Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра інженерно-технічних дисциплін

ІНЖЕНЕРНЕ ТА ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ

Опорний конспект лекцій

Автор

І.І. Тарасенко

Рецензенти:

Р.А. Расулов

Київ 2016

Методичні рекомендації щодо роботи з опорним конспектом

Ефективність діяльності сучасних закладів готельно-ресторанного бізнесу базується на використанні різноманітного за принципом дії і конструктивним виконанням устаткування. Характерною особливістю закладів готельно-ресторанного бізнесу є пропонування великої кількості нових послуг і продукції, що вимагає постійного оновлення устаткування. Тому висока культура обслуговування і конкурентоспроможність закладів готельно-ресторанного бізнесу знаходиться у органічному взаємозв'язку з високою професійною підготовкою і технічною грамотністю працівників цієї галузі.

Метою вивчення курсу є ознайомлення студентів з інженерними системами будівель, обладнанням, що забезпечує роботу підприємств торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування готельного комплексу, вивчення основ раціональної експлуатації обладнання.

Завдання дисципліни - дати студентам комплекс необхідних знань, які дозволять спеціалісту кваліфіковано вирішувати питання раціональної експлуатації інженерних систем і обладнання готельного комплексу, організовувати ремонт і реконструкцію окремих видів обладнання, розробляти завдання на проектування окремих систем, що забезпечують життєдіяльність готельного комплексу.

Опорний конспект лекцій з дисципліни “Устаткування підприємств” розроблено у відповідності до програми і робочої програми призначено для студентів освітньокваліфікаційного рівня “бакалавр” напряму підготовки “Менеджмент”, професійного спрямування “Менеджмент організацій”, спеціалізацій “Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу” і “Менеджмент туристичної індустрії”.

В конспекті лекцій теми курсу і питання до них викладено у логічній послідовності з текстовим супроводженням. На початку кожної теми наводиться план та основні поняття, що зустрічаються в ній, а в кінці - контрольні питання для перевірки засвоєних знань.

При використанні опорного конспекту під час лекцій на вільних місцях, що залишені для записів, студентам необхідно занотовувати пояснення та доповнення викладача щодо певних положень питань тем, що розглядаються. Студенти мають засвоїти та запам'ятати основні терміни і поняття, наведені за текстом опорного конспекту.

Для поглибленого вивчення окремих питань дисципліни рекомендується використовувати навчальні матеріали та інтернет-ресурси, наведені у списку рекомендованих джерел.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ІНЖЕНЕРНОГО УСТАТКУВАННЯ БУДІВЕЛЬ У ГОТЕЛЬНОМУ ТА РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ

ТЕМА 1. ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ГОТЕЛЬНОМУ ТА РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ. СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І ОБЛАДНАННЯ

1.1 Склад інженерних систем у готельному та ресторанному господарстві

1.2 Системи опалення

1.3 Нагрівальні прилади систем опалення

1.4 Характеристика окремих видів опалення

ТЕМА 2. СИСТЕМА ВЕНТИЛЯЦІЇ. ТИПИ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОБЛАДНАННЯ. КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ

2.1 Призначення і види систем вентиляції

2.2 Обладнання систем примусової вентиляції

2.3 Системи місцевої вентиляції

2.4 Кондиціювання повітря, системи кондиціювання

2.5 Центральні кондиціонери

2.6 Місцеві кондиціонери

ТЕМА 3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ. ТИПИ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА УСТАТКУВАННЯ

3.1 Системи холодного водопостачання

3.2 Системи гарячого водопостачання

3.3 Системи каналізації

3.4 Сміттєвидалення та пилоприбирання

ТЕМА 4. СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ, ЗВ'ЯЗКУ, ОХОРОННОЇ ТА ПРОТИПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

4.1 Система електропостачання

4.2 Системи зв'язку

4.3 Охоронна сигналізація

4.5 Технічне обслуговування і ремонт інженерних систем

4.6 Система автоматичного регулювання роботи інженерних систем

РОЗДІЛ 2. УСТАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА І ТОРГІВЛІ У ГОТЕЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ

ТЕМА 5. МЕХАНІЧНЕ УСТАТКУВАННЯ

5.1 Загальні відомості про механічне устаткування

5.2 Загальні правила експлуатації машин

5.3 Універсальні кухонні машини і сортувально-калібрувальне устаткування

5.4 Мийне та очищувальне устаткування

5.5 Подрібнювальне і різальне устаткування

5.6 Місильно-перемішувальне, дозувально-формувальне і пресувальне устаткування

ТЕМА 6. ТЕПЛОВЕ УСТАТКУВАННЯ

6.1 Загальні відомості про теплове устаткування

6.2 Універсальні теплові апарати

6.3 Варильне устаткування

6.4 Жарильно-пекарське устаткування

6.5 Водогрійне і допоміжне устаткування, роз даткові лінії

ТЕМА 7. ХОЛОДИЛЬНЕ УСТАТКУВАННЯ

7.1 Загальні відомості про холодильне устаткування

7.2 Стаціонарні і збірні холодильні камери

7.3 Холодильні шафи, вітрини, прилавки та охолоджувальні столи

7.4 Охолоджувачі напоїв, льодогенератори і фризери

7.5 Правила експлуатації холодильного устаткування

ТЕМА 8. ТОРГОВЕЛЬНЕ УСТАТКУВАННЯ

8.1 Ваговимірювальне устаткування

8.2 Реєстратори розрахункових операцій

8.3 Торговельні автомати

8.4 Підіймально-транспортне устаткування

ТЕМА 9. СИСТЕМИ АВТОМАТИЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

9.1 Призначення і види систем автоматизації закладів ресторанного господарства

9.2 Характеристика окремих складових модулів системи автоматизації D2 System

9.3 Електронне меню

ТЕМА 10. НЕЙТРАЛЬНЕ (НЕМЕХАНІЧНЕ) УСТАТКУВАННЯ. ПІДБІР І КОМПЛЕКТАЦІЯ УСТАТКУВАННЯМ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

10.1 Нейтральне (немеханічне) устаткування

10.2 Підбір і комплектація устаткуванням закладів ресторанного господарства

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ІНЖЕНЕРНОГО УСТАТКУВАННЯ БУДІВЕЛЬ У ГОТЕЛЬНОМУ ТА РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ

ТЕМА 1. ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ГОТЕЛЬНОМУ ТА РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ. СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І ОБЛАДНАННЯ

Міні-лексикон: інженерні системи, центральна система опалення, нагрівальні прилади, радіатор, опалювальна панель, конвектор, теплообмінник, лічильник теплової енергії, кабельна система опалення, тепловий пункт, повітряне опалення

1.1 Склад інженерних систем у готельному та ресторанному господарстві

Інженерне обладнання будівель - це комплекс технічних пристроїв, що забезпечують сприятливі (комфортні) умови побуту, трудової діяльності, технологічного процесу в приміщеннях громадської будівлі.

Інженерне обладнання за призначенням можна умовно розділити на окремі інженерні системи.

Склад інженерних систем будівель

Вид системи	Призначення
Опалення	Підтримання необхідного температурного режиму в приміщеннях будівлі у холодний період року
Вентиляція	…
Кондиціювання	…
Гарячого і холодного водопостачання	…
Каналізація	Приймання та відведення виробничих та господарсько-побутових стоків
Електрозабезпечення	Забезпечення приміщень будівлі електрострумом для освітлювально-побутових та технологічних потреб
Газозабезпечення	Забезпечення енергоносієм устаткування, яке працює на газі
Зв'язок	Забезпечення внутрішнього та зовнішнього зв'язку
Охоронна та проти-пожежна сигналізація	Забезпечення безпеки зон життєзабезпечення і протипожежної безпеки
Вертикальний транспорт	…

1.2 Системи опалення

Теплозабезпечення в закладах ресторанного та готельного господарства, може здійснюватися:

· від зовнішніх мереж;

· від власних автономних джерел.

За місцем розміщення генератора тепла опалювальні системи поділяються на:

Місцеві	генератор тепла й опалювальні прилади знаходяться в опалюваному приміщенні (опалення пічне, газовими й електричними приладами)
Центральні	…

Система центрального опалення складається із:

генератора тепла;

системи трубопроводів для переміщення по них теплоносія;

опалювальних приладів.

За видом теплоносія
Водяне	використовується вода з температурою до 150° С
Парове	використовується пара низького чи високого тиску (до 600 кПа)
Повітряне	працює за рахунок надходження в приміщення гарячого повітря з більш високою температурою, ніж в опалюваному приміщенні
За розміщенням подавальних трубопроводів
Із верхнім розведенням	подавальні трубопроводи прокладаються по даху чи під стелею верхнього поверху
З нижнім розведенням	подавальні трубопроводи прокладаються по підвалу, над підлогою першого поверху чи каналах, що знаходяться під підлогою
За схемою прокладання теплопроводів
Однотрубні	…
Двотрубні	…
За способом переміщення теплоносія
Із природною циркуляцією	За рахунок наявності більш високого тиску в централізованій мережі чи котлі або бойлері
Із штучною циркуляцією	виникає за рахунок використання насосу (відцентрового)
За способом теплопостачання
Із централізованим теплопостачанням	…
Із автономним теплопостачанням	тепло виробляється у власних модульних котельних установках, встановлених на даху будівлі чи на рівні опалювальної системи. Такі установки компактні, прості та надійні в експлуатації, мають високий коефіцієнт корисної дії, працюють на рідкому чи газовому паливі
За способом приєднання до централізованої мережі теплопостачання
Із безпосереднім приєднанням	вода із ТЕЦ подається безпосередньо у місцеву мережу будівлі, попередньо пройшовши елеваторний вузол опалення, призначений для зниження тиску і температури гарячої магістральної води
Із гідравлічно ізольованим приєднанням	вода із ТЕЦ не надходить у місцеву мережу, а використовується для нагрівання води, що циркулює у місцевій системі. Це досягається шляхом використання теплообмінного апарата, який називається бойлером

Для з'єднання всіх елементів систем опалення використовують труби:

ь сталеві (швидко ржавіють);

ь мідні (мають велику вартість);

ь пластикові (недорогі, але необхідна обережність під час монтажу та експлуатації);

ь металопластикові.

Класифікація систем центрального опалення

1.3 Нагрівальні прилади систем опалення

Нагрівальні прилади у системах опалення призначені для передачі тепла від теплоносія до повітря приміщень за рахунок теплообміну. Встановлюються в місцях найбільшого надходження холоду.

Найбільш розповсюдженими є радіатори, які віддають тепло випромінюванням і частково конвекцією (камінний тип). Вони складаються із окремих секцій, що дозволяє збирати прилади різної площі, і можуть бути ребристими чи плоскими. Виготовляються із сталі, чавуну, алюмінію, кераміки, фарфору.

Широко використовуються також конвектори (рис. 1), які віддають тепло за рахунок циркуляції повітря (конвекційний тип). Кімнатне повітря надходить у прилад через нижній отвір, стикаючись із нагрівальною поверхнею (ребриста труба) нагрівається і виходить через верхній отвір. За рахунок руху повітря інтенсивність теплообміну збільшується порівняно з радіаторами на 20%. У конвектор довжиною понад 0,55 м може бути вмонтований зволожувач повітря.

В приміщеннях, де в якості фасаду використовується вітрина з низьким підвіконним простором, перевага надається підлоговим канальним конвекторам (фанкойлам). Корпус такого приладу монтується в підлозі. Передача теплової енергії відбувається шляхом природної чи примусової (за допомогою вентилятора) конвекції.

Останнім часом активно використовуються опалювальні панелі, які являють собою плити (здебільшого бетонні) з вмонтованими у них змійовиками із стальних труб, або електропровідним кабелем. Такі панелі розміщують у конструкціях підлоги, стін, стелі.



Рис. 1. Конвектор:

1 - кожух; 2 - нагрівальний елемент; 3 - підлога; 4 - клапан, що регулює тепловіддачу по повітрю; 5 - решітка для виходу нагрітого повітря

Нагрівальні кабелі (рис. 2) призначені для обігрівання приміщень у житлових і виробничих приміщеннях. Максимальна температура металевого провідника становить 100° С.

Рис. 2. Нагрівальний кабель

Для регулювання підігріву повітря у приміщенні на опалювальні прилади може встановлюватися вентиль з термостатичною головкою, яка є одночасно чутливим і регулюючим елементом. Шток вентиля переміщується за рахунок зміни об'єму рідини в чутливому елементі і відповідно змінюється витрата води через нагрівальний прилад. Діапазон регулювання температури у приміщенні може коливатись від 10 до 28° С.

Електронні термостатичні головки з мікропроцесором дозволяють регулювати температуру за певною програмою впродовж дня, тижня, трьох тижнів з використанням більше ніж 60 режимів.

1.4 Характеристика окремих видів опалення

Водяне опалення

Водяне опалення, як правило, має примусову циркуляцію теплоносія (рис. 3).

Розширювальний бак в системі водяного опалення використовується для компенсації гідравлічних розширень при нагріванні теплоносія. Однотрубні системи більш дешевші, ніж двотрубні та простіші при монтажі, тому вони застосовуються частіше. Магістральні трубопроводи з гарячою і холодною водою прокладають у каналах нижче рівня підлоги. За наявності технічного поверху чи простору на горищі система опалення може бути виконана з верхнім розведенням.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для приєднання споживачів теплової енергії до теплової мережі використовуються теплові пункти.

Центральні теплові пункти призначені для приєднання до теплопостачання двох чи більше будівель.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лічильник тепла - засіб вимірювань або комплект засобів вимірювань, призначений для визначення теплової енергії та вимірювання маси та параметрів теплоносія. Як правило, лічильники складається з теплообчислювача , одного або двох водолічильників і двох датчиків температури. Витрати тепла визначаються в гігакалоріях (Гкал).

Повітрячне опалення

Повітряне опалення - спосіб обігріву приміщення подачею в нього теплого повітря. На відмінну від водяного і парового опалення, теплоносієм є повітря.

При центральній системи повітряного опалення (рис. 4) нагріте повітря від теплогенератора, який може розміщуватися в вентиляційній камері, подається в приміщення по спеціальних каналах (повітропроводах).

Система повітряного опалення складається з теплогенератора, системи повітропроводів і димоходу (для виведення продуктів згорання). Теплогенератор може встановлюватися в підвалі (котельні), на даху або в підсобному приміщенні. Вони можуть бути і мобільними і стаціонарними



Рис. 4. Принципова схема роботи системи повітряного опалення:

1 - теплогенератор; 2 - подача підігрітого повітря, 3 - відведення охолодженого повітря

Переваги системи повітряного опалення	температурний режим весь рік. Систему повітряного опалення можна опційно доповнити кондиціонером, тобто без будь-яких додаткових витрат в канальну систему вбудовується охолоджувач повітря;
	…
	…
	…
	…
	мала інерційність системи (дозволяє за 35…40 хв підняти температуру від -22 до +22 °С, далі включається автоматика);
	…
	…
	…
Недоліки системи повітряного опалення	теплоємність повітря в 4000 разів менша за теплоємність води, відповідно для отримання тієї ж кількості тепла потрібна більша кількість нагрітого повітря. Це призводить до використання трубопроводів більшого діаметру, збільшення швидкості руху теплоносія (необхідність використання вентиляторів), а отже і наявність звукоізоляції трубопроводів.
	…

Випромінювальне опалення

Випромінювальне тепло - це термальне випромінювання між двома поверхнями. Термальне випромінювання відбувається, коли матеріал передає інфрачервоне випромінювання, у такий спосіб нагріваючи інший матеріал та не спричиняючи нагрівання повітря навколо матеріалів, що нагріваються.

В закладах закладів ресторанного і готельного господарства найбільшого використання набули площинні нагрівальні системи (стельові, стінні та підлогові).

Обігрівання підлогою	Основною вимогою при обігріванні підлогою є обмеження середньої температури підлоги в зоні постійного перебування людей до величини 28 °С. Переходити межу цієї температури не рекомендується, бо погіршуються умови теплового комфорту (контакт ноги з підлогою). У ванних кімнатах, привіконних поясах допускаються дещо вищі температури ( 29…30 °С). Теплі підлоги можуть прогрівати повітря до 2,5 м в висоту. Повітря прогрівається поступово і рівномірно розподіляється на всій площі підлоги, ближче до підлоги повітря на 2…4 градуси вище. Теплі підлоги використовуються як для основного, так і для додаткового опалення.
Обігрівання стелею	Стельовий інфрачервоний обігрівач складається із прямокутного металевого корпуса, покритого жаростійкою фарбою, з елементами кріплення до стелі, а випромінювачем служить пластина, покрита шаром спецкераміки, який має дуже високий коефіцієнт корисної дії перетворення теплової енергії у випромінювання. Іще одним різновидом стельового випромінювального обігріву на основі інфрачервоного (ІЧ) випромінювання є термоплівка. Являє собою тонку (0,3 мм) і міцну поліестерову плівку, із запаяними всередину паралельними смугами карбоново-срібного напівпровідника, з'єднаними між собою мідно-срібними шинами. На смуги карбонового напівпровідника подається напруга 220 В. В основу роботи нагрівача покладено відомий принцип, відповідно до якого при протіканні току провідник виділяє тепло. Тепла поверхня плівкового електронагрівача випромінює м'який ІЧ потік. Що стосується температури нагріваючої поверхні, вона не перевищує +35С° - це забезпечує повну пожежну безпеку, при цьому за допомогою вбудованого датчика можна регулювати температуру нагріву.

Размещено на http://www.allbest.ru/

це пристрої, які поєднують в собі нагрівальний елемент та вентилятор, що забезпечує конвекцію повітря у приміщенні, переміщуючи його через систему нагріву. Звичайний тепловентилятор можна на короткий час вмикати у приміщенні, щоб підняти температуру повітря на декілька градусів.
Переваги	легкість, компактність, невисока вартість, швидке і рівномірне поширення гарячого повітря в приміщенні. Деякі моделі тепловентиляторів дозволяють відключати нагрівальний елемент і тому можуть влітку використовуватись у якості звичайних вентиляторів.
Недоліки	шум при роботі вентилятора і руйнування кисню - він витрачається на окислення високотемпературних нагрівальних елементів. Однак, у тепловентиляторах з керамічними нагрівальними елементами руйнування кисню не відбувається.

це потужний тепловий вентилятор в міцному металевому корпусі, захищеному від різних пошкоджень (рис. 5 б). Принцип роботи теплової гармати той же, що і в тепло вентилятора. Переносні теплові гармати мають потужність в діапазоні від 2 до 30 кВт. Теплові гармати забезпечують економічний, практичний і швидкий обігрів кімнат, складів, майстерень, цехів, конференцзалів і будівельних майданчиків. Також вони застосовуються для цілей осушення і вентиляції. Легко встановлюються і можуть використовуватися як для повного обігріву приміщення, так і для створення додаткового тепла.

Рис. 5. Загальний вигляд тепловентиляторів і теплових гармат:

а - тепловентилятор; б - теплова гармата

це пристрої, які поєднують в собі нагрівальний елемент та вентилятор, що забезпечує конвекцію повітря у приміщенні, переміщуючи його через систему нагріву. Звичайний тепловентилятор можна на короткий час вмикати у приміщенні, щоб підняти температуру повітря на декілька градусів.
Переваги	легкість, компактність, невисока вартість, швидке і рівномірне поширення гарячого повітря в приміщенні. Деякі моделі тепловентиляторів дозволяють відключати нагрівальний елемент і тому можуть влітку використовуватись у якості звичайних вентиляторів.
Недоліки	шум при роботі вентилятора і руйнування кисню - він витрачається на окислення високотемпературних нагрівальних елементів. Однак, у тепловентиляторах з керамічними нагрівальними елементами руйнування кисню не відбувається.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання для самоперевірки

Назвіть основні інженерні системи, що забезпечують життєдіяльність готельних комплексів.

Які є види центрального опалення?

Перерахуйте види опалювальних приладів, вкажіть їх недоліки і переваги.

Для чого застосовуються нагрівальні кабелі?

Охарактеризуйте систему водяного опалення.

Назвіть основні конструктивні елементи системи повітряного опалення.

Як здійснюється випромінювальне опалення?

Сформулюйте основні заходи щодо теплозберігання при експлуатації систем опалення.

ТЕМА 2. СИСТЕМА ВЕНТИЛЯЦІЇ. ТИПИ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ОБЛАДНАННЯ. КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ

Міні-лексикон: вентиляція, припливна і витяжна вентиляція, місцева та загальнообмінна вентиляція, вентилятор, калорифер, венткамера, кондиціювання повітря, місцеві і центральні кондиціонери, теплова завіса.

2.1 Призначення і види систем вентиляції

Вентиляцією (від лат. ventilatio - провітрювання) називають організований та регульований розрахунковий повітрообмін, який забезпечує видалення з приміщення забрудненого, надходження чистого повітря з метою створення сприятливого для здоров'я людини повітряного середовища.

За способом переміщення повітря вентиляція поділяється на:

Природну	виникає внаслідок теплового та вітрового напорів (поділяється на неорганізовану й організовану)
Примусову	повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюється вентилятором Переваги: великий радіус дії; можливість зміни в широких межах обсягів приточного і видаляємого повітря; можливість очищення, підігріву приточного повітря та очищення забрудненого повітря перед викидом його до атмосфери; незалежність роботи від метеорологічних умов. Недоліки: значна вартість споруд та їх експлуатація; підвищений шум та вібрація.
Комбіновану	поєднання природної вентиляції і примусової

Класифікація систем примусової вентиляції

За призначенням
Робоча	…
Аварійна	…
За напрямком потоку повітря
Припливна	забезпечує тільки організоване надходження повітря в приміщення, підвищуючи тиск у ньому. Повітря відводиться через щілини у вікнах і дверях
Витяжна	…
Припливно-витяжна	повітря у приміщення організовано подається і відводиться. Залежно від того, що є більшим, тиск у приміщенні може підвищуватися чи знижуватися. Знижений тиск передбачається у санітарних вузлах та гарячих цехах закладів харчування
За місцем дії
Загальнообмінна	…
Місцева	…
Комбінована	…

Системи примусової вентиляції включають ряд основних елементів

2.2 Обладнання систем примусової вентиляції



В системах припливно-витяжної вентиляції (рис. 6) присутні основні елементи наведених видів вентиляції.

Рис. 6. Припливно-витяжна загальнообмінна вентиляція:

1 - повітрозабірна решітка; 2 - шахта припливна; 3 - утеплений клапан; 4 - фільтри повітряні; 5 - калорифери; 6 - вентилятор; 7 - припливний повітропровід; 8 - припливні і витяжні решітки; 9 - витяжний повітропровід; 10 - витяжна камера; 11 - витяжна шахта

Основне обладнання систем вентиляції розміщують у припливних і витяжних камерах. Приміщення, які потребують максимальних повітрообмінів, повинні бути наближені до венткамер. Розміри вентиляційних камер у плані визначають, виходячи з габаритів обладнання, що там встановлюється. Орієнтовна площа венткамер продуктивністю 5-10 тис. м3/г близько 12-16 м2.

Припливні камери необхідно максимально наближати до місць забору повітря.

Вентиляційні камери витяжних систем розміщують якнайближче до місць викиду повітря в атмосферу. Найчастіше їх облаштовують у верхніх поверхах, на горищі або на покрівлі, якщо це не шкодить архітектурному вигляду будівлі.

2.3 Системи місцевої вентиляції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місцева припливна вентиляція	служить для створення необхідних умов повітряного середовища в обмеженій зоні приміщення. Прикладом місцевої припливної вентиляції є теплові повітряні завіси, які застосовують для зменшення надходження холодного зовнішнього повітря через відкриті дверні блоки закладів готельно-ресторанного господарства. При цьому назустріч холодному повітрю подається тепле (з температурою до 50° С) плоскими струменями, з достатньо великою швидкістю (10…15 м/с).
Місцеву витяжну вентиляцію	застосовують, коли місця виділень шкідливих речовин локалізовані, щоб не допустити їх поширення по всьому приміщенню. У виробничих приміщеннях ця вентиляція забезпечує виловлювання і вилучення шкідливих речовин: газів, диму, пилу і частково вилучає тепло, що виділяє виробниче устаткування.

Місцева вентиляція може забезпечувати, як приплив чистого повітря (заздалегідь очищеного і підігрітого) до певних місць, так і навпаки, видалення повітря від певних місць з найбільшою концентрацією шкідливих домішок в повітрі. Місцева вентиляція буває припливною і витяжною.

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктувальних панелей, витяжних шаф (рис. 7).



Рис. 7. Місцевої витяжні пристрої

а -- витяжний зонт, б -- всмоктувальна панель, в -- витяжна шафа з комбінованою витяжкою а б в

Конструкція місцевого пристрою повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом

2.4 Кондиціювання повітря, системи кондиціювання

Кондиціювання повітря - це створення та автоматичне підтримання заданих або таких, що змінюються за певною програмою, метеорологічних умов, які є найбільш сприятливими для людей (комфортне кондиціювання) чи здійснення технологічних процесів (технологічне кондиціювання).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечує регулювання: температури (підігрів чи охолодження), потрібного рівня вологості, швидкості руху повітря, а також можливість додаткового оброблення (очищення від пилу, дезинфекцію, дезодорацію)	Регулюється лише частина параметрів

Комплекс технічних засобів, за допомогою яких здійснюється кондиціювання повітря, називається системою кондиціювання.

Класифікація систем кондиціювання

За розміщенням основних елементів
Місцеві	встановлюються безпосередньо у приміщеннях, де необхідне кондиціювання повітря (віконні, настінні, спліт-системи, канальні, ті, що розташовуються на підлозі чи під стелею)
Центральні	забезпечують кондиціювання повітря у декількох приміщеннях за допомогою агрегату, розміщеного в окремій кімнаті
За характером роботи
Автономні	конструкція передбачає апарат для отримання холоду
Неавтономні	джерело холоду знаходиться ззовні
За режимом роботи
Літні	…
Зимові	…
Цілорічні	…
За схемою обробки повітря
Прямотечійні	…
Рециркуляційні	…

2.5 Центральні кондиціонери

Центральні кондиціонери -- це неавтономні кондиціонери, до яких підводяться мережі холодопостачання, теплопостачання, водопостачання та електроенергія.

Сучасні центральні кондиціонери складаються з уніфікованих типових секцій (технологічних модулів), в яких здійснюються процеси обробки повітря (нагрівання, охолодження, очищення, осушення, зволоження, транспортування), та проміжних чи модулів обслуговування, через які обслуговують технологічні модулі та змішують і регулюють витрату повітря.

Секція охолодження	водяний чи фреоновий теплообмінник, виготовлений з мідних трубок з алюмінієвими ребрами. Холодоносієм може бути вода, суміш води з гліколем, фреон.
Секція зволоження	форсуночна камера, в якій повітря проходить через дощовий простір дрібних крапель, які утворюються при розпиленні води з допомогою форсунок.
Секція фільтрування	…
Секція шумопоглинання	призначена для зниження рівня шуму, який створюється центральним кондиціонером. Всередині секції закріплені пластини з поглинаючого шум матеріалу, наприклад, мінеральної вати, підсиленої скловолокном.
Вентиляторна секція	…

Приклад можливого компонування секцій центрального кондиціонера наведений на рис. 8.

Рис. 8. Схема компонування центрального кондиціонера:

1- повітряний клапан; 2- приймально-змішувальна секція; 3 - секція охолодження; 4- проміжна камера; 5 - секція шумопоглинання; 6 - вентиляторна секція; 7 - секція нагрівання; 8 - секція фільтрування; 9 - гнучка вставка

2.6 Місцеві кондиціонери

За конструктивними особливостями усі місцеві кондиціонери умовно можна поділити на два великих класи:

- моноблочні кондиціонери - складаються з одного блоку (віконні, мобільні і т.д.);

- спліт-системи (від англійського «split» - роздільний).

Моноблочні віконні кондиціонери (рис. 9 а) встановлюють у віконному отворі або тонкій стіні. Порівняно зі спліт-системою віконний кондиціонер під час роботи має більше шуму та зменшує площу скління, оскільки жорстко прив'язаний до віконного отвору.

Рис. 9. Місцеві кондиціонери:

а - моноблочний віконний; б - настінна спліт-система

Спліт-система складається з двох частин - зовнішній блок (виконавчий) і внутрішній (головний). Завдяки цьому найбільш гучна і громіздка частина кондиціонера знаходиться поза приміщенням. У результаті такого конструктивного виконання внутрішній блок можна розмістити практично в будь-якому зручному місці. Зовнішній і внутрішній блоки кондиціонера з'єднані між собою електричним кабелем і мідними трубами, по яких циркулює холодоагент. Більшість сучасних спліт-систем мають різні додаткові функції, а саме: режим обігріву, яким зручно користуватися в міжсезоння (весна, осінь); режим осушення, при якому змінюється частота обертів вентилятора внутрішнього блоку, тим самим вибирається режим найбільшого конденсування вологи, що міститься в повітрі, на внутрішньому теплообміннику та ін. Усі сучасні спліт-системи забезпечені пультом дистанційного керування (ПДУ) з рідкокристалічним дисплеєм.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Настінні кондиціонери (рис. 9 б) ще називають побутовими. Такі кондиціонери складаються з блока, що кріпиться на даху або стіні з боку вулиці й одного або декількох (у випадку мультиспліт-системи) внутрішього блока, який монтується до стіни всередині приміщення, як правило, ближче до стелі.

Особливість канальних кондиціонерів полягає у можливості повністю сховати внутрішній блок у будівельні конструкції й розташувати його на значній відстані від зони обслуговування.

Питання для самоперевірки

У чому відмінність природної вентиляції від примусової?

Які є види механічної вентиляції за способом дії?

Охарактеризуйте системи припливної та витяжної вентиляції.

Назвіть конструктивні елементи систем примусової вентиляції.

Яке призначення повітряних завіс у будівлях готелю?

Що розуміють під кондиціюванням повітря?

Охарактеризуйте будову і принцип дії централізованих систем кондиціювання повітря.

Які використовуються види місцевих кондиціонерів?

ТЕМА 3. СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ. ТИПИ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА УСТАТКУВАННЯ

Міні-лексикон: холодне та гаряче водопостачання, водомір, водонагрівач, санітарні прилади, загальносплавна та роздільна системи каналізації, гідравлічний затвор, система пилоприбирання

3.1 Системи холодного водопостачання

Системою водопостачання називають комплекс інженерних споруд, машин і апаратів, які призначені для добування води з природних джерел, поліпшення її якості, зберігання, транспортування і подачі водоспоживачам. Вона складається із водоприймальних, водопідйомних, очисних, водонапірних і регулюючих споруд, магістральних водоводів і розподільних мереж, засобів автоматизації.

Внутрішній водопровід - це трубопроводи та інженерне обладнання, призначені для забезпечення подачі води від зовнішніх мереж водопроводу до всіх внутрішніх водорозбірних приладів, технологічного обладнання і пожежних кранів.

Внутрішні системи водоспоживання є двох видів:

Роздільна	складається з трьох окремих водопроводів: господарсько-питного; виробничого; протипожежного. У готелях виробничий водопровід практично не застосовується
Об'єднана	…

Размещено на http://www.allbest.ru/

Водогінні мережі бувають декількох видів.

За схемою прокладання трубопроводів:

За принципом розведення трубопроводів:

з верхнім розведенням;

нижнім розведенням.

Основною частиною водомірного вузла є водомір, що служить для обліку витрати води.

В залежності від принципу дії водоміри класифікують на механічні (тахометричні), електромагнітні, ультразвукові і вихрові.

У механічних (тахометричних) водолічильниках використовується механічний принцип підсумовування числа обертів рухомого елементу (крильчатка, турбіна), яке залежить від швидкості проточної води. Відповідно водоміри цього типу поділяються на крильчасті і турбінні (рис 10). Підбирають лічильники так, щоб максимальний розрахунковий хід води у системі водопроводу був меншим, ніж найбільша допустима витрата водоміру. Мережі внутрішнього водопроводу прокладають відкрито з прикріпленням труб до стін, колон, перекриттів з нахилом 0,002…0,005 м у бік вводу. Труби можуть прокладатися приховано у спеціальних каналах, шахтах або у товщині стіни, якщо це обумовлюється підвищеними вимогами до інтер'єру приміщення. У таких випадках в місцях з'єднань передбачаються ніші з оглядовими люками.

Внутрішня водопровідна мережа монтується зі стальних оцинкованих водогазопровідних труб або пластикових труб. Останнім часом все більш поширеним стає застосування вінілпластових та поліетиленових труб, які мають високі технічні, експлуатаційні та санітарно-гігієнічні показники.

Рис. 10. Механічні водоміри:

а - крильчастий; б - турбінний; 1 - корпус; 2 - рахунковий механізм; 3 - циферблат; 4 - кришка; 5 - передавальний механізм; 6 - крильчатка; 7 - сітка; 8 - струменевипрямляч

Холодне водопостачання може здійснюватись із використанням різних схем внутрішнього водопроводу. Найбільш простою і часто вживаною є схема з нижнім розведенням, що представлена на рис. 11. Вода із зовнішньої мережі під дією тиску, що в ній присутній, надходить у внутрішній водопровід через уведення, яке проходить під землею. Через водомір вода надходить в нижню розвідну магістраль, далі в стояки і через підводки до водозабірних точок.

Для забезпечення водою високих будівель в верхні водозабірні точки, в яких не гарантується подача води і водопроводу, на водопровідному уведенні зазвичай встановлюється підкачуючі відцентрові насоси (рис. 12). Електродвигун насосу вмикається автоматично при падінні тиску на уведенні нижче необхідного для подачі у верхні точки водозабору. Зворотній клапан забезпечує рух води лише в одному напрямку.

Система протипожежного водопроводу складається з мережі магістральних трубопроводів і стояків (розподільних ліній), пожежних кранів, а за потреби і водонапірних установок (насосів, водонапірних баків, пневматичних пристроїв).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 11. Схема внутрішнього водопроводу без водонапірного резервуара і насоса, що підкачує (з нижнім розведенням):

1 - стояки; 2 - запірні вентилі; 3 - розвідна (магістральна) лінія; 4 - трійник із пробкою для спускання води із системи; 5 - водомір

Рис. 12. Схема водопровідного введення в будинок з насосом, що підкачує:

1 - уведення; 2 - запірні клапани; 3 - водомір; 4 - насос; 5 - зворотній клапан

Пожежні крани обладнуються напівгайкою діаметром 50…65 мм, яка швидко знімається, капроновим рукавом довжиною 10…20 м із двома напівгайками для приєднання до вентиля і пожежного стовбура з наконечником. Пожежні крани розміщують у начіпних чи вбудованих шафах на висоті 1,35 м від підлоги. Вони встановлюються в легкодоступних місцях - вестибюлях, коридорах, проходах, сходових площадках будівель закладів готельно-ресторанного господарства.

У системах водопроводу з водонапірними баками недоторканний протипожежний запас води дорівнює кількості, необхідній для гасіння пожежі впродовж 10 хв. при ручному чи автоматичному включенні пожежних насосів.

3.2 Системи гарячого водопостачання

Системи гарячого водопостачання в житлових і громадських будинках призначені для подачі гарячої води, температура якої повинна бути не нижче 50°С і не вище 75°С. При користуванні гарячою водою споживач має можливість знижувати температуру до необхідної величини в змішувачах, що встановлюються в місцях водорозбору.

Залежно від призначення системи гарячого водопостачання поділяють на господарсько-побутові і виробничі. Ці системи допускається об'єднувати лише тоді, коли на технічні потреби використовується вода питної якості або коли внаслідок контакту з технологічним обладнанням якість води не змінюється.

У господарсько-побутових системах гарячого водопостачання якість води повинна відповідати вимогам державних стандартів на питну воду. У виробничих системах якість води визначається за технологічними потребами.

Типи систем гарячого водопостачання

Централізована	…
Децентралізована (місцева)	…

Внутрішні системи гарячого водопостачання поділяються:

1. За схемою прокладання трубопроводів:

тупикові;

циркуляційні.

2. За принципом розведення трубопроводів:

3. За способом подання води:

закриті;

з баком-акумулятором.

4. За способом циркуляції води:

Усі централізовані системи гарячого водопостачання проектують з циркуляційними трубопроводами (рис. 13). Без таких трубопроводів за відсутності водорозбору вода в подаючих трубопроводах остигає і споживачі отримують спочатку охолоджену воду, яку зливають в каналізацію. При цьому виникають втрати води і тепла, які тим більші, чим більші діаметри і довжини подаючих трубопроводів.

Для мереж гарячого водопостачання використовують оцинковані сталеві труби. Рідше - пластмасові, металопластикові та мідні труби. Всі трубопроводи системи гарячого водопостачання, за винятком квартирних підведень і рушникосушарок, повинні бути покриті ізоляцією, товщина і якість якої має забезпечувати нормовану величину тепловтрат.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 13 Схема циркуляційного водопроводу гарячого водопостачання (при природній циркуляції):

1 - водопровід; 2 - водонагрівач: 3 - вхід і вихід теплоносія; 4 - головний стояк; 5 - верхня розвідна лінія; 6 - повітряний кран; 7 - водорозбірні крани; 8 - стояки; 9 - підводки; 10 - циркуляційні стояки; 11 - збірна циркуляційна лінія;

3.3 Системи каналізації

Каналізація - це система пристроїв і споруд, призначених для приймання, відведення, очищення і скидання у водоймища стічної води.

Вода, що була використана для різних потреб у побуті або на виробництві й отримала при цьому додаткові домішки (забруднення), які змінили її хімічний склад або фізичні якості, називається стічною. До стічних вод належать також атмосферні води, які відводяться з території населених пунктів та промислових підприємств.

За походженням та характером забруднень усі стічні води поділяють на побутові (господарсько-фекальні), виробничі та атмосферні.

Види каналізації

Загально-сплавна	розрахована на всі види стічних вод: побутові; виробничі; дощові
Роздільна	включає дві мережі: 1) дощову, розраховану на атмосферні і умовно чисті виробничі стічні води (очищення вод цієї мережі перед скиданням у водоймища не здійснюється); 2) побутову, яка приймає інші стічні води, включаючи забруднені виробничі стічні води (стічні води цієї мережі підлягають обов'язковому очищенню)
Напівроздільна	…

За сферою обслуговування розрізняють об'єднані та роздільні системи каналізації.

Система внутрішньої каналізації складається з таких основних елементів: приймачів стічних вод, гідравлічних затворів, внутрішньої каналізаційної мережі (поверхові відвідні труби, стояки, горизонтальні ділянки і випуски) (рис. 14).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 14. Схема внутрішньої каналізації будинку:

1 - витяжна вентиляційна труба; 2 - стояк; 3 - приймач стічних вод; 4 - гідравлічний затвор; 5 - відвідні труби; 6 - випуск; 7 - оглядовий каналізаційний колодязь; 8 - дворова мережа

Приймачі стічних вод	виконують у вигляді відкритих посудин, або воронок, що збирають забруднену воду і відводять її в каналізаційну мережу. Приймачами стічних вод в більшості випадків служать санітарно-технічні прилади (мийки, раковини, умивальники, ванни, душові піддони, біде, унітази, пісуари); пристрої для прийому виробничих стічних вод (лотки, трапи, приймальні решітки, приямки, воронки тощо); водостічні воронки, які призначені для збору і відведення з даху дощових або талих вод.
Гідравлічні затвори (сифони)	розміщують після кожного санітарно-технічного приладу, крім тих, що мають його в своїй конструкції (унітази, трапи, пісуари). Водяний гідрозатвор (шар води висотою 50...70 мм) затримує шкідливі гази з системи каналізації, не дозволяючи їм потрапляти в приміщення. Шар води утворюється в згині трубопроводу в U-подібних затворах, або між двома циліндрами в затворах пляшкового типу.
Поверхові відвідні труби	з'єднують приймачі стічних вод зі стояками. Їх встановлюють у місцях розміщення групи санітарних приладів ближче до тих приладів, у які надходять найбільш забруднені і найменше розріджені стоки. Стояки встановлюють відкрито біля стін або приховано у борознах і спеціальних шахтах. Верхня частина стояка у вигляді витяжної труби виводиться на висоту не менше 0,7 м над дахом будівлі, що забезпечує стічних вод.

Внутрішня каналізація закінчується випуском, який підключається до колодязя, що розташований поза будинком.

Стоки виробничої каналізації проходять очищення на локальних спорудах і лише потім скидаються в зовнішні мережі. Стічні води від миття посуду, м'яса, риби пропускають через відстійник і жировловлювачі . Стічні води від миття овочів проходять через пісковловлювачі; від картоплечисток - через крохмалеуловлювачі.

3.4 Сміттєвидалення та пилоприбирання

Згідно діючих державних будівельних норм у будинках і приміщеннях закладів готельного і ресторанного господарства необхідно передбачати системи очищення від сміття і пилоприбирання,.

Центральне сміттєвидалення	може бути сухим чи мокрим. Найбільш поширені сухі сміттєпроводи, які складаються з приймальних клапанів та вертикального ствола, під яким розташована сміттєзбірна камера. В ній встановлюються пересувні контейнери, де сміття накопичується і спеціальним транспортом вивозиться. Приймальні клапани призначені для прийому сміття і скидання його в ствол. Вертикальний ствол сміттєпроводу виконують з гладких безнапірних труб діаметром 400...500 мм. Сміттєзбірна камера повинна мати окремий зовнішній вихід, бути обладнаною гарячим і холодним поливальними кранами, припливно-витяжною системою вентиляції. Сміття з камери повинно видалятися щоденно. При мокрому сміттєвидалинні сміття подрібнюють спеціальними дробарками, які встановлюють на випусках мийок, розбавляють водою і скидають в каналізацію.
Система центрального пиловидалення (система вакуумного прибирання)	складається з вакуумної установки, яка розташовується в окремій зоні далеко від приміщень, де проводиться прибирання, і мережі труб діаметром від 40 мм до 150 мм і більше, вмонтованих у підлогу, стелю та стіни (рис. 15).. Усмоктувальні клапани (пневморозетки) встановлюються зазвичай в стінах на зручному рівні, або в підлозі таким чином, щоб охопити всі приміщення за допомогою шланга довжиною 7…15 метрів. Довжина шланга вибирається в залежності від розмірів приміщень, в яких проводиться прибирання та плану розміщення клапанів, а різноманітні насадки дозволяють очищати будь-які поверхні і меблі. Діаметр шлангу залежить від типу збирається пилу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 15. Система центрального пиловидалення

У системах для громадських будівель використовується гнучкий шланг з внутрішнім діаметром 32 мм або 40 мм. Через потужне всмоктування, забезпечуваного центральною установкою, повітря всередині труб рухається з дуже великою швидкістю і доставляє пил, сміття та інші забруднювачі до сепаратора, де тверді частинки відділяються і збираються в контейнер, який повинен регулярно очищатися.

Питання для самоперевірки

Назвіть основні елементи системи холодного водопостачання.

Охарактеризуйте будову і принцип дії крильчастого та турбінного швидкісних водомірів.

Які є схеми холодного водопостачання?

Як здійснюється підігрівання води у системах гарячого водопостачання?

Основні схеми гарячого водопостачання.

Назвіть економічні показники гарячого і холодного водопостачання.

Класифікація систем каналізації.

Назвіть основні елементи внутрішньої каналізації.

Охарактеризуйте систему центрального пиловидалення.

ТЕМА 4. СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ, ЗВ'ЯЗКУ, ОХОРОННОЇ ТА ПРОТИПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

Міні-лексикон: лічильник електроенергії, силова та освітлювальна електричні мережі, груповий щиток, освітлювальні прилади, охоронна сигналізація, система відеоспостереженн, пожежний датчик.

4.1 Система електропостачання

Система електропостачання - це комплекс пристроїв для передачі і розподілення електричної енергії від джерела живлення до приймачів. Джерелом живлення електроенергією закладів готельно-ресторанного господарства можуть бути як окремі трансформаторні підстанції, так і трансформаторні підстанції сусідніх об'єктів.

Від трансформаторної підстанції до ввідно-розподільчої установки (розподільного щита) прокладається чотирипровідникова кабельна лінія. Три провідника є лінійними (фазовими), а четвертий - нейтральний (нейтраль). Напруга між нейтральним проводом і будь-яким лінійним називається фазовою і її величина становить 220 В. Напруга між лінійними проводами трифазної системи перемінного струму називається лінійною і її значення становить 380 В (рис. 16)

Відповідно в закладів ресторанного і готельного господарства розрізняють освітлювальні мережі з напругою 220 В, призначених для живлення освітлювальних установок, і силові - з напругою 380 В, призначених для живлення силових установок (торговельне холодильне, теплове та інше обладнання).

На розподільному щиті знаходяться:

загальний вимикач;

лічильники обліку витрат електроенергії;

вимірювальні прилади (амперметри, вольтметри);

апаратура захисту;

Групові щитки силової (ЩС) і освітлювальної (ЩО) мережі виконуються окремо і розміщуються поблизу приймачів із забезпеченням вільного доступу до них (в коридорах, на сходових площадках).

Блискавкозахист будівель

Блискавкозахист розділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній блискавкозахист забезпечує захист будівель від прямих ударів блискавки.

Склад зовнішнього блискавкозахисту

Блискавкоприймач	пристрій, що переймає на себе розряд блискавки. Виконується з металу (неіржавіюча або оцинкована сталь, алюміній, мідь);
Блискавковідвід (струмовідвід, спуск )	…
Заземлювач	…

Внутрішній блискавкозахист призначений для зменшення імпульсних електромагнітних ефектів дії струму блискавки на людей і устаткування, що знаходяться усередині будівлі.

4.2 Системи зв'язку

Для забезпечення ефективного функціонування торговельного підприємства використовуються різні засоби зв'язку.

Телефонний ...