Стіни палацових будівель з крутими схилами на наріжниках товстішають внизу. Фасади з великою кількістю часто розміщених вікон мають балкони, що виступають один над одним. Це підсилює спрямованість будівель угору .
Китайські будівничі зробили значний внесок у розвиток регулярних початків планування. Ними були створені зразки раціональних антисейсмічних конструкцій, функціонально обґрунтованого поєднання різних будівельних матеріалів, декоративної майстерності й різноманітних способів оздоблення (різьба, фарбування, розмальовування, інкрустація, металеве литво тощо. Розвиток принципів уніфікації та стандартизації, розробка й створення практичних порад, теоретичні праці з архітектури - заслуга майстрів Китаю. Високі досягнення китайських архітекторів у створенні парків значною мірою вплинули на ландшафтну архітектуру Західної Європи ХVIII століття.
31. Садово-паркова архітектура Китаю
Китайська архітектура, яка має ряд характерних рис, є важливою складовою китайської цивілізації. Вона відноситься до одного з трьох світових архітектурних напрямків. Два інших - це архітектура Західної Європи і архітектура ісламського світу.У древньому Китаї найбільш типовою конструкцією житла була каркасно-стовпова, виготовлена з дерева. На глинобитній платформі встановлювались дерев'яні стовпи, на яких кріпились поздовжні поперечні балки, а на них - установлювався дах, покритий черепицею. Інша особливість китайського древнього зодчества - це ефект, який створює цілісну композицію, тобто створюється єдиний ансамбль із безлічі будинків. У Китаї не прийнято будувати будинки, що окремо стоять один від одного. Головний будинок в ансамблі оточується двірськими будівлями, які рівномірно відділені від нього і симетричні один одному: будь це палацові або приватні будинки - вони завжди "обростають" додатковими будівлями.Садово-паркові архітектурні ансамблі Китаю мають гнучку концепцію. У них поєднуються рукотворна краса з природною витонченістю, і з'являється чудовий оригінальний синтез. Архітектурний садово-парковий ансамбль відповідає всім законам природи і навіть перевершує їх. У ньому краса природи стоїть на першому, головному місці.Китайські садово-паркові ансамблі поділяються на дві досить різні школи: величний імператорський парк і невеликі приватні сади. До структури ансамблю китайського парку звичайно входить терем, вежа, альтанки, павільйони, галереї, штучні гірки, озера і ставки. Китайський сад зазвичай поділяється на три перспективи: верхню (Володіння світом), середню (Межа небожителів) і нижню (Межа природності).Садово-паркові ансамблі Сучжоу, які в 1997 році були включені до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, повною мірою відбивають художній стиль садово-паркової архітектури Китаю. До наших днів дійшли десятки стародавніх парків і садів Сучжоу. Особливо відомі такі сучжоуські сади, як Чжочженюань, Лююань і Шицзилінь. У сучжоуських парках органічно поєднуються в єдине ціле альтанки, павільйони, тереми і вежі, а також штучні гірки, водойми, квітники і дерева. Сучжоуське садово-паркове мистецтво досягло високого рівня і в орнаменті житлових будівель, і в сполученні архітектурної краси з природою. Цим витворам належить особливе місце в розвитку не лише садово-паркового мистецтва Китаю,
32. Храмово-парковий ансамбль храм неба у Пекіні
Храм Неба ( буквально- Вівтар Неба) являє собою комплекс даоських будівель, розташованих в південно - східній частині центру Пекіна, в районі Xuanwu .
Храм Неба занесений ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини людства.
Побудований в 1420 році в епоху правління імператора Юн Ле династії Мін.Спочатку храм називався храмом неба і землі, але після будівництва в 1530 році окремого храму землі став виконувати функцію поклоніння Небу.
Храм неба розташований на південний схід від імператорського палацу. З'явився він у теж час, що і Заборонене місто, і спочатку діяв як храм Неба і Землі.Цим пояснюється незвичайна архітектура будинку (південна частина споруди має форму квадрата, а північна округла ): згідно китайської традиції , коло символізує Небо , а квадрат - сили Землі; з тих пір в стінах Тяньтань підносилися молитви виключно Небу.Протягом майже 500 років раз на рік, в день зимового сонцестояння , імператори прибувають сюди, щоб після триденного суворого посту принести Небу щедрі дари. Вважалося, що у владики Піднебесної божественне походження , тому тільки імператор має право звертатися до Небес з молитвами про процвітання держави.Володар заклинав вітер, дощ , спеку і холод, щоб вони з'являлися саме тоді, коли призначено віковічним природним циклом, - це було запорукою гарного врожаю. Всі будівлі храму виконані з синьої черепиці , що нагадує небо .Комплекс культових споруд розташований серед садів та оточений древніми сосновими посадками. Дахи головних будівель храмового комплексу вкриті синьою черепицею під колір неба. Своїм плануванням та окремими будівлями храм символізує відносини між землею і небом - світом людей та світом Бога, а також вказує на ту особливу роль, яку у цих відносинах відігравали імператори (імператорів вважали Синами Неба).
33. Загальна характеристика мусульманської архітектури.Основні типи споруд,особливості їх обємно-просторового, конструкнивного та художнього рішення
сукупність архітектурних стилів країн Близького та Середнього Сходу, Кавказу, Індії та Піренейського півострова. Принципи мусульманської архітектури сформувалися після VII ст. під впливом ісламу як панівної релігії в регіоні. Традиційно виділяють п'ять архітектурних шкіл: сирійсько-єгипетську, перську, індійську, магрибську та османську (дрібніші -- іракська, середньоазійська, вважаються похідними.Архітектура мусульманської Індії мала ряд особливостей. Міста середньовічної Індії розвивалися по нерегулярному плану, характерному для країн Близького та Середнього Сходу. Міста, що були засновані в період пізнього Середньовіччя, будувалися вже за регулярним планом (Джайпур, Хардарабад та інші).Культове зодчество Індії мусульманського періоду характеризується використанням традиційних форм - фігурних колон, кілевидних профілів арок та цибулястих куполів. Мусульманська архітектура принесла в планувальне рішення індійських храмів айван. Типовими для Індії являються дворові мечеті з купольним молитовним залом і галереєю навкруги всього двору. В Делі, що був незмінною столицею мусульманських держав Індії, в XVII столітті була споруджена соборна мечеть. Побудована вона з червоного піщаника, купола ж висічені з білого мармуру. Весь образ мечеті втілює велич і стриману декоративність
Під впливом широкого обміну будівельним досвідом, що відбувався між Індією з одного боку та Іраном та Середньою Азією з іншого, створювалися нові типи мавзолеїв.
Типи будівел.1 Мечеть.2 Медресе.3 Ханака.4 Рибат.5 Громадські споруди.
Мечеть -- місце для молитви і богослужіння, молитовний дім у мусульман. У середньовіччі мечеть окрім релігійних функцій відігравала і соціальні -- у ній відбувалося навчання, зібрання жителів, надавався притулок подорожнім і т. д.Мечеті, складалися із огороженного двору і колонади (поклавши початок "дворовому", або "колонному", типу мечеті), у 1-й половині 7 ст. вони були побудовані в Басрі
Мечеті будувались таким чином. У плані вони мали прямокутну форму. Перед входом був розташований просторий дворик, оточений портиками і звичайно засаджений деревами, з фонтаном посередині (для омовіння правовірних). Мечеті були увінчані одною або декількома башточками, високими і стрункими мінаретами, з яких муеззін провіщав час початку служби..
Медресе -- мусульманські релігійні навчальні заклади. Медресе відкривалися зазвичай при великих мечетях. У них готували служителів культу, вчителів початкових мусульманських шкіл, а також службовців держапарату
Ханака -- приміщення для проживання суфійських вчителів та їх послідовників
Рибат -- споруда, що одночасно була мусульманським монастирем та фортецею
Громадські споруди-Для ісламської архітектури характерними є караван-сараї (заїжджі двори), криті ринки, громадські лазні (хаммам) та ін. споруди. У цивільних спорудах план і конструкція були аналогічні плану і конструкції мечетів із змінами, які були обумовлені різним призначенням будівль. Житлові будівлі мали центральний двір з арками навколо і фонтаном посредині. Майже завжди домівки мали лише один поверх і відсутність вікон по фасаду, які виходять на вулицю. При домі зичайно існував сад.
Техніка будівничих породила особливі конструкції з глини, цегли й каменю. Були створені різноманітні форми арок -- стріль-частих, підковоподібних, багатолопасних, фестончастих, -- винайдені особливі системи склепінчастого перекриття.
34. Вплив ісламу на формування мусульманського мистецтва та архітектури
ранньохристиянський архітектура символізм храм
Три періоди- період ранніх халіфатів (622 - 661 роки);- період Омейядського халіфату ( 661 - 750 роки);- період Аббасидського халіфату ( 750 - 1258 роки).
Арабо-мусульманська культура не створила пластичного мистецтва -- живопису, скульптури в європейському або античному розумінні. Адже іслам негативно ставився до зображення будь-якої живої істоти у живописі та скульптурі. Тому вони були представлені орнаментальними та абстрактними мотивами. Іншими словами, еквівалентами пластичного мистецтва в арабській культурі були художня каліграфія та мініатюрний живопис.
Мистецтво каліграфії у світі ісламу вважалося найбла-ГОроднішим, а каліграфи мали свої «академії» і користувалися великою пошаною.
В ісламській концепції мистецтво в широкому розумінні є засобом облагодіяти матеріал. Для нього (зокрема, ткацтва, архітектури, живопису, каліграфії) характерні повтори геометричних виразних мотивів, раптова зміна ритму і діагональна симетрія. Ісламський склад розуму включає гостре відчуття ламкості світу, місткості думки та дії, почуття ритму.
Іншим типовим прикладом арабо-мусульманської культури є арабеска, сиецифічно-мусульманський орнамент, в якому логіка пов'язана з живою цілістю ритму. Елементи мусульманського декоративного мистецтва запозичені з історичного минулого, спільного для народів Азії, Близького Сходу та Північної Європи. Іслам асимілює ці архаїчні елементи, зводить їх до найбільш абстрактного й чистого визначення, у відомому ступені нівелює їх, і таким чином вони позбуваються будь-якого магічного характеру.. Як результат подібного синтезу арабеска має аналогії в арабській риториці та поезії, що відрізняються ритмічною течією думки, сповненої суворо пов'язаними паралелями та інверсією. Для мусульман арабеска -- не тільки можливість створення мистецтва без картин, а й засіб розгляду картини чи того, що їй відповідає, в думках. У арабесці відтворення індивідуальної форми неважливе через нескінченість полотна.
Каліграфія, найблагородніше візуальне мистецтво ісламу, має функцію, аналогічну іконам у християнському мистецтві, оскільки являє видиме тіло божественного Слова. Арабські слова у священних письменах співстаз-ляються з арабесками, насамперед із рослинним орнаментом, пов'язаним з арабським символом дерева миру, листя якого відповідають словам священної книги.
В арабо-мусульманському світі каліграфія широко використовувалася в архітектурі і як засіб передачі текстів і просто для прикраси. Архітектори часом вкривали цілі стіни палаців і мечетей цікавою арабською в'яззю, стилізованими мотивами з рослинного світу та геометричними візерунками. Відома й сама архітектура, шедеврами якої є Тадж-Махал, Блакитна мечеть у Стамбулі, в основі якої знаходиться християнський храм, блакитні куполи самаркандських та ісфаганських мечетей, палац Альгамбри у Гранаді, палаци та мечеті Кордови. Слід пригадати і візерунчасті кахлі мусульманської архітектури, орнаменти якої пізніше принесли популярність персидським килимам. Багато прикмет ісламського мистецтва можна побачити в Західній півкулі завдяки конкістадорам. У мексиканському місті Пуебло стіни старовинних католицьких церков покриті кахельною мозаїкою з рослинним орнаментом. Виявляється, що взаємно-суперницькі культури та релігії взаємно збагачують одна одну.
35. Будівельна техніка ,конструкції та формування основних обємно-просторових вирішень у середньвічній мусульманській архітектурі
Щодо будівельних конструкцій, то характерними стають кам'яні перекриття у формі різноманітних склепінь, куполів та арок. При цьому нерідко конструкція трактується не тектонічно, а художньо, переростаючи у декоративний мотив. Наприклад, араби охоче використовували стрілчасті арки, склепіння і куполи (рис.6.4). Їх профіль зменшує силу розпору і дозволяє обходитися при зведенні конструкції без кружал. Стрілчасті арки більш стійкі до сейсмічних поштовхів, їх «замок» більш гнучкий і менше схильний до руйнування.
Житлові будинки, в залежності від кліматичних умов, вирішувалися по-різному. Так, у напівпустелях північної Сирії з давніх часів зводилися купольні житла (рис.6.5а); у прибережній зоні Середземного моря житлові будинки являли собою ізольовані композиції, що мали в середині двір, іноді з водоймищем. Будинки чітко ділилися на чоловічу та жіночу половини. Вони були переважно одноповерховими .Траплялися і двоповерхові будинки.
А в деяких місцевостях Аравійського півострова (наприклад, на території нинішнього Йемена) переважало будівництво житлових будинків у вигляді високих башт. Так, житлові будинки Бишаму мали 7 і більше поверхів. Кожен поверх мав яруси вікон. Верхній - це вентиляційні вікна, тому кількість поверхів у будинку не завжди можна правильно підрахувати, якщо розглядати його ззовні (рис.6.6). Нижні поверхи таких будинків складені з вапняку, верхні - з сирцевої глини. Отвори вікон підкреслювали білим тиньком й вапняною побілкою, що надавало будівлі мальовничості. Закриті красивими гратами вікна кожного другого ярусу слугували для провітрювання приміщень, що було конче необхідно у жаркому кліматі, відіграючи значну роль у формуванні зовнішнього вигляду вулиць.
Караван-сараї зводили не тільки у містах. Багато їх було збудовано вздовж торговельних караванних шляхів. Як правило, вони мали прямокутний план. Уздовж укріплених стін розташовувалися житлові приміщення, склади і конюшні. Посеред двору знаходилася криниця або цистерна з водою. Вхід виділявся порталом. Його монументальні форми, підкреслені глибокими тінями, здалеку впадали в очі. В окремих випадках караван-сараї мали круглий або багатокутний план.Саме такий за планом караван-сарай побудували в Ірані на караванному шляху з Ісфагану до Ширазу. Це міцна, добре укріплена і благоустроєна будівля
Протягом ранніх та Омейядського халіфатів склався так званий «арабський» тип мечетей (цей тип має ще кілька визначень - дворовий, колонний, базилікальний). До мечетей арабського типу належать мечеть Бейт-Уллах (найперша ісламська культова будівля, споруджена в Мецці в 608 році), мечеть Омейядів у Дамаску
Загальні розрізи мечеті складають 157,5х100 м, а двору - 122,5х50 м. З півдня до двору примикає молитовна зала, що в плані має розміри 132х37 м. Характерним прикладом дворового (колонного) типу є мечеть Ал-Хакім у Фустаті (нині Каїр), споруджена в кінці Х століття ...До дворових, або колонних, мечетей відноситься і знаменита мечеть у Кордові (теперішня Іспанія), побудована на місці колишньої вестготської церкви, яку в 785 році за великі гроші викупив у міста емір Абдарахман. У центрі цієї архітектурної композиції - просторий Помаранчевий двір (бо там і зараз ростуть помаранчеві дерева). Двір оточений галереєю, що створює по периметру затишну тінь, і огороджений стіною, до якої примикає мінарет - висока струнка башта, з верхівки якої муедзин скликає правовірних мусульман (слово означає «відданий») декілька разів на добу на молитву. До двору примикає колонний зал, який неодноразово збільшувався. Повністю спорудження мечеті було завершене лише в 987 році
36. Особливості розвитку середньовічної архітектури в арабських країнах, краънах близького та середнього сходу. Основні типи споруд , їх об"емно-просторові , конструктивні та художні вирішення
Спочатку культура арабів була нижчою від культури завойованих ними країн. Та незабаром араби увібрали краще з античної культури і культур інших підкорених народів, створивши на цій основі свою власну високу цивілізацію.Вплив арабської культури продовжував позначатися і після розпаду халіфату на окремі феодальні держави, й навіть після вигнання арабів із завойованих ними країн. У кожній з них, з огляду на обставини, що склалися, архітектура була достатньо самобутньою, але з переважанням загальних рис. Їх формуванню сприяли інтенсивні зв'язки з народами халіфату, схожість шляхів розвитку феодалізму та природних умов, спільність культурних та побутових традицій, загальне віросповідання.Засновник ісламу шейх Магомет зробив першою столицею об'єднаної арабської держави місто Мекку, а з 622 року - Медіну. Ця дата вважається першим роком становлення мусульманської культури.
В історії арабських халіфатів традиційно виділяється три періоди:
- період ранніх халіфатів (622 - 661 роки);
- період Омейядського халіфату ( 661 - 750 роки);
- період Аббасидського халіфату ( 750 - 1258 роки). Початковий період існування арабського халіфату характеризується швидким зростанням кількості та розмірів міст. Це було пов'язано з розвитком ремісничого виробництва і торгівлі, необхідністю створення опорних пунктів у підлеглих країнах. Багато міст виросло з військових поселень, побудованих завойовниками у підкорених країнах. Навколо первісного укріпленого феодального замку - цитаделі - розвивалася основна частина міста - шахристан, що також обносився стіною, а за його межами виростали захищені власними стінами рабади (ремісничі слободи).У цитаделі розміщувалися палац правителя, арсенал, казарми, у шахристані - основні адміністративні й культові будівлі, базари, лазні, житло можновладців. Основним населенням рабадів були ремісники. В усіх завойованих країнах з'явилися нові типи монументальних споруд, притаманних арабській архітектурі. Головні з них: мечеті (слово перекладається як «місце поклоніння»), медресе (школи богослов'я), мавзолеї, маристани (лікарні), палаци, караван-сараї (постоялі двори, заїзди). Караван-сараї споруджувалися як у містах, так і на караванних шляхах. Замкненість міст пояснювалась, звичайно, не лише кліматичними умовами, а й потребами оборони. Цитадель - приклад арабської фортифікації. В середині цитаделі розміщувалися палац і мечеть. Її потужні стіни оточував широкий рів з водою. З містом цитадель правителя зв'язував лише один міст. Місто також оточували стіни. І самі міста, і житла в них були замкнені, без прямих підходів до значних громадських будівель.Щодо будівельних конструкцій, то характерними стають кам'яні перекриття у формі різноманітних склепінь, куполів та арок. При цьому нерідко конструкція трактується не тектонічно, а художньо, переростаючи у декоративний мотив. Наприклад, араби охоче використовували стрілчасті арки, склепіння і куполи . Їх профіль зменшує силу розпору і дозволяє обходитися при зведенні конструкції без кружал. Стрілчасті арки більш стійкі до сейсмічних поштовхів, їх «замок» більш гнучкий і менше схильний до руйнування
37. Особливості розвидку містобудування в арабських країнах, країнах близького та середнього сходу .Планувальна структура міст, типи громадських споруд, житлова забудова
Планування міст, як правило, було нерегулярним. У плутанині вузьких провулків та тупикових вулиць важко було визначити якусь систему. Яскравим прикладом середньовічного арабського міста став Дамаск. Розташований на стародавньому жвавому торговельному шляху, він особливо виріс за Омейядів у VII - VIII столітті, коли столиця арабського халіфату перемістилася сюди з Медіни.Кліматичні особливості посушливої зони обумовлюють будівництво міст, відгороджених від піщаних та пилових буревіїв. Захист кожного житлового будинку або ж громадської споруди досягається групуванням приміщень навколо замкненого двора. Тому в ісламських містах відсутні площі як самостійні просторові форми в планувальній структурі міста. Їх роль виконували відкриті простори перед великими спорудами та двори мечетей і палаців.Замкненість міст пояснювалась, звичайно, не лише кліматичними умовами, а й потребами оборони. Цитадель - приклад арабської фортифікації. В середині цитаделі розміщувалися палац і мечеть. Її потужні стіни оточував широкий рів з водою. З містом цитадель правителя зв'язував лише один міст. Місто також оточували стіни. Про розміри Дамаска свідчить хоча б такий факт, що в добу середньовіччя там функціонувало близько 200 лазень.На відміну від середньовічної Європи арабські міста ніколи не мали самоврядування, бо державна влада була там сильною і їй належали всі міські землі. Міста були нерегулярними за плануванням, не мали яскраво виділених центрів. І самі міста, і житла в них були замкнені, без прямих підходів до значних громадських будівель.При цьому за кількістю населення міста Близького та Середнього Сходу перевищували середньовічні міста Західної Європи. Вони були благоустроєні, мали бруковані вулиці, водоводи, що постачали воду до лазень, басейнів, садиб, багатих житлових будинків. У деяких містах, головним чином біля палаців, розбивалися сади. В більшості міст існували ще й майдани - відкриті простори для продажу худоби і рицарських ігрищ. Найчастіше майдани виносили за межі міста.
38. Характерні види споруд та видатні пам"ятники архітектури Арабського Халіфату
Караван-сараї зводили не тільки у містах. Багато їх було збудовано вздовж торговельних караванних шляхів. Як правило, вони мали прямокутний план. Уздовж укріплених стін розташовувалися житлові приміщення, склади і конюшні. Посеред двору знаходилася криниця або цистерна з водою. Вхід виділявся порталом. Його монументальні форми, підкреслені глибокими тінями, здалеку впадали в очі. В окремих випадках караван-сараї мали круглий або багатокутний план.Саме такий за планом караван-сарай побудували в Ірані на караванному шляху з Ісфагану до Ширазу. Це міцна, добре укріплена і благоустроєна будівля.Протягом ранніх та Омейядського халіфатів склався так званий "арабський" тип мечетей (цей тип має ще кілька визначень - дворовий, колонний, базилікальний). До мечетей арабського типу належать мечеть Бейт-Уллах (найперша ісламська культова будівля, споруджена в Мецці в 608 році), мечеть Омейядів у Дамаску.Видатна пам'ятка Близького Сходу - мечеть Омейядів - побудована в 715 році з каменю на місці колишньої Візантійської церкви, яку, в свою чергу, спорудили в 379 році на місці римської базиліки. Тому не випадково в оздобленні мечеті використані капітелі коринфського ордеру. В мозаїчне оздоблення інтер'єрів, окрім рослинного орнаменту, включені побутові сцени. Це є свідоцтвом збереженого до тих часів впливу християнського мистецтва.Загальні розрізи мечеті складають 157, 5х100 м, а двору - 122, 5х50 м. З півдня до двору примикає молитовна зала, що в плані має розміри 132х37 м.Характерним прикладом дворового (колонного) типу є мечеть Ал-Хакім у Фустаті (нині Каїр), споруджена в кінці Х століття.До дворових, або колонних, мечетей відноситься і знаменита мечеть у Кордові (теперішня Іспанія), побудована на місці колишньої вестготської церкви, яку в 785 році за великі гроші викупив у міста емір Абдарахман.У центрі цієї архітектурної композиції - просторий Помаранчевий двір (бо там і зараз ростуть помаранчеві дерева). Двір оточений галереєю, що створює по периметру затишну тінь, і огороджений стіною, до якої примикає мінарет - висока струнка башта, з верхівки якої муедзин скликає правовірних мусульман (слово означає "відданий") декілька разів на добу на молитву. До двору примикає колонний зал, який неодноразово збільшувався. Повністю спорудження мечеті було завершене лише в 987 році.В кордовській мечеті 21 двірний отвір, але жодна з дверей не виділена як головний вхід. Внутрішній простір не відокремлений від двору. Загальна площа мечеті - 22500 квадратних метрів. Колонний зал 800-ма колонами поділений на 19 нав. Колони розставлені у тому ж порядку, що й помаранчеві дерева, які ростуть у дворі. Для підсилення ефекту легкості і простору колони в залі зроблені дуже тонкими. Такі кам'яні опори не могли мати великої висоти. Тому вони надбудовані кількома ярусами переплетених арок, які забезпечували "добір" висоти і просторову зв'язаність кам'яних конструкцій.Утворювалася система, досить стійка до сейсмічних поштовхів і разом із тим художньо виразна: здавалося, що зала не має меж, а каміння, з якого складені колони та арки, втрачає вагу і твердість. При висоті колон трохи більше трьох метрів загальна висота колонного залу мечеті в Кордові складає 15,5 м. Ефект легкості опорних конструкцій підсилений зоровим розчленуванням підпружних арок мармуровими блоками різного кольору.Мечеть, за каноном, була орієнтована у бік Мекки, де знаходиться головне святилище мусульман. Напрямок на Мекку відзначений в середині мечеті невеликою, оздобленою орнаментом нишею - міхрабом. Поруч із міхрабом розміщується кафедра - мімбар, з якої мулла оголошує проповіді. До речі, мечеті, як і християнські храми, - це не тільки місце виключно культових відправ. Тут проходили також політичні збори, учбові заняття тощо.Мечеті, медресе і мавзолеї часто об'єднувалися в одному комплексі. Головним композиційним елементом більшості культових, громадських і житлових будівель був просторий двір, оточений галереями. Приміщення під куполом і зали с пласким покриттям, безліччю колон, зв'язаних між собою арками, являлися їх основними частинами.В період, коли на зміну династії Омейядів прийшла династія Аббасидів (750 - 1258 роки), арабський халіфат швидко зменшився до меж сучасного Іраку. Новою столицею халіфату став Багдад. В архітектурі починають використовувати месопотамські мотиви, одним з яких був айван - глибока ніша для створення тіньової прохолоди. Айвани, що спочатку використовувалися в житлових будинках та палацах Багдаду, пізніше стали елементами мусульманських мечетей.До чотирьохайванного (месопотамського) типу відносяться мусульманські мечеті, в яких у внутрішній двір з басейном посередині виходять величезні відкриті спереду склепінчасті зали - айвани, що слугують як молитовні приміщення.Яскравим прикладом такого типу мечеті є мечеть султана Хасана, побудована в Каїрі у 1356 - 1363 роках. Це цілий комплекс споруд, що складається з мечеті, мавзолею і медресе. З чотирьох боків до відкритого двору примикають склепінчасті айвани, де займалися учні медресе. Кожний з айванів відведений одному з правовірних напрямків ісламу - ханіфітам, малікітам, шафіїтам, ханбалітам. За міхрабом розміщений мавзолей султана Хасана. Довжина мечеті - 150 м.Загальний вигляд комплексу, побудованого в кілька поверхів з двома мінаретами по кутах, величний і дещо суворий. Стіни не мають вінчаючих карнизів, вони завершуються зубчастим парапетом.З аскетичністю зовнішнього вигляду мечеті контрастує пишне оздоблення її інтер'єрів. Єгипетські гравери по металу, ювеліри, різьбярі по дереву, склодуви й гончарі досягли надзвичайної досконалості у створенні окремих деталей та у вирішенні інтер'єрів у цілому.До чотирьохайванного типу належить і соборна мечеть в Гераті (Афганістан), закладена в 1201 році гуридським правителем Гіяс-ад-діном-ібн-Самом. Великий (95х75 м) двір мечеті оточений двоярусними галереями і чотирма просторими айванами з прекрасною поліхромією внутрішніх стін.
39. Особливості обємно-просторових вирішень культових споруд мусульманської архітектури. Типи мечетей
Мечемть (араб.-- масджид) -- місце для молитви і богослужіння, молитовний дім у мусульман, прихильників ісламського віровчення. Іслам не знає храмів, оскільки під час богослужіння не складають жертву.
Назва «мечеть» є запозиченням з класичної староарабської мови, в якій воно має вигляд «масджид» і означає буквально «місце для поклоніння і молитви», утворене від дієслова «саджада» (поклонятися, бити поклони, падати ниц, молитися, служити Богу). Воно указує на місце, де віруючий може поклонитися богові під час молитви і не припускає нічого окрім ритуально чистого простору.
Мусалла -- (від араб. «салят» -- молитва) -- особливий тип відкритих споруд, оточених стіною або що мають тільки одну стіну (у ісламі вона відзначає напрям убік Мекки) і розташованих зазвичай за межами міста.
Особливості архітектури й типи
Мечеть є будівлею, що стоїть окремо, з куполом-гамбізом, іноді мечеть має внутрішній двір (Мечеть Аль-Харам). Флігелем до мечеті пристроюються вежі-мінарети числом від одного до дев'яти (число мінаретів повинне бути менше, ніж в мечеті Аль-Харам). Молитовний зал позбавлений зображень, але на стінах можуть бути написані рядки з Корану арабською. Стіна, звернена до Мекки, відмічена порожньою нішею, міхрабом. Праворуч від міхрабу розташована кафедра-мінбар, з якою проповідник імам читає свої проповіді віруючим в час п'ятничної молитви. При мечетях іноді працюють школи-медресе.
Під час поширення ісламу на нові землі, для потреб віруючих не лише будувались нові місця поклоніння але й пристосовувались вже існуючі, переважно християнські. Серед найвідоміших -- храм Святої Софії в Царгороді (Стамбулі), а також мечеті Багдада. Власне ісламські місця поклоніння це прості і зручні споруди, в закладених на місці колишніх військових таборів нових містах, що наближаються формою і плану до будинку Пророка в МедініВже в кінці VII століття встановилася відмінність залежно від призначення і функцій між :
масджід -- невелика мечеть для індивідуальної молитви
масджід Джаммі -- соборна (або «п'ятнична») мечеть для колективної молитви, що здійснюється всією общиною опівдні п'ятниці.
Масджід джамі, або як її інакше називають -- велика мечеть, п'ятнична мечеть або соборна мечеть, переживає розквіт в епоху Омеядів, коли її архітектурні форми і багатства декоративного убрання повинні були продемонструвати велич правителів і матеріальне благополуччя, процвітання мусульманської общини -- умми.
Параллельно з цим, прості або приватні масжід набувають великої різноманітності форм і часто мають районне (квартальне) значення -- бука, виконують роль придворного святилища вбудованого в палац правителя, служать місцем щоденної індивідуальної молитви і проведення похоронів.
У всіх мусульманських культових споруд є одна загальна риса -- вони орієнтовані строго на мекку, або, точніше, на Каабу, те місце, куди посилаються молитви. Цей напрям на Каабу називається кібла (дослівно «те, що знаходиться навпроти»). Від нього отримала свою назву і задня, звернена до Кааби, стіна будь-якої молитовної будівлі в ісламі, яка теж називається кібла. У найраніший період, коли мечетей ще не було і молитва проводилася на обкресленій на піску ділянці землі, кіблу визначали по тіні увіткненого в землю списа. Орієнтація на мекку утвердилась тоді, коли Мухаммед, після переїзду общини до Медіни, оголосив язичницьке святилище -- Каабу -- і мусульманською святинею так само. Про це ясно мовиться в другій сурі Корану, такій, що належить до якнайдавніших мединских одкровень.
Були спеціальні правила поведінки в мечеті-1триматися за руки або цілуватися неприпустимо в мусульманських культових місцях
2.Для безпеки і поваги віруючих, відвідувачі повинні знаходитися в дозволених для відвідування місцях мечеті і не допускати вільного ходіння
3.На території мечеті заборонено куріння
4.Відвідувачі не слід доторкатися до Корану (святої книги) та іншим архітектурним елементам усередині основного молитовного залу.
40. Об'ємно-планувльне та архітектурно-художнє вирішення палацового комплексу Альгамбри
Ісламська архітектура залишила багато славетних зразків палацової архітектури. Найбільш відомим з них являється палац Альгамбра, побудований у XIII - XV століттях у Гранаді (нині територія Іспанії). Він розміщений всередині збудованої ще в ранньому середньовіччі фортеці. В композиції архітектурного палацу в Альгамбрі немає ні ясного плану, ні головної осі. Приміщення його парадної та інтимної частин гуртуються навколо двох великих дворів - Миртового і Лев'ячого, розташованих під прямим кутом один до одного. Більшість приміщень палацу розкриті в середину дворів. Двори озеленені, деякі з них мають басейни і фонтани. Таким чином природа як би входить в інтер'єрні простори палацу.
Зовні фортеця Альгамбра (що означає «червона»), подібно до інших середньовічних замків, мала зубчасті стіни і башти. Основа цієї композиції - невеличкий (28,5х15,7 м) Лев'ячий двір. У його центрі споруджений фонтан, оточений 12-ма кам'яними фігурами левів, із пащ яких виливаються струмені води. Двір зо всіх боків оточений галереєю з підковоподібних арок, що спираються на світлі мармурові колони. З усіх боків двору, за колонними портиками, ховаються зали. На заході це Зала сталактитів (названа так завдяки склепінню у вигляді кількох ярусів сталактитоподібних аркатурних поясів. На сході - Зала королів у вигляді продовгуватого приміщення, увінчаного куполами, де у прохолоді любили відпочивати правителі. Вся архітектура Альгамбри побудована на контрастах і протиставленнях. Яскраво освітлені двори змінюються приміщеннями, зануреними у прохолодний сутінок Стіни залів суцільно вкриті різьбленими орнаментами з гіпсу (ця улюблена техніка арабських оздоблювачів називається «різьблення по стуку».переважають блакитні, червоні, золотисті фарби. Візерунки в'ються по стінах, переходять на стелі і звітди стікають до легких арок, які спираються на тонкі колони. Як і всюди в арабському зодчестві, тут величезну роль відіграють арабески. Якщо християни вважали найсвященнішим із зображень ікону - образ Божий, то мусульмани найбільше вшановували образ Слова Божого, зображене слово. Мусульманська релігія забороняла зображувати Бога. Тому каліграфія була основним видом мистецтва в ісламському світі. Майстерно виписаними уривками з Корану прикрашали мечеті і палаци як всередині, так і ззовні.різні почерки, залежно від змісту переписуваного тексту.
Здається, що інтер'єри палацу Альгамбра складені з суцільно коштовних матеріалів. Насправді ж основним матеріалом стін є не вишуканий мармур, а глина з гіпсом (стук), ажурні різьблені грати вікон - дерев'яні.Бо цей шедевр світової архітектури споруджувався в ті часи, коли іспанці вигнали арабів з Кордови і еміри поспіхом створювали тут свою нову столичну резиденцію.
41. Мусульманські архітектурні пам'ятки Стамбула.Планувальне та об'ємно просторове вирішення
Найвизначнішоюпамяткою Стамбула є Софія
Майже тисячу років Собор святої Софії залишався символом християнства. Остання літургія в ньому розпочалася ввечері 28 травня 1453 року і продовжувалася всю ніч. Вранці в собор увірвалися яничари Мехмеда ІІ, що захопили Константинополь. Цей султан відомий тим, що поклявся не відпочивати і не розважатися до тих пір, доки не винищить весь християнський світ. 1453 року Мехмед ІІ наказав перетворити собор на мечеть. До нього прибудували чотири мінарети і він перетворився на Мечеть Ая-Софія. Так чи інакше, Собор Святої Софії залишається неповторною та унікальною історичною пам'яткою світового значення.
Софійський собор в Константинополі донині вражає відвідувачів розмірами та величчю. Його довжина -- 81 метр, ширина -- 72, а висота -- 55 метрів. Для будівництва Собору Святої Софії демонтували та привезли колони і мармурові деталі інших храмів Візантійської імперії. Внутрішні роботи в храмі продовжувалися протягом декількох століть, і тому відрізняються особливою ошатністю. Стіни повністю вкрили мозаїками.
Коли Собор Святої Софії перетворився на мечеть, мусульманам довелося внести деякі зміни, оскільки будівельники зорієнтували собор за християнською традицією -- вівтарем на схід. Османи ж перемістили міхраб в південно-східний кут собору -- в напрямі до Мекки. Через цю зміну в Ая-Софії під час молитви, мусульмани були вимушені розташовуватися під кутом відносно будівлі. Фрески та мозаїки вони вкрили товстим шаром штукатурки, на який виписали цитати з Корану. Деякі фрагменти фресок та мозаїк збереглися тому, що коли в 1935 році мечеть Ая-Софія стала музеєм, з них зчистили штукатурку, що приховувала їх.
Найефектніша частина будівлі -- купол, діаметр якого становить майже 32 м. Зайшовши у внутрішню частину храму, першим кидається в очі його помпезність. Купол ніби піднятий у повітря над храмом окремо від загальної будівлі. Таку ілюзію створюють 40 вікон, через які пробивається світло. В центрі купола -- зображення Ісуса. Гігантська купольна система собору стала шедевром архітектурної думки свого часу.
Блакитна мечеть - один із найбільших шедеврів ісламської і світової архітектури, названа так через блакитний колір кахлів, якими оздоблені її інтер'єри, цікава і тим, що світло потрапляє у приміщення через 260 вікон. Мечеть носить ім'я султана Ахмеда I, який її збудував і поряд, у мавзолеї, похований. Мечеть діюча.Блакитна мечеть в Стамбулі входить до числа найкрасивіших споруд Землі. Вона особливо знаменита своїм каскадом куполів, які стали справжнім символом міста.
Блакитна мечеть, була збудована в 1609-1616 роках. Будівництво тривало 7 довгих років. Мечеть стала справжнім витвором мистецтва, яке захоплює і сьогодні. При будівництві мечеті, головним чином, орієнтувалися на розташований неподалік храм Святої Софії.
Куполи мечеті по черзі піднімаються один над одним, з кожним ярусом збільшується їх обсяг. Центральний купол має діаметр в основі 33 метра, а висота його від землі 42 метри. До нього впритул примикають 4 напівкуполи, до яких, у свою чергу приєднуються ще 4. Всі куполи утримуються за допомогою мармурових колон, що знаходяться всередині храму. Діаметр кожної колони - 5 метрів.
Підстава самої мечеті - 72 на 64 метри. За зовнішньому боці вона оточена галереями, утворена арками та колонами.
Блакитна мечеть вражає не лише зовнішнім оформленням, а й внутрішнім оздобленням. Головна її прикраса - це кольорові плитки, які покривають стіни до вікон, склепіння і внутрішні частини куполів. Всередині мечеті дуже світло - тут дуже багато вікон, через які і потрапляють сонячні промені. Крім того, зі стелі спускається гігантський світильник.
У оформленні переважають відтінки синього і блакитного,
Фонтан султана Ахмеда III - одним із найкрасивіших фонтанів Стамбула (їх у місті 400), зведений у стилі барокко у 1728 році, займає площу 100 кв. м, має навісний дах, оригінальні рельєфи та витончені склепіння. На фасаді - настанова Ахмеда III : "Моліться за Хана Ахмеда і пийте цю воду після того, як промовите молитву".
Міст Ататюрка - один із символів країни, міст через Босфор, що з'єднав європейський і азійський береги Туреччини, був відкритий у 1973 році на честь 50-річного ювілею Турецької Республіки, за протяжністю (1560 м) є четвертим у світі.
Палац Долмабахче - вражаюча розкішшю споруда була збудована в XIX ст. як резиденція останніх оттоманських султанів. Для його оздоблення було використано 14 т золота і 40 т срібла, тронний зал оформлений 56 колонами і кришталевою люстрою, зібрана велика колекція полотен відомих художників.
Галатська вежа - одна з найвищих і найстаріших веж Стамбулу, заввишки 63 і діаметром 9 метрів, була побудована в 1348-1349 рр., як частина оборонної стіни. З вежі відкривається панорамний вид на місто, Босфорську протоку і Золотий Ріг.
Топкапи - адміністративний центр Османської імперії, палац, в котрому жили султани у 1465-1853 рр. вражає східною вишуканістю та розкішшю коштовностей, принесених в дар султанам. Найпопулярнішим місцем є гарем, у 400-х залах якого жили дружини, наложниці і рабині султана.
42. Комплекс Тадж-Махал в Агрі.Планівальна структура,арх. Особливості
Висота Тадж-Махалу з маківкою досягає 74 м. В його основі лежить квадратна платформа зі сторонами понад 95 м. По кутах мавзолея розташовані чотири мінарети.Стіни викладені полірованим мармуром, зовні в деяких місцях доповнені червоним піщаником. У вікнах та арках -- ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані сурами із Корану арабськими літерами.Більшість дослідників вважають, що Тадж-Махал побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазур з Афганістану, сапфіри з Шрі Ланки, сердолік з Аравії.У будівництві брало участь до 20 000 робітників. Ім'я архітектора невідоме, але поширена думка, що в розробці проекту брали участь найкращі архітектори Індії та інших країн Сходу на чолі з агрським архітектором Устад-Ісою. Не виключено, що одним з авторів був сам Шах Джахан, який мав високий художній смак.Навколо Тадж-Махалу Шах Джахан висадив сад, причому сам мавзолей знаходиться на початку саду. В центрі саду є мармурове водоймище. Вздовж зрошувального каналу з фонтанами висажені кипариси.Напроти Тадж-Махалу, на іншому березі Джамни, Шах Джахан хотів побудувати ще одну гробницю, для себе, тієї ж форми, що й Тадж- Махал, але із чорного мармуру. Обидва мавзолеї повинні були з'єднуватись мостом. Та після того як син Аурангзеб усунув імператора від влади, плани не втілилися в життя. Після смерті Шаха Джахана поховали в одному склепі з Мумтаз-Махал. На їхніх могилах лежать плити, прикрашені орнаментом із золота та срібла.
43. Мусульманська арх. Середньовічної Індії.Основні типи споруд, особливості їх об*мно-просторового,конструктивного та худ. вирішення
Архітектура мусульманської Індії мала ряд особливостей. Міста середньовічної Індії розвивалися по нерегулярному плану, характерному для країн Близького та Середнього Сходу. Міста, що були засновані в період пізнього Середньовіччя, будувалися вже за регулярним планом (Джайпур, Хардарабад та інші).
Культове зодчество Індії мусульманського періоду характеризується використанням традиційних форм - фігурних колон, кілевидних профілів арок та цибулястих куполів. Мусульманська архітектура принесла в планувальне рішення індійських храмів айван. Типовими для Індії являються дворові мечеті з купольним молитовним залом і галереєю навкруги всього двору. В Делі, що був незмінною столицею мусульманських держав Індії, в XVII столітті була споруджена соборна мечеть. Побудована вона з червоного піщаника, купола ж висічені з білого мармуру. Весь образ мечеті втілює велич і стриману декоративність (рис.6.24).
Під впливом широкого обміну будівельним досвідом, що відбувався між Індією з одного боку та Іраном та Середньою Азією з іншого, створювалися нові типи мавзолеїв. Найбільш довершеним з них є шедевр індійської архітектури періоду моголів - всесвітньо відомий мавзолей Тадж-Махал з архітектурно-парковим ансамблем. Його вибудував у 1632 - 1650 роках Шах-Джахан в Агрі для своєї коханої дружини Мумтаз-Махал. Ансамбль складається з будівель мавзолею, мечеті і павільйону для зібрань, що встановлені на масивній платформі, складеній з плит червоного пісковику уздовж берега ріки Джамни. З півдня до ансамблю примикає широкий парк - «чербага», з трьох боків обнесений стіною з брамами посередині кожної зі сторін.
Головна брама розташована з південної сторони. Вона являє собою квадратну в плані монументальну споруду, по кутах якої поставлені круглі башти з купольними павільйонами - «чатри» - зверху. Висока арка величного порталу відкриває вхід на центральну алею, що через увесь парк веде прямо до біломармурової будівлі мавзолею, який є композиційним центром усього ансамблю. Мавзолей піднятий на квадратний в плані цоколь, облицьований білим мармуром. Загальна висота його - 75 метрів. По кутах цоколя стоять 4 струнких мінарети висотою по 41 м (рис.6.25).
44. Зробіть порівняльний аналіз арх.. особливостей мавзолею Хумаюна в Делі та мавзолею Тадж-Махал в Агрі
Уявлення про еволюцію в індійській архітектурі XVII - XVIII століття дає порівняльний аналіз Тадж-Махала зі схожим із ним за схемою мавзолеєм Хумаюна, збудованим майже на століття раніше (рис.6.26). Звертає на себе увагу зовсім різне ставлення до самої архітектурної маси в цих пам'ятках. Якщо в мавзолеї Хумаюна за лаконічними лініями фасаду відчувається монументальність форм і об'ємів будівлі і купола, то в Тадж-Махалі спостерігається безумовна тенденція до полегшення, розчинення в оточуючому просторі. Це проявляється в більш витягнутому догори силуеті, що підкреслюється чотирма мінаретами, які немов би обмежують той куб повітряного простору, в центрі якого височить мавзолей. Характерна в цьому відношенні «дематеріалізація» об'єму будівлі глибокими нішами в усіх його зовнішніх гранях, контрастна до округлої форми високо піднятого гладкого купола. Недарма вночі, при місячному сяйві, здається, що купол ніби висить у небі.
45. Особливості розвитку архітектури середньовічної середньої азії. Основні типи споруд. Їх об'ємно-просторові конструктивні та планувальні рішення
Спочатку культура арабів була нижчою від культури завойованих ними країн. Та незабаром араби увібрали краще з античної культури і культур інших підкорених народів, створивши на цій основі свою власну високу цивілізацію.Вплив арабської культури продовжував позначатися і після розпаду халіфату на окремі феодальні держави, й навіть після вигнання арабів із завойованих ними країн. У кожній з них, з огляду на обставини, що склалися, архітектура була достатньо самобутньою, але з переважанням загальних рис. Їх формуванню сприяли інтенсивні зв'язки з народами халіфату, схожість шляхів розвитку феодалізму та природних умов, спільність культурних та побутових традицій, загальне віросповідання.
Засновник ісламу шейх Магомет зробив першою столицею об'єднаної арабської держави місто Мекку, а з 622 року - Медіну. Ця дата вважається першим роком становлення мусульманської культури.
В історії арабських халіфатів традиційно виділяється три періоди:
- період ранніх халіфатів (622 - 661 роки);
- період Омейядського халіфату ( 661 - 750 роки);
- період Аббасидського халіфату ( 750 - 1258 роки).
Початковий період існування арабського халіфату характеризується швидким зростанням кількості та розмірів міст. Це було пов'язано з розвитком ремісничого виробництва і торгівлі, необхідністю створення опорних пунктів у підлеглих країнах. Багато міст виросло з військових поселень, побудованих завойовниками у підкорених країнах. Навколо первісного укріпленого феодального замку - цитаделі - розвивалася основна частина міста - шахристан, що також обносився стіною, а за його межами виростали захищені власними стінами рабади (ремісничі слободи).
...Подобные документы
Ранньохристиянська храмова архітектура. Символіка та загальна структура християнського храму. Християнський храм на Русі. Розвиток храмового зодчества з давнини до наших часів, особливості архітектури Софії Київської та череди відомих храмів України.
реферат [21,1 K], добавлен 31.08.2009Природні та соціальні чинники формування романської архітектури. Особливості розвитку конструкцій, архітектурних форм та національних відмінностей культових Європейських держав. Еволюція нового стилістичного спрямування конструктивних систем міст.
курсовая работа [75,2 K], добавлен 23.06.2015Історична довідка про розвиток архітектури в Україні. Якісна оцінка рівню архітектурних споруд, опис архітектури споруд доби християнства. Розвиток системи хрестово-купольного храму. Внутрішнє убрання храмів, опис будівель, що збереглися до наших днів.
реферат [20,3 K], добавлен 18.05.2010Зародження і розвиток метаболістичної архітектури. Архітектурні принципи та погляди Кіонорі Кікутаке, приклади застосування його методології на конкретних прикладах. Відродження метаболістичної архітектури в наш час - проблеми та перспективи розвитку.
контрольная работа [208,5 K], добавлен 30.12.2013Архітектура споруд університетів Європи, аналіз історії їх створення. Спостереження літопису розвитку архітектури європейських країн. Університет Франції - Сорбонна. Італія - Болонський університет. "Червоно корпусні" університети - Оксфорд та Кембридж.
реферат [36,0 K], добавлен 28.04.2009Особливості розвитку російської культури ІX-XVІІ ст.: мистецтво, писемність, архітектура. Відродження архітектури Русі після монголо-татарської навали. Архітектура Новгорода, Пскова, Москви. Нововведення в російській архітектурі 14-16 століть.
курсовая работа [191,4 K], добавлен 11.11.2007Культура елінізірованих східних держав. Подвійність і складність релігії еллінізму. Особливості, характерна тематика елліністичної архітектури. Ордерна система античної архітектури. Риси елліністичного містобудування, відмінність від класичного міста.
реферат [23,6 K], добавлен 08.10.2009Принципи функціоналістської архітектури видатного архітектора ХХ ст. Ле Корбюз'є. Зростання взаємозв'язку архітектури і містобудування у другій половині сторіччя. Особливості форм архітектурного авангарду, його багатоаспектність та новаторські напрямки.
реферат [30,3 K], добавлен 01.03.2011Історія розвитку панорамного фотомистецтва. Панорамна зйомка з використанням методики складених знімків. Віртуальні сферичні панорами - неймовірне відчуття присутності. Проекції в панорамних зображеннях. Програми зшивання панорам. Плагіни й плеєри (QTVR).
дипломная работа [4,0 M], добавлен 17.11.2014Новий стиль у храмовій архітектурі - московське бароко. Поліхромія фасадів, стіни, забарвлені в сині, червоні, жовті і зелені кольори як специфічна національна особливість архітектури бароко в середині XVIII ст. Передумови появи і розвитку класицизму.
курсовая работа [57,6 K], добавлен 06.11.2009Функціональні, конструктивні та естетичні якості архітектури, організація навколишнього середовища. Видатні сучасні архітектурні споруди: мости, навчальні і спортивні заклади, готелі, промислові будівлі; стиль, призначення, класифікація, вибір матеріалу.
реферат [1,2 M], добавлен 16.12.2010Характеристика стилістичної спрямованості архітектури України 1920-х рр. Розробка Мілютіним лінійної потоково-функціональної схеми соцміст. Архітектура секційних прибуткових будинків, особняків і житлових комбінатів. Громадські споруди 1920-30 рр.
реферат [32,4 K], добавлен 16.09.2014Різноманітні за функцією, формою, матеріалом та іншими критеріями елементи заповнення міського середовища. Основні фактори у дослідженні малої архітектури міського середовища: локалізація у міському просторі, художнє вирішення об'єкту міського дизайну.
реферат [11,5 K], добавлен 26.04.2012Оборонний характер забудови міст другої половини XVII століття. Фортифікаційні споруди. Розташування вулиць і кварталів. Укріплені монастирі. Архітектура парадно-резиденційної забудови. Світські будівлі XVIII століття. Муроване церковне будівництво.
курсовая работа [47,0 K], добавлен 29.03.2013Розвиток кам'яної архітектури Київської Русі. Будівництво єпископського Спаського та Софійського соборів, Кирилівської церкви в Києві, Михайлівського собору Видубицького монастиря. Використання мозаїки і фрески, різьбленого каміння, майолікової плитки.
презентация [1022,8 K], добавлен 02.04.2014Повернення до античної спадщини як ідеального зразка і норми існування людини - основна ідея класицизму. Зародження класицизму у Франції XVII ст. Співіснування класицизму і бароко. Особливості архітектури класицизму в Англії, Голландії та Європі загалом.
реферат [44,5 K], добавлен 13.10.2010Провідним функціональним типом упродовж усієї доби Гетьманщини (1648-1781 рр.) були церковні будівлі як такі, що уособлювали найважливіші суспільні функції. Найхарактерніші риси архітектури у православному церковному будівництві тієї доби, їх аналіз.
реферат [17,3 K], добавлен 18.02.2008Класицизм — напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Ордер - головна риса архітектури класицизму, особливість цього стилю в інтер’єрах. Класицизм і палладіанство у Франції та Англії.
презентация [1,9 M], добавлен 16.10.2011Аналіз сучасних тенденцій щодо планування та сучасного перепланування простору квартир. Особливості архітектури та планування простору квартир. Індивідуальне розроблення інтер’єру. Вирішення кольору та світла в інтер'єрі. Підбір меблів та обладнання.
курсовая работа [4,1 M], добавлен 05.02.2015Розвиток українського національного архітектурного стилю у культовій архітектурі XVII-ХІХ ст. Взаємопроникнення та неподільність дерев’яної та мурованої архітектури. Загальні типологічні риси храмів України. Мурована культова архітектура Запоріжжя.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 28.10.2014