Малярство на Чернігівщині у ХІХ – поч. ХХ ст.

У 1899 р. чернігівці познайомилися з четвертою виставкою творів Товариства пересувних художніх виставок, а в 1905 р. з народною виставкою картин. У вернісажах виставлялися роботи І. Рєпіна, А. Архипова, М. Касаткіна, Г. М'ясоєдова, М. Ярошенка та ін.

Помітною особистістю у Чернігові був Іван Григорович Рашевський (1849-1921), який хоча і народився в Чугуєві (Харків. губ.), та юнацькі його роки пройшли у родинному маєтку у селі Великі Осняки (Ріпкинський повіт на Чернігівщині) на березі невеличкої річки Стрижень, а також у Чернігові, де він навчався у тутешній гімназії, яку закінчив 1869 р. І. Рашевський отримав юридичну освіту в Університеті Св. Володимира (1873 р.).

Проте потяг до малювання збуджував юнака поїхати до С.-Петербурга і вступити вільним слухачем до Академії мистецтв, де його вчителем став відомий художник-пейзажист Лев Лагоріо. Для підвищення своїх знань він здійснив поїздку до Парижа. Важко нині пояснити, чому у 1875 р., провчившись два роки в Академії він її залишив і повернувся до Чернігова.

Чернігівський період був пов'язаний з роботою у губернській земській управі та виконанням обов'язків мирового судді. Це був період пошуків, зв'язків з демократичною молоддю. Як свідчить Софія Русова у своїх "Споминах", його любила місцева аристократія, бо він гарно малював, цікавився музикою і добре знався на ній, завжди знаходився у тісних стосунках із членами чернігівської Громади та "Просвіти".

У І. Рашевського був широкий і багатогранний талант. То ж не випадково, що значну частину свого вільного часу він віддав малюванню. Художника захоплювали, в основному, три теми: краса оточуючого світу, що знайшла втілення у багатьох пейзажних роботах, побутове життя, яке проявлялося різними гранями, про що свідчать сюжетні полотна, та сучасна інтелігенція, її погляди, устремління, інтереси.

Уроки академіка живопису Л. Лагоріо та любов до природи відбилися у багатьох пейзажах художника, про що свідчать його картини "По Десні" (1889), "Ставок" (1892), "Десна" (1892). Інколи І. Рашевський пейзажну картину поєднував з історичною атрибутикою. І в цьому випадку пейзаж набирав іншого змісту. Так, на картині "Німі свідки гетьманської слави. Чернігівський вал. Вид на Десну" художник зобразив швидкоплинну Десну, що тече у долині. А на високому березі стоять старовинні гармати без лафетів. А внизу серед бур'янів лежить кінський череп і в небі кружляють круки. І в цій картині поєдналося все: і далеке минуле з його героїчним і трагічним, і сучасне. Переплетіння пейзажу з елементами історії наповнило полотно глибоким змістом, змусило глядача задуматися і над сучасним.

Цілий цикл пейзажних робіт І. Рашевський написав під час своїх подорожей до Європи: "Константинополь - Софія", "Босфор", "На Чорному морі", "Тюрма Сократа", "Афіни - Парфенон" та ін.

Побутові картини - це відображення різних епізодів повсякденного життя. Воно різне, бо і сам художник стикався з ним у різних ситуаціях. Він протягом тривалого часу у літні місяці проводив у своїй родинній сільській садибі. Оточуючий світ також знайшов своє втілення у художній творчості. Картина "Селянська хата" (1900), "Ставок у садку" (1892) - це деталі його вражень від побаченого у селі. Дещо інший характер має картина "До іспиту" (1892).

І. Рашевський написав близько 140 живописних робіт. Серед них особливе місце займають портрети сучасників. Першим із робіт цього жанру був портрет відомого статиста, активного громадського діяча Чернігова Василя Єгоровича Варзара. Він також був чоловіком сестри художника Олександри.

І. Рашевський підтримував тісні зв'язки з багатьма діячами культури міста, тому і героями портретних творів стали відомі музиканти скрипаль В. Калиновський і піаністка Н. Калиновська, письменники прозаїк Михайло Коцюбинський і поет Микола Вербицький. Чимало написав він портретів своїх близьких і рідних.

Рашевський пробує себе у різних видах мистецтва, графіці, у 1879 р. він розмістив у популярному журналі "Нива" (№ 1) гравюру "Няня", книжковій ілюстрації, у 1895 р. ілюструє книгу "Байки Глібова", а в 1897 р. книгу Б. Грінченка "Думи кобзарські" (разом з Г. Коваленком).

Пробує себе І. Рашевський і в скульптурі. Відомі його 16 робіт: бронзову скульптуру "Дівчина в обіймах смерті" він створює на основі казки М. Горького "Дівчина і Смерть", гіпсовий бюст музиканта Е.К. Длуського (1889), літературний персонаж "Покрищина" (1892), бюст Т. Шевченка, за який отримав першу премію на конкурсі у Чернігові (1912 р.). У 1914 р. він взяв участь у конкурсі на проект пам'ятника Т. Шевченку, який відбувся у Києві, і став володарем другої премії.

І. Рашевський виставляв свої роботи на різних виставках у Петербурзі, Москві, Києві, Чернігові, був у добрих творчих відносинах з І. Рєпіним, М. Ге, А. Праховим, В. Васнецовим та іншими художниками. Це була яскрава особистість і в культурно-громадському середовищі Чернігова.

Перші кроки становлення як художника були зроблені у Чернігові і Михайлом Івановичем Жуком (1883-1964). До міста на Десні молодий художник приїхав у 1905 р. після закінчення Краківської академії мистецтв і проживає тут до 1916 р. Це був талановитий юнак, який рано проявив свій талант, навчаючись у Київській художній школі М. Мурашко (1896-1899) та Московському училищі живопису, скульптури та архітектури у художника В. Сєрова. Вступити до Петербурзької академії мистецтв Михайло Жук не зміг через сімейні обставини, бо його батька-маляра за участь у революційній роботі засудили і вислали до Сибіру. І юнак виїхав до Польщі, бо тільки за кордоном він міг продовжити навчання.

У Чернігові об'єдналася сім'я Жуків. Михайло Іванович входить у коло громадських діячів міста літераторів Бориса Грінченка, Михайла Коцюбинського, Миколи Вороного, Володимира Самійленка, Миколи Чернявського, художників Степана й Івана Бутників, Івана Рашевського, Петра Циганка тощо. Сам він працював учителем малювання у чернігівській духовній семінарії, писав літературні твори, малював портрети, оформляв книжки.

У творчому доробку М. Жука-художника проявилися елементи модернізму, яким було відзначено західноєвропейське мистецтво, з яким він близько був знайомий, навчаючись у Кракові. Тому деякі його елементи, зокрема орнаментально-декоративний стиль, символіка, асоціативність і поетизація образів, психологізм знайшли своє місце і в творчості митця.

М. Жук особливо близько здружився з М. Коцюбинським. У досвідченого письменника і юного художника було чимало спільних творчих інтересів, спостерігалась і близькість роздумів про мистецтво. М. Жук захоплювався фотографією і зробив чимало знімків родини Коцюбинських.

Проте найбільше проявив себе художник у створенні портретів письменника (1907-1909 рр.). Про останній залишилися спогади М. Жука, в яких він розкрив сам процес його написання: "Я малюю його портрет... Михайло Михайлович сидить проти мене на підвищенню і розповідає про свої плани, своє враження від прочитаних книжок. Яскраве сонце залило садок, що видний йому у вікно, воно хвилями рефлексів проривається до хати, і я стежу, ловлю зміни і шукаю душі Михайла Михайловича, що пробивається у виразі лиця... Високе чоло то хмариться, то прояснюється, спливає до лінії брів, там його здержують гострі краї і зразу углибінь дві темні кринички його очей, у темноті грають дві зірки од сонця і поволі пливуть у напрямі бічної стіни, вбирають у себе вигляд розвішаних там шкіців і малюнків. Ось він замовк, бо я зарисовую уста; спочатку вони ще хвилюються, мов течія води, а потім стихли, посунувся трохи лівий куточок і поклалася смужка од крила носа до того куточка. Ця смужка наче замкнула його і виразно каже, що він самотній. Бо не тільки уста єднають його у розмові з людьми, а тепер очі і чоло урочисто святкують своє свято самотності. А уста. коли він їх затулив, коли вони, на жаль, не переказують мені течію його думки, то вони достроюються до виразу цілого лиця. Вони стисло облягли, як міцно підперезаний пояс до роботи облягає поставу чоловіка, і бережуть собою його самотність.

І так тягнулися у мене ті незабутні дні, коли я малював портрет дорогої кожному українцю людини" [101].

Це один із кращих портретів, написаних художником "у світлих зелено-бузкових тонах: зігнута в пальцях рука підпирає многодумну голову - наче їй важко, як стиглому колосу, без цієї опори." [102]. Цей портрет входить до цілої серії портретних зображень митців. Крім нього, М. Коцюбинського, М. Жук пише також портрети доньок письменника Оксани та Ірини.

М. Жук також ілюстрував книжки М. Коцюбинського, зокрема "З глибини" (1909), "Тіні забутих предків" (1912) тощо.

На літературних суботах М. Коцюбинського М. Жук познайомився не лише із старими представниками культурного життя Чернігова, а і молоддю. Особливий інтерес художник проявив до молодого талановитого поета, учня духовної семінарії Павла Тичини. Життя надовго зміцнило цих двох видатних митців - учителя і учня, про що свідчать подаровані книжки з автографами, присвяти, малюнки, портрети тощо. М. Жук був першим художником, який намалював портрет юнака П. Тичини.

У 1912 р. М. Жук приступив до створення свого монументального полотна "Чорне і біле" (207х 310 см), над яким працював понад два роки. Цей твір носить символічний характер. Знайомлячись з ним, намагаєшся зрозуміти не лише його суть, а й специфіку творіння художника. Тут відбилося особливе світобачення митця.

Картина складається з чотирьох частин. Дві побічні частини займають дві третини полотна у повній висоті. На них зображені найрізноманітніші квіти. Чарівний світ природи, буяння квітучих рослин вражає глядача. Центральна - поділена на дві нерівнозначні частини, дві третини займає верхня і одну третину нижня, на якій зображені ангели з чорними і білими крилами. Це своєрідне вікно, яке демонструє світ, що відкривається за спинами ангелів. Це зоране поле, чорна земля, можливо, ще не засіяна зерном. Побічні квітучі обрамлення створюють ніби вікно, за яким видно це поле і світле небо. Поле чекає свого сівача.

Для зовнішнього зображення чорного ангела художник використовує зовнішні риси свого учня Павла Тичини, а для зображення білого ангела - риси Поліни Коновал, доньки поета Івана Вороньківського, яка навчалася у жіночій гімназії, в якій працював учителем малювання Михайло Жук, свідок першого нещасливого кохання молодих людей.

У чорного ангела великі розкриті чорні крила, які простягаються до правого і лівого квітучих зображень. Він грає на дудці. Обличчя зосереджене, голова опущена трохи вниз, вся увага ангела пов'язана з мелодією, що звучить. Поруч з ним стоїть юний ангел зі складеними білими крилами, руки схрещені лежать на грудях, голова трохи нахилена донизу, на обличчі зосередженість, яка доходить до суровості, що викликана музикою сопілки.

Звучить мелодія, яка народжується в душі чорного ангела. Зосереджений вираз обличчя підказує, що народжувана мелодія це свідчення добра і любові, до якої прагне юнак. І про це свідчать і рослини, які знаходяться поруч з ним. Це своєрідна аура, яка пробуджена мелодією сопілки. Пробуджені і тягнуться до світла соняшники, чорнобривці, їх багато, вони заповнюють всю ліву від чорного ангела частину картини.

І зовсім іншою виглядає природа, що знаходиться поруч із білим ангелом. Тут бачимо татарську гвоздику, чорну віолу, синюху лазареву та інші квіти з неприродною окрасою, від яких віє холодністю. Різнобічний світ рослин дає можливість художнику виразити неоднозначність оточуючого людину світу, бо в ньому поруч ідуть радість і горе, добро і зло, кохання і розлука. Художник змушує розмірковувати над життям, з'ясовувати, що хотів він відобразити на своєму полотні. Гармонія світу буде залежати від її творців - людини.

У 1914 р. М. Жук написав також картину "Казка" та деякі інші твори. Переїзд до Києва у 1917 р. був пов'язаний з творчими планами художника. Він бере участь у створенні Української академії мистецтв разом з М. Бойчуком, В. Кричевським, М. Бурачеком. Тут він отримав звання професора, читав лекції, вчив студентів майстерності. Проте складне життя цього часу з різними державними переворотами, побутовими складнощами змусили М. Жука у 1919 р. повернутися до Чернігова, де він жив до 1925 р. Тут він отримав запрошення на роботу до Одеського політехнікуму мистецтв (пізніше інститут), де він працював до кінця свого життя. В Одесі написав чимало художніх творів найрізноманітніших жанрів. Проте це вже інший історичний період розвитку мистецтва, в якому активну участь брав художник М. Жук.

Із тих художників, що бували на Чернігівщині, слід назвати Опанаса Георгійовича Сластьона (1855-1933). Це багатогранний митець, який захоплювався не лише живописом, графікою, а й архітектурою, народною творчістю. Серед малярських робіт, пов'язаних з Поліським краєм, виділяється серія портретів народних кобзарів.

О. Сластьон майже щоліта приїздив з Полтави у село Красилівка Сосницького повіту, де проживав кобзар Семен Зозуля. Художник намалював його портрети (1886). Крім цього О. Сластьон відвідав інші села, де проживали народні співці. Так, з'явився ще один портрет кобзаря Петра Сіроштана (1887) із села Ларинки Козелецького повіту. Всього О. Сластьон намалював 23 портрети кобзарів, серед них П. Неховайзуба, М. Кравченка, О. Савченка, Ф. Кушнерика та ін.

З Чернігівщиною пов'язана також творчість відомих художників- графіків Мстислава Добужинського і Георгія Нарбута, які у 1912 р. разом побували у Чернігові і Ніжині, познайомилися з історичними пам'ятками. М. Добужинський згадував у своїх "Воспоминаниях" (1987): "Ми разом пішки пройшли все місто. То тут, то там він радив замалювати яку-небудь церкву, при цьому звертаючи увагу на курйози провінційної і старої архітектури, сам він майже не малював. Пам'ятаю, він показував змальований ним якийсь забавний фонар і під'їзд" [102].

У Ніжині М. Добужинський зробив декілька малюнків, серед них "Площа в Ніжині". Цей малюнок був надрукований у журналі "Нива" (1913, № 17). На ньому зображено один із будинків базарної площі, а в перспективі Успенська церква та дзвіниця. На передньому плані розкисла після дощу широка дорога з фонарем та торгівельним знаком. Як вказує автор монографії художника Г. І. Чугунов, ніжинські акварелі включені в 1-й каталог творів М. Добужинського і знаходяться: три - у приватному зібранні у Римі, одна - у зібранні Г.А. Кука в С.-Петербурзі.

З Ніжином також пов'язана творчість художника-карикатуриста Володимира Резніченка та відомого латиського пейзажиста Юлія Феддерса, який проживав у місті, подорожував по Чернігівщині. У спадщині художника значаться картини, написані у містечку Погари: "Вид у Чернігівські губернії, на якій зображено покаліченого блискавкою дуба-велетня на фоні широкого поля жита, яке перетинає старий чумацький шлях. У художньому музеї Латвії у Ризі вона експонується під назвою "Вечірнє поле у Чернігівській губернії". З Чернігівщиною пов'язана і друга його картина "Біля Лісної дачі Мусіна-Пушкіна у Чернігівській губернії".

З картин, написаних у Ніжині, розшукана лише одна - це пейзажний етюд графського парку поруч з університетом. На картині автограф: "Ю. Феддерс. 1906". У Ніжині художник і похований [103].

Переглядаючи сторінки художнього життя діячів культури, зокрема розвитку образотворчого мистецтва, помічаємо, що чимало художників свої твори писали під час їх перебування у дворянських садибах і часто виконували замовлення їх господарів. Інші живописці були вільними від меценатів чи замовників. Проте, об'єднавши їх твори в єдину систему, помічаємо як індивідуальне, так і спільне, що диктувалося історичним часом, у якому вони жили.

Так, спадщина Т. Шевченка, В. Штернберга, А. Гороновича, А. Мокрицького, Я. де Бальмена тісно пов'язана з романтизмом, який був характерним для першої пол. ХІХ ст., і основні його риси відбилися у їх портретах та пейзажах. У цей же час спостерігаємо і прояв "примітивного" реалізму у творах художників, що вийшли з селянського середовища, і поглибленого реалізму у Л. Жемчужникова, І. Рєпіна, М. Ге, хоча в останнього уже проявляється потяг до модерністських прийомів зображення особистості, зокрема Іісуса Христа. Це ж устремління до новітніх засобів відтворення дійсності і її персонажів помічаємо і у М. Врубеля.

Таким чином, спадщина художників Чернігівщини ХІХ - поч. ХХ ст., хоча і відбиває окремі риси регіонального, все ж знаходиться в руслі загально мистецьких процесів, характерних для цього історичного часу.



Література

1. Історія української культури. - К., 2010. - С. 635. Т. 4. - Кн. 2. - С. 635.

2. Чернігівський художній музей. Альбом. - К. : Мистецтво, 1988. - С. 6.

3. Тышко С.В. Странствия Глинки. Комментарий к "Запискам"/ С.В. Тышко, С.Г. Мамаев. - Ч. 1. Украина. - К., 2000. - С. 101.

4. Художественная газета. - 1837. - № 9-10. - Апрель.

5. Мітельман Є. Глінка в Качанівці / Є. Мітельман // Музика. - 1985. - № 1. - С. 27-29.

6. Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из прошлого / Л.М. Жемчужников. - Л., 1971. - С. 150.

7. Цит. за кн.: Тышко С.В., Мамаев С.Г. Странствия Глинки / С.В. Тышко, С.Г. Мамаев. - Часть 1. Украина. - К., 2000. - С. 163164.

8. Косячевська Е.М. Н.А. Маркович. 1804-1860 / Е.М. Кося- чевська. - Л., 1987. - С. 352-353.

9. Записки Глинки М. и переписка его с родными и друзьями. - СПб., 1887. - С. 134.

10. Записки Глинки М. - С. 137.

11. Тишко С. В Странствия Глинки / С.В. Тишко, С.Г. Мамаев. - К., 2000.

Часть І. Украина. - 2000. - С. 130, 147.

12. Записки Глинки М. - С. 137-138.

13. Гончаренко В. Кілька сторінок із життя О.Я. Волоскова

B. Гончаренко // Сіверський літопис. - 1995. - № 5. - Вересень- жовтень. - С. 64-66.

14. Там само. - С. 65.

15. Судак В.О. До історії збирання образотворчої Шевченкіани Василем Тарновським / В.О. Судак // Скарбниця української культури: зб. наук. праць. - Чернігів: Сіверянська думка, 2000. - Вип. 3. - С. 52.

16. Каталог музея украинских древностей Тарновского / составила Б.Д. Г ринченко. - Чернигов, 1900. - С. 159-197.

17. Цит. за: Деркач Т.В. Доповідь про Шевченківську колекцію Тарновського / Т.В. Деркач. - Чернігів, 1989. - С. 10.

18. Демченко Т.П. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів. Вип. 2. Культура рідного краю в ХІХ - на поч. ХХ ст. - Чернігів, 1997. - С. 54.

19. Репин И.Е. Далекое близкое / И.Е. Репин. - М., 1953. - С.

362.

20. Лясковская О.А. И.Е. Репин / О.А. Лясковская. - М., 1982. -

C. 300.

21. Міщенко Р.В. В.В. Тарновський у дзеркалі образотворчого мистецтва / Р.В. Міщенко // Скарбниця української культури: зб. наук. праць. - Чернігів: Сіверянська думка, 2002. - Вип. 3. - С. 66-71.

22. Репин И.Е. Переписка: в 3 т. / И.Е. Репин, В.В. Стасов. - М. : Искусство, 1948-1950.

Т. ІІ. - С

23. Чуковский К.И. Чуковский К.И. Современники. Портреты и этюды / К.И. Чуковский. - М. : Молодая гвардия. - 1967. - С. 497.

24. Репин И.Е. и Стасов В.В. Переписка.

Т. ІІ. - С. 112.

25. Репин И.Е. Далекое близкое / И.Е. Репин. - С. 198, 200.

26. Эрнст С. Илья Ефимович Репин / С. Эрнст. - Л., 1927. - С. 41.

27. Міщенко Р.В. В.В. Тарновський у дзеркалі образотворчого мистецтва / Р.В. Міщенко // Скарбниця української культури: зб. наук. праць. Вип. 3. - Чернігів: Сівер. дума, 2002. - С. 66-71.

28. Рубан В.В. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ - начала ХХ века / В.В. Рубан. - К. : Наукова думка, 1990. - С. 34-40.

29. Рубан В.В. Вказ. джерело / В.В. Рубан. - С. 39.

30. Русская старина. - 1880. - Октябрь. - С. 66.

31. Рубан В.В. Вказ. джерело / В.В. Рубан. - С. 91.

32. Полтавские губернские ведомости. - 1842. - 19 декабря. - С. 368.

33. Гаврилова С. Художник і меценат / С. Гаврилова // Родовід. - 1995. - Число 3 (12). - С. 49.

34. Гаврилова С. Вказ. джерело / С. Гаврилова. - С. 51.

35. ІР НБВ, ф. ІІІ, № 10720.

36. Цит. за: Гаврикова С. Вказане джерело / С. Гаврикова. - С. 50.

37. Звіт Т 3Х за 1845-1846 рр. - СПб., 1847. - С. 10.

38. Дневник художника А.Н. Мокрицького. - М. : Изд. изобр. иск., 1975. - С. 171.

39. Рубан В.В. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ - начала ХХ века / В.В. Рубан. - К. : Наукова думка, 1990. - С.37-40.

40. Шапоренко В.В. Галагани як українські меценати / В.В. Ша- поренко // Література та культура Полісся. - Ніжин, 2002. - Вип. 18. - С. 148-154.

41. ВЧОАН, ф. 1359 (378), оп. 1, од. зб. 318.

42. Гоголь Н. Полн. собр. соч. / Н. Гоголь. - С

43. Там само. - С.

44. Там само.

45. Гоголь Н. Собр. соч. - М.

Т. VI. - 1950. - С. 36-37.

46. Раєвський С.М. Гоголь і художник Капітон Павлов / С.М. Раєвський // Мистецтво. - 1963. - № 3. - С. З 0.

47. Інститут рукопису НБ АН України, ф. 23 (М.М. Бережков), од. зб. 283, арк. 175.

48. Степовик Д.В. Українське мистецтво першої половини XIX століття / Д.В. Степовик. - К. : Мистецтво, 1982. - С. 108.

49. Степовик Д.Б. Вказ. джер. / Д.Б. Степовик. - С. 108.

50. ФЧОАН, ф. 378, оп. I, од. зб. 304, арк. II.

51. Раєвський С. Тарас Шевченко і художник Капітон Павлов / С. Раєвський // Мистецтво. - 1955. - № 5. - С. 36.

52. Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 6 т. / Т. Шевченко. - К., 1963-1964.

T. IV. - 1963-1964. - С. 107-108.

53. Раєвський С. Тарас Шевченко і художник Капітон Павлов / С. Раєвський // Мистецтво. - 1955. - № 5. - С. 39.

54. Інститут рукопису НБВ АН України, ф. 23 (М.М. Бережков), од. зб. 283, арк. 136.

55. Чалий М.К. Нові матеріали для біографії Т.Г. Шевченка / М.К. Чалий // Спогади про Тараса Шевченка. - К. : Дніпро, 1982. - С. 56.

56. Там само. - С. 47.

57. Там само. - С. 46.

58. ЦДІА, ф. 789, оп. 1, спр. № 1, арх. 92, 1846 р. Цит. за кн.: Чернова М.В. Дмитро Іванович Безперчий / М.В. Чернова. - К., 1963. - С. 16.

59. ВЧОАН, 1359, оп. 1, од. зб. 106, арк. 23. Журнал Рада ліцею від 22-23 квітня 1848 р.

60. Там само, од. зб. 402.

61. Лицей князя Безбородько. Изд. графа Г.А. Кушелева-Безбо- родко. - СПб., 1859. - С. 67.

62. Самойленко С.Г. Великое достояние художественной культуры / С.Г. Самойленко // Література та культура Полісся. - Ніжин, 1994. - Вип. 4. - С. 92-103.

63. Турцевич І. Заметка о картинной галерее института князя Безбородко в Нежине. - Нежин, 1895. - 49 с.

64. (Хойнацький А.Ф.) Институтская Свято-Александровская церков в городе Нежине. Историко-статистический очерк. - Чернигов, 1877. - С. 91.

65. Там само. - С. 97. Оп. 1875, ч. ІІ, отд. IV, № 10.

66. Там само. - С. 123.

67. Знойко О. Із спогадів про Миколу Самокиша / О. Знойко // Радянський Ніжин. - 1960. - 24 вересня.

68. ВЧОАН, ф. 1367, оп. 1, од. зб. 1440.

69. Уривалкіна Т. Забуте ім'я / Т. Уривалкіна // Сіверянський літопис. - 1996. - № 4. - С. 99-100.

70. Самокиш М.С. - К. : Мистецтво, 1937. - С. 6-7.

71. ВЧОАН, ф. 1337, оп. 1, од. зб. 87. Дело Нежинской гимназии.

72. Самокиш М.С. - К. : Мистецтво, 1937. - С. 6-7.

73. Там само. - С. 8.

74. Рубан В.В. Забытые имена / В.В. Рубан. - К. : Наукова думка, 1990. - С. 135.

75. Бурачек М. Моє життя / М. Бурачек // Малярство і скульптура.

- 1836. - № 6. - С. 5.

76. Дневник художника А.Н. Мокрицького. - М. : Изобр. иск., 1975. - С. 233-252.

77. Жемчужников Л. Мои воспоминания из пришлого / Л. Жемчужников. - Л., 1971. - С...

78. Мацапура М. І. Михайло Башилов - перший ілюстратор творів Кобзаря / М. І. Мацапура // Україна. - 1966. - № 52.

79. Цит. за: Мацапура М. І. "Мій друже, єдиний, мій Якове добрий" // Україна. - 1968. - № 10. - С. 5-79.

80. Степовик Д.В. Українське мистецтво першої половини XIX століття / Д.В. Степовик. - К. : Мистецтво,1982. - С. 108.

81. Словник художників України. - К. : УРЕ, 1973. - С. 63.

82. Шевченко Т. Твори: в 5 т. / Т. Шевченко. - К. : Дніпро, 1985.

Т. 5. - 1985. - С. 267-268.

83. Там само. - С. 308.

84. Там само. - С. 316.

85. Самойленко Г.В. Образотворче мистецтво та культура в Ніжині в XVIІ-ХІХ ст.: Нариси культури. Ч. 5 / Г.В. Самойленко, С.Г. Самойленко. - Ніжин. - 1998. - С. 24-26.

86. Кузьменко А.Ю. Тарас Шевченко і Яків де бальмен / А.Ю. Кузьменко // Українська мова і література в школі. - 1986. - № 3. - С. 10.

87. Неділько Г.Я. Тарас Шевченко і Чернігівщина / Г.Я. Неділько.

- Ніжин, 1992. - 69 с.

88. Самойленко Г.В. Т. Шевченко і Ніжинська вища школа / Г.В. Самойленко. - Ніжин, 2013. - 156 с.

89. Кониський О. Тарас Шевченко - Грушевський: Хроніка його життя / О. Кониський. - К. : Дніпро. - С. 385.

90. Жемчужников Л. Мои воспоминания из пришлого / Л. Жемчужников. - Л., 1971. - С...

91. Цурканюк О. Лев Жемчужников та його твори в колекції Національного музею Тараса Шевченка / О. Цурканюк // Жемчужников Л. Портрет Миколи Маркевича. - НМТШ. - Г. - 1098.

92. Жемчужников Л. Объяснение к рисункам "Живописной Украины / Л. Жемчужников // Основа. - СПб., 1862. - Январь. - С. 2.

93. Цит. за кн. : Зограф Н.Ю. Николай Ге / Н.Ю. Зограф. - М., 1974. - С. 37.

94. Ге Н.Н. Письма, статьи, критика, воспоминания современников / Н.Н. Ге. - М. : Искусство, 1978. - С. 180.

95. Искусство. - 1971. - № 9. - С. 62.

96. Ге Н.Н. Письма, статьи, критика, воспоминания современников / Н.Н. Ге. - М. : Искусство, 1978. - С. 188.

97. Цит. за кн.: Судалев П.К. Врубель / П.К. Судалев. - М. : Совет. худ., 1991. - С. 145.

98. Врубель. Переписка, воспоминания о художнике. - Изд. 2-е, испр. и дополн. - Л., 1976. - С. 326-327.

99. Суздалєв П.К. Врубель / П.К. Суздалєв. - М. : Сов. худ., 1991.- С. 190.

100. Врубель. Переписка, воспоминания о художнике. - Изд. 2-е, испр. и дополн. - Л., 1976. - С. 91.

101. Спогади про Михайла Коцюбинського. - К. : Дніпро, 1989. - С. 191-192.

102. Добужинський М.В. Воспоминания / М.В. Добужинський. - М. : Искусство, 1987. - С. 293.

103. Детал. див. : Самойленко Г.В. Образотворче мистецтво та скульптура в Ніжині в XVII-XX ст. Нариси культури / Г.В. Самойленко, С. Г.Самойленко. - Ч. 5. - Ніжин, 1998.

Размещено на Allbest.ru

...