Розширення мережі природно-заповідного фонду – як необхідна умова збереження біорізноманіття на території Путильського району Чернівецької області

Оптичні методи аналізу -- включають фотометричний, спектрофотометричний, люмінесцентний та спектральний методи аналізу. Основані на здатності речовин поглинати променеву енергію у вигляді квантів, що відповідають певним довжинам хвиль. За інтенсивністю ліній поглинання судять про кількісний вміст компонентів.

Фотохімічні методи аналізу ґрунтуються на здатності УФ випромінювання у присутності ініціаторів вільних радикалів повністю розкладати органічні сполуки присутні у воді. Розроблені фотохімічні методи визначення у природних водах органічного вуглецю, фосфору, азоту.

Хроматографічні методи аналізу -- методи розділення рідких і газоподібних сумішей основані на різниці розподілу компонентів між двома фазами -- рухомою і нерухомою. В залежності від агрегатного стану (газ чи рідина), природи сорбенту (тверда речовина чи рідина) і характеру взаємодії між сорбентом і компонентами розрізняють газову і рідинну хроматографію.

Дослідження грунту

Ґрунтом називається шар речовини, що розміщений поверх гірських порід земної кори. Ґрунт як особливе природне тіло формується внаслідок тісної взаємодії клімату, рослинності, продуктами життєдіяльності тварин, продуктами розкладання органічних залишків, мікроорганізмів, ґрунтоутворюючих порід, рельєфу місцевості, часу і, звичайно, діяльності людини. Інтенсивність росту рослин залежить від вмісту необхідних поживних речовин у ґрунті та від його структури. [23].

До складу ґрунту входять чотири важливих структурних компоненти: мінеральна основа (50-60% загального складу ґрунту), органічні речовини (до 10%), повітря (15-25%) та вода (25-35%).

Ґрунт є середовищем, із яким людина пов'язана впродовж усього свого життя; в залежності від умов він може впливати на стан його здоров'я. При забрудненні ґрунту органічними речовинами тваринного походження ґрунт може бути джерелом інфекції або інвазії. Ґрунт може піддаватися радіоактивному і хімічному забрудненню. Він може бути причиною геохімічних захворювань (флюороз, базедова, ниркова хвороби й ін.). Крім відзначених санітарних і епідемічних моментів, мають значення механічний і хімічний склад ґрунту, ступінь його сухості і вологості, здатність до самоочищення, що важливо знати при містобудуванні.

При оцінці санітарного стану ґрунту застосовують фізико-хімічні, гельмінтологічні, бактеріологічні, ентомологічні, радіометричні й інші дослідження в залежності від поставленої мети.

Забруднені ґрунти як правило містять значну кількість органічних речовин і тому є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. При оцінці хімічних показників проводиться їхнє зіставлення з аналогічними показниками контрольної ділянки. [23].

На свіже забруднення вказує присутність органічного азоту, вуглецю і хлоридів у досліджуваному ґрунті в кількостях, що перевищують їхній вміст в ґрунті контрольної ділянки. Виявлення підвищених кількостей солей амонію, нітритів, нітратів свідчить про постійне забруднення ґрунту органічними речовинами. Якщо кількість органічного вуглецю й органічного азоту в ґрунті дослідної ділянки не перевищують їхній вміст в ґрунті контрольного, то це є показником чистоти ґрунту. Присутність у такому ґрунті нітратів і хлоридів у підвищених кількостях вказує на давність забруднення і закінчення процесів мінералізації органічних речовин.

5. Охорона праці в галузі

5.1 Охорона праці та техніка безпеки

Основні заходи щодо охорони праці і природи при роботі на території Путильського району встановлюються з метою забезпечення безпечних умов праці і збереження навколишнього середовища, з огляду на ступінь шкідливих впливів і небезпеки виконання технологічних процесів .

При цьому необхідно обов'язково дотримувати екологічних вимог, вимог стосовно охорони праці і протипожежної безпеки, передбачених діючими законоположеннями, нормами і правилами. З загальнотеоретичних положень охорони праці випливає, що вплив несприятливих атмосферних умов, вплив токсичних властивостей використовуваних матеріалів, пил, шум, недостатнє освітлення й інші фактори можуть привести до захворювань і втрати працездатності робітників та студентів. Порушення правил техніки безпеки може привести до травматизму .

Розглядаючи ж роботу на території Путильського району слід вказати на те, що причини можливого виникнення нещасних випадків тут розділяються на організаційні і технічні. До організаційних причин відносять: допуск до проведення робіт людей, що не пройшли попередній інструктаж з безпечних прийомів роботи, використання робітників не за фахом; відсутність на робочих ділянках необхідних санітарно-гігієнічних засобів. Технічні причини це: неправильна організація проведення робіт, несправність застосовуваних машин і механізмів і неправильні способи їхньої експлуатації та деякі інші .

Таким чином до роботи на території повинні допускатися особи, що пройшли попередній інструктаж з техніки безпеки. При виконанні ж робіт на території до відома повинні ставитись контрольно-рятувальні підрозділи Путильського району.

Висновки

Сучасна екологічна ситуація в Україні формується під впливом закономірностей розвитку природи і суспільства в процесі природокористування. Вона відображає наслідки впливу в системі «природа -- господарство -- населення». Таку ситуацію можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду у зв'язку з нехтуванням об'єктивними законами розвитку та відтворенням природно-ресурсного комплексу держави. У результаті відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Висновком цієї роботи є розуміння, що сучасна екологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова; вона продовжує погіршуватися під час нераціонального природокористування, зокрема, антропогенно-техногенного впливу на природне середовище. Усе це відображається також в таких екстремальних природних процесах, як стихійні лиха.

Серед найважливіших геоекологічних проблем в сучасній Україні особливо актуальними є насамперед: 1) проблема мінерально-сировинних ресурсів -- вичерпність, виснаження родовищ, зменшення їх різноманітності й погіршення якості, небезпека порушення середовища внаслідок видобування корисних копалин; 2) зміна структури та складу ґрунтово-земельних ресурсів унаслідок господарської діяльності людини -- вилучення земель під сільськогосподарські потреби і забудови, а також у зв'язку з розвитком негативних процесів у ландшафтах; 3) зменшення родючості ґрунтів у результаті вимивання гумусу, забруднення важкими металами, пестицидами й іншими речовинами; 4) забруднення та зменшення запасів поверхневих і підземних вод унаслідок посиленого водозабору, скидів забруднювальних речовин у водні об'єкти в процесі виробництва та ведення комунально-побутового господарства; 5) забруднення атмосферного повітря та зміна його хімічного складу у зв'язку з інтенсивними викидами промислових підприємств, енергетики, транспорту та ін.; 6) зменшення різноманітності рослинного і тваринного світу, зміни в його генофонді; 7) порушення функціонування і зменшення біопродуктивності ландшафтів унаслідок накопичення, переміщення та просторового розподілу забруднень, а також погіршення соціально-екологічної ситуації -- зміна середовища мешкання людини, санітарно-епідеміологічних умов, тривалості життя, якості продуктів харчування.

Екологічний стан переважної більшості водних об'єктів України є надзвичайно складним. Будівництво водосховищ порушило екологічну рівновагу та докорінно змінило умови водообміну. Порівняно з природними умовами він уповільнився в 14-30 разів. Інтенсивне використання земель з метою ведення сільського господарства спричинило перетворення прибережні території населених пунктів Путильського району в акумулятори забруднювальних речовин. Це призводить до ускладнень санітарно-епідеміологічної ситуації, зменшується вилов риби та бідніє біорізноманіття.

Окрім того, причинами кризової ситуації, що склалася в басейнах великих і малих річок України, є великомасштабні меліорації, будівництво великих промислових комплексів у басейнах річок, величезні об'єми водозбору для промисловості та зрошення, обсяги забруднень та ін.

Основними джерелами антропогенного забруднення атмосфери України слугують теплоенергетика, промисловість, транспорт, нафто- і газопереробка, випробування зброї тощо.

Крім забруднення, глобальною проблемою атмосфери, яка стосується й України, є явище парникового ефекту -- здатність атмосфери пропускати короткохвильове електромагнітне випромінювання від Сонця та затримувати (частково або повністю) тепловий потік від земної поверхні, повертаючи його до Землі у вигляді "зустрічного випромінювання". Саме це явище спричинює глобальне потепління клімату (зумовлено діяльністю людини), яке може мати непередбачувані наслідки.

Сучасний екологічний стан лісів України зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і техногенним навантаженням, яке зростає і порушує природну стійкість і середовищетвірні функції лісових екосистем. Порушення природної стійкості лісів зумовлює збільшення вразливості насаджень і загальної площі осередків шкідників і хвороб лісу. Недеревна рослинність в Україні також зазнала і зазнає неабиякого антропогенного впливу. Наприклад, у результаті інтенсивного випасу худоби, знищення цілинної рослинності під час орання, будівництва міст, промислових об'єктів, транспортних магістралей тощо зовнішній вигляд степової ландшафтної зони в межах України значно змінився.

Захищаються й охороняються також ресурси тваринного світу України, антропогенний вплив на які здійснюється двома шляхами: 1) безпосередньо шляхом знищення; 2) опосередковано в результаті зміни умов їх існування -- розорювання великих площ суші, осушення боліт, спорудження гребель і каналів, а також забруднення навколишнього середовища.

Вирішення цих нагальних питань, що постали перед суспільством, є запорукою людського існування на Землі. Одним із кроків до цього є розширення мережі природно-заповідного фонду, зокрема, і в Путильському районі.

Досить слабкий негативний вплив людської діяльності на навколишнє середовище Путильського району, дозволяє зберегти те біорізноманіття, яким ми володіємо сьогодні. Сучасний стан об'єктів природно-заповідного фонду зумовлений дією цілого ряду чинників в тому числі негативних. Зокрема, відсутністю належного фінансування на проведення санітарно-оздоровчих заходів та здійснення наукового моніторингу з метою оцінки стану популяцій видів рослин і тварин в заповідних об'єктах Путильського держлісгоспу.

Карпати містять третину всіх лісових запасів України. З розвитком технологій та виробництва людина втратила відчуття взаємозв'язку людини і природи. Карпати перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового та рослинного покриву, але й від хімічного перезабрудненн, кислотних дощів. Розширення природоохоронних територій в межах Карпат має велике значення, адже це регіон дуже важливого економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Розвиток заповідної справи тісно пов'язана з розвитком людського суспільства

Основними питаннями сьогодні є взаємозв'язок людини та навколишнього середовища, усвідомленням такого зв'язку є розширення мережі природно-заповідного фонду, систематичний моніторинг довкілля, робота на попередження, а не виправлення помилок людської діяльності. Збереження біорізноманіття Карпатського регіону є завданням державної ваги, оскільки Карпати об'єднують Україну з іншими державами Європи. Спільна робота на державному рівні дозволить удосконалити роботу туристичної галузі, ознайомить буковинців та гостей краю з цінностями живої та неживої природі регіону, усвідомити людині її вторинність в природному середовищі.

Питання охорони життєвого середовища, збереження та збагачення природних ресурсів щороку більше непокоїть людство. Багатства надр не безконечні, а власні помилки досить дорого коштують людині. Важливим значення сьогодні є розширення мережі природоохоронних територій. Раціональне використання природи неможливе без визначення і вивчення її еталонів. Вони дозволяють виявити зміни, які вносить людина в навколишнє середовище, порівняти недоторкану природу з культурним ландшафтом, виробити стратегію природокористування. На прикладі роботи Путильського держлісгоспу в дипломній роботі розглянено принципи та процеси для розширення мережі охоронних територій. Ознайомлено з масштабами і процесами роботи екологічних та природоохоронних організацій. Значно підвищилась роль таких організацій і виникла необхідність створення цілої мережі громадських екологічних організацій. Карпатський край є найбільш цікавим об'єктом природно-заповідного фонду України та внаслідок господарського впливу біорізноманіття скоротилося втричі. Цінність територій надзвичайна, вони є природною лабораторією для багатьох науково-дослідних установ. Одним із нагальних питань, що потребують вирішення, є винесення в натуру меж об'єктів природно-заповідного фонду, щоб унеможливити випадки незаконного використання заповідних територій.

Таким чином, формувати сучасну екологічну стратегію необхідно через наукові розробки та комплексний суспільний підхід, інтегровані дослідження соціально-економічного впливу на стан природного середовища. Глибоке пізнання тенденцій розвитку біосфери та шляхів зменшення антропотехногенних навантажень на неї є найпріорітетнішим завданням сучасності. Взаємозалежність суспільних, природних, виробничих процесів є невивченим питанням сучасних екологічних досліджень у взаємовідносинах людини з природою. Все це потребує глибокого та всебічного осмислення різних аспектів стратегії самовідтворюваного сталого, екологозрівноваженого та екологобезпечного соціально-економічного розвитку, збалансованої загальнодержавної та регіональної екологічної політики України. Особливу увагу для збереження та розширення природно-заповідного фонду сьогодні покладають на громадські організації, які можуть брати повинні брати участь у розробці документів, зборі екологічної інформації, екологічному вихованні молоді та дітей разом з державними органами. Така роботі повинна здійснюватись на всій території України, крім того, екологічна робота повинна вдосконалюватися з кожним днем існування людства.

Cтворення національного природного парку «Буковинські гірські ліси» є запорука підтримання науково обґрунтованої, репрезентативної та ефективно керованої екологічної системи, як базового елементу збалансованого розвитку Буковинських Карпат. НПП забезпечить зменшення експлуатаційного навантаження на гірські екосистеми, покращання режиму лісокористування в плані безумовного використання захисних, природоохоронних та рекреаційно-оздоровчих функцій лісів, а також збереження унікальних і типових природних ландшафтів.

Комплекс заходів, що буде здійснюватися в галузі збереження генофонду рослинного і тваринного світу, екологічно-збалансованого природокористування, наукових досліджень у сфері заповідної справи стане передумовою розвитку рекреаційної бази, екотуризму та залучення широких верств населення до розв'язання екологічних проблем.

Неабияке значення має надзвичайно низький рівень екологічної освіти не лише населення України загалом, а й керівників підприємств, урядових організацій зокрема, їх загальна низька екологічна свідомість і культура. Своїми руками людина створює своє сьогодення, але людський розум зумовлює своє «завтра», якщо людина не зрозуміє, що вона є лише часткою природи -- її панування на землі значно коротше.

Список використаних джерел

Конституція України, Київ, 2001.

Указ Президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні» (від 02.03.2001р.).

Закон України «Про туризм» (20.01.2003р.). -- К.: Парламентське видавництво, 2003.

Про екологічну мережу України: Закон України від 24.06.04р.-- № 1864-IV // Урядовий кур'єр.-- 2004.-- 14 вересня (№172).-- с. 13-14.

Про охорону навколишнього середовища // Бюлетень законодавства.-- 2006, №5.

Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 р.: від 21.09.2000р. № 1989-ІІІ // Урядовий кур'єр.-- 2000.-- 8 листопада.-- с. 4-16.

Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум. - К.: Лібра, 2004.-- 235с.

Буковина інвестиційно-туристична: туристичний путівник.-- Чернівці: Мерк'юрі-Буковина, 2004.

Буковина туристична / Лелюк О., Антонюк О.-- Чернівці, 2009

Васюта О.А., Васюта С.І., Філіпчук Г.Г. Екологічна політика та глобальні реалії. У 4-х томах. Т.1.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2004.-- 480 с.

Васюта О.А., Васюта С.І., Філіпчук Г.Г. Екологічна політика та глобальні реалії. У 4-х томах. Т.4.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2004.-- 552 с.

Веклич В. Ресурси небайдужості / Віче.-- 2004, №5.-- с. 21.

Гавриленко О.П. Екогеографія України: Навчальний посібник.-- К.: Знання, 2008.-- 646 с.

Географія Чернівецької області: Навчальний посібник.-- Чернівці, 1993.-- 192 с.

Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.-- К.: Знання, КОО., 2007.-- 422 с.

Дмитренко І.А. Екологічне право України: підручник.-- К.: Юрінком Інтер, 2006.-- 352 с.

Довкілля Буковини. Екологічний паспорт Чернівецької області.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2006.-- 96 с.

Екологічні проблеми Буковини: Навчальний посібник / Коржик В.П.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2002.--168 с.

Encyclopжdia Britannica: Ready Reference. -- Одеса: Одиссей, 2004.

Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології.-- К.: Вища школа, 2005.-- 363 с.

Захист навколишнього середовища -- це захист базових прав людини // Юридичний вісник України.-- 2009.-- 11-17 квітня (№15).-- с. 7.

Клименко М.О. та ін. Моніторинг довкілля: Підручник.-- К.: Академія, 2006.-- 359 с.

Козьмук П.Ф., Куліш В.І., Чернівський О.А. Земельні ресурси Буковини: стан, моніторинг, використання.-- Чернівці: Букрек, 2007.-- 384 с.

Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник.-- К.: Юридична книга, 2001.-- 392 с.

Масікевич Ю.Г. та ін. Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища: Навчальний посібник.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2005.-- 344 с.

Масляк П.О. Рекреаційна географія: Навчальний посібник.-- К.: Знання, 2008.-- 343с

Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2005.-- 266 с.

Мітрясова О.П. Хімічні основи екології: Навчальний посібник.-- К., Ірпінь: Перун, 1999.-- 192 с.

Мусієнко М.М. та ін. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник.-- К.: Знання, КОО, 2002.-- 550 с.

Навчально-краєзнавчий атлас Чернівецької області.-- Львів: Політехніка, 2005.-- 24с.

Національний природний парк «Вижницький»: природа, рекреаційні ресурси, менеджмент / В.П.Коржик, І.І.Чорней, І.В.Скільський та ін.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2005.-- 356 с.

Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство.-- К.: Альтерпрес, 2003.-- 179с.

Петранівський В.Л. Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник.-- К.: Знання, 2008.-- 575с.

Природа Чернівецької області / Геренчук К.І.-- Львів: Вища школа, 1978.-- 158 с.

Раковський К. Вічно в гостях / Український тиждень.-- 2010, №3.-- с. 40-43.

Семенова О. Вперше українські заповідні території провели «Парад парків» на Шацьких озерах / Екологічна газета.-- 2010, №14-15.-- с. 5.

Сівак В.К. та ін. Буковина -- заповідний край.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2004.-- 112 с.

Сівак В.К. та ін. Природоохороне інспектування.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2004.-- 214 с.

Солодкий В.Д. Основи заповідної справи: Навчальний посібник -- Чернівці: Зелена Буковина, 2008.-- 408 с.

Солодкий В.Д. Основи прикладної екології: Навчальний посібник.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2004.-- 362с.

Солодкий В.Д. та ін. Роль Карпатської конвенції в удосконаленні управління природоохоронною діяльністю регіону. Монографія.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2009.-- 240 с.

Солодкий В.Д. та ін. Формування екомережі регіону на базі принципів Карпатської Конвенції. Монографія.-- Чернівці: Зелена Буковина, 2009.-- 252 с.

Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно.-- Ужгород: Карпати, 1977.-- 174 с.

Струтинська-Струк Л.В. Правове поняття біобезпеки як складової екологічної безпеки: проблеми визначення //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 212: Правознавство.-- Чернівці: Рута, 2004. -- С. 84-89.

Туниця Т.Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст.-- К.: Знання, 2006.-- 300 с.

Шутак Г. Д. та ін. Карпатська конвенція і розвиток заповідної справи на Буковині. Монографія.-- Чернівці: Зелена Буковниа, 2009.-- 128 с.

Яремчук І.Г. Економіка природокористування : Навчальний посібник.-- К.: Просвіта, 2000.-- 429 с.

Размещено на Allbest.ru