Удосконалення системи управління витратами в галузі рослинництва

Отже, в процесі функціонування бізнесу, що є ширшим поняттям, аніж виробничий процес, роль менеджменту витрат полягає в постійному впливі на всі його складові з метою підвищення прибутковості виробництва. Центральне місце в цьому процесі посідає прийняття управлінських рішень. Однак перш ніж перейти до процесу прийняття управлінських рішень, необхідно, по-перше, щоб витрати були сформовані, а, по-друге, щоб вони були контрольовані.

Менеджмент як виробничий ресурс і як його функція безпосередньо впливає на формування виробничих витрат і ефективність виробничо- комерційної діяльності.

Важливість використання в процесі менеджменту функції управління витратами та їх класифікаційних характеристик пояснюється природою самих витрат і тим впливом, який вони здійснюють на рівень прибутковості через прийняті управлінські рішення. Для ефективного управління витратами на підприємстві групуються за місцем їх виникнення і центрами відповідальності. Місце витрат - це повна функціональна сфера діяльності; виготовлення продукції (цех, дільниця, бригада), обслуговування виробництва (забезпечення інструментом, ремонт устаткування тощо), управління. Кожне місце витрат має один або декілька центрів відповідальності за їх рівень та обґрунтованість. Така диференціація витрат створює передумови ефективного використання ресурсів.

Функціональна система управління включає: нормування, планування, облік, аналіз витрат, стимулювання їхнього зниження. В процесі планування собівартості обчислюється, передусім, планова величина таких показників, як кошторис виробництва, собівартість товарної і реалізованої продукції, собівартість окремих виробів [29, с. 173].

Обчислення цих показників потребує ряду проміжних розрахунків і складання кошторисів за окремими підрозділами підприємства (за місцем витрат). Поряд з названими показниками може обчислюватися загальний рівень витрат і його динаміка за одним з таких показників: собівартість виробу, собівартість порівняльної товарної продукції, витрати на одну грошову одиницю товарної продукції.

Кошторис витрат - це витрати підприємства, пов'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, належать вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні. Тому, як правило, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції не співпадають [21, с. 170].

Матеріальні витрати, як елемент кошторису, містять витрати на:

- сировину та основні матеріали, які є матеріальною субстанцією продукції;

- купівельні вироби для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);

- купівельні напівфабрикати (штамповки, відливки тощо);

- виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій із виготовлення продукції; допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі (з'єднуючі деталі, фарби, інструмент тощо) при його обслуговуванні (ремонт, утримання устаткування тощо), на господарські та управлінські потреби (утримання будов, канцелярські товари тощо);

- паливо та енергію зі сторони (електроенергію, пару, газ тощо). Витрати на власне виробництво енергії включаються у кошторис за окремими елементами [37, с. 129].

Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складниками інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельні організації тощо). З вартості матеріалів віднімаються відходи за ціною їх використання або продажу.

Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд та на інші заходи. Величина відрахування обчислюється у встановлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

Амортизація основних фондів у формі амортизаційних відрахувань на повне їх відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація машин, устаткування, транспортних засобів відповідно до нарахування амортизаційних відрахувань припиняється після закінчення нормативного терміну їх служби, якщо їх вартість повністю перенесена на собівартість продукції.

Інші витрати містять ті з них, які за змістом не можна віднести до певних елементів. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи та раціоналізацію, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт продукції, зношення нематеріальних активів, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів тощо [26, с. 364].

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії, планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна скласти коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу і вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, ймовірності зміни норм та цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм та цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).

Кошторис виробництва узагальнює по елементні витрати підприємства, показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування і зниження собівартості продукції.

Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва. По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, по товарній і реалізованій - повна. Основним є показник собівартості продукції, її величина обумовлює собівартість реалізованої і валової продукції [3, с. 29].

Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома основними способами. Перший з них синтетичний, ґрунтується на кошторисі виробництва.

Кошторис виробництва коригується таким чином:

- від кошторису віднімаються витрати, які з різних причин не включаються у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку і освоєння нової продукції, якщо вони фінансуються із прибутку чи інших джерел, по за виробничі витрати, відшкодовування винуватцями втрат від браку тощо);

- віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;

- додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи у сезонних виробництвах тощо) [33, с. 212].

Розглядаючи вплив витрат на оплату праці та рівень прибутку, на перший погляд, може видатися, що займаючи незначну питому вагу в структурі витрат порівняно з матеріальними витратами, цей вид витрат не так суттєво впливає на прибуток. Насправді це не так. Пояснення цьому може бути таке:

По-перше, облік матеріальних витрат і виявлення їх втрат значно легше здійснювати, ніж облік і виявлення витрат на оплату праці. Тому з цих позицій кожен відсоток зниження витрат на оплату праці має більшу вагу. По-друге, матеріальні витрати й витрати на оплату праці мають різну природу впливу на обсяг виробництва продукції та прибуток. Якщо матеріальні витрати мають прямий взаємозв'язок з обсягом виробництва продукції і збільшення виробництва, наприклад, на 10% потребує такого самого 10% збільшення матеріальних витрат, то з витратами на оплату праці дещо складніше. Адже праця має свою продуктивність, що значною мірою впливає на обсяг виробництва. Оплата праці може залишатися незмінною, тоді як продуктивність її може змінюватися й істотно впливати на обсяг виробництва, а через нього й на рівень матеріальних витрат [10, с. 209].

Важливим видом витрат є також накладні витрати, адже це досить велика частка витрат, які займають значну питому вагу в структурі собівартості. При цьому чільне місце при формуванні, обліку й аналізі накладних витрат має поділ їх на постійні та змінні.

Знаючи, яку кількість продукції можна додатково отримати, збільшивши певний вид змінних виробничих витрат, виробник може встановлювати їх оптимальний рівень. Для цього потрібна інформація про співвідношення між рівнями змінних виробничих витрат за їх видами і виходом продукції. Прикладами таких співвідношень можуть бути витрати кормів на голову худоби та її продуктивність при певному рівні цих витрат, внесення відповідної кількості мінеральних добрив за їх видами на гектар посівної площі та врожайність сільськогосподарських культур, загальна сума змінних виробничих витрат на гектар землі чи голову худоби та вихід сільськогосподарської продукції з відповідного ресурсу.

У всіх галузях економіки сьогодні посилюється конкурентна боротьба, одним з головних інструментів у якій стає зниження витрат на виробництво продукції. Для кожного підприємства витрати є вирішальним чинником підтримки і підвищення конкурентоспроможності. Сучасна практика господарювання будується на повсякденній роботі з витратами, яка направлена на їх оптимізацію, що забезпечує стабільність позицій на ринку і є найбільш ефективним способом досягнення рентабельної роботи. Управління витратами - необхідна частина економічної роботи на підприємстві, оскільки в його рамках для запланованої і фактично досконалої діяльності підприємства повинні розкриватися причини виникнення цільового результату і виявлятися передумови для ухвалення управлінських рішень. Актуальність проблеми посилюється тим, що оперативний вибір дій у сфері менеджменту витрат вимагає повсякденного відстежування і зіставлення витрат не лише по окремих продуктах, ринках, клієнтах, але і по всіх бізнес-процесах підприємства, операціях і замовленнях, що знижує придатність традиційних методів обліку витрат і обумовлює їх невідповідність потребам менеджменту в управлінській інформації.

У зв'язку з цим необхідність створення і постійного вдосконалення механізму управління витратами вимагає пошуку наукових підходів до вибору методів і способів цілеспрямованої дії на процес формування витрат в ході виробництва.

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА В ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Дослідження та вдосконалення системи управління витратами нами проведено за даними СТОВ “СС “Тростянець” Полтавського району, Полтавської області.

Центральна садиба товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка селян Тростянець”, розташована в с. Великий Тростянець Полтавського району, Полтавської області. Директором товариства є Довгий Анатолій Андрійович, підприємство діє на підставі Статуту від 21 лютого 2000 р. Підприємство використовує 1262 га сільськогосподарських угідь. В ньому працюють 111 співробітників.

Головною метою діяльності СТОВ “СС “Тростянець” є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації, а також здійснення інших видів господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб населення. Але як і будь яке інше підприємство, СТОВ “СС “Тростянець” намагається не тільки продати свій товар за вигідно-високою ціною, але й скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Предметом діяльності підприємства є:

- організація ведення сільськогосподарського виробництва та реалізації товарної продукції та сировини;

- переробка сільськогосподарської продукції, як власного виробництва, так і продукції придбаної у інших виробників;

- оптова і роздрібна торгівля продукцією та товарами власного виробництва;

- заняття підсобними промислами та виробництво товарів широкого вжитку;

- надання транспортних послуг учасникам підприємства;

- організація туристичного, грального, концертного, театрального та спортивного бізнесу;

- виведення та селекція нових видів рослин;

- технічна та наукова розробка нових технологій сільськогосподарських робіт;

- проведення робіт по впорядкуванню земель;

- інша господарська, комерційна та посередницька діяльність не заборонена чинним законодавством України.

Структура управління товариства повинна забезпечувати реалізацію його стратегії, взаємодію товариства із зовнішнім середовищем та ефективне вирішення основних задач. І в широкому розумінні задача менеджерів при цьому полягає в тому, щоб обрати ту структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім чинникам, що впливають на нього.

На основі виробничої та організаційної структур будується структура управління підприємством, де виробнича й організаційна структури виступають об'єктами управління.

Кожній організаційній будові підприємства відповідає певна структура управління, яка визначається системою взаємопідлеглості та характером відносин між управлінськими працівниками різних рівнів управління.

Структурні підрозділи підприємства в умовах відносної економічної самостійності дістають можливість самостійно виконувати замовлення сторонніх організацій, а також здійснювати спільну діяльність на принципах прямих договірних відносин. Структура управління служить матеріальною основою системи управління підприємством і багато в чому визначає ефективність його діяльності.

Основою для побудови структури управління СТОВ “СС “Тростянець” являється загальна модель підрозділів та відокремленого управлінського складу з вертикально - горизонтальним типом управління (Додаток А).

Вищим органом управління в підприємстві є Загальні збори, що складаються з засновників і учасників товариства. Директор підприємства підпорядковується Загальним зборам. Директору підприємства в свою чергу підпорядковується заступники директора по господарській частині, а також головний агроном, бухгалтер, економіст та ветеринарний лікар.

Адміністративний персонал підприємства складається з 25 працівників. До них входять: директор, заступник директора по господарській частині, головні: агроном, бухгалтер, зоотехнік, інженер, економіст, енергетик; бухгалтера, касир, комірник та інші.

Центральна садиба СТОВ “СС “Тростянець” знаходиться в с. Великий Тростянець, воно розташоване у лісостеповій зоні. Клімат у цьому районі - помірно континентальний. Середня температура липня становить +21^оС, січня -6,5^оС, середньорічна кількість опадів 525 мм; коефіцієнт зволоження 0,7; тривалість без морозного періоду складає 174 дні. Опади бувають переважно влітку у вигляді дощів. За рахунок сприятливих кліматичних умов території де розташоване підприємство є великий потенціал для розвитку галузі рослинництва і тваринництва.

СТОВ “СС “Тростянець” має у своєму розпорядженні середньо-гумусні чорноземи, що дає змогу вирощувати високі врожаї зернових та зернобобових культур.

Розглянемо ресурсне забезпечення підприємства. Перш за все, проаналізуємо динаміку забезпеченості земельними ресурсами (табл. 2.1), адже в сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, і від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва та ефективність господарювання.

На основі аналізу даних таблиці 2.1 можна зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду з 2007-2011 рр. площа земельних угідь у користуванні підприємства зменшилась з 1665 до 1269 га (на 396 га або 23,5%), у т. ч. площа ріллі зменшилась із 1520 до 1269 га (на 251 га або 16,5%). Зменшення площ сільськогосподарських угідь відбулося за рахунок зменшення ріллі у СТОВ “СС “Тростянець”.

Таблиця 2.1

Динаміка складу та структура сільськогосподарських угідь СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 рр.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів. Трудові ресурси - це працездатне населення, яке зайняте безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. Вони включають працездатних селян, робітників, службовців. Динаміка наявності трудових ресурсів в досліджуваному підприємстві за 2007-2011 рр. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Середньорічна чисельність працівників СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 рр., осіб

За даними табл. 2.2 можна зробити наступні висновки: середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільському господарстві СТОВ “СС “Тростянець” за період 2007-2011 рр. зменшилась на 64 особи (36,6%), у т. ч. в галузі тваринництва - на 54 особи (46,2%), а в галузі рослинництва середньорічна чисельність працівників зменшилась на 10 осіб (17,2%). Значне скорочення чисельності працівників у тваринництві пов'язане з припиненням вирощування птиці, та скороченням поголів'я худоби на підприємстві.

У процесі виробництва сільськогосподарської продукції, поряд з працею і землею, беруть участь засоби виробництва - засоби і предмети праці, які в грошовій формі складають виробничі фонди. Вони створюють виробничо-технологічний потенціал підприємства, що визначається сукупністю матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції.

Тому результати виробництва в значній мірі визначаються рівнем забезпеченості товариств виробничими фондами. І чим вища забезпеченість та раціональніша їх структура, тим вища продуктивність праці, нижча собівартість продукції та вищий рівень рентабельності.

Розглянемо забезпеченість СТОВ “СС “Тростянець” основними виробничими фондами та ефективність їх використання за 2007-2011 роки (табл. 2.3).

Як свідчить аналіз даних табл. 2.3 у СТОВ “СС “Тростянець” спостерігається позитивна динаміка зміни вартості основних фондів з 1977 тис. грн. у 2007 р. до 4169 тис. грн. у 2011 р. ( на 2192 тис. грн.). Так, вартість машин та обладнання збільшилась на 1869,5 тис. грн., і в 2011 р. їх вартість становила 2845 тис. грн. або 68,2% у структурі. Це є дуже позитивним явищем, адже машини та обладнання є активною частиною основних фондів та безпосередньо забезпечують виробництво продукції.

Таблиця 2.3

Склад і структура основних фондів СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 рр., тис. грн.

Однією з важливих складових економічної характеристики підприємства є аналіз його спеціалізації, який тісно пов'язаний із вивченням його галузевої структури, що характеризується показниками структури спеціалізації товарної продукції. Спеціалізація не є самоціллю, її метою є створення умов для більш високої продуктивності праці, підвищення якості продукції, ефективності виробництва й прибутковості підприємства. Крім того, саме спеціалізація та концентрація виробництва є чинниками, що можуть забезпечити скорочення витрат та підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.

Розвиток галузей виробництва визначає виробничий напрям діяльності підприємства. Тому проаналізуємо структуру товарної продукції підприємства та визначимо його виробничий напрямок. Для цього проведемо розрахунки у додатку Б.

Як свідчить аналіз даних таблиці 2.4, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції СТОВ “СС “Тростянець” займає виробництво молока (36,3%.), зернових та зернобобових - 21%, соняшнику - 17,9%. Тобто, господарство має молочно-зерновий виробничий напрямок з розвинутим олійництвом.

Рівень спеціалізації господарства визначає питома вага головних галузей у структурі товарної продукції.

Для визначення рівня спеціалізації визначимо коефіцієнт спеціалізації (К_с) за формулою:

К_с =100 / (?У_т(2_і-1)) (2.1)

де: К_с - коефіцієнт спеціалізації;

У_т - частка товарної продукції окремих галузей, %;

і - порядковий номер частки товарної продукції у ранжованому ряду.

Розрахований коефіцієнт спеціалізації К_с = 0,24 свідчить про середній рівень спеціалізації СТОВ “СС “Тростянець”.

Таким чином, досліджуване підприємство є підприємством середнього розміру та має сприятливі передумови для ведення високоефективного виробництва сільськогосподарської продукції.

Найвагоміший показник, який використовується для повного аналізу стану результативності та ефективності господарювання СТОВ “СС “Тростянець” є показник чистого доходу.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.

В умовах ринкової економіки, прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу.

За даними таблиці 2.4 проаналізуємо склад та динаміку доходів СТОВ “СС “Тростянець” за період з 2007 по 2011 рік.

Таблиця 2.4

Аналіз складу та динаміки доходів СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 рр., тис. грн

Аналіз динаміки показників прибутковості вказує на те, що дохід від основної операційної діяльності СТОВ “СС “Тростянець” у 2011 р. становив 8912 тис. грн., що на 4559,5 тис. грн.. (119,9% ) більше ніж у 2007 році. Це позитивно характеризує прибутковість підприємства, на це вплинуло збільшення доходів від додаткового операційного доходу на суму 293,3 тис. грн.., що на 46,4% більше ніж у 2007 році.

Оскільки витрати є головним чинником формування прибутку і одночасно головним чинником, що впливає на обсяг пропозиції, то при здійсненні управлінської діяльності керівництву необхідно провести детальний аналіз вже наявних витрат, а також спланувати їх величину на майбутнє. Крім того, величина витрат істотно впливає на формування фінансових результатів, а також є основою для оцінки ефективності діяльності підприємства.

Витрати - грошова оцінка матеріальних та інших коштів, що витрачаються підприємством на виробництво та реалізацію продукції.

Проаналізуємо динаміку витрат і відрахувань на досліджуваному підприємстві (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Аналіз складу та динаміки витрат і відрахувань СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 рр., тис. грн..

Проаналізувавши дані таблиці 2.6 можна зробити наступні висновки, що у СТОВ “СС “Тростянець” за досліджуваний період спостерігається тенденція збільшення витрат і відрахувань. Найбільшу частку у структурі витрат за 2007-2011 рр. становили витрати на виготовлення та реалізацію товарів та послуг вони збільшились на 4039,8 тис. грн. (у 2 рази). Збільшення відбулося майже по всім видам витрат, так адміністративні витрати збільшились на 1041,4 тис. грн (130,1%), втрати на збут збільшились на 125,7 тис. грн. (129,2%), податок на додану вартість збільшився на 955.3 тис. грн (майже у 3 рази ). Скоротилися витрати від фінансової діяльності 18,5 тис. грн. та інші операційні витрати - 380 тис. грн, що в свою чергу є позитивним для нашого підприємства.

Наступним нашим кроком буде аналіз результатів виробничо-комерційної діяльності СТОВ “СС “Тростянець”.

Таблиця 2.7

Результати виробничо-комерційної діяльності СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 рр.

Аналізуючи дані таблиці 2.7 можна зробити висновок, що за період 2007-2011 років СТОВ “СС “Тростянець” спостерігаються такі тенденції до змін у виробничо-комерційній діяльності: виробництво валової продукції зменшилось на 648,73 тис. грн (15%). Відбулося збільшення виручки від реалізації на 3904,2 тис. грн (110,8%). Коефіцієнт автономії має перевищувати нормативне значення 0,5, в нашому випадку він становить 0,7 та 0,7 відповідно у базисному та звітному роках. Рівень рентабельності зменшився у 2 рази. Норма прибутку має тенденцію до зменшення 202,1%. Загальний коефіцієнт ліквідності СТОВ “СС “Тростянець” більший одиниці, що свідчить про можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості.

Отже, усе вищенаведене дає нам змогу зробити висновок, що фінансовий стан даного підприємства є цілком стійким, про що свідчать конкретні фінансові показники. До таких показників відноситься: коефіцієнт абсолютної ліквідності, він знаходиться в межах 1,9-2,1, що свідчить про можливість абсолютного погашення поточних зобов'язань аграрного підприємства високоліквідними грошовими активами. Коефіцієнт автономії починаючи з 2007 року став перевищувати нормативне значення 0,5 і у 2011 році становив 0,68, що говорить про підвищення незалежності СТОВ “СС “Тростянець” від зовнішніх джерел фінансування.

Таким чином, СТОВ “СС “Тростянець” займає вигідне територіальне розташування, характеризується сприятливими природно - кліматичними та економічними умовами для виробництва сільськогосподарської продукції.

2.2 Рівень виробничих витрат і ефективність господарювання в галузі рослинництва

Рівень виробничих витрат у сільському господарстві, особливо у рослинництві, великою мірою залежить від оптимального використання ресурсів. С.І. Дем'яненко визначає такі виробничі ресурси: природні (земля, вода), трудові, капітал і підприємницька діяльність [10, с. 20].

Кількісна і якісна характеристика наявних у підприємства окремих видів ресурсів, а також сукупна забезпеченість ними визначають потенційні можливості виробництва. Проте обсяги виробництва продукції зумовлюються обсягами безпосередньо використаних виробничих ресурсів, що знаходять відображення у виробничих витратах. Затрати окремих видів ресурсів у вартісному виразі залежать від їх затрат у фізичному вимірі та грошової оцінки (ціни) кожної їх одиниці.

За даними річних бухгалтерських звітів проаналізуємо витрати на основне виробництво продукції рослинництва у СТОВ “СС “Тростянець” за 2007-2011 роки (Додаток В).

Проаналізувавши дані таблиці 2.8 можна зробити наступні висновки, що в СТОВ “СС “Тростянець” за досліджуваний період спостерігається тенденція до збільшення суми виробничих витрат.

В галузі рослинництва збільшення відбулось по всіх елементах витрат, особливо це помітно на: витрати на оплату праці зросли на 118,50 тис. грн. (42,08%), витрати на відрахування та соціальні заходи збільшились на 69,30 тис. грн. (72,57%), тенденція до збільшення витрат також спостерігається за такими елементами, як закупівля нафтопродуктів - 535,30 тис. грн (64,89%) і витрати на запасні частини - 380,70 тис. грн. (47,52%). Отже, загальні витрати на основне виробництво продукції рослинництва на потязі 2007-2011 років зросли на 55,21%, тобто на 1987,50 тис. грн. Це явище є негативним в діяльності підприємства, оскільки прибуток від реалізації продукції рослинництва у 2011 році не перевищив витрати на її виробництво, тобто підприємство отримало збитки.

Найбільшу питому вагу в загальній структурі витрат займають матеріальні витрати, а саме витрати на нафтопродукти (22,91%), витрати на запасні частини (22,25%) та витрати на насіння та посадковий матеріал (8,13%). Наступне місце по вагомості займають витрати на оплату праці (7,82%) та інші витрати (включаючи плату за оренду) (13,91%). Отже досліджуваному підприємству слід розробити комплексну програму щодо мінімізації витрат. Вирішення проблеми має бути пов'язане, насамперед, з пошуком додаткових надходжень коштів на підприємство та його окремі підрозділи.

Якісним показником, який характеризує економічно-виправдане управління виробництвом продукції рослинництва у СТОВ “СС “Тростянець”, є собівартість одиниці продукції.

Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує усі сторони виробничої діяльності підприємства. Урожайність вирощуваних культур, рівень механізації, електрифікації та хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду у підприємстві, продуктивність праці, валовий обсяг виробництва - усе це відображається в собівартості продукції.

Виробнича собівартість продукції є основним чинником, який визначає розмір валового прибутку. Якщо за звітний період виробнича собівартість реалізованої продукції збільшується, то при інших рівних умовах розмір валового прибутку обов'язково зменшиться за рахунок цього чинника на аналогічну суму.

Величина собівартості продукції залежить від технічної оснащеності підприємства, ступеня використання його виробничої потужності, досягнутого рівня організації виробництва, продуктивності, праці, норм витрат матеріалів, палива, електроенергії та ін.

Розглянемо динаміку собівартості основних видів продукції рослинництва за даними бухгалтерських річних звітів у СТОВ “СС “Тростянець” за 2007-2011 роки.

Таблиця 2.9

Динаміка собівартості 1 ц основних видів продукції рослинництва у СТОВ “СС “Тростянець” за 2007-2011 роки, грн.

Виходячи з аналізу даних таблиці 2.9 можна зазначити, що за досліджуваний період у СТОВ “СС “Тростянець” спостерігається зростання собівартості 1 ц зернових культур на 48,73 грн (87,7%), а саме витрати на виробництво 1 ц пшениці зросли на 58,84 грн. (108%), ячменю - на 71,09 грн. (у 3 рази) та соняшнику - на 79,49 грн. (146,8%). Собівартість овочів відкритого ґрунту збільшилась майже у 9 разів. Це є негативним явищем в діяльності підприємства, і пов'язане зі збільшенням матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань, розміру заробітної плати працівникам галузі рослинництва.

Зростання собівартості основних видів продукції рослинництва пов'язане із зростанням цін на засоби виробництва, зокрема на нафтопродукти, електроенергію, запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту. На даному підприємстві застаріла техніка, яка потребує значних затрат на її ремонт, тож за останні 3 роки значно піднялась амортизація основних засобів.

Від рівня собівартості продукції залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур. Виробництво валової продукції, валового та чистого доходу на одиницю ресурсів характеризують лише ефективність використання окремих її видів: трудових і матеріальних ресурсів, землі та інших.

Інтегральним показником оцінки виробничої діяльності підприємства є рівень рентабельності, який обчислюється відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Величина цього показника формується під впливом рівня рентабельності окремих видів реалізованої продукції.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Підприємство рентабельне, якщо суми виручки достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Н прикладі таблиці 2.10 розглянемо рівень рентабельності основних видів сільськогосподарських культур у СТОВ “СС “Тростянець” за досліджуваний період.

Таблиця 2.10

Динаміка показників рентабельності продукції рослинництва СТОВ “СС “Тростянець”, 2007-2011 р., %

Як свідчить аналіз даних таблиці 2.10 за досліджуваний період у СТОВ “СС “Тростянець” рівень рентабельності виробництва окремих сільськогосподарських культур є дуже низьким і залишається таким протягом 5-ти років. Спостерігається спад рівня рентабельності виробництва зернових і зернобобових культур на 15,82%, а овочів відкритого грунту на 54,32%. Таким чином динаміка показників рентабельності виробництва зернових та зернобобових культур у 2011 році має тенденцію до спаду. Вирощування цукрових буряків є збитковим протягом всього періоду дослідження, а 2011 році взагалі зникло. За 2011 рік підвищився лише рівень рентабельності виробництва соняшнику, на 132,57%. та кукурудзи на зерно 0,72%. Отже, досліджуваному підприємству буде доцільно у структурі реалізованої продукції збільшити питому вагу соняшнику та кукурудзи.

Отже, проаналізувавши витрати на основне виробництво рослинної продукції у СТОВ “СС “Тростянець” за період з 2007 по 2011 рік включно, можна зазначити, що на протязі досліджуваного періоду на підприємстві загальні витрати зросли на 55,21%, що стало причиною отриманих у 2011 році збитків на суму 1987,5 тис. грн.. Також спостерігається зростання собівартості 1 ц зернових та технічних культур Це явище спостерігається внаслідок нераціонального управління діяльністю, що призвело до зниження ефективності виробництва та його інтенсивності.

2.3 Управління виробничими витратами, пов'язане з функціонуванням земельних, трудових та фінансових ресурсів у підприємстві

В умовах ринкової економіки основним в діяльності кожного підприємства є отримання максимального прибутку, тому досить важливим є аналіз управління витратами на підприємстві. Результати діяльності підприємства, його конкурентоспроможність, стійкість до змін ринкового середовища головним чином залежать від систе...