Удосконалення системи управління витратами в галузі рослинництва

При локалізації аварійних ситуацій в масштабі кількох цехів або об'єктів відповідальним керівником є - головний інженер.

Втручатися в дії відповідального керівника - заборонено.

2. При явно неправильних діях відповідального керівника з локалізації аварії прямий вищестоящий начальник має право відсторонити його й прийняти керівництво по локалізації аварій на себе або призначити для цього інша відповідальна особа.

3. Безпосереднім керівником робіт з гасіння пожежі є начальник пожежної частини ПЧ, а до його прибуття - командир чергової зміни. Керівник по локалізації аварійної ситуації дає письмове розпорядження черговому електрику на знеструмлення електроліній та електроустановок, після відключення дає письмове розпорядження керівнику підрозділу ПЧ на застосування вогнегасних речовин.

4. Особи, викликані для порятунку людей і локалізації аварій, повідомляють про своє прибуття відповідального керівника робіт і за його вказівкою приступають до виконання своїх обов'язків.

5. При направленні робітників на виконання аварійних робіт в газонебезпечних місцях у кожній бригаді має бути відповідальний.

Перед тим, як віддати розпорядження на оперативне розгортання пожежної техніки, керівник гасіння пожежі зобов'язаний:

- вказати безпечні місця встановлення пожежної техніки, при цьому автомобілі розміщують на безпечній відстані від будівель, споруд та інших об'єктів, які можуть руйнуватися від нагрівання (не менше висоти цих об'єктів), як правило, з навітряного боку;

- обрати та вказати особовому складу найбільш безпечні та короткі шляхи

- прокладання рукавних ліній, перенесення інструменту та інвентарю;

- встановити єдині сигнали для оповіщення про небезпеку та повідомити про

- них усьому особовому складу, який працює на пожежі.

У разі явної загрози вибуху, руйнування конструкцій чи поширення вогню, керівник гасіння пожежі має негайно вивести особовий склад у безпечне місце.

Для попередження й гасіння пожежі на території СТОВ “СС “Тростянець” створена постійно діюча добровільна пожежна дружина в складі 23 чоловік, що несе цілодобове чергування при винекнині пожежі.

При виникненні пожежі у зерносховищі з моменту прибуття пожежно-рятувальних підрозділів керівник гасіння пожежі (КГП) зобов'язаний:

1. Встановити зв'язок з адміністрацією підприємства, вимкнути електроенергію, зупинити технологічний процес, з'ясувати перелік заходів, прийнятих для евакуації людей та матеріальних цінностей.

2. Визначити джерело виникнення пожежі, її розміри, потенційні шляхи поширення вогню та матеріальні збитки від нього.

3. Визначити вирішальний напрямок оперативних дій та необхідну кількість сил та засобів для ефективного пожежогасіння.

4. Організувати роботу оперативного штабу та призначити відповідальних за дотримання правил безпеки праці, за потреби - створити пункт надання першої долікарської допомоги.

5. Віддавати підрозділам, що прибувають, розпорядження щодо їхньої організації процесу пожежогасіння.

6. Підтримувати безперервний зв'язок з оперативно-диспетчерською службою або пунктом зв'язку пожежної частини, періодично повідомляти їм

про прийняті рішення та оперативну обстановку на пожежі.

7. Створити резерв сил та засобів на випадок непередбачуваного перебігу процесу ліквідації пожежі.

Отже, дотримання вище перерахованих заходів дозволить зменшити кількість нещасних випадків на підприємстві та зменшити виробничий травматизм, а також покращить стан охорони праці робітників господарства.



РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Життя людського суспільства в цілому, як і кожної людини, нерозривно пов'язане з природою. Вона щиро дарує людині матеріальні блага, відпочинок і здоров'я, натомість потребує лише одного - дбайливого ставлення до її багатства, розумного її використання. Разом з тим наше покоління стає свідком все більш і більш напружених відносин між людиною і природним середовищем планети.

Збереження природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та збереження екологічної безпеки людини є найважливішими завданнями, головним ланцюгом економічної і соціальної політики будь-якої держави, галузі, підприємства.

Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності людей, спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної цивілізації завдяки тому, що постійно змінювала природу у відповідності зі своїми цілями. Люди досягали цілей, на які розраховували, але одержували наслідки, яких не чекали.

У сучасній екологічній ситуації важливо при оцінці діяльності суб'єктів господарювання враховувати екологічні наслідки, проводити комплексні екологічні експертизи.

Проведення екологічної експертизи передбачено Законами України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. [83] та “Про екологічну експертизу” від 09.02.1995 р. [82] Проведення екологічної експертизи діяльності сільськогосподарських комплексів базується на основі вимог “Основ водного законодавства” та “Основ земельного законодавства”, Законів України “Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992 р., “Про карантин рослин” від 30.06.1993 р., “Про власність” від 07.02.1991 р., “Про приєднання України до міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин” від 02.06.1995 р., “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р., “Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992 р., “Про ветеринарну медицину” від 25.06.1992 р., “Про плату за землю” від 03.07.1992 р., “Про фермерське господарство” від 19.06.2003 р., “Про систему оподаткування” від 02.02.1994 р. “Про енергозбереження” від 01.07.1994 р., Кодексу України “Про надра” від 27.07.1994 р., “Повітряного кодексу України” від 04.05.1993 р.

Екологічна експертиза - це встановлення відповідності намічуваної господарської й іншої діяльності екологічним вимогам і визначення допустимості реалізації об'єкта екологічної експертизи з метою попередження можливих несприятливих впливів цієї діяльності на навколишнє природне середовище та пов'язаних з ними соціальних, екологічних й інших наслідків реалізації об'єкта цієї експертизи. Екологічна експертиза проводиться на будівництво нових, реконструкцію діючих заводів, фабрик, шахт, рудників, машин, устаткування, а також матеріалів, приладів, надання послуг і т.п., використання яких призводить до забруднення навколишнього середовища й руйнуванню екосистем, нераціонального використанню природних ресурсів, завдає шкоди здоров'ю населення, рослинному й тваринному світу.

Вимоги до якості й обґрунтованості проведення екологічних експертиз постійно підвищуються поряд із прискоренням науково-технічного прогресу, впровадженням у виробництво новітньої техніки й технології. У зв'язку із цим періодично переглядаються законодавчі й нормативні матеріали.

Завдання екологічної експертизи полягають у регулюванні суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян держави.

Метою екологічної експертизи є забезпечення науково-обґрунтованого визначення відповідності проектних рішень сучасним екологічним вимогам перед їх затвердженням у компетентних фінансових органах; запобігання можливих негативних впливів на екосистему об'єктів, що плануються, проектуються і функціонують в процесі їх реалізації; підтримання динамічної природної рівноваги і сприятливого стану навколишнього середовища при реалізації народногосподарських планів.

Екологічна експертиза ґрунтується на принципах:

- гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

- збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

- наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

- екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

- державне регулювання;

- законність.

Цілий ряд факторів, таких, як економічна криза, політична нестабільність в суспільстві, низька виконавська дисципліна, недостатні асигнування на природоохоронні цілі, недостатні можливості технологічного переоснащення виробництв, не відпрацьованість економічних механізмів природокористування, становлять сьогодні реальну загрозу подальшого погіршення стану природного середовища в Україні.

В Україні є чимало об'єктів, для яких необхідно провести екологічну експертизу. Це насамперед стосується аеропортів, транспортних депо, промислових підприємств. Навіть поверховий огляд спеціаліста-еколога дає всі підстави стверджувати, що переважна більшість таких об'єктів діє в не правовому полі з точки зору екологічного законодавства.

В Україні контроль за станом природного середовища й виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет з гідрометеорології, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, система Державних санітарно-епідеміологічних станцій та ін.

Виконання екологічних законів перевіряють за допомогою системи екологічного контролю. В систему екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація об'єктів людської діяльності та екологічна експертиза [49, c. 103].

Природоохоронної діяльності в Полтавській області контролюється Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, метою діяльності є досягнення оптимального балансу між шкідливими для довкілля наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можливостями природних ресурсів до самовідтворення. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління. Згідно положення про Держуправління та на виконання вимог Закону України “Про екологічну експертизу” одним з основних напрямків діяльності Держуправління є аналітично-контрольна оціночна діяльність.

Відділ державної екологічної експертизи в своїй діяльності керується:

- Конституцією України;

- Законами України, що стосуються охорони навколишнього природного середовища в т.ч. Законом України “Про екологічну експертизу”;

- Указами Президента України;

- Постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України;

- наказами і розпорядженнями Мінприроди України та Держуправління;

- наказом Держуправління про розподіл функціональних обов'язків;

- рішеннями органів місцевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими в межах їх компетенції [65, c. 54].

На теперішній час в Полтавській області діють також ряд регіональних екологічних програм щодо:

- комплексного розвитку лісового господарства “Ліси Полтавщини до 2015 року”;

- ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Полтавської області;

- поводження з твердими побутовими відходами на 2005 - 2011 роки:

- поводження з непридатними хімічними засобами захисту рослин на 2006 - 2011 роки.

У Полтавській області стан навколишнього природного середовища протягом останніх років залишається стабільним, враховуючи незначну динаміку змін більшості показників, що характеризують стан довкілля, за відсутності техногенних та природних надзвичайних подій і явищ, і є доволі прийнятним у порівнянні з більшістю інших областей України.

У СТОВ “СС “Тростянець” Полтавської області Полтавського району для здійснення природоохоронних заходів не виділяється конкретна особа, але дані функції по слідкуванню за екологічною безпекою покладені на місцевого еколога. В цілому територія господарства є чистою зеленою зоною, атмосферне повітря цілком безпечне для постійного проживання людей. Сміття від населення вивозиться у лісосмуги, серед полів (у вибалки).

При здійсненні природоохоронних заходів у господарстві спеціалістам слід звертати особливу увагу на стан охорони та раціональне використання землі, боротьбу з ерозією, на збереження і відтворення водних ресурсів, якість води для зрошення і водопостачання, дотримання заходів щодо зменшення та усунення забруднення навколишнього середовища відходами тваринницьких комплексів і ферм. З позиції охорони навколишнього середовища треба вирішувати питання збереження і застосування добрив і отрутохімікатів у господарстві. Забруднення навколишнього середовища може відбуватися внаслідок невмілого використання пестицидів та добрив.

В останні роки відбувається зменшення вмісту гумусу в ґрунтах області. Причиною цієї деградації є значна розораність земель, насиченість технічними культурами, особливо соняшником, застосування важкої техніки, недодержання сівозмін, невміле внесення мінеральних та органічних добрив.

Негативним явищем, що впливає на навколишнє середовище є проблема агрохімізації, яка існує у СТОВ “СС “Тростянець”.

Несприятливий вплив добрив, а саме мінеральних, на навколишнє середовище може бути різним, але зводиться він до слідуючого:

- попадання поживних речовин з ґрунту в ґрунтові води і з поверхневим стоком можливе попадання у водоймища;

- викиди азоту в атмосферу негативно впливають на діяльність, як сільськогосподарських підприємств так і інших підприємств;

- неправильне використання мінеральних добрив може вплинути на погіршення кругообігу і балансу поживних речовин, агрохімічні якості, родючість ґрунту;

- порушення оптимізації живлення рослин макро- і мікроелементами призводить до різного виду захворювань рослин, погіршує санітарний стан сільськогосподарських посівів;

- порушення технології використання добрив, погана їх якість може знизити продуктивність сільськогосподарських культур, а також кількість виробленої продукції.

Щоб одержати високий ефект від добрив з врахуванням запобігання чи різкого зниження їх викидів у навколишнє середовище можна при виконанні таких агрохімічних і агрономічних вимог:

- слід вносити оптимальні норми добрив у сівозміні під кожну сільськогосподарську культуру;

- системи добрив повинні мати оптимальні співвідношення поживних елементів з урахуванням вимог культури, наявності в ґрунті рухомих форм поживних елементів і особливостей клімату;

- вибір правильних строків внесення добрив з урахуванням біологічних особливостей культури;

- при розробці і впровадженні системи добрив у сівозміні важливо враховувати її спеціалізацію і прагнути, щоб рілля максимальний час протягом року була зайнята культурними рослинами.

Також діяльність спеціалістів будь-якого профілю сучасного сільськогосподарського підприємства повинна будуватися з урахуванням наукового обґрунтування, прогнозування запобігання можливих небажаних виливів сільськогосподарського виробництва на навколишнє середовище, з урахуванням безперервного зростання обсягу сільськогосподарської продукції.

Отже, загальний стан господарства є добрим. Але все ж таки, для забезпечення захисту навколишнього природного середовища від забруднення у процесі виробництва сільськогосподарської продукції у СТОВ “СС “Тростянець” доцільно враховувати наступні рекомендації:

- обмеження використання етильованого бензину, впровадження каталізаторів відпрацьованих газів на автотранспортних засобах, переведенню автотранспорту на газове пальне.

- при заправці техніки не допускати виливу на ґрунт паливно-мастильних матеріалів.

- чергувати шинні і гусеничні транспортні засоби, які створюють невеликий опір на ґрунт.

- застосовувати природоохоронні системи ведення господарства і технології вирощування культур.

- дотримуватися державних екологічних стандартів у господарстві.

- не проводити обприскування рослин гербіцидами та пестицидами при сильному вітрі, з метою попередження аерозованих частин за територію поля.

- для екологізації землекористування застосовувати агрегати, які забезпечують максимально рівномірне внесення добрив і пестицидів, використовувати слаборозчинні мінеральні добрива, селективні пестициди, мікробіологічні препарати для боротьби з шкідниками і хворобами, гранульовані і мікрогранульовані препарати, машини і препарати для малооб'ємного обприскування, а також здійснювати біологічні заходи захисту рослин.

При проведення екологічної експертизи господарства нами було виявлено, що в ході господарської діяльності СТОВ “СС “Тростянець” не є екологічно небезпечним об'єктом, так як не виробляє екологічно небезпечних продуктів. В процесі діяльності господарство не здійснює значних викидів у навколишнє середовище шкідливих речовин. Основними забруднювачами атмосфери у господарства являються викиди від переробки паливно-мастильних матеріалів двигунами транспортних засобів, машин, обладнання. Виробнича діяльність не має безпосереднього впливу на водні ресурси. Водночас найбільшого антропогенного впливу зазнають ґрунти господарства, які являються основним виробничим ресурсом. Тому останнім часом відмічається зниження у ґрунтах господарства вмісту гумусу, збідніння їх на поживні речовини.

Підсумовуючи, можна зазначити, що довкілля Полтавщини на сьогодні перебуває в задовільному стані, можливості природних ресурсів до самовідтворення ще не вичерпані, хоча достатньо проблем, які можуть привести до непоправних негативних змін, якщо не вживати дій для їх своєчасного розв'язання.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Об'єктивний процес інтеграції економіки України до світового економічного простору висуває на перший план питання підвищення конкурентоспроможності вітчизняного аграрного виробництва. При цьому конкуренція розглядається як вища спонукальна сила, що змушує виробників продукції підвищувати її якість, знижувати витрати на виробництво, підвищувати продуктивність праці, шукати інноваційні шляхи забезпечення унікальності продукту. Більш того, конкуренція формулює нові стандарти господарювання учасників ринку.

Кожна виробнича одиниця (підприємство) певного суспільства намагається отримати якомога більше доходу від своєї діяльності. Будь-яке підприємство намагається не тільки продати свій товар за вигідно-високою ціною, але й скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Витрати як економічна категорія - це грошові та матеріальні ресурси, які використані протягом певного періоду в господарському процесі підприємства, а також показник ефективності діяльності господарюючого суб'єкта.

За результатами проведеного дослідження у СТОВ “СС “Тростянець” за 2007-2011 рр., стосовно системи управління витратами можемо зробити наступні висновки:

1. Досліджуване підприємство СТОВ “СС “Тростянець” - це підприємство середнього розміру. За період 2007-2011 рр. площа земельних угідь у користуванні підприємства зменшилась з 1665 до 1269 га, у т. ч. площа ріллі зменшилась із 1520 до 1269 га. Середньорічна чисельність працівників СТОВ “СС “Тростянець” за період 2007-2011 рр. зменшилась на 64 особи (36,6%) і складає 111 осіб (на 21.06 2010 р.).

2. У підприємстві спостерігається позитивна динаміка зміни вартості основних фондів з 1977 тис. грн. у 2007 р. до 4169 тис. грн. у 2011 р.. Так, вартість машин та обладнання збільшилась на 1869,5 тис. грн., і в 2011 р. їх вартість становила 2845 тис. грн. або 68,2% у структурі. Це є дуже позитивним явищем, адже машини та обладнання є активною частиною основних фондів та безпосередньо забезпечують виробництво продукції.

3. СТОВ “СС “Тростянець” має молочно-зерновий напрямок з розвинутим олійництвом. Розрахований коефіцієнт спеціалізації Кс = 0,24 свідчить про середній рівень спеціалізації СТОВ “СС “Тростянець”. Таким чином, досліджуване підприємство є підприємством середнього розміру та має сприятливі передумови для ведення високоефективного виробництва сільськогосподарської продукції.

4. Аналізуючи виробничо-комерційну діяльність підприємства, можна зробити наступні висновки: виробництво валової продукції зменшилось на 648,73 тис.грн (15%). Відбулося збільшення виручки від реалізації на 3904,2 тис.грн (110,8%). Рівень рентабельності зменшився у 2 рази. Норма прибутку має тенденцію до зменшення 202,1%. Загальний коефіцієнт ліквідності СТОВ “СС “Тростянець” більший одиниці, що свідчить про можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості.

5. Проаналізувавши дані за період 2007-2011 рр. можна зробити наступні висновки, що в СТОВ “СС “Тростянець” за досліджуваний період спостерігається тенденція до збільшення виробничих витрат.

В галузі рослинництва збільшення відбулось по всіх елементах витрат, особливо це помітно на: витрати на оплату праці зросли на 118,50 тис. грн. (42,08%), витрати на відрахування та соціальні заходи збільшились на 69,30 тис. грн. (72,57%), тенденція до збільшення витрат також спостерігається за такими елементами, як закупівля нафтопродуктів - 535,30 тис.грн (64,89%) і витрати на запасні частини - 380,70 тис. грн. (47,52%). Отже, загальні витрати на основне виробництво продукції рослинництва на потязі 2007-2011 років зросли на 55,21%, тобто на 1987,50 тис. грн. Це явище є негативним в діяльності підприємства, оскільки прибуток від реалізації продукції рослинництва у 2011 році не перевищив витрати на її виробництво, тобто підприємство отримало збитки.

6. Найбільшу питому вагу в загальній структурі витрат займають матеріальні витрати, а саме витрати на нафтопродукти (22,91%), витрати на запасні частини (22,25%) та витрати на насіння та посадковий матеріал (8,13 %). Наступне місце по вагомості займають витрати на оплату праці (7,82%) та інші витрати (включаючи плату за оренду) (13,91%). Отже досліджуваному підприємству слід розробити комплексну програму щодо мінімізації витрат. Вирішення проблеми має бути пов'язане, насамперед, з пошуком додаткових надходжень коштів на підприємство та його окремі підрозділи.

7. Аналіз динаміки показників прибутковості вказує на те, що дохід від основної операційної діяльності СТОВ “СС “Тростянець” у 2011 р. становив 8912 тис. грн., що на 4559,5 тис. грн або на 119,9% більше ніж у 2007 році. Це позитивно характеризує прибутковість підприємства, на це вплинуло збільшення доходів від додаткового операційного доходу на суму 293,3 тис.грн, що на 46,4% більше ніж у 2007 році.

8. Розглянувши рівень виробничих витрат на 1 га посіву основних сільськогосподарських культур у СТОВ “СС “Тростянець” , зроблені наступні висновки: витрати на виробництво пшениці протягом періоду дослідження збільшились на 680,2 тис.грн, в тому числі в розрахунку на 1 га - на 1274,66 грн. через застосування традиційної технології вирощування. У 2011 р. порівняно з 2007 р. у СТОВ “СС “Тростянець” витрати в розрахунку на 1 га на вирощування вівса зменшились на 650 грн. Виробничі витрати соняшнику зросли на 363 тис. грн. (у 3,8 рази).

З метою підвищення ефективності системи управління витратами у СТОВ “СС “Тростянець” Полтавського району доцільно впровадити наступні заходи:

1. Удосконалити систему менеджменту витрат шляхом введення запропонованої системи мотивування та надбавок. Це про стимулює працівників краще виконувати свої безпосередні завдання, а отже призведе до зменшення виробничих витрат

2. Запровадити ґрунтозахисну технологію безплужного обробітку ґрунту для зернових культур, оскільки за умов її використання відбувається збільшення урожайності та зменшення виробничих витрат, внаслідок чого зростає розмір прибутку. Так, у 2013 р. порівняно з 2011 р. обсяг виробництва пшениці за прогнозом збільшиться на 2142 ц за рахунок підвищення рівня урожайності. Обсяг виробництва ячменю збільшиться на 455,8 ц, кукурудзи на зерно - на 497,5 ц, а гречки на 96,6 ц. Розмір витрат виробництва на 1 га пшениці, гречки, ячменю, кукурудзи на зерно за прогнозом на 2013 р. зменшиться відповідно на 7,8 грн., 11 грн., 19,1 грн., 41,2 грн.. Рівень рентабельності виробництва за прогнозом збільшиться для всіх культур.

3. В якості проекту по зменшенню виробничих витрат СТОВ “СС “Тростянець”, нами було обрано і розглянуто оптимізацію структури посівних площ зернових культур та продуктивності тварин.

Ми визначили, що після впровадження даного проекту, мінімальні виробничі витрати для СТОВ “СС “Тростянець” становитимуть 6918 тис. грн. при наступній структурі посівних площ та співвідношенні поголів'я: зернові та зернобобові - 533 га, соняшник - 120 га, ВРХ м'ясного напрямку - 300 гол., корови - 300 гол.

При уникненні порушень оптимальної структури посівних площ та співвідношення груп тварин СТОВ “СС “Тростянець” у 2013 р. може зменшити витрати на виробництво сільськогосподарської продукції на 377,6 тис. грн.

4. Розглянувши оптимізацію виробничих процесів по вирощуванню зернових та технічних культур у СТОВ “СС “Тростянець”, необхідно визначити, як саме організувати систему управління витратами, щоб ще більше зменшити виробничі витрати.

Для покращення системи управління витратами у СТОВ “СС “Тростянець”, ми б хотіли запропонувати впровадження системи “стандарт-кост”.

Дана системи дозволить СТОВ “СС “Тростянець” позбутися усіх видів незапланованих витрат і досягти максимальної ефективності використання ресурсів.

Реалізація запропонованих заходів дозволить знизити рівень виробничих витрат та збільшити прибуток у СТОВ “СС “Тростянець” Полтавського району, Полтавської області.



Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: [підручник - 2-ге вид., доп. і перероблене] / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

2. Андрющенко Н.С. Суть і значення витрат: історичний аспект: [текст] / Н.С. Андрющенко // Економічна теорія та історія економічної думки. - 2007. - № 5. - С. 3-7.

3. Баб'як О.С. Екологічне право України: [навчальний посібник] / О.С. Баб'як, П.Д. Біленчук, Ю.О. Чирва. - К.: Атіка, 2000. - 216 c.

4. Білявський Г.О. Основи екології: Теорія та практикум: [навчальний посібник] / Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко. - К.: Лібра, 2006. - 430 с.

5. Бойчик І.М. Економіка підприємств: [навчальний посібник] / І.М. Бойчук, M.I. Харів. - Львів: “Сподом”, 2003. - 212 с.

6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: [підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів] / Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ПП “Рута”, 2002. - 480 с.

7. Верхоглядова Н.І. Економіка підприємства: [навчальний посібник для студентів вузів] / Н.І. Верхоглядова, Д.М. Ядранський, Н.А. Іванникова. - К.: Професіонал, 2008. - 384 с.

8. Воробьов Ю.М. Управління ресурсами підприємства: [навчальний посібник] / Ю.М. Воробьов, Б.І. Холода. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 288 с.

9. Ганаба М.Д. Витрати виробництва в аграрних підприємствах: [текст] / М.Д. Ганаба // Економіка АПК. - К.: 2006. - №9. - С. 108-113.

10. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: [підручник] / М.П. Гандзюк, Є. П. Желібо, М. О. Халімовський. - К.: Каравела, 2008. - 384 с.

11. Гатаулін А.М. Економіко-математичні методи в плануванні сільськогосподарського виробництва: [навчальний посідник] / А.М. Гатаулін, Г.В. Гаврилов, Л.А. Харитонова. К.: Вища школа, 2000. 260 с.

12. Геврик Є.О. Охорона праці: [навчальний посібник] / Є.О. Геврик. - Львів: УкрДЛТУ,2000. - 234 с.

13. Грещак М.Г. Управління витратами: [навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.] / М.Г. Грещак, О.С. Коцюба. - КНЕУ, 2002. - 131 с.

14. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: [підручник] / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський. - К.: Каравела, 2008. - 384 с.

15. Гетьман О.О. Економіка підприємства: [навчальний посібник для студентів вузів] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 448 с.

16. Грузинов В.П. Економіка підприємства і підприємництва: [підручник] / В.П. Грузинов. - К.: СОФІТ, 2002. - 640 с.

17. Горфинкеля У.Я. Економіка підприємства: [підручник для вузів] / У.Я. Горфинкеля. - Х.: Банки і біржі, 2003. - 367 с.

18. Давидович І.Є. Управління витратами як напрям підвищення ефективності роботи підприємств і організацій / І.Є. Давидович // Економічні проблеми розвитку будівництва в Україні [збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції, що відбулася у Тернопільській академії народного господарства 1-2 червня 2001 року], 2001. - С. 17-20.

19. Дементій Л.В. Охорона праці в галузі: [підручник] / Л.В. Дементій, Г.Л. Юсіна, Г.І. Чижиков. - Краматорськ: ДДМА, 2006. - 296 с.

20. Дем'яненко С.І. Формування виробничих витрат селянських (фермерських) господарств в умовах ринкової економіки / С.І. Дем'яненко. К.: Урожай, 2001. 152 с.

21. Дем'яненко С.І. Вплив макроекономічного регулювання на виробничі витрати в сільському господарстві: [підручник] / С.І. Дем'яненко. К.: КДЕУ, 2002. 100 с.

22. Дем'яненко С.І. Менеджмент виробничих витрат: [підручник] / С.І. Дем'яненко. - К.: КНЕУ, -2003. - 264 с.

23. Дядик Т.В. Чинники забезпечення конкурентоспроможності виробництва молока / Т.В. Дядик // Вісник ПДАА. - 2004. - № 1. - С. 92-94.

24. Завадський Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: [підручник.] / Й.С. Завадський. - К.: Вища школа., 2001. - 367 с.

25. Запольський А.К. Основи екології: [підручник] / А.К. Запольський, А.І. Салюк. - К.: Вища школа, 2003. - 358 с.

26. Збарський В.К. Економіка сільського господарства: [навчальний посібник] / В.К. Збарський, В.І. Мацибора, А.А. Чалий. - К.: Каравела, 2009. - 264 с.

27. Зубенко К.М. Охорона праці в галузі: [навчальний посібник] / К.М. Зубенко. - Полтава: ТОВ «Видавництво «Інтер Графіка», 2005. - 297с.

28. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: [навчальний посібник] / К.В. Ізмайлова. - К.: МАУП, 2000. - 152 с.

29. Костенко Т.Д. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства [підручник] / Костенко Т.Д., Підгора С.О., Рижиков В.С. та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

30. Кабан П.М. У XXI сторіччя - з високою якістю української продукції / П.М. Кабан // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2000. - № 4. - С. 3-6.

31. Калініченко А.В. Використання оптимального програмування при розв'язанні задач сільськогосподарського виробництва: навчальний посібник для студентів вищих аграрних закладів освіти / А.В. Калініченко, К.Д. Костоглод, Н.М. Протас. - Полтава: ТОВ, Видавництво „Інтер Графіка“., 2004. - 98 с.

32. Коваленко Ю.С. Сільськогосподарське підприємство в ринковому середовищі: [навчальний посібник] / Ю.С. Коваленко. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - 200 с.

33. Ковальчук М.І. Економічний аналіз у сільському господарстві. [навч.-метод. посібник] / М.І. Ковальчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 282 с.

34. Козак Ю.П. Стан та перспективи розвитку молочного під комплексу регіону [текст] / Ю.П. Козак // Агроінком. - 2008. - № 34. - С. 41-47.

35. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: [навчальний посібник] / М.Я. Коробов. - К.: “Знання”, КОО, 2002. - 294 с.

36. Костенко Т.Д. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: [навчальний посібник] / Т.Д. Костенко, Є.О. Підгора, В.С. Рижиков та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

37. Крушельницька О.В. Управління витратами / О.В. Крушельницька [Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей]. - Житомир, ЖДТУ, 2005. - 196 с.

38. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: [навчальний посібник] / В.В. Кулішов - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2004. - 216 с.

39. Кулик А.А. Виробничі витрати: [текст] / А.А. Кулик // Економіка АПК. - 2007. - №8. - С. 114-122.

40. Купчик М.П. Основи охорони праці: [навчальний посібник] / П.М. Купчик. - Київ, 2000. - 268 с.

41. Кучерявий К.В. Екологія: [навчальний посібник] / К.В. Кучерявий. - Львів: Світ, -2000. - 499 с.

42. Кривенко В.С. Політична економія: [навчальний посібник] / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв. - К.: КНЕУ, 2005. - 508 с.

43. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. [монографія] / Л.А. Лахтіонова. -К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

44. Лахман С.Д. Довідник з охорони праці в сільському господарстві [довідник] / С.Д. Лахман. - К.: Урожай, 2001. - 400 с.

45. Ломонос М. Шляхи удосконалення організації податкового обліку валових доходів і валових витрат / М. Ломонос // Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції [тези доповідей] (Київ, 20-22 квітня 2005 р. Частина 1) / - К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2005. - 227 с.

46. Макаровська Т.П. Економіка підприємства: [навч. посіб. для студ. вищ. нав. закл.] / Т.П. Макаровська, Н.М. Бондар. - К.: МАУП, 2003. - 304 с.

47. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: [навч. пос.]. - К.: Видво Європ. ун-ту, 2003. - 256 с.

48. Гаврилов Г.В. Математическое моделирование экономических процессов в сельском хозяйстве: [навчальний посібник] / А.М. Гатаумин, Г.В. Гаврилов, Т.М. Сокорина. - М.: Агропромиздат, 2001. - 432 с.

49. Микитюк О.М., Грицайчук В.В. Основи екології: [навчальний посібник] / О.М. Микитюк, В.В. Грицайчук. - Харків: «ОВС», 2003. - 147 с.

50. Мосієнко Т.В. Сутність та класифікація витрат підприємства / В.Т. Мосієнко // Міжвузівська студентська наукова конференція. - Полтава. - 2010. - С. 150-153.

51. Мосієнко Т.В. Резерви зниження виробничих витрат сільськогосподарських підприємств / Т.В. Мосієнко // Студентська наукова конференція. - Полтава - 2011. - С. 146-148.

52. Моссаковський В.C. Концепція побудови управління витратами у сільськогосподарських підприємствах [текст] / В.C. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 6. - С. 32-42.

53. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: [навчальний посібник] / В.М. Нелеп. - К.: КНЕУ, 2000. - 370 с.

54. Олійник О.В. Аудит операцій з обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) / О.В. Олійник // Удосконалення національних нормативів аудиту [збірник тез та текстів виступів на науково-практичній конференції з аудиту]. - Житомир: ЖІТІ, - 2000. - С. 160-164.

55. Олійник О.В. Поняття витрат в працях вчених економістів / О.В. Олійник // Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК [Міжнародна науково-практична конференція присвячена 185-й річниці заснування Харківського державного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва]. - Харків: Вісник ХДАУ, - 2001. - С. 65-66.

56. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств [підруч. для студентів ВНЗ] / С.М. Онисько, П.М. Марич. [2- ге вид., стереотип]. - Львів: Магнолія Плюс, 2005. - 366 c.

57. Осовська Г.В. Економічний словник: [словник] / Г.В. Осовська, О.О. Юшкевич, Й.С. Завадський. - К.: Кондор, 2007. - 358 с.

58. Павелко О.В. “Витрати” в бухгалтерському обліку: ретроспективне дослідження сутності поняття / О.В. Павелко // Вісник національного університету водного господарства та природокористування [збірник наукових праць, Ч. 2]. - 2008. - № 4. - С. 363-370.

59. Подпрятов Г.І., Войцехівський В.Ї., Мацейко Л.М., Рожко В.І. Основи стандартизації, управління якістю та сертифікацією продукцією рослинництва: [посібник] / Г.І. Подпрятов, В.Ї. Войцехівський, Л.М. Мацейко, В.І. Рожко. - Арістей, 2004. - 552 с.

60. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: [підручник] / С.Ф. Покропивний. - К.: КНЕУ, 2000. - 545 с.

61. Ровенська В.В. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: [навчальний посібник] / В.В. Ровенська, Т.Д. Костенко, Є.О. Підгора та ін..- К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

62. Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коваленко Ю.С. Витратно-ціновий аналіз у системі агромаркетингу: [навчальний посібник] / П.Т. Саблук, Д.Я. Карич, Ю.С. Коваленко. К.: Ярмарок, 2001. - 136 с.

63. Саблука П.Т. Ціноутворення та нормативні витрати в сільському господарстві: теорія, методологія, практика [навчальний посібник] / П.Т. Саблука, Ю.Ф. Мельника, М.В. Зубця, В.Я. Месель-Веселяка (у 2 томах). - 1 том. - К.: ННЦ „ІАЕ” УААН, 2008. - 650 с.

64. Саблука П.Т. Ціноутворення та нормативні витрати в сільському господарстві: теорія, методологія, практика / П.Т. Саблука, Ю.Ф. Мельника, М.В. Зубця, В.Я. Месель-Веселяка (у 2 томах). - 2 том. -К.: ННЦ „ІАЕ” УААН, 2008. - 698 с.

65. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Т.А. Сафранов. - Львів: “Новий Світ - 2000”, 2003. - 248 с.

66. Світовий О.М. Ефективність виробництва та особливості формування виробничих витрат в рослинництві [текст] / О. М. Світовий // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. - Харків : ХНТУСГ, 2007. - Вип. 66. - С. 178-184.

67. Слюсарчук Л. Вплив класифікації затрат на прийняття управлінських рішень [текст] / Л. Слюсарчук // Облік і фінанси АПК., 2006. - № 6. - С. 102-106.

68. Сокольська Т.В. Економічна оцінка якості продукції агросфери [текст] / Т.В. Сокольська // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету., 2007. - 42 с.

69. Сук П.Л. Групування витрат виробництва в умовах ринку: [текст] / П.Л. Сук // Економіка АПК. - 2005. - № 1. - С. 53-56.

70. Сухораб В.П., Ксьондз С.М. Теоретичні концепції сутності, визначення та класифікація витрат: [текст] / В.П. Сухораб, С.М. Ксьондз // Вісник Технологічного університету Поділля. [Ч. 2, Т. 1]. - Хмельницький, - 2003. - С. 169-173.

71. Сухенко А. Системи управління якістю та системи екологічного управління: впровадження у світі та Україні: [текст] / Л. Віткін, А. Сухенко, В. Полбшаков, М. Миленко // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2006. - №6 - С. 43.

72. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент: теория и практика: [ученик] / Е. С. Стоянова. - М. : Перспектива, 2000. - 656 с.

73. Стюйко Н. Оптимізація землекористування - невід'ємна складова ефективного землеустрою. Як реалізувати її? [текст] / Н. Стюйко // Землевпорядний вісник. - 2009. - № 2. - С. 37-39.

74. Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. Основи охорони праці: [підручник] / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний. - К.: Основа, 2006 - 448 с.

75. Трухан О.Л. Розвиток теорії витрат: еволюція і сучасні тенденції: [текст] / О.Л. Трухан // Вісник ЖДТУ. - 2003. - № 4. - С. 380-388.

76. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: [навч. посібник] / А.М. Турило, Ю.Б. Кравчук, А.А. Турило. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 120 с.

77. Турило А.М. Уточнення сутності поняття “витрати” і їхньої економічної оцінки на підприємстві: [текст] / А.М. Турило, Ю.Б. Кравчук, Н.М. Цуцурук // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 11. - С. 85-88.

78. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства [навч. посіб.] / Ю.С. Цал-Цалко. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 600 с.

79. Череп О.В. Науково-методичні проблеми управління якістю агропромислової продукції: [навчальний посібник] / О.В. Чирва // Вісник Сумського національного аграрного університету., 2005. - 409 с.

80. Шкурко Т. Шляхи підвищення ефективності виробництва молока: [текст] / Т. Шкурко // Тваринництво України. - 2003. - №8. - С. 57-62.

81. Шпичка О.М. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України [навчальний посібник] / О.М. Шпичака. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - 585 с.

82. Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.1995 року [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru

...